Конспект відкритого бінарного уроку з трудового навчання та музичного мистецтва

Тема: «Майстерність рук людських, що у  пісні перелилася»

Мета: формування предметних компетентностей: засвоєння учнями знань про український етнічний стиль, історію його виникнення, регіональні ознаки та особливості українського національного одягу; формування вмінь визначати особливості українського етнічного стилю  інтер’єру;

•        розвиток інтересу до українського народного одягу як складової частини духовної культури українців;
•        виховання любові до українського мистецтва;
•        виховання у учнів культури праці, працелюбності, естетичного смаку, національної свідомості.

формування ключових компетентностей:

•        компетентність з ІКТ(вміння осмислювати та використовувати інформацію в повсякденному житті);
•        уміння вчитися: самоорганізовуватися до навчальної діяльності.                 Уміння працювати в колективі;
• загальнокультурну: дотримуватись норм культури мовлення. Зв’язно висловлюватись; аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності;
•  інформаційно-комунікаційну: використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих і суспільно значущих завдань.

Обладнання: комп’ютер, комп’ютерна  презентація,  ілюстрації, елементи українського національного інтер’єру, проектор, музичний інструмент.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

         1.Організаційна частина

       привітання; музичне привітання

       перевірка присутності учнів;

       заповнення класного журналу;

       перевірка підготовленості учнів до заняття.

       організація робочих місць (що повинно бути на столі).

            2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

     Діалогічне спілкування. Бесіда за питаннями.

      

     Яке призначення має одяг?

     Що, на вашу думку означає «національний одяг» сьогодні та в минулому?

     Як ви ставитеся до суто українського національного одягу?

       Як пов’язана праця майстринь з українською народною піснею?

3. ­­­­­­­­­­­­­­­Мотивація учбової діяльності

Мамина пісня, бабусина казка, рідна хата, вишитий рушник, український національний одяг, калина біля вікна, барвінок – усе це українські народні символи.

Якщо порівняти народний одяг окремих регіонів нашої Батьківщини, то складається враження, що це одяг різних народів. Бо ж гуцульські ногавиці (суконні штани) і наддніпрянські шаровари, подільська сорочка і поліська сукня мають чимало відмінностей.

     Це залежить від двох причин: природні умови місцевості та запозичення від сусідів

     Одяг – елемент  народного мистецтва, який не тільки легко сприймає зовнішні впливи сусідніх культур, а й моду. Це робить вивчення одягу цікавим і в той же час складним

4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку

Тема уроку:

 Майстерність рук людських, що у пісні перелилася.

    5. Вивчення нового матеріалу

5.1. Історія одягу з найдавніших часів до сьогодення є дзеркалом, у якому   відображається вся історія людства. Кожна країна, кожен народ накладають на одяг відбиток, свої специфічні риси.

     А почалося все з того часу, коли людина зрозуміла значення одягу  як засобу захисту від несприятливої погоди. Одяг був не тільки прикриттям, а й символом.

Основні елементи українського народного одягу мають давньослов'янське походження і беруть свої витоки з культури Київської Русі. Це домоткані тунікоподібні сорочки, поясний одяг у вигляді прямокутної орнаментованої смуги тканини, вузькі полотняні чоловічі порти, рушникоподібне жіноче головне вбрання, плетені й ткані пояси та ін.

Вчитель музики.

     Наш народ має і душу, і характер, і зовнішність. Його душа – то пісня, його характер – то танок, а от зовнішність – то самобутній національний одяг.

   В давнину вся робота української жінки супроводжувалася народними піснями. Пісні складалися в процесі роботи : вишивали – співали пісні про кохання, пряли – виконували пісні про важку жіночу долю, поралися біля печі – співали веселих пісень, робота на полі теж супроводжувалася піснею.

Учень 1

Жіночий комплект включав домоткану сорочку, поясний одяг (запаски, плахти, спідниці), пояси, безрукавки, верхній одяг, головні убори, взуття, прикраси.

Учень 2

Чоловічий комплект складається з полотняної сорочки і штанів, безрукавки, верхнього одягу, поясів, взуття, головних уборів.

Учень 1

Споконвіку українські жінки і чоловіки свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Одягти білу сорочку в неділю чи свято було обов’язковим правилом, відступати від якого не міг найбідніший селянин: «Хоч лата ненька, аби біленька», - каже народне прислів’я.

Сорочки на щодень вишивали скромно і просто. Святкові – більш ретельно, а весільним приділялась особлива увага. Сорочку не позичали, не продавали, не одягали чужої, аби не «перетягнути» на себе чужої біди, хвороб і не віддати свого здоров'я разом із своєю сорочкою. Сорочки вишивали на комірці, рукаві, по низу – щоб людини не мало доступу все лихе і недобре.

Вчитель музики. Кожна вишиванка – то є оберіг, вона має вій вплив на ту людину, яка буде її носити. А вишивалися сорочки під супровід народної ліричної пісні. І в цій пісні перепліталися і жіноча доля , і радість юності, і тяжка праця жінки. Тому і пісні були дуже різноманітні.

Плахта — частково зшитий святковий одяг. Невід'ємна частина центрально-українського жіночого національного костюму.

Плахта виконувалася із двох полотнищ (гривок) барвистої клітчастої вовняної саморобної тканини. Ці полотнища зшивали приблизно наполовину або на дві третини. Зшита частина охоплювала фігуру ззаду, а незшиті крила (криси) вільно звисали по боках. Іноді передні кінці плахти підтикали під пояс. Заможні жінки надягали дорогі нарядні плахти, а спереду пов'язували візерунчасту вовняну або парчову запаску.

Запаска – чотирикутник (60х80 см), що припоясувався "зав`язками" чи "поясом" тільки ззаду (на Поліссі), або ззаду й спереду (на Гуцульщині). Найпишнішою святковою формою такого одягу була плахта, що складалася з двох вовняних рушників ("гривок"), по боках до половини зшитих разом. Її підперізували поясом чи крайкою таким чином, щоб зшита частина обгортала стан, а незшиті "крила" звисали з боків.

Учень 2

Невід’ємною деталлю жіночого одягу був фартух (хвастух, попередниця). Його носили поверх спідниці, плахти, запаски. Слід зазначити, що спосіб одягання обгортки був різним для жінок і дівчат: молодиці обгорталися зліва направо, а дівчата справа наліво. Плахта була переважно святковим одягом. Кольори вказували на вік жінки: дівчата та молоді жінки носили яскраві червоні плахти. Літні жінки – стримані сині кольори. Фартухи були полотняні, вовняні, щедро прикрашені вишивкою або тканим узором. Фартух – своєрідна ізоляція. Наприклад, в народі й нині існує повір’я, що фартух захищає живіт жінки, особливо його рекомендували носити вагітним жінкам, щоб запобігти зуроченню майбутньої дитини.

6. Закріплення нового матеріалу.

Опитування

1. З яких видів одягу складався жіночий комплект українського народного одягу?

2. Як ви гадаєте, які прикраси української жінки сучасні і в наш час?

       3. Назвіть характерні риси українського національного стилю.

Вправа: знайди правильний шлях. Який український одяг є символом нашої країни?

7. Практична робота: Створення ескізу українського народного одягу. 

Музичний фон.   Українська авторська пісня « Два кольори», українські народні пісні в яких оспівується український одяг, взуття, прикраси.

Обладнання і матеріали: комп’ютер, комп’ютерна  презентація,  ілюстрації,картки з різними моделями одягу в українському   стилі, кольорові олівці, простий олівець, альбомний аркуш паперу, паперові серветки з українським орнаментом, проектор, музичний інструмент, відеоролики.

7.1. Вступний інструктаж

Завдання: на аркуші паперу намалювати елементи українського одягу(сорочка, сукня або комплект одягу) і за допомогою аплікації із серветок з українським орнаментом в техніці вишивка  хрестиком створити композицію оздоблення цього одягу.

7.2. Поточний інструктаж:

       контроль за виконанням роботи;

       коригування недоліків в роботі та шляхи їх усунення.

7.3. Заключний інструктаж:

       проведення короткого аналізу виконаної роботи;

       акцентування уваги на важливості організації робочого місця.

8.  Підсумок уроку

8.1. Виставлення та мотивація оцінок

8.2. Рефлексія

       Чи змогли ви дати відповіді на питання, які виникли на початку уроку?

       Що нового дізнались на уроці?

       Де можете використати отримані знання?

       Які пісні вам найбільше запам’яталися?

       Які українські народні  пісні виконують у вашій родині?

8.3. Домашнє завдання

Розробити ескіз сучасної святкової сукні в  українському етностилі, використовуючи для композиції різні види вишивки та прикраси.

  8.4.  Контроль прибирання робочих місць.