Конспект "Забруднення турецької мови та фактори, які на це впливають"

Матеріал підготувала Полозок Дарії Сергіївна

Забруднення турецької мови та фактори, які на це впливають

Емін Оздемір – письменник та лінгвіст

Емін Оздемір почав свою промову з відомого факту: мова – це не простий інструмент спілкування. Це установа, яка формує серед людей почуття належності до певної мовної сім'ї, змушує ставати нацією, створює інтелектуальну та культурну модель цього суспільства. У цьому контексті це сила, яка ніби на верстаті сплітає як індивідуальну, так і соціальну ідентичність. Однак, здатність мови виконувати цей обов'язок у повному обсязі пов'язана з тим, щоб не втратити своєї національності, зберегти власні цінності та енергію розвитку. Мова, що відірвана від власних вокальних значень і спотворена іншомовною лексикою, не може виконувати свої функції в необхідній мірі. Це одна з актуальних проблем турецької мови сьогодні. Можна побачити, що турецька мова йде у напрямку відчуження від власних цінностей з точки зору звуків та слів, вступає у процес забруднення.

Етапи забруднення

Відчуження чи забруднення, які спостерігаються сьогодні у турецькій мові, не вважається новим явищем. Турецька мова пережила різні етапи забруднення у своєму історичному розвитку. Османську мову, яка сформувалась під впливом арабської та перської, можна вважати однією з цих стадій забруднення. Турецька мова, яка у 13 столітті, тобто за часів Юнуса Емре,відображала власний голос і енергетику, почала зневажатись і принижуватись у наступні століття. Варто згадати, що бранці османської мови, які зросли на арабській та перській мовах, не маючи сил пояснювати турецьку мову, називали її  грубою мовою, мовою простолюду. Вони висловили невіру до турецької мови, їх відсутність обізнаності з рідною мовою, таким чином надали мові саме такого значення.

Використання арабської та перської мов посилилось після 16 століття, і їх перевага над турецькою повністю зросла. Ці мови набули широкого поширення, коли почалася криза у сприйнятті мови суспільством.  Емін Оздемір засвідчує це за допомогою приказок та прислів'їв. У праці Велета Челебі (1869 - 1953) “Atalar Sözü” (1936), яка є однією з публікацій Інституту турецької мови є приказка: “Турецький пес, забігаючи до міста, починає гавкати перською”.

Зрозуміло, що прислів’я є продуктом тривалих спостережень та переживань. У цьому відношенні їхні свідчення є вагомими словами. Це твердження яскраво відображає забруднення та відчуженість у сприйнятті турецької мови у спосіб, який не потребує пояснень та коментарів.

Ця деградація та відчуження у турецькій мові набуває нової сили у 19 столітті. До арабських та перських слів приєднується французька мова. У своїй праці під назвою “Araba Sevdası” (1897) Реджаізаде Махмут Екрем зрозуміло розповідає про змішання османської та французької мов того періоду: “25-30 років тому, деякі молоді люди, які бачили свою долю в Європі, почали читати та говорити французькою, казати “Bonsoir, vous allez bien?” замість “Добрий вечір, як ваші справи?”, вважати турецьку мову та літературу “вульгарною”.

Цей напрямок посилюється.  Протягом багатьох років слова, взяті з перської або арабської мов, були замінені західними словами. Наприклад, bediatyat замінено на estetik, felekiyat на kosmografya, sarf ve nahv на gramer, lisaniyat на lengüistik, ilm-i tabatülarz на jeolojі. Такі поняття як mütereddi та enfüst відповідно починають називатись dejenere та subjektif.

Можна сказати, що деградація та забруднення, що відбулися у турецькій мові, продовжували існувати у наступні роки, розширюючи сферу їх впливу частково або певною мірою. Безперечно, чи немає протилежності цьому триваючому явищу забруднення? Є. Однак вони не можуть бути настільки ефективними, як відомо, через те, що вони залишаються розкиданими і в індивідуальній площині.

З заснуванням Інституту турецької мови (1932) відбуваються індивідуальні та неорганізовані зусилля, які протистоять забрудненню турецької мови, мають організаційну структуру. Починається глибоко вкорінена та багатогранна боротьба проти спотворення мови іноземними мовними елементами. Ця війна, мала назву мовна революція, активно тривала до 1950 року. З переходом до багатопартійності виникають тенденції, що перешкоджають мовній революції, точніше, створюється “контрреволюційне середовище ”.

Емін Оздемір зазначає, що у цій атмосфері контрреволюція за допомогою різних способів намагалася засліпити діяльність мовної революції, що намагалася пробудити і виховати кожну частину суспільства. Тут можна порахувати забруднення, які спостерігаються у різних сферах турецької мови сьогодні, певним чином, як результат зусиль щодо запобігань мовної революції та призупинення усвідомленості та сприйняння рідної мови.

Їх розміри

Отже, які масштаби забруднення у турецькій мові? Відповідь на проблему дається в турецькій приказці, яка згадується напочатку. Щоб визначити та описати ситуацію сьогодні, предки неодмінно сказали б: “ Турецький пес, забігаючи до міста, починає гавкати англійською ”.

Тут має місце англійсько-турецька мова. Як у романі Реджаізаде Махмута Екрема “Araba Sevdası” поважні Біхруз та Кешфі розмовляючи та пишучи, надають перевагу французьким словам, зневажаючи турецьку, так само й зараз надається перевага англійській мові. Вони отримують незрозуміле задоволення, розмовляючи так. Настільки, що люди, висловлюючи свою радість, кажуть “Супер!”, вражені та здивовані кажуть “Вау!”. Чоловік їде у готель “Мармара” не “провести вихідні”, а “провести вікенд”. Там вони не п'ють напої, а “замовляють дрінк”. Якщо душа забажає, вони йдуть дивитись народні танці “Sultan's of The Dance”, які організовані “Mydonose Productions”. Щоб перевірити своє здоров'я, вони не йдуть до лікарні, звертаються до “International Hospitol”, щоб пройти “check-up”, тобто медогляд. Іноді вони відвідують “фастфуди”, тобто магазинчики швидкого харчування. Вони роблять покупки у “shop-house” або “shop-center”, які мають такі назви, як “Apple”, “Pink”, “First”.  Спілкуючись між собою, вони вважають відмінною та визначною ознакою використання таких слів як kaos, kritik, depresyon, animasyon, ajitasyon, otomasyon, sinyalizasyon, optimist, pesemist, favori, marjinal, pasif. Одним з прикладів використання турецько-англійської мови є “videoklipleri”, англійське слово з турецькою граматикою. Такі “відеокліпи” вони обожнюють дивитись і слухати.

Приклад

Твоя любов для мене вже не актуальна.

Для мене ти вже out of fashion.

Коханий, ти уже не в тренді.

I'm in new relations.

Розказуй все, як було ідіотам

So what, honey?

Розказуй, тільки не мені.

So what, so what, honey?

Я зустріла тебе on my way випадково

І my mind полетів увись,

Але стала я negative з тобою коло,

З тобою я out of breath.

У турецькій мові це забруднення або так званний термін «турецько-англійська мова» також відображаються у засобах масової комунікації, які спрямовують та формують мовне сприйняття суспільства у різних розмірах. Наприклад, канали, які вибирають імена, такі як “Interstar”, “Flaş-TV”, “Show”, “Entivi”, “Eyçbibi”, “Teleon” створюють для турецьких громадян ефір такою мовою:

Медіатори готують мегапроекти; робиться нон-стоп трансляція; ті, хто веде “толкшоу”-програми та телеведучі створюють програми формату “папарацці”;  мегастари збираються за спільним столом; треки стають хітами; приймається рішення влаштовувати матчі у форматі плей-оф; рахунок гри з'являються на скорбордах; хто раніше натискає на “б`атон”, той виграє конкурс; мені шкода, я не можу приєднатися до вас сьогодні вночі;  я кидаю, якщо двадцять людей разом зійдуться; до події демократії не можна підходити як до такої; ні, ти не можеш бути серйозним! Який сюрприз! Боюся, ви не знайдете того, що шукаєте; він робить всю роботу, плюс я постійно стежу.

Ця мова набуває більшого забарвлення та різноманітності у турецькій, яка лунає з телевізорів: “бережись!”, “гей, є питання, крихітко?”, “я не можу бути серйозним”, “чорт!”, “окей!”, “я радий це почути!”, “гей, друже, зроби собі послугу”, “я не пам'ятаю, щоб запитував твоєї думки”.

Поширення помилки має нестерпну привабливість. Навіть, якщо  у мові вживається неправильне слово, воно швидко набуває поширення і призводить до появи нових похідних. Емін Оздемір розвовідає про подію, свідком якої він став. Біля будинку, де він жив, відкрилось місце, у якому робили та продавали дюрюм (національна турецька страва з м'ясом та овочами, або іншою начинкою, завернута у лаваш) під назвою “Dürümland”. Письменник поцікавився, чим мотивувались ті, хто створив цю назву, поєднавши турецьке слово з англійським. Знайшовши власника цього місця, він запитав:

“Яке значення має додавання до турецького слова dürüm, яке кожен може легко зрозуміти, іноземне слово land? Хіба не було б краще, якби ви назвали місце “Дім дюрюма” або “Дюрюмджу” (Dürümcü – той, хто робить дюрюм)?” Відповідь, яку отримав лінгвіст, була вражаюча : “Ні, краще б не було. “Дім дюрюма” змусить думати про пекарнею, а “Дюрюмджу” – про кухаря.  Це не ті слова, які хочеться вимовляти. Вони не приваблюють відвідувачів”.

“Дюрюмланд” не досяв успіху. Через деякий час він переїхав до іншого району. Переїхали, натомість, та відкрили магазин солодощів під назвою “Sweetland”, де продавали цукерки та пироги. Зараз на цій вулиці є інші робочі місця, назва яких закінчується -land, такі як “Pabuçland”, “Chickinland”.

Причини

Що ж це за приклади, які представив лінгвіст, які засліплюють сприйняття та свідомість до рідної мови у турецькому суспільстві? Чи відраза до турецької мови та поширення іноземної мови приймає широкого размаху?

Як дійшло до цього моменту? Які фактори призводять до цього? Емін Оздемір коротко торкнувся цих питань, не вдаючись до деталей.

Силою запобігання погіршення та забруднення мови є сприйняття рідної мови, її усвідомлення. Це здобувається в школах із правильним викладанням  та освітою рідною мовою. У Туреччині навчання рідною мовою від дитячого садка до університету змушує учнів полюбити турецьку. На кожному етапі навчання студенти завжди зустрічались із зіпсованими текстами, які не мають хорошого почуття мови. Турецьких авторів, поетів не вносять до шкільної програми, а виключають. Діяльність вчителів, які намагалися навчити своїх учнів текстів, написаних із цими новими словниковими значеннями, була охарактеризована як “руйнівна”, і вчителі-лінгвісти, які виконували свої обов’язки, були покарані.

Письменник наголошує, що можна чітко та відкрито думати лише однією мовою - рідною. Це науковий факт. Міністерство освіти Туреччини роками протистоїть цьому факту, не кажучи про прийняття його, просвічуючи та обгрунтовуючи ним освіту.

Приведення турецької мови до її основних цінностей є вимогою націоналізму. Консервативні уряди після 1950 року розглядали та зображували мовну революцію, що є актом переведення турецької мови у власні цінності, як руйнівну тенденцію.

“...Коли до предмета звертаються з точки зору науки чи логіки, неможливо відстояти ці факти, які часто ставляться перед нами.  Сказати, що турецька мова - це нерозвинена мова - це не лише зневажати націю, яка говорить цією мовою, але й ігнорувати мовні факти. З точки зору мовознавства, немає багатої чи бідної мови. Принаймні, ці поняття є відносними. Поняття, що містяться в мові, пов'язані зі стилем життя та вимогами тих, хто використовує її перед структурними ознаками цієї мови. Однак, якщо ми не можемо знайти схем про науку та практику турецької мови, це не тому, що турецька мова є поганою, а тому, що турецьке суспільство та турецькі вчені не розв'язали належним чином питання про науку та практику”. (Сучасна турецька мова, 31 вересень 1990 р.)

Варто підкреслити, що турецька - витривала, родюча аглютинативна мова. За бажанням і пошуком для кожної іноземної концепції можна створити турецьку відповідь, турецький переклад.  Нарешті, мовна революція виявила її доцільність у всіх її вимірах.  А саме 130 000 термінів, пов’язаних з різними науками та мистецтвами, були зроблені від соціології до математики, від математики до кіно в період старого Інституту турецької мови шляхом виведення, інтеграції та завантаження значень. Важливим є те, що турецькі вчені та митці вкладають їх у переклад мови науки та мистецтва, що вимагає поваги та віри у турецьку мову.

Що треба зробити

Що треба робити? На кожному етапі навчання, починаючи з дитячого садка до університету, ми повинні базувати мову викладання на основних цінностях турецької мови. Іншими словами, треба нести значення лексики, які зарубіжна революція внесла в переклад мови на турецьку мову освіти. Слід подбати про те, щоб викликати емоції та думки на турецькій землі. Необхідно виховувати дітей та молодь творчістю турецьких поетів та бардів та відновити турецьку мовну установу відповідно до часів Ататюрка та його ідеалу.

Безперечним є те, що мова є ґрунтом думки та чуйності. Якщо ця земля стане безплідною з розмовою, яка створена з іноземних слів, національна думка та чуйність не можуть розвиватися. Люди не можуть вільно мислити. Навчальний наказ, який ставить під сумнів події, факти, ситуації та проблеми з критичним підходом, може бути створений лише рідною мовою. Таким чином, освітня система, яка змусить людей вільно мислити, може бути створена лише рідною мовою. Тому припинення освіти іноземною мовою є національною необхідністю  як для турецької мови, так і для майбутнього турецького народу. Не слід забувати, що з іноземними словами та термінами людина, чия свідомість та відчуття до рідної мови порушені, пробуджує невпевненість у власній мові. Така невпевненість пробуджує людей вільно мислити. Письменник вважає це неправильним. Вживання іноземних слів та термінів стає пристрастю.

Емін Оздемір підкреслює, що мова є найбільшим фактором, який визначає національність та ідентичність нації. Водночас мова – ніби дзеркало, яке відображає національну ідентичність. Якщо це дзеркало забрудниться, наше соціальне існування також забрудниться. Отже, необхідно розпочати мобілізацію поваги до турецької мови, яка виховуватиме та розвиватиме свідомість та чуйність турецької мови у всій країні. Тому що порятунок мову від забруднення – це не заборони чи закони, а усвідомлення мови та чуйність до суспільства, яке говорить цією мовою.