Конспект заняття гуртка бісероплетіння "Виготовлення набору «Карпатський»: ґердан"

Конспект заняття гуртка «Бісероплетіння»

Тема: Виготовлення набору «Карпатський»: ґердан.

Мета: познайомити з історичними відомостями про українські нашийні прикраси з бісеру, зокрема ґердану, закріпити навички роботи з верстатом для ткацтва; розвивати творчу уяву, естетичний смак; виховувати охайність, працелюбність, любов до народних традицій.

Обладнання: ґердани, фотографії ґерданів, інструкційні карти, бісер, стеклярус, голки, нитки, ножиці, верстат для ткацтва.

Тип заняття: Комбінований

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Мотивування навчальної діяльності. Оголошення теми, мети, завдань заняття.

Ґердан.

Носила я колись один ґердан - як жаль! -

згубила з нього найгарніші намистинки....

Нічо', куплю собі нові коралі,

а той ґердан я покладу до скриньки.

Шкода, не одягну вже більш - поглянь,

який підбір намиста в нім прегарний :

тут- низка недосказаних зізнань,

там - переплакана печаль і мрії марні.

А ось зигзагами проходять смуток, біль,

 неспокій, туга, сум, розчарування.

...між них - дрібнесенькі крапельочки надій

і довга-довга - по краєчку - лінія чекання!...

Носила ж довго цей тяжкий ґердан. Як жаль ,

пірвався край - ой, покотились намистинки!...

 Нічо'. Куплю собі нові коралі,

а той улюблений ґердан

все ж покладу до скриньки.

(автор невідомий)

2. Бесіда

Учитель: Мистецтво виготовлення прикрас із бісеру, як і вишивка та інше жіноче рукоділля, прийшло до нас із глибини історії. З покоління у покоління передавалась техніка виготовлення оздоб, узорів та на­родних орнаментів. Завдяки своїй різноманітності, барвистості, са­мобутнім народним мотивам, ви­тонченості селянські бісерні прик­раси здобули визнання не тільки на батьківщині, а й за її межами.

Сьогодні ми з вами продовжимо працювати з верстатами для ткацтва бісеру. Виріб, який будемо створювати – ґердан. На нашій імпровізованій виставці можна побачити яскраве різноманіття цих нашийних прикрас. Але перш, ніж приступити до практичної частини, давайте послухаємо історичні відомості про цей вид прикрас.

Розповідь «Ґердан»

На Україні «пацьоркові прикраси» - прикраси з бісеру, які доповнювали  і оздоблювали народний одяг, з’явилися наприкінці ХVІІІ століття у західних областях. Називали їх «ґердан» (від тюрсько-перського – гер-дан, гар-дан – шия). Кожна область, район, село, навіть хутір мали свої прикраси з притаманним їм орнаментом, колоритом та місцевими назвами. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття вони прийшли і в деякі села Київщини, Поділля й Полісся під назвою «лучка».

У кожній області, районі й селі, залежно від способів виготовлення, їх форми, місця в одязі, візерунків, існує безліч місцевих назв – ґердани, силянки, фіранки тощо. Ґердани – нагрудні прикраси з суцільної або ажурної  бісерної смужки різної ширини й довжини, яка одягається через голову на шию, спереду кінці її з’єднані медальйоном. Прикрашали медальйон різнобарвними  торочками з бісеру та стеклярусу. Подекуди на Гуцульщині і Буковині  гердани-«ряску» носили й парубки, підвішуючи на них люстерко.

Найдавніші відомості про нашийні жіночі оздоби з бісеру на Україні подав Яків Головацький – один з членів «Руської трійці», який збирав у другій половині ХІХ ст. матеріали про одяг українців у Галичині та Угорщині. У своїй роботі «О народной одежде» він писав, що у селі Гермаківці Борщівського району на Тернопільщині дівчата й молодиці носили на шиї серед інших прикрас і стрічки з бісеру – «силянки». Жінки на Покутті в неділю та свята обв’язували свої заплетені коси ґерданом, стрічкою у вершок завширшки з різнокольорових бісеринок, нашитих на солом’яну плетінку, зв'язану у вигляді обруча. На шиї носили такий же ґердан, нижче якого вішали 40-50 разків намиста.

На Покутті в другій половині ХІХ ст. жінки прикрашали голову ґерданами завширшки 4,5 см і силянками до 1 см, а в південній частині Тернопільщини силянки правили за нашийні прикраси молодих жінок це підтверджує і той факт, що на етнографічній виставці в Тернополі у 1887 році серед зразків українського народного одягу з 49 сіл східної Галичини були представлені й різноманітні жіночі прикраси – коралі, дукачі, ґердани. Зокрема, на них звернув увагу Іван Франка в своїх нотатках про цю виставку.

Польський етнограф Оскар Кольберг, що досліджував побут селян Покуття в другій половині ХІХ ст., подав також деякі відомості про вироби з бісеру. З «кораликів» - (бісеру) роблять гарні нашийники в такий спосіб: беруть 5 ниток відповідної довжини, зв’язують на кінці в один вузол, наволікають дуже дрібними різнокольоровими кораликами кожну нитку зокрема, потім ці нитки переплітають та в міру вподобання міняють не тільки кольори, але й укладають їх у певні взори. Таким способом виробляють так звані ґердани… - з бісеру, гарну прикрасу, яку навіть легіні використовують, обвиваючи свій солом’яний капелюх почвірною ленточкою». У іншому розділі цієї ж роботи О. Кольберг пише: «Дівчина чекає неділі, щоби кілька годин робити ґердани насилюванням «пацьорків» - бісеру на нитку. Вона бере з полиці сито, кладе його на подолок спідниці, сідаєна землю, підібгавши ноги під себе, зволожує устами кінець нитки і всуває її в маленькі дірки – «очка» «пацьорки».

З цих двох записів дізнаємося, що на Покутті виготовляли ґердани технікою нанизування бісеру на нитки і переплітання їх між собою за продуманим узором.

Ґердани застосовувалися у побуті селян на Покутті, Буковині та в південних районах Тернопільської області аж до другої світової війни.

На основі найстаріших зразків ґерданів, які походять з другої половини ХІХ ст., можна зробити висновок, що найдавнішою технікою їх виготовлення було плетіння – нанизування бісеру на волосіння. Від техніки «силяння» (нанизування) бісеру на нитки або волосіння пішла й назва цих виробів – силянки, сильованки, силенки, а від переплітання ниток – плетінка, плетеник. Треба відзначити, що способи плетіння виробів з бісеру дуже різноманітні. Можна плести бісер на 6, 8, 10, 12, 14 нитках чи волосіннях, починаючи нанизувати бісер з одного кінця або від середини виробу, а також плести силянки на одній нитці, починаючи нею з одного кінця виробу згори донизу, а потім знизу доверху і так безперервно, поки не закінчиться плетіння силянки на другому кінці. Цією технікою можна плести вузькі або дуже широкі силянки найскладніших узорів  необмеженої довжини.

Другою технікою виготовлення ґерданів, якою користувалися майстри західних областей України, було ткання, подібне до виготовлення звичайного полотна способом простого перебору. Для цього використовували невеличкий станок, що складався з дощечки – підставки (довжина – 40-50 см і ширина 8-10 см) з двома дерев’яними «порогами», висотою до 5 см, розміщеними на кінцях. На такому станку снували основу від 8 до 14 ниток, залежно від ширини ґердана. Цією технікою можна виготовляти різноманітні ґердани не лише геометричних, але й рослинних узорів, як це робили в околицях Перемишлян, Бібрки, Сокаля і Мостиськ на Львівщині, Гусятина і Копчинець на Тернопільщині та Тячева на Закарпатті. Форми таких ґерданів мали переважно вигляд стрічок від 0,5 до 3 см ширини, які закінчувалися плетеними з ниток основи шнурочками.

Стародавнє мистецтво нанизування бісеру почало відроджуватись у 70-ті роки ХХ ст. завдяки старанням багатьох рукодільниць-ентузіастів різних республік колишнього СРСР. Наслідуючи народні традиції, вони створювали бісерні вироби, які як і стародавні, чудово поєднуються з сучасним одягом, прикрашаючи й доповнюючи його, а також неабияку роль посідають в прикрашуванні інтер’єру  та аксесуарів.

Бісерні прикраси і сьогодні – модний тренд.  Секрет такого давнього виду мистецтва в тому, що прикраси з бісеру в поєднанні з будь-яким одягом, роблять ваш образ яскравим.

ІІ.ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Виготовлення ґердану «Карпатський»

Як вже було сказано, існувало два способи виготовлення ґердану: плетіння (нанизування) ажурної сітки та ткання подібне до звичайного полотна. Ми будемо виготовляти ґердан другим способом, а саме ткати на верстаті для бісероплетіння.

На верстаті необхідно натягнути 26 ниток основи. Відрізати робочу нитку, один її кінець зав’язати подвійним вузликом на 12-ій нитці основи, а інший просунути через вушко голки.

Починати необхідно з медальйону (схема на мал.1). Для цього пропустити голку з робочою ниткою під тинками основи і узяти її в праву руку. Набрати на робочу нитку бісеринку відповідно схемі по кольору, зсунути її до середини виробу, а потім розмістити між нитками основи і притримувати їх знизу вказівним пальцем лівої руки.

Протягнути робочу нитку справа наліво так, щоб вона розміщувалась зверху ниток основи і проходила через отвір бісеринки. Натягнути нитку. Перший ряд готовий.

Далі необхідно повторювати цей прийом, набираючи необхідну кількість рядів і збільшуючи кількість бісеринок в ряду, а в другій половині – зменшуючи їх відповідно до схеми. Коли медальйон (нижня частина ґердану) буде готова, необхідно нанизати 1 ряд золотистого стеклярусу, чергуючи з бісеринками, потім 6-10 рядів стеклярусу і бісерин і продовжувати роботу тканими стрічками за відповідною схемою (мал.2) рядами бісеру і закінчити вузькою стрічкою чорними бісеринами в два-три ряди. Потім зняти виріб з верстата, і зшити його вгорі, кінці ниток заховати. Оформити бахрому зі стеклярусу і бісерин. 

ІІІ. ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ

Прибирання робочих місць.