Конспект заняття "Казки Братів Грімм"

Заняття для дітей старшого дошкільного віку

«Бременські музиканти»

програмовий зміст: ознайомити дітей з казкою Братів Грімм «Брементські музиканти», вчити уважно сприймати казку та запамʼятовувати її, вчити відтворювати зміст, переказувати, аналізувати героїв казки, залучати до ігор та виконання вправ

розвивати наочно-образне мислення, слухову увагу, логічне мислення

виховувати доброзичливість, любов до казки, товариськість

Матеріали:

Хід роботи

Вихователь заносить чарівну казкову скриню.

-Сьогодні мені надійшов лист і ось ця скриня. Що в ній я не знаю. А лист від добре знайомих братів-казкарів Братів Грімм.

- Ви знаєте хто вони?

- Раджу вам послухати про історію їхнього життя.

Біографія Братів Грімм:

Брати Грімм (Якоб і Вільгельм) — німецькі лінгвісти та дослідники німецької народної культури. Якоб народився 4 січня 1785 р., а Вільгельм 24 лютого 1786 року в сім’ї чиновника в німецькому місті Ханау. Росли в благополучній родині, в атмосфері любові і добра. За чотири роки замість покладених восьми років брати закінчили повний курс гімназії. Отримали юридичну освіту, служили професорами в Берлінському університеті. Створили «Німецьку граматику» і словник німецької мови. Збиранням і вивченням народних казок брати Грімм захоплювалися ще в студентські роки. Творчий шлях братів Грімм почався з видання в 1812 р першого тому їх дебютної збірки казок, а лише через три роки побачив світ і другий том, трохи пізніше був виданий і третій том «Дитячих і сімейних казок» (1812, 1815, 1822). Серед них «Бременські музиканти», «Горщик каші», «Кот В чоботях», «Червона шапочка», «Білосніжка», «Попелюшка», «Золотий гусак», «Вовк і семеро козенят» — всього близько 200 казок. Деякі вчені вважають, що брати Грімм не складали казки, а обробляли і творчо переказували лише ті, які записували зі слів народних казок. Після виходу першого казкового збірника творчий дует братів вирішує повністю присвятити себе літературі і науці: обидва брати поселяються в Касселі, де молодший працює секретарем в бібліотеці, а старший, рішуче відмовившись від переваг запропонованої йому дипломатичної кар’єри і від професури в Бонні, незабаром приєднується до нього , зайнявши посаду бібліотекаря. Подальша біографія Грімм міцно буде пов’язана з науковою та викладацькою роботою: сім років, починаючи з 1830 р, вони проживуть в Геттінгені, наступні три роки знову в Касселі, а з 1840 р. по королівському запрошенню осядуть в Берліні, де і проведуть залишок років . В кінці життя вони зайнялися створенням першого словника німецької мови: Вільгельм помер 16 грудня 1859 року завершивши роботу над буквою D; Якоб пережив свого брата майже на чотири роки, встигнувши завершити букви A, B, C і E. Він помер 20 вересня 1863 за робочим столом, працюючи над словом Frucht (фрукт).

Ось дещо написали і самі брати:

Дорогі друзі, казка це тей світ, який ми створюємо це сенс нашого життя. Тому даруємо вам цю чарівну скриню. А для того, щоб дізнатися що в ній, відгадайте загадки.

- Брати Грімм пропонують нам відгадати загадки, щоб дізнатися що ж знаходиться в скрині. Слухайте уважно.

Загадки:

І ввечері, і зранку

Вартую я на ґанку.

І кусаю, і гарчу-

В дім чужих не пропущу.

(Собака)

Має вуса й пишний хвіст

І негарну звичку:

Спершу добре він поїсть,

Після — вмиє личко.

(Кіт)

Гребінь, крила, гарний хвіст,

Хто співає як артист?

 (Півень)

Працювати я люблю,
Що попросиш – все зроблю,
Запряжіть мене в арбу,
Я вантаж перевезу.

(Осел)

- Ви мабуть вже здогадалися, що це не просто тварини, а герої казки «Бременські музиканти».

- Тоді, що знаходиться в скрині?

- Казка.

- Я вам раджу сісти зручніше і послухати цікаву казку.

Читання і показ казки:

Водного хазяїна був осел, який багато років підряд тягав невтомно мішки до млина, але на старість став кволий і до роботи не такий здатний, як раніше.Вирішив хазяїн, що годувати його тепер, мабуть, не варто; і осел, помітивши, що справа не на добро хилиться, узяв та й утік від хазяїна і рушив дорогою на Бремен. «Там, – подумав він, – я зможу стати вуличним музикантом». Ото пройшов він трохи, бачить – лежить на дорозі мисливський собака, висунув язик і тяжко дихає, немов стомився від дороги.

– Ти що це, Хапаю, так важко дихаєш? – запитує його осел.

– Ох, – відповідає собака, – старий я став, що не день, то все слабшаю, на полювання ходити вже не в силах; от і задумав мене хазяїн убити, але я від нього втік. Як же мені тепер на хліб заробляти?

– Знаєш що, – каже осел, – я йду в Бремен, хочу зробитися там вуличним музикантом; ходімо разом зі мною, вступай ти теж у музиканти. Я граю на лютні, а ти будеш бити в литаври.

Собака такою пропозицією залишився задоволений, і вони пішли далі. Невдовзі зустріли вони на путі кота; він сидів біля дороги, а морда в нього була, немовби три дні дощ періщив.

– Ну що, старина, Коте Котофеїчу, біда чи що якась з тобою трапилася? – запитує його осел.

– Та як же мені бути веселим, коли про життя йдеться, – відповідає кіт, – став я старий, зуби притупилися, мені б тепер сидіти за пічкою та муркотати, а не мишей ловити, – от і задумала мене хазяйка втопити. Я хоч і втік, але тепер мені добра порада була б дорожча за гроші. Ну, куди ж мені нині подітися?

– Ходімо з нами в Бремен, – адже ти нічні концерти влаштовувати майстер, от і будеш там вуличним музикантом.

Котові це діло сподобалося, і пішли вони разом. Довелося нашим трьом утікачам проходити мимо одного двору, бачать вони – сидить на воротях півень і кричить на все горло.

– Чого ти горлаєш? – каже осел. – Що з тобою скоїлося?

– Та це я добру погоду провіщаю, – відповів півень. – Адже нині велике свято. Та все одно немає в моєї хазяйки жалю: завтра неділя, вранці гості приїдуть, а вона звеліла кухарці зварити з мене суп, і відрубають мені нині ввечері голову. Ось тому й кричу я, поки можу, на все горло.

– Он воно що, півничку – червоний гребінчику, – сказав осел, – ех, вирушай-но ти краще з нами, ми йдемо в Бремен, – гірше за смерть все одно нічого не знайдеш; голос у тебе добрий, і коли ми візьмемося разом з тобою за музику, то справа піде до ладу.

Півневі така пропозиція сподобалася, і вони рушили всі вчотирьох далі. Але дійти до Бремена за один день їм не пощастило, вони потрапили ввечері в ліс і вирішили там заночувати.

Осел і собака полягали під великим деревом, а кіт і півень забралися на сук; півень злетів на самий вершечок дерева, на якому йому було найбільш надійно. Але перш ніж заснути, він озирнувся на всі чотири боки, і здалося йому, що вдалині вогник мерехтить, і він крикнув своїм товаришам, що тут, мабуть, і дім недалеко, тому що видно світло. І сказав осел:

– Коли так, то краще нам підійти туди, адже тут ночівля зовсім не придатна.

А собака подумав, що якась крихта кісток та м’яса була якраз до речі. І от вони вирушили в путь-дорогу назустріч вогникові і незабаром помітили, що він світить усе яскравіше й ясніше, і став зовсім уже великий; і прийшли вони до яскраво освітленого розбійницького кубла. Осел, як найбільший серед них, підійшов до віконця й почав через нього заглядати всередину.

– Ну, осле, що ти бачиш там? – запитав півень.

– Та що, – відповів осел, – бачу я накритий стіл, а на ньому всякі смачні страви й напої поставлені, і сидять за столом розбійники та їдять з великою насолодою.

– Це було б і для нас непогано, – сказав півень.

– Так, так, коли б тільки нам туди потрапити! – сказав осел.

І почали звірі між собою думати й гадати, як би так зробити, щоб звідтіля розбійників прогнати; і от кінець кінцем знайшли вони спосіб. Вирішили, що осел повинен поставити передні ноги на віконце, а собака – стрибнути до осла на спину; кіт забереться на собаку, а півень нехай злетить і сяде котові на голову. Так вони й зробили: за умовним знаком усі разом узялися за музику – осел кричав, собака гавкав, кіт нявкав, а півень, той заспівав і закукурікав. Потім удерлися вони через віконце в кімнату, так що навіть шибки задзеленчали.Почувши жахливий крик, розбійники посхоплювалися з-за столу і вирішили, що до них з’явився якийсь привид, тому страшенно налякалися і кинулись у ліс. Тоді четверо наших товаришів посідали за стіл, і кожний узявся за те, що припало йому до смаку, із страв, які стояли на столі, і почали їсти й наїдатися, ніби на місяць наперед.Повечерявши, четверо музикантів погасили світло і стали шукати, де б їм зручніше виспатися, – кожний за своїм поводженням та звичкою. Осел ліг на гноїщі, собака ліг за дверима, а кіт на припічку біля гарячого попелу, а півень сів на сідало; та оскільки вони з далекої дороги втомилися, то незабаром усі й поснули.Коли північ уже минула і розбійники здалека помітили, що в приміщенні світло не горить, усе нібито спокійно, тоді й каже отаман:

– Нема чого нам піддаватися страхові, – і наказав одному з своїх людей піти в дім на розвідку.

Посланець знайшов, що там усе тихо й спокійно; він зайшов у кухню, щоб запалити світло, і здалися йому сяючі очі кота палаючими вуглинками. От він і ткнув у них сірника, щоб добути вогню. Але кіт жартів не любив. Він кинувся тому просто в обличчя, почав шипіти й дряпатися. Тут злякався розбійник і давай тікати через чорні двері; а собака якраз за дверима лежав, схопився і вкусив його за ногу. Кинувся той тікати через подвір’я та мимо гноїща, тут і брикнув його щосили осел заднім копитом; прокинувся від шуму півень, стрепенувся та як закричить із сідала: «Кукуріку!»Побіг розбійник з усіх ніг назад до свого отамана й говорить:

– Ох, там у домі страшна відьма засіла, як дихне на мене, як учепиться своїми довгими пазурами в обличчя, а на дверях стоїть чоловік з ножем, як різоне він мене по нозі; а на подвір’ї лежить чорне чудовисько, як уперіщить воно мене своїм кийком; а на покрівлі, на самій горі, суддя сидить і кричить: «Тягніть злодія сюди!» Тут я ледь-ледь ноги виніс.З того часу боялися розбійники в дім повертатися, а чотирьом бременським музикантам там так сподобалося, що й виходити не захотілося.

Бесіда за змістом казки:

- Які головні герої казки?

- Назвіть їх?

- Хто автор казки?

- Про що розповідає казка?

- Чому нас повчає ця казка?

Дидактична гра

„Знайди зайвого“

мета: закріпити знання дітей про героїв казки, вчити вибирати правильного героя зпоміж інших, розвивати увагу та спостережливість, памʼять

Хід гри

Дітям пропонується обрати серед запропонованих картинок із зображеними героями казок саме тих, які відносяться до казки «Бременські музиканти».

Творча робота дітей.

Діти роблять аплікацію з готових вирізаних героїв казки та інших предметів за змістом казки, оформлюють композицію.