ЛЕКЦІЯ 1. ПОНЯТТЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ

Термін “професійна етика” з’явився у результаті класифікації трудової діяльності, виникнення різноманітних професійних груп.

Об’єктом професійної етики є людина.

Основні функції та завдання професійної етики полягають у моральному регулюванні професійних відносин, підвищенні професійної майстерності спеціаліста, розвиткові його професіоналізму, виробленні напряму вдосконалення професійної моралі, доповненні її новими нормами, традиціями та звичаями, формуванні стійких моральних якостей спеціаліста, встановленні межі між правомірною та неправомірною професійною поведінкою, обгрунтуванні професійного ідеалу та ін.

Професійна етика як наука не створює моральних норм, не диктує і не нав’язує їх членам суспільства, інакше вона скотилася б на позиції моралізаторства. Вона вивчає ці норми і своїм творчим розвитком лише спонукає до їх утворення.

Термін “професійна етика” звичайно вживається для визначення не стільки галузі етичної теорії, скільки своєрідного морального кодексу людей певної професії.

Професійна етика зумовлена особливостями деяких професій, спільними інтересами, професійною культурою. Люди, які виконують однакові або близькі професійні функції, відпрацьовують специфічні традиції, об’єднуються на підставі професійної солідарності, підтримують репутацію своєї соціальної групи.

Професійна етика – це сукупність правил поведінки певної соціальної групи, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин, що обумовлюються професійною діяльністю, а також галузь науки, яка вивчає специфіку проявів моралі в різних видах діяльності.

Професійна етика поширюється на ті соціальні групи, до яких пред’являються найбільш високі моральні вимоги. Як система норм професійна етика-це кодекс правил, що визначає поведінку спеціаліста у службовій обстановці, норм, які відповідають існуючим законам та відомчим нормативним документам, професійним знанням, стосункам у колективі, глибокому усвідомленню моральної відповідальності за виконання професійних обов’язків.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 

з дисципліни «Професійна етика та психологія спілкування»

П.І. студента _____________________________________________  Дата ____________

Що вивчає професійна етика? ___________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________ Об’єктом професійної етики є __________________________________________

Основні завдання та функції етики _______________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

___________________________________________________________________ Що таке етикет? ____________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________ Манери – це ________________________________________________________ __________________________________________________________________

Манірність – це ______________________________________________________ ___________________________________________________________________ Що таке культура поведінки? ___________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Опишіть 4  принципи етикету:

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Оцінювання роботи: __________________

ЛЕКЦІЯ 2. ПОНЯТТЯ ЕТИКЕТУ. ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС.

 Етикет — сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву ставлення до людей (поведінки з оточуючими, форми поведінки і вітання, поведінки в громадських місцях, манери і одяг). 

Свідоме культивування правил, що визначають зовнішні форми поведінки, деякі дослідники відносять до періоду античності, оскільки саме в цей час спостерігаються спроби навчання людей красивій поведінці. В цей період правила повсякденної поведінки, а також поведінки в конкретних ситуаціях орієнтували людину на прояв її кращих якостей, давали загальні напрями її діяльності, залишаючи при цьому свободу вибору. 

Для Греків головним було витримувати у всьому міру. При цьому вважалося, що найважливіше — навчити людину самостійно мислити, що є основою правильної поведінки. 

Правила поведінки торкалися і культури мовлення — етикет наказував вихованій людині не робити під час розмови різких рухів і говорити спокійно, уникаючи підвищеного тону.

Правила поведінки, що складаються для різних верств населення, мінялися із змінами умов життя. Суворість етикету в епоху середньовіччя пояснюється тим, що він служив своєрідним способом самозбереження певного співтовариства — родового або професійного.

Моделі поведінки, закріплені рицарським кодексом, поступово проникали в інші прошарки суспільства, сприяючи формуванню нового типа громадських відносин, який в деякій мірі збережений і до теперішнього часу. 

Перший що дійшов до нашого часу трактат про поведінку був написаний Іспанським священиком Педро Аль-фонсо і називався «Discipline clericalis» («виховання духівництва»). В цій книзі викладено правила поведінки за столом, порядок прийому гостей і ведення бесіди і т.п. Пізніше на основі цієї книги стали виходити посібники з правил хорошого тону (етикету) для світських осіб, представників різних станів, проте основні правила етикету були адресовані придворним, членам вищого суспільства. 

Для них дотримання етикету ставало свого роду грою, основне значення якої полягало в тому, щоб уміти під світською маскою чемності і добродіяння ретельно приховувати своє справжнє «я», тобто ховати зміст під формою, справляючи при цьому на оточуючих сприятливе враження.

В Новий час етикет міняє своє смислове навантаження. Він вже розглядається як свого роду інструментарій, за допомогою якого відбувається заборона надмірного прояву емоцій, придушення афектів, що робить людину більш приємною і передбачуваною в суспільстві. Зовні етикет набуває більш природньої і невимушеної форми поведінки. 

Розрізняються власне «манери» (фр. maniere-спосіб тримати себе, зовнішня форма поведінки і поведінки з іншими людьми) і «манірність» ( спрощеність, неприродність,  штучність поведінки, мови, жестів). Позбавлений простоти і природності.  Порушення поведінки, що характеризується неприродністю та химерністю рухів і міміки. Синоніми замкнутість, нетовариськість, стриманість, холодність, важкість, вибагливість, вимогливість, витонченість, вишуканість

 При цьому велике значення має відповідність форми змісту, тобто не тільки стриманість в жестах, наприклад, але і стриманість у почуттях, не тільки незворушний вигляд, але і незворушне ставлення до чого-небудь, не тільки ввічливе поведінки з людьми, але і шана їх гідності як основа ввічливості, — іншими словами, передбачається, що поведінка людини відображає, а не приховує, як це було раніше, її сутність.

Велике значення для розвитку етикету набуває шана до людей. Джон Локк в своїх роздумах про виховання («листи про терпимість») стверджує, що не «можна допускати, щоб діти втрачали пошану до людини через випадковості зовнішнього положення».

Володимир Мономах в своєму Повчанні залишає дітям заповіт не тільки піклуватися про бідних, бути справедливими, добрими, але і поводитися стримано, гідно тримати себе за столом під час їжі, вітати кожного, бути скромними, чемними.

Виховання на Русі було спрямовано перш за все на вдосконалення якостей особистості. Кодекс поведінки встановлює правила взаємостосунків між людьми. «Домострой» охоплює практично всі сторони життя і містить правила виховання дітей, прийому гостей або поведінки під час перебування в гостях, правила поведінки на різних церемоніях — весіллях, похоронах і т.д. Торкається він і форм професійної поведінки. Особливу увагу в «Домострої» надається акуратності, охайності в одязі, чистоті і затишку в приміщенні. Як зведення правил поведінки, «Домострой» передбачає ввічливість, лагідність, слухняність, пошану до старших і помірність у всьому і містить розпорядження з приводу ставлення до діяльності: всяку справу треба робити «...з молитвою і з доброю бесідою або  мовчанням...», а не «...зі сміхом, поганими і блудними речами...». .

Етикет є феноменом, культурно і історично і міняється навіть під впливом змін, які відбуваються в світі моди. Разом із зміною сутності суспільних відносин міняється і їх форма, відображена в етикеті. В цілому ж можна відзначити, що сучасний етикет став більш простим, практичним, демократичним і універсальним. Як говорить академік Д. З. Ліхачев, «в основі всіх хороших манер лежить одна турбота — турбота про те, щоб людина не заважала людині, щоб всі разом відчували себе добре».

ЛЕКЦІЯ 3. ПРИНЦИПИ ЕТИКЕТУ: ПРИНЦИП ГУМАНІЗМУ, ДОЦІЛЬНОСТІ ДІЙ, ЕСТЕТИЧНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ, НАРОДНИХ ЗВИЧАЇВ І ТРАДИЦІЙ.

 На сучасному етапі неможливо передбачити правила поведінки на всі можливі випадки. Це робить необхідним вивчення людиною не стільки букви, скільки духу етикету, щоб мати нагоду орієнтуватися в ситуації і завжди діяти відповідно до правил поведінки.

Поняття «культура поведінки» виступає як якість соціально необхідна, є складовою  загальнолюдської культури і включає «сукупність вироблених і перевірених досвідом способів організації повсякденного життя і спілкування людей».

В діяльності сучасного фахівця етикет грає все більш важливу роль, сприяючи розвитку конструктивних, доброзичливих відносин з партнерами. Дотримання етикету сприяє створенню творчої атмосфери в трудовому колективі.

Від зовнішнього вигляду і поведінки, мови соціального працівника залежать не тільки довір'я до нього і ефективність роботи, але і громадська думка про соціальні служби і соціальну роботу.

Для того, щоб будувати свою поведінку відповідно до правил етикету, необхідно слідувати його принципам, які відображають моральні вимоги, що пред'являються до культури відносин. Д.С. Ліхачьов виділяє чотири принципи етикету.

1. Принцип гуманізму. Принцип гуманізму вимагає від соціального працівника пошани до людини, визнання гідності її особистості, доброзичливого до неї ставлення. Принцип втілюється в таких вимогах до поведінки соціального працівника, як ввічливість, тактовність, скромність, чуйність, уважність і точність.

Ввічливість у відносинах служить ознакою пошани людської гідності, доброти до людини. Ввічливість — це перший крок на шляху служіння людині. Вона включає такі форми уваги до клієнта, як прагнення зрозуміти людину, готовність надати їй допомогу при необхідності. Для соціального працівника ввічливість — необхідний аспект спілкування з клієнтом, його близькими, колегами, представниками різних державних і недержавних установ і організацій, оскільки є зовнішнім проявом сутності професії.

Тактовністю можна рахувати те відчуття міри, яке слідує дотримувати у взаємостосунках з людьми, уміння відчувати межу. Тактовність має на увазі здатність не ставити питання, які можуть поставити людину в ніякове положення. Тактовність вимагає від соціального працівника уміння робити зауваження людині коректно, делікатно. Не слід робити зауваження в іронічній формі, надмірно гучним голосом, повчальним тоном, у присутності сторонніх. Тактовність соціального працівника сприяє встановленню довірливих відносин.

Скромність важлива  у відносинах з клієнтом — соціальний працівник ніколи не повинен дозволяти собі прагнення «піднестися» над клієнтом,  підкреслювати висоту свого службового положення, нав'язувати клієнту свою думку, нехтувати його інтересами.

Чуйність припускає здатність розуміти і зважати на переживання іншої людини. Соціальному працівнику необхідно бути чуйним, оскільки він має справу з людьми, які часто знаходяться у важкому психоемоційному стані. Враховуючи переживання клієнтів, він швидше доб'ється конструктивності у відносинах і спільній діяльності, унаслідок чого ефективність його роботи підвищиться. Відсутність чуйності частіше за все обумовлена недостатньо тонкою душевною організацією фахівця або психологічною установкою на цинічне виконання своєї роботи.

Уважність для соціального працівника є не тільки ознакою хорошого виховання, але і однією з умов успішної роботи. Уважність полягає не тільки в тому, щоб професіонально продемонструвати турботу про людину і свою готовність надати йому допомогу; вона полягає ще і в справжньому інтересі до клієнта і його проблем, бажанні змінити його статус, подолати всі супутні труднощі. Уважність дає соціальному працівнику можливість своєчасно і адекватно реагувати на ті зміни, які відбуваються в житті клієнта, а також вчасно ухвалювати вірні рішення. Уважність соціального працівника до клієнта повинна виявлятися і в зосередженості під час спілкування з ним, в концентрації на його проблемах. 

Точність виявляється у вірності даному слову. Точність — це уміння не кидати слів на вітер, обов'язковість. Точність — своєрідна форма пошани до людини, оскільки той, хто точний, уміє цінувати чужий час, не спізнюючись і не примушуючи чекати даремно; знає ціну словам, відмовляючись давати легковажні і нездійсненні обіцянки. Ще раз слід повторити, що і ввічливість, і чуйність, і скромність, і тактовність, і точність, і уважність соціального працівника повинні бути природними. Якщо вони позбавлені внутрішньої духовної основи і є лише результатом професійного тренування або акторської майстерності, клієнт відразу відчує награну — показну ввічливість.

2.                  Принцип доцільності дій. Сучасний етикет вирізняється своєю доцільністю. Основні правила його містять в тій або іншій формі вимоги не доставляти своїми діями клопотів оточуючим і самому собі. При цьому етикет не догматичний, оскільки життя складніше за будь-яке зведення правил або кодексу, і описати правилами всі можливі ситуації не можна. Тому сучасний етикет вимагає не заучування правил, а творчого використовування їх стосовно конкретних ситуацій.

3.                  Принцип естетичної привабливості поведінки (краса поведінки). Д. Дідро цей принцип сформулював так: «недостатньо робити добро, треба робити його красиво». Ці слова повною мірою можна віднести до соціального працівника. Етикет нашого часу вимагає, щоб форма, тобто поведінка і зовнішній вигляд людини, відповідала його змісту, тобто душевним якостям особистості, тому поведінка і зовнішній вигляд фахівця повинні бути естетичними, привабливими. В розмові з клієнтом слід помірно користуватися засобами невербального спілкування. Мова повинна бути спокійною, плавною, зрозумілою.

4.                  Принцип врахування народних звичаїв і традицій. Цього принципу важливо дотримувати в роботі, тому що кожний народ має власну невербальну знакову систему, власні звичаї і традиції. І соціальному працівнику, щоб випадково не потрапити в незручне положення, слід вивчати традиції і звичаї того народу, з представниками якого він працює. Знання народних звичаїв і традицій допоможе соціальному працівнику правильно побудувати розмову з клієнтом,  запропонувати допомогу, що не виходить за рамки можливостей системи соціального захисту.

Правила поведінки в різних життєвих ситуаціях різні, проте в цілому вони відповідають приведеним вище принципам етикету.

ЛЕКЦІЯ 4. ПЕРЕКЛАДАЧ-ДАКТИЛОЛОГ 

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОСНОВНІ ВИМОГИ 

Переклада ч же стової мо ви (інші назви професії - перекладач-дактилолог, сурдоперекладач) - проміжна ланка в комунікації чуючих та глухих осіб, фахівець, котрий здійснює переклад між словесною мовою та жестовою мовою в прямому та зворотному напрямках, що включає в себе як усний (синхронний, послідовний), так і письмовий переклади.

ОСНОВНІ ВИМОГИ:

Виконує у відповідності до встановлених порядком функції керівника навчальної групи глухих. 

Розробляє потрібні у роботі перспективні та поточні плани заходів масової та індивідуальної виховної, позакласної, реабілітаційної, культурно-освітньої, оздоровчої та іншої роботи.

Надає всебічну можливу допомогу в проведенні заходів з медичної та соціальнотрудової реабілітації глухих.

Вивчає та аналізує інтелектуальний рівень глухих, подає відповідні пропозиції адміністрації навчального закладу. 

Контролює відвідування та успішність навчання глухих учнів, виконання ними виробничої практики. Веде встановлену навчальним закладом документацію та облік своєї роботи. 

Постійно працює над підвищенням своєї кваліфікації, популяризує серед глухих та чуючи осіб дактильно-жестову мову та проводить вивчення цієї мови. 

Бере участь у роботі кабінетів мови й читання губами, що сприяє подальшому розвитку залишкового слуху та словесної мови працівників з вадами слуху. 

ПОВИНЕН ЗНАТИ:

v Закон України "Про освіту"; 

v Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів"; Державний стандарт спеціальної освіти; 

v дактильно-жестову мову (в обсязі програм із вивчення дактильно-жестової мови для перекладачів-дактилологів);

v техніку прямого й зворотного перекладу (за умови високої швидкості, чіткості, виразності, пластики, культури та повноти його виконання); 

v українську мову та методологічні основи її побудови; 

v методичні та нормативні матеріали з реабілітації осіб з вадами слуху, спеціальної психології; 

v медичні та технічні аспекти реабілітації глухих і слабочуючих; основи педагогіки;  

v Конвенцію про права дитини.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Перекладач-дактилолог навчальних закладів вищої категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією перекладача-дактилолога - не менше 8 років.

Перекладач-дактилолог навчальних закладів I категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією і перекладача-дактилолога - не менше 5 років.

Перекладач-дактилолог навчальних закладів II категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією перекладача-дактилолога - не менше 3 років.

Перекладач-дактилолог навчальних закладів: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) без вимог до стажу роботи.

ПРАВА ПЕРЕКЛАДАЧА ЖЕСТОВОЇ МОВИ

v Перекладач жестової мови  має право:

v Вживати дії для запобігання та усунення випадків будь-яких порушень або невідповідностей.

v Отримувати всі передбачені законодавством соціальні гарантії.

v Вимагати сприяння у виконанні своїх посадових обов'язків і здійсненні прав.

v Вимагати створення організаційно-технічних умов, необхідних для виконання посадових обов'язків та надання необхідного обладнання та інвентарю.

v Знайомитися з проектами документів, що стосуються його діяльності.

v Запитувати і отримувати документи, матеріали та інформацію, необхідні для виконання своїх посадових обов'язків і розпоряджень керівництва.

v Підвищувати свою професійну кваліфікацію.

v Повідомляти про виявлені в процесі своєї діяльності порушення і невідповідності і вносити пропозиції щодо їх усунення.

v Ознайомлюватися з документами, що визначають права та обов'язки за займаною посадою, критерії оцінки якості виконання посадових обов'язків.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 

з дисципліни «Професійна етика та психологія спілкування»

П.І. студента _____________________________________________  Дата ____________

Перекладач жестової мови – це ______________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

Основні вимоги: 

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

Кваліфікаційні вимоги:

Перекладач-дактилолог навчальних закладів вищої категорії: ________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________ Перекладач-дактилолог навчальних закладів I категорії: ______________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________ Перекладач-дактилолог навчальних закладів II категорії: _____________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

______________________________________________________________________ Перекладач-дактилолог навчальних закладів: _______________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

______________________________________________________________________

Оцінювання роботи: __________________

ЛЕКЦІЯ  5. ХАРАКТЕРИСТИКА РОБІТ, ЗАВДАННЯ ТА ПОСАДОВІ ОБОВ'ЯЗКИ

v Виконує синхронний переклад усної мови на дактильно-жестову й навпаки.

v Забезпечує переклад-ділових та побутових, особистих або телефонних розмов між глухими та чуючими особами; консультацій, порад або лекцій спеціалістів (юристів, економістів, бухгалтерів, лікарів, вчителів та інших), нарад, загальних зборів у формі, найбільш зрозумілій та сприйнятливій для глухих; теле- та радіотрансляцій, термінових повідомлень, наказів по підприємству; мовного супроводу театральних, спортивних, культурно-просвітницьких заходів індивідуального та масового характеру; роз'яснення спеціальних термінів, висловів, слів у формі, найбільш зрозумілій та сприйнятливій для глухих; заходів загального, спеціального та виробничого навчання.

v Постійно працює над підвищенням своєї кваліфікації, популяризує серед глухих та чуючих осіб дактильно-жестову мову та сприяє вивченню цієї мови.

v Популяризує серед фізичних та юридичних осіб діяльність громадських організацій (об'єднань) глухих.

v Працює над питаннями граматичного та естетичного розвитку дактильножестової мови.

v Знає, розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його

діяльності.

v Знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 

з дисципліни «Професійна етика та психологія спілкування»

П.І. студента _____________________________________________  Дата ____________

Які посадові обов'язки перекладача жестової мови?

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

Які права має перекладач жестової мови?

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________

Оцінювання роботи: __________________

ЛЕКЦІЯ 6. ПЕРЕКЛАДАЧ ЖЕСТОВОЇ МОВИ.  ЯКІСТЬ ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ.

Перекладач – дактилолог  - це людина, яка служить для передачі інформації від чуючого до глухих і від глухого до тих, що чують. Він - посередник.

Якості перекладача жестової мови

1.   Він послідовний у словах і справах (пообіцяв - виконав).

2.   Повинен бути готовий допомогти людям з вадами слуху.

3.   Мета перекладача - прагнути удосконалюватися, володіти якістю перекладу.

4.   Перекладач повинен знати психологічні особливості розвитку людей з вадами слуху. 

5.   Перекладач – дактилолог повинен чітко донести зміст. 6. Уміння зберігати чужі таємниці. 

Перекладач - це той, який переклав, але нічого не запам'ятав, а кращий перекладач - це той, який переклав, запам'ятав і при нагоді може пояснити. 

Якість перекладу

1.   Перекладач повинен перекладати точно, слова можна заміняти синонімами (однаковими за змістом словами). 

2.   Незрозумілі слова й вираження він повинен заміняти простими. Наприклад, вираження "черевики каші просять" не треба перекладати дослівно, а краще замінити на більш зрозуміле вираження - "у черевиків підошва відривається". 

3.   Не потрібно переводити все дослівно, тобто кожне слово (крім випадку в суді, у міліції і т.д.).

4.   Нові термінологічні жести спочатку потрібно продактилювати, а потім показати жестом. 

5.   З метою підвищення інформативності потрібно використовувати більше наочності. 

6.   Деякі слова або вираження краще продактилювати, а не показувати жестами, приміром, цукерки "Пташине молоко".

ПРАКТИЧНА РОБОТА  з дисципліни «Професійна етика та психологія спілкування»

П.І. студента _________________________________________  Дата ____________

Якості перекладача жестової мови:

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________

Якість перекладу:

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

Оцінювання роботи: __________________

ЛЕКЦІЯ 7. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ПЕРЕКЛАДАЧА ЖЕСТОВОЇ МОВИ

1.   Одяг перекладача не повинен бути яскравого, отруйного кольору, щоб не відволікати увагу. Найкраще - однотонний одяг, без яскравих малюнків. 

2.   Перекладачу краще не носити яскравих прикрас (брошки, ланцюжки). 

3.   Волосся повинне бути акуратно вкладені, щоб не заважали міміці й артикуляції. 

4.   Взуття повинне бути чистим (глухі дуже спостережливі!). 

5.   Артикуляція перекладача повинна бути зрозуміла глухому.  6. Жести повинні бути чіткими й збігатися з артикуляцією. 

ЛЕКЦІЯ 8. ПОМИЛКИ ПЕРЕКЛАДАЧА ЖЕСТОВОЇ МОВИ

1.   Перекладач качає головою й корпусом. 

2.   Дрібні жести. 

3.   Погана артикуляція. 

4.   Немає сили жестів, немає інтонації, тобто жести мляві, без емоцій. 

5.   Відсутній погляд. 

6.   Немає міміки обличчя. 

7.   Перекладач сам не розуміє зміст сказаного. 

8.   Неправильне дактилювання.  9. Немає виразності.

ПРАКТИЧНА РОБОТА  з дисципліни «Професійна етика та психологія спілкування»

П.І. студента _________________________________________  Дата ____________

Зовнішній вигляд перекладача  жестової мови

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

Помилки перекладача жестової мови

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________

Оцінювання роботи: __________________