Конспекти усіх уроків до навчального предмета "Біологія 8 клас"

Урок 1. Тема. БІОСОЦІАЛЬНА ПРИРОДА ЛЮДИНИ. НАУКИ, ЩО ВИВЧАЮТЬ ЛЮДИНУ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ.

Цілі уроку: розкрити зміст біологічних наук, що вивчають людину; розглянути методи дослідження людського організму; розвивати образне і логічне мислення учнів, навички індивідуальної та групової форми роботи; формувати вміння працювати з опорними схемами та навчальною літературою; сприяти розвитку інтересу до вивчення природничих наук; виховувати повагу до життя як найвищої цінності; розкрити ідею гармонії людини і природи.

Очікувані результати: учні:

виявляють ознаки:   біологічної та соціальної сутності людини в людських спільнотах;

називають біологічні науки, що вивчають людину;

оперують термінами: біосоціальна природа людини;

пояснюють: місце людини в системі органічного світу;  особливості біологічної природи людини та її соціальної сутності;

характеризують  методи дослідження організму людини;

висловлюють судження:  про організм людини як біологічну систему;

виявляють ставлення:  щодо значення знань про людину для збереження її здоров’я;

Обладнання та матеріали: підручники, зошити, таблиці, проектор, ноутбук.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Розумна людина не та,
що багато знає, а та,
що знає саму себе.

                      Й. Ґете

Організм людини, як і кожна біологічна система, підпорядковується законам природи. За своєю будовою і функціями наш організм багато в чому подібний до організму вищих тварин. Проте трудова діяльність, мова, мислення, поведінка різко відрізняють людину від найрозвинутіших тварин.

Біологічні основи цих відмінностей необхідно знати кожній освіченій людині. Людина — це найдивовижніше творіння природи, найчудовіше і найдосконаліше. Кожна людина є неповторною, унікальною, чудесною, дивною, фантастичною, непередбачуваною. А які асоціації викликає слово «людина» у вас?

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Вправа «Асоціативний кущ»

Поняття «людина». Усі відповіді записуються до «асоціативного куща», який зображено на дошці.

Можливі варіанти відповідей учнів: гетеротроф, рухається, розмовляє, мислить, спілкується, еукаріот, аналізує, працює тощо.

Узагальнення результатів.

Повідомлення теми уроку. Спільне з учнями визначення мети і завдань уроку.

ІV.  ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.    Біологія людини — наука про будову, процеси життєдіяльності, розвиток, походження, еволюцію та географічне розселення людей.

Пізнаючи закони навколишнього світу, людина почала вивчати і свій власний організм. Виникли науки, серед яких найважливіше місце посідають анатомія й фізіологія.

•     Пригадайте, що вивчають ці науки?

Анатомія — наука про будову окремих органів, їхніх систем і організму в цілому.

Фізіологія — наука про функції та процеси життєдіяльності організму.

•     Пригадайте біологічні науки, про які ми дізналися під час вивчення представників царства Тварини та царства Рослини. Які з цих наук можуть також вивчати організм людини?

Самостійна робота учнів із термінами з подальшою взаємоперевіркою

Цитологія — наука, що вивчає будову та функції клітин.

Гістологія — наука, що вивчає будову та функції тканин.

Анатомія — наука про будову організму.

Фізіологія — наука про функції та процеси життєдіяльності організму.

Генетика — наука про спадковість і мінливість організмів.

Біохімія — наука про закономірності та особливості перебігу хімічних явищ у живих організмах.

Біофізика — наука, що вивчає закономірності та особливості перебігу фізичних процесів у живих організмах.

Ембріологія — наука, що вивчає закономірності розвитку клітини, тканини та органів зародка.

Гігієна — наука, що вивчає вплив різних факторів на організм та його здоров’я.

Екологія людини — наука, що досліджує вплив на людину природних і соціальних факторів навколишнього середовища.

Медицина — наука, спрямована на зміцнення та охорону здоров’я людини, продовження її життя, запобігання хворобам.

Валеологія — наука, що вивчає методи здорового способу життя.

Повідомлення учня (випереджальне завдання)

Коротка історія розвитку наук анатомії, вікової фізіології та гігієни,
їх зв’язок з іншими біологічними дисциплінами. Розвиток педіатрії

Розвиток наук анатомії та фізіології бере початок з античних часів. Славнозвісний лікар античної медицини Гіппократ (V ст. до н. е.) уже не одне століття зберігає почесне ім’я «батька медицини». Своїми працями він показав шляхи вивчення хворої людини, план її дослідження, завдання діагностування, прогнозування, терапії.

Протягом століть людство поступово рухалося до сучасного рівня знань у цих галузях науки. У Росії поштовх до розвитку вчення про здоров’я дітей дав М. В. Ломоносов, який першим звернув увагу властей на надзвичайно важливу смертність серед дітей.

У 1834 р. у Петербурзі було відкрито перший шпиталь для дітей. Це сприяло глибшому вивченню патології дитячого віку й виділенню серед лікарів спеціалізації спеціалістів — педіатрів. Основоположником російської педіатрії як науки вважається Степан Хомич Хотовицький (1796–1885). Ґрунтуючись на великому власному досвіді та добре знаючи світовий досвід, він написав перший великий посібник «Педіатрика» (1847). Свою книжку С. Х. Хотовицький побудував на глибокому знанні анатомії та фізіології дитячого організму. У ній він доводив, що в процесі розвитку в організмі дитини відбуваються зміни не лише кількісного, а й якісного характеру. Учений дав чіткий опис різних форм патології дитини, детально описав засоби запобігання їм, особливості догляду, дієти для дітей раннього віку. У розвитку педіатрії велику роль відіграв професор Московського університету Н. Ф. Філатов (1860–1908), автор багатьох визначних праць, зокрема посібника «Семіотика і діагностика дитячих хвороб». Значний внесок у боротьбу з дитячою смертністю й підготовку лікарів-педіатрів в Україні зробив професор І. В. Троїцький (1856–1923). Він опублікував 101 працю з профілактики дитячих захворювань, дозування лікувальних засобів для дітей, шкільної гігієни.

Видатний лікар-анатом М. І. Пирогов (1810–1881) заклав основи багатьох галузей сучасної анатомії та фізіології. І. М. Сєченов (1829–1905), С. П. Боткін (1832–1889), І. П. Павлов (1849–1935), В. М. Бехтерев (1857–1927) створили й розвинули теорію нервізму, що ґрунтується на уявленні про цілісність організму та провідну роль нервової системи, яка регулює й узгоджує функції усього організму й пристосовує його життєдіяльність до умов існування.

Вправа  «Мікрофон»

•     Що вивчає така комплексна наука, як біологія людини?

(Біологія людини — наука про будову, процеси життєдіяльності, розвиток, походження, еволюцію та географічне розселення людей.)

2.   Основні методи дослідження організму людини

Описати зовнішню будову тіла людини нескладно: будь-яку його частину ми можемо побачити безпосередньо. Проте як з’ясувати, що міститься під шкірним покривом тіла? Одним із найважливіших і найдавніших методів, що дає змогу відповісти на це запитання, є розтин мертвого тіла й вивчення його органів. Невипадково назва науки про будову організму походить від грецького слова «анатоме» — розтинання. Так, ще в Стародавньому Єгипті жерці, які розтинали тіла померлих, готуючи їх для бальзамування, склали один із перших описів внутрішньої будови організму людини.

Хоча людський організм лікарі вивчали й за часів античності, і за часів середньовіччя, систематичні анатомічні дослідження розпочалися лише в епоху Відродження — після скасування заборони на розтин тіл, накладеної християнською церквою. Засновником анатомії як науки вважають італійського вченого Андреаса Везалія, який у 1543 році написав трактат «Про будову людського тіла».

Лише через декілька століть із розвитком фізики вчені-анатоми й лікарі змогли «зазирнути» всередину живого організму людини.

•     Які сучасні методи дослідження організму людини ви знаєте?

(Мікроскопія, рентгенографія, ультразвукова діагностика (УЗД), електрокардіографія тощо.)

Завдяки відкриттю рентгенівських променів дослідники вперше одержали зображення внутрішніх органів на спеціальних плівках. Внутрішні органи можна побачити й на моніторі приладу для ультразвукового дослідження (УЗД), піддаючи певні ділянки тіла дії звукових хвиль високої частоти. Щоб роздивитися органи зсередини, застосовують ендоскоп — гнучку пластикову трубку, у якій містяться спеціальні волокна, що проводять світло. Ендоскоп уводять у шлунок, бронхи тощо й через об’єктив, розміщений на зовнішньому кінці приладу, досліджують внутрішню поверхню органа.

Самостійна робота учнів з підручником та заповнення таблиці

Методи дослідження організму людини

Методи	Характеристика
Мікроскопія	Вивчення зразків тканин чи клітин за допомогою мікроскопа
Ультразвукова діагностика	Одержання на екрані зображення внутрішніх органів у результаті відбиття ультразвукових хвиль від їхніх меж
Рентгенографія	Одержання рентгенівських знімків різних органів
Ендоскопія	Введення ендоскопа (зонд з освітлювальним приладом) в порожнини тіла і внутрішніх органів з метою їх огляду та фотографування
Термографія	Одержання інформації про тепловіддачу різних частин тіла
Електроенцефалографія	Реєстрація біострумів мозку при різних станах організму
Сканувальна томографія	Одержання на екрані комп’ютера зображення окремих шарів досліджуваного органа
Електрокардіографія	Реєстрація біострумів серця для визначення стану його працездатності

 Додаткова інформація

Сьогодні вчені використовують чимало спеціальних приладів, щоб дослідити функціонування органів людини. Електронна мікроскопія дає змогу одержати зображення клітин різних органів, збільшене в сотні тисяч разів. Застосовуючи магніто-резонансну томографію (МРТ), вивчають процеси, які відбуваються в живих тканинах. Цей метод базується на тому, що тканини організму в залежності від їхнього стану по-різному поглинають електромагнітні коливання. Розглядаючи на моніторі комп’ютера зображення, отримане за допомогою МРТ, можна дослідити, які зміни відбуваються в тканинах.

 ( самостійна робота з підручником, заповнення таблиці.)

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

5.1. Складання сенкана на тему «Людина».

Наприклад:

Людина

Розумна, здорова

Працює, мислить, спілкується

Належить до царства Тварини

Ссавець

5.2. Вправа «Тести для друга».

Скласти три тестових завдання формату А (на вибір однієї правильної відповіді) і запропонувати для виконання сусідові по парті.

5.3. «Ти — мені, я — тобі».

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати § ____, дати відповіді на ??? усно

*  Підготувати приказки та прислів’я про здоров’я.

* Підготувати повідомлення на тему «Система охорони здоров’я в Україні».

 

 

Урок 2. Тема «ЗНАЧЕННЯ ЗНАНЬ ПРО ЛЮДИНУ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЇЇ ЗДОРОВ’Я»

Цілі уроку: з’ясувати значення знань про людину для збереження її здоров’я; розглянути основні чинники здоров’я; розвивати творчу активність, пізнавальні інтереси учнів; уміння виділяти головну думку та формулювати висновки; виховувати бережливе ставлення до свого здоров’я і здоров’я оточуючих.

Очікувані результати: учні:

виявляють ознаки:   біологічної та соціальної сутності людини в людських спільнотах;

називають біологічні науки, що вивчають людину;

оперують термінами: біосоціальна природа людини;

пояснюють: місце людини в системі органічного світу;  особливості біологічної природи людини та її соціальної сутності;

характеризують  методи дослідження організму людини;

висловлюють судження:  про організм людини як біологічну систему;

виявляють ставлення:  щодо значення знань про людину для збереження її здоров’я;

Обладнання та матеріали: підручники, зошити, таблиці, проектор, ноутбук.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Тестові завдання на визначення однієї правильної відповіді.

1.   Наука, яка вивчає закономірності розвитку клітини, тканини та органів зародка.

А   ембріологія

Б    гістологія

В   цитологія

Г    анатомія

2.   Наука, яка досліджує вплив на людину природних і соціальних факторів навколишнього середовища.

А   екологія людини

Б    соціологія

В   валеологія

Г    гігієна

3.   Наука, спрямована на зміцнення та охорону здоров’я людини, продовження її життя, запобігання хворобам.

А   валеологія

Б    медицина

В   генетика

Г    гігієна

4.   Наука, що вивчає методи здорового способу життя.

А   екологія

Б    медицина

В   валеологія

Г    основи здоров’я

5.   Метод реєстрації біострумів мозку при різних станах організму називається

А   електрокардіографією

Б    сканувальною томографією

В   рентгенографією

Г    енцефалографією

6.   Метод, який дозволяє одержати на екрані зображення внутрішніх органів у результаті відбиття ультразвукових хвиль від їхніх меж, називається

А   ендоскопією

Б    ультразвуковою діагностикою

В   рентгенографією

Г    електрокардіографією

 Вправа «Установи відповідність».

Установіть відповідність між терміном та його визначенням.

Термін	Визначення
1    Гігієна	А   Наука про будову організму
2    Цитологія	Б    Наука, що вивчає вплив різних факторів на організм та його здоров’я
3    Генетика	В   Наука, що вивчає закономірності та особливості перебігу фізичних процесів у живих організмах
4    Гістологія	Г    Наука про спадковість і мінливість організмів
5    Анатомія	Д   Наука про закономірності та особливості перебігу хімічних явищ у живих організмах
6    Фізіологія	Е   Наука, яка вивчає будову і функції тканин
7    Біохімія	Є   Наука про функції та процеси життєдіяльності організму
8    Біофізика	Ж  Наука, яка вивчає будову і функції клітин

Відповідь:

1 — Б, 2 — Ж, 3 — Г, 4 — Е, 5 — А, 6 — Є, 7 — Д, 8 — В.2.3. Вправа «Мікрофон».

— Чому необхідно вивчати організм людини?

 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Людина сама має заробити своє здоров’я.

П. Брегг

Щоб жити, працювати, досягати успіхів, людина повинна піклуватися про своє здоров’я, захищати себе. Наші предки приділяли багато уваги своєму здоров’ю. Наприклад, у Запорізькій Січі існував культ фізичної досконалості людини: запорізькі козаки ніколи не обирали старшинами фізично слабких людей; свій вільний час практично всі козаки присвячували виконанню фізичних вправ; одним з основних критеріїв переходу молодика в «істинного запорожця» була його фізична підготовка. Німецький дослідник Мюллер писав: «Військо без вождя — тіло без душі, а в міцного воїна — міцне тіло...» Вінницький полковник Іван Богун заслужено вважався кращим фехтувальником Європи. Він бився двома шаблями, перемагаючи в бою відразу кількох нападників. Легендарний Петро Сагайдачний «змалку привчався натягати лук, зброї та коня з рук не випускав, з негодою боровся не покрівцями, а витривалістю». Про Івана Мазепу один французький дипломат писав: «...тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, і їздець із нього знаменитий». У непрохідних дніпровських плавнях козацька молодь під наглядом досвідчених запорожців у постійній праці загартовувала своє здоров’я, силу і спритність.

Здоров’я є основною умовою самореалізації, а також найважливішою складовою особистого інтересу сучасної людини, оскільки проблеми зі здоров’ям можуть стати перешкодою на шляху до здійснення мрій та життєвих планів.

•  Яке значення для збереження здоров’я людини мають знання про неї?

Повідомлення теми уроку. Спільне з учнями визначення мети і завдань уроку.

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.   Значення знань про людину для збереження її здоров’я.

Постановка проблеми

•    Яка основна мета всіх наук, що вивчають людину?

(основна мета всіх біологічних, медичних, педагогічних наук, що вивчають людину,— виховувати фізично, морально та духовно здорову людину.)

 

 «Здоров’я — це нічого, але все без здоров’я — ніщо». Такий афоризм дійшов до нас ще з давніх часів. Про здоров’я багато кажуть, друкують у газетах і журналах, розмірковують на телебаченні. Народна мудрість стверджує, що найдорожчим у людини є її здоров’я, бо його не купиш за жодні гроші.

•     Що таке здоров’я? Які асоціації викликає у вас цей термін?

За енциклопедичним словником, здоров’я — це стан функціонування організму людини як живої системи, що характеризується повною її рівновагою із зовнішнім середовищем і відсутністю виявлених хворобливих змін.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), здоров’я — це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювань.

Про стан індивідуального фізичного здоров’я людини роблять висновок за даними антропометрії (розміри тіла: зріст стоячи, окружність грудної клітки, маса тіла та ін.), а також на підставі фізіологічних і біохімічних досліджень, оцінка яких здійснюється з урахуванням віку, статі, географічних, кліматичних та інших параметрів.

•     Що ж може служити показниками здоров’я населення?

На думку вчених, цілком припустимо використовувати з метою оцінки здоров’я такі демографічні показники, як смертність, дитяча смертність і середня очікувана тривалість життя, тому що демографічні показники — це ще й дуже місткі критерії, що характеризують процес розвитку. Також ураховуються показники фізичного розвитку, інвалідності, захворюваності та хворобливості, ураженості окремими хворобами (туберкульоз, серцево-судинні, шлунково-кишкові, алергійні, онкологічні захворювання та ін.). Як показники стану здоров’я працюючих найчастіше використовують захворюваність із тимчасовою втратою працездатності.

Складання опорного конспекту в зошитах

Найважливіші показники здоров’я населення:

•    Народжуваність

•    Смертність

•    Середня тривалість життя

•    Інвалідність

•    Захворюваність та ураження певними хворобами (туберкульоз, серцево-судинні, інфекційні, алергічні, онкологічні, шлунково-кишкові та ін.)

Робота у творчих групах

Кожна група отримує вислів на тему «Здоров’я». Після опрацювання й обговорення висувають головні ідеї, які відтворюють у вигляді малюнка.

1 група — «У здоровому тілі — здоровий дух». (Народна мудрість)

2 група — «Бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий». (Народна мудрість)

3 група — «Гроші втратив — нічого не втратив, а здоров’я втратив — усе втратив» .(Народна мудрість)

4 група — «Здоровий жебрак щасливіший від хворого короля». (Народна мудрість)

5 група — «Усуньте хибний спосіб життя — і хвороби зникнуть самі». (Народна мудрість)

6 група — «Ми п’ємо за здоров’я одне одного і псуємо власне здоров’я». (Дж. К. Джером)

(Обговорення висловів та презентація малюнків.)

•    Які фактори, на вашу думку, зміцнюють здоров’я?

Фактори, що зміцнюють здоров’я:

•    Висока рухова активність

•    Чіткий режим дня

•    Раціональне харчування

•    Загартовування

•    Особиста гігієна

•    Спілкування з природою

•    Спілкування з друзями

•    Внутрішня врівноваженість тощо

У наш час, незважаючи на великі успіхи медицини та поліпшення умов життя, кількість хворих не зменшується. Бурхливий науково-технічний прогрес, поява нових складних видів трудової діяльності змінюють звичний ритм та уклад життя. Зменшення обсягів фізичного навантаження, збільшення нервово-емоційного напруження, погіршення екологічних умов призводять до суттєвого порушення регуляції основних фізіологічних функцій організму.

• Як на ваш погляд, що таке «хвороба»?

Хвороба — це порушення нормальної життєдіяльності організму, унаслідок якого знижуються його пристосувальні можливості. І хоча організм частково компенсує виниклі порушення, хвороба завжди обмежує фізичні, психічні та соціальні можливості людини.

•    Які фактори, на вашу думку, ослаблюють здоров’я?

(Обговорення питання та складання опорного конспекту.)

Фактори, що ослаблюють здоров’я:

•    Шкідливі звички

•    Порушення санітарно-гігієнічних умов

•    Неправильне харчування

•    Відсутність режиму праці й відпочинку

•    Зниження рухової активності

Всесвітня організація охорони здоров’я визначила 10 найбільш загрозливих для життя людини факторів. Це ожиріння, надмірна маса тіла; алкоголь; питна вода, що не відповідає санітарним нормам; неповноцінне харчування; тютюнопаління; антисанітарія; підвищення артеріального тиску; секс без засобів захисту; недостатній вміст заліза в крові; забруднення навколишнього середовища. Але ці фактори були визначені в певній послідовності, у залежності від впливу на організм.

Вправа «Систематик»

Завдання групам: розставте у правильній, на вашу думку, послідовності фактори, які загрожують життю людини (після закінчення роботи представники груп на дошці, використовуючи підготовлені аркуші з факторами, розміщують їх у вибраній ними послідовності та аргументують свій вибір).

Відповідь:

1.   Недостатнє (неповноцінне) харчування

2.   Секс без засобів захисту

3.   Підвищення артеріального тиску

4.   Тютюнопаління

5.   Алкоголь

6.   Питна вода, що не відповідає санітарним нормам

7.   Антисанітарія

8.   Недостатній вміст заліза в крові

9.   Забруднення навколишнього середовища

10.  Ожиріння, надмірна маса тіла

Висновок: ці фактори не тільки негативно впливають на здоров’я, а й спричинюють понад 40 % усіх випадків смерті людей на планеті. Здоров’я не існує само по собі, не дається на все життя, не є постійним і незмінним. Про нього потрібно дбати, його необхідно берегти й примножувати протягом усього свідомого життя.

Повідомлення

Система охорони здоров’я в Україні

Для вирішення проблеми збереження здоров’я та працездатності людини, продовження її життя в масштабах держави створена система охорони здоров’я (СОЗ), яка є сукупністю взаємопов’язаних підсистем: санітарно-профілактичних, лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих, санітарно-курортних, аптечних, науково-медичних, санітарно-епідеміологічних.

Однією зі стратегій системи охорони здоров’я є здійснення так званої первинної профілактики, яка є масовою й ефективною. Наприклад, будівництво очисних споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах, які забруднюють атмосферне повітря, призводить до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи та інших захворювань.

Другий напрям системи охорони здоров’я більш складний, бо він проводиться на індивідуальному рівні. Сутність вирішення цієї проблеми полягає у визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку людини.

Важливу роль у справі збереження здоров’я населення має визначення інформації про небезпеку навколишнього середовища. Така інформація повинна вміщувати значення показників негативності середовища, токсикологічних викидів виробництва, стану здоров’я населення. Наявність такої інформації дозволить населенню раціонально вибирати місця діяльності та проживання, раціонально використовувати методи й засоби захисту від дії небезпек. Але бути чи не бути здоровому — це, насамперед, залежить від самої людини: її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, ставлення до інших людей, способу життя.

На основі вищесказаного можна погодитись із твердженням римського філософа Сенеки (4 р. до н. е.—65 р. н. е.): «Уміння продовжити життя — в умінні не скорочувати його».

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

 Складання сенканів на теми «Здоров’я», «Хвороба».

 Вправа «Вислов думку».

* Доведіть правильність (або помилковість ) твердження: «Твоє здоров’я — у твоїх руках».

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §____, дати усні відповіді на (??).

 

 

 

Урок 3. Тема « ПОНЯТТЯ ПРО БІОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ. 

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ КЛІТИН»

Цілі уроку: познайомити учнів з поняттям «біологічна система», формувати системне  мислення; виховувати бережливе ставлення до свого організму.

Очікувані результати: учні:

обґрунтовують судження:

- про організм людини як цілісну та відкриту біологічну систему;

Обладнання та матеріали: підручники, зошити, таблиці, проектор, ноутбук.

Тип уроку: комбінований.

 

ХІД УРОКУ:

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО – ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯІЛЬНОСТІ УЧНІВ.

Прийом «проблемне питання»

Клітини багатоклітинного організму не можуть існувати поза цим організмом, вони гинуть. Як ви вважаєте, чому?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

•    Що називають системою? 

Система (від грец.  systema- ціле, складене із частин, поєднання) —це  безліч елементів, взаємозалежних і пов'язаних між собою, що утворюють цілісність, єдність.

Навколишній світ складається із систем. Існують неживі, або абіотичні, системи. А з появою людини з'явилися соціальні системи, наприклад етноси, нації, держави.

Біологічні системи.

До біологічних систем належать біологічні об'єкти різного рівня складності :клітини, тканини, органи, системи органів, організми, популяції, біоценози й екосистеми,  аж до біосфери в цілому, які, як правило, мають кілька рівнів структурно-функціональної організації.

Елементами клітини, як цілісної системи, є її органели, що пов'язані між собою, елементами тканин тварин — клітини й міжклітинна речовина, а органи є елементами цілісного організму.

Біологічним системам властива ієрархічність. Це означає, що система одного рівня організації може бути елементом системи більш високого рангу.

Наприклад, клітина — це складна система, що складається з елемен­тів — органел. Водночас клітина є елементом більш складної системи — тка­нини. Тканини, у свою чергу, утворюють органи, а органи — організм. Організми утворюють біологічні системи надорганізмового рівня, до яких належать популяції, види, біоценози, екосистеми та біосфера в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

•                  Відкритість - обмін речовин з навколишнім середовищем.
•                  Стійкість, адаптація й гомеостаз. Здатність протистояти впливу зовнішнього середовища, використовуючи отриману ззовні енергію, й пристосовуватися до середовища проживання, підтримуючи при цьому сталість свого внутрішнього середовища.             
•                  Мінливість у ході індивідуального й історичного розвитку, тобто живі системи можуть еволюціонувати.
•                  Спадковість – передача спадкової інформації
•                  Подразливість – реагування на подразливість.
•                  Циклічність (повторюваність).

Найбільш цікавою для людини біологічною системою є її власний ор­ганізм.

Організм людини — це цілісна біологічна система, що складається із взаємозалежних та взаємопов'язаних між собою компонентів — клітин, тканин, органів і фізіологічних систем.

Жоден компонент людського орга­нізму не може довго існувати самостійно, тому що він не здатен виконувати одночасно всі функції живого.

Ієрархічність систем обумовила виділення кількох основних рів­нів організації живої природи:

1.               клітинного,
2.               організмового,
3.               популяційно-видового,
4.               біоценотичного, екосистемного й біосферного.

Від рівня до рівня спостерігається ускладнення біологічних систем та поява нових властивостей іякостей.

 

ХІМІЧНИЙ СКЛАД КЛІТИН ЛЮДИНИ.

В клітинах тіла людини виявлено близько 88 хімічних елементів. Основними з них є Гідроген, Оксиген, Карбон і Нітроген, які ще називають органогенними.

 

 

 

 

 

 

 

 

З неорганічних речо­вин в клітині містяться вода, мінеральні солі тощо.

Вода є розчинником і середо­вищем для дифузії багатьох речовин, забезпечує тургор (пружність) клітин і процеси осмосу (процес дифузії розчинника з менш концентрованого розчину в більш концентрований через напівпроникну мембрану). Отже, наявність води - обов'язкова умова активності клітини.

Мінеральні речовини підтримують осмотичну рівновагу між клітиною та міжклітинною рідиною; регулюють різні біохімічні й фізіологічні процеси.

З органічних сполук в клітинах є білки, вуглеводи, жири, нуклеїнові кисло­ти, АТФ.

Білки виконують різноманітні функції:

• будівельну (входять до складу всіх клітин),
• регуляторну (беруть участь у регуляції функцій організму),
• каталітичну (прискорюють хімічні реакції),
• захисну (захищають клітини й організм від хвороботворних мікроорганізмів і чужорідних тіл),
• транспортну (переносять гази та інші речовини).

Вуглеводи є основним джерелом енергії.

Жири - важливі енергетичні резерви для організму.

Нуклеїнові кислоти забезпечують збереження і передачу спадкової інфор­мації від батьків нащадкам і беруть участь у синтезі всіх білків організму.

Розрізняють 2 основні типи нуклеїнових кислот:

•   дезоксирибонуклеїнову(ДНК)
•   рибонуклеїнові (РНК).

ДНК міститься в хромосомах ядра, РНК - у ядрі і цитоплазмі.

Аденозинтрифосфорна кислота (АТФ) синтезується в мітохондріях клітини й акумулює в собі енергію.

Будова клітин організму людини.

Клітина є елементарною структурною і функціональною одиницею

Майже всі клітини організму людини мають цитоплазму з органелами та ядро. Кожна клітина ззовні вкрита плазматичною мембраною, яка відокремлює внутрішнє середовище клітини від зовнішнього, забез­печуючи можливість існування клітини як окремої структурної одиниці. Мембрана регулює обмін речовин між внутрішнім і зовнішнім середовищем клітини.

Цитоплазма (від грец.цитос - клітина) - в'язка напіврідка речовина, в якій містяться органели, що виконують у клітині різні функції. До органел на­лежать ендоплазматична сітка, рибосоми, комплекс Гольджі, лізосоми, мітохондрії, клітинний центр та інші.

Ендоплазматична сітка(від грец.ендон - усередині і плазма) - це систе­ма мембран, які утворюють велику кількість канальців, трубочок і цистерн. Основні її функції - переміщення речовин усередині клітини.

Розрізняють ендоплазматичну сітку.:

•              зернисту (гранулярну)
•              незернисту (агранулярну)

На поверхні зернистої, на відміну від незернистої, містяться рибосоми.

Рибосоми- структури, які беруть участь у синтезі білків. Найбільше рибосом містять клітини тканин, які швидко ростуть (наприклад, епітеліальні).

Комплекс Гольджі складається із системи плоских замкнених мішечків - цистерн, великих вакуоль і дрібних міхурців, обмежених мембранами. Основна його функція - накопичення і виведення синтезованих клітиною речовин: гор­монів, ферментів, крапель жиру, вуглеводів. У комплексі Гольджі формуються лізосоми (від грец. лізис - розщеплення і сома - тіло) - дрібні кулясті органели, в яких містяться травні ферменти. За своєю функцією лізосоми є «травною си­стемою» клітини. Вони перетравлюють не тільки речовини, які потрапляють до клітини, а й відмерлі частинки власних органел клітини.

Мітохондрії (від грец.мітос - нитка іхондріон - зернятко) - паличко­подібні органели. За своєю функцією вони є «енергетичними станціями» клітини. Енергія, що вивільнюється внаслідок розщеплення органічних спо­лук, накопичується у вигляді АТФ.

Клітинний центр міститься біля ядра і складається переважно з двох центріолей. Він бере участь у процесі поділу клітин.

Ядро є центром керування життєвими процесами клітини - обміном речовин, рухом і розмноженням, місцем збереження та передачі спадкової інформації.

Крім органел, у цитоплазмі клітин є непостійні включення. Це здебільшо­го запаси поживних речовин (жири, вуглеводи).

Основні життєві властивості клітин.

Клітина - функціональна одиниця живих організмів Їй властиві ті самі процеси життєдіяльності, що й усьому організмові: обмін речовин і перетворення енергії, подразливість, розмноження і ріст, рух і саморегуляція.

Обмін речовин - це окупність та єдність процесів розпаду речовин з вивільненням енергії й утворення інших речовин з використанням енергії. Усі процеси обміну речовин у клітині відбуваються за участю ферментів - простих або складних білків, які прискорюють певні хімічні реакції.

Подразливість - це здатність клітин реагувати на дію зовнішніх і внутрішніх подразників. Наприклад, у результаті подразнення нервових клітин виникають нервові імпульси, які змушують скорочуватися м'язові клітини, а залозисті (слізні, слинні) - виділяти хімічні речовини - секрети.

Клітини розмножуються і ростуть. Ці два процеси тісно взаємопов'язані між собою. Завдяки розмноженню клітин загоюються рани, росте організм.

В організмі людини є клітини, здатні до руху. Це, зокрема, лейкоцити (клітини крові). Своїми рухами вони нагадують амеб. За допомогою джгутика рухаються чоловічі статеві клітини - сперматозоїди. Клітини війчастого епітелію дихальних шляхів за допомогою війок видаляють з них слиз і сторонні часточки.

Реагувати на подразнення, рости, розмножуватися, рухатися клітини можуть лише завдяки різноманітним хімічним перетворенням, що постійно в них відбуваються. Кожна клітина також може самостійно регулювати надходження до неї різних речовин, інтенсивність обміну речовин, процеси біосинтезу та свою функціональну активність. Таку здатність клітин називають саморегуляцією. Вона забезпечує підтримання сталості хімічного складу і фізико-хімічних властивостей клітини.

Органели	Особливості будови	Функції
Цитоплазма	Високовпорядкована колоїдна система, для якої характерний постійний рух її колоїдних часток та інших компонентів	Забезпечує проходження переважної більшості процесів клітинного метаболізму, зв’язує всі структури клітини в єдину систему
Ендоплазматична сітка	Представлений системою дрібних вакуолей і канальців, які сполучені один з одним і обмежені одинарною мембраною. Розрізняють два типи ендоплазматичної сітки: гладка (позбавлена рибосом) і шорстка (має рибосоми на мембранах)	На гладкій ендоплазматичній сітці синтезуються ліпіди, здійснюється обмін деяких полісахаридів. Основна функція шорсткої сітки — синтез білків
Комплекс Гольджи	Представлений системою диктіосом — плоских мембранних мішечків (цистерн), розподілених у цитоплазмі окремо або пов’язаних у загальну мережу	Модифікація білків, упаковка секретованих продуктів у гранули, синтез деяких полісахаридів, формування клітинної мембрани, утворення лізосом
Лізосоми	Пухирці, оточені одинарною мембраною, які містять набір гідролітичних ферментів	Перетравлення харчових часток і руйнування клітинних структур після закінчення терміну їх функціонування
Мітохондрії	Складаються з двох мембран (зовнішньої і внутрішньої) і матрикса, розташованого всередині мітохондрії. Внутрішня мембрана утворює впинання або трубчасті вирости. Зовнішня мембрана гладка. Утворення нових мітохондрій відбувається шляхом поділу старих	Утворення енергії в процесі біологічного окиснення (тканинного або клітинного дихання)
Рибосоми	Частки складної форми, які мають у складі дві субодиниці (велику й малу)	Здійснення біосинтезу білка
Клітинний центр	Складається з центріолей (зазвичай їх дві пари), що мають форму порожнистого циліндра 0,3–0,5 мкм завдовжки й 0,15 мкм завширшки	Бере участь у процесах поділу клітин
Ядро	Форма ядра сферична або еліпсоїдна. Оточена ядерною оболонкою, що складається з двох мембран. Ядерна оболонка в багатьох місцях пронизана порами, на краях яких зовнішня мембрана переходить у внутрішню. Усередині заповнене каріоплазмою, в якій розташовані хроматин і ядерця	Керує білковим синтезом, фізіологічними й морфологічними процесами у клітині. Забезпечує збереження й відтворення генетичної інформації

 

ІV.ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

Фронтальне опитування.

1.  Що таке система?

2. У чому полягають властивості біологічних систем?

3.  Доведіть, що організм людини є цілісною системою.

Скласти таблицю

Структурні елементи клітини.	Функції, що вони виконують.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ.

* Властивості біологічних систем: відкритість, спадковість, подразливість, мінливість, адаптація, стійкість, гомеостаз, циклічність.

* Організм людини — це цілісна біологічна система, що складається із взаємозалежних та взаємопов'язаних між собою компонентів — клітин, тканин, органів і фізіологічних систем.

* Організм людини складається з величезної кількості клітин, різних за формою, розмірами, масою і функціями. Усі вони мають однакові структурні елементи: цитоплазматичну мембрану, цитоплазму, ядро і органели (ендо­плазматичну сітку, комплекс Гольджі, рибосоми, лізосоми, мітохондрії, клітинний центр), які функціонують взаємоузгоджено. Отже, клітина є цілісною біологічною системою.

* Основу структури клітин становлять 4 хімічні елементи: Гідроген, Оксиген, Карбон і Нітроген. З цих елементів утворюються прості й складні органічні сполуки. До складу клітин входять також неорганічні сполуки: во­да і мінеральні солі.

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _____, дати усні відповіді на (??).Закінчити виконання таблиці.

 

Урок 4. Тема  «ТКАНИНИ.  Лабораторне дослідження ознайомлення з препаратами тканин людини»

Цілі уроку:дати учням знання щодо типів тканин організму людини та їх будову, формувати вміння виявляти функції тканин, виховувати бережливе ставлення до свого організму.

Очікувані результати: учні:

розпізнають:  типи тканин організму людини (на малюнках, фотографіях, мікропрепаратах);

установлюють взаємозв’язок:  між будовою тканин і виконуваними функціями;

оперують термінами: тканина,

називають:  тканини;

характеризують : тканини організму людини;

наводять приклади:  різновидів тканин;

дотримуються правил:  роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням

Тип уроку: комбінований.

Обладнання та матеріали: підручник, робочий зошит, проектор, ноутбук.

 

ХІД УРОКУ:

І . ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ момент.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

Фронтальне опитування

1.        Зазначте ряд хімічних елементів, які входять до складу всіх органічних сполук:

а) Н, О, С, Si;      б) Н, N, О, С;    в) Н, N, С, Fe;         г) Н, О, Р, С.

2.        Вкажіть ряд складних органічних речовин, які входять до складу клітин організму людини:

а) вода, білки, жири, вуглеводи;

б) вуглеводи, вода, мінеральні солі, нук­леїнові кислоти;

в) нуклеїнові кислоти, білки, вуглеводи, жири;

г) жири, міне­ральні солі, білки, вуглеводи.

 

Пригадайте, що таке тканина, які тканини розрізняють у тварин.

 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО – ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯІЛЬНОСТІ УЧНІВ.

У процесі ембріонального розвитку клітини спеціалізуються на виконанні певних функцій в організмі. Цей процес називають розподілом будови функцій, або диференціацією клітин. З клітин утворюються тканини. * Які ж тканини існують в організмі людини?

ІV.  ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

ТКАНИНА - сукупність клітин, спільних за походженням, подібних за будовою і функціями.

В організмі людини розрізняють такі типи тканин: епітеліальні, тканини внутрішнього середовища (рідкі, скелетні та сполучні), м'язові та нервові.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Епітеліальна тканина, або епітелій складається з клітин епітеліальної тканини,  які щільно прилягають одна до одної, та слаборозвиненої  міжклітинної речовини. Епітелій вкриває тіло ззовні, вистилає порожнини тіла та внутрішніх органів (покрив­ний), а також утворює більшість залоз (залозистий, або секреторний).

Покривний епітелій захищає нижчі шари клітин інших тканин від шкідливих механічних і хімічних впливів. Епітелій шлунково-кишкового тракту бере участь у всмоктуванні різних поживних речовин, а епітелій органів виділення - у виведенні з організму продуктів обміну. В окремих органах (органи дихання) є епітелій, який має війки і називається війчастий. Він допомагає видаляти з дихальних шляхів сторонні часточ­ки. Клітини залозистого епітелію здатні утворювати специфічні речовини — секрети (ферменти, гормони, слиз).

Епітелій може складатися з одного шару клітин - одношаровий (вистилає протоки залоз, стінки шлунка, кишечнику тощо)  або з кількох шарів – багатошаровий (ротова порожнина, стравохід тощо). Епітеліальні тканини мають дуже високу здатність до відновлення.

Тканини внутрішнього середовища виконують в організмі різноманітні функції: трофічну (живильну) - беруть участь в обміні речовин; захисну - її клітини беруть участь в утворенні імунітету; опорну - утворюють скелет людини; пластич­ну - є основою структури різних органів. З огляду на це виділяють трофічні, опорні та опорно-трофічні тканини.

До трофічних належать кров і лімфа, які мають рідку міжклітинну речовину.  Ці тканини забезпе­чують зв'язок між тканинами, постачають поживні речовини і виводять з організму продукти обміну речо­вин, захищають організм від впливів зовнішнього середовища.

До опорних тканин внутрішнього середовища на­лежать кісткова (утворює кістки скелета)   і хрящова (утворює міжхребцеві диски, поверхню сугло­бів, хрящі гортані, трахеї, вушної раковини). Особли­вість цих тканин визначає міжклітинна речовина: у кістковій вона міцна і тверда, а в хрящовій - міцна й еластична.

До опорно-трофічних сполучних тканин відносять жирову, пухку і щільну. Жирова тканина скла­дається із заповнених жиром клітин та міжклітинної речовини. Найбільше вона розвинена в підшкірній жировій клітковині.

Пухка сполучна тканина міститься в кровоносних судинах.

Щільна сполучна тканина - це група волокнистих клітин, які щільно прилягають одна до одної. Вона утворює власне шкіру, сухожилля, зв'яз­ки, рогівку ока.

Особливими видами опорно-трофічних тканин є ретикулярна тканина, що заповнює кровотворні органи, та ендотеліальна, яка утворює внутрішню оболонку всіх кровоносних і лімфатичних судин. Сполучна тканина бере участь у загоюванні ран. Маючи найвищу здатність до відновлення, вона заповнює місця ушкодження інших тканин. Щоправда, їхні функції не виконує.

 М'язова тканина складається з клітин, у цитоплазмі яких є особливі скоротливі волоконця - міофібрили. Основні властивості цієї тканини - збудливість і скоротливість. Здатність до скорочення забезпечує пере­сування людини, а також рухи частин її тіла, скорочення стінок судин і серця. Розрізняють посмуговану (поперечносмугасту) і непосмуговану (гладеньку) м'язові тканини.

https://www.youtube.com/watch?v=h8mxcM9_3X8&t=40s

Посмуговані м'язи складаються з дуже видовже­них багатоядерних волокон. З посмугованої тканини побудовані скелетні й мімічні м'язи, м'язи язика, гортані, верхньої частини стравоходу, діафрагми.

З особливого типу посмугованої тканини утворений серцевий м'яз. У ній містяться спеціальні ділянки, у яких м'язові волокна змикаються. Це сприяє їхньому одночасному скороченню.

Непосмуговані м'язові тканини забезпечують скорочення внутрішніх органів - шлунково-кишкового тракту, легень і бронхів, системи сечостатевих органів, а  також кровоносних і лімфатичних судин.

Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) і клітин, що оточують нейрони, нейроглії.

Нейрон - основна структурна і функціо­нальна одиниця нервової системи. Він має тіло і відростки (дендрити й аксони). У тілі нейрона міститься ядро. Дендрити - відносно ко­роткі відростки, що сприймають і передають інфор­мацію до тіла клітини. Аксон - довгий відросток, за допомогою якого передаються імпульси від нерво­вої клітини до інших нервових клітин або робочих органів.

Нейроглія виконує такі важливі функції: опорну (заповнює проміжки між нервовими кліти­нами); живлення (через неї до нейронів надходять поживні речовини і кисень); захисну (запобігає потраплянню до нейронів шкідливих речовин) та секреторну (виділяє біологічно активні речовини). Основна властивість нервової тканини - збудли­вість і провідність.

 

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ. Інструктаж з БЖД.

Лабораторне дослідження

Ознайомлення з препаратами тканин людини

Мета: ознайомитись з препаратами тканин людини, встановити особливості їх будови

Обладнання:  мікропрепарати тканин людини, мікроскоп

                                Хід роботи

1. Підготуйте мікроскоп до роботи.

2.  Розгляньте при малому збільшенні мікроскопа постійний  мікропрепарат епітеліальної тканини. Розгляньте цю тканину за великого збільшення мікроскопа. Зверніть увагу на форму клітин, їх взаєморозташування, співвідношення клітин й міжклітинної речовини.

3. Таким же чином розгляньте мікропрепарати сполучних тканин: хрящової та кісткової.  Зверніть  увагу на  будову міжклітинної речовини та розташування клітин.

4. При малому збільшенні мікроскопа розгляньте постійний мікропрепарат нервових клітин спинного мозку. Знайдіть сіру   речовину спинного мозку, що міститься в його центральній

частині. У сірій речовині знайдіть нейрони — великі клітини з відростками. При великому збільшенні мікроскопа  розгляньте нейрони й замалюйте їх.

5. При малому збільшенні мікроскопа знайдіть на препаратах клітини м’язової  тканини. Розгляньте цю тканину при великому збільшенні мікроскопа. Зверніть увагу на форму клітин, взаєморозташування клітин та міжклітинної речовини. Порівняйте побачене з малюнками, зробіть підписи, вказавши тип м'язової тканини.

 

 

-----------------------------     --------------                ---------------------------

Висновок:________________________________________________________

«Експрес – тести»

1.Епітеліальна тканина складається з клітин, які щільно прилягають одна до одної, та слаборозвиненої міжклітинної речовини:

а) так    б) ні

2.Різновидом покривного епітелію є залозистий:

а) так    б) ні

3.Багатошаровий епітелій вистилає стінки шлунка

а) так    б) ні

4.Одношаровий епітелій вистилає протоки залоз, стінки кишечнику

а) так    б) ні

5.Пухка сполучна тканина міститься в кровоносних судинах

а) так    б) ні

6.Непосмугована м’язова тканина утворює серцевий м’яз

а) так    б) ні

 «Мозковий штурм»

• Як довго живуть вузькоспеціалізовані клітини - нервові та м’язові? Чим «розплачуються» ці клітини за свою спеціалізацію? Які клітини «найнедовговічніші»?

V.  ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § ____-, дати усні відповіді на (??). 

 

 

 

Урок 5. Тема «ОРГАНИ. ФІЗІОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ»

 

Цілі уроку:дати учням знання щодо органів  організму людини та їх будову, формувати вміння виявляти функції фізіологічних систем організму людини , виховувати бережливе ставлення до свого організму.

Очікувані результати: учні:

розпізнають:  органи та системи органів людини (на малюнках, фотографіях, мікропрепаратах);

порівнюють та зіставляють  органи й системи органів в організмі людини й інших організмах;

оперують термінами: органи, системи органів;

називають:  органи та фізіологічні системи організму людини; 

наводять приклади:  органів, фізіологічних систем; 

Тип уроку: комбінований.

Обладнання та матеріали: підручник, робочий зошит, проектор, ноутбук.

 

ХІД УРОКУ:

І . ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ момент.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

 Вправа «Установи відповідність»

1) Установіть відповідність між назвою тканини та її характерними ознаками.

Назва тканини	Характерні ознаки
1. Нервова 2.Епітеліальна 3.Мязова 4.Сполучна	А. Складається з клітин видовженої форми (волоконець) Б. Містить  значну кількість міжклітинної речовини; В. Забезпечує реакцію організму на подразнення. Г. Вкриває поверхню тіла та вистилає порожнини органів

Вірні відповіді:

1 – В, 2 – Г, 3 – А, 4 – Б.

2) Установіть відповідність між назвою тканини та її характерними ознаками.

Назва тканини	Характерні ознаки
1. Нервова 2.Епітеліальна 3.Мязова 4.Сполучна	А. не містить міжклітинної речовини; Б. здатна до скорочення ; В. утворює опорні системи органів; Г. клітини мають тіло, від якого відходять відростки.

Вірні відповіді:

1 –Г, 2- А, 3 – Б, 4 – В.

3) Установіть відповідність між типом тканини, зображеним на малюнку, та її назвою.

1. Епітеліальна;

 2. хрящова;

 3. кісткова;

 4. м’язова посмугована;

 5. нервова

А	Б	В	Г

Вірні відповіді:

А -2, Б- 5, В- 1, Г – 4.

4) Установіть відповідність між типом тканини, зображеним на малюнку, та її назвою.

1. Епітеліальна тканина;

 2. жирова тканина;

 3. кісткова тканина;

 4. непосмугована м’язова тканина;

 5. нервова тканина

А	Б	В	Г

Вірні відповіді:

А – 5, Б- 3, В- 4, Г- 1.

Вправа «Аналогії»

Вчитель перераховує риси, які властиві людині. Учні називають тварин у яких ці ознаки з’явилися вперше.

1. Багатоклітинність – кишковопорожнинні.
2. Двобічна симетрія – плоскі черви.
3. Тришаровість – плоскі черви.
4. Тканини – плоскі черви
5. Вторинна порожнина тіла – кільчасті черви.
6. Кровоносна система – кільчасті черви.
7. Кістковий скелет – риби
8. Череп – риби
9. П’ятипала кінцівка – земноводні.
10.                       Легеневе дихання – земноводні.
11.                       Диференційовані зуби – ссавці.
12.                       Плацента – ссавці
13.                       Діафрагма - ссавці

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

• Що таке орган? (Орган – це частина тіла, яка має певну форму , будову, місце і виконує одну або кілька специфічних функцій).
• Наведіть приклади органів.
• З чого складаються органи?   
• До складу органа входить одна тканина чи декілька?

https://www.youtube.com/watch?v=snKwylzu7mI

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Орган - це частина тіла, яка має певну форму і будову, виконує одну або кілька специфічних функцій.

У певному органі зазвичай переважає одна тканина, яка визначає його ос­новну функцію. Н-д, у серці такою тканиною є м'язова, в мозку - нерво­ва, в залозах - епітеліальна.

Органи спеціалізуються на виконанні функцій, потрібних для забезпечен­ня життєдіяльності організму. Так, серце виконує функцію насоса, що перека­чує в організмі кров, нирки - функцію виділення з організму кінцевих продуктів обміну речовин, печінка бере участь у проце­сах травлення, обміну речовин. Органи, що містяться в порожнинах тіла, називають внутрішніми.

Системи органів організму людини.

Органи, які виконують спільну функцію, об’єднуються в системи органів. Їх ще називають фізіологічними системами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Опорно-рухова система складається зі скелета та прикріплених до нього м’язів. Скелет і м'язи виконують функцію опори й руху тіла, дають змогу виконувати різноманітні дії, захищають внутрішні органи від зовнішніх впливів.

Кровоносна система складається із серця та кровоносних судин (артерії, вени, капіляри). Серце ско­рочується і проштовхує кров по кровоносних судинах. Завдяки кровообігу органи нашого тіла забезпечуються поживними речовинами й киснем і звільняються від вуг­лекислого газу та інших продуктів життєдіяльності. Кро­воносна система також виконує терморегуляційну функцію. Вона здійснює взаємозв'язок всіх органів ор­ганізму.

Дихальну систему утворюють легені та ди­хальні шляхи (носова порожнина, носоглотка, глотка, гортань, трахея, бронхи, бронхіоли, альвеоли). Основна функція цієї системи - це забезпечення дихання ор­ганізму людини завдяки газообміну між повітрям і кров'ю. Також вона бере участь у виділенні продуктів обміну.

Травна система включає травний тракт (ро­това порожнина, глотка, стравохід, шлунок, кишечник) і травні залози (слинні залози, шлункові, підшлункова за­лоза, дрібні залози кишечнику, печінка). Основна функція травної системи - це живлення організму завдя­ки процесам перетравлення їжі та всмоктування пожив­них речовин у кров і лімфу.

Видільна система  (нирки, сечоводи, сечо­вий міхур, сечівник) виконує функцію виведення з організму продуктів обміну речовин, збереження сталості його внутрішнього середовища, підтримання водно- сольового обміну.

Статева система виконує функцію розмноження. Вона складається з жіночих (яєчники) і чоловічих (яєчка) статевих залоз та зовнішніх і внутрішніх статевих органів. У статевих залозах формуються статеві клітини (яйцеклітини і сперматозоїди) й утворюються статеві гормони. У матці розвивається плід.

Ендокринна система включає різні залози внутрішньої секреції: гіпофіз, епіфіз, щитоподібну, над­ниркові, підшлункову, статеві залози та інші. Кожна залоза виробляє і виділяє в кров особливі хімічні речовини - гормони. Ці речови­ни беруть участь у регуляції функцій усіх клітин і тканин організму за допо­могою біологічно активних речовин, у координації діяльності окремих органів і організму в цілому.

Нервова система об'єднує всі інші системи, регулює та узгоджує їхню діяльність, підтримує зв'язок організму із зовнішнім середовищем. Нер­вова система складається з головного і спинного мозку та нервів, які від них відходять. Нервова система є підґрунтям психічної діяльності людини, визна­чає її поведінку.

Системи органів тісно взаємозв'язані між собою їхня діяльність узгоджена, що й забезпечує життєдіяльність усього організму людини.

Кожному ор­ганізму властивий розподіл функцій між його клітинами, органами і фізіологічними системами.

 

Функціональна  система - це взаємоузгоджене об’єднання  діяльності різних органів або фізіологічних систем, спрямоване на досягнення корисного для організму пристосування до навколишнього середовища.

Для забезпечення процесів життєдіяльності й виконання різноманітних функцій необхідна взаємоузгоджена діяльність органів або фізіологічних си­стем. Надходження кисню до клітин і виведення з них вуглекисло­го газу здійснюється завдяки спільній роботі систем дихання, кровообігу і крові та механізмам їхньої регуляції. Для забезпечення рухів необхідна спіль­на робота нервової системи і м'язів.

 

VІ . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

Виберіть правильну відповідь (одну або кілька)

1.    Позначте органи, які є складовими опорно-рухової системи:

а) вени;       б) кістки; в) хрящі; г) головний мозок.

2.    Виберіть функції, які виконує кровоносна система:

а) транспортну; б) опорну;             в)  секреторну; г) захисну.

3.    Укажіть фізіологічну систему, яка забезпечує транспорт поживних речовин до кожної клітини організму:

а) дихальна; б) кровоносна; в) видільна; г) травна.

Знайдіть відповідність між фізіологічними системами та їхніми функціями:

Дихальна               Травна               Кровоносна               Видільна	А . гуморальна регуляція Б.  газообмін В.  забезпечення органів поживними речовинами Г.  постачання клітин поживними речовинами і киснем Д.  виведення з організму продуктів обміну

VІІ. ПІДСУМКИ УРОКУ.

• Фізіологічні системи - це поєднані між собою органи, які забезпечують пев­ну функцію організму.
• Виділяють 9 фізіологічних систем : опорно – рухову, травну, дихальну, видільну, статеву, ендокринну, статеву, нервову та сенсорну.
• Різні фізіологічні системи утворюють функціональні системи, що забезпечують складні процеси життєдіяльності, об'єднуються для виконання певної функції.

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _____   , дати усні відповіді на (??). 

 

Урок 6. Тема «ПОНЯТТЯ ПРО МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЯЦІЇ»

Цілі уроку: сформулювати поняття про регуляторні системи організму людини; розглянути основні принципи нервової, ендокринної та імунної регуляції функцій організму; формувати та розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, працювати з опорними схемами, формулювати висновки; сприяти розвитку інтересу до вивчення природничих наук; виховувати комунікативні навички, уміння спілкуватися; сприяти формуванню основних уявлень про наукове пізнання світу.

Очікувані результати: учні:

пояснюють принципи нервової, ендокринної та гуморальної регуляції;

порівнюють принципи нервової і гуморальної регуляції фізіологічних функцій;

роблять висновок про організм людини як біологічну систему.

Обладнання та матеріали: підручник, робочий зошит, проектор, ноутбук.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Тестові завдання на встановлення однієї правильної відповіді.

1. Укажіть орган, який не належить до видільної системи:

А  стравохід                

Б  нирка                       

В  сечовий міхур

Г  сечовидільний канал

2. Укажіть орган, який не належить до кровоносної системи:

А  артерія                     

Б  вени                         

В  серце

Г  трахея

3. Укажіть орган, який не належить до дихальної системи:

А  легені                       

Б  носова порожнина 

В  бронхи

Г  капіляри

4. Укажіть орган, який не належить до травної системи:

А  печінка                    

Б  гортань                   

В  шлунок

Г  підшлункова залоза

5. Укажіть орган, який не належить до нервової системи:

А  головний мозок      

Б  спинний мозок       

В  жовтий кістковий мозок

Г  нерви

6. Основним структурним і функціональним елементом нервової системи є:

А  мозок                       

Б  нейрон                      

В  нерви

Г  нейроглія

Вправа «Установи відповідність».( на вибір)

1. Установіть відповідність між системами органів та органами, які до них відносяться:

 

А	Б	В	Г	Д

 

1.травна

2.опорно - рухова

3.дихальна

4.кровоносна

 

Вірна відповідь:

1 – В, 2 – Б, 3 – Д, 4 - А

 

2.Установіть відповідність між системами органів та органами, які до них відносяться:

А	Б	В	Г	Д

 

1.видільна

2.опорно - рухова

3.травна

4.нервова

Вірна відповідь:

1 – Б, 2 – В, 3 – Д, 4 – А.

 

3.Установіть відповідність між характеристиками  систем органів та їх зображенням:

1) здійснює живлення організму завдяки процесам перетравлення їжі та всмоктування поживних речовин в кров і лімфу

2)  виводить з організму надлишок води, а також продукти обміну речовин;

3) об’єднує всі інші системи та узгоджує їхню діяльність;

4) забезпечує обмін речовин в організмі; транспортує кисень, який зв'язується з гемоглобіном в легенях, гормони, виводить продукти обміну — вуглекислий газ та інші продукти життєдіяльності

А	Б	В	Г	Д

 

Вірна відповідь:

1 – Д,  2 – Г, 3 – В, 4 -Б

 

4.Установіть відповідність між характеристиками систем органів та їх зображенням:

1) комплекс кісток, хрящів, суглобів, зв’язок і м’язів, який дає опору тілу і забезпечує пересування в просторі, а також рух окремих частин тіла відносно один одного;

2) органи нашого тіла забезпечуються поживними речовинами й киснем і звільняються від вуглекислого газу й інших продуктів життєдіяльності

3) бере участь у процесі газообміну, забезпеченні організму киснем і виведенні вуглекислого газу;

4) сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони;

 

А	Б	В	Г	Д

 

Вірна відповідь:

1 – Д, 2 -В , 3 – Б, 4 - А

 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Не можна не дивуватися тому, в яких різних умовах довкілля може жити людина: при температурі повітря від +50 до -70 °С (120° різниці!), витримувати тривале голодування або брати участь у конкурсі ненажер, жити в горах чи нижче від рівня моря. За допомогою певних засобів захисту людина може перебувати в космосі, під водою. Все це було б неможливим, якби в організмі не існували механізми, що забезпечують сталість його внутрішнього середовища.

Сталість внутрішнього середовища організму на будь-якому рівні називається гомеостазом. Системні механізми гомеостазу забезпечуються взаємодією найважливіших регуляторних систем: нервової, гуморальної та імунної. Принципи злагодженої роботи цих систем ми розглянемо сьогодні на уроці.

Повідомлення теми уроку. Спільне з учнями визначення мети і завдань уроку.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 1.   Регуляторні системи організму людини.

•    Як ви вважаєте, чому фізіологічні процеси в організмі протікають узгоджено? Які механізми регуляції фізіологічних функцій ви знаєте? (Обговорення відповідей учнів.)

Організм людини, як і будь-який інший живий організм, реагує на зміни, які відбуваються всередині та навколо нього. Важливою умовою його нор­мального функціонування є дотримання сталості внутрішнього середовища, як-от: певної температури, величини артеріального тиску, хімічного складу крові тощо. Тому в організмі людини діяльність фізіологічних систем і про­цесів постійно регулюється. Зокрема, за потреби посилюється або послаб­люється діяльність органів і систем, узгоджується їхня дія, вони об'єднуються для виконання певної функції. Це забезпечують механізми гуморальної (від лат. гумор - рідина), нервової та імунної регуляції.

 

Гуморальна, або ендокринна, регуляція фізіологічних процесів в організмі людини відбувається за участю біологічно активних речовин: гормонів, йонів, деяких продуктів обміну речовин (наприклад, вуглекислого газу), які переносяться кров'ю, лімфою та тканинною рідиною. Вони надходять до всіх тканин та органів тіла, але поширюються досить повільно. Тож дія біологічно активних речовин проявляється через певний час після потрапляння в кров.

 

Нервова система сприймає впливи зовнішнього та принципи нервової зміни внутрішнього середовища, аналізує цю інформацію і відповідно змінює діяльність окремих органів  або систем органів. Ці зміни спрямовані на нормалізацію діяльності організму і не порушують його функціональну єдність. За будовою нервову систему поділяють на центральну та периферичну. До центральної відносять головний і спинний мозок, до периферичної - нерви, що відходять від головного (черепно-мозкові), спинного (спинномозкові) моз­ку та нервових вузлів.

 

Діяльність нервової системи здійснюється за допомогою рефлексів.

Рефлекс (від лат.refleocus- відбитий) - відповідна реакція організму на подразнення, що відбувається за участю нервової системи і під її контролем.

Рефлекси забезпечують регуляцію всіх фізіологічних функцій організму і пристосування діяльності окремих органів і систем до його потреб. Так, за до­помогою рефлексів під час травлення регулюється виділення слини, шлунко­вого і підшлункового соку; під час фізичної праці змінюється інтенсивність кровообігу і дихання, регулюється тонус м'язів. Рефлекторними процесами підтримується сталість внутрішнього середовища організму (гомеостаз). Видатний російський учений І.П. Павлов поділив усі рефлекси людини на без­умовні (природжені) та умовні (набуті).

Будь-який рефлекс забезпечує так звана рефлекторна дуга. Це шлях, по якому сигнали від рецепторів передаються нейронами до центральної нервової системи і від неї до робочих органів.

 

До складу рефлекторної дуги зазвичай входять:

•  рецептори,
•  чутливі (доцентрові) нейрони;
•  вставні нейрони;
•  рухові (відцентрові) нейрони,
•  робочий орган.

Найпростіша (двонейронна) рефлектор­на дуга складається з двох нейронів - чутливого й рухового.

Рецептори (від лат. рецептор - той, що сприймає) - це або спеціалізовані клітини (наприклад, світлочутливі), або кінцеві структури чутливих нервових клітин.

Сприймаючи подразнення, вони перетворюють його енергію на нерво­вий імпульс, який далі поширюється по чутливому нейрону.

Передача сигналу з чутливого на руховий нейрон відбувається за рахунок спеціальних утворень, що дістали назву синапси.. Це місце контакту нейронів між собою та з органами, які вони іннервують.             

Збудження в синапсі передається за допомогою хімічних речовин - медіаторів, які синтезуються на мембрані аксона. Вона називається пресинаптичною, а мембрана рухового нейрона, що сприймає інформацію, - постсинаптичною. Між цими мембранами є простір –синаптичнащілина. Коли нервові імпульси доходять до синапсу, пухирці з медіатором лопаються і він виливається в синаптичнущілину, впливаючи на мембрану клітини, яка й приймає інформацію. Це може бути інший нейрон або м'язова чи секреторна клітина. Залежно від складу і кількості медіаторів, клітина, яка приймає інформацію, може збуджуватися і посилюватисвою функцію, або гальмуватися і послаблювати функцію, або й зовсім припинити її.

Клітини, які сприймають інформацію, зазвичай мають багато синапсів. Че­рез одні синапси вони отримують стимули, поштовх до дії, через інші - сигнал про призупинення або й повну зупинку роботи.

Переважна частина рефлекторних дуг в організмі людини складається з трьох нейронів. У такій дузі передача з чутливого на руховий нейрон здійснюється через вставний нейрон. За рахунок відростків нейронів рефлек­торні дуги мають різноманітні зв'язки з різними відділами нервової системи.

Нервова регуляція, на відміну від гормональної, діє досить швидко, але недовго, точно адресована певному органу і строго дозована.

Нервова система тісно взаємодіє з ендокринною і становить з нею єдину функціональну систему нейрогуморальної регуляції.

У регуляції життєдіяльності організму разом з нервовою та ендокринною системами важливу роль відіграє імунна система. Вона контролює сталість захисних сил організму протягом життя людини, бере участь у виділенні певних гормонів, які сприяють розвиткові нервової системи. Імунна система причетна до регуляції майже всіх фізіологічних процесів, що відбува­ються в організмі, впливає на функцію ендокринної системи.

Останнім часом висловлюють припущення, що існують не дві системи регуляції (нервова та гуморальна), а три (нервова, гуморальна й імунна).

Додатковий матеріал.

Нервова регуляція
Здійснюється нервовою системою, яка має надзвичайно важливе значення для багатоклітинних організмів: •    Через нервову систему замикаються всі рефлекси •    Регулює роботу органів і систем органів •    Узгоджує між собою діяльність різних органів і систем органів •    Забезпечує зв’язок організму із зовнішнім середовищем і здійснює пристосування організму до змінених умов середовища	Здійснює свій вплив швидко, за частки секунди Короткочасний вплив (доки діє подразник) Здійснює вплив на окремі органи або групи м’язів Фізична природа. Нервовий імпульс —електричний сигнал

 

Гуморальна регуляція
Давня форма взаємодії клітин і органів.Це координація фізіологічних і біохімічних процесів, здійснювана через рідкі середовища організму (кров, лімфу, тканинну рідину) за допомогою біологічно активних речовин, гормонів, що їх виділяють клітини, органи й тканини в процесі їхньої життєдіяльності	Значно повільніший вплив — доки речовини накопичаться в крові Тривалий вплив — протягом хвилин і навіть годин (доки речовини не зруйнуються) Викликають реакції, які можуть охоплювати весь організм Хімічна природа. Дія хімічних речовин (у першу чергу гормонів)

 

Імунна регуляція
Здійснюється імунною системою: червоний кістковий мозок, тимус, селезінка, лімфатичні вузли, а також скупчення лімфоїдної тканини по ходу травних і дихальних шляхів. Ця система розпізнає, переробляє й усуває сторонні частини (антигени). Центральне місце серед клітин імунної системи посідають лімфоцити	Різні форми імунної відповіді Утворення циркулюючих із кров’ю специфічних антитіл («гуморальний імунітет») Поява підвищеної кількості Т-лімфоцитів («клітинний імунітет») Поява Т- і В-лімфоцитів, які живуть тривалий час і мають «імунну пам’ять» Виникнення алергії

 Завдання учням.

•     Скласти порівняльну характеристику нервової та гуморальної регуляції.

Нервова регуляція	Гуморальна регуляція
Здійснюється за допомогою нервових імпульсів В основі регуляції лежить рефлекторний принцип Здійснюється швидко Регуляція має точну направленість Нерви залишаються в організмі без змін	Здійснюється за допомогою гуморальних чинників — гормонів В основі регуляції лежать рідкі середовища — кров, лімфа, тканинна рідина Здійснюється повільно Регуляція не має точну направленість Гормони, які надійшли в кров, швидко розпадаються

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 Виконання вправ в програмі «LearningApps.org»  (на вибір)

1. Позначте групу тканин, яка є складовою верхнього шару шкіри:

а) епітеліальна; б) тканини внутрішнього середовища; в) м'язова; г) нервова.

2. Вкажіть групу тканин, до якої входять кров і лімфа:

а) епітеліальна; б) тканини внутрішнього середовища; в) м'язова; г) нервова.

3. Вкажіть групу тканин, до якої належать кісткова і хрящова тканини:

а) епіте­ліальна; б) тканини внутрішнього середовища; в) м'язова; г) нервова.

Знайдіть відповідність між назвами тканин і органами, до складу яких вони входять:

1 Хрящова тканина	А череп
2 Залозистий епітелій	Б вушна раковина
3 Непосмуговані м'язи	В головний мозок
4 Нервова тканина	Г щитоподібна залоза
	Д артерії

«Мозковий штурм».

*  Чому для правильного уявлення про організм як цілісну систему необхідні знання про процеси, які відбуваються в клітинах і тканинах?

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §___, дати усні відповіді на (??). 

 

 

Урок 7. Тема « НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ. НЕЙРОН. РЕФЛЕКС. РЕФЛЕКТОРНА ДУГА»

Цілі уроку: ознайомити із загальним планом будови нервової системи,

 рефлекторної   дуги, будовою, функцією и типами нейронів, поняттям                «синапс» , пригадати еволюцію   нервової   системи; розвиток умінь і навичок розпізнавання нервової тканини, нейрону, порівняння простої і складної рефлекторної дуги; формування наукового світогляду на основі знань про     взаємозв»зок будови і   функції;

  Очікувані результати: учні:

оперують термінами: нейрон, рефлекс, рефлекторна дуга

пояснюють принципи нервової регуляції;

характеризують: будову нейрона;  шлях нервового імпульсу по рефлекторній дузі;

роблять висновок про організм людини як біологічну систему.

Обладнання та матеріали: підручник, робочий зошит, проектор, ноутбук.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Античний медик Клавдія Галена говорив: «Без нервів немає жодної частини тіла, жодного руху, жодного відчуття».

В організмі людини постійно виникає необхідність у регулюванні фізіологічних процесі відповідно до його потреб та змін навколишнього середовища. Така регуляція процесів в організмі здійснюється за допомогою двох механізмів: нервового і гуморального.

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.                                                                            

Трубчаста нервова система характерна для всіх хордових та людини. Трубчаста нервова система складається з центральної нервової системи, яка включає головний та спинний мозок і периферичної  нервової системи із вузлів і нервів.

• Чим захищена цнс ?
• Пригадаємо із якої тканини складається нервова система?

Нервова система складається із нервової тканини

• С чого складається нервова тканина? (Нервова тканина складається з нейронів і нейроглії )
• Пригадайте будову нейрона (слайд 6)

Нейрон має тіло, багато коротких розгалужених відростків дендритів, які проводять сигнал до тіла нейронів та один довгий нерозгалужений покритий жироподібною мієліновою оболонкою – аксон, який проводить сигнал від тіла нейрона до інших клітин або аксонів.

Нейрон входить до складу нервової тканини, а нервова тканина до складу нс, яка виконує  нервову регуляцію.

 Штучний нейрон:

Біологічний нейрон є прототипом штучного нейрону. Його запропонували Маккалок та Піттс для штучної нейронної мережі. Практично мережа була реалізована в 1958 році Розенблатом. Штучні нейрони та мережі є основними елементами ідеального нейрокомп ютера- мрії людства створити природний інтелект за допомогою комп ютерних алгоритмів. Головна перевага нейронних мереж :вони не програмуються  в звичайному розумінні цього слова, вони навчаються. У сфері штучного інтелекту, штучні нейронні мережі були успішно застосовані для розпізнавання мови, аналізу зображень, для побудови програмних агентів в комп ютерних іграх, для автономних роботів.

Типи нейронів за функціями. За функцією нейрони поділяються на :

• Чутливі (аферентні, доцентрові);
• Вставні;
• Рухові (еферентні, відцентрові).  (слайд 8)..

Чутливі проводять сигнал  від поверхні тіла і внутрішніх органів в мозок,  вставні входять до складу спинного та головного мозку, зв’язують чутливі нейрони з руховими; рухові – проводять  імпульс від ЦНС до виконавчого органа.

     Всі типи нейронів здійснюють роботу нервової системи в основі якої лежить рефлекс.

• Пригадайте, що таке рефлекс?

Відповідь організму на подразнення за участю нервової системи.

В основі рефлекса лежить рефлекторна дуга. Рефлекторна дуга- це шлях, по якому проводяться  нервові імпульси під час здійсненнярефлексу. Запишіть визначення в конспект.

     Рефлекторна дуга буває простою і складною. Розглянемо складну рефлекторну дугу на прикладі захисного рефлекса . Коли вогонь торкається долоні , в роботу включаються рецептори шкіри.

• Пригадайте, що таке рецептори?

Рецептори шкіри сприймають подразнення і утворюють сигнал який передається по чутливому нейрону до вставного. Вставний нейрон оцінює подразник і утворює сигнал – відповідь, який по руховому нейрону передається до виконавчого органа – м’яза.  М’яз скорочується і людина відсмикує руку.

• Наведіть свої приклади захисних рефлексів.

     А зараз розглянемо просту рефлекторну дугу на прикладі колінного рефлексу і для цього запросимо лікаря з його пацієнтом ( учні демонструють колінний рефлекс).

Лікар: Добрий день. Я перевірю наявність  у Вас колінного рефлекса. Закиньте, будь ласка, ногу на ногу. Розслабте ногу. Я знаходжу у Вас підколінну ямку і легенько вдаряю по сухожилку. В нормі – нога смикається.  У Вас колінний рефлекс –  в нормі.

Під час колінного рефлексу рецептори сухожилка сприймають механічне подразнення ( удар) і утворюють сигнал, який по чутливому нейрону передається на руховий. Руховий нейрон передає сигнал на виконавчий орган – м’яз. М’яз скорочується і нога смикається.

• Порівняти колінний і захисний рефлекси.
• Порівняти кількість ланок.
• Яка ланка рефлекторної дуги відсутня в колінному рефлексі?

Таким чином складна рефлекторна дуга захисного рефлексу складається з п’яти ланок:

Рецептор – чутливий нейрон – вставний нейрон – руховий нейрон - виконавчий орган, а проста – з 4 ланок: рецептор – чутливий нейрон – руховий нейрон - виконавчий орган. Запишіть в конспект ланки простої і складної рефлекторної дуги.

• А як передаються сигнали  по рефлекторній дузі з нейрона на нейрон? Подивіться на екран.

Синапс- місце контакту нейронів один з одним та іншими клітинами.

Будова синапса: медіатор, пресинаптична мембрана, синаптична щілина, постсинаптична мембрана.

IV . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Виконати тестові завдання

В-1

1. Регуляція життєдіяльності організму за допомогою нервової системи

     - це регуляція: а) нервова;   б) гуморальна.

2. Тканина, що здатна утворювати та проводити нервові імпульси:

     а) епітеліальна; б) сполучна;     в) м'язова;      г) нервова.

3. . Нейрони, що передають  сигнал до ЦНС: а) рухові; б) чутливі;

          4. Довгі відростки нейронів називаються: а) аксони;   б) дендрити.

5.Співставити:

  1) Нейрон       а) місце контакту нейронів;

   2)Синапс       б) шлях, по якому проводяться    нервові імпульси        під час                   здійснення рефлексу;

   3)Рефлекторна дуга        в) нервова клітина.

  6. Співставити:

   1) проста рефлекторна дуга    а) короткі відростки нейронів; 

   2) дендрити          б) посилають імпульси до виконавчих органів;

   3) рухові нейрони       в) колінний рефлекс.

 

В-2

1. Короткі відростки нейронів називаються: а) аксони;  б) дендрити.

2. Основними клітинами нервової тканини є: а)  нейрони;  б) нейроглія;

             3 . До складу простої рефлекторної дуги входять нейрони:

    а) чутливі;   б) вставні;    в)  рухові;   

4.  Відповідь організму на подразнення за участю нервової системи:

       а) нейрон; б) гомеостаз  в) рефлекс.

5. Співставити:

    1) рецептор           а) складова частина нервової тканини;

    2) нейроглія  б) передають сигнал з чутливого на руховий                                                                            нейрон;

    3) вставні нейрони   в) сприймає подразнення і утворює                                                                                 сигнал.

 6. Співставити:

  1) аксони                    а) лежить в основі рефлексів;

  2) чутливі нейрони          б) довгі відростки нейронів;

  3) рефлекторна дуга       в) передають  сигнал до ЦНС.                                         

V.  ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _____, дати усні відповіді на (??). 

 

Урок 8. Тема «ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ. ПРНЯТТЯ ПРО ГОРМОНИ»

 Постійність внутрішнього середовища є умовою вільного незалежного життя

                                 Клод  Бернард

 

Цілі : розглянути особливості  гормональної  системи, познайомити учнів з її основними термінами і поняттями, сформувати поняття про ендокринну регуляцію фізіологічних функцій організму людини,розкрити значення ендокринної системи в підтриманні гомеостазу й адаптації організму,  розвивати вміння працювати з інформаційними джерелами та складати опорні конспекти,уміння порівнювати, робити узагальнюючі висновки, розвивати пам'ять, увагу, спостережливість, комунікативні здібності; виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я..

Очікувані результати: учні:

оперують термінами: механізми регуляції (нервова, гуморальна, імунна),

пояснюють - відмінності між нервовою й гуморальної регуляцією фізіологічних функцій організму;

роблять висновок - нервово-гуморальна регуляція — основа цілісності організму.

Обладнання та матеріали: підручник, робочий зошит, проектор, ноутбук.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Базові поняття й терміни: гуморальна регуляція, гормони, залози внутрішньої секреції, ендокринологія, ендокринні захворювання, гіперфункція, гіпофункція.

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП.
2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

1.Які системи відповідають за регуляцію процесів в організмі?

2.Які відмінності між нервовою і гуморальною регуляцією?

3.Яке значення має саморегуляція фізіологічних процесів в організмі?

4. Навіщо потрібно регулювати процеси, які відбуваються в організмі?

ІII.МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Умови зовнішнього середовища постійно змінюються, впливаючи на обмін речовин. Здоровий організм  має властивість при цьому швидко відновлювати рівновагу процесів обміну, зберігаючи постійність внутрішнього середовища.

  Уявіть собі, як складно: в трьох трилліонах  клітин нашого організму одночасно відбуваються безліч різноманітних біохімічних реакцій, а концентрація різноманітних речовин зберігається постійною. Порушення цього механізму саморегуляції  є причиною різних захворювань.

  Організм людини – саморегулююча система. Завдання саморегуляції є підтримка всіх хімічних, фізичних І біологічних показників роботи організму в певних межах. Стан організму під час якого всі параметри його функціювання залишаються відносно сталими, називається гомеостазом. На підтримку гомеостазу спрямована робота регуляторних системи організму

Обговоримо разом.

 У процесі  свого життя  людина змінюється, вона  росте і розвивається. Як ви вважаєте, яким чином забезпечується узгоджена робота всіх органів і систем, що призводить до потрібних змін?

     Французький фізіолог XIX сторіччя Клод Бернард (1813–1878) першим помітив, що всі вищі живі організми активно і постійно протидіють тому, щоб фактори зовнішнього середовища порушили ті умови, які необхідні для підтримки життєдіяльності організму.

Повідомлення теми та цілей уроку.

4. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

•     Що ви вже знаєте про гуморальну регуляцію систем органів які ми вже вивчили?

(Пошукова робота в групах.)

1 група – гуморальна регуляція органів системи кровообігу.

(Прикладом гуморальної регуляції є дія гормону адреналіну, під впливом якого дрібні судини шкіри, органів травлення, нирок і легенів звужуються, а артеріоли головного мозку, серця, скелетних і м’язів розширюються.)

2 група - гуморальна регуляція роботи органів дихання

(Процес дихання регулюється нервовою системою і гуморальною. Гуморальний чинник – є кількість вуглекислого газу в крові, від якого залежить частота дихальних рухів і збудження центру дихання в ЦНС.)

3 група - гуморальна регуляція роботи органів шлунково-кишкового тракту.

(Залозисті клітини шлунку рефлекторно, від подразнень нервових закінчень шлунку, виділяють гормон гастрин. Гастрин з кров’ю по капілярах шлунку досягає його залозистих клітин. Під дією гастрину клітини збільшують виділення шлункового соку. Клітини дванадцятипалої кишки виділяють гормони секретин і холецистокинін, які активують процес роботи жовчного міхура і виділення жовчі.)

 Обговорення і оцінювання запропонованих  варіантів,  порівняння їх  розкриття з матеріалами у підручнику.

Проблемне питання.

• Чому людина може жити з однією ниркою, легенею, без шлунку, але помре якщо видалити маленькі паращитовидні або надниркові залози?

Пам’ятаєте,  в казці зла мачуха на очах падчерці перетворюється у відьму – ніс загострився, очі вилізли з орбіт, лице і шия  набрякли, мачуха стала трястися.

• Чи можуть бути схожі перетворення в житті?
• Чому можливі різні відхилення від нормального розвитку?

 Щоб пояснити дану проблему, нам потрібно нагадати способи регуляції систем організму людини.

 Це може бути регуляція через рідкі середовища організму і з допомогою нервових імпульсів.

• Порушення діяльності якої із систем може привести до вище описаних відхилень?  До появи якісних змін, тобто зовнішніх.
• Який же принцип дії нервової системи ? (рефлекторний)

  Дійсно, відхилення від норми в результаті порушень функцій нервової системи буде проявлятися, наприклад, в порушенні координації рухів, зміні поведінки людини.

 Порушення механізмів гуморальної регуляції відображається на протіканні процесів життєдіяльності: обмін речовин, ріст, розвиток

1. Поняття про ендокринну регуляцію.

  Ендокринна система — одна з найбільш складних і загадкових систем організму. Складних тому, що вона складається з безлічі залоз, кожна з яких може виробляти від одного до десятків різних гормонів, і регулює роботу величезного числа органів, серед них і самих ендокринних залоз. Усередині системи існує особлива ієрархія, що дозволяє точно контролювати її роботу. Загадковість ендокринної системи пов’язана зі складністю механізмів регуляції і складу гормонів. Роль багатьох гормонів досі нез’ясована. А про існування деяких ми тільки здогадуємося — визначити їхній склад поки неможливо. Саме тому ендокринологію — науку, що вивчає гормони та органи, які їх виробляють, вважають однією з найскладніших серед медичних спеціальностей та водночас найперспективнішою. Зрозумівши точне призначення і механізми роботи тих чи інших речовин, ми зможемо впливати на процеси, що протікають в нашому організмі. Адже завдяки гормонам ми з’являємося на світ, саме вони змінюють наше життя, впливаючи на настрій і характер. Сьогодні ми знаємо, що процеси старіння теж перебувають у віданні ендокринної системи.

 Ендокринна регуляція — церегуляціяфізіологічних процесів в організмі людини, що відбувається за участю гуморальних чинників, які переносяться кров’ю, лімфою та тканинною рідиною. Ендокринну регуляцію забезпечують залози внутрішньої секреції.

Залози утворюють ендокринну систему.

Ознаки ендокринних залоз:

• Не мають вивідних проток.

• Свій секрет виводять безпосередньо в кровоносне русло.

• Мають рясне кровопостачання, частіше декілька пар артерій.

• Мають тривалий час до виявлення дії та швидкий розпад гормонів.

• Не мають точного напрямку дії.

До залоз внутрішньої секреції належать: гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, паращитовидні, вилочкова (тимус), надниркові залози.

Деякі залози називаються змішаними. У них виробляються не тільки гормони, а й продукти зовнішньої секреції. Це підшлункова та статеві залози.

• Пригадайте, які залози належать до залоз зовнішньої секреції. (Печінка, слинні, потові, сальні залози.)

Складання опорної схеми

 

 

 

 

 

 

 

 

У чому ж полягає відмінність між залозами внутрішньої, зовнішньої та змішаної секреції?

2. Гормони

Гормони — високо специфічні  біологічно активні речовини, що здійснюють свій вплив далеко від місця синтезу.

(Пошукова робота в групах з підручником)

Завдання для 1-ї групи: установіть основні властивості гормонів.

Завдання для 2-ї групи: загальні функції гормонів.

Завдання для 3-ї групи: залози організму людини, які відповідають за секрецію гормонів.

Завдання для 4-ї групи: виявити, які гормони синтезують залози внутрішньої секреції і наслідки порушення роботи залоз

Вплив різних гормонів на органи може бути як антагоністичним (протилежної спрямованості), так і синергічним (однакової спрямованості). Антагоністична дія — коли гормони діють протилежно (інсулін та глюкагон), а синергічна дія — коли два або більше гормонів виявляють однакову дію (тироксин і адреналін).

3. Принципи роботи ендокринної системи.

              Загальний принцип роботи ендокринної системи полягає в гуморальній регуляції фізіологічних процесів і забезпеченні сталості внутрішнього середовища організму. Він ґрунтується на зворотному зв’язку дії гормонів.

              (Пошукова робота з підручником)

• У чому полягає принцип зворотного зв’язку в дії гормонів?
•  Які функції виконує ендокринна система в організмі людини?

Функції ендокринної системи та її значення для організму:

• координує роботу всіх органів і систем організму;

• бере участь у хімічних реакціях, що відбуваються в організмі;

• відповідає за стабільність усіх процесів життєдіяльності організму в умовах зміни зовнішнього середовища;

• спільно з імунною і нервовою системами регулює ріст людини, розвиток організму;

• бере участь у регулюванні функціонування репродуктивної системи людини і його статевої диференціації;

• є одним з генераторів енергії в організмі;

• бере участь в утворенні емоційних реакцій людини і в його психічній поведінці.

 

• Чому можливі різні відхилення від нормального розвитку організму?

(порушення в розвитку можуть бути пов’язані із порушенням діяльності самих залоз, і з порушенням вироблення гормонів (надлишком чи недостачею).

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 Виконання вправ в програмі «LearningApps.org»

Тестовий самоконтроль знань (на вибір)

1.Що таке гормон?

А) суміш жирів і вуглеводів

Б) біологічно активні речовини

В) розчини солей натрію і кальцію.

2.Знайдіть відповідність

1.Ендокринні залози	А Мають малі розміри
2.Слинні залози	Б Виділяють гормони
3.Молочні залози	В Залози внутрішньої секреції
4.Потові залози	Г Виділяють слину
	Д Залози зовнішньої секреції
	Е Беруть участь у терморегуляції

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §____, дати усні відповіді на (??). 

• Підготувати повідомлення «Як впливає кількість йоду на фізіологічні процеси в організмі?»

 

Урок 9. Тема  « ІМУННА РЕГУЛЯЦІЯ»

Цілі уроку: розглянути особливості  імунної регуляції, познайомити учнів з її основними термінами і поняттями, сформувати поняття про імунну регуляцію фізіологічних функцій організму людини, розкрити значення імунної системи в підтриманні гомеостазу й адаптації організму,  розвивати вміння працювати з інформаційними джерелами та складати опорні конспекти, уміння порівнювати, робити узагальнюючі висновки, розвивати пам'ять, увагу, спостережливість, комунікативні здібності; виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я.

Очікувані результати: учні:

оперують термінами: механізми регуляції ( імунна),

Обладнання та матеріали: підручник, робочий зошит, проектор, ноутбук.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Базові поняття й терміни: імунна регуляція, імунітет.

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП.
2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

1.Які системи відповідають за регуляцію процесів в організмі?

2.Які відмінності між нервовою і гуморальною регуляцією?

3.Яке значення має саморегуляція фізіологічних процесів в організмі?

4. Навіщо потрібно регулювати процеси, які відбуваються в організмі?

ІІІ.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Відомий український науковець І.І. Мечников (1845-1916) у своїй автобіографії писав: «Одного разу... коли я залишився сам над своїм мікроскопом, спостерігаючи за життям рухливих клітин у прозорої личинки .морської зірки, мені відразу сяйнув новий здогад.

Мені спало па думку, що ці клітини в організмі мають протидіяти шкідливим впливам... Я сказав собі, що коли моє припущення справедливе, то скалка, вставлена в тіло морської зірки, яка не має ні судинної, ні нервової системи, повинна за короткий час бути оточена рухливими клітинами, що скупчуються навколо неї...». Яку функцію виконують ці клітини в організмі?

Повідомленя теми та цілей уроку.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Імунна регуляція - це регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин, що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи. Для імунної регуляції в організмі є центральні органи (кістковий мозок, тимус) і периферичні (лімфовузли, апендикс), здатні реагувати на різні впливи, клітини, що запам’ятовують чужі білки. Органи імунної системи утворюють гормони (наприклад, тимозин), антитіла й клітини (наприклад, лімфоцити), що захищають внутрішнє середовище організму від впливів чужорідних речовин та клітин. Поширення речовин і клітин по організму відбувається за участю крові, лімфи й тканинної рідини. Імунні реакції можуть бути вродженими (наприклад, стійкість проти захворювань, що проявляється одразу ж після народження) і набутими (наприклад, стійкість до правця, що набувається після щеплення). Регуляторні імунні впливи мають загальний і достатньо тривалий характер, тобто діють на весь організм і зберігаються впродовж років.

Отже, регуляція функцій в організмі людини забезпечується нервовим, гуморальним та імунним механізмами регуляції, тісно взаємопов'язаними між собою.

За допомогою таблиці визначте особливості механізмів регуляції функцій на рівнях організації організму людини.

• Які особливості імунної регуляції?

Організм людини, як і інших живих істот, володіє захисними механізмами, які захищають від вірусів, хвороботворних бактерій, паразитичних грибів і тварин, шкідливих речовин токсинів і канцерогенів, звільняє від перероджених власних клітин. Проявляється імунна відповідь у людини й при пересаджуванні чужорідних клітин, тканин, органів. Імунна регуляція забезпечується багатьма системами організму. Наприклад, шкіра, дихальна система, травна система, ендокринна система, система крові. Проте головну роль здійснює імунна система.

Таблиця. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІМУННОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ЛЮДИНИ

Рівень	Характеристика
Молекулярний	Регуляція здійснюється за участю захисних білків (антитіла, лізоцим, ци-токіни, інтерферони та ін)
Клітинний	Основними елементами регуляції є різні групи лейкоцитів (лімфоцити, моноцити, нейтрофіли та ін)

 

Рівень	Характеристика
Тканинний	Захист, транспорт речовин по всьому організму забезпечує сполучна тканина з ЇЇ здатністю до регенерації та наявними стовбуровими клітинами
Органний	Для імунної регуляціїзадіюються органи, що здійснюють специфічні імунні реакції (тимус, мигдалики) та органи фізіологічних систем для неспецифічного захисту (шкіра, ротова порожнина, легені, печінка)
Системний	Імунну регуляцію здійснює імунна система, яка має центральний і периферичний відділи
Організмовий	Імунна регуляція здійснюється через рідини внутрішнього середовища у взаємозв'язку з нервовою та ендокринною регуляцією

Наука про імунітет називається імунологією. Засновниками імунології були Едвард Дженнер (1749-1823), Луї Пастер 1822-1895), Ілля Ілліч Мечніков (1845-1916), Пауль Ерліх (1854-1915). Інтенсивний розвиток імунології розпочався із середини XX ст. завдяки відкриттям й дослідженням Д. Заболотного (1866-1929), М.Гамалії (1859-1949). Імунологія - це та галузь біології, яка має найбільшу кількість лауреатів Нобелівської премії з фізіології та медицини, серед яких всесвітньо відомі 1.1. Мечников, К. Ландштейнер (1868-1943), Ф.Бернет (1899-1985), П. Мед авар (1915-1987) та ін.

Імунна регуляція - це регуляція за допомогою хімічних сполук й клітин, що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи.

• Який склад та значення імунної системи? https://www.youtube.com/watch?v=D2ogpfi89C0&index=162&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

ІМУННА СИСТЕМА - сукупність органів, тканин, клітин, які захищають організм від генетично чужорідних клітин або речовин, що надходять із навколишнього середовища чи утворюються в організмі. Ця фізіологічна система є багатокомпонентною і включає клітини та органи. Клітини імунної системи можна поділити на основні (Т-лімфоцити, В-лімфоцити) та допоміжні (тромбоцити, які склеюють і фагоцитують мікроорганізми), а органи імунної системи - на центральні та периферичні. Зв’язок між клітинами та органами імунної системи здійснюється за допомогою сигнальних білків - цитокінів, що переносяться кров’ю.

До центральних органів імунної системи відносять кістковий мозок і тимус, а до периферичних - мигдалики, лімфатичні вузли, селезінку та апендикс.

Кістковий мозок - це кровотворний орган, у якому містяться стовбурові клітини. В організмі дорослої людини розрізняють червоний та жовтий кістковий мозок, утворений ретикулярною сполучною тканиною. Маса кісткового мозку становить 4% маси тіла, тобто близько 2,6 кг. Імунокомпетентними клітинами, що розвиваються з клітин кісткового мозку, є лейкоцити.

Загруднинна залоза (тимус) також належить до центральних органів імунного захисту, оскільки в ній відбувається диференціація Т-лім-фоцитів, які проникли сюди з током крові з кісткового мозку. Також у цій ендокринній залозі виробляються гормони (тимозин, тимопоетин), які забезпечують дозрівання Т-лімфоцитів. Навіть у похилому віці лімфоїдиа тканина загруд-нинної залози повністю не зникає, залишаючись у формі острівців, оточених жировою тканиною.

Мигдалики - скупчення лімфоїдної тканини, розташованих у глотці. Розрізняють 6 мигдаликів: два піднебінних (гланди), два трубних, глотковий, язиковий. Імунні клітини мигдаликів «знайомляться» з осілими на слизовій оболонці вірусами, бактеріями, алергенами й розносять отриману інформацію в інші імунні органи. Мигдалики знищують мікроорганізми, які потрапляють у ротову порожнину з повітрям та їжею, утворюють антитіла й В-лімфоцити. Тому лікарі рекомендують до 8 років не видаляти мигдалики, та й у старшому віці робити це небажано.

Лімфатичні вузли - невеликі тільця округлої або бобоподібної форми, які у вигляді скупчень розміщуються переважно на шиї, у паху, у стінках травного каналу й дихальних шляхів.

Лімфа, що проходить крізь вузли, збагачується на лімфоцити й позбавляється сторонніх часток. Принесені лімфою збудники захворювань й токсини частково або повністю поглинаються клітинами вузлів.

Селезінка - непарний орган, розміщений у задній частині лівого підребер’я. Всередині селезінка поділена на окремі часточки, заповнені червоною й білою пульпою, основу яких складає сполучна ретукулярна тканина. Як орган імунної системи, селезінка здійснює імунологічний контроль крові, тобто видаляє застарілі формені елементи крові, виробляє антитіла, захоплює та знищує віруси, бактерії та ін.

Апендикс - порожнистий червоподібний відросток сліпої кишки людини. У цьому відростку розташована велика кількість лімфатичних вузликів, які захищають кишечник від інфекції та онкологічних захворювань. Так само, як і в мигдаликах, в апендиксі розташовані лімфоїдиі ділянки, де відбувається спеціалізація В-лімфоцитів.

Отже, органи та клітини імунної системи відіграють важливу роль в імунній регуляції гомеостазу внутрішнього середовища та формуванні адаптації організму людини до умов довкілля.

Самостійна робота з ілюстрацією

Розгляньте ілюстрацію, розпізнайте позначені органи та визначте їхні функції. Заповніть у робочому зошиті таблицю.

Таблиця. БУДОВА Й ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ІМУННОЇ СИСТЕМИ

Назва	Функції
1 -
2-
3-
4,
5-
7-

 «У відомого письменника Н.Казинса було виявлено серйозне захворювання хребта. Коли лікарі прямо сказали Норману, що його шанс вижити мізерно малий - всього 1 до 500 - він не спав усю ніч. А ранок зустрів з твердим рішенням - боротися за життя. Причому, досить оригінальним способом - за допомогою кінокомедій. По 5-6 годин на день цей чоловік, прикутий до ліжка, реготав над смішними фільмами, а в перервах слухав веселі історії, якими розважали його близькі та друзі. І, дивна річ, через деякий час невиліковний, за вердиктом лікарів, хворий піднявся на ноги*. Як ви думаєте, у чому полягає зв’язок сміху та імунної регуляції?

Луї Пастер (1822-1895) - видатний французький вчений, з яким пов’язують зародження інфекційної імунології. У 1879 році Л. Пастер виділив культуру збудника холери курей, яку підтримували частими посівами на м’ясному бульйоні. Одного разу чашку Петрі із висіяними бактеріями залишили в термостаті на декілька тижнів. Після її перевірки виявилося, що ця культура втратила здатність вбивати курей. І тоді цей талановитий науковець запропонував уводити ослаблені культури мікробів в організм курей, щоб спричинити несприйнятливість до певного захворювання. Так відбулось одне з найбільших відкриттів імунології. Про яке відкриття йдеться?

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Заповнити таблицю

Ознаки	Нервова	Гуморальна	Імунна
Речовини регуляції
Клітини для регуляції
Органи регуляції
Регуляторні системи
Характер регуляторних проявів (вроджені чи набуті)
Чинники передачі сигналів
Шляхи передачі сигналів
Швидкість передачі сигналів
Характер впливу

 Дати відповіді на запитання

Оцінка	Запитання для самоконтролю
1-6	1. Що таке імунна регуляція? 2. Що вивчає імунологія? 3. Назвіть прізвища видатних науковців-засновників імунології. 4. Що таке імунна система? 5. Назвіть клітини імунної системи. 6. Назвіть органи імунної системи.
7-9	7. Які особливості імунної регуляції? 8. Який склад імунної системи? 9. Яке значення імунної системи?
10-12	10. Доведіть взаємозв'язок імунної регуляції з нервовою та ендокринною.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §____,  дати усні відповіді на (??).

Повторити §  , підготуватися до самостійної роботи. 

 

 

 

 

Урок 10.  Тема «УРОК-УЗАГАЛЬНЕННЯ З ТЕМИ «ВСТУП.ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЯК БІОЛОГІЧНА СИСТЕМА»

Цілі  уроку: узагальнити, систематизувати, проконтролювати та відкоригувати набуті учнями знання з теми «Вступ. Організм людини як біологічна система»; розвивати навички узагальнення та систематизації знань, уміння аналізувати, творчо розв’язувати поставлені завдання; створювати атмосферу співробітництва та співдружності, виховувати потребу у здоровому способі життя.

Очікувані результати: учні

дають визначення біологічним наукам, що вивчають людину;

характеризують клітинну будову організму людини, типи тканин;

пояснюють  принципи регуляції функцій організму.

Обладнання та матеріали: різнорівневі завдання І та ІІ варіанти.

Тип уроку: урок узагальнення знань.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ.МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Найважчий крок у житті — оцінити себе.

                             Народна мудрість

Виконання різнорівневих завдань.

ВАРІАНТ 1

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

1. Наука про будову та функції клітини – це :

а) гістологія;

б) ембріологія;                               

в) цитологія.

2. Серце – це орган:

 а) видільної системи;

б) кровоносної системи;                                            

 в) травної системи.

3. Скелет людини утворений тканинами :

а) м’язовою;

б) нервовою;                                          

в) сполучною;

г) епітеліальною.

4. Виберіть чинники, які сприяють здоров’ю:

а) раціональне харчування;

б) тривале перебування біля телевізора;

в)постійне психічне навантаження;

г) куріння;

5. Узагальніть в одну групу терміни: серцевий м’яз, скелетні м’язи:

а) клітина;                    

б) тканина;

в) органи;

г) органели;

6.   Укажіть до яких систем належить кровоносна система: 

а) функціональних;                    

б) регуляторних;

в) фізіологічних;

Доповніть незакінчене речення.

7.  Двомембранні органели, які є «енергетичними станціями клітини»-
8. Дихальну систему людини утворюють __________________________
9. Реакція організму на подразнення,називається ____________________

Прості  завдання з відкритою відповіддю.

10.  Клітина -  це______________________________________________
11.  В організмі людини є такі види тканин _______________________

 12.  Які функції виконує статева система ____________________________

13. Установіть послідовність рівнів структурної організації від найменш складного до більш складного: а) організм; б) клітина; в) орган;  г) тканина; _____________________________________________________
14. Установіть відповідність між фізіологічними системами та їхніми функціями:

А дихальна         1. Гуморальна регуляція 

Б травна    2. Газообмін

В кровоносна   3. Живлення організму

Г видільна  4. Забезпечення організму поживними речовинами та  киснем

     5. виведення з організму продуктів обміну

15. Установіть логічні пари:

А  Тип     1    людина розумна

Б  Підтип    2    гомініди

В  Клас     3    хордові

Г  Ряд  4   ссавці

Д Родина    5   хребетні

Е Рід     6   примати

Є Вид          7   людина

     8  безхребетні

А(_____); Б(______); В(____);  Г(____); Д(___); Е(___); Є(___)

 

16. Дати відповдь на одне запитання.

1. Чому людина може жити в усіх географічних зонах, навіть у космосі?

2. У чому полягає біосоціальна природа людини?

 

ВАРІАНТ 2

      Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

1. Укажіть основну функцію, яку виконує кровоносна система – це :

а) транспортна;

б) видільна;

в) рефлекторна;

г) секреторна.

2. Легені – це органи:

а) видільної системи;

б) кровоносної системи; 

в) травної системи;

г) дихальної системи.

3. Серце людини утворене тканинами :

а) м’язовою;

б) нервовою;  

в) сполучною;                

г) епітеліальною.

4. Виберіть чинники, які сприяють здоров’ю:

а) раціональне харчування;

б) тривале перебування біля телевізора;

в)постійне психічне навантаження;

 г) куріння;

5. Узагальніть в одну групу терміни: покривний та залозистий епітелій:   

а) клітина; 

б) тканина;

в) орган;

г) органели;

6.   Укажіть до яких систем належить видільна система: 

а) функціональних;                           

б) регуляторних;

в) фізіологічних;

Доповніть незакінчене речення.

7. Жирова тканина належить до ______________________ тканини.
8. Залози внутрішньої секреції виділяють речовини, що називаються ______________
9. Основна функція кровоносної системи – це ________________________

 

Прості  завдання з відкритою відповіддю.

10. Яке значення нервової системи _________________________________

     11.  Яка тканина майже не має міжклітинної речовини _______

     12.  Назвіть неорганічні сполуки клітини __________________________

13. Установіть послідовність рівнів структурної організації від більш складного до найменш складного: а) організм; б) клітина; в) орган;  ) тканина;____________________________________________________

14. Установіть відповідність між фізіологічними системами та їхніми органами:

А дихальна                 1.  Шлунок

Б травна    2.  Альвеоли     

В кровоносна   3. Капіляри

Г видільна              4. Нирки

     5. Ребра  

А(_____); Б(______); В(____);  Г(____);

15. Установіть логічні пари:

А  Тип    1 людина розумна

Б  Підтип   2 гомініди

В  Клас    3 хордові

Г  Ряд 4 ссавці

Д Родина   5 хребетні

Е Рід     6 примати

Є Вид               7 людина

    8 безхребетні

 

А(_____); Б(______); В(____);  Г(____); Д(___); Е(___); Є(___)

  16. Дати відповдь на одне запитання.

1. Які принципи імунної регуляції ви знаєте?
2. Які принципи нервової регуляції ви знаєте?

3.  ПІДСУМОК УРОКУ

Д/З:  повторити    §____________ 

 

 

Урок 11. Тема « ЗНАЧЕННЯ   ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ.  КІСТКИ, ХРЯЩІ»

Лабораторне дослідження. Мікроскопічна будова кісткової, хрящової»

Цілі уроку: розглянути значення опорно-рухової системи в життєдіяльності людини, ознайомити учнів з особливостями будови кісткової та хрящової тканин.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, муляжах, фотографіях, власному організмі): види кісток,

оперують термінами: скелет, кістка, хрящ,

називають:  види кісток;
характеризують:  функції опорно-рухової системи; тканини: кісткову, хрящову;

Обладнання й матеріали: таблиці «Скелет людини», «Мікроскопічна будова кісткової і хрящової тканини», різні кістки людини, декальцинована й випалена кістки, мікроскопи, мікропрепарати тканин людини, проектор, ноутбук.

Базові поняття й терміни: опорно-рухова система, скелет, зв’язки, м’язи, кісткова тканина, остеоцити, колаген, мінеральні речовини, хрящова тканина, хондроцити, гіаліновий хрящ,

еластичний хрящ, волокнистий хрящ, м’язові тканини, кістки, трубчасті, короткі та плоскі кістки, жовтий і червоний кістковий мозок, надкістниця.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

1. Які типи м’язової тканини ви знаєте?

2. Які типи сполучної тканини ви знаєте?

3. Які типи сполучної тканини виконують опорні функції?

4. Перелічіть основні відмінності сполучної тканини від інших типів тканин.

Повідомлення теми та цілей уроку.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Будова і функції опорно – рухової системи https://www.youtube.com/watch?v=cxwVBZ3Fejc

Сьогодні ми вже згадували, що до складу опорно – рухової системи входять кістки скелету та мязи.

• Чи зв’язані між собою мязи та скелет і як? (обговорення питання)

Отже до системи органів руху та опори належать: скелет, зв’язки, суглоби та мязи. При цьому система працює як єдине ціле.

Кожен орган і кожна система виконують певні функції, Щоб встановити функції цієї системи, спочатку розглянемо її назву: опорно – рухова.

• З яких двох слів складається назва?
• Що таке рух? Яку роль відіграє рух у житті людини?
• Що таке опора?

Виходячи з назви зясуємо, які функції виконує опорно – рухова система?

(Опорна і рухова)

Крім опорної і рухової ця фізіологічна система також виконує і захисну функцію.

• У чому полягає значення захисної функції?

(Скелет і мязи захищають органи від ушкодження.)

Вправа «Мікрофон»

• Які органи захищає скелет і мязи від пошкодження?

Печінку (нижній відділ хребта, мязи живота)

Головний мозок (череп)

Серце (грудна клітка)

Легені (грудна клітка і мязи грудної клітки)

Спинний мозок (хребет)

Сечовий міхур (кістки тазу)

Самостійна робота з підручником:

• Які ще функції виконує опорно – рухова система?

• Кровотворна (у голівці кісток, а також у плоских кістках міститься червоний кістковий мозок,  в якому утворюються клітини крові.
• Бере участь у мінеральному обміні

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Демонстрація результатів досліду «Хімічний склад кісток»

Перша була замочена на добу у 10% розчин хлоридної кислоти. Кістка стала гнучкою і пружною. Друга була повільно прожарена і стала крихкою.

• Чому з кістками відбулись такі зміни?

    Під час перебування кістки у хлоридній кислоті відбулось розчинення мінеральних речовин. Залишились органічні, які надають їй гнучкості та пружності. Під час прожарювання органічні речовини згоріли, вода випарувалась, а залишились мінеральні речовини, які надають кістці твердості і міцності.

Формулювання висновку:

Отже, органічні речовини надають кісткам гнучкості й пружності, а неорганічні – твердості й міцності.

До складу кісткової тканини входять:

- 30% органічних речовин

- 60% неорганічних речовин

- 10% вода

        Основою органічних речовин кістки є волокнистий білок – колаген. Із мінеральних речовин у кістках найбільше солей кальцію і фосфору. Крім них до складу кістки входять магній, алюміній, фтор, свинець, стронцій, уран, кобальт, залізо та інші елементи.

    У малих дітей в кістці міститься порівняно більше органічних речовин, тому їхні кістки відрізняються більшою гнучкістю і рідко ламаються. У кістках людей похилого віку з часом збільшується кількість неорганічних речовин, внаслідок чого вони стають крихкими і ламаються порівняно часто внаслідок травм. При тривалих фізичних навантаженнях, неправильних положеннях тіла кістки скелета, особливо хребта, викривляються.

Постановка проблемного питання:

Якісний склад кістки змінюється в залежності від складу їжі. Видатний російський анатом П. Ф. Лесгафт виконав цікаві досвіди.  Він годував чотири групи цуценят різною їжею: молочної, м'ясної, змішаної і рослинної. У кістках цуценят яких годував молоком або м'ясом, співвідношення органічних і неорганічних речовин було приблизно 1:1. Значно менше неорганічних речовин в кістці при змішаному харчуванні і особливо при харчуванні рослинною їжею, де це співвідношення виражається 1:2.

Як ви думаєте, чим будуть відрізнятися кістки цуценят, яких годували рослинною їжею, від кісток цуценят, яких годували м'ясної та молочної їжею?

Вірна відповідь:

Кістки цуценят, яких годували рослинною їжею будуть більш м'які, тому що рослинна їжа, на відміну від м’ясної та молочної, містить менше солей Кальцію та Фосфору.

2. Кісткова й хрящова тканини

• З якої тканини побудований скелет людини?

(кісткової та хрящової)

                                            Лабораторне дослідження

                       Мікроскопічна будова кісткової, хрящової тканин.

 Мета: вивчити особливості мікроскопічної будови та різноманіття сполучних і м’язових тканин.

Обладнання та матеріали: мікропрепарати хрящової, кісткової тканин, мікроскопи, таблиця «Мікроскопічна будова тваринних тканин», підручник.

Хід дослідження

1. Розгляньте під мікроскопом готові мікропрепарати різних видів сполучної тканини: кісткової та хрящової. Знайдіть ядро, цитоплазму, мембрану, міжклітинну речовину. Зверніть увагу на співвідношення клітин та міжклітинної речовини, на форму клітин.

2. Порівняйте побачене з малюнком на таблиці чи в підручнику. Замалюйте тканини в зошиті та підпишіть їх структурні компоненти. 

3.За результатами виконаної роботи зробіть висновок.

Додатковий матеріал:

         Кістка – це живий орган, який виконує в організмі певні функції і має свою будову.  Клітини кісткової тканини (остеоцити) мають численні тонкі відростки за допомогою яких вони з’єднуються між собою.  Міжклітинна речовина кісткової тканини утворена пластинками із щільної, дуже твердої речовини. Розташування пластинок нагадує сітку. Така будова надає їм міцності.

        Хрящова тканина складається з великих витягнутих клітин - хондроцитів та значної кількості аморфної міжклітинної речовини. Залежно від структури міжклітинної речовини розрізняють три види хрящової тканини: гіаліновий, еластичний та волокнистий хрящі.

    В організмі людини найбільш поширений гіаліновий хрящ, з якого побудовані більша частина скелета зародка, суглобові та реберні хрящі, а також хрящі носової перегородки, трахеї, бронхів. При невеликому збільшенні хряща видно, що він прозорий і має блакитний відтінок. Зовні він вкритий перихондрієм і складається з хондроцитів округлої, овальної та кулястої форм діаметром 5—25 мкм. У міжклітинній речовині, яку в хрящі називають хрящовим матриксом, знаходиться велика кількість колагенових волокон, які утворюють тонкі сплетення.

   Еластичний хрящ відрізняється від гіалінового тим, що в хрящовому матриксі крім колагенових волокон є еластичні, які надають хрящу гнучкості, еластичності, а також жовтуватого забарвлення та меншої прозорості. Еластичний хрящ утворює основу надгортанника, вушної раковини, зовнішнього слухового проходу та деяких інших органів.

   Особливе місце серед хрящової тканини займає волокнистий хрящ, який за структурою нагадує гіаліновий хрящ та сухожилок. Він складається з округлих та витягнутих хондроцитів, а також пучків колагенових волокон. З волокнистого хряща побудовані міжхребцеві диски та місця переходів від сухожилків до кісток.

     Хрящі не містять кровоносних судин і живляться за рахунок охрястя – зовнішнього сполучнотканинного шару хряща.

Закінчить схему:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Будова кісток

• Розгляньте зображення кісток скелету людини. Чим вони відрізняються? На які групи їх можна розподілити?

Проекція зображення на екран або використати як роздатковий матеріал

Довгі, короткі, плескаті

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Типи кісток

Типи кісток	Особливості будови	Приклади
Трубчасті кістки	Порожнисті всередині, містять компактну (всередині кісток) і губчасту (на кінцях кісток) речовину. У порожнині трубчастих кісток розташований жовтий кістковий мозок	Плечова, променева, стегнова, гомілкова
Короткі кістки	Складаються переважно з губчастої речовини, містять червоний кістковий мозок	Кістки зап’ястка, плюсни та хребта
Плоскі кістки	Складаються переважно з губчастої речовини, містять червоний кістковий мозок	Кістки черепа, лопатки, ребра, тазові кістки

Це цікаво:

• Кістка витримує стискування 10 кг/мм² (подібно до чавуну). Щоб переламати ребро необхідна сила в 110 кг/см²
• Опір свіжої кістки на розрив такий же, як у міді, і в 9 разів більший, ніж у свинцю.
• Найбільшою є велика стегнова кістка (0,5 м), а найменшою — стремінце (3 мм).
• Під час ходіння кістки ніг людини витримують навантаження в 120 кг, а під час бігу — 220 кг.
•  Кістки легкоатлета, який стрибає у довжину, під час приземлення витримують навантаження 9 т.

( «Будова кістки» проектування зображення на екран)

        Зовні довга (трубчаста) кістка повністю покрита окістям, за виключенням суглобової поверхні, яка покрита суглобовим хрящем. На малюнку можна побачити два шари окістя. Зовнішній - грубий, волокнистий - містить багато кровоносних, лімфатичних судин та нервів. Внутрішній -тонкий, ніжний, він забезпечує ріст кістки в товщину, регенерацію в разі переломів. Під окістям, міститься щільна компактна речовина, крізь яку проходять кровоносні судини та нерви. Компактна речовина містить три види кісткових клітин: остеобласти, шо забезпечують ріст кісток у товщину; остеоцити - зрілі клітини кісток; остеобласти - клітини, які розчиняють старі клітини та все те, що заважає росту. У кістках одночасно відбуваються два протилежні процеси: кістка потовщується внаслідок росту окістя і розчиняєгься з боку внутрішньої порожнини. На кінцях трубчастих кісток компактна речовина переходить у губчасту - більш пористу за будовою, що складається з тонких пластинок. В основному вони  розташовані в тих напрямках, у яких кістки зазнають найбільшого розтягу або стиснення. Складна будова кістки забезпечує максимальну міцність за малої маси й мінімальної витрати кісткового матеріалу. У разі постійного фізичного навантаження кістка потовщується, стає міцнішою. Але надмірне фізичне навантаження на кісткову систему або його відсутність може призвести до порушення балансу мінеральних солей та обміну речовин. У стані тривалого спокою маса кісткової тканини зменшується - відбувається атрофія через бездіяльність.

      У губчастій речовині є комірки, в яких міститься червоний  кістковий мозок. У дорослих він міститься в плоских кістках, голівках трубчастих кісток. У червонному кістковому мозку знаходяться різноманітні клітини крові та їх попередники, що забезпечують кров необхідними клітинами. Порожнина трубчастих кісток заповнена жовтим кістковим мозком, що не бере участі в кровотворенні.

 Це цікаво:

• Серед клітинних елементів червоного кісткового мозку найважливішими є стовбурові клітини, від яких походять усі формені елементи крові.
• Серед клітинних елементів жовтого кісткового мозку велику кількість становлять ліпоцити (жирові клітини), які і надають мозку характерного жовтого кольору.
• В період активного функціонування кровотворної тканини (у плода під час внутрішньоутробного розвитку людини та у новонароджених) увесь кістковий мозок є червоним. З ростом дитини частина його червоного кісткового мозку поступово заміщується жовтим. У дорослої людини жовтий кістковий мозок повністю заповнює  порожнину трубчастих кісток, а червоний лишається у комірках губчастої речовини кісток. Зворотній процес часткової заміни жовтого кісткового мозку на червоний відбувається під час прискорення процесів кровотворення в організмі людини (наприклад, після значної втрати крові).

V.УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1.«Закінчи речення»

• Клітини кісткової тканини… (остеоцити)
• Клітини хрящової тканини…(хондроцити)
• Гнучкість і пружність кісткам надають …(органічні речовини)
• Основною органічною речовиною кістки є …(білок колаген)
• Твердіть і міцність надають.. (мінеральні солі)
• Хрящі живляться за рахунок… (охрястя)
• Зверху кістки вкриті…(окістям)
• Лопатка відноситься до …..(широких) кісток
• Життєдіяльність кістки забезпечують…(нерви та судини)
• Короткі кістки побудовані переважно з … (губчастої речовини)
• У червоному кістковому мозку утворюються клітини…(крові)
• З мінеральних речовин у кістці найбільше.. .(солей Кальцію іі сполук Фосфору)
• Розрізняють такі хрящі:………(гіаліновий, еластичний, волокнистий)
• Трубчасті кістки всередині заповнені… (жовтим кістковим мозком)

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??). 

 

Урок 12. Тема « БУДОВА СКЕЛЕТА ЛЮДИНИ. З’ЄДНАННЯ КІСТОК»

Цілі уроку: вивчити будову скелета людини, його основних відділів, порівняти будову скелета людини та інших хребетних; розглянути типи з’єднання кісток у скелеті людини.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, муляжах, фотографіях, власному організмі):частини скелета, типи з’єднання істок;

порівнюють скелет людини і ссавців;

оперують термінами: скелет, кістка, хрящ, з’єднання кісток;

називають:  відділи скелета, типи з’єднання  кісток, особливості скелета людини, зумовлені прямоходінням;
Обладнання й матеріали: таблиці «Скелет людини», «Мікроскопічна будова кісткової та хрящової тканини», скелети людини й різних хребетних, проектор, ноутбук.

Базові поняття й терміни: нерухомі, напіврухомі й рухомі сполучення кісток, шов, суглоб, суглобова сумка, суглобова рідина, зв’язки, одноосьові, двохосьові й трьохосьові суглоби, скелет голови, мозковий і лицьовий череп, скелет тулуба, хребет, грудна клітка, грудина, ребра, пояс верхніх кінцівок, лопатка, ключиця, скелет вільної верхньої кінцівки, плече, передпліччя, кисть, пояс нижніх кінцівок, тазові кістки, крижова кістка, скелет вільної нижньої кінцівки, стегно, гомілка, стопа, надколінок.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

IІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

 Гра «Хрестики – нулики»

Відшукайте пряму лінію по горизонталі, вертикалі чи діагоналі з кісток, які відносяться до одного виду:

хребець	ліктьова	лопатка
стегнова	скронева	Кістки зап’ястка
тазова	фаланги пальців	велика гомілкова

(широкі кістки)

плечова	стегнова	велика гомілкова
ребро	хребець	лопатка
тім’яна	променева	мала гомілкова

(трубчасті кістки)

1. Опишіть внутрішню будову кісток.

2. Які типи кісток ви знаєте?

3. Як відбувається ріст кісток?

IIІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Типи сполучення кісток

Тип сполучення	Характеристика суглоба	Приклади
Нерухоме (шов)	Утворений тонким шаром сполучної тканини між кістками. Забезпечує міцне сполучення кісток і захист органів	Між кістками черепа
Напіврухомі сполучення	Кістки в суглобі відокремлені одна від одної хрящовими прокладками. Забезпечує обмежену рухливість	Суглоби між хребцями, суглоб між атлантом та епістрофеєм
Рухомі сполучення	Поверхні кісток у суглобі вкриті хрящем і розділені порожниною із суглобовою рідиною	Ліктьовий і колінний суглоби, плечовий і тазостегновий суглоби

Суглоб утворений: https://www.youtube.com/watch?v=XDO3jcwd36I&list=PL8L2HcpMeAQIIz1ybN2AN1LZcYmJuXL2R

• суглобовою порожниною; суглобова порожнина виділяється умовно, оскільки вона заповнена рідиною.
• суглобовими поверхнями двох кісток (суглобові голівка та западина);
• хрящами, що вкривають суглобові поверхні;
• суглобовою сумкою, що складається зі щільної сполучної тканини і є продовженням окістя.

Типи суглобів:

- одноосьові (здійснюють рухи в одному напрямі);

-двохосьові (здійснюють рухи у двох напрямах);

- трьохосьові (здійснюють рухи в трьох напрямах).

• Пригадайте: які хрящі покривають суглобові голівку та западини? (гіаліновий хрящ)
• Яке значення має цей хрящ у функціонуванні суглоба? (зменшує тертя між кістками і полегшує рухи)
• Навіщо потрібна рідина у суглобовій сумці? (діє як мастило, зменшує тертя в суглобах)

Будова скелета людини (заповненням таблиці)

Відділ скелета	Особливості будови	Функції
Скелет голови (череп)	Складається з мозкового (потилична, лобова, тім’яні та скроневі кістки) і лицьового (виличні, носова, щелепні кістки) черепа. Єдина рухома кістка — нижня щелепа	Захист головного мозку, опора для жувальних м’язів
Скелет тулуба	Складається з грудної клітки (ребра, грудина і грудні хребці) і хребта (має шийний, грудний, поперековий і крижовий відділи, а також куприк)	Захист серця, легень і спинного мозку, забезпечення дихальних рухів, участь у забезпеченні роботи кінцівок
Скелет верх- ніх кінцівок	Складається з плечового пояса (лопатки і ключиці) і вільної верхньої кінцівки (плече, передпліччя, кисть)	Забезпечують рухливість верхньої кінцівки
Скелет ниж- ніх кінцівок	Складається з тазового пояса (тазові кістки) і вільної нижньої кінцівки (стегно, гомілка, стопа)	Забезпечують рухливість нижньої кінцівки

Це цікаво:

Природний амортизатор

У чотириногих хребет розміщений горизонтально і хребці не тиснуть один на одного. У людей кожен хребець несе на собі вагу свого «верхнього сусіда» і всіх органів, розташованих вище нього. Щоб витримати таке навантаження, людським хребцям знадобились «амортизатори» - хрящові диски. У центрі кожного диску міститься дуже пружне драглеподібне ядро - така собі внутрішня «пружинка». Цей природний амортизатор дуже витривалий: за навантаження в 100 кг товщина міжхребцевого диску зменшується лише на 1,4 мм! Під час ходіння диск із ядром працює як ресора, пом'якшуючи удари.

ІV . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

  Заповнити таблицю «Особливості скелета людини порівняно зі скелетом ссавців»

№	Назва відділу	Особливості скелета людини	Із чим пов’язані ці особливості
1.	Череп	Переважає мозковий відділ, менш розвинуті щелепи	З розумовою діяльністю
2.	Хребет	Має чотири вигини	З прямоходінням
3.	Грудна клітка	Розширена в боки	З прямоходінням
4.	Верхні кінцівки	Рухоме з’єднання кісток, протиставлення великого пальця іншим	З трудовою діяльністю
5.	Тазовий пояс	Широкий, у формі чаші	З прямоходінням
6.	Нижні кінцівки	Масивні кістки, склепіння стопи	З прямоходінням

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §______, дати усні відповіді на (??). 

 

Урок 13. Тема «ФУНКЦІЇ І БУДОВА СКЕЛЕТНИХ М’ЯЗІВ. Лабораторне дослідження мікроскопічної будови м’язової тканини.»

Цілі уроку: ознайомити учнів з особливостями будови м’язів і функціями, які вони виконують, розглянути основні групи м’язів людини.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, муляжах, фотографіях, власному організмі): групи скелетних м’язів;

порівнюють різні види м’язів;

дотримуються правил:  роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;  

Обладнання й матеріали: таблиці «М’язи тіла людини», «Тканини», мікроскопічні препарати м’язових тканин, проектор, ноутбук.

Базові поняття й терміни: м’язова система, скелетні м’язи, серцевий м’яз, м’язи стінок внутрішніх органів, сухожилля, фасції, посмугована м’язова тканина, гладка м’язова тканина, довгі, широкі, короткі й колові м’язи, сфінктери, м’язи голови, жувальні й мімічні м’язи, м’язи шиї та тулуба, м’язи кінцівок, м’язи-обертачі.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

Вправа «Встанови відповідність»

А) Встановити відповідність між відділами скелету людини та кістками, які до них відносяться

1. пояс верхніх кінцівок

2. череп

3. скелет вільної верхньої кінцівки

4. грудна клітка

5. скелет вільної нижньої кінцівки

А	Б	В	Г

Вірні відповіді:

А- 4, Б- 1, В -5, Г - 2

Б) Встановити відповідність між відділами скелету людини та кістками, які до них відносяться

1. скелет верхньої вільної кінцівки 2. скелет нижньої вільної кінцівки 3. пояс верхньої кінцівки 4. череп

А. ключиця Б. ребро В. кістки запапястка Г. кістки плесни Д. потилична кістка

Вірні відповіді:

1 – В, 2 – Г, 3 – А, 4 - Д

III.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

• Яку функцію виконують м'язи?
• На які групи поділяються м'язи?
• Яке значення скелетних м'язів?

Повідомлення теми та цілей уроку.

 

VІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

У людини нараховується близько 600 скелетних м'язів, які виконують такі функції :

• Утримують положення тіла та окремих його частин у просторі.
• Забезпечують положення частин тіла одна відносно одної.
• Здійснюють дихальні та ковтальні рухи.
• Беруть участь у забезпеченні розбірливої мови та формуванні міміки.
• є місцем запасання  глікогену;
• допомагають серцю перекачувати кров.

  Скелетні м'язи становлять близько 44 % маси тіла дорослої людини, спортсмени мають 50 % м'язової маси. Скелет людини і м'язи визначають фігуру тіла.

Проектування зображення на екран або використання таблиці «Будові м’язів»

 

    

 

Загальна макроскопічна будова м'язу.

 1. Кістка

 2.Проміжна  сполучнотканинна оболонка

 3. Кровоносна судина

 4. М'язове волокно

 5. Фасція

 6. Мязовий пучок

 7. Черевце м’яза

 8. Сухожилок

       Скелетні м’язи складаються з щільно укладених груп довгастих клітин — м’язових волокон, оточених своєрідним «футляром» зі сполучної тканини, який називається фасцією.

• Яке значення має фасція?

(Фасції відмежовують м’язи один від одного, зменшують їх тертя і перешкоджають їх розтягненню.)

    Мінімальний структурний елемент скелетних м'язів - м'язове волокно, кожне з яких окремо є не тільки клітинною, а й фізіологічною одиницею, здатною скорочуватися. Це пов'язано з будовою такого волокна, що містить не тільки органели (ядро клітини, мітохондрії, рибосоми, комплекс Гольджі), але й специфічні елементи, пов'язані з механізмом скорочення - міофібрили. До складу останніх входять скоротливі білки - актин і міозин (актин у вигляді тонких ниток, а міозин – товстих). Чергування міофіламентів цих двох типів надає волокнам скелетних м’язів поперечної смугастості.

Складання опорної схеми:

М’яз ↔ пучки м’язових волокон ↔ м’язове волокно ↔ міофібрили ↔ міофіламенти (актин та міозин).

https://www.youtube.com/watch?v=iMkOHzn2Gog&index=3&list=PL8L2HcpMeAQIIz1ybN2AN1LZcYmJuXL2R

Класифікація м’язів: (можна зупинитися на декількох)

а) за формою м'язи бувають:

• веретеноподібні;

• квадратні;

• трикутні;

• колові;

• хрестоподібні;

б ) залежно від напряму пучків м'яза відносно сухожилка розрізняють:

• однопері м'язи, які прикріплюються до сухожилка під кутом з одного боку;
•  двопері, що прикріплюються до нього з обох боків,
•  багатопері, що розміщуються як віяло.

в) за кількістю головок виділяють:

• двоголовий (біцепс плеча);

• триголовий (трицепс плеча);

• чотириголовий (м'яз стегна);

г) за розмірами розрізняють:

• довгі (кравецький м'яз);

• короткі (міжхребцеві м'язи);

• широкі (м'яз спини);

д) за функцією м'язи поділяються:

• згиначі та розгиначі;

• відвідні та привідні;

• привертачі та відвертачі;

• стискачі (або сфінктери);

е) за видами здійснення рухів:

• агоністи, які виконують необхідний рух;

• антагоністи, які протидіють цьому рухові;

• синергісти, які сприяють ангоністам;

• фіксатори, які усувають з руху частину скелета, не потрібну для виконання руху; (Слід чітко уявляти, що кожен з м'язів тіла людини при різних рухах може бути спочатку агоністом, потім синергістом і навпаки)

е) за місцем розміщення:

• скелетні;

• суглобові;

• шкірні;

ж) за кольором:

• білі (в основі лежить менший вміст білкового пігменту міоглобіну, який зв'язує кисень, білі м'язи втомлюються швидше, проте відзначаються сильнішим та більш швидким скороченням);

• червоні (в основі лежить більший вміст міоглобіну; у червоних м'язах запаси кисню більші, і вони можуть працювати довше без утоми). https://www.youtube.com/watch?v=HNcw1M_Go_s&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS&index=121

Механізм скорочення м’яза

Під час збудження мембрани м’язового волокна потенціал дії розповсюджується спочатку за системою поперечних впинань поверхневої мембрани, а потім за системою подовжніх трубочок. Після цього з трубочок і цистерн звільняються йони Ca^2+, що переводять м’язове волокно в активний стан. Молекули актину й міозину зсуваються одне відносно одного завдяки системі поперечних містків (елементи міозину). Довжина м’язового волокна змінюється внаслідок ковзання актинових ниток уздовж міозинових, а самі

нитки при цьому не змінюються. Після закінчення збудження відбувається відтік йонів Ca²⁺. При цьому поперечні містки розриваються, а м’язове волокно розслабляється.

 Основні групи скелетних м’язів 

М’язи людини поділяються за групами відповідно до частин тіла: м'язи голови, тулуба (спини, грудної клітки, живота), верхніх і нижніх кін

Групи м’язів	Особливості будови	Функції
М’язи голови	Представлені мімічними й жувальними м’язами. Мімічні м’язи прикріплені до шкіри обличчя й під час скорочення переміщують окремі ділянки шкіри	Забезпечують процес жування й міміку
М’язи тулуба	Складаються з м’язів грудної клітки, живота і спини. До них також належить діафрагма	Забезпечують процеси дихання, руху тулуба й кінцівок. Утримують внутрішні органи, попереджаючи їх опущення й випадання
М’язи верх ніх кінцівок	До них належать дельтовидний м’яз, двоголовий (біцепс) і триголовий (трицепс) м’язи, а також м’язи передпліччя й кисті	Забезпечують рухливість верхньої кінцівки
М’язи нижніх кінцівок	До них належать кравецький м’яз, чотириголовий м’яз, двоголовий м’яз, литковий м’яз і м’язи стопи	Забезпечують рухливість нижньої кінцівки

 

Це цікаво!!!                  Мімічні м'язи

Вираз обличчя - один із проявів багатого емоційного життя людини – залежить від однакового набору м'язів. Підраховано, що їх на обличчі та шиї близько 25 %. М'язи обличчя називають також мімічними м'язами. Одним своїм кінцем вони кріпляться до кістки, а іншим - вплітаються в шкіру.  Під час скорочення мімічних м'язів змінюється натяг шкіри і стає іншим рельєф шкіри. Так і формується певний вираз обличчя. Недарма кажуть: «У нього на обличчі все написано». Лобовий м'яз називають м'язом уваги або злості; м'яз, що рухає брови, м'язом болю; верхню частину колового м'яза ока - м'язом роздуму, виличний м'яз - м'язом радості; нижню частину колового м'яза ока - м'язом привітності та покірливості; м'яз, що піднімає верхню губу,- м'язом плачу гірких сліз, а також м'язом скупості. Навколо рота знаходяться м'язи сміху, заздрості, горя, відрази

• Якщо м’язи живота слабкі, не треновані, то при піднятті великих вантажів можуть розходитися. В утворені між м'язами проміжки під шкіру живота можуть виходити внутрішні органи. Так виникають грижі.

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Лабораторне дослідження мікроскопічної будови м’язової тканини. Інструктаж з БЖД

Мета: ознайомитись з препаратами м’язової тканин людини, встановити особливості хї будови.

Обладнання:  мікропрепарати м’язової тканини людини, мікроскоп

                                Хід роботи

1. Підготуйте мікроскоп до роботи.

2.  При малому збільшенні мікроскопа знайдіть на препаратах клітини м’язової  тканини. Розгляньте цю тканину при великому збільшенні мікроскопа. Зверніть увагу на форму клітин, взаєморозташування клітин та міжклітинної речовини. Порівняйте побачене з малюнками, зробіть підписи, вказавши тип м'язової тканини.

 

 

-----------------------------     --------------                ---------------------------

Висновок:________________________________________________________

 Виконання вправ в програмі «LearningApps.org»

V І. ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § ______, дати усні відповіді на (??). 

 

 

 

 

 

Урок 14. Тема «РОБОТА М’ЯЗІВ. ВТОМА М’ЯЗІВ»

Лабораторні дослідження: розвиток втоми при статичному і динамічному навантаженні; вплив ритму і навантаження на розвиток втоми.

Цілі уроку: ознайомити учнів з основними фізичними якостями м’язів, розглянути механізм роботи м’язів.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, муляжах, фотографіях, власному організмі): основні групи скелетних м’язів;

називають  основні групи скелетних  м’язів;

дотримуються правил:  роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;  

наводять приклади:  статичної та динамічної роботи;

висловлюють судження про:  вплив фізичних вправ на розвиток скелетних м’язів

Обладнання й матеріали: таблиці «М’язи тіла людини», «Тканини», набір гантелей, проектор, ноутбук.

Базові поняття й терміни: сила м’язів, швидкість скорочення м’язів, витривалість м’язів, тонус м’язів, робота м’язів, статична й динамічна робота, коефіцієнт корисної дії, стомлення, відновлення й надвідновлення.

Концепція уроку

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

Вправа «Знайди суму»

 На дошці написані правильні відповіді за номерами у двох варіантах.

 Завдання: запишіть лише номери правильних відповідей, знайдіть їх суму.

 Учитель зачитує питання за варіантами, учні знаходять правильні відповіді.

 1 варіант

 1. Ці м'язи здійснюють акт жування. (1)

 2. Завдяки цим м'язам ми можемо здійснювати нахили та повороти голови. (3)

 3. Ці м'язи захищають органи внутрішньої порожнини: кишечник, печінку, сечовий міхур. (5)

 4. Завдяки цим м'язам ми можемо вільно рухатися в просторі. (7)

 2 варіант

 1. Завдяки цим м'язам ми можемо визначити настрій. (2)

 2. Ці м'язи беруть участь у диханні. (4)

 3. Завдяки цим м'язам ми можемо виконувати різні рухи: писати, плести, підіймати важкі речі, мити посуд. (6)

 4. На цю групу м'язів припадає найбільше навантаження. (7)

 Перелік відповідей:

 1. Жувальні м'язи голови.

 2. Мімічні м'язи голови.

 3. М'язи шиї.

 4. М'язи грудної клітки.

 5. М'язи живота.

 6. М'язи верхньої кінцівки.

 7. М'язи нижньої кінцівки.

Учні самостійно здійснюють взаємоперевірку:

 І варіант — сума дорівнює 16

 (1 + 3 + 5 + 7=16).

 II варіант — сума дорівнює 19

 (2 + 4 + 6+7 = 19).

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

• Що таке сила?
• Чому наступає втома м’язів?

https://www.youtube.com/watch?v=BeSyX2QU6x4&list=PL8L2HcpMeAQIIz1ybN2AN1LZcYmJuXL2R&index=2

Повідомлення теми та цілей уроку. 

Фізичні якості м’язів

Сила м’яза	Величина максимального напруження, яке може розвинути м’яз. Вона залежить від маси м’яза, кількості одночасно збуджених волокон, частоти нервових імпульсів, що надходять до м’яза
Швидкість скорочення м’яза	Характеристика, яка визначається часом, за який м’яз скорочується й розслаблюється. Залежно від швидкості скорочення розрізняють повільні й швидкі м’язи
Витривалість м’яза	Здатність м’яза тривалий час підтримувати заданий ритм роботи
Тонус м’яза	Стан постійного незначного напруження м’яза. Він забезпечує підтримку постави й фіксацію внутрішніх органів. Визначається природними властивостями м’яза і впливом нервової системи

Розрізняють статичну і динамічну роботу.

Самостійна робота з підручником:

• Чим динамічна робота відрізняється від статичної?
• Яка робота приводить до швидкого втомлення?

     При статичній роботі м'язи напружуються, але не скорочуються (утримання вантажу, при поставі тіла). Така робота вимагає великої затрати енергії. Цей процес регулюється нервовими центрами. Коли нервові центри втомлюються, наступає стомлення.

      При динамічній роботі м'язи по черзі скорочуються і розслаблюються (біг, ходіння, спортивні ігри). Динамічна робота менше стомлює, тому що м'язи під час розслаблення встигають відпочити.

Лабораторне дослідження 

Тема: Розвиток втоми при статичному і динамічному навантаженні.

Мета: встановити рівень втоми під час статичного та динамічного навантаження

Обладнання та матеріали: гантелі, (або інший вантаж масою 3- 5 кг, наприклад, декілька підручників), секундомір, годинник.

Хід дослідження

1. Візьміть вантаж масою 3-5 кг і тримайте його витягнутою рукою на рівні плеча. Зафіксуйте час, коли рука почне опускатися, тремтіти і зовсім опуститься. Це настала втома.

2. Після відпочинку візьміть той самий вантаж в руку, піднімайте його на той самий рівень і опускайте. Зафіксуйте час втоми в цьому випадку.

3. Зробіть висновок.

Це цікаво:

• Показник ефективності роботи м'язів людини - ККД - може досягати 25% -30%. Тобто 30% всієї енергії скорочення мязів витрачається на механічну роботу, а 70% перетворюється на тепло.

     Робота м'язів супроводжується втратами енергії. Енергія, необхідна для скорочення м'язів, утворюється в процесі окислення вуглеводів. Кінцевими продуктами цього процесу є вуглекислий газ і вода. Вуглекислий газ з кров'ю надходить у дихальний центр, який знаходиться в довгастому мозку. Він  регулює необхідну концентрацію кисню в крові. Така регуляція називається гуморальною.

• Яка фізична робота є найпродуктивнішою?

Найпродуктивнішою є робота, яка виконується із середнім навантаженням і в середньому ритмі.

Лабораторне дослідження 

Тема: Вплив ритму і навантаження на розвиток втоми.

Мета: визначити вплив ритму і навантаження на розвиток втоми;

Обладнання та матеріали: гантелі, (або інший вантаж масою 3- 5кг, наприклад, декілька підручників), секундомір, годинник.

Хід дослідження

1. Вплив ритму роботи і навантаження на розвиток втоми

• Послідовно згинайте руку з гантелями з різною масою (1, 3, 5 кг) з однаковою швидкістю. У кожному випадку порахуйте кількість рухів і обчисліть виконану роботу. Дані занесіть у таблицю:

Маса гантелі	Шлях руху (м)	Кількість рухів (n), разів	Робота (А= 9,8 x m x s) в кДж
1 кг	0, 5 м
2 кг	0, 5 м
3 кг	0, 5 м

• Зробіть висновок

2. Залежність роботи від ритму

• Згинайте руку з гантелями певної маси в  різному темпі: повільному, середньому, швидкому. Порахуйте кількість рухів і обчисліть виконану роботу. Дані занесіть у таблицю.

ритм	маса	Шлях руху (м)	Кількість рухів (n), разів	Робота (А = 9,8 x m x s)
повільний	3 кг	0,5 м
середній	3 кг	0,5 м
швидкий	3 кг	0,5 м

Зробіть висновок, у якому вказати, як ритм і навантаження впливають на розвиток утоми, і занести його до зошита.

 

Виконання тривалої або інтенсивної роботи призводить до втоми мязів. Втома – це тимчасове зниження або втрата працездатності м’яза, що наступає як результат його роботи і зникає після відпочинку. Втома м’яза наступає в результаті розвитку процесу втоми (відмови від роботи) в рухових нервових центрах ЦНС, нервово – мязовому синапсі і безпосередньо у мязі в результаті накопичення продуктів обміну і нестачі кисню. 

• Втома корисна чи шкідлива для організму людини?

(Шкідлива ?!)

Але вчені стверджують, що вона корисна.

Самостійне опрацювання з підручником:

• Чому втома корисна?

Усунення причин стомлення мязів

1. Відновлення працездатності стомлених мязів відбувається швидше під часу переключення з одного виду роботи на інший. Такий відпочинок І.М.Сеченов назвав активним відпочинком. Наприклад, стомлена рука відпочиває швидше коли працюють мязи іншої руки;

2. При розслабленні стомленого м’яза (стан спокою) кров виносить з нього продукти розпаду і приносить мязу поживні речовини і кисень; стомлення зникає;

3. Під час відпочинку відбувається не тільки відновлення працездатності мязів, але навіть її збільшення (понадвідновлення). Завдяки цьому мязи можуть виконувати ще більшу роботу, ніж до стомлення.

Це цікаво….

….Найсильніший м'яз в людському організмі - язик.
  …. Неможливо чхнути , що не прикривши око.
   …. Щоб посміхнутися , треба задіяти 40 м'язів обличчя , а щоб натиснути на курок гвинтівки - всього 4 .
   …. Поцілунок приводить в рух 29 ( а при деяких « прийомах » - 34 ) м'язів обличчя: таке тренування є відмінною профілактикою зморшок. 
   …. При розмові ми синхронно задіємо близько 100 м'язів грудей , шиї , щелеп , язика і губ

…. Абсолютна сила жувальних м'язів на одній стороні дорівнює 195 кг , а скорочення м'язів з двох сторін може досягати сили 390 кг. Але такий тиск не зможе витримувати пародонт , і тому жувальний тиск дорівнює 9-15 кг (максимум 100 кг , коли ви гризете горіхи). 

  …. Абсолютна сила жувальних м'язів на одній стороні дорівнює 195 кг , а скорочення м'язів з двох сторін може досягати сили 390 кг. Але такий тиск не зможе витримувати пародонт , і тому жувальний тиск дорівнює 9-15 кг ( максимум 100 кг , коли ви гризете горіхи).

…. Чим більше м'язова маса, тим більше слід споживати калорій. Наприклад, для спортсмена добова норма становить 6000 калорій, а для середньостатистичного молодого людини близько 3000 Ккал.

   ….  Стременцевий м'яз найменший, довжина його 1,27 мм.

  …. Протягом дня людина робить до 30000 кроків, тобто близько 10 км. За кожні 11 років він непомітно проходить шлях рівний кола екватора.

   ….  "Найбільша вага піднята людиною" це досягнення належить відомому Українському богатирю Дмитру Халаджі. Ви напевно пам'ятаєте його виступу в телешоу Україна має талант. Він зумів підняти Газель на пів метра від землі. Вага при цьому досягае позначки 2400 кг.

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 Виконання вправ в програмі «LearningApps.org»

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _________, дати усні відповіді на (??). 

 

 

Урок 15. Тема « РОЗВИТОК ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ З ВІКОМ» Захист проектів «Гіподинамія – ворог сучасної людини»

Цілі  уроку: ознайомити учнів з  змінами в розвитку опорно-рухової системи людини з віком;  розглянути вікові особливості опорнорухової системи, показати умови, що

сприятливо й несприятливо впливають на опорно-рухову систему, ознайомити учнів з правилами гігієни опорно-рухової системи.

Очікувані результати: учні:

характеризують: ріст та вікові зміни складу кісток.

висловлюють судження про:  роль рухової активності для збереження здоров’я; - вплив фізичних вправ на розвиток скелетних м’язів

пояснюють: значення фізичних вправ для правильного формування скелету та м’язів;  вплив способу життя на утворення і розвиток скелета.

Обладнання й матеріали: проектор, ноутбук, презентації учнів.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Творча лабораторія» (робота в творчих групах)

• Кілька років тому в газетах було надруковано повідомлення про семирічного хлопчика, який установив рекорд по кількості віджимань від полу (близько 5000 разів). Дитина росте та займається гімнастикою, але свій рекорд її відновити не вдається. Чому?

 (Сила м'язів зумовлена їхньої товщиною. Тренування збільшує силу м'язів. Щоб хлопчик зміг побити свій рекорд, йому треба займатися силовими видами спорту, але ці заняття можна починати лише у 14—15років, тому що такі заняття в ранньому віці провокують затримку розвитку скелета та м'язів)

• При тривалій хворобі, коли людина довгий час лежить, її потім знову вчать ходити. Із чим це пов'язано?

 (При тривалій хворобі в людини, що довгий час лежить, відбувається порушення координації рухів унаслідок часткової втрати навичок прямоходіння. Відбувається зниження тонусу м'язів)

• Спортсмен кидає ядро. Які м'язи виконують під час кидання ядра статичну роботу, а які — динамічну?

 (Динамічну роботу виконують м'язи плечового поясу та вільної верхньої кінцівки, статичну — м'язи нижньої кінцівки)

• Прийом дітей у більшість спортивних секцій проводить в 7-10 років. Чи знаєте ви види спорту, заняття якими починаються значно пізніше? Із чим це пов'язано?

 (Це секції важкої атлетики. Підіймання важких речей у ранньому віці провокує затримку розвитку скелета та м'язів)

Вправа «Мозковий штурм»

• Вранці люди мають один зріст, а ввечері він зменшується. Як пояснити це явище?
• Яка людина швидше стомлюється: та що стоїть протягом 2 годин, очікуючи чого – небудь, чи та, яка 2 години ходить?
• Кістки, які утворюють скелет, - найміцніші частини організму. А ось у спортсмена кістки скелета, які виконують велику фізичну роботу, мають потовщення, горбики та інші особливості будови. Як це ви можете пояснити?
• Чому після тривалого переходу з вантажем за плечима туристи відчувають різкий біль у спині?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

https://www.youtube.com/watch?v=KS4qksQgU5s&t=16s

Розвиток опорно-рухової системи людини з віком

Особливості росту та розвитку кісток

У процесі ембріонального та постембріонального розвитку кісткова система дитини піддається складним перетворенням. Формування скелета починається в середині 2-го місяця ембріогенезу і продовжується до 18-25 років постнатального життя. Спочатку в ембріона весь скелет складається з хрящової тканини, окостеніння якої не завершується до моменту народження, тому новонароджена дитина містить у своєму скелету ще багато хрящів, та й сама кістка значно відрізняється по своєму хімічному складі від кістки дорослої людини.

 Особливості кісток новонародженого:

1)      більша кількість хрящової тканини;

2)      більша товщина окістя;

3)      багата судинна сітка;

4)      невеликий діаметр колагенових волокон;

5)      високий вміст води (~ 65 %);

6)      мала кількість неорганічних речовин (½ її сухої маси);

7)      кістки менш щільні, більш пористі, пружні; еластичні і гнучкі;

8)      кісткова система має волокнисто - пучкову будову.

На перших етапах постнатального онтогенезу вона містить багато органічних речовин, не має міцність і легко викривляється під впливом несприятливих зовнішніх впливів: вузького взуття, неправильному положенні дитини в чи ліжечку на руках і т. д.

Інтенсивне стовщення стінок кісток і підвищення їхньої механічної міцності йде до 6-7 років. Потім до 14 років товщина компактного шару практично не змінюється, а після 14 до 18 років знову йде зростання міцності кісток.

Остаточне окостеніння скелета завершується в жінок у 17-21 рік, у чоловіків - у 19-25 років. Кістки різних відділів скелета костеніють у різний час. Наприклад, окостеніння хребта закінчується до 20-25 років, а куприкових хребців - навіть до 30 років; окостеніння кисті закінчується в 6-7 років, окостеніння зап'ясних кісток - у 16-17 років; кісток нижніх кінцівок - приблизно до 20 років. У зв'язку з цим напружена тонка ручна робота може порушити розвиток кісток кисті, а носіння незручного взуття - привести до деформації стопи. Слід зазначити, що темпи розвитку кісток кисті добре корелюють із загальним фізичним розвитком дітей і підлітків, тому зіставлення паспортного і "кісткового" віку дає відносно правильну характеристику темпів загального фізичного розвитку дітей і підлітків, їхнього біологічного віку.

 Ріст м’язів

Відбувається більш-менш рівномірно, за винятком періоду 14–16 років, коли інтенсивність росту найбільша. Нормальний розвиток опорно-рухової системи можливий лише за наявності нормальної рухової активності, повноцінного живлення й нормальної діяльності залоз внутрішньої секреції.

Хребет немовляти відрізняється відсутністю яких-небудь вигинів і характеризується надзвичайною гнучкістю. До 3-4 років він здобуває всі чотири вигини, що спостерігаються в дорослого.

У 3 місяці постнатального життя з'являється шийний лордоз, у 6 місяців - грудний кіфоз, до 1-му року - поперековий лордоз. Останнім формується крижовий кіфоз. Однак до 12 років хребет дитини залишаються еластичним і вигини хребта слабко фіксовані, що легко приводить до його скривлень у несприятливих умовах розвитку. Посилення темпів росту хребта спостерігається в молодшому шкільному віці, у 7-9 років, і з початком полового дозрівання. Після 14 років хребет практично не росте. Грудна клітка до 12-13 років уже значно нагадує грудну клітку дорослого.

Кістки таза зростаються в 7-8 років, і з 9 років формуються полові відмінності в будівлі таза в дівчинок і хлопчиків. У цілому будівля таза наближається до дорослої людини до 14-16 років, з цього моменту таз здатний витримувати значні навантаження.

Значні зміни перетерплює скелет голови. Закриття джерелець відбувається в 1-2 року, а зрощування черепних швів - до чотирьох років. Лицьова частина черепа інтенсивно росте в пубертатному періоді до настання полової зрілості.

Зміна молочних і формування постійних зубів закінчуються до пубертатного періоду і тільки треті великі корінні зуби (зуби "мудрості") з'являються після полового дозрівання. Терміни появи молочних зубів і їхня зміна на постійні також корелюють із загальним фізичним розвитком і використовуються для визначення рівня біологічної зрілості дітей і підлітків.

Нормальний розвиток опорно-рухової системи можливий лише за наявності нормальної рухової активності, повноцінного живлення й нормальної діяльності залоз внутрішньої секреції.

 На будові кістки позначається професія людини. Відповідно до професії пластинки губчастої речовини кісток розташовуються в таких напрямах, які найкраще забезпечують міцність їх на стиснення і розтягнення. На поверхні кістки у людей, зайнятих спортом і фізичною працею, утворюються потовщення в місцях прикріплення м'язів, які частіше, ніж інші ділянки кістки, витримують велике навантаження.

      У похилому віці виникає остеопороз кісток, внаслідок чого між пластинками губчастої речовини утворюються значні порожнини. При цьому змінюється хімічний склад кістки: відбувається перерозподіл органічних і неорганічних речовин.

      Кістки мають великі регенеративні можливості, й чим молодший організм, тим вони більші. При переломах кісток регенерація відбувається за рахунок розмноження остеобластів. Спочатку на місці перелому утворюється кістковий мозоль, який пізніше осифікується, й на його місці утворюється плоский шов.

      Інтенсивність росту і розвитку кісток залежить від механічних навантажень на них і харчування. В місцях, де на кістки більший тиск, швидше відбуваються процеси окостеніння. Наприклад, окостеніння кісток нижньої кінцівки здійснюється швидше, ніж верхньої. Причому в тих кістках, де механічні навантаження ритмічні й рівень їх оптимальний, окостеніння відбувається швидше. Надмірні навантаження гальмують ріст кісток. Фізичні вправи, особливо стрибкові, на розтягування, прискорюють ріст кісток, оскільки при цьому їхня щільна речовина потовщується, а в губчастій стає більше комірок.

Гіподинамія — знижена рухова активність.

Наслідки гіподинамії:

- дистрофія скелетних м’язів;

- послаблення сили скорочень серця й тонусу судин;

- зниження інтенсивності обміну речовин і енергії;

- порушення кровообігу й атеросклероз;

- погіршення перетравлення й засвоєння їжі;

- послаблення імунітету;

- емоційна нестійкість. 

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 Захист проекту «Гіподинамія – ворог сучасної людини»

Вплив рухової активності на організм людини:

• на опорно-рухову систему: розвиваються м'язи тіла, стають міцнішими кістки скелета, формується правильна й красива постава тіла;
• на серцево-судинну систему: підвищується працездатність серцевого м'яза, тонус судин, зменшується ризик виникнення серцево-су­динних захворювань;
• на обмін речовин: поліпшується кровопостачання тканин, постачання їх необхідними поживними речовинами і киснем;
• на травну систему: збільшується секреція травних соків, поліпшуєть­ся перетравлення і всмоктування поживних речовин;
• на нервову систему: активізується кора і підкірка, що позначається на самопочутті, бадьорості людини, на її поведінці;
•  на імунну систему: підвищуються захисні властивості крові, стійкість організму до інфекційних захворювань, нестачі кисню, до низьких і високих температур тощо.

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §____, дати усні відповіді на (??). 

 

Урок 16. Тема «НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ УШКОДЖЕННЯХ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ. ПРОФІЛАКТИКА ПОРУШЕНЬ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ»

Цілі уроку: ознайомити учнів з  різними видами травм  та вадами опорно-рухової системи й заходами першої допомоги в разі таких травм.

Очікувані результати: учні:

застосовують знання для:  попередження травм і захворювань опорно-рухової системи;  надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи.

оперуватимуть термінами:  постава, гіподинамія

висловлюють судження про:  роль рухової активності для збереження здоров’я;  вплив фізичних вправ на розвиток скелетних м’язів

пояснюють: значення фізичних вправ для правильного формування скелету та м’язів;  вплив способу життя на утворення і розвиток скелета.

Обладнання й матеріали: проектор, ноутбук, скелет людини або таблиця з його зображенням, таблиця «Пошкодження кісток і перша допомога», рентгенограми вивихів і переломів, шини, бинти, дошки, палиці, лінійки, косинки, джгут.

Базові поняття й терміни: розтягнення, удар, вивих, закриті й відкриті переломи, пов’язки, шини.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

«Мікрофон»

• Які ви знаєте пошкодження опорно - рухового апарату людини?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Пошкодження опорно-рухової системи

Пошкодження	Стислий опис	Перша допомога
Розтягнення	Перерозтягнення м’язів і зв’язок з розривом окремих волокон	Охолодження пошкодженої ділянки, її фіксація з допомогою бинта
Удари	Пошкодження м’яких тканин, часто з крововиливами під шкіру	Охолодження пошкодженої ділянки, її фіксація з допомогою бинта
Вивихи	Вихід головки суглоба із суглобової западини	Охолодження пошкодженої ділянки, її фіксація з допомогою шин, дощечок або інших твердих предметів
Закриті переломи	Порушення цілісності кісток без виходу уламків кістки через шкірні покриви назовні	Знерухомлювання пошкодженої кістки з допомогою шини або підручних засобів
Відкриті переломи	Порушення цілісності кісток з виходом уламків кістки через шкірні покриви назовні	Зупинка кровотечі, закриття рани пов’язкою. Знерухомлювання пошкодженої кістки з допомогою шини або підручних засобів
Переломи черепа	Порушення цілісності кісток черепа	Фіксація голови під час транспортування, закриття рани пов’язкою
Переломи хребта	Порушення цілісності хребців	Забезпечення нерухомості потерпілого або транспортування його на твердій поверхні

Формування постави.

Стан скелета і м’язової системи має важливе значення для здоров’я людини. Правильна постава, тобто правильне положення тіла під час ходіння, стояння, сидіння, виконання різних видів роботи, є необхідною умовою для нормального розвитку і повноцінного функціонування внутрішніх органів. Розвитку правильної постави сприяє тренування м’язів. Під впливом тренувань м’язові волокна потовщуються, покращується автоматизація і координація м’язових рухів. Тренований м’яз швидко відновлює свою силу. Тренування діє сприятливо не тільки на м’язи, але й на стан скелета.

Проектування зображення на екран:

• Розгляньте зображення плостави людини  та вкажіть на якому з них показана правильна постава.
• Назвіть ознаки правильної постави людини.

(Помірні вигини хребта, розгорнуті плечі, прямі ноги з нормальним склепінням стопи, голова тримається прямо, живіт підтягнутий.)

Самостійна робота  з підручником:

• Які порушення постави розрізняють? Які причини їх виникнення?

Найбільший відсоток дітей страждає від сколіозу.

• Вкажіть дії, яких необхідно дотримуватись, щоб запобігти розвитку сколіозу?

(Переносячи вантажі необхідно їх рівномірно навантажувати на обидві руки; за столом сидіти рівно, не згибатись у бік; спати на ліжку з твердою поверхнею; регулярно виконувати фізичні вправи для поліпшення постави)

Проектування зображення на екран та обговорення правил:

Вправа «Перевір свою поставу» https://www.youtube.com/watch?v=A9zLnq_Vfb0&index=119&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

Для того щоб перевірити свою поставу, потрібно стати спиною до рівної стіни таким чином, щоб торкатися її потилицею, лопатками, сідницями,  п'ятами і кінчиками мізинців опущених і притиснутих до тіла рук. При цьому плечі повинні бути розправлені і опущені. Якщо утримання цієї пози не викликає незручності і вона залишається такою ж і після того, як ви відійшли від стіни, значить, у вас закріпилася правильна постава. У випадку напруження і зміни пози при відході від стіни (голова опускається, живіт виставляється вперед) звична постава вимагає виправлення.

 

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 Робота в парах:

1.На дання першої допомоги при ударах, розтягненнях в розривах зв’язок.

Виконуйте попарно: один – «потерпілий», другий надає допомогу.

Інструктивна картка: Перша допомога при ударах і розтяг­ненні:

• до пошкодженого місця потрібно прикласти холодний предмет, торбинку з льодом або змочений холодною во­дою рушник;
• на пошкоджене місце потрібно накласти тугу пов'язку; звернутися до лікаря.

Пам'ятайте! Не можна витягувати, смикати, нагрівати по­шкоджену кінцівку.

2.Надання першої допомоги при вивихах

Виконуйте попарно: один – «потерпілий», другий надає допомогу.

Інструктивна картка. Перша допомога при вивихах:

• прикласти на пошкоджене місце рушник змочений холодною водою;
• руку потрібно підвісити на косинці або бинту (на ногу накласти тугу пов'язку)
• потерпілого направити до лікаря.

Пам'ятайте! Спроба виправити вивих без лікаря може спри­чинити ще серйозніші пошкодження.

3. Надання першої допомоги при переломах

Виконуйте попарно: один – «потерпілий», другий надає допомогу.

Інструктивна картка. Перша допомога при переломах кінцівок:

• при відкритих переломах обробляють рану і закривають чистою пов'язкою;
• щоб знерухомити кінцівку, накладають шину, використо­вуючи для цього підручні матеріали: дощечки, палку;
• щоб шина не тиснула на перелом, під неї підкладають м'яку підстилку;
• шина повинна захоплювати не лише вражену, а й сусідні ділянки;
• шину прикріплюють до кінцівки щільно за допомогою широких бинтів, рушника тощо;
• якщо немає шини, то переламану руку прибинтовують до тулуба, а пошкоджену ногу — до здорової ноги.
• потерпілого направити до лікаря

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

1. Розгляньте зображення та вкажіть який з учнів правильно сидить за партою? Відповідь поясніть.

 

Д/З:  Опрацювати  § _____, дати усні відповіді на (??). 

 

Урок 17. Тема « ОБМІН РЕЧОВИН ТА ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ – ОСНОВНА ВЛАСТИВІСТЬ ЖИВОГО»

Цілі уроку: встановити біологічне знпчення обміну речовин і енергії, визначити основні групи речовин, що беруть участь в обміні, розглянути обмін лсновних органічних речовин – білків, жирів, вуглеволів, розглянути неорганічних речовин, а також роль вітамінів в обміні речовин.
Очікувані результати: учні:

оперують термінами:  обмін речовин,
характеризують: обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини;

оцінюють  значення метаболізму для нормального функціонування організму;

роблять висновок:  про необхідність дотримання співвідношення ваги і зросту;

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання та матеріали : схеми, малюнки, упаковки з харчовими продуктами.
                                                          ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ  УЧНІВ.
Перевірка  знань з попередньої теми: виконання різнорівневих завдань з теми «Опора і рух»
Варіант 1

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.                                                                                 

1. Ребра – це складові:

а) хребта;

б) скелета кінцівок;

в) грудної клітки.

2. Ушкодження зв’язок, що поєднують суглоби, - це :

а) розтягнення;

б) вивих;

в) перелом.

3. Навколо очей розташовані м’язи:

а) колові;

б) короткі;

в) широкі.

4. Укажіть речовини, які забезпечують пружність кісток:

а) карбонат кальцію;

б) фосфат кальцію;

 в) сполуки Феруму;

г) органічні речовини;

5. Укажіть чинники, від яких залежить сила м’язів:

          а) кількість кровоносних судин;                              

          б) кількість м’язових волокон;

          в) частота нервових імпульсів, що надходить до м’язів;                          

          г) кількість жирової тканини;

6. Укажіть чинники, які забезпечують ріст кісток у довжину:

а) наявність жовтого кісткового мозку;

б) поділ клітин хрящової тканини;

в) поділ клітин окістя;

г) наявність червоного кісткового мозку;

Доповніть незакінчене речення.                                                                                                              1. Остеоцити – це клітини ___________________________________тканини;                          2. Хребет людини має такі вигини____________________________________;              3. Дихальний м’яз, що розташований між грудною та черевною порожнинами – це ______;

4. Кістки між собою можуть з’єднуватися таким чином: _________________;

5. Є такі порушення постави людини: ________________________________;

6. Знижена рухова активність людини – це ____________________________;

Установіть відповідність між кістками і суглобами, які вони утворюють:

1   плечовий суглоб   А тазова і стегнова кістки

2   ліктьовий суглоб Б  стегнова та мала і велика гомілкові кістки

3   кульшовий суглоб В  лопатка і плечова кістки

4   колінний суглоб Г  плечова, ліктьова та променева кістки

    Д ключиця та лопатка

1(____); 2(____); 3(___); 4(_____),

Установіть відповідність між відділами скелету людини та кістками, що їх утворюють:

А  плечовий пояс                       1  тім’яні, скроневі, лобова,вилочні кістки;

Б  тазовий пояс              2  лопатки та ключиці; 

В  скелет верхньої кінцівки   3  тазові кістки

Г  скелет нижньої кінцівки        4  стегнова, мала, велика гомілкові, плесно, передплесно, фаланги пальців;

              5 плечова, ліктьова, променева кістки, п’ясток, зап'ясток, фаланги пальців;

 А(____); Б(___); В(___); Г(____);

Установіть відповідність між рухами в суглобах та м’язами, які їх рухають:

1 згинання передпліччя з в ліктьовому суглобі  А  двоголовий м’яз

2 розгинання передпліччя в ліктьовому суглобі Б   триголовий м’яз                       3 згинання колінного суглоба                                                        В  литковий м’яз

4 розгинання колінного суглоба   Г   чотириголовий м’яз стегна

        Д  кравецький м’яз

1(___); 2(___); 3(___); 4(___);    

 

Варіант 2

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.                                                                                 

1. Кістки черепа з’єднані між собою:

а) нерухомо;

б) рухомо;

в) напіврухомо.

2. Ключиці – це складові:

а) грудної клітки;

б) скелета вільної кінцівки;

в) поясу кінцівки;

3. Рухоме з’єднання кісток – це:

а) шов;

б) суглоб.

4. Укажіть функції червоного кісткового мозку:

а) руйнування кісток;

б) потовщення кісток;

в) утворення клітин крові;

г) ріст кісток у довжину;

5. Укажіть чинники, які забезпечують потовщення кістки:

а) наявність жовтого кісткового мозку;

б) поділ клітин хрящової тканини;

в) поділ клітин окістя;

г) наявність червоного кісткового мозку;

6. Укажіть ряд кісток, які входять до складу грудної клітки:

            а) ребра, грудина, грудні хребці;

            б) ключиця, ребра, грудина;

            в) ключиця, грудина, грудні хребці;

            г) грудина, грудні хребці, лопатка;

Доповніть незакінчене речення.         

1. Хондроцити – це клітини _____________________________тканини;
2. Органічні речовини надають кісткам _____________________________;
3. Рухоме з’єднання кісток – це __________________________________;
4. Грудні хребці, грудина  та ребра утворюють ______________________;
5. Порушення цілісності кістки – це ______________________________;
6. Розрізняють такі патологічні вигини хребта ______________________;

Установіть відповідність між відділами скелету людини та кістками, що їх утворюють:

А  плечовий пояс                       1  тім’яні, скроневі, лобова,вилочні кістки;

Б  тазовий пояс       2  лопатки та ключиці; 

В  скелет верхньої кінцівки      3  тазові кістки

Г  скелет нижньої кінцівки      4  стегнова, мала, велика гомілкові, плесно, передплесно, фаланги пальців;

            5 плечова, ліктьова, променева кістки, п’ясток, зап'ясток,                         фаланги пальців;

А(____); Б(___); В(___); Г(____);

Установіть відповідність між вадами опорно-рухової системи та їх ознаками:

А   патологічний лордоз 1  слабкий розвиток м’язів спини

Б    патологічний кіфоз  2  сплющення сплетіння стопи

В   сколіоз    3  вигин хребта вперед

Г   плоскостопість  4  вигин хребта назад

Д   сутулість    5  бічні вигини хребта

     6  зниження рухової активності людини

А(____); Б(____); В(____); Г(____); Д(___);

Установіть відповідність між рухами в суглобах та м’язами, які їх рухають:

1 згинання передпліччя з в ліктьовому суглобі  А  двоголовий м’яз

2 розгинання передпліччя в ліктьовому суглобі Б   триголовий м’яз

3 згинання колінного суглоба    В  литковий м’яз

4 розгинання колінного суглоба       Г   чотириголовий м’яз стегна

        Д  кравецький м’яз

1(___); 2(___); 3(___); 4(___);    

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.
* Як досягти того, щоб зберегти життя і бути здоровими, активними, привабливими, енергійними...? Звичайно, необхідно отримувати із навколишнього середовища необхідні речовини. Вони надходять у наш організм з їжею, тому їх називають поживними. (Повідомлення учнів про 40 поживних речовин). Для доброго здоров´я людині потрібно близько 40 різних поживних речовин. Вони належать до 5 основних груп: 
1) м´ясо, риба, птиця, яйця;
2) зернові, хліб, крупи;
3) горох та інші бобові, постачальники рослинних білків;
4) молоко, сир, йогурт та інші молочні;
5) фрукти та овочі.
Повідомлення теми та цілей уроку.

4. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Існування живих організмів можливе лише завдяки надходження з довкілля поживних речовин, їхнього перетворення та виведення з організму продуктів життєдіяльності. Сукупність цих процесів має назву обмін речовин, або метаболізм.

Проектування зображення на екран:

 

 

В організмах одночасно відбуваються процеси двох типів. Процеси поглинання з довкілля, засвоєння і накопичення речовин, які використовують для синтезу необхідних для організму сполук, називають асиміляцією.

Сукупність реакцій синтезу, які забезпечують розвиток клітин та організмів, поновлення їхнього хімічного складу, називають пластичним обміном. На здійснення цих процесів витрачається певна кількість енергії.

• Які реакції, що відбуваються в клітинах, можна віднести до процесів пластичного обміну?

(Основні процеси пластичного обміну – це біосинтез білків, вуглеводів, ліпідів, нуклеїнових кислот)

У клітинах безперерв­но йдуть процеси біосинтезу, тобто за участю ферментів з простих органічних сполук утворю­ються складні.

Складання опорного конспекту:

Реакції синтезу:

Амінокислоти                                     білки

Моносахариди                                    полісахариди

Нуклеотиди                                         нуклеїнові кислоти

Гліцерин + жирні кислоти                 жири

Одночасно з утворенням сполук в організмі відбувається і розщеплення певних речовин, яке супроводжується виділенням енергії   - процеси дисиміляції. Під час дисиміляції утворюються непотрібні або навіть шкідливі речовини, які мають бути видалені з організму. Наприклад, надлишок вуглекислого газу викидається при видиху через легені, проміжні продукти перетворень білків, жирів і вуглеводів, зайві мінеральні солі та вода - за допомогою нирок - із сечею, через шкіру - із потом, з кишечнику - з калом. У такий спосіб організм позбавляється не потрібних йому речовин.

• Де витрачаєтся енергія, яка утворюється в результаті процесів дисиміляції?

(Енергія витрачається на скорочення м'язів, проведення нервових імпульсів, на підтримання сталої температури тіла тощо, тобто на забезпечення всіх функцій  організму людини.)

Процеси асиміляції та дисиміляції - це різні сторони єдиного процесу обміну речовин і перетворення енергії в живих організмах. Реакції біосинтезу потребують витрати енергії, яка відновлюється реакціями енергетичного обміну. Для здійснення реакцій енерге­тичного обміну необхідний постійний біосинтез ферментів і стру­ктур органел, які в процесі життєдіяльності поступово руйну­ються. Завдяки процесам обміну речовин підтримується гомеостаз.

          Обмін речовин можна розділити на кілька етапів:
Перший етап – травлення: розщеплення у шлунково-кишковому тракті складних молекул до простих під дією травних ферментів.
Другий етап – всмоктування в кишечнику та надходження у кров та лімфу поживних речовин, а також транспортування їх до клітин.
Третій етап – побудова клітинними структурами з простих речовин, що надійшли в клітини, складних молекул, потрібних для організму.
Четвертий етап – розщеплення синтезованих складних сполук, вивільнення при цьому енергії та утворення проміжних продуктів обміну.
П ́́ятий етап – використання енергії АТФ на виконання різноманітних функцій організму та виведення з нього кінцевих продуктів обміну.
            Обмін речовин та енергії в організмі сприяє постійному оновленню всіх структур без змін, тобто збереженню гомеостазу і життя.
Але за різних умов життя обмін речовин має свої особливості.
- у стані спокою переважають процеси асиміляції;
- у стані фізичного та розумового навантаження – дисиміляція;
- у дітей обмін речовин інтенсивніший;
- у людей літнього віку обмін речовин повільніший.
Отже, організм витрачає енергію у двох напрямках: 
а) на забезпечення процесів життєдіяльності в умовах спокою; 
б) на виконання різних видів фізичної роботи.
«Мозковий штурм»

• Як ви вважаєте, чи завжди процеси асиміляції врівноважені з процесами дисиміляції? Відповідь обгрунтуйте.

Процеси асиміляції не завжди врівноважені з процесами дисиміляції. Так, в організмах, які розвиваються, переважають процеси асиміляції, завдяки чому забезпечується накопичення необхідних сполук та ріст організмів. Під час інтенсивної фізичної роботи, за нестачі поживних речовин або при старінні переважають процеси дисиміляції. Якщо в першому випадку втрати маси і енергії не будуть компенсовані посиленим харчуванням, то організм поступово виснажується, що призводить до його загибелі.

Перетворення речовин в організмі неможливе без відповідних перетворень енергії. У процесі життєдіяльності організми поглинають із довкілля енергію в певних формах, а повертають її туди вже в іншій формі. Сукупність реакцій розщеплення складних сполук в організмі, що супроводжуються виділенням енергії, називають енергетичним обміном.

За енергетичним обміном частина енергії, яка виділяється під час розщеплення органічних сполук, розсіюється у вигляді тепла, а частина - запасається у високоенергетичних хімічних зв'язках певних органічних сполук (АТФ).

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатковий матеріал

Кінцевим результатом перетворення енергії в організмі є тепло. Кількість тепла, яке виділяється організмом, можна виміряти за допомогою спеціальних камер – калориметрів (пряма калориметрія). А також за допомогою вимірювання кількості поглинутого кисню і виділеного вуглекислого газу (непряма калориметрія).Одна калорія дорівнює кількості тепла, необхідного для нагрівання 1 л води на 1 градус.
Доросла людина у стані повного спокою за добу виділяє близько 2 000 ккал тепла. Це основний обмін. Ця величина досить постійна і є важливим показником інтенсивності обмінних процесів. Ми повинні знати, що при розщепленні і окисненні 1 г білків і 1 г вуглеводів в клітинах утворюється по 4,1 ккал тепла (17,2 кДж), а 1 г жиру - 9,3 ккал (39,1 кДж) енергії. Після святкових днів людина накоплює багато калорій, а зайві калорії перетворюються в жир, тому щоб, наприклад, витратити 1500 ккал, людині необхідно пройти 10 км, або 3 години проплавати, або 6 годин поїздити на велосипеді. Але хто це робить? Тому на свята не потрібно переїдати. Вчені підрахували, що людина вагою 70 кг витрачає ккал: прогулянкою – 220; швидкою ходою 390; бігаючи – 1500; на велосипеді – 320; займаючись гімнастикою – 280; ......
Під час дисиміляції утворюються непотрібні, і навіть, шкідливі для організму речовини, які необхідно видалити з організму. Наприклад, надлишок вуглекислого газу виводиться через легені, продукти перетворення білків, жирів, вуглеводів – через нирки із сечею, через шкіру – із потом...
За підрахунками вчених для підтримання життєдіяльності людини 20 років і вагою 70 кг необхідно 1700 ккал енергії на добу. Згідно з даними таблиці видно, що чим важча фізична робота, яку виконує людина, тим більше енергії вона витрачає, тим більша потреба організму в поживних речовинах.
Енерговитрати організму залежать, звичайно, від кількості виконуваної
роботи, від стану організму. Наприклад, у людини, яка нервує, підвищується апетит або у людини, яка фізично попрацювала, виникає відчуття голоду. Чому? Під час нервування або емоційного напруження збуджується кора головного мозку, яка надсилає імпульси до гіпоталамуса, де знаходиться центр голоду і центр насичення. Те ж саме після фізичного навантаження переважають процеси дисиміляції і знижується рівень поживних речовин в організмі. Зниження рівня поживних речовин збуджує центр голоду в гіпоталамусі і це викликає відчуття голоду.
Але коли людина фізично не працює, не перевантажує себе розумовою діяльністю, а вживає велику кількість поживних речовин, що буде? Мабуть, ожиріння. Коли люди починають сідати на дієту, щоб схуднути, можуть виникнути необоротні процеси, тому, що організм перестає отримувати необхідні поживні речовини.(Навести приклади із журналу про негативний вплив різних дієт без догляду лікаря).
Обмін речовин порушується також внаслідок різних захворювань. Якщо у людини підвищилась температура, якщо відбулось отруєння, тобто з´явилась нудота, рвота – це також порушився обмін речовин. І його необхідно нормалізувати. Людина лікується і через деякий час все стає в нормі. Але обмін речовин може порушуватися і внаслідок вживання алкоголю, наркотичних речовин, куріння. (Показати теплофотографію руки людини до і після куріння). Чому людині постійно хочеться їх вживати? Тому, що протягом певного часу виникає звикання до цих речовин і вони входять у фізичну, хімічну і психічну залежність, а це не що інше як організмом ці отруйні речовини були введені в обмін речовин і включилися в ланцюжок живлення. Вони по-перше, впливають на процеси обміну речовин в ЦНС, викликаючи приступи ейфорії, а пізніше психічні розлади. У людини-алкоголіка на енергетичні потреби використовується алкоголь, а не глюкоза. (Показати теплофотографію руки людини до і після куріння). Спочатку вона перетворюється на жир. В результаті цього клітини печінки та деяких інших органів заміщаються жировою тканиною. По-друге, кількість вживання наркотичних речовин невпинно росте вгору, тобто організм потребує їх все більше. 
V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 Виконання вправ в програмі «LearningApps.org»

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_____, дати усні відповіді на (??). 

Виконати дослідницький практикум вдома (Самоспостереження за співвідношенням ваги і росту тіла).

Мета: навчитися проводити антропометричні вимірювання власного тіла; застосовувати антропометричні показники для обчислення індексів, що характеризують індивідуальний фізичний розвиток.

Обладнання: ростомір, терези, калькулятор.

Хід роботи

1.   Визначити та записати в зошит свій зріст, масу тіла (частина домашнього завдання).

2.   Порівняти свої показники з анатомічними стандартами в таблиці, визначити відхилення, порівняти його із сигмою й визначити ступінь розвитку показника (свій зріст, маса тіла).

3.   Розрахувати антропометричні індекси, порівняти свої значення з нормою.

Масо-ростовий індекс визначають діленням маси тіла в грамах на зріст у сантиметрах. Середніми показниками вважають: для підлітків і юнаків — 300–325 г/см, для дівчат — 300–325 г/см, для дорослих — 350–400 г/см.

4.   Зробити висновки про свій фізичний розвиток.

№ з/п	Показник	Зріст, см	Маса, кг
1	Своє значення
2	Стандарт (М)
3	Відхилення від стандарту
4	Середнє відхилення (δ)
5	Відхилення від δ
6	Ступінь розвитку ознаки

 Примітка:

•    щоб обчислити відхилення від стандарту, необхідно від маси власного тіла відняти стандарт (М)

•    щоб обчислити відхилення від δ, необхідно від середнього відхилення (δ) відняти відхилення від стандарту

Показники учнів можуть бути вищими або нижчими від середньої величини, а різниця при порівнянні — додатною або від’ємною.

•    До 0,5 δ — норма.

•    Від +0,5 до 1 δ — вище за середній.

•    Від +1 до +2 δ — висока.

•    Більше за +2 δ — дуже висока.

•    Від –0,5 до –1 δ — нижче за середній.

•    Від –1 до –2 δ — низька.

•    Менше –2 δ — дуже низька.

 Середні показники фізичного розвитку учнів

Вік	Зріст, см		Маса, кг
	М	δ	М	δ
Хлопці
7 8 9 10 11 12 13 14 15 16	123,7 125,8 130,3 135,2 139,6 144,6 150,3 156,1 162,3 164,0	4,8 4,8 4,9 5,9 5,8 6,9 7,3 8,8 7,8 6,4	24,0 25,2 27,3 30,2 33,0 36,1 40,1 44,9 50,7 53,4	3,8 3,6 3,4 3,9 4,2 5,8 6,7 9,4 8,2 8,0
Дівчата
7 8 9 10 11 12 13 14 15 16	122,0 124,2 129,1 135,0 141,0 147,6 152,5 156,7 158,0 161,0	4,5 5,2 5,8 6,4 5,6 6,6 6,2 6,0 5,8 5,2	22,7 23,9 26,4 29,0 33,3 38,3 42,6 47,7 50,9 54,0	2,4 2,8 3,2 5,2 5,5 6,4 7,4 6,4 6,3 5,8

 

Урок 18. Тема «ХАРЧУВАННЯ І ОБМІН РЕЧОВИН. ЇЖА ТА ЇЇ КОМПОНЕНТИ»

Цілі  уроку: охарактеризувати їжу як джерело енергії, типи поживних речовин, процеси живлення і травлення; навчити учнів вести самоспостереження за співвідношенням маси і зросту тіла; розвивати логічне мислення і творчий потенціал учнів; удосконалювати вміння працювати в групах; закріпити індивідуальні вміння складати запитання; виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

Очікувані результати: учні:

характеризують їжу як джерело енергії, процеси живлення і травлення;

пояснюють функціональне значення білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей для організму;

застосовують знання для самоспостереження за співвідношенням маси і зросту тіла.

Обладнання та матеріали: проектор, ноутбук, презентація.

Тип уроку: формування умінь та навичок.

                                               ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

•  Якщо врахувати, що людина росте, розвивається, оновлює клітини, рухається, працює, думає, то що їй потрібно для здійснення цих процесів? (Енергія, будівельний матеріал.)
• Для чого організму потрібен кисень? (Для окиснення поживних речовин у мітохондріях клітин і отримання енергії.)
• Звідки людина отримує поживні речовини? (З їжі.)

 ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Чи знаєте ви, що за 70 років свого життя середній європеєць:

— проводить за їжею від 3,5 до 7 років;

— сідає за обідній стіл 82 тис. разів;

— з’їдає 160 кг шоколаду і 7300 яєць;

— проводить 560 діб за приготуванням їжі.

• Для чого людина їсть?

Людина їсть для того, щоб жити, а не живе для того, щоб їсти. Їжа забезпечує організм людини енергією та пластичними матеріалами, які необхідні для росту й нормальної життєдіяльності організму.

Повідомлення теми уроку. Спільне з учнями визначення мети і завдань уроку.

ІV.  ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Їжа та її компоненти. Значення компонентів харчових продуктів.

Харчування за всю історію існування людства завжди було найсильнішим і найстійкішим чинником середовища, який постійно впливає на стан його здоров’я.

І.П. Павлов у своїй Нобелівській промові (1904) красномовно про це сказав так: «Кусок хлеба насущного является, был и остается одной из самых важных проблем жизни, источником страданий, иногда удовлетворения, в руках врача – могучим средством лечения, в руках людей несведущих – причиной заболеваний». Всі живі організми мають потребу в їжі, тобто в джерелах енергії, пластичних матеріалах, солях і інших елементах, які забезпечують склад внутрішнього середовища організму.

Їжа сучасної людини – це складний комплекс хімічних сполук, які надходять до організму завдяки вживанню добових раціонів харчування.

Технологія «Мікрофон»

• Які речовини входять до складу їжі?

До поживних речовин відносяться 6 груп речовин:

• білки,
• вуглеводи,
• ліпіди,
• вітаміни,
• мінеральні речовини,
• вода.

Проектування зображення на екран:

Людина використовує для їжі поживні речовини як рослинного так і тваринного походження. У тваринній їжі є білки, незамінні амінокислоти, деякі вітаміни (A, D та ін.), жири. Вуглеводів у ній дуже мало. Тому м'ясо, риба, яйця, молоко мають дуже важливе пластичне значення, їх білки йдуть на побудову цитоплазми клітин усіх тканин і органів. Рослинна їжа бідна на білки, але в ній є цінні ненасичені жири. Найбільше в рослинах вуглеводів, тому рослинні продукти мають велике енергетичне значення. Рослини - джерело мінеральних солей і вітамінів.

Складові компоненти їжі

Поживні речовини	Види	Значення для організму людини
Білки – основний будівельний матеріал	Тваринні	Виконують важливі функції в організмі: скорочення мязів, транспортування кисню, захист від інфекції і крововтрат тощо
	Рослинні
Вуглеводи – основне джерело енергії	Прості	Забезпечують організм енергією, можуть відкладатися про запас у печінці
	Складні
Жири – концентроване джерело енергії; здатні відкладатися про запас	Тваринні	Беруть участь у теплорегуляції організму захищають шкіру і волосся. Утворюють підшкірну жирову клітковину, джерело енергії
	Рослинні
Мінеральні речовини	Солі, кислоти	Підтримують сталість внутрішнього середовища, входять до складу багатьох тканин і частково виконують роль гуморальних регуляторів.

            Кожна поживна речовина, окремо взята, не може задовольнити всі потреби організму, тому людина довго не поживе на білковій, жировій або вуглеводній дієті. Тим більше неможливе існування на мінеральних речовинах. У цих випадках завжди буде недостатнім або пластичний, або енергетичний обмін, або регуляція обміну, живлення, росту, розвитку організму.

     В більшості природних продуктів міститься суміш поживних речовин, але окремі компоненти бувають у різних кількостях. В одному продукті більше жирів (горіхи, м'ясо свиняче), в другому - білків (риба, яйця), у третьому-вуглеводів (картопля). З тваринних продуктів тільки в молоці є все потрібне для росту і розвитку дитячого організму.

Вправа «Мікрофон»

Учені підрахували, що протягом доби в людському організмі масою 70 кг:

• розкладається 125 г білків, 70 г жирів, 450 г вуглеводів з вивільненням 12 600 кДж енергії;
• поглинається 460 л кисню і виділяється 403 л вуглекислого газу;
• гине і змінюється 450 млрд еритроцитів, 22 – 30 млрд лейкоцитів, 270 - 430 млрд тромбоцитів;
• гине та відновлюється 50% епітеліальних клітин шлунка та кишечника;
• серце проштовхує від 10 до 70 тисяч літрів крові;
•  у вени надходить близько 14 кг лімфи;
• передсердя і шлуночки скорочуються 86400 разів;
• здійснюється 23040 дихальних рухів;
• через легені проходить 11520 л повітря;
• через травну систему всмоктується 7-9 л рідини;
• утворюється і виділяється з організму 1,3-1,5 л сечі;
• випаровується через легені 0,4 л води та разом з потом – 0,5л.

• Від чого залежать енергетичні витрати організму?

(Енергетичні витрати залежать від віку, статі, росту, ваги, фізичного навантаження, типу ВНД та решти чинників. )

Це цікаво:

• Витрати енергії в дитячому віці в 1,5-2 рази вищі, ніж у дорослих. Діти (7-10 років) витрачають 70-60 ккал на кг, а дорослі – 35-40 ккал на кг.

«Мозковий штурм»

• Підраховано, що за 70 років життя людина випиває близько  50 т води, зїдає 2,5 т білка, 2,3 т жира, більше 10 т вуглеводів, майже 300 кг солі. Яке значення має вода в організмі людини?

 

2.Вітаміни, їхнє значення в організмі

              Особливими речовинами є вітаміни.  Вітаміни – це біологічно активні речовини різної хімічної природи, що необхідні для забезпечення важливих фізіологічних і біологічних процесів в організмі.

   На добу організмові необхідні мізерні кількості вітамінів, але, незважаючи на це, вони відіграють роль в обміні речовин та енергії. Багато вітамінів входить до складу ферментів, гормонів. Більшість із них швидко розпадається, не запасається і не синтезується в організмі. Тому слід постійно вживати продукти, що містять вітаміни.

Запитання до учнів:

• Які продукти харчування місять найбільше вітамінів?

(Овочі та фрукти.) https://www.youtube.com/watch?v=HPXOun9yZD4&t=180s

Найбільше їх міститься у свіжих фруктах, овочах, а також у молоці та м’ясі. За відсутності вітамінів у їжі розвивається захворювання – авітаміноз, за нестачі – гіповітаміноз. А надлишок, що у десятки й сотні разів перевищує потреби організму, спричинює виникнення гіпервітамінозу. Існує близько 50 вітамінів. Їх ділять на дві групи: водорозчинні та жиророзчинні. До водорозчинних належать вітаміни групи В, вітамін Р,С, до жиророзчинних – А, D, E,F, K.               

Проектування зображення на екран:

               

      Історія досліджень ролі вітамінів у житті людини

     Було це далекого 1736 року. Російські кораблі під командуванням видатних мореплавців Дмитра Лаптєва та Олексія Чирикова вирушили шукати Північного морського шляху. Їх затерли крижини, і вони зазимували біля узбережжя теперішнього моря Лаптєвих. Дуже швидко запаси свіжих продуктів та овочів вичерпалися, закінчилася і квашена капуста. Команда перестала відрізняти сніданки від вечерь, такі вони стали одноманітні: усе ті самі сухарі, солонина, сушена риба. І тут моряки один по одному почали хворіти на цингу (скорбут). Лише відвар з хвої врятував багатьох з них від загибелі.  Цинга (скорбут) – хвороба, що виникає через недостатню кількість у харчуванні вітаміну С – аскорбінової кислоти. 

   Під час другої Камчатської експедиції видатного російського мореплавця Вітуса Берінга 1741 року кораблі «Св. Павло» і «Св. Петро» прибули на Командорські острови з екіпажами хворих на цингу. Тут сам Берінг і багато моряків померли від цинги, а решта врятувалася від смерті, бо їли траву і зелень. Цинга здавна була лихом мореплавців та мандрівників. На неї тяжко хворіли екіпажі кораблів експедицій Васко да Гама, Магелана тощо. Без перебільшення можна зазначити, що в епоху парусного флоту цинга забрала більше життів, ніж усі морські бої. У давнину цинга не щадила ані простих людей, ані царських, ані боярських сімей. Люди тривалий час шукали засобу, що виліковує це захворювання. Поступово було виявлено, що проти цинги чудово діють свіже м'ясо, настоянки хвої, шипшина, цитриновий сік.  

  Давно почався пошук засобів проти пелагри й бері-бері. Пелагра – хвороба, що викликається відсутністю вітаміну РР. Проявляється в нервових психічних розладах, запаленні слизової оболонки рота та язика, розладах кишечника. Бері-бері – «ножні кайдани» - хвороба, що викликається відсутністю вітаміну В1.  Проявляється в затерпінні кінцівок та паралічах. Під час цього тяжкого захворювання порушується діяльність серця, уражаються нерви кінцівок, особливо ніг. 

Причина виникнення цих хвороб не була розгадана, але деякі спостережливі люди вбачали зв'язок між захворюванням і харчуванням. Відкриття зробив молодий російський лікар Микола Лунін 1880 року, вивчаючи вплив продуктів харчування на організм тварин. Провівши численні досліди, він виявив, що білі миші, яких він годував очищеними білками, жирами, вуглеводами, мінеральними солями гинули. Він зробив висновок, що крім відомих поживних речовин є ще якісь невідомі, але дуже потрібні речовини. Проте він не мав підтримки у своїх наукових дослідженнях і був змушений покинути їх. Минуло довгих 30 років. Після відкриття Луніна, перш ніж польський учений Казімєж Функ, який працював у Лондоні, дістав 1912 року з рисових висівок кристалічну речовину. Він дав їй назву «вітамін». Це був вітамін В1, відсутність в їжі якого, як відомо, викликає захворювання бері-бері. 1927 року угорському хімікові А.Сцент - Дьйорді вдалося видалити речовину, яку назвали вітаміном С, аскорбінова кислота. Відтоді вітамінологія як галузь медицини, біохімії, фізіології інтенсивно розвивається. Вітамінна промисловість випускає сотні назв препаратів, які дістають із різної сировини, синтезують із найрізноманітніших вихідних речовин.

Заповнення таблиці:

Назва вітаміну	Основне джерело	Фізіологічна дія	Ознаки гіпо -  та авітамінозу

Що необхідно знати кожному:

• добова потреба людини у вітамінах значною мірою залежить від віку, роду занять, маси тіла, статі, загального стану здоров’я;
•  для профілактики захворювань, які пов’язані з дефіцитом вітамінів, необхідна правильна організація харчування;
•  надлишок вітамінів, їх препаратів також негативно відбивається на здоров’ї;
•  під час кулінарної обробки вміст вітамінів у їжі зменшується.

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Зєднайте лініями поживні речовини з їжею, у якій їх вміст найбільший:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Вправа «Консультує лікар»

Уявіть себе на місці лікаря та дайте обґрунтовані поради.

• У хворого спостерігається погіршення зору, зокрема, хворий повідомив про сухість шкіри, тріскання слизової оболонки губ та незадовільне самопочуття. Чи можуть ці симптоми свідчити про авітаміноз? Про який? Що б ви порадили?
• Чи можна вагітній жінці вживати вітамінних препаратів? Чи можуть вони зашкодити майбутній дитині?
• Поясніть матері немовляти: чому так важливо бувати з дитиною на сонечку.
• Проконсультуйте, яким чином зберегти вітаміни в їжі.
• Мати хворого хлопчика скаржиться, що у її сина поганий апетит, він кволий, часто хворіє. Що ви порадите?

VІ.  ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_____ дати усні відповіді на (??). 

 

 

 

 

 

Урок 19. Тема «ЗНАЧЕННЯ КОМПОНЕНТІВ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ. ХАРЧОВІ ТА ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ» ПРОЕКТ «ХАРЧОВІ ДОБАВКИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ»

Цілі уроку: ознайомити учнів з компонентами їжі, розкрити сутність їжі як джерела енергії для організму людини, функціональне значення для організму білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, води й мінеральних речовин; розвивати логічне мислення, увагу, уміння систематизувати інформацію, виокремлювати головне в тексті; виховувати дбайливе ставлення до власного здоров'я, естетичні почуття, формувати переконання в необхідності здорового способу життя, науковий світогляд.

Очікувані результати: учні:

оперують термінами:  енергетичні потреби,

характеризують :  склад харчових продуктів; харчові й енергетичні потреби людини;

пояснюють : ункціональне значення для організму білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, води та мінеральних речовин

висловлюють судження:  щодо значення збалансованого харчування для нормального розвитку і збереження здоров’я;

обґрунтовують судження: про значення білків, жирів і вуглеводів рослинного і тваринного походження в раціоні підлітка;

оцінюють:  значення метаболізму для нормального функціонування організму;

роблять висновок:   про необхідність дотримання співвідношення ваги і зросту;

Обладнання та матеріали: проектор, ноутбук, презентація.Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Основні поняття: харчування, їжа, компоненти їжі, органічні та неорганічні речовини, білки, жири, вуглеводи, амінокислоти, вода, вітаміни.

 

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Вправа «Встанови відповідність»

А.Установіть відповідність між вітамінами та їх основним джерелом:

1. вітамін А

2. вітамін С

3. вітамін Е

4. вітамін В₁

А	Б	В	Г	Д

Вірна відповідь:

1 – Б, 2 – В, 3 – А, 4 - Д

Б. Установіть відповідність між вітамінами та їх основним джерелом:

1. вітамін В₂

2. вітамін В₆

3. вітамін К

4. вітамін D

А	Б	В	Г	Д

Вірні відповіді:

1 – Г, 2 – Д, 3 – В, 4 - Б

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Послухайте дитячий віршик:

Тільки-но прийшов зі школи –

 Поспішаю вже до столу,

 Бо зі школи довгий шлях,

 300 метрів, просто жах!

 Щоби скоротить дорогу

 Взяли з другом по хот-догу.

 Ми їх на ходу жували,

 «Пепсі-колу» попивали.

 Та бурчить у животі…

 Знаю – вдома на плиті

 Плов лишився від сніданку

 (готувала мама зранку,

 Й наказала: «Пам’ятай,

 В холодильник заховай!»).

 Та підвів мене будильник,

 Де ж згадать про холодильник!

 Поки гріється обід

 Хоч чайку напитись слід,

 Ще й халвою закусити.

 Зразу ж телика включити,

 Бо дивитись бойовик

 Я з тарілочкою звик.

 Зникла їжа із тарілки,

 Я й не зчувсь, як схрумав стільки!

 Любі друзі, поясніть,

 Чом мене живіт болить?

Дати відповідь на це запитання нам допоможе сьогоднішній урок.

У збереженні здоров'я не останнє місце займає харчування. Давайте з’ясуємо, для чого ми їмо.

 «Незакінчене речення»:

• Ми їмо, щоб… (учні продовжують речення)

А які чинники впливають на вибір їжі?

• Чи існують у вашій родині певні стереотипи харчування?

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Харчові та енергетичні потреби людини. Поняття про раціональне харчування

    Перші люди спочатку харчувалися лиш тим, що давала їм природа, згодом, навчившись підкоряти її своїм потребам, людина почала сама вирощувати продукти харчування, збільшила споживання м’ясних продуктів.

     Від складу їжі та правильного режиму харчування значною мірою залежить фізичний розвиток.

     Збалансованим (раціональним) вважається фізіологічно повноцінне харчування з врахуванням характеру праці, віку, статі, індивідуальних особливостей людини і кліматично географічних умов.

  Ще зовсім недавно значна частина населення світу страждала від захворювань, причиною яких було не доїдання, сьогодні ж все більше людей страждають від переїдання. https://www.youtube.com/watch?v=SkUsUtVc9GY&index=56&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

Запитання для обговорення:

• Які основні недоліки харчування людей на сучасному етапі?

Основними недоліками харчування людей є:

-  надмірне споживання вуглеводів та продуктів, які пройшли промислову обробку (солодощі, вироби з першосортної муки тощо);

-   надмірне споживання консервованих продуктів;

-  додавання до харчових продуктів різних хімічних речовин з метою покращення їх смаку, запаху та вигляду;

-  часте споживання алкоголю, кофе, чаю, какао, шоколаду;

-  звичка багато їсти і перекушувати між сніданком, обідом та вечерею;

-  недостатнє пережовування їжі;

• Яким основним гігієнічним вимогам повинна відповіти їжа?

Складання опорного конспекту:

Їжа повинна відповідати таким основним гігієнічним вимогам:

-   за калорійністю відповідати основним енерговитратам;

-  містити усі речовини, які необхідні для повноцінного розвитку організму людини (білки, жири, вуглеводи);

-  мати невеликий обсяг (до 3 кг) і відповідну температуру;

-  бути легко перетравною і добре засвоєною;

-  бути смачною, збуджувати апетит і формувати почуття ситності;

-  мати хороший вигляд і запах;

-  містити необхідну вітамінів, води, мінеральних солей;

-  бути різноманітною, складатися з продуктів тваринного і рослинного походження;

-  бути доброякісною, тобто не шкідливою для здоров’я.

• Давайте з’ясуємо, чи правильно ви харчуєтесь?

                                                     Тест

 Вчитель називає правила раціонального харчування. Учні, якщо завжди дотримуються цього правила, ставлять собі 2 бали, якщо тільки іноді – 1 бал, якщо зовсім не дотримуються – 0.

 1. Їжу вживати 3-4 рази на день, у певний час, не частіше, ніж через 3-4 години.

 2. Пережовувати їжу повільно і ретельно.

 3. Ввечері не пити міцний чай, каву.

 4. Цукор замінити медом, фруктами, ягодами.

 5. Білий хліб їсти якомога рідше, а житній частіше.

 6. Намагатися обходитись без солі.

 7. Воду пити невеликими порціями.

 8. Їжа має бути свіжо приготовленою, не надто гарячою чи холодною.

 9. Сідати за стіл тільки тоді, коли хочеться їсти.

Оцінка результатів: якщо сума балів дорівнює 18 – харчування повністю відповідає вимогам до раціонального харчування, 16-17 - близьке до правильного, 10-15 – задовільне, менше 10 – незадовільне.

Найраціональнішим є чотириразове харчування, яке залежно від умов праці й побуту може бути здійснене у двох варіантах:

1) перший сніданок, другий сніданок, обід, вечеря;

2) сніданок, обід, полудник, вечеря.

Як розділити добовий раціон у відсотках – рекомендації фахівців будуть відрізнятися. Але пам’ятаймо: сніданок має бути поживним (20-30%), обід має включати гарячу першу страву (35%), полудник (20%) і вечеря (20%) має бути не пізніше як за дві години до сну.

• Чому м'ясо, рибу, яйця і бобові необхідно споживати на сніданок чи обід?

(М'ясо, рибу, яйця і бобові (багаті на білок) слід споживати на сніданок і обід, бо вони довше перетравлюються й тому на тривалий час затримуються в шлунку, що дає можливість збільшувати проміжки між вживанням їжі.)

      На вечерю краще добирати легку їжу, яка швидко перетравлюється, наприклад, молочні, овочеві, крупяні страви. Раціональне харчування – це спосіб запобігання багатьом хворобам. І.Павлов наголошував, що надмірне захоплення їжею – тваринність, а неуважність до їжі – безглуздя. Харчування визначає не тільки фізичний розвиток, але й великою мірою розвиток психіки, інтелекту. Правильно організоване харчування – основа нормального росту, розвитку, навчання, праці.

Таким чином, подумаймо, що, на вашу думку, варто враховувати, складаючи харчовий раціон.

• добову витрату енергії залежно від віку і професії людини;
• добову потребу в білках, жирах, вуглеводах;
• необхідне співвідношення білків, жирів і вуглеводів (кількісне співвідношення білків і жирів тваринного та рослинного походження);
• оптимальну кількість потрібних організму вітамінів та солей;
• правильний розподіл вживання їжі упродовж дня.

      Прийом їжі в певний час виробляє умовні рефлекси, забезпечує ритмічність процесів секреції і оптимальне виділення травних соків.

Захист проекту  «ХАРЧОВІ ДОБАВКИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ»

У харчовій промисловості застосовується велика група речовин, що об'єднується загальним терміном харчові добавки. Кожна людина з'їдає в середньому більше п'яти кілограмів харчових добавок в рік, і українці - не виняток. Харчові добавки сьогодні стали справді масовим явищем. Рідко який продукт з'являється без «Е». Їх використовують для того, щоб поліпшити зовнішній вигляд, смак, аромат та для продовження терміну зберігання.

Проектування зображення на екран:

 «Харчові добавки»

     Харчовими добавками називають групу природних або синтетичних речовин, які спеціально додають до продовольчої сировини, напівфабрикатів або готових продуктів з метою надання їм певних якісних показників.  Харчові добавки використовуються з метою: збереження поживних властивостей харчових продуктів, надання харчовим продуктам більш привабливого вигляду, збільшення терміну зберігання харчових продуктів, полегшення технологічної обробки продовольчої сировини, здешевлення та скорочення технологічного процесу. З давен - давен людина використовує натуральні харчові добавки, такі як дріжджі, агар, пектин, желатин, лимонна кислота, оцет, сода, крохмаль, кухонна сіль. Але, на превеликий жаль, великого розмаху сьогодні у світі набуло виробництво синтетичних харчових добавок, які шкідливо впливають на здоровя людини. Кількість харчових добавок, які використовують у харчовому виробництві більшості країн світу, досягає 500 найменувань, в США перевищує 1500, в країнах ЄС досягає 1200, в Росії — 415, в Німеччині — 350, в Україні — 221. Радою ЄС розроблена раціональна система цифрової кодифікації харчових добавок з літерою "Е" (від слова Європа або від англ. — їстівний). Кожній харчовій добавці присвоєно три - або чотиризначний код (у Європі з попередньою літерою «Е»).

Пояснення  вчителя:

Існує їх класифікація в системі Сodex Аlimentarius:

• Е100-Е182 - барвники
• Е200-Е299 - консерванти
• Е300-Е399 - антизакислювачі
• Е400-Е499 - стабілізатори
• Е500-Е599 - емульгатори
• Е600-Е699 - посилювачі смаку та аромату.
• Е700-Е899 - запасні індекси
• Е900-Е999 – піногасники

Проектування опорної схеми «Класифікація  харчових добавок» на екран:

Обговоення схеми.

Харчові добавки сьогодні стали дійсно масовим явищем. Однак нерідко, щоб досягти цих добрих цілей, вдаються до недобрих засобів — шкідливих харчових добавок.

Проектування зображення на екран:

 

Пропоную до вашої уваги перелік небезпечних харчових добавок.

Проектування зображення на екран (або вчитель використовує як роздатковий матеріал):

Небезпечні харчові добавки	Номер небезпечного «Е»
Барвники	Е102, Е110, Е120, Е124
Канцерогени	Е103, Е105, Е110, Е121, Е123, Е125, Е126, Е130, Е131, Е142, Е152, Е153, Е210, Е211, Е213–Е217, Е231, Е232, Е240, Е251, Е252, Е321, ЕЗЗО, Е431, Е447, Е900, Е905, Е907, Е952, аспартам
Мутагенні та генотоксичні	Е104, Е124, Е128, Е230–Е233, аспартам
Алергени	Е131, Е132, Е160Ь, Е210, Е214, Е217, Е230, Е231, Е232, Е239, Е311–Е313, аспартам
Небажано вживати астматикам	Е102, Е107, Е122 —Е124, Е155, Е211–Е214, Е217, Е221–Е227
Небажано вживати людям, чутливим до аспірину	Е107, Е110, Е122–Е124, Е155, Е214, Е217
Негативно впливають на печінку та нирки	Е171–Е173, Е220, Е302, Е320–Е322, Е510, Е518
Порушують функції щитоподібної залози	Е127
Призводять до захворювань шкіри	Е230–Е233
Подразнюють кишечник	Е220–Е224
Спричинюють розлад травлення	Е338–Е341, Е407, Е450, Е461, Е463, Е465, Е466
Спричинюють неправильний розвиток плоду	Е233
Заборонено вживати немовлятам та маленьким дітям	Е249, Е262, Е310–Е312, Е320, Е514, Е623, Е626–Е635
Впливають на рівень холестерину в крові	Е320
Руйнують вітаміни в організмі	Е220 (В1), Е222–Е227 (В12), Е320 (D), Е925 (Е)

Купуючи продукти, рекомендується уважно вивчити етикетку. Якщо в продукті одні Е - компоненти  харчові добавки, вживання такого продукту шкідливо для здоров’я.

А зараз декілька слів про продукти, які ви вживаєте майже щодня: чіпси, сухарики та морозиво. До морозива додають Е131, Е171 діоксид титану – білий барвник, він викликає розлад печінки. У сухарики та чіпси додають Е620 глутаміновую кислоту, яка викликає алергію та розлад шлунка.

Проектування зображення на екран:

Для виробництва жувальної гумки використовують Е320 бутилоксианізол, викликає розлад кишкового тракту.

 

Отже, читайте етикетки продуктів харчування на наявність в них різноманітних «Е».

 

«Власне дослідження»

Тема: Експертиза продуктів харчування.

 Мета: навчитися здобувати максимум інформації про продукт харчування при дослідженні упаковки та етикетки, робити аналіз отриманої інформації, оцінювати якість продукту з точки зору наявності в них харчових добавок.

Обладнання: упакови різних продуктів харчування, що споживаютьшколярі: чіпсів, сухариків, морозива, цукерок,шоколаду, жувальних гумок тощо.

Хід роботи

1. Заповніть картку експертизи етикеток харчових продуктів:

Найменування харчового продукт у
Термін зберігання
Вміст харчових добавок:
- Назва
- Код
- Функція
Наслідки надмірного споживання

 

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 «Мозковий штурм»

• Сформулюйте здоров’язберігаючі технології:

Здоров’язберігаючі технології:

• не купувати продукти з неприродно яскравим забарвленням;
• уважно читати етикетки;
•  не купуйте продукти з тривалим терміном зберігання;
•   що менше список інгредієнтів у готових продуктах, то менше добавок: продукти з вишуканим, пікантним смаком, швидше за все, містять різні добавки.
•  не перекушуйте чіпсами, готовими сніданками, супами з пакетика, хот-догами, всілякими бюргерами;
•  обирайте заморожені овочі замість консервованих;
•   замість того, щоб купувати готові соки, робіть їх самі;
•  відмовтеся від перероблених або законсервованих м'ясних продуктів, таких як ковбаса, сосиски, тушковане м'ясо в банках.

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § ____, дати усні відповіді на (??). 

 

Урок 20. Тема «ЗНАЧЕННЯ ТРАВЛЕННЯ. СИСТЕМА ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ. Дослідницький практикум. Дія ферментів слини на крохмаль»

Цілі уроку: ознайомити учнів зі значенням травлення, зробити загальний огляд травної

системи, розповісти про методи дослідження травлення.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, фотографіях, муляжах): органи травлення

спостерігають та описують: дію ферментів слини на крохмаль;

оперують термінами: травлення, травна система, травний тракт, травні залози, ферменти;

називають: органи травної системи, травні залози;

характеризують: функції органів травлення;

Обладнання й матеріали: таблиця «Органи травлення», проектор, ноутбук.

Базові поняття й терміни: травлення, ферменти, травний канал, слизова, підслизова, м’язова і зовнішня оболонки, ротова порожнина, стравохід, шлунок, кишечник, фістула, зондування, ендоскопія, електрогастрографія.

Тип урок: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Проаналізуйте схему «Негативний вплив надлишку або нестачі деяких складових харчового раціону на здоровя людини». Зробіть висновок.

 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

• Що таке травна система?

(Травна система — система органів у багатоклітинних тварин, призначена для переробки і видобування з їжі поживних речовин, всмоктування їх в кров і виділення з організму неперетравлених залишків (кінцевих продуктів життєдіяльності).

• З чого складається травна система у ссавців?

(Травна система складається з травного каналу і розміщених за його межами залоз, секрет яких надходить до травного каналу)

• Які травні залози характерні для тварин? (печінка, підшлункова, слинні)

https://www.youtube.com/watch?v=kae87zL6gow

Повідомлення теми та цілей уроку.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Проектування зображення на екран:

                                                 

https://www.youtube.com/watch?v=PmoD2bERR40

Травний канал починається ротовим отвором, за яким слідує порожнина рота, де їжа піддається механічній обробці і починається її хімічне перетворення під впливом секрету, що надходить з слинних залоз. Потім ротова порожнина переходить у звужену частину травного тракту - глотку і стравохід, через які проводиться харчова грудка в шлунок. У шлунку їжа піддається подальшим хімічним перетворенням під впливом шлункового соку, виділень залозами шлунка. Шлунок переходить у тонку кишку - найбільш вузьку і довгу частину шлунково-кишкового тракту. Утонкому кишечнику відбувається істотне хімічне перетворення поживних речовин, тому що сюди надходить сік підшлункової залози, дуже багатий ферментами, виділяється кишковий сік залозистими клітинами кишечнику, а також виливається жовч, яка продукується печінкою. Утонкому кишечнику відбувається всмоктування поживних речовин. Тонка кишка переходить в більш широкий по просвіту відділ травного каналу - товсту кишку. Тут закінчується травлення і відбувається головним чином всмоктування води, мінеральних солей і формування калових мас. Травний канал закінчується заднім прохідним отвором, через який видаляються з організму неперетравлені частини їжі.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Більшість органів травної системи має трубкоподібну форму в складається з трьох оболонок:

• Зовнішня – сполучнотканинна;  у ній містяться судини і нервові волокна;
• Середня – м’язова, утворена двома шарами непосмугованих (гладеньких) мязів: у зовнішньому – розміщені вздовж каналу, а у внутрішньому – кільцеподібно. Почергове скорочення м’язової тканини двох шарів забезпечує пересування їжі вздовж травного каналу.
• Внутрішня – утворена епітеліальною тканиною, яка містить багато залоз, що виділяють у порожнину каналу травні соки й слиз.

2. Функції травної системи

Складання опорного конспекту:

Функції травної системи:

• секреторна
• рухова,
• всмоктувальна,
• видільна.

Завдання учням:

• Поясніть ці функції.

Обговорення відповідей:

• Секреторна функція полягає в утворенні залозистими клітинами травних соків, які містять ферменти, що розщеплюють білки, жири, вуглеводи.
• Рухова функція здійснюється мускулатурою травного каналу і забезпечує жування, ковтання, пересування їжі по травному каналу та виділення неперетравлених решток.
• Всмоктування здійснюється слизовою оболонкою шлунка, тонкого і товстого кишечника. Цей процес забезпечує надходження перетравлених органічних речовин, солей, вітамінів і води у внутрішнє середовище організму.
• Видільна  функція проявляється виділенням речовин з внутрішнього середовища в просвіт шлунково-кишкового тракту, який приймає участь у підтримці кислотно-лужного та водно-сольового рівноваги.

Методи дослідження травлення

• Метод фістул (фістула — штучне сполучення порожнини внутрішнього органа або протоки залози із зовнішнім середовищем).
• Зондування (уведення до шлунка гумової трубки для взяття проб шлункового соку).
• Ендоскопія (уведення до травного каналу спеціальних оптичних приладів).
• Електрогастрографія (реєстрація електричних струмів шлунка).
• Метод фістул був розроблений російським фізіологом, лауреатом Нобелівської премії І. П. Павловим.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

«Закінчи речення»

• Система органів травлення складається з травного каналу і…. (травних залоз)
• Травний канал поділяється на таку відділи:… (ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий кишечник, товстий кишечник, пряма кишка)
• До травних залоз відносяться: ….. (слинні залози, печінка, підшлункова залоза, залози стінки шлунка та кишечнику)
• Стінки травного каналу складаються з трьох основних оболонок:…(зовнішня, внутрішня, середня (м’язова))
• Внутрішня стінка утворена… (епітеліальною тканиною)
• Основи сучасної фізіології травлення були закладені дослідженнями видатного вченого… (І.П.Павлова)

 

*  Які переваги дає поділ травного каналу на ряд відділів? (Кожний відділ кишечнику пристосований для виконання певних функцій, одночасне виконання яких неможливе, оскільки вони вимагають для свого здійснення різних умов середовища й особливостей будови травного тракту)

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_____, дати усні відповіді на (??).

 Підготувати повідомлення про захворювання зубів.

Виконати вдома дослідницький практикум.

Дослідницький практикум. Дія ферментів слини на крохмаль.

Цілі: визначити органічну речовину, на яку вплива­ють ферменти слинних залоз, та умови протікан­ня процесу.

Хід роботи

1.               Один клаптик накрохмаленої білої тканини опустити в розчин йоду.
2.               На другому клаптикові сірником, на кінці якого накручено вату, змочену слиною, написати слово «амілаза» і також опустити його в розчин йоду.
3.               Підігріти другий клаптик тканини своїм подихом.
4.               Порівняти результати дослідів.

5. Зробити висновок.

 

 

Урок 21. Тема « ТРАВЛЕННЯ У РОТОВІЙ ПОРОЖНИНІ. Лабораторне дослідження зовнішньої будови зубів( за муляжами, моделями)»

Цілі уроку: з'ясувати процеси, що відбуваються в ротовій по­рожнині; розкрити значення механічної та хімічної оброб­ки їжі; ознайомити учнів із властивостями ферментів слини.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, фотографіях, муляжах): елементи зовнішньої будови зубів;

застосовують знання для профілактики захворювань зубів;

характеризують: будову та функції зубів, процеси ковтання;

наводять приклади: ферментів;

пояснюють: роль травних ферментів, значення зубів у травленні;

Обладнання й матеріали: таблиця «Органи травлення», «Будова зуба», проектор, ноутбук, муляжі зубів людини.

Тип уроку: комбінований.

1.   ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Вправа «Установи послідовність».  Установіть вірну послідовність органів травної системи:

А. шлунок

Б. стравохід

В. глотка

Г. ротова порожнина

Д. товстий кишечник

Е. тонкий кишечник

Є. пряма кишка

Правильна  відповідь:

1	2	3	4	5	6	7
Г	В	Б	А	Е	Д	Є

 Вправа «Установи відповідність»

Установіть відповідність між основними оболонками стінки травного каналу та їх характеристиками:

1. зовнішня 2. середня 3. внутрішня

А.  утворена двома шарами не посмугованих (гладеньких) мязів Б.  утворена епітеліальною тканиною, яка містить багато залоз, що виділяють у порожнину каналу травні соки й слиз В. утворена війчастим епітелієм, який виконує захисну функцію Г. сполучнотканинна оболонка   у ній містяться судини і нервові волокна;

Правильна  відповідь:

1 –Б, 2 –А, 3 - Г

ІІІ.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Перед вами коробка із загадкою. Що в ній є? Щоб довідатися, послухайте цю розповідь. Сталася ця подія дуже давно. У середні віки в одній арабській країні побилися два вельможі. Один у цьому бої втратив орган на голові. Місцевий лікар помістив цей орган у розчин солі й поставив на холод. Через кілька днів лікар поставив цей орган на попереднє місце, скріпивши його металевою скобою. Через 10 днів скобу зняли й виявилося, що орган відновив природний зв'язок із тілом.

Про який орган на голові йдеться? (Зуб)

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Будова і функції ротової порожнини 

• З якого відділу починається травний канал? ( Травний канал починається з ротової порожнини).

«Мікрофон»

• Які процеси відбуваються у ротовій порожнині?

(У порожнині рота відбувається подрібнення їжі, змочування її слиною, часткове розщеплення вуглеводів і формування харчової грудки.)

   Ротова порожнина утворена спереду губами, збоку - щоками, зверху - піднебінням, знизу - язиком і дном рота, ззаду вона переходить в глотку.

Проекція зображення на екран:

                                                       

На щелепах розміщуються зуби, щелепи вкриті яснами. Ряди зубів поділяють ротову порожнину на передротову і власне ротову. У нижній частині ротової порожнини є м'язовий орган – язик.

Будова і функція язика

                                       

        Язик - м'язовий орган, вкритий слизовою оболонкою з розташованими в ній рецепторами, які здійснюють контроль за процесами наповнення рота їжею, ковтання, сприйняття смаку їжі. Язик бере участь у процесах пережовування їжі, ковтанні, а також у артикуляції різних звуків, тобто у членороздільній мові. В ньому розрізняють: кінчик, тіло і корінь. Язик має спинку, нижню поверхню та два краї. На спинці, на межі між тілом і коренем видно пограничну борозну язика, що має обриси кута, відкритого вперед. Слизова оболонка спинки язика на всьому її протязі товста, груба, непрозора, міцно зрощена з м'язами і спереду від пограничної борозни вкрита різної форми сосочками, які зумовлюють нерівномірність рельєфу язика. Тіло язика формує харчову грудочку, корінь бере участь в ковтальних рухах, які здійснюються рефлекторно.

Будова і функція зубів

        Зуб є складовою частиною організму людини, одним з його органів. Головною його функцією є механічне подрібнення їжі, проте зуби також беруть участь у вимові людиною мови і звуків, а також є обов’язковим компонентом посмішки. 

        Зуби розташовані в комірках верхньої та нижньої щелеп ротової порожнини.

         Кожен зуб має коронку, що вкрита емаллю і виступає в порожнину рота, та корінь зуба, що заглиблюється у товщу альвеолярних відростків верхньої або нижньої щелепи. На межі коронки і кореня виділяють шийку зуба.                       

 

    Основна тканина зубів це дентин, який на 70-80 % складений з неорганічних солей: кальцій фосфату та кальцій фториду. У складі емалі зубів вміст неорганічних речовин сягає 96-98 % тому вона дуже тверда. Центральна частина зубів заповнена пухкою сполучною тканиною, що пронизана нервами, кровоносними сосудами та лімфатичними протоками і називається пульпою зуба. Через пульпу здійснюється обмін речовин у тканинах зубів.

    У дорослої людини 32 зуба. За формою і функціями зуби поділяють на: різці, ікла, малі кутні, великі кутні. На кожній щелепі знаходяться по 2 ікла, 4 різці, 4 малих кутні, 6 великих кутніх зуба. Різці та ікла мають по 1 кореню (ними відкушують їжу), кутні зуби – 2-3 корені (вони подрібнюють їжу). Остання пара зубів (зубів мудрості) у людини з’являються до 25 років.         

                

                                           а) різці; б) ікла; в) малі кутні; г) великі кутні

   Молочні зуби мають таку ж будову та хімічний склад, як і постійні, але вміст неорганічних речовин у складі їх тканин у 1,5-2 рази менший тому вони крихкі та ніжні, що слід враховувати при організації харчування дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Треба також пильно стежити за здоров'ям молочних зубів, так як постійні зуби закладаються і виростають під молочними зубами і тому хвороби молочних зубів (особливо карієс — інфіковане пошкодження емалі та тіла зубів) можуть передаватись на молоді постійні зуби.

Лабораторне дослідження

Зовнішня будова зубів

Мета: ознайомитись із зовнішньою будовою зубів, їхніми групами та виконуваними функціями; навчитись розрізняти різці, ікла, кутні зуби

Обладнання: таблиці «Будова ротової порожнини», «Будова зуба. Групи зубів»; набір муляжів зубів

Хід дослідження

1.Розгляньте зовнішню будову зуба. Знайдіть на ньому коронку, шийку та корінь.

 

2. Розгляньте  групи зубів та знайдіть серед них різці, ікла, малі та великі кутні зуби.  Якими цифрами вони позначені на малюнку?

 

3. Встановіть взаємозв’язок між будовою зубів різних груп та функціями які вони виконують.

4. За результатами дослідження сформулюйте висновок

 

 «У всьому Об'єднаному Королівстві не знайдеться стільки жителів, скільки живих тваринок є в моєму власному роті. А скільки ж їх буде, якщо зуби не чистити?»

              А. Левенгук

• Дійсно, що буде якщо зуби не чистити?

Захворювання зубів, профілактика захворювання

    Якщо не доглядати за зубами, то виникають різні їхні захворювання. Найбільш вразливий негативний вплив на стан емалі завдає молочна кислота, яка є продуктом розпаду вуглеводів в ротовій порожнині під дією ферментів слини. Негативний вплив на стан емалі завдає також різке коливання температури, нестача у складі їжі вітамінів В і Д, солей кальцію, фосфору, фтору.  Найпоширеніші хвороба зубів - карієс

 

Ознаками карієсу є:

• темні плями на жувальній поверхні зубів,
• шорсткість поверхні зуба.
• підвищена чутливість до кислого і солодкого, холодного і гарячого,
• з'являється неприємний запах з рота.

Стоматологи стверджують, що запорукою здорових зубів є неухильне дотримання правил гігієни і постійний догляд за зубами.

До вашої уваги декілька правил:

   Правило №1 «Гігієна»

Щоденна гігієна порожнини рота включає в себе:

• очищення порожнини рота після кожного прийому їжі (чищення, полоскання або жувальна гумка без цукру);
• рештки їжі між зубами діставати з допомогою зубочистки;
• медичне обстеження у стоматолога двічі на рік;
• Зубну щітку необхідно міняти на нову через кожні два місяці.

Правило №2 «Харчування»

Раціональне харчування має велике значення в профілактиці карієсу. При цьому потрібно враховувати повноцінний набір харчових продуктів та помірну частоту прийому вуглеводів.

Основним будівельним матеріалом для зубів є кальцій. Кальцій міститься в горіхах, зелених овочах, молоці та молочних продуктах.

Правило№3 «Температура їжі»

Дуже холодна або гаряча їжа дуже шкідлива для емалі зубів. Ще шкідливіший – перепад температур.

Правило №4 «Догляд за зубами та яснами»

Зубна щітка – головний гігієнічний пристрій для догляду за зубами. Чистити зуби бажано не менше однієї хвилини, а рухи зубної щітки повинні бути вздовж коронок, тобто від шийки зуба до його жувальної поверхні.

Запалення і кров оточення ясен – одна з причин появи неприємного запаху з рота та випадіння зубів. У свою чергу до захворювань ясен можуть призвести:

• нестача вітамінів (особливо групи В);
• паління;
• недостатня гігієна порожнини рота.

Правило №5 «Флуор»

Флуор також є необхідним елементом для наших зубів. Не завжди у воді, яку ми споживаємо. У достатній кількості міститься Флуор. Тому зараз з’явилось багато препаратів, які містять Флуор: зубні пасти, полівітамінні комплекси, еліксири, жувальні гумки.

Правило №6 «Відвідування стоматолога»

Систематичне відвідування стоматолога – запорука здорових зубів. Чому?

Тому що, по – перше, професійне очищення зубного нальоту більш ефективне, ніж зубною щіткою.

По – друге, тільки лікар може виявити карієс та попередити його розвиток.

А також порадить у виборі зубної пасти та інших засобів гігієни, які підходять саме для вас.

https://www.youtube.com/watch?v=Ncwk6ZPLnRA&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS&index=49

Це цікаво:

• Назва перших зубів людини дав Гіппократ. Він назвав їх «молочними», тому що вважав, що зуби у дитини утворюються з молока.

• Король Франції Луї XIV народився у 1638 році з двома зубами.
• Є випадки, коли зуби виростали втретє, у Франції в 1896 році зареєстровано випадок, коли в людини виросли зуби вчетверте.
• У1680 році Альбертус Хеллвігіус писав про людину з трьома рядами зубів.
• Половина людства має тільки два, а не чотири зуби мудрості.
• Найдорожчим зубом став зуб Ісаака Ньютона, проданий в 1816 році за 730 фунтів стерлінгів (приблизно $3 241 сьогодні), після чого він був вправлений в перстень аристократом, що купив його.
• Джордж Вашингтон, у якого майже не було власних зубів, дуже ретельно стежив за станом зубів своїх шести коней, щодня наказуючи оглядати і чистити їх.
• 19 квітня 1999 року у Финіксі, штат Арізона, пройшла акція «За здорову посмішку». 1365 американських школярів, вишикувавшись у формі зубної щітки, одночасно чистили зуби впродовж 3 хвилин 3 секунд.
• Мао Цзедун, як і багато китайців у той час, відмовлявся чистити зуби. Замість цього він полоскав рот чаєм і пережовував чайне листя. «Навіщо чистити? Хіба тигр коли-небудь чистить зуби?», - говорив він.
• Древні японські стоматологи видаляли зуби голими руками.
• Зубна паста була винайдена єгиптянами приблизно 5000 років тому і була сумішшю вина і пемзи. З часів ранньої Римської імперії і до 18 століття сеча була одним з основних компонентів зубної пасти, оскільки аміак, що міститься в ній, має прекрасні очищаючі властивості. Досі аміак входить до складу багатьох зубних паст.
• Зубні щітки з нейлоновою щетиною уперше з'явилися в 1938 році. Проте щітки з щетиною з інших матеріалів існували задовго до цього. Так, в Китаї перші такі щітки з'явилися в 1498 році. Матеріалами для них служили свиняча щетина, кінський і борсуковий волос.
• Щоб підвищити зацікавленість у збереженні здорових зубів і ясен серед  населення, в Китаї було встановлено національне свято, назву якого можна перевести як «День любові до своїх зубів» і який проходить щороку 20-го вересня.

Склад та функції слини:

     Слина дуже важлива в людському організмі. Ще в Давній Індії застосовували «випробовування рисом». На суді для вирішення питання про вину чи невинність, підсудному пропонували з'їсти сухий рис. Якщо підсудний міг його з'їсти, його визнавали невинним, якщо ні — то винним. Це випробування обгрунтовано тим, що в стані страху припиняється слиновиділення, рот пересихає і сухий рис з'їсти неможливо. Отже, без слини людина не може харчуватися повноцінно. Слина є важливою складовою нашого організму      У порожнину рота відкриваються і виділяють секрет слинні залози. Вони діляться на дві групи: дрібні залози, які закладені в товщі слизової оболонки порожнини рота і по своєму розташуванню називаються піднебінними, щічних, губними, мовний та зубними; великі залози, які розташовані за межами слизової оболонки. 

    Слина представляє собою в'язку, безбарвну рідину. Вона на 98,5% складається з води і на 1-1,5% - з органічних і неорганічних речовин. Реакція слини - слаболужна. У слині містяться два травні  ферменти, амілаза і мальтаза, які  викликають  розщеплення вуглеводів до глюкози; фермент лізоцим – знезаражує мікроорганізми, сприяє загоєнню ран слизової оболонки рота; муцин (слиз) – зволожує та обволікає їжу.  У людини в добу відокремлюється близько 1000-1500 мл слини, але її кількість і склад коливаються в залежності від роду їжі.

  За допомогою слини харчова грудка зволожується, стає слизьким і легко проходить по ковтку і стравоходу. А також завдяки ферментам слини в ротовій порожнині починається розщеплення вуглеводів.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Слина у народній медицині

   Використання землі, слини було відомим засобом народної медицини. У народній медицині були відомі і дезінфекційні властивості слини. Так, шматок гадючої сухої шкіри рекомендувалося добре зволожити «слиною человечою» і прикладати «на всякіє рани, которіє рихло гоіть», а також при укусах змії або скаженої собаки; слину мішали із попілом і застосовували для лікування лишаю.

Регуляція слиновиділення

  Секреція слинних залоз настає через кілька секунд після потрапляння їжі в рот. Встановлено, що слиновиділення є рефлекторним актом. Їжа при попаданні в ротову порожнину збуджує її рецептори, імпульси поширюються по чутливих нервових волокнах до центру слиновиділення в довгастому мозку, а потім по парасимпатичних нервах, доходять до клітин слинних залоз і збуджують їх секреторну діяльність. Цей процес являє собою безумовно – рефлекторний механізм відділення слини.

• Що відбувається коли ми бачимо смачну їжу, відчуваємо її запах або чуємо із сусідньої кімнати дзенькіт посуду, особливо коли голодні? (відбувається рясне виділення слини)

Відбувається це тому, що при тривалому поєднанні дії дані роздратування викликають умовно-рефлекторне відділення слини.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Тестові завдання на встановлення однієї вірної відповіді:

1.М’язовий орган, слизова оболонка якого містить смакові рецептори:

а) губи     б) мигдалини

в) ясна     г) язик

2.Остання пара зубів у людини з’являється:

а) до 15 років          б) до 25 років

в) до 10-12 років   г) до 30 років

3.Фермент слини:

а) пепсин        б) ліпаза

в) мальтаза    г) трипсин

4.Бактерицидна речовина, що міститься у слині:

а) лізоцим      б) пепсин

в) амілаза       г) каталаза

5. Компонент  слини, що зволожує та обволікає їжу:

а) вода              б) муцин

в) жовч             г) солі

6. Завдяки ферментам слини в ротовій порожнині починається розщеплення:

а) вуглеводів       б) білків

в) ліпідів             г) солей

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ.

Конференція з питань гігієни зубів

Зуби виконують у орга­нізмі дуже важливу роль, їх потрібно берегти. Сьо­годні 70 відсотків людей на планеті потребує ліку­вання зубів.

Карієс — найбільш поширена хвороба зубів, що ви­никає внаслідок порушення емалі зуба. Істотну роль у розвитку карієсу відіграє мікрофлора рота, непра­вильне харчування, нестача фтору в нашій воді, не­стача вітамінів, солей кальцію, фосфору.

Як же зберегти зуби? Які профілактичні заходи необ­хідно використати? Про це ми дізнаємося, прослухав­ши міні-конференцію, на яку ми запросили «лікаря-стоматолога», «лікаря-рентгенолога», «працівника національного парку», «фітотерапевта», «дієтолога».

Попросимо їх зайняти місця.

Лікар-стоматолог. Коли ви їсте, часточки їжі, де­які занадто малі, щоб їх побачити, залишаються у вашій ротовій порожнині. Вони годують бактерії, що ростуть на ваших зубах. Ця плівка й є головною причиною карієсу і хвороб ясен. Тому дуже важливо одразу ж після приймання їжі почистити зуби, або сполоснути ротову порожнину. Повірте, що жодна жувальна гумка не впорається з цією проблемою краще за вас. За гарні зуби треба заплатити не гріш­ми, а регулярною працею над собою. Основне - чистити зуби двічі на день не менше 5 хвилин.

Полегшать вичищення важкодоступних місць елек­трощітки. На перший погляд, вартість велика, але лікування зубів обійдеться дорожче. Але ворсинки будь-якої щітки не можуть розсунути зуби і вичис­тити звідти їжу. Для чищення таких поверхонь необхідно використовувати флоси, а простіше кажучи — спеціальну нитку. Цю процедуру бажано робити піс­ля кожного прийому їжі. Для цього не можна вико­ристовувати швейні нитки.

Карієс починається з сірої плями. Якщо ви це помі­тили на своїх зубах — негайно до лікаря. Фармацевтична промисловість пропонує велику кількість профілактичних і лікувальних паст (демонстрація різних паст).

Широко відомі жувальні гумки, що укріплюють зу­би, але наші діди та прадіди не користувались ними. Що ж вони робили для збереження зубів? Виявля­ється, вони жували живицю модрини. Про неї вам краще розповість працівник національного парку.

Працівник національного парку. Усі ви знаєте ті хвойні дерева, що ростуть в нашій місцевості. Але мало хто зустрічав модрину польську. Природні на­садження її в Україні є лише в Карпатах, а в нас — штучні. Ще древні єгиптяни знали бактерицидні властивості модрини (живиці), її використовували для бальзамування, та ще Геродот (5 ст. до н.е.) знав про цілющі властивості живиці на зуби. Отримують

живицю, роблячи надріз поперек дерева, щоб пере­тнути смоляні ходи. З одного дерева можна взяти 1 кілограм живиці. Після цього ходи закрити глиною.

Фармацевт. Відвари хвої укріплюють ясна, ромаш­ка — дезінфікує, шальвій — від зубної болі, корінець подорожника, часник, алое — всі вони укріплюють ясна і дезінфікують ротову порожнину.

Дієтолог. У справі зміцнення зубів велику роль ві­діграють правильне харчування, наявність вітамінів та мінералів у їжі. Обов'язково потрібно вживати фрукти та овочі, хліб та злаки, молоко і молочні продукти, м'ясо, рибу і яйця. Під час прийому їжі уникайте м'яких, липких продуктів, таких як пиро­ги, вареники, льодяники, — всього, що може чіпля­тися за ваші зуби. Не можна розгризати зубами тверду їжу. Замість цього надайте перевагу сирим овочам, сиру, йогурту, продуктам з вітаміном В та С. Не можна вживати дуже гарячу і потім холодну їжу, тому що тріскається емаль, а куріння робить зуби жовтими, сприяє швидкому росту бактерій. Ніяких цигарок, якщо хочете мати ось таку посмішку (пока­зує плакат з гарними посмішками).

Лікар-рентгенолог. Якщо вас непокоять перші два зуби на будь-якій щелепі — це означає, що у вас хворі нирки і сечовий міхур. Якщо болять треті зу­би — треба звернути увагу на печінку і жовчний мі­хур; 4-5 зуби нижньої щелепи та 6-7 зуби верхньої - сигнал про проблеми зі шлунком. Хворі зуби мудрос­ті — порушення роботи серця й прямої кишки.

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_____, дати усні відповіді на (??).

Знайти повідомлення про шлункові захворювання.

 

Урок 22. Тема « ТРАВЛЕННЯ В ШЛУНКУ»

Цілі уроку: розглянути особливості процесу травлення в шлунку, а також характер дії ферментів шлунка;

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, фотографіях, муляжах): шлунок;

застосовують знання для профілактики захворювань шлунку;

характеризують: процес травлення;

наводять приклади: ферментів шлункового соку;

пояснюють: роль травних ферментів, процес травлення;

Обладнання й матеріали: таблиця «Органи травлення», проектор, ноутбук.

Базові поняття й терміни: травлення, шлунок, шлунковий сік, залози, ферменти, пепсин, слиз, хлоридна кислота, травлення.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Скласти сенкани на теми: «язик», «зуби», «слина»

Наприклад:

Слина

В’язка, прозора

Розщеплює, знешкоджує, формує

Містить травні ферменти, лізоцим

Мальтаза

Зуби

Кутні, різці

Подрібнюють, відкушують, перетирають

Складаються: коронка, шийка, корінь

Ікла

 

2. «Четвертий  зайвий»

 Визначте «зайвий» термін  з переліку та вкажіть за якими ознаками був зроблений вибір.

• Шийка, корінь, тіло, коронка
• Дентин, ікло, пульпа, емаль
• Карієс, пульпіт, некроз, дентин

ІІІ.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Шлунок дозво­ляє людині забезпечувати себе їжею. Хвороби шлун­ку негативно впливають на людину, не дають їй пра­цювати, тому сьогодні ми вивчимо будову шлунку і сформулюємо правила гігієни захворювань.

Повідомлення теми та мети уроку.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Будова шлунка

         Шлунок - найрозширеніша частина травного каналу. Він має вигляд вигнутого мішка. Його ємність у дорослої людини в нормі становить 2-3 літри. Але, якщо людина звикла споживати велику кількість їжі та рідини, об'єм шлунка може збільшуватися до 5 літрів.

• Чи впливає на життєдіяльність організму збільшення об’єму шлунка?

(Це явище є небажаним, оскільки негативно впливає на діяльність інших органів, наприклад заважає диханню).

    У шлунку виділяють верхню і нижню частини. У верхній частині слизова оболонка має залози трьох типів: 1-й тип виділяє ферменти шлункового соку; 2-й тип - соляну кислоту; 3-й тип - слиз. У нижній частині шлунка відбувається розщеплення і всмоктування деяких речовин. Між шлунком і наступним відділом травного каналу (дванадцятипалою кишкою) містяться кільцеподібні м'язи, що утворюють затискач -  пілоричний сфінктер.

Проектування зображення на екран:

 

                                  

Будова шлунка

1. Стравохід. 2. Вхід. 3. Мала кривизна. 4. Пілоричний відділ. 5. Велика кривизна. 6. Дно шлунка.

Самостійна робота з підручником:

• Які особливості будови стінки шлунка?

Очікувані відповіді учнів:

Стінки шлунка складаються із трьох оболонок: внутрішньої – слизової, середньої – м’язової, зовнішньої – сполучнотканинної. Слизова оболонка шлунка завтовшки 1-2 мм, утворена одношаровим епітелієм, який має численні складки в різних напрямах. На слизовій оболонці відкривається велика кількість проток залоз, які виділяють шлунковий сік. Мязова оболонка утворена трьома шарами непосмугованих мязів – зовнішній – поздовжній, середній – коловий або циркуляторний, внутрішній – косий. Мязова оболонка виконує рухову функцію: перемішування та пересування їжі. У сполучнотканинній оболонці містяться кровоносні судини, нервові волокна, завдяки чому орган живиться і реагує на зміни внутрішнього середовища.

Особливості травлення у шлунку

      У шлунку продовжується дія ферментів слини, і їжа зазнає подальшої хімічної та механічної обробки. Хімічна обробка їжі відбувається внаслідок дії на неї шлункового соку.

Шлунковий сік - прозора рідина, що має кислу реакцію, містить ферменти (ліпаза, пепсин), слиз (муцин) і хлоридну кислоту (концентрація хлоридної кислоти – 0,5%). За добу у людини виділяється від 1,5 до 2 літрів шлункового соку. Фермент шлункового соку пепсин розщеплює молекули складних білків на простіші. Фермент ліпаза розщеплює емульговані жири (наприклад, жири молока).

Вправа «Мікрофон»

• Яке значення має слиз, який входить до складу шлункового соку?

(Слиз захищає стінки шлунка від дії хлоридної кислоти та від самоперетравлювання власними білковими ферментами. )

Пошукова робота з підручником:

• Яке значення має хлоридна кислота?

Значення хлоридної кислоти:

• активує  ферменти шлункового соку, які виділяються із залоз у неактивному стані;
• зумовлює денатурацію (часткове руйнування структури) та набухання білків, що сприяє кращому їхньому перетравленню;
•  стимулює рухову активність шлунка;
•  вбиває бактерії і припиняє гнильні процеси.

Але як висока, так і низька кислотність порушують травлення в шлунку, призводять до низки хвороб. Тривалість перебування їжі в шлунку залежить від її складу. Жирна їжа затримується до 6-8 годин, вуглеводна-до 4 годин. Травлення в шлунку може відбуватися лише при температурі тіла 36-37°С і за наявності хлоридної кислоти.

У шлунку всмоктується в кров:

• Вода;
• Мінеральні солі;
• Алкоголь;
• Деякі ліки;
• Незначна кількість глюкози

Це цікаво:

• Шлунок немовлят округлий, розміщений горизон­тально, у 2-3 роки — грушоподібний, у 7 років — як у дорослих.
• Місткість шлунку новонароджених — 30-35 мл, в однорічної дитини — 0,5 л, у 10-річної — 1,5л.
• Форму шлунку порівнюють з формою лабораторної реторти, широке дно якої обернене наліво, а зігнуте і звужене горло – направо. Зазвичай виділяють три варіанти форми шлунку: форма рогу, гачка і панчохи.

Захисні рефлекси травної системи

Блювання — мимовільні товчкоподібні викиди вмісту шлунка через рот. Цей акт регулюється спеціальним блювотним центром, який координує злагоджене скорочення мускулатури шлунка, а також рухи дихальних м'язів та черевного преса. Блювання може бути захисним фізіологічним актом (якщо шлунок переповнений або в нього потрапили шкідливі речовини). Блювання спостерігається при деяких інфекційних захворюваннях, хворобах, що перебігають з ураженням очеревини, при гастриті, виразковій хворобі, тощо.

 Іноді буває чисто психогенне блювання — при сильному хвилюванні, негативних емоціях. Блювота легко виникає у дітей, а також хворих неврастенією у зв'язку із підвищеною збудливістю блювотного центра.

Нудота — обтяжливе відчуття в підложечній області та глотці, нерідко передує блювоті. Виникає при дієтичних погрішності, отруєннях, захворюваннях органів черевної порожнини, центральної нервової системи, при вагітності, заколисуванні і т. д. При деяких захворюваннях, що супроводжуються втратою ваги (рак, СНІД), нудота може бути постійною і, таким чином, загрожувати життю хворого. При позивах до блювоти під час вдиху при закритому роті зазначається судорожне скорочення дихальних м'язів і діафрагми, а під час видиху - передньої черевної стінки.

Цікава інформація

•                                                        Виявляється, що туберкульозна паличка, яка потра­пила з їжею до шлунку, гине в кислому середовищі шлункового соку.
• Шлунок немовлят округлий, розміщений горизон­тально, у 2-3 роки — грушоподібний, у 7 років — як у дорослих.
• Місткість шлунку новонароджених -- 30-35 мл, в однорічної дитини — 0,5 л, у 10-річної — 1,5 л.
• На початку XVIII ст. в Римській академії ставилися досліди на птахах. Трубочку, в якій зроблено отвори, заповнювали їжею і вводили в шлунок птаха. Через певний час трубочку видаляли. Знаменитий фізик і біолог Реомюр повторив ці досліди на хижих птахах, у яких слабо розвинутий м'язовий шлунок. Досліди були вдалі, оскільки птахи через певний час самі викидали неперетравлену їжу. Так було з'ясовано хімічну дію шлункового соку на їжу. Шотландський лікар мав щасливу нагоду перевірити дослід Реомюра на людині. Цирковому артисту, який ковтав камені, а потім викидав їх, було запропоновано ковтнути  трубочки, які використовувалися в дослідах із птахами. Таким чином було вивчено склад шлункового соку.

V.УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Тестові завдання на встановлення однієї вірної відповіді:

1.Найширша частина травного каналу, що має вигляд вигнутого мішка, - це:

а) стравохід     б)глотка

в) шлунок       г)товстий кишечник

2.Речовина, що активізує ферменти шлункового соку:

а) ліпаза         б)пепсин

в)амілаза         г)хлоридна кислота

3.За добу у людини виділяється шлункового соку:

а)0,5 – 1 л         б)1 – 1,5 л

в) 1,5 – 2 л         г)2 – 2, 5 л

4.У шлунку всмоктується в кров:

а) білки           б)алкоголь

в) жири          г) вітаміни

5.Травлення у шлунку може відбуватись лише за температури тіла:

а) 35, 6 – 36,6⁰ С                      б) 36, 6 – 37, 6⁰ С   

в) 36, 6 – 37⁰ С                         г) 35, 6 – 37, 6⁰ С   

6.Яка речовина входить до складу слини і шлункового соку:

а) мальтаза           б)хлоридна кислота

в)муцин                 г)пепсин

7.Жирна їжа затримується у шлунку на протязі:

а)   2- 4 годин            б)6-8 годин

в)  4- 6 годин             г)8- 10 годин

8.Вуглеводна їжа затримується у шлунку близько:

а)2 годин      б)3 годин

в)4 годин      г)5 годин

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §____, дати усні відповіді на (??).

Заповнити таблицю:

Відділ травної системи	Ферменти, що секретуються	Особливості будови	Процеси, що відбуваються
Шлунок	Ренін і пепсин, крім ферментів секретується хлоридна кислота	Покритий простим циліндричним епітелієм. У стінці є шлункові залози, які утворюють слиз, травні ферменти й гормони, що регулюють процес травлення. Стінка шлунка утворена трьома шарами гладких м’язів. М’язи циркулярного шару утворюють кардіальний і пілоричний сфінктери (кільцеві м’язи, що замикають вхідний і вихідний отвори шлунка)	Перетравлення білків (усередині харчової грудки, що просочилася слиною в ротовій порожнині, деякий час продовжується також перетравлення вуглеводів ферментами слини)

 

 

Урок 23. Тема « ТРАВЛЕННЯ В КИШЕЧНИКУ»

Цілі уроку: розглянути особливості процесу травлення в тонкому та товстому кишечнику, а також характер дії ферментів кишечника;

Очікувані результати: учні:

оперують термінами: всмоктування;

застосовують знання для профілактики захворювань шлунку;

характеризують: процес всмоктування;

наводять приклади: ферментів підшлункової залози та печінки;

пояснюють: роль печінки та підшлункової залози в травленні, значення мікрофлори кишечнику;

усвідомлюють значення: внеску вчених у розвиток знань про травлення (О.В.Уголєв та ін.)

Обладнання й матеріали: таблиця «Органи травлення», проектор, ноутбук.

Базові поняття й терміни: травлення, залози, ферменти, хімус, тонкий і товстий кишечник, дванадцятипала кишка, підшлункова залоза, жовчний міхур, печінка, жовч, емульгація, всмоктування поживних речовин, ворсинки, мікроворсинки, сліпа кишка, апендикс, пряма кишка.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

 Фронтальне опитування:

1. Які особливості будови шлунка?

2. Які типи залоз має шлунок? Які функції вони виконують?

3. Які процеси відбуваються у шлунку?

4. Які речовини всмоктуються в шлунку?

Гра «Сніжний ком»

  Учитель пише на дошці вивчений термін або поняття, а учні називають по одному слову, що його стосується. Повторювати слова не можна. Слова записують проти терміна, а потім один з учнів  узагальнюють  їх.

Наприклад: шлунковий сік, муцин, пепсин, ліпаза, пілоричний сфінктер.

Скласти сенкан на тему «шлунок»

Наприклад:                                                  шлунок

М’язовий, мішкоподібний

Перемішує, пересуває, розщеплює

Найрозширеніша частина травного каналу

кислота

 

ІІІ.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Повідомлення теми та мети уроку.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Будова тонкого кишечника. Роль підшлункової залози та печінки у травленні.

      Частково перетравлена в шлунку їжа, яку називають хімусом, завдяки скороченню мязів шлунка через пілоричний сфінктер надходить порціями до наступного  відділу травного каналу – тонкого кишечнику.

Робота в групах. Завдання учням:

1 група – Які особливості будови і функції тонкого кишечнику?

2 група – Які особливості будови і функції підшлункової залози?

3 група – Які особливості будови і функції печінки?

4 група – Що таке пристінкове травлення і всмоктування?

Презентація результатів групової роботи учнів:

1 група – Особливості будови і функції тонкого кишечнику

    Утонкому кишечнику відбуваються найбільш істотні процеси розщеплення поживних речовин і всмоктування продуктів розщеплення у кров і лімфу. Хімічні перетворення їжі в тонкому кишечнику відбуваються під впливом ферментів, що містяться в підшлунковому і кишковому соку, за участю жовчі.  У дорослої людини тонкий кишечник завдовжки 5-6 м. Його поділяють на три відділи:

1) дванадцятипала кишка,

2) порожниста

 3) клубова.

          Дванадцятипала кишка — початковий відділ тонкого кишечника. У людини вона розташована одразу після шлунку. Характерна назва пов'язана з тим, що її довжина становить приблизно дванадцять поперечників пальця руки.

     Дванадцятипала кишка тісно анатомічно і функціонально пов'язана з підшлунковою залозою і жовчовидільною системою. Саме у неї відкриваються загальна жовчна протока і головна протока підшлункової залози.  Під впливом цих соків відбувається розщеплення білків, жирів і вуглеводів. Хімічне перетворення в дванадцятипалої кишці мають найважливіше значення для травлення, тому що тут утворюються продукти, що легко всмоктуються в кров.

     Дванадцятипала кишка має особливу гістологічну будову слизової оболонки, що робить її епітелій стійкішим до агресивності як шлункової кислоти і пепсину, так і концентрованої жовчі і панкреатичних ферментів, ніж епітелій інших відділів тонкого кишечнику.

     У людини залози слизової оболонки тонкого кишечника утворюють кишковий сік, загальна кількість якого за добу сягає 2,5 л. Кишковий сік містить більше 20 різних травних ферментів. Значне виділення рідкої частини соку спостерігається при механічному подразненні слизової оболонки кишечника. Виділення соку, багатого ферментами, стимулюють продукти перетравлення їжі.

 

 

 

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 група – Особливості будови і функції підшлункової залози

     Підшлункова залоза розташовується позаду шлунка, біля задньої черевної стінки і складається з голівки, тіла і хвоста.  Підшлункова залоза є складною трубчасто-альвеолярних залозою часточкової будови. Залозисті клітини продукують підшлунковий сік, який через систему вивідних проток надходить у головний вивідний протік, що йде уздовж залози і відкривається в дванадцятипалу кишку. У товщі підшлункової залози є групи клітин, так звані острівці Лангерганса. Вони виділяють гормон інсулін безпосередньо в кров. Отже, ця залоза відноситься до залоз змішаної секреції.

 

                                            

    Підшлунковий сік являє собою безбарвну, прозору рідину лужної реакції.  У підшлунковому соку містяться такі ферменти: трипсин (розщеплює білки до амінокислот),  амілаза (розщеплює крохмаль до глюкози),  ліпаза (розщеплює жири на гліцерин і жирні кислоти)

     Відносний вміст різних ферментів у підшлунковому соку може змінюватися в залежності від характеру прийнятої їжі. При прийомі жирної їжі, збільшується кількість ліпази, при вуглеводної - амілази, а при білковій вміст трипсину.

Складання опорного конспекту:

Роль ферментів підшлункової залози у травленні:

• Розщеплення білків до амінокислот;
• Розщеплення жирів на гліцерин і жирні кислоти
• Розщеплення полісахаридів (крохмалю) на глюкозу

3 група – Особливості будови і функції печінки

  Печінка найбільша залоза тіла людини. Її маса становить близько 1500 г. Вона виконує кілька головних функцій: секреторну, захисну, кровотворну, приймає участь в обміні речовин.

                                        

     Печінка розташована у верхній частині черевної порожнини, займаючи все праве підребер'я і частково переходячи в ліву сторону. У печінці розрізняють дві поверхні: передньоверхню опуклу, відповідно увігнутою діафрагмі і нижню плоску, стикається з нутрощами. Печінка ділиться на дві частки: велику праву і ліву меншу. Межею між ними є серповидна зв'язка.  На нижній поверхні правої частки печінки лежить жовчний міхур грушоподібної форми. Він має дно, тіло і шийку. Шийка міхура переходить у вузький протоки міхура. Від злиття міхура і печінкового проток утворюється загальна жовчна протока, що впадає в дванадцятипалу кишку. У місці впадання його в стінці протоки розташовується кільцева м'яз - сфінктер протоки. Жовч утворюється в клітинах печінки безперервно, але надходить у дванадцятипалу кишку тільки під час травлення. Коли травлення припиняється жовч збирається в жовчний міхур. Тому розрізняють жовч печінкову, що надходить безпосередньо з печінки в кишечник, і жовч міхурову, що виливається з міхура.

    За добу у людини утворюється 500 - 700 мл жовчі. До складу жовчі входять жовчні кислоти, пігменти, холестерин, білки, вітаміни, неорганічні речовини тощо.

     Жовч емульгує жири, збільшуючи тим самим поверхню, на якій здійснюється їх гідроліз ліпазою. Незважаючи на те, що в жовчі не міститься травних ферментів, вона полегшує процес травлення, активуючи панкреатичні і кишкові ферменти і нейтралізуючи кислу реакцію хімуса. Крім того, у ній розчиняються продукти гідролізу жирів, що сприяє їхньому наступному всмоктуванню. Жовч має бактерицидну дію, активує моторну і секреторну діяльність тонкої кишки і впливає на шлункове травлення. Важлива роль належить жовчі в обмінних процесах організму.

Складання опорних конспектів

Функції печінки в організмі:

• Бар’єрна ( захисна);
• Бере участь в обміні жирів, білків, вуглеводів вітамінів та мікроелементів
• Бере участь у кровотворенні
• Утилізує зруйновані еритроцити
• Утворення жовчі
• Бере участь в окисненні жирів
• Утворення гемоглобіну, протромбіну, фібриногену, гепарину, вітаміну К.

https://www.youtube.com/watch?v=-0KhIDSWFRY&index=98&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

Роль жовчі в процесах травлення:

• Емульгує жири;
• Активує ліпазу;
• Сприяє всмоктуванню продуктів розщеплення жирів
• Посилює дію ферментів підшлункового і кишкового соків;
• Підвищує тонус і посилює перистальтику кишок;
• Виводить з організму продукти обміну;
• Має бактерицидні властивості

Це цікаво:

• Вага печінки дорослої людини складає 1/40 маси тіла людини, а у новонародженого – 1/20. На 8-10-му тижні внутрішньоутробного життя печінка досягає половини ваги тіла ембріона.

4 група – Пристінкове травлення і всмоктування поживних речовин

     У тонкому кишечнику відбувається два види перетравлення їжі: порожнинне і мембранне (пристінкове). Перше здійснюється безпосередньо кишковим соком, друге – ферментами, адсорбованими з порожнини тонкого кишечника, а також кишковими ферментами, що синтезуються в кишкових клітинах вбудованими в мембрану. Початкові стадії травлення відбуваються виключно в порожнині шлунково-кишкового тракту. Дрібні молекули, які утворюються в результаті порожнинного розщеплення, надходять у зону щіткової облямівки, де відбувається їх подальше розщеплення. Внаслідок мембранного розщеплення утворюються переважно мономери, які транспортуються в кров. Таким чином засвоєння поживних речовин здійснюється в три етапи: порожнинне травлення – мембранне (пристінкове) травлення – всмоктування.

Всмоктування – це складний фізіологічний процес проникнення поживних речовин у кров і лімфу завдяки активній діяльності ворсинок.

                             

Будова ворсинок тонкого кишечника: 1 – ворсинка; 2 – капіляри; 3 – лімфатична судина; 4 – слизова порожнина; 5 – вена; 6 – артерія; 7 – м’язова оболонка   

      Слизова оболонка тонкого кишечника має характерний рельєф завдяки наявності складок, ворсинок і крипт, що збільшує її загальну поверхню. Складки проходять циркулярно і утворені слизовою оболонкою і підслизової основою.  Кишкові ворсинки представляють собою випинання слизової оболонки. Їх число дуже велике і в їх утворенні беруть участь всі шари слизової оболонки. Поверхня ворсинки вкрита мікроворсинками, завдяки яким усмоктувальна поверхня тонкої кишки збільшується в 30-40 разів по відношенню до її розмірам. Продукти розщеплення білків – амінокислоти й вуглеводів – глюкоза всмоктуються в кров, а жирів – (гліцерин і жирні кислоти – переважено в лімфу.

Будова і функції товстого кишечника 

    Одиниці з всієї багатомільйонної маси людей по справжньому знають про роль товстого кишечника  в справі підтримання міцного, стабільного здоров'я. Мудреці древності, йоги, єгипетські лікарі давним-давно знали істину, що товстий кишечник повинен підтримуватись в ідеальному порядку, якщо людина хоче бути здоровою.

Товстий кишечник - кінцева ділянка шлунково-кишкового тракту людини. Загальна довжина кишечника дорівнює 1.5-2 м. Складається зі сліпої, ободової, сигмоподібної  і прямої кишок. Його слизова оболонка не має ворсинок.

• Чому у товстому кишечнику відсутні ворсинки?

     Травлення в товстому кишечнику практично відсутнє. Низький рівень ферментативної активності пов’язаний з тим, що надходить у цей відділ травного тракту хімус бідний неперетравленими поживними  речовинами. Однак товстий кишечник, на відміну від інших відділів кишечника, багатий мікроорганізмами.

• Яку роль відіграють мікроорганізми у травлення ссавців? (обговорення відповідей учнів)

     Під впливом бактеріальної флори відбувається руйнування залишків неперетравленої їжі і компонентів травних секретів, в результаті чого утворюються органічні кислоти, гази та токсичні для організму речовини. Частина цих речовин знешкоджується в печінці, інша – виводиться з каловими масами. Велике значення мають ферменти бактерій, що розщеплюють целюлозу, гемицелюлозу і пектини на які не діють травні ферменти. Ці продукти гідролізу всмоктуються товстою кишкою і використовуються організмом. У цьому відділі кишечнику інтенсивно всмоктується вода. У товстому кишечнику мікроорганізмами синтезуються вітаміни групи В і вітамін К. Наявність у кишечнику нормальної мікрофлори захищає організм людини і підвищує імунітет. Залишки неперетравленої їжі і бактерії, склеєні слизом соку товстої кишки, утворюють калові маси. При певній мірі розтягування прямої кишки виникає позив до дефекації і відбувається довільне спорожнення кишечника; рефлекторний мимовільний центр дефекації знаходиться в крижовому відділі спинного мозку.

Складання опорного конспекту

Функції товстого кишечнику:

• Всмоктування води;
• Містить мікроорганізми (синтезують вітаміни групи В і вітамін К; розщеплюють целюлозу, гемицелюлозу і пектини);
• Виділяє слиз, який полегшує просування і виведення неперетравлених решток; захищає кишечник від хвороб;
• Формування калових мас

Цікава інформація                              Апендицит

     Червоподібний відросток (апендикс) – це відросток сліпої кишки, яка являється частиною товстого кишечника. В середньому червоподібний відросток довжиною від 5 до 7 см, діаметром близько 2 см, має власні судини. В апендиксі міститься багато лімфатичної тканини, а тому його основна функція – знешкодження тих токсичних речовин, які потрапили в кишечник. Після видалення апендикса його функцію повністю перебирають на себе інші відділи шлунково-кишкового тракту.

   Апендицит – це гостре запалення червоподібного відростка сліпої кишки, яке відбувається внаслідок дії на червоподібний відросток різноманітних факторів. Дана хвороба відноситься до ургентної (екстреної) хірургічної патології, безпосередньо загрожує життю хворого та потребує негайного хірургічного втручання.

    Хвороба наскільки поширена, що операція по видаленню червоподібного відростка виконується найчастіше в загальних хірургічних відділення і складає за даними різних авторів від 60 до 70%, хоча останнім часом спостерігається зниження кількості випадків гострого апендициту. Хворіють як жінки, так і чоловіки однаково. Хвороба також зустрічається і в дітей.

    Безпосередньою причиною запалення червоподібного відростка являється розвиток інфекції в його стінці. До основних причин, які до цього призводять, належать потрапляння та застій кишкового вмісту в просвіті відростка, потрапляння в просвіт відростка так званих калових каменів, тощо. Не останню роль відіграють різноманітні запальні, інфекційні захворювання, тощо. Нерідко гострий апендицит розвивається після нещодавно перенесених хвороб на фоні загального ослаблення організму.

    Основною скаргою хворих на гострий апендицит являється біль справа в низу живота, так звана права здухвинна ділянка. В переважної більшості хворих спочатку біль починається в верхніх відділах живота, а потім поступово спускається в низ та локалізується (знаходиться) в правій здухвинній ділянці (низ живота справа). Біль спочатку приступоподібний, але з розвитком хвороби набуває постійного характеру. Інколи біль віддає в праву ногу, в праву підреберну ділянку, тощо. До інших симптомів відносять нудоту, а інколи і блювання. При цьому дані симптоми можуть виникати як один раз, так і бути множинними. Як правило в хворих підвищується температура тіла, до 38 градусів і вище. Хворі неспокійні, їх загальне самопочуття різко погіршується, що пояснюється швидким розвитком хвороби та постійно наростаючим больовим синдромом.

     При такій клінічній картині слід негайно викликати карету швидкої допомоги або самостійно звертатися до лікаря, адже дорога кожна хвилина – чим раніше встановлено діагноз та виконана операція, тим легше та швидше пацієнта видужує. І навпаки, в разі пізнього звернення та з розвитком ускладнень хвороба протікає значно важче і операцію виконати вже значно складніше.

V.УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1.«Закінчить речення»

• Тонкий кишечник у дорослої людини досягає…( 5-6 метрів)
• Його поділяють на три відділи: …,…,… (дванадцятипала, порожниста, клубова кишки)
• До дванадцятипалої кишки відкриваються протоки…(підшлункової залози та жовчного міхура)
• За добу у людини виділяється жовчі …(500-700 мл)
• Венозна кров, що відтікає від кишечнику і шлунка по кровоносних судинах, надходить до печінки через…(ворітну вену)
• Безбарвна, прозора рідина лужної реакції, яка містить трипсин, амілазу і ліпазу  - це…(травний сік підшлункової залози)
• Зеленкувато – жовта, гіркувата на смак рідина – це.. (жовч)

2. «Біологічна задача»

• Травний канал ворота для інфекції. Крім того, тут могли б відбуватися  гнилісні процеси. Чому ж цього не відбувається?

Заповніть таблицю:

Відділи травного каналу	Що і як пригнічує або знешкоджує хвороботворні чи гнилісні процеси
Ротова порожнина
Шлунок
Тонкий кишечник
Товстий кишечник

 

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §____, дати усні відповіді на (??).

Заповнити таблицю:

Відділ травної системи	Ферменти, що секретуються	Особливості будови	Процеси, що відбуваються
Тонкий кишечник	Амілаза, мальтаза, лактаза, сахараза (входять до складу кишкового соку, що секретується слизовою оболонкою кишечнику). Трипсин, хімотрип- син, амілаза, ліпаза, нуклеази (входять до складу соку підшлункової залози). Крім ферментів печінка виділяє жовч (містить солі жовчних кислот)	Складається з трьох відділів — дванадцятипалої, порожньої та клубової кишок. До дванадця- типалої кишки відкриваються протоки печінки й підшлункової залози. Порожній кишечник покритий простим циліндричним епітелієм. У його стінці є залози, які утворюють слиз, травні ферменти й гормони, що регулюють процес травлення. Стінка кишечнику утворена двома шарами гладких м’язів. Слизова оболонка тонкого кишечнику утворює безліч пальцеподібних виростів (ворсинок), у стінках яких розташовані волокна гладких м’язів. Крім того, вони містять велику кількість лімфатичних судин і капілярів. Клітини, розташовані на них, покриті мікроворсинками	Емульгування жирів, остаточне перетрав- лення всіх органічних сполук, усмоктування продуктів, що утворилися
Товстий кишечник		За структурою схожий на тонкий кишечник, але відсутні ворсинки, подовжній шар м’язів не суцільний (представлений трьома стрічками)	Усмоктування води, вироблення вітамінів симбіотичними мікроорганізмами

 

 

 

 

Урок 24. Тема « РЕГУЛЯЦІЯ ТРАВЛЕННЯ »

Цілі уроку: розширити знання учнів про нервово-гуморальну регуляцію системи травлення; удосконалювати вміння працювати в групах, творчо розв’язувати поставлені завдання; формувати потребу в здоровому способі життя.

Очікувані результати: учні:

 характеризують нервово-гуморальну регуляцію роботи системи травлення;

 застосовують знання про будову і функції органів травлення для профілактики захворювань органів травлення, харчових отруєнь.

Обладнання й матеріали: проектор, ноутбук.

Базові поняття й терміни: нервова регуляція, гуморальна регуляція,

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Гра «Хрестики – нулики»

Відшукайте пряму лінію по горизонталі, вертикалі чи діагоналі з відділів, які відносяться до одного органу травної системи людини:

А.

глотка	клубова	стравохід
Сліпа	Ободова	Сигмоподібна
дванадцятипала	пряма	порожниста

Вірна відповідь: відділи товстого кишечника

Б.

клубова	шлунок	ободова
сигмоподібна	дванадцятипала	пряма
тонка	Ротова порожнина	порожниста

Вірна відповідь: відділи тонкого кишечнику

ІІІ.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Травлення в людини є психофізіологічним процесом. Це означає, що на послідовність і швидкість реакцій впливають гуморальні чинники шлунково-кишкового тракту, якість їжі й стан вегетативної нервової системи.

Повідомлення теми та мети уроку.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Регуляція травлення 

Самостійна робота з підручником

Робота в групах:

1 група - Як регулюється слиновиділення?

2 група – Як регулюється шлункове соковиділення?

 3 група - Як регулюється виділення травного соку підшлункової залози?

4 група - Як регулюється жовчовиділення?

Регуляція слиновиділення

     Рецептори язика і слизової оболонки подразнюються їжею. По чутливих нервових волокнах нервові імпульси надходять від рецепторів до слиновидільного центру у довгастому мозку. Потім, від нього нервові імпульси, по рухових нервових волокнах, надходять до слинних залоз, що і стимулює виділення слини. Це — безумовно-рефлекторне слиновиділення.  А також виділення слини може відбуватися і тоді, коли ми бачимо їжу. Людина відчуває її запах або навіть тоді, коли думає про неї. Цей процес називається умовно-рефлекторним слиновиділенням.

Регуляція шлункового соковиділення

    При подразнені і рецепторів зору, нюху, слуху їжею ще до прийняття їжі шлунковий сік із залоз слизової оболонки починає потрапляти в шлунок (апетитний сік). Їжа потрапляє у шлунок і зразу починає розщеплюватись (умовно - рефлекторне соковиділення). Перший етап виділення шлункового соку здійснюється рефлекторно через довгастий мозок та кору великих півкуль. Подразнення рецепторів стінок шлунка відбувається тоді, коли тули потрапляє їжа в шлунок. Уже звідти нервові імпульси доходять до довгастого мозку, який у свою чергу відправляє імпульси по блукаючому нерву (у напрямі залоз шлунка). Це спричиняє виділення шлункового соку (безумовно – рефлекторне соковиділення). Гуморальна регуляція виділення шлункового соку здійснюється біологічно активними речовинами (настриг, серотонін тощо), що виділяються залозами шлунка  під час травлення їжі. Вони всмоктуються в кров і стимулюють роботу шлункових залоз.

       Серед численних факторів, що мають вплив на шлункову секрецію, можна виділити емоційний. Почуття тривоги, страху, туги пригнічує вироблення травного соку і моторику шлунка.

Регуляція виділення травного соку підшлункової залози

Секреція підшлункової залози регулюється нервовою системою і гуморально. Тут мають значення умовнорефлекторні реакції, подразнення слизових оболонок рота, стравоходу, шлунка, акти жування, ковтання. Під дією соляної кислоти, що потрапляє в дванадцятипалу кишку з харчовою масою, у стінці кишки продукується гормон секретин, який з кров'ю виноситься у підшлункову залозу, збуджуючи її діяльність. На роботу підшлункової залози впливають проміжні продукти білкового і жирового обмінів, які потрапили в кров.

Регуляція жовчовиділення

    Регуляція жовчовиділення забезпечується нервовою та гуморальною системами. Нервові імпульси, що надходять по блукаючому нерву, стимулюють жовчовиділення, а по симпатичному - пригнічують його. Саме тому нервові перенапруження, при яких збуджується симпатична нервова система, негативно впливають на виділення жовчі й на процеси травлення в цілому. Існує й умовнорефлекторне жовчовиділення (наприклад, під час розмови про їжу). Гуморальна регуляція жовчовиділення пов'язана з діяльністю деяких гормонів (наприклад, гормони залоз дванадцятипалої кишки й гіпофіза стимулюють, а гормони жовчного міхура пригнічують жовчовиділення).

Умовно-рефлекторна нервова регуляція процесів травлення здійснюється на вид їжі, її запах, смак, думки про неї та безумовно-рефлекторна при надходженні їжі до органів травлення механо-, хемо-, терморецепторами.

 Гуморальна регуляція здійснюється залозами внутрішньої секреції (гіпофізом, щитоподібною, наднирниками, підшлунковою) та місцевими  гормонами стінок шлунково-кишкового тракту (гастрин, гістамін, секретин) та продуктами гідролізу нутрієнтів.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V.УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

 Виконання вправ в програмі «LearningApps.org»

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §______, дати усні відповіді на (??).

 

 

Урок 25. Тема «ХАРЧОВІ РОЗЛАДИ ТА ЇХ ЗАПОБІГАННЯ»

Цілі уроку: ознайомити учнів із перебігом основних захворю­вань шлунково-кишкового тракту; ознайомити з наданням першої медичної допо­моги в разі цих захворювань; сформулювати   правила   гігієни   нормального травлення; провести антинікотинову, антиалкогольну пропа­ганду.

Очікувані результати: учні:

називають хвороби органів травлення;

пояснюють негативний вплив на травлення алкоголю та тютюнокуріння; причини виникнення хвороб травної системи;

висловлюють судження значення знань про функції та будову травної системи для збереження здоров’я;

усвідомлюють значення профілактики захворювань травної системи;

застосовують знання для профілактики захворювань органів травлення, харчових отруєнь.

Обладнання й матеріали: проектор, ноутбук.

Тип уроку: закріплення, узагальнення і систематиза­ції знань.

1.    ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

«Загадковий диктант»

Необхідно вибрати правильні твердження, які стосуються особливостей будови та функції травної системи людини. Якщо правильно виконаєте завдання, то визначите назву організму, який безпосередньо пов’язаний з темою сьогоднішнього уроку.

Г Підшлункова залоза — це найбільша залоза в організмі людини

Л Початковий відділ тонкого кишечнику — клубова кишка

А За відсутності вітамінів в організмі виникають захворювання — авітамінози

И Сніданок має бути поживним і містити не менше ніж 50 % добового раціону

С При варінні м’яса руйнується до 50 % вітамінів

К Харчуватися краще чотири рази на день

А Центр слиновиділення розташований у довгастому мозку

Р За рахунок пульпи зуб живиться і росте

Т Кутні зуби мають чотири корені

И Загальна довжина товстого кишечнику дорівнює 1,5–2 м

Д Апендикс — це червоподібний відросток сліпої кишки

П Всисна поверхня тонкого кишечнику сягає 100 м²

А Товстий кишечник містить велику кількість мікроорганізмів

Відповідь:

а

с

к

а

р

и

д

а

• Яке відношення має цей організм до травної системи? (Аскарида паразитує у травній системі людини, викликаючи захворювання.)
• Що ви знаєте про гастрит шлунку?
• Чи мали ви коли-небудь харчове отруєння?

 

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Як бачимо, захворювань травної системи є багато. Для того щоб прожити довге життя в повному здо­ров'ї, потрібно знати все про гігієну травлення, хар­чові отруєння та інші захворювання.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Хвороби шлунково – кишкового тракту. Харчові розлади та запобігання ним. 

Захворювання органів травної системи посідають друге місце після серцево – судинних хвороб. Трапляються вони і в молодому віці. Причини більшості захворювань залежать в основному від самої людини, способу її життя.

Найпоширенішою хворобою шлунка є гастрит. Це запалення слизової оболонки шлунка, що спричинює порушення його функцій.

• Як ви вважаєте, які фактори сприяють виникненню  запалення слизової оболонки шлунка?

(Виникає гастрит через недотримання режиму харчування, неякісне харчування (вживання занадто гарячої і гострої  їжі), погане пережовування їжі, вживання алкоголю, куріння тощо.)

У деяких випадках гастрит може передувати  розвитку виразкової хвороби шлунку.

• Чому  виникає виразка ?

(Порушується захисний барєр шлунка – шар слизу, який його покривав. Унаслідок цього соляна   кислота і пепсин потрапляють до клітин внутрішньої оболонки шлунка і подразнюють її. Так утворюється виразка)

Холецистит – запалення жовчного міхура.

Жовчнокам’яна хвороба – утворення в жовчному міхурі камінців.

Панкреатит - запалення підшлункової залози.

Стоматити- запалення слизової оболонки ясен і рота.   

Дисбактеріоз – зміна бактеріальної мікрофлори кишечника.

Блювання – рефлекторний акт видалення назовні вмісту шлунку.

Відрижка – вихід із шлунку повітря, що потрапило разом із їжею.

Печія — відчуття печіння по ходу стравоходу, частіше в нижній його третині, так чи інакше пов'язане з витоком вмісту шлунку в стравохід

 Хвороби органів травної системи виникають ще й у наслідок різноманітних отруєнь, проникнення інфекцій, гельмінтів.

          Харчовими отруєннями називають такі захворювання людини, що передаються переважно через їжу. Вони можуть спричинюватися потраплянням з їжею отруйних продуктів бактеріальної або небактеріальної природи.

Робота в групах (випереджальне домашнє завдання)

1 група – бактеріальні  харчові отруєння

2 група – небактеріальні харчові отруєння

3 група – вірусні та глистяні  захворювання органів травної системи

4 група – вплив алкоголю і нікотину на травлення

 

 

Захворювання	Причини виникнення й симптоми	Заходи профілактики
Харчові отруєння	Виникають унаслідок потрапляння до організму з їжею отруйних продуктів біологічної або небіологічної природи. Ознаки: біль у животі, блювота, пронос,  головний біль, запаморочення	Уживання в їжу тільки якісних продуктів
Сальмонельоз	Виникає внаслідок потрапляння до організму бактерій з роду сальмонел від хворих або здорових (бактеріоносії) людей або тварин. Ознаки: біль у животі, блювота, пронос, головний біль, запаморочення	Уживання в їжу тільки якісних продуктів, не забруднених бактеріями (м’яса, молока, яєць)
Ботулізм	Виникає внаслідок потрапляння до організму токсину, який виробляють палички ботулізму. Бактерії інфікують м’ясні, овочеві й рибні консерви, солону й копчену рибу, ковбасу. Ознаки: біль у животі, головний біль, запаморочення, блювота, запори, порушення зору, мови, ковтання й дихання	Уживання в їжу тільки якісних продуктів і тільки відповідно до терміну придатності. Дотримання правил зберігання й кулінарної обробки продуктів
Дизентерія	Виникає внаслідок потрапляння до організму дизентерійної палички (бактерійна дизентерія) або амеби (амебна дизентерія) через молоко, воду або предмети, з якими контактував хворий. Ознаки: слабкість, нездужання, нудота, іноді блювота, пронос, підвищення температури	Дотримання правил особистої гігієни, миття або правильна кулінарна обробка продуктів
Холера	Виникає внаслідок потрапляння до організму холерного вібріона через молоко, воду, продукти або предмети, з якими контактував хворий. Ознаки: сильний пронос, блювота, можливі судоми	Дотримання правил особистої гігієни, миття або правильна кулінарна обробка продуктів
Глистові захворювання	Виникають унаслідок потрапляння до організму паразитичних черв’яків (глистів). Залежно від виду гельмінта розвивається ураження того або іншого органа з відповідними симптомами. Загальними ознаками є втрата ваги, загальне нездужання, дратівливість	Дотримання правил особистої гігієни, вживання в їжу тільки якісних продуктів

• Яку першу долікарську допомогу необхідно надати  у разі отруєнь?

Це повинен знати кожен!!! Перша допомога у разі отруєнь повинна бути спрямована на видалення з організму людини недоброякісної їжі, залишків грибів та рослин. Викликавши швидку допомогу, необхідно: промити шлунок – дати людині випити підряд 5-6 склянок слабкого (рожевого) розчину перманганату калію, а потім, подразнюючи двома пальцями корінь язика та задню стінку глотки, викликати блювання. Так варто зробити кілька разів. промити кишечник – увести через задній прохід близько 1 л теплої води за допомогою клізми. Воду вводять повільно і залишають потерпілого лежати на боці 5-20 хв.

Вправа «Мікрофон»

• Назвіть заходи профілактики харчових отруєнь

Складання опорного конспекту:

З метою профілактики інфекційних захворювань та харчових отруєнь необхідно:

• не вживати продуктів і напоїв, які викликають сумнів щодо їх доброякісності та з простроченими термінами споживання.
•  зберігати продукти харчування тільки у спосіб, зазначений на упаковці, та у встановлений термін;
• не купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб;
•  не готувати продукти із запасом, приготовлені страви вживати відразу. Зберігання без холоду не повинно перевищувати 2 годин;
• не брати в дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби та інші продукти, які потребують охолодження при зберіганні);
• при споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити водою;
•  не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водоспоживання;
• перед приготуванням їжі та перед її вживанням завжди мити руки з милом;
• обов’язково мити руки після відвідування туалетів.

Небактеріальні харчові отруєння

    Отруєння небактеріальної природи виникають внаслідок вживання продуктів, отруйних за своєю природою (наприклад, отруйні гриби, ягоди) та продуктів, які місять хімічні речовини (наприклад, нітрати, пестициди тощо).  Необхідно насамперед зупинитися на отрутних грибах, тому що захворювання, викликані ними, займають важливе місце серед небактеріальних харчових отруєнь.  З всіх отрутних грибів найбільш небезпечним, безсумнівно, є бліда поганка, до складу якої входять сильнодіючі токсичні речовини – аманітогемолізін і аманітотоксін. Про грізні наслідки, зв'язаних з випадковим її вживанням у їжу, свідчить хоча б той факт, що смертність при даних отруєннях досягає 50% і більш.  Клінічна картина цього отруєння звичайно має холероподібну форму, коли після інкубаційного періоду, що дорівнює в середньому 10 – 12 ч, у потерпілих відзначаються жорстокі болі в животі, частий стілець, неприборкана блювота, зневоднювання організму, жовтяниця, коматозний стан.   Найбільше часто отруєння блідою поганкою спостерігаються серед дітей, чому сприяє та обставина, що вона є смертельно небезпечним двійником таких їстівних грибів, як печериці і сироїжки. До небактеріальних отруєнь  можна віднести і нітратну метгемоглобінемію, зв'язану з тривалим споживанням ковбас і питної криничної води, що містить багато нітратів. Установлено, що дана інтоксикація має істотне значення не тільки для здоров'я грудних дітей, але і для дорослих, особливо страждаючим захворюванням легень, коронарною недостатністю й анемією. Це зв'язано з тією обставиною, що навіть при порівняно низьких рівнях метгемоглобіну відзначається інактивація оксигемоглобіну і зниження доставки кисню до тканин. Небезпека збільшується ще тим, що підвищений зміст нітратів виявляється й у цілому ряді рослинних продуктів, у тому числі в картоплі, моркві, ріпі, редисі, кольоровій капусті, салаті й ін. Останнє порозумівається інтенсивним застосуванням азотних і азотистих добрив.

Вплив алкоголю і нікотину на травлення

      Багато людей віддають перевагу безпосередньому задоволенню від вживання алкогольних напоїв і куріння тютюну, а не зниженню ризику захворювання нехай навіть важкою хворобою в майбутньому.

    Вживання алкогольних напоїв призводить до розладу апетиту. Спочатку він вибірково знижується, а потім повністю зникає. Хворі на хронічний алкоголізм, як правило, худнуть. У них з'являються ознаки передчасного в'янення, старіння.

     Вплив алкоголю на слизову оболонку шлунка та її залозистий апарат виявляється в порушеннях секреторної, ферментативної і рухової  діяльності шлунка, а також органічних змінах слизової оболонки, частіше у вигляді гіпертрофічного катару. У людей, які постійно п'ють спиртні напої обов'язково розвивається гастрит.  Розвиток гастриту обумовлено не тільки безпосереднім впливом спиртних напоїв на слизову оболонку, але і порушенням центральної регуляції функцій шлунка.  Алкоголь є дуже частою причиною панкреатитів.

      Під впливом токсичної дії нікотину у курців спостерігаються розлади травлення у різних відділах травної системи. Відзначено, що тютюновий дим послаблює нюх і сприйняття смакових відчуттів, збільшує слиновиділення, розпушує ясна, сприяє кровотечі і утворення виразок на слизовій оболонці порожнини рота. Крім того, він впливає на емаль зубів і здатний руйнувати дентин. Секреція слинних залоз під впливом нікотину спочатку підвищується, а потім пригнічується.

     Крім розлади травлення в порожнині рота, під дією нікотину порушується травлення в шлунку. Згідно зі статистичними даними, у курців частіше зустрічається виразкова хвороба шлунку, хронічний гастрит. При нікотинізмі у хворих часто спостерігається зниження кислотності шлункового соку.

    VI. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

 Вправа «Консультує лікар»

• До лікарні прийшов хворий зі скаргами на часте рідке випорожнення з домішками слизу і крові, яке супроводжується болем. У хворого підвищена температура й озноб. Яке захворювання діагностується у хворого?

            (Відповідь: Дизентерія)

• До лікарні потрапила велика група туристів з гострим отруєнням. У всіх спостерігалася задуха, спазм дихальних шляхів, розширені зіниці, важке дихання. Більшість скаржилася на погіршення зору та сухість у горлі. З’ясувалося , що туристи їли червону рибу. Чи могла стати риба причиною хворобі? Якщо так, то якої?

            (Відповідь: Ботулізм)

• Вважається, щоб гарно співати, необхідно споживати сирі яйця. Однак нерідко в охочих до сирих яєць виникає гостре інфекційне захворювання травної системи. Яке і чому?

 (Відповідь: Сальмонельоз)

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Повторити  § __________, Підготуватися до контрольної роботи.

 

 

Урок  26. Контрольна робота з теми «ХАРЧУВАННЯ І ТРАВЛЕННЯ»

Цілі уроку: виявити рівень навчальних досягнень учнів з теми «Харчування і травлення»; здійснити контроль і корекцію їхніх знань; перевірити вміння учнів оперувати біологічними термінами, застосовувати знання в стандартних і змінених умовах; розвивати навички письмово висловлювати думку; удосконалювати вміння творчо вирішувати поставлені завдання, відповідати на різнорівневі запитання; виховувати почуття відповідальності, охайність, самостійність.

Очікувані результати: учні:

розпізнають органи травної системи на малюнках;

характеризують функцію слинних залоз, склад слини, будову і функції зубів, будову шлунка, ферменти шлункового соку, будову і функції тонкого та товстого кишечнику, функції печінки та жовчі;

пояснюють роль печінки і підшлункової залози в травленні.

Обладнання: аркуші з різнорівневими завданнями І та ІІ варіантів

Тип уроку: урок контролю знань.

І.  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

ІІІ. КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

1. Роздача індивідуальних карток із завданнями.
2. Інструктаж щодо виконання завдань, пояснення шкали оцінювання завдань різних рівнів складності.
3. Виконання завдань учнями.

Варіант 1

1 РІВЕНЬ:

Вкажіть правильну відповідь (правильна відповідь 0,5 бал)

1. До складу шлункового соку входить фермент пепсин.
2. Вуглеводи розщеплюються до амінокислот..
3. Слинні залози розташовані у ротовій порожнині.

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

4. Поживні речовини в організмі людини всмоктуються переважно у :                            а) шлунку; б) тонкому кишечнику; в) товстому кишечнику.

5. Дисиміляція – це : а) розщеплення органічних сполук; б) утворення органічних сполук.

6. Запалення слизової оболонки шлунку — це: а)  гастрит;  б)  виразка ;                         в)  діарея; г)  панкреатит;

2 РІВЕНЬ.

Доповніть незакінчене речення. ( правильна відповідь 0,5 бал.)

7. Прозора рідина, що має кислу реакцію і містить ферменти, слиз та соляну кислоту _

8. При нестачі в організмі вітамінів виникають захворювання _________

9. Соляна кислота входить до складу__________________________________

Прості завдання з відкритою відповіддю

10 . Яку хворобу спричиняє недостача в організмі вітаміну С? _______________

11. Понижений вміст вітамінів у організмі людини – це _____________

12. Які зуби розрізняють у людини? _________________________________

3 РІВЕНЬ ( правильна відповідь 1 бал)

Тестові завдання з кількома варіантами відповіді.

13. Виберіть із наведеного переліку ознаки, характерні для білків: а) продуктами розщеплення є амінокислоти; б) продуктами розщеплення  молекули глюкози; в) продуктами розщеплення є гліцерин і жирні кислоти; г) у клітинах перетворюються на глікоген; д) ніколи не відкладаються про запас; е) насамперед виконують будівельну функцію; ж) насамперед виконують енергетичну функцію.

14. Установити відповідність між органами травної системи та функціями, що вони виконують:

А	Б	В	Г

1    Всмоктування води та формування калових мас

2    Хімічна та механічна обробка їжі

3    Остаточне розщеплення поживних речовин

4    Виробляє травний сік, що містить ферменти, які сприяють розщепленню всіх поживних речовин

5    Виконує бар’єрну функцію

Заповніть таблицю

Органічні речовини	Місце розщеплення	Ферменти, під дією яких відбувається розщеплення	Кінцеві продукти розщеплення
Білки
Жири
Вуглеводи

4 РІВЕНЬ    Дати відповідь на одне питання. ( 3 бали)

1. У чому проявляється відповідність будови тонкого кишечника людини його функціям?

2. У чому проявляється і чим забезпечується бар’єрна функція шкіри.?

Варіант 2

1 РІВЕНЬ:

Вкажіть правильну відповідь ( правильна відповідь 0,5 бал)

1. На процес травлення впливає соляна кислота, яка входить до складу шлункового соку.
2. Авітаміноз виникає при нестачі вітамінів.
3. Остаточне травлення відбувається у шлунку.

 

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

      4. Печінка – це : а) залоза; б) гормон; в) фермент;

      5. Укажіть кінцеві продукти розщеплення жирів у травному тракті:

а) амінокислоти;    б)  моносахариди;  в)  вода;  г) гліцерин та жирні кислоти

     6. Добова норма вітаміну С дорівнює приблизно: а) 5 мг; б) 50 мг.

2 РІВЕНЬ.

Доповніть незакінчене речення. ( правильна відповідь 0,5 бал.)

7. Всі відомі вітаміни поділяють на дві групи ___________________________

8. Панкреатит – це запалення _________________________________________

9. Зеленувато-жовта гіркувата рідина, що утворюється печінкою, - це _____

Прості завдання з відкритою відповіддю

10 . Які ферменти входять до складу шлункового соку? _________________

11. Найбільша залоза організму – це __________________________________

12. Нестача яких речовини завдає найбільшої шкоди здоров’ю людини. ?____

3 РІВЕНЬ ( правильна відповідь 1 бал)

Тестові завдання з кількома варіантами відповіді.

13. Виберіть із наведеного переліку ознаки, характерні для жирів : а) продукти розщеплення - амінокислоти; б) продукти розщеплення - молекули глюкози; в) продуктами розщеплення є гліцерин і жирні кислоти; г) у клітинах перетворюються на глікоген; д) ніколи не відкладаються про запас; е) насамперед виконують будівельну функцію; ж) насамперед виконують енергетичну функцію.

14.Установіть відповідність між органами травної системи та функціями які вони виконують:

А	Б	В	Г

1. виконує секреторну, захисну, обмінну і синтетичну функції

2. виробляє травний сік, що містить ферменти, які сприяють розщепленню всіх поживних речовин

3. хімічна та механічної обробка їжі

4.  проведення їжі з порожнини рота й глотки до шлунку

5. всмоктування поживних речовин у кров і лімфу

А_____ Б_______ В_____ Г_______

Заповніть таблицю

Органічні речовини	Місце розщеплення	Ферменти, під дією яких відбувається розщеплення	Кінцеві продукти розщеплення
Білки
Жири
Вуглеводи

 

4 РІВЕНЬ    Дати відповідь на одне питання. ( 3 бали)

1. Яке значення обміну речовин в організмі людини?

2. Охарактеризувати будову шкіри та довести її значення для організму людини.

 

Варіант  ІІІ.

І рівень (по 0,5 бала за кожне завдання)

Позначте одну правильну відповідь.

1. У дорослої людини в нормі загальна кількість різних видів зубів дорівнює:

А  8 різців, 4 ікла, 20 кутніх зубів                              

Б  4 різці, 8 іклів, 20 кутніх зубів                              

В  10 кутніх зубів, 10 різців, 8 іклів

Г  4 різці, 2 ікла, 10 кутніх зубів

2. Укажіть кінцеві продукти розщеплення білків у травному тракті:

А  амінокислоти          

Б  моносахариди         

В  вода

Г  гліцерин та жирні кислоти

3. Соляна кислота входить до складу:

А  слини                       

Б  жовчі                        

В  шлункового соку

Г  травного соку підшлункової залози

4. Гіповітаміноз — це

А  відсутність вітамінів в організмі                          

Б  підвищений вміст вітамінів                                  

В  понижений вміст вітамінів

Г  норма вітамінів

5. Запалення слизової оболонки шлунка — це:

А  гастрит                    

Б  виразка                    

В  діарея

Г  панкреатит

6. За відсутності в організмі вітаміну В₁ виникає:

А  рахіт                         

Б  цинга                       

В  «куряча сліпота»

Г  «бері-бері»

ІІ рівень (по 1 балу за кожне завдання)

7. Із запропонованих відповідей виберіть дві або більше правильних.

Характерними особливостями слини є:

1   безбарвна слизувато-клейка речовина                

2   за добу її виробляється 1–1,5 л

3   за добу її виробляється 500–700 мл

4   містить лізоцим

5   зеленувато-жовта, гіркувата на смак рідина

6   активізує дію деяких ферментів підшлункової залози

7   посилює рухову активність кишок

8   затримує гнильні процеси

9   містить травні ферменти амілазу і мальтазу

10 муцин, який входить до її складу, зволожує та обволікає їжу

8. Установіть відповідність між назвами органів травлення та цифрами на малюнку:

А  шлунок

Б  дванадцятипала кишка

В  товстий кишечник

Г  ротова порожнина

Д стравохід

Е глотка

Є пряма кишка

1_____ 2_____ 3_____ 4_____ 5____ 6_____ 7____ 8______

 9. Установіть відповідність між органами травної системи та функціями, які вони виконують:

А                 Б               В              Г

1    виконує секреторну, захисну, обмінну і синтетичну функції

2   виробляє травний сік, що містить ферменти, які сприяють розщепленню всіх поживних речовин

3   хімічна та механічна обробка їжі

4   проведення їжі з порожнини рота й глотки до шлунка

5   всмоктування поживних речовин у кров і лімфу

ІІІ рівень (по 1,5 бала за кожне завдання)

10. Чому при алкогольному отруєнні першою страждає печінка?

11. Чому при відхиленні норм кислотності у шлунку порушується травлення?

                               IV рівень (3 бали)

12. Доведіть, що зуб — живий орган.

Варіант IV

І рівень (за кожне завдання по 0,5 бала)

Позначте одну правильну відповідь.

1.   У дорослої людини в нормі на верхній щелепі налічується:

А   8 різців, 4 ікла, 20 кутніх зубів

Б    4 різці, 8 іклів, 20 кутніх зубів

В   10 кутніх зубів, 10 різців, 8 іклів

Г    4 різці, 2 ікла, 10 кутніх зубів

2.   Укажіть кінцеві продукти розщеплення жирів у травному тракті

А   амінокислоти

Б    моносахариди

В   вода

Г    гліцерин та жирні кислоти

3.   Речовини, що розщеплюються під дією ферменту шлункового соку — пепсину

А   жири

Б    білки

В   вуглеводи

Г    нуклеїнові кислоти

4.   Авітаміноз — це

А   відсутність вітамінів в організмі

Б    підвищений вміст вітамінів

В   понижений вміст вітамінів

Г    норма вітамінів

5.   Запалення слизової оболонки підшлункової залози — це

А   гастрит

Б    виразка

В   діарея

Г    панкреатит

6.   За відсутності в організмі вітаміну С виникає

А   рахіт

Б    цинга

В   «куряча сліпота»

Г    «бері-бері»

ІІ рівень (за кожне завдання 1 бал)

1.   Із запропонованих відповідей виберіть дві або більше правильних.

Характерними особливостями жовчі є:

1    безбарвна слизувато-клейка речовина

2    за добу виробляється 1–1,5 л

3    за добу виробляється 500–700 мл

4    містить лізоцим

5    зеленкувато-жовта, гіркувата на смак рідина

6    активізує дію деяких ферментів підшлункової залози

7    посилює рухову активність кишок

8    затримує гнильні процеси

9    містить травні ферменти амілазу та мальтазу

10  муцин, який входить до її складу, зволожує та обволікає їжу

2.   Установіть відповідність між назвами органів травлення та цифрами на малюнку

А   стравохід           Д пряма кишка

Б    пряма кишка  Є товстий кишечник

В   тонкий кишечник Е ротова порожнина

Г    глотка     А_____Б____В___Г___Д____Е___Є___

 

 

3.   Установіть відповідність між органами травної системи та функціями, які вони виконують:

А                 Б                 В                  Г

1    Всмоктування води та формування калових мас

2    Хімічна та механічна обробка їжі

3    Остаточне розщеплення поживних речовин

4    Виробляє травний сік, що містить ферменти, які сприяють розщепленню всіх поживних речовин

5    Виконує бар’єрну функцію

 А____Б_________В_____Г______

ІІІ рівень (за кожне завдання 1,5 бала)

1.   В емалі зуба відсутні нервові закінчення, однак він чутливий до змін температури, сприймає тиск. Чим це можна пояснити?

2.   Чому вживання ліків через рот менш ефективне, ніж ін’єкції?

IV рівень (3 бали)

Доведіть, що будова тонкого кишечнику відповідає його функціям.

ПІДСУМОК УРОКУ.

Д/З. Повторити §____.

 

 

Урок 27. Тема «ЗНАЧЕННЯ ДИХАННЯ. СИСТЕМА ОРГАНІВ ДИХАННЯ»

Цілі уроку: ознайомити учнів зі значенням дихання як процесу, необхідного для життя, розглянути органи дихання, показати взаємозв’язок їх будови з функціями, що виконуються.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, фотографіях, муляжах):   органи дихання;
встановлюють взаємозв’язок: будови та функцій органів дихання;

оперують термінами:  дихання, повітроносні шляхи, легені,

називають: етапи дихання;  органи дихання;

характеризують:  процес утворення голосу та звуків мови;
пояснюють:  значення дихання;
висловлюють судження:  щодо значення знань про функції та будову дихальної системи для збереження здоров’я;

Обладнання й матеріали: таблиці із зображеннями органів дихання різних хребетних, таблиця «Органи дихання», моделі гортані й легень, відео «Будова й робота органів дихання», проектор, ноутбук.

Базові поняття й терміни: дихання, зовнішнє й внутрішнє дихання, носова порожнина, носоглотка, глотка, гортань, трахея, бронхи, бронхіальне дерево, бронхіоли, альвеоли, легені, плевра, плевральна порожнина, плевральна рідина.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

У народі кажуть: «Потрібен як повітря», маючи на увазі те, без чого не можна прожити. Справді, людина витримує без їжі кілька десятків днів, без води — кілька днів, а без повітря — лише 5 хвилин!

Послухайте пораду лікаря хворому з роману М. Павленка «Щастя»: «Ваша хвороба вимагає простих ліків — повітря. Побільше його — і наяву, й уві сні. Навчіться дихати. Звикайте ставитися до повітря, як до їжі, пережовуйте його носовою порожниною, куштуйте, пробуйте на запах, насолоджуйтесь ним, як гурман...»

Виконуйте ці поради, використовуючи знання про дихальну систему, які ви отримаєте на сьогоднішньому уроці.

Повідомлення теми уроку. Спільне з учнями визначення мети і завдань уроку.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

* Що таке дихання?

* Чи всі організми дихають?

1. Значення дихання

        Життєдіяльність організму зв’язана з постійним витрачанням енергії, яка йде на роботу різних органів і на зігрівання тіла. Енергія звільняється при розпаді білків, жирів і вуглеводів. Цей розпад супроводиться окисленням, при якому складні молекули органічних речовин приєднують кисень і розщеплюються.

         Без енергії і кисню, який бере участь у її звільненні, не відбувається ні одного життєвого процесу. Отже, від діяльності органів дихання залежить робота всіх органів тіла.

• Які процеси характерні для  дихання?

Складання опорного конспекту:

Дихання характеризують такі процеси:

1. Вентиляція легенів (обмін повітря між зовнішнім середовищем і альвеолами легень)

2. Дифузія газів у легенях (обмін газів між кровю та альвеолярним повітрям)

3.  Транспортування газів кровю

4. Дифузія газів у тканинах (обмін газів між кровю і тканинами)

5.  Використання  кисню клітинами і виділення ними вуглекислого газу

Цілісний процес дихання умовно поділяють на зовнішнє дихання і внутрішнє дихання.

• Як ви гадаєте, які з процесів, що характеризують дихання відносяться до зовнішнього дихання, а які – до внутрішнього?

Проектування опорної схеми на екран:

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемне питання:

 

 

Римський лікар Клавдій Гален (129-201 н.е) вважав, що дихання виконує три функції:

• Підтримує вогонь, який виникає у серці;
• Забезпечує надходження повітря у кров;
• Виділяє продукти горіння від полум’я в серці

Ви згодні з Галеном?    (обговорення питання)

• Які функції виконує дихальна система?

Функції дихальної системи:

• Здійснює газообмін між організмом і зовнішнім середовищем;
• Є важливим чинником теплорегуляції;
• Виконує функцію виділення (наприклад, вода, вуглекислий газ, бактерії )
• Елементи системи зумовлюють нюх і утворюють голосовий апарат

Формулювання висновку:

Дихання, як і кровообіг, надзвичайно важливе для забезпечення гомеостазу організму. Порушення дихання призводить не тільки до зміни газового складу внутрішнього середовища організму, а й до глибо змін у всіх реакціях обміну, в усіх процесах життєдіяльності.

2. Будова і функції органів верхніх дихальних шляхів

• Які органи входили до дихальної системи ссавців?

 

Дихальна система людини, як і ссавців, складається  з повітроносних шляхів та легенів.

Проектування зображення на екран:    

                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повітря при вдиху заходить до носової порожнини. Носова порожнина ділиться хрящовою перегородкою на дві половини – праву і ліву. На перегородці розташовуються три носові раковини, які утворюють носові ходи: верхній, середній і нижній. Стінки порожнини носа вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм. У носові порожнині воно: зігрівається, очищується, зволожується, знезаражується.

Пошукова робота в групах

Завдання групам:

1 група - Які особливості будови носової порожнини сприяють зігріванню повітря?    ( Слизова оболонка має густу сітку кровоносних судин і капілярів. Кров, що тече по цих судинах, зігріває  повітря, яке людина вдихає.)

2 група – Які особливості будови носової порожнини сприяють очищуванню повітря? (Війки миготливого  епітелію, рухаючись різко і швидко в напрямку ніздрів і повільно й плавно в напрямку легень, затримують і виводять назовні пил та мікроорганізми, які осідають на слиз оболонки.)

3 група - Які особливості будови носової порожнини сприяють зволоженню повітря? ( Слизова оболонка має густу сітку кровоносних судин і капілярів. Кров, що тече по цих судинах, зволожують чи охолоджує повітря, яке людина вдихає.)

4 група - Які особливості будови носової порожнини сприяють знезараженню повітря?      (Залози слизової оболонки виділяють слиз, який зволожує стінки порожнини і знижує життєздатність бактерій які потрапляють з повітря.)

Формулювання висновку:

       Таким чином, повітря, яке надходить в легені через носову порожнину, очищується, зігрівається і знезаражується. Це не відбувається при диханні через ротову порожнину.

• Коли і чому ми чхаємо?

Чхання – рефлекторний видих через носову порожнину.    

 В слизовій оболонці верхньої носової раковини і верхнього відділу перегородки носа знаходяться спеціальні нюхові клітини (рецептори), які утворюють периферичну частину нюхового аналізатора (органа нюху).

      Поруч з нюховою порожниною розташовані чотири повітроносні придаткові пазухи носа. Найбільші з них є гайморові (містяться у верхніх щелепах) та лобна (в центрі лоба). Пазухи з’єднуються каналами з порожниною носа.

     З порожнини носа повітря надходить в носоглотку. У ній містяться скупчення лімфатичних мигдаликів, які у разі запалення можуть збільшуватись і перетворюватися на аденоїди – розростання білястого кольору.

Повідомлення  на тему «Аденоїди»

Аденоїди — це надмірне збільшення носоглоткової мигдалини. Найчастіше аденоїди зустрічаються в дітей у дошкільному віці. Після 10 років аденоїдна тканина зазвичай піддається зворотному розвитку, у зв’язку із чим у дорослих вони бувають украй рідко. До причин, що сприяють розвитку даної хвороби, належать: запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, інфекційні захворювання (кір, скарлатина, дифтерія, грип), при яких відбувається поразка слизової оболонки порожнини носа й мигдалин, що призводить до порушення носового дихання.

Основною ознакою аденоїдів є тривала скутість носового дихання. Одночасно мають місце рясні виділення з носа, що стікають у носоглотку. Хворі діти сплять із відкритим ротом, хропуть. Вони мляві, апатичні, їх непокоять головні болі. Слух у них часто понижений. При повному припиненні носового дихання дитина дихає ротом. Рот у неї постійно відкритий, нижня щелепа відвисає, згладжуються носо-губні складки, унаслідок чого обличчя набуває характерного виразу. При тривалому порушенні носового дихання змінюється склад крові, знижується кількість еритроцитів і гемоглобіну, збільшується кількість лейкоцитів, порушується функція нирок і шлунково-кишкового тракту, порушується обмін речовин, виявляються гормональні порушення. Усе це впливає на нервову систему дитини.

     З носоглотки повітря потрапляє в глотку, в якій перехрещуються дихальні й травні шляхи. Від глотки починаються дві трубки: дихальна – гортань, та травна – стравохід, розміщений позаду гортані.

3. Будова і функції нижніх дихальних шляхів

    Пройшовши глотку повітря потрапляє в гортань.  Гортань має лійкоподібну форму і  складається з девяти напіврухомо зєднаних хрящів, які оточені ззовні і зсередини м'язами. Внутрішня поверхня гортані вистелена слизовою оболонкою  і має рецептори. Найбільший хрящ гортані – щитовидний – визначає розміри гортані. Цей хрящ легко прощупується на передній поверхні шиї. Над ним розташовується надгортанник.

     Чоловіча гортань більша, ніж жіноча. Для чоловіка  характерна гострокутна витягнута вперед гортань, яка проступає на передній поверхні шиї у вигляді кадика («адамове яблуко»). Верхній отвір гортані називається входом в гортань, має овальну форму.

Проведіть самоспостереження:

Знайдіть щитоподібний хрящ на своїй шиї і зробіть ковтальний рух (під час ковтання хрящ рухається вгору, а потім повертається на своє місце )

• Чому під час ковтання щитоподібний хрящ рухається вгору?

(Під час руху надгортанник закриває вхід у трахею в по ньому як по мосту, слина або грудочка їжі рухається у стравохід)

• Чому під час ковтання припиняються дихальні рухи?

(мяке піднебення (язичок) зариває вхід до носової порожнини. Унаслідок цього повітря в момент ковтання потрапити в легені не може)

При диханні вхід в гортань відкритий, при ковтанні гортань закривається рухливим хрящем – надгортанником.

   Кожен із вас знайомий з таким явищем як кашель. Ви з ним стикаєтесь під час хвороби, чи коли поперхнулись шматочком їжі чи ковтком води. І дуже часто ставимо  таке питання: чому ми кашляємо?

• Що таке кашель?
• Яке значення має кашель для організму?

    Кашель — це захисна реакція організму, захисний дихальний  рефлекс, який допомагає очищенню дихальних  шляхів  від скупчення слизу або очищенню від чужорідних тіл. Кашель виникає в результаті подразнення рецепторів, які знаходяться в слизовій оболонці гортані, трахеї і бронхів. Як правило, організм реагує таким чином на порушення прохідності дихальних шляхів або на здавлення бронхів (наприклад, збільшеним лімфатичним вузлом). Завдяки кашлю порожнина гортані очищається, що дає змогу очистити інші органи дихання.

        Гортань не тільки повітроносний орган, а й орган утворення голосу. Поперек гортані натягнуті дві голосові зв'язки, що складаються з еластичних пружних волокон, паралельних одне одному. Між голосовими зв'язками є голосова щілина. Натяг голосових зв'язок змінюється завдяки скороченню або розслабленню прикріплених до них м'язів. При цьому голосова щілина може звужуватися або розширюватися.

          Голосові зв'язки відіграють головну роль в утворенні голосу. Голос утворюється тільки тоді, коли повітря, яке видихається, проходить через голосову щілину і натягнуті зв'язки починають коливатися. Голос тим вищий, чим більша частота коливань голосових зв'язок.

Самостійна робота з підручником:

• Де відбувається остаточне формування звуку?
• Які органи крім гортані, беруть участь в утворенні голосу?

   Остаточне формування звуку відбувається у порожнинах глотки, рота і носа. В утворенні голосу беруть участь також язик, губи та нижня щелепа. Завдяки цьому ми вимовляємо ті чи інші голосні й приголосні звуки.

Усі органи, які беруть участь у голосоутворенні утворюють голосовий апарат

Складання опорного конспекту:

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемне питання:

• У ссавців і багатьох птахів є голосові зв’язки. У мавп вони подібні до людських. Але жодна з тварин не здатна до свідомої членороздільної мови. Як ви це поясните?

      У інших ссавців і багатьох птахів теж є голосові зв'язки, та тільки людині притаманна членороздільна мова. Ця особливість пов'язана з розвитком вищої нервової діяльності. У мозку є спеціальні центри мови. Вони узгоджують роботу м'язів усього мовного апарату і пов'язані з процесами свідомості й мислення.

   У період статевого дозрівання у хлопчиків відбувається «мутація голосу», коли швидко росте гортань, а нервова регуляція м'язів і зв'язок перебудовується повільніше. Тому підліток розмовляє то басом, то високим голосом. У цей період не можна перенапружувати голосові зв'язки, голосно розмовляти, слід оберігати гортань від застуди.

• Які  існують причини порушення голосу?

Причини порушення голосу: невмілий спів, крик, паління тощо.

Кажуть, що колись до Сократа привели людину, про яку він повинен був сказати свою думку. Мудрець довго дивився на нього, а потім вигукнув: «Говори ж, нарешті, щоб я міг тебе бачити!». Як багато суті, крім слів, криється в голосі!

• Що можна взнати по голосу?
• Як зрозуміти фразу: «Говори ж, нарешті, щоб я міг тебе бачити»?

Робота в творчих групах

Запитання для опрацювання:

1 група – Чому людина не може говорити без язика?

2 група – Чому у людини змінюється голос від нежиті?

3 група – Чому в людини змінюється голос від втрати зубів, а також коли в роті їжа?

4 група – Що таке шепіт?

Це цікаво:

• Довжина голосових складок у чоловіків дорівнює 20—22 мм, у жінок — 18—20 мм.
• Голосова щілина під час вдиху відкрита до 8 мм.
• Діапазон частот голосу чоловіка: бас — 80—340 Гц, баритон — 96—426 Гц, тенор — 128—512 Гц. Діапазон частот жіночого голосу: контральто — 170—680 Гц, меццо-сопрано — 216—864 Гц, сопрано — 5256—1024 Гц.
• Довжина голосових складок у тенора — 15—17 мм, ширина — 2,5—3 мм, у баритона — 17-20 мм, ширина — 3—3,5 мм, у басів — 19—22 мм, ширина — 3,4—4,5 мм.

   Гортань безпосередньо переходить у трахею. Трахея розташована у грудній клітці спереду від стравоходу і складається з 16-20 хрящових півкілець, з'єднаних між собою зв'язками. Задня стінка трахеї (де немає хрящових півкілець) і утворена сполучною тканиною, в якій містяться непосмуговані м'язові волокна.

• Чому трахея складається з хрящових півкілець ?

(Така будова трахеї не заважає проходженню їжі по стравоходу)

       Слизова оболонка трахеї вистелена залозистим та війчастим епітелієм.

• Яке це має значення?

(залозистий епітелій виділяє слиз, який зволожує стінки трахеї і виконує захисну функцію, а війчастий епітелій виштовхує слиз назовні)

    На рівні п'ятого грудного хребця трахея поділяється на два головних бронхи: лівий і правий. Бронхи, як і трахея, складаються з хрящових півкілець (6-12), які запобігають закриттю їхнього просвіту. Бронхи входять у праву і ліву легені. Бронх, що входить у праву легеню, поділяється на три гілки відповідно до кількості часток легені. Бронх, який входить у ліву легеню, поділяється на дві гілки. У кожній легені гілки багаторазово поділяються, утворюючи так зване бронхіальне дерево легені. Найтонші бронхи називають бронхіолами. Бронхіоли закінчуються альвеолярними ходами, на стінках яких розміщені легеневі пухирці. Кожний пухирець, заповнений зсередини повітрям, складається з найдрібніших комірок. Вони густо обплетені капілярами малого кола кровообігу, де відбувається газообмін. Загальна поверхня всіх легеневих пухирців перевищує 100 м², тобто приблизно в 50 разів більша за поверхню шкіри людини. Тому кров швидко вбирає через їхні стінки кисень і віддає вуглекислий газ.

Проектування зображення на екран:

                                                 

(1 – бронхіоли, 2 – альвеоли, 3 – капіляри)

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Тестові завдання на встановлення однієї вірної відповіді:

1. Укажіть який процес називається внутрішнім диханням:

а) вентиляція легенів           б) дифузія газів у легенях

в) дифузія газів у тканинах  г)окиснювальні процеси в клітинах

2.Зазначте при подразненні якої ділянки дихальних шляхів виникає чхання:

а) носової порожнини       б) глотки

в) ротової порожнини      г) гортані

3. Укажіть який процес називається зовнішнім диханням:

а) вентиляція легенів           б)дифузія газів у легенях

в) дифузія газів у тканинах  г)окиснювальні процеси і клітинах

4. Укажіть якою тканиною утворена задня стінка трахеї:

а)посмугованої м’язової  б) непосмугованої мязової

в) сполучної                      г)епітеліальної

5. Бронх, що входить в ліву легеню поділяється на :

а)дві гілки                            б)три гілки

в)чотири гілки                     г) не поділяється

6. Пройшовши гортань, повітря потрапляє до:

а)легень                    б)трахеї

в)бронхів                  г)глотки

«Творча лабораторія»

1. Поясніть, чому великі організми не мають трахейної системи дихання? (Довжина трахеї у великих організмів повинна бути дуже великою. Але в цьому випадку неможливо забезпечити обмін використаного і свіжого повітря під час дихання)

2. Чому легені людини більш пристосовані до життя на суходолі, ніж легені амфібій і рептилій? (Легені людини мають більш складну будову й велику площу дихальної поверхні)

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон"  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_________ дати усні відповіді на (??)

Заповнити таблицю

Орган дихання	Особливості будови	Функції, що виконуються
Носова порожнина	Простір складної форми, покритий слизовою оболонкою, що містить нюхові рецептори	Нормалізація температури повітря, що надходить до органів дихання, нюх
Гортань	Початковий відділ дихального горла, утворений рухомо сполученими хрящами і прикріпленими до них м’язами і зв’язками	Забезпечує проходження повітря до трахеї, захищає дихальні шляхи від потрапляння їжі, забезпечує генерацію звуків
Трахея	Трубчаста частина дихальних шляхів, розташована між гортанню і бронхами. Складається з хрящових напівкілець, сполучених зв’язками	Забезпечує проходження повітря до бронхів
Бронхи	Повітропровідні шляхи, що відходять від трахеї. Складаються з хрящових напівкілець. Сукупність бронхів, що багато разів діляться, утворює бронхіальне дерево. Бронхи закінчуються  альвеолярними ходами, на стінках яких розташовані альвеоли (легеневі пухирці)	Забезпечують транспорт повітря між трахеєю й альвеолами, беруть участь у терморегуляції організму
Легені	Парні органи дихання. Права легеня складається з трьох часток, а ліва — з двох. На внутрішній поверхні легень розташовані ворота легень, якими проходять бронхи, судини й нерви. Легені вкриті плеврою, що складається з двох листків — зовнішнього і внутрішнього. Між ними розташована плевральна порожнина, заповнена плевральною рідиною	Забезпечують газообмін між кров’ю й атмосферою

 

 

Урок  28. Тема « ГАЗООБМІН У ЛЕГЕНЯХ І ТКАНИНАХ»

Цілі уроку: розглянути процеси газообміну в легенях і тканинах, показати роль дифузії в цих процесах, пояснити взаємозв’язок будови легень з функціями, що вони виконують.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, фотографіях, муляжах):   органи дихання;
встановлюють взаємозв’язок: будови та функцій органів дихання;

порівнюють:  різницю складу повітря, що вдихається й видихається;

газообмін у легенях і тканинах;

оперують термінами:   газообмін, життєва ємність легень,

називають: етапи дихання;  органи дихання;

характеризують:   процеси газообміну в легенях і тканинах; процеси вдиху та видиху;  життєву ємність легень;
пояснюють:  значення дихання;
висловлюють судження:  щодо значення знань про функції та будову дихальної системи для збереження здоров’я;

Обладнання й матеріали: таблиці із зображеннями органів дихання різних хребетних, таблиця «Органи дихання», моделі гортані й легень, відео «Будова й робота органів дихання», проектор, ноутбук.

Базові поняття й терміни: легені, тканини, склад повітря, дифузія, парціальний тиск, гемоглобін, оксигемоглобін, артеріальна кров, венозна кров.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Тестовізавдання на встановленняоднієї вірної відповіді:

1. Відділ дихальної системи, що має вид лійки:

а) легені          б)трахея

в)гортань      г)носоглотка

2.Укажіть з якої тканини утворені голосові зв’язки:

а) посмугованої м’язової     б) непосмугованої мязової

в) сполучної                            г) епітеліальної

3.Бронх, що входить у праву легеню поділяється на:

а) дві гілки                            б) три гілки

в) чотири гілки                     г) не поділяється

4.До верхніх дихальних шляхів належать:

а) носова порожнина, трахея, легені    б) носова порожнина, носоглотка, глотка

в) носова порожнина, бронхи, трахея   г) гортань, трахея, бронхи

5. До нижніх дихальних шляхів належать:

а) носова порожнина, трахея, легені    б) носова порожнина, носоглотка, глотка

в) носова порожнина, бронхи, трахея   г)гортань, трахея, бронхи

6.Носова порожнина виконує функції:

а) зігрівання, очищення, зволоження, знезараження повітря  б) зігрівання, очищення, зволоження, газообміну повітря

в) зігрівання, збагачення, зволоження  повітря  г) зігрівання, очищення, окиснення,  повітря 

 Вправа  «Поміркуй»

• Розгляньте положення голови  людини під час сну.  Яке положення голови є правильним? Відповідь поясніть.

                                    

Відповідь: Малюнок А – не правильно. Людина, яка спить з відкритим ротом, завжди прокидається з відчуттям сухості в ротовій порожнині і гортані.  Через відкритий рот інфекція без перешкод потрапляє в організм людини.

ІІІ.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Відомо, що 15 квітня 1875 р. повітряна куля «Зенит», на борту якої знаходилися три людини, піднявся на 8000м. Коли куля приземлилася, то ще живим залишилася лише одна людина. 

• Що стало причиною загибелі людей? (на висоті 7-8 км. швидко знижується парціальний тиск  О₂ і артеріальна й венозна кров стають схожі за своїм складом).

Повідомлення теми та цілей уроку.

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Особливості будови легенів

       Легені - органи повітряного дихання наземних хребетних і у людини. Легені розташовуються у людини -  в грудній порожнині, відокремленій від черевної порожнини діафрагмою. За допомогою легень здійснюється газообмін між повітрям у порожнині легень і кров'ю, що тече легеневими капілярами.

Проектування зображення на екран:

                          

• Які особливості будови легень?
• Чому права легеня більша і складається з трьох часток, ліва - з двох?

(в лівій частині знаходиться серце)

• У плевральній порожнині тиск на 6-9 мм рт.ст. нижчий від атмосферного. Яке це має значення?

(це сприяє рухові легень під час вдиху і видиху) https://www.youtube.com/watch?v=GZ-JQeppjqQ&index=116&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

2. Газообмін у легенях і тканинах

Демонстрація досліду:

Налити  у дві склянки воду і опускає в першу склянку шматочок свіжих легень (наприклад, свинячих), а в другу варених (варені легені опустились на дно склянки, а свіжі залишились на поверхні води)

• Чому варені легені потонули, а свіжі  - ні?

(свіжі легені містять повітря)

Повітря, яке міститься в альвеолах (легеневих пухирцях) називається альвеолярне.

• Яке повітря називається вдихуваним, а яке видихуваним

Людина дихає атмосферним повітрям, яке складається із суміші газів.

• Як ви вважаєте – чи однаковий склад повітря, який ми вдихаємо і видихаємо? (склад повітря буде різний)

Самостійна робота з підручником, таблиця «Склад видихуваного, альвеолярного і вдихуваного повітря»

Завдання:

1.Порівняйте склад:

• 1 група -  вдихуваного та альвеолярного повітря
• 2 група -  вдихуваного та видихуваного повітря;
• 3 група -  видихуваного та альвеолярного повітря

2.Поясніть:

• Чому змінюється їхній склад?
• За рахунок чого підтримується відносно сталий склад альвеолярного повітря?
• Яке це має значення для організму?

       Людина дихає атмосферним повітрям з вмістом кисню 21%, вуглекислого газу — 0,03%, а видихає — 16%, вуглекислого газу — 4%. В альвеолярному повітрі кисню — 14,2%, вуглекислого газу — 5,2%. Альвеолярне повітря відрізняється від вдихуваного і видихуваного. Це пояснюється тим, що при вдихові в альвеоли надходить повітря повітроносних шляхів, а при видиху — навпаки, до видихуваного повітря домішується атмосферне повітря, яке знаходиться в тих же повітроносних шляхах.

У легенях кисень із альвеолярного повітря переходить в кров, а вуглекислий газ із крові надходить у легені. Рух газів відбувається законами дифузії, згідно з якими газ поширюється із середовища з високим парціальним тиском у середовище з меншим тиском.

Пригадайте з курсу фізики:

• Що таке парціальний тиск?

(Парціальним тиском називають частину загального тиску, яка припадає на цей газ у газовій суміші)

Проектування зображення на екран:

                                       

 

   Альвеоли легень обплетені густою сіткою капілярів. Стінки капілярів дуже тонкі, що сприяє проникненню газів із легень у кров і навпаки. Газообмін залежить від поверхні, через яку здійснюється дифузія газів і різниці парціального тиску дифундуючих газів. Встановлено, що від різниці тиску кисню в 1 мм рт.ст. у дорослої людини, яка знаходиться в стані спокою, в кров надходить 25-69 см³ кисню за хвилину. Різниця тисків кисню в 70 мм рт.ст. достатня для забезпечення організму киснем за різних умов його діяльності.

        У крові кисень сполучається з гемоглобіном, утворюючи оксигемоглобін. 1 г гемоглобіну зв'язує 1,34 см³ кисню. В альвеолярному повітрі парціальний тиск кисню 100-110 мм рт.ст. За цих умов 97% гемоглобіну крові з'єднується з киснем.

         Що ж до вуглекислого газу, то вміст, а отже і парціальний тиск його в альвеолярному повітрі менший, ніж у венозній крові, яка рухається по капілярах легень. У венозній крові, яка надходить до легень, парціальний тиск вуглекислого газу дорівнює 47 мм рт.ст., а в альвеолярному повітрі — 40 мм рт. ст.. Цієї різниці цілком досить для забезпечення дифузії вуглекислого газу з крові в альвеолярне повітря.

• Як відбувається газообмін у тканинах?

      У тканинах безперервно відбуваються окислювальні процеси, в яких сполучається кисень. Перехід кисню з крові в тканини зумовлюється різницею парціальних тисків його в крові і тканинах. В артеріальній крові парціальний тиск кисню 96 мм рт.ст., в тканинній рідині — 20-46 мм рт.ст. Різниця тиску кисню забезпечує енергійний перехід кисню з плазми крові через стінку капіляра в тканинну рідину.

        Газообмін між тканинною рідиною і клітинами відбувається завдяки різниці тиску кисню: в тканинній рідині — 20-46 мм рт.ст., а в клітинах — близько до нуля. Парціальний тиск вуглекислого газу становить 60 мм рт.ст. внаслідок утворення його в мітохондріях. Таким чином, вуглекислий газ переходить у тканинну рідину і кров, а кисень — в клітини. Збідніла на кисень кров поступає в легені, де цикл обміну газів повторюється.

        Крім різниці парціального тиску, на ступінь віддачі кисню оксигемоглобіном впливає величина тиску вуглекислого газу. Чим більше його в крові, тим слабший зв'язок гемоглобіну з киснем. Навіть незначне порушення реакції у бік кислої спричиняє посилення віддачі кисню. Міцність зв'язку гемоглобіну з киснем залежить також і від температури: при підвищенні температури зв'язок слабший, при зниженні — сильніший.

https://www.youtube.com/watch?v=O6R9D9mJKzI&index=134&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

Це цікаво:

• Багато речовин, зокрема наркотики (ефір, хлороформ, спирти), гальмують процеси дихання. Небезпечною отрутою є чадний газ, який утворюється в результаті неповного згорання дров, вугілля тощо.

Заповнити таблицю:

	Що потрапляє в кров?	Що виходить з крові?	Фізична причина	В якому колі кровообігу відбувається?	Яка кров, у яку перетворюється?
Газообмін в легенях
Газообмін в тканинах

 

Повідомлення учня:

«Вплив зниженого атмосферного тиску на організм людини»  

       Вплив зниженого атмосферного тиску людина відчуває при підніманні на висоту в літаку, в горах. Патологічні зміни, які виникають при цьому, зумовлені двома основним чинниками: зменшенням парціального тиску кисню у повітрі, що вдихається, і зниженням атмосферного тиску (декомпресією). Брак кисню спричиняє стан гіпоксії. Комплекс проявів, пов'язаних із зникненням атмосферного тиску, дістав назву синдрому декомпресії. При зниженні атмосферного тиску гази, що містяться в організмі, розширюються, знижується їх розчинність у рідкому середовищі. Точка кипіння крові та інших рідин настільки знижується, що вони можуть «закипіти» при температурі тіла. Характер цих явищ залежить від швидкості декомпресії та її ступеня.

      В разі швидкого перепаду атмосферного тиску розвивається синдром вибухової декомпресії. В його розвитку відіграє важливу роль баротравма легень, серця і великих судин внаслідок різкого підвищення внутрішньолегеневого тиску. Розрив альвеол і судин легень призводить до проникнення газових пухирців у кровоносну систему (газова емболія). У випадку розгерметизації космічного корабля чи висотного літака наступає миттєва смерть внаслідок «закипання» крові та інших рідин організму, а також в результаті блискавичної форми гіпоксії.

     У разі поступового переходу людини в умови зниженого барометричного тиску розвивається гірська, або висотна, хвороба.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

Тестування 1.

I – в.                                                                           II – в.

  Повітря, яке знаходиться                                 1. Повітря, яке знаходиться                                       

в легеневих пухирцях                                      в навколишньому середовищі

                                                      а)  вдихне

                                                      б)  альвеолярне

                                                      в)  видихне

                                                      г)  атмосферне

2.  Парціальний тиск  СО₂                                                          2.  Парціальний тиск  СО₂

    у венозній крові складає:                                     у альвеолярному повітрі:

                                                      а)  40 мм. рт. ст                                                     

                                                      б)  46 мм. рт. ст

                                                      в)  100 мм. рт. ст

 

3. Парціальний тиск  О₂                                                                     3.  Парціальний тиск  О₂

    у альвеолярному повітрі:                                         у венозній крові складає:

 

                                                      а)  40 мм. рт. ст                                                     

                                                      б)  46 мм. рт. ст

                                                      в)  100 мм. рт. ст.

 

1. Закінчити речення                            4. Закінчити речення

Газообмін між кров'ю й альвеолами         Перетворення венозної крові в                відбувається завдяки явищу…            артеріальну завдяки утворенню…

 

Тестування 2.

I – в.                                                                           II – в.

1. В артеріальній крові,що тече по капілярах,    1. При тканевому газообміні

О₂  більше ніж у клітині?                          О₂ надходить відразу до клітини

                                                      а)  так

                                                      б)  ні

 

2. Закінчити речення:

        Газообмін між кров'ю й тканинами  відбувається завдяки різниці…тиску.

3. Закінчити речення:

        Газообмін між кров'ю й тканинами  відбувається завдяки явищу …

Тестування 3.

 

I – в.		II – в.
Окисні процеси у клітинах		Поглинання О2 й виділення СО2 - це
а)Зовнішнє дихання                                                      б)Внутрішнє дихання
Обмін газів між кров’ю та легенями		Обмін газів між кров’ю та        тканинами
а) осмос                                                       б) окиснення                                                       в) дифузія
Парціальний тиск СО2в легенях		Парціальний тиск О2 у венозній крові
а)  40 мм. рт. ст                                                                                                            б)  46 мм. рт. ст                                                       в)  100 мм. рт. ст.
Перетворення артеріальної крові у венозну відбувається завдяки різниці тиску		Перетворення венозної крові в артеріальну відбувається завдяки різниці тиску
а) атмосферному                                                       б) парціальному                                                       в) альвеолярному

 

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон"  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _____________дати усні відповіді на (??)

 

 

Урок 29. Тема « ДИХАЛЬНІ РУХИ. НЕЙРОГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАЛЬНИХ РУХІВ»

Цілі уроку: розглянути механізми дихання і способи його регуляції, дихальні рухи й основні функціональні показники дихальної системи.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, фотографіях, муляжах):   органи дихання;
встановлюють взаємозв’язок: будови та функцій органів дихання;

порівнюють:  різницю складу повітря, що вдихається й видихається;

газообмін у легенях і тканинах;

оперують термінами:   газообмін, життєва ємність легень,

називають: етапи дихання;  органи дихання;

характеризують:  нейрогуморальну регуляцію дихальних рухів;

пояснюють:  значення дихання;
висловлюють судження:  щодо значення знань про функції та будову дихальної системи для збереження здоров’я;

Обладнання й матеріали: таблиці «Органи дихання», «Дихальні рухи», модель, яка пояснює механізм вдиху й видиху,

Базові поняття й терміни: дихальні рухи, вдих, видих, дихальний центр, міжреберні м’язи, діафрагма, черевний і грудний типи дихання, дихальні рефлекси, чхання, кашель, життєва ємність легень, дихальний об’єм, додатковий об’єм, резервний об’єм, спірометр.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

2.1. «Розумний куб»

Запитання на гранях куба:

1.Чим відрізняється склад вдихуваного повітря від видихуваного?

2.Яким чином кров насичується киснем і позбавляється від вуглекислого газу?

3.За рахунок чого відбувається газообмін у легенях?

4.Як відбувається газообмін в тканинах?

5.Яке значення має  відносно сталий склад альвеолярного повітря?

6. Чому чадний газ є небезпечною речовиною для організму людини?

2.2. «Мозковий штурм»

• Чим можна пояснити той факт, що споживання кисню людиною мінімальне влітку (24% від річного споживання) і максимальне взимку (26%). Відповідь аргументуйте.

ІІІ МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

• Які системи регулюють наше дихання?

Повідомлення теми та цілей уроку.

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Дихальні рухи

   Газообмін в легенях відбувається в результаті ритмічних дихальних рухів — вдиху і видиху, що безперервно йдуть один за одним. У дорослої людини 16-18 дихальних рухів у хвилину. Легені не містять м'язової тканини, і дихальні рухи виконуються за допомогою міжреберних, грудних м'язів і діафрагми.

Проектування зображення на екран:

 

                                          

                                                А                         Б

(А – вдих,  Б- видих)

      При вдиху відбувається збільшення об'єму грудної порожнини за рахунок підняття ребер і опускання діафрагми. Ребра при цьому приймають більш горизонтальне положення завдяки скороченню зовнішніх міжреберних м'язів. Передніми кінцями ребра відсовують грудину вперед, що супроводжується збільшенням об'єму грудної порожнини. Опускання діафрагми відбувається за рахунок скорочення м'язових волокон та її сплощення, що додатково збільшує об'єм грудної порожнини. Унаслідок того, що в плевральній порожнині тиск негативний, одночасно зі збільшенням об'єму грудної клітини розширяються і легені. Тиск у них стає нижче атмосферного, і повітря повітроносними шляхами спрямовується всередину. Відбувається вдих.

• Розгляньте малюнок та визначте які зміни відбуваються в організм під час  видиху?

       (При видиху об'єм грудної клітки та легенів зменшується внаслідок розслаблення зовнішніх міжреберних м'язів, опускання ребер і підйому купола діафрагми. Тиск в альвеолах зростає, і повітря виходить дихальними шляхами з легень. У стані спокою видих здійснюється пасивно, без допомоги м'язів тулуба. У прискореному, глибокому видиху також беруть участь внутрішні міжреберні, грудні м'язи та м'язи живота.)

2. Нейрогуморальна регуляція дихання

     Російський фізіолог М.О. Мисливський у 1919 році встановив, що у довгастому мозку є група клітин, руйнування яких приводить до зупинення дихання. Так був покладений початок вивченню дихального центра, який має складну структуру. Дихальний центр координує ритмічну діяльність дихальних м'язів (скорочення і розслаблення), викликаючи почергово видих і вдих, та узгоджує дихання з функціональним станом організму.

• Координація роботи органів дихання за допомогою дихального центра відноситься до якого типу регуляції життєдіяльності організму?

(нервова регуляція)

       Автоматизм дихального центру зумовлюється нервовими імпульсами, які поступають з нервових закінчень легень, судин, м'язів. Хоча робота дихального центру автоматична (вона не припиняється у сплячої чи непритомної людини) - проте вона залежить від волі людини. Людина може довільно загальмувати або прискорити дихання (умовно-рефлекторна регуляція дихання). Пояснюється це контролем дихального центру корою великих півкуль мозку. Крім ритмічної зміни вдиху видихом дихальний центр здійснює замикання дихальних рефлексів:

• затримка дихання під час занурення тіла у воду,
• захисні рефлекси кашлю й чхання,
• регуляція діяльності м'язів гортані, що узгоджують ковтання з диханням.

Самоспостереження:  затримати дихання після глибокого вдиху якомога довше ,  пояснити свої відчуття.  (легке запаморочення, бажання зробити видих і новий вдих)

• Чому після досліду ваше дихання стало глибоким в прискореним?

(унаслідок затримки дихання в крові людини накопичується вуглекислий газ, який подразнює нервові клітини дихального центру)

• Пригадайте, яка регуляція здійснюється за допомогою впливу різних хімічних речовин?  (гуморальна регуляція)

    Гуморальна регуляція дихання здійснюється через вміст вуглекислого газу в крові. Нейрони дихального центру чутливі до СО₂, якщо в крові, що омиває дихальний центр, є надлишок СО₂, тоді збудливість дихального центру зростає і дихання стає частим і глибоким. Якщо СО₂ в крові мало, то це викликає гальмування дихання. При фізичних навантаженнях м'язи виконують посилену роботу і кількість СО₂ в крові зростає, що стає однією з причин поглиблення і посилення дихальних рухів.

3.Фізіологічні показники дихання

Пошукова  робота з підручником

Охарактеризувати такі поняття:

• Глибина дихання
• Дихальний об’єм повітря
• Резервний об’єм вдиху
• Резервний об’єм видиху
• Життєва ємність легень                    

          Глибина дихання визначається об’ємом повітря, яке вдихається і видихається. У спокійному стані до легень надходить 500 мл повітря (дихальний об’єм ДО) і стільки ж виходить під час видиху. З 500 мл, що вдихає людина, тільки 350 мл потрапляє до альвеол. Близько 150 мл затримується у мертвому просторі: в порожнинах носа, носової і ротової частини глотки, гортані, трахеї і бронхів, де не відбувається газообмін. Після спокійного вдиху під час максимального зусилля можна ще вдихнути 1,5 л додаткового повітря (резервний об’єм вдиху РО вдиху), а при найглибшому видиху можна ще видихнути 1,5 л, додатковий видих (резервний об’єм видиху РО видиху).

Життєва ємність легень(ЖЄЛ) — це найбільша кількість повітря, яке людина може видихнути після максимально глибокого вдиху. Вираховується за формулою:

ДО + РО вдиху + РО видиху = ЖЄЛ

• Від чого залежить життєва ємність легень?

         Життєва ємність легень залежить від віку, статі, росту, маси тіла, фізичного розвитку людини. Показники ЖЄЛ коливаються: від 3500-4800 мл — у чоловіків та 3000-3500 мл — у жінок. У фізично тренованих людей, що займаються веслуванням, плаванням, гімнастикою, вона досягає 6000-7000 мл.

• За допомогою якого приладу визначають життєву ємність легень?

Визначають ЖЄЛ за допомогою спірометра.

Це цікаво:

• У стані спокою людина здійснює за хвилину 12-16 дихальних циклів, під час сну 10-12, а при фізичному навантаженні, тяжкій хворобі — 30-35. У немовлят та осіб похилого віку частота дихання у спокої 20-25.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

«Біологічна задача»

Скільки повітря (м³ ) витрачає на дихання клас з 35 учнів  протягом 45 хв. уроку, якщо один дев’ятикласник в середньому робить 16 вдихів за хвилину, вдихаючи 500 см³ повітря?

Розв’язання:

1) один дев’ятикласник за 1хв вдихає: 16 х 500=8000см³

2) клас за одну хвилину вдихає: 8000 х 35=280000 см³

3) клас за 45 хвилин вдихає: 280000 х 45=12600000 см³

Відповідь: 12, 6 м³

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон"  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §__________ дати усні відповіді на (??)

Підготувати повідомлення про захворювання органів дихання.

 

Урок 30. Тема « ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ»

Цілі  уроку: ознайомити учнів з основними захворюваннями органів дихання, причинами їх розвитку й заходами профілактики.

 Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, фотографіях, муляжах):   органи дихання;
пояснюють:  вплив навколишнього середовища на дихальну систему
висловлюють судження:  щодо значення знань про функції та будову дихальної системи для збереження здоров’я;

усвідомлюватимуть: негативний вплив куріння на органи дихання

 застосовуватимуть знання для:  профілактики захворювань органів дихання;

Обладнання й матеріали: таблиці «Органи дихання», «Гігієна дихання», «Профілактика повітряно-крапельних інфекцій».

Базові поняття й терміни: повітряно-крапельні інфекції, грип, туберкульоз, дифтерія, ангіна, трахеїт, бронхіт, бронхіальна астма, пневмонія, плеврит.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

1. Під час співу та розмови голосова щілина:

а) збільшується;

б) зменшується;

в) не змінюється.

2. Дихальний центр у людини знаходиться у:

а) мозочку;

б) довгастому мозку;                       

в) проміжному мозку.

3. Гортань – це орган :

а) утворення голосу;

б) слуху;

в) травлення.

      4. Виберіть функції носової порожнини:

         а) вдихуване повітря зволожується;

         б) вдихуване повітря збагачується киснем;

        в) вдихуване повітря збагачується вуглекислим газом.

      5. Вхід до гортані під час ковтання їжі закриває:

          а) щитоподібним хрящем;

          б) надгортанним хрящем.

        6. Легені – це :

           а) парний орган;

           б) непарний орган.

«Цікаві питання»

• У пригодницьких романах Ф. Купера індіанці, ховаючись від ворога  у водоймах, дихали з допомогою пустотілих стеблин очерету. Однак дихати у такий спосіб, перебуваючи під водою, можна лише на глибині до 1,5 м. Поясніть, із чим пов’язане це обмеження.

(під час занурення на більшу глибину тиск води збільшується і дихальні м’язи людини не здатні його подолати – вдих і видих неможливі)

ІІІ.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

• Якби весь пил, сміття, шкідливі речовини, що є в повітрі, потрапляли без перешкод у легені, то за 70 років життя у них нагромадилось би понад 5 кг шлаків. За таких умов легені не могли б нормально функціонувати. Тому в дихальних шляхах наявна система захисних бар’єрів. Яких?

Повідомлення теми та цілей уроку.

ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

Хвороби органів дихання та їх профілактика

Захисні бар’єри:

• війчастий епітелій, що вистилає дихальні шляхи, сприяє видаленню пилу;
• слиз знешкоджує мікроорганізми;
• повітря, проходячи через повітроносні шляхи, зігрівається, зволожується;
• речовини плівки легеневих пухирців знешкоджують мікроорганізми;
• захисне значення мають кашель і чхання.

Але не завжди ці захисні бар’єри спрацьовують.

Проекція зображення на екран:

                                             

Органи дихання просять допомоги!!! Ми можемо їм допомогти, тільки своїми знаннями про причини захворювання та їх профілактику.

• Як ви вважаєте, якими шляхом відбувається зараження органів дихання?

У вдихуваному повітрі класної кімнати знаходиться близько30 тисяч мікроорганізмів на 1 м³, а у видихуваному значно менше? Отже, частина мікроорганізмів, які потрапляють в органи дихання, можуть викликати різні хвороби.

• Які ви знаєте захворювання органів дихання?

(грип, ангіна, бронхіт, пневмонія тощо.)

Робота в групах «Ажурна пилка»

Завдання для опрацювання:

Охарактеризуйте захворювання органів дихання за таким планом:

• Назва захворювання;
• Збудник;
• Що вражає в організмі людини
• Симптоми хвороби

1 група – грип, ангіна

2 група – дифтерія, пневмонія

3 група – бронхіт, коклюш

4 група – туберкульоз, трахеїт

За результатами роботи заповнення таблиці:

                   «Інфекційні захворювання органів дихання»

Інфекційна хвороба	Збудник	Які частини тіла вражає	Симптоми хвороби
Грип	вірус	Дихальні шляхи	висока температура (t°C), головний біль, нежить, нездужання
Ангіна	бактерія	Мигдалики, які розташовані у глотці	Відчуття стиснення горла. Біль під час ковтання, підвищення температури, загальне нездужання
Бронхіт	бактерія	Слизова оболонка бронхів	кашель (при гострому бронхіті довготривалий), частіше із слизовими виділеннями, задишка, біль у грудях, підвищена температура, хрипи в легенях
Трахеїт	бактерії	Слизова оболонка трахеї	дертя у горлі, сухий кашель у поєднанні з відчуттям болю у зіві та за грудиною, хрипкий голос.
Дифтерія	бактерії	верхні дихальні шляхи, серце	t - 37,5-38°С, на шиї під щелепою припухають залози, при огляді зіву - плівки, плівки можуть з'явитись і в носі, заважаючи дихати носом, при запущеній хворобі приплив повітря може зовсім припинитися
Коклюш	бактерії	Верхні дихальні шляхи	кашель, спочатку легкий і нечастий, з кожним днем стає сильнішим і частішим, а за один-два тижні -приступоподібним; приступ закінчується виділенням в'язкого склоподібного слизу, часом блюванням
Пневмонія	бактерії	легені	t -3 8-40°С, рясне потовиділення, кашель (спочатку сухий, а потім вологий), виділення харкотиння, кволість, млявість, запаморочення, задишка
туберкульоз	Бактерії (туберкульозна паличка або паличка Коха)	Легені (інколи кістки)	зростаюча кволість, незначні підвищення t°C, покашлювання або постійний кашель

Захворювання органів дихання можуть спричинити алергени.  До найпоширеніших алергічних захворювань відносяться алергічний риніт та бронхіальна астма.

 «Алергічні захворювання дихальних шляхів» ( повідомлення учнів)

      Астма бронхіальна — алергічне захворювання, що спричиняє задишку. Астматик — це людина, що є хворою на бронхіальну астму. Астма частіше всього з'являється у віці 2-3 років.

       Приступи бронхіальної астми зумовлюються спазматичним скороченням м'язів стінок дрібних і середніх бронхів. Спазм виникає внаслідок рефлекторного подразнення блукаючого нерва. Одночасно підвищується виділення слизу, що виробляється внутрішнім шаром стінки бронхів, настає гострий набряк слизової оболонки бронхіальних шляхів і звуження просвіту бронхів. Астма бронхіальна спостерігається переважно у молодому віці (до 30 років), іноді у людей, що працюють з деякими хімічними речовинами, в запиленому повітрі.

       Приступи бронхіальної астми виникають переважно вночі, тривалість їх — від кількох хвилин до кількох годин. Приступ може викликати перевтома, нервові переживання.

       Ознаки приступу: ядуха, явища кисневого голодування організму, виділення склоподібної мокроти; в легенях вислуховуються свистячі хрипи. А також підвищене серцебиття.

     Алергічний риніт — це захворювання, зумовлене алергічними реакціями, що протікають в слизовій оболонці носа. Розрізняють сезонний та цілорічний алергічний риніт. Сезонний риніт викликають алергени, наявні у повітрі тільки в певний період року: пилок рослин, спори грибів, часточки комах. Цілорічний риніт спричиняється алергенами, з якими хворий контактує постійно; як правило, це побутові алергени — мікрокліщі, епідерміс тварин, таргани, гриби. За клінічними ознаками алергічний риніт дуже схожий на інші форми хронічного риніту

     Клінічні прояви алергічного риніту характеризуються чотирма класичними симптомами: свербінням в носі, чханням, водянистими виділеннями з носа, закладеністю носа. До них часто приєднуються головний біль, кон’юнктивіт, зниження нюху.

Це цікаво:

• Жити і працювати у приміщеннях, на стінах, підлозі та стелі яких є «грибок» не можна. Оскільки мікроскопічні грибки та їх спори є алергенами

• Складіть памятку  «Профілактика захворювання органів дихання»

1. Проведення вакцинації.

2. Карантин (уникнення контактів із хворими).

3. Дотримання правил особистої гігієни.

4. Регулярне диспансерне обстеження.

5. Підвищення опірності організму (загартування, збалансоване харчування тощо)

6. Не палити.

Проектування зображення на екран:

 

                         

• Які легені вам подобаються більше? Чому?
• Якій людині належать легені справа?
• Як паління впливає на органи дихання?

                     «Вплив паління на органи дихання» ( повідомлення учня)

       У курців гинуть захисні бар'єри дихальних шляхів: війковий епітелій, бокалоподібні клітини, настає «облисіння» дихальних шляхів, припиняється їхнє самоочищення. В них починають розмножуватися хвороботворні бактерії та віруси. Харкотиння набуває вигляду слизу з домішками гною (а іноді й крові через підвищену ламкість кровоносних судин).

       У курців розтягуються й втрачають еластичність стінки альвеол; гине захисна плівка і макрофаги; потовщуються стінки легеневих капілярів і альвеол, що погіршує газообмін між легенями та кров'ю; виникає безліч «мертвих» легеневих зон, які вже не беруть участі у диханні. Через порушення бар'єрної функції легені запорошуються пилом, бактеріями, вірусами. Виникає так звана хронічна пневмонія, що призводить до заростання легеневої тканини сполучною та до серцевої й дихальної недостатності. Дитячий та жіночий організм вразливіший щодо негативної дії куріння, а тому всі хворобливі ознаки в дітей та жінок настають набагато раніше.

Це цікаво:

• Банки, гірчичники, різні компреси тепер у лікуванні пневмонії не використовують. Доведено, що вони ускладнюють запальний процес, оскільки сприяють поширенню його по легенях, а потім з кров'ю та лімфою по всьому організму.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

Обгрунтуйте правила гігієни дихання:

• Дихати потрібно глибоко і ритмічно
• Дихати необхідно  через ніс
• Корисно займатися дихальною гімнастикою
• При чханні, кашлі потрібно закривати рот і ніс носовою хустинкою
• Для нормального дихання потрібна правильна постава
• Корисно бувати на свіжому повітрі
• Важливо боротися з пилом у приміщеннях і на вулиці
• Куріння шкідливе для органів дихання і всього організму

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон"  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §__________ дати усні відповіді на (??)

 

Урок 31. Тема « ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗМУ. КРОВ, ЇЇ СКЛАД ТА ФУНКЦІЇ. ЛІМФА»

Цілі уроку:  сформувати в учнів поняття про внутрішнє середовище організму, його склад, відносну сталість. Ознайомити учнів зі значенням крові і її складом. Дати поняття про кров і плазму як внутрішнє середовище організму.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, фотографіях):  клітини крові;

оперують термінами:  внутрішнє середовище організму (кров, лімфа, тканинна рідина), еритроцити, лейкоцити, тромбоцити,

називають:  склад внутрішнього середовища;  склад і функції крові, лімфи;

характеризують:  плазму крові;

пояснють:  взаємозв’язок будови та функцій еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів, кровоносних судин, серця;  значення лімфи, тканинної рідини;  роль внутрішнього середовища в життєдіяльності організму людини;

висловлюють судження:  про значення сталості внутрішнього середовища організму людини (гомеостаз);

Обладнання й матеріали:  таблиця «Кров», проектор, ноутбук, презентація.

Базові поняття й терміни: внутрішнє середовище організму, гомеостаз, кров, лімфа, тканинна рідина, плазма, фізіологічний розчин, формені елементи крові, еритроцити, лейкоцити, тромбоцити.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

Варіант 2

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.( 3 бали)

4. Під час співу та розмови голосова щілина:

а) збільшується;

б) зменшується;

в) не змінюється.

5. Дихальний центр у людини знаходиться у:

а) мозочку;

б) довгастому мозку;                       

в) проміжному мозку.

6. Гортань – це орган :

а) утворення голосу;

б) слуху;

в) травлення.

      4. Виберіть функції носової порожнини:

         а) вдихуване повітря зволожується;

         б) вдихуване повітря збагачується киснем;

        в) вдихуване повітря збагачується вуглекислим газом.

      5. Вхід до гортані під час ковтання їжі закриває:

          а) щитоподібним хрящем;

          б) надгортанним хрящем.

        6. Легені – це :

           а) парний орган;

           б) непарний орган.

   Доповніть незакінчене речення.

1. Орган, розташований в грудній клітці спереду від стравоходу, складається з 16 – 20 хрящових напівкілець , - це __________________
2. Різкий рефлекторний видих через ніздрі – це _____________________
3. Надгортанних хрящ виконує функцію - _________________________

 Прості завдання з відкритою відповіддю                                                                                    10 . До верхніх дихальних шляхів належать _______ _____________________­­­­

11. Найбільший хрящ гортані називається ____________________________  12. Гіпоксія – це _________________________________________________

Підкресліть терміни, що характеризують ДИХАННЯ .                                                   Дихальний центр,   гомеостаз,   носова порожнина,   розмноження,   втома,   бронхи, аорта, імунітет,   легені,   еритроцити,  артерії,  лімфа, кишечник,  тромбоцити,  гортань, лейкоцити,   туберкульоз,   плазма крові,  пневмонія,  капіляри, антитіла, передсердя, серце, кисень,   інтерферон,  довгастий мозок,   зсідання крові,   фагоцитоз,   вдих,   донор,   резус-фактор, альвеоли, навколосерцева сумка,   видих,   щеплення,    трахея,  грип, дифузія,  бронхіоли,  нейрон,  вени,  аглютинація, бронхіт.

Заповни таблицю ( встанови відповідність між органами та функціями)

Органи дихання		Функції
1. Носова порожнина		А. захищає вхід у гортань під час ковтання
2. гортань		Б. газообмін
3. надгортанник		В. захищає гортань спереду.
4. щитоподібний хрящ		Г. хрящова трубка, якою проходить повітря
5. трахея		Д. утворення звуків
6. бронхи		Е. зігріває і очищає повітря
7. легені		Ж. органи, якими повітря потрапляє до легенів

Варіант 1

Вкажіть правильну відповідь (правильна відповідь 0,5 бал)

1. До нижніх дихальних шляхів належать: гортань, трахея та бронхи..
2. Носова порожнина сполучається з бронхами.
3. Бронхи – частина повітроносних шляхів, які, відгалуджуючись від трахеї, заходять до легень.

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

4.У стані спокою доросла людина робить за хвилину здійснює дихальних рухів :

а) 5-6;

б) 10-12;

в) 16-20;

г) 30-40;

5. Газообмін у легенях здійснюється через стінки:

а) бронхіол ;

б) альвіолярних ходів;

в) альвіол;

г) плеври;

6.Укажіть збудника грипу:

а) бактерії;

б)  вірус;

в) гриби;

г) одноклітинні тварини;

Доповніть незакінчене речення. ( правильна відповідь 0,5 бал.)

7. Під час вдиху скорочуються         _________________________ м’язи

8. Вдих і видих – це __________________________________________ ______

9. Рефлекторний видих через ротову порожнину – це _________

   Прості завдання з відкритою відповіддю                                                                                    10 . Чому потрібно дихати через носову порожнину? ___________________

11. Які захворювання дихальної системи ви знаєте?______________

12. Які органи утворюють дихальну систему людини? ___________________

Утворити логічні пари

А. ангіна   1. Запалення слизової оболонки бронхів

Б. пневмонія  2. Запалення слизової оболонки трахеї

В. трахеїт   3. Запалення легень 

Г. бронхіт   4. гостре запалення мигдаликів

    5. запалення слизової оболонки носової порожнини

 

Укажіть правильну послідовність розташування органі, що утворюють дихальну систему людини: а) легені; б) носова порожнина; в) трахея; г) носоглотка; д) глотка;     е) бронхи ___________________________________

 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Французький фізіолог Клод Бернар писав: «Я першим почав напо­лягати на тій ідеї, що для тварин є власне два середовища: одне — зо­внішнє, у якому розташований організм, а друге — внутрішнє, у якому живуть елементи тканин».

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Внутрішнє рідке середовище організму, його склад

    Обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем полягає в надходженні в організм кисню і поживних речовин через органи травлення і дихання та наступному виділенні з нього продуктів життєдіяльності. Зв'язок між цими органами і клітинами тіла здійснюється через внутрішнє середовище організму, що складається з крові, лімфи і тканинної рідини.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

Незважаючи на активний обмін, склад внутрішнього середовища залишається практично незмінним, тобто підтримується гомеостаз.

Гомеостаз – це сукупність складних пристосувальних реакцій організму, направлених на усунення або максимальне обмеження дії чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, які порушують відносну динамічну сталість внутрішнього середовища організму (наприклад сталість температури тіла, концентрації глюкози і йонів Кальцію у крові, концентрації йонів Гідрогену, рівня кровяного тиску тощо)

Сталість внутрішнього середовища забезпечується безперервною роботою органів дихання, виділення, травлення і регулюється нервовою та ендокринною системами.

Пригадайте:

• Що таке дифузія? ( Дифузія — процес випадкового невпорядкованого переміщення частинок під впливом хаотичних сил, зумовлених тепловим рухом і взаємодією з іншими частками. Дифузія – це процес взаємного проникнення речовин при безпосередньому стиканні або крізь мембрану)
• Що таке осмос? (Осмос — спонтанний перехід, однобічна дифузія через напівпроникну перегородку (мембрану), яка відокремлює розчин від чистого розчинника або розчину меншої концентрації)

Обмін речовин між кровю і тканинною рідиною відбувається за допомогою дифузії та осмосу.

2.Функції рідин внутрішнього середовища організму людини

Між трьома складовими внутрішнього середовища (кров, тканинна рідина, лімфа) існує тісний зв'язок.

Самостійна робота з підручником

Завдання:

• Який зв'язок існує між складовими внутрішнього середовища?
• Які утворюються тканинна рідина і лімфа?
• Які функції виконують рідини внутрішнього середовища?

3. Склад та функції крові

    Кров – липка, солонувата на смак рідина, що циркулює по кровоносній системі та об’єднує весь організм в єдине ціле. В організмі людини кров становить 7,7% від загальної маси тіла. Швидка втрата 1/3 частини крові є небезпечною для життя людини.

   Біологічна задача:

• Визначте масу крові у власному організмі.

Свіжовипущена кров являє собою червону непрозору рідину. Якщо вжити заходів, які б запобігали зсіданню крові, то при відстоюванні, а ще краще при центрифугуванні вона виразно розділяється на два шари. Верхній шар – трохи жовтувата рідина – плазма і нижній – осад темно-червоного кольору. На межі між осадом і плазмою – тонка світла плівка. Осад разом із плівкою складається з формених елементів крові– еритроцитів, лейкоцитів і кров'яних пластинок – тромбоцитів. Всі клітини крові живуть визначений час, після чого руйнуються.

Проектування зображення на екран:

 На частку формених елементів припадає 40 - 45%, на частку плазми - 55 - 60% від об'єму крові. Це співвідношення одержало назву гематокритного співвідношення, або гематокритного числа. Часто під гематокритного числом розуміють лише обсяг крові, що припадає на частку формених елементів.

Плазма крові — жовтувата рідина, компонент крові, що складається із розчинених у воді білків, вуглеводів, солей, біологічно активних речовин (гормонів, ферментів тощо), а також продуктів клітинної дисиміляції, які підлягають виведенню із організму. У людей вона становить близько 60% об’єму крові. Плазма крові, проходячи через кровоносні капіляри, безперервно отримує і віддає різні речовини, але її склад залишається відносно стабільним.

Самостійна робота з підручником:

• Який хімічний  склад плазми крові?

Вода — 90%;  Білки — 7- 8% (альбуміни, глобуліни, фібриноген).

Вони утримують воду в плазмі (при голодуванні, зменшується кількість білків, вода переходить з крові до тканин, утворюючи голодні набряки); глобуліни можуть перетворюватись на антитіла, які знешкоджують мікроби і утворюють імунітет; білки створюють певну в’язкість крові, яка зростає при втраті води (потіння, пронос), що може привести до утворення тромбів; фібриноген – бере участь у зсіданні крові; білки також переносять поживні речовини, продукти розпаду білків та н.к., гормони, мікроелементи, вітаміни.

• Жири – 0,7 -  0,8%.
• Вуглеводи  – 0,12%.

При зниженні рівня вуглеводів (глюкози) – підвищується збудження клітин головного мозку (судоми), порушується кровообіг, дихання, настає смерть.

• Сечовина та сечова кислота – 0,05%.
• Мінеральні солі – 0,9%, з них найбільше припадає на долю NaCl, солі Са, К, Mg. Ця концентрація підтримується на сталому рівні.

Запамятайте:

   Сироватка крові — плазма крові, з якої видалено згортувальні білки - фібриноген. Сироватки отримують або шляхом природного згортання плазми (нативні сироватки), або осадженням фібриногену іонами кальцію.

   У сироватках збережена велика частина антитіл, а за рахунок відсутності фібриногену різко збільшується стабільність.

  Сироватку виділяють при аналізі крові на інфекційні захворювання, при оцінці ефективності вакцинації.

   Водний розчин солей, зокрема натрію хлориду, концентрація якого дорівнює 0,9% називають фізіологічним. Він підтримується на сталому рівні. Його використовують у медицині для поповнення об’єму крові в організмі у разі значних крововтрат.

Це цікаво:

• Існує велика практика збирання донорської плазми крові. Плазма відділяється від еритроцитів центрифугуванням за допомогою спеціального апарату, після чого еритроцити повертаються донору. Цей процес називається плазмаферезом.

• Клітинии крові постійно відмирають і заміняються новими. У дорослої людини щогодини відмирає мільярд еритроцитів, 5 мільярдів лейкоцитів і 2 мільярди тромбоцитів. На зміну їм приходять нові клітини, вироблювані в кістковому мозку і в селезінці. За добу замінюється приблизно 25 грамів крові.
• Кістковий мозок дорослої людини важить в середньому 2600 грамів. За 70 років життя він дає 650 кілограмів еритроцитів і тонну лейкоцитів.
• Кров людини має слаболужну реакцію. Величина рН артеріальної крові дорівнює 7,4; рН венозної крові внаслідок більшого вмісту в ній вуглекислого газу дорівнює 7,35.

Додатковий матеріал:

Кількість крові в організмі є досить сталою величиною. З розрахунку на кілограм маси тіла кількість циркулюючої крові в чоловіків становить – 52-83 мл/кг; у жінок – 50-75 мл/кг. Кров, яка є в організмі, циркулює не вся по судинах. Частина її знаходиться в так званих депо: печінці – 20 %, шкірі – 10 %, селезінці – 16% від загальної кількості крові. Депонована кров циркулює в 10-20 разів повільніше, вона містить більше формених елементів. У здорової людини об’єм циркулюючої крові може збільшуватися (при підвищенні температури середовища, підйомі в гори, виконанні фізичної роботи без значного потовиділення) чи зменшуватися (при зниженні температури середовища, значному потовиділенні).

Кров безперервно циркулюючи по кровоносним судинам, виконує роль транспортної системи, що забезпечує виконання нею різних функцій.

• Які функції виконує кров?

Основні функції крові:

1.  Дихальна функція полягає в переносі кисню від легень до тканин організму та СО₂ від клітин до легень.

2. Функція живлення – кров розносить по тілу поживні речовини від кишечнику або з місць їх накопичення (глюкозу з печінки).

3. Видільна функція полягає у видаленні з клітин та тканин організму кінцевих продуктів обміну речовин.

4.  Теплорегуляційна, тобто збереження сталості температури тіла. Ця функція здійснюється за рахунок фізичних властивостей води плазми крові. Кров рівномірно розподіляючись в організмі створює умови або для тепловіддачі (посилюючи рух крові в капілярах шкіри), або для збереження тепла (розширюючи судини внутрішніх органів).

5. Регуляторна – кров розносить по організмові фізіологічно активні речовини, які регулюють та об’єднують діяльність різних органів та систем, тобто здійснює гуморальну регуляцію функцій організму.

6. Гомеостатична (підтримання динамічної сталості внутрішнього середовища організму) досягається завдяки тому, що кров, знаходячись у безперервному русі, здатна нормалізувати склад внутрішнього середовища під контролем нервової системи.

7. Захисна функція – кров бере участь у захисті організму від отруйних речовин, вірусів, мікроорганізмів. (Лейкоцити крові забезпечують фагоцитоз, а також виділення антитіл проти антигенів; здатність крові до зсідання, внаслідок чого припиняється кровотеча (тромбоцит).

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

                                                    Лабораторна робота №1

Тема: Мікроскопічна будова крові людини

Мета:  вивчити мікроскопічну будову крові людини

Обладнання: постійні мікропрепарати крові людини, мікроскоп.

Хід роботи

1.Підготуйте мікроскоп до роботи, переведіть його в робоче положення.

2. Розгляньте постійний мікропрепарат крові людини під малим і великим збільшенням мікроскопа. Знайдіть формені елементи крові.  Зверніть увагу на форму клітин, наявність ядра.

3. Замалюйте  побачене в полі зору мікроскопа. Позначте та  підпишіть клітини крові.

4. За результатами роботи зробіть висновок.

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон"  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_______ дати усні відповіді на (??)

Заповнити таблицю:

Внутрішнє середовище	Склад	Місце -знаходження	Джерело і місце утворення	Функції
Тканинна рідина (від 20 л, 26,5 % від маси тіла)	Вода, розчинені в ній поживні речовини, кисень, вуглекислий газ, продукти  розпаду, які виділились з клітини	Проміжки між клітинами всіх тканин	За рахунок плазми крові і кінцевих продуктів розпаду	1. проміжне середовище між кровю і клітинами організму; 2.переносить в крові у клітини органів кисень, поживні речовини, гормони, тощо. 3.повертає у кровяне русло через лімфу воду, продукти розпаду
Лімфа (1 – 2 л)	Вода, розчинені в ній продукти розпаду органічних речовин, лімфоцити	Лімфатична система	За рахунок тканинної рідини	1.Повернення у кровяне русло тканинної рідини; 2.фільтрація і знезараження тканинної рідини, які здійснюються в лімфатичних вузлах завдяки лімфоцитам
Кров (7,7 % від загальної маси тіла)	Плазма (55-60% об’єму крові) Вода – 90% Білки – 7-8% Жири – 0,7 – 0,8% Вуглеводи 0,12 % Мінеральні солі – 0,9%	Кровоносні судини	За рахунок всмоктування білків, жирів і вуглеводів, мінеральних солей їжі та води.	1.взаємозвязок усіх органів організму із зовнішнім середовищем; 2.транспорт поживних речовин; 3.видільна 4.захисна 6.регуляторна
	Формені елементи (40-45% від об’єму крові); еритроцити, лейкоцити, тромбоцити	Плазма крові	Червоний кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли	1. транспортна 2.захисна

 

Урок 32. Тема «ЗСІДАННЯ КРОВІ. ГРУПИ КРОВІ ТА ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ»

Цілі уроку: ознайомити учнів з будовою й функціями формених елементів крові людини, провести порівняння будови еритроцитів жаби й людини, вивчити будову еритроцитів і встановити зв’язок їх будови з функцією, що виконується, встановити природу груп крові.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, фотографіях):  клітини крові;

оперують термінами:   еритроцити, лейкоцити, тромбоцити,

називають:  склад і функції крові, лімфи;

характеризують:  зсідання крові як захисну реакцію організму;  групи крові системи АВО, резус-фактор;

 пояснють:  взаємозв’язок будови та функцій еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів, кровоносних судин, серця; 

висловлюють судження:  щодо значення знань про функції та будову кровоносної системи для збереження здоров’я;

Обладнання й матеріали:  таблиця «Кров», проектор, ноутбук, презентація.

Базові поняття й терміни: формені елементи крові, еритроцити, тромбоцити, лейкоцити.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Розгадати кросворд та дати визначення терміну, який закодовано в ньому.

								9
				5
	2	3					8
			4		6
1						7

1.Речовини, які переносяться кровю (гормони)

2. Внутрішнє рідке середовище організму (кров)

3. Внутрішнє рідке середовище організму (лімфа)

4.Система органів, яка регулює сталість внутрішнього середовища (нервова)

5. Система органів, яка регулює сталість внутрішнього середовища (ендокринна)

6.Процес, за допомогою якого відбувається обмін речовин між кровю і тканинною рідиною та клітинами (осмос)

7.Система органів, яка своєю роботою забезпечує сталість внутрішнього середовища (травна)

8.Рідка складова частина крові, з якої утворюється тканинна рідина (плазма)

9. Процес, за допомогою якого відбувається обмін речовин між кровю і тканинною рідиною та клітинами (дифузія)

Закодоване слово - гомеостаз

2. Закінчить схему (схема зображена на дошці або використовується як роздатковий матеріал)

 

 

 

 

 

 

ІІІ.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

• Які форменні елементи входять до сладу крові?
• Чому еритроцити не мають ядер?

Повідомлення теми та цілей уроку.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Форменні елементи крові.

 Загальна кількість еритроцитів, які містяться в крові людини, величезна. Вона приблизно в 10 тис. разів більша населення нашої планети. Якби розмістити всі еритроцит людини в один ряд, то вийшов би ланцюжок довжиною близько 150 000 км; якби покласти еритроцити один на один, то утворилася б колона висотою, що перевищує довжину екватора земної кулі (50 000...60 000 км).

     В 1 мм³ крові міститься від 4, 5 до 5, 5 млн. еритроцитів (у жінок –4,5 млн., у чоловіків – 5,0 млн., після незначного фізичного навантаження – 5 – 5,5 млн.), після акліматизації у гірських умовах – 6-7 млн.).

Робота в групах

Завдання учням:

1 група – Які особливості будови еритроцитів?

2 група – Який склад та роль гемоглобіну?

3 група – Які сполуки утворює гемоглобін з газами?

4 група – Що таке недокрів’я? Які його причини?

Презентація результатів самостійної роботи групами:

1 група – особливості будови еритроцитів

    Еритроцити - дрібні без'ядерні клітини діаметром 7,5 мкм. Еритроцит має форму двовгнутого посередині диска. Така форма збільшує його поверхню і сприяє кращому проникненню в нього кисню. Завдяки великій кількості і специфічній формі загальна площа всіх еритроцитів у крові людини становить 3 200 м³. У нормі еритроцити живуть близько 120 днів, а потім руйнуються в селезінці й печінці. Кров поповнюється новими еритроцитами, які утворюються в червоному кістковому мозку з особливих клітин - еритробластів. Останні, на відміну від еритроцитів, мають ядро, яке під час дозрівання еритроцита у кістковому мозку замінюється на гемоглобін. Тіло еритроцита ззовні вкрите мембраною, а всередині майже повністю заповнене білковою речовиною - гемоглобіном

Вправа «Мозковий штурм»

• Відомо, що після акліматизації у гірських умовах кількість еритроцитів у людини становить  6-7 млн. в 1 мм^3. Чому відбувається збільшення кількості еритроцитів?

(Кількість еритроцитів може значно збільшуватися при нестачі кисню на великих висотах, при м'язовій роботі. У людей, які живуть у високогірних районах, еритроцитів приблизно на 30% більше, ніж у жителів морського узбережжя. При переїзді з низовинних районів у високогірні кількість еритроцитів у крові збільшується. Коли ж потреба в кисні зменшується, кількість еритроцитів у крові знижується)

2 група – склад та роль гемоглобіну

   Гемоглобін - особливий білок, завдяки якому еритроцити виконують дихальну функцію і підтримують рН крові. У чоловіків в крові міститься в середньому 130 - 170 г / л (нижня межа - 120, верхня межа - 180 г / л) гемоглобіну, у жінок - 120 - 140 г / л.

 Гемоглобін складається з білка глобіну і 4 молекул гема (ферумовмісна сполука). Гем має в своєму складі атом Феруму, здатний приєднувати або віддавати молекулу кисню. При цьому валентність Феруму, до якого приєднується кисень, не змінюється, тобто Ферум залишається двовалентним.

      3 група – сполуки гемоглобіна з газами

Важливою властивістю гемоглобіну є утворення сполуки гемоглобі­ну з киснем — оксигемоглобін, який зумовлює характерне забарвлення артеріальної крові. Ця сполука в капілярах тканин знову легко розпадається на кисень і гемоглобін. Гемоглобін також легко вступає в реакцію з вугле­кислим газом — карбгемоглобін, утворюючи венозну кров. Однак у гемоглобіну є дуже важлива властивість утворювати
стійку сполуку з чадним газом - карбоксигемоглобін. Гемоглобін блокований в ньому чадним газом і нездатний здійснювати перенесення кисню. При вмісті в повітрі 0,1% чадного газу більше половини гемоглобіну крові сполучається з ним, у зв'язку з чим клітини і тканини не забезпечуються необхідною кількістю кисню. В результаті кисневого голодування з'являється м'язова кволість, втрата свідомості, судороги і може настати смерть. Перша допомога при отруєнні чадним газом – забезпечити приплив свіжого повітря, напоїти постраждалого міцним чаєм, а далі необхідна медична допомога.

   При деяких патологічних станах, наприклад, при отруєнні сильними окислювачами (бертолетової сіллю, перманганатом калію та ін) утворюється міцне з'єднання гемоглобіну з киснем - метгемоглобін, в якому відбувається окислювання феруму, і він стає трьохвалентним. У результаті цього гемоглобін втрачає здатність віддавати кисень тканинам, що може призвести до загибелі людини.

Складання опорного конспекту:

Сполуки гемоглобіну з газами

• НвО₂ – оксигемоглобін – має яскраво-червоний колір. Утворення його відбувається в капілярах легень, де висока концентрація кисню.
• Нв – відновлений гемоглобін – має темно-червоний колір, що визначає колір венозної крові. Утворюється він у капілярах тканин.
• НвСО₂ – карбгемоглобін має вишневий колір і утворюється при проходженні крові через капіляри тканини.
• НвСО – карбоксигемоглобін має яскравий червоний колір і утворюється при наявності СО в навколишньому повітрі.
• НвОН – метгемоглобін має бурий колір і утворюється при наявності сильно діючих окисників.

4 група – Недокрів'я

  Недокрів'я (анемія) - стан, що характеризується зменшенням кількості еритроцитів і (або) зниженням вмісту гемоглобіну в одиниці об'єму крові. Ця недуга приводить до кисневого голодування (гіпоксії). Кров переносить менше кисню, від чого настає киснева недостатність, яка впливає на розумову діяльність і фізичну працездатність. Недокрів’я виявляється слабкістю, посиленим серцебиттям, запамороченням, при важких випадках захворювання загострюється ніс, впадають щоки і очі, з’являється нудота і блювота

       Причиною анемії може бути велика крововтрата, підвищене кровотворення недостатнє харчування, руйнування еритроцитів алкоголем, промисловими викидами, що містять бензол, і солі важких металів, радіаційне забруднення.

Вправа «Творча лабораторія»

 Розв’яжіть проблемну ситуацію:

• Кількість еритроцитів в крові людини визначається рівнем гемоглобіну в крові при сдачі аналізів (норма гемоглобіну для чоловіків 130-170 г/л, для жінок 120-140г/л.).Який діагноз поставить лікар пацієнту, якщо у нього рівень гемоглобіну – 90 г/л. Пацієнт скаржиться на загальну слабкість, головний біль, різке похудіння. Поясніть причину цього захворювання. Які рекомендації щодо лікування можна надати хворому?

Наявність в результатах цифри 90 свідчить про те, що у пацієнта в крові низький рівень гемоглобіну. Таке захворювання називається анемією. Наявність малої кількості еритроцитів веде до недостатнього транспортування кисня до клітин, особливо клітин мозку. Характерними ознаками анемії є: бліде обличчя і шкіра, загальна слабкість, похудіння, фізична та умова втома, серцебиття, головний біль.

Лікування повинно бути направленим на причину анемії.

Поради лікаря:

• вживати продукти насичені ферумом, який є складовою частиною гемоглобіну (гранатовий сік, м’ясо, печінка, масло, вершки, молоко, горіхи, яблука);
• прогулянки на свіжому повітрі

 

Додатковий матеріал :

Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Якщо кров уберегти від зсідання і залишити на кілька годин у капілярних трубочках, то еритроцити, що містяться в крові, внаслідок ваги починають осідати. Вони осідають з певною швидкістю. У жінок вона становить 7...12 мм/год, а в чоловіків – 3...9 мм/год.

Визначення швидкості осідання еритроцитів має важливе діагностичне значення в медицині. При туберкульозі, різних запальних процесах в організмі швидкість осідання еритроцитів підвищується. Це пов'язано з тим, що при запальних процесах у крові збільшується кількість білків глобулінів; глобуліни адсорбуються еритроцитами, що змінює властивості їхньої поверхні і приводить до прискорення ШОЕ.

Проекція зображння на екран або використати як роздатковий матеріал

А                  Б

В

• Розгляньте зображені еритроцити. Еритроцит А – нормальна форма еритроцита.  Що відбувається з еритроцитами Б і В?

Зображення Б – зморщення еритроцита, В- процес руйнування еритроцита і  виділення внутрішнього вмісту.

      Дійсно на зображенні Б ми бачимо зморщення еритроцита. Це   результат розміщення його в гіпертонічному розчині (розчин, який містить концентрацію солей більшу ніж фізіодогічний розчин (більше чим 0,9%). На малюнку В ми бачимо процес руйнування еритроцитів і вихід гемоглобіну у плазму крові. Цей процес називається гемолізом.

   При цьому плазма забарвлюється в червоний колір і стає прозорою – «лакова кров».

 

2. Переливання крові. Групи крові.

Людина з давніх-давен мріяла про довголіття. Не був винятком із цього правила і намісник Бога на землі папа римський Іннокентій VIII, який нама­гався будь-що продовжити своє життя. За його наказом до Ватикану було скликано найкращих ме­диків Європи. Коли ті з'явилися до палацу, папа уважно оглянув їх і, ніби переконавшись, що їм можна довіритися, запитав:

•      Чи можете ви продовжити мені життя?

Лікарі мовчали. Нарешті найстаріший із них сказав:

— Це досі не підвладно медицині, Ваша святосте.

— Так... — продовжив папа. — Але ж деякі з вас стверджують, що кров, узята в молодих і перелита старим, здатна повернути сили...

Найстаріший лікар поглянув на колег.

•      Дехто так вважає, Ваше преосвященство, — мовив він, — але все в руках Божих...
•      Тоді починайте негайно!

•       Але ж, монсеньйоре... Це загрожує...

 Папа стомлено похилився на подушки.

•       Це мій наказ.

Лікарі виконали наказ. Однак не встигли вони закінчити цей винятковий в історії медицини екс­перимент, як папа сконав на очах у переляканих єпископів. Принесені в жертву папі життя трьох хлопчиків не врятували духовного пастиря.

• Чому цей експеримент закінчився смертю?
• Чому так сталося?

Цей експеримент закінчився смертю тому, що під час переливання крові слід враховувати групу крові, тобто наявність аглютиногенів і аглютинінів.

• Аглютиногени А і В – це білки, що міститься в еритроцитах.
• Аглютиніни α і β – це білки, що містяться в плазмі.

Завдяки наявності аглютинінів і аглютиногенів кров людей поділяється на 4 групи: І, ІІ, ІІІ, ІV, або О, А, В, АВ. Ця система була відкрита в 1901 році австрійським вченим К.Ландштейнером.

У крові людини одночасно ніколи не зустрічаються аглютиноген А і аглютинін α або аглютиноген В і аглютинін β – тому склеювання еритроцитів не відбувається. Якщо ж з певних причин (при переливанні крові) зустрічаються А і α або В і β – відбувається аглютинація (склеювання) еритроцитів.

Запам’ятайте правило: еритроцити донора склеюються плазмою реципієнта, якщо зустрічаються однойменні  аглютиніни і аглютиногени. Відбувається АГЛЮТИНАЦІЯ.

Скориставшись матеріалом підручника, зробіть аналіз таблиці «Групи крові». Поясніть механізм переливання крові.  

«Групи крові»

Група крові
	Аглютиногени в еритроцитах	Аглютиніни в плазмі	Донор
0 (І)	-	α, β	І
А (ІІ)	А	β	І, ІІ
В (ІІІ)	В	α	І, ІІІ
АВ (IV)	АВ	-	І, ІІ, ІІІ, ІV

 

Люди з 0 групою крові – універсальні донори, а люди з АВ групою – універсальні реципієнти. https://www.youtube.com/watch?v=QhDq1f-9igk&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS&index=93

Повідомлення :

Донорство

  Донором може бути кожна здорова людина у віці 18-60 років. Без шкоди для здоров’я за один раз донор може здати 250-400 мл крові (не частіше як один раз у три місяці). Здоров’я кожного донора ретельно перевіряє лікар станції переливання крові. Донорами не можуть бути люди, які часто вживають алкоголь, хворі на СНІД та деякі інші вірусні хвороби. Спосіб консервування крові: у стерильний поліетиленовий пакет об’ємом 250 мл, набирають донорські кров і щільно закривають. Якщо до щойно одержаної крові додати трохи нешкідливого лимоннокислого натрію, то вона не звертається і при t 4-6˚ С може зберігатися протягом кількох місяців. Найкраще застосовувати кров взяту не більше 10-14 днів. На етикетці посуду записують групу крові, резус-належність і дату заготівлі крові. Кров з пакету за допомогою спеціального приладу вливають у вену реципієнта по краплинах. Переливають не тільки цільну кров, але і її компоненти та кровозамінники.

   Не слід користуватися кров’ю одного і того ж донора при повторному переливанні, оскільки обов’язково до якої-небудь з систем відбудеться імунізація.

Це цікаво:

• В Японії розрізненню за групою крові довіряють більше, ніж за знаками зодіаку. Японці впевнені, що власники I групи крові - товариські, енергійні. Люди з II групою стресостійкі, вперті. Вимогливими, творчими особистостями вважають осіб з III групою крові. Люди з рідкісною IV групою в житті керуються почуттями, нерішучі й вразливі.

3. Резус – фактор і резус – конфлікт

При переливанні крові враховують не тільки групу крові за системою АВО, але й резус – належність.

Самостійна робота учнів з підручником:

• Як визначається резус – належність?
• Коли виникає резус - конфлікт?

Резус-фактор - це антиген (білок), що знаходиться на поверхні еритроцитів. Близько 85% людей мають цей самий резус-фактор і, відповідно, є резус-позитивним. Інші ж 15%, у яких його немає, резус-негативним. Звичайно негативний резус-фактор ніяких неприємностей його господарю не приносить. Особливої уваги і підходу вимагають лише резус-негативні вагітні жінки.  Якщо в майбутньої мами резус- негативний, а в майбутнього тата позитивний, виникає небезпека резус-конфлікту. Але початися він може лише в тому випадку, якщо дитина успадкує резус батька. Тоді його кров буде не сумісна з кров'ю матері.

Повідомлення учня:

                                          Що являє собою резус-конфлікт?

Резус-фактор плоду переборює плацентарний бар'єр і попадає в кров матері, а її організм, сприйнявши плід як щось чужорідне, починає виробляти захисні антитіла. Захищаючи матір, ці антитіла несуть серйозну загрозу її дитині.  Антитіла матері проникають через плаценту і руйнують еритроцити дитини. У крові з'являється велика кількість речовини, називаного білірубіном. Білірубін забарвлює шкіру маляти в жовтий колір. Оскільки еритроцити плоду безупинно знищуються, його печінка і селезінка намагаються прискорити вироблення нових еритроцитів, збільшуючись при цьому в розмірах.. Виникає стан анемії. Резус-конфлікт може бути причиною поразки головного мозку, порушення функії слуху і мови. У найважчих випадках резус-конфлікт виявляється уродженою водянкою (набряком) плоду, що може привести до його загибелі.

4. Будова і функція лейкоцитів

Лейкоцити — безбарвні ядерні клітини крові, які виконують захисні функції, забезпечуючи імунні реакції організму. Лейкоцити, або білі кров'яні тільця, здатні до активного амебоїдного руху. В 1 мм³ крові нараховується 6-8 тисяч лейкоцитів. Найменше лейкоцитів уранці, найбільше опівдні. Зменшення кількості до 500 в 1 мм³ веде до смерті. Тривалість життя більшості форм лейкоцитів від 2-4 днів до декількох років.. Утворюються лейкоцити в червоному кістковому мозку, селезінці і лімфатичних вузлах.

Кількість лейкоцитів у крові може змінюватися. Після прийняття їжі, важкої м'язової роботи вміст цих клітин у крові збільшується. Особливо багато лейкоцитів з'являється в крові при запальних процесах.

Це цікаво:

• У новонародженого лейкоцитів значно більше, ніж у дорослої людини (до 20 000 в 1 мм³ крові). В першу добу життя кількість лейкоцитів зростає (відбувається розсмоктування продуктів розпаду тканин дитини, тканинних крововиливів, можливих під час пологів) до 30 000 в 1 мм³ крові, а з другої доби кількість зменшується до 12 000.

5. Будова і функції тромбоцитів

Уперше тромбоцити були відкриті французьким вченим у 1842 році О. Донне, а детально їх було описано італійським вченим Біцоцеро у 1882 році.

Отож, що таке тромбоцити?

  Самостійна робота з підручником

    * Які особливості будови тромбоцитів (забарвлення, форма, наявність ядра, кількість в 1 мм³ крові, місце утворення, місце відмирання)?

    *  Які функції тромбоцитів?

Тромбоцити або кров'яні пластинки — формені елементи крові, які містять важливий чинник згортання крові й забезпечують процеси зсідання крові, запобігаючи крововтратам при пошкодженні стінок кровоносних судин. Це безбарвні, без'ядерні, округлої або овальної форми пластинки. Тромбоцити у 3 рази менші від еритроцитів. В 1 мм³ крові — 200-400 тис. тромбоцитів. Утворюються вони у червоному кістковому мозку. Тривалість життя — 5-7 днів. Руйнування їх відбувається в селезінці.

7. Зсідання крові  

https://www.youtube.com/watch?v=dxRhbv1izX4

     Основна функція тромбоцитів пов'язана з їхньою участю у зсіданні крові. Зсідання крові захищає організм від крововтрати при пошкодженні судин. Воно пов'язане з перетворенням розчинного білка плазми крові фібриногену в нерозчинний білок фібрин, тонкі нитки якого утворюють сітку, в якій застряють клітини крові. Утворюється щільний кров'яний згусток, який закупорює пошкоджену судину.

      Найбільш визнаною теорією зсідання крові вважають ферментативну теорію, основоположником якої був російський вчений О.Шмідт. Механізм зсідання крові — це складний ферментативний процес, який поділяється на три етапи:

1) руйнування тромбоцитів і вивільнення речовини, яка називається тромбопластин;

2) фермент тромбопластин каталізує перетворення протромбіну плазми крові на тромбін за участю вітаміну К та йонів кальцію;

3) тромбін каталізує перетворення фібриногену у фібрин

Складання опорної схеми:

Тромбоцити         ^{руйнівний фактор}                  тромбопластин (активна форма ферменту)

Протромбін      ^{тромбопластин , Са,вітамін К}          тромбін (активна форма ферменту)

Фібриноген (білок плазми)^{тромбін, Са, вітамін К}             фібрин (тромб), нерозчинний білок

Складання опорного конспекту:

Умови згортання крові:

• Наявність білків плазми крові (протромбіну, фібриногену)
• Наявність вітаміну К
• Наявність солей кальцію
• Руйнівний фактор тромбоцитів

У нормі тромб утворюється через 10-15 хвилин після пошкодження судин.   Зсідання крові уповільнюється під час охолодження. При зв'язуванні йонів кальцію йонами щавлевої або лимонної кислоти кров втрачає здатність до зсідання. Перешкоджають зсіданню крові і деякі речовини, зокрема гепарин, який добувають із печінки тварин, а також – препарат із медичних п'явок.

• Чому у здорової людини кров у судинах  не зсідається?

Запобігають згортанню  крові в організмі людини:

а) Гладенька, незмочувана поверхня внутрішньої стінки судин.

б) Гепарин і  фібринолізин – фермент сироватки крові.

(гепарин утворюється в печінці й легенях)

Це цікаво:

• У новонародженої дитини здатність крові зсідатись підвищена в 2-3 рази. Але починаючи з другого тижня життя, ця здатність доходить до норми дорослої людини. Отже, тривалість кровотечі в дітей така сама, як і в дорослих.

8. Поняття про гемофілію

У людей, хворих на спадкову хворобу гемофілію, кров майже не зсідається: в ній немає антигемофілічного фактора, який сприяє розпаду кров'яних пластинок.

Повідомлення учнів:

                                                                 Гемофілія

    Гемофілія — невиліковне генетичне захворювання, пов'язане з порушенням коагуляції (згортання) крові; при цьому захворюванні різко зростає небезпека загибелі від крововиливу в мозок та інші життєво важливі органи, навіть при незначній травмі. Хворі з важкою формою гемофілії нерідко піддаються інвалідизації, внаслідок частих крововиливів в суглоби (гемартрози) і м'язові тканини (гематоми).

  Зазвичай хворобою страждають чоловіки, жінки ж виступають як носії гемофілії, які самі нею не хворіють, але можуть народити хворих синів або дочок-носійок.

  Хоча хвороба на сьогоднішній день невиліковна, її протікання контролюється за допомогою ін'єкцій бракуючого фактора згортання крові, частіше всього виділеного з донорської крові. Деякі гемофіліки виробляють антитіла проти цього білка, що приводить до збільшення необхідної дози фактора або застосування замінників. В цілому сучасні гемофіліки при правильному лікуванні живуть стільки ж, скільки і здорові люди.

 

                                                         Історія гемофілії

       Гемофілія відома з незапам'ятних часів. Перші описи симптомів, схожих на гемофілію, зустрічаються на івриті ще в ІІ столітті до нашої ери. А гемофілія як спадкове захворювання була описана в Талмуді у V столітті нашої ери. За законами рабинів, хлопчик звільнявся від обрізання, якщо два його старших брата вмирали від цієї процедури. Дослідник рабин Мойсей Маймонід (1135-1204) ввів це правило для синів жінок, які виходили заміж у другий раз. Таким чином, вже тоді почали враховувати закони спадковості. Арабська фізіолог Альбуказі (1013-1106) описав випадки смерті хлопчиків від кровотечі після банальної травми.

     Перший докладний опис гемофілії зробив Джон Конрад Отто, дослідник з Філадельфії. У 1803 році він опублікував свою наукову роботу на тему підвищеної кровоточивості. Детально вивчаючи генеалогію одній із сімей, Отто зробив висновок про спадкову схильність до підвищеної кровоточивості у хлопчиків. Тим не менше, термін «гемофілія» був вперше використаний в 1828 році німецьким фізіологом Хопфа.

      Сучасні знання та наукові дослідження гемофілії ведуть відлік з XІХ століття.

      Гемофілією страждали багато нащадки чоловічої статі англійської королеви Вікторії, праправнуком якої був і російський царевич Олексій, син останнього російського імператора Миколи ІІ.

      Під час навколосвітньої подорожі Микола ІІ обрав собі наречену - принцесу Алісу Вікторію Олену Луїзу Беатрису Гессе-Дармштадський (у хрещенні Олександра Федорівна). Вона доводилася англійській королеві Вікторії онукою. Батьки Миколи ІІ були категорично проти цього одруження, оскільки знали, що рід королеви Вікторії передає спадкову хворобу - гемофілію. Син Олексій народився хворим на гемофілію, отримавши її від матері - імператриці Олександри Федорівни, що успадкувала хворобу від своєї матері принцеси Аліси, яка, у свою чергу, отримала її від матері - королеви Вікторії. Королева Вікторія була носієм гемофілії, але з дев'яти її дітей лише один син, принц Леопольд, хворів на гемофілію і помер, коли йому був тридцять один рік, а її дочки, принцеси Аліса і Беатриса, були носіями хвороби.

       З чотирьох синів принцеси Беатріс двоє були хворі на гемофілію, а її дочка, Вікторія-Євгенія, дружина короля Іспанії, передала хворобу двом з трьох своїх синів. Син принцеси Аліси, Федерик, один з сімох дітей, який успадкував гемофілію, помер у трирічному віці. Два сини її сестри Ірен були також хворі на гемофілію. Тим не менш, одному з них вдалося благополучно дожити до 56 років.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

Виконання вправ в програмі «LearningApps.org»

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон"  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § ______ дати усні відповіді на (??)

 

Урок 33. Тема «ІМУННА СИСТЕМА. ІМУНІТЕТ. СПЕЦИФІЧНИЙ І НЕСПЕЦИФІЧНИЙ ІМУНІТЕТ. ІМУНІЗАЦІЯ»

Цілі уроку: розширити знання учнів про будову та функції лейкоцитів; вивчити імунітет, як реакцію – відповідь організму на проникнення в нього посторонніх предметів, розглянути шляхи та механізми формування імунітету; поглибити  знання про взяємозв'язки функції клітин та лімфи.

Очікувані результати: учні:

оперують термінами: імунітет,

називають: органи, що беруть участь у забезпеченні імунітету;

характеризують: імунну реакцію організму;

пояснюють: взаємозв’язок будови та функцій лейкоцитів.

висловлюють судження: про важливість імунізації населення;

оцінюють : епідеміологічний стан захворювання на СНІД в Україні ;

усвідомлюють :значення внеску видатних вчених у розвиток знань про внутрішнє середовище організму ( Е.Дженнер).

Основні поняття і терміни: лейкоцити, лейкопенія, лейкоцитоз, лейкемія, фагоцитоз, імунітет, антитіла, антигени, природний та штучний імунітет, щеплення, вакцини, лікувальна сиворотка,  імунна система.

 Обладнання: таблиці «Кров», « Кровоносна система», «Лімфатична система»,  проектор, ноутбук.

ХІД УРОКУ

 І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

1.Вправа «Встанови відповідність»

А. Установіть відповідність між форменими елементами крові та їх характеристиками:

1.тромбоцити 2.лейкоцити 3.еритроцити

А. безбарвні клітини крові, які не мають ядра і постійної форми Б. червоні, без’ядерні клітини крові, які мають двоввігнуту форму В. безбарвні, без’ядерні, округлої або овальної форми пластинки Г. безбарвні, ядерні клітини крові, які не мають постійної форми

Вірні відповідь:

1 –В, 2 –Г, 3 – Б

Б. Установіть відповідність між речовинами, які приймають участь у зсіданні крові та їх характеристиками:

1. тромбопластин 2. протромбін 3. тромбін 4. фібриноген 5. фібрин

А. білок, розчинений у плазмі крові, утворюється у печінці Б. білок – фермент, що утворюється під час руйнування тромбоцитів В. неактивний білок – фермент плазми крові, утворюється в печінці Г. вітамін, який каталізує реакції зсідання Д. активний білок - фермент Е. волокна білка, нерозчинного у плазмі крові

Вірна відповідь:

1 – Б, 2 – В, 3 – Д, 4 – А, 5 – Е.

2. «Мозковий штурм»

• Чому саме показники  крові  в першу чергу цікавлять лікаря при визначенні захворювання?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

• Чому на вітрянку людина хворіє раз у житті . а на грип може хворіти кожного року?

Повідомлення теми та цілей уроку.( разом із учнями – завдання)

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Поняття про імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет

• Які функції виконують лейкоцити?

• Хто із вчених уперше звернув увагу на захисну функцію лейкоцитів?

(І.І. Мечніков)

• Як лейкоцити здійснюють захист організму від чужорідних тіл?

(Лейкоцити здатні самостійно рухатись, на своєму шляху вони захоплюють і піддають внутрішньоклітинному перетравленню мікроорганізми і сторонні тіла. Наблизившись до мікроорганізмів, лейкоцити псевдоніжками обволікають їх і втягують всередину цитоплазми.)

Поглинання і перетравлення лейкоцитами різних мікроорганізмів, які попадають в організм, називається фагоцитозом (від грец. phagos — той, що пожирає, kytos — клітина), а самі лейкоцити - фагоцитами. Явище фагоцитозу було вивчене І.І. Мечніковим, який встановив, що фагоцитарну функцію виконують клітини двох категорій: рухливі (лімфоцити, моноцити) і нерухомі клітини, що містяться в лімфатичних вузлах, печінці, кістковому мозку та інших органах.

І. Мечніков казав: «Армія маленьких клітин, які називаються фагоцитами та блукають по крові і тканинах тіла, спроможна атакувати хвороботворні мікроби і після боротьби з ними в багатьох випадках їм вдається отримати перемогу над загарбниками». Учений відкрив явище фагоцитозу і поклав початок дослідженню захисної функції крові. 1883 року він зробив висновок, що вона забезпечується фагоцитарною активністю лейкоцитів і заснував учення про імунітет.

• Що ви розумієте від поняттям «імунітет»?

(Імунітет – це здатність організму захищати власну цілісність, біологічну індивідуальність і сталість внутрішнього середовища.)

У боротьбі з інфекцією організм використовує дві форми захисту: неспецифічний і специфічний імунітет.

Самостійна робота з підручником

• Що таке неспецифічний імунітет, які фактори до нього відносяться?

Неспецифічний імунітет – це форма імунітету, який здійснюється різними речовинами, що їх виділяють спеціальні залози шкіри, травної, дихальної системи;  слизові оболонки, що є бар'єром, який затримує сторонні тіла і не допускає їх у внутрішнє середовище організму. До неспецифічних факторів належать і клітини-пожирачі — фагоцити, які містяться в крові, а також у різних органах. Вони діють  на всі мікроорганізми, незалежно від їхньої природи.

Здорова і не пошкоджена шкіра перешкоджає проникненню в середину організму більшості мікроорганізмів. Особлива роль тут належить поту. Молочна кислота поту і секрет сальних залоз мають бактерицидну дію. Слизові оболонки активно захищають організм від проникнення всередину патогенних мікроорганізмів. Виділення слизових оболонок також володіють бактерицидними властивостями. Сльози захищають очі; слина (лізоцим) захищає слизисту рота; хлоридна  кислота захищає стінки шлунку; кисле середовище і особливий   слиз захищають піхву. Нормальна мікрофлора шлунково-кишкового тракту (особливо товстого кишечника) знищує хвороботворні мікроби, що потрапляють всередину організму з їжею. Сеча захищає слизисту сечоводу від проникнення  через неї бактерій. Вона володіє підвищеною кислотністю, в якій виживають лише рідкісні мікроорганізми.

Вирішальними факторами у боротьбі з інфекціями є специфічний імунітет. Це форма імунітету, коли організм здатний розпізнавати в знищувати тільки певний вид мікроорганізмів.  ю форму імунітету забезпечують антитіла та Т- лімфоцити. Т- лімфоцити утворюються у вилочковій залозі (тимусі). Тому їх назвали тимус – залежними або Т- лімфоцитами. Зустрівшись з мікроорганізмом, вони «запам’ятовують» його будову і передають інформацію про цей тип мікроорганізмів наступним поколінням Т- лімфоциті. Отже, Т- лімфоцити захищають організм від тих мікроорганізмів, які вони запам’ятали.

       Захищаючи організм від антигенів, кров виробляє особливі білкові тіла — антитіла. Антитіла (від грец. anti—проти, тіло) — γ-глобуліни сироватки крові людини, що утворюються у відповідь на попадання в організм різних антигенів, які знешкоджують антигени, вступаючи з ними у реакції найрізноманітнішого характеру.

Антитіла утворюються клітинами лімфатичних вузлів, селезінки, кісткового мозку. Звідси вони проникають у кров і циркулюють в організмі. Найактивніше виробляють антитіла —лімфоцити, моноцити.

Антитіла по-різному діють на хвороботворні мікроорганізми. Одні антитіла склеюють мікроорганізми, інші — осаджують склеєні частинки, треті — розчиняють їх. Такі антитіла, які склеюють мікроорганізми, називають преципітинами. Антитіла, які розчиняють бактерії, називають бактеріолізинами. Антитіла, які нейтралізують отрути (токсини) бактерій, грибів, змій, рослин, називають антитоксинами. Антитілам притаманна специфічність, вони діють лише на той мікроорганізм чи отруту, який був причиною їхнього утворення.

Складання опорної схеми: 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Види імунітету 

Розрізняють природний і штучний імунітет.

 Природний імунітет поділяють на вроджений і набутий:

а) Вроджений   - антитіла присутні в організмі з народження, тобто успадковані  від батьків. (Людина ніколи не хворіє на ящур чи холеру курей).

б) Набутий – виникає після перенесення хвороби. В організмі людини утворюються антитіла, що відновлюються впродовж усього життя (імунна пам’ять), наприклад на кір, вітряну віспу, коклюш повторно людина не хворіє.

Штучний імунітет поділяється на активний та пасивний:

а)Активний імунітет  виникає коли організм у відповідь на введення вакцини (профілактичне щеплення) сам виробляє антитіла. Вакцини – вбиті або ослаблені збудники інфекційних захворювань. Людина стає нечутливою на протязі тривалого часу до захворювання проти якого зроблено щеплення. Щеплення викликає захворювання в дуже легкій формі. Існують вакцини проти захворювань: коклюш, поліомієліт, туляремія, дифтерія.

б) Пасивний – створюється шляхом введення в організм лікувальних сироваток, що містять готові антитіла проти збудників. Її вводять тоді, коли потрібна негайна допомога хворій людині. Лікувальні сироватки отримують з крові тварин (мавп, свиней, коней) яких заражують поступово наростаючими дозами збудників. В крові тварин нагромаджуються антитіла.  При введенні лікувальних сироваток власні антитіла в організмі не утворюються. Такий імунітет діє недовго – кілька місяців.

Запамятайте:

Лікувальна сироватка – з плазми виділяють фібриноген + готові антитіла.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

Запитання учням:

• Чому введення вакцини і лікувальної сироватки відноситься до штучного імунітету?

(обговорення відповідей учнів)

• Який вид імунітету  проти віспи створив Е.Дженнер хлопчику Джеймсу Фіппсу? Відповідь обґрунтуйте.

(штучний активний;  він здійснив щеплення – ввів збудників захворювання коров’ячої віспи, які привели до утворення в організмі хлопчика антитіл)

Проблемне запитання:

• Якщо в пробірку  із збудниками дифтерії  внести сироватку крові людини, яка перехворіла на цю хворобу, то колонії мікроорганізмів склеяться і випадуть в осад. Чому мікроорганізми загинули, адже в сироватці немає захисних клітин крові – лейкоцитів?

(сироватка містила антитіла, які виробились в людини після перенесеної хвороби)

Це цікаво:

• Наукове вивчення питання імунітету почалося лише за часів Луї Пастера (1822-1895). Несприятливість до хвороби у людей, що перехворіли, Л. Пастер пояснював тим, що мікроби вичерпують в організмі всі потрібні для них поживні речовини.
• Англієць Салмон і американець Сміс (1886) довели, що вакцинацію можна робити мертвими культурами бактерій.
• Англійський учений А. Райт (1861-1947) і наш співвітчизник В.К. Високович (1854-1912) виготовили вакцину проти черевного тифу.
• В. А. Хавкіним (1860-1930) було виготовлено вакцину проти холери і чуми.
• 1888 року Е. Ру (1853-1933), співробітник Л.Пастера, вивчаючи дифтерійну і правцеву палички, відкрив бактерійні токсини. Це дало змогу німецькому вченому Е. Берингу (1854-1917), японцю С.Кітазато (1856-1931) виготовити протидифтерійну сироватку. Майже одночасно цю сироватку було добуто Е. Ру в Парижі і Я.Ю. Бардахом (1857-1929) в Одесі.

3.Поняття про імунну систему. Імунна регуляція

Найвагомішим проявом гомеостазу є захист від проникнення у внутрішнє середовище організму інфекційних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності, який забезпечує імунна система. Імунна система — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.

Запитання до учнів:

• Які органи утворюють імунну систему?

Імунна система людини складається з:

• Центральних органів (червоний кістковий мозок і тимус);
• Периферичних органів (лімфатичні вузли, селезінка, мигдалини, апендикс)

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 «Закінчи речення»

• Здатність організму захищати власну цілісність, біологічну індивідуальність і сталість внутрішнього середовища називається……    (імунітет).
• Чужорідні речовини для організму, що здатні спричинювати імунну реакцію називаються …   (антигенами).
• Лейкоцити – «пожирачі» називаються - …(фагоцитами)
• Імунітет, який забезпечують фагоцити називається …(клітинний)
• Клітинний імунітет  був відкритий…        ( Мечниковим).
• Крім клітинного імунітету є…..   (гуморальний).
• Теорію гуморального імунітету розробив… (П.Ерліх).
• Імунітет, який забезпечують антитіла називається… (гуморальний)

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

Підготувати повідомлення про ВІЛ.

 

 

Урок 34. Тема «АЛЕРГІЯ. СНІД»

Цілі уроку: на прикладах інфекцій, алергії, СНІДу показати проявлення імунних реакцій  організму; здійснити гігієнічне, екологічне виховання; переконати учнів в необхідності збереження свого здоров’я, довкілля, ведення здорового способу життя.

Очікувані результати: учні:

оперують термінами: імунітет, алергія, алергени, щеплення, вакцина.

називають: органи, що беруть участь у забезпеченні імунітету;

характеризують: імунну реакцію організму;

пояснюють: взаємозв’язок будови та функцій лейкоцитів.

висловлюють судження: про важливість імунізації населення;

оцінюють : епідеміологічний стан захворювання на СНІД в Україні ;

усвідомлюють :значення внеску видатних вчених у розвиток знань про внутрішнє середовище організму ( Е.Дженнер).

Основні поняття і терміни: щеплення, вакцини, лікувальна сиворотка,  імунна система.

 Обладнання: таблиці «Кров», « Кровоносна система», «Лімфатична система»,  проектор, ноутбук.

ХІД УРОКУ

 І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

  Вправа «Розумний куб»

Запитання на гранях куба:

1.Що таке імунітет?

2.Які існують форми імунітету?

3.Яий вид  імунітету називають природним?

4.Який вид імунітету називають штучним?

5.Чим лікувальна сироватка відрізняється від вакцини?

6.Коли необхідно вводити вакцину, а коли – лікувальну сироватку?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

• Що таке алергія?
• На які речовини можу бути алергія у людини?

Повідомлення теми та цілей уроку. Формулювання завдань уроку.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Яка функція імунної системи нашого організму?

Імунна система захищає внутрішнє середовище організму, але іноді її робота порушується. Розрізняють два види імунних розладів:

• надмірну реакцію організму (алергія, автоімунні захворювання);
• імунодефіцитний стан.

Алергія (від грец. allos—інший, ergon—дія) — специфічна реакція імунної системи на дію деяких факторів навколишнього середовища (хімічних речовин, мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності, продуктів харчування тощо). Речовини, які викликають алергічну реакцію, називаються алергенами.

Запитання до учнів:

• Які існують шляхи потрапляння алергенів до організму людини?

(Алергени  вдихаються, заковтуються або проникають під час прямого контакту з очима чи шкірою.)

Є зовнішні алергени (екзоалергени): харчові продукти, хімічні речовини, лікарські препарати, запахи). Внутрішні алергени (ендоалергени) - це власні тканини організму переважно з видозміненими властивостями, що виникають внаслідок утворення токсичних речовин при патологічних процесах (опіки чи обмороження, дія отруйних речовин, укуси бджіл, іонізуюча радіація).

• Які ви знаєте прояви алергії?

Прояви алергії: кропивниця, набряки, почервоніння, місцеве чи загальне підвищення t, свербіння , біль, звуження дихальних шляхів (астма), алергічні екземи, кашель.

Самостійна робота з підручником

Завдання:

• Як розвиваються алергічні реакції в організмі людини?
• Запропонуйте способи запобігання алергії

(Способи запобігання алергії: загартування, фізична культура, здоровий спосіб життя, відсутність шкідливих екологічних впливів, уникнення контакту з алергенами.)

  До імунних реакцій відносять інфекційні хвороби, що спричинюються вірусами (грип, хвороба Боткіна), бактеріями (ангіна, туберкульоз, холера) тощо. Загальною властивістю інфекційних хвороб є здатність поширюватися від однієї людини до іншої. Інфекційні захворювання виникають лише за сприйнятливості організму до збудника. Шляхи зараження: повітряно-крапельний (грип, кір тощо); заражені харчові продукти чи вода (дизентерія, холера тощо); укуси комах (малярія); переливання зараженої крові (хвороба Боткіна, ВІЛ-інфекція).

Розвиток інфекційної хвороби ґрунтується на складному процесі взаємодії збудника й організму.

Реакція організму на інфекційну хворобу залежить від його імунологічної реактивності, тобто швидкості включення імунної системи в боротьбу з інфекцією.

Пошукова робота з підручником:

• Чому під час хвороби необхідно не поспішати знижувати температуру, якщо вона становить до 38⁰С?

(При такій температурі руйнується переважна більшість мікроорганізмів.)

     Іноді органи імунної системи утворюють антитіла проти власних тканин. На відміну від ендоалергенів, які виділяють ушкоджені тканини, автоімунні розлади не пов'язані з деструкцією і розпадом тканини. Помилкова реакція може бути спрямована як на окремий орган, так і на весь організм. Прикладом автоімунних захворювань є вітиліго (відсутність темного пігменту на деяких ділянках шкіри), інсулінозалежних цукровий діабет, який розвивається у людей похилого віку тощо. Лікування автоімунних захворювань надзвичайно ускладнене.

      Імунодефіцитний стан може бути наслідком радіоактивного опромінення, особливо при ураженні червоного кісткового мозку. В умовах радіоактивного забруднення середовища такий стан призводить до зростання частоти і чисельності різноманітних інфекційних захворювань, зниження здатності організму протистояти гострим респіраторним вірусним інфекціям тощо.

 

2. Синдром набутого імунодефіциту. Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу 

Важкою формою імунодефіциту є захворювання на СНІД (синдром набутого імунодефіциту), яке викликається внаслідок ураження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус руйнує один з типів лейкоцитів, що призводить до зниження функції імунної системи.

Повідомлення :

«ВІЛ – вірус, дія якого спрямована проти імунної системи»

       СНІД (синдром набутого імунодефіциту) викликається впровадженням вірусу в імунну систему організму.

      Віруси - це внутрішньоклітинні паразити, нездатні розмножуватися поза клітинами. Якщо всі клітинні організми мають обов'язково дві нуклеїнові кислоти - ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти) і РНК (рибонуклеїнова кислота), то віруси містять тільки одну з них. Нуклеїнова кислота (ДНК або РНК) виконує спадкову функцію. Віруси вносять у клітину тільки свою генетичну інформацію. З матриці - вірусної ДНК або РНК - утворюються вірусні білки.

 Взаємодія вірусу з чутливою клітиною починається з прикріплення його до клітинної поверхні за допомогою білків оболонки. Потім вірус проникає в клітину. Особливістю ВІЛ є унікальна здатність передавати інформацію з РНК на ДНК хазяїна, яка вписується в систему геному хазяїна.

 Вірус СНІД вражає Т-лімфоцити, які стають носієм ВІЛ. У зв'язку з поділом клітини вони передають вірус у спадок. Період прихованого носійства ВІЛ може бути коротким, всього лише 4-5 тижнів, але частіше обчислюється роками. Надалі, коли виникає масове руйнування Т-лімфоцитів, у хворого розвивається клінічна картина імунодефіциту. Вона буде проявлятися у вигляді різних інфекційних захворювань, які виникають у зв'язку з тим, що імунна система втрачає можливість чинити опір будь-яким інфекційним захворюванням.

Бесіда:

• У чому небезпека ВІЛ? (Не існує вакцини проти ВІЛ. СНІД – невиліковне смертельне захворювання);
• Чому це повинно турбувати кожного? (Кожний ризикує бути інфікованим ВІЛ. Якщо це трапиться, ти можеш інфікувати інших людей);
• Хто може інфікуватися ВІЛ? (ВІЛ загрожує кожній людині – будь-якого віку, статі, соціального чи майнового становища);
• Хто відноситься до групи ризику? (До групи ризику відносяться гомосексуалісти, наркомани, повії  та  гемофіліки, які можуть при переливаннях отримувати заражену кров).
• Які існують шляхи передачі вірусу імунодефіциту?

Встановлено три основні шляхи інфікування ВІЛ, а саме:

• Статевим шляхом - при гомосексуальних чи гетеросексуальних статевих контактах.
• Парентерально (ін'єкційно, через кров та інші біологічні рідини) - після переливання інфікованої цільної крові або її компонентів; нестатеве зараження через пошкоджені шкіру і слизисті оболонки людей, що контактують з кров'ю або деякими секретами (слизом з піхви, грудним молоком, спермою, виділенням з ран, спинномозковою рідиною і ін.) хворих на ВІЛ - інфекцію; при використанні забруднених шприців, інструментарію; при пересадці інфікованих органів, кісткового мозку, штучної інсемінації інфікованою спермою.
• Перинатальним шляхом від матері до дитини - вертикальний шлях (внутрішньоутробно через плаценту від ВІЛ - інфікованої матері; під час пологів - при контакті плоду з інфікованою кров'ю або секретами матері, або при заковтуванні плодом материнської крові або інших рідин) та горизонтальний (інфікування дитини при вигодовуванні грудьми або грудним молоком ВІЛ - інфікованої матері).

Технологія «Мікрофон»

• Якими шляхами не передається вірус імунодефіциту людини?

 «Мозковий штурм»

• Чи можуть комахи переносити ВІЛ, якщо до цього укусили ВІЛ-інфіковану людину?

(ВІЛ не передається через укуси: домашніх тварин, комарів, кліщів, клопів, вошей, мух, бджіл).

• Чому комар не може переносити ВІЛ?
• Чи можливо заразитися ВІЛ, відвідуючи салони краси?(Так  така безпека існує. При різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо), де може міститися кров людини, зараженого ВІЛ, існує ймовірність зараження).
• Що ж тепер відмовитися від благ цивілізації?(Ні! Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56 С градусах протягом 10 хвилин. Його можна знешкодити спеціальними дезрозчинами (спирт не знищує ВІЛ). Треба використовувати одноразовий інструментарій, а в разі неможливості – знезаражувати інструменти)

Технологія «Мікрофон»

• Як зупинити епідемію під назвою СНІД?

- здійснювати санітарно-профілактичні заходи з боротьби зі СНІДом;
- проводити контроль донорської та плацентарної крові, її препаратів та інших біологічних рідин;
- у лікарнях та інших закладах здійснювати контроль за стерилізацією ріжучих та колючих інструментів;
- пам’ятати, що основний шлях зараження - статевий, тому обирати захищений секс;
- дбати про соціальний захист, милосердя та співчуття до ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД;
- створювати служби профілактики ВІЛ-інфекції, служби здоров’я, анонімне обстеження.

Слід пам’ятати, що будь – яка людина має однаковий ризик заразитися вірусом імунодефіциту. На сьогодні ВІЛ/СНІД не зважає на такі традиційні кордони, як статева приналежність, сексуальні вподобання, спосіб життя, соціальний статус чи расу. Усі ми рівні перед ВІЛ-інфекцією. І тільки саме від нас самих, від нашого розуміння ризику, від нашої поведінки залежить наше здоров’я.  «Об’єднаємо наші  зусилля для досягнення успіху в подоланні страшної інфекції!».

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

  Робота в малих групах (або парах)

Завдання:

• Вибрати з переліку випадки  у яких  ВІЛ не передається і окремо – передається. Результати занести до таблиці:

1. рукостискання;

2. обійми;

3. переливання крові;

4. дружній поцілунок;

5. робити ін’єкції одним шприцом;

6. укуси комах-кровососів;

7. мати незахищені сексуальні контакти;

8. кашель, нежить, чхання;

9. пити з однієї склянки з ВІЛ-інфікованим;

10. утримуватися від статевих стосунків;

11. поїздка в переповненому транспорті;

12. дружити з ВІЛ-інфікованим;

13. часто змінювати сексуальних партнерів;

14. робити штучне дихання «рот в рот»;

15. користуватися спільною бритвою;

16. обмін одягом і взуттям;

17. робити насічки на шкірі ножем, яким користувалися інші;

18. плавати у басейні;

19. спільне користування туалетом, душем, ванною;

20. користуватися одним телефоном;

21. користуватися фонтанчиком для води;

22. доглядати хворого на СНІД.

ВІЛ передається	ВІЛ не передається

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § ____, дати усні відповіді на (??).

 

 

 

 

Урок 35. Тема  « СИСТЕМА КРОВООБІГУ. СЕРЦЕ: БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ. РОБОТА СЕРЦЯ»

Цілі уроку: ознайомити учнів з біологічним значенням системи кровообігу; сформувати знання про анатомо-фізіологічні особливості будови серця у зв’язку з функціями, властивості серцевого м’яза, розвивати уміння порівнювати, узагальнювати й робити висновки, працювати з додатковим матеріалом; удосконалювати  практичні навички учнів працювати з опорними конспектами й схемами та підручником;

Очікувані результати: учні:

розпізнають ( на малюнках, фотографіях,) органи кровообігу, елементи будови серця;

характеризують: особливості будови та властивості серцевого м’яза; будову та роботу серця; серцевий цикл; автоматію роботи серця;

пояснюють: взаємозв’язок будови та функцій серця.

усвідомлюють :значення внеску видатних вчених у розвиток знань про кровоносну систему(У.Гервей та М.М.Амосов)

Обладнання та матеріали:  дидактичний матеріал, мультимедійний проектор,  підручник,  ПК.

Тип уроку: формування умінь,

Базові поняття і терміни: ендокард, епікард, міокард, перикард, збудливість, провідність, автоматизм,  клапани: стулкові, півмісяцеві (кишенькові).

хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Біологічна розминка .

Знайдіть правильні твердження. (взаємоперевірка)

1. Кров відноситься до сполучної тканини (так)
2. Об’єм крові у дорослої людини становить 2-3л (ні) 4-6л
3. Еритроцити – це без’ядерні клітини (так)
4. Еритроцити виконують дихальну функцію (так)
5. Переливання крові між людьми з її різними групами обов’язково закінчується смертю реципієнта (ні)
6. Формені елементи крові утворюються у червоному кістковому мозку (так)
7. Лейкоцити виконують захисну функцію (так)
8. Кількість води в крові сягає 90 % (так)
9. До складу крові не входять органічні речовини (ні)
10. Тромбоцити беруть участь у зсіданні крові (так)
11. Імунітет – це здатність організму захиститись від генетично-сторонніх тіл (так)
12. Теорію імунітету розробив Іван Павлов (ні) Ілля Мечников

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

10 цікавих фактів про серце.

1. Серце дорослої середньостатистичної людини робить за хвилину 72 удари, за день - 100 000 ударів, за рік - 36,5 млн. ударів, а протягом усього життя близько 2,5 млрд. ударів.  
2. Кран на кухні повинен бути повністю відкритий протягом 45 років, щоб еквівалентно показати кількість крові, яку перекачує серце звичайної людини за життя.  
3. Обсяг крові, що перекачується серцем за хвилину, може змінюватись в діапазоні від 5 до 30 літрів.  
4. За день людське серце виробляє таку кількість електричної енергії, що її б вистачило машині, щоб проїхати 32 км. А за життя людини цієї енергії виробляється стільки, що машині б вистачило з'їздити на Місяць і назад.  
5. Через те, що серце може виробляти свої електронні імпульси, воно може функціонувати і битися, якщо навіть буде відокремлене від тіла, до тих пір, поки буде отримувати необхідну кількість кисню.  
6. Наше серце починає битися через чотири тижні після зачаття.  
7. Серце постачає кров у майже всі 75 трильйонів клітин людського організму, кровоносні судини відсутні лише в рогівці ока.  
8. 5,7 млн. літрів - такий обсяг усієї крові перекачаної за середньостатистичне людське життя.  
9. У стані спокою крові потрібно: 6 секунд, щоб дійти від серця до легень і назад; 8 секунд від серця до мозку і назад та близько 16 секунд, щоб дістатися до пальців і повернуться назад.  
10.  Жіноче серце б'ється набагато частіше, ніж чоловіче. Жіноче серце робить за хвилину близько 78 ударів, а чоловіче всього - 70.  

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Поняття про кровообіг. Значення кровообігу.

    Рух крові по замкненій кровоносній системі кровоносних судин і серця, що забезпечує обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем, називається кровообігом. Система органів кровообігу складається із серця і кровоносних судин. Скорочуючись, серце працює як насос, проштовхує кров і таким чином забезпечує її безперервний рух. Якщо зупиняється серце, настає смерть, бо тканинам не постачається кисень і поживні речовини, а також не виводяться з них продукти розпаду.

2.Будова і функції серця

Серце — порожнистий м’язовий орган, що має форму конуса. Воно розташоване всередині грудної клітки. У лівій половині грудної клітини знаходяться 2 / 3 серця, і тільки 1 / 3 лежить в правій її половині. Вважають, що розміри серця відповідають у середньому розмірами складеної в кулак кисті руки даної людини. Маса серця у дорослої людини 250-350 г.

Проектування зображення на екран

                                   

Стінка серця складається з трьох шарів: зовнішнього, середнього і внутрішнього.

Складання опорного конспекту:

Стінки серця:

а) епікард (зовнішня стінка, сполучна тканина)                       

б) міокард (середня стінка, м’язова тканина)                   

 в) ендокард (внутрішня стінка, сполучна тканина)

Проектування зображення на екран або викисання демонстраційних таблиць:

                                            

 

 Завдання учням:

• Зверніть увагу на зображення серця та визначте в якій частині найкраще розвинутий міокард? З чим це повязано?

(Міокард особливо розвинений у стінці лівого шлуночка оскільки на нього припадає найбільше навантаження)

Зовні серце оточене еластичною навколосерцевої сумкою - перикард, що оберігає його від перерозтягнення  під час наповнення кров'ю.

    Між навколосерцевої сумкою і серцем знаходиться рідина, зволожуюча серце.

• Яке значення має рідина? (Зменшує тертя серця під час скорочення об стінки перикарду)

     Серце розділене суцільною перегородкою на дві ізольовані одна від одної частини — ліву і праву. У верхній частині обох половин розташовані праве і ліве передсердя, у нижній частині — правий і лівий шлуночки. Отже, серце у людини, як і в усіх ссавців, чотирикамерне.

• Пригадайте, в якій частині серця у ссавців була венозна кров, а в якій – артеріальна?

(У правій половині серця міститься венозна кров, у лівій — артеріальна).

  Самостійна робота з підручником

Запитання :

• Чому кров у серці рухається в одному напрямку – від передсердь до шлуночків, від шлуночків до кровоносних судин?

      Передсердя і шлуночки сполучаються між собою отворами, на краях яких є стулкові клапани. Під час скорочення передсердь стулки клапанів звисають усередину шлуночків. Тому кров вільно проходить з передсердь у шлуночки. Коли скорочуються шлуночки, стулки клапанів піднімаються й закривають вхід у передсердя. Тому кров рухається лише в одному напрямку: від передсердь до шлуночків. Між лівим шлуночком і аортою, правим шлуночком і легеневою артерію розташовуються півмісяцеві клапани, що забезпечують рух крові тільки в одному напрямку — із шлуночків до кровоносних судин.

           

 

  Типи клапанів: 1 — двостулковий; 2 — тристулковий 

https://www.youtube.com/watch?v=mJe-c28O1KI&index=55&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

3.Властивості серцевого м’яза

Серцевий м'яз має такі фізіологічні властивості: збудливість, провідність, скоротливість, автоматію.

Робота в групах

1 група – Охарактеризувати таку фізіологічну властивість серця як збудливість

2 група – Охарактеризувати таку фізіологічну властивість серця як провідність

3 група – Охарактеризувати таку фізіологічну властивість серця як скоротливість

4 група - Охарактеризувати таку фізіологічну властивість серця як автоматія

Результати самостійного опрацювання:

     Збудливість - це здатність серця переходити зі стану спокою до робочого стану під впливом різних подразників (механічних, хімічних, електричних). Наприклад, після зупинки серця його функцію можна знову відновити, ритмічно натискуючи руками на грудну клітку. Збудження, яке виникає в будь-якій ділянці серця, поширюється по всьому серцю. Цю властивість називають провідністю. При поширенні збудження по серцю в ньому виникають електричні струми, що можуть бути зареєстровані за допомогою спеціального приладу - електрокардіографа. Збудження серцевого м'яза супроводжується його скороченням завдяки його властивості, як і скелетних м'язів, до скоротливості. Автоматія серця - це здатність серця скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серці. У серцевому м'язі містяться спеціальні клітини, в яких автоматично виникають ритмічні імпульси. Ці імпульси поширюються по серцевому м'язу і задають ритм його скороченню. Завдяки автомати серце скорочується незалежно від нервових і гуморальних впливів. Автоматія серця дає змогу підтримувати життєдіяльність організму навіть при порушенні діяльності нервової системи.

Доповнення вчителя:

      Якщо вирізати серце жаби і перемістіть на скельце, то воно є першим час продовжує скорочуватися, але незабаром припиняє свою діяльність. Якщо через це серце пропустити сольовий розчин, що заміняє кров, то серце довгий час продовжує працювати. Таке серце називають ізольованим. Ще в 1902 році російський вчений А. А. Кулябко довів можливість підтримання життєдіяльності ізольованого серця людини.  Він оживив серце дитини через 20 годин після його смерті пропусканням через судини серця сольового розчину. Всі ці досвіди показують, що причини, що викликають автоматичну діяльність серця знаходяться в самому серці.

Постановка проблемного питання:

• У процесі серцевої діяльності серцевий м'яз виконує велику роботу. Тому він потребує надходження поживних речовин і кисню та виведення продуктів розпаду. Як це відбувається?

   (Це відбувається через власні артерії серця, по яких кров надходить до серця, та через власні вени, по яких кров іде від стінки серця в праве передсердя.)

Судини, які постачають багату киснем кров до серцевого м’яза відомі під назвою коронарні артерії, а судини по яким йде від стінки серця – коронарні вени. По коронарних судинах протікає приблизно 5% хвилинного об'єму крові, при важкій роботі цей потік може збільшитись в 4 рази

4. Серцевий цикл. Робота серця

 Наше серце постійно в роботі. Вчені підрахували, що за добу воно витрачає кількість енергії, достатню для підняття вантажу в 900 кг на висоту 14 м. А адже воно працює безперервно 70-80 років і більше! У чому ж секрет його невтомності?

Багато в чому це пояснюється особливостями роботи серця. Вона полягає в послідовному скороченні і розслабленні з короткими проміжками для відпочинку. Скорочення (систола) чергується з розслабленням (діастола). Скорочення і розслаблення передсердь і шлуночків у нормальних умовах суворо взаємоузгоджені і становлять єдиний цикл роботи серця.

Пошукова робота з підручником:

- Скільки триває скорочення передсердь?  (0,1 с)

- Скільки триває скорочення шлуночків? ( 0,3 с.)

 - Скільки часу триває загальне розслаблення серці? (0,4 с)

 - Скільки часу складає серцевий цикл? (0,8 с.)

    Серцевий цикл починається зі скорочення передсердь, яке триває 0,1 секунди. За цей час кров з  передсердь через клапани виштовхується у розслаблені шлуночки. Після закінчення скорочення передсердь скорочуються шлуночки і венозна кров з правого шлуночка виштовхується до легеневої артерії, а артеріальна кров із лівого шлуночка - до аорти. Скорочення шлуночків триває приблизно 0,3 секунди. Після цього вони розслаблюються і протягом наступних 0,4 секунди весь серцевий м'яз перебуває у стані спокою або загального розслаблення. Тривалість серцевого циклу становить 0,8 секунди. Період відпочинку у 0,4 секунди достатній для того, щоб серце повністю відновило свою працездатність. При збільшенні частоти серцевих скорочень тривалість серцевого циклу скорочується, в основному, за рахунок періоду відпочинку.

Постановка проблемного питання:

• Видатний американський кардіолог Пол Уайт свого часу сказав: «Серце настільки сильне, що здатне битися до 150 років. Тому його хвороби і коротке життя - наслідок власних помилок».
• Що впливає на роботу серця?

Завдання групам (випереджальне завдання)

1 група – «Вплив на серцеву діяльність недосипання і дефіциту руху»

2 група – «Вплив на серцеву діяльність куріння»

3 група - «Вплив на серцеву діяльність відсутністі контролю за вагою і кров'яним тиском»

4 група - «Вплив на серцеву діяльність надлишку жирів у раціоні»

Короткі презентації груп:

Недосипання. Вірогідність перевтоми і наступного за ним навантаження на серце і нервову систему у людей, які сплять менше 8-9 годин, збільшується на 70%.

Дефіцит руху. Фізична активність приводить в тонус роботу серцево-судинної системи. Навіть півгодини легкої гімнастики раз на день достатньо для зміцнення серцевого м'яза! Плавання, біг, катання на роликах і велосипеді, йога, танці, спортивна ходьба - заняття будь-яким видом спорту (окрім шахів) позитивно позначається на стані здоров'я. Але уникай надмірних фізичних навантажень - вони потовщують серцевий м'яз, змушуючи його працювати в прискореному режимі. Привчай організм до навантажень поступово. Щоб визначити рівень допустимого навантаження на організм і скласти уявлення про стан серцево-сосудинної системи, ти можеш у клініці пройти велоергометрію або тест-ходьбу на біговій доріжці з одночасною ЕКГ.

Куріння. Якби люди не курили, щорічно від хвороб серця вмирало б на 1,62 мільйона менше! Якщо до 30 років куріння, як правило, не викликає серйозних проблем, то з віком ймовірність захворювань судин і появи злоякісних пухлин збільшується в кілька разів. Для кардіолога курець - чоловік з револьвером біля скроні.

Відсутність контролю за вагою і кров'яним тиском. Зайва вага створює величезне навантаження на серце і вносить серйозний розлад в роботу кровоносної системи. Якщо твій індекс маси тіла вище 25 одиниць - в тебе надмірна вага. Як розрахувати: ІМТ = вага (кг) / ріст (м²). Нормальний ІМТ - від 18,5 до 25. Крім того, незалежно від ІМТ, необхідно підтримувати кров'яний тиск на рівні не вище 140/90 мм. рт. ст.

Надлишок шкідливих жирів у раціоні. Якщо приймати їжу з невисоким вмістом жирів невеликими порціями в один і той же час, можна знизити рівень холестерину. Після 40 років слід регулярно перевіряти рівень холестерину і цукру в крові.

V . УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

«Закінчи речення»

• Судини,якими кров рухається від серця.. (артерії)
• Камери серця, що приймають кров з вен…(передсердя)
• Здатність серцевого м’яза сприймати зміни зовнішнього середовища і відповідати на ці зміни… (збудливість)
• Клапани, які розташовані на виході аорти з лівого шлуночка, і легеневої артерії – з правого… (півмісяцеві)
• Зовнішня сполучнотканинна оболонка серця.. (епікард)
• Здатність серця ритмічно скорочуватись під впливом імпульсів, що виникають у самому серці…(автоматизм)
• Внутрішня оболонка серця….(ендокард)
• Клапани, що містяться між передсердями і шлуночками…(стулкові)
• Запис електричних струмів серця називається… (електрокардіограмою)
• Мязова оболонка серця…(міокард)

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §______, дати усні відповіді на (??).

Виконати дослідницький практикум: самоспостереження за частотою серцевих скорочень упродовж доби, тижня.

 

Урок 36. Тема «БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ КРОВОНОСНИХ СУДИН. РУХ КРОВІ. Лабораторне дослідження : вимірювання частоти серцевих скорочень»

Цілі уроку: вивчити будову різних типів кровоносних судин, показати зв'язок особливостей їх структури з функціями, що ними виконуються.

Очікувані результати: учні:

порівнюють:  артерій, вен і капілярів;

уміють  : вимірювати пульс;

оперують термінами: артеріальний тиск;

називають: кровоносні судини; фактори, які впливають на роботу серцево-судинної системи;

характеризують: будову кровоносних судин, велике і мале кола кровообігу; рух крові по судинах, артеріальний тиск крові, лімфообіг;

пояснюють:  взаємозв’язок будови та функцій кровоносних судин;

усвідомлюють : значення внеску видатних вчених у розвиток знань про кровоносну систему(У.Гервей та М.М.Амосов)

Обладнання та матеріали:  дидактичний матеріал, мультимедійний проектор,  підручник,  ПК.

Тип уроку: комбінований

Базові поняття і терміни: артерії, вени, капіляри, мале коло кровообігу, велике коло кровообігу, клапани, артеріоли, венули,

хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

1. Розгляньте дані таблиці й зробіть висновки про зміни маси серця й залежності частоти серцевих скорочень від віку:

Вік, років	Маса серця, г	ЧСС, хв
Немовля	23,5	135
1	41,2	120
5	83,5	100
7	91,0	92
8	95,0	90
10	120,0	86
12	142,0	82
15	200,0	76
16	215,0	74
18	255,0	72
Дорослий	305,0	70

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

• Що зображено на малюнках?

• Які кровоносні судини ви знаєте? (капіляри, вени, артерії)
• Що утворюють судини кровоносної системи? (кола кровообігу)
• Скільки кіл кровообігу характерно для ссавців? Назвіть їх.

Повідомлення теми та цілей уроку.

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

Кровоносна система людини крім серця, включає різні за розміром, діаметром, будовою та функціями кровоносні судини, по яким рухається кров.

 https://www.youtube.com/watch?v=XK9mPUDs6ME

Робота в групах. Самостійна робота з підручником: завдання:

1 група – Охарактеризувати особливості будови і функції артерій

2 група - Охарактеризувати особливості будови і функції вен

3група – Охарактеризувати особливості будови і функцій капілярів

4 група – Охарактеризуйте шлях по якому кров проходить по великому колу кровообігу, та його значення

5 група -  Охарактеризуйте шлях по якому кров проходить по малому колу кровообігу, та його значення

Презентації результатів самостійної роботи групами:

Охарактеризувати особливості будови і функції артерій

Артерії (від грец. arteria — судина) — це судини, по яким кров рухається в напрямі від серця. В артеріях кров рухається з великим тиском, який вони витримують завдяки будові своїх стінок. Стінки артерій складаються з трьох шарів: внутрішнього ендотеліального (шар плоских клітин, які щільно прилягають одна до одної), середнього м'язового і зовнішнього сполучнотканинного. Середній шар — найтовщий, складається з кільцевих гладеньких м'язів.

Охарактеризувати особливості будови і функції вен

Вени — це судини, по яких кров надходить від органів тіла, рухається в напрямі до серця. Стінки вен складаються з таких шарів як і артерії, хоча м'язовий шар у них менш розвинений і еластичних волокон мало. На відміну від артерій, усередині вен є кишенькові клапани, які під час руху крові в бік серця притискуються до стінок судин, а при зворотному русі крові розправляються і перегороджують їй шлях.

Охарактеризувати особливості будови і функцій капілярів

Капіляри (від лат. capillaris — волосяний) — це найтонші судини, які зв'язують дрібні артерії з найдрібнішими венами. Стінки капілярів складаються з одного шару плоских епітеліальних клітин, які дістали назву ендотелію. Через стінки капілярів відбувається обмін речовин між кров'ю і тканинами. Загальна кількість капілярів великого кола кровообігу 2 млрд., а загальна довжина їх 100 тис. км. Унаслідок того, що кров у капілярах знаходиться під тиском і рухається повільно, в артеріальній її частині вода і розчинені в ній поживні речовини просочуються в міжклітинну рідину. У венозній частині капілярів тиск крові зменшується і міжклітинна рідина надходить знов у капіляри.

Заповнення таблиці:

                                 Будова та функції судин кровоносної системи

ознака	артерії	капіляри	вени
Будова стінок
Функції

 

Охарактеризуйте шлях по якому кров проходить по великому колу кровообігу, та його значення

     Велике коло кровообігу починається від лівого шлуночка серця і переходить в аорту. Аорта розгалужується на артерії. У кожному органі вони поділяються на дедалі менші судини, які переходять у густу капілярну сітку. Проходячи по капілярах, кров омиває всі тканини, віддає їм кисень і при цьому перетворюється на венозну, насичується вуглекислим газом і продуктами розпаду.

    З капілярів кров збирається у дрібні вени, потім у більші, і у 2 великі. Вени голови, шиї, верхніх кінцівок утворюють верхню порожнисту вену, а вени усіх інших частин тіла впадають у нижню порожнисту вену. Обидві вони впадають у праве передсердя.

Отже, шлях від лівого шлуночка через артерії, капіляри, вени всіх органів тіла до правого передсердя називається великим колом кровообігу. Кров циркулюючи по великому колу кровообігу, забезпечує всі клітини організму киснем і поживними речовинами і забирає від них продукти обміну

 Охарактеризуйте шлях по якому кров проходить по малому колу кровообігу, та його значення

     Мале коло кровообігу починається в правому шлуночку, куди венозна кров надходить із правого передсердя.

      З правого шлуночка венозна кров потрапляє через венозний стовбур, який поділяється на дві легеневі артерії — праву і ліву — в легені. Легеневі артерії розпадаються на дедалі дрібніші артерії і переходять у капіляри, які густо оплітають альвеолярні пухирці, куди надходить атмосферне повітря. У капілярах легенів венозна кров перетворюється на артеріальну. Від капілярів починаються дрібні вени, які зливаються і утворюють 4 легеневі вени, що впадають у ліве передсердя. Роль малого кола кровообігу в тому, що в капілярах легень забезпечується відновлення газового складу крові.

Отже, шлях крові від правого шлуночка через легеневі артерії, легеневі капіляри, легеневі вени до лівого передсердя називається малим колом кровообігу.

2. Рух крові по судинах

    Серце скорочується ритмічно, тому кров надходить у кровоносні судини порціями. Проте тече кров по кровоносних судинах безперервним потоком, що посилюється еластичністю стінок артерій і опором течії крові, який виникає в дрібних кровоносних судинах. Завдяки цьому опорові кров затримується у великих судинах і викликає розтягнення їхніх стінок. Розтягуються стінки артерій і при надходженні крові під тиском при скороченні шлуночків серця. Під час розслаблення серця кров із серця в артерії не надходить, стінки судин, що відрізняються еластичністю, при цьому звужуються і пропускають кров, забезпечуючи рух її по кровоносних судинах.

Запитання для обговорення:

• Чому кров рухається по судинах?

( рідина рухається від ділянки з вищим тиском до ділянки з нижчим тиском.)

За результатами обговорювання складання опорного конспекту

Причини руху крові по судинах:

•                    ритмічна робота серця;
•                    різниця тисків у різних частинах кровоносної системи
•                    присисна дія грудної порожнини.

Довідковий матеріал:

Тиск крові в аорті  - 120-150 мм.рт.ст.

Тиск крові в артеріях - до 120 мм.рт.ст.

Тиск крові в капілярах - до 20 мм.рт.ст.

Тиск крові  в порожнистих венах- 3-8 мм.рт.ст. до мінімального (нижче         атмосферного)

Тиск крові у судинах неоднаковий у різні фази роботи серця. Під час скорочення серця він вищий – це максимальний (систолічний) тиск, під час розслаблення – мінімальний (діастолічний)

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 https://www.youtube.com/watch?v=o1xGMSlTwQQ&index=100&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

       Це цікаво:

• У новонародженого максимальний тиск крові приблизно 76 мм рт. ст., мінімальний — 40-50. В період статевого дозрівання ріст серця випереджає ріст кровоносних судин, що позначається на величині артеріального тиску. Після 50 років — тиск стає 130-145 мм рт.ст. 

      Кров’яний тиск у людини вимірюють у плечовій артерії за допомогою тонометра. У нормі судини перебувають в стані деякого напруження – тонусу. При деяких захворюваннях тонус судини порушується. Коли збільшується тонус, судини звужуються. Тиск у кровоносній системі підвищується (гіпертонія). При цьому збільшується навантаження на серце. Понижений тиск – гіпотонія. У цьому разі порушується кровопостачання органів. Погіршуються умови їхньої роботи.

    Складання опорної схеми:                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемне питання:

• Чи з однаковою швидкістю рухається кров по  судинах?

Швидкість крові не скрізь однакова:

                -         в аорті – 0,5 м/с;

•                    в капілярах - 0,5-1мм/с;
•                    у венах при наближенні до серця – 0,2 м/с.

По судинах великого і малого кіл кровообігу кров перетікає за 25сек (при  пульсі 72уд/хв).

• Чому швидкість крові не однакова у різних судинах?

(Неоднаковий діаметр кровоносних судин. Поперечний переріз усіх капілярів перевищує більш як у 500 раз діаметр аорти. Швидкість руху крові в капілярах забезпечує достатній час для   обміну речовин.)

• Як  забезпечується  рух  крові  по  венах?

( Відповіді учнів записуються і узагальнюються)

     У венах, які розташовані нижче від серця, рух крові утруднений, бо їй доводиться підніматись проти сили власної ваги.

    Рухові крові по цих венах сприяють додаткові фактори:

• скорочення скелетних м'язів, які стискують розміщені в них вени;
• скорочення діафрагми, яка стискує черевні нутрощі та їх вени;
• негативний тиск у грудній порожнині, який, зменшуючись при кожному вдихові, присмоктує кров до серця.

Самостійна робота з підручником, Запитання для опрацювання:

• Що таке  артеріальний пульс?
• Де можна визначити пульс?
• Що можна визначити за пульсом?

Артеріальний пульс - ритмічні коливання стінки артеріальних судин, викликані підвищенням тиску в аорті під час скорочення серця (систоли). Пульс визначають у місцях, де  великі артерії підходять близько до поверхні тіла - внутрішній бік зап’ястя, на скронях, по боках шиї і ін. Кожне коливання відповідає скороченню серця. За пульсом можна визначити частоту серцевих скорочень за 1 хв.

Запамятайте!!!

 Норма: підлітки -  72-85 уд/хв.

               дорослі - 60-75 уд/хв. 

 Це цікаво:

• пульс маленьких пташок –200 уд/хв.,
• у кішок – 130 уд/хв;
• у коня   - 35 уд/хв;
• у слона – 25 уд/хв

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Лабораторне дослідження

Вимірювання частоти серцевих скорочень. Інструктаж з БЖД.

Мета: навчитися знаходити пульс і визначати частоту серцевих скорочень

Обладнання: секундомір або годинник із секундною стрілкою

Хід роботи

1.Знайдіть пульс у себе на променевій артерії. Для цього покладіть вказівний і середній пальці на внутрішню поверхню руки перед запястком з боку великого пальця. Потренуйтесь швидко знаходити пульс.

2. Користуючись секундоміром, підрахуйте пульсові удари впродовж 15 секунд. Цей показник помножте на 4. Це частота серцевих скорочень за 1 хвилину.

3.Порівняйте свій показник частоти серцевих скорочень із частотою серцевих скорочень у нормі.

Результати запишіть у таблицю:

	Середні показники норми	Мої показники	Висновок
Частота серцевих скорочень

 

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_________, дати усні відповіді на (??).

 

 

Урок 37. Тема « КРОВОТЕЧІ. СЕРЦЕВО-СУДИННІ ХВОРОБИ ТА ЇХ ПРОФІЛАКТИКА»

Цілі уроку: сформувати в учнів поняття про причини та види порушень , які виникають у серцево-судинній системі ; показати вплив факторів , що діють негативно на серце та судини ; розглянути розташування головних кровоносних судин у тілі людини, навчитися надавати першу допомогу в разі артеріальних, венозних і капілярних кровотеч; ознайомитися зі способами профілактики захворювань кровоносної системи ; розвивати вміння учнів робити самостійні висновки з відомих фактів , підводити підсумки ; узагальнити і систематизувати набуті знання ; виховувати турботливе ставлення до свого здоров’я .

Очікувані результати: учні:

застосовують знання:   для профілактики серцево-судинних хвороб, надання першої допомого при кровотечах;;

пояснюють:  правила надання першої допомоги при кровотечах;

Обладнання та матеріали:  дидактичний матеріал, мультимедійний проектор,  підручник,  ПК.

Тип уроку: комбінований

Базові поняття й терміни:  інфаркт міокарда, аритмії, вади серця, міокардити; дистонія, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, інсульт, варикозне розширення вен, тромбофлебіт,

капілярна, венозна й артеріальна кровотечі, внутрішня кровотеча, пов’язки, джгут.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Тестові завдання на встановлення однієї вірної відповіді:

1. Кровоносні судини, які несуть кров від серця:

а) капіляри;

б) вени;

в) артерії.

 2. Стан підвищеного тиску:

а) гіпертонія;

б) гіпотонія;

в) аритмія.

 3. Вени - це:

а) найдрібніші судини;

б) судини, які несуть кров від серця;

в) судини, які несуть кров до серця.

 4. Швидкість руху крові найменша:

а) в аорті;

б) у венах;

в) у капілярах.

 5. Мале коло кровообігу починається:

а) з лівого передсердя;

б) з правого шлуночка;

в) з лівого шлуночка.

6. Велике коло кровообігу починається:

а) з лівого передсердя;

б) з правого шлуночка;

в) з лівого шлуночка.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

* Чим загрожує людині втрата крові?

* Що може вплинути на роботу нашого серця?

Повідомлення теми та цілей уроку.

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Порушення діяльності серцево – судинної системи та заходи запобігання їм

        Серцево-судинні захворювання поділяються на хвороби серця (наприклад, інфаркт міокарда, аритмії, вади серця, міокардити); хвороби артерій (наприклад, дистонія, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, інсульт); хвороби вен (наприклад, варикозне розширення вен, тромбофлебіт).

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота в групах «Ажурна пилка»

Завдання групам:

Схарактеризуйте захворювання серцево – судинної системи за таким планом:

• Причини
• Симптоми
• Профілактика

1 група – інфаркт міокарда, аритмія

2 група – інсульт, дистонія

3 група – гіпертонія, атеросклероз 

4 група - варикозне розширення вен, тромбофлебіт 

 

За результатами роботи заповнення таблиці:

Захворювання серцево – судинної системи	Фактори ризику
Інсульт	похилий вік гіпертонія захворювання серця атеросклероз куріння перевантаження негативними емоціями
Гіпертонія	розумові перевантаження; шкідливі звички атеросклероз перевантаження негативними емоціями
Атеросклероз	гіпертонія цукровий діабет ожиріння надмірне вживання жирної їжі вживання алкоголю нервові перенапруження
Варикозне розширення вен	гіподинамія вживання жирної їжі шкідливі звички нервові перенапруження

Формулювання висновку:

Отже, основними причинами виникнення серцево-судинних хвороб є:

• зниження фізичної активності
• нераціональне харчування,
• паління, алкоголь, наркотики
• нервові  перенапруження

Запитання учням:

• Як запобігти розвиткові захворювань серцево-судинної системи?
• Складіть пам’ятку  щодо профілактики серцево – судинних захворювань.

1. Фізична праця і спорт

2. Дотримання режиму харчування, раціональне харчування

3. Загартовування

4. Психологічна рівновага (емоційна стриманість)

5. Відмова від шкідливих звичок

 6. Своєчасне і правильне лікування захворювань

(зачитування та обговорення памяток)

2. Перша допомога при кровотечах

• Що таке кровотеча? (Кровотеча – це вихід крові із судин)
• Які судини можуть бути пошкоджені? (артерії, вени, капіляри)

Складання опорного конспекту:

В залежності від того, яка судина пошкоджена, розрізняють кровотечі:

• капілярні,
• венозні,
• артеріальні.

В залежності від того, куди виливається кров, їх поділяють на:

• зовнішні
•  внутрішні.

Перша допомога полягає у:

• полягає в знезараженні рани,
• зупинці кровотечі,
• накладанні пов’язки.

Необхідно пам’ятати!!!

В залежності від виду кровотечі, порядок цих дій різний.

Розповідь вчителя з паралельним демонструванням:

 

А - артеріальна кровотеча,   Б – венозна кровотеча;

Заповнення таблиці учнями:

Види кровотеч	Характерні ознаки	Перша допомога
венозна	кров витікає безперервним темним струменем без різко виражених пульсових поштовхів	накладання тиснучої пов'язки або джгута нижче рани
артеріальна	кров витікає яскраво червоним пульсуючим струменем, висота якого змінюється в ритмі пульсової хвилі	накладання гумового джгута  або закрутки з тканини; максимальне згинання кінцівок у суглобах або притискання артерії у певних точках тіла або вище місця поранення
капілярна	кров витікає повільно	накладання тиснучої пов'язки після обробки рани дезинфікуючим розчином, або прикласти міхур з льодом
внутрішня	раптове поблідніння обличчя, збліднення і похолодання кистей і стоп, почастішання пульсу, запаморочення, шуму у вухах, виділення холодного поту	потрібно прикласти гумовий міхур з льодом чи холодною водою і негайно відправити до медичного закладу

Правила накладання тиснучої пов'язки:

• на рану, яка кровоточить, накладають стерильну або чисту тканину, пропрасовану гарячою праскою;
• поверх неї кладуть валик з бинта, який туго прибинтовують.

 Правила накладання джгута на кінцівки:

• джгут  (під час артеріальної кровотечі) накладають вище рани на відстані 6-7 см від верхнього краю;
• кінцівку перед накладанням джгута піднімають доверху;
• на місце накладання джгута попередньо накладають яку-небудь тканину;
• джгут потрібно затягувати тільки до зупинки кровотечі;
• під джгут треба покласти супровідну записку, на якій вказано час накладання;
• в холодну пору року джгут можна не знімати протягом однієї години, а в теплу 1,5-2 години, інакше настане їх омертвіння.

Правила накладання джгута-закрутки:

• із підручного матеріалу роблять міцну петлю, в діаметрі в 1,5-2 рази більшу за діаметр пораненої кінцівки;
• після накладання на шкіру вати, марлі або іншої тканини на кінцівку надягают петлю вузлом уверх;
• під вузол вставляють паличку довжиною 20-25 см, за допомогою якої вільний кінець петлі закручують до повного зупинення кровотечі.

Проектування зображення на екран:

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Вправа «Консультує лікар»

• У хворого спостерігаються зміни основних функцій серця: автоматизму, проведення збудження та скоротливості, порушується серцевим ритм

(аритмія серця) 

• У чоловіка ущільнені стінки артерій, звузився їхній просвіт, часто утворюються тромби. Крім того спостерігається підвищення артеріального тиску. Також хворий  страждає від ожиріння.

(атеросклероз) 

• У хворого спостерігається гостре порушення мозкового кровообігу, розлади його функції. Одним із наслідків цієї хвороби є розрив кровоносних судин, що супроводжується крововиливами в мозок

(інсульт) 

Встановити  логічних і причинно-наслідкових зв’язків між групами понять: 

Причина	Хвороба	Заходи профілактики
Ожиріння Стрес Надмірні навантаження Невроз Гіподинамія Негативні емоції Гіпертонія Зловживання жирною їжею	Аритмія Інсульт Гіпертонія Атеросклероз Дистонія Варикозне розширення вен  Інфаркт	Аутотренінг Заняття фізкультурою Раціональне харчування Контроль за арт. тиском Оптимістичні погляди Прогулянки на свіжому повітрі

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § ______, дати усні відповіді на (??).

Повторити §_____, підготуватися до самостійної роботи.

 

 

 

Урок  39. УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ З ТЕМ "ДИХАННЯ" ТА "ТРАНСПОРТ РЕЧОВИН"

Цілі уроку: виявити рівень навчальних досягнень учнів з теми «Дихання « та «Транспорт речовин»; здійснити контроль і корекцію їхніх знань; перевірити вміння учнів оперувати біологічними термінами, застосовувати знання в стандартних і змінених умовах; розвивати навички письмово висловлювати думку; удосконалювати вміння творчо вирішувати поставлені завдання, відповідати на різнорівневі запитання; виховувати почуття відповідальності, охайність, самостійність.

Очікувані результати: учні:

розпізнають органи дихальної та кровоносної стстем на малюнках;

характеризують будову та  функцї органів дихання , серця та кровоносних судин, будову і функції крові;

пояснюють роль органів дихання та кровоносної системи, серця у транспорті речовин.

Обладнання: аркуші з різнорівневими завданнями І та ІІ варіантів

Тип уроку: узагальнення та систематизації знань

ХІД УРОКУ

І.  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

ІІІ. КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

1. Роздача індивідуальних карток із завданнями.
2. Інструктаж щодо виконання завдань, пояснення шкали оцінювання завдань різних рівнів складності.
3. Виконання завдань учнями

Варіант 1

1 РІВЕНЬ:

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.( 3 бали)

1. Людина, що віддає частину крові, інші тканини та органи – це : а) реципієнт; б) донор; в) пацієнт.

2. Велике коло кровообігу закінчується : а) у лівому передсерді; б) у правому передсерді.

3. Серце людини складається з камер: а) трьох; б) чотирьох.

4. Гортань – це орган: а) утворення голосу, звукової мови; б) слуху.

5. Вхід до гортані під час ковтання їжі закриває: а) щитоподібним хрящем; б) надгортанним хрящем.

6. Легені – це : а) парний орган; б) непарний орган.

   2 РІВЕНЬ.

Доповніть незакінчене речення. ( правильна відповідь 0,5 бал.)

7. Зверху легені вкриті щільною оболонкою _________________________

8. Найдрібніші кровоносні судини ___________________________________

9. Кровоносні судини, по яких кров рухається до серця ___________________

Прості завдання з відкритою відповіддю

10 . Яке значення для організму має дихання? _______________________

11. Які судини входять до кровоносної системи?________________

12. Які клапани знаходяться у серці?___________________________

3 РІВЕНЬ ( правильна відповідь 1 бал)

Дати визначення термінам:

Внутрішнє дихання ________________________________________

Підкресліть терміни, що характеризують кровообіг.

Сполучна трофічна тканина, гомеостаз, носова порожнина, розмноження, втома, бронхи, аорта, імунітет, легені, еритроцити, артерії, , лімфа, кишечник, тромбоцити, гортань, лейкоцити, шлуночок, плазма крові, печінка, капіляри, антитіла, передсердя, серце, кисень, інтерферон, зсідання крові, фагоцитоз, вдих, донор, резус-фактор, альвеоли, навколосерцева сумка, видих, щеплення, шлунок, капіляри, бронхіоли, нейрон, вени, аглютинація.

Заповни таблицю ”Порівняльна характеристика судин ”

Ознаки	Артерії	Вени	Капіляри
Будова стінок
Наявність клапанів
Функції
Швидкість крові
Тиск

4 РІВЕНЬ Дати відповідь на одне питання. ( 3 бали)

1. Серце – це орган, який упродовж всього життя людини перекачує кров. Поясніть , чим зумовлена така працездатність серця.
2. Як тютюновий дим впливає на легені?. До чого призводить паління у ранньому віці.

 

Варіант 2

1 РІВЕНЬ:

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.( 3 бали)

1. Кровоносні судини, по яких кров рухається від серця – це : а) капіляри; б) вени; в) артерії.
2. Серцевий цикл складається з : а) двох фаз; б) трьох фаз; в) чотирьох фаз.
3. Мале коло кровообігу починається: а) з правого шлуночка; б) з лівого шлуночка.
4. Під час співу т розмови голосова щілина: а) збільшується; б) зменшується; в) не змінюється.
5. Дихальний центр у людини знаходиться у: а) мозочку; б) довгастому мозку; в) проміжному мозку.
6. Гортань – це орган : а) утворення голосу; б) слуху; в) травлення.

 

   2 РІВЕНЬ.

Доповніть незакінчене речення. ( правильна відповідь 0,5 бал.)

 

7. Орган, розташований в грудній клітці спереду від стравоходу, складається з 16 – 20 хрящових напівкілець , - це __________________
8. Різкий рефлекторний видих через ніздрі – це _____________
9. Найбільша кровоносна артерія організму ________________

Прості завдання з відкритою відповіддю

10 . Які функції виконує гортань?_______________________

11. Яке значення великого кола кровообігу?_____________________________

12. Як бувають типи кровотечі?_________________________________

3 РІВЕНЬ ( правильна відповідь 1 бал)

Дати визначення термінам:

Гіпертонія __________________________________________________

Підкресліть терміни, що характеризують дихання .

Сполучна трофічна тканина, гомеостаз, носова порожнина, розмноження, втома, бронхи, аорта, імунітет, легені, еритроцити, артерії, , лімфа, кишечник, тромбоцити, гортань, лейкоцити, шлуночок, плазма крові, пневмонія,  капіляри, антитіла, передсердя, серце, кисень, інтерферон, довгастий мозок, зсідання крові, фагоцитоз, вдих, донор, резус-фактор, альвеоли, навколосерцева сумка, видих, щеплення,трахея, капіляри, дифузія, бронхіоли, нейрон, вени, аглютинація.

Заповни таблицю ( встанови відповідність між органами та функціями)

Органи дихання		Функції
1. Носова порожнина		А. захищає вхід у гортань під час ковтання
2. гортань		Б. газообмін
3. надгортанник		В. захищає гортань спереду.
4. щитоподібний хрящ		Г. хрящова трубка, якою проходить повітря
5. трахея		Д. утворення звуків
6. бронхи		Е. зігріває і очищає повітря
7. легені		Ж. органи, якими повітря потрапляє до легенів

 4 РІВЕНЬ

Дати відповідь на одне питання. ( 3 бали)

1. Описати поетапний процес штучного дихання. Обґрунтуйте кожний етап.
2. Поясніть, який існує взаємозв’язок в організмі людини між кровоносною системою та органами дихання.

Варіант 3

І рівень (по  0,5 балів)

1.Речовина, яка утворюється в результаті руйнування тромбоцитів: 
а) тромбопластин           б) тромбін
в) фібрин                           г) фібриноген.

2.Структура, що вкриває поверхню легень зовні:

а) трахея                             б) плевра

в) діафрагма                       г) черевний прес

3.Формені елементи крові, що мають ядро:

а) лейкоцити                       б) еритроцити

в) тромбоцити                     г) остеоцити

4. Камера серця, з якої кров рухається аортою:

а)  ліве передсердя     б) праве передсердя

в) лівий шлуночок     г) правий шлуночок

5. Універсальний донор має групу крові:

а) І              б) ІІ

в) ІІІ           г)ІV

6. У результаті інфаркту міокарда відбувається:

а) виснаження енергетичного потенціалу клітин серця

б) змертвіння частини м’язових клітин серця

в) постійне недостатнє постачання серця киснем

г) втрата функціональних можливостей перикарда

 

 ІІ рівень (кожне завдання 1 бал)

1. Розташуйте процеси засвоєння тканинами організму кисню, починаючи з моменту вдиху:

А. дифузія кисню з альвеолярного повітря в кров

Б. транспортування кисню у вигляді оксигемоглобіну

В. проникнення кисню в тканинну рідину

Г. заповнення альвеол повітрям

Вірна відповідь:

1	2	3	4
Г	А	Б	В

 

2. Установіть відповідність між назвами органів  кровообігу та цифрами на малюнку:

А. ліве передсердя

Б. легенева артерія

В. верхня порожниста вена

Г. капілярна сітка великого кола кровообігу

 

 

Вірна відповідь:

А	Б	В	Г
14	11	8	4

3. Установіть відповідність між органами  дихальної системи та їх функціями:

Органи дихальної  системи	Характерні ознаки будови
1.гортань 2.бронх 3.трахея 4.носова порожнина	А. забезпечує газообмін крові з повітрям Б. проведення повітря та формування звуків В. зігріває і зволожує вдихнуте повітря Г. транспортує повітря від гортані до бронхів Д. розподіляє вдихнуте повітря між легенями

Вірна відповідь:

1	2	3	4
Б	Д	Г	В

ІІІ рівень (кожне завдання 1, 5 балів)

1. Бувають хвороби, за яких у серці людини не повністю змикаються стулкові або півмісяцеві клапани. Поясніть, чому в обох випадках робота серця утруднена.

2. Ви потрапили в ситуацію, коли необхідно надати першу допомогу людям при кровотечі. У потерпілого рана на передпліччі з великою втратою крові яскраво - червоного кольору. Обґрунтуйте і вкажіть послідовність заходів першої допомоги потерпілому в описаній ситуації.

IV  рівень (3 бала)

Укажіть причини захворювань органів дихальної системи і складіть план заходів їхньої профілактики.

 

ПІДСУМОК УРОКУ

Д/З: 

Повторити §_____,  

 

Урок  40. Тема  «ВИДІЛЕННЯ – ВАЖЛИВИЙ ЕТАП ОБМІНУ РЕЧОВИН. БУДОВА І ФУНКЦІЇ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ»

Цілі уроку: ознайомити учнів з біологічним значенням системи виділення у житті людини; сформувати знання про анатомо-фізіологічні особливості будови органів  виділення  у зв’язку з функціями, розвивати уміння порівнювати, узагальнювати й робити висновки, працювати з додатковим матеріалом; удосконалювати  практичні навички учнів працювати з опорними конспектами й схемами та підручником;

Очікувані результати: учні:

розпізнають ( на малюнках, фотографіях,) складові нефрону, органи сечовидільної системи;

оперують термінами: виділення, нирки, нефрон, сечоутворення,

називають:  органи виділення;  органи та функції сечовидільної системи;

характеризують: будову та функції нирок; процес утворення сечі;  регуляцію сечовиділення;  роль нирок у здійсненні водно-сольового обміну;  чинники, що впливають на функції нирок;  негативний вплив алкогольних напоїв на функції нирок;

пояснюють:  біологічне значення виділення продуктів обміну речовин;

висловлюють судження:  про важливість виведення кінцевих продуктів обміну речовин з організму людини;

Обладнання та матеріали:  моделі нирок, таблиця «Органи виділення», мультимедійний проектор,  підручник,  ПК.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Базові поняття і терміни: виділення, нирки, кіркова речовина, мозкова речовина, ниркова миска, сечовід, нефрон, сечовий міхур, сечівник, первинни сеча, вторинна сеча , реабсорбція, фільтрація, звивисті канальця,

хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

• Навіщо потрібна видільна система?
• Які речовини і чому виводяться із організму людини?
• Пригадайте будову видільної системи ссавців?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

    Виділення — процес виведення з організму кінцевих продуктів, які утворилися в ході обміну речовин в клітинах тіла при розщепленні органічних речовин. Цю функцію виконують як спеціалізовані видільні органи, так і інші органи чи системи, для яких видільна функція може бути побічною, другорядною.

• Які органи відносяться до органів виділення?
• Що вони видаляють з організму?

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

До органів виділення  відносять:

ЛЕГЕНІ - сприяють виділенню, в навколишнє середовище вуглекислого газу (СО₂ ) і води у вигляді пари (біля 400 мл. в добу  -15%)

ШЛУНКОВО-КИШКОВИЙ ТРАКТ - виділяє незначну кількість води (6%), жовчних кислот, пігментів, холестерину, деякі лікарські рослини і неперетравлені залишки їжі в вигляді калових мас.

ШКІРА - виконує екскреторну функцію за рахунок наявності потових і сальних залоз. Потові залози виділяють піт, у склад яких входять вода (20%), солі, сечовина, сечова кислота тощо.

НИРКИ – виділяють разом із сечею до 50% води

    Основним органом виділення є нирки, які виводять з сечею велику кількість кінцевих продуктів обміну, головним чином, які містять азот (сечовину, аміак, креатинін). Участь в цьому процесі шкіри, травного каналу та їх залоз недостатня. Саме тому, при недостатності видільної функції нирок організм страждає від уремії – підвищеної концентрації в крові продуктів азотистого обміну. Тільки нирки можуть довго і в самих різноманітних умовах підтримувати параметри водно-сольового гомеостазу організму.

Процес утворення і виділення сечі з організму називається діурезом.

3. Будова і функції сечовидільної системи https://www.youtube.com/watch?v=lPze_kMhEtY

• Пригадайте, які органи утворювали сечовидільну систему ссавців?

До сечовидільної системи людини входять такі органи:

1. Нирки - функція сечоутворення і сечовиділення.

2. Сечоводи - функція сечовиведення.

3. Сечовий міхур – сечонакопичення.

4. Сечівник - сечовідведення сечі назовні.

Проекція зображення на екран або використання таблиці «Сечовидільна система»

                                    

Схема сечовидільної системи. 1 - нирки, 2 - сечоводи, 3 - сечовий міхур, 4 - сечівник

Завдання учням:

• Розгляньте зображення сечовидільної системи та визначте особливості розташування (топографії) нирок в організмі людини.
• Чи на однаковому рівні знаходяться обидві нирки?
• Як ви гадаєте, з якими органами межують нирки?

  Нирки знаходиться в позаочеревинному просторі, по обидві сторони хребта.  Права нирка розміщується на рівні ХІІ грудного – ІІІ поперекового хребців.  Ліва нирка розміщується на рівні XI грудного – ІІ поперекового хребців.

Межують нирки з такими органами:

• ззаду - з поперековою частиною діафрагми, поперековим м'язом.
• спереду правої нирки - знаходяться такі органи: права доля печінки, правий згин товстої кишки, 12-ти пала кишка.
• спереду лівої нирки - знаходяться такі органи: шлунок, хвіст підшлункової залози, селезінка, лівий згин обвідної кишки.
• Вище нирок знаходяться надниркові залози – парний орган ендокринної системи.

 

    Нирка (ren лат. назва; nephros грецька назва) -  парний орган; є права і ліва нирка, бобоподібної форми, темно-червоного кольору, поверхня гладенька.

 Розміри:

• довжина 10-12 см,
• ширина - 6-5 см
• товщина 4 см,
• маса  120-200 г

 

                                               

 

На нирці розрізняють:

1. Поверхні: 1) передню, 2) задню,

ІІ. Два краї: 1) опуклий називають латеральний; 2) ввігнутий називають медіальний

ІІІ Два кінця (або полюси) 1) верхній; 2) нижній.

На ввігнутому краю нирки, приблизно посередині є заглибина, яку називають воротами нирки   через які проходять ниркова артерія, нерви лімфатичні судини, ниркова вена, сечовід.

Нирки - це паренхіматозний орган, що складається з речовини або паренхіми, яка в свою чергу складається з двох шарів.

Самостійна робота з підручником:

• Які шари розрізняють у нирках? Які особливості їх будови?

1. Кіркова речовина - темного кольору, розміщується суцільним шаром.

2. Мозкова речовина - світлого кольору знаходиться всередині, представлена 12-15 нирковими пірамідами, основи яких примикають до кіркової речовини, а верхівки спрямовані в ниркову миску – резервуар, в якому збирається сеча перед надходженням у сечовід.

 

Основною структурною і функціональною одиницею нирки є нефрон. Нирка містить близько 1 млн. нефронів

 

 

                     

 

(проксимальний звивистий канадець – каналець першого порядку, дистальний – другого порядку)           

 

Будова нефрона:

• складається з ниркового тільця і системи звивистих канальців
• до складу ниркового тільця входить капсула у вигляді бокаловидної двошарової чаші, в якій міститься клубочок капілярів
• від капсули відходить звивистий каналець першого порядку, який іде до мозкового шару і, вигинаючись, звужується та утворює петлю Генле
• петля повертається в кірковий шар і там утворює звивистий каналець другого порядку, який впадає у збірну трубочку
• сумарна довжина всіх канальців становить близько 100 км.

 

                                                   Капсула  Шумлянського

        Капсула нефрону в медичній термінології має декілька назв: капсула Боумена,  капсула Шумлянського, капсула Боумена – Шумлянського. Її назвали в честь лікарів, які займались вивченням нирок в різні часи. О. Шумлянський (1748-1795) захистив 1793 р. у Страсбурзькому університеті дисертацію, присвячену будові нирок. За допомогою нових для того часу методів наповнення судин і мікроскопа він перший описав «мальпігієве тільце», встановивши, що воно є не залозою, як вважалося тоді в науці, а судинним клубочком. Цей клубочок має навколо себе «кільцеву межу» — оболонку, яку через 57 років при вже більш досконалій мікроскопічній техніці, вдруге описав англійський учений Боумен. Ця оболонка (капсула клубочка) дістала в науці назву боуменової, незважаючи на те, що сам Боумен визнавав пріоритет у цьому питанні Шумлянського. У своїй дисертації Шумлянський описав і подав малюнок сечових канальців, що утворюють петлю, яка в другій половині XIX ст. знову була описана анатомом Генле і дістала в науці лише його ім'я. Шумлянський довів, що ці канальні не сполучаються з артеріальними капілярами, як це вважали інші анатоми.

Це цікаво:

• Після видалення однієї нирки (наприклад, унаслідок злоякісної пухлини) або в разі припинення її функціонування через тяжке ураження в людини вже через декілька тижнів збільшується маса другої нирки — настає її компенсаторна гіпертрофія. Одна нирка, якщо вона здорова, може забезпечити нормальне сечоутворення, виведення непотрібних речовин та збереження гомеостазу.

Самостійна робота з підручником:

• Які особливості будови сечового міхура, сечоводів, сечвівника?

Сечовий міхур представляє вмістище для скупчення сечі, яка періодично виводиться через сечівник. Місткість сечового міхура в середньому 500-700 мл і схильна до великих індивідуальних коливань. Стінки сечового міхура мають здатність розтягуватися і скорочуватися. При максимальному заповненні сечового міхура людина відчуває гостре бажання спорожнитсь. https://www.youtube.com/watch?v=mJe-c28O1KI&index=55&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

Сечовід є трубкою близько 30 см завдовжки. Діаметр його дорівнює 4-7 мм. Від ниркової миски сечовід безпосередньо за очеревиною йде вниз  в малий таз, там він прямує  сечового міхура, стінку якого пронизує в косому напрямі. У жінки сечовід коротше на 2-3 см.

Сечівник - трубчастий орган сечової системи, через який здійснюється виведення сечі із сечового міхура назовні

Заповнити таблицю:

                        Особливості будови та функції сечовидільної системи людини

Органи	Особливості будови	Функції
Нирки
Сечоводи
Сечовий міхур
Сечівник

 

Це цікаво:

• Нирка має декілька оболонок: ниркова фасція - зовнішня,  жирова капсула - середня оболонка,  фіброзні капсула - внутрішня (сполучнотканинна, яка безпосередньо прилягає до речовини нирки і легко відокремлюється від неї.) Оболонки нирки разом з судинами нирки являють собою фіксуючий апарат нирки.
• Які функції виконують нирки?

 

Складання опорного конспекту:

Функції нирки:

1. Головна функція нирки - видільна (екскреторна). Вони виділяють з організму продукти розпаду, залишки води, солей, шкідливі речовини і деякі лікарські препарати.

2. Беруть участь у підтриманні і збереженні на відносно постійному рівні внутрішнього середовища (гомеостаза).

• регулюють величину осмотичного тиску в організмі;
• регулюють постійність реакції крові, іонного складу крові.

3. Синтезуюча функція, беруть участь в синтезі деяких речовин, наприклад є спеціальний фермент ренін, який приймає участь в регуляції рівня артеріального тиску.

4. Обмінна функція. Беруть участь в водно - сольовому (мінеральному) обміні, а також встановлено, що нирки беруть участь і в ліпідному, білковому і вуглеводному обміні.

 

3. Утворення сечі. Рефлекторний характер виведення сечі

Сеча утворюється з плазми крові, яка протікає через нирки, і є продуктом діяльності нефронів. Це складний процес, складається з таких етапів (фаз):

1. Фільтрація (клубочкова)

2. Реабсорбції (зворотнє всмоктування).

 В капілярах клубочків ниркового тільця проходить фільтрація. З плазми крові відфільтровується вода з всіма розчиненими в ній неорганічними і органічними речовинами, які мають низьку молекулярну масу. У результаті фільтрації в порожнині капсули нефрону утворюється рідина, яку називають первинною сечею.             

По хімічному складу первинна сеча подібна з плазмою крові, в ній не міститься білків, формених елементів крові. Процесу фільтрації сприяє високий тиск крові (гідростатичний) в капілярах клубочків: 70-90 мл.рт.ст. (через те, що діаметр приносної артеріоли більший у два три рази ніж виносної). Фільтрація сечі припиняється, якщо артеріальний тиск нижче 30 мл.рт.ст. За добу через нирки проходить 1500л крові, що призводить до утворення 150 л. первинної сечі.

Проблемне питання:

• Первинної сечі утворюється 150 л за добу, а вторинної сечі, яка виділяється з організму -  всього 1,5 л. Куди дівається 148,5 л сечі?

Розгляньте в підручнику таблицю «Склад плазми крові, первинної та вторинної сечі». Користуючись даними таблиці порівняйте склад первинної і вторинної сечі.

• Які відмінності в їхньому складі?

      Канальцева реабсорбція (зворотнє всмоктування)  проходить в звивистих  канальцях, які густо обплетені капілярної сіткою, де з первинної сечі в кров повертається всі потрібні організму речовини:  вода (99%), глюкоза, частина солей, амінокислоти.  Утворюється кінцева або вторинна сеча. В ній нема глюкози, амінокислот деяких солей і різко підвищена концентрація сечовини. За добу утворюється  вторинної сечі  1-1,5 л.

Формулювання висновку:

Кров у нирках послідовно долає дві капілярні сітки: капілярних клубочків і капілярів, які обплітають канальні. За нормальної роботи нирок у сечі немає глюкози в білків.

Це цікаво:

• За добу людина виділяє в середньому приблизно 1,5 сечі, але ця кількість непостійна. Діурез зростає після надмірного пиття, вживання білка; продукти розпаду, якого стимулюють сечоутворення.
• Вдень сечі утворюється більше ніж вночі. Зменшення сечоутворення вночі зв’язано з зниженням діяльності організму під час сну, з деяким падінням величини артеріального тиску. Нічна сеча темна і більш концентрована.

 

Додатковий матеріал для вчителя:

 Властивості сечі:

• Колір. Сеча прозора рідина світло-жовтого кольору, При відстоювання в сечі випадає осад, який складається з солей і слизі, з легким запахом аміаку.
• Реакція. Сеча здорової людини переважно слабко кисла. рН її коливається від 5,0 до 7,0. Вона може змінюватися в залежності від харчових продуктів.

• Відносна густина. Дорівнює 1,015-1,020. Залежить від кількості прийнятої рідини або від наявності в сечі твердих речовин. В ній міститься 95% води і п’ять процентів твердих речовин.
•  В нормальній сечі білок відсутній або визначаються тільки його сліди (не більше 0,03%). Поява білка в сечі (протеїнурія) свідчить про захворювання нирок. Серед органічних сполук небілкового походження в сечі зустрічаються: солі щавлевої кислоти, які потрапляють в організм з їжею; молочна кислота, яка може виділятися після м’язової роботи; кетонові тіла, які утворюються при перетворенні в організмі жирів в цукор.
• Глюкоза появляється в сечі тільки в тих випадках коли її вміст в крові різко збільшується (гіперглікемія). Виведення цукру з сечою називається глюкозурією.
• Поява еритроцитів в сечі (гематурія) спостерігається при захворюваннях нирок і  сечовивідних органів.
•  Виділення темно-жовтої або зеленуватої сечі говорить про порушення функції печінки.
• Сеча «м’ясних помиїв» – про серйозні захворювання сечових органів.
•  Поява білка в сечі свідчить про запальні захворювання нирок
•  Поява цукру в сечі свідчить про цукровий діабет.
• Різкі зсуви в кислотно-лужній рівновазі можуть сприяти утворенню каменів (сечо-камяна хвороба).
• Під впливом деяких ліків і харчових продуктів може змінюватися колір сечі. Вона стає червона від буряка і амідопіріна, яскраво-жовтою від акріхіна, біоміцину.

Самостійна робота з підручником

Завдання:

• У чому полягає рефлекторний характер виведення сечі?

Акт сечовипускання відбувається рефлекторно внаслідок надходження  імпульсів у центр сечовипускання, що знаходиться в крижовому відділі спинного мозку і перебуває під контролем кори головного мозку. Імпульси йдуть від надмірно розтягнутих стінок сечового міхура. Збудження, що вини­кає в рецепторах, іде по доцентрових нервах у центр сечовипускання, переходить там на відцентрові нерви і надходить по них до м'язів міху­ра і сфінктерів. Стінки міхура скорочуються, а сфінктери в цей час роз­слабляються — відбувається сечовипускання. Сечовипускання у людини відбувається довільно.

У немовлят протягом першого року життя має місце мимовільне (безумовно-рефлекторне) сечовипускання, що пов'язане з недостатнім розвитком кори великих півкуль. Лише поступово, в міру розвитку кори головного мозку, в дитини виробляється умовний рефлекс затримуван­ня сечовипускання. На кінець першого року життя в дитини виробляється умовно-рефлекторне затримання сечовипускання. Цей рефлекс приблиз­но на кінець другого року життя дитини стає настільки міцним, що про­являється і під час сну.

V . УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Вставте пропущені слова в тексті (робота в парах):

Процес утворення сечі включає … (дві) фази: ……... (фільтрація і реабсорбція).  Фільтрація відбувається в результаті …… (різниці тиску крові) в капілярах і капсулі. Високий кров'яний тиск у капілярах створюється тим, що діаметр приносної судини…. (більше), ніж виносної. Це забезпечує фільтрацію розчинених у плазмі речовин у капсулу: …… (неорганічних солей), сечовини, сечової кислоти, ….. (глюкози), амінокислот. Рідина, що поступає в просвіт капсули, називається… (первинною сечею). За складом вона близька до… (плазми крові), але відрізняється від неї відсутністю білків. На добу через нирки проходить до…. (1500 л.) крові й утворюється… (150—170 л). первинної сечі. З організму ж виводиться всього лише близько … (1—1,5 л) так званої вторинної, або кінцевої, сечі, що утворюється в другій фазі сечоутворення. Під час другої фази в ниркових канальцях йде процес… (зворотного всмоктування) води і деяких складових часток — цукру, амінокислот, у ній менше концентрації хлористого натрія, ніж у крові. З нирок сеча виводиться через …(сечоводи) — трубки завдовжки до 30 см і завширшки 3-6 мм, які сполучають ниркову миску з  .... (сечовим міхуром)

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §______, дати усні відповіді на (??).

 

Урок 41.  Тема «ЗАХВОРЮВАННЯ НИРОК ТА ЇХ ПРОФІЛАКТИКА»

Цілі уроку: ознайомити учнів з найбільш поширеними порушеннями діяльності органиів виділення, а також з заходами їх профілактики.

Очікувані результати: учні:

застосовують знання для:  профілактики захворювань сечовидільної системи;
називають:  органи виділення;  органи та функції сечовидільної системи;

характеризують: чинники, що впливають на функції нирок;  негативний вплив алкогольних напоїв на функції нирок;

висловлюють судження:  про важливість виведення кінцевих продуктів обміну речовин з організму людини;

Обладнання та матеріали: таблиця «Видільна система», моделі нирок,  дидактичний матеріал, мультимедійний проектор,  підручник,  ПК.

Тип уроку: комбінований

Базові поняття і терміни: низхідна інфекція, висхідна інфекція, нефрти, пієлонефрит, гломерулонефрит, камні, уретрит, урологія, лікарські рослини.

хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

«Закінчи речення»

• До органів сечовиділення належать…… (нирки, сечовий міхур, сечоводи, сечівник)
• Маса кожної нирки у дорослої людини становить…(120-200г)
• Зовні нирки вкриті…(сполучно – тканинною оболонкою)
• Ниркова миска – це… (резервуар в якому збирається сеча перед надходженням у сечовід)
• Кожна нирка складається з величезної кількості (понад 1 млн) складних утворень…(нефронів)
• Початковий відділ нефрону…(ниркове тільце)
• Кожне ниркове тільце складається з…(клубочку капілярів та капсули нефрону)
• Від капсули відходить… (звивистий канадець першого порядку)
• Відкривається у збірну трубочку…(звивистий канадець другого порядку)
• Стінки звивистих канальців утворені… (одним шаром епітеліальних клітин)
• Сечоводи відкриваються у…(сечовий міхур)
• Обєм сечового міхура у дорослої людини становить…(500-700мл)
• Нижній відділ сечового міхура утворює…(сечівник)

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

• Чи може людина жити без нирок?
• Чому нирки потрібно берегти від інфекції?

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Захворювання органів сечовиділення, їх профілактика

     Будь – який хворобливий процес, що виникає у нирках, призводить до порушення їхньої функції. Це означає, що вони частково або повністю втрачають свою гомеостатичну функцію регулювання вмісту води і солей, виведення продуктів білкового обміну, що призводить до порушення гомеостатичної рівноваги та самоотруєння.

    Нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечівник можуть уражатися різними мікроорганізмами, які потрапляють у ці органи через кров з різних осередків інфекції в організмі, наприклад під час ангіни, захворювання зубів. Це так звана низхідна інфекція. Якщо людина не дотримується правил особистої гігієни, хвороботворні мікроорганізми проникають через сечівник у сечовий міхур і звідти поширюються на інші сечовидільні органи, спричинюючи їхнє запалення. Це висхідні інфекції.

Найпоширеніші захворювання органів сечовидільної системи:

- запалення різних елементів нирки – нефрит: пієлонефрит, гломерулонефрит

- цистит – запалення слизової оболонки сечового міхура;

- уретрит – запалення сечівника;

- сечокам’яна хвороба;

Повідомлення учнів:

Гломерулонефрит

Гломерулонефрит — дуже тяжка хвороба усього організму з переважним ураженням ниркових клубочків обох нирок. Це захворювання належить до інфекційно-алергічних хвороб. Найчастіше він виникає в людей, що перенесли стрептококову інфекцію (ангіну, скарлатину), мають хронічний тонзиліт, гайморит або каріозні зуби. Часто причиною гломерулонефриту є переохолодження організму, яке активізує стрептококову інфекцію, а також знижує опірність імунної системи до нього. Іноді гломерулонефрит виникає тільки як алергічне захворювання, коли антигеном є неінфекційний чинник, на який також виробляються антитіла. Це буває у разі переливання несумісної за групою крові, введення імунних сироваток, застосування деяких ліків (наприклад, антибіотиків). Характерною ознакою гломерулонефриту є зменшення (до 100-300 мл) або припинення виділення сечі. В організмі затримується вода та хлорид натрію. Внаслідок цього утворюються набряки, які особливо помітні на обличчі. У вторинній сечі з'являються білки та еритроцити. Сеча червоніє і набуває вигляду «м'ясних помиїв». Втрата із сечею великої кількості еритроцитів призводить до розвитку анемії. Унаслідок затримки солі та води в хворих значно підвищується артеріальний тиск. Тяжке самоотруєння організму продуктами білкового обміну спричинює сильний головний біль, порушення зору, надзвичайну кволість, часті блювання. Цю хворобу ніякими народними, нетрадиційними методами вилікувати не можна, тому слід вчасно звернутися до лікаря. Профілактика гломерулонефриту в основному полягає у лікуванні хронічних вогнищ стрептококової інфекції (каріозні зуби, тонзиліт, гайморит тощо), ангіни, униканні переохолодження організму та зловживання сонцем.

 

Пієлонефрит

Пієлонефрит — запалення ниркової миски — типовий місцевий запальний процес мікробного походження, що перебігає переважно в одній нирці. Інфекційний чинник здебільшого потрапляє у ниркову миску так званим висхідним шляхом із статевих органів, уретри, сечового міхура. Іноді інфекційний чинник потрапляє у нирку з кров'ю або лімфою (низхідний шлях ураження), наприклад, як ускладнення грипу, запалення легенів, каріозного ураження зубів, гаймориту. Розвиткові пієлонефриту сприяє застій сечі внаслідок малорухливого способу життя, наявності камінців у нирковій мисці, при запорах, блукаючій нирці, під час вагітності. Трапляється гострий та хронічний пієлонефрит. Гострий пієлонефрит супроводжується підвищенням температури тіла до 40°С, ознобами, загальним нездужанням, блюванням, болями у поперековій ділянці та у верхній частині живота. Сеча стає каламутною від великої кількості лейкоцитів та злущеного епітелію ниркових мисок і сечовивідних шляхів. Хронічний пієлонефрит має тривалий, хвилеподібний перебіг з періодами загострення. В період затухання процесу хворий може почувати тільки загальне нездужання, та в сечі постійно виявляються лейкоцити. В цьому періоді хвороби потрібна дієта з обмеженням солі, із забороною вживання смаженого м'яса та риби, грибів, копченостей, прянощів, алкоголю. Рекомендується їсти більше свіжих огірків, петрушки, селери, кавунів, меду, пити узвари. До комплексу лікування, призначеного лікарем, можна додати відвари лікарських рослин, які мають антибактеріальну та протизапальну дію: кропиви, кропу, споришу, звіробою, деревію, кореня лопуха, березових бруньок, ягід чорної бузини, трави цикорію, листки чорниць, шовковиці.

 

Сечокам'яна хвороба

Сечокам'яна хвороба характеризується появою камінців у ниркових чашечках та мисках. Камінці складаються із компонентів сечі (сечова кислота, солі кальцію та фосфору тощо). Причиною цієї хвороби можуть бути надмірне вживання білків тваринного походження, м'ясних і рибних бульйонів, копченостей, помідорів, щавлю, порушення щитоподібної та паращитоподібних залоз, що регулюють обмін кальцію, застій сечі (гіподинамія, запори); значення мають спадкові фактори та вживання алкоголю. Камінець у нирковій мисці або чашечках виявляє себе ниючими болями у поперековій ділянці. За різкого фізичного навантаження може статися ниркова колька — напад сильних болів у поперековій ділянці та животі. її виникнення пов'язане з тим, що камінець, зрушивши із звичного місця, потрапив у сечовід. Крім нестерпного болю, хворий відчуває сильний озноб, може бути багаторазове блювання, температура тіла підвищується до 38-40°С. За виникнення ниркової кольки слід негайно викликати швидку допомогу. Запобігають утворенню камінців та сприяють виходу із сечею маленьких камінців рухливий спосіб життя, відвари сечогінних рослин. https://www.youtube.com/watch?v=mJe-c28O1KI&index=55&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

 

Цистит

Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура, що виникає в разі проникнення інфекції в міхур висхідним шляхом. Найчастіше інфекційним чинником буває кишкова паличка, стафілокок, хвороботворні грибки та найпростіші. Ця хвороба може виникнути внаслідок порушення правил особистої гігієни, купання у забруднених ставках, переохолодження тощо. Виникненню циститу сприяє застій сечі (гіподинамія, запори), зловживання алкоголем, пивом, часте вживання прянощів, копчених і смажених продуктів. Ознаками циститу є часті позиви на сечовипускання, гострий, пекучий або сверблячий біль знизу живота, особливо в кінці сечовипускання, озноб, значне підвищення температури тіла. Іноді в сечі з'являються білки. Лікувати це захворювання повинен тільки лікар. Профілактика циститу полягає у дотримуванні правил особистої гігієни, занятті фізичною культурою, одяганні по погоді та сезону, не зловживанні алкоголем, пивом, гострими, смаженими та пряними стравам

Узагальнення до повідомлень учнів:

• Які причини захворювань органів сечовидільної системи?
• Як запобігти  захворюванням?

Складання опорного конспекту:

Причини захворювань:

• низхідна інфекція,
• висхідна інфекція,
• загальне переохолодження організму,
• застуди,
• отруйні речовини,
• лікарські препарати.

Щоб запобігти захворюванням органів сечовиділення, слід дотримуватись певних вимог:

- раціональне і збалансоване харчування;

- загартування, але без переохолодження;

- своєчасне лікування зубів і ангін, тонзилітів;

- обережне поводження з ліками, отрутами;

- дотримання особистої гігієни, статевої гігієни;

- не вживати спиртні напої;

- не перевтомлюватися;

- правильний режим праці, відпочинку, сну

 

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Заповнення таблиці:

                                             Захворювання органів сечовиділення

Назва захворювання	Симптоми	Причини	Профілактика

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

 

 

Урок 42. Тема «ЗНАЧЕННЯ І БУДОВА ШКІРИ. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ»

Цілі уроку: ознайомити учнів з будовою та біологічним значенням шкіри; сформувати знання про анатомо-фізіологічні особливості будови шкіри у зв’язку з її функціями, значенням шкіри у терморегуляції , розвивати уміння порівнювати, узагальнювати й робити висновки, працювати з додатковим матеріалом; удосконалювати  практичні навички учнів працювати з опорними конспектами й схемами та підручником;

Очікувані результати: учні:

розпізнають  складові шкіри;

встановлюють взаємозв’язок: між будовою і функціями шкіри

оперують термінами: шкіра, терморегуляція

характеризують: роль шкіри у виділенні продуктів життєдіяльності;  роль шкіри в регуляції температури тіла;

пояснюють: причини теплового й сонячного удару

обґрунтовують судження:  про значення дотримання правил догляду за власною шкірою для збереження здоров’я;

оцінюють:   значення шкіри у пристосуванні організму до умов навколишнього середовища

Обладнання та матеріали:  таблиця «Будова шкіри», мультимедійний проектор,  підручник,  ПК.

Тип уроку: комбінований

Базові поняття і терміни: шкіра, епідерміс, дерма, підшкірна клітковина, роговий і паростковий епідерміс, нігті, нігтьове ложе, нігтьовий валик, дерма, сальні, потові залози, волосся, волосяна цибулина, стрижень волоса, терморегуляція, загартування.

хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Вправа «Розумний куб»

Запитання на гранях куба:

1.Що таке висхідна та низхідна інфекція?  Яке вони впливають на функціонування сечовидільної системи?

2. Які основні причини захворювання на цистит? Вкажіть оновні шляхи профілакики цього захворювання.

3. Які основні причини захворювання на гломерулонефрит? Вкажіть оновні шляхи профілакики цього захворювання.

4. Які основні причини захворювання на пієлонефрит? Вкажіть оновні шляхи профілакики цього захворювання.

5. Які основні причини виникнення сечокам’яної хвороби? Вкажіть оновні шляхи профілакики цього захворювання.

6. Які лікарські рослини можна використовувати для лікування захворювань сечовидільної системи?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

• Який найбільший орган нашого організму?

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Особливості будови шкіри. Похідні шкіри: нігті та волосся

Шкіра є зовнішнім покривом людського тіла, що здійснює взаємозвязок з навколишнім середовищем. Сумарна площа шкірного покриву дорослої людини — 1,5-2 м², маса шкіри досягає 5 кг, а з підшкірною жировою клітковиною — 20 кг, що відповідно становить 4-5% і 16-17% від загальної маси тіла. За кількістю та щільністю клітин  шкіра є найбільшим органом людини.

Шкіра складається з трьох шарів.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

Крім того, існують похідні шкіри: волосся і нігті.

Проектування зображення на екран або використання таблиці «Будова шкіри»:

 Робота  в групах.  Завдання групам:

Самостійно опрацювати текст підручника, додатковий матеріал   та підготувати презентацію за такими темами:

1 група – Особливості будови і функцій епідермісу шкіри

2 група – Особливості будови і функцій дерми шкіри

3 група – Залози шкіри: будова і функції

4 група - Особливості будови і функції підшкірної жирової клітковини

Презентації груп:

                            1 група – Особливості будови і функцій епідермісу шкіри

      Епідерміс – це шар клітин, що  представлений багатошаровим плоским  епітелієм.    Його товщина залежить від ділянки тіла. Для прикладу, товщина епідермісу на долонях становить близько 1,5 мм, а на повіках – близько 0,05 мм. Епідерміс поділяється на два шари – роговий і ростковий.  Його глибокі шари складаються з клітин, які розмножуються і мають назву росткового епітелію. Наближаючись до поверхні шкіри, клітини стають плоскими, зроговівають, злущуються і відпадають (зроговілий шар). Саме роговий шар захищає шкіру від механічних, хімічних пошкоджень, проникнення води і мікроорганізмів усередину тіла (мозолі – потовщений роговий шар), забезпечує регенерацію шкіри та очищення шкіри.

      В ростковому шарі міститься пігмент меланін, який надає шкірі забарвлення й поглинає ультрафіолетові промені, захищаючи цим організм. Цей шар приймає участь у синтезі вітаміну D. В епідермісі містяться чутливі нервові закінчення.

Це цікаво:

- за життя людина втрачає 19 кг  відмерлої шкіри;

2 група – Особливості будови і функцій дерми шкіри

Дерма (власне шкіра) – це шар  щільної сполучної тканини товщиною 4 мм. В ній виділяють сосочковий і сітчастий шари.

а) Сосочковий шар складається з пухкої сполучної тканини і утворює сосочки, які впинаються в епідерміс. Відповідно їм на поверхні шкіри утворюється рельєфний малюнок з ліній різної конфігурації. Їхня форма й розташування індивідуальні (дерматогліфіка). Цим широко користуються в криміналістиці та судово-медичній практиці (дактилоскопія). Сполучна тканина цього шару крім клітин містить галогенові і еластичні волокна, які зумовлюють міцність і пружність шкіри. Шар пронизаний кровоносними і лімфатичними судинами, нервовими волокнами і закінченнями. Тут розташовані клітини з пігментом, м’язові клітини. Вони беруть участь у підніманні волосся, у виділенні секретів шкірних залоз, підтримують пружність шкіри. Сосочковий шар здійснює живлення епідермісу, в якому немає кровоносних капілярів.

б) Сітчастий шар – еластичні і колагенові волокна, створюють переплетення. Завдяки своїй еластичності шкіра не перешкоджає рухам людини. У цьому шарі залягають сальні і потові залози, волосяні сумки, рецептори.

Повідомлення учня:

                                              Історія розвитку дактилоскопії

     Папілярні візерунки на пальцях цікавили людство ще з давніх-давен. Наприклад, у Китаї відбитки пальців  використовували для підписів важливих документів. Проте на будову папілярних візерунків вчені звернули увагу дещо пізніше. Перша робота, в якій автор описує і класифікує візерунки шкіри на пальцях, має назву «Питання про дослідження фізіології і шкірного покриву людини» і належить вона Яну Пуркіньє. Згодом виникає і розвивається така прикладна наука, як дактилоскопія. Дактилоскопія – метод ідентифікації людини за відбитками пальців, заснований на унікальності малюнку шкіри.

 

     Генрі Фулдс  збирає численну колекцію відбитків пальців і вивчає їх папілярні лінії. Він установив, що відбиток пальця можна залишити на об’єкті чистою рукою, так як потові залози на кінчиках пальців мають жирові виділення, які на багатьох поверхнях роблять відбиток так само чітко, як сажа або фарба. Цей жир складає значну частину слідоутворювальної речовини пальців рук. Це пояснюється конденсацією вологи та підвищенням концентрації жиру у виділеннях безпосередньо шкірних покривів пальців.

Відбиток пальців людини майже унікальний, але ймовірність збігу відбитка окремого пальця однієї людини з відбитками пальців рук іншої людини співвідноситься як 1:4. Якщо ж у однієї особи взяти відбитки всіх десяти пальців, вірогідність збігу становитиме 1 з 64 млрд. Взявши до уваги загальну кількість населення Землі, можна вважати, що збіг відбитків пальців двох людей практично неможливий.

В історії криміналістики відомі випадки, коли злочинці з метою ускладнити можливість використання папілярних узорів для встановлення особи, зрізали епідерміс або тертям робили шкіру гладкою, що не відображає візерунки.

 

Влітку ми всі живемо в скаженому темпі, хочемо скрізь встигнути, нічого не упустити. Наше тіло в цю гарячу пору випробовує справжній стрес і часто реагує на нього підвищеним потовиділенням.

     Пам'ятаєте, як у французькому фільмі «Іграшка» службовець був звільнений з роботи лише через свої вологі руки? І хоча потіння - процес природний, але від усвідомлення цього він не стає приємнішим. Звичайно, кращий засіб проти поту - охайність. Але не будеш же в спекотні дні та ще де-небудь на морському узбережжі, митися з милом кожну чверть години!

       Приховувати запах поту за допомогою парфюмерії ще безглуздіше - це поєднання часто створює такий неповторний «коктейль ароматів», що краще вже піт в чистому вигляді.

  До речі, в Мексиці і деяких африканських країнах легкий запах пітного тіла розцінюється, як потужний чуттєвий стимулятор (пригадаємо жартівливу приказку про «справжнього мачо», який має бути «лютий і смердючий»).

 

3 група – Залози шкіри: різноманітність, будова і функції

    Потові залози – мають вигляд трубочок, що починаються щільно закрученим клубочком, вивідна протока відкривається на поверхні шкіри отвором. Клубочки обплетені капілярами, крізь стінки яких з крові у потові залози потрапляє вода з мінеральними солями, сечовиною та іншими речовинами. Так утворюється піт, який за своїм складом подібний до сечі, але значно меншої концентрації. За добу у спокої – 500 мл поту. Потові залози розміщені по всьому шкірному покрову, за виключенням кайми губ; особливо багато їх на шкірі долонь, підошв, чола.

       Сальні залози розміщені біля коренів волосся, виділяють жир, який змазує волосся і шкіру – попереджуючи тим самим від пересихання, надмірному випаровуванні води і мікроорганізмів. За добу виділяється до 20 гр шкірного сала. Багато сальних залоз є на шкірі обличчя, але тут вони не зв’язані з волосяними мішечками (2 млн).

Цікаві факти про піт:

• На шкірі людини знаходиться 2 мільйони потових залоз.
• 6 кілометрів - на таку довжину розтягнуться потові залози людини, якщо їх витягнути в лінію.
• У здорових людей потові залози виділяють в добу від 300 до 500 мл поту, а в спеку і при фізичному навантаженні - до півтора літрів.
• За рік здорова людина виділяє 250 л поту.
• За даними різних дослідників, гіпергідрозом (це медична назва надмірного потіння) страждають від 1 до 15% населення планети.
• Холодні вологі ноги дружини - один з найнезвичайніших приводів для розлучення, офіційно закріплений законодавством Англії.

4 група  - Особливості будови і функції підшкірної жирової клітковини

   Підшкірна жирова клітковина – найглибший шар шкіри. Представлена пухкою сполучною тканиною, волокнами і великою кількістю жирових клітин. Товщина шару різна (наприклад, на очній повіці вона повністю відсутня, на  животі, сідницях може досягати 10 см.) і залежить від способу життя, харчування, стану здоров’я та обміну речовин . Крізь неї в дерму проходять кровоносні судини і нерви.   Її функції: збереження тепла, пом’якшення ударів (амортизаційна функція), захист внутрішніх органів, депо жиру, зв’язок шкіри з внутрішніми тканинами тіла.

2. Похідні шкіри, складання опорних конспектів:

Волосся:

• Росте безперервно
• Тривалість життя 4-5 місяців (вії); волосся голови – 2-4 роки;
• На голові близько 150 тисяч волосин.
•  Нормальна швидкість росту волосся на голові 1 см за місяць
• За добу у здорової людини випадає 20-40 волосин
• Має дві основні частини: стрижень та корінь; стрижень – частина, що виступає над шкірою, корінь – частина, що знаходиться у волосяній сумці. Потовщена частина кореня називається цибулиною волосини.
• Основна функція волосся - захист органів від впливу зовнішнього середовища. Велику роль волосся грає у естетичному вигляді людини.
•  Розташування волосся нерівномірно і залежить від статі, віку, національності й інших особливостей.

Це цікаво:

• Відомо, що довжину сухого волоса при розтягуванні можна збільшити на 20-30 %, змоченого холодною водою - до 100 % від початкової довжини. Після зняття сили, що розтягує, волосся досить швидко повертається в початковий стан.
• Завдяки шкірному жиру, що покриває волосся, воно затримує на своїй поверхні пил, тобто мають абсорбційну здатність. Волосся характеризується гарною електропровідністю, наприклад при розчісуванні в сухому стані воно легко електризується.

Нігті:

•  зроговілі, дещо зігнуті пластини, розміщені на кінцях пальців з тильної сторони
•  складається з кореня, тіла та вільного краю, лежить у нігтьовому ложі, утвореному сполучною тканиною і зародковим шаром епідермісу
•  Корінь і бічні частини нігтя прикриті складкою шкіри – нігтьовим (кутикулою) валиком.
• Швидкість росту нігтя – 0,1 мм за добу.

Це цікаво:

- нігті на пальцях рук зростають в 4 рази швидше, ніж на пальцях ніг.

- за життя виростає 28 метрів нігтів на руках;

3. Функції шкіри

Вивчаючи будову шкіри, ви впевнились, що вона – багатофункціональний орган.

• З якими функціями шкіри ви ознайомились сьогодні?

Складання опорного конспекту:

Функції шкіри:

• захисна — захищає внутрішні органи від фізичного, хімічного і біологічного впливу навколишнього середовища;
• терморегуляторна — регулює температуру тіла;
• рецепторна - численні рецептори дають нам змогу відчути і слабкий подув вітерцю, і легкий дотик травинки;
• видільна — через шкіру виділяються жир, піт і продукти обміну речовин;
• обмінна — забезпечує обмін речовин та енергії між організмом і навколишнім середовищем;
• Депонування крові, в судинах шкіри може перебувати до 1 літра крові.
• Синтетична — синтез і накопичення вітаміну D, а також гормонів.
• дихальна — близько 1-2% повітря людина поглинає через шкіру залежно від фізичного навантаження;
• імунна — клітини Лангерганса, а також тучні і плазматичні клітини, що знаходяться в шкірі, є елементами імунної системи.

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 «Закінчи речення»

• Загальна площа шкіри у дорослої  людини становить…(1,5 - 2 м²)
• Товщина шкіри…(2-5мм)
• Зовнішній шар шкіри називається…(епідерміс)
• Захищає шкіру від надмірного ультрафіолетового випромінювання…(меланін)
• Під епідермісом розташована… (дерма)
• У дермі містяться…(рецептори, сальні й потові залози, волосяні сумки, кровоносні й лімфатичні судини)
• За добу у дорослої людини за відносного спокою  виділяється поту…(500мл)
• Під дермою міститься…(підшкірна жирова клітковина)
• До похідних шкіри відноситься…(нігті та волосся)
• Кожна волосина складається з …(кореня та стрижня)
• Росте волосся за рахунок…(поділу клітин росткових сосочків волосяної цибулини)

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

Підготувати повідомлення про захворювання шкіри.

 

 

Урок 43.  Тема «ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ТЕРМІЧНИХ ПОШКОДЖЕННЯХ ШКІРИ (ОПІКИ, ОБМОРОЖЕННЯ), ТЕПЛОВОМУ ТА СОНЯЧНОМУ УДАРІ. ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ ТА ЇХ ПРОФІЛАКТИКА»

Цілі уроку: познайомити учнів з роллю шкіри в обміні речовин та терморегуляції організму, сформувати поняття загартування організму, ознайомити учнів з гігієною шкіри, а також із причинами і ознаками захворювань та пошкоджень шкіри.

Очікувані результати: учні:

застосовують знання для:  профілактики захворювань сечовидільної системи; профілактики захворювань шкіри;  запобігання теплового й сонячного удару;   надання першої допомоги в разі теплового й сонячного удару

розпізнають  складові шкіри;

встановлюють взаємозв’язок: між будовою і функціями шкіри

оперують термінами: терморегуляція

характеризують:  роль шкіри в регуляції температури тіла;

пояснюють: причини теплового й сонячного удару

обґрунтовують судження:  про значення дотримання правил догляду за власною шкірою для збереження здоров’я;

оцінюють:   значення шкіри у пристосуванні організму до умов навколишнього середовища

Обладнання та матеріали:  таблиця «Будова шкіри», мультимедійний проектор,  підручник,  ПК.

Тип уроку: комбінований

Базові поняття і терміни: шкіра, терморегуляція, загартування, тепловий удар, сонячний удар, грибкові, бактеріальні захворювання шкіри, опіки, обмороження шкіри, педикульоз, стригучий лишай, гігієнічні вимоги, лікувальна та декоративна косметика.

хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

1. Вправа «Розумний куб»

Запитання на гранях куба:

1. Яке значення для організму має шкіра?

2.Яку будову має волосина?

3.Яку будову має ніготь?

4.Шкіра – це орган чи система органів?

5.Які особливості будови шкіри забезпечують її еластичність?

6.Охарактеризуйте залози шкіри

2.Вправа «Встановіть відповідність»

Установіть відповідність між шарами шкіри та їх характеристиками:

1.епідерміс 2. дерма (власне шкіра) 3. підшкірна жирова клітковина

А. утворений багатошаровим плоским епітелієм, який в свою чергу поділяється на два шари: роговий і ростковий Б. знаходиться нижче підшкірної жирової клітковини, містить декілька шарів  мязових посмугованих і непосмугованих  волокон В. найглибший шар шкіри, який складається зі щільних сполучнотканинних пучків. Між якими містяться жирові клітини Г. утворений щільною сполучною тканиною, що складається з еластичних і колагенових волокон

Вірні відповіді:

1 –А, 2 –Г, 3 - В

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

В процесі життєдіяльності в органах людини – м’язах, печінці тощо, в результаті хімічних реакцій утворюється тепло. При цьому, однак, і взимку, і влітку температура на поверхні шкіри здорової людини становить 36,6 ⁰С, а природні коливання її не    перевищують 2⁰С. Як це досягається? Це досягається завдяки терморегуляції.

Повідомленн теми та цілей уроку.

ІV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Підтримка температури тіла. Теплопродукція. Тепловіддача.

  Терморегуляція – фізіологічна функція, що забезпечує оптимальної для даного виду температури глибоких шарів тіла в умовах, коли температура навколишнього середовища постійно змінюється. Терморегуляція – це урівноваження процесів утворення і віддачі тепла організмом.

Складання опорної схеми:

 

 

 

                                                               ==========

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Основна частина тепла (82%) виділяється організмом через шкіру, через органи дихання - 12%, на зігрівання прийнятої їжі і води - 4,6%, із сечею і калом - 1,3%. Віддача організмом тепла здійснюється теплопроведенням, тепловипромінюванням і випаровуванням поту з поверхні шкіри.

Тепловипромінювання та випаровування перебігають з різною інтенсивністю і залежать від:

- Зовнішньої температури (чим вища температура шкіри, тим більша тепловіддача)

- Вологості повітря (при підвищенні вологості повітря знижується тепловіддача)

- М’язового напруження (під час фізичних навантажень збільшується тепловіддача)

- Товщини підшкірно-жирової клітковини (чим тонша товщина підшкірно-жирової клітковини, тим більша тепловіддача)

Кровопостачання шкіри регулюється рефлекторно. У шкіри є багато рецепторів, які сприймають теплове і холодове подразнення. Збудження, що виникає в рецепторах, надходить у судинноруховий центр головного мозку, який регулює кровопостачання шкіри розширенням і звуженням її судин. Імпульси від судиннорухового центру до кровоносних судин шкіри передаються по вегетативних нервах.

Пошукова робота з підручником:

1 варіант – Які особливості механізму тепловіддачі при високій температурі навколишнього середовища?

2 варіант – Які особливості механізму тепловіддачі при низькій температурі навколишнього середовища?

1 варіант

 За високої температури навколишнього середовища, а також при посиленій теплопродукції судини внутрішніх органів звужуються, а судини шкіри розширюються, унаслідок чого кров швидко переносить тепло з місць теплопродукції до місця тепловіддачі.

2 варіант

За низької температури і невисокої теплопродукції, навпаки, шкіра бліде, її судини звужуються, основна маса крові циркулює по внутрішніх органах і тепловіддача різко зменшується.

     Втрата тепла під час випаровування поту в дітей більша, ніж у дорослих, оскільки в них більша поверхня шкіри на 1 кг тіла. Потовиділення під пахвами за підвищення температури настає в дітей десь у 7 років, а при розумовому напруженні воно починається в середньому шкільному віці, поступово збільшуючись з віком.

Повідомлення :

      В нинішній час дійсно доведено, що потовиділення є результатом підвищення температури у внутрішніх областях тіла. При дослідженнях, які проводились на людях і тваринах, встановлено, що зниження температури всередині тіла після пиття крижаної води або охолодження сонних артерій кригою, прикладеною біля шкіри, призводить до зменшення потовиділення, навіть тоді, коли шкіра підпорядковується дії тіла. В дослідах з протилежним розподілом тепла і холоду спостерігається зворотній ефект. Оскільки із сонних артерій кров поступає в гіпоталамус, ці досліди вказують на роль гіпоталамуса в терморегуляції. Помістивши термометр в вухо поряд з барабанною перетинкою, можна отримати уявлення про температуру, яка існує в гіпоталамусі.

Повідомленн:

                                       Особливості температури тіла людини

     Для людини характерні дуже незначні коливання температури тіла. Добові коливання температури тіла людини не перевищують 0,5—0,7°: ранкова температура  (зміряна в пахвовій западині) дорівнює 36,1—36,6°, денна близько 36,6—36,9°. Підвищення температури вище 37,5° називають лихоманкою, що вказує на наявність патологічних процесів в організмі. Зниження температури  нижче 36° вказує на зниження окислювально-відновних процесів, нездатних компенсувати втрати тепла в зовнішнє середовище. Таке зниження спостерігається, наприклад, при стані травматичного шоку, коли температура  може знижуватися до 34°.

Це цікаво:

• Температура  у печінці — близько 37,7—38°, у мозку — 36,9—37,8°.

2.Значення терморегуляці. Тепловий та сонячний удар

Розповідь вчителя:

      Всі ферменти клітин, які беруть участь в обміні речовин та енергій, можуть нормально працювати тільки за незначного коливання температури - 36˚С - 37˚С. При зниженні (30˚С) або підвищенні (42˚С) температури, ферменти клітин руйнуються, обмін речовин припиняється, людина помирає. Підтримання сталості температури тіла забезпечує процес теплорегуляції, що триває впродовж усього життя людини.

Формулювання висновку:

Отже, терморегуляція має важливе значення для нормального функціонування організму людини.

Проекція зображення на екран:

 

• Що об’єднує всі ці зображення?  (сонце, сонячний удар) https://www.youtube.com/watch?v=uRCoyHRmsVg&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS&index=123

    Внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі відбувається перегрівання тіла. Легкий ступінь - загальна слабкість, недомагання, запаморочення, нудота, посилена спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання прискорені, температура тіла 37,5 - 38,9°С. Середній ступінь - температура тіла 39 - 40°С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум в вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри; сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120 - 130 ударів за хвилину, часте і поверхневе дихання. Важкий ступінь розвивається раптово: Обличчя налите кров'ю, згодом блідо-синє. Трапляються випадки зміни свідомості від легкого ступеня до коми, судоми, мимовільне виділення сечі і калу, марення, галюцинації, підвищення температури тіла до 41 - 42 ° C, випадки раптової смерті. Летальність 20 - 30%.

Словникова робота:

Тепловий удар – це загальний перегрів організму через розлад терморегуляції під впливом надлишку тепла.

Сонячний удар — різновид теплового удару, що виникає в тому випадку, коли людина з непокритою головою тривалий час перебуває під прямим сонячним промінням. Його виникненню сприяє загальне перегрівання організму.

Запитання для обговорення:

• Яку першу допомогу необхідно надати потерпілому?

Треба покласти потерпілого в тінь або в прохолодне місце, облити прохолодною водою. На голову, шию, ділянки серця покласти холодний компрес, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку змочену нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, треба налагодити штучне дихання

Складання опорної схеми (або проектування на екран):

 

• Як запобігти тепловому або сонячному удару?

Аби уникнути сонячних ударів, у спекотну сонячну погоду необхідно носити головні убори зі світлого матеріалу, які сильніше відбивають сонячне світло, не слід перегріватись, не витрачати води і солей з організму,   слід збільшувати кількість води, не рекомендується їсти жирну, висококалорійну їжу.

Складання опорної схеми (або проектування на екран):

2. Профілактика захворювань шкіри

Будова шкіри настільки складна, а життєві процеси її так різноманітні, що найменша, на перший погляд незначна, причина може викликати зміни в шкірі, порушити її нормальне функціонування, привести до виникнення шкірних захворювань. Вивченням захворювань шкіри займається дерматологія.

      Хворобу шкіри завжди варто розглядати як загальне захворювання цілого організму. У свою чергу, і захворювання шкіри можуть робити різкий і глибокий вплив на весь організм.

Короткі повідомлення учнів про поширені хвороби шкіри:

1. Однією з найчастіших хвороб шкіри є дерматит – запалення шкіри. Дерматити спричиняють хвороботворні мікроорганізми. Вони також можуть виникати при ураженні шкіри кислотами, лугами або внаслідок зовнішнього застосування лікарських засобів. Частою причиною дерматитів є механічна травма шкіри (укус комах), косметичні креми, лосьони, надмірне засмагання. При дерматиті виникає почервоніння шкіри, її набряк, свербіння, пухирі.

2. Грибкові ураження шкіри є дуже загрозливими хворобами; грибки передаються через постільну білизну, рушники, взуття, воду в басейнах. Утворюються виразки, що мокнуть, сверблять, стають воротами для інфекції. Хворобливий процес поширюється по організму, виникають різні ускладнення (нагноєння, бешиха).

3. Себорея - це захворювання шкірних покривів, яке супроводжується порушенням роботи секреторної функції сальних залоз, зміною хімічного складу шкірного сала. Себорея зазвичай виникає при гормональних порушеннях, найчастіше - в період статевого дозрівання або у малюків. Найбільш поширене захворювання у молодих людей у віці від 12 до 24 років. Викликати або посилити себорею можуть кілька чинників: порушення в роботі шлунково-кишкового тракту, патологія щитовидної залози, наявність хронічних інфекційних захворювань, гіповітамінози, а також гостра або солона їжа, надмірне захоплення солодким, ігнорування правил особистої гігієни, що призводить до глибокого забруднення шкіри.

4. Вітиліго — це хронічне захворювання шкіри, за якого спостерігається поява розлогих, часто спотворюючих білявих ділянок депігментації на шкірі хворих. Вітиліго розвивається внаслідок втрати або зниження функції меланоцитів. Однак остаточно причину захворювання не встановлено. Вважається, що вирішальну роль у виникненні вітиліго відіграють порушення діяльності нервової та ендокринної систем.

5. Педикульоз - паразитування на шкірі людини вошей. Головними вошами можна заразитися через головний убір, гребінець, постільну чи натільну білизну. Найчастіша локалізація - скроні, потилична та інші ділянки голови.  Волосся може злипатися, утворюється неприємний запах. Виникає сверблячка, розчухи, вторинна інфекція.

      Одежна вошивість спричиняється платяними вошами. Вони знаходяться в складках і швах одягу й тому перебираються на тіло частіше на плечах, верхній частині спини, пахових складках. На тілі проявляється сверблячою висипкою, лущенням. В місцях ураження тривалий час залишаються гіперпігментовані плями. Цей вид педикульозу зустрічається під час масових міграцій населення, воєнних дій.

6. Короста — інфекційне паразитарне захворювання шкіри, яке супроводжується свербінням шкіри та розчухами. Збудник корости – кліщ коростяний свербун, який паразитує у верхніх шарах шкіри, носієм є тільки людина. Джерелом зараження є хвора на коросту людина. Основний шлях поширення хвороби — сімейно-побутовий. Це може відбутися у разі безпосереднього контакту з хворою людиною (сон в одному ліжку, статеві контакти тощо) або через речі, якими користувався хворий (постільна і натільна білизна, одяг, рушники, рукавички, іграшки, гроші тощо). Трапляються випадки зараження коростою в лазнях, душових, готелях, поїздах, на пляжах.

      Зараження відбувається переважно у разі перенесення запліднених самок на шкіру здорової людини

Запитання до учнів:

• В чому полягає профілактика грибкових захворювань?

(Профілактика грибкових захворювань полягає у дотримуванні правил особистої гігієни)

• Які основні причини виникнення   педикульозу та корости?

(порушення правил особистої гігієни)

Одна з важливих умов здоров’я людини - чистота її шкіри. Злущуючись, клітини епідермісу брудної шкіри склеюються з шкірним салом і закупорюють протоки сальних та потових залоз. На брудній шкірі розмножуються мікроорганізми. На кожному квадратному сантиметрі шкіри неохайної людини можна виявити до 40 тисяч мікробів, серед яких можуть бути і збудники різних хвороб.

Гігієна шкіри — це сукупність заходів, за допомогою яких шкіра очищається від пилу, мікроорганізмів, жиру, мінеральних речовин, що виділяються з потом, злущеного епітелію, які порушують її нормальне функціонування

Запитання учням:

• Яких правил особистої гігієни необхідно дотримуватись щоб запобігти захворюванням шкіри?

Гігієна шкіри:

• Основним способом догляду за шкірою є миття, при якому з поверхні шкіри усуваються пил, мікроби, шкірне сало, піт, рогові лусочки, а також різні речовини, що забруднюють шкіру в процесі роботи.
• Мити тіло рекомендується 1-2 рази на тиждень теплою водою, використовуючи туалетне мило, мочалку чи губку. Це попереджає не тільки запальні процеси шкіри, а й розвиток педикульозу, корости.
• Миття повинно супроводжуватись обов’язковою зміною натільної і постільної білизни (в ношеному до миття одязі вміщуються високі концентрації речовин, які виділились з потом і можуть всмоктуватись розігрітою, під час миття, шкірою в кров і лімфу)
• Шкіру шиї, пахових западин і під молочними залозами слід щодня мити. Людям, що працюють на виробництві, де багато пилу чи велике фізичне навантаження, по закінченні роботи необхідно приймати теплий душ.
• Умивання обличчя вранці і після денної роботи, миття рук по мірі забруднення і витирання чистим рушничком.

Повідомлення :

        Як відомо, наші далекі предки були не надто компетентні в питаннях гігієни. Милися вони дуже рідко, а причина тому – політика урядів, які вважали лазню найстрахітливішим виявом розпусти. В Англії та Франції навіть було введено податок на продаж мила.

     З історичних джерел відомо, що англійська королева Єлизавета I, приміром, купалася один раз на три місяці, а іспанка Ізабелла Кастильська за все своє життя приймала ванну всього двічі - в день свого народження та перед першою шлюбною ніччю.

     Богобоязливі пуритани, серед яких був і Олівер Кромвель, вважали чистоту справою негідною. Отож уряд увів височенний податок на мило. Податок на мило проіснував два століття.

Захист проекту

«Визначення типу шкіри на різних ділянках обличчя та відповідних правил догляду за шкірою»

V . УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1.Установіть відповідність між фактами та причинами:

Факти    А. Забарвлення шкірного покриву у різних людей відрізняється відтінком і кольором. Після перебування на сонці з'являється засмага.  Б. Худі люди швидше замерзають, ніж повні.  В. Спеціальними вправами можна «домогтися» більшої виразності обличчя.  Г. При вигляді собаки у кішки наїжачується шерсть. Коли нам холодно або страшно, у нас «волосся стає дибки».  Д. Розгляньте подушечки пальців і папілярні лінії на них. Тут розташована велика частина рецепторів кисті руки.  Е. Після лазні «легше дихається».  Ж. При посиленому потовиділенні зменшується навантаження на нирки

Причини 1. Мімічні м'язи додають обличчю жвавість і виразність, скорочуючись, вони утворюють складки шкіри, що визначають вираз обличчя.  2. Шкіра бере участь у газообміні.  Дихання шкіри становить приблизно 2% всього газообміну.  3.  Функцію нирок частково виконує шкіра. Піт містить 98% води, 1% розчиненої кухонної солі, 1% органічних речовин. За складом піт близький до сечі, але менш концентрований.  4. Біля кореня волосини є крихітний м'яз, скорочення якого призводить до піднімання волосся. Це рудимент тих м'язів, які «стовбурчать» хутро переляканої або переохолодженої тварини.  Людина в таких випадках покривається «гусячою шкірою»  5. Колір шкіри визначається кількістю  пігменту - меланіну. При поступовій дії ультрафіолетових променів кількість меланіну збільшується.  6. Підшкірний жировий шар охороняє від охолодження.  7. На подушечках пальців рецепторів більше, ніж на долонях. Вони знаходяться в поглибленнях борозенок, утворених папілярними лініями. Предмети зазвичай обмацуємо подушечками пальців, їх візерунки індивідуальні для кожної людини і тому використовуються в судовій медицині.

 

Вірні відповіді: А - 5; Б - 6; В - 1; Г - 4; Д - 7; Е - 2; Ж - 3.

2. «Творча лабораторія»

• Для усунення запаху пота використовують дезодоранти. Більшість подібних засобів містять сполуки Цинку та Алюмінію. Як можуть впливати на шкіру йони цих металів? Які гігієнічні рекомендації ви можете дати з метою усунення запаху пота?

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

 

Урок 44. Тема «БУДОВА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. ЦЕНТРАЛЬНА І ПЕРИФЕРИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА ЛЮДИНИ»

Цілі уроку: ознайомити учнів із загальною будовою нервової системи, її відділами.

Очікувані результати: учні:

оперують термінами:  нервова система, центральна нервова система, периферична нервова система, автономна (вегетативна) нервова система, соматична нервова система;

називають:  компоненти центральної й периферичної нервової системи;

характеризують: роль вегетативної нервової системи в роботі внутрішніх органів людини;

висловлюють судження: щодо значення нервової системи для  забезпечення взаємозв’язку між органами й фізіологічними системами;

усвідомлюють :значення внеску видатних вчених у розвиток знань про нервову  систему (І. П. Павлов, І. М. Сечєнов), у тому числі й українських (В. О. Бец)

Обладнання та матеріали:  таблиця «Нервова система людини», дидактичний матеріал, мультимедійний проектор,  підручник,  ПК.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Базові поняття і терміни: соматична, вегетативна нервова система, центральна нервова система, спинний, головний мозок, нерви.

хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

1. Вправа «Таємничий малюнок»

 Перший учень показує по таблиці (або на екрані) частини рефлекторної дуги, другий учень дає їм назви, а третій – вказує на функції. Потім учні міняються ролями.

2.  «Біологічна задача»

• Пробудуйте схему рефлекторної дуги орієнтувального (на дзвоник) рефлексу.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

«Мозковий штурм»

•  Яке значення має нервова система?

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.  Значення і будова нервової системи.

Нервова система — цілісна морфологічна і функціональна сукупність різних взаємопов'язаних нервових структур.

Значення нервової системи:

• забезпечує узгоджену роботу клітин, тканин, органів і їх систем
• здійснює зв'язок організму із зовнішнім середовищем.
• діяльність нервової системи лежить в основі почуттів, навчання, пам'яті, мови і мислення - психічний процесів, за допомогою яких людина не тільки пізнає навколишнє середовище, але і може активно її змінити.

   Чим би ми не займались, наша нервова система незримо бере участь в кожній нашій дії. Це найскладніша і найважливіша сітка управління і зв’язку в організмі людини. «Робочим елементом» нервової системи являються мільйони взаємозв’язаних клітин - нейронів, які виконують ту ж функцію, що і дроти в складній електричній машині. Нейрони приймають сигнали в одній частині нервової системи і передають їх в іншу її частину, де ці сигнали можуть поступити на інші нейрони або викликати якусь дію, наприклад, скорочення м’язових волокон. Нейрони – це дуже ніжні клітини, які можуть легко пошкоджуватись або знищуватись в результаті травми, інфекції, хімічної дії або недостачі кисню.

   Скупчення тіл нейронів у спинному і головному мозку утворює сіру речовину, а скупчення відростків – білу речовину.

     Відростки, що відходять від нейронів, розташованих у головному і спинному мозку, утворюють нервові волокна. Ці нервові волокна збираються у пучки – нерви, що виходять за межі головного і спинного мозку. Нерви залежно від складу їхніх волокон поділяють на три групи.

Пошукова робота з підручником:

Визначити:

• Як називаються ці групи нервів?
• Які функції вони виконують?

(Нерви залежно від складу їхніх волокон поділяють на чутливі, рухові і змішані. Чутливі нерви містять доцентрові волокна (проводять збудження від органів до центральної нервової системи), рухові - відцентрові волокна (проводять збудження від центральної нервової системи до органів), а змішані -  обидва види нервових волокон.)

  Багато нервів та їхніх розгалужень на периферії крім нервових волокон мають нервові вузли (ганглії). Вони складаються з тіл нейронів, відростки яких входять до складу нервів, та їхніх розгалужень (нервові сплетіння).

• Яку функцію виконують нерви?

(Нерви зв’язують відділи головного і спинного мозку з іншими органами і виконують провідникову функцію – ними передаються нервові імпульси).

2. Центральна і периферична нервова система людини.

Анатомічно нервову систему поділяють на центральну, до якої входить головний і спинний мозок, та периферичну, що включає всі нервові тканини за межами центральної.

Проектування зображення на екран:                    

                                               

 

• Яке значення має центральна нервова система?

(Центральна нервова система регулює всі процеси, що відбуваються в організмі, забезпечуючи індивідуальне пристосування його до мінливих умов існування; сприймає вплив на організм різних подразників, здійснює їх аналіз і синтез та формує потік нервових імпульсів до робочих органів; визначає поведінку людини, її взаємодію з постійно змінюваним зовнішнім середовищем).

• Які структури входять до периферичної нервової системи?

(Нерви, нервові вузли.)

Нерви, які відходять від головного мозку називаються черепно – мозковими, їх 12 пар, а від спинного мозку – спинномозковими (31 пара). Загалом від центральної нервової системи відходить 43 пари нервів.

Самостійна робота з підручником:

• Які органи іннервують черепно - мозкові  та спинномозкові нерви?

(Черепно - мозкові нерви іннервують органи чуттів і деякі м’язи (виняток – блукаючий нерв, що відповідає за роботу органів травлення, серця і дихальних шляхів), а спинномозкові нерви іннервують усі ділянки тіла людини, розташовані нижче шиї.)

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Функціонально нервову систему поділяють на соматичну і вегетативну. Соматична нервова система іннервує опорно-руховий апарат і всі органи чуттів, а вегетативна нервова система регулює процеси обміну речовин та роботу всіх внутрішніх органів (серця, нирок, легень та ін.).

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чи знаєте ви, що:

• Алкоголь знищує нервові клітини головного мозку: 1 літр пива вбиває до 6000 нервових клітин, а 100 грам горілки – 7000.
• У тілі дорослої людини близько 75 км нервів    
• Нервова система людини містить близько 10 мільярдів нейронів і приблизно в сім разів більше кліток обслуговуючих – опорних і живильних.
• Найтонші нервові волокна мають поперечний зріз  у розмірі лише 0,5 мікрометра, товстіші - 20 мікрометрів.

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Розгадати кросворд та дати визначення терміну закодованому в ньому.

1.Нервова клітина (нейрон)

2.Функціональний відділ нервової системи, який відповідає за регуляцію функцій  внутрішніх органів (вегетативна)

3.Відділ нервової системи (периферична)

4.Вид нервів (чутливі)

5.Короткий відросток нейрона (дендрит)

6.Структурний компонент нервів (волокно)

7.Довгий відросток нейрона (аксон)

Закодоване слово: рефлекс

 

		3			6
1	2		4
						7
				5

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

 

 

Урок 45. Тема «СПИННИЙ МОЗОК»

Цілі уроку: ознайомити учнів із особливостями будови спинного мозку.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, муляжах, моделях):  елементи будови спинного мозку

називають:  функції спинного мозку, головного мозку та його відділів,

характеризують: будову спинного мозку;

висловлюють судження: щодо значення нервової системи для  забезпечення взаємозв’язку між органами й фізіологічними системами;

усвідомлюють : значення внеску видатних вчених у розвиток знань про нервову  систему (І. П. Павлов, І. М. Сечєнов), у тому числі й українських (В. О. Бец)

Обладнання та матеріали:  таблиці «Нервова система людини», «Спинний мозок людини» , дидактичний матеріал, мультимедійний проектор,  підручник,  ПК.

Тип уроку: комбінований.

Базові поняття і терміни: спинний мозок, спинномозкові нерви, спинномозковий канал, спинномозкова рідина, тверда,  м’яка й павутинна оболонки, сіра, біла речовина, висхідні та низхідні шляхи.

хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

1. «Термінологічне лото» (на дошці прикріплені різнокольорові аркуші, на яких із зворотного боку написані терміни. Учні підходять до дошки знімають аркуші і дають визначення термінам)

Перелік термінів: нейрон, нерв, нервове волокно, чутливі нерви, змішані нерви, рухові нерви, сіра речовина, аксон, дендрит,  біла речовина.

2. Виконати тестові завдання на встановлення однієї або декількох вірних відповідей:

1.Сіра речовина — це:

а)скупчення аксонів;             б)скупчення дендритів;

в)скупчення тіл нейронів       г)скупчення тіл нейронів і аксонів

2.Назвіть властивості нервової системи:

а)збудливість;                              б)провідність;

в)скоротливість;                          г)розслаблення.

3.До складу нервів входять:

а)тіла нейронів                     б)сполучнотканинна оболонка;

в)кровоносні судини             г)нервові волокна

4.Кількість черепно – мозкових нервів:

а)12               б)22

в)32               г)42

5.Кількість спинномозкових нервів:

а) 11            б)21

в) 31            г)41

6.Доскладу периферичної нервової системи входять:

а) спинний мозок              б)нерви

в)нервові вузли                   г)головний мозок

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

• Де знаходиться спинний мозок людини?

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Будова спинного мозку 

https://www.youtube.com/watch?v=SE_s31OZBfI

      Спинний мозок лежить у каналі хребта і являє собою тяж завдовжки 41-45 см (у дорослої людини), дещо сплющений спереду назад. Вгорі він безпосередньо переходить у головний (довгастий) мозок, а внизу закінчується конічним звуженням, від якого вниз відходить кінцева нитка, утворена оболонками мозку. Ця нитка спускається в крижовий канал і прикріплюється до його стінки. Спинний мозок розділений двома борознами (передньою і задньою) на праву і ліву половини.

Проектування зображення на екран:

                             

 

Спинний мозок оточений трьома оболонками: твердою, павутинною і м'якою.

Проектування зображення на екран:

 Пошукова робота з підручником:

1 варіант – Яка будова і значення твердої оболонки мозку?

2 варіант - Яка будова і значення павутинної оболонки мозку?

3 варіант – Яка будова і значення м’якої оболонки мозку?

Очікувані відповіді учнів:

     Зовнішня тверда оболонка утворена щільною сполучною тканиною, в деяких місцях зростається з кістками хребта. Павутинна оболонка лежить під твердою - це тонка, щільна пластинка, бідна на нерви і судини. Під павутинною оболонкою лежить м'яка оболонка, яка щільно прилягає до поверхні мозку і заходить у всі заглибини на його поверхні. Вона утворена пухкою сполучною тканиною, містить багато кровоносних судин. Між м'якою і павутинною оболонками утворюється надпавутинний простір, заповнений рідиною, яка відіграє роль лімфи.

Розповідь вчителя:

На поперечному перерізі спинний мозок має вигляд овалу. Всередині спинного мозку розрізняють сіру речовину, утворену тілами нейронів.Сіра речовина утворює дві вертикальні колони в правій та лівій половинах спинного мозку. Посередині проходить вузький центральний канал із спинномозковою рідиною. В кожній колоні сірої речовини розрізняють два стовпи — передній і задній. На поперечному розрізі спинного мозку ці стовпи мають вигляд рогів і нагадують літеру Н або метелика.

     Проектування зображення на екран:                                    

 

 

1. Центральний канал
2. Сіра речовина
3. Біла речовина
4. Задній корінець
5. Передній корінець
6. Ганглій

 

Сіра речовина спинного мозку утворює з кожної сторони по два виступи: короткі і широкі виступи, що йдуть до передньої поверхні мозку, називаються передніми рогами, а в напрямку до задньої поверхні витягуються вужчі - задні роги. У сірій речовині передніх рогів містяться тіла рухливих (відцентрових) нейронів, відростки яких утворюють передній корінець. У задніх рогах розташовані клітини проміжних нейронів, через які здійснюється зв'язок між доцентровими нейронами. Задній корінець утворений волокнами чутливих (доцентрових) клітин, тіла яких розташовуються в спинномозкових вузлах. Через задні корінці збудження передається із периферії в спинний мозок. Це - чутливі корінці. Через передні корінці збудження передається від спинного мозку до м'язів та інших органів. Це - рухові корінці. Зовнішня частина спинного мозку - біла речовина, утворена трактами аксонів, укритих мієліном, які здійснюють двосторонні зв'язки між головним і спинним мозком. У білій речовині лежать волокна чутливих і рухових нейронів, по яких проходить збудження від рецепторів у центральну нервову систему і від неї до різних органів.

Запитання до учнів:

• Що на малюнку позначено знаком «?»? (обговорення відповідей)

Проектування зображення на екран:

                                           

    Від спинного мозку відходять спинномозкові нерви.

• Пригадайте, яка кількість нервів відходить від спинного мозку?

     Ділянка спинного мозку з однією парою спинномозкових нервів називається сегментом. Таких сегментів у спинному мозку 31. Від них відходить 31 пара змішаних спинномозкових нервів, об’єднаних у відділи: 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий.

• Пригадайте, які нерви називаються змішаними?

Кожний нерв починається двома корінцями — переднім і заднім, які утворюють при виході із хребетного каналу один спинномозковий нерв, що йде на периферію.

Проектування зображення на екран:

 

 

 Заповнення таблиці:

Відділи спинного мозку	Що іннервує
Шийний
Грудний
Поперековий
Крижовий
Куприковий

 

2. Функції спинного мозку

Спинний мозок виконує дві основні функції: рефлекторну і провідникову.

Робота в парах. Завдання: 

• В чому полягає:

1 – ий учень – рефлекторна функція спинного мозку

2 – ий учень – провідникова функція спинного мозку

 «Мозковий штурм»

• Чому при ушкодженні спинного мозку стає нерухомою нижня частина тіла?

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1.Робота в парах (завдання роздається на кожну парту)

Вставте в текст пропущені слова:

 

Спинний мозок має вигляд трубки діаметром    … (8 – 14мм) та довжиною…( 41 – 45 см). Він розташований у … (каналі хребта). Спинний мозок захищений … (трьома) оболонками: ……………… (твердою, павутинною та м'якою).  В центрі спинного мозку розташований …. (центральний канал), заповнений рідиною – …. (спинномозковою рідиною (ліквором)). У спинному мозку розрізняють … (білу і сіру) речовини.  Сіра речовина розташована … (навколо спинномозкового каналу). Біла речовина розміщена … (навколо сірої). Спинний мозок складається з …(31) сегменту. Від кожного сегменту відходить ... (одна пара нервів). Кожен нерв починається двома корінцями: ... (переднім та заднім). У задніх корінцях розташовані …. (чутливі   нейрони), а у передніх – … (рухові нейрони). Спинний мозок виконує…. (провідникову та рефлекторну   функції).

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

 

 

Урок44. Тема «ГОЛОВНИЙ  МОЗОК.  Лабораторне дослідження

Вивчення будови головного мозку людини»

Цілі уроку: ознайомити учнів із особливостями будови головного мозку.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, муляжах, моделях):  елементи будови головного мозку

називають:  функції  головного мозку та його відділів,

характеризують: будову головного мозку;

висловлюють судження: щодо значення нервової системи для  забезпечення взаємозв’язку між органами й фізіологічними системами;

усвідомлюють : значення внеску видатних вчених у розвиток знань про нервову  систему (І. П. Павлов, І. М. Сечєнов), у тому числі й українських (В. О. Бец)

Обладнання та матеріали:  таблиці «Нервова система людини», «Головний мозок людини» , макет головного мозку людини,  мультимедійний проектор,  підручник,  ПК.

Тип уроку: комбінований.

Базові поняття і терміни: головний мозок, довгастий мозок, мозочок, середній мозок, проміжний мозок, великі півкулі, кора великих півкуль, звивини.

хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

• На які частини поділяють нервову систему?
• Які органи входять до складу центральної нервової системи?
• Які функції виконують оболонки спинного мозку?
• Чим утворена біла речовина мозку?
• Чим утворена сіра речовина спинного мозку?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

«Мозковий штурм»

• Чому співвідношення білої та сірої речовини у різних відділах спинного мозку різне?

ІV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Будова головного мозку. Стовбур мозку

Завдання учням:

• Ідентифікуйте головний мозок щура (1), кота (2), шимпанзе (3) та людини (4), поставивши на малюнку відповідні номери. (Примітка: відносні розміри на малюнків не витримано)

(зображення роздаються учням на парту)

Вірна відповідь: зверху щур і людина, внизу шимпанзе і кішка

Постановка проблемного питання:

• Чи вірне твердження «Чим більше мозок, тим розумніше його щасливий володар»?

(Проектування зображення на екран)

 

    Довгий час панувала думка, що від маси мозку залежать розумові здібності людини: чим більша маса мозку, тим обдарованіша людина. Але, як з'ясувалося пізніше, це не так. Наприклад, мозок І. С. Тургенєва важив 2012 г, а мозок Анатоля Франса — 1017 г. Найважчий мозок — 2900 г був виявлений у індивіда, який прожив усього 3 роки. Мозок його у функціональному відношенні був неповноцінним. Отже, поки що прямої залежності між масою мозку та розумовими здібностями людини не виявлено. Але з'ясована гранична маса мозку (900 г), за межею якої він вважається неповноцінним.

Це цікаво!!!

Маса мозку:

• І.П.Павлова – 1653 г
• Д.І.Менделєєва – 1571 г
• Байрона – 1807 г
• І.Шиллера – 1785 г

     Головний мозок людини займає всю порожнину черепа, кістки якого захищають масу мозку від зовнішніх механічних пошкоджень. У процесі росту й розвитку головний мозок набуває форми черепа. Зовні мозок нагадує драглисту масу жовтуватого кольору, тому раніше вважали, що це речовина, яка охолоджує кров, і при бальзамуванні трупів його не зберігали.

 Середня маса мозку у дорослої людини становить 1300-1400 г. Мозок новонародженої дитини важить у середньому 330—400 г. В ембріональному періоді і в перші роки життя головний мозок інтенсивно росте, однак лише до 20 років досягає остаточних розмірів.

  Ступінь розвитку мозку залежить від співвідношення спинного мозку до головного. Так, у кішок воно — 1 : 1, у собак — 1 : 3, у мавп — 1 : 16, у людини — 1 : 50.

Проектування зображення на екран:

Запитання до учнів:

• Пригадайте, які відділи має головний мозок ссавців?

 

У головному мозку людини розрізняють стовбур, мозочок та великий мозок, або кінцевий мозок. Стовбур - це продовження спинного мозку. До стовбура мозку відносять довгастий мозок, міст, середній та проміжний мозок. Головний мозок вкритий такими самими оболонками, що й спинний. Вони утворюють єдиний покрив ЦНС.

• Пригадайте, якими оболонками вкритий спинний мозок людини? (м’яка, павутинна, тверда)

Лабораторне дослідження

Вивчення будови головного мозку людини

Мета: ознайомитися з будовою головного мозку за пластинчастим препаратом і малюнками підручника

Обладнання та матеріали: розбірні моделі головного мозку людини, муляжі.
                                                                          Хід роботи

1.Розділіть модель головного мозку на дві половини. Знайдіть мозолисте тіло.
2.На одній з половин моделі знайдіть стовбур головного мозку та його складові.
3. Знайдіть на моделі мозочок, розгляньте в ньому розміщення сірої та білої речовини.
4. На моделі знайдіть борозни, звивини, а також частки кінцевого мозку.
5. Знизу моделі головного мозку знайдіть місце, від якого відходять черепно-мозкові нерви.
6. За результатами роботи зробіть висновки.

 

Робота в групах. Завдання групам:

1 група – Які функції довгастого мозку?

2 група - Які функції середнього мозку?

3 група - Які функції проміжного мозку?

4 група - Які функції мозочку?

 Функції довгастого мозку

     Довгастий мозок є безпосереднім продовженням спинного мозку (на передній і задній його поверхнях також є борозни), від якого він відрізняється функцією і будовою.  У сірій речовині довгастого мозку залягають життєво важливі центри, які регулюють серцеву діяльність, дихання, ковтання та здійснюють захисні рефлекси (чхання, кашель, блювання, сльозовиділення), секрецію слини, шлункового і підшлункового соку та ін. Ушкодження довгастого мозку може бути причиною смерті внаслідок припинення серцевої діяльності та дихання. Біла речовина довгастого мозку складається з волокон, по яких проходять нервові імпульси від заднього мозку до спинного і в зворотному напрямку.

Цікаві історичні факти:

• 3 папірусів Сміта (близько 1550 р. до н.е.) видно, що центральним органом на той час лікарі Єгипту вважали мозок. Вони були переконані в тому, що зміни у ньому позначаються у всьому організмові.
•  Еразістрата (близько 300 р. до н.е.) вважають засновником експериментальної фізіології. Він вивчав мозок і перший помітив, що від нього відходять кілька нервових гілок, як і від спинного мозку; одні з них є чутливими, а другі спричиняють скорочення м'язів.
• На початку епохи Відродження Андреас Везалій (1514-1564), вивчаючи функцію мозку, пов'язував довільні рухи з великими півкулями, а автоматичні — з мозочком. На думку Везалія, психічні процеси локалізуються у корі головного мозку, а чутливість — у смугастому тілі.
• В.О. Бец (1834-1894) перший описав великі пірамідні клітини кори великого мозку, які в науці носять його ім'я. Він також перший визначив морфологічно рухову зону мозку. Його справедливо вважають засновником науки про архітектоніку кори головного мозку.
• В.Я. Данилевський (1852-1939) відкрив центри регуляції вегетативних процесів у головному мозку.
• П.В. Овсянников (1827-1906) описав головний судиноруховий центр і встановив точно його межі в довгастому мозку, довів антагонізм нервів, належних до різних частин вегетативної нервової системи - симпатичної і парасимпатичної.

     Між середнім і довгастим мозком розміщений міст. Він ніби сполучає їх, тому й має таку назву. Внутрішня будова його нагадує будову довгастого мозку, тобто містить ділянки сірої і білої речовин. Сіра речовина становить центри черепномозкових нервів. Через міст проходять шляхи нервових імпульсів із нижчерозташованих відділів до вищих і в зворотному напрямку. Є центри і нервові волокна, які зв'язані з мозочком.

Функції середнього мозку

      Середній мозок розташований перед мостом і представлений чотиригорбковим тілом та ніжками мозку. У ніжках мозку продовжуються провідні шляхи від довгастого мозку і   моста до великих півкуль. У середньому мозку розташовані центри первинної обробки зорових і слухових сигналів. Через нього проходять висхідні шляхи від мозочка й довгастого мозку до кори великих півкуль і від неї – до мозочка й спинного мозку. Основні функції середнього мозку – регуляція рефлексів орієнтування на зорові й слухові подразники, а також регуляція м’язового тонусу й пози. Він постійно надсилає до м’язів нервові імпульси, завдяки яким підтримується м’язовий тонус.

    Переважний вплив середній мозок здійснює на тонус тих м'язів, що протидіють силі гравітації (розгиначі ніг, м'язи спини). 

Функції проміжного мозку

      Проміжний мозок складається із зорових горбів (таламуса) і підгорбової ділянки (гіпоталамуса). Тут розміщені підкіркові центри (на відміну від центрів кори півкуль) зору, обміну речовин, теплорегуляції, нюху. Отже, функції проміжного мозку різноманітні. Зорові горби - це головні колектори нервових шляхів до великого мозку і від нього; містять ділянки сірої речовини - скупчення тіл нейронів. Тут відбуваються швидкий аналіз, розподіл і перемикання на різні ділянки кори великих півкуль інформації, що надходить від різних відділів тіла.

      Підгорбова ділянка (гіпоталамус) - комплекс структур, розміщений нижче від таламуса, містить багато ядер. Вона з'єднана з корою великого мозку, таламусом, мозочком, а знизу переходить у гіпофіз. Функції гіпоталамуса: терморегуляція, регуляція обміну речовин, діяльності серцевосудинної системи, залоз внутрішньої секреції, травної системи, сечовиділення, сну й бадьорості, емоцій тощо.

     Проміжний мозок разом із середнім здійснює складні рефлекторні, або інстинктивні, реакції (харчові, оборонні тощо). Деякі центри проміжного мозку беруть участь у підтриманні стану уваги, не пропускаючи до кори великих півкуль непотрібних у даний момент доцентрових сигналів.

Функції мозочку
      Основна функція мозочка - координація рухів як довільних, так і мимовільних. За його допомогою здійснюються функції рівноваги і руху мускулатури шиї, тулуба, кінцівок, підтримується тонус м'язів. Про це свідчать експерименти. Руйнування невеликих ділянок кори мозочка у тварин не спричинює значних порушень його функцій. Проте видалення половини мозочка супроводжується тяжкими порушеннями рухів тієї частини тіла, в якій здійснено операцію. З часом тяжкість порушень зменшується, але повністю вони не минають.  

   У разі патологічного ураження мозочка у людини швидко виникає втома, дрижання кінцівок, порушуються м'язовий тонус, рівновага, розмірність, плавність рухів тіла і мови.

 

Цікаві факти про головний мозок людини:

• Маса і об’єм мозку в період від 20 до 60 років залишаються постійними і індивідуальними для кожної людини. Після 60 років і маса, і об’єм мозку може зменшуватися.
• Мозок приблизно на 95 % складається з води.
• Якби учені спробували змоделювати штучний мозок з найменших деталей, то він важив би більше мільйона тонн, а для його живлення потрібна була б енергія десяти ГЕС, а для охолоджування велика річка.
•  Нейрони в мозку утворюються протягом всього життя (раніше вважали, що нервові клітини не відновлюються). Для того, щоб процес відновлення нейронів відбувався, треба постійно «навантажувати» свій мозок, отримуючи нові враження.
•  Якщо дитина з раннього віку (до 5 років), буде вивчати дві мови, то потім в неї формується особлива структура головного мозку.

 

Будова переднього (великого) мозку. Підкіркові ядра.

    Найголовніший відділ головного мозку – великий мозок, представлений двома півкулями, з’єднаними мозолистим тілом. Їхня маса становить 80% загальної маси мозку.         Поверхня півкуль утворена сірою речовиною, або корою головного мозку, що складається з нейронів і їх відростків. Кора, що покриває півкулі, утворює борозни (заглиблення) і звивини (складки). Така будова у багато разів збільшує поверхню кори. Товщина шару кори становить 1,5 - 4,5 мм. Сіра речовина кори містить близько 14 млрд нейронів.

      У тримісячного зародка поверхня півкуль гладенька, але кора росте швидше, ніж мозкова коробка, тому кора утворює складки — звивини, обмежені борознами; у них міститься близько 70 % поверхні кори.

         Під корою залягає біла речовина — провідні шляхи. Провідні шляхи сполучають окремі центри в межах однієї півкулі або праву і ліву половини головного і спинного мозку, або різні поверхи центральної нервової системи. У білій речовині знаходяться також скупчення нервових клітин, створюючи підкіркові ядра сірої речовини.

       Борозни ділять поверхню півкуль на частини.

Самостійна робота учнів з підручником

Дати відповіді на запитання:

• На які частини борозни ділять поверхню півкуль?
• Які борозни найглибші? Де вони знаходяться?

 

       У кожній півкулі розрізняють чотири частини: лобову, тім'яну, скроневу й потиличну. Найглибші борозни - центральні, відділяючі лобові частки від тім'яних, і бічні, які відмежовують скроневі частини від інших; тім'яно-потилична борозна відособляє тім'яну частину від потиличної. Наперед від центральної борозни в лобовій частині знаходиться передня центральна звивина, позаду неї - задня центральна звивина. Нижня поверхня півкуль і стовбурна частина мозку називається основою мозку.

Проектування зображення на екран:

Значення кори великого мозку

        Будова кори та її функції у всіх людей однакові. Вона сприймає й аналізує сигнали, що надходять із зовнішнього та внутрішнього середовища, бере участь у створенні умовних рефлексів, забезпечує вищі психічні функції (пам’ять, мислення, уяву тощо).

       Руйнування кори призводить до втрати людиною здатності навчатися, думати, розуміти мову, тобто своїх соціальних функцій.

      Загалом зони кори великого мозку можна розподілити на три групи. До першої належать зони, що сприймають сигнали від різних рецепторів, їх називають сенсорними зонами (або чутливими). До другої групи належать рухові зони, в яких формується сигнал команди до відповідних ефекторів. До третьої групи, найважливішої для діяльності організму, належать асоціативні зони, які поєднують діяльність рухової й сенсорної зон, забезпечують асоціативну (інтегрувальну) функцію мозку; вони є у будь-якому відділі. З діяльністю асоціативних зон найбільше пов'язані вищі психічні функції — мислення, свідомість.

Пошукова робота з підручником

Завдання:

• Встановити місцезнаходження сенсорних (чутливих) та рухових зон.

    ( У задній центральній звивині, позаду від центральної борозни, розміщена зона шкірної та суглобово-м'язової чутливості. Тут сприймаються і аналізуються сигнали, що виникають при доторкуванні до тіла, дії на нього тепла або холоду, больових впливах.)

    У передній центральній звивині, спереду від центральної борозни, розміщена рухова зона. В ній виявлено ділянки, які забезпечують рух верхніх і нижніх кінцівок, м'язів тулуба, голови. У разі подразнення цієї зони електричним струмом виникають скорочення відповідних груп м'язів. Поранення чи інші ушкодження кори рухової зони призводять до паралічу м'язів тіла.

    У скроневій частці міститься слухова зона. До неї надходять і в ній аналізуються імпульси, що виникають в рецепторах завитки внутрішнього вуха. Подразнення ділянок слухової зони спричинюють появу відчуття звуків, а їх ураження призводить до втрати слуху.
    Зорова зона розміщена в корі потиличних часток півкуль. При її подразненні електричним струмом під час операцій на мозку людина відчуває спалахи світла і темряву. У разі її ураження погіршується або втрачається зір.

       Поблизу бічної борозни розміщена смакова зона, де аналізуються і формуються відчуття смаку на основі сигналів, що виникають в рецепторах язика.

       Нюхова зона розміщена в так званому нюховому мозку, що знаходиться на внутрішній поверхні скроневої частки півкуль. При подразненні цих зон під час хірургічних операцій або при запаленні люди відчувають смак і запах будь-яких речовин.

Чисто мовної зони не існує. Вона частково міститься в корі скроневої частки, нижньої лобової звивини зліва, ділянках тім'яної частки. Ураження їх супроводжується розладами мови.

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вправа «Вірю – не вірю»

1.Середня маса мозку людини становить  1500-1700 г.

2.Головний мозок через великий потиличний отвір з’єднується зі спинним мозком

3.Головний мозок  покритий трьома оболонками

4.Середній мозок містить зорові горби

5.У проміжному  мозку знаходиться центр дихання та серцево – судинної діяльності

6.Головний мозок ушкоджується або гине при  кисневому голодуванні протягом 4-8 хв.

7. Між середнім і довгастим мозком розміщений міст.

8. Мозок приблизно на 50 % складається з води.

9. Середній мозок приймає участь в регуляції м’язового тонусу й пози.

10.До проміжного мозку відноситься гіпоталамус

11.Мозочок утворений двома півкулями і черв’ячком, що розташований між ними

12.Стовбур зв’язує головний мозок зі спинним у єдину центральну нервову систему.

Вірні відповіді:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	+	+	-	-	+	+	-	+	+	+	+

 

2.Проведення дослідів, що ілюструють функції мозку.

Дослід 1. Здійснити рефлекс ковтання (Довгастий мозок)

Дослід 2. Затримати дихання. Чому хочеться зробити вдих? (Довгастий мозок)

Дослід 3. Учитель відходить у кінець класу і несподівано каже «Ау».

Усі повертають голову в бік, звідки лунає голос. Чому?

(Орієнтувальний рефлекс, середній мозок)

Дослід 4. Гра «замри» (Рефлекс пози, проміжний мозок)

Дослід 5. Носопальцева проба з розплющеними і заплющеними очима.

(Координаційні рефлекси, мозочок.)

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

 

 

Урок 45 . Тема «ПОНЯТТЯ ПРО СОМАТИЧНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ. ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА»

Цілі уроку: ознайомити учнів із особливостями будови вегетативної нервової системи.

Очікувані результати: учні:

оперують термінами:  нервова система, центральна нервова система, периферична нервова система, автономна (вегетативна) нервова система, соматична нервова система

називають:   компоненти периферичної нервової системи;  функції соматичної нервової системи, вегетативної нервової системи (симпатичної та парасимпатичної);
характеризують: роль вегетативної нервової системи в роботі внутрішніх органів людини;

висловлюють судження: щодо значення нервової системи для  забезпечення

Обладнання та матеріали:  таблиці «Нервова система людини,  мультимедійний проектор,  підручник,  ПК.

Тип уроку: комбінований.

Базові поняття і терміни: соматична нервова система, вегетативна нервова система, симпатичний та парасимпатичний відділи.

хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

1.Тестові завдання на встановлення однієї правильної  відповіді:

1.Головний мозок людини складається з:

а) стовбура і півкуль великого мозку   б) мозочка і півкуль великого мозку   в) стовбура, мозочка, півкуль великого мозку   г) мозочка і стовбура

2.Довгастий мозок є продовженням:

а) середнього мозку    б) спинного мозку   в) проміжного мозку   г) моста

3.Відділ головного мозку, що відповідає за координацію рухів та регуляцію м’язового тонусу:

а) мозочок    б) проміжний   в) довгастий   г) середній

4.Відділ мозку який складається з двох півкуль і черв’ячка:

а) передній мозок     б) середній мозок   в) проміжний мозок   г) мозочок

5.Відділ головного мозку, який утворений зоровими горбами і підгорбовою ділянкою:

а) довгастий мозок   б) середній мозок    в) проміжний мозок   г) мозочок

6.Середня маса головного мозку людини:

а)100-1200 г   б)1200-1300 г   в)1300-1400 г  г)1400-1500 г

2. «Мозковий штурм»

• Чому ушкодження довгастого мозку може бути причиною смерті?  (внаслідок припинення серцевої діяльності та дихання)

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

Ви вже знаєте, що вся нервова система (центральна і периферична) функціонально поділяється на соматичну і автономну, або вегетативну.

• Які відділи нервової системи охоплює соматична нервова система?

(Соматична охоплює ті відділи центральної й периферичної нервової системи, які іннервують скелетні м'язи та органи чуття).

• Що відносять до автономної нервової системи?

(До автономної нервової системи відносять відділи головного мозку і нерви з їхніми розгалуженнями, які іннервують переважно внутрішні органи: серце, судини, залози внутрішньої секреції та ін.)

• Чому автономну нервову систему називають мимовільною?

(Функції, які вона регулює не можуть бути довільно підсилені або послаблені)

Повідомлення теми та мети уроку.

ІV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Автономна нервова система, в свою чергу, поділяється на симпатичний і парасимпатичний відділи.

     Більшість органів іннервується одночасно як симпатичною, так і парасимпатичною нервовою системою, однак вони діють на один і той самий орган протилежно. Наприклад, симпатична нервова система збільшує ритм і силу скорочень серця, звужує судини і підвищує їхній тонус, уповільнює перистальтику кишок; парасимпатична — навпаки, уповільнює ритм і зменшує силу скорочень серця, розширює судини і знижує тиск у них, прискорює перистаьтику кишок.

 Аналіз і обговорення таблиці:

 

Загалом симпатична нервова система забезпечує витрачання енергії, а парасимпатична — відновлення її запасів в організмі.

• Яка основна функція автономної нервової системи?

(Функцією автономної нервової системи є підтримка гомеостазу — сталості внутрішнього середовища організму.)

     Автономна нервова система не має своїх особливих аферентних, чутливих шляхів. Чутливі імпульси від органів спрямовуються по чутливих волокнах, спільних для вегетативної і соматичної нервової системи. Вищий контроль і регуляцію функцій вегетативної нервової системи, як і соматичної, здійснює кора великого мозку.

Пошукова робота з підручником

Завдання:

• Де розміщені центри автономної нервової системи?
• Де розташовані нервові центри симпатичного відділу автономної нервової системи?
• Де розташовані центри парасимпатичного відділу автономної нервової системи?

      Центри автономної нервової системи розміщені в середньому, довгастому й спинному мозку, а периферична частина складається з нервових вузлів і нервових волокон, які іннервують робочий орган.

       Симпатична частина автономної нервової системи бере початок у середній частині спинного мозку (останній шийний, грудні і  II—III поперекові сегменти), де містяться тіла перших нейронів, відростки яких закінчуються в нервових вузлах двох симпатичних ланцюгів, розміщених по обидва боки і спереду від хребта. В цих ланцюгах містяться тіла інших нейронів, відростки яких безпосередньо іннервують робочі органи. У вузлах перший і другий нейрони з'єднуються за допомогою синапсів.

     Парасимпатична частина автономної нервової системи утворена кількома нервами, тіла яких містяться в середньому й довгастому мозку та в II—IV сегментах крижового відділу спинного мозку. Парасимпатичні вузли, в яких знаходяться тіла других нейронів, розміщені в органах, на діяльність яких вони впливають.

 

Проектування зображення на екран:

 

 

Слід мати на увазі, що поділ нервової системи на соматичну і автономну, як і на центральну й периферичну, має умовний характер, оскільки всі відділи нервової системи анатомічне та функціонально пов'язані один з одним і працюють як єдине ціле.

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. «Творча лабораторія» (робота в творчих групах)

• Соматична та автономна (вегетативна) нервові системи відрізняються не лише за функцією, а й за будовою. Чим саме?

Очікувані відповіді груп:

• соматичні рухові волокна виходять із спинного мозку сегментарно, а вегетативні волокна виходять лише з певних центрів;
• соматичні нервові волокна мають добре помітну  оболонку, а у вегетативних вона відсутня;
• тіла клітин соматичних нейронів знаходяться у передніх рогах спинного мозку, а їхні відростки (аксони), не перериваючись, досягають скелетних м’язів. Нервові відростки вегетативних нейронів перериваються у вегетативних вузлах. Отже, тут є передвузлові (прегангліонарні) і післявузлові (постгангліонарні) волокна.
• найпростіша рефлекторна дуга соматичної нервової системи складається з двох нейронів, а вегетативної – з трьох (є вставний нейрон); її еферентна ланка складається не з одного, а з двох нейронів.

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

 

 

 

Урок 46. Тема «ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ»

Цілі уроку: ознайомити учнів із основними захворюваннями нервової системи та способами їх профілактики.

Очікувані результати: учні:

називають:   фактори, які порушують роботу нервової системи;

наводять приклади  захворювань нервової системи

Обладнання та матеріали:  таблиці «Нервова система людини,  мультимедійний проектор,  підручник,  ПК.

Тип уроку: комбінований.

Базові поняття і терміни: менінгіт; поліомієліт; енцефаліт.

хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Фронтальне опитування:

• Чому вегетативну систему називають автономною?
• У чому полягає відмінність функцій автономної і соматичної нервової системи?
• Чи добре, що людина не може довільно керувати роботою всіх внутрішніх органів?
• Які зміни відбуваються в окремих органах (око, серце, м’язи, судини) організму людини, коли вона чимось налякана і коли згодом заспокоїлась?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

• До чого можуть привести захворювання НС?

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Фактори, які порушують роботу нервової системи 

Захворювання нервової системи можуть призводити до психічних та фізичних розладів.

Технологія «Мікрофон»

• Які фактори негативно впливають на функціонування нервової системи?

(Причинами порушень нервової системи можуть бути різні чинники: зовнішні - травми (струс мозку, пошкодження хребта), ураження електричним струмом, надмірне перегрівання або переохолодження організму, інфекції та отрути; внутрішні - припинення кровопостачання ділянки нервової системи, запальні процеси, білкове голодування, дефіцит вітамінів. Негативно впливають на нервову систему шкідливі звички - куріння, вживання алкоголю та наркотиків.)

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перше місце серед порушень роботи центральної нервової системи займають травми як головного так і спинного мозку.

Самостійна робота з підручником

Завдання учням:

• Які наслідки для організму мають травми ЦНС?
• Яких заходів профілактики травм ЦНС необхідно дотримуватись?

Далі по кількості розповсюдження знаходяться інфекційні захворюваня нервової системи. Вони викликаються різними вірусами, бактеріями, грибками, іноді - паразитами, які є переносниками інфекції. Найчастіше інфекція вражає головний мозок, значно рідше - спинний або периферичнунервову систему. Симптомами інфекційного ураження зазвичай служать головний біль, порушення чутливості, нудота, блювота, які проявляються на тлі високої температури.

Робота в групах. Завдання групам:

Охарактеризувати інфекційні захворювання нервової системи за планом:

• Збудники захворювання;
• Які органи нервової системи вражаються?
• Шляхи зараження;
• Наслідки захворювання

1 група - менінгіт;

2 група – поліомієліт;

3 група – енцефаліт.

1 група

Менінгіт - запальне захворювання оболонок головного та спинного мозку. Це захворюванн може викликатися різними мікроорганізмами (бактеріями вірусами). До найбільш поширених відносяться менінгококи (70 % всіх діагностованих менінгітів), стрептококи, стафілококи, пневмококи тощо.

Захворювання дуже небезпечне і при підозрі на розвиток менінгіту пацієнта слід якомога швидше госпіталізувати, оскільки він лікується тільки в стаціонарі, незалежно від віку пацієнта. Менінгітом частіше хворіють діти.

Менінгіт небезпечний тим, що навіть при своєчасній, правильній терапії він може викликати серйозні ускладнення і віддалені наслідки, такі як періодичні головні болі, зниження слуху, зору, запаморочення, епілептичні напади, які можуть тривати кілька років або залишитися на все життя.

Запитання учням:

• Як ви вважаєте, чому менінгітом найчастіше хворіють діти?

(У дітей недостатньо розвинутий імунітет.)

2 група

 Поліомієліт (дитячий параліч) – це вірусна інфекція, що протікає з переважним ураженням центральної нервової системи (сірої речовини спинного мозку) та призводить до розвитку млявих парезів і паралічів. Поліомієліт в дитини викликає ентеровірусна інфекція, що вражає мотонейрони передніх рогів спинного мозку та призводить до важких паралітичним ускладнень з інвалідизацією хворого. Найбільша сприйнятливість до поліомієліту (60-80%) відзначається у дітей віком до 4 років.

Передача захворювання може здійснюватися контактним, повітряно-краплинним та фекально-оральним шляхами.

Остання епідемія поліомієліту в Європі та Північній Америці була зафіксована в середині минулого століття. У 1988 році ВСОЗ була прийнята резолюція про завдання ліквідації поліомієліту в світі. В даний час на території країн, де проводиться профілактична вакцинація проти поліомієліту, захворювання зустрічається у вигляді поодиноких, спорадичних випадків.

3 група

  Енцефаліт - це вірусне  захворювання, яке супроводжується запаленням головного мозку. Шляхи передачі вірусу – повітряно - крапельный або через кров. Характерні загальномозкові симптоми: головний біль, зазвичай в області чола і орбіт, блювання, світлобоязнь, епілептичні припадки. Порушення свідомості від легких ступенів (млявість, сонливість) до коми. Можливі психомоторне збудження і психосенсорні розлади.

• Пригадайте, які тварини можть бути переносниками збудника енцефаліту?

(Переносниками збудника енцефаліту можуть бути іксодові кліщі.)

Технологія «Мікрофон»

• Запропонуйте заходи профілактики інфекційним захворюванням, що вражають нервову систему.

Заходи профілактики:

• Своєчасна вакцинація;
• Не допускати переохолодження організму
• Дотримання правил особистої гігієни;
• Захист від укусів іксодових кліщів;
• Зміцнення  імунітету (вживання свіжих фруктів, овочів; загартування тощо)
• Своєчасне лікування захворювань;
• Своєчасне звертання до лікаря.

Окрему групу захворювань складають інтоксикації, тобто отруєння нервової системи. Від інтоксикації страждає весь організм. Однак деякі речовини переважно впливають на нервову систему це алкоголь, наркотики, солі свинцю, ртуті, високі дози деяких антибіотиків тощо.

Складання опорного конспекту:

Найбільш небезпечними джерелами отрут для ЦНС є:

• Куріння (нікотин)
• Алкогольні напої;
• Наркотичні речовини;
• Укуси змій, павуків
• Солі важких металів (солі свинцю, ртуті)

Завдання учням:

• Послухайте вірш та встановіть основні причини таких змін з людиною.                

                    Тень человека
Он бредёт ему что дождь, что солнце-
Вправо, влево...Сдали тормоза!
Словно от пустых бутылок донца,
Мутны и бессмысленны глаза...
Цвет лица землист.А он не старый.
В доме-холод,грязь и тишина...
Дети - в школе умственно отсталых,
И в психиатрической - жена...
Слаб и вял он, словно из мочала…
А ведь раньше он при всём при том
Человеком тоже был сначала...
Тенью человека стал потом...

                                        Сергей Викулов

(Обговорення відповідей учнів)

Повідомлення учнів «Вплив куріння, алкоголю та наркотиків  на нервову систему людини»

Технологія «Мікрофон»

• Як тактовно відмовитись від приймання наркотичних речовин, які вам пропонують знайомі (друзі, однокласники тощо)?

Літом та восени зростає кількість відвідувань лісової місцевості, відпочинку на узбережжі річок та ставів. Щоб не зазнавати неприємностей викликаних непередбачуваними обставинами варто пам’ятати і про тамтешніх мешканців – представників плазунів. Останнім часом спостерігається зростання випадків гострих отруєнь, викликаних укусами змій.

• Пригадайте, які  отруйні змії зустрічаються на території нашої країни? Чи може їх укус призвести до смерті?

• Пригадайте з основ здоров’я, що необхідно зробити, якщо укусила отруйна змія?

Перш за все постаратися як можна скоріше відсмоктати із рани отруту, постійно її випльовувати. Не можна цього робити тому, у кого є садни або інші поранення слизової губ або порожнини рота. Рану слід обробити 5%-ним спиртовим розчином йоду або спиртом.
Відсмоктавши отруту, необхідно обмежити рухомість потерпілого. Щоб прискорити виведення отрути, давати потерпілому більше чаю і лужної мінеральної води. Найбільш ефективний засіб проти зміїної отрути – полівалентна протизміїна сироватка, введена не пізніше ніж через 30 хвилин після укусу. Але вводити її може і повинен тільки медичний працівник. Самостійність небезпечна через можливий розвиток алергічних реакцій на введення сироватки. І якщо людині не надати термінової допомоги, вона може загинути. Слід пам’ятати основне: потерпілого потрібно як можна швидше доставити в найближчий медичний заклад.

• Які дії категорично заборонені після укусу змії?

Категорично забороняється:

• накладати джгут на кінцівку вище місця укусу. Ця міра не перешкоджає всмоктуванню і розповсюдженню отрути в організмі, але порушує кровопостачання в кінцівці і сприяє розвитку некрозу (омертвіння) тканин, накопиченню продуктів розпаду в кінцівці і різкому погіршенню стану хворого після зняття джгута;
• припікати місце укусу вогнем, хімічними речовинами;
•  розрізати рану на місці укусу.

Відкриття хвороб, спричинених отруєнням свинцем (так званий сатурнізм), належить до «надбань» нашого часу. У хворого на сатурнізм з'являються кволість, апатія, порушується пам'ять, відбувається прогресуюча фізична й розумова деградація. Цікаво, що непрямі відомості про це захворювання можна знайти, досліджуючи ті часи, коли зі свинцю виготовляли водопровідні труби. Такий водопровід діяв у Давньому Римі (при цьому тривалість життя римських патриціїв не перевищувала 25 років), а в XVII – XVIII ст. – в Московському Кремлі (саме в той період царювали «найтихіший» Олексій Михайлович, кволий і хворобливий Федір Олексійович, «слабий головою» Іоан V). Сьогодні, мабуть, ніде в світі немає свинцевих водопроводів, та кількість випадків захворювань на сатурнізм зростає.

Ознаки свинцевого отруєння вегетативної нервової системи:

 - слабкість усіх гладеньких м’язів (м’язова гіпотонія);

- зниження тиску;

- підвищення сухожильних рефлексів;

- дрібне тремтіння пальців рук.

Вплив свинцю та сполук плюмбуму на центральну нервову систему ще значніший: судорожні напади, «свинцеві психози», порушення мови, ходи і навіть параліч.

 «Вплив ртутних отруєнь на нервову систему»

У другій половині XX ст. з’явилися перші дані про ртутні отруєння, не пов’язані з безпосереднім контактом із цим металом. У 1953 р. ртуттю отруїлися 202 жителі японського містечка Мінамата, 52 з них померли з тяжкими проявами ураження центральної нервової системи (хвороба Мінамата). Причиною стало споживання крабів, в тканинах яких містилося багато ртуті. В крабах вона нагромаджувалася в результаті її акумуляції з води затоки, куди скидав стоки хімічний завод, на якому хлорна ртуть застосовувалась як каталізатор. При цьому концентрація ртуті в нирках померлих людей була в 6 разів вищою, ніж в організмі крабів. Так у 1959 – 1960 рр. було виявлено кумулятивні властивості важких металів.Накопичення ртуті в мозку веде до розумових порушень та затримки розвитку в дітей. Оскільки сполуки меркурію проникають через бар’єри плаценти, відбувається порушення розвитку зародка (тератогенний вплив). Особливо небезпечні сполуки ртуті для немовлят.

• Які основні джерела потрапляння важких металів або їх солей до організму людини?

У наш час збільшується кількість захворювань ЦНС пов’язаних з порушенням мозкового кровообігу.  Насамперед необхідно відзначити, що нервова система й особливо її центральні відділи дуже чутливі до гіпоксії. Мозок споживає близько 20 % усього кисню, що надходить в організм. При раптовому припиненні подачі кисню в мозок (вдихання безкисневих газових сумішей, порушення мозкового кровообігу) у людини через 6-7 хвилин настає втрата свідомості, а через 15 хвилин припиняється нормальна біоелектрична активність мозку. Повне відновлення функцій мозку можливо в тих випадках, коли зупинка кровообігу не перевищує 5-6 хв. Якщо ішемія мозку продовжується довше, пам'ять і інтелект незворотньо порушуються. Основними симптомами порушення кровообігу мозку є раптові головні болі, запаморочення, порушення координації, чутливості, нудота, блювання, частковий параліч.

«Мозковий штурм»

• Які захворювання можуть привести до порушення мозкового кровообігу?

Основні причини порушення мозкового кровообігу:

1. Атеросклероз

2. Вегето-судинна дистонія

3. Інсульт

4.  Гіпертонія тощо.

• Запропонуйте заходи профілактики порушення мозкового кровообігу.

Складання опорного конспекту:

Заходи профілактики порушення мозкового кровообігу:

• Зменшення вживання тваринних жирів;
• Дотримання режиму праці і відпочинку;
• Достатній сон;
• Раціональне харчування;
• Своєчасне лікування гіпертонії.

При струсі мозку, сильного болю, страху, кровотечі може наступити тривала або короткочасна втрата свідомості. Втраті свідомості передують запаморочення, потемніння в очах, шум у вухах. Людина блідне, у нього холонуть кінцівки, виступає рясний піт, слабшає пульс, дихання стає поверхневим. Негайна допомога при втраті свідомості надзвичайно важлива для порятунку життя людини.

• Пригадайте з основ здоров’я, яку першу допомогу неохідно надати потерпілому при втраті свідомості?

(При втраті свідомості потерпілого необхідно покласти на спину, щоб голова була нижче рівня ніг (на 15-20 см) для поліпшення кровообігу мозку. Потім звільнити шию і груди від одягу, забезпечити приток свіжого повітря, поплескати по щоках, полити обличчя, груди холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. Коли потерпілий опритомніє, дати йому гарячий чай або каву.)

Формулювання висновків:

• Здоровий спосіб життя зменшує ризик виникнення порушень нервової системи;
• Сприятлива екологічна ситуація  в місті, вдома, у школі зменшує ймовірність розладів діяльності нервової системи;
• Потрібна активна пропаганда проти шкідливих звичок;
• Алкоголізм, куріння, наркоманія погіршують соціальну ситуацію в країні, призводять до смерті або хвороб майбутні покоління українців.

       Мозок — «найдорожчий орган» людського тіла. Хоча він складає два відсотки від загальної маси тіла, але споживає 20 % його енергії.

      Успішне функціонування мозку прийнято називати інтелектом. Вважається, що інтелект визначається швидкістю розумових процесів. З таким визначенням можна посперечатися, тому що в ньому не враховуються глибина мислення, його гнучкість, краса, нестандартність та деякі інші властивості.

       Якщо задатися питанням - чи можна стати розумним, чи можна розвинути свій мозок, то відповідь буде позитивною - мозок схожий на м'язи: чим більше його тренуєш, тим краще він працює. Про способи розвитку і тренування мозку ми і поведемо зараз розмову.

• Як поліпшити роботу мозку?

Вправа «Коло ідей»

 а) розгадування кросвордів, ребусів, логічних задач, криптограм, загадок;

 б) ігри -шахи, шашки, нарди. Сюди ж можна віднести деякі комп'ютерні ігри: логічні, стратегічні, рольові ігри і тести. Ні в якому разі не «стріляли» чи що-небудь подібне;

 в) читання серйозної літератури;

 г) захоплення філософією;

ґ) технічна творчість, винахідництво.

Пропонована мозку діяльність повинна приносити задоволення. Мозок дуже чутливий до позитивних емоцій і любить забезпечене життя. На сприятливі умови він відповідає блискучою роботою і відмінним здоров'ям.

• Які фактори перешкоджають успішному розумовому процесу?

Фактори, що перешкоджають успішному розумовому процесу:

 а) відсталість, стереотипність мислення;

 б) зайва прихильність до використання звичних методів рішення, що утрудняє можливість подивитися на задачу по-новому;

 в) страх помилки, побоювання критики, страх «виявитися дурним», зайва критичність до своїх рішень;

 г) психічна і м'язова напруженість.

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Заповнення таблиці:

Попередження порушень діяльності ЦНС

Види порушень	Ознаки	Перша допомога	Заходи профілактики
Травми
Інфекційні захворювання
Отруєння
Порушення мозкового кровообігу

 

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

 

 

 

Урок 47. Тема «ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕНСОРНИХ СИСТЕМ. БУДОВА АНАЛІЗАТОРІВ»
Цілі уроку: дати загальне уявлення про аналізатори та їхнє біологічне значення.
Очікувані результати: учні:

оперують термінами:  сенсорні системи, органи чуття, рецептори

називають:  основні сенсорні системи;  складові частини аналізатора;

оцінюють:  значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму та зв’язку організму із зовнішнім середовищем

Обладнання та матеріали: таблиці зі схемами загального принципу структури й функцій сенсорних систем; схема розташування нервових центрів у корі великого мозку людини, проектор, ноутбук.
Базові поняття й терміни: аналізатори, органи чуттів, сенсорні системи, рецептори, детектори, адаптація.
                                             ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Виконання різнорівневих завдань по темі «Нервова система»

Варіант 1

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

1. Черепно-мозкові нерви належать до нервової системи:

а) центральної

б) периферичної.

2. Укажіть, чим утворена кора великих півкуль:

           а) тілами нейронів та їхніми короткими відростками;

           б) короткими відростками нейронів;

           в) довгими відростками нейронів;                  

          г) довгими та короткими відростками;

3. До ЦНС належить:

а) спинномозкові нерви;

б) спинний мозок.

4. Укажіть складову головного мозку, в якій міститься гіпоталамус:

а) довгастий мозок;          

б) міст;

в)  середній мозок;

г) проміжний мозок;

5. Укажіть речовину, з якої утворена підкірка півкуль головного мозку:

а) лише біла речовина;

б) лише сіра речовина;

в) скупчення сірої речовини в білій;

г) скупчення білої речовини в сірій;

6. Виберіть складові периферичної нервової системи:

а) стовбур головного мозку;                     

б)  передній мозок;

в) спинний мозок;

г) черепно-мозкові нерви;

 Доповніть незакінчене речення.                                                                     

1. Скупчення тіл нейронів та їхніх коротких відростків – це ____________;
2. Найпростіша рефлекторна дуга складається з двох нейронів:_________
3. Соматична нервова система керує ________________________________
4. До ЦНС належить __________________________________________;
5. Відповідь організму на подразнення за участю нервової системи – це _;
6. Слуховий центр розташований у _______________ частині півкуль головного мозку

Установіть відповідність між складовими головного мозку та їхніми функціями:

А довгастий мозок  1 носій людського інтелекту

Б міст  2 центри, що контролюють міміку, жування, поставу, рівновагу;

В мозочок  3 центр дихання та кровообігу

Г проміжний 4 відповідає за координацію рухів

Д кінцевий   5 складається з таламуса та гіпоталамуса

   6 знаходиться центр колінного рефлексу

А(_____); Б(___); В(___); Г(___); Д(___);

Установіть відповідність між відділами нервової системи та їхніми функціями:

А соматична  1 до її складу входить головний та спинний мозок;

Б вегетативна 2 до її складу входять нерви, нервові сплетіння, вузли;

В центральна  3 керує рухами скелетних м’язів

Г периферична  4 регулює роботу внутрішніх органів

   5 приймає участь в процесі кровотворення

А(___);  Б(___); В(___); Г(___);

Складіть схему тринейронної рефлекторної дуги та позначте її складові частини.

Варіант 2

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

1. Відцентрові нейрони ще називають :

а) чутливими;

б) рухливими.

2. Провідну функцію спинного мозку виконує:

а) сіра речовина;

б) біла речовина;

в) сіра і біла речовина.

3. Спинномозкових нервів:

а) 12 пар;

б) 31 пара;

в) 24 пари.

4. Виберіть ряд складових переднього мозку:

а) довгастий мозок, міст, мозочок, проміжний мозок;

б) довгастий мозок, міст, середній мозок;

в) довгастий мозок, середній мозок, мозочок, проміжний мозок;

г) проміжний мозок, кінцевий мозок;

5. Укажіть нервові центри, які містяться в скроневій частині кінцевого мозку:

а) зорові;         

б) слухові;

в) рухові;

г) нюхові;

6. Позначте ділянку головного мозку, в якій розміщено центр координації рухів:

а) довгастий мозок;

б)  міст;

в) проміжний мозок;

г) мозочок;

Доповніть незакінчене речення.

1. Скупчення довгих відростків нейронів утворюють ________________;
2. Три нейронна рефлекторна дуга складається з таких нейронів:____________________________________________;
3. Вегетативна нервова система керує ______________________________
4. Структурна та функціональна одиниця нервової системи – це _______;
5. Скупчення тіл нейронів поза ЦНС називають ____________________;
6. Сукупність структур нервової системи, які беруть участь у здійсненні рефлексу, називають ___________________________________;

Установіть відповідність між нервами  та їхніми функціями:

А чутливі  1 проводять збудження від ЦНС до робочого органу

Б рухливі 2 проводять збудження від органу до ЦНС

В змішані 3 проводять збудження в обох напрямках

  4 фільтрують інформацію

А(___); Б(___); В(___);

 

Установіть відповідність між складовими головного мозку та їхніми функціями:

А довгастий мозок  1 носій людського інтелекту

Б міст 2 центри, що контролюють міміку, жування, поставу, рівновагу;

В мозочок  3 центр дихання та кровообігу

Г проміжний 4 відповідає за координацію рухів

Д кінцевий   5 складається з таламуса та гіпоталамуса

   6 знаходиться центр колінного рефлексу

А(_____); Б(___); В(___); Г(___); Д(___);

Складіть схему двонейронної рефлекторної дуги та позначте її складові частини.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

Повідомлення теми та цілей уроку.( разом із учнями – завдання)

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Поняття про сенсорні системи

Усі відомості про навколишній світ ми одержуємо завдяки п'яти основним чуттям — зору, слуху, дотику, нюху й смаку. Система чутливих нервових утворень, які сприймають і аналізують певний вид подразнень, що діють на людину, називається сенсорною системою.

• Які сенсорні системи надають людини найбільшу кількість інформації?

(Найбільшу кількість інформації про навколишній світ ми одержуємо завдяки зоровій і слуховій сенсорним системам).

Крім того, існують смакова, нюхова, дотикова та інші системи. За допомогою кожної із сенсорних систем у людини виникають різні види відчуттів: світлові, звукові, запахові, температурні, больові тощо.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

Будь-яка сенсорна система складається з трьох основних ланок:

• рецепторів (сприймальна ланка),
• нервових шляхів (провідникова ланка)
•  мозкових центрів (центральна обробна ланка).

Пригадайте:

• Що таке рецептори?

(Рецептори – чутливі нервові закінчення і спеціалізовані клітини, які сприймають енергію подразника та перетворюють її у нервові імпульси)

 Усі рецептори поділяють на дві великі групи: зовнішні і внутрішні.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Також рецептори поділяють на дистантні – ті, що отримують інформацію на певній відстані від джерела подразнення (зорові, слухові, нюхові) та контактні, які збуджуються лише за безпосереднього контакту подразника з ними (дотикові).

Складання опорного конспекту:

 Залежно від природи подразнення рецептори поділяють на:

• механорецептори – які збуджуються при механічному подразненні звуковою хвилею (слухові), дотиком, тиском (дотикові);
• хеморецептори – рецептори смаку, нюху;
• фоторецептори – рецептори ока;
• терморецептори;
• рецептори положення тіла і його частин у просторі (у м’язах, суглобах, зв’язках, внутрішньому вусі).

Нервові шляхи від окремих сенсорних систем спрямовані в певні центри мозку. Нижчі центри можуть розташовуватися в спинному і довгастому мозкові, наступні за складністю — у проміжному мозку, а вищі — у корі великих півкуль. Тут кожна сенсорна система займає певну ділянку.

• Пригадайте, які чутливі зони розташовуються у корі великих півкуль?

(У потиличній частці знаходиться нервова зона зорової сенсорної системи, у скроневій — слухової, у тім'яній — дотикової  сенсорної системи)

 Взаємодія окремих відчуттів відбувається в корі головного мозку, куди сходяться сигнали від усіх сенсорних систем. Особливі ділянки кори в лобовій, верхньотім'яній і скроневій зонах називаються асоціативними зонами. Вони забезпечують установлення тісної взаємодії між усіма сенсорними системами й беруть участь у процесах сприйняття образів.

                                      Вчення І.П.Павлова про аналізатори

    Враховуючи розширений погляд у науці на фізіологічний апарат, що виконує складну функцію оцінки кількісних і якісних характеристик подразнень, і підкреслюючи необхідність врахування всіх ланок, що сприймають подразнення, передають і аналізують отриману інформацію, І. П. Павлов (1909) запропонував назвати сенсорні системи організму аналізаторами

      Вчення про аналізатори І.П. Павлов створював на основі єдності центру та периферії. Аналізатор він розглядав як єдину складну й організовану динамічну систему, до якої входять рецепторний апарат (периферійний відділ аналізатора), аферентні нейрони і провідні шляхи (провідниковий відділ) та ділянки кори півкуль великого мозку (центральний кінець аналізатора).

 

2.Властивості та функції сенсорних систем

    Подразники, тобто ті фактори, які діють на біологічний об’єкт – клітину, тканину, або орган поділяють за двома ознаками: силою дії і видом сили природи. Будь-який подразник малої сили не викликає збудження. Воно з’являється тільки тоді, коли ця сила досягає певної величини порогу, за яким починає розвиватись біологічна реакція.

   Тому введено поняття поріг сили – найменша сила подразника, той її критичний рівень, який викликає збудження. Сила подразника, що буде вища порогу називається надпороговою. При дії надпорогової сили у деяких тканинах збільшується величина біологічної реакції.  Чим більша сила подразника, тим більша величина збудження.  При дальшому збільшенні сили подразника біологічна реакція не зростає, тому що біологічна система досягла межі своїх функціональних можливостей.

  Найменша сила подразника, при якій спостерігається найбільша біологічна реакція, буде оптимальною. При надто великій силі подразнення реакція може зменшуватись. Цю властивість називають адаптацією.

Пошукова робота з підручником:

• Які функції виконують сенсорні системи?

Сенсорні системи забезпечують:

1. Сприйняття сигналів зовнішнього середовища та генерацію збудження.

2. Виявлення та розпізнавання сигналів.

3. Кодування сигналів, їх детектування та створення образу джерела подразнення.

4. Здійснення контролю поведінкових реакцій та діяльності внутрішніх органів.

5. Створення певного рівня активності головного мозку.

6. Формування сенсорного досвіду.

7. Формування свідомого відчуття та уявлення про подразнення.

 

     Виявлення та первинне розрізнення сигналів забезпечується рецепторами, а детектування й упізнання сигналів — нейронами кори великих півкуль. Передачу, перетворення та кодування сигналів здійснюють нейрони всіх шарів сенсорних систем.

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 «Коло ідей»

• Чому літак, який «зловив» промені прожекторів, нерідко втрачає
  управління і  збивається з курсу?
• Чому людина не відчуває пил?
• Як розуміти слова Дідро: «Наші відчуття - це клавіші, по яких вдаряє навколишнє середовище»?

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

 

 

Урок   48.  Тема « ЗОРОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА. ОКО. ЗАХИСТ ЗОРУ. Лабораторне дослідження. Визначення акомодації ока»

Цілі уроку: формувати знання про  зорову сенсорну систему в організмі людини, її значення для орієнтування в зовнішньому середовищі; особливості будови і функції зорової сенсорної системи; ознайомити з анатомічною будовою ока.

             Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, муляжах, моделях):  елементи будови ока, вуха

характеризують: особливості будови та функції зорової системи,

оперують термінами:  сенсорні системи, органи чуття, рецептори

спостерігають:    акомодацію ока;

називають:  складові частини зорової системи;

оцінюють:  значення зорової  системи для забезпечення процесів життєдіяльності організму та зв’язку організму із зовнішнім середовищем

Обладнання та матеріали: таблиці зі схемами загального принципу структури й функцій сенсорних систем; таблиця «Будова ока»,  проектор, ноутбук.
Базові поняття й терміни: зір, око, очне яблуко, оболонки ока, склоподібне тіло, зіниця, кришталик, сітківка, рогівка, брови, повіки, акомодоція.
                                             ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

1. Вправа «Знайди помилку» (вірні відповіді виділені курсивом)

       Усі відомості про навколишній світ ми одержуємо завдяки шести (п’яти) основним чуттям — зору, слуху, дотику, нюху, смаку та рівноваги (зору, слуху, дотику, нюху, смаку). Починається будь – яка сенсорна система з нервових волокон (рецепторів) – спеціальних чутливих клітин, які сприймають та перетворюють різні види енергії на нервовий імпульс.  По рецепторах (нервових волокнах) нервові імпульси надходять до нервових центрів довгастого мозку (кори великих півкуль), де й відбувається аналіз збудження.

2.  Обговорення запитань:

• Що ми називаємо сенсорними системами?
• Назвіть основні сенсорні системи людини
• Як називаються спеціальні клітини, що перетворюють різні види енергії на нервовий імпульс?
• Як працюють наші сенсорні системи?
• Яким чином у рецепторах кодується інформація про характеристики подразників?
• Чому чутливість деяких органів чуттів обмежена?
• Що мають на увазі, коли говорять про адаптацію сенсорних систем?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

«Бережи як зіницю ока» - чому ми так говоримо?

Повідомлення теми та цілей уроку.( разом із учнями – завдання)

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Значення зору в життєдіяльності людини

  Значення зору в житті людини важко переоцінити.  Навіть за найскромнішими оцінками не менше 90% інформації надходить тільки через органи зору. Близько 15 % припадає на слух і інше майже в рівних частках розподіляється між рештою трьома. Втрата слуху - велика трагедія, але по суті - переборна незручність. Втрата зору практично зовсім викреслює людини з соціуму.

    Здатність бачити є дуже важливою для нас.  Очі не тільки «дзеркало душі», але можливість аналізувати навколишній світ, милуватися тими, хто нам дорогий, захоплюватися величчю природи і пізнавати красу нашого світу.

     Роль зорових відчуттів у пізнанні світу особливо велика. Вони дають людині виключно багаті і тонкі диференційовані дані, притому величезного діапазону. Зір дає нам найбільш досконале, справжнє сприйняття предметів. І взагалі відображення всіх різноманітних властивостей об'єктивної дійсності. 

   За допомогою зору ми можемо відчувати колір, розрізняючи колірний фон, світло і насиченість фарб.

 

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Будова зорової сенсорної системи. Допоміжний апарат ока

    Орган зору — око — складається з очного яблука й допоміжного апарату. З очного яблука виходить зоровий нерв, що з'єднує його з головним мозком. Очне яблуко має форму кулі, більш опуклої спереду. Воно лежить у порожнині очної ямки й складається з внутрішнього ядра і трьох оболонок, що його оточують: зовнішньої, середньої та внутрішньої.

Робота в групах. Завдання групам:

1 група - Які особливості будови і функції зовнішньої оболонки ока?

2 група -Які особливості будови і функції середньої оболонки ока?

3 група – Які особливості будови і функції внутрішньої оболонки та порожнини ока?

4 група - Які особливості будови і функції допоміжного апарату ока?

Проектування зображення на екран

1 — склера; 2 — прямий медіальний м’яз; 3 — задня камера ока; 4 — передня камера ока; 5 — зіниця; 6 — райдужна оболонка; 7 — війковий м’яз; 8 — кришталик; 9 — прямий латеральний м’яз; 10 — зоровий нерв;  11 — кровоносні судини сітківки; 12 — порожнина заповнена склистим тілом; 13 — сітківка; 14 — судинна оболонка.

1 група – Особливості будови і функції зовнішньої оболонки ока

    Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку, або склеру, і рогівку. Білкова оболонка, або склера — найщільніша й найміцніша в усьому оці оболонка, що складається зі сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Ця оболонка надає очному яблуку форми, тобто виконує опорну функцію. Спереду білкова оболонка переходить у прозору рогівку.

     Рогівка — це передня прозора частина ока, лінза. Через рогівку всередину ока проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. Рогівка містить механорецептори, тому дотик до неї спричиняє безумовний рефлекс, який проявляється морганням.

     Отже, зовнішня оболонка захищає око від механічних і хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає і заломлює промені світла.

                       2 група – Особливості будови і функції середньої оболонки ока

Середня оболонка багата на кровоносні судини й тому називається судинною. У ній виділяють три частини: передню — райдужку, середню — ціліарне (війчасте) тіло, задню — власне судинну оболонку. Райдужка має форму плоского кільця, колір її може бути блакитним, зеленувато-сірим або коричневим залежно від кількості й характеру пігменту. Отвір у центрі райдужки — зіниця — здатна звужуватися й розширюватися. Величину зіниці регулюють спеціальні очні м'язи, розташовані в товщі райдужки, вони можуть звужувати й розширювати зіницю. Позаду від райдужки знаходиться ціліарне тіло — круговий валик, внутрішній край якого має війкові відростки. У ньому закладений війчастий м'яз, скорочення якого через спеціальну зв'язку передається на кришталик, і він змінює свою кривизну. Власне судинна оболонка — велика задня частина середньої оболонки очного яблука — містить чорний пігментний шар, що поглинає світло.

          3 група - Особливості будови і функції внутрішньої оболонки та порожнини ока

     Внутрішня оболонка очного яблука називається сітківкою, або сітчастою оболонкою. Це світлочутлива частина ока, що покриває зсередини судинну оболонку. Вона має складну будову. У сітківці розташовані світлочутливі рецептори — палички і колбочки. Порожнину очного яблука складають кришталик, склоподібне тіло і водяниста волога передньої та задньої камер ока.

    Кришталик має форму двоопуклої лінзи, він прозорий та еластичний, розташований позаду зіниці. Кришталик заломлює світлові промені, які входять в око, і фокусує їх на сітківці. У цьому йому допомагають рогівка і внутрішньоочні рідини. За допомогою війчастого м'яза кришталик змінює свою кривизну, набуваючи форми, необхідної то для «далекого», то для «ближнього» бачення. За кришталиком розташоване склоподібне тіло — прозора желеподібна маса. Порожнина між рогівкою та радужкою складає передню камеру ока, а між радужкою і кришталиком — задню камеру. Вони заповнені прозорою рідиною — водянистою вологою — і сполучаються між собою через зіницю. Внутрішні рідини ока перебувають під тиском, який визначають як внутрішньо очний тиск. При підвищенні його можуть виникнути порушення зору. Підвищення внутрішньоочного тиску є ознакою тяжкого захворювання ока — глаукоми.

                  4 група - Особливості будови і функції допоміжного апарату ока

Проектування зображення на екран

1 — сльозові залози; 2 — кон’юнктива; 3 — сльозові канальці; 4 — нососльозова протока; 5 — м’язи очного яблука.

        Допоміжний апарат ока складається із захисних пристосувань, слізного і рухового апарату. До захисних утворень належать брови, вії та повіки. Брови охороняють очі від поту, що стікає з чола. Вії, розташовані на вільних краях верхньої та нижньої повік, захищають очі від пилу, снігу, дощу. Основу повіки складає сполучнотканинна пластинка, що нагадує хрящ, ззовні вона покрита шкірою, а зсередини — сполучною оболонкою — кон'юнктивою. З повіки кон'юнктива переходить на передню поверхню очного яблука, за винятком рогівки.

    Слізний апарат представлений слізною залозою і сльозовивідними шляхами. Слізна залоза займає ямку у верхньому зовнішньому куті орбіти. Сльоза омиває очне яблуко й постійно зволожує рогівку. Надлишок сліз постійно стікає із внутрішнього кута ока у носослізну протоку, якою вони потрапляють  в порожнину носа.

   Руховий апарат ока представлений шістьма м'язами. М'язи починаються від сухожильного кільця навколо зорового нерва в глибині очниці й прикріплюються до очного яблука. Виділяють чотири прямі м'язи очного яблука (верхній, нижній, латеральний і медіальний) і два косі м'язи (верхній і нижній). М'язи діють таким чином, що обидва ока рухаються спільно і спрямовані в ту саму точку. Від сухожильного кільця починається також м'яз, що піднімає верхню повіку. М'язи ока посмуговані й скорочуються довільно.

Чи знаєте ви, що…

• Людина в середньому моргає  кожні 10 сек, час моргання 1-3 сек.
• Жінки моргають у два рази частіше, ніж чоловіки.
• Зелений колір очей зустрічається дуже рідко (2% населення нашої планети)
• Червоний колір очей зустрічається тільки у альбіносів. Він пов’язаний з повною відсутністю в райдужці  пігменту меланіну.
• У 1% людей на Землі колір райдужки правого і лівого ока різний.

3. Поняття про оптичну систему ока. Утворення зображення на сітківці ока.

https://www.youtube.com/watch?v=lNpMMjjf78U

    Чітке зображення предметів на сітківці забезпечуються складною унікальною оптичною системою ока. Вона складається з рогівки, рідин передньої і задньої камер, кришталика і склистого тіла.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

Світлові промені проходять крізь перелічені середовища оптичної системи ока і заломлюються в них згідно із законами оптики. Основне значення для заломлення світла в оці має кришталик.

Проектування зображення на екран:

 

       Для того, щоб отримати схематичне зображення видимого предмета на сітківці, необхідно провести лінії від кінця усього предмета до вузлової точки і продовжити їх до перетину із сітківкою. Зображення на сітківці виходить справжнім, зменшеним і оберненим. Так, дитина у перші місяці після народження бачить предмети перевернутими. Проте ми бачимо довкілля не перевернутим, а в його природному стані.

Проектування зображення на екран:

                            

Внутрішня і зовнішня частини сітківки передають імпульси через зоровий нерв; імпульси з внутрішньої частини сітківки перехрещуються у зоровому перехресті, біля основи мозку і надходять до протилежних півкуль. Трансформація зображення з оберненого в пряме відбувається у кіркових зонах головного мозку.

4. Акомодація

       Для чіткого сприйняття предметів необхідно, щоб їхнє зображення завжди фокусувалось у центрі сітківки. Функціонально око пристосоване для розглядання віддалених предметів. Проте люди можуть чітко розрізняти предмети, розташовані на різній відстані від ока, завдяки здатності кришталика змінювати свою кривизну. Здатність ока пристосовуватись до ясного бачення предметів, розташованих на різній відстані, називають акомодацією.

Самостійна робота з підручником

Завдання для опрацювання:

• Які зміни відбуваються з кришталиком від час розглядання віддалених та близько розташованих предметів.

(обговорення відповідей учнів)

Лабораторне дослідження

Визначення акомодації ока

Мета: за допомогою простих досліджень виявити акомодаційну здатність ока людини

Обладнання: аркуш паперу з отвором і літерами різних  розмірів навколо нього

Хід роботи

1. Вчитель  пише текст на дошці.

2. Один учень  тримає на відстані 10—15 см від очей іншого учня білий аркуш паперу з отвором і літерами навколо нього таким чином, щоб літери було чітко видно, а через отвір було видно й дошку з написаним на ній текстом.

3. Учень читає напис на дошці через отвір у папері одним оком, закриваючи при цьому інше. Потрібно визначити, якими здаються літери на папері й чому так відбувається.

4. Учень переводить свій погляд на літери, написані навколо отвору на аркуші паперу. Потрібно визначити , якими здаються літери на дошці й чому так відбувається.

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Заповнення таблиці:

Анатомічна будова ока

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

Урок 48. Тема «СПРИЙНЯТТЯ КОЛЬОРУ, СВІТЛА, ПРОСТОРУ. ГІГІЄНА ЗОРУ. Лабораторне дослідження. Виявлення сліпої плями на сітківці ока»

Цілі уроку: формувати знання про  зорову сенсорну систему в організмі людини, її значення для орієнтування в зовнішньому середовищі; дати загальне уявлення про сприйняття кольору, світла, простору; причини порушення зору та профілактику порушень зорової системи.

Очікувані результати: учні:

пояснюють: процеси сприйняття: світла, кольору,

спостерігають:  сліпу пляму на сітківці;

застосовують знання для:  дотримання правил профілактики порушення зору та попередження захворювань органів зору;

оцінюють:  значення зорової  системи для забезпечення процесів життєдіяльності організму та зв’язку організму із зовнішнім середовищем

Обладнання та матеріали: таблиці зі схемами загального принципу структури й функцій сенсорних систем; таблиця «Будова ока»,  проектор, ноутбук.
Базові поняття й терміни: зір, око, очне яблуко, оболонки ока, склоподібне тіло, зіниця, кришталик, сітківка, рогівка, брови, повіки, акомодоція, сліпа пляма, жовта пляма, далекозорість, короткозорість, астегматизм, кон’юктивіт, дальтонізм.
                                                        ХІД УРОКУ

 І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

 Установіть відповідність між складовими частинами ока і цифрами на малюнку, що їм відповідають.

А. кришталик Б. склера В. судинна оболонка Г. райдужка Д. сітківка

Вірна відповідь:

А	Б	В	Г	Д
8	6	1	9	5

ІІІ. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Сприйняття світла та кольору

     Світло після проходження через рогівку, водянисту вологу камер ока, кришталик, скловидне тіло попадає на сітківку і там перетворюється на нервові імпульси, що прямують в центральну нервову систему.

     Сітківка — це складна оболонка ока, що містить кілька шарів клітин, різних за формою і функцією.

Проектування зображення на екран:

Будова сітківки. Світло направлене зліва направо.

 

    Перший (зовнішній) шар — пігментний, складається із щільно розташованих епітеліальних клітин, які містять чорний пігмент фусцин. Він поглинає світлові промені, сприяючи чіткішому зображенню предметів. Другий шар — рецепторний, утворений світлочутливими клітинами — зоровими рецепторами — фоторецепторами: колбочками і паличками. Вони сприймають світло і перетворюють його енергію на нервовий імпульс. У сітківці людини нараховують близько 130 млн паличок і 7 млн колбочок.

Самостійна робота з підручником:

• Як розташовані колбочки і палички у сітківці ока?

(Розміщені вони нерівномірно: у центрі сітківки розташовані переважно колбочки, далі від центру — колбочки і палички, а на периферії переважають палички.)

Робота по варіантам:

1 варіант: Які особливості будови і функції колбочок?

2 варіант: Які особливості будови і функції паличок?

       Колбочки забезпечують сприйняття форми і кольору предмета. Вони малочутливі до світла, збуджуються лише при яскравому освітленні. Найбільше колбочок навколо центральної ямки. Це місце скупчення колбочок називають жовтою плямою. Жовту пляму, особливо її центральну ямку, вважають місцем найкращого бачення. У нормі зображення завжди фокусується оптичною системою ока на жовтій плямі. При цьому предмети, які сприймаються периферичним зором, розрізняються гірше.

      Палички мають видовжену форму, колір не розрізнять, але дуже чутливі до світла і тому збуджуються навіть при малому, так званому сутінковому, освітленні. Тому ми можемо бачити навіть у погано освітленій кімнаті або в сутінках, коли контури предметів ледь вирізняються.

Вправа «Поміркуй»

• Учень дивиться прямо перед собою, не повертаючи голови і очей. Йому демонструють предмет збоку. Чому піддослідний впізнає предмет, але не може визначити його колір?

(Завдяки тому, що палички переважають на периферії сітківки, ми здатні бачити «куточком ока», що відбувається навколо нас.)

Отже, фоторецептори сприймають світло і перетворюють його на енергію на нервовий імпульс, який продовжує свій шлях у сітківці та проходить через третій шар клітин, утворений з'єднанням фоторецепторів із нервовими клітинами, що мають по два відростки (їх називають біполярними). Далі інформація зоровими нервами через середній і проміжний мозок передається до зорових зон кори головного мозку. На нижній поверхні мозку зорові нерви частково перехрещуються, тому частина інформації від правого ока надходить у ліву півкулю і навпаки.

Пошукова робота з підручником:

• Що таке сліпа пляма?

(Місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів, у ньому світло не сприймається, і називається це місце сліпою плямою. Предмети, зображення яких потрапляє на цю ділянку, ми не бачимо. Площа сліпої плями (в нормі) становить від 2,5 до 6 мм².)

Лабораторне дослідження

                                  Виявлення сліпої плями на сітківці ока

Мета: виявити сліпу пляму на сітківці ока

Обладнання: картка для демонстрації сліпої плями на сітківці ока. 

                                  Хід роботи:

1. Прикрити ліве око рукою або щільним папером і помістити картку з малюнком на відстані приблизно 15 см від очей.

2. Дивитися правим оком тільки на хрестик, зображений на картці, і повільно то наближати її до себе, то віддаляти доти, доки не зникне один із трьох кружечків.

3.    Повторити дослід, прикривши праве око, фіксуючи погляд на кружечку.

     Багатоколірність сприймається завдяки тому, що колбочки реагують на певний спектр світла ізольовано. Існує три типи колбочок. При ізольованій дії хвиль різної довжини колбочки кожного типу збуджуються неоднаково. Внаслідок цього кожна довжина хвилі сприймається як особливий колір. Колбочки першого типу реагують переважно на червоний колір, другого — на зелений і третього — на синій. Ці кольори називають основними. Наприклад, коли ми дивимося на райдугу, то найпомітнішими для нас є основні кольори (червоний, зелений, синій).

Пригадайте з уроків образотворчого мистецтва:

• Який колір утворюється в результаті змішування трьох основних кольорів: червоного, зеленого та синього?  (білий)

Оптичним змішуванням основних кольорів можна одержати всі кольори та їхні відтінки. Якщо всі три колбочок збуджуються водночас і однаково, виникає відчуття білого кольору.

    У деяких людей колірний зір порушений. Розкладом колірного зору називають дальтонізмом. (від прізвища англійського вченого Джона Дальтона, який у 1795 р. уперше описав це явище). Це переважно розлад сприймання червоного і зелених кольорів через відсутність певних типів колбочок у сітківці ока. Люди, які страждають на дальтонізм, не можуть працювати водіями, льотчикам тощо. Дальтонізм не лікується.

Повідомлення учнів на тему «Дальтонізм»

Клінічно розрізняють повну і часткову колірну сліпоту. Найрідше спостерігається повна відсутність кольорового зору. Часткова колірна сліпота має такі різновиди:

• Діхромія

• Протанопія (англ. Protanopia) — сліпі на червоний колір, у яких сприйманий спектр укорочений з червоного кінця. Червоний колір сприймається темнішим, змішується з темно-зеленим, темно-коричневим, а зелений — зі світло-сірим, ясно-жовтим, світло-коричневим.
• Дейтеранопія (англ. Deuteranopia) — сліпі на зелений колір. Зелений колір змішується зі світло-оранжевим, ясно-рожевим, а червоний — з ясно-зеленим, світло-коричневим.
• Тританопія (англ. Tritanopia) — відсутність колірних відчуттів в синьо-фіолетовій області спектру. Зустрічається вкрай рідко і практичного значення не має. При тританопії всі кольори спектру представляються відтінками червоного або зеленого.

• Аномалії по трьом кольорам.

Проектування зображення на екран:

Люди з протанопією не побачать числа 37	Багато людей з порушенням кольоросприйняття не побачать числа 83	Люди з дейтанопією не побачать числа 49	Люди з тританопією не побачать числа 56

 

2.Сприйняття простору

   Правильна оцінка розташування предметів у просторі та відстані до них досягається окоміром. Його можна поліпшити, як і будь яку властивість. Окомір особливо важливий для пілотів, водіїв.

• Підійдіть до вікна та визначте окоміром відстань до автомобільної дороги, яка проходить біля школи (або дерева, або магазину тощо)
• Визначте окоміром кутову швидкість трьох автомобілів, що рухаються по дорозі, вкажіть їх модель та колір.

(обговорення результатів досліду)

Підвищення сприйняття предметів досягається завдяки таким характеристикам як поле зору, кутова швидкість, бінокулярний зір і конвергенція.

3. Види порушень зору, їх причини і наслідки

Порушення акомодаційної здатності кришталика призводить до порушення гостроти зору та виникнення короткозорості або далекозорості.

Повідомлення учнів:

Короткозорість

       Виконання дуже точної роботи з дрібними предметами на близькій відстані вимагає підвищеної напруги органу зору. Не випадково одним із професійних захворювань, що виникають у людей, що працюють на виробництвах в радіоелектронній промисловості, точному приладобудуванні, картографії, ювелірній справі тощо, є  короткозорість  (міопія).

 При короткозорості людина добре розрізняє дрібні деталі поблизу, але чим далі розташований предмет, тим гірше він його бачить. Сучасний термін «міопія» походить від грецького слова «міопс», що означає примружуватися або закривати очі, кліпаючи. Короткозорі люди насилу визначають номери маршрутів громадського транспорту та дорожні знаки, але добре бачать на близькій відстані при письмі і читанні.

      Головна причина короткозорості це порушення форми очного яблука. При короткозорості воно видовжене і більше нагадує овал, ніж на круг. Тому відбувається зміна заломлення світла, через що світлові промені, які проходять крізь очне яблуко і фокусуються не на самій сітківці, а перед нею. У свою чергу на сітківку потрапляють вже розфокусовані промені, які створюють розпливчасте зображення.

 Виділяють наступні види короткозорості:

I. Вроджена При цьому вигляді короткозорості дитина вже народжується з порушенням форми очного яблука. Залежно від рівня цього зміни необхідна, або корекція, або спостереження.

II. Набута.  З’являється у дітей у віці семи до шістнадцяти років при перевантаження очей: тривалі або інтенсивні зорові навантаження на близькій відстані, неякісне освітлення робочого місця, невірна поза при читанні або листі, зайве захоплення телевізором або комп’ютером.

Для виправлення короткозорості носять окуляри з двоввігнутими лінзами.

Проектування зображення на екран:

 

Це цікаво:

• Короткозорістю, або міопією, страждає кожна третя людина на Землі. Тенденція до збільшення захворюваності постійно відмічається в економічно розвинених країнах. Так, серед населення США в 50-х роках ХХ століття було не більше 15% короткозорих, до 1980 року їх число збільшилося до 40%. В Японії, Китаї, Гонконгу число короткозорих людей досягає 70-75%. В економічно слаборозвинених країнах кількість короткозорих людей не перевищує 10-12%.
• Доведено, що при короткозорості велике значення має генетичний фактор - спадковість. Основоположними причинами у розвитку короткозорості є невідповідність між можливостями ослабленого акомодаційного апарату очей і зоровим навантаженням, а також розтягнення ослабленою склери під впливом внутрішньоочного тиску.
• При народженні дитина має далекозорість, перехід в короткозорість відбувається в період її зростання, в основному, в шкільні роки, коли відбувається зростання і формування всього організму і необхідно напружено і тривало працювати на близькій відстані. Чим молодша дитина, тим менше щільність склери, і при інтенсивній роботі на близькій відстані очі дитини швидше піддаються розтягуванню та розвитку короткозорості. Розтяжна склера - головний фактор прогресування короткозорості.

Далекозорість

Далекозорість або гіперметропія - це патологія рефракції ока, при якій зображення предметів формується не на сітківці, а за нею. Іншими словами, особливість рефракції очного апарату при далекозорості полягає в тому, що промені, що йдуть від предметів, перетинаються за сітківкою, тому далекі предмети далекозорі бачать краще, ніж близькі.

 Для виправлення далекозорості носять окуляри з двоопуклими лінзами.

Проектування зображення на екран:

 

     Астигматизм - це досить поширена патологія рефракції ока, пов'язана з неправильною формою рогівки або кришталика. Буквальний переклад назви цієї хвороби з грецького означає «нездатність ока з'єднувати в одну точку падаючі на нього промені». (від грецького слова «stigme» - точка). В результаті людина бачить навколишні предмети викривленими, розмитими, а прямі лінії - зігнутими.                           

      Рогівка і кришталик нормального здорового ока мають рівну сферичну поверхню. При астигматизмі їх сферичність порушена, вона має різну кривизну за різними напрямками: більш щільна в одному напрямку і опукла в іншому, як, наприклад, узбецька диня-торпеда. Таким чином, що проходять через деформовану рогівку або кришталик світлові промені фокусуються на сітківці не в одній точці, а відразу в декількох. Тому зображення сприймається оком нечітко. Як правило, астигматизм поєднується або з короткозорістю (міопічний астигматизм), або з далекозорістю (гіперметропічний астигматизм).

 

Проектування зображення на екран:

 

Сліпота

Розрізняють вроджену сліпоту й набуту, яка є наслідком захворювань. Зустрічається також утрата зору одним оком чи втрата зорового сприйняття тільки певною частиною сітківки.

Є безліч причин, здатних перешкодити прийому, подальшій передачі та сприйняттю світлового подразнення. Помутніння кришталика (катаракта) чи звичайно прозорого склоподібного тіла (наприклад, після кровотечі) перешкоджає потраплянню світлових хвиль на сітківку. Зміни сітківки (кровотечі, відшарування сітківки) заважають приймати світлове подразнення чуттєвими рецепторами. Хоча світло й проникає в око, воно не сприймається колбочками і паличками. Око може бути навіть цілком здоровим, однак ушкодження зорового нерва (нещасні випадки, переломи черепа, пухлини тощо) перешкоджає передачі збудження до головного мозку. Це можна порівняти з цілком справним телефонним апаратом, який не працює через пошкодження кабелю.

Особливу проблему являють собою розлади в зоровій області кори головного мозку. Незважаючи на неушкоджені очі й зоровий шлях, світлові імпульси, що надходять до мозку (викликані світловим подразненням нервові імпульси), не «розпізнаються» і не складаються в зображення. За подібної сліпоти око реагує на всі види подразнень, зіниця звужується при потраплянні світла, очне яблуко рухається, і все-таки пацієнт залишається сліпим.

Як уже згадувалося, причини відсутності зору й локалізація розладів можуть бути дуже різними, тому різні й способи їхнього лікування. Досить часто буває, що після медичного втручання з'являється або відновлюється зір.

Глаукома

Про походження різних назв глаукоми — зелений шпак, зелена зірка — є багато здогадок, які історично підтвердити неможливо. Безперечно, однак, що вони не мають нічого спільного з аномалією пігментації домашнього співочого птаха чи віковою зрілістю модного естрадного співака. Причиною захворювання, котре, якщо його не лікувати, нерідко призводить до сліпоти, є підвищення внутрішньо очного тиску. Війчасте тіло виділяє рідину. Ця рідина, камерна волога, заповнює простір між роговою та райдужною оболонками і між роговою оболонкою та склоподібним тілом, мовби «промиваючи» зіницю. Звичайно виділення камерної вологи та її відтік урівноважені. Якщо ж вологи виділяється забагато або її відтік утруднений за рахунок зсуву тонких канальців на краю ока, виникає вже згадане підвищення внутрішнього очного тиску. Він «видавлює» зоровий нерв із очного яблука (що можна помітити при обстеженні ока за допомогою дзеркального офтальмоскопа), ушкоджуються зорові клітини, порушується кровопостачання клітковини. Виявляються й рефлекторні ре-пкції всього організму: сильні головні болі, нудота, блювота, химерне сприйняття кольорів тощо. Люди похилого віку частіше, ніж молодь, хворіють на глаукому. Можливо, схильність до неї успадковується, однак не існує простої закономірності в тому, що діти хворих на глаукому так само обов'язково потерпатимуть від цієї хвороби. Особливо небезпечний наслідок глаукоми — загроза трати зору, причиною чого є високий внутрішньо очний тиск і ішкликані ним порушення обміну речовин в області очного дна, також зміни зорового нерва.

Катаракта (сіра зірка)

Катарактою називають помутніння кришталика, що зустрічається, як правило, у пацієнтів у літньому віці (вікова катаракта). Але вона може бути також і вродженою. Помутніння кришталика може виникати і як наслідок інших захворювань, наприклад таких, як діабет, а також у результаті травм. У склодувів (імовірно, як наслідок впливу спеки й світла) катаракта спостерігалася особливо часто. Цю ваду зору можна усунути, видаливши оперативним шляхом кришталик. Оскільки око без кришталика має ненормальну силу заломлення (крайня далекозорість), його відсутність необхідно компенсувати спеціальними окулярами для хворих після видалення катаракти (із потужним склом), або протезом зі штучного матеріалу. Таким чином око відновлює свою повну зорову спроможність.

Кон'юнктивіт (запалення сполучної оболонки ока)

Мабуть, це найпоширеніше захворювання очей. Воно може виникнути в результаті впливу бактерій, вірусів, подразнюючих речовин, механічного подразнення, алергії тощо. Часто кон'юнктивіт виникає від подразнення стороннім тілом («щось потрапило в око») або як побічне явище при інфекційному захворюванні дихальних шляхів. Він супроводжується почервонінням і болями сполучної оболонки повік і очного яблука. Типовою є також сльозотеча. Лікування кон'юнктивіту залежить від причин його виникнення. Було б безглуздо лікувати вірусний кон'юнктивіт антибактеріальними мазями чи ускладнювати запалення, викликане механічним подразненням у результаті потрапляння стороннього тіла. Якщо лікарем не були запропоновані спеціальні очні краплі чи мазі (а можна застосовувати лише препарати зі спеціальною позначкою «для очей»!), то видужанню сприятимуть такі заходи, як створення спокійної обстановки (одягання наоч-ників або темних сонцезахисних окулярів, затемнення приміщення, заплющування очей) і послабленого режиму для зору (виключити читання й перегляд телепередач, уникати «тертя» очей). Іноді запалення сполучної оболонки очей може виникати після відвідання басейну («басейновий кон'юнктивіт»). Воно не викликається вірусами забрудненої води, як часто думають, а є реакцією на підвищений вміст хлору у воді басейну.

Травми ока

При травмах очей завжди необхідно звертатися до лікаря. Навіть у дуже незначні ушкодження рогової оболонки можуть потрапити бактерії, а оскільки в ній немає кровоносних судин, то й захисних речовин у ній менше. Запалення рогової оболонки може викликати виразку, здатну призвести до помутніння чи рубцевидного скривлення рогівки. Те саме стосується досить частих випадків опіку очей (вапно!). Як екстрений захід необхідно негайно розпочати рясне прополіскування очей водою. Поради, згідно з якими в разі опіку вапном чи лугом треба прополіскувати очі оцтом («оцтова кислота нейтралізує луг»), а при дії кислоти — лужними розчинами, принесуть більше шкоди, ніж користі. Найкращим і найбільш ефективним екстреним засобом є прополіскування очей водою (але обов'язково великою кількістю!).

Сторонні тіла «в оці» (точніше, в кон'юнктивальному мішку) викликають хворобливе, сльозоточиве подразнення. Вони зустрічаються досить часто (часточки пилу, вії тощо) і викликають лише короткочасні незручності, тому що сльози, виконуючи роль «самодопомоги», як правило, швидко виводять стороннє тіло з кон'юнк-тивального мішка. Кон'юнктивіт минається за кілька годин після подразнення стороннім тілом.

чи сірників чи інших гострих предметів). Недосвідченій людині не завжди вдається вивернути верхню повіку (назва цієї дії — ектропіон — звучить так само непросто, як сама дія). Стороннє тіло можна видалити легким обережним погладжуванням у внутрішній (а не в зовнішній!) бік кута ока, тому що в куті біля носа його легше видалити (сльозотеча, промивання) чи вимити і кон'юнктивального мішка.

Не можна, активно й нецілеспрямовано діючи руками, намагатися видалити стороннє тіло, що потрапило в око. Безглузде і безцільне тертя ока лише збільшує негативний ефект. Пальцями треба відтягти нижню чи верхню повіку від очного яблука. З нижньою повікою проробити це досить просто, з верхньою ж повікою зробити це можна, як правило, відтягнувши її за вії або за шкіру. Стороннє тіло (особливо під нижньою повікою) легко знайти, а потім видалити за допомогою кінчика носової хустки (не використовуючи вати, бо вона залишає волокна, і тим більше не використовуючи сірників чи інших гострих предметів). Недосвідченій людині не завжди вдається вивернути верхню повіку (назва цієї дії — ропіон — звучить так само непросто, як сама дія). Стороннє о можна видалити легким обережним погладжуванням V внутрішній (а не в зовнішній!) бік кута ока, тому що в куті біля носа його легше видалити (сльозотеча, промивання) чи вимити .і кон'юнктивального мішка.

Ячмінь

Як правило, невеликі й незагрозливі гнійники є наслідком гострого чи хронічного запалення залоз краю повіки. Вони минаються, звичайно не залишаючи після себе рубців. «Видавлювати», а тим більше «проколювати» маленькі гнійники небезпечно через можливість одержання травм або занесення інфекції.

4 .Правила профілактики  порушень зору

Кожен з нас зобов’язаний берегти свій зір. Профілактика порушень зору – це комплекс заходів, спрямованих на підтримку зорової функції в нормальному стані, а також на попередження хвороб очей.

Основними напрямками профілактики зору є попередження розвитку порушень зору при читанні, запобігання погіршення зору при роботі з комп’ютером, а також профілактика розвитку короткозорості. Дотримання застережних заходів при роботі й відпочинку з напругою очей не замінюють огляди у лікаря, які необхідні навіть здоровим людям.

Технологія «Мікрофон»

• Яких правил  для попередження порушень зору необхідно дотримуватись при читанні? 

Складання опорного конспекту:

Для попередження порушень зору при читанні необхідно:

• Правильно розташувати джерело світла: воно повинно знаходитися позаду вас і трохи зверху (світло з-за плеча).
• Зробити освітлення помірно яскравим: шкідливе як приглушене, так і яскраве світло, що викликає перенапруження очних м’язів.
• Уникати штучних світлових променів, що б’ють прямо в очі, накривши їх плафонами.
• Не читати в рухомому транспорті, так як постійний рух тексту ускладнює фокусування на об’єкті.
• При читанні не наближати книгу до очей ближче ніж на 30 см.

Сучасний світ не мислить свого життя без використання комп’ютерів. На жаль, комп’ютери не тільки допомагають нам у роботі, а й шкодять очам, особливо в тому випадку, коли за монітором людина проводить весь робочий день. Тому гостро стоїть питання про те, як профілактика зору допомагає уникнути в майбутньому проблем із зором.

Технологія «Діалог»
 

Методична скринька «Діалог» — його суть полягає в тім, що групи шукають погоджене рішення, а результат роботи повинен бути відображений у вигляді схеми, перерахування ознак, кінцевому тексті, що потім записується в зошитах.

Завдання:

• Запропонуйте перелік правил роботи за комп’ютером
  (Обговорення результатів роботи групами)

Профілактика зору вимагає правильного харчування. Вживайте більше продуктів, багатих вітамінами A і Е: курячі яйця, яловичу печінку, вершкове масло, зелені овочі, моркву.

Невід’ємною частиною профілактики порушень зору є регулярне відвідування офтальмолога. Перевіряти зір здоровим людям необхідно не рідше 1 разу на рік, а людям з порушеннями зору – 1 раз на півроку. Профілактичний огляд допоможе запобігти розвитку захворювань очей, зупинити розвиток короткозорості та інших порушень зору.

Бережіть зір і будьте здорові!!!

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

5.1.«Біологічний ланцюжок».

   Учитель ставить запитання по темі уроку учневі, який дає коротку відповідь, останній запитує товариша і т.д. Потім визначаються найкраще запитання і найкраща відповідь.

Початкове запитання вчителя:

• Чому в економічно слаборозвинених країнах відсоток людей з порушенням зору незначний?
  2.        .«Мозковий штурм»

• Які закони оптики діють під час сприйняття світла оптичною системою ока?

5.3. «Цікаві питання»

• Яким би був зір людини, якщо на сітківці були б тільки палички?

• Яким би був зір людини, якщо на сітківці були б тільки колбочки?

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

Заповнити таблицю:

Порушення зору	Причини порушення	Профілактика зору

Підготувати повідомлення про захворювання органу слуху.

 

Урок 50-51. Тема «СЛУХОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА. ВУХО. ЗАХИСТ СЛУХУ. Лабораторне дослідження.  Вимірювання порогу слухової чутливості»

Цілі уроку:  продовжити формувати знання учнів про сенсорні системи людини; ознайомити із слуховою сенсорною системою, охарактеризувати особливості сприйняття звуків вухом людини у порівнянні з іншими організмами; особливу увагу звернути на чинники, які можуть пошкодити слух; розвивати уміння учнів порівнювати зорову та слухові системи; уміння виражати власну думку; виховувати у собі необхідність вести здоровий спосіб життя та бережливе ставлення до свого здоров’я, до систем, які допомагають сприймати навколишній світ.

Очікувані результати: учні:

розпізнають (на малюнках, муляжах, моделях):  елементи будови  вуха

встановлюють взаємозв’язок: між будовою й функціями  вуха

застосовують знання для: дотримання правил профілактики порушення слуху та попередження захворювань органів слуху

оперують термінами: сенсорні системи, органи чуття,

характеризують: особливості будови та функції  слухової сенсорних систем;
оцінюють: значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму та зв’язку організму із зовнішнім середовищем

Обладнання та матеріали: таблиця зі схемою будови слухового аналізатора, проектор, ноутбук.

Базові поняття й терміни: звуковий тиск, зовнішнє вухо, вушна раковина, зовнішній слуховий прохід, барабанна перетинка, середнє вухо, молоточок, ковадло, стремінце, внутрішнє вухо, перетинчастий лабіринт, завитка, перилімфа, ендолімфа, кортіїв орган

ХІД УРОКУ

 І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Дати відповіді на запитання.

1) Чи залежить сприйняття об'єкта від фону, на якому він знаходиться?

2) Які типи колбочок ви знаєте?

3) Яке відчуття виникає при одночасному й однаковому збудженні всіх типів колбочок?

4) Чим пояснюються розлади колірного зору?

5) Чому порушення колірного зору одержало назву дальтонізму?

6) Що називають гостротою зору? Як вимірюється гострота зору?

7) Чи для всіх тварин світ представлений у кольорі? Яку роль можуть відігравати кольори в житті тварин?

1) Які захворювання очей поширені більше за інші?

2) За якого захворювання очне яблуко має подовжену форму, і тому промені від предметів фокусуються перед сітківкою?

3) Перелічіть причини короткозорості.

4) Якими є причини далекозорості, що виникає в людей похилого віку?

5) Чи можна вилікувати короткозорість і далекозорість?

6) Чим небезпечний кон'юнктивіт?

7)Чому будь-які травми ока є небезпечними?

Тестові завдання на встановлення однієї вірної відповіді:

1.Зображеня предмета в разі короткозорості фокусується:

а)на сітківці    б)перед сітківкою     в)за сітківкою  

2. Зображеня предмета в разі далекозорості фокусується:

а)на сітківці    б)перед сітківкою     в)за сітківкою  

3.Для корекції зору в разі короткозорості в окулярах використовують лінзи:

а)двоопуклі       б)двоввігнуті   в) плоскі

4.Для корекції зору в разі далекозорості  в окулярах використовують лінзи:

а)двоопуклі       б)двоввігнуті   в) плоскі

5. Астигматизм - це поширена патологія рефракції ока, пов'язана з:

а) неправильною формою рогівки або кришталика     б) порушенням акомодації    в) 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Побудова «Асоціативного куща»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІV.ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Значення слуху. Еволюція органа слуху

     Значення слуху для людини як не можна краще висловив німецький філософ і психіатр Карл Ясперс: «Те, що ми говоримо один з одним, робить нас людьми».

• Ви вже  знаєте   яке  значення  зору  в житті  людини, а  яке  значення  слуху?

(учні називають по черзі  значення слуху  і  заповнюють  схему)

 

Людське вухо здатне сприйняти звукові хвилі з довжиною від 1,6 см до 20 м, що відповідає 16 — 20 000 Гц (коливань в секунду). Частоту нижче 16 Гц називають інфразвуком, а понад 20 кГц — ультразвуком. Хоча людина не сприймає ні інфразвуки, ні ультразвуки, вони впливають на її тканини. Ультразвуки здатні глибоко проникати в тіло людини і прогрівати його тканини. Крім того, за допомогою ультразвуків, які відбиваються від поверхні тканин, як і рентгенівські промені, можна на спеціаль­ному приладі дослідити зображення органів, але без шкідливих впливів. 

 Отже людське вухо не здатне сприймати надто високих звуків, як їх, наприклад, чують собаки, дельфіни та кажани.

• Пригадайте, у кого з тварин виникло внутрішнє вухо?

(Внутрішнє вухо як орган слуху та рівноваги виник ще у перших хребетних і з того часу зазнав багато ускладнень у процесі еволюції).

Повідомлення учня:

                                                      «Еволюція органа слуху»

     Вперше орган слуху з’явився у риб – це внутрішнє вухо, яке знаходиться у кістках черепа, через які звукові хвилі проникають у внутрішнє вухо. Велика швидкість розповсюдження звукових коливань у воді та висока звукопроникність тканин тіла риб дозволяють досить гарно сприймати звуки при простій будові органу слуху.

 Органи слуху земноводних сприймають звуки як у водному так і наземному середовищі. Тому, крім внутрішнього вуха вони мають ще середнє. Зовнішній отвір середнього вуха затягнутий барабанною перетинкою, в порожнині середнього вуха знаходиться одна слухова кісточка - стремінце. Функція середнього вуха – посилення звукових коливань та передача їх у внутрішнє вухо. Необхідність цієї функції виникла і зв’язку зі слабкою звуконепроникністю повітря в порівнянні з водою.

 У птахів дуже гарно розвинений орган слуху, який теж складається з середнього та внутрішнього вуха. Птахи здатні сприймати дуже слабкі звуки, що має велике значення для спілкування між собою.

     У ссавців крім середнього та внутрішнього вуха, розвинуто ще і зовнішнє, яке має можливість сприймати дуже слабкі звуки, концентрувати їх та направляти в середнє вухо.

2. Будова слухової сенсорної системи https://www.youtube.com/watch?v=Z-3QK8stLhM

     Слух – один з найбільш значущих органів чуття людини. Приблизно 10 % інформації ми отримуємо через слух. Людське вухо - дуже складний і тонкий механізм, до складу якого входять різноманітні елементи, що довгим ланцюгом здійснюють передачу від вушної раковини до кори головного мозку.

    Вухо поділяється на три частини – зовнішнє, середнє та внутрішнє (лабіринт).

Робота в групах. Завдання для першої групи:

• Опрацюйте статтю підручника «Будова слухової сенсорної системи» 
•  Дайте відповідь на запитання:

1. З чого складається зовнішнє вухо?
2. Яку будову мають структури зовнішнього вуха?
3. Яку функцію вони виконують? Дані занесіть до таблиці.

Система	Структура	Будова	Функції
Зовнішнє вухо	Вушна раковина
	Слуховий прохід
	Барабанна перетинка

 

Завдання для другої групи.

• Опрацюйте статтю підручника «Будова слухової сенсорної системи» 
•  Дайте відповіді на запитання.

1. Які структури знаходяться у середньому вусі?
2. Чим воно заповнено?
3. Яку функцію виконують слухові кісточки ? Дані занести до таблиці.

Система	Структура	Будова	Функції
Середнє вухо	Слухові кісточки
	Слухова труба

Завдання для третьої групи.

• Опрацюйте статтю підручника «Будова слухової сенсорної системи» 
• Дайте відповіді на запитання:

1. Що відокремлює внутрішнє вухо від середнього?
2. Чим заповнено внутрішнє вухо?
3. Що відноситься до внутрішнього вуха?
4. З чого складається завитка? Дані занести до таблиці.

Система	Структура	Будова	Функції
Внутрішнє вухо	Перетинка овального вікна
	Завитка
	Кортієв орган

Презентації груп (під час виступу груп всі учні заповнюють загальну таблицю)

1 група – особливості будови і функції зовнішнього вуха

      Зовнішнє вухо представлено вушною раковиною, зовнішнім слуховим проходом, барабанною перетинкою.

     Вушна раковина складається з хряща, покритого шкірою. У зовнішньому слуховому проході (трубка завдовжки до 25 - 30 мм) є особливі залози, які виділяють сірку. Ця липка речовина затримує пил і мікроорганізми, які потрапляють у зовнішній слуховий прохід. Пружна, тонка барабанна перетинка відділяє зовнішнє вухо від середнього. Функція зовнішнього вуха — уловлювати звукові коливання і передавати їх у середнє вухо.

Проектування зображення на екран:

 

2 група – особливості будови і функції середнього вуха

    Середнє вухо починається за барабанною перетинкою. Воно складається з порожнини об'ємом близько 1 см³ і розташованих у порожнині слухових кісточок. Барабанна порожнина через слухову (євстахієву) трубу сполучається з носоглоткою. Слухова труба служить для вирівнювання тиску по обидва боки барабанної перетинки. Три слухові кісточки (молоточок, коваделко і стремінце) сполучені між собою. Коливання барабанної перетинки передаються молоточку, від нього через коваделко — стремінцю, від стремінця — у внутрішнє вухо. Ці кісточки зменшують амплітуду і збільшують силу звуку. На внутрішній стінці барабанної порожнини, яка відділяє середнє вухо від внутрішнього, є два отвори: круглий і овальний, затягнуті перетинкою. Стремінце закриває овальний отвір, який веде у внутрішнє вухо.

3 група – особливості будови і функції внутрішнього вуха

Внутрішнє вухо розташовано в піраміді скроневої кістки. Функцію слуху виконує завитка -спіральний закручений в 2,5 обороту кістковий канал. У каналі завитка розташований перетинчастий лабіринт, заповнений ендолімфою. Простір між кістковим і перетинковим каналами заповнений перилімфою. У перетинковому каналі знаходиться звукосприймаючий апарат — кортіїв орган. Він складається з основної (базилярної) мембрани з рецепторними клітинами і покривної мембрани.

Проектування зображення на екран:

Будова кортієвого органа

       Основна (базилярна) мембрана розділяє перетинковий лабіринт і складається з волокон різної довжини, розташованих упоперек ходу завитка. У вершини завитка знаходяться найдовші волокна, а біля основи — найкоротші. На мембрані розташовані звукові рецепторні клітини подовженої форми. Один кінець клітини фіксований на мембрані, а інший закінчується декількома волосками. Від фіксованого кінця рецепторних (волоскових) клітин відходять волокна слухового нерва. Волоски омиваються ендолімфою і можуть стикатися з нависаючою над ними покривною мембраною.

Внутрішнє вухо виконує також функцію регуляції положення тіла в просторі, що забезпечується вестибулярним апаратом.

Формулювання висновку:

      Отже, відчуття звуку виникає у людини при стимуляції слухової кори скроневої частки головного мозку. Проте до того як це станеться звукові хвилі повинні пройти шлях через зовнішній слуховий прохід, барабанну перетинку, кісточки середнього вуха, перетинку овального вікна, перелімфу завитки, передатись на базилярну мембрану, сприйнятись волосковими клітинами Кортієвого органа, які передають збудження на чутливі нервові закінчення присінково-завиткового нерва, по якому імпульси і надходять до головного мозку.

Заповнена таблиця повинна мати такий вигляд:

                            «Будова слухової сенсорної системи»

Система	Допоміжні частини вуха	Будова	Функції
Зовнішнє вухо	1. Вушна раковина	Утворена хрящем, вкритим з обох частин шкірою, має характерні завитки	Спрямовують звукові коливання у зовнішній слуховий прохід
	2.Зовнішній слуховий прохід	Це канал, що має довжину 25-30 мм, вистелений шкірою з волосками та видозміненими потовими залозами	Залози виробляють речовину, яка виконує захисну функцію. Направляє звукові хвилі до середнього вуха.
	3.Барабанна перетинка	Тонка пластинка товщиною 0,1 мм.	Сприймає коливання і передає їх на слухові кісточки середнього вуха
Середнє вухо (заповнене повітрям)	1. Слухові кісточки	молоточок, коваделко, стремінце	Передача коливань від барабанної перетинки до перетинки овального вікна внутрішнього вуха.
	2.Слухова(євстахієва) труба	Це прохід, який поєднує середнє вухо з носоглоткою.	Вирівнюється тиск повітря, по обидві сторони барабанної перетинки.
Внутрішнє вухо (заповнене рідиною)	Кістковий лабіринт а) завитка   б) кортієв орган	а) спіральний закручений канал, що утворює 2,5 оберта б) слухові волоскові клітини, які знаходяться на основній мембрані.	Сприйняття механічних звукових коливань, перетворення їх на нервові імпульси, які передаються через слуховий нерв до слухової зони кори головного мозку.

Мінімальну силу звуку, яка викликає ледве помітне відчуття у людини називають абсолютним порогом слухової чутливості.  Чим нижчий поріг, тим більша чутливість, і навпаки.

Вимірювання порогу слухової чутливості.

Мета:навчитися вимірювати індивідуальний поріг слухової чутливості

Обладнання: годинник, лінійка

Хід роботи (робота виконується утрьох)

Завдання 1. Визначення абсолютного порога слуху.

1.Випробовуваний сидить на стільці із заплющеними очима.

2.Експериментатор повільно наближає до його вуха годинник доти, доки той не почує звук годинника.

3.Асистент експериментатора вимірює сантиметровою лінійкою відстань, на якій піддослідний чує звук годинника.

4.Дослід повторити тричі для лівого і правого вуха.

5.Записати дані й обчислити середнє значення. Індивідуальну чутливість у всіх учнів визначають, використовуючи той самий годинник.

6.Підбити підсумки, зробити висновки.

 

3. Причини зниження слуху. Захворювання органа слуху

   Людина завжди жила у світі звуків, і абсолютна тиша її лякає, пригнічує. При проектуванні конструкторського бюро у Ганноверу архітектори передбачили всі міри, щоб жоден сторонній звук не проникав у будинок: рами з потрійним склом, звукоізоляційні панелі з бетону і спеціальні пластмасові шпалери, що приглушують звук. Буквально через тиждень співробітники стали скаржитися, що вони не можуть працювати в умовах гнітючої тиші.

       Вони нервували, втрачаючи працездатність. Адміністрації довелося купити магнітофон, що час від часу включався автоматично і створював ефект «тихого вуличного шуму». Робоча атмосфера в конструкторському бюро відновилася.

      Учені з лабораторії психології Кембриджського університету (Англія) після багаторічних досліджень прийшли до несподіваного висновку: звук визначеної сили стимулює процес мислення й особливо процес рахунка. Під час експерименту люди, що розв'язували математичні задачі під звуки музики або розмови, справлялися зі своїми завданнями швидше, ніж ті, котрі виконували таке ж завдання у тиші. У Японії продаються подушки, у які вмонтований апарат, що імітує звуки дощових крапель, що падають у ритмі людського пульсу. Такий шум швидко навіває сон.

      Але природні звучання голосів стають усе більш рідкими, зникають зовсім чи заглушаються промисловими, транспортними й іншими шумами.

Повідомлення учнів:

        «Шкідливий вплив шуму на слух і нервову систему людини»

   Тривалий шум несприятливо впливає на орган слуху, знижуючи чутливість до звуку. Він призводить до розладу діяльності серця, печінки, до виснаження і перенапруги нервових клітин. Ослаблені клітини нервової системи не можуть досить чітко координувати роботу різних систем організму. Звідси виникають порушення їхньої діяльності.

       Рівень шуму вимірюється в одиницях, що виражають ступінь звукового тиску, - децибелах. Цей тиск сприймається не безмежно. Рівень шуму в 20-30 децибелів (дБ) практично нешкідливий для людини, це природне шумове тло. Що ж стосується звуків голосу, то тут припустима межа складає приблизно 80 децибелів. Звуку 130 децибелів вже викликає в людини болюче відчуття, а 150 стає для нього нестерпним.

      Кожна людина сприймає шум по-своєму. Багато чого залежить від віку, темпераменту, стану здоров'я, умов, що його оточують. Орган слуху людини може пристосовуватися до деяких постійних чи повторюваних шумів (слухова адаптація). Але ця пристосованість не може захистити від патологічного процесу - втрати слуху, а лише тимчасово відсуває терміни його настання. Збиток, що заподіює слуху сильний шум, залежить від спектра звукових коливань і характеру їхньої зміни. У першу чергу людина починає гірше чути високі звуки, а потім поступово і низькі. Небезпека втрати слуху через шум у значній мірі залежить від індивідуальних особливостей людини. Деякі втрачають слух навіть після короткого впливу шуму порівняно помірної інтенсивності, інші можуть працювати при сильному шумі майже усе своє життя без будь-якої помітної втрати слуху. Поступовий вплив сильного шуму може не тільки негативно вплинути на слух, але викликати інші шкідливі наслідки - дзенькіт у вухах, запаморочення, головний біль, підвищення утоми.

     Шум у великих містах скорочує тривалість життя людини. По даних австрійських дослідників, це скорочення життя коливається в межах 8-12 років. Надмірний шум може стати причиною нервового виснаження, психічної пригніченості, вегетативного неврозу, виразкової хвороби, розладу ендокринної і серцево-судинної систем. Шум заважає людям працювати і відпочивати, знижує продуктивність праці. Найбільш чутливі до дії шуму люди старшого віку. Так, у віці до 27р. на шум реагують 46,3 % людей, а у віці 28-37 років -57%, у віці 38-50 років - 62%, а у віці 58 років і більше - 72%.

Отже однією з причин зниження слуху є вплив на організм людини шуму.

Запитання учням:

• Які ще причини зниження слуху ви можете назвати?

Складання опорного конспекту:

Основними причинами зниження слуху є:

• Надмірний шум
• Накопичення вушної сірки
•  Вікові зміни.
• Інфекційні захворювання середнього вуха  (отит).
• Ускладнення інфекцій (ангіна, грип)
• Травма голови чи вуха.
• Генетичні або вроджені дефекти.
•  Вплив ліків або лікувальних процедур (антибіотики, хіміотерапія, опромінення)

На даний момент у нашій країні сотні тисяч людей живуть неповноцінним життям. Так звані інваліди. Адже це визначення — страшний діагноз і неважливо, що послужило причиною. Мільйони людей по всьому світу мають проблеми зі слухом. Така патологія тягне за собою ряд неприємних наслідків: від дискомфорту при спілкуванні, до звільнення з улюбленої роботи. Кому потрібен неповноцінний фахівець? Розглянемо захворювання, які вражають орган слуху.

Повідомлення учнів:

                                      Запалення середнього вуха.

Запалення середнього вуха можуть бути гострими і хронічними. У більшості випадків їхньою причиною є проникнення збудників захворювання з порожнини носоглотки через євстахієву трубу (наприклад при нежиті чи ангіні). Але вони можуть виникати й у результаті проникнення збудників хвороби по кровоносних і лімфатичних шляхах. Проникнення інфекції можливе також і через вухо ззовні, якщо барабанна перетинка перфорована, а також у результаті маніпуляції у вухові гострим предметом (видалення стороннього тіла, прочищення вуха тощо). Симптоми захворювання виявляються по-різному. У більшості випадків хвороба супроводжується високою температурою, болем у вухах, приглухуватістю й тяжким хворобливим відчуттям. Вухо не повинне «текти», тобто зі слухового проходу не має бути гнійних виділень. Це трапляється лише після руйнування барабанної перетинки, коли скупчення гною в середньому вухові доводить її майже до розриву. Хронічне запалення середнього вуха протікає місяцями, періодично викликаючи загострення, перешкоджаючи лікуванню дефектів барабанної перетинки та викликаючи навіть нагноєння кістки в області слухового проходу. Таке хронічне запалення можливе насамперед при загальному зниженні захисної властивості організму. Запалення середнього вуха може бути й супутнім явищем або ускладненням інших хвороб. До виникнення запалення середнього муха призводять грип, кір, скарлатина, тиф і ряд інших інфекційних захворювань. Запалення середнього вуха - тяжке захворювання, і без допомоги лікаря його вилікувати не можна.

Катаральне запалення слухової труби.

Наслідком нежитю, запалення придаткових пазух носа, збільшених носоглоткових мигдалин чи набрякання слизової оболонки може стати «закупорення» євстахієвої труби, що викликає порушення аерування середнього вуха. Катаральне запалення труби супроводжується болем у вухах, приглухуватістю, відчуттям тиску у вухові й болісними шумами у вухах.

Приглухуватість (туговухість).

Із віком, як правило, відбувається зміна слухового сприйняття, причому насамперед сприймаються гірше або зовсім не сприймаються більш високі тони. Літні люди часто не чують дзвінка (велосипеда, телефону, будильника), значно гірше розуміють телефонну розмову, не сприймають кілька голосів під час бесіди тощо. Ця вікова приглухуватість виявляється дуже різноманітно й може навіть викликати необхідність використання слухових апаратів.

Сторонні тіла в слуховому проході.

Порівняно часто, граючись, діти заганяють у вухо сторонні тіла (гра в камінчики!), які потім не можуть витягти. Не можна намагатися самостійно видалити сторонні тіла, які потрапили глибоко в слуховий прохід. Будь-яка спроба вхопити таке тіло пінцетом лише проштовхує сторонній предмет глибше. При цьому дуже часто відбувається ушкодження барабанної перетинки. У лікаря ж є особливі інструменти, які дозволяють йому захопити й видалити стороннє тіло. У більшості випадків лікареві вдається «звільнити» вухо.

Доповнення:

      Впливати подібно до сторонніх тіл можуть також і сірчані пробки (вушна сірка). Про те, що вони можуть бути причиною хвороби, слід подумати при погіршенні слухового сприйняття одним вухом. При цьому ні в якому разі не слід використовувати для чищення вуха шпильки для волосся, сірники чи інший невідповідний «інструмент». Для видалення застряглої сірчаної пробки необхідно звернутися до лікаря.

4. Гігієна слуху та запобігання його порушенням

Щоб зберегти слух, необхідно оберігати його орган від пошкоджень шкідливими фізичними, хімічними факторами та мікроорганізмами.

• Яких правил необхідно дотримуватись, щоб зберегти слух? (обговорення відповідей учнів)

Складання опорного конспекту:

Потрібно пам'ятати:

• Не можна прочищати вуха гострими предметами, аби не пошкодити барабанної перетинки.
• Не намагатись самостійно діставати сторонні предмети з вушного проходу.
• Не слухати дуже гучної музики, особливо використовуючи при цьому навушники.
• При сильних, різких звуках відкривати рот.
• При сильному вітрі та мінусовій температурі одягати головний убір.
• Мити вуха щодня, чистити від вушної сірки.
• Проколювати мочки вуха для носіння сережок тільки у косметичних кабінетах, щоб не занести інфекції.

  Для збереження слуху неабияке значення мають профілактичні міри: організація здорового способу життя, дотримання режиму праці і відпочинку, фізична підготовка, розумне загартування.

• Чи дотримуєтесь ви цих правил у повсякденному житті? Чи кожен з вас може похизуватись гарним слухом?

                                                        Тест «Як у вас зі слухом»

Запитання	ТАК	НІ	ІНОДІ
1. Чи скаржиться на вас оточення, що ви занадто голосно включаєте телевізор, магнітофон?	6	0	3
2. Чи вважаєте ви, що при доброму самопочутті ви чуєте краще, ніж при поганому?	4	0	2
3. Чи важко вам прокинутися без будильника?	3	0	1
4. Під час розмови по телефону ви часто перепитуєте співрозмовника?	4	0	3
5.Чи трапляється вам почути шум машини, що наближається в останню мить?	5	0	3
6. Чи добре ви чуєте спів птахів у лісі?	0	2	1
7. Чи сутужно вам у компанії слідкувати за розмовою?	6	0	3
8. Чи чуєте ви вдома звук годинника?	0	2	1
9. Чи чуєте ви всі репліки діалогу в театрі?	0	6	3
10.Чи чуєте ви шепіт на відстані двох метрів?	0	3	1
11. Чи відразу ви реагуєте на дзвінок у двері?	0	4	2
12. Чи вважаєте ви, що більшість людей говорить невиразно?	6	0	3
13. Чи все ви чітко чуєте, коли з кимось розмовляєте?	0	3	1
14. Якщо вас хтось гукнув, чи відразу ви почуєте?	0	3	2

 Бали до тесту:

• 0 балів – у вас унікальний слух.
• 1 – 7 балів – можете бути впевнені, що зі слухом у вас все гаразд.
• 8 – 18 балів ваш слух іноді вас зраджує, але це не повинно вас непокоїти, бо стосується більшості людей.
• 19 – 36 балів – у вас середній рівень слуху, варто слідкувати за ним; якщо ви відчуваєте послаблення, слід звернутися до лікаря.
• 37 балів та більше – у вас слабкий слух, необхідною є консультація у лікаря.

V.УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1. Вправа «Чотири «чому?»

• Чому ми не сприймаємо звукові коливання, менші від 16 Гц?
• Завдяки чому відбувається слухова адаптація?
• Чому в літаку при злітанні дають льодяники?
• Чому сильний шум скорочує життя?

2. «Експрес- тести»

1.Середнє вухо заповнене:

а) рідиною    б)повітрям

2.Вухо людини здатне сприймати звукові коливання у діапазоні:

а) від 16 до 20 тис Гц    б) від 16 тис Гц до 20 тис Гц

3.Коваделко з’єднується із стремінцем:

а)  нерухомо    б)суглобом

4.Середнє вухо із внутрішнього боку обмежене:

а)перетинкою овального вікна    б)барабанною перетинкою

5.Внутрішнє вухо заповнене:

а) повітрям      б)рідиною

6.Порожнина середнього вуха з’єднана з носоглоткою:

а)слуховою трубою     б)слуховими кісточками

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

 

Урок 52.  Тема « СЕНСОРНІ СИСТЕМИ СМАКУ, НЮХУ»

Цілі уроку:продовжити знайомити учнів із сенсорними системами нюху та смаку; розкрити надзвичайне значення цих систем у життєдіяльності людин;розвивати уміння порівнювати будову та функції смакової та нюхової сенсорних систем; розвивати пам’ять, увагу, уяву, логічне мисленн; виховувати бережливе ставлення до свого організму та оточуючих людей.

Очікувані результати: учні:

оперують термінами: сенсорні системи, органи чуття,

характеризують: особливості будови та функції  сенсорних систем смаку та нюху;
оцінюють: значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму та зв’язку організму із зовнішнім середовищем

Обладнання та матеріали: таблиці зі схемами будови нюхової та смакової сенсорних систем презентація,комп’ютер .

Базові поняття й терміни: нюхова сенсорна система, нюх, пахучі речовини, запахи, гранична концентрація пахучої речовини, стереохімічна теорія запахів, смаковий аналізатор, стереохімічна гіпотеза сприйняття смаку, смаковий поріг.

ХІД УРОКУ

 І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

2.1.Заповніть пропуски в тексті.

Орган слуху складається з _______ частин. Перша його частина – це _______, до якої належить вушна раковина і зовнішній слуховий прохід. Вушна раковина утворена _______. Далі звукові коливання спрямовуються у _______ прохід. Він має довжину _______. На межі зовнішнього і середнього вуха розміщується _______. Вона _______ звукові коливання до середнього вуха. У порожнині середнього вуха розміщені три _______ кісточки: _______, _______, _______. Порожнина середнього вуха з’єднана з носоглоткою слуховою _______. У глибині скроневої кістки розміщується _______ вухо. У ньому виконує функція слуху _______, звукосприймальним апаратом є _______ орган.

Вірна відповідь:

Орган слуху складається з трьох частин. Перша його частина – це зовнішнє вухо, до якої належить вушна раковина і зовнішній слуховий прохід. Вушна раковина утворена хрящем. Далі звукові коливання спрямовуються у слуховий прохід. Він має довжину 2,5 см. На межі зовнішнього і середнього вуха розміщується барабанна перетинка. Вона направляє звукові коливання до середнього вуха. У порожнині середнього вуха розміщені три слухові кісточки: молоточок, коваделко, стремінце. Порожнина середнього вуха з’єднана з носоглоткою слуховою (євстахієвою) трубою. У глибині скроневої кістки розміщується внутрішнє вухо. У ньому виконує функція слуху завитка, звукосприймальним апаратом є кортієв орган.

2.2. Заповніть таблицю, позначивши знаком «+» частини органу слуху, які належать до зовнішнього, середнього чи внутрішнього вуха:

Вірні відповіді:

Частина органу слуху	Зовнішнє вухо	Середнє вухо	Внутрішнє вухо
1. Слухові кісточки		+
2. Вушна раковина	+
3.Зовнішній слуховий прохід	+
4. Барабанна перетинка	+
5.Овальне вікно		+
6. Завитка			+

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

Проблемна ситуація. Кілька учнів стають біля дошки і вчитель роздає кожному якийсь предмет.

Його можна як-завгодно повертати, нюхати ..., тільки не дивитися.

Поставити перед учнями завдання:

-  як ми відчуваємо запахи?

-  чому на перший погляд нюх здається таким простим і зрозумілим?

-  чому нюх – дуже загадкове чуття? Як його розгадати?

Запитання до учнів.

1) Які впливи, крім світла і звуків, ми ще можемо відчувати?

2) Яким чином ми можемо оцінювати якість їжі?

3) Яку роль відіграють у нашому житті запахи?

4) Чому одна їжа здається нам смачною, а інша - несмачною?

5) У чому переваги й у чому недоліки контактних сенсорних систем?

Повідомлення теми та цілей уроку.( разом із учнями – завдання)

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Значення смаку та смакових відчуттів у житті людини

Смак – це відчуття, що виникає при дії розчинів хімічних речовин на спеціальні рецептори, що містяться в ротовій порожнині.

• Як ви вважаєте, яке значення має смак та смакові відчуття у житті людини

Складання опорного конспекту:

Смакова сенсорна система:

• аналізує;
• контролює якість їжі;
• стимулює секрецію травних залоз і всього апарату травлення ( під час подразнення смакових рецепторів посилається рефлекторне виділення слини і шлункового соку)

2. Будова смакової сенсорної системи  і механізм сприйняття смакових відчуттів

Відчуття запаху і смаку пов’язані з дією хімічних речовин, які збуджують специфічні хеморецептори.

• Пригадайте, що таке хеморецептори?

(Хеморецептори - чутливі клітини або їх структури. За допомогою яких організм сприймає суттєві для життєдіяльності організму хімічні речовини (хімічні подразники)

• З яких частин складається смакова сенсорна система?

(смакові рецептори, смаковий нерв, центр смаку у корі великого мозку)

     Смакові рецепторні клітини (хеморецептори)  розташовані у порожнині рота – на язиці, в слизовій оболонці внутрішньої поверхні щік і піднебіння. Смакові рецептори  розташовані на язиці нерівномірно: чутливі до солодких речовин — на кінчику, до кислих — по краях, до гірких — на корені, а до солоних — на кінчику й по краях .

Проектування зображення на екран:

(На язиці рецептори гіркого розташовані переважно в зоні 1, кислого — 2, солоного — 3,4,  солодкого — 4)

                          «Класифікація смакових відчуттів М.В.Ломоносова»

    Одна з перших класифікацій смакових відчуттів була дана М. В. Ломоносовим (1752), який писав: «Головні з виразніших смакових відчуттів такі: 1) смак кислий, як в оцті; 2) їдкий, як у винному спирті; 3) солодкий, як в меді; 4) гіркий, як в смолі; 5) солоний, як в солі; 6) гострий, як в дикій редьці; 7) кислуватий, як в незрілих плодах. Які з них прості, які складні, можна буде пояснити не раніше, ніж коли відома буде природа начал». Ломоносов вірно вказав, що серед перерахованих смаків можуть бути прості і складні. В даний час тільки чотири з перерахованих Ломоносовим семи видів відчуттів вважаються за смакові: солодке, гірке, кисле і солоне. Кожне з цих смакових відчуттів може мати різну інтенсивність; змішення і поєднання їх утворює всю складну гамму смакових сприйнять.

 

      Збудниками смакових рецепторів є хімічні речовини, що знаходяться в розчиненому стані. Природним розчинником у ротовій порожнині є слина. Збудливість смакових рецепторів значною мірою залежить від температури. Найсприятливішою для цього є температура 10-35°С. Холодна і гаряча їжа знижує смакові відчуття. Крім смакових рецепторів у порожнині рота є ще терморецептори, подразнення яких посилює смакові відчуття.

   Смакові рецептори на своїх верхніх кінцях мають мікроворсинки, які і сприймають смакові подразнення. Виникають рецепторні потенціали, які викликають утворення нервових імпульсів.

Пошукова робота учнів з підручником:

• Що таке смаковий поріг?
• Чи однаковий він для різних хімічних речовин?

Адаптація смакових рецепторів до одноманітних подразників проявляється у втраті апетиту до їжі, яка вживається щоденно. Підвищують активність і збудливість смакових рецепторів різні спеції і приправи, а також продукти, контрастні за смаком (солодкий чай і бутерброд із ковбасою або сиром).

 Це цікаво:

• У новонародженої дитини орган смаку, порівняно з іншими органами чуття, розвинений найкраще. Так, на подразнення солодким, новонароджена дитина реагує смоктанням і ковтанням, на кисле, солоне, гірке скороченням мімічних м'язів. Після народження дитини орган смаку продовжує розвиватись, головним чином, у напрямку точнішого розрізнення смаків.
• Смакові цибулини мають найкоротший вік серед інших рецепторів. Час існування усього 240 годин, після чого вони гинуть і замінюються новими.

Запитання до учнів:

• Як ви розумієте вислів «Про смаки не сперечаються»?

Вислів «Про смаки не сперечаються» (варіант: «На смак і колір товаришів немає», «На смак і колір всі фломастери різні»), відомий в багатьох мовах, чудово ілюструє розуміння людьми нечіткості і розпливчастості описів смаку, слабке диференціювання основних понять, величезні відмінності в чуттєвому сприйнятті у різних народів, і навіть у різних людей, в межах одного етносу.

3. Значення нюху в житті людини

    У житті людини запахи мають дуже велике значення. Впливом на людину через його нюх користувалися ще в давні часи при виконанні різних релігійних обрядів, магії, чаклуванні.

 «Значення запахів у житті людини»

     Запахи через нюхову сенсорну систему людини впливають на слинні залози, а потім і на органи травлення. Особливу роль відіграє нюх при визначенні якості харчових продуктів.

     Найбільш позитивну фізіологічну дію на людину чинять приємні, нерізкі запахи невеликої концентрації. Саме такими є ароматичні речовини, якими насичене повітря садів, полів, луків, степу, узбережжя морів, соснових, дубових та березових лісів. Це повітряні вітаміни, вони надзвичайно корисні, вони вкарбовані в пам'яті більшості людей. Хто не пам'ятає запаху свіжого сіна, вечірнього вогнища...

     Духмяні речовини впливають на працездатність, м’язову силу (збільшують її солодкі та гіркі запахи, аміак), змінюють ритм дихання та пульсу (учащає та поглиблює ориганова олія, зворотну дію має олія троянди, ванілін).

    Але крім приємних запахів, існують і прямо протилежні, що викликають стан пригніченості, депресії і роздратування, - це запах нечистот, розкладання, гнилі, поту та інші. Неприємні запахи не тільки погіршують настрій, вони можуть викликати відразу до їжі, змінити температуру тіла, аж до появи блювоти і нудоти.

     Розумова активність і працездатність теж багато в чому залежить від оточуючих запахів. Ще в минулому столітті знаменитий англійський поет Дж. Байрон зазначав, що завжди відчуває прилив натхнення, якщо обкурює себе запахом трюфелів. Авіценна писав про трояндове масло, що підвищує можливості розуму і збільшує швидкість мислення. Фізіолог Д. І. Шатенштейн в 1939 році науково обгрунтував і довів в експерименті, що деякі нюхові подразники впливають на багато функцій і особливо на працездатність.

Це цікаво:

• Експериментально встановлено, що вдихання запаху лимона, евкаліпта, мускусу знімає відчуття втоми, збуджує нервову систему, сприяє розумовій праці, підвищує працездатність. Розмарин сприяє процесу пізнання, стимулює пам'ять. Троянда викликає підвищену здатність до зосередження і швидкому виконанню завдань.
• Клінічні та лабораторні дослідження показали, що певні запахи викликають розслаблення і зменшують стрес.

Запитання до обговорення:

• Як ви гадаєте, яким професіям потрібен нюх?
• Де в практиці можна застосувати знання про нюх?

4.Будова нюхової сенсорної системи

• Як ви вважаєте, з яких частин складається нюхова сенсорна система?

(Нюхова сенсорна система складається з нюхових рецепторів, нюхового нерву та нюхового центру кори великих півкуль.)

    Нюхові рецептори містяться у слизовій оболонці в зоні верхнього носового ходу на внутрішній і на боковій поверхнях порожнини носа. Ця частина слизової оболонки носової порожнини називається нюховою ділянкою. Нюхова ділянка вкрита епітелієм, в якому розрізняють опорні та нюхові клітини, останні виконують рецепторну функцію в органі нюху. Число нюхових клітин у людини дорівнює 40 млн.

Проектування зображення на екран:

 

(Нюхова сенсорна система: А – носові ходи носової порожнини; Б – нюхові рецепторні клітини; В – кірковий центр нюху (скронева доля великих півкуль); Г – епітелій нюхової ділянки носової порожнини)

        Периферичний відросток нюхової клітини  закінчується нюховою булавою, на верхівці якої розташовано до 10-12 рухомих чутливих волосків. Вони збільшують поверхню контакту рецепторів із молекулами запашних речовин, рухаються і активно «виловлюють» запашні молекули. Молекули запашних речовин розчиняються у секреті слизистих залоз, взаємодіють із рецепторними білками війок і утворюють нервовий імпульс, який через нюховий нерв прямує спочатку до піркіркових центрів головного мозку (проміжний мозок), від яких передається у нюховий центр кори великого мозку.

• Пригадайте, у якій частці  кори  головного мозку знаходиться нюховий центр? (у скроневій)

Самостійна робота учнів з підручником

Завдання:

• Які існують класифікації запахів?

За результатами самостійної роботи складається опорна схема:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запитання для обговорення:

• Чому розподіл запахів на приємні і неприємні є відносною?

Це цікаво:

• Чуття нюху надзвичайно гостре і тонке: для збудження однієї нюхової клітини достатньо одній молекули запашної речовини.
• У дітей раннього віку чуття нюху розвинене слабше, ніж у старших дітей, це зв'язано з недорозвиненням у них носової порожнини. Проте новонароджена дитина уже в перші дні життя реагує на сильні запахи скороченням мімічних м'язів і відвертається від речовин, що неприємно пахнуть. Гострота нюху підвищується до 6 років, а потім поступово знижується. Тонкість нюху (розрізнення запахів) з віком підвищується.
• Чутливість до запаху підвищується на світлі, після збудження симпатичної нервової системи.

5.УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Бесіда

1.На яких сприйняттях спеціалізується нюхова сенсорна система?

2.Де розташовані рецептори нюху? Чи впливають запахи на процес травлення?

3.Чи впливає концентрація пахучої речовини на формування відчуття запаху?

4.Чим вимірюють граничну концентрацію пахучої речовини?

5.Чи однакова чутливість до запахів у різних людей?

6.Як влаштований смаковий аналізатор?

7.Які смакові відчуття ви знаєте?

8.Чи однаковий смаковий поріг для різних хімічних речовин?

Оцінити факти.

 1. В історичній мініатюрі В.Пікуля “Запашна симфонія життя” є такий цікавий епізод: до молодої дівчини залицялися двоє суперників – співак та парфюмер. На концерт свого суперника парфюмер приніс великий кошик фіалок і поставив на кришку рояля. Співак з ганьбою втікає, бо не може взяти ні однієї високої ноти. Виявляється, парфюмер добре знав, що запах фіалок здатний руйнувати гармонію голосових зв*язок.

2. Число помилок програміста знижується на 20%, коли він вдихає запах лаванди, на 33% - від запаху жасмину, на 54% - від запаху лимону. Встановлено, що запахи лаванди і розмарину діють заспокійливо і знімають стресовий стан, а запахи лимону і евкаліпту збуджують і підвищують продуктивність праці.

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

 

 

Урок 53. Тема « СЕНСОРНІ СИСТЕМИ РІВНОВАГИ, РУХУ, ДОТИКУ, ТЕМПЕРАТУРИ, БОЛЮ»

Цілі уроку: ознайомити учнів із сенсорними системами рівноваги, руху, дотику, температури, болю; розкрити особливості функціонування цих систем та значення їх для організму; розвивати уміння порівнювати функції даних систем органів та важливість їх для нормальної життєдіяльності; виховувати необхідність ведення здорового способу життя та бережливе ставлення до свого здоров’я.

Очікувані результати: учні:

оперують термінами: сенсорні системи, органи чуття,

характеризують: особливості будови та функції  сенсорних систем рівноваги, руху, дотику, температури, болю;
оцінюють: значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму та зв’язку організму із зовнішнім середовищем

Обладнання та матеріали: проектр, ноутбук, презентація,

Основні поняття та терміни: вестибулярний апарат, пів колові канали, механорецептори, терморецептори, біль.

ХІД УРОКУ

 І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Тестові  завдання на встановлення однієї вірної відповіді:

1.У якій частині кори великого мозку розташована смакова зона:

а)у скроневій    б)у тім’яній 

в) у лобовій    г)у потиличній

2.Де розташовані рецептори язика, що розрізняють смак солодкого?

а) на кінчику і по краях    б) по краях   

в)на кінчику                       г)на корені

3. Де розташовані рецептори язика, що розрізняють смак гіркого?

а) на кінчику і по краях    б) по краях   

в)на кінчику                       г)на корені

4. Де розташовані рецептори язика, що розрізняють смак кислого?

а) на кінчику і по краях    б) по краях   

в)на кінчику                       г)на корені

5. Де розташовані рецептори язика, що розрізняють смак солоного?

а) на кінчику і по краях    б) по краях   

в)на кінчику                       г)на корені

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

Провести досліди: 1) посадити учня на стілець, попросити його зігнути одну ногу в коліні, прихилити голову до плеча. Запитати: за допомогою чого ми відчуваємо, як розміщене наше тіло в просторі? Як ми відчуваємо свій організм? Хто є «очі та вуха» мозку усередині нас?

2) посадити учня на стілець, попросити заплющити очі. Циркулем торкнутися кінчика пальця. Що відчувається? А якщо натиснути сильніше, що ще відчувається?

Повідомлення теми та цілей уроку.( разом із учнями – завдання)

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Будова і функції вестибулярного апарату

     В організмі людини внутрішнє вухо виконує подвійну роль: сприйняття звуків (завитка зі спіральним органом), а також регулювання положення тіла в просторі, збереження рівноваги. Остання функція забезпечується вестибуляр­ним апаратом.

     Вестибулярний апарат (від лат. vestibulum) – орган чуттів, що відповідає за сприйняття лінійних та кутових прискорень, а також положення тіла у просторі. Він сприймає зміни положення голови й тулуба, напрям руху тіла й призначений для координації рухів та збереження рівноваги тіла. У людини і хребетних тварин є частиною внутрішнього вуха.

Запитання для учня:

• З яких відділів складається сенсорна система рівноваги?

(Вестибулярна сенсорна система (система рівноваги) , складається з периферичного відділу (рецептора), провідникової частини з ядрами в стовбурі мозку та центрального (кіркового) відділу.)

 «Історія вивчення вестибулярного апарату»

        Історія вивчення вестибулярного апарату розпочинається з 1872 року, поштовхом до чого, як то часто буває в науці, прислужився випадок. Одного разу відомий австрійський вчений Ернест Мах їхав у потязі і звернув увагу на те, що навіть із заплющеними очима відчуває його повороти. Тоді вчений припустив, що в організмі людини має існувати спеціальний датчик інерційних сил, який сприймає рухи людини у просторі. І вже через три роки світ побачив знамениту працю вченого, в якій доводилося, що такий орган дійсно є. Це вестибулярний орган. Ернесту Маху належать і перші проби для його діагностики – різні варіанти стояння та ходіння з заплющеними очима. Так зародилася невроотологія – наука про нервові захворювання голови, які обумовлені розладами роботи вестибулярного апарату.

        Невроотологія розвивалася. На початку ХХ століття австрійський вчений Роберт Барані, тестуючи хворого у кріслі, що може обертатися, чи вливаючи у зовнішній слуховий прохід хворого невелику кількість холодної води, уперше описав нистагм (биття очей), який до сьогодення вважається однією з найбільш діагностично значимих реакцій у клініці вестибулярної патології. За свої праці у 1915 році вчений був удостоєний Нобелівської премії.

      У 30-ті роки, з розвитком авіації, швидкісного морського та наземного транспорту, на Заході з'являється все більше спеціалістів, що цікавляться станом вестибулярного органу. Правильна координація рухів виявляється особливо актуальною для пілотів, десантників, моряків.

 

       Вестибулярний апарат дуже невеликий за розміром. До його складу входять три півколові канали та два мішечки. Цей орган розташовано усередині скроневої кістки черепа у внутрішньому вусі, поруч із завиткою, органом слуху.

Півколові канали - це дуги, розміщені у трьох різних площинах, що відповідають трьом вимірам: висоті, довжині та ширини. Вони заповнені желеподібною масою і містять вестибулярні рецептори - чутливі волоскові клітини, розміщені на внутрішній стінці ампул, якими завершуються канали.

 

Проектування зображення на екран:

 

         Уявіть чашку, наповнену кефіром. Коли вона стоїть нерухомо, кефір торкається лише нижньої половини стінок чашки. Але варто нахилити чашку, як площина стикається кефіру зі стінами чашки з одного боку збільшиться, а з іншого - зменшиться. За слідами кефіру стінках ми зможемо визначити, у якому напрямку нахиляти чашку.

     Подібне відбувається і в каналах вестибулярного апарату. При будь-якому русі голови чи змінні положення тулуба рідина всередині каналів зміщується, перестає тиснути на одні рецептори на внутрішніх стінках каналів і починає тиснути на інші. Рецептори збуджуються і посилають сигнали до головного мозку. Три канали дають точну інформацію про переміщення тіла у трьох вимірах. У мішечках вестибулярного апарату також знаходяться кристали кальциту – отоліти, що тиснуть на рецептори. Ці кристалики зміщуються, реагуючи на початок і кінець прямолінійного чи уповільнення чи уповільнення, а також на зміну сили тяжіння.

 

Невагомість та «морська хвороба»

      Дія вестибулярного апарату можлива лише за умов земного тяжіння, що впливає на рідину всередині каналів і на кристалики всередині мішечків. Якщо земного тяжіння не буде, кристалики та рідина не тиснутимуть на стінки мішечків і каналів, людина втратить рівновагу й не діставатиме інформації про положення тіла. Таке відчуття, дуже знайоме космонавтам, називається невагомістю. Коли космічний виходить на орбіту, сила тяжіння, навпаки, збільшується у багато разів. Виникають перевантаження, які досить впливають на вестибулярний апарат. Аби витримати ці випробування, космонавти та пілоти мають бути дуже тренованими людьми - їхній вестибулярний апарат мусить працювати бездоганно.

     У деяких людей вестибулярний апарат працює погано, що може бути наслідком вродженого чи набутого порушення. Такі люди погано переносять поїздки у транспорті, морські подорожі, польоти літаком, катання на каруселі. Явище закачування, яке називається «морською хворобою», супроводжується нудотою, запамороченням і навіть утратою свідомості.

 

2. Сенсорні системи руху, дотику, температури, болю

      Органи чуттів не тільки забезпечують наш зв’язок із зовнішнім середовищем, вони також «інформують» організм про стан його внутрішнього середовища. Рецептори загальної чутливості збуджуються такими подразниками, як дотик, тиск, біль, температура; їх в організмі найбільше.

Проектування зображення на екран:

  

(Схематичне зображення рецепторів:

1 – больові рецептори; 2, 3 – дотикові; 4 – нервове сплетення навколо волосяної цибулини; 5 – чутливі до холоду; 6 - чутливі до тиску)

Робота в групах «Ажурна пилка»

Завдання для груп:

• Опрацювати текст підручника та додатковий матеріал за темами:

1 група – Сенсорна система руху

2 група – Сенсорна система дотику

3 група – Сенсорна система болю

4 група – Сенсорна система температури

Додатковий матеріал для опрацювання групами:

                                              Сенсорна система дотику

 Тактильна (дотикова), сенсорна система відіграє, безумовно, виняткову роль у житті людини, особливо під час його взаємодії із зоровим і слуховим аналізаторами в процесі формування в людини цілісного сприйняття навколишнього світу. У разі втрати зору та слуху людина з допомогою так­тильного чуття за рахунок тренування й різноманітних технічних при­стосувань може «чути», «читати», тобто діяти й бути корисною суспільству. Тактильною чутливістю людина зобов'язана функціонуванню механорецепторів дотикової сенсорної системи. Найбільше рецепторів знаходиться на кінчиках пальців руки, на язиці, долоні.

Джерелом тактильних відчуттів є механічні виливи у вигляді дотику або тиску.

У шкірі дуже багато нервових волокон і нервових закінчень, що розподілені вкрай нерівномірно й забезпечують різним ділянкам тіла різну чутливість. На­явність на шкірі волосяного покриву значно підвищує чутливість дотикової сенсорної системи.

Механізм дії дотикової сенсорної системи  можна описати в такий спосіб. Меха­нічна дія на шкіру викликає деформацію нервового закінчення, у результаті якої виникає рецепторний потенціал і нервовий імпульс. Цей імпульс, що несе інформацію подразника, передається до центральної нервової системи, у її ви­щий відділ — кору головного мозку, де й формуються відчуття. Відмінна риса цієї сенсорної системи  полягає в тому, що рецепторна площа дотику більша, ніж у інших органів чуття. Це забезпечує дотикові сенсорній системі високу чутливість. Закономірності в будові провідних шляхів є такими ж, як і для інших сенсорних систем.

 

Сенсорна система температури

 Температурну чутливість забезпечують два види рецепторів: холодові та теплові. Інформація, яка надходить від них до мозку, відіграє важливу роль регуляції температури тіла. Оскільки людина є теплокровною істотою, то всі біохімічні процеси в її організ­мі можуть протікати з необхідною швидкістю й напрямком у певному діапазоні температур. На підтримку цього діапазону температур і спрямовані теплорегуляційні процеси (теплопродукція й тепловіддача). За високої температури зо­внішнього середовища судини шкіри розширюються і тепловіддача посилюєть­ся, за низької температури — судини звужуються й тепловіддача зменшується. Температурна чутливість має особливості під час аналізу зовнішнього середови­ща: добре виражена адаптація й наявність температурного контрасту.

 

Сенсорна система руху

Рухова сенсорна система забезпечує координацію рухів людини. Її рецепто­ри знаходяться у м'язах і сухожилках. Вони сигналізують про ступінь напру­ження м'язових волокон, положення суглобів і частин тіла людини в просторі. З допомогою рухової сенсорної системи людина навіть за відсутності зору може виконувати в просторі складні рухи.

 

                                         Больова сенсорна система

        Біль — це специфічне відчуття, якісно відмінне від будь-якого іншого відчуття. Воно виникає тоді, коли на ту чи іншу частину організму діє подразник, що має руйнівний характер. При цьому виникає цілий ряд захисних реакцій, спрямованих на збереження частин тіла або цілого організму.

        Больові подразнення сприймаються больовими рецепторами, або вільними нервовими закінченнями. Больові рецептори розміщені не тільки в шкірі, але і в м'язах, кістках, внутрішніх органах. На поверхні в 1 см² буває близько 150 больових точок, а на всій шкірній поверхні їх близько мільйона. На шкірі майже немає ділянки, де не було б больових рецепторів. Але розташовані вони нерівномірно: більше — у пахвовій та паховій ділянках і найменше — на підошвах, долонях, вушних раковинах.

       Збудження, що виникають у больових рецепторах внаслідок дії подразника, передаються по доцентрових нервах у вищі кіркові та підкіркові (у таламусі та гіпоталамусі) центри болю, де й створюється відчуття болю. Сила больових відчуттів значною мірою залежить від стану нервової системи. Больові рецептори реагують на різні коливання температури, тиску, на концентрацію простагландинів, що виділяються ушкодженими клітинами. Вони інформують про локалізацію та інтенсивність болю головний мозок і стимулюють виділення ендорфінів — блокаторів болю.

     При сильних больових подразненнях рефлекторно порушується нормальна діяльність органів: посилюється виділення адреналіну в кров, підвищується концентрація цукру в крові, частішає ритм серцевих скорочень, прискорюється зсідання крові, підвищується кров'яний тиск, затримується дихання і т.д.

Це цікаво:

• Чутливість теплових рецепторів значно слабша, ніж холодових. Тому ми можемо пити гарячий чай, хоча склянку з ним тримати у руці майже неможливо.
• Запалення і почуття болю спричиняють простагландини — регуляторні речовини, які синтезуються із жирних кислот в клітинах організму людини. Вони впливають на центр терморегуляції, який знаходиться в головному мозку. Підвищення температури тіла пов'язане з посиленням синтезу простагландинів. Аспірин гальмує синтез простагландинів і тим самим знижує температуру, зменшує запалення й біль.
• Голковколювання як метод лікування зародився у XIV ст. до н.е. у Китаї. Впливаючи на певні зони шкіри, можна лікувати той чи інший орган.

 

За результатами роботи складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

Активний дотик руки людини – велике диво природи!

• на цукрових заводах Голландії густоту сиропу робітник визначає, стискуючи двома пальцями краплину цієї рідини,
• збирачі бавовни вміють на дотик визначити сорт бавовни, її стиглість, добре треновані руки лікаря – це для нього – друга пара очей,
• сліпі люди на дотик визначають колір предмета.

Заповнення таблиці:

Рецептори	Кількість (на кожний 1 см2 шкіри)	Розташування	Значення
дотику	25-20	По тілу	Дотик, тиск, вібрації
холодові	12-15	на глибині 0,17 мм від поверхні тіла	Адаптації до змін навколишнього середовища
теплові	1-2	на глибині 0,3 мм від поверхні шкіри.	Адаптації до змін навколишнього середовища
больові	100-200	По тілу	Сигнал про небезпеку

 

V.УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Бесіда

• Які сенсорні системи беруть участь в орієнтації тіла в просторі?
• У чому полягає принцип дії вестибулярного апарату?
• Чи можуть рецептори вестибулярного апарату сигналізувати про зміну прискорення руху у вертикальному напрямку?
• У чому виражається морська хвороба? Чи можна її уникнути?
• Чи може людина звикнути до больових відчуттів?
• Наведіть приклади спільної узгодженої роботи сенсорних систем.

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  § _______, дати усні відповіді на (??).

 

 

 

Урок 54. Тема «  УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ ПО ТЕМІ «СЕНСОРНІ СИСТЕМИ» 

Цілі уроку: виявити рівень навчальних досягнень учнів з теми «Сенсорні системи»; здійснити контроль і корекцію їхніх знань; перевірити вміння учнів оперувати біологічними термінами, застосовувати знання в стандартних і змінених умовах; розвивати навички письмово висловлювати думку; удосконалювати вміння творчо вирішувати поставлені завдання, відповідати на різнорівневі запитання; виховувати почуття відповідальності, охайність, самостійність.

Очікувані результати: учні:

розпізнають органи сенсорних систем на малюнках;

характеризують будову та  функцї сенсорних систем;

Базові поняття й терміни: сенсорні системи, різноманітність сенсорних систем, біологічне значення сенсорних систем, роль сенсорних систем у формуванні соціальності людини.

Обладнання: аркуші з різнорівневими завданнями І та ІІ варіантів

Тип уроку: узагальнення та систематизації знань

ХІД УРОКУ

І.  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

ІІІ. КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

1. Роздача індивідуальних карток із завданнями.
2. Інструктаж щодо виконання завдань, пояснення шкали оцінювання завдань різних рівнів складності.
3. Виконання завдань учнями

Варіант 2

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

1. Отит – це запалення вуха:

а) зовнішнього;

б) внутрішнього;

в) середнього.

2. Рецептори шкіри, що сприймають дотик, належать до:

а) хеморецепторів;

б) механорецепторів;

в) фоторецепторів.

3. Погіршення сутінкового зору спричинене  захворюванням, що називається:                                               а) дальтонізм;

б) куряча сліпота;

в) астигматизм.

4. Позначте місце, де фокусується зображення предмета в разі которкозорості:

а) на  сітківці;

б) перед сітківкою;

в) поза сітківкою;

г) у кришталику;

5. Укажіть орган чуття, що містить рецептори нюху:

а) ніс;

б) шкіра;

в) око;

г) вухо;

6. Позначте інтенсивність звуку (дБ), яка може спричинити порушення слуху:

а) 40;

б) 50;

в) 60;

г) 100;

Доповніть незакінчене речення.

1. Є такі зорові рецептори: ______________________________;
2. Порушення нормального нічного зору спричиняє захворювання__ ;
3. Зовнішнє вухо складається з ___________________________;
4. Розрізняють такі види шкірної чутливості:________________________;
5. Барабанна перетинка сполучається з носоглоткою через ___________;
6. Вроджена вада, коли людина не сприймає певні кольори – це ______;

Установіть відповідність між частинами ока та їх функціями:

А склера   1 містить світлочутливі рецептори

Б судинна оболонка 2 досить щільна оболонка, підтримує форму очного яблука

В  сітківка    3 містить темний пігмент, який надає їх забарвлення

    4 захищає око від поту

А(___); Б(__); В(___);

 

Установіть відповідність між видами рецепторів та їх подразниками:

А механорецептори 1 сприймають біль

Б хеморецептори  2  сприймають температуру

В фоторецептори  3 сприймають світло

Г  терморецептори  4 сприймають механічні подразники

Д больові рецептори 5 сприймають хімічні речовини

А(___); Б(___); В(__); Г(__); Д(___);

 

Установіть відповідність між відділами сенсорних систем та їх структурами:

А периферичний відділ 1 утворений чутливими нервами

Б провідний відділ 2 рецептори, що сприймають подразнення

В центральний відділ 3 певні ділянки ЦНС

    4 утворений рухливими нервами

А(__); Б(__); В(__);

 

Дати відповідь на одне питання.

1. Поясніть основні причини, які можуть погіршити здатність сприймати звуки.
2. Які захворювання органу слуху ви знаєте? Основні правила їх профілактики.

 

Варіант 1

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

1. Рецептори, які сприймають звуки, це:

а)  фонорецептори;

б) хеморецептори;                               

в ) фоторецептори.

2. Вестибулярний апарат відіграє провідну роль у виконанні такої важливої функції,як:                   а) слух;

б) орієнтація у просторі;

в) дотик.

3. Як називається зовнішня оболонка ока:

а) склера;

 б) райдужна;

в) сітківка.

4. Назвіть складові чутливої частини зорової сенсорної системи:

а) палички та колбочки;

б) райдужка;

в) кришталик;

г) склисте тіло;

5. Укажіть частину язика, де розташовані рецептори, які розрізняють смак солодкого:

а) на кінчику;

б) на корені;

в) по краях;

г) на кінчику і по краях;

6. Де фокусується зображення від предметів у разі далекозорості:

а) перед сітківкою;

б) за сітківкою;

в) на сітківці;

г) на жовтій плямі;

 

Доповніть незакінчене речення.

1. Рецептори, пристосовані до сприйняття яскравого світла і кольорів- це __________
2. Запалення кон^,юктиви – це ___________________________
3. Допоміжний апарат ока складається з ________________________
4. Місце найбільш чутливого сприйняття світла – це ___________;
5. Місце на сітківці, де немає рецепторів – це ______________________;
6. Середнє вухо утворене ______________________________;

Установіть відповідність між відділами вуха та їхніми частинами:

А зовнішнє вухо 1 система порожнин і канальців, заповнених рідиною

Б середнє вухо 2 містить слухові кісточки

В внутрішнє вухо 3 містить вушну раковину, слуховий прохід, барабанну перетинку

   4 містить райдужку

А(___); Б(___); В(___); 

Установіть відповідність між порушеннями зорової сенсорної системи та їх ознаками

А куряча сліпота 1 порушуються одночасні й співдружні рухи очних яблук

Б дальтонізм  2 зображення фокусується поза сітківкою

В далекозорість 3 зображення фокусується перед сітківкою

Г короткозорість 4 порушення функцій колбочок

Д косоокість   5 порушення нормального нічного зору

   6 запалення кон^,юктиви

А(___);Б(__);В(___);Г(__);Д(__);

 

Установіть відповідність між відділами сенсорних систем та їх структурами:

А периферичний відділ 1 утворений чутливими нервами

Б провідний відділ 2 рецептори, що сприймають подразнення

В центральний відділ 3 певні ділянки ЦНС

    4 утворений рухливими нервами

А(__); Б(__); В(__);

Дати відповідь на одне питання. ( 3 бали)

1. Які хвороби органу зору ви знаєте? Основні правила їх профілактики.
2. Доведіть пристосованість будови ока до функцій, які воно виконує.

ПІДСУМОК УРОКУ

Д/З:  Повторити  § _______,

 

Урок 55. Тема « ПОНЯТТЯ ПРО ВИЩУ НЕРВОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ТИПИ». Дослідницький практикум. Визначення типу ВНД та властивостей темпераменту.

Цілі: сформувати поняття «вища нервова діяльність», «безумовно-рефлекторна діяльність», «умовно-рефлекторна діяльність» людини, «поведінкові реакції», «психічні процеси»; закріпити навички роботи в групах; розвивати мислення, пам’ять, творчі здібності, цікавість до предмету. Формувати соціальну компетентність в учнів; виховувати бажання дотримуватись режиму праці й відпочинку, правил розумової діяльності.
Очікувані результати: учні :

розрізняють: типи вищої нервової діяльності  та властивості темпераменту;

оперують термінами: безумовний рефлекс, умовний рефлекс;

називають: нервові процеси(збудження, гальмування); показники нервових процесів ( сила, рухливість, урівноваженість);

характеризують: особливості вищої нервової діяльності людини;

Обладнання та матеріали: дидактичні картки, проектор, ноутбук.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Базові поняття та терміни: вища нервова діяльність, поведінка людини, безумовні рефлекси, інстинкти.
                                                      ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

• Що таке рефлекс?
• Які є види рефлексів?

? Яка будова нервової системи людини?
ІІІ. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1.Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи

Людина як біосоціальна істота постійно пристосовується до умов середовища, в якому живе. Крім природних впливів (температури, рівня освітленості, зміни тиску тощо), їй доводиться стикатися і з соціальними чинниками (співіснування в різних соціальних групах: сім'ї, школі тощо). Відповідно людина постійно змінює свою поведінку, аби задовольнити свої потреби у підтриманні життєдіяльності та соціальному становленні.        

Вища нервова діяльність - сукупність рефлексів, які забезпечують різноманітні (найбільш досконалі) форми взаємозв'язку тварин і людини з навколишнім середовищем і здійснюються за участю вищих відділів ЦНС (кори великого мозку, підкірки).

• Як ви вважаєте, який вид рефлексів становлять основу вищої нервової діяльності?

Основу вищої нервової діяльності становлять умовні рефлекси, що утворюються на основі безумовних рефлексів.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І.П. Павлов на підставі багаторічного вивчення особливостей утворення і перебігу умовних рефлексів у тварин виділив основні типи вищої нервової діяльності. В основу поділу на типи він поклав три основних показники:

1) силу процесів збудження і гальмування;

2) взаємну врівноваженість, тобто співвідношення сили процесів збудження і гальмування;

3) рухливість процесів збудження і гальмування, тобто швидкість, з якою збудження може змінюватися гальмуванням, і навпаки.

На підставі виявлення цих трьох властивостей І.П.Павлов виділив 4 основних типи вищої нервової діяльності:

перший тип — сильний неврівноважений — характеризується достатньою силою нервових процесів, але збудження переважає над гальмуванням, надмірно збудливий, метушливий, рухи поривчасті;

другий тип — сильний врівноважений рухливий — має достатню силу і рухомість нервових процесів, добру їх врівноваженість. Рухливий, легко орієнтується в новій обстановці, швидко реагує на кожний новий подразник;

третій тип — сильний врівноважений малорухливий — визначається малою рухливістю, застійністю нервових процесів при достатній їх силі і врівноваженості. Спокійний, бережно реагує на нові подразники, важко переробляє навички;

четвертий тип — слабкий — нервова система слабка, легко гальмується різними зовнішніми подразниками, має низьку працездатність, швидко стомлюється.

І.П. Павлов вважав, що основні типи вищої нервової діяльності, виявлені на тваринах, збігаються з чотирма темпераментами, встановле­ними у людей грецьким лікарем Гіппократом, який жив у IV ст. до н.е. Слабкий тип відповідає меланхолічному темпераменту; сильний неврівноважений тип холеричному темпераменту; сильний врівнова­жений, рухливий тип - сангвінічному темпераменту; сильний врівно­важений, і малою рухливістю нервових процесів — флегматичному темпераменту

2. Поняття про темперамент. Типи темпераменту, їх характеристика

Темперамент (від лат. «темперо» – зміщую в належному співвідношенні) – сукупність найбільш стійких індивідуально-психічних особливостей людини, які виявляються в динаміці її поведінки та діяльності.

 «Розвиток вчення про темперамент»

 Магія чисел у середземноморській цивілізації привела до вчення про чотири темпераменти, в той час як на Сході розвивалась п’ятикомпонентна «система світу».

     Слово «темперамент» (від лат. temperans, «помірний») в перекладі з латини означає «належне співвідношення частин», рівне йому за значенням грецьке слово «красис» (грец. κράσις, «злиття, змішування») ввів давньогрецький лікар Гіппократ. Під темпераментом він розумів і анатомо-фізіологічні, й індивідуальні психологічні особливості людини.          Гіппократ пояснював темперамент як особливості поведінки, переважанням у організмі одного з «життєвих соків» (чотирьох елементів):

• переважання жовчі (грец. χολή, холе, «жовч, отрута») робить людину імпульсивною, «гарячою» — холериком,
• переважання лімфи (грец. φλέγμα, флегма, «мокротиння») робить людину спокійною й повільною — флегматиком,
• переважання крові (лат. sanguis , сангвіс, «кров») робить людину рухливою й веселою — сангвініком,
• переважання чорної жовчі (грец. μέλαινα χολή, мелена холе, «чорна жовч») робить людину сумною й боязкою — меланхоліком.

      Звідси згодом виникли й назви чотирьох типів темпераменту — сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик, що збереглися дотепер.

      Ця концепція «чотирьох темпераментів» досі справляє великий вплив на літературу, мистецтво й науку.

Робота в групах. Завдання групам:

• Використовуючи текст підручника та додаткову літературу охарактеризуйте типи темпераменту:

1 група – сангвінічний;

2 група – флегматичний;

3 група – холеричний;

4 група – меланхолічний.

Сангвінічний темперамент

Сангвінік - людина із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. Він має високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані. Завдяки життєрадісності сангвініку властива висока опірність труднощам життя. Він любить жарт, часто стає організатором, душею компанії. Жвавість нервової системи обумовлює мінливість його почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до змін умов життя. Це товариська людина, що легко вступає в контакт із новими людьми, і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. Сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є цікава йому справа, тобто при постійному збудженні. У протилежному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. Сангвінік легко переключається з однієї справи на іншу. У стресовій ситуації діє активно, зберігає самовладання. Сангвініки найпродуктивніші в роботі, яка потребує швидкої реакції і водночас зрівноваженості.

Флегматичний темперамент

Флегматик - людина із сильною, зрівноваженою, але інертною нервовою системою. Внаслідок цього на зовнішні впливи реагує повільно, неговіркий. Емоційно зрівноважений, його важко розсердити, розвеселити. Настрій стабільний, рівний. Навіть при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним. Флегматик має високу працездатність, добре опирається сильним і тривалим подразникам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних важких ситуаціях. Він воліє закінчити одну справу і тільки потім братися за інше. Флегматик є стратегом, і тому він постійно звіряє свої дії з перспективою. Флегматик не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу і друзів. Він важко і повільно пристосовується до нових умов; нерідко довго коливається, приймаючи рішення, але, на відміну від меланхоліка, обходиться без сторонньої допомоги. Флегматикам підходить робота, яка вимагає методичності, тривалої працездатності й холоднокровності.

Холеричний темперамент

Холерик - це людина, нервова система якої визначається перевагою збудження над гальмуванням. Через це вона дуже швидко реагує на зовнішній вплив, причому часто нерозважно. Холерик нетерплячий, і коли захоплюється, то його важко зупинити. Чекання здатне вивести його із себе. Він виявляє поривчастість, різкість рухів і неприборканість. Сила нервової системи дозволяє холерику в критичні моменти працювати довго і невпинно. У цей час його здатність до концентрації сил є дуже високою. Однак незрівноваженість нервових процесів холерика визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості. Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до невротичних зривів і конфліктів. Взагалі мінливість - характерна риса холерика, і тому завбачити, як поведеться холерик у новій обстановці, дуже важко. Для холериків характерна циклічність у роботі.

Меланхолічний темперамент

Меланхолік - людина з слабкою нервовою системою, яка має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати в неї зрив, розгубленість. Саме тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека) результати діяльності меланхоліка можуть погіршуватися в порівнянні зі спокійною звичною обстановкою. Його підвищена чутливість приводить до швидкого стомлення й падіння працездатності, а для відновлення сил йому потрібний досить тривалий відпочинок. Навіть незначний привід може викликати в нього образу, сльози. Він часто буває подавленим, невпевненим у собі, тривожним; у нього можуть виникнути невротичні розлади. У звичних обставинах меланхолік може бути контактним, успішно виконувати доручену справу, але він замкнений при зустрічі з новими людьми, нерішучий у нових ситуаціях. Володіючи високою чутливістю нервової системи, меланхоліки нерідко мають яскраво виражені художні й інтелектуальні здібності.

Проте, помилкою було б вважати, що кожен з нас може віднести себе до одного з основних типів темпераменту, оскільки в чистому вигляді вони трапляються досить рідко. Набагато частіше можна зустріти різні поєднання означених типів з деякою перевагою одного з них за тих чи інших життєвих обставин. У таких випадках мова йде про проміжні форми або перехідні типи, які можуть бути наслідками природних задатків або утворюватися з основних типів протягом життєдіяльності індивіда.

• За малюнком визначте тип темпераменту людей, які опинились в одній ситуації

Проектування зображення на екран: https://www.youtube.com/watch?v=M0YAyo62gKY

https://www.youtube.com/watch?v=RqLRMIfI2uo

 

За результатами роботи складання опорної схеми:

• У кожного темпераменту є свої позитивні і негативні риси. Установіть їх та заповніть таблицю

(Зразок заповненої таблиці)

Тип темпераменту	Негативні риси	Позитивні риси
Холерик	Найнестриманіший	Дуже активний, безстрашний
Сангвінік	Легковажний	Життєрадісний, жваво сприймає світ
Флегматик	Дуже млявий	Завжди є сили, може довго не втомлюватись
Меланхолік	Надто нерішучий	Напрочуд чуйний

 

• Як ви вважаєте, від чого залежить тип темпераменту?

(Тим темпераменту залежить від спадковості, проте окремі його показники можуть змінюватися залежно від умов життя, виховання, навчання та діяльності людини.)

Це цікаво:

• сангвiнiками були iсторичнi постаті — Наполеон, Суворов;
• холериками — Пушкін, Петро І;
•  флегматиками — Кутузов, Крилов;
• меланхоліками — Гоголь, Чайковський.

Класики залишили нам опис 4 типів темпераменту:

• сангвiнiки — гоголівський Ноздрьов, Д’артаньян (Дюма);
• флегматики — гоголівський Собакевич, Портос (Дюма);
• холерики — шекспiрiвський Отелло, Арамiс (Дюма);
• меланхоліки — шекспiрiвський Гамлет, Атос (Дюма).

IV.УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1. Дослідницький практикум

Визначення типу вищої нервової діяльності та властивостей темпераменту
( виконання за інструктивними картками у зошиті для практичних робіт)

2. .  «Цікаві запитання»

• Які типи темпераменту притаманні героям відомих мультфільмів:  Буратіно, Карлсону, коту Матроскіну, віслючку Іа?

Вірна відповідь:

Сангвінік - Буратіно (фільм «Пригоди Буратіно»)

Холерик - Карлсон (мультфільм «Пригоди Малюка і Карлсона»)

Флегматик – Кіт Матроскін (мультфильм «Пригоди в Простоквашино»)

Меланхолік – віслючок Іа (мультфільм «Вінні-пух і його друзі»)

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_____, дати усні відповіді на (??).

Урок 56. Тема « УМОВНІ ТА БЕЗУМОВНІ РЕФЛЕКСИ». Лабораторне дослідження: визначення реакції зіниць на світло.

Цілі уроку: сформувати в учнів поняття про умовні та безумовні рефлекси як природжений та набутий механізм регуляції поведінки; ознайомити з умовами і механізмом утворення умовних рефлексів; розкрити роль І.П.Павлова у дослідженні умовних рефлексі;  установити подібність і відмінність між безумовними і умовними рефлексами; розвивати далі розумові здібності учнів, чуттєве сприймання, активність, спостережливість, увагу, самостійність, сприяти виробленню корисних звичок у дітей.

Очікувані результати: учні:

порівнюють: умовні та безумовні рефлекси;

наводять приклади : умовних та безумовних рефлексів людини;

характеризують: механізм утворення умовних рефлексів, малювати схему рефлекторної дуги умовного рефлексу.

Обладнання та матеріали: таблиці "Головний мозок", "Утворення і зовнішнє гальмування умовних рефлексів", підручник., проектор, ноутбук.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Бесіда за питаннями:

1.Що таке вища нервова діяльність?

2.Які властивості нервових процесів визначають тип нервової системи?

3. Що таке темперамент?

4. Який є взаємозв’язок між типами нервової системи і темпераментом?

5.Охарактеризуйте типи темпераменту.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

У своїй роботі «Рефлекси головного мозку» І.М.Сєченов вперше висловив думку про те, що всі види свідомого й несвідомого життя людини являють собою рефлекторні реакції. Він розглядає рефлекс як універсальну форму взаємодії організму з навколишнім середовищем.

• Що таке рефлекс?
• Що таке рефлекторна дуга?
• З яких ланок складається рефлекторна дуга?

 (Організм здатний відповідати за впливи навколишнього середовища за допомогою рефлексу, структурною основою якого є рефлекторна дуга – це послідовно з’єднаний ланцюжок нервових клітин, що забезпечує здійснення реакції на подразнення.)

Безумовні рефлекси не можуть щоразу забезпечувати пристосування до змінених умов життя, тому постає запитання: яким чином людина пристосовується до змінених умов життя? Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Безумовні рефлекси людини, їх види

        Людина і тварини народжуються з наявністю вже відповідної кількості готових рефлексів. Ці рефлекси сформувались і закріпились у процесі еволюції, закодовані генетично і передаються нащадкам. Такі рефлекси одержали назву безумовних. Безумовні рефлекси належать до видових тому, що утворились і закріпились у процесі тривалого розвитку людини (безумовні рефлекси, які сформувалися в процесі еволюції виду, однакові для всіх його представників і мало залежать від конкретних умов існування).

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лабораторне дослідження

Тема: Визначення реакції зіниць на світло

Обладнання: кишеньковий ліхтарик

Хід дослідження

(роботу виконують парами)

1.Один учень наближає кишеньковий ліхтарик до очей іншого учня на відстань 10-15 см. Поперемінно включаючи і виключаючи ліхтарик (через 10-15 с), направляє промінь світла на око учня, спостерігаючи при цьому за реакцією його зіниць. Опишіть зміни, що відбуваються із зіницями при вмиканні і вимиканні ліхтарика.

2. Дати відповіді на запитання:

• Чому відбувається зміни із зіницями  при вмиканні і вимиканні ліхтарика?
• Яке це має значеннядля організму?

      Безумовні рефлекси людини класифікують за різними критеріями, наприклад, за особливостями рецепторів або за їхнім біологічним значенням. За біологічним значенням вони  розподіляються на  дихальні, харчові, хапальні,  захисні, статеві, орієнтувальні.

Робота  в групах. Завдання групам:

1 група – Охарактеризувати дихальні та харчові  безумовні рефлекси

2 група – Охарактеризувати хапальні та захисні безумовні рефлекси

3 група – Охарактеризувати статеві та орієнтувальні  безумовні рефлекси

За результатами роботи учнів складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемне запитання:

• Як ви вважаєте, чи всі рефлекси проявляються відразу після народження?

(Багато безумовних рефлексів проявляється не відразу після народження, а через деякий час. До таких рефлексів належать, наприклад, орієнтувальний і статевий.)

Завдання учням:

• Пригадайте будову центральної нервової системи. Центри яких безумовних рефлексів розташовані у довгастому, середньому, проміжному мозку та мозочку? Складіть схему класифікації рефлексів за місце розташуванням їх центрів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вправа «Практикум» (цю вправу можна провести в групах)

Дослід 1.

Ковтніть слину кілька разів підряд. Що спостерігаєте на 5-6 раз?

(ковтання неможливе, оскільки  задня стінка глотки не подразнюється (рефлекс довгастого мозку)

Дослід 2

 Доторкніться до брів, вій, внутрішнього та зовнішнього краю ока.

• Що спостерігається?  (мигальний захисний рефлекс довгастого мозку)

Дослід 3

Зробіть  декілька швидких та глибоких вдихів та видихів. Чому після них дихання зупиняється?

(дихальний рефлекс довгастого мозку)

Дослід 4

Візьміть олівець, помістіть його на відстані 20 см від очей товариша і запропонуйте йому зафіксувати на цьому предметі погляд. При наближенні олівця до очей – вони зводяться до носа. Поясніть це.

(рефлекс середнього мозку)

Дослід 5

Попросіть піддослідного прийняти нестійке положення, поставивши ліву ногу перед правою так, щоб ступні утворили одну пряму лінію. Очі піддослідний повинен закрити. Легенько підштовхніть його.

• Що спостерігається? Чому він відставляє ногу вбік, або балансує?

(піддослідний балансує для збереження рівноваги положення тіла (рефлекс середнього мозку))

Дослід 6

Один учень стукає олівцем по столу. Яка реакція у всіх інших учнів?

Якщо несподівано покласти руку на плече учня, який відвернувся. Яка реакція учня? (орієнтувальний рефлекс середнього мозку)

Дослід 7

Спробуйте із заплющеними очима з’єднати руки в замок над головою.

(рефлекс мозочка)

Дослід 8

Вчитель пропонує учням закрити очі і простягнути руку з витягнутим вказівним пальцем вперед. Потім учні торкаються кінчиком пальця до носа. В цьому русі бере участь 30 м’язів. Поясніть узгодженість роботи цих м’язів.

(рефлекси мозочка)

 Дослід 9

Пригадайте, чи підвищується температура після гарячої ванни або душа?

(температура стала, рефлекс проміжного мозку)

 

2.Умовні рефлекси, їх біологічне значення

     Організм живе в середовищах, що безперервно змінюються: внутрішньому, зовнішньому, соціальному. Лише безумовні рефлекси не можуть забезпечити існування організму в цих середовищах. Тому в процесі життєдіяльності в організмі формуються умовні рефлекси. Умовні рефлекси, на відміну від безумовних, не є вродженими. Вони з’являються, закріплюються, згасають і зникають протягом життя конкретної людини, тобто є індивідуальними на основі «життєвого досвіду».

    Якщо дуги безумовних рефлексів замикаються на різних рівнях центральної нервової системи, то умовні рефлекси є функцією кори головного мозку.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Умови та механізми утворення умовних рефлексів

Умовний рефлекс здійснюється вищими відділами мозку і заснований на тимчасових зв'язках, які виникають між певними нервовими структурами в індивідуальному досвіді тварини і людини. Умовний рефлекс формується за певних умов у процесі життя індивіда.

        Повідомлення :  «Вироблення умовного рефлексу у експериментах І. П. Павлова»

     Експериментальна робота з вивчення механізмів утворення умовних рефлексів проводилася в лабораторії І.П. Павлова у Колтушах, поблизу Санкт-Петербурга. Для того щоб позбутися від впливу численних випадкових подразників, що заважають виробленню умовного рефлексу, роботу з собаками проводили в ізольованих звуконепроникних камерах, в так званій «Вежі мовчання». Експериментатор перебував поза камерою і спостерігав за собакою через невеликий отвір зі спеціальною системою стекол, що не дає можливості тварині бачити експериментатора. Крім того, собаку фіксували в спеціальному верстаті, який обмежує можливість її зайвих рухів. 

     До початку роботи собаці робили операцію, при якій один з проток слинних залоз виводився на щоку. Після цієї операції частина слини потрапляла не в порожнину рота, а через фістулу виводилася назовні, що дозволяло фіксувати початок слиновиділення, кількість і якість виділилася слини. У камері перебував ряд приладів, за допомогою яких можна було подавати собаці різні сигнали: звукові (дзвінки, удари метронома, тріск тріскачки і т.д.), світлові (спалаху лампочки, проекція різних фігур на екрані і т.д.). На шкіру собаки могли за допомогою спеціальних апаратів подаватися дотики різної частоти, різні температурні роздратування і т.д. Автоматично собаці подавалася годівниця з підгодівлею, зазвичай у вигляді м'ясо-сухарного порошку.

       Класичний «павловській» експеримент з вироблення умовних рефлексів проводився в такий спосіб. Собаці, що знаходиться в камері і у верстаті, автоматично подавалася їжа (безумовний подразник), потім появі їжі починав передувати «умовний подразник», або «умовний сигнал», у вигляді дзвінка, спалаху лампочки або звуку метронома. Реакція собаки на безумовний подразник у вигляді їжі супроводжується безумовно-рефлекторною відділенням слини. Пред'явлення безумовного стимулу слідом за умовним в процесі експерименту, називається «підкріпленням». Якщо при виробленні умовного рефлексу застосовується підкріплення, відповідне наявною у тварини мотивації (наприклад, харчове підкріплення у голодної тварини), то воно називається «позитивним». Можлива вироблення умовного рефлексу і з застосуванням «негативного підкріплення» (покарання), тобто такого впливу, якого тварина прагне уникати.

    Павлову вдалося показати, як виникає умовний рефлекс у відповідь на різноманітні сигнали та різні типи та умови підкріплення. Крім того, він виявив, що в тому випадку, коли умовний сигнал багаторазово пред'являється без підкріплення, відбувається загасання рефлексу. При цьому реакція слабшає, часто стає нерегулярною, і врешті-решт умовний сигнал перестає діяти.

У процесі роботи І.П. Павлов відкрив і сформулював низку умов, необхідних для утворення умовних рефлексів:

• Умовний та безумовний подразники повинні збігатися в часі. Наприклад, якщо звук дзвінка або загоряння лампочки з'єднати з годуванням, то ці, раніше байдужі подразники через кілька сполучень починають викликати у собаки харчову реакцію. Ця реакція на раніше байдужий подразник, який придбав тепер сигнальне значення для прояву харчової реакції, і є умовний рефлекс.
• Умовний подразник повинен трохи випереджати безумовний. Наприклад, при навчанні собаки ходіння поруч словесна команда «поруч» повинна дещо (на 1-2 секунди) передувати ривка повідцем, що викликає відповідну безумовно-рефлекторну реакцію.
• Сила безумовного подразника при виробленні умовного рефлексу повинна бути більшою, ніж сила умовного подразника. Так, наприклад, умовний подразник великої сили (наприклад, сильний звук, окрик і т.п.) може загальмувати у собаки прояв безумовного рефлексу (наприклад, харчового).
• Уникати дії стороннього подразника;
• Багаторазове підкріплення умовного подразника безумовним.

Пошукова робота з підручником:

• Які умови необхідні для утворення умовних рефлексів у людини?
• Наведіть приклади до кожної умови

Заповнення опорної схеми:

Відповіді:

1. Наявність безумовного подразника.

2. Збіг у часі

3. Послідовність дій подразників

4. Кора вільна від інших видів діяльності

5. Нормальне функціонування організму

 

Це цікаво!!!

• Чим менша за віком дитина, тим довше зберігаються вироблені у неї умовні рефлекси.

      Говорячи про безумовний рефлекс, ми чітко уявляємо його рефлекторну дугу, яка має анатомічний структурний характер. Рефлекторна дуга умовного рефлексу має функціональний характер типу «тимчасових зв’язків». Розглянемо це на прикладі вироблення умовного слиновидільного рефлексу на звук дзвінка. При його звучанні збудження від слухових рецепторів внутрішнього вуха йде по слуховому нерву до центру слуху у корі великих півкуль.

       У центрі слуху виникає вогнище збудження. Далі собаці дають безумовне підкріплення – їжу. Подразнення від рецепторів смаку по черепно-мозкових нервах V, VII, IX, X пар передається до кіркового представника безумовного харчового рефлексу, тут утворюється теж вогнище збудження. Таким чином, виникло два вогнища збудження. При неодноразовому повторенні умовного і безумовного (їжа), подразників, збудження в цих центрах збільшується і між ними, нарешті, встановлюється тимчасовий функціональний зв’язок. Відбувається це в результаті того, що після виникнення збудження в слуховому, центрі в певній ділянці кори виникає досить сильне збудження безумовного харчового рефлексу. Далі збудження від умовного подразнення переходить у ділянки безумовного рефлексу: по відцентрових нервах доходить до слиновидільних залоз, викликаючи їх діяльність.

   Таким чином умовні рефлекси формуються  внаслідок взаємоузгодженої діяльності кори та підкіркових центрів, тому структура рефлекторної дуги умовних рефлексів дуже складна.

V . УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

5.1.Укажіть правильну послідовність процесів, які відбуваються при виробленні умовного рефлексу:

а) утворення у корі головного мозку тимчасового зв’язку між двома осередками збудження   б) підкріплення умовного подразника безумовним;     в) реакція організму;  г) наявність відповідного безумовного подразника;

      Вірна відповідь:

А	Б	В	Г
3	2	4	1

  5.2.«Закінчи речення»

• До основних видів безумовних рефлексів належать….(дихальні, орієнтувальні, захисні, статеві, хапальні, харчові)
• Дихальні рефлекси – це..(рефлекторні дихальні рухи, що забезпечують вдих і видих)
• Статеві рефлекси пов’язані з ..(розмноженням і турботою про нащадків)
• Рефлекси, які проявляються не відразу після народження….(орієнтувальний та статевий)
• Харчові рефлекси – це..(виділення слини, жовчі, травних соків, жування, ковтання)
• Захисні рефлекси забезпечують…(захист організму  від дії різних чинників)
• Захисні рефлекси – це…(мигання повік, відсмикування руки від гарячого чи уколу, зіничний рефлекс)
• Значення безумовних рефлексів..(пристосування людини до стабільних умов життя)

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_______, дати усні відповіді на (??).

 

 

Урок 57. Тема « ІНСТИНКТИ»

Цілі уроку: сформувати в учнів поняття про інстинкти як природжений та набутий механізм регуляції поведінки; розвивати далі розумові здібності учнів, чуттєве сприймання, активність, спостережливість, увагу, самостійність, сприяти виробленню корисних звичок у дітей.

Очікувані результати: учні:

характеризують: інстинктивну та набуту поведінку людини;

пояснюють: причини індивідуальних особливостей поведінки людини;

Обладнання та матеріали: підручник, проектор, ноутбук.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

1. Гра «Хрестики – нулики»

Відшукайте пряму лінію по горизонталі, вертикалі чи діагоналі з безумовних рефлексів, які відносяться до одного виду:

Дихальні рухи	Кашель	Реакція на звук
Жування	Ковтання	Виділення жовчі
Турбота про нащадків	Чхання	Зіничний рефлекс

Вірна відповідь: Харчові рефлекси: жування, ковтання, виділення жовчі.

Мигання повік очей	Виділення слини	Дихальні рухи
Чхання	Звуження зіниці	Виділення травних соків
Розмноження	Відсмикування руки від гарячого	Кашель

Вірна відповідь: Захисні рефлекси: мигання повік очей, звуження зіниці, кашель

2. Із наведеного переліку ознак виберіть ті, що характерні для умовних та безумовних рефлексів. Заповніть таблицю.

Безумовні рефлекси	Умовні рефлекси

Ознаки: природжені, індивідуальні, набуті, спадкові, видові, утворюються протягом життя організму; рефлекторні дуги замикаються у стовбуровій частині головного та у спинному мозку, стійкі, нестійкі рефлекторні дуги замикаються в корі великих півкуль.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

Інтерактивний прийом «здивуй»
Ви усі бачили, як вилуплюється курча? 

(перегляд відео фрагменту з енциклопедії «Encarta»)
Тільки народившись воно рухається за мамою – куркою. Вчені провели дослід. Замість курки перед курчам котили м’яч і курчатко рухалось за м’ячем, як за куркою. Чому?
( це безумовно-рефлекторна діяльність курчати)
Сьогодні на уроці ми дізнаємось про безумовно-рефлекторну діяльність людини, зрозуміємо чому людина здатна спрямовувати свою поведінку до законів і традиції суспільства.
Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Поняття про інстинкти людини, їх значення

Більш складні форми вродженого поведінки називаються інстинктами.

Пригадайте:

• Що таке інстинкти?
• Які інстинкти проявляються у тварин?

    Інстинкти – це складна вроджена форма поведінки, що виникає у відповідь на певні зміни навколишнього середовища та має велике значення для виживання організму. Інстинкти особливо яскраво виявляються у тварин.  Вони являють собою видові стереотипи поведінки, які виникають на базі безумовних рефлексів. У ролі подразників, що запускають стереотипні поведінкові реакції, виступають стимули, які стосуються харчування, захисту, розмноження та інших потреб організму.

• Які інстинкти характерні для людини?
• Яке значення інстинктивної поведінки?

(У людини інстинктивна поведінка відіграє підпорядковану роль і перебуває під контролем соціальних норм моральності.)

Перегляд відео на ЮТУБ https://www.youtube.com/watch?v=gla4g-9izpU

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 Виконання вправ в програмі «LearningApps.org»

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §____, дати усні відповіді на (??).

 

Урок 58. Тема « МОВА»

Цілі уроку: продовжити формувати знання учнів про вищу нервову діяльність людини; ознайомити з особливостями мовлення як другої сигнальної системи, показати роль мови у мисленні людини; виховання свідомого ставлення до власного здоров’я; розвивати пізнавальну активність учнів шляхом створення проблемних ситуацій, розвитку логічного мислення, використання проектної технології.

Очікувані результати: учні:

порівнюють: першу і другу сигнальні системи;

оперують термінами: мова;

пояснюють: значення другої сигнальної системи;

Обладнання та матеріали: проектор, ноутбук, підручник.

Тип уроку: комбінований

Базові терміни та поняття: перша сигнальна система, друга сигнальна система, мова, слово.

                                                                ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

1. Вправа «Знайди місце»

Розподіліть приклади безумовних рефлексів по групам:

1. Кашель

2. Ковтання

3. Соковиділення на подразнення рецепторів в порожнині рота.

4. Жування

5. Людина оглядає нову квартиру.

6. Кліпання повік.

7.Батьки турбуються про дитину

8.Немовля хватається за палець матері

9.Чхання від час потрапляння пилку рослини до носової порожнини

10.Вдих та видих

11. Відсмикування руки від гарячої сковорідки

12.Повертання голови у бік звукового подразника

Вірна відповідь:

Хапальні	Харчові	Захисні	Статеві	Дихальні	Орієнтувальні
8	2, 3, 4,	1, 6,  9, 11	7	10	5, 12

2.  Визначте за алгоритмом характерні ознаки безумовного рефлексу:

 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

«Міні – експеримент»  Дзвенить  маленький дзвоник.

• Що ви чуєте?
• Чи сприймають це тварини?
• Які ще сигнали ми сприймаємо із зовнішнього середовища?
• Чи сприймають їх  тварини?
• А якщо я заміню дзвін на слово «дзвоник», ви мене зрозумієте?
• А тварини?

Проблемне запитання:

• Як ви вважаєте, чому людина  і тварина по - різному сприймають інформацію?

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 

1.Поняття про першу та другу сигнальні системи

       Усі умовні подразники є сигналами безумовних подразників, вони й становлять першу сигнальну систему, характерну для високоорганізованих тварин і людини. Перша сигнальна система зумовлює сприймання за допомогою органів чуття чуттєво-конкретних образів. Це основа для утворення умовних рефлексів. Перша сигнальна система є і у тварин, і у людини. У вищій нервовій діяльності людини розвинулась надбудова у вигляді другої сигнальної системи. Вона властива лише людині і виявляється в спілкуванні за допомогою слова, мовою, поняттями. З появою цієї сигнальної системи стали можливими абстрактне мислення, узагальнення численних сигналів першої сигнальної системи. За І. П. Павловим, слова перетворились на «сигнали сигналів».

• Як ви вважаєте,  завдяки чому стало можливим виникнення другої сигнальної системи?

     (  Виникнення другої сигнальної системи стало можливим завдяки складним взаємовідносинам між людьми, оскільки ця система є основою спілкування, колективної праці. Таке спілкування неможливе за межами суспільства. )

      Друга сигнальна система породила абстрактне мислення, письмо, читання, підрахунки. Слова сприймаються і тваринами, але зовсім не так, як людиною. Тварини сприймають їх як звуки, а не їхнє смислове значення, як люди. Отже, у тварин немає другої сигнальної системи. Обидві сигнальні системи людини взаємозв'язані. Вони формують поведінку людини в широкому розумінні слова. Причому друга сигнальна система змінила першу сигнальну систему, бо реакції першої стали значною мірою залежати від соціального середовища. Людина стала здатною керувати своїми безумовними рефлексами, інстинктами, тобто першою сигнальною системою. Ознайомлення з найважливішими фізіологічними функціями кори великого мозку свідчить про надзвичайне її значення в життєдіяльності. Кора разом з підкірковими утворами є відділом центральної нервової системи тварин і людини. Функції цього відділу — здійснення складних рефлекторних реакцій, що становлять основу вищої нервової діяльності (поведінки) людини. Не випадково вона найбільше розвинена. Особливою властивістю кори є свідомість (мислення, пам'ять), друга сигнальна система (мова), висока організація праці й життя загалом.

Самостійна робота учнів, заповнення таблиці:

Порівняльна характеристика сигнальних систем

І сигнальна система	ІІ сигнальна система
Сукупність нервових процесів, що виникають у корі великого мозку при безпосередньому впливі на органи чуттів чинників зовнішнього та внутрішнього середовища	Представлена умовними рефлексами, виробленими на слова та позначені ними поняття (абстрактне мислення, складна поведінка)
Властива тваринам і людині	Властива лише людині
Збуджується при безпосередній дії подразників зовнішнього і внутрішнього середовища на рецептори	Виникає внаслідок дії подразників зовнішнього середовища. Слово теж є подразником

 

2. Мова. Розвиток мови  

• Які асоціації у вас викликає слово «мова»?

Складання «Асоціативного куща»:

 

 

 

 

 

 

 

 

Мова – це не тільки спосіб передачі інформації від однієї людини до іншої, а й знаряддя для передавання досвіду від одного покоління до наступного. У результаті у людей з’являється (крім генетичної) ще й соціальна інформація про досвід, накопичений за тисячі років.Яке  ж походження має мова?

Повідомлення

                                          Походження та становлення   мови

      Становлення мови в первісному суспільстві було закономірно підготовлене важливими об'єктивними передумовами соціального і біологічного характеру. Вирішальною соціальною передумовою був поступовий перехід до справжньої трудової діяльності, пов'язаної з виготовленням знарядь праці. Суспільний характер праці, необхідність координації дій учасників трудового процесу викликали потребу в свідомому застосуванні певних звукових сигналів. Іншою об'єктивною передумовою формування мови була здатність предка людини відтворювати ряд спадково закріплених вигуків, які інстинктивно пов'язувалися з певними типовими для стада істотними життєвими ситуаціями — небезпекою, появою здобичі, зміною напряму руху тощо. Поступово такі вигуки почали свідомо застосовуватися первісної людьми у зв'язку з відповідними діями, спочатку в самій трудовій ситуації, а згодом і поза нею як її позначення. Припускають, що до початку розвитку звукової мови на основі інстинктивних вигуків, а частково й пізніше, предки первісних людей протягом тривалого часу (можливо, 2 — 3 млн років) спілкувалися за допомогою жестів.

     Потім урізноманітнення видів праці і пов'язаних з ними трудових ситуацій привело до свідомого варіювання вигуків і розширення їхньої кількості. Артикуляційно нерозчленовані спочатку вигуки дедалі більше ставали членороздільними. Звукові комплекси, які набували характеру мовних знаків — слів, спочатку мали недиференційну семантику й означали як певний процес дії, так і його об'єкт, знаряддя чи результат. З наступним виділенням у свідомості уявлень і примітивних понять про предмети як об'єкти, що мають істотне значення для життя людини, почали створюватися форми, варіанти назв для предметів, відмінні від позначень дій. Це зумовлювало розширення лексичного складу мови і вдосконалення її фонетичної структури.

      Оскільки ці процеси, що відбувалися в умовах роздільного існування первісних людських колективів на віддалених одна від одної територіях, уже втратили безпосередній зв'язок з первісними природними вигуками, спільними для всього виду предка люди

Самостійна робота з підручником:

За підручником складіть перелік ознак усної і письмової мови. Результати оформіть у таблицю:

Усна мова	Письмова мова
забезпечує спілкування, утворюється звуками, неможлива без голосового апарату; відображає почуття	забезпечує збереження інформації; утворюється буквами і словами; може використовуватись для переписки; неможлива без рухових рефлексів та зору.

Мовні функції людини пов’язані з функціонуванням багатьох структур мозку. Пригадайте, яких?

(Формування усного мовлення відбувається в основному за рахунок роботи лобної частки лівої півкулі головного мозку, письмового – скроневих і тім’яних часток.)

     Слова, які людини вимовляє, чує чи бачить написаними, є умовними подразниками, які сприймає і розпізнає кора великих півкуль головного мозку. Це сигнали, символи конкретних предметів і явищ навколишнього середовища.Словом позначається все, що сприймає людина за допомогою органів чуттів. Разом з тим слову притаманна узагальнююча функція. Слова для людини – це не тільки звуки (подразники), але й поняття. Людина узагальнює поняття не тільки про предмети, їхні властивості, явища навколишнього світу, але й свої відчуття, переживання, почуття. Людина думає словами, завдяки чому абстрагується від дійсності (абстрактне мислення).

• Яке значення мови?

(За допомогою мови здійснюється аналіз і узагальнення інформації, міркування, висновки. Усне і писемне мовлення допомагає людині ознайомитись із соціально – історичним досвідом людства, досвідом інших людей спілкуватися з ними.)

Через нервову систему слова діють на функції внутрішніх органів, що дає змогу лікувати психотерапевтичними методами. Здатністю до вивчення мови людина наділена від народження, але якщо дитина з якихось причин виявиться ізольованою від інших людей, то ця здатність не реалізується.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

V.УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Вправа «Відтвори приказку»

Пропонуються частини приказок, в яких лаконічно узагальнені народні погляди на культуру мовлення.

Завдання:  

• Поєднати частини за допомогою стрілок в єдине ціле.
• Коротко пояснити зміст цих приказок

Говори мало, слухай багато	не кажи їх сам.
Не хочеш почути поганих слів	а дурний не все знає, що каже.
Слово - не стріла	і вчасно замовкнути.
Не говори, що знаєш,	а думай ще більше.
Мудрий не все каже, що знає,	але знай, що говориш.
Умій вчасно сказати	а ранить глибше.

Вірна відповідь:

Говори мало, слухай багато	а думай ще більше.
Не хочеш почути поганих слів	не кажи їх сам.
Слово - не стріла	а ранить глибше.
Не говори, що знаєш,	але знай, що говориш.
Мудрий не все каже, що знає,	а дурний не все знає, що каже.
Умій вчасно сказати	і вчасно замовкнути.

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §____, дати усні відповіді на (??).

 

 

Урок 59. Тема « НАВЧАННЯ ТА ПАМ’ЯТЬ. Лабораторне дослідження: дослідження різних видів пам’яті»

Цілі уроку: дати поняття про пам’ять та процеси пам’яті; вивчити значення пам’яті. поглибити свідоме ставлення до понять «увага», «пам’ять»; навчити користуватися методами тренування сприйняття, пам’яті та уваги; розвивати логічне мислення; навчити учнів користуватися прийомами поліпшення пам’яті; розвивати пізнавальну активність учнів у пошуках нової інформації; виховувати уважність та зосередженість.

Очікувані результати: учні:

оперують термінами: пам’ять;

характеризують: види навчання, види пам’яті;

висловлюють судження: про значення пам’яті для інтелектуального розвитку людини.

Основні поняття і терміни: пам’ять, процеси пам’яті, значення пам’яті, види пам’яті, запам’ятовування, види, властивості пам’яті.

Обладнання та матеріали: підручник, проектор, ноутбук, Інтернер-ресурси.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

1. Вправа «Розумний куб»

Запитання на гранях куба:

1.Що таке перша сигнальна система?

2.Що таке друга сигнальна система?

3.Що таке мова?

4. Яке значення має мова?

5.Як здійснюється мовна функція у людини?

6.Під час якого етапу розвитку у дитини з’являється друга сигнальна систниа?

2. Вправа «Поміркуй»

• Як читання впливає на розвиток мови?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Побудова «Асоціативного куща»:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.  Навчання. Види навчання

Навчання - це досить постійні зміни поведінки, що відбуваються в результаті накопичення досвіду. Стійкість набутих форм поведінки залежить від пам'яті, яка зберігає отриману інформацію.

     Розрізняють такі види навчання: закарбування (імпринтинг), звикання, навчання шляхом «спроб і помилок», латентне навчання, осяяння (інсайт).

Складання опорної схеми (або проектування складеної схеми на екран):

 

 

 

 

 

Робота в групах  Завдання групам:

• Опрацювати текст підручника та дати відповіді на запитання:

1 група - Що таке закарбування? Наведіть приклади

2 група – Що таке звикання? Наведіть приклади

3 група – Що таке навчання шляхом «спроб і помилок»? Наведіть приклади.

4 група – Що таке приховане навчання? Наведіть приклади

5 група - Що таке осяяння? Наведіть приклади

1 група:

Імпринтинг, або закарбування, - це властивість новонароджених і немовлят під час розвитку аналізаторів фіксувати в пам'яті образи своїх батьків, оточення тощо. Вони не лише запам'ятовують образ матері, розрізняють його з-поміж інших, а й цілісну поведінку батьків, різні події, які приносять задоволення або ж небезпеку, а й відтворюють їх із дивовижною точністю. У подальшому ця набута форма поведінки перетворюється на вищий рівень - складну умовнорефлекторну діяльність.

2 група:

В основі звикання - відсутність реакції на певний стимул. Його можна виробити в результаті тривалого повторення стимулів, які не підкріплюються покаранням або заохоченням. З цим ми часто зустрічаємося у житті. Якщо хтось обіцяє, але не виконує обіцяного, ми звикаємо і з часом не реагуємо на обіцянку.

3 група:

Навчання шляхом «спроб і помилок» детально описав американський психолог Е. Торндайк. Наприклад, щоб навчитися бездоганно плавати, доводиться здійснювати безліч спроб, допускаючи й помилки. З часом досвіду стає більше та відповідно й помилок допускається менше. Цим методом іноді користуються творчі люди: вчені, художники, шукаючи шлях правильного розв'язання проблеми.

4 група:

Приховане, або латентне, навчання спрямоване на задоволення безпосередньої потреби, наприклад у додаткових знаннях. Під час читання науково-популярного журналу або участі в гуртках за інтересами ми отримуємо інформацію, яка, на перший погляд, ніби другорядна, але з часом може мати життєво або професійно важливе значення.

5 група:

Осяяння (інсайт) - це вища форма навчання, основою якого є здогадка, раптове розуміння істотного у структурі, ситуації в цілому. За допомогою такого навчання ми маємо здатність осмислено розв'язувати проблему.

2. Пам’ять. Механізми пам’яті

       У Ч. Айтматова є такі слова : «Людина, позбавлена пам’яті, по суті, перестає бути людиною»

      І дійсно людська пам’ять – це основа особистості. Дивовижною пам’яттю можуть володіти люди. Серед багатьох видатних особистостей ми нерідко зустрічаємо приклади феноменальної, справді безмежної пам’яті. Артефакти свідчать, що римський філософ Сенека міг повторити 2000 різних слів у тому ж порядку, в якому їх почув тільки один раз. Французький фізик Андре Марі Ампер запросто відтворював довгі уривки з енциклопедії навіть через 50 років після їх прочитання. Великий Бетховен складав на ходу і не потребував папері до тих пір, поки п'єса повністю не «записувалася» у нього в голові. А у давніх греків навіть була богиня пам’яті – Мнемозина – мати дев’яти муз, покровителька всіх відомих тоді наук і мистецтв.

        «Пам'ятні» рекорди неодноразово встановлювалися і нашими сучасниками. Так, в 1988 році американка Барбара Мур виконала на піаніно по пам'яті 1852 пісні. Її «концерт» тривав більше двох тижнів - з 25 жовтня по 13 листопада ...

 

     Розвиток людини як особистості, ускладнення поведінки і поступове збагачення її діяльності відбувається за рахунок нагромадження індивідуального досвіду. Його формування було б неможливим, якби відчуття, сприймання, думки, переживання, які виникають у корі головного мозку, безслідно зникали. Вони закріплюються, зберігаються і відтворюються відповідно до потреб людини в пам'яті.

Пам'ять - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.

Складання опорної схеми:

                           

 

     На думку Аристотеля, пам'ять є соціальною спадкоємицею, безцінним багатством і силою людини і людства. Завдяки їй людина через знання опановує надбання попередніх поколінь. Пам'ятаючи минуле, вона краще розуміє сучасність і може прогнозувати майбутнє. Людина без пам'яті перестає бути особистістю, не орієнтується в просторі й часі, все сприймає так, ніби вперше бачить. Як зазначав І. Сєченов, не оволодівши пам'яттю, людина постійно перебувала б у стані новонародженого. Як найважливіша характеристика всіх психічних процесів, пам'ять забезпечує єдність і цілісність особистості людини.

      Матеріальною основою процесів пам'яті є здатність кори головного мозку утворювати тимчасові нервові зв'язки, зберігати, закріплювати і відновлювати сліди минулих вражень. Запам'ятовування і зберігання ґрунтуються на утворенні й закріпленні тимчасових нервових зв'язків, а забування — на їх гальмуванні.

 

3. Запам’ятовування інформації

Запам’ятовування – це закріплення в пам’яті певних знань.

Проектування на екран опорної схеми:

 

 

 

 

 

4. Види пам’яті, їх характеристика

     Залежно від змісту матеріалу, який людина запам'ятовує, виділяють образну, рухову (моторну), емоційну і словесно-логічну (змістову) пам'ять.

• Наведіть приклади різних видів пам’яті

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лабораторне дослідження

Тема: Дослідження різних видів пам’яті

Мета: дослідити різні види пам’яті; визначити особливості власної пам’яті

Хід дослідження

1. Дослідження слухової пам’яті.

Учитель зачитує 10 слів. Учні уважно слухають, запам’ятовують. Після чого записують слова, що запам’ятали, у довільному порядку.

Наприклад: слова — олія, нейрон, папір, дієслово, вишня, свічка, ножиці, любов, словник, совість.

Якщо ви запам’ятали 7 і більше слів, у вас добре розвинена слухова пам’ять.

2. Дослідження зорової пам’яті.

Учитель протягом 10-ти секунд показує плакат з цифрами. Їх слід запам’ятати і письмово відтворити.

Наприклад: цифри - 2, 6, 8, 1, 5, 3, 7, 9, 4.

Якщо ви запам’ятали 8 і більше цифр, у вас добре розвинена зорова пам’ять

3.Дослідження короткочасної пам’яті.

Намалюйте квадрат, розділіть його на 9 частин.

Потім на протязі хвилини запам’ятовуйте фігури малюнка. Закрийте його папірцем. В своєму квадраті намалюйте побачені фігури в потрібних місцях.

Якщо ви запам’ятали 7 фігур, то у вас добре розвинена короткочасна пам’ять.

 4. Дослідження логічної і механічної пам’яті.

Прочитайте пари слів протягом 30 секунд. Напишіть по пам’яті запропоновані пари слів.

а) Пари слів із логічним зв’язком:

 1) замок — ключ;                       6) сніг — зима;

 2) корова — молоко;                7) небо — зірка;

3) пошта — лист;                       8) дощ — парасолька;

 4) літера — слово;                     9) кава — чашка;

 5) уроки — школа;                   10) риба — вода.

Кількість пар слів, що запам’ятали (об’єм логічної пам’яті).

Наприклад:

8 пар слів із 10-т и пар слів — добре розвинена логічна пам’ять.

5 пар і менше — погана логічна пам’ять.

б) Пари слів без логічного зв’язку:

 1) пиріг — нота;                          6) театр — море;

 2) сніг — стілець;                        7) клей — ворота;

 3) чашка — дрова;                       8) ложка — півень;

4) гроші — вітер;                          9) газета — лікоть;

5) гриб — диван;                         10) сірники — вівця.

Підрахунки результатів визначають аналогічно попередній роботі.

                                                 Цікаві факти про пам’ять

        Самвел Гарібян з Єревану запам'ятав і відтворив майже безпомилково 1000 продиктованих йому слів, довільно вибраних з десяти мов, у тому числі таких, як фарсі, пушту, Кхмерська і бенгалі. Досвід відбувся в Москві в липні 1990 року ...  Через шість років у приміщенні Музею світових рекордів Гіннеса в канадському місті Ніагара Фолі американець Дейв Ферроу продемонстрував унікальну властивість своїй пам'яті. Перед ним були викладені в ряд карти з 52 перетасувати колоду. Дейв кинув на них тільки один швидкий погляд, після чого перерахував всі карти.

         Одним з вражаючих прикладів є і пам'ять на телефонні номери. Китаєць Гу Янлінь прославився тим, що у віці 26 років пам'ятав 15 тисяч телефонних номерів Харбіна. А Паула Прентіс, симпатична 23 річна оператор довідкової телефонної служби міста Хобарт на острові Тасманія, пам'ятає не тільки 128 603 номери телефонів своїх абонентів, але і їх імена, адреси, а також назви компаній і установ. Але загадки пам'яті  на цьому не закінчуються. Зі своїм талантом Паула примудрилася провалити шкільний іспит з математики. Та й начальниця телефоністки зізналася, що її підлегла, влаштовуючись на роботу, сама розповідала, що була не в змозі помножити два на три. За словами дівчини, визубрити телефонну книгу вона вирішила для того, щоб зробити кар'єру. На це заняття довелося витратити «цілих три місяці». І хоча на роботі вона діє завжди моментально і безпомилково, номер власного телефону дівчина завжди згадує з трудом. «У ньому дуже багато дев'яток, - посміхається вона, - і я ніяк не можу запам'ятати їх черговість. Щоб не мучитися, я записала його на папірці і постійно ношу в сумочці ...»

 

 V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1.Установіть відповідність між видами запам’ятовування та їхніми характеристиками:

1. механічне 2. осмислене 3. мимовільне 4. довільне

А. запам’ятовування предметів, об’єктів природи Б. людина усвідомлює прочитане, намагається зрозуміти про що йдеться мова В. свідоме запам’ятовування, яке вимагає певних вольових зусиль з боку людини Г. людина не ставить перед собою мети щось запам’ятати Д. повторення матеріалу без його осмислення

Вірна відповідь: 1- Д, 2 –Б, 3 – Г, 4 -В

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_______, дати усні відповіді на (??).

 

 

 

 

 

Урок 60. Тема «МИСЛЕННЯ ТА СВІДОМІСТЬ»

Цілі уроку: дати поняття про свідомість як найвищу форму відбиття дійсності; 
встановити фізіологічну природу свідомості та підсвідомості, їх взаємодію і роль у регуляції поведінки людини;пригадати основні властивості мислення;ознайомити учнів з будовою та функціями кори великих півкуль;виховання свідомого ставлення до власного здоров’я;розвивати пізнавальну активність учнів шляхом створення проблемних ситуацій, розвитку логічного мислення, використання проектної технології.

Очікувані результати: учні:

застосовують знання : для дотримання правил розумової діяльності;

оперують термінами: мислення, свідомість;

пояснюють: роль головного мозку в мисленні;

висловлюють судження: щодо ролі самовиховання у формуванні ососбистості; щодо впливу соціальних факторів на формування особистості;

Обладнання та матеріали: підручник, проектор, ноутбук.
Тип уроку: комбінований.

                                                           ХІД УРОКУ.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

1. Тестові завдання на встановлення однієї вірної відповіді:

1.Запам’ятовування матеріалу за допомогою повторення без його осмислення:

а)механічне  б) довільне    в) мимовільне   г)осмислене

2.Свідоме запам’ятовування матеріалу, що потребує певних вольових зусиль людини:

а)механічне  б) довільне     в) мимовільне   г)осмислене

3. Пам'ять, що триває 0,2 - 0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні:

а)довготривала   б)короткочасна    в)механічна     г)сенсорна

4. Пам'ять, що забезпечує запам'ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу - від кількох секунд до хвилини:

а)довготривала   б)короткочасна    в)мимовільна     г)сенсорна

5. Пам'ять, що забезпечує збереження інформації протягом тривалого часу:

а)довготривала   б)короткочасна    в)мимовільна     г)сенсорна

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  *  Чи людина відрізняється від тварини?

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Поняття про мислення. Індивідуальні особливості мислення 

Мислення - необхідна умова щастя, воно дає нам велику насолоду, пробуджує смак до прекрасного та великого, позбавляє людину лінощів і нудьги. Г. Сковорода зазначав: «Пізнаєш істину - ввійде тоді у кров твою сонце».

       Отже, мислення – це процес пізнавальної діяльності, від час якої головний мозок людини виконує складні розумові операції, використовуючи поняття, судження, умовиводи, результатом яких є припущення, прогнози, прийняття рішень.

       Мислення - це психічний процес пошуків та відкриттів нового, істинного, глибинного внаслідок аналізу та синтезу навколишньої дійсності. У процесі мислення ми пізнаємо світ узагальнено та опосередковано (через слово). При цьому для нас важливе значення мають зв'язки між предметами та явищами.

Мислення як процес, складається з певних розумових операцій. Це:

• аналіз;
• синтез;
• порівняння;
• абстракція;
• конкретизація;
• узагальнення.

(за бажанням можна скласти опорну схему)

Самостійна робота учнів з малюнком підручника «Розумові операції»

Завдання:

• Користуючись малюнком, охарактеризуйте розумові операції, які людина виконує щодня.

(обговорення результатів самостійної роботи учнів)

   Виконання розумових операцій залежить від індивідуальних особливостей мислення конкретної людини.

Проектування схеми на екран:

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота в малих групах (або в парах якщо кількість дітей незначна)

Завдання групам:

Охарактеризуйте індивідуальні особливості мислення:

1 група – самостійність мислення;

2 група – критичність мислення;

3 група – гнучкість мислення;

4 група – глибина мислення;

5 група – широта мислення;

6 група – послідовність мислення;

7 група - швидкість мислення.

Очікувані результати роботи малих груп:

1 група – самостійність мислення

Самостійність мислення характеризується вмінням людини ставити нові завдання й розв'язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. Самостійність мислення ґрунтується на врахуванні знань і досвіду інших людей, але людина, якій властива ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові власні шляхи і способи вирішення пізнавальних та інших проблем.

2 група – критичність мислення

Критичність мислення виявляється в здатності суб'єкта пізнавальної діяльності не потрапляти під вплив чужих думок, об'єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту. Людина з критичним мисленням вимогливо оцінює власні думки, ретельно перевіряє рішення.

3 група – гнучкість мислення

Гнучкість мислення виявляється в готовності швидко переключатися з одного способу розв’язування завдань на інший, змінювати тактику і стратегію їх розв’язування, знаходити нові нестандартні способи дій за умов, що змінились, у здатності долати існуючі стереотипи.

4 група – глибина мислення

Глибина мислення виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, бачити проблему там, де її не помічають інші.

5 група – широта мислення

Широта мислення виявляється в здатності охопити широке коло питань. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності.

6 група – послідовність мислення

Послідовність мислення виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності під час висловлювання суджень, їх обґрунтування.

7 група - швидкість мислення.

Швидкість мислення - це здатність швидко розібратись у складній ситуації, оперативно обміркувати правильне рішення й прийняти його. Швидкість мислення залежить від знань, міри сформованості розумових навичок, досвіду у відповідній діяльності. Швидкість мислення слід відрізняти від квапливості, що її демонструють деякі люди.

     Усі зазначені якості індивідуальні, змінюються з віком, піддаються корекції. Ці індивідуальні особливості мислення необхідно спеціально враховувати, щоб правильно оцінити розумові здібності і знання.

2. Основні функції мислення. Значення мислення.

Запитання до учнів:

• Як ви вважаєте, які функції виконує мислення?

Основні функції мислення:

• Пізнавальна (відображення світу і самовідображення)
• Проектувальна (побудова планів, проектів)
• Прогнозуюча  (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього)
• Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислове перероблення)
• Технологічна (розроблення правил, норм, стандартів )
• Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз)
• Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської культури)
• Аналітична і синтетична
• Постановка та розв'язання різноманітних задач і проблем

Запитання для обговорення:

• У чому полягає значення мислення у житті людини?

Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає змогу:

• наукового пізнання світу;
• передбачення й прогнозування розвитку подій;
• практичного опанування закономірностями дійсності, постановки їх на службу своїм потребам та інтересам.

3. Поняття про свідомість. Критерії свідомості

    Людина як істота, що володіє найскладнішими проявами психіки, є носієм свідомості. Свідомість - це особливе утворення, що сформувалось під час суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, є формою цілеспрямованого психічного відображення.

     Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколишнього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає.

      Насамперед людська свідомість існує у формі думок, цілей, норм тощо, в яких знаходять своє відображення різноманітні предмети та їх властивості, а також відношення між ними. Крім того, свідомість нерозривно пов’язана з мовою. Наші думки втілюються у словах і мовних конструкціях, завдяки йому вони можуть зберігатися і передаватися іншим людям. Сприймаючи слова або речення, сказані чи написані кимсь іншим, людина знов-таки перетворює їх у форми своєї свідомості.

     Нарешті, свідомість може існувати у формі не лише індивідуальної свідомості, тобто у формі понять або ідей якоїсь окремої людини, але й у формі групової (наприклад, національної чи класової) та суспільної свідомості.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

Органом, за допомогою якого людиною здійснюється свідоме відображення дійсності, є мозок. Але наявності тільки мозку ще не досить для виникнення свідомості.

• Як ви вважаєте, що необхідно для  розвитку свідомості?

(Для розвитку свідомості людина повинна жити серед людей, постійно спілкуватися з ними, займатися різними видами діяльності. )

Формулювання висновку:

Свідомість може розвиватися лише в суспільстві.

Свідомість може існувати у повних межах. Для визначення цих меж розроблені критерії. Людина перебуває у свідомому стані, якщо вона здатна:

• усвідомити своє «Я» і визначити інших індивідуумів;
• породжувати абстрактні думки, оперувати ними, а також висловлювати їх;
• побачити себе у визначеній системі відносин з іншими людьми.
•  встановлювати адекватні причинно-наслідкові відносини між явищами зовнішнього світу і між ними і своїми власними діями.
• планувати свої дії, передбачати їхні результати й оцінювати їхній наслідок, тобто здатна до здійснення навмисних довільних дій.

4. Підсвідомість.

         Активну роль у формуванні свідомості відіграє підсвідомість.

• Що таке підсвідомість? Яку роль вона відіграє?

Повідомлення   «Підсвідомість»

      Виявляється, щоб швидше знайти відповідь на питання, яке вас цікавить або вирішити нагальну проблему, найкраще забути про неї на якийсь час. Після того, як мозок відволікся, правильне рішення приходить само собою з підсвідомості.

      Про це відомо протягом багатьох століть. Недарма кажуть, що краще відволіктися, поспати, і все відразу стане ясно. Для того, хто хоче отримати відповідь на складне питання відразу, вірогідність прийняття помилкового рішення більше.

      Недавнє дослідження науковців з Університету Радбоуд (Нідерланди), проведене на студентах, підтвердило це. Досвід був досить простий. На початку експерименту учасникам запропонували вибрати кращий автомобіль з кількох, що мають 12 різних технічних характеристик. У першій частині студентів запитали миттєво, а у другій - після короткочасного «відволікаючого маневру», під час якого вони відповідали на інший тест.

     У підсумку студенти з другої групи краще впоралися з завданням, і рідше помилялися з вибором кращого автомобілю. Вчені вважають, що це відбулося тому, що підсвідомість людей у цей час вже вирішила завдання, після аналізу всіх переваг і недоліків.

    Відомо, що коли наша увага не зосереджена, частина психічних процесів і мислення протікає поза нашою свідомістю. Тому таке явище було названо підсвідомістю (subconsciousness). Але що таке підсвідомість і яку мудрість вона приховує, в наукових колах досі остаточно не ясно.

Отже, підсвідомість - це своєрідний резервуар свідомості людини, де зберігається не запитувана інформація із власного досвіду, а також закладені можливості різних комбінацій цієї інформації. Підсвідомість є також основою репродуктивної діяльності.

У підсвідомість з часом відкладаються:

- дії доведені до автоматизму, для того щоб розвантажити свідомість;

- будь-які подавлені емоції, що не мали виходу;

- потужні нереалізовані бажання.

Послухайте притчу:

     «Один чоловік ішов по дорозі. Він ішов так довго, що втомився йти і вирішив повернути назад. Але, обернувшись, він зрозумів, що пройшов півдорозі, і тому йому йти стільки ж, скільки вперед. У сумнівах про краще виборі він залишився посередині дороги.

     Інший чоловік ішов по дорозі. Дорога його була чудова, світило сонце, цвіли квіти, співали птахи - і людина уповільнив крок, щоб насолодитися цим, потім забарився ще, і ще - і зупинився зовсім.

      Третій чоловік ішов по дорозі. На перехресті він зустрів подорожнього, заговорив з ним. Путник виявився настільки цікавий, що коли він запропонував піти разом, людина, не замислюючись, пішов за ним.

      Четвертий чоловік ішов по дорозі. Він ішов, уважно дивлячись під ноги і долаючи всі перешкоди. Але коли він дійшов до кінця, виявилося, що мети в кінці немає, а він навіть не помітив, як вона зникла».

      Вибір правильного шляху - це і є контроль підсвідомості. Свідомо ми ставимо перед собою цілі, а підсвідомо - визначаємо напрям, який дозволить нам досягти цих цілей, подолавши мінімум перешкод. Пам'ятайте про те, що людина у будь-якій ситуації шукає найкращий варіант її рішення.

Самостійна робота з підручником (робота за варіантами)

Завдання:

1 варіант: Що таке несвідомість (несвідоме)? Наведіть приклади.

(Несвідомість — це сукупність психічних процесів, актів і станів, які не усвідомлюються людиною. Прикладом несвідомості є агресивний потяг. До несвідомості відносять все те, усвідомлення чого потребує значних зусиль чи взагалі неможливе)

2 варіант: Що таке самосвідомість? Яке її значення в житті людини?

 

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1. Проаналізувавши свою поведінку, зробіть висновок, чого у вашій поведінці більше.

Свідоме	Несвідоме	Підсвідоме

Висновок:   Чи необхідно вам коректувати свою поведінку?

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_____ дати усні відповіді на (??).

 

Урок 61. Тема « СОН. БІОРИТМИ»

Цілі уроку: ознайомити учнів із біологічними ритмами та їхнім значенням для життєдіяльності людини; дати поняття «хронобіологія», розкрити різноманітність хронобіологічних типів людини – жайворонок, сова, голуб; розкрити значення сну, ознайомити учнів з гігієною сну;розвивати уміння порівнювати значення біологічних ритмів для процесів життєдіяльності людини, уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення;виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей.

Очікувані результати: учні:

називають: види сну, причини біоритмів;

наводять приклади: біоритмів людини;

висловлюють судження: про значення біоритмів і сну для повноцінного функціонування організму.

Основні поняття і терміни: біоритми,сон

Тип уроку: комбінований

Обладнання та матеріали: підручник, проектор, ноутбук.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ У УМІНЬ УЧНІВ

1. Вправа «Встанови відповідність»

А.Установіть відповідність між поняттями та їх визначенням:

1.свідомість 2.підсвідомість 3.несвідоме 4.інтуіція

А.  найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей Б. сукупність психічних явищ, актів і станів, які виявляються на глибокому рівні функціонування психіки й цілковито позбавляють людину можливості впливу, оцінки, контролю і звіту в їхньому впливові на поведінку, вчинки, діяльність В. своєрідний резервуар свідомості людини, де зберігається не запитувана інформація із власного досвіду, а також закладені можливості різних комбінацій цієї інформації Г. тип мислення, особливістю якого є здатність людини миттєво, не застосовуючи розгорнутого плану логічного судження, знайти шлях розв’язання тієї чи іншої складної задачі. Д. процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях.

Вірна відповідь: 1 – А, 2 –В, 3 –Б,  4-Г

Б. Установіть відповідність між індивідуальними особливостями мислення та їх змістом:

1. послідовність мислення 2. критичність мислення 3. швидкість мислення 4. гнучкість мислення

А. здатність людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не звертаючись по допомогу до інших; Б. здатність людини не потрапляти під вплив чужих думок, оцінювати позитивні і негативні аспекти факту; В. уміння дотримуватись логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обґрунтування; Г. уміння швидко змінювати сіої дії при зміні ситуації; Д. здатність швидко прийняти вірне рішення;

Вірні відповіді:1- В, 2-Б, 3-Д, 4 -Г

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

* Що у світі найсильніше та наймиліше?

Повідомлення теми та цілей уроку. https://www.youtube.com/watch?v=1UolGqhnRts&index=124&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Поняття про сон. Фази сну

Регулярна зміна активності та сну – це необхідний добовий цикл будь – якого живого організму. Ці функціональні стани, хоч і протилежні, але тісно взаємопов’язані. Кожного вечора, коли ми засинаємо, наша свідомість виключається на деякий час. Ми не сприймаємо все те, що відбувається навкруги.

       Людина із 60 років свого життя більш ніж 20 років проводить у сні. У проведених дослідах собака без їжі могла прожити 20-25 днів, хоча при цьому втрачала 50% маси, а собака позбавлена сну гинула на 12 день, хоча в масі втрачала всього 5%. Безсоння страшна мука. Невипадково в давньому Китаї приговорювали до страти позбавленням сну.

• Що таке сон?

  Сон – періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники.

    Найхарактернішими ознаками сну є електрична активність мозку і м’язів, рухи очей. Розрізняють 5 фаз сну.

Робота з роздатковим матеріалом:

Завдання:

• Розгляньте таблицю «Фази сну»
• Визначте, які фази відносяться до повільнохвильового та швидкохвильового сну, чим вони характеризуються

                        Фази сну       

Фази сну	Характеристика
Перша (дрімота)	Спостерігається дрімота з напівсонними мріяннями, абсурдними або галюциногенними думками. М'язова активність знижується, знижується частота дихання і пульсу, сповільнюється обмін речовин і знижується температура, очі можуть здійснювати повільні рухи. У цій стадії можуть інтуїтивно з'являтися ідеї, що сприяють успішному вирішенню тієї чи іншої проблеми або ілюзія існування їх.
Друга (неглибокий або легкий сон)	Подальше зниження тонічної м'язової активності. Серцевий ритм сповільнюється, температура тіла знижується, очі нерухомі. Займає в цілому близько 45-55% загального часу сну
Третя (повільний сон)	У цей час людину розбудити дуже складно. Саме на цій стадії можливі напади лунатизму, нічні жахи, розмови уві сні і енурез у дітей. Однак людина майже нічого з цього не пам'ятає. У здорової людини третя фаза займає 5-8% і четверта фаза ще близько 10-15% загального часу сну.
Четверта (глибокий сон)
П’ята (швидкий сон)	У цей період електрична активність мозку схожа зі станом неспання. Однак повністю розслабляються всі гладенькі  м'язи тіла, а  очні яблука дуже часто і періодично здійснюють швидкі рухи під зімкнутими повіками. Крім того, спостерігаються нерівномірність пульсу і дихання, сіпання лицьових м'язів, пальців, кінцівок. Якщо в цей час розбудити сплячого, то в 90% випадків можна почути розповідь про яскраве сновидінні.

 

     Перші 4-ри фази характеризуються зниженням електричної активності мозку, розслабленням скелетних м'язів, відсутності рухів очей. Це так званий повільнохвильовий сон, триває 70-90 хв. Настає відразу після засинання.   Потім настає швидкохвильовий сон: електрична активність мозку збільшується, реєструються швидкі рухи очей і триває 20-30 хв

• Яке значення має  повільнохвильовий та швидкохвильовий сон?

Повільний сон пов'язаний з відновленням енерговитрат, а швидкий сон забезпечує функції психологічного захисту, переробку інформації, її обмін між свідомістю та підсвідомістю.

2. Сновидіння

Сновидіння - це те, що хвилює кращі уми людства вже сотні, тисячі років. Сновидіння - це те, що не може в повному обсязі пояснити офіційна наука, хоча і дуже старається. Багато людей вірять в те, що сни можуть показати наше майбутнє, причому не тільки найближче. Так, звичайно, вчені прагнуть пояснити всі загадки сновидінь, проте багато що ще залишається за гранню розуміння. Наприклад, дружина Цезаря в сновидінні побачила, як її чоловіка вбивають кінжалом. На другий день це сталося насправді… Під час сну Д.І. Менделєєв знайшов принцип побудування Періодичної системи хімічних елементів, Кекулє відкрив формулу бензолу, О.С.Пушкін складав вірші….

• Як виникають  сновидіння?

Цікаве про сновидіння:

• Сновидіння бачать по кілька разів за ніч абсолютно всі люди. Ті, хто вважає, що не бачить снів чи бачить їх дуже рідко, їх просто не пам'ятають.
• Ступінь емоційного забарвлення сновидінь пов'язаний з частотою серцевих скорочень і дихання, ступенем звуження судин і виразністю електричної активності шкіри в останні хвилини швидкого сну
• Сліпі люди бачать сни . Правда, це характерно тільки для тих людей, хто втратив зір з тієї або іншої причини. Якщо людина народилася сліпою, то він не зможе бачити сни, йому сняться звукові і «запахові» сни. Люди з «придбаною» сліпотою бачать сни, як і всі інші - і чорно-білі, і кольорові.
• Людина забуває близько 90% всіх своїх сновидінь

3. Тривалість сну та її регуляція

• Скільки часу потрібно людини для сну?

(обговорення відповідей учнів)

В онтогенезі часове співвідношення періодів сну і бадьорості поступово змінюється. Немовлята сплять до 20 год. на добу, діти у віці від шести місяців до одного року - близько 18 год., у віці від двох до чотирьох років - 14-16 год., у віці від чотирьох до восьми років - 11-12 год., у віці 8-12 років - близько 10 год., у віці 12-16 років - близько 9 год. Потреба в сні у дорослих в середньому складає 7,5-8,5 год. на добу. Після 75 років часто відбувається зменшення тривалості сну, може з'явитися невротичне безсоння. У той самий час практично здорові люди цього віку сплять понад 8 год. на добу. Дослідження показали, що в міру старіння людини тривалість сну в нормі повинна збільшуватися. Так, довгожителі в середньому сплять по 11-13 год.

    Повідомлення :    Тривалість сну відомих людей

      Тривалість сну може мінятися для конкретної людини, багатьом відомим людям було досить від декількох хвилин до декількох годинників сну в добу, щоб відновити сили. Відомі люди, хто мало спав і добре висипався - Наполеон, Олександр Гумбольт, Ейнштейн, Рудольф Вірхов, Петро I, Мірабо, Шиллер. Альберт Ейнштейн говорив: «Я провожу уві сні третину життя, і не найгіршу». Черчиль спав по 6 годин на добу і ще годину протягом дня. Наполеон не дозволяв собі відпочивати більше 4 годин. Як стверджують багато істориків, саме від недоліку сну він здійснював свої основні стратегічні помилки.  Томас Едісон спав від 2 до 4 годин на добу, а недолік сну компенсував множинними короткими паузами відпочинку протягом дня. Едісон вважав тривалий сон даремною звичкою і спадщиною неписьменних жителів трущоб. А Шопенгауер і Гете спали навпаки більше звичайного, і цілком могли витратити на сон 24 години підряд.

Біологічне значення сну полягає в необхідності відновлення енергетичного потенціалу і структури нервових клітин, розвантаження мозку від надмірної інформації.

       Під час сну у деяких людей спостерігаються: хропіння, скрегіт зубами, розмови, лунатизм, сонний ступор, нічні жахи.

     Хропіння виникає тоді, коли людина спить на спині, при цьому нижня щелепа і язик западають, спричиняючи при диханні характерний звук.

    Причини скреготу зубів невідомі. Можливо це рудиментарний рефлекс, який слугував тваринам для заточки зубів.

     Нічні жахи виникають внаслідок надмірного збудження нервової системи, фізичної перевтоми. В це час дитина раптом піднімається з ліжка, кричить, очі широко розплющені, обличчя бліде, вкрите потом, дихання важке. Через деякий час дитина прокидається, заспокоюється і засинає.

    Розмови уві сні є проявом психічної діяльності у сплячої людини.

    Ходіння уві сні найчастіше виникає у дітей і підлітків.

Згідно із статистикою 40% мешканців великих міст страждають порушенням сну. Чому на вашу думку?

• напружений ритм життя;
• психологічне перевантаження.

• Як можна допомогти цим людям? Запропонуйте способи боротьби з безсонням.

Складання опорного конспекту:

•                   лягати спати в один і той же час;
•                   легка вечеря за 2 години до сну;
•                   не пити на ніч кави та міцного чаю;
•                   уникати активної збудливої діяльності за 1-2 години до сну;
•                   прогулянки перед сном на свіжому повітрі;
•                   тепла ванна або душ;

-  не включати яскраве освітлення, мобільний телефон і не дивитись на    годинник;

-     кімнату перед сном добре провітрити;

Дуже довгий сон теж шкідливий для здорової людини. Як казав К.Д. Ушинський: «Надмірний сон робить людину в’ялою, тупою, ліни­вою, збільшує об’єм тіла».

Розлади сну.

Неспання (безсоння) — ознака хвороби, а сонливість — результат перевтоми.

В 1918 р. І.П. Павлов спостерігав за хворим Качалкіним, який заснув 1896 р. і всі роки спав. Під час сну він зістарівся. Прокинувшись, хворий розповів, що розумів всі події, пам’ятав їх, але не міг прокинутися від слабкості. П. Павлов казав, що у Качалкіна відбулось глибоке гальму­вання рухових ділянок кори великих півкуль.

Бразильська співачка М. Сантос після автомобільної катастрофи одер­жала травму мозку, заснула і спала 7 років. Прокинулася в 1967 р.

Летаргія — хворобливий стан нерухомості, що зовні нагадує сон. Всі функції організму в цьому стані послаблені. Але лікар може визначити скорочення серця, слабкий пульс і дихання. Іноді при летаргії свідомість збережена.

Лунатизм (сомнамбулізм) — порушення сну, при якому свідомість відсутня, людина спить, а рухові центри працюють. Тому людина під час сну ходить.

В. Гіпноз.

Ще в Давньому Єгипті, Індії жерці викликали гіпноз, примушуючи віруючих дивитись на предмети, блимаючи і одночасно монотонно вдаряючи в гонг.

Слово «гіпноз», що в перекладі з грецької означає «сон», введено було в XIX столітті. Віденський лікар Антон Месмер в 1779 р. спробував пояснити яви­ще гіпнозу. На його думку, гіпноз — це результат дії психічної енергії «магнетичних флюїдів» — невидимої рідини. Месмер був впевнений, що деякі люди можуть нагромаджувати флюїди. Ця теорія ненаукова.

На думку І.П. Павлова, гіпноз — це спеціально викликаний частковий сон. При гіпнозі гальмування клітин мозку нерівномірне і неглибоке.

Умовні рефлекси, утворені при гіпнозі, «вирвані», ізольовані від ін­ших. Вони характеризуються міцністю і важко згасають. У 98% дорослих можна викликати гіпноз.

Порушення сну. У результаті порушення сну в людини виникають галюцинації та мікросон,  ілюзії.

Згідно із статистикою, порушеннями сну страждають 40% мешканців планети. У США підрахували, що проблеми зі сном коштують суспільству близько 50 млрд. доларів. Ці гроші витрачаються на лікування захво­рювань, на розв’язання конфліктів у сім’ях і на роботі, на ліквідації наслідків аварій, що виникли у людей з порушеннями сну. Тому до­тримання правила здорового сну є не лише запорукою здоров’я, а й умовою економічного процвітання.

 

4. Біологічні ритми, їх класифікація

      Засновником учення про ритми життя вважають німецького вченого, доктора медицини Христофора Гуфелянда, який у 1797 р. звернув увагу на універсальність ритмічних процесів у біології і зробив висновок, що наше життя кожний день повторюється в певних ритмах. Він вважав, що за цикл 24 години, протягом якого Земля обертається навколо своєї осі, регулюючи все живе, впливає і на фізіологію людини

• Дайте власне визначення терміну «біологічні ритми»

Біологічні ритми – це циклічні коливання інтенсивності й характеру біологічних процесів та явищ.

Усі біологічні ритми за частотою повторення циклу поділяються на три групи:

• ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півгодинний інтервал (ритми скорочення м'язів, дихання, біохімічних реакцій);
• ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб (зміна сну та бадьорості, активності і спокою, коливання артеріального тиску і температури тіла);
• ритми низької частоти (зміна метаболізму живих організмів протягом року) пов'язані з сезонними явищами: зміною температурного, світлового та режиму вологості).

Опрацювання таблиці «Періодичність біоритмів» (таблицю можна використати як роздатковий матеріал або спроектувати на екран)

Періодичність біоритмів

Назва процесу	Тривалість
Нервовий імпульс	0,001с.
Серцевий цикл	0,8с.
Вдих – видих	8с
Голодна перистальтика шлунка	30хв.
Зміна дня і ночі	Доба
Менструальний цикл у жінок	28 діб
Народження потомства	Рік
Зміна пір року	Сезон (3 місяці)
Циклічність сонячної активності (11,2 року)	Багато років

За чинниками біологічні ритми поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні біоритми пов'язані з розташуванням Землі в космічному просторі. Вони мають різну періодичність — від частки секунди до певної кількості років.

Внутрішні біоритми (ритм дихання, серцебиття, травлення, виділення) відносно самостійні біологічні цикли живих організмів.

Складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Найбільше вивчені вченими добові ритми. Відомо близько 300 функцій з добовою періодичністю. Наприклад, протягом доби в людини змінюється температура. Самою «гарячою» людина буває у 18 год, а самою «холодною» між першою та п’ятою годинами. Коливання температури відмічається в різних людей від 0,6 – 1,3 С˚. Приблизно в тому ж ритмі здійснюється в людини й частота серцевих скорочень і кров’яний тиск, але о 13 – й годині та  о 21 – й  годині він найбільш низький. Відомо, що аналіз крові роблять вранці. Це тому, що саме в ці години кров’яний потік наповнюється молодими еритроцитами, у крові міститься максимум гемоглобіну і цукру.

Навіть фізичне навантаження людина по – різному переносить протягом доби. Найсильнішою людина буває з 8 годин і зберігає фізичну активність до 12 годин дня. Потім настає перерва, коли людина ніби слабне, з 12 – ї до 14 – ї години, а потім  - з 14 – ї до 17 – ї години – до неї приходить новий прилив сил. Уночі від 2 – ї до 5 – ї години людина найбільш слаба. Таким чином, інтенсивність більшості фізіологічних процесів підвищується вранці й знижується вночі.

• Як ви вважаєте, де можна враховувати ці дані?

Ці дані слід враховувати, плануючи режим дня.

 «Цікаво знати»

Добова періодичність коливання інтенсивності фізіологічних процесів в організмі людини

1-3 год.: максимальна активність жовчного міхура. «Важкі години» печінки в її напруженій діяльності — йде велика боротьба з отрутами організму.

1-4 год.: тиск крові і частота дихання мінімальні. Тіло відпочиває, організм фізично повністю виснажений і особливо чутливий до болю.

1-5 год.: знижена температура тіла. Мінімальна кількість цукру в крові. Тіло працює на найменших «обертах», але слух загострений і реагує на шум.

2 год. ночі: різке звуження капілярів кровоносних судин.

2-5 год.: мінімальна фізіологічна активність (людина слабка). Міні­мальна працездатність легень, пульс і дихання найбільш повільні.

3-5 год.: максимальна активність печінки.

3 год.: найнижчий тиск крові.

4 год.: найменша частота пульсу. Мозок постачається найменшою кількістю крові. Це час, коли найчастіше помирають люди.

4-5 год.: максимальна активність кісткового мозку.

5 год.: мінімальна температура тіла. Нирки вільні і нічого не виділяють. Пробудження від сну бадьоре.

5-6 год.: відчуття голоду. Навіть якщо людина хоче спати. Її тіло про­буджується. Тиск підвищується.

5-7 год.: максимальна активність легень. Серце б’ється швидше.

6-7 год.: найменша швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Імуноло­гічний захист організму особливо сильний.

7-9 год.: максимальна активність товстого кишечнику. Зниження ак­тивності шлункових проток і роботи шлунка.

9 год.: максимальний вміст адреналіну в крові. Підвищується психічна активність, зменшується чутливість до болю. Кров’яний тиск знижується до мінімуму. Серце працює на повну потужність.

8-12 год.: перший підйом працездатності (людина сильна).

8-9 год.: тіло відпочило, печінка повністю звільнила організм від отруй­них речовин. В цей час особливо шкідливий для печінки алкоголь.

9-10 год.: максимальна кількість цукру в крові.

9-11 год.: максимальна активність шлунка.

10 год.: перший пік підвищеної працездатності (найсильніша людина).

11-12 год.: відчуття голоду. Серце продовжує працювати ритмічно.

11-13 год.: максимальна активність підшлункової залози і селезінки.

Печінка відпочиває, в кров надходить невелика кількість глікогену.

12 год.: максимальне пробудження біологічно активних точок шлун­кових проток. Максимальне відчуття голоду. Обід краще перенести на 1 годину пізніше.

13 год.: різко знижується працездатність органів кровообігу. Минув перший період активності, відчувається втома.

13-15 год.: мінімальна фізіологічна активність (найслабша людина). Максимальна активність серця.

15-17 год.: максимальна активність тонкого кишечнику.

15-19 год.: другий підйом працездатності (людина стає сильною). Ор­гани чуттів напружені до краю, особливо нюх і смак.

16 год.: максимальна кількість азоту в крові. Рівень цукру в крові під­вищується, але після цього настає спад його кількості.

16-17 год.: відчуття голоду.

16-18 год.: найбільш високий вміст гемоглобіну в крові.

17 год.: другий пік підвищеної працездатності.

17-19 год.: максимальна активність сечового міхура. Настає дуже по­ганий час для алергіків. Психічна стабільність на нулі. Людина нервова, може посваритися через дрібниці.

17-20 год.: максимальна активність лімфатичних вузлів і селезінки.

18 год.: максимальна температура тіла, максимальна кількість скоро­чень серця (пульс), розширення капілярів. Максимальна кількість адре­наліну в крові. Психічна бадьорість поступово зменшується. Знижується відчуття фізичного болю.

19-21 год.: максимальна активність нирок. Тиск крові підвищується. Знижується відчуття фізичного болю.

20 год.: мінімальна кількість азоту в крові. В цей час вага людини до­сягає максимуму, реакції дивовижної швидкості.

21 год.: різкий спад працездатності органів кровообігу. Зменшення працездатності серцевого м’язу.

21-22 год.: максимальна швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).

21-23 год.: максимальна активність судинної системи. Кров перепо­внена білими кров’яними тільцями. Температура тіла знижується.

22-23 год.: фізіологічний спад (перебудова організму на нічний цикл).

23 год.: початок сну.

24-1 год.: пік несправжньої продуктивності у людей вечірнього типу. 24-1 год: відчуття голоду у «сов».

5. Значення біоритмів для організму людини

     Без біоритмів неможливо нормальна взаємодія систем організму. Тому по них можна судити про загальний стан організму.    

    Велике значення мають сезонні біоритми. Вони визначають залежність захворюваності від часу року. Багато хто з нас, напевно, зауважували, що восени й особливо навесні більш частими стають загострення виразки шлунка, алергії і ревматизму.

     Окреме питання - робота в незвичних кліматичних умовах. У пошуках роботи вас може занести в іншу кліматичну зону - можливо, навіть у Заполяр’є чи тропіки. Не можна недооцінювати шкоду від настільки необачних змін. Адже організму доводиться пристосовуватися до незвичного атмосферного тиску, вологості, температури і - саме головне - годинному поясу. Ось тут і підстерігають збої біоритмів. При акліматизації до нових, незвичних екстремальних чи кліматичних умов відбуваються зміни в діяльності серцево-судинної, дихальної, травний систем, терморегуляції. Деякі люди неадекватно сприймають зовнішні явища. Такого ж порушення виникають на початку після переходу на вечірню, нічну, добову і трьохзмінну роботу.

Режим праці і відпочинку людини повинні відповідати індивідуальному хронотипу.   Люди, які належать до «жайворонків», увечері відчувають сонливість, рано лягають спати, швидко прокидаються. «Сови», навпаки, засинають пізно і пізно встають, їм властива найбільша працездатність у другій половині дня, а деяким – пізно ввечері. За даними вчених, 20 – 25 % людей – «жайворонки», 40 – 50 %  «сови», а решта – «голуби» (аритміки), тобто люди, які не мають вираженого біоритму.

• Як ви вважаєте, де необхідно враховувати індивідуальний хронотип людини?
• В які зміни краще працювати «совам», а в які «жайворонкам? Чим це пояснюється?

При розподілі людей на робочі місця необхідно враховувати індивідуальні особливості ритму працездатності, особливо для роботи в нічні зміни. «Сови» можуть краще працювати в нічні години і відновлювати сили, засинаючи о 3 – 5 годині ранку. «Жайворонкам» звикати до такого режиму набагато важче. У нічні зміни при безперервному виробництві, водіями таксі, лікарями швидкої допомоги мають працювати «сови».

• А ви відноситесь до якої групи?

Тестування «Визначення індивідуального хронобіологічного типу»

1.Чи важко вам прокидатися вранці?

а) так — 3;

б) інколи — 2;

в) рідко — 1;

г) дуже рідко — 0.

2. О котрій годині ви лягаєте спати?

а) після 1 години ночі — 3;

б) з 23.20 до 1 години ночі — 2;

в) після 22 години — 1;

г) до 22 години — 0.

3. Якому сніданкові ви віддали б перевагу після пробудження?

а) ситний — 3;

б) менш ситний — 2;

в) бутерброд — 1;

г) чай або кава — 0.

4. Згадайте ваші останні конфлікти. Коли вони відбуваються?

а) у першій половині дня — 2;

б) у другі й половині дня — 0.

5. Від чого в и змогли б легко відмовитися?

а) від ранкового чаю або кави — 2;

б) від вечір нього чаю — 0.

6. Чи легко вам змінити свої звички, які пов’язані з їжею?

а) дуже легко — 0;

б) достатньо легко — 1;

в) важко — 2;

г) не змінюю — 3.

7. Вранці вас чекають важливі справи. За скільки годин раніше ви будете лягати спати (порівняно зі звичайним розпорядком)?

а) більше, ніж за 2 години — 3;

б) за 1—2 години — 2;

в) менш, ніж за 1 годину — 1;

 г) як завжди — 0.

Якщо в сумі ви набрали від 0 до 7 балів — ви «жайворонок», від 8 до 13 — «аритмік»; від 14 до 20 — «сова».

• Відповідно до свого хронобіологічного типу складіть власний розпорядок дня.

Ритмічне життя сприятливо впливає на нервову систему, зміцнює здоров’я, сприяє нормальному фізичному і розумовому розвитку. Треба навчитися ставитися до свого біоритму спокійно, без вимушеного напруження, завжди намагатися його дотримуватися.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1.«Закінчи речення»

• Циклічні коливання інтенсивності  й характеру біологічних процесів  та явищ називаються …(біоритмами)
• За чинниками біологічні ритми поділяються на…( зовнішні та внутрішні).
• Зовнішні біоритми пов'язані з…. (розташуванням Землі в космічному просторі).
• До внутрішніх біоритмів відносяться… (ритм дихання, серцебиття, травлення, виділення)
• До зовнішніх біоритмів відносяться…(добові, місячні, сезонні, річні ритми)
• Пристосувальний механізм, що забезпечує здатність живих організмів орієнтуватися в часі називається …(«біологічним годинником»)

• Встановлено два види сну…(повільнохвильовий і швидкохвильовий)
• Результатом перекомбінації, перегляду інформації, що зберігається у пам’яті є…(сновидіння)
• Сновидіння виникають під час…(швидкохвильового сну)
• Тривалість сну у дорослих становить …(7-8 годин)

Вправа «Знайди пару».

1. Періодичний стан організму...

2. Причина сну...

3. В регуляції сну беруть участь нервові центри розташовані в...

4. Швидко-хвильовий сон — це ...

5. Результат перекомбінацій інформацій —

6. Явища, що спостерігаються під час сну ...

а — гальмування в корі великих півкуль;

б — п’ята фаза, що триває 20-30 хв., під час якої активізується діяльність внутрішніх органів;

в — сон;

г — сновидіння;

д — в проміжному мозку і підкіркових ядрах;

ж — сомнамбулізм, розмови, ходіння.

Відповіді: 1 — в, 2 — а, 3 — д, 4 — б, 5 — г, 6 — ж.

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §______, дати усні відповіді на (??).

 

 

Урок 62. Тема «ЕНДОКРИННА СИСТЕМА. ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ ТА ЗМІШАНОЇ СЕКРЕЦІЇ»

Цілі уроку: ознайомити учнів з будовою і функціями залоз внутрішньої та змішаної секреції, вказати на  їхне значення  у підтримані гомеостазу; розвивати навички мислення, практичні вміння та навички; формування навичок самостійної роботи.

Очікувані результати: учні:

оперують термінами:  ендокринна система, гормони, гомеостаз

називають: залози внутрішньої та змішаної секреції;  місце розташування ендокринних залоз в організмі людини;

характеризують: нейрогуморальну регуляцію фізіологічних функцій організму;  вплив гормонів на процеси обміну в організмі;

Обладнання та матеріали: підручник, проектор, ноутбук, таблиця «Залози внутрішньої секреції»

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Перевірка знань з теми «Вища нервова діяльність

Варіант 1

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

1. Укажіть характеристики умовних рефлексів:

а) видові;

б) індивідуальні;

в) постійні;

2. Укажіть сигнал, який людина визначає за смисловим значення:

            а) звук;

            б) світло;                    

            в) слово;

            г) температура;

3. Виберіть вид пам’яті, яка забезпечує запам’ятовування, зберігання та відтворення рухів:

а) моторна;

б) емоціональна;

в) образна;

г) змістова;

4. Позначте півкулю головного мозку людини, у якій розташований центр керування письмом:

а) ліва;

б) права;

в) обидві півкулі;

5. Укажіть тип біоритмів, до яких належить ритм «сон-активність»:

а) секундний;

б) хвилинний;

в) добовий;

г) сезонний;

6. Виберіть вид пам’яті, відповідальної за пережиті почуття:

а) словесно-логічна;

б) образна;

в) моторна;

г) емоційна.

Доповніть незакінчене речення.

1. Спадкові рефлекси, які майже не змінюються протягом життя людини, називаються _________________________________________

2. Стійке закріплення в корі великих півкуль певної послідовності умовних рефлексів – це _________________________________________;

3. Перша сигнальна система – це інформація у вигляді ____________;

4. Закріплення в пам’яті певних знань – це ___________________________;

5. Сильний, врівноважений, рухливий, жвавий тип людей – це ___________;

6. «Небувалі комбінації колишніх вражень» (І.М.Сєченов) – це _________;

Установіть відповідність між частинами півкуль та їх функціональною спеціалізацією:

А ліва півкуля  1 конкретне образне мислення, емоційність сприйняття

Б права півкуля 2 зона шкірної та суглобної чутливості

   3 аналітична діяльність, логічне мислення

   4 чутлива зона

А(______); Б(____);

Установіть відповідність між властивостями НС та типами ВНД людини:

А сангвінік  1 сильний, неврівноважений, нестримний тип

Б флегматик  2 слабкий тип

В холерик  3 сильний, врівноважений, інертний, спокійний тип

Г меланхолік  4 сильний, врівноважений, слабкий тип

   5 сильний, врівноважений, рухливий, жвавий тип

А(____);Б(_____);В(_____);Г(_____);

Установіть відповідність між видами пам’яті та характером цілей діяльності:

А рухова(моторна)  1 зберігає пережиті почуття

Б образна    2 збереження прочитаних або почутих думок

В емоційна   3 є зорова, слухова, смакова, нюхова

Г словесно-логічна  4 запам’ятовування  та відтворення рухів

    5 забезпечує тривале збереження інформації

А(_____); Б(_____); В(_____); Г(____);

Варіант 2

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

1. Укажіть процес, який відбувається в результаті, коли дія умовного подразника не підкріплюється безумовним:

а) концентрація;

б) гальмування;

в) збудження;

2. Виберіть вид пам’яті, яка забезпечує запам’ятовування, зберігання та відтворення почуттів:

а) моторна;

б)емоціональна;

в) образна ;

г) змістова;

3.Позначте півкулю головного мозку людини, у якій розташований центр  проекції правої руки:

а) ліва;

б) права;

в) обидві півкулі.

4. До якого типу темпераменту відносять людей, яким властива велика сила, рухливість, але неврівноваженість нервових процесів:

а) сангвініки;

б) меланхоліки;

в) холерики;                      

г) флегматики;

5. Укажіть безумовний рефлекс у новонародженої дитини, який з віком згасає:                                                             а) смоктальний;

б) дихальний;

в) хапальний;

г) чхання;

6. Укажіть стан скелетних і мімічних м’язів  під час фази повільного сну:

а) не змінюються;

б) розслаблені;

в) напружені.

 

Доповніть незакінчене речення.

1.Рефлекси, які формуються протягом життя людини, називаються __;

2. Будь-які впливи, здатні спричиняти реакції організму  – це ____________;

3. Друга сигнальна система – це інформація у вигляді __________________;

4. Закріплення в пам’яті певних знань – це __________________________;

5. Сильний, неврівноважений, нестримний тип людей – це ____________;

6. Сукупність відносно сталих психічних особливостей людини  – це_____;

Установіть правильну послідовність утворення умовного рефлексу:

1. Потрібно періодично повторювати дію умовного рефлексу для його закріплення;
2. Дія умовного подразника має передувати дії безумовного; певний час їхня дія має зберігатися;
3. Умовний подразник має неодноразово підкріплювати дією безумовного;
4. Сила дії та біологічне значення умовного подразника повинні бути слабшими, ніж безумовного;

(_________________);

Установіть відповідність між видами пам’яті та характером цілей діяльності:

А рухова(моторна)  1 зберігає пережиті почуття

Б образна    2 збереження прочитаних або почутих думок

В емоційна   3 є зорова, слухова, смакова, нюхова

Г словесно-логічна  4 запам’ятовування  та відтворення рухів

    5 забезпечує тривале збереження інформації

А(_____); Б(_____); В(_____); Г(____);

Установіть відповідність між властивостями НС та типами ВНД людини:

А сангвінік  1 сильний, неврівноважений, нестримний тип

Б флегматик 2 слабкий тип

В холерик  3 сильний, врівноважений, інертний, спокійний тип

Г меланхолік 4 сильний, врівноважений, слабкий тип

   5 сильний, врівноважений, рухливий, жвавий тип

А(____);Б(_____);В(_____);Г(_____);

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Значення ендокринної системи

   Ендокринна система - одна з найбільш складних і загадкових систем організму. Складних тому, що вона складається з безлічі залоз, кожна з яких може виробляти від одного до десятків різних гормонів, і регулює роботу величезного числа органів, у тому числі самих ендокринних залоз. Усередині системи існує особлива ієрархія, що дозволяє строго контролювати її роботу. Загадковість ендокринної системи пов'язана зі складністю механізмів регуляції і складу гормонів. Роль багатьох гормонів досі неясна. А про існування деяких ми тільки здогадуємося, при тому, що визначити їх склад і клітини, їх виділяють, поки неможливо. Саме тому ендокринологію - науку, що вивчає гормони та органи, які їх виробляють, - вважають однією з найскладніших серед медичних спеціальностей та найперспективнішою. Зрозумівши точне призначення і механізми роботи тих чи інших речовин, ми зможемо впливати на процеси, що протікають в нашому організмі. Адже завдяки гормонам ми з'являємося на світ, саме вони змінюють наше життя, впливаючи на настрій і характер. Сьогодні ми знаємо, що процеси старіння теж знаходяться у віданні ендокринної системи.

• Які функції виконує ендокринна система в організмі людини?

Функції ендокринної системи і її значення для організму:

• координує роботу усіх органів і систем організму;
• бере участь в хімічних реакціях, що відбуваються в організмі;
• відповідає за стабільність усіх процесів життєдіяльності організму в умовах зміни зовнішнього середовища;
• спільно з імунною і нервовою системами регулює ріст людини, розвиток організму;
• бере участь в регулюванні функціонування репродуктивної системи людини і його статеву диференціацію;
• є одним з генераторів енергії в організмі;
• бере участь в утворенні емоційних реакцій людини і в його психічній поведінці.

 

2. Ендокринні залози.

 Залози утворюють ендокринну систему.

Ознаки ендокринних залоз:

• Не мають вивідних проток.

• Свій секрет виводять безпосередньо в кровоносне русло.

• Мають рясне кровопостачання, частіше декілька пар артерій.

• Мають тривалий час до виявлення дії та швидкий розпад гормонів.

• Не мають точного напрямку дії.

До залоз внутрішньої секреції належать: гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, паращитовидні, вилочкова (тимус), надниркові залози.

Деякі залози називаються змішаними. У них виробляються не тільки гормони, а й продукти зовнішньої секреції. Це підшлункова та статеві залози.

• Пригадайте, які залози належать до залоз зовнішньої секреції. (Печінка, слинні, потові, сальні залози.)

Складання опорної схеми

 

 

 

 

 

 

 

 

У чому ж полягає відмінність між залозами внутрішньої, зовнішньої та змішаної секреції?

Самостійна робота з підручником. Заповнити таблицю:

Залоза внутрішньої секреції	Норма   Місце розташування	Функції
		Гіперфункція	Гіпофункція
Гіпоталамус
Гіпофіз
Епіфіз
Щитовидна залоза
Паращитовидна залоза
Тимус
Підшлункова залоза
Надниркові залози
Яєчники
Сім’яники

5. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Вправа «Консультація лікаря»

1. Молодий організм росте занадто швидко і досяг висоти двох метрів. Визначте захворювання при гіпо- чи гіперфункції якого гормону  та якої залози проявляється  хвороба? (Гіпофіз. Гіперфункція. Соматотропін. Гігантизм.)

2. Зріст дорослої людини менше 1м. Визначте захворювання при гіпо- чи гіперфункції якого гормону  та якої залози проявляється  хвороба? (Гіпофіз. Гіпофункція. Соматотропін. Карликовість.)

3. Людина відчуває постійну спрагу, різко худне. Рівень глюкози в крові підвищений. З’являється цукор у сечі. Визначте захворювання при гіпо- чи гіперфункції якого гормону  та якої залози проявляється  хвороба? (Підшлункова. Гіпофункція. Інсулін. Цукровий діабет.)
4. У людини артеріальний тиск підвищений, посилюється збудливість нервової системи, виникає дратівливість і швидка стомлюваність, утворюється так званий базедичний зоб.  Визначте захворювання при гіпо- чи гіперфункції якого гормону  та якої залози проявляється  хвороба? (Щитоподібна. Гіперфункція. Тироксин. Базедова.)

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_________, дати усні відповіді на (??). 

 

Урок 63. Тема «ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ» Проект «Йододефіцит в організмі людини, його наслідки та профілактика»

Цілі уроку: узагальнити знання учнів про залози внутрішньої секреції, гормони і механізми гуморальної регуляції показати їх роль в регуляції функцій людини на конкретних прикладах, з’ясувати наслідки гіпер і гіпофункцій залоз  у організмі людини, показати їх профілактику .

Очікувані результати: учні:

застосовують знання для: профілактики йододефiциту в організмі та інших захворювань, пов’язаних із порушенням функцій ендокринних залоз

висловлюють судження:  щодо значення ендокринної системи для повноцінного функціонування організму людини;

Обладнання та матеріали: підручник, проектор, ноутбук, таблиця «Залози внутрішньої секреції»

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Вправа «Третій зайвий». Визначте «зайвий» термін з переліку та вкажіть за якими ознаками був зроблений вибір.

• Адреналін, норадреналін, паратгормон
• Вазопресин,    мелатонін,   окситоцин
• Альдостерон, тироксин, кальцитонін

Вправа «Консультація лікаря»

1. У людини глибоке дихання, підвищена температура тіла, збільшується сила і частота серцевих скорочень. Організм готується до швидкої відповіді на можливу небезпеку. Визначте захворювання при гіпо- чи гіперфункції якого гормону  та якої залози проявляється  хвороба?

(Надниркові. Гіперфункція. Адреналін. Пристосування організму до змін.)

2. У людини непропорційно збільшені розміри нижньої щелепи, кистей і стоп. Кістки продовжують рости. Визначте захворювання при гіпо- чи гіперфункції якого гормону  та якої залози проявляється  хвороба? (Статеві залози. Гіпофункція. Андрогени. Акромегалія.)

3. Для людини характерні циклічні процеси в організмі: чергування станів сну – неспання. Визначте при гіпо- чи гіперфункції якого гормону  та якої залози залежить бадьорість людини? (Епіфіз. Гіперфункція. Мелатонін. Неспання.)
4. У людини знижена фізична та розумова активність; розвиваються набряки сполучних тканин. Визначте захворювання при гіпо- чи гіперфункції якого гормону  та якої залози проявляється  хвороба? (Щитоподібна. Гіпофункція. Тироксин. Кретинізм.)

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

 Кожного дня ми все частіше чуємо по радіо і бачимо рекламу по телебаченню про необхідність вживання в їжу йодовану  сіль. До речі, 08.10.2010 р. вийшов ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО ОБОВ’ЯЗКОВЕ ЙОДУВАННЯ СОЛІ.

 - Як ви вважаєте, чому пропонують вживати в їжу саме йодовану сіль?

      Коли в повітрі, воді й продуктах харчування вміст Йоду дуже низький – біда неминуча. Щоб виробляти більше гормону, щитоподібна залоза розростається, що і стає причиною появи зобу.    

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Профілактика захворювань ендокринної системи

Серед патології ендокринної системи найбільш поширеними є цукровий діабет та йододефіцитні захворювання щитоподібної залози.

Технологія «Мікрофон»

• Назвіть чинники ризику, які можуть призвести до виникнення цукрового діабету.

 

До чинників ризику відносяться:

1) надмірне харчування;

2) переважання в раціоні вуглеводів;

3) прийом їжі через тривалі проміжки, але у великому об'ємі;

4) тривале голодування;

5) гіподинамія;

6) стресові ситуації;

7) інфекції, особливо вірусні;

8) алкогольна інтоксикація;

10) фізична травми

11) ожиріння

Запитання для обговорення:

• В чому заключається профілактика цукрового діабету?

   Для профілактики цукрового діабету необхідний здоровий спосіб життя, який передбачає не тільки дотримання режиму праці і відпочинку, але й раціональне харчування, нормальну психологічну обстановку в сім'ї і колективі.

• Пригадайте, що таке ендемічний зоб?

Ендемічний зоб - поширене захворювання, яке характеризується збільшенням щитоподібної залози і зустрічається в певних місцевостях, які звуться ендемічними щодо зоба через недостатність йоду в грунті, воді та харчових продуктах.

Технологія «Мікрофон»

• Назвіть чинники ризику, які можуть призвести до виникнення  ендемічного зоба.

Одним із провідних чинників ризику стосовно розвитку ендемічного зоба є дефіцит йоду в воді та харчових продуктах. Крім цього, негативно впливають одноманітне харчування, дефіцит білків і вітамінів, антисанітарні умови проживання. Також певне значення мають спадкова обтяженість, автоімунні реакції та осередки інфекції. Про роль спадкового чинника свідчать високі відсотки кретинізму, глухонімоти та інших природжених дефектів у місцевостях, ендемічних щодо зоба.

Запитання для обговорення:

• В чому заключається профілактика ендемічного зоба?

2. Захист проекту « Йододефіцит в організму людини, його наслідки та профілактика»

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1.Тестові завдання на встановлення однієї або декількох вірних відповідей

1.До статевих гормонів відносяться:

а) адреналін          б)тестостерон

в )прогестерон     г) паратгормон

2. Гормони підшлункової залози:

а) глюкагон        б) тироксин

в) інсулін             г) кальцитонін

3.До статевих залоз відносяться:

а) сім’яні міхурці           б)простата

в)яєчники                       г)яєчка

4.При гіпофункції підшлункової залози розвивається захворювання:

а)мікседема                б)базедова

в) цукровий діабет    г)бронзова

5. Антагоністом інсуліну є:

А) глюкагон                    б) вазопресин

в)трийодтиронін           г)тестостерон

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §____, дати усні відповіді на (??). 

 

Урок 64. Тема «ВЗАЄМОДІЯ РЕГУЛЯТОРНИХ СИСТЕМ»

Цілі уроку: узагальнити знання учнів про регуляторні системи організму, гормони і механізми гуморальної регуляції показати їх роль в регуляції функцій людини на конкретних прикладах.

Очікувані результати: учні:

характеризують: нейрогуморальну регуляцію фізіологічних функцій організму;
пояснюють:  роль нервової системи в регуляції функцій ендокринних залоз;  роль ендокринної системи в розвитку стресорних реакцій;  значення ендокринної системи в підтриманні гомеостазу й адаптації організму

роблять висновок: про взаємодію регуляторних систем організму 

Обладнання та матеріали: підручник, проектор, ноутбук,

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ  ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

1. Вправа «Третій зайвий».

Визначте «зайвий» термін з переліку та вкажіть за якими ознаками був зроблений вибір.

• Гіпофіз,   статеві залози, щитоподібна залоза (зайві – статеві залози, тому, що вони відносяться до залоз змішаної секреції, а гіпофіз і щитоподібна - внутрішньої)
• Статеві залози, підшлункова залоза, надниркові залози (зайві – надниркові залози, тому що вони відносяться до залоз внутрішньої секреції, а статеві і підшлункова - змішаної)
•  Слинні залози, потові залози, паращитоподібні залози (зайві  - пара щитоподібні залози, тому що вони відносяться до залоз внутрішньої секреції, а слинні і потові – зовнішньої)

2. Біологічнийдиктант                                                  

1	Залози зовнішньої секреції виділяют секрет у кров	-
2	До залоз внутрішньої секреції відносяться наднирники	+
3	Гормон тироксин впливає на загальний рівень метаболізму, збудливість	+
4	Інсулін гормон, який знижує рівень цукру	+
5	Інсулін виробляється щитоподібною залозою	-
6	Ріст людини регулює епіфіз	-
7	Тестостерон – головний чоловічий статевий гормон	+
8	Глюкаген гормон протилежної дії інсуліну	+
9	Кортикостероїди виробляються паращитоподібною залозою	-
10	Внутрішній шар надниркових залоз виробляє адреналін і норадреналін	+
11	Гормон підшлункової залози – сомототропін	-
12	Естрогени і прогестерони жіночі статеві гормони	+

Ключ доперевірки

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	+	+	+	-	-	+	+	-	+	-	+

 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

• Що таке гомеостаз?
• Яка система регулює нервову систему?
• Яка система залозами ендокринної системи?

Повідомлення теит та цілей уроку.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Гомеостаз і регуляція функцій організму.

Усе життя людини проходить у безперервному зв’язку із зовнішнім середовищем, тому здоров’я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом дії природних, антропогенних та соціальних факторів і віддзеркалює динамічну рівновагу між організмом і середовищем його існування. Будь-якому організмові потрібні певні умови існування, до яких у нього виробляється пристосування в процесі розвитку. Середовищем існування для клітин організму є внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина). Склад і властивості внутрішнього середовища підтримуються на відносно постійному рівні, що створює умови для життєдіяльності всього організму.

• Пригадайте, що таке гомеостаз?

Гомеостаз – це сталість хімічного складу і фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища організму.

Термін «гомеостаз» був запропонований в 1929 році американським фізіологом У. Кенноном, який вважав, що фізіологічні механізми, що підтримують постійність внутрішнього середовища в організмі, настільки складні і різноманітні, що їх бажано об'єднати під загальною назвою гомеостазу.

Технологія «Мікрофон»

• Які показники в організмі підтримуються на сталому рівні?

Складання опорного конспекту:

В організмі людини на сталому рівні підтримується:

— температура тіла;

— тиск крові;

— осмотичний тиск;

— кислотно-лужна рівновага.

• Чим забезпечується сталість внутрішнього середовища?

Складання опорного конспекту:

Сталість внутрішнього середовища забезпечується:

— безперервною роботою органів дихання;

— кровообігом;

— травленням;

— виділенням;

— підтримується за допомогою нервово-гуморальної регуляції.

Однією з найважливіших систем підтримки гомеостазу є серцево-судинна система.

• Пригадайте функції кровоносної системи.

Функція кровоносної системи  полягає в підтримці заданого об'єму крові і розподілі її по судинах та  у зміні кровопостачання відповідно до зміни потреб тканин у кисні при різних навантаженнях.

• До яких наслідків може призвести недостатнє постачання киснем тканин?

Недостатнє постачання тканин киснем може бути причиною кисневого голодування і загибелі клітин.

Крім того, кров бере участь у підтримці кислотно-лужної рівноваги і в гуморальній регуляції функцій органів і систем, переносячи гормони та інші біологічно активні речовини від ендокринних залоз до органів.

Система дихання також виконує важливі гомеостатичні функції.

• Яке значеня має дихальна система у підтримці гомеостазу?

Система дихання виконує важливі гомеостатичні функції. вентиляцію, легеневий кровообіг, дифузію газів через альвеолярно-капілярну мембрану, транспорт газів кров'ю і тканинне дихання.

Забезпечення газообміну між організмом і навколишнім середовищем повинно відповідати швидкості обмінних процесів і пов'язаної з нею швидкості споживання клітинами кисню. Тому робота дихальної системи повинна бути спрямована на підтримку постійного рівня кисню і вуглекислоти в умовах, що змінюються.

Самостійна робота з підручником. Завдання для опрацювання:

• Яке значення має сечовидільна  система у підтримці гомеостазу?

Запитання учням:

• Яка ще система приймає участь у регуляції гомеостазу?  (імунна)

Отже, взаємозв’язок й узгоджена робота всіх органів і систем організму забезпечується нервовою, гуморальною та імунною формами регуляції. Завдання учням: Пригадайте особливості функціонування цих систем. Заповнення таблиці: Порівняльна характеристика нервової, гуморальної та імунної  регуляції Ознаки Нервова регуляція Гуморальна регуляція Імунна регуляція Швидкість передачі сигналів Дуже висока          Повільна          Повільна Чинники передачі сигналів Нервові імпульси Біологічно активні речовини Антитіла і лімфоцити Шляхи передачі сигналів Нервові волокна і нерви Внутрішнє середовище Внутрішнє середовище Характер впливу Короткочасний конкретний вплив Тривалий і загальний вплив Тривалий і загальний вплив

2. Нервова регуляція.

• Пригадайте, які функції виконує нервова система?

Функції нервової системи:

1) об'єднує організм в одне ціле;

2) регулює роботу органів і систем;

3) підтримує сталість внутрішнього середовища організму;

4) здійснює зв'язок організму із зовнішнім середовищем і забезпечує адаптацію в мінливих умовах;

5) визначає психічну діяльність індивіда.

• За допомогою чого здійснюється нервова регуляція?

Нервова регуляція здійснюється за допомогою нервових імпульсів.

• Що лежить в основі нервової регуляції? (В основі нервової регуляції лежить принцип рефлексу).
• Що є структурно-функціональною основою рефлексу? (Структурно-функціональною основою рефлексу є рефлекторна дуга-послідовно з’єднаний ланцюжок нервових клітин, що забезпечує здійснення відповіді на подразнення).

3. Гуморальна регуляція. Гормони.

• Пригадайте, що таке гуморальна регуляція?

Гуморальна регуляція - це регуляція фізіологічних процесів в організмі людини, що відбувається за участю гуморальних чинників, які переносяться кров'ю, лімфою та тканинною рідиною.  Гуморальну регуляцію забезпечують залози внутрішньої секреції (ендокринні залози)

• Які речовини відносяться до гуморальних чинників?
• Що таке гормони? (Гормони  –  це специфічні високоактивні хімічні сполуки, що секретуються ендокринними залозами. Надходячи в кровотік, гормони  дістаються органа-мішені, де виявляють свою регуляторну дію).

Ознаки ендокринних залоз:

• Не мають вивідних проток.
• Свій секрет виводять безпосередньо в кровоносне русло.
• Мають рясне кровопостачання, частіше декілька пар артерій.
• Мають тривалий час до виявлення дії та швидкий розпад гормонів.
• Не мають точного направлення дії.

До залоз внутрішньої секреції відносять: гіпофіз, епіфіз, щитоподібну, прищитоподібні, вилочкову (тимус), надниркові залози

4. Цілісність організму людини

Я пропоную виконати нескладну функціональну пробу.  Необхідно  якнайдовше затримати дихання, а я буду через кожні 5 с. оголошувати час.

Завдання учням:

• Поясніть результати досліду.

Результати досліду:

1.Учні затримують дихання на різний час, отже  чутливість до недостачі кисню різна (індивідуальна).

2.У більшості учнів обличчя почервоніло, помітно пульсування сонних артерій.

Формулювання висновку:

Зміни функцій дихальної системи завжди викликає зміни у функціях кровоносної системи тому, що між органами, системами органів існує зв’язок.

Робота в групах (або парах)

Завдання групам :

Спрогнозуйте наслідки для організму людини якщо виникли порушення у функціонуваннні:

1 група – кровоносної системи

2 група  - травної системи

3 група – видільної  системи

4 група - нервової системи

5 група – ендокринної системи

Завдання групам:

• Складіть опорну схему, яка відображала б  поняття  «Організм людини – цілісна система»  (учні  зображують схему на ватмані, використовуючи кольорові олівці або маркери)

Презентування учнями результатів своєї роботи.

Отже, наш організм – саморегульована система.

• Пригадайте, як досягається саморегуляція?

 

«Цікаве питання»

• Прочитайте  вислів Дугласа Меллоха  та поясніть його виходячи з теми сьогоднішнього уроку:  «Всі ми не можемо бути капітанами, Хтось повинен бути і матросом. Для всіх знайдеться робота на кораблі життя»

(Корабель - організм людини, капітан корабля –нейрогуморальна системи; матроси на кораблі  – органи)

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 Виконання вправ в програмі «LearningApps.org»

 

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_____, дати усні відповіді на (??). 

 

 

Урок 65. Тема « БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ  РЕПРОДУКТИВНОЇ СИСТЕМИ»

Цілі уроку: ознайомити учнів з чоловічою та жіночою статевими системами людини; сформувати знання про репродуктивну функцію; дати основні поняття теми; розвивати уміння порівнювати основні процеси життєдіяльності організму людини та робити відповідні висновки і узагальнення; виховувати бережливе ставлення до свого організму та оточуючих людей; здійснювати статеве та моральне виховання.

Очікувані результати: учні:

порівнюють:  будову чоловічої та жіночої статевих клітин;

оперують термінами:  ембріональний розвиток, гамети (сперматозоїд, яйцеклітина),

називають: функції статевих залоз людини;  первинні та вторинні статеві ознаки людини;
пояснюють:  роль ендокринної системи в регуляції гаметогенезу, овуляції, вагітності, постембріонального розвитку людини;

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Матеріали та обладнання: таблиці, мультимедійна дошка.

Основні поняття та терміни: гамета, яєчка, яєчники, простата, фаллопієві труби, сім’яна протока, матка, піхва, зовнішні статеві органи, статеві шляхи, печеристі тіла, губчасті тіла, мошонка, верхня плоть, клітор, дівоча пліва.

ХІД УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

• З  яких органів складається статева  система людини?

Статева система людини складається  із статевих залоз та зовнішніх і внутрішніх статевих органів. 

• Які статеві залози характерні для чоловіків і жінок?

(у чоловіків – яєчка, а у жінок – яєчники)

• До якої групи залоз відносяться статеві залози людини?

(до залоз змішаної секреції)

• В чому виявляється їх зовнішньосекреторна та внутрішньосекреторна функція?

(зовнішньо секреторна – формування статевих клітин, та внутрішньо секреторна - виділення статевих гормонів)

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

Дівчинка прийшла додому і запитала у мами та бабусі як вони з’явилися на світ. Бабуся сказала, що її знайшли в капусті, а мама сказала, що її принесли лелеки. Дівчина здивувалася і радісна вигукнула: “Тільки я народилася нормально!”

Таким чином ми повинні довідатися, як природа створила статеві органи жінки і чоловіка, щоб продовжити рід та життя на планеті.

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІІІ. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Будова чоловічих та жіночих  статевих органів

Розповідь про будову та функції чоловічої та жіночої статевих систем, їх порівняння.

Чоловіча статева система:

1. Статеві залози – яєчка або сім’яники.

2. Статеві шляхи – це шляхи, по яких рухається сперматозоони:

а) придаток яєчка – згорнута спірально трубочка, в якій відбувається дозрівання сперматозоїдів упродовж 2 тижнів;

б) сім’явиносна протока;

в) сім’яні міхурці – парні залози, секрет яких забезпечує сперматозоїди поживними речовинами і підтримує їх рухливість;

г) передміхурова залоза – виділяє слиз, що забезпечує пересування сперматозоїдів сім’явиносною протокою і сприяє сім’явипорскуванню.

Примітка! Рух сперматозоїдів по сім’явиносній протоці разом із секретом всіх перерахованих залоз утворює сперму.

3. Зовнішні статеві органи:

а) статевий член;

б) мошонка.

Заповнення таблиці:

                            Будова чоловічої статевої системи

органи	характеристика	функції

 

Жіночі статеві органи:

1. Статеві залози – яєчники.

2. Статеві шляхи – шляхи, по яких рухаються яйцеклітини:

а) маткові труби;

б) матка;

в) піхва.

3. Зовнішні статеві органи:

а) статеві губи;

б) дівоча пліва;

в) клітор.

органи	характеристика	функції

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Закінчить схему:

 

 

 

 

 

 

 

 

Варіант заповнення схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_____, дати усні відповіді на (??). 

 

 

Урок 66 . Тема «СТАТЕВІ КЛІТИНИ. ЗАПЛІДНЕННЯ. МЕНСТРУАЛЬНИЙ ЦИКЛ»

Цілі уроку: ознайомити учнів  із процесом розвитку сперматозоонів та яйцеклітин; розкрити значення оваріального та менструального циклів; розвивати уміння порівнювати основні процеси життєдіяльності організму людини та робити відповідні висновки і узагальнення; виховувати бережливе ставлення до свого організму та оточуючих людей; здійснювати статеве та моральне виховання.

Очікувані результати : учні:

оперують термінами: ембріональний розвиток, гамети (сперматозоїд, яйцеклітина), запліднення, зигота, вагітність, плацента;

характеризують:  процес запліднення;  розвиток зародка і плода;

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.

Основні поняття та терміни: сперматогенез, овогенез, гаметогенез, оваріальний цикл, менструальний цикл, овуляція, зрілий вік.

ХІД УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ  УЧНІВ.

1. Вправа «Третій зайвий».  Визначте «зайвий» термін з переліку та вкажіть за якими ознаками був зроблений вибір.

• Сім’яні міхурці, передміхурова залоза, сім’явиносні протоки (сім’яні міхурці та передміхурова залоза – придаткові статеві залози, а сім’явиносні протоки – статеві канали)
• Матка, соромітні губи, піхва (матка та піхва – внутрішні органи жіночої статевої системи, а соромітні губи – зовнішні)
• Мошонка, придаткові протоки, сім’явипорскувальний канал (придаткові протоки, та сім’явипорскувальний канал – внутрішні органи статевої системи чоловіка, а мошонка – зовнішній)

2. Поясніть факти:

• Передміхурова залоза виділяє слиз
• матка має товсті м’язові стінки
• лійка і маткові труби вистелені війчастим епітелієм
• залози цибулини сечівника виділяють слизоподібний секрет

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

Оскільки розміри статевих клітин дуже малі, тривалий час люди не могли знати про їх існування і тим більше будову. А таємниця зачаття привертала увагу майже всіх. Навіть Гіппократ (біля 370 р. до н.е.) вважав, що зародок утворюється внаслідок перемішування батьківського сімені і крові матері. Але вже Арістотель (384 – 322 р. до н.е.), вивчаючи курячий зародок і його розвиток, написав твір «Про виникнення тварин», де вказав на наявність клітин чоловічої і жіночої статі, що дають початок зародку. І тільки на початку ХVІІ ст.. з появою мікроскопа Антоні ван Левенгук уперше побачив рухливі сперматозоїди морської свинки і зафіксував їх будову.

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІІІ. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Будова  яйцеклітини  і сперматозоїда

   Сперматозоїд складаються з головки, шийки і хвоста.

Проекція зображення на екран:

                                            

      Головка має ядро, оточене тонким шаром цитоплазми, й апікальне тільце (акросому). Акросома виробляє фермент, який сприяє проникненню сперматозоїда в яйцеклітину. У шийці розміщені клітинний центр (центріолі) та велика кількість мітохондрій.

• Чому сперматозоїд містить велику кількість мітохондрій?

Мітохондрії приймають участь в утворенні енергії, яка забезпечує  рух хвоста, а отже, і рух самого сперматозоїда до яйцеклітини.

Під час руху сперматозоїд зазвичай обертається навколо своєї осі. Швидкість руху сперматозоїда людини може досягати 0,1 мм в сек. або більше 30 см на годину.

Це цікаво:

• Після періоду дозрівання, що становить близько 64 днів сперматозоїд може зберігатися в організмі чоловіка до місяця.
• У еякуляті вони здатні вижити в залежності від умов середовища (світло, температура, вологість) до 24 годин.
• В піхві сперматозоїди гинуть протягом декількох годин.
• У шийці матки, матці та маткових  трубах сперматозоїди залишаються живими до 2-4   діб.

Запитання до учнів:

• Пригадайте, яку будову має яйцеклітина ссавців?

Яйцеклітина - це кругла клітина розміром близько 0,1 мм. з великим об'ємом цитоплазми.

 

                                             

      Зовні вона вкрита трьома оболонками: жовтковою, прозорою і зовнішньою (фолікулярною). Усередині клітини є ядро і цитоплазма, яка містить великий запас поживних речовин у вигляді жовткових включень, рівномірно розподілених по клітині.

• Навіщо  яйцеклітині великий запас поживних речовин? ( для розвитку майбутнього зародку)

Це цікаво:

• Яйцеклітина людини була вперше описана в 1827 році

Запитання до учнів:

• Чим яйцеклітина відрізняється від сперматозоїда?

Складання опорного конспекту:

Від сперматозоїда яйцеклітина відрізняється:

•  нерухомістю;
• характерною більш чи менш кулястою формою;
• наявністю різноманітних захисних та оболонок-джерел поживних речовин;
• відсутністю функціональних органел чи утворів, притаманних сперматозоїду: хвоста, спеціалізованого мітохондріального комплексу, акросоми тощо;
• особливостями утворення і розвитку, часом життя;
• значно меншою кількістю в організмі
• запасом поживних речовин для розвитку майбутнього зародка, локалізованим у цитоплазмі
• значно більшими розмірами (яйцеклітина людини в 85 000 разів більша від сперматозоїда).

2.Ознаки статевого дозрівання у хлопчиків

        Статеве дозрівання — процес досягнення організмом такого анатомічного та фізіологічного розвитку, що робить його здатним до розмноження. Основною біологічною ознакою статевого дозрівання є вироблення дозрілих статевих клітин — яйцеклітин у особин жіночої статі (дівчат) і сперматозоїдів у хлопців.

       Статеве дозрівання пов'язане перш за все з розвитком первинних і появою вторинних статевих ознак.

Давайте змоделюємо дві ситуації:

1 .Ящо одягти двох немовлят в однаковий одяг (мається на увазі не в рожевий, як батьки одягають дівчаток, чи блакитний – як одягають хлопчиків), чи ви зможете розрізнити хто з них хлопчик, а хто – дівчинка?

Ні

• А як їх можна розрізнити?

За зовнішніми статевими органами

2. Якщо одіти двох підлітків в однаковий одяг, чи ви зможете розрізнити хто з них хлопчик, а хто – дівчинка?

 так

• За якими ознаками ви будете їх відрізняти?

     Первинні статеві ознаки представлені органами, безпосередньо приймають участь в процесах відтворення, тобто в гаметогенезі та заплідненні. Це зовнішні і внутрішні статеві органи. Вони закладаються під час ембріонального розвитку.  Всі останні відмінності однієї статі від іншого відносять до вторинним статевим ознакам

      Вторинні статеві ознаки не беруть безпосередньої участі у репродукції, але приймають участь у зустрічі двох статей, з'являються в період статевого дозрівання. Це - особливості розвитку кістково-м'язової системи, тембр голосу тощо.

      У хлопчиків статеве дозрівання починається від 11 і завершується в середньому до 18 років. Перші його ознаки — збільшення розмірів яєчок і статевого члена. В яєчках починають утворюватися сперматозоїди і виробляється чоловічий статевий гормон. Він надходить у кров і зумовлює формування вторинних статевих ознак. У хлопчиків з'являються волосся знизу живота (на лобку), під пахвами і на обличчі, швидко ростуть скелет та м'язи. Плечі розширюються, а таз залишається вузьким. Це надає фігурі хлопчика чоловічої статури. Збільшуються і змінюються хрящі гортані, голос стає нижчим. Такі зміни називаються мутацією. Крім того з’являється інтерес до іншої статі, а також відбувається зміна психіки і поведінки.

       Під впливом статевого гормону посилюється секреція шкірних залоз, особливо на обличчі й спині. Якщо не дотримуватися особистої гігієни, вони можуть запалюватися, утворюючи вугрі, які звичайно зникають до 21—23 років. Все це є ознаками статевої зрілості.

 

3. Ознаки статевого дозрівання у дівчаток

Самостійна робота з підручником. Запитання для опрацювання:

• Які особливості статевого дозрівання у дівчат?
• Які для них характерні вторинні статеві ознаки?

Статеве дозрівання у дівчат відбувається від 9 до 16 років. У цей час збільшується виділення гормонів гіпофізу, які стимулюють ріст яєчників. У яєчниках починають вироблятися статеві гормони. Вони зумовлюють розвиток жіночих вторинних статевих ознак: збільшуються молочні залози, з'являється волосся на лобку і під пахвами, інтенсивно росте і розвивається скелет. У дівчаток розширюються тазові кістки, а плечі залишаються вузькими. Приблизно через 2 роки (у 12—14 років) у дівчаток починаються перші менструації — ознака того, що у фолікулах яєчників почали дозрівати яйцеклітини. Спочатку менструації можуть бути нерегулярними з перервами до кількох місяців. Однак через 2—3 роки менструальний цикл стає регулярним. Волосяний покрив поширюється на лобку, ногах та під пахвами.

• Які чинники можуть впливати на хід статевого дозрівання людини?

Обговорення  відповідей, складання опорного конспекту:

На хід статевого дозрівання впливає:

• активність гіпофіза, епіфіза та надниркових залоз
• спадкові особливості,
• стан здоров'я,
• характер живлення,
•  режим праці та відпочинку,
•  особливості клімату,
• побутові та соціально-економічні умови життя та ін.

Формулювання висновку:

     Період статевого дозрівання пов'язаний з глибокими морфологічними і функціональними змінами всіх органів і організму в цілому. Під впливом соматотропного гормону гіпофіза посилюється ріст тіла в довжину. Гіпофіз також стимулює діяльність щитоподібної залози, яка посилює діяльність надниркових та статевих залоз. Збільшення секреції статевих гормонів саме і сприяє розвитку так званих вторинних статевих ознак.

 

4. Поняття про менструальний цикл. Фази менструального циклу.

       Менструальний цикл (лат. menstruus — щомісячний) — комплекс циклічних змін в організмі жінки, які проявляються періодичними зовнішніми кровотечами зі статевих шляхів (менструація), що є по суті підготовкою організму жінки до вагітності. Менструальний цикл підраховується від першого дня попередньої менструації до першого дня наступної. Цей проміжок може становити від 21 до 36 календарних днів. Нормальна тривалість самої менструальної кровотечі — від 3 до 7 днів

Під час менструального циклу відбувається підготовка організму жінки до зачаття і вагітності. Якщо зачаття не відбувається, цей процес повторюється заново.

Менструальний цикл можна розподілити на три фази: менструальну, післяменструальну і передменструальну

https://www.youtube.com/watch?v=7eE3uQ8DIdk&index=128&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

Робота в групах:

1 група – Які особливості першої фази менструального циклу?

2 група – Які особливості другої фази менструального циклу?

3 група - Які особливості третьої фази менструального циклу?

               1 група – Особливості першої фази менструального циклу

У менструальну фазу (1-5-й день менструації) відбувається відторгнення шару слизової оболонки матки, яке супроводжується розривом деяких кровоносних судин. Перша менструація (вона називається менархе) у більшості сучасних дівчаток буває у 12—14 років (у середньому в 13 років і кілька місяців), помічено, що частіше вона буває у зимовий період. Вона є ознакою того, що основні зв'язки в системі регуляції жіночих статевих органів уже сформовані. Однак ця система далеко не завжди функціонує стійко, тому нерідко регулярний менструальний цикл встановлюється не відразу, у більшості дівчаток це відбувається протягом від півроку до півтора року.

Проекція зображення на екран:

                               

Процеси у яєчнику впродовж менструального циклу:

 1. Менструація

 2 – 3. Дозрівання фолікула

 4. Овуляція

 5. Жовте тіло

 6. Жовте тіло припиняє функціонувати

                            2 група – Особливості другої фази менструального циклу

В яєчниках в період другої фази менструального циклу (6 - 14 днів при 28 денному циклі) відбувається ріст і дозрівання фолікула (пухирця з яйцеклітиною усередині). Зростаючий фолікул виділяє естрогени. Під впливом естрогенів також відбувається розростання (проліферація) слизової оболонки матки. На 14-16 день фолікул лопається, і з його порожнини виходить зріла яйцеклітина, здатна до запліднення, тобто настає овуляція.

 Овуляція відбувається під впливом  гормонів гіпофіза і естрогенів.

     Оскільки протягом другої фази, тобто перед овуляцією, відбувається дозрівання фолікула, вона називається фолікулярною або післяменструальною.

    У продовж кожного циклу дозріває багато тисяч фолікулів, але овуляції досягає лише один з них. Таким чином, у кожнім менструальному циклі для запліднення доступна, як правило, одна яйцеклітина. Однак у середньому в одному з 200 циклів одночасно дозрівають два фолікули, так що можуть бути запліднені дві яйцеклітини, що приведе до розвитку різнояйцевих близнюків.

    Яйцеклітина мігрує з яєчника в черевну порожнину, направляється миготливим епітелієм лійки  до в маткової труби,  в її просвіт. Далі яйцеклітина пересувається матковою трубою в порожнину матки. Якщо в каналі маткової труби є сперматозоїди, відбувається запліднення яйцеклітини.

                                3 група - Особливості третьої фази менструального циклу

    У передменструальну фазу (з 15-го по 28-й день) фолікул, що лопнув, спадає, стає складчастим, у його порожнині залишається невеликий згусток крові, місце розриву закривається. Розвивається тимчасова ендокринна залоза - жовте тіло, яке виділяє гормон - прогестерон. Жовте тіло найчастіше функціонує 14 днів, тобто другу половину менструального циклу.    Під впливом підвищеного рівня прогестерона після овуляції в слизової оболонці матці розвиваються криптовидні залози. У цьому стані матка найбільш підготовлена до вагітності.

    Розрізняють жовте тіло менструації і жовте тіло вагітності в разі запліднення яйцеклітини. 3 настанням вагітності жовте тіло продовжує функціонувати протягом усієї вагітності (жовте тіло вагітності) і увесь період лактації (жовте тіло лактації).

     Таким чином, друга фаза менструального циклу, що зв'язана з утворенням жовтого тіла в яєчниках і залоз у матці, називається  секреторна.

   Якщо запліднення не відбулося, жовте тіло перебуває в стадії зворотного розвитку, починається дозрівання нового фолікула, а в матці настає відторгнення слизової оболонки і зв'язана з цим кровотеча (менструація).

Це цікаво:

• Припинення менструацій відбувається у віці 40-58 років (в середньому, в 47-50 років), в період клімаксу відбувається згасання репродуктивної функції. Час настання менопаузи (клімактеричний період, що характеризується нерегулярністю або повним припиненням менструацій) залежить більшою мірою від спадковості, проте деякі захворювання і лікарські втручання можуть викликати раннє настання менопаузи.

Повідомлення :

                                    Фізіологічні особливості жінки  і міфологія

Міфологія майя пояснює походження менструації як покарання за порушення жінкою соціальних правил шлюбного союзу. За повір'ями майя, менструальна кров перетворюється в змій та комах, що використовуються в чорній магії, до тих пір поки допомогою її не відродиться місячна богиня.

У традиційному культі Непалу існує практика вшанування обраних маленьких дівчаток як втілень богині Теледжу, що передувала ще тринадцятому століттю. Згідно з легендою, богиня грала в кістки з правителем Непалу, поки той не образив її своїми хтивими поглядами. Ображена Теледжу присягнулася з тих пір ніколи не повертатися в країну, окрім як в образі молодої дівчини Кумарі. C цього часу існує культ шанування дівчаток Кумарі, живих втілень Теледжу, які вважаються такими до настання першої менструації, після якої богиня, нібито, покидає тіло. Важка хвороба, серйозна втрата крові внаслідок травми, і навіть сміх, також розцінюються як відхід богині, і є для дівчини причинами для повернення до звичайного життя

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

 Скласти сенкан на тему «яйцеклітина» та «сперматозоїд»

Наприклад:

Яйцеклітина

Кругла, велика

Живить, запліднюєтся, забезпечує

Це жіноча статева клітина

Яйце

 

Сперматозоїд

Рухливий, маленький

Пливе, проникає, запліднює

                                                 Це чоловіча статева клітина

Живчик

 

.Заповнити таблицю:

Порівняння статевого дозрівання дівчат і хлопців

Ознаки	Дівчата	Хлопці
Первинні статеві ознаки
Вторинні статеві ознаки

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_____, дати усні відповіді на (??). 

 

 

Урок 67. Тема « ВАГІТНІСТЬ. ЕМБРІОНАЛЬНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ. ПЛАЦЕНТА, ЇЇ ФУНКЦІЇ»

Цілі уроку: продовжити формувати знання учнів про зміни в організмі жінки під час вагітності та пологів; ознайомити із термінами вагітності та процесом народжування дитини; розвивати уміння порівнювати зміни в організмі жінки та появи нового життя; уміння спостерігати за організмом вагітної жінки (мами, сестри, знайомої), уміння логічно мислити та робити відповідні висновки; виховувати бережливе ставлення до жінки – як носія нового життя та етичне ставлення до вагітної жінки в загальному.

Очікувані результати: учні:

оперують термінами:  ембріональний розвиток, гамети (сперматозоїд, яйцеклітина), запліднення, зигота, вагітність, плацента

характеризують:  розвиток зародка і плода;  розвиток дитини після народження;  функції плаценти;

пояснюють:  вплив факторів середовища та способу життя батьків на розвиток плода

висловлюють судження:  про залежність розвитку дитини в материнському організмі від здоров’я матері, її поведінки;

обґрунтовують судження: про вплив нікотину, тютюнового диму, алкоголю на розвиток плода;

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, проектор, ноутбук.

Основні поняття та терміни: вагітність, вагітна жінка, пологи, акушер, доношений плід, недоношений плід, кювез, лактація.

 

                             ХІД УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ  УЧНІВ.

  Біологічний диктант «Так- ні»

1. Статеве дозрівання у хлопчиків починається з 11 років

2.  Менструальний цикл складається з трьох фаз

3. Жовте тіло виробляє гормон, який прискорює дозрівання наступного фолікула

4. Під час статевого дозрівання у хлопців  плечі розширюються, а таз залишається вузьким.

5. Статеве дозрівання у дівчаток  починається з 11 років

6. Тривалість менструального циклу в нормі становить 21-36 днів

7. Овуляція – це процес виходу яйцеклітини з яєчника

8. До первинних статевих ознак чоловіків відноситься ріст волосся на обличчі та низький голос

9. Перша менструація – ознака дозрівання яйцеклітини у фолікулах яєчників

10. На місці зруйнованого фолікула утворюється жовте тіло

Вірні відповіді:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
так	так	ні	так	ні	так	так	ні	так	так

 

 Інтерактивна вправа «Знайди помилку біолога»

1. Продуктами чоловічих статевих залоз є гормон прогестерон.

2. Жіночі статеві залози виділяють гормон тестостерон

3. Гаметогенез це процес утворення гормонів.

4. Яйцеклітина може мати різноманітну форму

5. Овогенез процес утворення чоловічих статевих гамет.

6. Онтогенез – індивідуальний розвиток організму від ембріона до природної смерті.

7. Сперматозоїди утворюються в яєчниках в процесі овогенезу.

8. Головка сперматозоїда має ядро та мітохондрії

9. Яйцеклітина рухається за допомогою джгутиків

10.Акросома або апікальне тільце виробляє гормон, що сприяє проникненню сперматозоїда до яйцеклітини

Перевір себе

1.  Тестостерон
2.  Прогестерон
3.  Гамет
4.  Куляста форма
5.  Жіночих
6.  З моменту його зачаття
7.  В яєчках в процесі сперматогенезу 
8.  Мітохондрії відсутні
9.  Не здатна до самостійного руху.

          10. Фермент.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

•  Ми повинні з’ясувати, чому в усіх народів вагітна жінка користується особливою повагою та турботою?

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІІІ. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Запліднення. Штучне запліднення. Вагітність.

       Джерелом зародження нового людського організму є всього – навсього дві крихітні клітинки – яйцеклітина і сперматозоїд.

• Яку подорож здійснює сперматозоїд, щоб досягти яйцеклітини, і скільки часу на це витрачається?
• Які дні сприятливі, а які несприятливі для запліднення?
• Як яйцеклітина готується до зустрічі сперматозоїда?

Сьогодні на уроці ми дамо відповіді на всі ці питання.

Пригадайте:

• Що таке запліднення? (процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин)
• Які типи запліднення бувають? Для яких організмів вони характерні? (зовнішнє, внутрішнє)
• Який тип запліднення характерний для людини? (внутрішнє)

     Під час статевого акту сперматозоїди разом з секретом додаткових статевих залоз через сечостатевий канал виводяться в жіночі статеві органи. В 1 мл сперми міститься до 100млн. сперматозоїдів. Швидкість руху сперматозоїда людини може досягати 0,1 мм в сек. або більше 30 см на годину Вони рухаються в сторону яйцеклітини, що обумовлено хемотаксисом.

https://www.youtube.com/watch?v=7ytfuyWNkzY

Проектування зображення на екран:

                                              

Запліднення відбувається у верхній частині маткової труби  після овуляції.

Пригадайте:

•          Як яйцеклітина потрапляє з яєчника до маткової труби?

Яйцеклітина потрапляє в маткову трубу завдяки скороченням війок клітин епітелію, які його вистеляють, і скороченням м’язової оболонки маткової труби.

Проектування зображення на екран:

 

                                       

Злиття сперматозоїда і яйцеклітини в матковій трубі (запліднення).

 1 - Піхва; 2 - шийка матки; 3 - порожнина матки; 4 - маткова труба; 5 - яєчник.

У процесі запліднення розрізняють два етапи:

•          проникнення сперматозоїда через оболонки яйцеклітини;
•          злиття ядер статевих клітин.

Пригадайте:

•          Як сперматозоїд проникає в яйцеклітину?

Перед проникненням сперматозоїд виділяє ферменти, які розщеплюють оболонки яйцеклітини.

 У яйцеклітину проникає головка  сперматозоїда, а хвіст відкидається.

Проектування зображення на екран:

 

   Після цього відбуваються фізико-хімічні зміни в поверхневому шарі цитоплазми яйцеклітини і утворюється непрониклива оболонка запліднення. Тобто інші сперматозоїди в клітину попасти на можуть. У заплідненій яйцеклітині відбувається злиття ядер і утворюється одноклітинний зародок - зигота з диплоїдним (подвійним ) набором хромосом. Так настає вагітність .

Але всім відомо, що в наш час дуже часто жінкам і чоловікам  ставлять діагноз «безплідність». Декілька десятків років тому жінка з таким діагнозом не могла мати дітей, а зараз на допомогу приходить метод штучного запліднення.

Повідомлення  «Штучне запліднення»

2. Ембріональний розвиток. Функції плаценти

Подорож сперматозоїда до яйцеклітини закінчується утворенням зиготи.. А що далі? Далі починається ембріональний розвиток майбутнього організму. Запліднене яйце просувається по матковій трубі і через 4 – 5 днів зародок потрапляє у порожнину матки.               Протягом  двох днів він  залишається у матці вільним, а потім на 7 – й день   занурюється у її слизову оболонку і прикріплюється до неї – імплантація.

З частини клітин зародка формуються оболонки зародка:

1) Зовнішня оболонка – має ворсинки, що проростають у кровоносні судини слизової оболонки  матки. Через них зародок дихає і живиться.                           

2) Середня  оболонка-бере участь в утворенні пупкового канатика (пуповини), де проходять кровоносні судини матері і плоду. 

3) Внутрішня оболонка -    утворює навколо зародка міхур, порожнина  якого  заповнена рідиною-плодовою водою. Вода захищає зародок від механічних пошкоджень і проникнення шкідливих речовин.

    Наприкінці другого місяця   ворсинки зовнішньої зародкової оболонки розростаються і занурюються у слизову оболонку матки, густо пронизану кровоносними судинами. Через деякий час  ця оболонка руйнується, а залишається тільки в одному місці у вигляді диска.

Це місце називається - плацента. З цього часу зародок називається - плодом, а період-плодовим

      З четвертого місяця вагітності плацента виділяє гормон - прогестерон, який сприяє нормальному перебігу вагітності.

Самостійна робота  з підручником:

• Які функції виконує плацента?

   Функції      плаценти: 

1.Захисна (плацентарний бар’єр)

2.Регуляторна (виділення гормону)

3.Живильна

4.Дихальна.

5.Видільна.

 

У 1920 році вперше в світі В. І. Леніним  був прийнятий декрет, що дозволяє аборт. Дехто говорив, що народжена дитина ще не людина, а частина тіла матері.

• А як вважаєте ви,  чи є ненароджена дитина людським життям?

 (Метод «Займи позицію»)

А давайте підслухаємо думки ембріона, який ще не народився. Дізнаємося, як йому живеться. Почитаємо сторінки цього незвичного щоденника

«...5 жовтня. Сьогодні почалося моє життя. Мої батьки про це ще не знають. Я менша, ніж яблучне зернятко, але я - уже Я. І хоча я ще не сформувалася, проте знаю, що буду дівчинкою.

19 жовтня. Я трохи підросла, але я все ще надто маленька, щоб робити будь-що сама. Мама робить для мене майже все. Найсмішніше те, що вона ще навіть не знає, що носить мене тут, просто під серцем.

23 жовтня. Мій ротик незабаром почне формуватися. Подумати тільки, приблизно через рік я буду сміятися. Пізніше я зможу говорити. Я знаю, яке я вимовлю перше слово – "мама". Хто каже, що я ще не справжня людина? Я вже людина – так само як маленька крихточка хліба вже є справжнім хлібом.

27 жовтня. Моє серденько вже почало битися зовсім самостійно. З цього моменту воно буде ніжно стукотіти протягом всього мого життя. Потім, після багатьох років воно втомиться і зупиниться, але тепер не кінець, а тільки очаток мого життя.

12 листопада. Тепер починають формуватись мої ручки. Які вони маленькі, навіть дивно. Колись вони, можливо, будуть грати на скрипці чи намалюють картину.

20 листопада. Сьогодні лікар вперше сказав мамі, що я живу тут, у неї під серцем. Ти щаслива, мамо? Мине деякий час, мамо, і я буду спочивати на твоїх руках.

25 листопада. Мої мама і тато не знають, що я просто маленька дівчинка. Можливо, вони чекають хлопчика. Чи близнюків. Адже я їх здивую.

10 грудня. Моє обличчя вже повністю сформувалося. Сподіваюся, що буду схожа на маму.

13 грудня. Зараз я вже майже можу бачити, але все ще зовсім темно навкруги. Але незабаром мої очі побачать залитий сонцем світ. Цікаво, який ти маєш вигляд, мамо?

24 грудня. Мамочко, я чую, як стукає твоє серце. Цікаво, чи чуєш ти як моє серденько стукотить? Я ледь можу дочекатися того моменту, коли буду лежати на твоїх руках і зможу торкатися твого обличчя, заглядати в твої очі. Ти чекаєш мене так само, як я чекаю тебе, мамо, чи не так?

 

28 грудня. ...Мамочко, чому ти дозволила їм вбити мене? Нам було так чудово разом... "

Сьогодні, на жаль, ми можемо говорити про цілковиту безграмотність нашого суспільства стосовно того, як застерігатись від небажаної вагітності, а також про те, які жахливі наслідки може мати аборт як для подальшої репродуктивної функції жінки, так і взагалі для жіночого організму.

  Наслідки аборту:

(проектування тексту на екран або використати як пам’ятку для кожного учня)

• аборт – найбільш частіша причина гінекологічних захворювань. Ускладнення виникають, як мінімум, у кожної п’ятої. Особлива група ризику – жінки, які не народжували;

• в результаті аборту порушується менструальний цикл (біля 12% жінок), цикли стають нерегулярними, можливі кровотечі між менструаціями;

• якщо аборт відбувся у жінки, яка народжувала, то її цикл може відновитися через 3-4 місяці; якщо ж до операції жінка не народжувала, відновлення всіх функцій може затягнутися до року і більше;

• як наслідок аборту, може бути довготривале безпліддя та позаматкова вагітність;

• аборт завжди порушує роботу ендокринної та нервової систем, знижує роботу імунної системи. Для всіх жінок насильство над власним організмом – це психологічний стрес, який може призвести до зміни психіки;

• аборт, як і інші операції, може пройти не зовсім вдало. Тоді потрібно буде лікуватися і, можливо, довгий час.

Пам’ятайте:

             Життя до народження – це диво, його необхідно берегти.

А ось послухайте ще один щоденник.

Поетапна проекція зображення на екран:

Перший день Початок мого розвитку. У перші години, не зважаючи на закони математики, відбувається поділ який веде до множення. Клітини діляться, їх кількість зростає. У цю мить визначається моя стать, колір очей, волосся і шкіри, риси обличчя, будова тіла, тенденція до високого чи низького зросту, міцне здоров'я чи схильність до захворювань...
19-21 день  Я виросла   до 2,5 мм. Починає битися  моє серце. Кров циркулює в окремій від матері системі. Формується головний і спинний мозок.
4 тижні Я  збільшилась до 0,7 см! Вже маю голівку, тулуб, формуються очі, вушка, вуста. Я стала у 10 000 разів більша, ніж у момент зачаття.
7 тижнів  Уже більше 2-х см! Стала гармонійно збудованою мініатюрною дитиною. Маю вже людські риси обличчя з очима, вушками, носиком, язичком; у яснах вже є зав'язь молочних зубів. Тіло заокруглюється і покривається тоненькою шкірочкою. Ручки, не більші від друкованого знака оклику, мають долоньки і пальчики. Маленький шлунок вже виділяє власні соки для травлення. Починаються спонтанні рухи.
8 тижнів  У своїй основі мій  організм уже сформований. Подальші зміни полягають лише у збільшенні та вдосконаленні наявних органів. Я починаю реагувати на поглажування живота, однак ці рухи мама ще не відчуває.
10 тижнів  Я вільно плаваю в амніотичній рідині. Мій  шлунок та кишечник  уже працюють, беручи поживні речовини з амніотичної рідині, яку він ковтає. Нирки контролюють об'єм рідини. Я реагую на зовнішні стимули, відчуваю біль.
12 тижнів  У рисах мого  обличчя вже можна впізнати батьків. Я вже  багато чого вмію: підгинаю ніжки, згинаю і випростовую пальчики стопи, стискаю кулачки, морщу брови, реагую на дотик. Вже помітна різниця між хлопчиком та дівчинкою. Мама може дізнатися, що в неї буде дівчинка.
4 місяці  Я в цей час дуже швидко росту. Маю  вже 20-25 см довжини, а важу біля 170 грамів. Для такого швидкого розвитку я потребую багато речовин, які отримую через плаценту від мами. Завдяки тому, що навколоплідна рідина є добрим провідником звуку, у мене  функціонує слуховий апарат. Я чує голос матері, її серцебиття, а також зовнішні шуми.
5-6 місяців  Маю приблизно 35 см довжини. Вдосконалюються всі мої органи. На закритих ще повіках з'являються вії; утворюються досить міцні нігтики на пальцях рук. Твердне скелет. Тони серця стають виразнішими.  Голівка вкрита волоссям. Я реагує на зміну температури, на зміну освітлення. Здатна проявити реакцію (реагувати поштовхами) на різні подразники. Уже всі помічають , що мама вагітна. Лікар за допомогою стетоскопа слухав моє серцебиття.
7-8-9 місяців  Зараз  я  росту найшвидше. Під кінець сьомого місяця я важила  біля 1 кг, і за медичною термінологією, вже є «здатною до життя», це значить, що мої  органи сформовані в такій мірі, що я можу жити поза лоном матері. Готуючись до народження, я вчусь смоктати: для цього поки що смокчу свій малесенький пальчик. І ось настала мить – почались пологи, майже за підрахунками. Дякую, що мене не вбили.. Я народилась!!!

З моменту зачаття до моменту появи на світ дитина збільшилася  у 6 мільярдів разів! Чи не правда, грандіозний шлях?  Цей шлях проходив кожен з нас, хто бачить зараз сонце, відчуває радість життя. Цей шлях проходить кожна зачата дитина. Не зрадьмо її - вона з такою довірою чекає зустрічі з нами.

В ембріональному розвитку людини  виділяють такі основні критичні періоди:

1. Імплантація (шоста сьома день після зачаття).

2. Плацентація (кінець другого місяця вагітності)

3. Пологи.

• Які фактори можуть впливати на розвиток ембріона?

Фактори, що впливають на розвиток ембріона:

•    забруднення навколишнього середовища, ліки, наркотики, засоби побутової хімії;
•    материнські стреси;
•    спадкові фактори;
•    недостатнє харчування і дефіцит води;
•    інфекційні захворювання;
•    алкоголь і паління.

«Мозковий штурм»

• Що ж повинна пам’ятати вагітна жінка, щоб народити здорову дитину?

      Здебільшого жінка під  час вагітності народжує одну дитину. Але є випадки народження одночасно двох, трьох і більше дітей.

•                Чому таке може трапитись? (самостійна робота з підручником)

Однояйцевві близнята розвиваються з однієї зиготи, яка поділялася на два (іноді більше) фрагменти на певних етапах розвитку зародка.

Різнояйцеві близнята розвиваються з двох або кількох зигот, які утворилися в разі запліднення двох  або кількох яйцеклітин.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1. «Закінчить речення»

• Процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин називається… (заплідненням)
• В результаті процесу запліднення утворюється …(зигота)
• Запліднення відбувається у … (матковій трубі)
• Кількість сперматозоїдів, які проникають у яйцеклітину…(один)
• Сперматозоїд проникає у яйцеклітину завдяки….(ферменту акросоми)
• Час, через який сперматозоїди досягають порожнини матки…(30 хвилин)
• Кількість хромосом у соматичній клітині людини…(46)
• Кількість хромосом у статевій клітині людини…(23)
• Статеві хромосоми жінки…(ХХ)
• Статеві хромосоми чоловіка….(ХУ)
•  Визначення статі в людини залежить від…(наявності Х- або У – хромосоми в сперматозоїді, що запліднює яйцеклітину)
• Нестатеві хромосоми називають…(аутосомами)

2.«Мозковий штурм» 

• На думку багатьох,  людина  має щастити у трьох випадках: від кого народитися, у кого вчитися, з ким одружитися. Використовуючи здобуті на сьогоднішньому уроці знання,  висловіть власну думку з даної проблеми.

3. Заповнення таблиці:

                    Відмінні ознаки однояйцевих і різнояйцевих близнят

№	Ознаки	Однояйцеві близнята	Різнояйцеві близнята
1	Механізм утворення	Розвиваються з однієї заплідненої зиготи,яка поділилася на два і більше фрагментів,кожний з яких перетворився на зародок	Під час овуляції виходить відразу дві і більше яйцеклітин,які запліднюються і перетворюються на зародки
2	Подібність	Генетично однакові	Генетично не однакові (мають по 50% ідентичних генів)
		Дуже схожі між собою (часто навіть близькі родичі не розрізняють їх)	Схожі між собою не більше, ніж рідні брати і сестри
3.	Стать	однакова	Однакова або різна
4.	плацента	Мають спільну плаценту	Розвиваються самостійно і мають окремі плаценти

https://www.youtube.com/watch?v=D2ogpfi89C0&index=162&list=PLS3dH5drwWJYbWMM9zB-Q2xgnBsbkG6jS

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §____________, дати усні відповіді на (??). 

 

Урок   68.  Тема «ПОСТЕМБРІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ЛЮДИНИ. РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ’Я»

Цілі уроку: продовжити формувати знання учнів про розмноження та розвиток людини; ознайомити з особливостями постембріонального розвитку; дати поняття про вікову періодизацію онтогенезу людини, хронологічний, біологічний вік та життєвий цикл людини; розвивати уміння порівнювати фізіологічні процеси в організмі на прикладі ембріонального та постембріонального періодів, робити відповідні висновки та узагальнення; виховувати бережливе ставлення до власного організму і здоров’я оточуючих людей.

Очікувані результати: учні:

називають:  періоди онтогенезу людини;

характеризують: розвиток дитини після народження;  вікові періоди індивідуального розвитку людини;  особливості підліткового віку;

пояснюють : роль ендокринної системи в регуляції гаметогенезу, овуляції, вагітності, постембріонального розвитку людини;

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, проектор, ноутбук.

Основні поняття та терміни: хронологічний вік, біологічний вік, постембріональний розвиток, навонародження, грудний вік, акселерація.

ХІД УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ  УЧНІВ.

• Що таке плацента?
• Як відбувається ембріональний розвиток плода?
• Які правила гігієни вагітної жінки?
• Яку роль відіграє пуповина?
• Що таке індивідуальний розвиток? Як його називають інакше?
•  Які періоди виділяють в онтогенезі? Які з цих періодів ми вже вивчили?
•  Які типи постембріонального розвитку ви знаєте у тварин? (Прямий і непрямий розвиток).
• Які недоліки і переваги прямого чи непрямого розвитку?
• Який тип постембріонального розвитку має людина?

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

Поставити проблемні запитання:

* Чим підліток відрізняється від дитини;

* Чим підліток відрізняється від юнака;

*  Чим юнак відрізняється від дорослого?

Повідомлення теми та цілей уроку.

ІІІ. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Особливості вікових періодів розвитку людини: грудний період, дитинство (раннє, перше, друге), підлітковий,  юнацький

Часто діти граючись, запитують одне в одного: Як тебе звуть? Скільки тобі років?  Період, прожитий від народження до певного відлічувального моменту називається  хронологічним віком.

Біологічний вік - це сукупність анатомічних і фізіологічних особливостей організму, що відповідають віковим нормам для певної спільноти людей. Він залежить від індивідуального темпу росту, розвитку і старіння організму.  Різниця між хронологічним і біологічним віком на етапі дозрівання може сягати 5 років, а на етапі старіння – до 20 років.

В основу періодизації індивідуального розвитку покладено біологічні або соціальні принципи.

Робота в групах

• Охарактеризувати особливості вікових періодів розвитку людини:

1 група – грудний період

2 група – дитинство (раннє, перше, друге)

3 група – підлітковий період

4 група – юнацький період

Презентація груп:

                               1 група -  Характерні особливості грудного періоду

       Грудний період – триває від 10 днів до року. У цей час дитина розвивається дуже швидкими темпами. За рік довжина її тіла у середньому збільшується на 25 см. Маса здорової дитини до 4 місяця подвоюється, а до року потроюється. Швидко розвивається опорно-руховий апарат. У два місяці дитина вже може на 1-2 хв підняти головку, у 2.5 – 3 місяці починає самостійно тримати голівку,  у чотири – перевернутися зі спини на живіт. У 6 місяців вона може самостійно сидіти, у 7 – повзати, у 8 – триматись за перекладинку ліжка, ставати на ніжки, а в 10-11 місяців починає ходити. Швидко розвивається нервова система і психіка. У шість-вісім місяців у здорової дитини з’являються перші зуби, а до року їх має бути 6.

   У цьому періоді важливо повноцінно годувати дитину, загартовувати її, фізично виховувати, бо приблизно у середині грудного періоду вона втрачає той природний імунітет, який отримала від матері, і за неправильного догляду може почати хворіти.                            

2 група -  Характерні особливості дитинства

    Раннє дитинство - це період від одного до трьох років. До 2 років у дитини повинні з’явитися всі 20 молочних зубів. У цей час дитина постійно рухається, тому важливо правильно фізично виховувати й загартовувати її тіло. У цей час дитина інтенсивно розвивається, особливо швидко розвивається мова, а за нею і мислення. Потрібно дотримуватися графіка профілактичного щеплення, аби запобігти вірусним та інфекційним хворобам.

     Перше дитинство  - триває від 4 до 6-7 років. Зріст дитини збільшується на 5--7 см у рік, а маса на 2 кг. З 5-6 років молочні зуби починають замінюватися на постійні. Психічна діяльність набуває великого розвитку і дитина вже добре говорить, малює олівцями, знає багато віршів і пісень. У цьому віці формуються риси характеру. У цей період потрібно готувати дитину до школи, привчати до самостійності.

      Друге дитинство – від 6-7 років до 12 років. Діти швидко ростіть, тому їм потрібно добре харчуватися, багато рухатися, більше перебувати на свіжому повітрі.

Коли дитина іде до школи, у неї відразу зростає психічне і фізичне навантаження. Нервово-психічне напруження молодшого школяра, недотримання правильного режиму дня, недостатній відпочинок, малорухливий спосіб життя, призводить до виснаження його нервової системи, зниження опірності до інфекцій.

                               3 група -  Характерні особливості підліткового періоду

Підлітковий період - це період статевого дозрівання (від 12-13 до 15-6 років). Організм готується до дорослого життя. За нормальних умов статеве, фізичне і психічне дозрівання відбувається відповідно один до одного, причому у дівчат приблизно на два роки раніше, ніж у хлопчиків.

У цьому віці швидкими темпами збільшується ріст і маса тіла. Подальший розвиток м’язової системи відбувається за рахунок діаметра м’язового волокна. Характеризуючи вищу нервову діяльність підлітків, необхідно відзначити, що на початку цього періоду

зберігаються процеси загального збудження та послаблення всіх видів гальмування. У деяких підлітків спостерігається психічна неврівноваженість.

Раціональний режим дня, заняття спортом, створюють умови для правильного перебігу цього періоду.

                        4 група -  Характерні особливості юнацького періоду

 Юність (від 16-17 до 20-21років) — вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої людини, вибору професії, виконання соціальних функцій. У цей період закінчується видозмінення організму, яке, у зв’язку із статевим дозріванням, розпочалося в підлітковому віці. Юність — завершальний етап фізичного розвитку індивіда. У зовнішньому вигляді зникає властива підліткам диспропорція тіла й кінцівок, незграбність рухів, довгов’язість. Розвивається моторика, досконалішою стає координація рухів. Тілесна конституція, особливо обличчя, набуває специфічно індивідуального характеру. Фізичний розвиток полягає насамперед у збільшенні зросту, ваги тіла й окружності грудної клітини. Акселерація фізичного розвитку помітна і в юності. Вона виявляється в скороченні строків статевого дозрівання і закінченні росту. У юнацькому віці вдосконалюється функціонування серцево-судинної системи, нервова регуляція її діяльності. Стабілізується кров’яний тиск, серцево-судинна система стає витривалішою до навантажень. Збільшується життєва ємність легень, особливо у хлопців, витриваліше функціонує дихальний апарат. Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку удосконалення нервової системи сягає високого ступеня. Встановлюється стійка рівновага у функціонуванні ендокринної системи. Співвідношення активності залоз внутрішньої секреції стає таким, як у дорослого. Поступово зникає характерна для підлітків підвищена збудливість і неврівноваженість.

 2. Особливості вікових періодів розвитку людини: зрілий, похилий, старечий вік, довгожителі

Як після весни настає літо, так і юність змінюється періодом дорослості або зрілості.

• Як  ви вважаєте, чим характеризується зрілість?

       Похилий вік починається з 61 року в чоловіків і з 56 років у жінок і триває до 74 років. Багато людей зберігають у цей період достатньо високу професійну працездатність. У людей похилого віку зменшується ємність легень, збільшується артеріальний тиск, змінюються стінки кровоносних судин, розвивається атеросклероз. Знижується активність щитовидної залози, зменшується основний обмін, відбувається атрофія статевих залоз і зниження продукції статевих гормонів. Імунні властивості організму поступово знижуються, у зв'язку з цим у людей похилого віку послаблюється механізм опору як проти збудників хвороб різної природи, так і проти власних клітин, які переродилися, або у яких виникли мутації.

Старечий вік у чоловіків та жінок починається у 75 років. У цьому віці багато людей ще мають ясний розум і здатні до творчої праці. Старість — заключний етап онтогенезу, віковий період, який характеризується суттєвими структурними, функціональними і біохімічними змінами у організмі, які обмежують його пристосувальні можливості.

Ознаки старіння проявляються на різних рівнях організації живого організму: молекулярному, тканинному, системному і організменному.

• Назвіть ознаки старіння організму

Ознаки старіння:

• змінюється постава, форма тіла,
• зменшуються  розміри тіла ,
• з'являється сивина,
•  шкіра втрачає еластичність, що призводить до утворення зморшок,
• послаблюється зір, слух,
• погіршується пам'ять.

Старіння характеризується зменшенням надійності системи регуляції, які забезпечують гомеостаз, зокрема нервової і ендокринної. Інтенсивність процесу старіння зумовлена багатьма біологічними факторами, необхідно враховувати також роль соціального середовища.

Старіння — загальнобіологічна закономірність, притаманна всім живим організмам. Наука, яка займається проблемами старіння людини, з'ясовує основні його закономірності — від молекулярного і клітинного рівнів до цілісного організму, називається геронтологією (від грец. geron — старий).

Основним завданням геронтології є:

• добитися того, щоб тривалість життя людини відповідала визначеній її природними можливостями як біологічного виду, і подовжити її.

Скласти опорну схему анатомо-фізіологічних змін в організмі під час старіння:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Це цікаво:

• Здоров'я людини, характер її старіння та термін настання смерті на 50% залежить від способу її життя, на 20% — від спадкових факторів, на 20% — від умов довкілля, на 10% — від рівня розвитку системи охорони здоров'я.

Запитання до учнів:

• Які фактори сприяють подовженню життя?

Обговорення відповідей, складання опорної схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повідомлення:

                                       Старість великих людей

      Життя великих людей, що творили до глибокої старості, свідчить про те, що можна зберегти фізичні та творчі можливості на довгі роки, майже до самої смерті. Грецький драматург Софокл написав відому трагедію «Едіп у Колоні» на 90-му році життя. Л.М. Толстой говорив, що його мозок ніколи так ясно і так легко не працював, як у віці між 60-70 роками.

       Гете у 75—річному віці говорив про «всебічний розвиток весни» своєї душі, він дожив до 83 років і закінчив «Фауста», коли йому було 80 років. Композитор Джузеппе Верді створив оперу «Фальстаф» - блискучу комедію характерів у віці 70- ти років. Відома незвичайна працездатність художника І.К.Айвазовського. Він створив близько 6000 картин. «Для мене жити – значить працювати!» - такий був його девіз. Помер він у 83 роки, працюючи до останнього дня.

      Гюго, Ньютон, Мічурін, Павлов, Свиридов – були повні творчих сил до кінця свого життя – на восьмому-дев’ятому десятках. Великий англійський письменник Б.Шоу трішки не дожив до свого століття.

IV. Узагальнення і закріплення знань

1. Вправа «Встанови відповідність»

Установити відповідність між періодами розвитку та їх характерними особливостями:

1. грудний період 2. раннє дитинство 3. підлітковий період 4. перше дитинство

А. з’являються перші постійні зуби Б. ріст і розвиток організму переважно завершується В. відбувається глибока перебудова організму, пов’язана з початком внутрішньо секреторної функції статевих залоз Г. за рік довжина її тіла у середньому збільшується на 25 см. Д. дитина інтенсивно розвивається, особливо швидко розвивається мова, а за нею і мислення.

Вірні відповіді:

1 – Г, 2 –Д, 3 – В, 4 – А

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §_______, дати усні відповіді на (??). 

 

Урок 68.  Тема «РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ’Я»

Цілі уроку: ознайомити учнів з причинами  та наслідками захворювань органів статевої системи; робити відповідні висновки та узагальнення; виховувати бережливе ставлення до власного організму і здоров’я оточуючих людей.

Очікувані результати: учні:

застосовують знання для: запобігання хворобам, що передаються статевим шляхом, та попередження ВІЛ-інфікування

характеризують: захворювання, що передаються статевим шляхом;

висловлюють судження:  про необхідність збереження репродуктивного здоров’я молоді;

оцінюють: значення дотримання особистої гігієни юнаками та дівчатами;

виявляють ставлення: щодо здорового способу життя як необхідної умови народження здорової дитини

Обладнання та матеріали: проектор, ноутбук.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

Закінчити речення.

1. Зародковий розвиток називається …….

2. Після моменту народження настає …….. період.

3. Індивідуальний розвиток організму – це ……….

4. Перший рік життя дитини називають ………….

5. Розвиток статевих клітин носить назву гамето……….

6. Під час вагітності у жінки функціонує тимчасова залоза внутрішньої секреції - …………

7. Юнацький вік у хлопців настає у ………, а у дівчат у …….

8. Пологи – це процес …………………

9. Стать залежить від хромосом ……………..

10. Близнюки є …………… та ………………….

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

*  Які хвороби передаються тільки статевим шляхом?

* Чому так важливо щоб ваші сстатеві органи були здорові?

Повідомлення теми та цілей уроку.

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Захворювання органів статевої система, їх профілактика

• До чого призводить недотримання особистої гігієни у дівчат та юнаків?

Недотримання особистої гігієни у дівчат призводить до виникнення запальних процесів статевих органів. Тривале запалення може викликати безпліддя, а також негативно вплинути на перебіг вагітності та пологи.

У хлопців у разі недотриманні особистої гігієни в результаті проникнення хвороботворних мікроорганізмів до статевих органів, а також унаслідок сидячого, малорухливого способу життя, вживання алкоголю, гострої їжі може виникнути запалення передміхурової залози – простатит.

     Поширеною причиною виникнення захворювання статевих органів є інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)

Складання опорного конспекту:

В залежності від виду збудника ІПСШ поділяються:

• бактеріальні інфекції (гонорея, сифіліс, хламідіоз, мікоплазмоз…);
• вірусні інфекції (генітальний герпес, СНІД , папіломавірусна інфекція…) ;
• паразитарні інфекції (збудником є гриби, одноклітинні тварини): кандидоз, трихомоніаз.

«Любов - чарівна країна, лише тільки в ній буває щастя». Закоханим, як відомо, протегує прекрасна з богинь, богиня любові, Венера. На жаль, тепер закоханим нерідко супроводжують і венеричні захворювання.

Самостійна робота з підручником, завдання:

Опрацювати матеріал підручника «Захворювання, що передаються статевим шляхом» та заповнити таблицю:

Хвороба	Збудник	Симптоми	Наслідки

 

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 Виконання вправ в програмі «LearningApps.org»

 

ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «Мікрофон»  «Сьогодні на уроці я дізнався про…»

Д/З:  Опрацювати  §________, дати усні відповіді на (??). 

 

Урок 70. Тема «УЗАГАЛЬНЕННЯ. ЦІЛІСНІСТЬ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ. ВЗАЄМОДІЯ РЕГУЛЯТОРНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ»

Цілі уроку: перевірити і проконтролювати ступінь засвоєння навчального матеріалу з курсу «Біологія людини»; розвивати вміння порівнювати; сприяти розширенню кругозору учнів та розвивати інтерес до вивчення біології; виховувати дбайливе ставлення до свого здоров’я.

Обладнання: аркуші з різнорівневими завданнями І та ІІ варіантів

Тип уроку: узагальнення та систематизації знань

ХІД УРОКУ

І.  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

ІІІ. КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

1. Роздача індивідуальних карток із завданнями.
2. Інструктаж щодо виконання завдань, пояснення шкали оцінювання завдань різних рівнів складності.
3. Виконання завдань учнями

Варіант 1

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

1. Укажіть продукти чоловічих статевих залоз:

а) сперматозоїди;

б) яйцеклітини;         

в) гормон адреналін;

г) гормон прогестерон.

2. Укажіть продукти жіночих статевих залоз:

а) сперматозоїди;

б) яйцеклітини;         

в) гормон адреналін;

г) гормон тестостерон.

3. Виберіть день менструального циклу, у який відбувається овуляція:

а) 1;

б) 5;

в) 7;

г) 14;

4. Що утворюється на місці зруйнованого фолікула:

а) яйцеклітина;

б) жовте тіло;                   

в) гормон естроген;

г) гормон прогестерон.

5. Виберіть роль жовтого тіла:

а) виробляє гормон, що затримує дозрівання наступного фолікула;

б) сприяє розшаруванню слизової оболонки матки;

в) сприяє дозрівання яйцеклітини.

6. Укажіть, що називають плодом людини:

а) яйцеклітину до запліднення;

б) запліднену яйцеклітину, що почала ділитися;

в) зародок від початку утворення плаценти.

  Доповніть незакінчене речення.

1. Статеву систему людини утворюють ___________________________;
2. Чоловічі статеві клітини – це ___________________________________;
3. До зовнішніх чоловічих статевих органів належать :_____________;
4. Вихід яйцеклітини із яєчника – це ___________________________;
5. Злиття чоловічої та жіночої статевих клітин - це _________________;
6. Дисковидний орган, що зв’язує плід з організмом матері – це _;

Установіть відповідність між венеричними захворюваннями та їхніми збудниками:                                                                                                            

А) сифіліс  1) трихомонада

Б) гонорея  2) сифіліс

В) трихоманоз  3) гонорея

   4) ВІЛ

А(___) Б(___) В(___)

Установіть відповідність між функціями статевих органів людини::

А зовнішня функція сім’яників 1) утворення прогестерону, естрадіолу.

Б  внутрішня функція сім’яників  2) виділення яйцеклітини

В зовнішня функція яєчників 3) виділення сперматозоїдів

Г внутрішня функція яєчників       4) утворення тестостерону

     5) утворення адреналіну та норадреналіну

А(_____) Б(____) В(_____)Г(____)

Тестові завдання з кількома варіантами відповіді.

Виберіть із наведеного переліку функції, притаманні внутрішнім жіночим органам:                      а) утворення гормонів; б) органи, де відбувається всмоктування поживних речовин;                        в) орган, в якому відбувається запліднення; г) орган, в якому відбувається розвиток зародка і плоду; д) утворення статевих клітин;

Дати відповідь на одне питання. ( 3 бали)

1. Чому вживання алкоголю та наркотиків жінкою під час вагітності вважається небезпечним?
2. Назвіть та охарактеризуйте суть основних теорій старіння.

 

Варіант 2

Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

1. Укажіть орган, у якому відбувається процес утворення сперматозоїдів:

 а) пеніс;                

б) мошонка;

в) сім’яник;

г) передміхурова залоза.

2.  Позначте орган, за допомогою якого плід зв’язаний з організмом матері:                    а) плацента;

б) яєчник;

в) матка;

г) маткова труба;

3. Виберіть орган, який виконує функцію чоловічої статевої залози:

а) яєчник;                      

б) яєчко;

в) сім’яні міхурці;

в) передміхурова залоза.

4. Укажіть віковий період, у якому відбувається інтенсивне статеве дозрівання:                      а) молодший шкільний;

б) середній шкільний;

в) старший шкільний;

г) зрілий вік.

5. Укажіть орган, у якому відбувається запліднення яйцеклітини:

а) матка;

б) маткова труба;

в) яєчники;

 г) піхва.

6. Позначте захворювання, до якого можуть призвести запальні процеси передміхурової залози:

а) гонорея;

б) сифіліс;

в) простатит;

г) СНІД.

  Доповніть незакінчене речення.

1. Жіночі статеві клітини - це ___________________________________;
2. Чоловічі статеві клітини – це ________________________________;
3. До внутрішніх жіночих статевих органів належать :_______________;
4. Виділення сперматозоїдів у хлопчиків – це __________________;
5. Злиття чоловічої та жіночої статевих клітин - це __________________;
6. Шнуроподібний  орган, що постачає плід поживними речовинами  – це _________;

Установіть відповідність між венеричними захворюваннями та їхніми збудниками:                                                                                                            

А) сифіліс  1) трихомонада

Б) гонорея  2) сифіліс

В) трихоманоз  3) гонорея

   4) ВІЛ

А(___) Б(___) В(___)

Установіть відповідність між функціями статевих органів людини::

А зовнішня функція сім’яників 1) утворення прогестерону, естрадіолу.

Б  внутрішня функція сім’яників  2) виділення яйцеклітини

В зовнішня функція яєчників 3) виділення сперматозоїдів

Г внутрішня функція яєчників       4) утворення тестостерону

     5) утворення адреналіну та норадреналіну

А(_____) Б(____) В(_____)Г(____)

Тестові завдання з кількома варіантами відповіді.

Виберіть із наведеного переліку назви венеричних хвороб: а) псоріаз; б) гонорея;                            в) пневмонія; в) сифіліс; г) туберкульоз; д) трихоманоз; е) СНІД;  є) генітальний вірус

Дати відповідь на одне питання. ( 3 бали)

1. Які особливості підліткового періоду. Чому саме підлітки мають здатність найбільше піддаватися різним впливам поведінки інших людей, у тому числі й негативним?
2. Яке значення має дотримання гігієни статевих органів?