Консультація для вихователів "Стрес у дітей"

Стрес у дітей

У дітей стрес може виникнути, коли вони стикаються із чимось новим або несподіваним.

Поширеною причиною стресу у маленьких дітей є складна ситуація вдома — домашнє насильство, розлучення батьків або смерть близької людини.

З віком кількість джерел стресу зростає, оскільки діти проходять через значні зміни в житті: нові компанії друзів, більше завдань, доступ до соціальних мереж і новин у світі. Важливо пам’ятати, що діти, як губки, вбирають усе, що відбувається навколо. Вони помічають, коли батьки перебувають у стресі, і можуть реагувати на емоційний стан рідних.

Діти не завжди мають розвинений емоційний інтелект або достатній словниковий запас, щоб висловити свої емоції. Водночас молодші діти можуть не розуміти, що насправді відбувається, через свій вік і рівень розвитку. Для них нова ситуація може бути незвичною, дискомфортною, неочікуваною, навіть страшною.

2. Фази і компоненти стресу

У ході розвитку стресу спостерігають три стадії:

1. Стадія тривоги. Це найперша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: у людини учащається подих, трохи піднімається тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення, вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений особистісний контроль ситуації.

Усе разом покликано мобілізувати захисні можливості організму і механізми саморегуляції на захист від стресу. Якщо цієї дії досить, то тривога і хвилювання вщухають, стрес закінчується. Більшість стресів дозволяється на цій стадії.

2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес фактор, що викликав, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи "резервний" запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.

3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму. Стрес "захоплює" людини і може привести його до хвороби.

Стан стресу може бути гострим або приймати хронічний характер. Раніш вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальні ситуації. У цьому випадку ми маємо справу з гострим стресом. Зараз особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження, є причиною хронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв характер епідемії.

Ознаки та симптоми стресу в дітей

У стані стресу наш організм виробляє гормони адреналін і кортизол. Вони готують нас до негайних дій, також відомих як реакція «бийся або біжи». Це може впливати на дитину та проявлятися у такому.

Фізичні прояви:

•         Поверхневе дихання, пітливість і прискорене серцебиття.
•         Головні болі, запаморочення та проблеми зі сном.
•         Нудота, розлад травлення або проблеми з травленням.
•         Збільшення або втрата ваги через переїдання чи недоїдання.
•         Часті болі та нездужання.

Емоційно-ментальні прояви:

1.     Дратівливість і злість, спалахи гніву або відстороненість від родини та друзів.
2.     Нехтування обов'язками, зниження ефективності виконання завдань або труднощі з концентрацією.
3.     Емоційний дистрес, наприклад, постійний сум або плач.

Ці симптоми часто можуть призводити до ще більшого стресу. Важливо допомогти дитині знайти спосіб упоратися, щоб вона могла діяти відразу, щойно такий стан виникне.

Важливий спосіб зняття психічної напруги - це активізація почуття гумору. Суть почуття гумору не в тім, щоб бачити і почувати комічне там, де воно є, а в тім, щоб сприймати як комічне те, що претендує бути серйозним, тобто зуміти поставитися до чогось хвилюючого як до малозначної і невартому серйозної уваги, зуміти посміхнутися або розсміятися у важкій ситуації. Сміх приводить до падіння тривожності; коли людина посміялася, то її м'язи менш напружені (релаксація) і серцебиття нормалізоване.

Здатність зберігати спокій і врівноваженість завжди є головною відмітною ознакою ідеального захисту від потрясінь. Завдяки їй зношування нервових вузлів значно сповільнилося. Тому, якщо вас не відволікають будь -які дрібні неприємності, ви досягнете більшого.

Перша позитивна функція стресостійкості – захист організму від негативного впливу на здоров’я людини. Багатьом знайомий стан, коли, навіть, після невеликого перезбудження виникають: головні болі, нездужання, млявість, втома, піднімається тиск, частішає серцебиття та інші неприємні відчуття, пов’язані з погіршенням здоров’я. З медичної точки зору, під час стресу різко збільшується рівень кортизолу*. Саме за рахунок підвищення цього гормону відбуваються зміни стану людини, але не в кращу сторону.

Наступною функцією, можна назвати легке і незалежне існування у всіх життєвих сферах.

Стресостійка людина, у будь-яких умовах, може виконувати поставлене завдання. Її не відволікають: шум, сторонні питання, заздрість колег, сімейні проблеми. Такий індивід завжди виділяється з маси – спокійний, упевнений в собі, самодостатній. Це людина – лідер. З будь-якої, навіть, найекстремальнішої ситуації (пожежа, потоп, повінь і т.п.) вона знаходить вихід. Грубість, агресію, глузування, плітки, інтриги вона пропускає повз себе, просто не помічаючи.

Тривожність: види, ознаки, причини. Тривожність — це схильність переживати емоційне хвилювання, тривогу, що виникають у ситуаціях невизначеної загрози якійсь очікуваній події і виявляється у прогнозуванні несприятливого її завершення. Тривожна дитина живе у стані постійного безпричинного страху, напруження від думки: «Аби чогось не сталося». Підвищена тривожність робить поведінку дитини метушливою, неспокійною, розсіяною. Такий емоційний супровід значно зростає в умовах особистої відповідальності за щось і негативно позначається на характері, котрий набуває рис невпевненості, заниженої самооцінки, внутрішнього конфлікту між високим рівнем домагань і низькою самооцінкою своїх можливостей та успішності.

Підвищена тривожність дитини багато в чому залежить від способів спілкування з нею батьків. На думку Е. Г. Ейдеміллера є висока вірогідність розвитку тривожної дитини у тих батьків, які виховують її за типом гіперпротекції (надмірна турботливість, безліч обмежень і заборон, постійне смикання). Під пресингом суворого контролю дитина втрачає впевненість у собі, поступово втрачає своє психологічне здоров'я.

Ознаки корисної тривоги

•         Реалістичні й обґрунтовані
•         Пов’язані зі зрозумілим і високим ризиком
•         Допомагають мобілізуватися і долати труднощі
•         Приводять до концентрації уваги й енергії
•         Контрольовані у часі й короткострокові
•         Не заважають жити

Втім, як і будь-яка комплексна система, система тривоги також може «виходити з ладу», формуючи страх там, де насправді небезпеки немає, чи змушуючи нас постійно переживати про загрози, які малоімовірні й на які ми не маємо впливу.

Ознаки шкідливої тривожності

•         Нереалістичні, надумані, спотворені
•         Пов’язані з низьким ризиком, перебільшені
•         Забирають людину до віртуальної реальності своїх переживань
•         Енергія витрачається на хвилювання, а не на вирішення проблеми
•         Важко контрольовані у часі й тривають довго
•         Заважають жити та функціонувати

Згідно зі статистикою, тривожність як проблема характерна для кожної восьмої дитини. Коли дорослі не в змозі допомогти дитині впоратися зі звичайною тривогою, остання здатна перерости в розлад, що супроводжуватиме її життя не тільки в підлітковому, а й навіть у дорослому віці. 25 % дітей віком 13–18 років мають тривожні розлади, а 5,9 % – досить серйозні.

Що викликає тривожність у дітей?

У одних дітей тривожність спричинена взаєминами в сім'ї, у інших є результатом виховання або пов'язана з оточенням, у якому вони зростають. Розгляньмо причини тривожних розладів у дітей.

1. Генетична схильність

Дослідження не підтверджують, що тривожність передається спадково. Однак діти ризикують набути тривожний розлад, якщо такий є в кого-небудь із батьків або близьких родичів.

2. Навколишнє середовище

Якщо дитина щодня перебуває в стресовому стані через конфлікти в родині, не виключена ймовірність розвитку в неї тривожного розладу.

Крім того, тривожний розлад може розвинутися в дітей, які зазнали словесного або фізичного насилля.

Також такі розлади виникають, якщо дитина:

•         стала свідком злочину або жорстокого поводження;
•         пережила сімейну трагедію (наприклад, розлучення батьків або смерть близького родича);
•         мала суттєві зміни в способі життя через зміни у фінансовому становищі родини тощо.

3. Стан здоров'я

У деяких дітей тривожність з'являється внаслідок хвороби, яка потребує госпіталізації, тривалого лікування та зміни способу життя.

Симптоми тривожності в дітей

Хвилюючись, дитина виявляє певні ознаки поведінки. Щоб вчасно розпізнати появу тривоги, звертайте увагу на такі симптоми:

1. Дитина надмірно турбується про все.

2. Дитина відчуває дратівливість і перепади настрою.

3. Дитина має постійне відчуття втоми.

4. Дитині годі зосередитися на чому-небудь.

5. Дитині важко засинати, тому що вона часто хвилюється вночі через негативні події, що сталися вдень.

6. У дитини змінюються харчові звички, погіршується апетит.

7. Дитина почувається покинутою.

8. Дитина відчуває ірраціональний страх із приводу когось або чогось.

9. Дитина вередує і відмовляється розлучатися з батьками.

10. Дитина шукає способи уникнути ситуацій, речей або людей, котрі викликають у неї занепокоєння.

11. Дитина боїться смерті. Це викликає в неї панічні атаки.

12. Дитина легко лякається.

13. У дитини низька самооцінка.

14. У дитини мало друзів, практично немає соціального життя.

15. Дитина хвилюється через погані події ще до їх початку.

16. У випадку компульсивних розладів у дитини повторюються дії й думки.

Діти, які піддаються тривожності, не завжди розуміють причини своїх почуттів. Вони можуть почуватися безпорадними й переляканими.

Нажаль, настав такий період, коли ми змушені по декілька разів на день бігати в укриття. В деяких містах люди проводять там багато часу і залишаються ночувати. У сховищах перебувають дорослі і діти. І основна задача батьків в цей важкий період – заспокоювати та відволікати від жахіття дітей.

Коли лунає сирена, люди беруть з собою тільки найнеобхідніше, і не завжди є можливість прихопити ігри, іграшки та книги. Тому, пропоную детальніше зупинитися на тому, як розважити дітей в укритті.

Гра «Крокодил»

У «Крокодил» можна грати як удвох, так і великою компанією. Суть гри – відгадати загадане слово, яке показує інший учасник за допомогою мови тіла.

Для початку потрібно визначити, хто перший буде загадувати і показувати слово. Один гравець загадує якесь слово іншому, щоб решта учасників його не чула. Він повинен пояснити його жестами, не розмовляючи та не видаючи жодних звуків. Решта намагаються його відгадати. Перемагає той учасник, який називає правильний варіант.

Гра «Трилітрова банка»

Це словесна гра для компанії. В ній можуть приймати участь, як діти, так і дорослі.

За допомогою алфавіту вибирається літера: один гравець мовчки в голові перебирає літери алфавіту, а інший його зупиняє. На якій літері зупинив, з тієї починається гра.

Всі учасники по черзі називають слова на цю літеру, що позначають предмети, які можна покласти у трилітрову банку. Хто не сказав – вибуває з гри.

Наприклад, обрано букву «М». Варіанти слів: молоко, масло, морозиво, мастихін, м’ячик, мак, морква, маска тощо.

Гра «Запитання»

Один гравець ставить запитання – другий має відповісти на нього теж запитанням. Гра триває до того часу, поки хтось не зможе поставити наступне питання. Наприклад: Ти сьогодні робив зарядку? – А чому ти цікавишся? – Хіба це секретна інформація? Тощо.

Гра «П’ять слів»

Обираємо 5 абсолютно не пов’язаних між собою слів. Використовуючи їх, кожен учасник має скласти невелику розповідь.

Гра «Слова»

Дорослий називає будь-яке слово, наступний гравець повинен придумати інше слово, що починається на останню букву першого. Наприклад: ніж – жук – ковбаса – ананас – слон.

Гра «Міста»

Дорослий називає будь-яке місто, наступний гравець повинен придумати інше місто, що починається на останню букву першого. Наприклад: Київ – Валенсія – Ялта – Абу-Дабі.

Гра «Паровозики»

Дорослий говорить будь-яке слово, наприклад, пес. Перший гравець повторює його та додає наступне – пес прокинувся. Далі кожен наступний учасник по черзі додає своє слово, повторюючи попередні. В результаті має вийти ціла розповідь.

Гра «Дзеркало»

Учасники мають загадувати один одному слова в їх «дзеркальному» відображенні. Наприклад: «літс» – стіл, «адов» – вода, «околом»- молоко і т. д.

Гра «Так – ні»

Потрібно вибрати ведучого. Він загадує якесь слово. Гравці мають ставити будь-які запитання, на які можна дати відповідь «так» або «ні», щоб відгадати це слово. Хто перший відгадав слово, той стає ведучим.

Гра «Багато слів»

Обираємо велике слово. З його букв кожен гравець на своєму аркуші має скласти та записати багато коротких слів, або скласти та запам’ятати. Наприклад, гідроелектростанція: дрон, станція, трос, роса, танк, стан, танок, корона, нація і т. п. Перемагає той, хто більше складе слів.

Гра «Я загадав»

Потрібно вибрати ведучого. Він має розповісти про загадане слово, не називаючи його. Наприклад: «Блакитне, чисте, прозоре, безхмарне» (небо), «Легкий, круглий, гумовий» (м’яч).

Гра «Рима»

Називаємо чотири випадкові слова, на які шукаємо риму, та вигадуємо коротенькі вірші.

Гра «Складаємо казку»

Кожен учасник має сказати по реченню, щоб скласти казку.

Гра «Асоціації»

Один гравець називає слово, наступний – свою асоціацію на це слово, тобто – перше, що спадає на думку, коли чуєш слово.

Гра «Малюємо картину»

Називаємо слово. Кожен учасник по порядку розповідає, яку картину він бачить, коли вимовляє це слово. Наприклад, ліс. Для одного гравця слово «ліс» означає: велику кількість дерев, де живуть хижі тварини, для іншого – це місце, в якому гуляє сім’я, для третього – це сонячна галявина, на якій ростуть гриби та ягоди.

Гра «Синоніми»

Називаємо слова, та шукаємо до них синоніми.

Гра «Антоніми»

Називаємо слова й шукаємо до них антоніми.