ВПЛИВ сучасних інформаційних ТЕХНОЛОГІЙ НА ОСВІТНІ ПРОЦЕСИ об’єктів навчання

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

ПИСЬМОВИЙ ЗВІТ

НА ТЕМУ:

«ВПЛИВ сучасних інформаційних ТЕХНОЛОГІЙ
НА ОСВІТНІ ПРОЦЕСИ об’єктів навчання»

Підготувала:

Студентка 1-го курсу (магістр), спеціальність 053 психологія, практична психологія, з дисципліни: філософія освіти

Юлія Е. Войнарович

Викладач:
доктор філософських наук,
професор С. О. Терепищий

Ужгород/Київ/Лубни - 2023

ЗМІСТ

ЗМІСТ

ВСТУП

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

АНАЛІЗ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Сучасні інформаційні технології, які сьогодні є доступними для отримання необхідних знань учню, студенту, чи будь-якій особі яка проявляє до цього зацікавленість, за останні 10 років набули значного розвитку. Цей процес, безумовно, пришвидшений критичними зовнішніми факторами, які виникли на життєвому шляху дорослих та дітей цілого світу, зокрема України. Жодна особа не залишилася поза цим процесом, і прямо чи опосередковано кожна сім’я має справу із роботою чи навчанням у дистанційному режимі, за допомогою сучасних технологій, таких як  онлайн-ресурси, інформаційні сайти, блоги, канали, програми, навчальні та робочі платформи, відео та текстові ресурси, онлайн бібліотеки та школи, розробки майстрів та спеціалістів, у яких викладений їх досвід, інтереси та ін.), поширені різноманітними шляхами за допомогою мережі інтернет, і які можливо отримати у дистанційному режимі при наявності мінімального набору технічних засобів, мотивації, інтересу, особистої зацікавленості та вмінь поставити правильно запитання про об’єкт пізнання, а також наявних певних навичок користування доступними сьогодні комп’ютерними засобами та пристроями (Кравцов та ін. 2013).

Швидка зміна режиму роботи та методів навчання, що виникла як наслідок аналогічних змін у становленні та доступності «цифрового» навчання і отримання інформації швидко та легко, спричиняє певні наслідки – адаптації учня до нових умов навчання, методів та способів отримання, роботи, засвоєння інформації, потрібної для отримання певного конкретного знання. Швидкість такої адаптації як на рівні особистості, так і на всіх інших рівнях – до організації та світової системи освіти загалом потребує уваги і нерідко на початкових етапах цих змін викликає ряд проблем, таких як наявність необхідного технічного забезпечення, доступу до ресурсів, набуття певних правил роботи із інформацією, її достовірністю та якістю, цензурою, освоєння нових методів збору, освоєння, аналізу матеріалу для навчання, тощо (Кравцов та ін. 2013).

Мета даної роботи полягає у проведенні дослідження у сфері наявних сучасних технологій для навчання та освіти, з увагою на роль інтернету, соціальних мереж, а також наявність та доступність електронних навчальних матеріалів для забезпечення навчального процесу та самоосвіти.

Серед важливих питань дослідження виділили наступні у вигляді поставлених завдань:

1. Визначення та опис переваг і недоліків наявних сучасних технологій у ключі їх впливу на якість та доступність освіти, навчання.

2. Яким чином наявні технології змінюють сприйняття навчального матеріалу.

3. Якою є роль викладача та студента за наявності та доступності до сучасних технологій та як вона змінилася із розвитком інтернет системи та дистанційного навчання.

4. Вплив сучасних можливостей освіти та навчання на мотивацію учня/студента/викладача.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Робота над поставленою метою вимагала застосування описових методів та методів аналізу, систематизації наявних наукових знань при роботі із літературою наукового напрямку, а також залучення власного досвіду роботи у якості вчителя та науковця. Всього опрацьовано 16 наукових джерел.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
 

У науковій літературі термін «інформаційні технології» визначається як сукупність методів і програмно-технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі та подання інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості щодо керування актуальними проблемами (Вища освіта в Україні, 2004). Види інформаційних технологій подані у наступній схемі (Схема 1: онлайн ресурс, розробка уроку).

Мета використання інформаційних технологій в освітній галузі – забезпечення ефективної інформаційної підтримки навчально-виховного процесу. На схемі 2 показано можливості сучасних інформаційних технологій у цьому напрямку (онлайн ресурс, розробка уроку).

Схема 2.

Використання в навчальному процесі різних технологій навчання сьогодні стоять на першому плані як у практиці навчання, так і в наукових дослідженнях сфери освітніх послуг (Клопов, 2005). Очевидно, що з розвитком інформаційних систем, виникла потреба у змінах до технологій навчання в освіті. Приклади таких технологій та їх застосування показано на наступній схемі (Схема 3: онлайн ресурс, розробка уроку).

Схема 3.

Комп'ютеризація, використання технічних засобів і різноманітних психолого-педагогічних методів у навчанні сьогодні значно полегшують організаційний та навчальний процес в освіті. Використання технічних засобів дозволяють безперервно розвивати і поширювати навчальний процес, скорочуючи об’єм аудиторних занять, та збільшити можливості дистанційного навчання. В цьому ключі значної зручності у роботі додають наявні різні типм комп’ютерних програм, призначених для організації навчального процесу (Стефаненко, 2004). Приклади таких типів програм показані на схемі 4 (онлайн ресурс, розробка уроку).

У науковій літературі також висвітлюється перспектива та актуальність використання технологій віртуальної реальності у практичній частині освіти, що дозволяє значно підвищити якість навчального процесу (Філософія освіти, 2021). Формування такого освітнього середовища тільки розпочато і ще непоширене повною мірою, таким чином у ньому є актуальна потреба. Одним із наявних прикладів застосування віртуальної реальності є використання спеціальних середовищ на основі освітніх платформ і відповідного устаткування. Передбачається, що застосування таких технологій дозволить школярам якісно навчатися у роботі із проектами, здобуваючи необхідні навички легко і доступно, а головне із повною мотивацією з боку учня.

Схема 4.

Разом із цим актуальною виявляється потреба у відповідній підготовці педагогічного складу, що дозволяє говорити про процес безперервного навчання педагогів, вчителів, допоміжного персоналу освітніх закладів, та потребу у наявності відповідних навчальних курсів у цьому ключі.

На останок, варто розуміти і потребу у продовженні використання класичних технологій навчання у тих елементах та напрямках, де дистанційно необхідні навички та уміння здобути практично неможливо (як комунікативні, взаємодії, вирішення конфліктних ситуацій, роботі в команді, тощо). Таким чином є зміст розробляти та впроваджувати у систему освіти засоби оптимального поєднання методик нового покоління та класичні (Соколюк, 2021).

Інформатизація освіти сприяє розкриттю особистісних якостей людини, збереженню та розвитку індивідуальних можливостей та формуванню необхідних пізнавальних якостей, навичок до системного самовдосконалення; забезпечення комплексності та системності здобування необхідних знань, у взаємозвязку із різними науками для формування цілісної картини світу. Застосування комп'ютерів в освіті, на думку, П. В. Стефаненка, дасть якісно змінити методи й організаційні форми навчання, що, у свою чергу, створить передумови для значного підвищення інтенсивності та самостійності, індивідуалізації підходів до процесів навчання (Стефаненко, 2004).

Модель дистанційної освіти з'явилася у 90-х роках ХХ ст. яку, на думку Р. В. Клопова, слід розглядати як технологію теленавчання або телеосвіти. У цьому випадку телеконференції виступають головною формою взаємодії між учасниками освітнього процесу. Така модель кардинально змінює організацію освіти, що яскраво виявляється в тому, що на її базі набули активного розвитку онлайн школи та університети як форма сучасної освіти.

Таким чином нові інформаційні технології дають змогу учасникам освітнього процесу розвивати навички комунікації, що на початковому етапі розвитку цих технологій було ускладненим, і позитивом великим є те, що спілкування може відбуватися між учасниками із всього світу, а отже кордони між людьми скоротилися у напрямку доступності та легкості обміну інформацією, досвідом та знаннями. Також, саме ця система може найбільш адекватно й гнучко реагувати на потреби суспільства забезпечувати реалізацію конституційного права на освіту кожного громадянина країни (Клопов, 2005).

Фахівці зі стратегічних проблем освіти дистанційну форму навчання називають освітньою системою XXI століття. В світі на неї зроблено величезну ставку, оскільки результати суспільного прогресу, раніше зосереджені на техносфері сьогодні концентруються на інфосфері. Дистанційне навчання входить у XXI століття як одна з найефективніших систем підготовки та безперервної підтримки фахівців високого кваліфікаційного рівня. Дистанційна освіта у світовій практиці зарекомендувала себе як ефективна форма навчання дорослих, що сприяє розвитку особистості дорослої людини. Дистанційне навчання входить в XXI століття як одна з найефективніших систем підготовки і безперервної підтримки високого кваліфікаційного рівня фахівців. Система дистанційної освіти дає рівні можливості студентам, цивільним і військовим фахівцям, безробітним у будь-яких районах країни і за кордоном реалізувати свої права на освіту й одержання інформації. Саме ця система може найбільш адекватно й гнучко реагувати на потреби суспільства та забезпечувати реалізацію конституційного права на освіту кожного громадянина нашої країни (Клопов, 2005).

АНАЛІЗ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОС ЛІДЖЕННЯ

Переваги і недоліки наявних сучасних технологій у ключі їх впливу на якість та доступність освіти, навчання різні дослідники бачать загалом у 3 ключах – навчальної діяльності та мотивації до навчання, полегшенні організаційної роботи, зміні ролей та режиму роботи викладача, студента, учня (Схема 5: власна розробка в mindmeister). У таблиці 1 представлено аналіз огляду літератури у ключі поставлених вище завдань. Сьогодні в освіті є нагальна потреба у запровадженні та інтенсивному використанні наявних сучасних комп’ютерних і інформаційних технологій для забезпечення навчання необхідної якості, і результати наявних наукових досліджень показують, що застосування таких технологій допомагає у підвищенні якості засвоєння учнями навчального матеріалу та підвищує їх мотивацію до навчання і істотно впливає на процес одержання знань (Гончаренко, Кучук, 2011).

Треба розуміти, що із впровадженням таких кардинальних змін щодо введення у повсякденну діяльність інформаційних технологій, виникає і ряд потреб щодо здобування нових знань та методів і впровадження інших підходів до ряду звичних класичних сфер життя, таких як:

Схема 5.

Таблиця 1.

Переваги і недоліки наявних сучасних технологій у ключі їх впливу на якість та доступність освіти, навчання

збереження власного здоров’я, розвиток інших, кардинально навичок, як дисципліна, самосвідомість, системність, чітке розуміння мети, вміння чітко ставити запитання, швидко і правильно обирати, синтезувати та аналізувати необхідну інформацію, у безперервному доступному її достатку на цей момент.

Разом з цим є потреба у розвитку супутніх технологій, таких як штучний інтелект, що допомагає необхідні, деякі навички отримати із допомогою «машини».

Очевидно, що наявні технології кардинально змінюють сприйняття навчального матеріалу, як  і роль викладача та студента із розвитком інтернет системи та дистанційного навчання. Глобальним досягненням у цьому є полегшення отримати необхідну освіту та збільшення мотивації до навчання за рахунок новизни, ефекту неочікуваної для того, хто навчається, подачі матеріалу.

 Різні компанії та організації шукають сьогодні у випускників вищих навчальних закладів ті якості, які можуть бути сформовані у процесі спілкування того, хто навчає, і того, хто навчається, а саме: здатність критично мислити й ефективно спілкуватися як в усній, так і в письмовій формі; уміння працювати в групах, причому як в своїй власній галузі, так і в суміжних дисциплінах; уміння швидко адаптуватися до нових технологій; знання глобального навколишнього середовища та культурних особливостей, що необхідно для роботи в умовах всесвітнього розподілу праці.

У процесі проектування інфраструктури інформаційно-освітнього середовища та освітнього й дослідницького процесів навчального закладу, розроблення й управління навчаль-ним контентом доцільно включити: магазини додатків і навчального контенту (App Store), які забезпечують можливість дистанційного/віддаленого доступу до електронних освітніх і наукових ресурсів, їх завантаження, відтворення, рейтингування, редагування, обмін досвідом щодо використання їх тощо; засоби комп’ютерної лінгвістики із застосуванням технологій штучного інтелекту (синтез мовлення, розпізнавання мовлення, голосовий пошук, автоматичний переклад тексто-вої та мовленнєвої інформації); засоби геолокації та геопозиціонування (визначення місцеположення у просторі; пошук географічних об’єктів; отримання довідкової картографічної інформації; побудова треків пересування тощо). За умов запровадження цих засобів перед суб’єктами освітнього процесу постає питання переосмислення власної ролі та місця не лише в освітній та інших видах діяльності, але й у життєдіяльності та суспільстві (Калініна, 2013; Готько, Чайковська, 2015). 

У процесі проектування до об’єктів інформаційно-освітнього середовища можливо та педагогічно доцільно використовувати ще й такі засоби навчання як: геймифікація (gamification) освітнього, наукового та дослідницького процесу з використанням методів, характерних для комп’ютерних ігор, які застосовуються з урахуванням специфіки ігрового мислення в неігровому просторі; такий підхід дає змогу забезпечити по-етапне занурення суб’єктів у процес навчання, отримувати вимірюваний зворотний зв’язок, забезпечувати динамічне коректування поведінки того, хто навчається; мультимедійні та інтерактивні технології для моделювання і прогнозування виучуваних процесів і явищ, експериментів (імітація на комп’ютері реального досліду або мисленнєвого експерименту (тренажери, теле-присутність, віртуальні лабораторії, віртуальна реальність, доповнена реальність тощо); соціальні медіа для сумісного формування і використання колективного знання (соціальні мережі, блоги, теги, вікі-проекти, соціальні мультимедіа, соціальні пошукові системи та сервіси закладок, соціальні геоінформаційні системи, багатокористувацькі мережеві ігри, віртуальні світи тощо) (Топузов, 2012; Бочаров Б. П., М. Ю. Воєводіна, 2015).

ВИСНОВКИ

Таким чином наявні інформаційні технології змінюють сприйняття навчального матеріалу у бік покращення якості мотивації та навчання, побудови та реалізації навчального процесу, разом з тим, що виникає ряд додаткових потреб, вмінь, навичок, для того, щоб ці технології полегшували і покращували освітній процес та роботу його учасників. Очевидно, що сьогодні роль викладача глобально не змінилася, він є затребуваним і є ментором, лідером, який веде у напрямку засвоєння необхідного предмету. Проте такі зміни вимагають від кожного учасника освітнього процесу певної адаптації та освоєння нових способів ведення учня, студента – вчителю, викладачу, а студенту – навички самостійності, самоосвіти, та кожному – навички самодисципліни, структурованості, системності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бочаров Б. П., М. Ю. Воєводіна. Інформаційні технології в освіті: монографія; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2015. – 197. Режим доступу: https://core.ac.uk/download/pdf/78066484.pdf

2. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

3. Вища освіта в Україні і Болонський процес: Навч. посіб. / За ред. В. Г. Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубіянко, І. І. Бабич. – К.: Освіта, 2004. – 384с.

4. Вища освіта в Україні: Навч. посіб. / В. Г. Кремень, С. М. Ніколаєнко, М. Ф. Степко та н.; За ред. В. Г. Кременя, С. М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. –327 с

5. Гончаренко М. С., Кучук Н. Г. Вплив інформаційних технологій на навчання студентів класичного університету. Вісник Харківського національного університету. Серія: Валеологія: Сучасність і майбутнє.  – 2011. – № 978. Режим доступу: https://core.ac.uk/download/pdf/46591114.pdf

6. Готько О., О. Чайковська. Інформаційно-комунікаційні технології – як сучасний засіб навчання в освіті // Молодь і ринок. – 2015. – № 4. – С. 130-134. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir_2015_4_28

7. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н. П. Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 176 с.

8. Інноваційні технології навчання української мови і літератури / Укладач О. І. Когут. – Тернопіль: АСТОН, 2005. – 204 с.

9. Калініна Л.   М., М. В. Носкова. Gооgle-сервіси для вчителя. Перші кроки новачка : навч. посіб. – Львів, ЗУКЦ, 2013. – 182 с.

10. Клопов р. В. Генезис дистанційного навчання // Педагогічний процес: теорія і практика: зб. наук. праць / Благод. фонд ім. А. С. Макаренка. –К., 2005. –Вип.2. –С. 37-46.

11. Кравцов Г. М., М. О. Вінник, Ю. Г. Тарасіч. Дослідження впливу якості електронних освітніх ресурсів на якість освітніх послуг з використанням дистанційних технологій навчання // Інформаційні технології в освіті. – 2013. – Вип. 16. – С. 83-94. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/itvo_2013_16_12.

12. Сисоєва С. Сучасні аспекти професійної підготовки вчителя // Педагогіка і психологія. –2005. – №4(49). –С. 60–66. 2.

13. Соколюк О. М. Вплив VR /AR на технології навчання й освітянські практики // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : збірник наукових праць. – 2021. – Вип. 60. – С. 108-116. http://93.183.203.244:80/xmlui/handle/123456789/9448

14. Стефаненко П. Дидактичні особливості дистанційного навчання у вищій школі // Педагогіка і психологія професійної освіти. — 2004. ― № 1. ― С. 22-32.

15. Топузов М.    О.  Розроблення змісту проектування інформаційно-освітнього середовища ВНЗ у системі  організаційно-економічного  механізму //  Вісник  Київського національного університету технологій та дизайну. – К., 2012. – No 3 (65). – С. 210–215.13.

16. Філософія освіти: навчальний посібник. – 2-ге видання / за наук. ред. академіка В. П. Андрущенка [та ін.]. – Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2021. – 348 с.     

Контактна інформація:

Войнарович Юлія Едвардівна,  тел. 0937605880;
електронна адреса: julchazizda@gmail.com