Консультація Використання елементів фітотерапії, аромотерапії,хромотерапії в корекції поведінкових і рухових розладів у гіпердинамічних, імпульсивних дітей

Про матеріал

Будь яка дитина, що прийшла у цей світ є своєрідною і бажання, потреби також різні. Для батьків родичів це в першу чергу їх частинка ні з чим незмірна і найцінніша. Для людей, держави – запорука майбутнього існування. Здоров'я дитини є інтегральною якісною характеристикою особистості і суспільства, яка включає соціальний, духовний, психічний, фізичний компоненти і дає людині відчуття внутрішньої гармонії, благополуччя і загального задоволення життям.

Імпульсивні діти це не просто постійний галас і метушня в домі, це й постійний страх за її життя і здоров'я. Не має такої щілини чи отвору, куди вона не сунула б носа чи пальця, немає заборон, яких вона не порушувала б.Важливим аспектом формування і корекції особистості імпульсивних дітей є розвиток емоційно-вольової сфери, а саме вправляння процесів зосередження на сприйманні й усвідомленні інформації здобутої рецептивним шляхом

Перегляд файлу

Консультація

 

Використання елементів фітотерапії, аромотерапії,хромотерапії в корекції поведінкових і рухових розладів у гіпердинамічних, імпульсивних  дітей

     Будь яка дитина, що прийшла у цей світ є  своєрідною і бажання, потреби також різні. Для батьків родичів це в першу чергу їх частинка ні з чим незмірна і найцінніша. Для людей, держави – запорука майбутнього існування. Здоров'я дитини є інтегральною якісною характеристикою особистості і суспільства, яка включає соціальний, духовний, психічний, фізичний компоненти і дає людині відчуття внутрішньої гармонії, благополуччя і загального задоволення життям.

Найважливіше завдання педагогів, психологів, вихователів — це турбота про здоров'я учнів, адже воно є запорукою життєрадісності, бадьорості, повноцінного розумового і фізичного розвитку, віри в свої сили.

Імпульсивні діти це не просто постійний галас і метушня в домі, це й постійний страх за її життя і здоров'я. Не має такої щілини чи отвору, куди вона не сунула б носа чи пальця, немає заборон, яких вона не порушувала б.

Причиною такої нестриманості, як правило, є тимчасове переважання сили збудження нервової системи над силою гальмування. Цей дисбаланс компенсується у 10—14-річному віці, коли дитина вже здатна контролювати себе. Проте якщо дитину переконати в тому, що вона неслухняна, некерована, неуважна, байдужа до інших, тоді вона не стане використовувати цю здатність, бо не віритиме у свої сили. Отже, головне завдання батьків гіпердинамічної дитини — не нав'язати їй негативне ставлення до себе та світу.

Імпульсивність — це особливість поведінки людини, яка полягає у схильності діяти за першим спонуканням. Імпульсивна людина по¬водиться нестримано, піддається ситуативним емоційним пориван¬ням, не враховує інтересів інших людей.

На відміну від дорослих усі діти імпульсивні, але ступінь імпульсивності різний. Імпульсивність. як індивідуальна особливість залежить від вроджених властивостей нервової системи і фіксується з початку другого року життя дитини.

Нормально, що всі дошкільники і вже молодші школярі імпульсивні, адже через свій егоцентризм вони дбають насамперед про задоволення своїх потреб. Але варто знати, що ступінь імпульсивності в різних дітей неоднаковий. Значна емоційна розгальмованість зумовлює труднощі у вихованні дошкільників і молодших школярів. 

ОЗНАКИ ІМПУЛЬСИВНОСТІ:

   невміння чекати, нетерплячість;         образи, що легко виникають і швидко минають;            дратівливість, нестриманість;

  легка   переключуваність   уваги,   схильність відволікатися;    безтурботність, легковажність, безвідповідальність;    нелюбов до одноманітної, скрупульозної роботи;   жадоба нових вражень, змін. 

Якщо ви, аналізуючи поведінку дитини в реальних життєвих ситуаціях, вважаєте, що в неї є всі сім ознак – то можна задуматись про імпульсивність, та бажано залучити до оцінки її індивідуальних особливостей інших дорослих, які добре знають цього дошкільника.

Кожна окремо  взята ознака  не свідчить про  виражену імпульсивність.

     Наявність 6-7 ознак — висока імпульсивність. 

     Наявність 3-5 ознак — середня імпульсивність. 

           Наявність 1-2 ознак — низька імпульсивність.

Причини імпульсивності:

     вікова особливість психіки дітей, пов'язана із слабкістю емо-ційно-

вольової саморегуляції поведінки, несформованістю підпоряд¬кування мотивів;

     потурання дорослими емоційній нестриманості дитини, нама¬гання

вдовільнити її найменші забаганки;

     слабка емоційно-образна пам'ять, нездатність затримати спо-нукання,

утримати мету діяльності;

 гіперактивність унаслідок переважання збудження над галь-муванням;  надмірно багате різноманітними подразниками середовище;

фізичне нездужання дитини.

Важливим аспектом формування і корекції особистості імпульсивних дітей є розвиток емоційно-вольової сфери, а саме вправляння процесів зосередження на сприйманні й усвідомленні інформації здобутої рецептивним шляхом. У поле зору дитини потрапляють чудові дарунки природи. Ми маємо розвинути здатність дитини відчувати, бачити, чути світ, збагачений різним розмаїттям звуків, форм, розмальований усіма кольорами веселки.

Працюючи з дітьми важливо використовувати у корекційній роботі природні фактори : кольори, звуки, аромати, лікарські рослини.

Задіявши весь потенціал дитячого організму , вдається не лише нормалізувати поведінку , сон дітей, зняти подразнення, заспокоїти, підвищити працездатність, розвинути пам'ять, увагу , а й поліпшити загальний стан дитини.

Фітотерапія- лікування лікарськими рослинами.

Дітям пропонуються трав’яні відвари ,а також використання трав’яних подушечок під час сну чи заняття, масажі долоньок трав’яними мішечками.Перед вживанням трав’яних чаїв обов’язково треба проконсультаватися з лікарем.

Трави, які надають заспокійливу дію на дітей:

       звіробій,

       Мелісса,

       валеріана,

       м’ята,

       подорожник,

       Лаванда,

       Соснова хвоя,

       хміль,

       материнка

       Собача,

       Череда.

Трави, які протипоказані дітям:

       рокитник,

       чистотіл,

       полин,

       пижмо,

       Листя і цедра цитрусових.

Ароматерапія для дітей

 

       В нашому житті запахи відіграють не маловажну роль. Вони зачаровують сучасної людини своїми дивовижними ароматами. Тому все частіше виникає питання, як же правильно наситити життя яскравістю запахів і які ароматерапивтические методи можна застосовувати дітям, зокрема в процесі догляду за ними. 

 

       Ще в давні часи люди всю силу ароматів рослин застосовували для усунення напруги, покращення психологічного стану, підвищення настрою, зняття втоми, зокрема і для зміцнення здоров'я всього. Зазначимо, що різні аромати навіть у доісторичних культурах займали важливе місце. В ті часи знали, що за допомогою запахів можна впливати на стан людини, так як аромати володіють енергетичним запасом різних рослин.

       В даний час в професійної ароматерапії існує велика кількість методів застосування ефірних масел, використовуваних у повсякденному житті. Стародавні люди, знали, які необхідно відбирати речовини, що є носіями цілющих запахів, які в майбутньому стали іменувати як

«ефірні олії».

Сучасні дослідження також підтвердили, що аромоолії мають досить високу протимікробну та протизапальну дію, зміцнюють імунітет, нейтралізують дію токсичних речовин і сприяють їх виведенню з організму. Окрім того, вони впливають на людську енерґетику – посилюють ауру, позитивно діють на емоції, гармонізують стосунки з оточуючими і навіть зближують людей.

Велику роль для імунної та нервової системи відіграє ароматерапія. Особливо, якщо ми поєднуємо її з дихальною гімнастикою, масажем, ультрафіолетовим опромінюванням.( спеціаліст)

1.   Суміш для підняття настрою: масло апельсина - 2 краплі, масло ілангілангу - 2 краплі.

2.   Антизастудна суміш: масло ромашки - 1 крапля, масло мандарина - 2 краплі, масло чайного дерева - 2 краплі, масло чебреця (чебрецю) - 1 крапля.

 

3.   Дитячі святкові суміші (надають позитивну дію на настрій дітей):

-   Лимон - 3 краплі, апельсин - 2 краплі, ромашка - 2 краплі.

-   Лаванда - 2 краплі, кориця - 2 краплі, троянда - 3 краплі.

-   Мандарин - 3 краплі, лимон - 3 краплі.

Оптимальний набір масел для ароматичної аптечки:

       Масло гвоздики.

       Олія герані.

       Масло лаванди.

       Масло лимона.

       Масло м'яти японської (солодка м'ята).

       Масло ромашки.

       Масло розмарину.

       Масло чайного дерева.

       Масло чебрецю.

       Масло евкаліпта.

Хромотерапія — наука, яка вивчає властивості кольорів.

З давніх-давен кольорам приписували містичні значення, позитивний або негативний вплив на людину, а особливо — на зір, адже він є найголовнішим з усіх видів відчуттів. Із 4500 кольорових відтінків учені вибрали кольори з найбільш виявленим психологічним станом: чотири основні — червоний, синій, жовтий, зелений і похідні — фіолетовий, коричневий, сірий, чорний. Залежно від того, який колір обирає дитина, а який відхиляє, можна зробити висновок про стан її здоров'я, про характер, можливості та здібності. За допомогою кольорів можна регулювати вібрації тіла дитини на таку частоту, яка б давала їй силу, здоров'я, гармонію.

Хвороби часто супроводжуються відчуттям темряви й депресії. Зняти це відчуття під силу деяким кольорам.

Оздоровлення кольором

Колір можна ввести через їжу, воду, дихання, шкіру. Шкіра має властивість убирати фарбу, якої потребує організм.

Способи оздоровлення кольором

1.Споглядання дитиною кольорової картки розміром 6 х 25 см протягом 10 хвилин.

2.Приймання ванн у кімнаті зі стінами певного кольору.

3.Перебування в кімнаті, що освітлюється фарбованою лампою.

4.Оточення дитини предметами, які мають потрібне забарвлення.

Г. Гете вважав: «Мислити цікавіше, ніж знати, але не цікавіше, ніж спостерігати». Цю думку підтверджує і народна мудрість: «Краще раз побачити, ніж сім разів почути».

Кольорове виховання є невід'ємною частиною нетрадиційного лікування дітей із вадами зору. Діти сприймають кольори інакше, ніж дорослі. Вибір кольору кожною дитиною не змінюється, доки чітко не сформується її характер. Наукові спостереження підтвердили, що діти зі складними порушеннями зору найчастіше вибирають як улюблений коричневий колір, що означає прагнення до зміцнення.

Кольорове тестування привело до висновку, що врівноважена здорова дитина перебуває в гармонії з усіма кольорами, а відхилення двох із основних чотирьох кольорів, зазвичай, свідчить про виснаження життєздатності (захворювання) організму.

Поради астрологів

Кожен день тижня має своє забарвлення: понеділок — зелений; вівторок — червоний; середа — рожева; четвер — фіолетовий; п'ятниця — синя; субота — коричнева, чорна; неділя — жовта. Якщо ви знаєте, в який день народилася дитина, колір цього дня служитиме малюкові як оберіг.

Якщо хочете уникнути хвороб, неприємностей, посилити власну енергетику, лягаючи спати, уявіть, що ви й ваші діти знаходитеся у сяйві кольору дня, в який засинаєте, а поверх цього сяйва — оболонка кольору наступного дня.

Вправи з використанням хромотерапїї

Вправа 1

Запропонувати дітям протягом хвилини дивитися на різнокольорові картки (7x7 см), доторкнутися до кожної й розкласти на столі у довільному порядку. (Корекція співвідносних дій, зняття напруження очних м'язів, розвиток зорового й кольорового сприйняття.)

Вправа 2

 

Розкласти картки в довільному порядку, запропонувати малюкові взяти той колір, який сьогодні йому найбільше до вподоби, з яким хочеться подружитися, побути довше. (Корекція співвідносних дій, розвиток зоро­вого та кольорового сприйняття.)

Вплив кольорової гами на дітей Діти, навіть найменші, небайдужі до кольорів. Якщо порівняти малят із дорослими, можна зробити висновок, що у дошкільників із вадами зору підвищена чутливість до кольорової гами. Колір у стосунках батьків і дітей, одягу, предметів, що нас оточують, може бути помічником, а може і шкодити.

Кольори бувають активні й пасивні.

Активні: яскраво-червоний, жовтогарячий, жовтий. Збуджують нервову систему, прискорюють процеси життєдіяльності.

Учені довели, що в оточенні жовтогарячого та яскраво-червоного кольорів перші ЗО хвилин діти відчувають приплив енергії, в наступну годинупівтори вони вже пере-збуджуються, стають агресивними та дратівливими. Якщо дітей перевести в оточення блакитного чи салатового кольору, то вже через 20—30 хвилин дошкільнята, як правило, стають спокійнішими, здатними до взаєморозуміння.

Стіни, штори, меблі та предмети в дитячій кімнаті можуть «працювати» з користю чи, принаймні, не завдавати шкоди дитині. Бажано використовувати гармонійне поєднання кольорів від жовтувато-зеленого і спокійних жовтих відтінків до блідо-жовтогарячого. Якщо вікна кімнати виходять на південь, підійдуть яскраво-сині або яскраво-зелені кольори, які створять відчуття прохолоди.

Потрібно знати, що у будь-якого кольору, навіть у спокійних салатового, блакитного, рожевого, можуть бути різкі, «кислотні» відтінки, не прийнятні ні для одягу, ні для дитячої кімнати.

Для очей і нервової системи малюка найкраще підходять гладенькі, однотонні стіни без малюнків. Зайчики, ведмедики, кораблики, будь-які веселі малюнки на шпалерах як правило рано чи пізно починають дратувати дитину. Намагайтеся змінювати кольори стін хоча б через дватри роки, навіть якщо вони однотонні.

Ознаки кольорів

Синьо-зелений: настрій спокійний, урівноважений, головне зараз — побільше хвалити маленького художника.

 

Синій, червоний, жовтогарячий: дитина потребує вашої уваги, вона не хоче чути пояснень.

Синьо-фіолетовий: дитини «встала» не з тієї ноги, не на жарт схвильована, хоча говорити на цю тему не хоче. Ваше завдання: з'ясувати, що трапилося.

Синьо-коричневий: дитина емоційно закрита й нізащо не розповість, чому розкидала по кімнаті іграшки чи не вивчила уроки. Краще зараз не з'ясовувати з нею стосунки, а просто не залишати її наодинці, не давати їй сумувати.

Синьо-чорний: у дитини занижена самооцінка. Найкраще зараз сказати їй, що вона найрозумніша, найкрасивіша, що дорослі, які її сварять, теж бувають неправі. Можливо, дитина перевтомлена, їй необхідний відпочинок.

Червоний (жовтогарячий), зелений: дитина весела, слухняна, в неї чудовий настрій, вона прагне до самостійності.

Жовто-зелений: дитина хоче вразити вас будь-якими можливими способами, і якщо негайно не прочитає у ваших очах схвалення, то можна чекати епатажних вчинків, наприклад, розмальованих шпалер...

Червоно-жовтий: зараз для дитини головне — це спілкування. Уважно вислухайте всі її розповіді. На знак подяки за вашу увагу вона, хоч і ненадовго» може стати ідеально слухняною дитиною.

Червоно-зелений: напевно, ваша дитина на когось дуже ображена, хоча навряд чи зізнається в цьому. Непогано було б з'ясувати: а раптом на вас?

 

Червоно-бурий, жовтогарячий: дитина от-от влаштує «багато шуму з нічого», їй необхідна емоційна розрядка. Що швидше малюк «викине» свої почуття, то швидше заспокоїться. Не поспішайте його карати за емоційний вияв.

Ось такі підказки дають діти уважним батькам.

Абетка кольору

Учені довели, що за тим, який колір ми обираємо або який нам зовсім не подобається, можна визначити, чого в характері, емоціях людини вдосталь, а чого — обмаль. Пропоную обрати кольори, які вам до вподоби, і закреслити ті кольори; які не подобаються. За обраними кольорами ви зможете зрозуміти себе. Такий тест можна виконувати вдома з дітьми, щоб визначити, чого не вистачає вашій дитині, над чим потрібно працювати, а яких рис удосталь.

Синій — колір вірності. Найбільше підходить синій колір для медитацій і релаксації (розслаблення). Як правило, цей колір люблять товсті, адже він символізує задоволення та здійснення. Символ традицій, неминучих цінностей. Хто віддає перевагу синьому кольору, той потребує спокійного і впорядкованого оточення, в якому події розвиваються плавно і традиційно.

Людина відчуває потребу в довірі від інших, інші можуть довіряти їй. Якщо ж людина відкидає синій колір, вона відкидає існуючі дружні, сімейні, професійні стосунки, тому що вони не відповідають її високим вимогам.

Жовтий колір символічно відповідає со­нячному теплу, веселощам. Жовтий — колір надії, чекання більшого щастя, завжди спрямований у майбутнє, рветься вперед до нового, сучасного, такого, що розвивається. Той, хто віддає перевагу цьому кольору, бажає позбутися існуючих труднощів, знайти вихід, що принесе полегшення. Йому властива поверхневість у справах, схильність до змін, нетерплячі пошуки альтернативних рішень. Якщо жовтий колір відкидається, це означає, що людина розчарувалась у своїх надіях, відчуває навколо себе порожнечу, почувається ізольованою і відрізаною від інших.

Червоний виражає життєву силу, нервову активність, потяг отримувати результати, домагатись успіху, імпульсивність, волю до перемоги, сильне бажання всього того, що може сприяти насиченості буття. Людині, яка відкидає червоний колір, не вистачає життєвої сили, їй може здаватися, що її обступили проблеми, які неможливо вирішити.

Зелений указує на сталість поглядів, самосвідомості, високу оцінку свого «Я». Людина, яка надає перевагу зеленому кольору, хоче підвищити впевненість у своїй цінності, наполегливо намагається відстоювати власні претензії, чіпляється за створений ідеалізований образ або очікує, що інші будуть виявляти до неї повагу за ті цінності, якими вона володіє. Якщо людина відкидає цей колір, вона хоче звільнитися від напруги, викликаної невизнанням.

Фіолетовий. Людина, яка надає перевагу фіолетовому, не лише хоче сама зачаровувати інших, але й знаходитися у стані зачарованості. Цей колір подобається емоційно та інтелектуально незрілим людям, школярам, жінкам у період вагітності. Людина, котра відкидає цей колір, не хоче зв'язувати себе ніякими зобов'язаннями, поки не визначиться позиція інших людей.

Коричневий — колір емоцій, пов'язаних із фізичним станом організму. Якщо людина відчуває хворобу або фізичний дискомфорт, цей колір психологічно відіграє для неї ве­лике значення. Часто він подобається тим, у кого немає сімейного оточення, стабільного відчуття фізичного задоволення та безпеки.

Сірий. Людина, яка віддає перевагу цьому кольору, хоче від усього відгородитися, залишитися вільною від будь-яких зобов'язань, ні в чому не брати участі, сховатися від зовнішніх впливів і стимулів. Участь такої людини в будь-якій справі здійснюється дистанційно — вона ніби стоїть осторонь і спостерігає за своїми діями. У народі цих людей називають «сірими кардиналами» або «сірими мишками».

Чорний колір передає ідею небуття, зникнення. Людина, яка обирає цей колір, як правило, дуже хворіє, повстає проти долі, схильна діяти необачно, нерозважливо або зовсім нереалізована в житті. Людина, котра заперечує чорний колір, демонструє бажання не відмовлятися від долі, контролювати свої дії та рішення.

Білий — це чистий аркуш, на якому ще буде написана історія.

Ознаки змішаних кольорів

Синьо-чорний: абсолютний спокій.

Сіро-синій: спокій, небажання зв'язувати себе ніякими зобов'язаннями.

Синьо-коричневий: фізична потреба у м'якому поводженні, турботі інших із метою домогтися особистого контролю.

Синьо-фіолетовий: прагнення до ніжності, тонкості почуттів, до ідеалізованих стосунків.

Синьо-жовтий: бажання розуміти й бути зрозумілим, емоційна незалежність;

Синьо-червоний: гармонія, активність у співробітництві, емоційне задоволення, співробітництво і взаєморозуміння.

Сіро-зелений: самоствердження, самоповага, почуття престижу, іноді — крайня обачність у справах.

Синьо-зелений: точність, логічність, охайність, можлива педантичність, контроль.

Зелено-червоний: діяльність та ініціатива, спрямована на підвищення особистого авторитету і престижу.

Зелено-жовтий: корисливе честолюбство і діяльність, спрямовані на завоювання, визнання інших і самого себе.

Зелено-фіолетовий: прагнення завоювати прихильність навколишніх, не зв'язуючи себе ніякими зобов'язаннями і не беручи на себе ніякої відповідальності.

Червоно-жовтий: жага досліджень, освоєння нових сфер, дія заради дії.

Зелено-чорний: патологічна впертість і нетерпимість до впливу ззовні.

Жовто-чорний: категоричність — або «так», або «ні», свавільні рішення.

Червоно-чорний: драматизація, імпульсивні надмірні бажання.

Сіро-червоний: імпульсивність, необдумані дії з надією, що не настане відповідальність і наслідки.

Червоно-фіолетовий: зачарування есте­тичним, що хвилює і збуджує.

Жовто-фіолетовий: зачарування, жага пригод.

Фіолетово-коричневий: зачарування тим, що приносить насолоду: смачна їжа, предмети розкоші, красивий одяг.

Сіро-фіолетовий: естетичне сприйняття, добре розвинуте почуття прекрасного.

Червоно-коричневий: самозадоволення та здійснення своїх бажань.

Жовто-коричневий: необмежена воля, існування без проблем та обов'язків, повна внутрішня безпека.

Фіолетово-чорний: потреба в наслідуванні, бажання стати частинкою чогось (когось).

Сіро-жовтий: нерішучість, невпевненість.

Зелено-коричневий: вимога спокою, потреба в щиросердності.

Сіро-коричневий: виснаження, необхідність уваги.

Коричнево-чорний: самоприниження, відчуття безцільності, відмова від усього, крім фізичного задоволення.

Сіро-чорний: небажання мати з навколишнім середовищем ніяких взаємин.

«Кольорові» діти

Якщо спостерігати, яким кольорам фарб чи олівців надає перевагу дитина, можна дізнатися про неї багато важливого.

«Жовті» діти

«Жовта» дитина — фантазер, жартівник, вільна у спілкуванні, розкута. Така дитина надає перевагу кубикам, залізячкам, які оживляє силою своєї уяви. Любить гратись одна. У дорослому віці, як правило, захоплюється різними видами діяльності. Живе майбутнім, але в сьогоденні непристосована до навколишнього, непрактична.

«Рожеві» діти

Ніжні, слабкі, сентиментальні. Ці якості частіше притаманні дівчаткам, коли такі риси властиві хлопчикові, він проявляється яскравіше, як особистість.

«Червоні» діти

Відкриті, активні, енергійні. Батькам із ними дуже важко. Жваві, непосидючі, ламають іграшки. Висока працездатність визнача­ється прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу.

Серед яскравих політиків, керівників найчастіше зустрічаються «червоні».

«Бірюзові (синьо-зелені)» діти

Серйозні, принципові, вольові, уважні. Бояться критики. Не випадково в подальшому стають чиновниками й адміністраторами. Ці кольори асоціюються з водою та льодом, гордістю й егоїзмом. Дуже важливо таку дитину оберігати від зайвої регламентації, надмірної опіки, надавати більше свободи, підтримувати й заохочувати ініціативу.

«Сині» діти

Спокійні, врівноважені, люблять усе робити повільно, обмірковуючи. Такі діти віддають перевагу душевній дружбі. На противагу «червоним» вони люблять віддавати, а не отримувати.

«Фіолетові» діти

Особливо чутливі та збудливі. Більше за інших потребують підтримки й підбадьорювання.

«Фіалкові» діти

Ознаки таких дітей — ніжність, почуття самотності. Вони, як правило, музично обдаровані.

«Коричневі» діти

Зазвичай мають: первинні і вторинні вади розвитку або проблеми у колі сім'ї, порушення життєвого ритму, неспокій, роздратованість. Потребують індивідуальної корекційної роботи.

«Сірі» діти

 

Надання переваги сірому — перша ознака втоми. Несміливі, замкнуті, тихі. Потребують розвитку позитивних емоцій, комунікативних навичок, «опромінення» червоним і зеленим кольорами.

«Чорні» діти . Сумні, замкнуті, як правило, побували у стресовій ситуації. З такими малятами потрібно проводити індивідуальну роботу для р   

  Дитина і колір – ці поняття тісно взаємопов’язані. Адже діти за своєю природою відкриті до багатобарвності нашого світу. Діти особливо гостро потребують багатоколірності, веселковості, різнобарвності. 

      Колір для дитини- особлива «чарівна паличка» у будь-яких критичних, проблемних, «особливих» ситуаціях.

    Колір є потужним стимулятором емоційного та інтелектуального розвитку дитини-дошкільника, дитини – молодшого школяра. Тому педагогам його доцільно використовувати як альтернативний метод корекції первинних та вторинних порушень у дітей; ослаблення, залучати до ігор, що викликають позитивні емоції.

 

 

 

 

Поради батькам імпульсивних дітей

1.     Перш за все, визначте умови, які впливають на дитину найбільш несприятливий збудливий вплив. Намагайтеся зайвий раз не наражати дитину впливу таких умов.

2.     Введіть у його діяльність різні ігри, під час яких він може вчитися стримуватися і регулювати свою діяльність. Це можуть бути як рухомі ігри, так і навчальні, наприклад такі, як "Говори - не говори" по команді, "Заборонений рух", "Їстівне - неїстівне". Заохочуйте його у всіх випадках і відразу, не відкладаючи на майбутнє, коли він намагався стриматись.

3.     Намагайтеся давати дитині короткі, чіткі і конкретні інструкції.

4.     Постарайтеся заздалегідь обговорити з дитиною правила поведінки в тій чи іншій ситуації.

5.     Частіше надавайте дитині право вибору, при цьому він повинен пояснити, чим зумовлений його вибір. Необхідність пояснювати причину своїх вчинків допоможе дитині краще усвідомлювати їх, а значить, контролювати свою поведінку.

6.     І, нарешті, найголовніша порада. Спілкуючись з імпульсивним дитиною, зберігайте спокій. Пам'ятайте, що дитині передається ваше збудження.

 

pdf
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Додано
23 лютого
Переглядів
146
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку