Контроль за виконанням домашнього завдання, як одна з дієвих форм організації навчальної діяльності учнів з математики

 

 

 

Гуменюк Тетяна Іванівна

вчитель математики
вищої категорії
Старосолотвинської
ЗОШ І-ІІІ ступенів

Бердичівської районної ради
Житомирської області

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Форма навчання учнів - урок

Урок засвоєння нових знань

Урок формування вмінь і навичок

Урок застосування знань, умінь і навичок

Елементами уроку узагальнення і систематизації знань

Структуру уроку перевірки, корекції знань, умінь і навичок

Комбінований урок

Розділ 2.  Етап перевірки домашнього завдання

Навчально-виховне завдання етапу.

Зміст етапу.

Умови досягнення позитивних результатів:

Показники виконання навчально-виховного  завдання етапу

Розділ 3. Прийоми перевірки й система оцінювання домашніх завдань

Прийоми перевірки домашніх робіт за затратами часу

Специфіка перевірки домашніх робіт при навчанні в малих групах.

Пролонгована перевірка домашніх завдань із математики

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Двадцять перше століття – це століття інформаційного перевантаження. Об’єм інформації в світи збільшується в геометричній прогресії (кожен рік в два рази)[1]. Тому необхідністю сьогодення є не самі знання, а знання про те де і як їх застосовувати. Пріоритетною метою шкільної освіти стає розвиток в учнів здатності самостійно ставити навчальні цілі, проектувати шляхи їх реалізації, контролювати й оцінювати свої досягнення.  [2] І перше,і друге, і третє -  результат діяльності. Діяльність – це вирішення задач. Тому поняття «діяльнісний підхід» є актуальним на сьогодні. Зокрема, у новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти читаємо: «Діяльнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти» [3]З пасивного споживача знань учень стає активним суб’єктом освітньої діяльності.[4]

Де і хто може навчити учня регулювати свою діяльність? Відповідь очевидна – на уроках. Адже урок займає дві третини часу, проведеного в школі. Саме уроки повинні стати місцем планування діяльності школяра. Спочатку з обов'язковою допомогою вчителя, а згодом звести допомогу дорослих до нуля. А що ми знаємо про цю технологію? чи Маємо ми інструментарій (алгоритм) постановки мети для організації навчальної діяльності? чи маємо ми знання про вікові особливості учнів для здійснення усвідомленого планування навчальної діяльності? чи Вміємо ми об'єктивно оцінювати діяльність дитини? І якими критеріями для цього користуємося?

В цілому ми вже багато розуміємо про організацію уроку, вміємо його планувати та організовувати. Обговорюючи дану проблему постає питання: «Що головне в уроці?». Підласий в своїй книзі «Продуктивний педагог» відповідає на це питання так: «Праця!… Поставивши основою уроку працю, а результатом праці – продукт, ми з’ясуємо все: мету, організаційні форми, діяльність учнів, функції вчителів». А кожна праця як відомо має бути оцінена.

Актуальність Якщо запитати учнів, який предмет в них найулюбленіший, то навряд чи більшість з них назвуть математику. Одні вважають, що цей предмет їм не під силу, інші – що знання з математики не знадобляться у житті. Не секрет, що математика завжди вважалася і вважається одним із найскладніших навчальних предметів. І причини такої думки різноманітні: нерозуміння матеріалу, з боку учнів, а звідси - невміння виконати зав­дання - це основна причина втрати інтересу до предмета, неуважність – одна з найпоширеніших причин низької успішності. Щоб подолати перелічені причини треба постійно здійснювати контроль за якістю і вести облік знань учнів на уроках математики. Контроль за освоєнням вивченого звичайно починається із перевірки домашнього завдання.

 Погляди на домашню роботу учнів і у науковців, і у практиків різноманітні: одних приваблюють технології, де домашні роботи є добровільними або домашні завдання задаються але не всім, інші - категорично не згодні із скасуванням обов'язковості домашнього завдання. «Якщо вчасно не поглибити у пам’яті слід, прокладений на уроці, він зникне, і на наступний урок учень прийде майже стерильним. І починай усе спочатку» [5].

Американський педагог Л. Фенкель у своїх працях говорив, що навчання з домашніми завданнями підвищує навчання на 30%, щоденна перевірка домашньої роботи на початку уроку додає ще 50% приросту ефективності.

Учні, нажаль, при виконанні домашніх завдань не рідко використовують збірники «Готові домашні завдання», користуються «підказками» Інтернету, допомогою батьків та проста списують домашні завдання в однокласників. Як наслідок – задачі та приклади, виконані учнем вдома – це охайно переписані готові розв’язування в зошиті. Дуже цінні способи боротьби з неминучим списуванням та підвищення самостійного виконання домашньої роботи, прийоми її перевірки можна знайти у досвіді В.Шаталова, І.Груденова, О.Єпішева тощо. Але важливо розібратися у важливих деталях і тонкощах організації контролю за виконанням домашнього завдання так як не всі  традиційні способи перевірки домашнього завдання:

•                 дозволяють своєчасно та в повному обсязі дати уявлення про компетенцію учня з даної теми,
•                 дають можливість корегування помилок учнів своєчасно,
•                 охоплюють всіх учнів під час фронтального опитування.

Як підсумок – вчителю тяжко побачити процес просування кожного учня, що у кожної дитини «болить». І, отже, для кожної дитини прописати індивідуальну «таблетку», за допомогою якої він зможе розв'язати свої «труднощі». [6]

Виходячи з вищевикладеного, виникає наступна наукова проблема: яким чином підвищити ефективність існуючих методик перевірки виконання домашніх завдань щодо контролю за домашньою навчальною діяльністю кожного учня.

Об'єкт дослідження: організація роботи на етапі перевірки домашньої роботи з математики учнів V - IX.

Предмет дослідження:  різні форми контролю виконання домашніх завдань з математики.

Мета дослідження:  вдосконалення процесу навчання математики шляхом:

 1) розробки прийомів перевірки домашнього завдання та їх застосування; 

 2) встановлення впливу цих способів на кінцеві результати навчання учнів при вивченні курсу математики; 

Гіпотеза дослідження:  якщо вчитель буде систематично і різноманітно використовувати різні форми контролю за виконанням домашнього завдання, то буде підвищуватися мотивація самостійного виконання домашньої роботи кожним учнем, та як похідна – підвищення якості навчання математики.

Завдання дослідження:

1.              Здійснити аналіз сучасного стану теорії і практики контролю знань учнів.
2.              Систематизація накопичених відомостей з проблеми контролю за виконанням домашнього завдання учнями.
3.              Експериментально перевірити ефективність цих методів.

Методи дослідження:  вирішення основних завдань даного дослідження забезпечувалося комплексом методів, які включають:

 - теоретичний аналіз і узагальнення науково-практичних досліджень з проблем контролю за виконанням домашнього завдання;

- педагогічний експеримент.

Наукова новизна в тому, що проблема контролю за виконанням домашнього завдання розглядається в контексті діяльнісного підходу до навчання учнів математики, що обумовлено новими Державними стандартами базової та основної школи.

Практична значимість: полягає в тому, що розроблені методи можуть бути ефективно використані як елементи в організації контролю.

Розділ 1. Форма навчання учнів - урок

До організаційних форм навчання, що використовують у середній школі будь-якого типу, належать урок, семінар, практикум, факультатив, екскурсія, предметний гурток, консультація, домашня навчальна робота тощо.

Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок.

Урок є живою клітинкою навчально – виховного процесу, все найважливіше й найголовніше для школяра відбувається на уроці

Урок — форма організації навчання, за якої вчитель проводить заняття з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

«Уроку приділяється не менш ніж 98% навчального часу. Кожний школяр за роки свого учнівства відвідає майже 10 тисяч уроків. Йому присвячена кожна четверта книга або брошура з дидактики. Його авторитет є таким високим і міцним, що не піддається сумніву навіть з боку найсміливіших критиків. Урок слугує полігоном для перевірки різних типів навчання: від догматичного й пояснювально-ілюстративного до проблемно-розвивального, зазнаючи новаторських методів і засобів навчання. І якщо більшість з них не витримали випробування й не сприяли результативності освіти, то сумніву піддався не урок, а ті чи інші теоретичні положення й рекомендації, що випливають з них.»[7]

Попри велику кількість різноманітних уроків, які проводяться в школі з усіх навчальних предметів, усі вони мають однакові елементи (етапи). Так, кожен урок розпочинається з мобілізування учнів на навчальну роботу. Називають його організаційним моментом. Найчастіше після організаційного моменту вчитель розпочинає опитування учнів, під час якого перевіряє домашнє завдання. Центральне місце у переважній більшості уроків займає пояснення вчителем нового матеріалу. Обов'язковим є й закріплення навчального матеріалу, яке дуже часто виділяють в окремий етап. Перевірка знань, пояснення нового матеріалу і закріплення є основною частиною уроку. На багатьох уроках важливим їх елементом є самостійна робота учнів. Значущим етапом є й повідомлення учням домашнього завдання. Ці структурні елементи відіграють на різних уроках неоднакову роль — залежно від побудови уроку загалом, його структури.

Розглядаючи форми організації занять із математики, зупинимося на різноманітних класифікаціях типів уроків (Ю. Б. Зотов, Ю. І. Мальований, М. І. Махмутов, М. В. Метельський, Л. Л. Момот, Н. О. Морева, І. А. Новик, В. О. Онищук, В. Ф. Паламарчук, П. І. Підкасістий, А. В. Хуторський, І. М. Чередов та інші). Найбільш вдалою з них є класифікація, в основу якої покладено дидактичну мету і місце його в загальній системі уроків. Згідно з цією класифікацією розрізняють такі типи уроків: урок засвоєння нових знань; урок формування вмінь і навичок; урок застосування знань, умінь, навичок; урок узагальнення і систематизації знань; урок перевірки, корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок.

Сукупність, послідовність і взаємозв'язок елементів для кожного типу уроку різні.

Урок засвоєння нових знань передбачає:

- перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань;

- повідомлення учням теми, мети і завдань уроку;

- мотивацію учіння школярів;

- сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами того, що вивчається;

- узагальнення і систематизацію знань;

- підсумок уроку;

- повідомлення домашнього завдання.

Урок формування вмінь і навичок має такі елементи:

- перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок;

- повідомлення учням теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів;

- вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні й пізнавальні вправи);

- первинне застосування нових знань (пробні вправи);

- самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням);

- творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи);

- підсумок уроку;

повідомлення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок охоплює:

- перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок;

- повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивацію учіння школярів;

- осмислення змісту і послідовності застосування способів виконання дій;

- самостійне виконання учнями завдань під контролем і з допомогою вчителя;

- звіт учнів про роботу і теоретичне обґрунтування одержаних результатів;

- підсумки уроку;

- повідомлення домашнього завдання.

Елементами уроку узагальнення і систематизації знань є:

- повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація учіння школярів;

- відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань;

- узагальнення та систематизація основних теоретичних тверджень і наукових ідей;

- підсумки уроку;

- повідомлення домашнього завдання.

Структуру уроку перевірки, корекції знань, умінь і навичок утворюють:

- повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів;

- перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять;

- перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення;

- застосування учнями знань у стандартних і змінених умовах;

- збирання виконаних робіт, їх перевірка;

- аналіз і оцінка;

- підсумок уроку;

- повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок передбачає:

- перевірку виконання учнями домашнього завдання практичного характеру;

- перевірку раніше засвоєних знань;

- повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивацію учіння школярів;

- сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу;

- осмислення, узагальнення і систематизацію знань;

- підсумок уроку;

- повідомлення домашнього завдання.

Розділ 2.  Етап перевірки домашнього завдання

 

Урок має організовуватися й проводитися таким чином, щоб забезпечувати мотивацію навчання й позитивне емоційне відношення до нього в кожного учня. При цьому навчальна діяльність кожного учня має мотивуватися …[8] Без відгуків, без оцінювання зробленої роботи з боку вчите­ля учень не знає якості своєї роботи він не володіє найголовнішим і важли­вим у ній — результатом і, звичайно, не відчуває радості успіху або гіркоти помилок!

А тепер проаналізуємо етап уроку на якому безпосередньо здійснюється контроль за виконанням домашньої роботи.

Етап перевірки домашнього завдання.(за Ю.А. Конаржевським)

Навчально-виховне завдання етапу. Перевірити правильність, повноту й усвідомленість виконання домашнього завдання всім класом, з’ясувати причини невиконання завдання окремими учнями, усунути в ході перевірки виявлені пробіли в знаннях, навичках і вміннях; здійснювати подальше їх вдосконалювання.

Одночасно із цим мотивувати й мобілізувати сили й здібності учнів, сти­мулювати їх до успіху, формувати почуття відповідальності, наполегливість у досягненні мети, дисциплінованість.

Зміст етапу. 

1.              Виявлення факту виконання домашнього завдання всім класом.
2.              З’ясування причин невиконання завдання окремими уч­нями та вживання заходів щодо його обов'язкового виконання наступного дня.
3.              Визначення типових недоліків у знаннях і причин їх появи.
4.              Виправлення помилок, допущених учнями в домашній роботі, щоб вони не фіксувалися в їх пам’яті.
5.              Залучення, коли це можливо, до перевірки домашнього завдання учнів - консультантів з предмета, чергових.
6.              Використання взаємодопомоги й самоконтролю учнів.
7.                                                                                                                                                Осмислений вчителем своєї власної діяльності на минулому уроці.

Пе­ревірка домашнього завдання вчителем дозволяє виявити його успіхи і по­милки у виборі методики, сигналізує про темпи просування учнів, є необхід­ним засобом для підготовки конкретного уроку з урахуванням досягнутих результатів; залежно від конкретних умов і виховної мети; що переслідує вчитель, стимулюючи окремих учнів, коли це необхідно, оцінити домашню роботу.

Умови досягнення позитивних результатів:

•                  оперативність учителя, цільова спрямованість його діяльності;
•                  використання вчителем системи прийомів, що дозволяють визначити виконання домашнього завдання у всіх учнів класу;
•                  усвідомленість школярами взаємозв’язку домашнього завдання з результатами свого навчання, розуміння ними залежності цих результатів від їхньої домашньої роботи. У цьому випадку контроль досягнень учнів одночасно є й контролем виконання домашнього завдання;
•                  сформованість думки учнів про те, що «забути» виконати домашнє за­вдання неможливо, тому що його виконання обов'язково буде перевірено вчителем. Кожне неперевірене домашнє завдання з, яким учневі вдалося «проскочити», працює на безвідповідальність.

Показники виконання навчально-виховного  завдання етапу:

•             виявлення факту виконання домашнього завдання у всього класу за порівняно короткий проміжок часу (5—7 хв..), встановлення типових помилок і їхня ліквідація;
•             виявлення причин невиконання домашнього завдання окремими учнями й вживання заходів для їх ліквідації;
•             використання різних форм контролю залежно від змісту, виду й мети домашнього завдання, а також залежно від ставлення учнів даного класу до виконання домашньої роботи;
•                                                                                                                                     формування розуміння учнями зв’язків виконання їх домашньої ро­боти з результатами свого навчання взагалі.

Домашнє завдання на більшості уроків можна перевірити на початку уроку, якщо ці знання необхідні для засвоєння нового матеріалу. У деяких школах прийнято, що спеціально призначені учні перевіряють письмове домашнє завдання перед уроком і про результати перевірки повідомляють на початку уроку. Це сприяє і виховному ефекту, якщо тільки не перетворюєть­ся у формальність. Не виключений і такий варіант, коли домашнє завдання перевіряється наприкінці уроку. Це робиться в тих випадках, якщо матеріал домашнього завдання не був пов’язаний безпосередньо з новою темою. Мето­дика перевірки може бути найрізноманітнішою. Наявність і акуратність пись­мових, графічних і практичних завдань перевіряється під час обходу класу. Зміст роботи, її результати перевіряються фронтально за активної участі всього класу. Письмові завдання перевіряються й оцінюються вчителем вдо­ма — фронтально або вибірково. Деякі вчителі залучають для цього актив старшокласників. На початку уроку багато вчителів практикують коротко­часні письмові роботи для виявлення якості засвоєння основних елементів навчального матеріалу. Останнім часом для перевірки завдань використають тестові завдання й програмоване опитування — машинне або безмашинне, з використанням перфокарт різних конструкцій.[8]

Розділ 3. Прийоми перевірки й система оцінювання домашніх завдань

 

Наведемо приклади різних видів перевірок домашнього завдання з математики.

Прийоми перевірки домашніх робіт за затратами часу

1.Збір зошитів з домашніми роботами учнів для перегляду й перевірки виконаної  напередодні роботи. Цей прийом не на всіх учнів впливає однаково. Для учнів початкового рівня регулярна перевірка є необхідною, для сильних учнів такі перевірки можна проводити через раз або заміняти іншими, менш трудомісткими для вчителя. Величезним недоліком цього прийому є великі затрати часу.

Моя перевірка зошитів з домашньою роботою супроводжується коментуваннями з детальними поясненнями та виправленнями. Кожна помилка виявляється, аналізується, коментується (якщо це дозволяє місце біля вправи). Якщо помилка повторюється у всьому домашньому завданні, коментарі намагаюся робити стільки разів скільки вона зустрічається, інакше – роблю посилання, «дивись вище». На мою думку перевірка зошитів з письмовим домашнім завданням, особливо з математики, дає змогу побачити «логіку» помилок, підібрати завдання, аналогічні тим, що були виконанні невірно.

Проте такий спосіб перевірки має свої «плюси» і «мінуси». Помилки виявляються та корегуються із затримкою, а темп вивчення математики швидкий. Але якщо поставити за мету перевірку із затримкою то такою перевіркою учень ставиться в умови  коли учень відновлює алгоритм виконання завдання. Краще повторити вивчений матеріал через два дні ніж через дві хвилини.

2.Швидка перевірка в ході уроку правильності отриманих  удома  результатів. Вона може проводитися під час виконання учнями вправ класної роботи або невеликої самостійної роботи. Перевіряються правильність відповідей і способів їх знаходження. На пояснення, учням причин помилок у вчителя часу немає. Тому після такого роду перевірок звичайно передбачають час на роботу з учнями початкового рівня.

До швидкої перевірки домашньої роботи, на мою, думку можна віднести спосіб, який дозволяє вчителю швидко побачити проблеми кожного учня. Олівцем, на полях зошита, діти відмічають легко(Л), тяжко(Т) чи з сумнівами(С) вони виконували вправи домашнього завдання. Цей спосіб вчить учнів рефлексії. А вчитель може внести корективи в зміст уроку з врахуванням виявлених проблем.

3.Взаємна перевірка домашніх робіт учнями у своїх сусідів по парті й інших однокласників. Частіше використовуються два варіанти цього прийому:

1) обмін, учнів зошитами й перевірка виконання домашньої роботи один у одного(відповіді заздалегідь записані на дошці або спроектовані на мультимедійній дошці, картка – зразок роздана вчителем на парту);

2) відтворення на дошці одним учнем свого варіанта розв'язку домашньої роботи (у цей час клас може виконувати інші завдання: повторення усних правил, перевірка інших завдань, розминка тощо) з наступною перевіркою кожним учнем своєї роботи з перевіреним зразком.

Прийом взаємоперевірки дозволяють кожному учню відчути себе в ролі вчителя(учень, який добре засвоїв матеріал). А учень, який не виконав завдання або виконав її не самостійно, має змогу розібратися з вправою, що не зумів зробити чи виконав невірно.

4.Методом фронтального опитування вчитель з'ясовує, які результати отримані учнями при розв'язуванні завдань або прикладів. Потім звертають увагу на найбільш складні способи виконання завдань, що викликали найбільші труднощі в учнів, а потім організують самостійну роботу учнів по виконанню завдань, аналогічних тим, що задаються додому. Така робота дає подвійний результат: по-перше, учитель має можливість перевірити, наскільки самостійно учні виконували домашнє завдання, а по-друге, учні додатково вправляються в застосуванні знань на практиці й тим самим міцніше й глибше засвоюють досліджуваний матеріал, удосконалюють практичні вміння й навички.

Якщо домашнє завдання не викликало труднощів можна запропонувати відповісти на питання до роботи, які дозволяють не тільки перевірити правильність виконання, але повторити матеріал попередніх уроків.

Наприклад в 5 класі при перевірці правильності виконання прикладів на додавання та віднімання натуральних чисел відповісти на такі запитання :

1. Розмістити відповіді у порядку зростання (спадання)

2. Відповіді другого стовпчика подати у вигляді суми розрядних

доданків.

3. Скільки одиниць потрібно додати до результатів другого стовпчика,

щоб отримати круглі десятки ?

4. Які доданки утворюють число 14 ?

5. Знайти суми одиниць у результаті кожного стовпчика.

До фронтальної перевірки відносяться математичні та графічні диктанти, за допомогою яких перевіряється як теоретичний так і базовий практичний матеріал вивченої теми.

Специфіка перевірки домашніх робіт при навчанні в малих групах.

Як правило, це опитування в тій або іншій формі (усної  або письмової). Основне завдання вчителя на традиційному уроці – проконтролювати, хто і як виконав домашнє завдання. Відповідно виставляються оцінки.

При навчанні в співробітництві основне завдання вчителя – домогтися повного осмислення раніше пройденого матеріалу, з якого було дано домашнє завдання, і мета цього завдання – переконатися, чи дійсно всі учні зрозуміли даний матеріал, тобто діагностика.

Тому перш, ніж перевіряти, необхідно надати учням ще одну можливість прояснити незрозумілі в ході виконання домашнього завдання деталі. Для цього учні на початку уроку можуть поставити запитання  вчителю (до опитування!), якщо такі виникли в ході домашньої роботи. Далі має сенс організувати групи (краще не більш трьох учнів у групі), причому ті ж, у яких учні працювали на попередньому уроці, коли намагалися розібратися спільними зусиллями в новому матеріалі. Тепер вони можуть перевірити один у одного правильність виконання домашнього завдання, разом виявити складні місця й розібратися в них, попросити вчителя допомогти, якщо не зможуть зробити це самостійно. Коли група готова, роботи (підписані кожним учнем групи) здаються вчителю, якщо це письмова робота, або діти заявляють про свою готовність відповідати усно. Якщо передбачається усна перевірка, учитель може роздати групам заздалегідь підготовлені по матеріалу домашнього завдання питання. (Учитель за своїм вибором може запитати будь-якого учня.) Оцінюється така робота однаково для всіх учнів групи, але

•                 з урахуванням рівня навченості (порівняння ведеться з раніше досягнутими цим учнем результатами);
•                 кожному учневі дозволено доповнити висловлення свого однокласника, щоб також принести групі бали.

Окремо враховується й оцінюється факт взаємодопомоги.

Наприклад, під час вивчення геометрії на етапі перевірки домашнього завдання із засвоєння теореми та її доведення можна використати «Мозаїку», яка складається з окремих частин доведення теореми:

•             малюнок,
•             умова,
•             висновок теореми,
•             ідея доведення,
•             назва етапів доведення,
•             кроки та обґрунтування етапів доведення.

Самооцінка

Перевірка й оцінка домашніх завдань здійснюється вчителем на уроках (у ході опитування учнів, їхньої самостійної роботи, шляхом швидкого перегляду виконаних удома письмових завдань, при повторенні пройденого й вивченні нового матеріалу, розв'язку завдань і вправ). Також у деяких школах здійснюється й самооцінка виконаних домашніх завдань, тобто учень сам ставить собі оцінку за виконане домашнє завдання. Причому не тільки за письмову роботу, а й за усну. Яким чином це робиться?

У класі поруч із дошкою (це дуже важливо!) висить оцінний аркуш, де є прізвища всіх учнів класу й дата. Кожний з учнів перед початком занять ставить проти свого прізвища оцінку за виконане домашнє завдання.

Учитель, вивчивши оцінний аркуш, викликає до дошки тільки того, хто поставив собі високий бал. Навіщо викликати того, хто поставив собі бал початкового рівня? Він однаково нічого не скаже, буде загублений час і даремно витрачені нерви. Учень розповість матеріал швидко й зрозуміло й той же учень «початкового рівня», слухаючи його відповідь, заповнить свій пробіл.

Якщо учень три рази підряд поставив собі бал початкового рівня, то вона автоматично переноситься вже вчителем у журнал. Учень сам себе оцінив. Якщо учень поставив собі бал високого рівня, але не виконав домашнє завдання, то цей обман відразу виявиться біля дошки, тому що викликають відповідати, в основному, таких учнів.

Бали достатнього рівня має право собі поставити той, хто не певен, що знає на відмінно, але готувався до занять і двійки не заслуговує. Його так само викликають до дошки, але рідше, ніж з «високим рівнем». Бали середнього рівня в оцінний аркуш не ставиться взагалі. Це дуже важко обумовлена градація рівня знань і учні будуть активно спекулювати на її невизначеності.

Отже, є бали 12-10, 9-7 і 3-1.

Поставив собі 12-10 - викликали до дошки відповідати.

Поставив собі 3-1 - сиди на місці й слухай знаючих, але кожна третя двійка заноситься в журнал.

Крім того, ставити собі постійно 3-1 (щоб не викликали до дошки) психологічно важко. Людина змушена цілий день або кілька днів підряд дивитися на свої двійки й волею-неволею (навіть на підсвідомому рівні), у нього виникне потреба в зміні цих оцінок. Не останню роль буде відіграти й думка інших - друзів, товаришів, подруг. Бали 1-3, заховані в журналі, ніхто не бачить, а тут вони відкриті для всіх і постійно впливають на свідомість.

Звичайно, у пропонованій схемі самооцінки виконання домашнього завдання є, імовірно, і слабкі сторони. Їх потрібно виявляти й знаходити шляхи усунення. Але ясно одне - схема працює на формування в учня вміння оцінювати свою працю, виробляє почуття відповідальності й правдивості. [9]

Перевірка домашніх завдань проводиться вчителем постійно й, як правило, зв'язується з вивченим матеріалом і це обов'язковий елемент кожного уроку. Простий вихід до дошки з розповіданням правила або написанням зробленого прикладу може здатися учням нудним заняттям.

 Саме тому зараз учителі використовують інноваційні методи перевірки.  До таких методів відносяться

Постановка несподіваних питань. Несподіване питання, задане вчителем, являє собою питання, яке сформульоване трохи по-іншому, ніж завдання після параграфа. Якщо діти уважно поставилися до виконання домашньої вправи, то їм не важко буде відповісти на нього.

Рецензування усної відповіді. Самі учні уважно слухають відповідь свого однокласника й готовлять усну рецензію на нього, відзначають достоїнства й недоліки відповіді, доповнюють і розширюють її.

Коротка письмова відповідь на запитання. Учитель задає конкретне питання, на яке можна відповісти двома словами. Подібні завдання допоможуть закріпити знання й звернути увагу учнів на основні моменти заданого параграфа. Після письмової відповіді виучена теорія довше відкладеться в пам'яті учнів.

Перевірка за допомогою нових комп'ютерних технологій. Текст заданої вправи, прикладу або завдання проектується на екрані. У даному тексті кольоровим шрифтом проставляються акценти над самими складними моментами. Діти звіряють записи у своєму зошиті з тим, що вони бачать на екрані, і виправляють можливі помилки.

 На наш погляд необхідно відзначити, що перераховані вище способи перевірки домашнього завдання на шкільному уроці будуть ефективними, якщо будуть застосовуватися комплексно й систематично.

Пролонгована перевірка домашніх завдань із математики

Для підвищення інтересу учнів до виконання домашніх завдань з математики, вдосконалення системи перевірки виконання домашніх завдань, формування самоосвітньої компетентності учнів використовується пролонгова перевірка домашнього завдання.

Пролонгова перевірка використовується якщо:

1.              Задачі для домашньої роботи учні отримують не після кожного уроку, а на першому уроці нової теми і одразу на всю тему
2.              Виконання задач, заданих додому вимагається не на наступний урок, а до певної заздалегідь повідомленої вчителем дати (наприкінці вивчення теми)
3.              Учням надається можливість самостійно обирати темп своєї роботи над домашніми задачами і термін їх подання на перевірку (в обумовлених часових рамках)
4.              Задачі, здані учнями вчителю, перевіряються лише з позицій “зараховано” чи “не зараховано”
5.              Не зараховані задачі можна переробити і здати повторно; це не впливає на подальшу оцінку домашньої роботи

Контролюють домашні завдання:

•             Перевірка виконання домашніх задач за ініціативою учня
•             Поурочна перевірка знання учнями теоретичного матеріалу
•             Діагностика знань, умінь і навичок (діагностична робота після вивчення певного логічно завершеного блоку теми)
•             Усний залік на знання теоретичного матеріалу
•             Самостійна робота: відтворення в класі задач, що були задані додому

Приклад заповнення листка виконання домашніх робіт по темі розміщено на рисунку 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1

Переваги даного методу контролю за виконанням домашнього завдання:

•              Ефективно використовується початок уроку
•              Учні поставлені в ситуацію постійного вправляння в правильному розподілі свого часу і плануванні роботи
•              Домашнє завдання перестає бути примусовим і набуває для кожного учня особистісного відтінку

•              Система виконує здоров’язберігаючу функцію
•              Звільняється час для змістовного проведення дозвілля дітей
•              На випадок відсутності в школі учень має все необхідне для опрацювання матеріалу
•              Створення ситуацій успіху

•              Учень не боїться помилок

•              Створюється ситуація для реалізації потреби в спілкуванні підлітків
•              Виховується товариське ставлення учнів один до одного

•              Кожна дитина може працювати на межі своїх можливостей

•              Є умови для прискореного вивчення навчального матеріалу здібними учнями
•              Відкритий облік досягнень – інформація для класного керівника, учнів та їх батьків

•              Списування зводиться до мінімуму

РЕЗУЛЬТАТ

•              Впевненість учня в собі
•              Розвиток навичок самоорганізації та самопланування

Підвищення інтересу до виконання домашніх завдань з математики

Висновок

 

Контроль і оцінка домашнього завдання — разом з іншими факторами педагогічного процесу — являють собою мотивуючі й мобілізуючі сили й здібності учнів. Перевірка домашнього завдання — умова безпомил­кової роботи учнів, умова, щоб учня сприймали як відповідальну людину.

Якщо вчитель відмовляється від систематичного контролю за виконанням домашнього завдання або ставиться до нього недостатньо серйозно, він роз­чаровує учнів, оскільки ігнорує їх роботу, їх досягнення й тим самим не сти­мулює продуктивність їх учнівської праці. Необхідно вести справи таким чином, щоб в учнів ніколи не виникав сумнів, чи обов’язково вони повинні виковувати завдання.

Досвід кращих педагогів учить — домашня самостійна, робота учнів здо­буває серйозне педагогічне значення лише за умови її обов’язкової, система­тичної перевірки з наступним коректуванням і виправленням, коли це необ­хідно. У майстрів педагогічної праці склалася така собі приказка: «Задаєш додому — перевіряй, не перевіряєш — не задавай!»

Особливо важливо формувати в ході перевірки в учнів розуміння того, що домашня робота є продовженням й невід’ємною частиною їх навчальної класної роботи, невід’ємною складовою результату їх навчання. При іншому під­ході домашнє завдання може стати джерелом, найнебезпечніших оман, спотво­рення істин.

Без відгуку, без оцінювання проробленої роботи з боку вчителя учень не знає якості своєї праці, не володіє найголовнішим і важливим у ній — ре­зультатом і, звичайно, не відчуває радості успіху або гіркоти помилок.

Список використаної літератури

 

1. Інноваційні педагогічні технології/Укладач: Вірковський А.П. – Житомир: Інноваційний центр ЖДУ, 2006 – 48с.
2. Про обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів : лист Міністерства освіти і науки України від 29.10.07 № 1/9-651 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  evtuh-12.ucoz.ua/load/metodichna_skarbnichka/normativni_dokumenti/ pro_obsjag_i_kharakter_domashnikh_zavdan_uchniv/27-1-0-103
3. Постанова від 23 листопада 2011 р. № 1392 Київ Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://guonkh.gov.ua/reforma_osviti/zagal_os/2144.html
4. Ковалёва Г.С. Состояние российского образования. – М.: Педагогика. 2001, №2
5. Підласий Іван Павлович Продуктивний педагог. Настільна книга вчителя ТОВ «Видавнича група “Основа” 2009
6. Современная дидактика и качество образования: проблемы и решения новой школы Материалы научно-методической конференции Красноярск 2010 г.
7. Безруков В.С. В поисках перспективы//Советская педагогика. – 1986 - №6.
8. Конаржевський Ю. А. Аналіз уроку [Текст] : методический материал / Ю. А. Конаржевський. - Харків : Видавництво "Ранок", 2008. - 336 с.
9. Технологии домашнего задания http://5ballov.qip.ru/referats/preview/39987/23/?kursovaya-tehnologii-domashnego-zadaniya