Контрольні роботи 10-11 клас .Фізика, профільний рівень.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Криворізький педагогічний інститут

Відділ перепідготовки і підвищення кваліфікації

кадрів педагогічних працівників

 

 

Реєстраційний номер____________

 

 

Використання інтерактивних методів

 в процесі соціалізації учнівської молоді

під час навчального процесу

 

 

                                                                          Кваліфікаційна робота

                                                                          вчителя фізики

                                                                          вищої категорії

                                                                          КЗШ І-ІІІ ступенів 60

                                                                           Коновалової Світлани Євгеніївни

 

 

Кривий Ріг - 2016

Зміст

1.1. Робота в малих групах

1.2. «Мозковий штурм»

1.3. Симуляційні ігри (симуляції)

1.4. Займи особисту позицію

1.5. Прес - метод

1.6. «Мікрофон»

1.7. «Акваріум»

2.1. Приклади застосування роботи в малих групах

2.2. Застосування методу «Мозкового штурму» під час навчального процесу

2.3. Застосування методу «Акваріум»

2.4. Інтерактивні методи під час перевірки домашніх завдань

 

ВСТУП

Демократичні перетворення в Україні обумовили глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети, завдань, методів діяльності. Сьогодні завдання навчальних закладів  –  виховання громадянина з високим рівнем громадянської свідомості, патріотизму, активності, поваги до прав і свобод демократичного суспільства. Сучасна демократія вимагає від людини готовності і здатності  до активної участі у справах суспільства і держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав і обов'язків, себе як повноправного члена соціальної спільноти, громадянина своєї країни.

 Ці пріоритети передбачають орієнтацію на відродження національної гідності, патріотизму й громадянської зрілості особистості, що включає освіченість на рівні кращих світових зразків, гуманізм, духовність, діловитість; активну позицію кожної людини, зокрема, її самореалізацію у матеріальній і духовній сферах суспільного життя, дотримання конституційних норм тощо.   ''  Метою освіти,  -  зазначено у Законі України  «Про освіту»,  -  є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих  моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору...'' Такі глобальні завдання вирішуються у  процесі соціалізації  через засвоєння людиною особистісних цінностей, соціальних норм та  моделей поведінки. 

Складовими процесу соціалізації є:

1.  Підготовка до суспільного життя:  формування та засвоювання навичок демократичної культури, виконання громадянських обов’язків, взяття відповідальності за себе, родину, суспільство.

2.  Оволодіння загальнолюдською і національною культурою: формування цілісного світогляду,  опанування таких соціальних навичок, як моральне ставлення до людей, терпимість щодо соціальних, національних, етнічних, релігійних, статевих розбіжностей, шанування прав та свобод людини, навичок співробітництва, позитивного розв’язання конфліктів, підтримки загальної безпеки.

3.  Соціально-політична адаптація:  розвиток навичок спілкування, культури комунікацій, самопізнання, самооцінки, самовизначення; адекватної оцінки світу, політичної ситуації, власної позиції тощо.

4.  Соціально-професійна орієнтація:   усвідомлений вибір життєвих стратегій, реалізація прав і можливостей шляхом самовиховання, самовизначення, самооцінки інтересів, здібностей, нахилів, мотивації майбутнього соціального і професійного розвитку.[19]

 Ефективність соціалізації учнів у навчально-виховній діяльності освітнього закладу може зростати за умов:

• створення розвивального освітнього простору навчального закладу з метою врахування індивідуальних особливостей та можливостей самоактуалізації та самореалізації учнів;
• використання інноваційних освітніх технологій для формування цілісного світогляду, соціальної компетентності та громадської активності учнів;
• впровадження нових методів  контролю знань та оцінювання з метою формування навичок рефлексії та розвитку оцінної складової самосвідомості учнів;
• розширення рольового простору кожної  дитини за рахунок її включення у систему суспільно корисних справ, шкільного самоуправління.

Орієнтація процесу навчання на розвиток особистості, формування його компетенцій вимагають більш широкого використання активізуючих методик, інтерактивних технік у навчанні (“мозковий штурм”, дискусія у великій групі, робота в малих групах, метод базово-перехресних груп, дебати, метод “дерево рішень”, інтерв'ю, дослідження випадків тощо), які є домінуючими під час проведення  нетрадиційних уроків.

Проведення нетрадиційних уроків та позакласних заходів дає можливість доповнити і поглибити знання учнів, розвинути інтерес до предмету, формувати у них компетенції, яких потребує сучасне життя, зокрема: соціальні (брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, у суспільному житті), полікультурні (розуміння несхожості людей, взаємоповага до їхньої мови, релігії, культури), комунікативні (опанування усним і писемним спілкуванням), інформаційні (уміння здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітну інформацію), саморозвитку та самоосвіти, продуктивної та творчої діяльності.[2]

Варто зазначити, що навіть іноді переживаючи ситуацію успіху, учень може пережити емоційні потрясіння, різко змінити на позитивний бік стиль свого життя. Створена для дитини ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаємостосунках з оточуючими, для подальшого руху учня вгору сходинками розвитку особистості. В цьому повинні бути зацікавлені вчителі й батьки, адже дитині необхідно створити психоемоційний комфорт не тільки в школі, а й вдома. Головна мета діяльності вчителя - створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному учню відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри в свої сили.

Завдання вчителя - допомогти особистості дитини вирости в успіху, дати можливість відчути радість від подолання труднощів, дати зрозуміти, що в житті нічого не дається дарма - скрізь треба докладати зусиль. А успіх буде еквівалентний затраченим зусиллям. У житті постійно відбувається чергування успіхів і невдач. Та все ж існує деякий баланс між ними, який при активній пошуковій повединці учня може бути переміщений у напрямі до успіху. Інтерактивні технології виховують одну із найцінніших якостей - стійкість у боротьбі з труднощами. [4]

З'ясуємо суть інтерактивного навчання. Спочатку охарактеризуємо основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Залежно від участі учнів у навчальній діяльності Я.Голант виділяв активну і пасивну моделі. Але термін “пасивна” є умовним, оскільки “пасивність” - це визначення низького рівня активності учнів, переважно їх репродуктивної діяльності.

Інтерактивне навчання - різновид активного. Слово “інтерактив” від англійського “interact”, де “inter” - взаємний, “act” - діяти. [2]

Пасивна модель	Активні модель	Інтерактивна модель
Учні слухають і дивляться (лекція - монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворення опитування учнів)	Учень вступає в діалог з учителем, виконує творчі завдання (самостійна робота, творчі домашні завдання)	Форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну мету - створити комфортні умови навчання, коли кожен учень відчуває свою успішність (колективне, групове і т.д. навчання)

     Мета дослідження – визначити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність впровадження інтерактивних технологій як засобу  активізації пізнавальної діяльності на уроках і розвитку соціальної компетентності та громадської активності учнів.

    Відповідно до мети було встановлено завдання дослідження:

1. проаналізувати та класифікувати історичну, науково – методичну та педагогічну літературу по проблемі дослідження;

2. розглянути відомі на сьогодні методи інтерактивних технологій та показати пріоритети їх застосування;

3. встановити та розкрити основні характеристики дидактичних засад застосування інтерактивних методів у навчальному процесі.

4. навести приклади застосування інтерактивних технологій навчання як засобу активізації пізнавальної діяльності на уроках фізики.

І. Інтерактивні методи на уроках

1.1. Робота в малих групах

Робота в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм відчути особисті можливості та зміцнити їх.

Учитель об’єднує учнів у малі групи, розподіляє завдання між групами. Вони мають за короткий час (як правило, 3-10 хв) виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи.

Більшість завдань слід опрацьовувати саме в малих групах або, тому що учням краще висловитися в невеличкій групі. Робота в малих групах дає змогу заощадити час уроку, бо зникає потреба вислуховувати кожну людину у великій групі. [11]

Коли ви починаєте роботу з малими групами:

1. Об’єднайте учнів у малі групи (4-6 осіб).
2. Ознайомте їх із ролями, які вони можуть виконувати.

 Спікер (керівник групи):

• зачитує завдання групи;
• організовує порядок виконання;
• пропонує учасникам групи висловитися по черзі;
• заохочує групу до роботи;
• підбиває підсумки роботи;
• визначає доповідача.

   Секретар :

• веде записи результатів роботи своєї групи;
• записи веде стисло й розбірливо;
• як член групи, має бути готовим висловити думку групи під час підбиття підсумків

 Посередник:

•     стежить за часом;
•     заохочує групу до роботи.

  Доповідач:

• чітко висловлює думку групи;
• доповідає про результати групи

3.      Дайте кожній групі конкретні завдання та інструкцію щодо організації групової роботи:

•    можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі;
• необхідно дотримуватися одного з правил активного слухання, коли хтось говорить, усі слухають і не перебивають. Намагатися обговорювати ідею, а не особи учнів, які висловили цю ідею;
• утримуватися від оцінок та образ учасників групи;
• домагатися в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

4.      Виділіть час на виконання групової роботи. Під час групової роботи надайте кожній групі потрібну допомогу.
5.      Запропонуйте групам представити результати роботи.
6.      Прокоментуйте роботу груп.

Робота в парах

Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах. Один із варіантів проведення:

•    поставте учням питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів наведених у ситуації, дайте учням небагато часу для того, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно;
•    об’єднайте учнів у пари, визначите, хто з пари починатиме висловлюватись, і попросіть їх обговорити свої ідеї одне з одним. Краще зразу визначити час на висловлювання кожного з учасників пари і спільне обговорення. Це допоможе учням від початку звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.

Кожна пара обмінюється своїми та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію. [12]

1.2. «Мозковий штурм»

«Мозковий штурм» - це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко використовується. Він спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.

Порядок проведення:

1. Запропонуйте учням сісти так, щоб вони почувалися зручно та невимушено.
2. Визначте основні правила.
3. Повідомте їм проблему, яку треба вирішити.
4. Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.
5. Запитайте їх по черзі надходження. Не вносьте в ідеї ніяких коректив.
6. Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої особисті.
7. Намагайтеся не допустити глузування, коментарів або висміювання яких – небудь ідей.
8. Продовжуйте доти, доки будуть надходити нові ідеї.
9. На закінчення обговоріть та оцініть запропоновані ідеї.

Правила проведення «мозкового штурму», які можна запропонувати учням:

1. Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї та оцінювати їх під час висловлювань, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові та більш досконалі.
2. Необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї.(Якщо під час «мозкового штурму» не вдається отримати багато ідей, це можна пояснити тим, що учасники піддають свої ідеї самоцензурі- двічі подумають перед тим, як висловити.)
3. Кількість ідей слід заохочувати. Врешті-решт, кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники мають змогу дати політ уяві.
4. Спонукайте всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна раніше висунутих ідей часто спричинює висунення нових, що перевершують попередні.
5. У класі можна повісити такий плакат:

•     Кажіть усе, що спаде вам на думку.
•     Не обговорюйте і не критикуйте висловлювань інших.
•     Можна повторювати ідеї, запропоновані кимось іншим.
•     Розширення запропонованої ідеї заохочується. [11]

Розв’язання проблем

Більшість дилем(тобто суперечливих питань) можна вирішувати, застосовуючи метод розв’язання проблем, що складається з кількох етапів:

Аналіз проблеми. Що трапилося? Чому? Хто в ній задіяний? Хто може бути зацікавлений у її розв’язанні? Якої інформації мені бракує й де її можна отримати?

Пошук розв’язання проблеми. Які способи її розв’язання ? У чому їх переваги й недоліки? Які шанси і загрози вони несуть?

Вибір розв’язання. Яке розв’язання найкраще з точки зору загальноприйнятих цінностей, наприклад справедливості, а також інших критеріїв, наприклад, низьких коштів або простоти? Які труднощі можуть з’явитися в процесі його реалізації? Якими будуть наступні кроки під час запровадження його в життя? Хто може ускладнити або унеможливити його? На кого можна розраховувати як на союзників? [1]

1.3. Симуляційні ігри (симуляції)

Це створення вчителями ситуацій, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процеси, які відбуваються в справжньому економічному та політичному житті. Отже, симуляції є „мініатюрною” версією реальності.

 Цей метод наближений до рольової гри, але істотно відрізняється від неї, бо його мета - не представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрування певних явищ і механізмів (наприклад, дії закону попиту і пропозиції, процедури ухвалення рішень в органах місцевого самоврядування чи механізм господарського росту).

Отже, в симуляції не йдеться про демонстрування акторських здібностей, а про вміле і за можливості безособове відтворення даного процесу. Звичайно, треба пам’ятати, що кожна симуляція спрощує дійсність, бо інакше неможливо було б провести її на уроці. [18]

1.4. Займи особисту позицію

Цей метод корисний під час проведення в класі дискусії на суперечливу тему. Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.

Мета: це корисна вступна вправа для демонстрації різних думок із досліджуваної теми; дає учням можливість висловити свою точку зору і наприкінці уроку оцінити засвоєння цієї теми.

Порядок проведення:

1. Розмістіть плакати в протилежних кінцях кабінету. На одному з них написано «згоден», на іншому – «не згоден». (Варіанти : на плакатах можуть бути викладені полярні позиції щодо проблеми: наприклад, «сила тертя - корисна» і «сила тертя заважає рухатись»).
2. Вивісьте правила проведення вправ й обговоріть їх(викладені нижче).
3. Попросіть учасників стати біля відповідного плаката, залежного від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми.
4. Довільно виберіть кілька учасників і попросіть їх обґрунтувати свою позицію.
5. Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто- небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Вони мають обґрунтувати причини свого переходу.
6. Запропонуйте учасникам назвати найбільш переконливу причину протилежної сторони.

Правила проведення вправи:

1. Говоріть по черзі. Не перебивайте один одного.
2. Не сперечайтесь одне з одним. Наводьте нові причини або ідеї.
3. Перейти від одного плаката до іншого можна в будь-який час. Будьте готові висловити причини зміни своєї позиції.
4. Вислухайте причини та ідеї інших. Якщо вас запитають, будьте готові відповісти, які інші причини або ідеї вам найбільше сподобалися. [18]

1.5. Прес - метод

Прес-метод слід використовувати тоді, коли виникають суперечливі питання та під час проведення вправ, у яких треба зайняти визначену позицію з обговорюваної проблеми.

Мета : цей метод дає учням змогу під час уроків вибирати аргументи або висловлювати свою думку з дискусійного питання. Метод допомагає учням пояснити свої думки та сформулювати їх у виразній і стислій формі.

Порядок проведення:

Роздайте матеріали, в яких зазначено чотири етапи ПРЕС-методу:

ПОЗИЦІЯ

Я вважаю, що______________________________________________________________

(висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору)

 ОБГРУНТУВАННЯ

________________________________________________________ тому що

(наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції)

ПРИКЛАД

Наприклад_______________________________________________________

(наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони зміцнять вашу позицію)

ВИСНОВКИ

_______________________________________________________ тому

(узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто, це заклик прийняти вашу позицію).

Поясніть механізм етапів ПРЕС- методу і дайте відповідь на можливі запитання учнів. Наведіть приклад до кожного з етапів. Запропонуйте бажаючим спробувати цей метод до будь-якої проблеми на вибір. Перевірте, чи розуміють учні механізм застосування методу. Етапи можна адаптувати, пропонуючи учням наводити декілька варіантів своїх думок або прикладів. Коли формулу зрозуміють усі учні, починайте вправу. [4]

1.6. «Мікрофон»

Метод «Мікрофон» дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Уявіть, що у вас в руках мікрофон і саме вам потрібно висловити думку. Тому інші учні не можуть говорити, кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого «символічний» мікрофон.

Розігрування ситуації за ролями (програвання сценки)

Мета : розігрування ситуації за ролями - визначити ставлення до конкретної ситуації або проблеми, набути досвіду шляхом гри.

Рольова гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та дає змогу діяти „як насправді”. Ви можете розігрувати свої ситуації, в яких ви вже побували. Вона допомагає через досвід та почуття.

В ході рольової гори учасники „ розігрують у ролях” певну проблему або ситуацію.

Імітація : учні реагують на конкретну проблему в рамках заданої програми. Хоча ці два підходи мають різноманітні характеристики, вони доповнюють один одного і мають на меті: подальший розвиток уяви і навиків критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання в учнів спроможності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій; виховання співчуття до інших людей.

Порядок проведення :

1. Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, то така драматична вправа потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.
2. Не чекайте відшліфованої гри з самого початку. Дайте учням можливість провести рольову гру та імітувати історичні й сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.
3. У цих стратегічних діях є чотири основних елементи : а) попереднє планування й підготовка вчителя; б) підготовка і тренінг учнів; в) активна участь класу в проведенні вправи; г) ретельне обговорення й міркування з приводу вправи.
4. Такі вправи слід проводити в атмосфері довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні мають розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе їм більше упевнено почуватися під час проведення таких вправ.
5. Після закінчення вправи учасники проводять ретельний і поглиблений аналіз. Не слід забувати, що, входячи в роль, ми приводимо в рух емоції, спогади, гальмування. Тому необхідно після проведення гри вивести дітей з ролей. Для цього проводять детальне обговорення ситуації. Необхідно пам’ятати про те, щоб кожен відповів на запитання:

• Як ви почувалися в тій чи іншій ролі?
• Що подобалося під час гри, а що - ні ?
• Як цей досвід може вплинути на ваше подальше життя? [18]

Аналіз ситуації

Однієї з форм роботи на уроках є аналіз ситуації, випадку з життя. Для розгляду певної ситуації вам необхідно звертати увагу на основні моменти:

1. Факти : Що відбулося? Хто є учасниками справи? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які є другорядними?
2. Проблеми: Які закони, норми регулюють ситуацію? Яке питання треба вирішити, розв’язуючи ситуацію?
3. Аргументи : Які аргументи можуть бути наведені (обов’язково з використанням доказів на захист кожної зі справи)?
4. Рішення: Яким буде вирішення ситуації? Чому саме таким? Яким можуть бути наслідки такого рішення? [13]

Дискусія

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому в класі бажано виробити правила культури ведення дискусії.

Орієнтовні правила :

1. Говорити по черзі, а не всім одночасно.
2. Не перебивати того, хто говорить.
3. Критикувати ідеї, а не особу, що їх висловила.
4. Поважати всі висловлені думки.
5. Не сміятися, коли хтось говорить, за винятком жартів.
6. Не змінювати тему дискусії.
7. Намагатися заохочувати до участі в дискусії інших.

 У своєму класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусії. [4]

«Коло ідей»

Мета : цей метод залучення всіх учнів до дискусії. Він добре спрацьовує, коли ставлять запитання або виступають доповідачі від малих груп.

Порядок проведення'.

1.     Коли малі групи завершили своє завдання й готові представити свою інформацію, попросіть кожну групу по черзі представити лише один аспект, який вони обговорювали. Продовжуючи за колом, запитуйте кожну групу по черзі, поки не вичерпаються всі відповіді.
2.      Це дає змогу кожній групі обмінятися всіма результатами своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.
3.      Цей метод добре спрацьовує і для створення списку ідей. Попросіть кожного подавати по одній ідей по черзі.
4.      Цей метод ефективний для різних видів діяльності у вирішенні гострих проблем. Попросіть учнів написати свою думку або ідею на картці- індексі без імені. Вчитель збирає усі картки і складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток. [12]

1.7. «Акваріум»

Учитель розподіляє учнів на чотири групи і пропонує їм прочитати підручник. Він пояснює, що ці норми будуть потрібні під час виконання наступного завдання.

Потім одна з груп сідає в центрі класу. Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню. Ця група отримує лист із ситуацією і таке завдання:

•     прочитайте вголос ситуацію;
•     обговоріть її в групі, використовуючи метод дискусії;
•     дійдіть спільного рішення за 3-4 хв.

Поки група займає місце, вчитель ознайомлює клас із цим завданням і нагадує правила дискусії в малих групах. Групі пропонують уголос прочитати ситуацію та обговорити її розв'язання. Всі інші учні мають тільки слухати, не втручатись у хід обговорювання. На цю роботу групі дають 3-5 хв. Після закінчення група займає свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:

•     Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?
•     Чи була ця думка досить аргументованою, доведеною?
•     Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

На таку бесіду відводять 2-3 хв. Після цього місце в «акваріумі» займає інша група і обговорює наступну ситуацію.

Усі групи по черзі мають побувати в «акваріумі», і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.

Наприкінці вчитель повинен прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії в малих групах різних груп та учнів і звернути увагу на необхідність та напрямки подальшого вдосконалення таких навиків (2-3 хв.). У межах «акваріуму» можна підбити підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної группи. [4]

А тепер розглянемо застосування інтерактивних методів на уроках фізики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Застосування інтерактивних методів на уроках

2.1. Приклади застосування роботи в малих групах

Фрагмент уроку “Невагомість” (7 клас).

Структура фрагменту уроку.

1. Постановка мети.
2. Вступ. Що таке вага? (Експеримент).
3. Чи можна зазнати невагомості на Землі? (Звернення до життєвого досвіду).
4. Переваги, яких зазнають люди в стані невагомості. (Звернення до літературних джерел).
5. Як усунути незручності, пов'язані зі станом невагомості. (Робота в групах, метод «мозкового штурму»).
6. Представлення результатів, обговорення роботи в групах.

1. Постановка мети

Які можна знайти переваги у стані невагомості для людини і які незручності він спричиняє? Спробуємо винайти способи, за допомогою яких можна уникнути цих незручностей.

2. Вступ

Невагомість - це втрата ваги. Що ж таке вага тіла?

Експеримент 1. Тіло підвішене на нитці. Нитка розтягнута. Сила, з якою тягарець розтягує нитку, - його вага. Вага тіла прикладена до нитки. Обріжемо нитку. Під час падіння тіло не розтягує нитки, вага тіла дорівнює нулю.

Експеримент 2. Тіло лежить на опорі. Опора прогнулась. Вага тіла прикладена до опори. Змусимо тіло падати разом з опорою. Тіло не тисне на неї, його вага дорівнює нулю.

Експеримент 3. Всі ви маєте вагу. (Звернення до конкретної дитини)

•    До чого прикладена твоя вага? Вона діє на стілець. А на підлогу? Частково. Давайте спробуємо переносити свою вагу:

•         Вся вага прикладена до стільця.
•         Вага прикладена частково до стільця, частково до підлоги:
•         до стільця, до підлоги, до столу;
•         тільки до стільця і столу.
•         Вся вага прикладена до підлоги.

Ви відчули свою вагу і спробували її переносити. Але чи доводилось вам її втрачати?

3.      Звернення до життєвого досвіду

Невагомість - стан тіла, коли воно втрачає свою вагу, тобто не тисне на опору, не розтягує підвіс. Чи перебував хтось із вас у стані невагомості?

Допомогти знайти відповідь на запитання.

•         Хто швидко їхав по опуклому мості і його «підкидало» на сидінні?
•         Хто на горбах підскакував на санчатах і покрикував від задоволення?
•         Хто стрибав у висоту? У довжину? Просто підстрибував, зазнаючи відчуття вільного польоту?
•         Хто потрапляв у повітряні ями, перебуваючи у літаку?
•         Хто занурювався у воду?
•         Хто стрибав з висоти?
•         Хто перебував у космічному кораблі?
•         Хто у сні зазнавав відчуття віртуальної невагомості?

Отже, стану часткової невагомості зазнавали всі. Невагомість - дуже приємне відчуття (цитата В.Юнга: “3 часом, коли стане відомо про ту насолоду, якої зазнає людина в стані невагомості, величезна кількість людей буде прагнути пережити це відчуття”). Напевне, першим хотів зазнати його міфічний Ікар, який зробив собі крила (репродукція «Ікар» роботи палехівських майстрів). Сучасні Ікари - наші космонавти - довгий час перебувають у стані невагомості. Погляньте на ці світлини з космосу. Чи не видається вам, що вони почувають себе дуже комфортно в стані невагомості? (Роздати світлини.) Спробуйте уявити себе на місці космонавтів. Вам легко, приємно, ви невагомі.

 

4. Звернення до літературних джерел

Переваги у стані невагомості для людини дуже яскраво описані К.Е.Ціолковським у фантастичному оповіданні «Поза Землею».

• Легко і зручно проводити найрізноманітніші роботи. Всі частини споруди однаково доступні. Не потрібно ніяких драбин, кранів, блоків, домкратів.
• Сила потрібна, але вона може бути дуже мала; необхідно лише більше часу.
• Нема обвалів, падінь, руйнування. Де б ви не були, ви нікуди не можете впасти і розбитись.
• Жодний предмет також не може відірватись і навалитись на вас.
• Не може рухатись лавина, не обвалюються гори, люди не падають в провалля, не тонуть у колодязях, не занурюються на дно морські кораблі, не падають з вершини башти, не обвалюються ніякі споруди, якими б старими і нестійкими вони не були. [2]

5. Робота в групах

Але невагомість приносить і певні незручності. Уявіть собі, що ви приєднались до екіпажів на борту космічних кораблів, світлини яких перед вами. І, звісно, там панує стан невагомості. Ви прокинулись вранці і хочете вмитись невагомою водою, потім поснідати невагомою їдою, випити невагомий чай.

Спробуйте:

• переміщатись по кабіні і користуватись невагомими речами;
• вмитись;
• поїсти;
• випити чай;
• переміститись по кабіні (звернути увагу на фото);
• зберігати речі в порядку (звернути увагу на фото).

Кожна група отримує завдання: запропонувати спосіб, як вмиватись, пити, їсти, пересуватись, зберігати речі в стані невагомості. Завдання складені на основі фрагментів, взятих з науково-фантастичних творів.

6. Обговорення роботи в групах

Представники груп представляють варіанти вирішення проблеми в групі. Вивішуються плакати кожної групи. Вчитель підбиває підсумок, зачитує «ключові слова».

Інструкція для груп:

1. Кожен з вас отримує фрагмент з науково-фантастичного оповідання, автор якого описує явище невагомості. У назві цього фрагменту сформульовано запитання, на яке повинна відповісти ваша група.
2. Виберіть секретаря, який буде вести записи.
3. Прочитайте уважно фрагмент і запропонуйте фразу, яка пропущена, - це буде відповідь на поставлене запитання.
4. Спробуйте запропонувати декілька варіантів відповідей на поставлене запитання.
5. Час виконання завдання - 5 хв.
6. Працюючи в групі, використовуйте правила «мозкового штурму»:

•    Пропонуй, спираючись на ідеї інших людей.
•    Утримуйся критики.
•    Мета - кількість.
•    Дозволь «нуртувати» уяві.

Завдання для груп

У матеріалах, які роздаються дітям, виділені слова пропускаються. Кожна група працює над іншим завданням.

1.      Як вмиватись у стані невагомості?

Спочатку відсутність тяжіння створювало безліч незручностей. Вмиватися можна було тільки з допомогою губки. Вода, залишена в нещільно закритій посудині, виливалася через край, розтікалась навкруги, її краплини збирались у райдужні кульки, які плавно рухались у повітрі, неначе мильні бульбашки. Зустріч з ними не віщувала нічого хорошого: вода миттєво вбиралася одягом.

Г. Бовін «Діти Землі»

2.      Як пити в стані невагомості?

Олена Миколаївна принесла пульверизатор - вода в цьому світі без тяжіння не виливалась сама з пляшки, її доводилось виштовхувати звідти з допомогою резинової груші.

Ю. Сафронов, С. Сафронов «Онуки наших онуків»

3.      Як їсти в стані невагомості?

їжу варили з постійним ризиком обпектись, бо це відбувалося в герметично закритій посудині. Особливо важко було їсти: про тарілки довелося забути. Рідку їду висмоктували з широкогорлих пляшок через гумові соски. Тверду їжу прикривали особливими сіточками, щоб вона не розліталася в усі сторони при першому ж необережному русі.

Г. Бовін «Діти Землі»

4.      Як зберігати стійку рівновагу в стані невагомості?

Головна незручність полягала в тому, що потрібно було постійно пришпилитись ремнями до сидіння. Варто було забути це зробити, і необережна людина плавно піднімалась угору і безпомічно борсалася у повітрі до тих пір, поки її не прибивало до стіни або до стелі. Така ж доля спіткала незакріплені предмети.

Г. Бовін «Діти Землі»

5.      Як рухатись?

До підошви наших черевиків були пригвинчені невеликі металеві пластини. Вони притягувались до електромагнітів, розташованих під підлогою. Завдяки цьому ми могли нормально пересуватись по кабіні.

Г. Бовін «Діти Землі»

6.      Як зберігати речі в стані невагомості?

Кімната була як сажалка з рибою; не можна було повернутись, щоб не зачепити чогось: столи, стільці, крісла, дзеркала, які стояли в повітрі, хто як хотів, робили статечні еволюції в досить немальовничому безладді, але немовби задумавшись. Книжки розкрилися, розпушились і, повертаючись, немов говорили: «Читайте нас з усіх боків...»

К.Е.Ціолковський «Мрії про Землю і небо»

Роботу в групах слід розглядати не як заміну традиційної форми уроку, а як доповнення до неї, оскільки завдання, що вирішуються в рамках цих форм, різні. [2]

Робота у групах допомагає при створенні проектів, та дослідженні складної теми, що поєднує в собі багато різних наукових теорій та потребує знань з різних учбових предметів. Прикладом такого уроку  може бути вивчення теми «Кристали »

Тема уроку: Світ кристалів та мінералів. Рідкі кристали. Полімери.

Мета уроку:

•   Закріпити свої знання з теми будова та властивості твердих тіл;
•   Перевірити гіпотезу Браве, що тільки з певних правильних многокутників можна побудувати щільну кристалічну решітку;
•        Переконатись, що справді між гранями одного кристалу зберігаються просторові кути за допомогою прикладного гоніометра;
•   Дослідити скарби Криворіжжя(будівельні матеріали);
•   Дати відповідь на питання: Чи можна виростити штучний кристал?

Тип уроку: урок – конференція.

Наочність та обладнання на уроці: зразки кристалів та мінералів, прикладні гоніометри для практичної роботи, транспортири,  набір правильних многокутників різного кольору, таблички з назвами творчих лабораторій, презентації до виступів, буклети за різними темами дослідження, слайд – шоу «Соляні скульптури», кристали вирощені власноруч.

Хід уроку

1.Організаційний етап (діти поділені на групи, які працюють як творчі лабораторії «Математичного аналізу », «Фізиків - винахідників», «Рідких кристалів», «Хімії-мінералогії», «Геології», «Біології та медицини» ) Кожна група отримує завдання за два тижня до проведення уроку:

1.     Дослідити усі можливі структури кристалічних ґраток, та визначити які геометричні фігури можуть бути використані при побудові структури кристалів.
2.     Дослідити будову та використання рідких кристалів  та полімерів у промисловості .
3.     Проаналізувати які мінерали використовуються у сільському господарстві у вигляді мінеральних добрив та зробити висновки про необхідність їх застосування у процесі вирощування рослин.
4.     Дослідити які кристалічні  матеріали є в наявності на Криворіжжі, та проаналізувати які з них можуть бути використані в будівництві та оздобленні.
5.     Провести дослідження наявності в організмі людини кристалів, рідких кристалів та полімерів, їх позитивний та негативний вплив на стан здоров’я людини.

Під час роботи над проблемами ніхто не стоїть осторонь, матеріал вивчається всебічно з застосуванням додаткової літератури, мережі Internet. Під час уроку кожен може висловити свою думку, отримати практичні навички, засвоює навички роботи в групі, виконуючи різні соціальні ролі. Детальний опис уроку можна побачити в додатках.

2.2. Застосування методу «Мозкового штурму» під час навчального процесу

Наприклад, завдання: треба швидко охолодити стакан з окропом. Як бути? Потрібно знайти рішення.

    - Що є в умові завдання? Стакан, окріп, ви, кухня і все, що є на кухні, - це ресурс для вирішення завдання. Використовуємо прийоми: посередник + фізичний ефект (перехід тепла від гарячого до холодного тіла).

      Можливі відповіді учнів:

 1. Додати холодну воду, заварку або молоко.

 2. Налити в блюдечко, в супову тарілку, в масивну миску.

 3. Багато разів переливати з склянки в склянку, тримаючи їх на великій відстані один від одного.

 4. Додати багато варення або цукру.

 5. Переливати через лійку.

 6. Опускати  холодні ложки.

 7. Поставити в морозилку, в каструлю з холодною водою, в сніг ... і т.д.

         Буває, діти дружно повторюють раніше висловлену ідею, не пропонуючи своїх.  Не загострюючи ситуацію, запитайте: "А що ти запропонуєш?" Повторіть питання дитині особисто. Буває, діти мовчать. Ні у кого немає жодної ідеї. Задайте додаткові  запитання, зверніться до самого кмітливого або до самої  жвавої дитині. Розворушіть їх. Якщо не вдалося встановити процес генерування, отже, запропонована тема дітей не надихнула, їм нудно або вони бояться брати участь в обговоренні.

Теми мозкового штурму для дітей

        Спочатку наведу "класичні" питання для мозкового штурму, а в кінці  - завдання і їх рішення.

 - Як доставити важку пирогу Робінзона до моря?

 - Як виміряти довжину всіх отруйних змій в тераріумі?

 - Як убезпечити пішоходів від падаючих з дахів бурульок?

 - Як захистити водойму, з якої подається питна вода в місто, від людей, що купаються?

 - Як обігрівати людей на вулицях в лютий мороз?

 - Як врятувати собаку, що пливе на крижині по річці в льодохід?

 - Треба розмішати цукор в склянці з гарячим чаєм, ложечки немає. Що робити?

 - Що буде, якщо слони збільшаться до розмірів синього кита? (Висота слонів досягає 4,5 м, а вага 5 т, довжина китів досягає 30 м, а вага понад 100 т.)

 - Що буде, якщо у зайців в десять разів збільшити довжину ніг?

 - Як зробити різнокольорову крижинку?

 - Як космонавтам закріплювати літаючі по кабіні дрібні предмети (ручки, гребінець, блокнот ...): магнітом, липучкою, скріпкою, пружинним притиском, шпилькою ... Які способи не підійдуть?

 - Аборигени Австралії ловлять черепах, коли ті виповзають на берег. Їх просто перевертають на спину, і вони стають абсолютно безпорадними. Як їм допомогти?

 - Число людей на Землі стрімко збільшується. Прийде час, коли не буде вистачати їжі, води, палива, місця. Що робити?

 - Як проникнути в кімнату, не відкриваючи дверей?

 - Як дістати бурульку з даху?

 Завдання:

1. Як можна визначити час, якщо немає годинника?

(Прийнятна відповідь залежить від конкретних обставин. Зателефонувати; включити радіо і чекати, коли оголосять точний час; вийти на вулицю і запитати перехожого; приблизно можна визначити по положенню сонця або місяця; за першими півнями; за кількістю перехожих на вулиці; за відчуттям голоду; за кольорами; за матеріальним становищем "тарілки" соняшнику; з поведінки собаки (чи хоче вона на прогулянку) ...)

2. Треба вичистити зсередини звивисту трубу. Як бути?

(Використовуємо, наприклад, прийом "посередник": промити водою з піском; продути пилососом; прогнати всередині труби кішку; прожарити на багатті, а потім проколоти і прочистити; прочистити обертовим гнучким тросом.)

3. Придумайте нове небачене природне явище. Як допомогти собі фантазувати?

(Підказка: назвіть, які природні явища ви знаєте. Вітер, дощ, сніг, зсуви, грози, затемнення, північні сяйва ... Зробіть їх незвичайними: підсильте, переверніть, поміняйте місцями ... Наприклад: дощ з цукерок та іграшок ... Швидке переміщення материків ...)

 На мою думку перевагами методу будуть:

• забезпечення рівної участі кожного члена групи мозкового штурму в обговоренні проблеми і висунення ідей;
• однакова продуктивність на будь-якій стадії процесу прийняття рішення,

можливість фіксації і постійного запису всіх висунутих ідей;

• сприятливі умови для виникнення ефекту "ланцюгової реакції" ідей.

Недоліками використання даного методу є :

• можливість домінування одного або двох лідерів - найбільш активних учасників групи;
• ймовірність "зациклення" на однотипної ідеї;
• необхідність необхідного рівня компетентності та наявності представників різних спеціальностей у складі однієї групи;
• обмеженість часу на проведення.

Поради викладачеві

 Ведучий в ході мозкового штурму може заохочувати і підтримувати всі думки і висловлювання, але при цьому ніякої оцінки ідей.

Якщо в ході обговорення отриманого переліку виявляться нові формулювання, які описують додаткові спільні цілі, виведіть їх з переліку, щоб аналізувати окремо.

Стимулюйте нові ідеї, при необхідності пропонуючи власні варіанти

Не допускайте сміху, іронічних коментарів, насмішок над ідеями інших.

Мозковий штурм - універсальний педагогічний метод по вільної виробленні безлічі ідей на задану тему. Покликаний підштовхнути учнів, зайнятих вирішенням проблеми, до висування більшого числа ідей, в т.ч. найнеймовірніших і фантастичних, а головне:

Виховати творчу особистість. Виховати людину розумну, мислячу. При цьому обов'язково потрібно враховувати індивідуальні особливості кожного учня, застосовувати особистісно - орієнтований підхід в навчанні. В ненав'язливій формі, систематично, використовуючи набір різних завдань і завдань привчити учня самостійно мислити.

2.3. Застосування методу «Акваріум»

Розглянемо на прикладі узагальнюючого уроку з теми «Звукові хвилі. Швидкість звуку. Гучність звуку та висота тону. Луна. Акустичний резонанс. Екологічні проблеми акустики.»

Етапи уроку:

1. Чуттєво – естетичний. Прослухати запис різних звуків (шум моря, вулиці, спів пташок, музичних інструментів).
2. Установчо – мотиваційний

• Що ми знаємо про звук? Метод «мозкової атаки».
• Поділ теми на смислові блоки. Формулювання завдання для груп.

3. Змістовно – пошуковий Тематика матеріалів для повторення:

• « Звук – це хвиля. Механізм поширення звукової хвилі».
•  «Властивості звуку. Швидкість поширення звуку. Тон звуку. Гучність звуку».
• « Звукові явища: відбиття (локація), заломлення, поглинання, акустичний резонанс».
• «Екологічні проблеми акустики »

4. Адаптивно – перетворювальний. Взаємонавчання в групах
5. Системно узагальнюючий. Створення узагальнюючого плаката або таблиці «Звук» [1]

Орієнтовний перелік питань для обговорення в групах

Група 1

• Чи завжди звукова хвиля поздовжня? У чому відмінність поширення звуку в повітрі і металі?
• Чому швидкість поширення звуку збільшується зі збільшенням температури?
• Будь – яке тіло, котре звучить, коливається. Чи правильно навпаки: будь – яке тіло, що коливається, випромінює звукові хвилі?

Група 2

• Сприйняття звуку людиною відбувається за логарифмічним законом: якщо енергія звукової хвилі збільшується в 1000 разів, то гучність зростає лише в 3 рази. Чи можна стверджувати що природа створила нас дуже розумними?
• Які фізичні характеристики хвилі (період, частота, амплітуда, швидкість)змінюються при переході з одного середовища в інше?
• У чому відмінність музичних звуків від шумів?

Група3

• У чому відмінність звуку, інфразвуку, ультразвуку? У чому подібність?
• Згадайте приклади живих локаторів
• Які спільні та відмінні властивості звукових і світлових хвиль?

Група 4

• Чим відрізняються звуки від шумів?
• Як шуми впливають на організм людини? Які наслідки дії шумів на організм?
• Що є джерелом шумів?

Такі уроки можна використовувати під час узагальнення теми, повторення матеріалу в кінці року та при підготовці до ДПА.

2.4. Інтерактивні методи під час перевірки домашніх завдань

Домашнє завдання ефективне тільки тоді, коли учні належним чином його виконують. Тому необхідно створити для цього умови, мотивуючи ставлення школярів до домашньої роботи – ось головне завдання вчителя.

Розвиток індивідуальності кожного школяра – вимога, у реалізації якої домашньому завданню відведена неабияка роль. Домашні завдання теж можна за необхідності диференціювати. На уроці, що планується для всіх школярів практично однаково, потрібно створити передумови для розвитку індивідуальності дитини. Для школярів, які опанували навички виконання певних завдань, повторне виконання таких же завдань – вимога занижена. Було б краще звільнити цих дітей від обов’язкового домашнього завдання й порадити їм попрацювати над завданнями підвищеної складності. Саме домашнє завдання дозволяє успішніше використовувати індивідуальні особливості й ураховувати схильності учнів.

Індивідуальну домашню роботу задають, як правило, окремим учням класу. Учитель може перевірити рівень знань конкретного учня. Таку роботу виконують на картках або з використанням зошитів на друкованій основі. Її метою може бути й корекція знань з конкретної теми, заповнення певних прогалин і т. ін.. Це можуть бути й необов’язкові завдання, наприклад для позакласної роботи.

Під час виконання групової домашньої роботи група учнів виконує завдання, що є частиною загального класного завдання. Такі завдання доцільно оголошувати заздалегідь. Наприклад при підготовці конференції з теми «Кристалічні тіла. Рідкі кристали. Полімери» можна запропонувати учням розділитись на групи та підготувати виступ з таких тем : «Кристали в математиці», «Мінерали та мінеральні добрива», «Полімери», «Рідкі кристали у техніці», «Рідкі кристали в живих організмах», «застосування кристалів у будівництві».

Творча робота не є окремим видом домашньої роботи, бо вона повинна об’єднувати всі види домашньої роботи. Наприклад, складання завдань з казковим сюжетом, творів есе, повідомлень та доповідей. Такий тип домашньої навчальної роботи можна назвати «відстроченим». Диференційована домашня робота може бути розрахована як на «сильного», так і на «слабкого» учня.

Для «слабких» учнів можуть бути подані картки: з пропусками, які потрібно заповнити; з помилками які потрібно виправити; з незакінченими розв’язаннями.

Можна запропонувати скласти домашню роботу для сусіда по парті. Наприклад: «складіть для свого сусіда два завдання, аналогічні тим, що розглядалися на уроці»

Три рівні домашніх завдань

І рівень – обов’язків мінімум. Завдання має бути зрозумілим і посильним для всіх учнів.

ІІ рівень – тренувальний. Його виконують учні, які бажають добре знати матеріал і без особливих труднощів опановують програму. При цьому вони можуть бути звільнені від завдань першого рівня.

ІІІ рівень – творче завдання – використовують відповідно від теми уроку підготовленості класу тощо. Його виконують учні, як правило, на добровільних засадах, і воно стимулюється високою оцінкою й похвалою. Такі домашні завдання добре відомі.

1. Написання власної казки, захопливої історії, кіно сценарію науково – популярного фільму.
2. Завдання з теми «питання автору»: Дітям пропонують у дома підготувати питання авторові підручника, що допомогли б найкраще й найглибше зрозуміти його зміст.
3. Можна запропонувати учням уявити себе вчителем і в дома обрати оптимальний з їхньої точки зору, варіант пояснення того чи іншого навчального матеріалу.
4. Кросворди. Багато учнів бачать, як дорослі члени сім’ї захоплено і завзято розгадують ці ребуси. Особливо ефективними є кросворди на повторення й узагальнення вивченої теми або розділу.
5. Складання тестів за вивченим параграфом з варіантами відповідей.

Для того щоб підвищити якість освіти та з метою розвитку обдарувань школярів можна підбирати різні форми та методи інтерактивного навчання для перевірки стану виконання домашнього завдання й організації опитування учнів. [3]

1. Дерево понять – застосовується під час перевірки знань термінів або формул. На ватмані вчитель малює дерево і на кожному уроці прикріплює терміни визначення або формули з вивченої теми. Учневі пропонується пояснити запропоновані на «дереві» терміни та визначення. Наприклад тема електрика.

 

 

 

Струм                           Напруга                           Опір                             Заряд

 

 

 

                             Ампер                                                                     Ом

 

 

                                                         Вольт

 

 

 

 

                                                      Електрика

 

 

2. Тематична павутинка – Тема дії електричного струму. Завдання: скласти тематичну павутинку, в якій якомога ширше було б відображено питання зв’язків Електрика – її застосування, Електрика – її дії.

 

                                                                                                                           

 

 

                                                      

 

3. «Лови помилку» - за допомогою цього прийому можна перевіряти знання основних формул, позначення фізичних величин та їх розмірності.

Наприклад: Завдання – «знайди пару поняттям»

А. Енергія.                                                    1) с.

В. Швидкість світла.                                   2) t.

С. Маса.                                                        3) Е.

D. Час.                                                           4) m .

 А. I =                                                     1) I × R

В. U =                                                    2) q / t

С. R =                                                    3) P × t

D. A =                                                            4) U / I

4. Фізичний диктант:

 Одним із зручних і поширених методів контролю знань є фізичний диктант. Вони дозволяють у повному обсязі т аза невеликий проміжок часу перевірити виконання домашнього завдання в усього класу. Існує велика кількість різноманітних диктантів.

 Залежно від поставленої мети перевірки використовуються фразеологічні диктанти, які передбачають, що потрібно закінчити речення:

1. Маса – це…
2. Вона є мірою …
3. Одиницею вимірювання маси є …

 Швидким способом перевірки домашнього завдання є фізичні диктанти вибіркові, які вимагають короткої відповіді «Так»  або «Ні».

1. Швидкість – це відстань, пройдена за одиницю часу (Так)
2. Розрахувати її можна за відношенням відстані до часу (Так)
3. Одиницею вимірювання швидкості є «м» (Ні)

Недоліком таких диктантів є те, що правильні відповіді можуть бути випадковими.

Часто використовують диктанти для перевірки знань формул. Завдання може полягати в заповненні пропущених місць. Діти із задоволенням працюють із диктантами тестами де необхідно вибрати одну правильну відповідь з декількох запропонованих.

5. Метод презентації:

 Його можна використовувати на уроках будь – якого типу. Часто доцільно використовувати під час повторення вивченого матеріалу. Учні вже багато знають про питання, що розглядаються, тому можуть цілісно, зв’язано і цікаво розповісти про нього, наприклад при вивченні теми «Теплові машини» учні можуть презентувати різні типи теплових двигунів, а при вивченні теми «Кристали» створити презентацію за темами кристали в математиці, хімії, біології,  геології і т. п.

6. «Коло знань» (Робота в парах)

 Домашнє завдання: скласти два запитання за вивченою темою. Учні стають парами обличчям один до одного. Почергово ставлять один одному запитання, які записані на картках. За командою вчителя зовнішнє коло пересувається до наступного учня, і знову учні обмінюються запитаннями.

7. «Скринька скарбів»

 На кожному уроці вивчення будь якої теми учні разом з учителем вибирають ключеві поняття чи питання. Записують їх на папері, згортають і «ховають» у горішок, який обгортають кольоровим папером як скарб.

 У кінці вивчення теми «Скарбів» буде повна скринька. На уроці перевірки знань із теми вчитель проводить аукціон скарбів. За кожен «скарб» - два бали. Після аукціону всі учні отримують оцінки.

 Різноманітні методи перевірки домашніх завдань допомагає поглибленню, розширенню та систематизації знань набутих на уроці.

Висновки

Схильність учня до активної творчої діяльності формується на уроках різних типів,на яких учителі використовують досягнення передових педаго­гічних технологій, інновації, сучасні методи та прийоми навчання.

Метод інтерактивного навчання передбачає використання декількох принципів організації уроку:

1.           На початку уроку вчитель поділяє клас на групи зі змінним, залежно від характеру завдання, складом учасників. Кожна група визначає лідера, який керує її роботою.
2.      Проблемність завдання збуджує активність учнів, спонукає замислюватися над матеріалом, з яким вони працюють, дивитися на факти під різними, навіть несподіваними кутами зору. Для обговорення вчитель обирає важливу проблему, значущу для учнів, для їхнього сьогоднішнього життя й таку, що викликає позитивні емоції.
3.      Опора на учнівський досвід і мінімальні базові знання з теми. Вона здійснюється за допомогою анкетування, вступної бесіди, обговорення міні-проблеми тощо.
4.      Як правило, проблема, яку розглядають, не має раз і назавжди визначеного рішення. Тому всі під час обговорення створюють власну оригінальну версію. А це, в свою чергу, підштовхує їх до самостійності. Завдання в групі вибирають так, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного учня.
5.      Створення на уроці атмосфери співробітництва учнів і вчителя яка виключає страх отримати погану оцінку.
6.      Емоційне піднесення й почуття розкутості створюють сприятливий фон для засвоєння знань, формування вмінь і навичок, розкриття здібностей учнів. [7]

Основу такого навчання становить активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою активізації спілкування між собою, учнів з учителем, між групами учнів. Таке навчання в західних методиках називають комунікативно - діалоговим або інтерактивним. Відповідно, й методи, які використовують під час такого навчання (дискусія, рольова гра,моделювання тощо), також дістали назву інтерактивних. [18]

Умовно структуру інтерактивного навчання можна відбити в такій схемі.

Ця схема досить умовна. Її окремі компоненти є досить варіабельними. Так, постановка проблеми може бути сформульована вчителем. Розв’язувати цю проблему має весь клас за допомогою системи запитань, поставлених учителем або учнями в межах групи чи всього класу. Проблем на уроці можна розглядати декілька, і не обов’язково всі розв’язувати в групах. Але неодмінною умовою є наявність проблеми та робота з нею в групах, узгоджене рішення й діалог за підсумками роботи.

Діалог - це досить своєрідне співробітництво учасників навчального процесу: з одного боку, різних груп учнів , з іншого - учнів і вчителя з метою спільного пошуку вирішення проблеми. Тому робота в групах спрямована здебільшого не на перемогу, пошук недоліків у позиції інших, неприйняття, відштовхування чужої думки, а на пошук спільних знаменників, розширення й можливу зміну власного погляду, відвертість у взаєминах. [6]

До інтерактивного навчання не можна ставитися як до універсального засобу викладання й прагнути переведення всього процесу навчання на “інтер­активні рейки”. Логічно говорити про застосування інтерактивних методів викладання. [4]

Метод інтерактивного (комунікативно-проблемного) навчання можна поєднувати з груповою роботою на уроці й застосувати на різних етапах вивчення тем. Його можна застосовувати одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або як фрагмент повторювально - узагальнюючого уроку.

Принципи організації інтерактивного уроку

1.          На початок уроку вчитель поділяє клас на групи зі змінним, залежно від характеру завдання, складом учасників. Пропонує кожній групі визначити лідера (спікера), який буде керувати її роботою.
2.          Через проблемність завдання збуджує активність учнів, спонукає їх замислюватися над матеріалом, з яким вони працюють, дивитися на факти під різними, навіть несподіваними кутами зору. Для обговорення обирає важливу проблему, значущу для учнів, для їхнього сьогоднішнього життя, ту , що викликає позитивні емоції.
3.     Робить опору на учнівський досвід і мінімум базових знань з вивченої теми.
4.          Під час обговорення рекомендує учням створювати власні оригінальні версії, що підштовхує їх до самостійності. Враховує й оцінює індивідуальний внесок кожного учня.
5.          Створює на уроці атмосферу співробітництва учнів та вчителя, що виключає страх отримати погану оцінку.
6. Через емоційне піднесення й почуття розкутості створює сприятливий фон для засвоєння знань, формування вмінь і навичок, розкриття здібностей кожного учня.[18]

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1.      Біда Д.Д. Інтерактивні уроки фізики. - Харків.- 2005.
2.     Дубас 3.Д., Шаромова В.Р. Нетрадиційні уроки з фізики. - Тернопіль. – 2003. – 144с.
3.      Журнал “Фізика та астрономія в школі”. - K.: Педагогічна преса, 2005.
4.      Задніпрянець І.І. Сучасні технології у викладанні фізики. – К.:Шк.світ, 2011.-128с.
5.      Інформаційно-практичний бюлетень “Все для вчителя”. - K.: Освітянські видання, за 2005-2006 рр.
6.      Красовицький M., Бєлкіна О. Сучасні уроки//Завуч. - 2002. - №35
7.      Нісімчук A.C., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. - Київ. - 2002.
8.      Назаренко JI. Інтерактивні техніки в роботі класного керівника//Директор школи. - Шкільний світ. - 2002. - №37.
9.      Онищук В.А. Типы, структура и методика урока в школе. - K.: Рад. школа, 1976 (1987).
10. Островерхова Н. Нестандартні форми навчання// Директор школи. - №40.-2001.
11. Півень Л. М. Активізація пізнавальної діяльності школярів шляхом використання інтерактивних методів навчання / Л. М. Півень.- Миколаїв, 2003.-36с.
12. Полетало С.А. Групова діяльність учнів у навчальному процесі з фізики. - Луцьк. - 1992.
13. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання / О. Пометун, Л. Пироженко. -К.: А.С.К., 2004. - 192с.
14. Пометун О. Як оцінити діяльність учнів на інтерактивному уроці / О. Пометун // Завуч (Шкільний світ). - 2006. - №10. - С.15-19.
15. Протасова О.І. Роль дидактичних ігор у процесі вивчення фізики//Фізика та астрономія в школі. - 1999. - №4.-С.10
16. Сивашенко С.М. Нетрадиційні уроки з фізики//Фізика та астрономія в школі. - 1997. - №4.-С.30-33.
17. Сивашенко С.М. Дидактичні функції нетрадиційних уроків//Фізика та астрономія в школі. - 1998. - №2.-С.

18. Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання/ Г. О. Сиротенко.- Х.: Основа, 2003.- 80с.

19. Теоретико-методологічні засади процесу соціалізації дітей та  учнівської молоді в сучасному освітньому просторі :  методичні рекомендації. – Херсон:, 2013. – 48 с.