Урок № 9-10
Тема: Контрольний письмовий докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завдання
Мета дидактична: узагальнити й систематизувати знання учнів про особливості публіцистичного стилю мовлення, удосконалювати вміння й навички учнів письмово докладно переказувати текст, за складеним планом, доповнюючи його своїми міркуваннями.
Мета розвиваюча: розвивати логічне мислення, пам'ять, удосконалювати культуру писемного мовлення.
Мета виховна: виховувати в учнів за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу моральні якості, відповідальність, пошану до українських традицій, великого Кобзаря.
Тип уроку: урок навчального переказу.
Хід уроку
Наш урок присвячений написанню контрольногоКонтрольний письмового докладного переказу тексту публіцистичного стилю із творчим завданням.
Мета нашого уроку: узагальнити й систематизувати набуті вами знання про особливості публіцистичного стилю мовлення, удосконалювати вміння й навички письмово докладно переказувати текст, за складеним планом, доповнюючи його своїми міркуваннями, розвивати логічне мислення, пам'ять, удосконалювати культуру писемного мовлення, виховувати за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу моральні якості, відповідальність, пошану до українських традицій, великого Кобзаря
ПОЕЗІЯ і ПРОЗА ПРОФЕСІЙ
Редакція журналу щодня одержує чимало листів. Ці листи щирі й відверті. Відчувається, що їх авторам хочеться висповідатися, спитати поради. Адже розповісти про себе все, навіть найінтимніше, найзавітніше незнайомій людині легше, ніж найближчому другові.
Ці два листи прийшли одночасно. Обидва від дівчат-ровесниць. Одна дівчина, закінчивши школу, пішла працювати до канцелярії, її пригнічує одноманітність хай і нескладної, але такої буденної праці. Вона заздрить тим, хто завжди в дорозі, хто ночує в наметах, бачить над собою не стелю, а зоряне небо.
Інша дівчина стала геодезистом. Тижні, а то й місяці вона проводить у полі, тому так сумує за гамірливим містом, так заздрить своїм ровесницям, які можуть хоч щовечора відвідувати якщо не музеї й театри, то принаймні дискотеки. Професію свою вона ненавидить. «Мені здається, я сіла не в свій потяг. Треба б пересісти, але як же непросто це тепер зробити»,— пише вона.
Справді, тепер це непросто. Як і непросто, врешті, вибрати той самий «свій» потяг вчасно і правильно.
Які неправдиві,— просто-таки бутафорські уявлення має наша молодь про різні професії! Лікар — це для неї обличчя у марлевій пов'язці, яскрава лампа над хірургічним столом. Родичі очікують біля дверей операційної, уже з квітами, бо наперед переконані, що операція пройде блискуче. Сталевар — це для молодих твердий погляд, рішучий вираз мужнього обличчя, яскраве полум'я мартену... Геолог — це рюкзак, едельвейси, водоспади, ризиковані, проте завжди вдалі переправи через бурхливі гірські річки, гітара біля мальовничого багаття...
Як же легко зобразити зовнішні атрибути професій! І як нелегко розкрити істинну суть фаху! Тут уже треба збагнути прозу щоденної копіткої праці людей, бо ж без прози не існує поезії.
Життя геолога — це місяці, якщо не роки обробки зібраних матеріалів. Це бездоріжжя, побутова невлаштованість, часто бездомність і безсімейність. Крім краси гірських ущелин та екзотики дрімучих хащів, це люті комарі й набридлива мушва, це безкінечна втома.
Життя лікаря-хірурга — це безперервне фізичне й душевне напруження, це гоєння людських ран і виразок. Це будні прийому стражденних і, буває, роздратованих хворих, це виснажливі нічні чергування. Нерідко — це й найтяжчий моральний обов'язок сказати рідним, що врятувати хворого попри всі зусилля не вдалося...
Життя вчителя — це не лише оберемки квітів у день екзаменів. Це стопи зошитів, які доводиться перевіряти до глибокої ночі, це шум у класі, штовханина на перервах, це сорок учнів із різними, такими непростими характерами... І то в кожному класі по сорок, а скільки усього? А протягом життя?
Тож придивляйтеся до людей, до їхньої праці, до прози й поезії професій, які вас зацікавили! Щоб не довелося потім пересідати в інший потяг (Із журналу; 410 слів).
І. Роздуми над листами до редакції.
ІІ. Як сісти у «свій» потяг?
2.1. Бутафорські уявлення молоді про різні професії.
2.2. В чому суть щоденної копіткої праці людей?
ІІІ. Вдивлятись у суть фаху.
3.1. Життя геолога.
3.2. Фізичне й душевне напруження лікаря-хірурга.
3.3. Невтомна праця вчителів.
ІУ. Запорука правильного вибору.
Перед повторним читанням повідомлення творчого завдання: завершіть текст, доповнивши його власними роздумами про важливість «пізнати себе» (за Г. Сковородою) та вибору «сродної праці».