"Контрольно - оцінювальна діяльність вчителя математики"

Контрольно-оцінювальна діяльність вчителя математики.

   Чітке визначення змісту навчальних вимог до засвоєння курсу математики на кожному з рівнів досягнень учнів (Державний стандарт освіти) дає змогу:

• контроль і оцінювання результатів навчання зробити більш об’єктивними;
• за результатами контролю планувати та здійснювати необхідну чи бажану корекцію знань та вмінь учнів;
• завдяки відкритості  рівнів  та відповідних результатів навчання створювати умови для практичної реалізації різнорівневої диференціації;
• отримувати інформацію про реальний стан досягнень учнів і у відповідності з нею регулювати навчальний процес.

      Без чітко налагодженої перевірки та сучасного оцінювання результатів навчальних досягнень учнів не можна говорити про ефективну організацію їх діяльності в процесі вивчення математики.

     У педагогіці розроблено багато різноманітних видів контролю: поточний, періодичний, підсумковий тощо.

    Найбільш доцільно розглядати контроль як спосіб:

• виявлення рівня засвоєння навчального матеріалу;
• виявлення прогалин у формуванні знань та вмінь з метою усунення недоліків;
• оцінювання формування в учнів прийомів самостійної діяльності; вмінь застосовувати знання на практиці.

       Правильно організований контроль за навчальною діяльністю учнів допомагає вчителю оцінювати набуті учнями знання, вміння та навички, своєчасно надавати необхідну допомогу, добиватись реалізації поставлених цілей навчання, що сприяє розвитку пізнавальних здібностей, активізації самостійної роботи, формуванню життєво необхідних компетентностей.

      Але, працюючи з класом, учитель не в змозі завжди оперативно сприймати та опрацьовувати зворотну інформацію про діяльність учнів, доносити до кожного відповідні вказівки, надавати необхідну допомогу.                    Одним з  шляхів вирішення цієї проблеми може бути формування вмінь та навичок взаємного контролю та самоконтролю.

     Озброєні цими навичками, учні активно керують своєю навчальною діяльністю,що викликає почуття задоволення, дає можливість повірити в свої здібності, розвиває творчу ініціативу і самостійність.

    Навчальний процес на своїх уроках будую так, щоб колективна діяльність класу систематично поєднувалась з самостійною та самоосвітньою діяльністю кожного учня. Для цього постійно запрошую учнів до обміну думками, до самостійних висновків, до критики помилкових тверджень, до захисту отриманих результатів.

      Наприклад, при перевірці домашнього завдання разом з учнями обговорюємо різні варіанти розв’язування задачі, обираємо найбільш оптимальний спосіб, аналізуємо помилки, шукаємо шляхи їх попередження. В цьому випадку я виступаю у ролі керівника, що намагається розкрити максимум можливостей кожного.

      Контролюю знання за допомогою перевірених ефективних методів та прийомів. 

      Особливу увагу приділяю прийомам гри та змагання.

      Звичайний прийом організації самоконтролю – вказати відповіді; вказати проміжні відповіді.

     Добре стимулюють самоконтроль та взаємоконтроль завдання з програмним контролем. Вони підвищують інтенсивність самостійної  навчальної діяльності, зручні для організації фронтальної роботи та колективного обговорення отриманих результатів, можуть бути складовою частиною вивчення нового матеріалу. Запис таких вправ роблю на дошці  або  роздаю вправи як дидактичний матеріал. Зручно мати електронний варіант таких завдань та проектувати їх на мультимедійну дошку.

       Організовую навчальну діяльність учнів так, щоб вони вміли виділяти головні поняття та взаємозв’язки, складати та застосовувати алгоритми.

      Контроль за процесом засвоєння знань, вмінь та навичок здійснюю постійно, але для фундаментального контролю проводжу спеціальні уроки: контрольні та самостійні роботи, тестування, заліки, практикуми, семінари, презентації. На таких уроках враховую самостійність кожного, що дозволяє виявити рівень знань, вмінь та навичок.

      Систематично проводжу уроки усного контролю.  На таких уроках застосовую фронтальне та індивідуальне опитування, проводжу роботу в парах та групах, націлену на взаємоконтроль.

     Обов’язковим є проведення уроків письмового контролю. Основою таких уроків є індивідуальна форма навчальної діяльності. Учням видаю картки або спеціальні збірники чи зошити з різнорівневими диференційованими завданнями(2 – 4 варіанти), кожному пропоную виконати завдання відповідно до свого рівня навчальних досягнень. Для здібних та обдарованих дітей готую додаткові завдання, виконавши які, вони отримують додаткові оцінки, або покращують свої результати.

     Практикую проведення уроків комплексного контролю знань. Вони об’єднують різноманітні форми навчальної роботи. Після фронтального опитування звичайно проводжу опитування в групах, потім – самостійну роботу в парах. Такий підхід дозволяє мені скласти уявлення про рівень засвоєння матеріалу учнями класу, а учням – перевірити рівень своєї підготовки. Диференційовано-групова форма роботи дозволяє мені готувати для груп завдання, що відповідають їх здібностям та можливостям.

    Працюючи індивідуально, з’ясовую, як засвоїли матеріал окремі учні; решта учнів у цей час зайняті виконанням інших видів роботи (наприклад,самостійна робота з підручником, розв’язування задач у групах та ін.).

     Такі уроки сприяють формуванню відповідальності, активізують творчий потенціал учнів, навчають цілеспрямовано працювати над розв’язуванням поставлених задач. Але результат залежить від того, як враховано вікові та індивідуальні можливості кожного учня.

      Застосовую заліки як особливу форму контролю у 9 – 11 класах. В основному проводжу тематичні заліки. Під час таких уроків-заліків використовую індивідуальні, групові, фронтальні форми роботи: учні отримують індивідуальні завдання, що містять усні запитання та письмові вправи. Взаємоперевірка та перевірка знань відбувається у навчальних групах, мені допомагають учні, що отримали залік заздалегідь. Потім з класом проводиться фронтальна бесіда з теми, що дає можливість підвести підсумки та побачити рівень засвоєння знань учнями класу в цілому. Важливу роль відіграє підготовка до заліку: у класному куточку на початку вивчення теми поміщається перелік питань та вправ, що будуть винесені на залік. Учні мають змогу підготуватись до заліку у повному обсязі. Це сприяє формуванню культури навчальної праці, навичок самоосвіти, самоконтролю та адекватної самооцінки.

     Використовую таку форму контролю, як співбесіда. Глибоке опитування окремих учнів проводжу тоді, коли клас зайнятий виконанням інших видів навчальної діяльності (повторення, самостійна робота, групова робота, тощо).

       Державна підсумкова атестація (ДПА) у 9 та зовнішнє незалежне оцінювання(ЗНО) у 11 класах є однією з форм контролю знань і сприяє формуванню глибоких, міцних знань, вмінь та навичок. Готуючись до ДПА та до ЗНО, учні набувають вміння орієнтуватись в екстремальних ситуаціях, приймати швидкі рішення, зосереджувати увагу, вольові зусилля для  розв’язування завдань, регулювати емоційний стан під час високої напруги. Підготовка до атестації та й сама атестація позитивно впливають на формування у учнів відповідального відношення до навчання. Готую учнів до ДПА та до ЗНО різними способами. Розпочинаючи вивчення нової теми, розповідаю, яке місце посідає ця тема у шкільному курсі математики, які питання та завдання виносяться звичайно на атестацію та незалежне оцінювання. Кожному учню (або групі учнів) рекомендую придбати збірники завдань для ДПА та посібники для ЗНО за минулі роки, щоб по ним готуватись до атестації та незалежного оцінювання. З цих збірників діти регулярно отримують завдання додому, для індивідуальної та групової  роботи в класі. Регулярно на уроках відводжу час (5 – 10 хвилин) на повторення під рубрикою «Готуємось до ДПА» або «Готуємось до ЗНО».

     Особливу увагу приділяю учням, що планують здавати ЗНО: рекомендую посібники, проводжу консультації, найбільш цікаві завдання розглядаю на уроках. Час, відведений на повторення, використовую для проведення уроків-семінарів, уроків-конференцій, на які виносяться найбільш важливі теми та завдання, що пропонуються на ЗНО. Учні, що цікавляться математикою, з задоволенням готують виступи, презентації, випускають математичні газети. Моя контрольно-оцінювальна діяльність при підготовці до ЗНО направлена на об’єктивне оцінювання знань, вмінь, навичок, на психологічну підтримку у скрутних ситуаціях.

     Особливого контролю та об’єктивного  оцінювання потребують обдаровані діти. З такими дітьми більше працюю індивідуально, за спеціально розробленими планами, які враховують їх індивідуальні особливості та навчальні можливості. Даю додаткову загрузку на уроках, залучаю до активної участі у проведенні позакласних заходів, математичних конкурсів («Кенгуру», «Олімпус», інтернет-олімпіад тощо) та планових олімпіад.

       Нове – це давно забуте старе. Раніше у школах практикували громадські огляди знань. На власному досвіді переконалась, що така форма роботи дозволяє визначити та проконтролювати рівень навчальних досягнень окремих класів. Звичайно огляди знань проводжу у класах ІІ ступеня. Огляду передує велика підготовча робота. Класу заздалегідь оголошується тема, дається перелік питань і тексти завдань для підготовки. Зі змістом  знайомлю групу старшокласників та вчителів, що будуть проводити огляд знань. На цей захід можуть бути запрошені представники адміністрації,члени батьківського комітету, окремі батьки, старшокласники. Учні отримують та виконують завдання, а потім відповідають перед представниками громадськості.  Знання оцінюються у відповідності з критеріями, що їх надає вчитель. Оцінка може бути середнім арифметичним  усіх членів комісії. На огляді можна представляти творчі роботи, проекти, презентації.

      На своїх уроках застосовую різноманітні форми контролю. Наведу приклади.

                         Самоперевірка за зразком

      На дошці появляється розв’язання домашнього завдання. Учні розглядають його, коментують усно. Потім відкривають зошити і перевіряють, підкреслюючи помилки простим олівцем і виставляючи собі оцінку. Потім зразок зникає, і діти виконують роботу над помилками. Учні, що виконали домашню роботу без помилок, отримують індивідуальні завдання. Якість самоперевірки  та виконання індивідуальних завдань перевіряю додатково, потім виставляю оцінки.

                                  Взаємоперевірка за зразком

За зразком на дошці чи на екрані учні простим олівцем перевіряють завдання сусіда по парті. Потім виконують роботу над помилками. Остаточно роботи перевіряє вчитель.

      Можна іноді робити так.  Роздавати зошити, щоб кожен отримував зошит сусіда по парті. Важливо, щоб учень побачив виконання завдання товаришем.

            Перевірка домашнього завдання консультантами

     Домашнє завдання виконано на дошці, але закрито. Проводжу попередню бесіду з учнями-консультантами, перевіряючи їх роботи та даючи рекомендації щодо подальшої роботи. Консультанти сідають до своїх підшефних, роздають їм аркуші, на яких виконується домашнє завдання, або його частина. Розв’язання можна супроводжувати усним поясненням. При виникненні запитань  консультант та його підопічний підходять до дошки та звіряються зі зразком. Роботи спочатку перевіряють консультанти, а потім – учитель.

                       Письмова перевірочна робота

      Перевірочну роботу проводжу після певної кількості уроків з теми. Складаю її з тих домашніх завдань, в яких були допущені помилки.

                           Перевірка – консультація

У випадках, коли домашнє завдання особливо складне,пропоную учням викласти  свої труднощі  у вигляді запитань. На запитання відповідають консультанти, а я підводжу підсумки.

                           Опитування за партами

      Головне в опитуванні – це повторення теоретичного матеріалу. Звичайно проводжу його так. Учні одного варіанту оголошуються «вчителями», а іншого – «учнями». «Учні» повертаються обличчями до «вчителів» і починають напівголосно відповідати на запитання, поставлені вчителем перед класом. Коли відповіді в парах обговорені, один з учнів відповідає з місця. Я коментую відповідь та одночасно звертаю увагу на помилки, помічені в роботі пар. Потім «учні» оцінюються «вчителями». Учитель бере бланк і напроти номера відповіді виставляє один зі знаків: «+» (правильно), «» (неточно), «-» (неправильно). В кінці опитування «учителями» виставляються оцінки, які я коректую у подальшій роботі.

                            Математична вікторина

Дошку ділю на 3 частини (за кількістю рядів у класі). На кожній з них я (або один з учнів) записую бали, зароблені кожною командою за правильні відповіді. Кожне запитання має свою «ціну», про яку учні знають заздалегідь. По закінченні вікторини учні пишуть самостійну роботу, а я підраховую бали та визначаю переможців у командному і особистому заліку. Результати вікторини оголошую в кінці уроку.

                             Теоретична розминка

       2 – 3 учні виходять до дошки і по черзі відповідають на питання, які їм задають інші учні з теми, що повторюється.

                         Математична естафета

     Кожен ряд отримує однакові картки з незаповненими клітинками. По команді учні заповнюють пусті місця. Картка передається по естафеті. Останній учень ряду, закінчивши завдання, намагається якнайшвидше покласти картку на стіл учителю. Ряд, що першим виконав завдання, отримує додатково 2 бали, другим – 1 бал. Я перевіряю правильність заповнення таблиці, за кожну правильну відповідь ставлю 1 бал, який потім враховую при оцінюванні.

                   Контрольна робота та її аналіз

     Контрольна робота – це заключний етап вивчення теми. Однак навіть дуже ретельна підготовка не виключає помилок. Після написання контрольної роботи, її перевірки та аналізу роздаю учням зошити так, щоб кожен отримав роботу свого однокласника. Потім пропоную  написати кожному рецензію на роботу іншого за планом, який заздалегідь подано на дошці. Рецензія складається на уроці, а додому учні отримують завдання: скласти (або підібрати) та розв’язати завдання, подібні до тих, в яких було допущено помилки.

     Приходжу до висновку: контрольно-оцінювальна діяльність вчителя повинна бути різноманітною, диференційованою, систематичною, гнучкою, служити засобом мотивації та організації самостійної діяльності. Вона повинна постійно розвиватись, удосконалюватись, застосовувати нові форми та методи, направлені на формування у учнів життєва необхідних сучасній людині компетентностей.