Корекція порушень темпо-ритмічної сторони мовлення у дітей з ООП

         Корекція порушень
темпо-ритмічної сторони мовлення  у дітей з ООП

 Порушення темпоритму – заїкання, тахілалія, брадилалія. Такі порушення є складовими в структурі тяжких порушень мовлення, які можуть бути підставами для оформлення інклюзивного навчання, надання статусу дитини з ООП.

       Заїкання (логоневроз, логоклонія) – це системний невроз, що супроводжується у людини  порушенням організації мовлення, її ритмічності, плавності та звуковимови. Зазвичай заїкання знаходить свій початок в дитячому віці. Фахівці відмічають три критичні періоди розвитку даної патології: 2-4 роки, 5-7 років та в період статевого дозрівання у підлітків. В тих випадках, коли заїкання спостерігається у дорослої людини, як правило це означає, що воно наявне ще з дитинства, однак його не лікували. Статистичні дані свідчать, що від заїкання страждає близько 5-8% дітей у світі, а у хлопчиків воно зустрічається в 4 рази частіше ніж у дівчат.   

      В переважній більшості випадків заїкання являється перехідним явищем. Багато дітлахів 2-5 років, чий вік якраз припадає на період активного розвитку й формування мовленнєвого апарату, проходять через так званий «період заїкання», тобто повторюють деякі звуки, склади або слова, подовжують їх або роблять тривалі зупинки, проявляють нерішучість у вимові. Зазвичай до 6-ти річного віку у більшості випадків заїкання проходить без зовнішньої допомоги, втім все одно не варто його ігнорувати, чим раніше почати допомагати дитині впоратися з цією проблемою, тим легше її подолати без ускладнень та психосоціальних наслідків: приєднання страху, комплексів, депресії, а також можливого суттєвого дискомфорту дитини від усвідомлення того, що вона не така як її однолітки та інші діти. Адже пігулки від заїкання не існує, однак є сучасні ефективні методи його корекції як з фахівцями – логопедами, дефектологами, так і самостійні, доступні в домашніх умовах, в атмосфері спокою, взаєморозуміння та любові батьків. 

Причини виникнення заїкання у дітей та хто в групі ризику

        Причини виникнення заїкання напряму впливають на його форми. Так, в клінічній практиці фахівці виділяють невротичне та неврозоподібне заїкання.

       Невротичне заїкання виникає в результаті стресу. Одномоментний стресовий стан, що може спровокувати виникнення заїкання у дитини може виникнути в результаті: переляку від собаки, перегляду страшного мультфільму, конфлікту у сім’ї або з однолітками. Хронічний стресовий стан, внаслідок перебування дитини в постійній психологічній напрузі в середовищі сім’ї або дитячого колективу, також може стати причиною заїкання.

      Невротичне заїкання відносно легко піддається корекції, лікарі можуть призначити, в залежності від індивідуального випадку, прийом знеболювальних та седативних лікарських засобів, важливим також є спокійна атмосфера для дитина, уникнення стресів та можливих провокуючих факторів.

       Неврозоподібне заїкання спостерігається при неврологічних порушеннях мозку, як правило передається генетично та виникає на тлі стресових ситуацій. Зазвичай діти з даним видом мовленнєвого порушення відстають у своєму розвитку та запізно починають розмовляти. Лікування в такому випадку є більш серйозним та тривалим.   

Варто звернути увагу на групи ризику дітей, в яких найчастіше виникає заїкання:

• діти, в сім’ях яких є родичі із заїканням
• діти, які часто спілкуються із людьми, що мають заїкання
• емоційні діти, які схильні до тривоги та сильних переживань
• діти, які є частими свідками сімейних конфліктів
• діти, у яких підвищена судомна активність з раннього віку (спазмофілія)
• діти із затримкою мовного розвитку
• діти, які проводять багато часу перед телевізором, комп’ютером та іншими сучасними гаджетами, і таким чином надто перевантажені інформацією
• діти, яких штучно і досить «агресивно-нав’язливо» намагаються перевчити з лівші у правшу
• діти, які з раннього віку вивчають дві та більше мов
• діти, яким батьки свідомо підвищують вимоги мовленнєвого розвитку, намагаючись усіма доступними методами пришвидшити розвиток мови у свого чада, не розуміючи в свою чергу, що таке штурмування мозку дитини може бути не готове до таких великих навантажень
• діти, чиї батьки надмірно акцентують увагу на недоліках і помилках допущених у вимові.

Діагностика заїкання у дитини

       Перші ознаки помітні батькам або вчителям:

1. Дитина надмірно та систематично повторює цілі слова чи фрази.
2. Дитина часто повторює звуки та склади.
3. Під час вимови у дитини спостерігається подовження слів.
4. Мова дитини стає надто ускладненою і напруженою.
5. Стають помітними під час спілкування дитини напруга м’язів обличчя та артикуляційна мускулатура.
6. Дитина уникає ситуацій, що вимагають розмови.
7. Дитина свідомо змінює слова через страх перед заїканням.
8. Паралельно із заїканням у дитини наявні мімічні рухи та рухи тіла.

       Для якісної діагностики даної проблеми варто отримати консультацію невролога, психіатра, психолога та логопеда. Перед початком лікування заїкання фахівці проводять низку обстежень мозку, які показують про факт наявності або відсутності підвищеного внутрішньочерепного тиску, судомної готовності та інші можливі відхилення.  

Корекція заїкання у дітей

      Наразі розроблено цілий ряд способів  корекції та лікування заїкання у дітей та підлітків. В кожному конкретному випадку фахівці визначають індивідуальні ефективні методи вирішення даної проблеми, а інколи і їх поєднання:

• логопедичні – формування правильного дихання та артикуляції при відтворенні звуків
• психологічні – позбавлення від психологічних чинників та проблем, які провокують дану проблему
• медикаментозні – застосування седативних та знеболювальних лікарських засобів
• фізіотерапевтичні – застосування спеціальних температурних та водних процедур
• соціореабілітаційні – позбавлення у дитини/підлітка дискомфорту під час перебування у певному колі людей при заданих обставинах.
   

Ігри та вправи для подолання заїкання:

1. Для зняття м'язевої напруги (загальної та артикуляційної, дихальної)

2. Активізація м’язів мовленнєвого апарату (самомасаж та мімічні вправи)

3. Вправи на формування невербальних прийомів спілкування та тактильно-рухові прийоми контролю вимови .

4. Релаксація, аутотреніг, психотерапевтичні тексти.

5. Дихальна гімнастика.

        Левова частка успіху в лікуванні заїкання дитини залежить від самих батьків, які повинні забезпечити сприятливу довірливу атмосферу в родині, стежити за режимом дня дитини, щоб вона не перевантажувалася інформацією від гаджетів та навчання, не дивилася фільми жахів та вчасно лягала спати.

 Корекція порушень темпоритму у дітей з ООП носить комплексний характер і не відрізняється від роботи з нормотиповими дітьми. Проте, внаслідок наявних супутніх порушень фізіологічного, психічного характеру буде розтягнена в часі, потребуватиме якісного підбору прийомів корекції.