Корекційна програма "Пізнай себе"

Корекційна програма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мохнюк Юлія Богданівна - Корекційна програма в структурі тренінгових занять для підлітків 14-15 років по корекції агресивної поведінки.- КЗ «Вовчанська гімназія», 2012р. - 98 с.

Автор: Мохнюк Ю.Б. - практичний психолог I категорії.

 

Пояснювальна записка

Агресивна поведінка - один з яскравих показників соціальної дезадаптованості дитини. Елементарні ознаки агресії можна спостерігати в дітей уже в молодшому віці. В результаті соціалізації дитина вчиться контролювати свої агресивні імпульси, що необхідно для життя в суспільстві. У деяких дітей агресія залишається несоціалізованою і знаходить вихід у фізичному насиллі.

Досвід роботи в школі дозволяє виділити три найважливіші характерологічні особливості в структурі особистості дітей :

1.Мають високій рівень особистісної тривожності.

2.Мають неадекватну самооцінку.

3.Почуваються знедоленими, позитивно ставляться до агресії, тому що через агресію одержують почуття власної значимості й сили.

  Нині відомо, що певні умови виховання сприяють виникненню і закріпленню агресивних ознак. На моральні цінності дитини суттєво впливає турбота, яку дитина отримала від дорослих у дитинстві, емоційний розвиток взаємин між дитиною і дорослими в перші роки життя. Ці фактори визначають формування у дитини потреби в емоційних контактах з іншими людьми, розвитку в неї здібностей до співпереживання. Більшість дітей з асоціальним типом поведінки - це діти з родин з нестійким типом виховання.

Для всіх дітей, що виховуються в таких сім’ях , характерні відхилення у спілкуванні з дорослими. Попри те, що діти вимагають підвищеної уваги, доброзичливості та емоційних контактів, спостерігається абсолютне незадоволення цієї потреби.

Обмеженість сфери вибору друзів призводить до психологічної й емоційної самотності.

  Формальне дисциплінування таких дітей таїть у собі небезпека відчуження у взаєминах дорослого і дитини. Відомо, що негативна поведінка дітей підсилюється внаслідок несприятливих відносин з педагогами, що не володіють навичками спілкування з «важкими» дітьми. Конфронтація, що не припиняється, тривалі конфлікти й взаємна емоційна ворожість викликають вербальну агресію учнів на педагогів і фізичну агресію на своїх однолітків. В поведінці дітей упадають в око агресивність, прагнення звинувачувати оточуючих, невміння і небажання визнати свою провину. Чому потрібно боротися з агресією? Агресія руйнує стосунки з оточенням, завдає шкоди здоров'ю дитини.

Агресія ( від лат. «аggгеdі» - напад ) - специфічна форма деструктивної поведінки, яка характеризується завданням шкоди предмету чи предметам, людині чи групі людей.

 Чим відрізняється агресія від агресивності?

Агресивність - це відносно стійкий емоційний стан, властивий особистості, який виявляється у гніві, злості, роздратованості і є передвісником агресії. Отже, агресивність - це емоційний стан, а агресія - це форма поведінки.

Існує три основних підходи до пояснення природи агресивності:

Перший поєднує теорії, у яких агресивність трактується як вроджена інстинктивна здатність людини. Сюди входять різноманітні психоаналітичні теорії.

У рамках другого підходу агресія описується як поведінкова реакція на фрустрацію.

    Третій складають ті концепції, які розглядають агресивність ж характеристику поведінки, яка формується в результаті научіння. Поряд з вирішальним впливом сім'ї, першого вчителя, слід поставити вплив ЗШ. Більшість дітей у наш час починають регулярно дивитись телевізор у віці до 3-х років, а до 15 років просиджують за телеекраном більшу частину свого вільного часу.

Які причини виникнення агресивності?

   Рівень агресивності дитини може змінюватися відповідно до ситуації. Причин виникнення агресивності багато: становище дитини в колективі, ставлення до неї оточення, взаємини з іншими, неправильне суб'єктивне розуміння поведінки оточення, (інтерпретація її ж ворожої, культивування агресії в засобах масової інформації), несприятлива сімейна ситуація. Причини агресивності у дітей:

• травматичні переживання, порушення автономії дитини в ранньому віці;
• різні види страху: страх перед розлукою, страх втрати батьківської любові, страх перед тілесним пошкодженням;
• пережиті негативні відчуття;

А. Реан та С. Костроміна причинами агресивної поведінки дітей вважають;

•        копіювання поведінки батьків;

• надмірне захоплення відео, телебаченням, комп'ютерними іграми.
Тонкова - Ямпольська вважає причинами агресивної поведінки:

•        відсутність умов для активної діяльності, перевтому, хронічну втому;

•        будь - які стресові чинники;

 

 

•        захворювання;

Види агресії:

1. Фізична агресія - використання фізичної сили одним з учасників конфлікту

стукання кулаками по столу.

3.Роздратованість - схильність до провокування конфлікту, готовність при найменшому збудженні до виявлення запальності, різкості, грубощів.

4.Негативізм - опозиційна форма поведінки, спрямована проти авторитетів або керівництва, може розвиватися від пасивного опору до активної боротьби проти встановлених звичаїв і законів.

5.Образа - заздрість і ненависть до оточення, обумовлена почуттям гіркоти та гніву на весь світ.

6.Підозрілість - недовіра та обережність щодо людей, заснована на переконанні, що оточення хоче завдати шкоди.

7.Вербальна агресія - вираження негативних почуттів через сварку, вереск, крик, погрози, прокляття, грубощі.

    Тривале накопичення агресивності спричиняє в організмі дитини хвороби або вірогідність раптового виплескування негативних емоцій у невигідний момент, руйнує людську психіку. Невміння конструктивно долати агресивність призводить до руйнування стосунків дитини з іншими, прирікає її на самотність, як наслідок - можливе вживання в підлітковому віці алкоголю, наркотиків.

 

Актуальність обраної теми корекційцої програми обумовлюється тим, що на сучасному етапі з'являється все більше дітей, які мають потребу в опіці дорослих. Справді, прояви агресивності серед дітей різного віку - звичайне явище і разом з тим агресивні дії дітей дуже часто стають предметом тривоги батьків і педагогів, а відтак їхнього звернення з цією проблемою до психолога.

Агресивнсіть - один з факторів, який негативно впливає на адаптацію  дитини в шкільному колективі, а в подальшому і в соціальному оточенні  дитини. У взаємодії з класом наслідком агресивності стає неприйняття дитини як особистості, формується негативне ставлення до неї. Відповідно, на свою  адресу така дитина отримує більше негативних дій, ніж Інші діти, що, у свою  чергу, спричиняє нові спалахи агресивності як наслідок емоційного напруження  і стресового стану. Присутність агресивної дитини в класі досить часто спричиняє конфліктні ситуації, у вчителя формується негативне ставлення до дитини.

Отже, підвищена агресивність не несе в собі нічого позитивного ані у взаємодії з оточенням, ані для самого носія, ані для його стосунків з учителем. Тому усунення агресивних тенденцій у поведінці дитини за допомогою психокорекційної роботи є актуальною проблемою.

Агресії присвячено багато фундаментальних психологічних досліджень, але при цьому, недостатньо літератури, що містить конкретні практичні рекомендації з корекції агресії та закріплення навичок конструктивної поведінки.

Дана корекційна програма орієнтована не стільки на кінцевий результат, скільки на динаміку процесу саморозвитку. Вона повинна стати для учасників

 подією, яка б дала можливість змінити їх світосприйняття і розширити життєві можливості.

Мета програми - зниження рівня особистісної тривожності;навчання дитини прийнятних способів вираження свого гніву; оволодіння навичками самоконтролю власного емоційного стану, а також розвиток навичок саморегуляції;формування у дітей конструктивних поведінкових реакцій в проблемних ситуаціях;розвиток емпатії й адекватного рівня самооцінки.

Форма проведення: соціально-психологічний тренінг;

Завдання тренінгу:

1.Розвиток самосвідомості та самопізнання учасників тренінгу.

2.Формування у старшокласників адекватної самооцінки та самоповаги.

З.Сприяння усвідомленню власних емоційних станів та розвиток навичок

емпатійного реагування.

4.Формування толерантного ставлення до оточуючих.

5.Відпрацювання навичок конструктивної взаємодії з однолітками.

6.Розвиток вміння приймати рішення.

Загальна інформація:

Кількість учасників тренінгу: 8-12 чоловік.

Цільова група: учні-старшокласники (підлітки 14-15 років)

Час, необхідний для проведення тренінгу: 12 год.40хв.

Тривалість заняття: 1 год. 35 хв.

Тренінгове приміщення: простора кімната, стільці(за кількістю учасників і

тренера),розміщені в центрі кімнати у формі кола.

Кількість занять: 8.

Періодичність зустрічей: один раз на тиждень.

Обладнання: фліп - чарт, паперовий блокнот для фліп - чарту, маркери,

стілець, стікери, мотузка, роздатковий матеріал, дзеркальця, фломастери, ручки.

Методи, які використовуються в тренінгу: інформаційні повідомлення,

опитувальник, модельовані ситуації, обговорення вправ, рольові ігри,

повідомлення для стимулювання уваги, невербальний ( проекція ).

Побудова тренінгу: модульна, - програма розділена на короткі фрагменти,

кожен з яких представляє завершений в змістовому і структурному відношенні

елемент. Це дає можливість проводити тренінг в режимі окремих коротких

зустрічей і крім цього, дозволяє старшокласникам, що приєдналися пізніше

інших, легко включатися в роботу.

Психолого - педагогічні принципи розвивальної роботи:

•        комплексності;

•        поступового збільшення складності розвиваючих технік;

•        доступності;

 

 

•        системності;
•        зворотного зв'язку;
•      активності;
•     конфіденційності.

Правила роботи у тренінгу, які визначаються й дотримуються його учасниками:

• « Щирість »- насамперед, щодо самого себе.
Психологічні особливості підліткового віку.

Підлітковий вік починається, як правило, десь у 11 років у дівчат та у 12 років у хлопців. Це час так званої підліткової фізіологічної кризи. У цей період розпочинаються значні зміни функціональної активності нервової та ендокринної систем, що забезпечує поступову докорінну перебудову дитячого організму, яка зумовлює перехід від дитинства до дорослості. Тому ця вікова криза називається ще перехідною.

 Кожна людина у своєму житті пройшла через перехідний вік - критичний етап у процесі дорослішання, що іноді називають підлітковим періодом.

Незважаючи на те, що підлітковим періодом вважається проміжок життя молодої людини з 11 до 19 років, це дуже приблизні межі. Тривалість перехідного періоду залежить від традицій культури, у якій людина живе, від фізіологічних особливостей організму також від того, коли він досягає своєї зрілості.

Перехідний вік - дуже бурхливий і повний несподіванок час. Саме на цьому етапі відбуваються емоційні, соціальні і фізичні зміни. Підлітковий період - це лише перехід від дитинства до дорослого життя.

Емоційні зміни

Підлітки часто переживають гостре почуття незахищеності. Це відбувається, коли вони починають замислюватися:

•         Хто я?

•         Які мої цінності і переконання ?

•         Кого я справді повинен поважати ?

•         Що  я  м о ж у  р о б и т и  д о б р е  ?

Соціальні зміни

Підлітки часто переживають почуття неповноцінності. Для самоствердження молоді люди схильні шукати спілкування з рівними собі.

•         Вони переносять свою відданість дорослим на однолітків.

•         Вони прагнуть більшої незалежності.

•         У них є інтерес до протилежної статті.

•         Вони намагаються знайти нових друзів і увійти в молодіжну групу.

 

 

 

Фізіологічні зміни

Підлітки можуть відчувати  страх, коли помічають, що з їхнім тілом відбуваються якісь зміни. Це період статевого дозрівання, в результаті якого організм підлітка стає готовим до продовження роду і який характеризується кардинальними фізіологічними змінами в організмі.

    Поряд із природними ознаками формування зрілої особистості ви можете помітити радикальні зміни в поведінці вашої дитини.

    Визначаються різні напрями поведінки підлітка з дорослими. Ось три з них:

1.Заперечення та негативна реакція, часом навіть неадекватно надмірна, до будь - яких спроб дорослих ставитися до нього як до дитини.

2.Бравада, гіпердемонстрація перед оточуючими ознак власної дорослості,

своїх можливостей.

3.Пошук нових стосунків із дорослими на рівних, за принципом «дорослий-дорослий».

У відповідь дорослі намагаються знайти шляхи виправлення (корекції) поведінки підлітка. Ось п'ять найпоширеніших способів (стратегій), які обирають дорослі у стосунках із підлітками:

1. Авторитарна стратегія - придушення у підлітка «почуття дорослості» будь-якими методами.
2. Компромісна стратегія - шлях поступок або угод між дорослим і підлітком.
3. Партнерська, демократична стратегія - спілкування з підлітком на рівних.
4. Стратегія нейтралітету - невтручання у справи підлітка: кожний живе своїм життям.

підліткового віку можна, якщо батьки та педагоги знають основні тенденції розвитку підлітка, індивідуальні особливості дитини та психолого- педагогічні принципи впливу на неї. Одним із таких принципів є так звана «провідна діяльність» (це діяльність, яка найактуальніша і найважливіша для розвитку особистості у конкретному підлітковому періоді).

 Ось деякі різновиди діяльності, що мають особливе значення саме у підлітковому віці:

1. Спілкування з однолітками.
2. Спілкування з дорослими та молодшими.
3. Навчальна діяльність.
4. Професійна діяльність.
5. Захоплення, спорт.
6. Художня творчість.
7. Самореалізація у випробуванні власних сил.
8. Пошук сенсу життя та свого місця у суспільстві.
9. Пізнання світу дорослих людей.

Якщо підліток задовольняє потребу у вказаних різновидах діяльності, у нього формуються різноманітні життєві навички, необхідні для його адаптації в суспільстві, розвитку гармонійної особистості:

•        Випробування себе у різних видах діяльності, період спроб і помилок, пізнання та оцінювання власних здібностей, набуття вмінь, пошук «своєї» діяльності.

Види діяльності, які переважно цікавлять підлітків:

>      художня;

>      трудова;

>      громадська;

>      спортивна тощо.

 

•        Пізнання прекрасного, розуміння мистецтва, духовний розвиток та самовдосконалення.

  Діяльність спілкування надзвичайно важлива для формування особистості в повному розумінні цього слова. У цій діяльності формується самосвідомість, основний новотвір цього віку - соціальна свідомість, перенесена всередину. За Л.С.Вигодським, це і є самосвідомість. Свідомість означає спільне знання. Це  знання в системі відносин. А самосвідомість - це суспільне знання, перенесене у внутрішній план мислення.

Контролювання своєї поведінки, проектування її на основі моральних норм -це і є особистість.

Л.С.Вигодський перелічив кілька основних груп найяскравіших інтересів підлітків, які він назвав домінантами. Це «езопова домінанта» (інтерес підлітка до власної особистості); «домінанта далини» ( установка підлітка на великі масштаби, що для нього набагато суб'єктивно прийнятніші, ніж ближні, поточні, сьогоднішні); «домінанта зусилля» (потяг підлітка до опору, подолання, до вольових напруг; що іноді виявляються в упертості, хуліганстві, боротьбі проти виховательського авторитету, протесті й інших негативних явищах);« домінанта романтики» (прагнення підлітка до невідомого, ризикованого, до пригоди, до героїзму).

Л.С.Вигодський, як і Ж.Піаже, особливу увагу звертав на розвиток мислення в підлітковому віці. Згідно з Л.С.Вигодським, істотні зміни відбуваються в цьому віці й у розвитку уяви. Під впливом абстрактного мислення уява «іде у сферу фантазії». Саме у підлітковому віці відбувається становлення характеру. Кардинальні зміни стосуються мотивації. У плані мотивів на перший план виступають мотиви, пов'язані зі світоглядом, який формується, із планами майбутнього життя. Центральним психологічним новоутворенням підліткового віку є почуття дорослості та прагнення бути дорослим.

У концепції Д.Б.Ельконіна підлітковий вік, як будь - який новий період, пов'язаний з новотворами, що виникають з провідної діяльності попереднього періоду. Навчальна діяльність робить « поворот» від спрямованості на світ до спрямованості на самого себе.

Особливості розвитку підлітка в цьому віці виявляються в наступних симптомах:

1.Знову виникають труднощі у стосунках з дорослими: негативізм, упертість,

байдужість до оцінки, успіхів, втеча зі школи, тому що головне для дитини відбувається тепер поза школою.

2. Дитячі компанії ( пошуки друга, пошуки того, хто може тебе зрозуміти).
3. Дитина починає вести щоденник. Багато хто з дослідників повідомляли про

« таємні зошити і щоденники», у яких підліток « знаходить винятково вільний притулок, де ніхто і ніщо його не обмежує».

Оцінка результативності впровадження корекційної тренінгової програми у подоланні агресивних тенденцій особистості підлітка

Із метою ефективності впливу корекційних заходів доречно провести попереднє та контрольне діагностичне дослідження.

До комплексу психодіагностичних методів включено:

1. Методика діагностики рівня емпатійних здібностей ( В.В. Бойко)
2. Вивчення самооцінки особистості підлітка
3. Методика «Агресивна поведінка»

 

 

   Ці параметри взято за критерії оцінки ефективності вжитих корекційних заходів. Звичайно, зрозуміло, що отримання суттєвих позитивних результатів у подоланні такого психологічного явища, як агресивність особистості, в рамках недовготривалої корекційної тренінгової програми малоймовірне. Те, що формується роками і відчуває дію багатьох (особливо зовнішніх) чинників, неможливо змінити швидко, як неможливо вилікувати хронічну хворобу за один терапевтичний курс.

    Розроблена корекційна програма для роботи з агресивними підлітками має на меті не тільки формування навичок самоконтролю, але й усвідомлення кожним учасником тренінгу своїх особистих ресурсів і можливостей. Зтримання агресивних проявів без зміни внутрішніх установок особистості може лише на деякий час змінити поведінку. Подолання агресивних тенденцій серед підлітків можливе насамперед за умови зміни ставлення самої особистості до таких проявів. Якщо підліток переконаний, що агресія - це найкращий шлях до отримання бажаного та до відчуття особистої значущості, то потрібно чимало зусиль, аби переконати його у зворотному. Навіть загроза покарання не стане цьому на заваді. Тільки через усвідомлення негативних наслідків агресії як щодо навколишніх, так і щодо самого себе молода людина спроможна позбавитися небажаної поведінки.

 

 

 

 

Гуманістичні побажання, щодо особистості тренера:

• 1.Повинен щиро поважати дитину і бути зацікавленим у ній як в цілісній     особистості.
• 2. Ставитися з терпінням і розумінням до труднощів внутрішнього світу дитини.
• 3. Досить добре знати самого себе , щоб бути в змозі зберегти емоційну стійкість.
• 4. Володіти сенситивністю, емпатією, почуттям гумору і легкістю в спілкуванні.
• 5. Мати досить об'єктивності та інтелектуальної свободи, щоб пропонувати й експериментально перевіряти гіпотезу і бути в змозі гнучко пристосовувати своє мислення і реагування до все більш глибокого пізнання дитиною самої себе.

 

 

 

 

Корекція агресивної поведінки

                     «Пізнай себе і ти побачиш - світ прекрасний!»

Структура занять для підлітків 14-15 років.

2.Сприяння усвідомленню власних емоційних станів та розвиток навичок емпатійного реагування.

Тематичний план тренінгових занять

 

 

№ з\п.	Тема заняття	Кі - ть год.	Орієнтовна тривалість,хв.
1	«Що заважає нам зрозуміти себе та інших?»	1	95
2	«Контроль і конфліктна ситуація.»	1	95
3	«Творити добро-це прекрасно!»	1	95
4	«Змінюючи себе, ми змінюємо ставлення до себе.»	1	95
5	«Я і мої друзі.»	1	95
6	«Я обираю посмішку!»	1	95
7	«Як подолати агресію.»	1	95
8	«Чому потрібно поважати права людини.»	1	95
Разом		8	12 год.40хв.

Хід проведення тренінгу

Заняття 1 (час- 95хв.)

«Що заважає нам зрозуміти себе та інших?»

Мета:       1.Розвивати способи адекватного сприйняття себе та інших людей;

Завдання: 1.Відпрацювати правила роботи групи і дати зрозуміти, що ці правила треба виконувати;                                                                                                                                                                                                                                                                                           

2.Пояснити що таке емоції та необхідність вміння керувати ними.

Знати: що таке емоції, роль емоцій в житті людини, чим відрізняються емоції

від почуттів.

 

 Вміти: розпізнавати особисті емоційні стани та емоційні стани інших

людей, контролювати свої емоції.

 

 

Обладнання:  ручки, папір, ватман, плакат із зображенням скарбнички,    стікери (набір стікерів з однієї сторони темно-коричневого кольору та набір з однієї сторони зеленого кольору), листочки, скринька 1, скри­нька 2, плакат з малюнком дерева, клеяться листочки на плакат з малюнком дерева зі скриньок 1,2.

 

 

 

Хід заняття

 

 

1. Вправа на знайомство з іменами, як називають вдома та в оточенні друзів( 7хв.)

 «  Моє ім’я …..Мене в оточенні друзів називають …..». Починаємо з тренера.

 

 

 2. Інформаційне повідомлення «Що таке емоції? Позитивні та негативні прояви                                                         емоцій.» (10 хв.)

 

Фундаментальні емоції. Комплексні емоційні стани   особистості.

 Емоція - короткочасне переживання, емоційний стан - довготривале.

 

Людина не може залишатися байдужою до навколишнього світу. Предмети, що її оточують, події, свідком або учасником яких вона стає, викликають у людини різні емоції.

Емоції ( від латинського - збуджувати, хвилювати) - переживання людини під впливом зовнішніх або внутрішніх подразників, тобто переживання людиною свого ставлення до світу й до людей, душевне переживання відчуттів приємного або неприємного.

Радість, сум, страх, обурення, гнів - усе це різні емоції. Деякі речі викликають у нас задоволення й радість, інші - біль, страх, відразу.. .Характер переживань залежить від того, яке значення мають різні предмети, явища для людини, наскільки вони задовольняють її потреби. Саме завдяки емоціям ми одержуємо першу інформацію про ті чи інші речі, саме емоції оцінюють їх і багато в чому визначають наше до них ставлення надалі: що нам подобається, а що не подобається.

Емоції допомагають людині регулювати свою поведінку. Вони сигналізують про те, чи все у неї вжитті гаразд. Мабуть, вам знайомий вислів «безпричинний сум». Зіпсувався у людини настрій. Вона й сама не завжди знає, чому це відбулося. Проте усе на світі має причину. І емоції, сигналізуючи, що трапилося неприємне, змушують шукати причину настрою, що зіпсувався, аналізувати свої й чужі вчинки. Зрештою причина виявляється: несправедливо дорікнула близька людина, товариш повівся негарно, робота виконана гірше, ніж хотілося б...

   

 

 

 

 

 

 Власна поведінка також викликає в людини певні почуття, і не завжди приємні. Буває, мучають докори сумління,- отже, у чомусь помилився, якісь учинки заслуговують на осуд.

    Пригадайте, якщо ви маєте гарний настрій, усім задоволені, чи не здається вам, що життя прекрасне й надзвичайне, а люди навколо - сама доброта, що все довкола забарвлюється в радісні тони. У моменти ж образи, втоми чи не вдається нам те саме життя сумним й бридким, ті самі люди - злими й налаштованими проти нас, а все навколо - сірим, брудним, огидним? Що змінилося? Наші емоції!

Емоції характеризуються силою, тривалістю, своєрідністю перебігу.

Залежно від того, яка інформація викликає більш сильні переживання, емоції ділять на інтелектуальні, моральні, естетичні тощо.

Роданов Б.І. ( 1978 ) виділяє такі групи емоцій:

1. Романтичні - прагнення до всього незвичайного, таємничого, небуденного.
2. Акізитивні - це ті, що виникають у зв'язку з інтересом до нагромадження, колекціонування речей, які виходять за межі практичної потреби в них.
3. Праксичні - переживання, які викликаються діяльністю, успіхами чи невдачами в процесі її здійснення та завершення.
4. Гроричні - пов'язані з потребою у самоствердженні, славою. Типова для них емоційна ситуація - « пожинання лаврів ».

5.Гедоністичні, пов'язані із задоволенням потреби в тілесному та душевному комфорті.

Альтруїстичні, що виникають на основі потреби в сприянні, допомозі, покровительстві іншим людям.

7.Гностичні - пов'язані з потребою в переробці, осмисленні інформації.

8.Пугнічні - похідні від потреби в переборенні небезпеки, на основі якої виникає інтерес до боротьби.

9.Комунікативні, що виникають на основі потреби в спілкуванні.

10. Естетичні.

 

 

 

Емоції можна розглядати й відповідно до того, який стан вони викликають: активний чи пасивний, підвищують чи пригнічують життєдіяльність людини. З цього погляду емоції поділяються на дві групи - стенічні (від грецького «стенос» - сила) та астенічні ( «астенос» - слабкість, знесилля). Стенічні емоції підвищують активність, енергію, життєдіяльність, викликають підйом, бадьорість завдяки посиленню роботи серцевої системи, підвищенню артеріального тиску, темпу та глибини дихання. До стенічних емоцій відносяться радість, задоволення, захоплення. Астенічні емоції знижують активність, пригнічують життєдіяльність. Це туга, смуток, образа тощо.

 

 

Сучасний американський дослідник емоцій К.Ізард вважає деякі емоції фундаментальними:

1.   зацікавлення - хвилювання;
2.   радість;
3.   подив;
4.   горе, страждання;
5.   гнів;
6.   відраза;
7.   презирство;
8.   страх;
9.   сором;

10) провина.

Інші емоції- похідні. З поєднання фундаментальних емоцій виникають комплексні емоційні стани:

1.   тривожність;
2.   агресивність;
3.   імпульсивність;
4.   замкнутість;
5.   невпевненість;
6.   асоціальність.

Емоція - короткочасне переживання, емоційний стан - довготривале.

На основі емоцій у людей виникають почуття. Вони, так би мовити, узагальнюють емоції і завжди пов'язані з кимось або чимось конкретним: наприклад, почуття любові до людини, почуття ненависті до ворога тощо. На відміну від емоцій, почуття є стійкими, глибокими, саме вони роблять наше ставлення до різних сторін життя постійним.

Одні й ті самі почуття можуть існувати у людини протягом усього життя і навіть супроводжуватися суперечливими емоціями ( не тільки позитивними, а й негативними). Коли нас ображає людина, яку ми любимо, ми якийсь час сердимося на неї, переживаємо негативну емоцію, однак наше постійне ставлення до неї зберігається. Почуття - емоції, що супроводжують оцінку певних суспільних явищ, вияв схвильованості, душевного піднесення. Емоції викликані певними душевними переживаннями.

Саме стійкі, глибокі почуття роблять людське життя змістовним, допомагають досягти найвищих і найскладніших цілей.

 

 

3. Мозковий штурм «Правила тренінгу» (загальні правила). (8хв.)

 

 

Правила роботи у тренінгу наведені у пояснювальній записці.

Група може прийняти правила в своїй більш комфортній інтерпритації.

 

4. Вправа на очікування «Чарівна скарбничка.»( 7хв.)

 

Учасники тренінгу пишуть на стікерах свої очікування від конкретного заняття та клеять на плакат із зображенням скарбнички, проговоривши написане вголос.

 

 

5. Вправа «Негативні емоції і я.» (8хв).

 

Випадок з життя, написати свої негативні емоції, стікери повинні бути з однієї сторони темно-коричневого кольору, обговорення.

 

Пригадати випадок з життя, можна про нього не говорити, а лише описати та по колу обговорити свої негативні емоції, пов’язані з ним. Потім ці листочки кидаємо в скриньку 1.

 

Темно-коричневий колір стікера з однієї сторони має значення для подальшої тренінгової роботи.

 

 

6.Вправа «Бажання і можливості.» (10хв.)

 

 Модель: хочу-можу (прописуються  на листочках розділених пополам, в одній половині свої бажання: чого хочу, в іншій навпроти бажання, можливості: чи можу).

 

 

 

 

 

 

7. Перерва. (10хв.)

 

Під час перерви можна використовувати  «Релаксаційні вправи» (Додаток 4) або «Ігротеку» ( Додаток 3) на розсуд тренера.

 

 

 

8. Розповідь для стимулювання уваги про розбіжності між бажаннями і можливостями з наслідками негативних емоційних хвилювань. (5хв.)

Притча поета давньої Персії Сааді.

Папуга сидів з вороною в одній клітці. О, як страждав бідний папуга від присутності цього чудовиська в чорному пір'ї. « Який огидний чорний колір, яка потворна фігура, який кепський вираз обличчя. Хто побачив би при сході сонця щось подібне, у того гарний настрій було б зіпсовано на весь день. Неприємнішого сусіда годі шукати в цілому світі».

Як не дивно, ворона також страждала від сусідства папуги. Сумна й ображена, вона скаржилася на долю, що звела її з таким неприємним строкатим малим: « Чому саме на моє життя випало це нещастя? Чому, як на зло, мене покинула моя щаслива зірка? Чому мої щасливі дні повинні закінчитися таким мороком? Мені було б куди приємніше сидіти з іншою вороною на кам'яному паркані будь-якого саду й радіти з того, що ми разом».

 

Запитання:

•        Які емоції відчували герої притчі, чому?

•        Чи були їхні звинувачення на адресу одне одного справедливими ? Чому ?

•        Чи завжди в нашому житті співпадають бажання і можливості ?

•        Чого вчить нас ця притча?

 

 

9. Вправа «Невод» (10хв.)

 

Негативні емоції, які ми відчуваємо під час конфлікту між бажаннями і можливостями, пишемо на стікерах, котрі повинні бути з однієї сторони темно-коричневого кольору, обговорення по колу, потім ці листочки кидаємо у скриньку 2.

 

Темно-коричневий колір стікера з однієї сторони має значення для подальшої тренінгової роботи.

 

 

10. Вправа «Дерево самотності.» (8хв)

 

На плакат із зображенням дерева клеяться листочки із скриньок 1,2 темно-коричневою стороною.

 

 

Запитання: 1.Хто забажає під ним відпочити?

                   2.Які емоційні відчуття воно викликає?

 

 

11. Вправа «Садівники.» (7хв.)

 

Стікери з однієї сторонни  мають бути зеленого кольору, на білому боці пишемо позитивні емоції, по колу зачитуємо та клеїмо на дерево зеленою стороною.

 

*Які емоції дарують радість, прикрашають життя ?

 

12. Підсумок (5хв.)

Пропонується використати питання для контролю, які подано нижче, їх можна змінювати. Навіщо треба вміти контролювати свої емоції? Що це нам дає особисто?

 

 

Питання для контролю: яку роль в житті людини відіграють емоції? Чи можна сказати, що є стопроцентно шкідливі або безкорисні емоції? Чим відрізняються емоції від почуттів?

Література: Вачков І.,   стаття «Емоційна діалектика.»:   ж. « Шкільний психолог ». - Видавничий дім « Первое сентября. », 2002 р.№11- с.7.

 

 

 

 

Заняття 2 (час- 95 хв.)

«Контроль і конфліктна ситуація »

Завдання: 1.Вчити бачити проблему та формувати навички її вирішення.

Знати:   мати поняття про культуру спілкування та конфлікт.

 

Обладнання: ручки,плакат із зображенням каруселі, листочки, плакат з      

                 малюнком сонечка.

 

 

 

 

Хід заняття

 

 

1. Знайомство «Мій товариш про мене говорить...» (5хв.)

 

Починаємо з тренера по колу(«Мій товариш про мене говорить, що я добрий, веселий, справедливий, непостійний, маю складний характер, оптиміст…).

 

2. Інформаційне повідомлення «Культура спілкування і конфлікт» (10хв.)

 

 

Конфлікт і способи його вирішення

Конфлікт у перекладі з латини - зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, позицій) суб'єктів - сторін взаємодії.

Причини конфліктів полягають у розбіжності:

 

•         знань, умінь, навичок, особистісних рис;

•         емоційних, психічних та Інших станів;

•         завдань, засобів і методів діяльності;

•         мотивів, потреб, ціннісних орієнтацій;

•         поглядів і переконань;

•         розумінь, інтерпретацій інформації;

•         очікувань, позицій;

•         оцінок і самооцінок;

•         економічних процесів;

•         функцій управління.

 

Однією з причин виникнення конфлікту є конфліктогени поведінки. Це слова або дії, які породжують конфлікт.

 

 

 

Ознаки конфліктогенів поведінки:

 

•         відкрита недовіра;

•         перебивання іншої людини;

•         оцінювання людей;

•         наголошування на розбіжностях між собою та іншою людиною;

•         стійке небажання визнавати свої помилки й чиюсь правоту;

•         постійне накидання своєї точки зору іншим;

•         нещирість суджень;

•         різке прискорення темпу мовлення й раптове закінчення розмови;

•         невміння вислухати і зрозуміти точку зору іншої сторони.

 

Цілком очевидно: для того щоб повноцінно спілкуватися, люди насамперед повинні вміти співіснувати одне з одним, миритися з неминучими розбіжностями поглядів, інтересів, бажань тощо. З більшістю з тих людей, яких ми зустрічаємо у своєму житті, нас пов'язують не дуже глибокі стосунки. Для того, щоб не створювати конфліктної ситуації, потрібно навчитися коректно виражати свої почуття, не намагатися образити у відповідь співрозмовника.

 

Вчені К.Томас і Р.Кілмен визначили основні найбільш прийнятні стратегії поведінки в конфлікті. Вони вказують, що існує 5 основних стилів поведінки в конфлікті: пристосування, компроміс, втеча(ігнорування), суперництво(конкуренція), співпраця.

 

•    Співпраця - процес, який складається з послідовних взаємодій, коли людина прагне брати активну участь у розв'язанні конфлікту й захищати свої інтереси, але ще й бажає співпрацювати з Іншими учасниками конфлікту. Це спільна спроба знайти таке рішення, яке цілком задовольняло б вимоги обох сторін.

•        Компроміс - це часткове задоволення обох сторін,

•    Суперництво - людина намагається задовольнити свої інтереси за рахунок іншого. Вона використовує здібності аргументувати свої суспільні контакти, економічні санкції. Суперництво може означати «стати на захист своїх прав», якщо людина переконана, що вона права.

 

 

Правила безконфліктної поведінки:

 

•        не використовуйте конфліктогени;

•        розв'язуйте спірні питання тут і тепер, не відкладаючи їх;

•        менше ображайтеся;

•        прагніть адекватно сприймати й усвідомлювати конфлікт;

•        спілкуйтеся відкрито (закритість породжує конфлікти);

•        будьте гнучкими;

 

 

 

 

3. Мозковий штурм «Правила групи» (інсценування правила) (10хв.)

 

Шляхом поділу учасників тренінгу на групи, створити мікрогрупи по 2-3 чоловіка, кожна мікрогрупа отримує по одному правилу прийнятому всією группою на першому занятті. Треба програти правило.

 

Поділ відбувається за допомогою розрахунку:сонце-місяць- вогонь–повітря–земля –вода.

 

4. Очікування,вправа «Карусель» (5хв.)

 

Кожен із учасників тренінгу пише на листочках  свої очікування від данного заняття та проговорюючи їх, клеє на плакат із зображенням каруселі.

 

5. Вправа «Да-діалог» (один говорить - інший погоджується) (5хв.)

 

Робота в парах. Пари створюються за розрахунком: Я-ТИ. Задача кожного по черзі говорити, а іншого погоджуватися зі сказанним, навіть якщо він не зовсім згоден з висловлюванням.

 

 

 

6. Вправа «Ні-діалог» (культурна відмова) (5хв.)

 

Продовжується робота в парах. Задача кожного по черзі говорити, а іншого дати культурну відмову.

 

 

 

7. Перерва. (10хв.)

 

Під час перерви можна використовувати  «Релаксаційні вправи» (Додаток 4) або «Ігротеку» ( Додаток 3) на розсуд тренера.

 

8. Розповідь для стимулювання уваги. «Як важливо говорити один одному компліменти»(5хв.)

Комплімент - один із способів виявлення уваги та зацікавленості іншою особою. За допомогою компліменту створюється позитивний емоційний настрій у людини, на яку він спрямований, підтримується сприятливий психологічний клімат під час спілкування. Для того, щоб зробити вдалий комплімент, треба навчитися спостерігати й відзначати позитивні сторони особистості іншого. Комплімент покращує ставлення самої людини до себе та ставлення до співрозмовника, впливає на самооцінку людини, якій говорять досить часто про її позитивні сторони.

Поради для подолання труднощів у спілкуванні:

•        посміхніться перед тим, як почнете розмову;

•        спочатку назвіть себе, своє ім'я;

•        задавайте людині запитання;

•        самі говоріть менше, ніж співрозмовник;

•        відповідайте на кожне запитання;

•        допомагайте іншим долати труднощі;

•        будьте спокійні, терплячі;

•        дивіться на людину зацікавлено;

•        проявляйте розуміння;

•        тримайтеся спокійно і впевнено;

•        дуже обережно висловлюйте свою точку зору;

 

 

9. Вправа «Компліменти.» (5хв.)

 

По колу говоримо компліменти сусіду зліва, починаємо з тренера.

 

10. Вправа «Поганий настрій»(5хв.)

 

Робота в парах. Пари створюються за розрахунком: А-Я. Задача кожного по черзі втішити людину з поганим настроєм.

 

 

11. Вправа «Містер Гук»(вирішення конфліктних ситуацій). Ситуації підбираються тренером. (20хв.)

 

 

 

 

 

Інформація для тренера

« Містер Гук» - це людина до якої звертаються за порадою та допомогою у вирішенні конфліктних ситуацій, якщо не вдається самостійно дійти згоди або налагодити стосунки. Під час виконання вправи цю роль виконує тренер, учасники працюють в парах( пари створюються за допомогою розрахунку: НЕБО -ЗЕМЛЯ )над вирішенням конфліктних ситуацій, використовуючи техніку «Я- повідомлення». До «Містера Гука» звертаються за необхідністю ( «він» використовує наведену нижче технологію роботи ).

 

Технологія роботи « Містера Гука»

 

Спробуйте відповісти на такі запитання:

 

•        чи можете підійти до розв'язання проблеми з почуттям гумору ?

•        чи можете внести рівноцінний внесок у процес налагодження стосунків ?

 

 

Якщо ви відчуваєте в собі достатнє бажання і готовність самому йти на зустріч, пропонується використовувати такі стратегії:

 

Відновлювальна стратегія 1.Якщо ви повністю або частково винні в конфлікті, сховайте свою гордість якнайглибше і дійте. Скажіть, що ви винні і зробите все, щоб стосунки відновилися. Пообіцяйте, що будете уважніші і стриманіші. Ми всі робимо помилки. І робитимемо їх доти, доки не зрозуміємо, що час від часу нам потрібно буде поновлювати стосунки. Якщо не робитимемо цього, то втратимо дуже багато важливих для нас зв'язків.

 

Відновлювальна стратегія 2. Коли робить помилку інша людина ( причина неважлива), дайте їй можливість першою зробити крок назустріч і поновити стосунки. Не будьте ворожі! Подивіться на це ширше, будьте вище вашої вразливості. Якщо через якийсь час інша людина не зможе зробити цього, самі зробіть крок на зустріч. Можливо, ви страждаєте навіть більше, ніж ініціатор конфлікту. Для чого вам роль жертви ? Заради вашої ж користі й у ваших інтересах зробити так, щоб стосунки були нормальними. Можна сказати: «Все, що сталося між нами, хочу обговорити тепер, коли вже немає таких емоцій. Хочу, щоб це не повторювалось у майбутньому. Якщо ми не зробимо цього, то обоє багато втратимо».

 

Відновлювальна стратегія 3.Коли обидві сторони однаково винні в конфлікті, варто поміркувати про теорію взаємного заохочення. Цей підхід допомагає побачити важливість стосунків. Але говорити про взаємну користь можна тільки тоді, коли обидві сторони вносять рівний внесок у стосунки.

 

Інформація для учасників тренінгу

 

Комунікативна техніка «Я- повідомлення»

Під час обговорення та вирішення конфліктних ситуацій доречно користуватися технікою «Я - повідомлення», яка є одним із способів подолання стану агресивності у тому випадку, коли ми можемо стати ініціатором конфлікту.

Схема « Я - повідомлення»

Крок 1: починається зі слів « я ( мені)...»- а далі ми передаємо свої почуття стосовно ситуації. Наприклад: мене переповнює гнів, я злий, я розлючений, я агресивний, я страшно сердитий, мене дратує ця ситуація, мені не по собі, мені нестерпно боляче.

Крок 2: починається зі слів « коли ти ( ви )...»- а далі ми описуємо поведінку співрозмовника, яка викликала в нас негативні почуття, говоримо тільки про себе і не даємо оцінку поведінки співрозмовника та його рисам.

Крок 3: починається зі слів « так, як...»- а далі ми інформуємо, як на нас впливає поведінка і для співрозмовника, якщо потрібно, ми пояснюємо, чому це так.

Крок 4: починається зі слів « і я хотів ( ла ) би...»- висловлюємо бажану зміну поведінки співрозмовника у конкретній ситуації, яка сприятиме налагодженню стосунків і взаєморозумінню.

Алгоритм дії

1. На виконання завдання дається 5 хвилин.
2. За ситуацією скласти «Я - повідомлення».

3. Інсценування ситуації, використовуючи «Я - повідомлення».

 

 

Приклади конфліктних ситуацій

Ситуація 1.

Ваш друг (подруга ) без дозволу шукає у вашій сумці ваш мобільний телефон, щоб подзвонити.

Ситуація 2.

Ваша кохана людина залицяється до вашого друга (подруги ), що спричиняє у вас ревнощі.

Ситуація 3.

Ваш друг ( подруга ) систематично запізнюється на побачення. Ви довго чекали на вулиці й замерзли.

Ситуація 4.

Вам протягом усього уроку активно заважав сусід по парті, вчитель несправедливо зробив вам зауваження в присутності класу.

Ситуація 5.

Ви запізнилися на урок, а вчитель не в гуморі й прискіпується до вас.

 

Ситуація 6.

Під час покупки вам недодали здачу.

      Ситуація 7.

Ви купили одяг з браком, а помітили лише вдома.

Ситуація 8.

Ви домовилися з подругою ( другом ) разом піти на дискотеку. Але вона ( він ) в останню мить повідомила ( в ) вас, що не може піти. На наступний день ви дізнаєтеся, що ваша подруга ( друг ) була ( був ) на дискотеці.

Ситуація 9.

Ваш однокласник не дав списати вам на контрольній роботі, хоча знає, що у вас великі проблеми і ви не будете атестовані з цього предмета.

 

 

 

 

12. Вправа «Я вважаю, що можу...» (5хв.)

 

Кожний говорить і  записує на листочках у вигляді промінців, що він може

( наприклад: посміхатись, радіти життю…) , а потім клеїмо ці промінці на плакат із зображенням сонечка.

 

13. Підсумок. (5 хв.)

 

Пропонується використати питання для контролю, які подано нижче, їх можна змінювати.

 

 

Питання для контролю: яка поведінка людини допомагає успішному спілкуванню? Як впливає комплімент на самооцінку людини? Які способи вирішення конфліктних ситуацій Ви знаєте?

Література: Тіунова О.В. Соціально - психологічний тренінг як засіб формування навичок асертивної поведінки у старшокласників.: ж. «Практична психологія та соціальна робота»,2007р. №1 - с.39 - с.51.

Заняття 3 (час - 95хв.)

«Творити добро - це прекрасно!»

Знати: визначення поняття«емпатія», «толерантність» та їхнє значення у

           спілкуванні людей.

 

 Вміти: використовувати позитивні емоції та емпатшне, толерантне ставлення до

             інших людей під час спілкування.

 

Обладнання: ручки, листочки, плакат із зображенням багатоповерхового   

будинку, ватман, маркери,  плакат із зображенням «голубу миру», папір А-4.

 

 

Хід заняття

 

 

1.Знайомство «Не хочу хвалитися„але я...» (5хв.)

 

 Щось позитивне сказати про себе ( розумний, веселий, добрий…), починаємо з тренера по колу.

 

2. Інформаційне повідомлення «Образити людину легко, а сказати добре слово не завжди.» (10хв.)

     Емпатія — уміння бачити світ очима інших, розуміти його так само, як вони, сприймати їхні вчинки з їхніх позицій і водночас здатність сказати іншим про своє розуміння й дати можливість підтвердити або спростувати ці уявлення.

 

 

Ефективність емпатії знижується, якщо людина намагається уникати особистих контактів, вважає недоречним показувати зацікавленість іншою особою, переконала себе спокійно ставитися до переживань та проблем оточення. Подібний світогляд різко обмежує діапазон емоційного відгуку та емпатійного сприйняття.

 

Нормальному перебігу міжособистісного спілкування можуть перешкоджати так звані« бар'єри спілкування »:

 

•        незрілі поверхові судження;

•        стереотипи - упереджені узагальнення;

•        заклопотаність і зайнятість собою;

•        бурхлива реакція на емоційно забарвлені слова;

•        « прихований порядок денний »(учасники мають приховані інтереси ).

 

 

Правила ефективного спілкування

1.Будьте відкриті до співрозмовника й приймайте його таким, яким він є. Під « прийняттям » К.Роджерс розумів приязне ставлення до людини, що має безумовну цінність, незалежну від стану, поведінки або почуттів.

Спробуйте почути все повідомлення цілком.

Ваша увага має бути фізичною.

Участь у спілкуванні має бути активною та відповідальною.

Спостерігайте за невербальними реакціями партнера.

Висловлюйтесь ясно.

Говоріть від першої особи.

Будьте уважним слухачем.

Виявляйте емпатію.

 

 

3. Мозковий штурм «Правила» (7хв.)

 

Шляхом поділу учасників тренінгу на групи, створити мікрогрупи по 2-3 чоловіка, кожна мікрогрупа отримує по одному правилу прийнятому всією группою на першому занятті. Треба на відповідне правило, яке отримала мікрогрупа, скласти вірш.

Поділ відбувається за допомогою розрахунку:сонце-місяць- вогонь–повітря–земля –вода.

 

 

4. Очікування. Вправа «Новосілля » (6хв.)

 

Кожен із учасників тренінгу пише на листочках  свої очікування від данного заняття та проговорюючи їх, клеє на плакат із зображенням багатоповерхового будинку.

 

5. Вправа «Найкраща риса» (5хв.)

 

По колу назвати найкращу рису того, хто зліва, починаємо з тренера.

 

6.Вправа «Емпатія» (15хв.)

 

Бажаючий виходить за двері, інші говорять про нього тільки добре, запис робить тренер, той хто вийшов повинен відгадати хто про нього, що доброго сказав, читаючи конкретні записи на ватмані.

 

 

 

7. Перерва. (10хв.)

 

Під час перерви можна використовувати  «Релаксаційні вправи» (Додаток 4) або «Ігротеку» ( Додаток 3) на розсуд тренера.

 

 

8. Розповідь для стимулювання уваги. «Добре ставлення до людини повинно проявлятися не тільки на словах, але й конкретними справами» (7 хв.)

 

Притча – блюз

  Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопець втратить терпіння і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися володіти своїми емоціями, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав, що він в цей день не забив жодного цвяха. Тоді батько наказав синові витягати з паркана по одному цвяху в той день, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. Минали дні і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі та сказав: « Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилось...»

 

Коли ви з кимось сваритеся й кажете йому щось неприємне, ви залишаєте в ньому такі рани, як ці діри. І рани залишаються, незважаючи на те, скільки разів потім ви попросите вибачення. Словесні рани заподіюють такий самий біль, як і фізичні.

 

Друзі, якщо можете, якнайменше самі залишайте таких дір на своєму шляху. Не забиваймо цвяхи ворожості, нерозуміння й жорстокості в душі людей. Будьмо толерантними, а отже, розуміймо один одного.

 

Толерантність — це розуміння, повага, визнання рівноправності, відмова від тиску і насильства, визнання прав інших на свої думки й погляди, прийняття інших людей такими, які вони є, взаєморозуміння на основі згоди.

 

 

 

Риси толерантної особистості

прийняття інших такими, які вони є;                                                                                                                                                              взаєморозуміння на основі згоди;                                              визнання прав інших на свої погляди;                                           відмова від тиску і насильства;                                                     уміння співпереживати;                                                         повага до інших;

 

      Альтруїзм — це безкорисливе піклування про благо інших, готовність заради цього зректися власних інтересів.

 

 

9.Вправа «Мої добрі справи.» (10хв.)

 

Розповісти про свої добрі справи і про свої відчуття, хто ця людина і як подякувала. Починаємо з тренера, далі по колу, можна за бажанням.

 

 

10. Вправа «Девіз» (15хв.)

 

Придумати свій девіз, який відобразив би життєве кредо, ставлення до світу.

Спочатку кожен відображує своє уявлення на листочках формату А-4, потім пояснює, прикріплюючи девіз на заздалегідь підготований плакат поряд із зображенням «голубу миру».

 

11. Підсумок.( 5хв.)

 

 Ніхто не вклав негативного змісту в свій девіз, то чому ж в житті інколи ми ведемо себе зовсім не так? Давайте пронесемо свій девіз через все життя і будемо поводити себе відповідно створеним образам.

Пропонується використати питання для контролю, які подано нижче, їх можна змінювати.

 

Питання для контролю: яку роль відіграє емпатійне реагування у спілкуванні?

Що означає бути толерантною особистістю ?

Література: Рєпнова Т.П.Феномен емоційної зрілості і кризи розвитку.: ж.«Практична психологія та соціальна робота», 2004 р. № 4 - с. 42 - с. 52.

Заняття 4 (час- 95хв.)

«Змінюючи себе, ми змінюємо ставлення до себе »

Знати: що таке характер, невербальне спілкування, яку роль у ньому відіграють

жести, погляди, міміка.

 

Вміти: за мімікою та жестами визначати емоційний стан людини та передбачати

її налаштування.

 

 

Обладнання:  макет ромашки без пелюсток, заготовки пелюсток ромашки,              

  папір А-4, маркери, ручки, фломастери, коротка абетка рис   

  характеру у плакатному форматі.

 

 

Хід заняття

 

 

1. Знайомство «Я не такий ( така),але інколи...» (5хв.)

 

Починаємо з тренера по колу( «Я не такий (така), але інколи можу образити людину, сказати грубощі, не привітатися, не підтримати в скрутну хвилину,не відреагувати на прохання іншого…)

 

2. Інформаційне повідомлення «Якщо бути уважним до інших. Про характер: позитивні та негативні риси.» (10хв.)

Характер - це комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляється в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, до колективу, до самої себе.

Радянські психологи виділяють у структурі характеру дві великі групи характерологічних рис. До першої належать риси, що відображають ідейно -моральну спрямованість особистості, патріотизм, принциповість, правдивість, дисциплінованість тощо. Другу групу складають характерологічні особливості людини, у яких виражено її емоційно - вольові та інтелектуальні риси: мужність, сміливість, рішучість, наполегливість, розсудливість тощо.

 

Коротка абетка рис характеру

Гордість, гарячковість, грубість, гуманність.

Далекоглядність, дволикість, делікатність, діловитість, деспотичність, дисциплінованість, доброзичливість, доброта, довірливість.

 Жадібність, жорстокість, життєрадісність.

Заздрість, зарозумілість.

Ідейність, ініціативність, інтелігентність.

Колективізм, критичність.

Легковірність, легкодумність, лицемірство, лукавість.

Меланхолійність, мрійливість, мовчазність, м'якість.

Наївність, насмішливість, наполегливість, недбалість, неуважність, незворушність, недовірливість, незалежність, некритичність, непрактичність, невибагливість, нерішучість, нетерпимість.

Образливість, об'єктивність, організованість, обережність.

Пасивність, песимістичність, підозріливість, постійність, привітність, принциповість, пунктуальність, педантизм.

Рішучість.

Самолюбство, самостійність, самовпевненість, стриманість, скромність, сміливість, старанність.

Тактовність, терпимість.

Флегматичність.

Халатність, хвалькуватість, хитрість, хоробрість. Цілеспрямованість.

Чесність.

 Егоїстичність, експасивність.

 

3. Мозковий штурм «Правила»  (5хв.)

 

На плакаті пишуться правила з навмисними пропусками слів, висловлювань, діти говорять, що пропущено.

 

4. Очікування. Вправа«Ромашка» (5хв.)

 

Кожен із учасників тренінгу пише на заготовлених пелюстках ромашки свої очікування від данного заняття та проговорюючи їх, вставляємо пелюстки в макет ромашки.

 

 

 

 

5. Вправа «Що таке добре і що таке погано» (15хв.)

 

На ватмані діти повинні намалювати одну позитивну та негативну свою рису характеру і розповісти про кожну намальовану рису, інші погоджуються або ні, пояснюють чому. Коротка абетка рис характеру, роздрукована в плакатному форматі, вивішується на фліп-чарті, слугує як інформаційна скарбничка, до якої діти можуть звернутися за допомогою під час виконання вправи.

 

6. Перерва. (10хв.)

 

Під час перерви можна використовувати  «Релаксаційні вправи» (Додаток 4) або «Ігротеку» ( Додаток 3) на розсуд тренера.

 

7.  Розповідь для стимулювання уваги «Чи уважні ми до інших?»( 10хв.)

 

Невербальне вираження почуттів

Емоції — біологічні реакції, почуття - соціальні реакції людини (Б.Куценок).

Ми передаємо інформацію не тільки словами, а й через зовнішній вигляд, манеру одягатися, пози, фізичну напругу, вираз обличчя, контакт, рухи рук і тіла, тон голосу, відстань під час спілкування. За даними досліджень, вербальний контакт містить менше 35% інформації, яка передається, а невербальний - понад 65%. Тому для успішності спілкування варто звернути увагу і на вираз обличчя, жестикуляцію, пози, тембр голосу.

Серед невербальної* інформації найінформативнішими є вираз обличчя і звучання голосу. Наприклад, усмішка свідчить про доброзичливість, готовність до співпраці і прийняття. Зворотний контакт є частішим у людей, які люблять одне одного. Тон голосу точно передає емоційне відношення.

Часто нам буває важко довідатися про те, що почуває інша особа. Говорить одне, а робить інше. Відчуття дискомфорту у спілкуванні саме тому часто і виникає, що невербальна і вербальна інформації мають різний зміст, одне й те саме почуття можна передати різними способами. Наприклад, злість може проявлятися сильними різкими рухами тіла або навпаки, повним скам'янінням. Рум'янець може бути ознакою розгубленості, присоромленості чи злості.

Крім того, кожна суспільна група, національна чи етнічна єдність виробляє свої невербальні сигнали та їх значення.

Важливо звертати увагу та вміти вловлювати невербальні сигнали, особливо у випадках, коли вони вступають у протиріччя з вербальною інформацією. Наприклад, приятель каже: « Я ціную тебе»,- але тон голосу і вираз обличчя свідчать про інше.

Отримуючи інформацію, яка містить у собі таку суперечність, ми переважно віримо в істинність невербальної комунікації, бо тут важче збрехати.

 

Отже, можна сказати, що невербальна інформація несе більше вираження почуттів, ніж вербальна, однак вона не є однозначною та очевидною і часто важко вловити її зміст. Тому для успішної комунікації з іншою людиною важливо, щоб вербальний та невербальний зміст інформації збігалися.

 

 

 

 

Етикет невербального спілкування

Про те, що основним засобом спілкування є мова, ви добре знаєте. Однак для щирого спілкування часом замало слів. Ви, мабуть, помічали, як часто, спілкуючись, люди вдаються до жестів, пильно зазирають одне одному в вічі, намагаються збагнути думки за виразом обличчя не лише тоді, коли співрозмовник уникає спілкування, а й коли він надміру балакучий. Важливість таких спілкувальних засобів усвідомлено давно. Адже саме вони найточніше передають почуття людини.

Є чимало етикетних порад, які стосуються погляду, усмішки, жестів, пози. Визначено навіть, якою має бути відстань між спілкувальниками, аби вони почувалися затишно й довіряли одне одному. Щоправда, у різних народів «ввічливою» вважають неоднакову відстань; коротшу - у південних та східних народів, довшу - у північних. Вам, певно, буде цікаво дізнатися, чому ? Річ у тім, що народам Південної Європи, Латинської Америки, Сходу властиво доторкатися під час розмови на знак довіри до руки співрозмовника. Якщо ж відстань між спілкувальниками завелика, представники цих народів не вірять тому, що чують.

Етикет не лише рекомендує певні правила, які регулюють використання немовних засобів спілкування, а й навчає розуміти ці засоби. Найбагатшою на значення, за давньою традицією, наш народ вважає мову поглядів.

У різних народів мову поглядів витлумачують по-різному. Так, у Китаї та Японії спілкувальники здебільшого уникають прямого погляду, у Франції, Італії пильно дивитися на співрозмовника є цілком ввічливим.

Є країни, де непристойним вважають, коли молодші дивляться в очі старшим. Наприклад, на острові Фіджі тамтешнє населення, щоб не зустрічатися поглядом із співрозмовником, навіть відвертається під час розмови.

Особливого значення в етикеті надають усмішці. Багато хто переконаний, що усмішка дає змогу найточніше осягнути думки та наміри людини, ставлення до інших. Дружня усмішка створює позитивну атмосферу спілкування, допомагає подолати недовіру, упередженість, злість. Вважають, що вона є прикметою людини чесної, розумної, вихованої.

У різних народів у мові жестів чимало відмінностей. Та й узагалі - ставлення до жестикуляції неоднакове. Дослідники наводять, зокрема, такі цифри: італієць жестикулює впродовж годинної розмови в середньому 120 разів, француз - 80, фіни -1 раз.

Аби не створити про себе враження неввічливої людини, варто пам'ятати, що не слід надуживати жестами: надмірна жестикуляція розпорошує увагу співрозмовника.

 

Мова погляду

 

• Погляд спрямований вгору і вліво: зараз людина баче внутрішні образи. Не завжди вона розуміє це, але все таки в даний момент вона знаходиться в області візуальної пам'яті.
• Погляд вгору і направо: конструювання візуальних образів, внутрішніх картинок. Як правило, в такому стані людина конструює образи, які вона бачила.
• Погляд горизонтально наліво або направо: аудіальний канал. Якщо погляд спрямований горизонтально наліво, працює аудіальна пам'ять. Тут зберігаються запам'ятовані звуки ( чиєсь мовлення, мелодії, часто номера телефонів, вірші без фокусування на змісті - ритмічне запам'ятовування). Інколи, прослуховуючи внутрішню музику або запам'ятовану пісеньку, людина хитає головою із боку в бік. Погляд, спрямований горизонтально направо, означає доступ до аудіального конструювання. Зазвичай це конструювання мовлення або вслуховування взвуки з новим тембром, ритмом, висотою. Як, наприклад, може звучати в нетрадиційній обробці ваша улюблена мелодія ?

 

• Погляд вниз наліво: означає стан внутрішнього діалогу. В такі моменти людина коментує особистий досвід, оцінює його. Внутрішній діалог може бути знаряддям раціонального логічного мислення.
• Погляд вниз вправо: в цей момент ми отримуємо доступ до емоцій і

чуттєвих переживань.

 

Для деяких ліворуких (!) схема буде зворотною.

 

 

Наведена схема виражає узагальнену модель поведінки.

 

 

 

 

8. Вправа «Мій товариш образився» (15 хв.)

 

Малюємо ображеного товариша, прохання звернути увагу на те, як виглядає ображена людина, обговорення.

 

9. Вправа «Чарівники» (10хв.)

 

Один з учасників стоїть спиною до інших, які невербальними техніками зображують прояви агресії, потім за командою тренера повертається, його завдання передбачити налаштування інших і повернути їхні наміри у позитивне русло.

 

*Чи правильно зрозумів пози дітей чарівник?

 

10. Вправа «Я можу, але я не буду...»(5хв.)

 

Починаємо з тренера ( «Я можу, але я не буду сваритися, ображати інших, насміхатися, глузувати…»)

 

11. Підсумок (5хв.)

 

Пропонується використати питання  для контролю, які подано нижче, їх можна змінювати.

 

*3 якими людьми приємніше спілкуватись?

Питання для контролю: від яких факторів залежить формування характеру людини? Навіщо розуміти мімічні та жестові засоби самовираження людини у спілкуванні? Чи потрібно знати та володіти навичками етикету невербального спілкування ?

Література:   Степанов С, тематична вкладка «Душа і тіло.»,стаття «Секрети обличчя і характеру».:ж. «Шкільний психолог». - Видавничий дім « Первое сентября. », 2002 р. № 8 - с. 14 с.15.

 

 

 

Заняття 5 (час- 95хв.)

 

«Я і мої друзі»

 

Мета: 1.Розвиток навичок використання позитивних емоцій під час

спілкування та вміння бачити в людях позитивні риси характеру.

Знати: які бувають емоційні стани, що означає любити.

 

Обладнання: плакат із зображенням повітряних кульок (кількість кульок повинна відповідати кількості учасників тренінгу, враховуючи тренера), ручки,  листочки, папір А-4, коротка абетка рис характеру у форматі плакату, плакат із зображенням поїзду, стікери,чистий плакат.

 

 

Хід заняття

 

 

1.Знайомство «Привіт друже » (5хв.)

 

Починаємо з тренера, привітатися з сусідом з ліва та назвати його позитивну рису характеру («Привіт веселий, надійний, заповзятий, добрий, справедливий…)

 

2. Інформаційне повідомлення «Наскільки ми уважні до оточуючих нас рідних, товаришів, до тих кого любимо». (7хв.)

 

 

Почуття любові в нашому житті

 

Мабуть, немає людини, яка б не прагнула, щоб її любили рідні, кохані, друзі... Бо коли ми відчуваємо любов до себе, то розуміємо, що нас цінують, що ми потрібні іншим. Відтак життя набуває сенсу. Розмірковуючи про це, варто, однак, зауважити, що вислів «прагнути любові» не тотожний словам «вимагати любові».Справді, прагнути любові, тобто хотіти, бажати винятково щирого, доброго, дбайливого ставлення до себе, мріяти про те, щоб нас глибоко шанували й захоплювалися нами через те лише, що кожен з нас - особливий, не схожий на іншого, такий, який він є, - відчуття, що не має спільного з наказом, вимогою, - запевняють мудреці. Так, Григорій Сковорода радив: «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». Та спостерігаймо за собою впродовж усього дня. Чи завжди ми чинимо відповідно до цієї поради ? Пригадайте, хто зазвичай зазнає через нас найбільших прикрощів. До кого ми буваємо неуважні ? На кого здебільшого виплескуємо своє роздратування ?

Щоб не засмучувати вчинками чи словами тих, кого любимо, варто зважити на спостереження психологів. Вони твердять, що почуття любові в нашій поведінці втілюється в турботі про близьких, відповідальності за них, шанобливому ставленні та в пізнанні.

Здатність відчувати любов, сприймати її та дарувати іншим визначають як ознаку духовного зростання людини. Адже почуття любові спонукає нас зазирати всередину своєї душі, міркувати над своїми вчинками. Любов спонукає нас до самовдосконалення. Недарма кажуть: мудра людина та, яка вміє любити. Прагнучи любові, людина здатна приборкувати нетерплячість, дратівливість, жадібність, брутальність, агресивність та інші негативні риси.

Ми не замислюємося над любов'ю до нас наших рідних, але здатні відчувати до себе відтінки ставлення інших людей. Найзашгутанішим нам видається ставлення до нас наших однолітків, особливо протилежної статі.

Утім кожен знає, що ті, кого ми любимо, або те, що ми любимо, є для нас найважливішим у житті. Так любов будує навколо людини її неповторний світ. Український філософ Григорій Сковорода визначав цю особливість любові словами: «Хіба не любов усе єднає, будує, творить подібно до того, як ворожість руйнує ?».

Про природу любові не одне століття сперечалися мислителі та митці. В одному вони дійшли згоди: здатність любити - виняткова властивість людини, завдяки якій ми цінуємо життя.

Любити - відчувати глибоку відданість до кого-, чого-небудь; відчувати сердечну прихильність до родинно близьких осіб.

Самовдосконалення - цілеспрямований розвиток людиною власних духовних здібностей, удосконалення свого способу життя.

 

3. Мозковий штурм «Правила» (5хв.)

 

По колу, починаємо з тренера (Я без надмірних зусиль виконую правило...,проговорити правило, якого ви дотримуєтесь не докладаючи особливих зусиль).

 

 

4. Очікування. Вправа «Повітряні кульки»( 5хв.)

 

Кожен із учасників тренінгу пише на стікерах свої очікування від данного заняття та проговорюючи їх, клеє на плакат із зображенням кульок (треба приклеювати на одну з кульок).

 

 

5. Інформаційне повідомлення «Скажи мені хто твій друг» (15хв.)

 

«Психологічний портрет»,подумки 8-10 рис характеру, описувати зовнішність не можна, інші впізнають за наведеними рисами характеру, потім аналізують наскільки точно автор охарактеризував товариша.

  Коротка абетка рис характеру, роздрукована в плакатному форматі, вивішується на фліп-чарті, слугує як інформаційна скарбничка, до якої діти можуть звернутися за допомогою під час виконання вправи.

 

6. Перерва.( 10 хв.)

 

Під час перерви можна використовувати  «Релаксаційні вправи» (Додаток 4) або «Ігротеку» ( Додаток 3) на розсуд тренера.

 

7. Розповідь для привернення уваги «Емоції та почуття в житті людини») (8хв.)

 

 

Емоції та почуття в житті людини

 

 

Емоції супроводжують нас усе життя, вони виражають наше ставлення до себе, інших людей та оточуючого світу. Однак дуже часто ми можемо бачити, що люди не вміють виражати свої почуття, вважають їх недоречними, намагаються їх приховати. Зрозуміло, що такої самої поведінки вони очікують і від інших.

У житті ми часто зустрічаємось із ситуацією, коли людині, яка перебуває під впливом сильних емоцій, радять не хвилюватися.

Іншою проблемою є те, що чим ближчою для нас є людина (у прямому та переносному значенні), тим важче говорити їй про свої почуття. Крім того, нам легше виражати ті почуття, які переживались у минулому, намовляти інших до ігнорування, пригнічення чи відкидання своїх емоцій.

Почуття любові, кохання, прихильності - усе це є для людини цінним досвідом.

У нашому суспільстві існує думка, що почуття заважають подоланню труднощів, які виникають під час спілкування. Вважається, що чим більш раціонально, логічно та об'єктивно поводиться інша особа, тим краще вона вміє спілкуватися. Напевно, саме тому існує стереотип - ясно й чітко висловлювати свої думки. Щодо почуттів, то ми рідко прагнемо чітко і ясно їх виражати.

Коли хтось не усвідомлює своїх почуттів, не приймає або не вміє їх виражати, він проявляє їх таким чином: 1) навішує ярлики; 2) вдається до звинувачень. Чим більше почуття стосуються мене тут і зараз, тим важче про них говорити.

Емоції та переживання є нормальними і природними. Людина позбавлена емоцій, була б подібна до механізму.

 

Існує щонайменше чотири способи конструктивного вербального вираження почуттів:

1. Називання або опис своїх почуттів: «Я злий», «Я стурбований», «Я маю до тебе теплі почуття». Дуже часто ми не маємо слів для вираження своїх почуттів.

 Тоді можемо скористатися 2-4 способами.

 

2. Використання порівнянь, метафор: «Почуваюся як новонароджений», «У мене немов крила виросли», «У мене душа співає».
3. Використання фразеологізмів, крилатих висловів.
4. Опис дій, до яких я хочу вдатися у зв'язку з тим, що переживаю: «Я так хочу притулити тебе», «Я хотіла б підійти до тебе», «У мене виникло бажання накричати на тебе».

 

Більшість людей не прислухається до своїх почуттів і повністю не усвідомлює їх. Коли ми починаємо їх описувати, то можемо краще їх усвідомити. При цьому слід пам'ятати, що для конструктивного вираження своїх переживань краще використовувати фрази з початком «Я...», «Мені...», «Мій..,»І далі описувати свої почуття у зв'язку з ситуацією, яка склалася тут і тепер. При цьому варто пам'ятати, що ми виражаємо власні почуття, а не оцінюємо особистість іншої людини. Тому для успішного спілкування варто уникати ярликів та звинувачень.

 

Дехто соромиться виявити свої позитивні почуття, дехто має труднощі у прояві їх певним людям (ровесникам, жінкам, авторитетам). Ті, хто не звик виражати свої позитивні почуття, часто мотивують це тим, що людина, до якої вони відчувають, і так знає про них або відчуває це інтуїтивно. Іншим розповсюдженим поясненням є думка, що коли ми говоримо голосно про почуття, вони можуть зникнути.

 

Усе це перебільшення і заважає людині самовиражатися. Чим частіше ми виражаємо позитивні почуття, тим частіше їх переживаємо. Однак вираження почуттів може стати важким обов'язком, якщо ми їх дійсно не переживаємо.

 

Більшість людей має тенденцію повторювати вчинки, які викликали в інших позитивні почуття, Ініціатива у вираженні своїх позитивних почуттів і думок у ситуаціях, де ніхто не змушує нас до цього, стає нашим внеском у те, щоб світ став добрішим.

 

 

 

8. Вправа «Лагідні імена.» (10хв.)

 

Пригадати як і коли називали лагідними іменами, що хотілося зробити у відповідь або сказати, у яких випадках самі когось називали лагідними іменами, чому, що відчували в такі моменти?

Можна розпочати з тренера, продовжити за бажанням.

 

 

9.Вправа «Пасажири» (10хв.)

 

Діти пишуть на стікерах свої лагідні імена і розміщують на плакаті з зображенням  вагонів поїзду, в той самий вагон також можна розміщувати свої листочки, якщо є бажання.

Пояснити яку емоцію ви везете в подарунок і кому.

 

 

 

 

 

 

 

 

10. Вправа «Лист товаришу.» (15хв.)

 

Кожен учасник тренінгу пише листа товаришу, або рідній, близькій людині, з позитивним змістом. За бажанням зачитуємо, тренер повинен зачитати обов’язково.

 

 

11.Підсумок. (5хв.)

 

Пропонується використати питання для  контролю,  які  подано  нижче,  їх  можна змінювати. 

 Якщо   ви   знаєте   когось   кому потрібна ваша допомога або увага, спробуйте допомогти, підтримати або просто сказати добрі слова.

 

Питання для контролю: Як можна покращити свій стан та настрій ? Чому любов визначають як почуття ? До чого спонукає нас почуття любові ?

Література:  Битянова М., стаття «Мимо ушей ».: ж. «Шкільний психолог». - Видавничий дім « Первое сентября. », 2002 р. № 10- с.10.

 

 

Заняття 6 ( час- 95 хв.)

«Я обираю посмішку!»

 

 

 

Знати: вплив емоцій на перебіг різних психічних процесів людини.

 

 

Обладнання: ручки, листочки, дзеркальця за кількістю учасників тренінгу, враховуючи тренера , роздатковий матеріал «Тренуємо емоції».

 

 

 

Хід заняття

 

 

1. Знайомство «Ім'я з посмішкою.» (5хв.)

 

Сказати своє ім’я та посміхнутися сусіду зліва. Починаємо з тренера.

 

 

 

2. Інформаційне повідомлення. «Емоції на обличчі».

     Завдання «Тренуємо емоції». ( 10хв.)

 

 

Вираз обличчя людини в різних емоційних станах. Коротко інформуємо про емоційні стани людини, які можна відстежити на її обличчі (бажано познайомити з існуючими емоційними станами, що наведені в поясненні для тренера).

 

 

*Завдання «Тренуємо емоції».

 

 

Тренер роздає учасникам тренінгу роздруковані листочки з виразом обличчя людини в різних емоційних станах, треба за виразом обличчя, мімікою вгадати емоційний стан людини, який відтворено в родатковому матерілі під відповідним номером.

 

 

 

 

 

 

 

 

Пояснення для тренера

1----------------------------          смуток;

2 ----------------------------    веселість;

3------------------------------ здивування;

4 —------—-----—------------------страх;

5---------------------------------- образа;

6------------------------------скромність;

7-------------------------- сором'язливість;

8-----------------------------------втома;

9-----------------------------------    жах;

10---------------------------------злість;

11.               --------------------------спокій;
12.               ---------------задоволення;

13----------------------------------щастя;

14----------------------------хвалькуватість.

 

   Після виконання завдання тренер зачитує правильні відповіді, самоперевірка. Якщо вам вдалося вгадати більшість емоційних станів людини по виразу обличчя, тобто за мімікою - значить, задача навчитися розуміти людину за виразом обличчя для вас не актуальна, ви добре впорались із завданням. Якщо результат вийшов невтішний, вам слід приділити цьому питанню особливу увагу.

 

 

 

 

Роздатковий матеріал « Тренуємо емоції»

 

 

 

 

Завдання: треба за виразом обличчя розпізнати емоційні стани людини. Завдання виконується індивідуально. Напроти кожного номера у себе на листочках зробіть відповідний запис.

 

 

 

 

 

 

3. Мозковий штурм. «Правила » (5хв.)

 

Починаємо з тренера по колу(« Я з деякими зусиллями виконую таке-то правило, проговорити його»).

 

 

4.Вправа «Зачарований острів» ( 10хв.)

 

Розділяємо учасників тренінгу порівну на дві групи, розрахунком: апельсин-лимон. Потім «апельсини» обирають собі пару з «лимонів», запам’ятовують її та виходять за двері. «Лимони» зображують «Зачарований острів», відтворюють мімікою негативні емоційні стани. «Апельсини» повинні відгадати  мімічне зображення певного емоційного стану  в обраної раніше пари та заспокоїти, втішити лагідними словами. Тільки таким чином острів можна розчарувати.

 

 

5.Вправа «Одне й те ж по різному» ( 5 хв.)

 

По черзі виконати одне й те ж завдання, сказати «привіт»: невпевнено, агресивно, впевнено, стримано, привітливо. Починаємо з тренера по колу.

 

 

6.Вправа «Дзеркало» (10хв.)

 

Кожному учаснику тренінгу видається дзеркальце. Дивлячись в дзеркальце, пригадуємо свої негативні емоційні стани і зображуємо мімікою, потім позитивні емоційні стани, і також їх зображуємо. Потім розповісти про свої відчуття, які вирази було легше зображувати, а які приємніше. Якими б ви хотіли щоб вас бачили інші?

 

 

7. Перерва. (10 хв.)

 

Під час перерви можна використовувати  «Релаксаційні вправи» (Додаток 4) або «Ігротеку» ( Додаток 3) на розсуд тренера.

 

8. Розповідь для привернення уваги « Вплив емоцій на перебіг різних психічних процесів людини». (10 хв.)

 

 

 

 

Вплив позитивних емоцій на перебіг різних психічних процесів

в організмі людини

Життєдіяльність як дорослої людини, так і дитини перебігає у постійних контактах з іншими людьми, предметами та явищами навколишньої дійсності. До всього, що оточує людину, вона виявляє певне ставлення, яке проявляється у різноманітних емоціях. Це ставлення може бути позитивним, негативним або нейтральним. Нейтральне ставлення не пов'язане з виникненням емоцій. Якщо предмети, явища відповідають потребам, можливостям людини, вони викликають позитивне ставлення та виникнення позитивних емоцій (задоволення, радості, захоплення, тощо ), У протилежному випадку виникає негативне ставлення та відповідні емоції ( страх, образа, туга, сум, пригніченість, збентеженість, схвильованість, тощо ).

Емоції впливають на перебіг різних психічних процесів - сприймання, пам'яті, уяви, мислення, зумовлюють формування певних рис характеру особистості. Емоційний тон присутній уже в відчуттях, які можуть бути приємними та неприємними, викликати позитивні та негативні емоції.

Позитивні емоції покращують процеси пам'яті, мислення. Так, виявлено певні закономірності зв'язку емоційних станів з інтелектуальними процесами: стан радості, захоплення сприяє успішному виконанню пізнавальних, проблемних завдань, тоді як негативні емоції, стани гальмують їх виконання.

Позитивні емоції активізують різні види діяльності людини, негативні зменшують активність.

Вольові процеси також тісно пов'язані з емоціями. Характер емоційного забарвлення настрою позначається на всіх етапах вольової дії: на усвідомленні мотиву, прийнятті рішення та розгортанні процесу досягнення мети, виконанні прийнятого рішення. Так, емоційна привабливість мети збільшує сили людини, полегшує діяльність. У людей, що знаходяться в пригніченому стані, здатність до вольового зусилля знижена.

Посмішка - мімічне вираження позитивних емоцій, тому вона має здатність покращувати перебіг усіх психічних процесів в організмі людини.. Отже посміхаймось частіше !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цікаво знати

 

Теорія емоцій Джеймса - Ланге.

 

           

          В даному випадку мова йде не про співавторство або співпрацю.

Американський філософ і психолог Уільям Джеймс і датський медик і анатом Карл Ланге жили в різних кінцях світу, писали на різних мовах і дійшли до своїх висновків незалежно один від одного. В 1884 році в журналі Міnd було опубліковано статтю Джеймса «Что такое емоция». В ній автор висунув неочікувану і парадоксальну гіпотезу: якщо відокремити від емоції її зовнішній прояв, то від неї взагалі нічого не залишиться.

Джеймс розмірковував так: у відповідь на зміну зовнішніх умов в організмі рефлекторно виникає фізіологічна реакція - підвищується секреція залоз, скорочуються відповідні групи м'язів і т. д. Сигнал про ці зміни в організмі потрапляє в центральну нервову систему, тим самим породжує емоційне переживання. Тобто ми плачемо не тому, що засмучені, але впадаємо в смуток, належить нам лише заплакати або насупитись.

   

   

      Незалежно від Джеймса у ті ж роки аналогічну теорію висунув К.Г. Ланге.

Якщо Джеймс пов'язував емоції з широким спектром периферичних змін, то Ланге - тільки з судинною системою: станом іннервації і просвітом сосудів.                   

   

      Прагматичні американці швидко зробили практичний висновок із теорії Джеймса - Ланге .Так, чудовий знавець людських відносин Дейл Карнегі в своїх книгах багаторазово звертається до ідей Джеймса, наразі до його теорії емоцій. І робить простий висновок: щоб викликати приємне переживання, треба поводити себе так, ніби воно вже настало. У вас не налагоджуються справи, кішки скребуть на серці? Женіть геть пригніченість і смуток! Посміхайтеся! Посміхайтеся завжди і всюди, і ви насправді відчуєте себе життєрадісним.

 

Важливо й те, що люди рефлекторно стороняться похмурих облич. У кожного вистачає своїх проблем і немає бажання стикатися ще й з чужими. А ось людина з оптимістичною посмішкою на обличчі завжди зустрічає відгук і взаємне налаштування.

 

Для мільйонів американців книги Дейла Карнегі стали свого роду посібником життя, зібранням безумовних правил поведінки. Політики і бізнесмени, торговці і рекламні агенти щохвилини посміхаються партнерам і клієнтам. Якщо на обличчі американця не грає чергова посмішка, то, значить, у нього на душі геть погано.

Має значення й те, що емоційні прояви багато в чому визначаються культурними нормами.

 

Наприклад, в Японії прояв смутку і болю в присутності осіб більш високого положення розглядається як демонстрація неповаги. Тому японець, якому виносять догану, повинен вислухати її з посмішкою ( у нас це навпаки, розцінять як невихованість).

 

В Китаї здавна прийнято повідомляти старшим і вищестоящим особам про своє горе з посмішкою, щоб зменшити значення нещастя і не турбувати ним поважну людину.

 

В жителів Андаманських островів прийнято плакати при зустрічі після тривалого розлучення, а також при примиренні ворогуючих сторін.

 

Таких незвичних для нас прикладів можна нарахувати багато. Культурними відмінностями частково можна пояснити і наше насторожене ставлення до американської посмішки. Ми звикли вважати, що вираз обличчя відображує реальний настрій людини. Тому посмішка без очевидного приводу нам незрозуміла, а в деяких ситуаціях навіть неприємна.

 

Те, наскільки вдається за допомогою міміки керувати настроєм, мабуть, залежить від індивідуальних особливостей людини.

 

Протестувати цю особливість можна за допомогою простого прийому, запропонованого німецьким психологом Вірою Біркенбіл. Вона рекомендує у хвилини стурбованості або смутку ненадовго усамітнитися і намагатися надати обличчю радісний вираз. На перший погляд ця порада може здатися повним абсурдом. Адже в цю мить вам не до веселощів, І посмішка напевно вийде вимученою. Однак зробіть над собою зусилля: заставте куточки вуст піднятися і втримуйте їх в такому положенні 10-20 секунд. Біркенбіл стверджує: не було випадку, щоб натужна гримаса не переросла в щиру посмішку. Чи права вона? Кожен може перевірити сам. Тільки не треба забувати, що проблема, яка викликала ваше занепокоєння, все одно потребує вирішення. Посмішка лише допомагає нам емоційно налаштуватись на вирішення відповідної проблеми, активізує та покращує дію вольових зусиль.

 

 

 

 

9. Вправа «Вікно» (15 хв.)

 

Двоє сідають один напроти одного і передають невербальну позитивну інформацію, треба уявити, що між вами скло. Обговорити хто що зрозумів та свої відчуття. Розподіл на пари за розрахунком: 1-2-3-4. Перші номери працюють в парі з третіми, другі з четвертими.

 

 

10. Вправа «Я хочу тобі посміхнутись !» (5 хв.)

 

3 такими словами протягуємо руку тому, кому хочемо посміхнутись, потім той кого ви обрали повторює процедуру і т. д., рук не розмикаємо доки не утвориться коло, потім одночасно говоримо це висловлювання, дивлячись в очі один одному.

 

 

11.Вправа»Відчуття» (5 хв.)

 

«Я відчуваю, що я можу бути лагідним, добрим, чемним…»

Починаємо з тренера по колу.

 

 

12. Підсумок .(5хв.)

 Пропонується використати питання для контролю, які подано нижче, їх можна змінювати.

Питання для контролю: Чи можливо за допомогою посмішки покращити своє життя? Як впливають на особистісний стан людини негативні та позитивні емоції ?

Література: 1. Абрамова Г.С.Об улнбке, букве «Я», словах «надо» и «нельзя».Пермь, 1998.

2. Герасименко І., стаття « Тренуємо емоції». :ж. «Шкільний психолог». - Видавничий дім « Первое сентября. », 2002 р. № 6 - с.48 .

 

 

Заняття 7 ( час- 95 хв.)

 

«Як подолати агресію »

Знати: що таке самооцінка, асертивність та асертивна поведінка.

 

 

Обладнання: листочки, ручки, мотузка, фліп-чарт, пам’ятка «Якщо хочеш   поводитись асертивно».

 

 

 

Хід заняття

 

 

1.Знайомство. (5хв.)

 

«Мене звуть...,пояснити значення останньої букви вашого імені, у позитивному розумінні, відповідно до того яка асоціація виникає у вас в зв’язку з цією буквою»(Наприклад: «Мене звуть Петро, остання буква мого імені схожа на обережність,охайність…») Починаємо з тренера по колу.

 

 

 

2. Інформаційне повідомлення. «Підтримка друзів, знайомих, близьких-має дуже велике значення в житті кожної людини» (10хв.)

 

 

 

 

Ставлення до себе та до інших людей

Щоб побудувати близькі, сердечні відносини з друзями, рідними і близькими, необхідне взаємне прийняття. Лише тоді виникнуть почуття психологічної захищеності, тобто відсутність страху за те, що твій партнер відкриє у тобі щось таке, що відштовхне його від тебе. Але ти знатимеш, що з жого боку ти йому не відкрився, він прийме тебе без оцінювання. Тому, якщо ти хочеш мати друзів, повинен навчитися приймати інших і давати їм про це знати.

Учені визначили, що існує чотири типи ставлення до себе та до інших людей.

1. Я не в порядку - ти в порядку.

За такого ставлення людина відчуває, що існує з ласки інших. Вона показує іншим, що не визнає своєї вартості і потребує від інших підтримки, визнання, прийняття. Вона повністю залежна від інших людей, їхньої думки про себе.

2. Я не в порядку - ти не в порядку.

За таких взаємин немає джерела підтримки ані в собі самому, ані в Інших. Люди, які сприймають такі відносини, втрачають надію на щастя і можуть відмовитися від будь-яких зв'язків. Навіть якщо інші пропонують їм свою підтримку, вони відмовляються від неї, бо ці люди, на їхню думку, самі «не в порядку».

3. Я в порядку - ти не в порядку.

Людина відкидає співчуття і підтримку, яку пропонують їй інші, намагається розраховувати лише на себе, бо інші «не в порядку». Така людина вважає, що було б краще, якби інші дали їй спокій. Вона є дуже незалежною і не бажає спілкуватися з іншими.

4. Я в порядку - ти в порядку. За таких відносин людина відчуває свою цінність та цінність іншої людини. Вона приймає себе та іншого, вступаючи у відносини, демонструє, що цінує свої та ваші сильні сторони.

   Більшість людей, як правило, використовують один із цих типів. А це означає, що їхні почуття до себе та до іншого не дуже змінюються при спілкуванні з людьми. Якщо ти хочеш мати добрі стосунки з іншими, треба прийняти рішення спілкуватися з людьми за четвертим типом.

 

Щоб навчитися приймати інших людей, необхідно виробити основні вміння: активне чи конструктивне слухання, вміння виражати симпатію.

У сучасному суспільстві уміння активно слухати має величезне значення, оскільки зростає відчуженість людей, що породжує сильне почуття самотності. Ми не лише не вміємо активно слухати, а й просто слухати, не кажучи вже про ті ситуації, коли траплялося, що ми взагалі не чули людини, яка говорила з нами.

Активне слухання починається з бажання вислухати й допомогти, з бажання зрозуміти і прийняти те, що людина переживає в даний момент. Коли ти чуєш відверті зізнання іншого, починаєш розуміти ситуацію з його точки зору. Якщо не розумієш, то не можеш цього прийняти. Зрозуміти - означає прийняти співрозмовника і його систему цінностей без осуду, намагання виправдати, звинуватити чи скерувати на «шлях праведний».

Бажання зрозуміти найчастіше сприймається як ознака прихильності й готовності допомогти та підтримати. Тому людина, яка з тобою спілкується, позбавляється захисної позиції, бере на себе ризик відвертості, на основі якої будується довіра.

 

•        формування проблеми за допомогою узагальнень та підсумовувань;

•        зрозумілу мову.

 

Інше вміння - вираження симпатії.

 

Це у міжособистісних стосунках має дуже велике значення. Воно вселяє іншій людині почуття безпеки і сприяє розвитку ваших відносин.

Якщо твій співрозмовник пішов на ризик відвертості з тобою, а ти прийняв його щирість без осуду, сердечно та з цікавістю, то можеш сподіватися, що ваші відносини поглибляться і він відповість тобі тим самим.

Однак часто трапляється так, що прийняття інших людей ми не отримуємо просто так, повинні його виборювати. Це буває, наприклад, коли потрапляємо в інший колектив. Ми приділяємо багато часу та енергії для того, щоб здобути прийняття тих, хто викликає у нас довіру.

Коли людина, усвідомлюючи свої позитивні риси, об'єктивно і рішуче, критично ставиться до своїх недоліків, на цій основі формується самооцінка людини, так позиція є найсприятливішою для самовдосконалення.

Вміти творити саму себе - одна із найнезбагненніших здібностей людини. Проте важливо зайнятись цим вчасно, у дитинстві та юності - коли попереду ще все життя. І тоді життєвий шлях буде таким, який ви оберете для себе, яким ви зробите його самі. Найголовніше - це бажання досягти своєї мети і систематична робота щодо її здійснення.

 

 

3. Мозковий штурм. «Правила.» (5хв.)

 

 

Шляхом поділу учасників тренінгу на групи, створити мікрогрупи по 2-3 чоловіка, кожна мікрогрупа отримує по одному правилу прийнятому всією группою на першому занятті. Потрібно на  першу літеру відповідного правила, яке отримала мікрогрупа, придумати по три слова.

Поділ відбувається за допомогою розрахунку: сонце-місяць-вогонь–повітря–земля –вода.

 

 

4. Вправа «Очікування.» (5хв.)

 

Проговорити хто чого чекає від заняття, по колу, можна за бажанням.

 

 

5.Вправа «Ходіння по мотузці» (6хв.)

 

Дитина проходить по мотузці двчі:1раз-під крики та махання руками інших;2раз-в цілковитій тиші. Коли було простіше і швидше виконувати вправу?

 

 

 

6. Вправа «Доберись до вершини» (6 хв.)

 

Вишикуватись з урахуванням першої літери імені за алфавітом: без перешкод, з перешкодами, пройти стрій від початку до кінця, коли було легше?

 

 

7. Перерва. (10хв.)

 

Під час перерви можна використовувати  «Релаксаційні вправи» (Додаток 4) або «Ігротеку» ( Додаток 3) на розсуд тренера.

 

8. Розповідь для привернення уваги «Що таке асертивна поведінка» (10хв.)

 

Асертивність та асертивний стиль поведінки

Спілкуючись із людьми, ви напевно мали можливість спостерігати, як по-різному вони поводяться, коли від них щось вимагається, про щось їх просять, або кричать на них.

Дехто з нас намагається захистити себе, кричить та погрожує, таким чином відстоюючи своє «Я» та своє небажання робити так, як йому вказують, дехто -слухняно робить те, що від нього вимагають, покірно вислуховуючи крики, виконує всі доручення, а на задоволення своїх потреб не має часу. Така людина дратується, ображається, але не сміє висловити незадоволення, бо вважає, що цим відштовхне від себе інших. І, нарешті, є люди, які спілкуючись з іншими, вміють гідно вирішувати складні ситуації, не принижуючи себе і не ображаючи інших.

 

Стилі поведінки під час спілкування:

1. Агресивний. З агресивністю у різноманітних її варіаціях ми зустрічаємось
щоденно. Вона виявляється як зверхність, гнів, демонстративність, ревнощі,
заздрість, скупість, ненависть, демонстрація сили. Агресивна поведінка має
тенденцію переростати у другий стиль (пасивно-покірливу) за певних обставин.
 

Приклад: Дитина заходить у клас, не привітавшися, кричить, звинувачує
вчительку. Вимагає підручник.

 

2. Пасивно – покірливий. Якщо виявляється, що супротивник є сильнішим:
фізично, психічно, має більшу владу. Тоді усю агресію людина спрямовує на
себе, що призводить до різних захворювань (виразка шлунку, неврози, серцево-
судинні захворювання ), Можливе також переростання пасивно-покірливої
поведінки в агресивну у відповідних обставинах.

 

Приклад: Дитина невпевнено стукає. Стоїть на порозі. Соромиться увійти.

Вибачається, випрошує підручник.

    Люди, які найчастіше використовують ці два стилі поведінки, схильні до маніпулювання іншими,   прагнуть досягти свого, застосовуючи тиск, силу чи слабкість, беззахисність.

Психологічним поясненням обох цих стилів є негативна думка про себе, постійний страх, що тебе ніхто не любить. Така людина бачить у собі стільки негативного, що перш за все сама себе не любить, не впевнена у своїх силах. Тому вона самостверджується за рахунок іншого, принижує його або, якщо це не вдається, принижується сама

 

3. Асертивний, або впевнено - гідний. Асертивна поведінка означає безпосереднє, щире та рішуче вираження іншій людині своїх почуттів, прав, думок та прагнень з повагою до прагнень та думок іншого.

 

Приклад: Дитина стукає, вітається. Ввічливо пояснює, що їй потрібний підручник для уроку та обіцяє повернути його через годину.

    Асертивна поведінка, на відміну від агресивної, передбачає, що людина захищає свої права і не претендує на порушення прав іншої людини. Вона відрізняється від пасивно-покірливої поведінки тим, що захищає себе та свої права без зайвого занепокоєння, неагресивно, але рішуче. Асертивна поведінка - це тип відносин «я в порядку-ти в порядку».

Щоб навчитися поводитися асертивно, потрібно вміти відстоювати свої права, бо, якщо цього не зробиш, то тоді почнуть вирішувати - що ж людина повинна зробити, як вона повинна жити. У такому випадку людина перестане бути собою.

Асертивність глибоко пов'язана з почуттям власної гідності та самоповаги. Тому, якщо ти не впевнений, чи є твоя поведінка асертивною, перевір, чи збільшує вона, хоча б частково, твою самоповагу. Якщо це так, то твоя поведінка є асертивною.

 Асертивність не є вродженою, діяти гідно можна навчитися.

 

 

Пам'ятка «Якщо хочеш поводитись асертивно»

*Відверто вживай слова «так» чи «ні».

*Не вибачайся, якщо ти не винен.

*Не виправдовуйся, не пояснюй надмірно, а навпаки, роз'ясни іншим причини

своєї поведінки, якщо хочеш, щоб тебе зрозуміли.

істинності його характеру, думок, почуттів.

Допомогою може бути: «Мені не подобається манера, у якій ти говориш зі

мною», «Я не хочу, щоб мене так трактували».

асертивну поведінку, як і ти.

 

 

9. Вправа «Сад.» (3хв.)

 

Розрахунок: вишня, яблуня, абрикос - формуються по групам. Кожна група отримує приклад конфліктної ситуації. Пам’ятка «Якщо хочеш поводитись асертивно» у форматі плакату вивішується на фліп-чарт.

 

 

 

10. Вправа «Створи себе сам» ( 25хв.)

 

 Проектування та відтворення асертивного стилю поведінки у конфліктних ситуаціях. Обговорити як працювалось, свої відчуття.

 

 

Приклади ситуацій

 

 

Ситуація 1.

Ти не виконав домашнього завдання, бо мав поважну причину. Учитель почав кричати: «Ти не виконуєш домашніх завдань, нічого не робиш на уроках, ще й удома лінуєшся».

 

Ситуація 2.

Аня - приятелька Віри, і коли вона приходить до неї, то часто цікавиться книжками. Часом позичає їх почитати, але рідко повергає назад. Востаннє вона взяла у Віри дві криги і жодної не повернула. Сьогодні після школи Аня знову зайшла до Віри і попросила дати їй почитати книгу. Віра відчула протест і небажання позичати книгу, адже попередні не повернено.

Ситуація 3.

Особи А і Б розмовляють між собою, причому А звертається до Б, постійно називаючи його на призвисько, наприклад, «Грубий», якого Б не приймає. Особа Б має використати асертивний стиль поведінки.

 

Ситуація 4.

Ви прийшли у кінотеатр, а хтось, хто сидить за вашою спиною, час від часу стукає ногою по вашому кріслі. Вам це заважає.

 

11. Вправа «Паровозик.» (3 хв.)

 

Будується паровозик,  одна рука однієї дитини  кладеться на плече іншої, їдемо по колу: чух - чух - чух - у - у - у!)

 

12. Підсумок. (7хв.)

 

Пропонується використати питання для контролю, які подано нижче, їх можна змінювати.

 

Питання для контролю: Який стиль поведінки можна назвати асертивним ? Навіщо володіти навичками активного слухання ?

Література:   1. Баб'як Т., Львівський обласний центр соціальних служб для молоді «Довіра», Корнієнко І., завідувач лабораторією психолого-педагогічних досліджень ЛОНМЇО, тренінг спілкування «Дозволь собі бути щасливим.».: ж. «Психолог». - видавництво «Шкільний світ», 2003р. №38 - С.7-8, С.10-11. 2.Грецов А.Г.Тренинг общения для подростков. - С - Пб.: Питер,2005.

Заняття 8 ( час- 95 хв.)

«Чому потрібно поважати права людини »

Знати: свої права та обов'язки ,поважати права інших людей.

 

 

Обладнання: папір А-4, ручки, ватман, маркери, плакат із зображенням дерева, роздаткові яблучка, стілець, опитувальник.

 

 

 

Хід заняття

 

 

1.Знайомство. «Мене звуть.. .,я люблю.. .» (5хв.)

 

Сказати те, що ви більше всього любите робити, можна за бажанням.

 

 

2. Інформаційне повідомлення. «Причини виникнення агресії.» (10хв.)

 

Природа агресивності та причини виникнення

Концепції про природу агресивності:

Перша включає теорії, в яких трактується як вроджений інстинкт індивіда (З.Фрейд).

Друга описує агресію як поведінкову реакцію на фрустрацію. Згідно з Дж. Холлардом, агресія - це захоплення, що автоматично виникає в організмі людини, а реакція на фрустрацію - спроба перебороти перешкоди на шляху до задоволення потреб, досягнення емоційної рівноваги.

Третю концепцію становить теорія соціального научіння. Агресія тут -засвоєння поведінки у процесі соціалізації через спостереження відповідного способу дій (А. Басе, Мак Доугел). На сьогоднішній день ця теорія є однією з ефективних у передбаченні агресивної поведінки.

Науково обґрунтованими і цікавими є характеристики видів агресивних реакцій, які виділили А. Басе і А. Дарки:

1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої людини.

1. Непряма агресія спрямована через іншу людину або групу людей.
2. Роздратованість - схильність до прояву негативних почуттів при

найменшому збудженні ( запальність, грубість ).

4. Негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до

активної боротьби проти встановлених звичаїв і законів.

5. Образа - заздрість і ненависть до оточуючих за справжні і вигадані дії.
6. Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму ( крик,

вереск ), так і через словесні відповіді ( погрози ).

 

 

Двома основними формами агресії, з якими доводиться стикатися в житті є:

1.    недеструктивна агресія, тобто стійка самозахисна поведінка, спрямована часто на досягнення поставленої мети. Дослідження Г. Паренса свідчать, що ця агресія викликана часто вродженими механізмами, які служать для адаптації в середовищі, задоволення бажань і досягнення мети. Ці механізми функціонують, хоч і досить примітивно, з моменту народження;
2.    ворожа деструктивність, тобто злостива, неприємна поведінка, що завдає болю оточуючим. Ненависть, розлюченість, бажання помсти теж можуть бути формою захисту, однак породжують багато особистіших проблем і примушують страждати оточуючих. Ворожа деструктивність, на відміну від недеструктивної агресивності, зокрема, не виявляється відразу після народження. Вона викликається і активізується частіше в результаті сильних неприємних переживань ( надмірний біль, дистрес ).

Ситуативні фактори, на які вказував І. Фурманов І які теж певною мірою впливають на виникнення агресії у дітей:

Оцінка іншими людьми. Було встановлено, що присутність інших людей вже сама по собі може або посилювати, або гальмувати агресію.

Навмисність агресії. Існує точка зору, що для початку агресії нерідко буває достатньо знати, що інша людина має ворожі наміри, хоча безпосереднього акту агресії не було.

Сприйняття агресії. Поширення відео- і телепрограм із сюжетами насильства і захоплення ними дітей викликають гостру критику педагогів, які вважають, що такі сцени на екрані і фільми жахів роблять дитину більш агресивною і жорстокою

Бажання помсти. Як уже зазначалося, часто агресія, особливо в дитячому віці, може виникнути як відповідна реакція на поведінку оточуючих, тобто як акт помсти за щось.

 

 

 

3. Мозковий штурм. (8хв.)

 

Вправа«Законодавство.»

Поділ на групи за розрахунком: король-королева, групи пишуть на що має право людина, тобто створюють законодавство від своєї групи.

 

4. Вправа «Очікування.» 5хв.

 

На роздаткових яблучках пишемо чого чекаємо від заняття, потім проговорюємо та клеїмо на плакат із зображенням дерева.

 

5. Вправа «Гарячий стілець.» (15хв.)

 

Одна дитина сідає на стілець, за бажанням програється ситуація: той хто сидить на стільці не має права висловлювати свою думку, він повинен мовчати. Інші учасники тренінгу повинні обговорювати та вирішувати: яку зачіску зробити тому хто сидить на стільці, який одяг вдягати, як треба сидіти, що можна відповідати… Потім розповісти, які відчуття виникали у того хто сидів на стільці? Яке право людини було порушено? Ви побачили, що порушуючи права людини ми викликаємо агресію.

 

6. Вправа «Голосок.» (2хв.)

 

Вдихаємо, на видосі всі говоримо звук «а»- випускаємо негативні емоції.

 

7. Перерва.(10хв.)

 

Під час перерви можна використовувати  «Релаксаційні вправи» (Додаток 4) або «Ігротеку» ( Додаток 3) на розсуд тренера.

 

8. Розповідь для привернення уваги. (10хв.)

 

Ми побачили, що порушуючи права людини, ми викликаємо агресію. Давайте спробуємо навчитись поважати ці права.

 

Білль про права ( розроблений спільнотою « Люди проти насилля», 1998 -1999 роки)

 

Особисті права:

 

У кожної людини є неофіційні особисті права. Вони відрізняються від юридичних прав. Дехто не розуміє, що кожна людина володіє особистими правами, і порушує їх. Коли таке трапляється, ми не можемо звернутися за захистом своїх прав до закону. Ми можемо розраховувати тільки на себе і свої особисті можливості.

Для того, щоб ефективніше захистити себе, нам важливо знати, що таке наші особисті права.

 

Кожна людина має право:

 

• Деколи ставити себе на перше місце.

•      Прохати про допомогу та емоційну підтримку.

•      Протестувати проти несправедливого ставлення або критики.

• На свою особисту думку або переконання.

•      Робити помилки, доки не знайде правильний шлях.

•      Надавати людям можливість самостійно вирішувати свої проблеми.

•      Побути одному, навіть коли інші бажають Вашої присутності.

 

•        На свої особисті почуття, незалежно від того, чи розуміють їх оточуючі.

•        Змінювати свої рішення або обирати інший спосіб дій.

•        Домагатися зміни домовленості, яка Вас не влаштовує.

 

Людина ніколи не зобов'язана:

•    Бути бездоганною на 100%

•    Йти за натовпом.

•    Любити людей, що заподіяли Вам шкоду.

•   Робити приємне неприємним Вам людям.

•       Вибачатися за те, що Ви були самі собою.

•       Почуватися винним за свої бажання.

•       Змиритися з неприємною ситуацією.

•   Приносити в жертву свій внутрішній світ заради будь - кого.

•       Зберігати відносини, що стали обтяжливими.

• Працювати більше, ніж Вам дозволяє час.

 

•       Робити щось, коли Ви насправді не в змозі це зробити.

•       Виконувати нерозумні вимоги.

•       Віддавати те, чого Вам насправді не хочеться віддавати.

• Нести на собі тягар чиєїсь неправильної поведінки.

•       Відмовлятись від свого «Я» заради когось.

•       Говорячи про свої права, пам'ятайте: вони є і в решти людей.

•       Навчайтесь поважати особисті права інших.

 

 

9. Вправа «В центрі.» (20хв.)

 

5 чоловік, за бажанням, виходять в центр кола їм по-черзі задаються питання, пропонуються різноманітні прохання виконати конкретні дії. В них є певні права(враховується «Білль про права »), якими вони можуть скористатися, але не створюючи конфлікту(використовується пам'ятка «Якщо хочеш поводитись асертивно»);тренер бере на себе роль адвоката-стежить за  правильністю виконання вправи, не порушенням прав з двох сторін. В разі відмови дати відповідь на запитання або виконати якусь дію, запитати в того хто давав запитання ( завдання): чи може він прийняти таку відмову, якщо ні, то шукати конструктивні шляхи рішення проблеми.

 

 

10. Підсумок. Рефлексія всього заняття. (10хв.)

 

Запитання: Які відчуття у вас виникали по ходу заняття? Чи були в житті схожі ситуації? Які висновки ви зробили для себе? Які шляхи виходу негативних емоцій ви для себе обрали? Які відчуття на момент завершення тренінгу?(Заповнюється опитувальник по завершенні тренінгу).

 

 

 

Вправа «Хвиля.»(учасники тренінгу кладуть з кожним складом на ногу сусіду руку, треба говорити: ку - ка - рі -ку! Коли коло замикається, хором промовляють ці склади 3 рази. Прощання.

 

 

 

 

 

 

 

 

Опитувальник по завершенню тренінгу

Зробіть одну позначку ( V ) для відповіді на кожне запитання. Якщо ви обрали інше, виділіть хвилинку, щоб вписати свою відповідь у відведений для цього рядок.

 

1. Спроби тренера допомогти мені ( нам ) зосередитися на певній проблемі, для того, щоб попрацювати над нею, були:

•        дуже корисними;

•        дещо корисними;

•        некорисними;

•        інше____________________________________________

2. Подумайте про одну проблему, з приводу якої ви особливо хотіли б отримати допомогу психолога. Який стан цієї проблеми зараз порівняно з тим, якою вона вам здавалася тоді, коли ви її тільки побачили?

•      це більше не проблема;

•        набагато краще;

•        дещо краще;

•        гірше;

•        інше___________________________________________________

 

3. Виберіть одне з тверджень, наведених нижче, з яким ви найбільше погоджуєтеся:

•     тренінг допоміг вирішити більшість проблем;

•        тренінг допоміг вирішити деякі з наших проблем, але не всі;

•        тренінг узагалі не допоміг мені ( нам);

•        інше______________________________________________________

Література: 1. Крок до права: Збірка сценаріїв та листів на тему прав дитини. Коментарі психологів та юристів. Основні нормативно - правові документи про права дитини. - Херсон: Центр молодіжних ініціатив «ТОТЕМ»,2002./ Міжнародна ліга прав дітей та молоді: ПРАВА ДИТИНИ. Адаптований переказ Конвенції ООН про права дитини. (Для дітей віком від 10 до 15 років). -Київ,200.-с.40-с.47.

3. Степанов С. тематична вкладка «Агресивна дитина.», стаття «Три источника и три составніе части науки о враждебности» .: ж. «Шкільний психолог». - Видавничий дім « Первое сентября. », 2002 р. № 5 - с.14 - с. 15.

Додаток 1

« Методична скарбничка»

Побажання «Як працювати з агресією»

 

Правила роботи з агресивними дітьми:

1. Бути уважним до потреб дитини.
2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.
3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
4. Покарання не повинні принижувати дитину.
5. Навчити прийнятних способів вираження гніву.
6. Давати дитині можливість виявити гнів безпосередньо після фруструючої події.
7. Розвивати здатність до емпатії.
8. Розширювати поведінковий репертуар дитини.
9. Відпрацювати навички регулювання в конфліктних ситуаціях.

10. Учити брати відповідальність на себе.

Прийоми, які можна використовувати в роботі з агресивними дітьми:

1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікти агресивні дії або (якщо це не нанесе серйозної шкоди для самої дитини та оточення) ігнорувати ці дії, не піддаючись на витівку.
2. Якщо агресія виступає як прояв садомазохістських схильностей ,то роботу психолога слід проводити спільно з психотерапевтом та психіатром.

 

 

 

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

 

 

Методи керування пасивно - агресивною поведінкою

 

1. Зрозуміти, що пасивно-агресивна дитина може викликати в педагога у відповідь негативні почуття і неконструктивну поведінку.

2. Зрозуміти, що мета пасивно-агресивної дитини в тому, щоб вивести вчителя із рівноваги так, щоб він втратив контроль над собою.
3. Зрозуміти, що всі пасивно-агресивні тактики - це неприйнятні способи вираження гніву та злості.
4. Подумайте про те, як Ви сприймаєте чиєсь роздратування і виражаєте свій гнів, щоб впевнитися, що Ви самі не реалізуєте в своїй поведінці пасивно-агресивний стиль.

 

 

 

Конструктивні способи подолання агресивності:

 

•        фізична праця «до сьомого поту»;

•        масаж, особливо потиличної частини спини з метою зняття напруження;

•        висловити уявному об'єкту роздратування своє невдоволення;

•        написати листа об'єкту роздратування, але не надсилати його;

•        зміна виду діяльності на ту, яка допомагає вам відволіктися від проблеми;

Корисні поради від Олександра Шадури

•   Деякі діти під впливом « розумних» дорослих довгий час здатні

стримувати свої агресивні імпульси навіть тоді, коли інші задівають їхню особистість ( «Дратися недобре! Не звертай уваги!»). Правда, ніхто не вчить, яким чином дитина може не чути образ на свою адресу. І ось цих витриманих молодих людей час від часу прориває. Але якщо вона ударить людину в такому стані - то це може привести до травми ображальника. І оправдатися неможливо: «Він з тебе просто глузував, а ти йому руку зламав!..» Тому, як співають в пісні, «честь должна быть спасена мгновенно». Тоді буде набагато менше проблем.

 

 

 

 

Правила покарання Володимира Леві

 

 

 

 

 

 

•     Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання вона має боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення. Необхідно прийняти, як реальність, що дитина, не будучи досконалою, не може не засмучувати тих, хто її любить.

 

 

Дев'ять способів змінити людину, не ображаючи її і не викликаючи обурення

Правило 1. Починайте з похвали та відвертого визнання переваг людини

Правило 3. Перш ніж критикувати іншого, скажіть про свої особисті помилки.

Правило 4. Ставте запитання, замість того щоб віддавати накази.

Правило 5. Дайте людині можливість зберегти своє лице.

Правило 8. Користуйтесь заохоченням. Зробіть так, щоб недолік, який ви

бажаєте виправити, виглядав легко виправляємим, а справа, якою ви хочете її зацікавити, легко виконуємою.

Правило 9. Робіть так, щоб було приємно виконувати те, що ви хочете.

 

 

 

 

 

Загальні рекомендації

 

• Виражайте свою емоцію, відражайте її, не намагайтесь зайняти позу всепрощення, якщо вона не відповідає вашим реальним переживанням.
• Однак саме важливе - створити для дитини такі умови життя, де їй демонструвались би зразки толерантного ставлення між людьми, були б відсутні негативні приклади агресивної поведінки. Виховання на принципах співпраці (особливо в сім'ї ) - це головна умова попередження агресивності.

 

 

Пам'ятка для педагога

1.Вітайтеся й усміхайтеся перші.

2. Виявляйте дружнє ставлення до людей.

3.Дотримуйтеся вимог мовлення та правил спілкування.

4.Цікавтеся людьми, що вас оточують, їх турботами та радощами.

5.У товаристві не намагайтеся переговорити всіх. Дайте іншим можливість висловитися.

6.Будьте тактовні: спочатку зважте чи нікого не образить те, що ви хочете сказати, а тоді лише говоріть.

7.Не поспішайте з висновками.

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

 

Методика діагностики рівня емпатійних здібностей ( В.В. Бойко)

Оцініть, чи притаманні вам наступні особливості, чи згодні ви з твердженнями     (відповідаємо «так» або «ні»).

1.В мене є звичка уважно вивчати обличчя і поведінку людей, щоб зрозуміти їх
характер, схильності, здібності.

2.Якщо оточуючі проявляють ознаки знервованості, я зазвичай залишаюсь спокійним.

3. Я більше довіряю доведенням своєї розсудливості, ніж інтуїції.

4. Я вважаю повністю доречним для себе цікавитися домашніми проблемами колег по роботі (одногрупників, однокласників)
5. Я можу легко ввійти в довіру до людини, якщо потрібно.
6. Зазвичай я з першої зустрічі вгадую «родственную душу» в новій людині.
7. Я із допитливості зазвичай розпочинаю ромову про життя, роботу, політику із випадковими супутниками в поїзді.
8. Я втрачаю душевну рівновагу, якщо оточуючі чимось пригнічені.
9. Моя інтуїція - більш надійний засіб розуміння оточуючих, ніж знання та досвід.

10. Виявляти інтерес до внутрішнього світу іншої людини - не тактовно.

11. Часто своїми словами я ображаю близьких мені людей, не помічаючи цього.

12. Я легко можу уявити себе якоюсь твариною, відчути її повадки і стани.
13. Я рідко маю судження про причини вчинків людей, які мають до мене безпосереднє відношення.
14. Я рідко приймаю близько до серця проблеми своїх друзів.
15. Зазвичай за декілька днів я відчуваю: щось повинно статися з близькою мені людиною, і очікування справджуються.
16. У спілкуванні з діловими партнерами зазвичай намагаюсь уникати розмов про особисте.

17.Інколи близькі люди дорікають мене в черствості, неувазі до них.

18.Мені легко вдається копіювати інтонацію, міміку людей, підражаючи людям.

19. Мій допитливий погляд часто знічує нових партнерів.
20. Чужий сміх зазвичай заражає мене.
21. Часто, діючи навмання, я тим паче находжу правильний підхід до людини.
22. Плакати від щастя недоречно.
23. Я здатен повністю злитися з коханою людиною, немов би розчинившись з нею.
24. Мені рідко зустрічались люди, яких я розумів би з пів слова,, без зайвих слів.
25. Я невільно або із-за цікавості часто підслуховую розмови сторонніх людей.
26. Я можу залишатися спокійним, навіть якщо всі навколо мене хвилюються.
27. Мені простіше підсвідомо відчути єство людини, ніж зрозуміти його, «разложив по полочкам».
28. Я спокійно ставлюся до дрібних неприємностей, котрі трапляються у когось із членів моєї родини.
29. Мені було б важко задушевно, довірливо спілкуватися з настороженою, замкненою людиною.
30. В мене творча натура - поетична, художня, артистична.
31. Я без особливої зацікавленості вислуховую сповіді нових знайомих.
32. Я засмучуюсь, коли бачу заплакану людину.
33. Моє мислення більше відрізняється конкретністю, строгістю, послідовністю, ніж інтуїцією.
34. Коли друзі починають говорити про свої неприємності, я переважно переводжу розмову на іншу тему.
35. Якщо я бачу, що у когось із близьких недобре на душі, то зазвичай утримуюсь від розпитувань.
36. Мені складно зрозуміти, чому дрібниці можуть так сильно вплинути на людину.

 

 

Обробка результатів.

Підраховується число співпадань ваших відповідей за ключем по кожній шкалі, а потім вираховується сумарна оцінка.

 

1. Раціональний канал емпатії: +1,+7,-13,+19,+25,-31
2. Емоційний канал емпатії: -2,+8,-14,+20,-26,+32
3. Інтуїтивний канал емпатії: -3,+9,+15,+21,+27,-33
4. Установки, сприяючі емпатії: +4,-10,-16,-22,-28,-34
5. Проникаюча здатність до емпатії: +5,-11,-17,-23,-29,-35 6.Ідентифікація в емпатії: +6,+12,+18,-24,+30,-36

Оцінки за кожною шкалою можуть варіювати від 0 до 6 балів і вказувати на значимість конкретного параметру в структурі емпатії.

 

 

 

 

Раціональний канал емпатії характеризує спрямованість уваги ,сприйняття і мислення іншої людини на розуміння єства любої другої людини, на його стан, проблеми і поведінку. Це спонтанний інтерес до іншої людини, який відкриває шлюзи емоційного та інтуїтивного відображення партнера.

Емоційний канал емпатії фіксується здатність емпатуючого входити в емоційний резонанс з оточенням - співпереживати, співчувати. Емоційний відгук стає засобом входження в енергетичне поле партнера. Зрозуміти внутрішній світ другої людини, прогнозувати її поведінку і ефективно впливати можливо тільки в тому випадку, якщо відбулося енергетичне прилаштування до партнера. Співучасть і співпереживання виконує роль з'єднуючого ланцюга між людьми.

 

Інтуїтивний канал емпатії дозволяє людині передбачати поведінку партнерів, діяти в умовах дефіциту початкової інформації про них, спираючись на досвід, який зберігається у підсвідомості. На рівні інтуїції замикаються і узагальнюються різні відомості про партнерів.

Установки, сприяючі або перешкоджаючі емпатії ефективність емпатії знижується, якщо людина намагається уникати особистих контактів, вважає недоречним виявляти зацікавленість іншою особою, запевняючи себе спокійно ставитись до переживань та проблем оточення. Подібний світогляд різко обмежує діапазон емоційного відгуку та емпатійного сприйняття.

Проникаюча здатність до емпатії розцінюється як важлива комунікативна властивість людини, яка дозволяє створювати атмосферу відвертості, довірливості, задушевності. Розслаблення партнера сприяє емпатії, а атмосфера напруження, підозрілості перешкоджає розкриттю та емпатійному розумінню.

Ідентифікація в емпатії- важлива умова успішної емпатії. Це вміння зрозуміти іншого на основі співпереживань, ставлення себе на місце партнера. В основі ідентифікації легкість, рухливість та гнучкість емоцій, здатність до наслідування.

 

Оцінки за шкалами виконують допоміжну роль в інтерпретуванні основного показника - рівня емпатії. Сумарний показник може змінюватись від 0 до 36 балів. За попередніми даними вважають: 30 балів і вище - дуже високий рівень емпатії; 29-22 - середній рівень, 21-15 - занижений, менше 14 балів - дуже низький.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вивчення самооцінки особистості підлітка

Методика дає уявлення про рівень адекватності самооцінки особистості та само-прийняті. Використовується як індивідуально, так і в групі.

Слова, які означають якості особистості, записуються в стовпчик посередині сторінки:

агресивність легковірність           обережність боягузливість

безтурботність лицемірство               рухливість захопливість

безкорисливість недовірливість  принциповість поступливість

гордість нав’язливість             презирство холодність

дружелюбність наполегливість  байдужість черствість

жорстокість неохайність                корисливість чесність

турботливість                  непристосованість    самовідданість ерудованість

скромність нерішучість                витриманість ентузіазм

зніженість привітливість   скупість емоційність

відвертість чуйність                      терплячість в’їдливість

 

 

 

 

Інструкція

 

 

Уважно читайте слова і зліва від них ставте знак «+» поруч з тими, які характеризують позитивні якості вашого ідеалу ( які цінуєте більше всього в людях). Праворуч ставте знак « - » поряд зі словами, які виражають якості, котрими ваш ідеал володіти не повинен (риси «антиідеала», негативні якості). Потім із відзначених вами позитивних і негативних рис виберіть ті, які, на вашу думку, притаманні вам і позначку біля цих слів обведіть кружечком. Останні (не відзначені ніякою позначкою) слова зачіпати не треба. Орієнтуйтесь не на ступінь вираженності тої чи іншої риси, а на її наявність або відсутність («так» або «ні»).

 

 

 

 

 

 

 

Обробка результатів

Формула самооцінки виводиться окремо за позитивними (СО+) і негативними (СО-) якостями:

 

 

              Н +                                                              Н-

СО+  =  М+                                                СО-  =   М-

де Н+ і Н-   ----  кількість рис ідеала та «антиідеала», М+ і М-     кількість

позитивних та негативних якостей, відзначених реципієнтом у себе.

 

 

 

 

 

Рівень самооцінки визначається за шкалою:

 

СО+		СО-
0-0,2	занижена	1-0,8
0,2 - 0,4	дещо занижена	0,8 - 0,6
0,4-0,6	адекватна	0,6-0,4
0,6-0,8	дещо завищена	0,4 -0,2
0,8-1	завищена	0,2-0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методика «Агресивна поведінка»

Методика розроблена Є.П. Ільїним і ПА. Ковальовим і спрямована на визначення стриманості - нестриманості та типу агресивної поведінки.

 

Інструкція

На кожне твердження в матриці треба давати відповідь «так» ( ставиться знак «+») або «ні» ( ставиться знак «- » )

 

 

Питання тесту

1. Я не можу втриматися від грубих слів, якщо хтось не згоден зі мною.
2. Інколи я пліткую про людей, яких не долюблюю.
3. Я ніколи не дратуюсь настільки, щоб кидатися предметами.
4. Я рідко даю здачі, якщо мене ударять.
5. Інколи я вимагаю в грубій формі, щоб поважали мої права.
6. Від люті я нерідко посилаю про себе прокляття моєму ображальнику.
7. Я можу пригадати випадки, коли я був настільки злий, що хватав річ, яка потрапляла під руку і ломав її.
8. Якщо я розізлюсь, я можу вдарити людину.
9. Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати все що про нього думаю.

10. При виникненні конфлікту на роботі (в школі) я частіше всього «розряжаюсь» у розмовах з друзями та близькими.
11. Інколи я виражаю свій гнів тим, що стукаю по столу кулаком.

12. Якщо я повинен для захисту своїх прав використати фізичну силу, то я так і роблю.

Коли на мене кричать, то я починаю кричати у відповідь.

Я часто розповідаю вдома про недоліки колег (однокласників), які критикують мене.

15. 3 пересердя я можу пхнути ногою все, що підвернеться.

16.В дитинстві мені подобалося, дратися.

17.Я часто просто погрожую людям, хоча і не збираюся виконувати погрози.

18.Я часто про себе обмірковую, що мені треба виговорити начальнику (вчителю ), але так і не роблю цього.

19.Я вважаю непристойним стукати по столу, навіть якщо людина дуже сердита.

20.Якщо той, хто взяв мою річ, не повертає її, я можу використати силу.

21.Під час сварки я часто починаю сердитись і кричати.

22.Я вважаю, що оцінювати людину «за очі» не дуже етично.

23.Не було випадку, щоб я від злості щось розтрощив.

24.Я ніколи не використовую фізичну силу для вирішення спірних питань.

25.Навіть якщо я злюсь, я не використовую грубощі у висловлюваннях.

26.Я не пліткую про людей, навіть якщо вони мені не дуже подобаються.

27.Я можу так розізлитися, що буду трощити все підряд.

28.Я не здатен вдарити людину.

29.Я не вмію «поставити людину на місце», навіть якщо вона на це заслуговує.

30.Інколи я про себе обзиваю начальника ( вчителя ), якщо залишаюсь незадоволеним його рішенням.

31.Мені не подобаються люди, які виміщають зло на своїх дітях, роздаючи їм під затильники.

32.Люди, які постійно займають вас, заслуговують на те, щоб їх ударили.

33.Який би я не був злий, я намагаюсь не ображати інших.

34.Після неприємностей на роботі ( в школі) я часто конфліктую вдома.

35.Коли я нервуюсь, то йдучи, грюкаю дверима.

36.Я ніколи не любив дратися.

37.Я буваю грубим з людьми, які мені не подобаються.

38.Якщо в транспорті мені віддавили ногу, я просто сварюсь всякими словами. 39.Я завжди зневажаю батьків, які б'ють своїх дітей тільки тому, що в них поганий настрій.

40. Краще переконати людину, ніж примушувати її фізично.

 

Для підрахунку набраних балів краще мати чотири ключі, які за розміром і формою точно повинні відповідати матриці тесту, а в місці вказаних вище відповідей — вирізані віконечка, в яких може з 'явитися поставлений реципієнтом знак («+» або «-»). Підраховуються як плюси, так і мінуси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Матриця для відповідей реципієнтів виглядає слідуючим чином:

 

 

№	Та к	Ні	№	Та к	Н і	№	Та к	Н і	№	Та к	Ні
1			11			21			31
2			12			22			32
3			13			23			33
4			14			24			34
5			15			25			35
6			16			26			36
7			17			27			37
8			18			28			38
9			19			29			39
10			20			30			40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ключ для розкодування відповідей

Відповіді «так» за позиціями 1,5,9,13,17,21,37 і «ні» за позиціями 25,29,33 говорять про схильність реципієнта до прямої вербальної агресії; відповіді «так» за позиціями 2,6,10,14,18,30,34,38 і «ні» за позиціями 22,26 - про схильність до непрямої вербальної агресії; відповіді «так» за позиціями 7,11,15,27,35 і «ні» за позиціями 3,19,23,31,39 - про схильність до непрямої фізичної агресії; відповіді «так» за позиціями 8,12,16,20,32 і «ні» за позиціями 4,24,28,6,40 - про схильність до прямої фізичної агресії.

За кожну із вказаних відповідей нараховується 1 бал.

 

Висновки

 

Чим більша сума набраних балів, тим вища схильність до агресії конкретної людини. Сума балів за пряму та непряму фізичну агресію і пряму вербальну агресію дає можливість говорити про нестриманість, якщо сума 20 балів і більше або про стриманість (витримку), якщо сума 10 балів і менше.

 

Додаток 3

 

******************************************************************

Ігротека

Пропонується декілька ігр, на перший погляд, досить агресивних. Але насправді вони не формують антисоціальні, руйнівні навички, а цілеспрямовано знімають накопичену напругу, знижуючи потребу в агресії.

Скільки разів на день дитині доводиться чути «не можна» ?! Скільки вольових зусиль потрібно, щоб стриматися від імпульсивної поведінки ?

Агресивні емоції інколи порівнюють з пружиною, яка стискається до критичної поділки, а потім «вистрілює». У одних розрядка напруження відбувається часто, але з невеликою силою. В інших вона може прийняти форму емоційного зриву, афекту, який супроводжують психосоматичні захворювання.

Описані нижче ігри з елементами тілесно-орїєнтованої терапії - психологічна профілактика небажаних емоційних розладів у дітей. Вони також вчать самоконтролю. Особливо корисно пограти в них після тривалого або інтенсивного навчального навантаження, відповідальних диктантів і контрольних.

Проводити ігри можливо як індивідуально, так і в групах (до 10 дітей), але обов'язково під наглядом дорослого - психолога чи педагога.

В сімейній терапії, особливо при авторитарному вихованні, батькам також бажано прийняти участь в деяких із цих ігр ( «Злі-добрі кішки», «Примхлива дитина»).

Граючись вперше, діти можуть проявляти підвищену збудливість, однак їх емоційний стан швидко стабілізується. За звичай побоювання педагогів про те, що з дітьми після гри стане складніше працювати, минає вже на другий день.

Цікаво, що агресивні діти часто відмовляються приймати участь в цих іграх або погоджуються з небажанням і почувають себе скуто. Це, очевидно, пояснюється сильним впливом соціальних заборон, з якими їм доводиться стикатися частіше, ніж іншим Врівноважені, спокійні діти, навпаки, чудово вживаються в ігровий образ.

Практика показує, що якщо організувати для дітей регулярний курс ігрових занять, то кожна дитина буде поступово покращувати якість виконання вправ. При цьому її емоційний стан в реальному житті стає більш стабільним та позитивним.

******************************************************************

 

 

 

Гра « Злі » добрі кішки»

 

Гра спрямована на подолання загальної агресії.

 

Дітям пропонується утворити коло, в центрі якого на підлозі лежить обруч. Це «чарівне коло», в якому будуть здійснюватись перетворення.

 

Дитина входить всередину обруча і за сигналом ведучого ( наприклад, плеск в долоні, дзвоник дзвіночка, звук свистку) перетворюється в злену-призлену кішку: шипить, дряпається. При цьому із «чарівного кола» виходити не можна.

 

Діти, які стоять навколо обручу, хором повторюють слідком за ведучим: «Сильніше, сильніше, сильніше...», - і дитина, яка зображує кішку, робить все більш і більш «злі» рухи.

 

За другим сигналом ведучого «перетворення» закінчується, після чого в обруч заходе інша дитина, і гра повторюється.

 

Коли всі діти побувають у «чарівному колі», обруч прибирається, діти розбиваються на пари і знову перетворюються в злих кішок за сигналом дорослого. (Якщо комусь не вистачило парт, то в грі може приймати участь і сам ведучий). Категоричне правило: не доторкатися один до одного ! Якщо воно порушується, гра моментально спиняється, ведучий показує приклад можливих дій, після чого продовжує гру.

 

За другим сигналом «кішки» спиняються і можуть помінятися парами.

 

 

На заключному етапі гри ведучий пропонує «злим кішкам» стати добрими і лагідними. За сигналом діти перетворюються в добрих кішок, які лещуться один до одного. Доторкатися один до одного тут також не можна.

 

******************************************************************

******************************************************************

Гра «Каратист»

 

Гра спрямована на зняття фізичної агресії.

Які в попередній грі, діти утворюють коло, в центрі якого на підлозі лежить фізкультурний обруч. Тільки на цей раз у «чарівному колі» відбувається перетворення в каратиста.

 

Як і раніше, діти, які стоять навколо обруча, разом з ведучим хором промовляють: «Сильніше, сильніше, сильніше...», - допомагаючи цим гравцю виплеснути агресивну енергію максимально інтенсивними діями.

Гра «Боксер»

Це варіант гри «Каратист», і проводиться він аналогічно, Але дії в обручі можливо виконувати тільки руками. Заохочуються дії швидкі, сильні.

Гра «Примхлива дитина»

 

Гра спрямована на подолання впертості і негативізму.

 

Діти, які стоять у колі, по черзі показують примхливу дитину ( можливо, як у попередніх іграх, в обручі). Всі допомагають словами «Сильніше, сильніше, сильніше...». Потім діти розбиваються на пари «дорослий» і «дитина»: дитина капризує, дорослий його вмовляє і заспокоює. Кожен гравець повинен побувати в ролі примхливої дитини і в ролі вмовляючого дорослого.

 

 

 

**********************************************************

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

Релаксаційні вправи

Ще в тридцяті роки американський психіатр Е. Джекобсон почав розробляти методику психічної саморегуляції, яку назвав «прогрессивною релаксацією». Він виявив, що при виникненні тих чи інших емоцій напружуються певні групи скелетних м'язів. І довів, що розслаблюючи ( релаксуючи ) ці м'язи, можливо змінити емоційний стан людини, в конкретних випадках, знімати почуття тривоги, страху, попереджувати і нейтралізувати негативні емоції і т. д.

Мета релаксації - зняття емоційного і фізичного напруження. Розслаблюючись, нервова система переходить на економний режим. Останній створює найбільш оптимальні умови для встановлення біологічного потенціалу організму. При психологічній регуляції діяльності організму людини під релаксацією розуміють зниження загальної психічної активності на фоні зниженого м'язового тонусу,

За Джекобсоном, релаксація - це не тільки розслаблення м'язів, але й стан, протилежний психічній активності.

 

Метод прогресивної релаксації Б. Джекобсона

Фази і кроки

Процес розслаблення проходить слідуючі фази

1. Спроба розслаблення.
2. Розслаблення.
3. Спостереження за процесом переходу від напруження до розслаблення.
4. «Переживання» розслаблення

 

Розслаблення проходить поетапно

Перший крок - розслаблення м'язів рук.

Другий крок - розслаблення м'язів ніг.

Третій крок - робота над диханням.

Четвертий крок - розслаблення м'язів чола.

П’ятий крок - розслаблення м'язів очей.

Шостий крок - розслаблення м'язів мовного апарату.

   Кожному кроку розслаблення відповідають конкретні специфічні вправи. Оволодіння цими прийомами допоможе дітям в короткі терміни відновити нервово-психічну рівновагу, відчути себе відпочившим і повним сили.

 

Розслаблення м'язів рук. (4-5хв.)

*Влаштуйтесь комфортно (сидячи або лежачи).

*Розслабтеся, наскільки це можливо. При повному розслабленні зіжміть кулак правої руки, при цьому контролюйте міру зжимання, відчуйте напруження м'язів кисті, передпліччя - розіжміть кулак і відчуйте розслаблення. Порівняйте свої відчуття.

*Зіжміть пальці обох рук в кулак.

*Відчуйте напруження пальців, передпліччя.

*Зігніть праву руку в лікті і напружте біцепс.

*Напружте біцепс як можна сильніше, контролюйте напруження біцепсу.

*Ще раз напружте біцепс, підтримуйте напруження, відчуйте міру напруження.

*Розслабтесь повністю. Порівняйте ваші відчуття.

*Постійно концентруйте вашу увагу на відчуттях при напруженні та розслабленні.

*Повторіть те ж саме лівою рукою. Повторіть те ж саме одночасно обома руками.

*Міняйте міру і тривалість напруження м'язів перед розслабленням. Порівняйте ваші відчуття. Витягніть руки вперед і відчуйте напруження триципсу. Поверніть руки в попереднє положення, розслабтеся, відчуйте різницю у відчуттях. Повторіть ще раз. Ще раз порівняйте ваші відчуття. Тепер намагайтеся повністю розслабити м'язи рук без попереднього напруження.

*Відзначте відчуття тепла І важкості в руках по мірі розслаблення. Руки розслаблені і важкі... розслаблені і важкі.

 

Розслаблення м'язів обличчя (4-5хв,)

 

- Наморщіть чоло, підніміть брови.

- Наморщіть чоло сильніше…і розслабте.

- Здвиньте брови і відмітьте напруження.

- Розслабте і розгладьте брови.

- Сильно зажмурте очі, відчуйте напруження.. .і розслабтесь, не відкривайте очі.

- Відчуйте розслаблення м'язів чола, очей.

- Сильно зіжміть зуби, напружте щелепи. Відчуйте напруження щелеп.

- Розслабтесь, ледь-ледь відкрийте рота.

- Сильно притисніть язик до верхнього піднебіння. Відчуйте напруження язика...і

розслабтеся, опустіть язика.

- Заокругліть вуста, ніби ви хочете промовити букву «о», розслабтеся.

- Відчуйте різницю між напруженням і розслабленням.

- Відчуйте розслаблення всіх м'язів вашого обличчя: чоло, очі, щелепи, язик

розслабляються. Розслабтеся повністю.

- Відчуйте тепло і важкість у всіх м'язах обличчя.

 

Розслаблення м 'язів  шиї і спини ( 4-5 хв.)

*Сконцентруйте увагу на м'язах шиї.

*Нахиліть голову назад як можна сильніше, відчуйте напруження шиї.

*Поверніть голову вліво до відказу. Відмітьте напруження.

*Поверніть голову вправо до відказу, відчуйте напруження.

*Поверніть голову в попереднє положення.

*Розслабтеся. Порівняйте ваші відчуття.

*Нахиліть голову вперед, доторкніться підборіддям грудей. Відчуйте напруження шиї. Поверніть голову в попереднє положення.

*Розслабтеся, відчуйте тепло і розслаблення.

*Підніміть плечі до вух, зведіть лопатки, не напружуючи при цьому руки. Зробіть кругові рухи плечима з максимальною амплітудою.

*Підніміть плечі в попереднє положення. Розслабтесь. Відчуйте приємний

контраст між напруженням і розслабленням.

*Вигніть хребет дугою і відчуйте напруження вподовж хребту.

*Поверніться в попереднє положення. Відчуйте розслаблення, воно розливається по всій спині.

*В спині важкість і тепло. Відчуйте приємне тепло...

 

Розслаблення нижньої частини тіла (4-5 хв.)

- Зконцентруйте увагу на нижній частині тіла.

- Напружте сідниці і стегна, сильно притиснувши п'ятки до опори.

- Розслабтесь.. .Відзначте різницю у відчуттях.

- Ще раз напружте сідниці і стегна.

- Утримуйте їх в напруженому стані.

- Утримуйте напруження у стегнах, зігніть ступні, носки - на себе, відчуйте

напруження ікроніжних м'язів.

- Розслабтесь. Ще глибше.. .глибше.

- Відчуйте розслаблення всіх м'язів нижньої частини вашого тіла.

- Відзначте як ваші ноги набувають важкості по мірі розслаблення. Ноги

розслаблені і важкі.

- Відчуйте тепло, яке розходиться по ваших ногах.

- Ноги важкі і теплі.

 

 

 

 

Розминки - релаксації

Мета: забезпечують можливість безпосереднього контакту дітей один з одним, викликають позитивні емоції, допомагають звільнитися від негативних переживань та емоцій, налаштуватись на оптимістичний лад, створюють позитивну, сприятливу психологічну атмосферу.

1. «Знайди собі пару»

Дітям дається наступна інструкція:

-Зараз ви вибирите собі картки, на яких написані назви тварин. Кожна назва зустрічається двічі - у чоловічому і жіночому роді; якщо є картка зі словом «слон», то має бути картка зі словом «слониха». Ваше завдання зобразити за допомогою рухів, жестів, пози, міміки свою тварину так, щоб вас зміг знайти ваш напарник. Будьте активними, не чекайте, поки вас хтось знайде. Переможе та пара, яка правильно з’єднається найшвидше. Пару, яка переможе можна привітати оплесками.

2. « Цікаве привітання»

Дітям дається наступна інструкція:

Зараз я пропоную вам пограти в одну цікаву гру, де все треба буде робити дуже швидко. Для цього ви повинні бути дуже уважними і виконувати мої команди. Оберіть собі пару і на знак привітання потисніть один одному руки. Зараз я буду називати, якими частинами тіла вам треба «привітатися», а ви повинні зробити це дуже швидко.

Ніс до носа! Спина до спини! П'ята до п'яти! Права рука до правої руки! Мізинчик до мізинчика! Вушко до вушка!

Ну що ж, вам вдалося справитися з цими завданнями. А тепер, коли я скажу «Знайди друга!», ви повинні знайти собі іншу пару і далі виконувати мої команди.

 

Бажано, щоб діти під час гри поміняли 5-6 партнерів.

 

 

 

 

3. «Шкільний оркестр»

Дітям дається наступна інструкція:

- Уявіть собі, що ви всі відомі музиканти і граєте в одному оркестрі на різних
музичних інструментах. Підніміть руки, хто хотів би бути скрипалем, піаністом,
барабанщиком, віолончилістом, трубачем ? Добре, а я буду вашим диригентом.
Коли я включу музику, ви почнете грати. Намагайтеся якомога точніше
відтворити рухи і жести музикантів.

4. «Рівновага»

Дітям дається наступна інструкція:

-Зараз я пропоную вам розбитися на пари, сісти на підлогу один напроти
одного, взятися за руки і спробувати відхилитися назад, намагаючись
підтримувати рівновагу. Тепер встаньте на коліна і зробіть те саме. Що вам
доводиться робити, щоб не впасти? А тепер встаньте, поставте ступні ніг щільно
одна до одної так, щоб при цьому вони стояли прямо перед ступнями вашого
партнера. Знову візьміться за руки і повільно відхиляйтеся назад.

Бажано, щоб діти проробили ці вправи з кількома партнерами. Після вправи доцільно провести її обговорення:

Що потрібно робити для того, щоб підтримувати рівновагу?

З ким із партнерів тобі було найкраще?

Які труднощі виникали? Чому?

Чи бувають такі ситуації в житті, коли треба вміти підтримувати рівновагу?

 

5.   «Квітковий дощ»

Дітям дається наступна інструкція:

-Сядьте зручніше і закрийте очі. Зробіть три глибокі вдихи і видихи…Уявіть
собі, що хтось з ваших друзів вас несправедливо образив, і вам від цього дуже
боляче і погано. Вам хочеться якось помститися, зробити йому якусь
неприємність. Але ви пам'ятаєте, що це ваш друг, і спогади про хороші моменти
вашої дружби стримують вас від імпульсивних необдуманих кроків. Від цих
почуттів вам стає холодно. Ви почуваєте себе так наче опинилися у глухому
лісі, де навкруги тільки старезні похмурі дерева і жодної живої душі. Вам
хочеться вирватися звідси, ви дивитесь вгору і бачите високо над собою клаптик
голубого неба. Вам так хочеться відчути на собі тепло сонячних променів, які розтоплять лід у вашій душі і наповнять вас приємними благородними почуттями. Раптом дерева починають відступати, і на вас починає падати дощ. Але це не звичайний дощ, а квітковий. Ви придивляєтесь і бачите, як з неба падають ромашки, фіалки і ще багато різних квітів. Ви відчуваєте приємний аромат і тепло по всьому тілу.. .Подихайте цими пахощами.. .3 кожним подихом до вас повертається радість. Ви забули всі образи, і вам знову хочеться зустрітися зі своїм другом, разом проводити час і сміятися. А тепер потягніться, випряміться і відкрийте очі. Озирніться довкола і посміхніться усім, з ким зустрінетесь очима.

6.   «Бджоли і змії»

 

Ведучий ділить дітей на дві команди - Бджоли і Змії.

Дітям дається наступна інструкція:

 

- Кожна команда обирає свого короля. Вони виходять з класу, а ведучий ховає
губку - «мед» і олівець «ящірку», яких повинні відшукати королі за допомогою
своєї команди. Кожна група повинна видавати певний звук: Бджоли - «ж-ж-ж-
ж», Змії- « ш-ш-ш-ш» . Чим ближче королі будуть наближатися до того місця,
де лежить предмет, Тим гучніше має бути звук, чим далі відходитимуть - тим
тихішим. Перемагає та команда, чий король швидше знайде свій предмет.

7. «Скажи без слів»

Дітям дається наступна інструкція:

- Зараз я буду показувати вам одну за одною таблички, на них написані назви
різних почуттів. Ви повинні передати це почуття без слів, а тільки позою.
Виразом обличчя, жестами.

Ведучий демонструє дітям таблички: «Гнів», «Радість», «Страх», «Задоволення», «Сум», «Здивування», «Сором».

8. «Явища природи»

Ведучий називає явища природи, а діти повинні невербально зобразити їх: сніг, дощ, грім, блискавка, землетрус, вулкан, вітер, шторм.

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

 

Автор схеми: Мохнюк Юлія         

Агресія: причини та наслідки

 

Ситуація, яка приводить до можливості прояву агресії

 

 

Причини агресії

 

1. Свідоме рішення          2.Бажання до отримання      3.Переживання гніву,

продемонструвати           задоволення від  готового

агресію                             агресивних дій вилитися в агресію

 

 

 

 

Види агресії

 

 

- на себе; - на себе; - на себе;

- на інших; - мазохізм; - на інших;

- демонстративна - на інших; - аутоагресія;

 поведінка - садизм  - пригнічення гніву

 

 

 

 

 

 

Список використаної та рекомендованої літератури:

 

 

1. Алан і Барбара Піз. Мова взаємостосунків.- М.:Ви-цтво ЕКСМО

- Прес,Ви-цтво ЕКСМО - МАРКЕТ,2000.

2.Баб'як Т., Львівський обласний центр соціальних служб для молоді «Довіра», КорнієнкоІ., завідувач лабораторією психолого-педагогічних досліджень ЛОНМІО, тренінг спілкування «Дозволь собі бути щасливим.».: ж. «Психолог».

- видавництво «Шкільний світ», 2003р. №38 - С.19.

3.Бітянова М.Р. Організація психологічної служби в школі.- М.,1997.

4.Вачков И. Основы технологии группового тренинга. - М., 1999.

6.Выготский Л.С. Психология. - М.,2000.

7. Збірник нормативно - правових документів психологічної служби освіти України / Упоряд. В.Г.Панок, І.І.Цушко. - К.: Ніка - Центр, 2004. - С.156. - 164, С.220. - 248.
8.  Кащенко В.П. Педагогічна корекція. - М., 1994.

9. Казарцева О.М. Культура речевого общения: теория и практика обучения: Учеб. Пособ. для студентов пед. уч. зав. по спец. 031200 «Педагогика и методика начального обучения» / О.М. Казарцева. - [2-е изд.] - М.: Флинта, 1998. 10.Колосова С. Л. Детская агрессия. - Питер, 2004.

11. Клюєва Н.В.Дасаткина Ю.В. Учим детей общению.Характер,
коммуникабельность. -Ярославль: Академия развития, 1997.

12 . Мамайчук І.І.. Психокорекція дітей і підлітків з відхиленнями у розвитку: Навчальний.посібник. - СПО.,2000.

 

 

 

13. Науково - методичні засади діяльності психологічної служби: Навчально -методичний посібник; В 2 т. / За ред.. В.Г.Панка, І,І,Цушка. - К.: Ніка - Центр, 2005.-Т.1.-С.209.
14. Никольская И.М., Грановская Р.М. Психологическая защита у детей. - СПб.: Речь, 2000.
15. Сластенін В.А., Каширін В.П.Психологія і педагогіка. - М., 2001.
16. Слуцкий В.И. Элементарная педагогика, или как управлять поведением человека: Книга для учителя. - М.: Педагогика; 1982.
17. «Школа 2100». Освітня програма і шляхи її реалізації / Під науковою редакцією А.А. Леонт'єва. - М., 1999.
18. Осипова А.Л.  Загальна психокорекція.- М., 2000.

19. Подмазін С.І. ,Сі біль О.І.Як допомогти підліткам з «важким» характером. - К.:НПЦ Перспектива, 1996.

20. Савицкая К. Сценарий учебно - воспитательньгх занятий по программе воспитательно - коррекционного воздействия на агрессивных детей. - К.,1990.

21. Самооцінка учня/ Упоряд.: С. Максименко, Н.Шевченко, О.Главник, 2004. -112с. - (Психол. інструментарій).

22.Уайтсайд Р. О чем говорят лица. - СПб.: Питер Пресе, 1996.

 

Примітка.

 

Література, яка вказана після кожного заняття може використовуватись для інформаційних повідомлень та для активізації уваги тренером після перерви, а також учасниками тренінгу для саморозвитку та більшої поінформованості за пропонованою тематикою. Можливі варіанти використання інших джерел літератури. Дана література не вказана в переліку використаної та рекомендованої літератури.