Коспект уроку "РЗМ №3. ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕРОЇВ РОМАНУ "ТИГРОЛОВИ" (УСНО)"

Тема: РЗМ №3. характеристика героїв роману "Тигролови" (усно)

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художні особливості, значення твору І.Багряного; розвивати навички аналізу проблематики, характеристики героїв, уміння висловлювати власні думки щодо прочитаного; виховувати прагнення стати сильною духом людиною, яка успішні долає труднощі й знаходить вихід із будь-якого скрутного становища.

Обладнання: портрет письменника, видання твору «Тигролови», ілюстрації до нього.

Тип уроку: комбінований.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

Літературний диктант.

1.   Про що йдеться у такій цитаті: «Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум'ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі, вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон»? (Про поїзд із в'язнями.)
2.   Чиї це слова: «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!»? (Сміливого втікача Многогрішного.)
3.   Якими є особливі прикмети втікача (за телеграмою НКВС)? (Юнак 25 років, русявий, атлет, авіатор.)
4.   В яке «Ельдорадо» їхали пасажири другого поїзда, «експреса нумер один»? (На Далекий Схід.)
5.   Хто і про кого так думав: «Він уже конав — але ні пари з уст. А ті очі, очі! Вони йому отруїли спокій і сон, вони йому отруїли, далебі, все життя»? (Медвин про Многогрішного.)

6.   За що Григорій вибачався перед бурундучком? (За те, що пограбував його комору.)
7.   Кого і від кого врятував Григорій? (Дочку Сірка від ведмедиці.)
8.   Чим займався Григорій, щоб не сидіти на утриманні гостинних господарів? (Полюванням, заготівлею сіна та ін.)
9.   Які стосунки склалися в Григорія з Наталкою Сірківною спочатку? (Гордого змагання й приховування почуттів.)
10.  Яких українських звичаїв дотримувалися в родині Сірків? (Зустрічі Різдва і всіх інших свят.)
11. Із чого виявили, що в тайзі був хтось чужий? (Із крадіжки хутра.)
12. Хто вирішив долю закоханих Григорія і Наталки? (Сама Наталка, бо Григорій не мав морального права наражати дівчину на небезпеку.)

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ.

Вступне слово вчителя.

Хто не захоплювався сильною, благородною особистістю, яка здатна знайти вихід з будь-якої складної ситуації, захистити себе і своїх близьких, відстояти власні принципи і при цьому не втратити людської гідності? Хто не мріє стати такою людиною? (Чи хоча б мати певні її якості.) Взірцем такого героя може бути Григорій Многогрішний) з яким ми познайомилися, читаючи роман І. Багряного «Тигролови». Чимало його пригод здаються просто неймовірними, але життя самого письменника стверджує — реальність може бути ще неймовірнішою, складнішою та дивнішою і багато чого залежить від людини, її вибору, .її духовних якостей. Про сильний тип української людини ми будемо говорити на сьогоднішньому уроці.

IV. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

V.СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

Визначте тематику та проблематику роману.

Орієнтовні відповіді

Тематика

• Трагедія України в тоталітарному режимі;
• відображення впливу сталінського терору на долю окремої людини — молодого українського інтелігента, авіатора Григорія Многогрішного;
• показ жорстокості й ницості прислужників режиму;
• змалювання побуту, традицій українських переселенців;

• романтичні стосунки Григорія і Наталки.

Проблематика

• виживання людини в умовах жорстокого терору;
• добра і зла;
• життя і смерті;
• справедливості і кари;
•  морального вибору;

• волі до життя й цілеспрямованості;
• стосунків людини і природи;
• родинних взаємин;
• вірності віковим традиціям предків;
• кохання.

2. Слово вчителя.

Хоч роман і названий «Тигролови», головний герой у ньому— інша сильна людина: Григорій Многогрішний. Хто ж, він? Нащадок славного гетьмана, що обрав собі важку дорогу лицаря духу і став ворогом тоталітарної системи: «Цей пес (майор НКВС) відбивав мені печінки, ламав кості, розчавлював мою молодість і намагався подряпати серце, якби дістав. А потім спровадив до божевільні... Потім мене знову піймали і знову мучили такі, як він,— його поплічники... А потім присудили до двадцяти п'яти років каторги. Двадцять п'ять років! А я всіх маю двадцять п'ять. І все тільки за те, що я любив свій нещасний край і народ...»

3. Завдання учням.

Назвіть справжні подвиги Многогрішного.

(Він витримав тортури в НКВС, у божевільні, втік з «ешелону смерті», ставши легендою «про гордого сокола, про безумного сміливця» , вижив у тайзі, врятував дівчину від дикого звіра.)

Схарактеризуйте Григорія Многогрішного на основі тексту роману.

Розумний - сміливий - витриманий - сильний – кмітливий - оптиміс - вдячний - з пошаною ставиться до матері, сестри й до інших жінок – чутливий - делікатний у сердечних справах – гордий - благородний – працьовитий

4. Міні-диспут. 

— Чи мав право Григорій так вчинити зі слідчим, майором Медвиним та його супутником?

(Застосовується інтерактивний метод “Займи позицію”.) Так    Не знаю      Ні

5. Робота в групах.

I група. Учні характеризують Григорія Многогрішного.

Випишіть цитати до образу Г. Многогрішного. На основі цитат побудуйте монолог-розповідь від першої особи про головного героя роману.

Очікуваний результат роботи групи І

Колись я захоплювався спортом, учився на авіатора. Колись разом з молоддю гуляв на Трійцю, слухав пташині переспіви, ночами пас коней і варив кашу… Колись…

Моє прізвище Многогрішний, я славний нащадок давнього козацького роду. Мій предок Многогрішний Дем’ян Гнатович — гетьман Лівобережної України (1668–1672 рр.), ставши спільником Дорошенка, почав неприязні дії проти Москви. Звинувачений у державній зраді, Многогрішний був підданий тортурам. Дем’ян відкидав звинувачення в зраді, але зізнався, що в п’яному стані говорив «несамовиті промови». Старшини від імені всього малоросійського народу просили стратити колишнього гетьмана і його брата. Засуджених вивели на страту в Москві, однак цар вислав гінця з повідомленням, що він змінює смертну кару засланням у Сибір.

За що я став каторжником, як колись мій прадід? Напевне, за те, що дуже любив Україну, людей, не міг змиритися з тим злом, що відбувалося з моїм народом. А ще я не міг змиритися зі становищем в’язня. Ви думаєте, мені було не страшно стрибати з потяга «у певну смерть»? Але «ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи».

Рятуючись у тайзі, я зустрів сім’ю Сірків. Ці люди стали мені за родину. А ще я покохав, по-справжньому. «Григорій носив у серці ту хворобу, що його напала, кохання до химерної лісової дівчини Наталки — і боровся сам з собою… він кликав його на допомогу, той тверезий розум, і всю міцну вдачу й учиняв сам над собою суд. Розум повставав проти серця…». Як було все прекрасно. Єдине, що турбувало, то цей майор Медвин. За своєю спиною я постійно відчував його подих. Я знав напевне, удвох на цій землі нам не жить: або я, або він!

Чому я так ненавидів Медвина? Медвин, відбиваючи мені печінки, ламаючи кості, розчавлюючи мою молодість у катівнях два роки, сподівався видряпати із грудей серце. Мріяв у божевільні упокорити мене, примусити забути хто я, вирвати з розумом любов до батьківщини.

Але я втік з божевільні. І ще тоді поклявся іменем матері моєї, що відірву йому голову. Потім мене знову піймали й знову мучили такі, як він, — його поплічники… Він думав, що присудивши мені 25 років каторги за те, що я любив свій нещасливий край, похоронив мене. Але цього не буде, бо я дух, який живе в кожній вільній людині. Бо я — народ, якого чим нижче гнеш, тим у ньому більше спротиву.

II група. Учні характеризують майора Медвина.

Від першої особи охарактеризуйте майора Медвина.

Очікуваний результат роботи групи ІІ

Експресом тільки на інше полювання їде майор ОГПУ-НКВД Медвин. «Майор виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї «пролетарської» держави. У цім експресі не тримається ніхто так… гордовито… з незрівнянним почуттям вищості. Його не зворушують ніякі екзотики, ніякі найексцентричніші історії, ба навіть тигри. Він не те бачив. Не те знає. І не те може. Такого полювання, якого він сам є і був майстром, не зрівняти ні з яким іншим…».

Я начальник етапу Медвин. Мене вчили пильнувати, полювати на людей, залякувати, катувати й принижувати непокірних. У моїй практиці зустрічалося небагато сміливців, але був один, який примусив мене задуматися, що знищити всіх неможливо. Він утік з ешелону, випав у безвість.

Ніколи не думав, що доля мене зведе з ним ще раз. Я вважав його мертвим.

Що я з ним не робив! Мені вже не зізнання його потрібні були, я добивався, щоб він заскавчав і почав благати мене, як то роблять усі. Дивиться виряченими очима — і тільки. Як каменюка. Це в моєму житті виняткове слідство над цим «зоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі людини».

Ті очі з кривавими росинками на віях, вони стоятимуть переді мною вічно… Ще на початку слідства той «диявол» сказав мені: «Я тебе пререслідуватиму все твоє життя. І всі ми… пререслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили, — нас тисячі, замучених, закатованих… Ти матимеш дітей, але не матимеш радості, — з дитячих очей дивитимемося ми. І ти втікатимеш од них геть… І ніде від нас не втечеш…».

ІІІ група. Учні характеризують членів родини Сірків — батька, матір, Наталку, Грицька.

Складіть цитатну характеристику образу Наталки.

Очікуваний результат роботи групи ІІІ

Дівчина — «хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця, що виступає, мов горлиця».

У ній «якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як пантера. І така ж метка, мабуть, а строга, як царівна».

«Ось вона — козача кров! І ось вона — найвищий вияв не тільки жінки, а взагалі людини його крові. Така юна, квітуча — і така сувора, гартована і гонориста».

«Їй би на коні, та на полозках, та з гвинтівкою, та з собаками… звели їй до відьми в зуби полізти — полізе. Їй треба хлопцем родитись…».

«Кінь під нею був мокрий і аж тремтів — то ж гнала без сталого відпочинку, без зупинок, либонь. А сама… сама була спокійна. Побачила ще здалеку, що хлопці живісінькі, і була спокійна, весела. А до Григорія навіть байдужа. Не наближалась до нього, уникала зустрічатися поглядами».

«Гнучка, мов вуж, граційна, як мавка, вона таїла в собі дивну силу, ця дівчина. Поєднання дівочої краси та чар з дикістю майже первісною, неприступною».

«… Враз нагло припала до нього і вибухнула буйним плачем. Безпорадно, по-дитячому. Ясно — це розтавання. Це навіки. Боже мій! І поцілувала… ой, як шалено! Все вклала в цей поцілунок, всю душу».

Образ Сірчихи

Сірчиха, розказуючи про своє життя на Далекому Сході, говорить: «Жили ми тут ліпше, як дома. Це була друга Україна, нова Україна, синку, але щасливіша».

Наталка зазначає: «Ми підем… Ми підем тепер… На тую…на твою Україну!». У творі автор змалював дві України: Україну Сірків і Україну Многогрішного. Складіть цитатні характеристики цих образів України.

Українс ький світ Сірків

«Жили ми тут ліпше, як дома. Це була друга Україна, нова Україна, синку, але щасливіша. І назви наші люди подавали тут свої, сумуючи іноді за рідним краєм: Київ, Чернігівка, Полтавка, Україна…».

«Така вона, як і там, на Україні, і не така. Розборкана — он яка. Скільки тієї мужності простої, скільки тієї певності, може, неусвідомленої, а звичайної, стихійної. І скільки гордості волелюбної, як оті могутні кряжі гір! От що робить з людьми воля!».

«А люди — ті самі… Всім такі, лише одним не такі — поглядом, життєвим тембром, іншою якістю. Ці — суворі і загартовані. Безжалісні стрільці, веселі й безпощадні звіролови, мускулисті диктатори в цій зеленій, первісній державі, хижі і горді завойовники цієї, ще не загнузданої стихії».

Україна , яку бачив Многогрі шний

«Садки вишневі повирубувані, річки збаламучені, степи сльозами обпоєні, і небо ясне людям потемніло…»

«…Тими діалектами говорив весь цей «експрес»… Основний контингент його пасажирів — Україна, ота зірвана з місця і розкидана по всіх світах — поза геттю. І хоч цей «експрес» ходив за маршрутом «Владивосток — Москва», але то була своїм мовним і пісенним фольклором та й всім іншим — Україна. Екстериторіальна Україна. Україна «без стерна і без вітрил».

«Те, що він почав забувати, — ціла ота трагедія його народу, — навалилось на нього всім тягарем, кидаючи серце, мов м’яч, у всі боки. Уся, уся його Вітчизна ось так — на колесах поза геттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості, в бруді… розпачі! Голодна!.. Безвихідна!.. Безперспективна!.. Стискав зуби, аж-но набрякли щелепи».

«Раптом Григорій уловив фразу… Дівчата говорили українською мовою! І так ніби хто врізав батогом по серцю, ніби обухом по карку. «Та це ж вони!!! — дочки розкуркулених батьків, розкиданих по сибірах! Це ж вони, втікаючи, рятуються! Рятуються від холоду і голоду, від безправ’я і смерті, — рятують життя ціною краси і молодості, ціною честі і материнського щастя…».

Матеріал для вчителя.

Григорій Многогрішний — сильний тип української людини.

Головний герой твору — інженер-авіатор, доля якого у романі є трагічною.

Гордий нащадок першого каторжанина Сибіру, правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного — Григорій Многогрішний не скорився, не змирився зі своїм нав'язаним насильно статусом в'язня. І хоч на кожній зупинці поїзда-дракона охоронці робили перекличку, він утікає від смерті, усвідомивши для себе головне: ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи. Вистрибнувши на ходу із черева вогненного дракона-поїзда, Многогрішний відчув себе людиною, хоч і голодною, обірваною, скаліченою, але вільною і від цього щасливою.

Опинившись наодинці із пралісом, юнак шукає їжу, ласує горішками бурундука, знаходить дикий часник, однак від голоду знесилюється і часто марить. Раптом випадково біля річки знаходить ніж і радіє йому як дитина. Григорій голиться, готуючись до далекої дороги у непрохідній тайзі. Та доля готувала йому нове випробування.

Григорій врятовує від ведмедя дівчину Наталку Сірківну із сім'ї переселенців. Довго хворіє, але любов до життя перемагає. Він не просто стає братом і сином, чесним і сміливим мисливцем. Однак юнака не залишає ще одна проблема — знищити отого Людолова-Медвина, щоб такі, як він, не розмножувалися, як пошесть, не отруювали своїм існуванням світ. Бо рано чи пізно всякі злочини будуть оцінені справедливо, бо немає зла, яке не було б покараним. І борець здійснює вирок над злочинцем, зустрівши його раптово в тайзі. Григорій прагнув це здійснити і в тюрмі, і коли втікав з ешелону, і коли став тигроловом. Мета знищити Медвина як зло — це сенс його життя. Перемога Многогрішного — не є помста, це виконання обов'язку, яким керується у своєму житті головний герой.

Сім'я Сірків стала для нього рідною, а старий Сірко — більш ніж батько. Глибока внутрішня порядність і культура поведінки Григорія простежується у всіх його вчинках та задумах. Понад усе цінуючи волю, виборюючи її з останніх сил, ризикуючи життям і безмежно люблячи його, він піклується, щоб не накликати біди на інших, не завдати комусь найменшої шкоди. Григорій не дозволяє собі бути нахлібником у добрих Сірків, опановує складне мисливське ремесло, ходить із сім'єю на полювання, хоч цим наражається на небезпеку. Та інакше не може. Піти з гостинної хати, не попрощавшись, не подякувавши за хліб-сіль, теж не може, і тому вертається назад, йде всю ніч, долаючи втому та бездоріжжя. І хоч смертельна загроза, що зависла над головою, стає при цьому ще ближчою, муки совісті зняті: «Григорій стяг шапку і опустився на коліна... та зміг видушити одне жалке слово: «Мамо. Простіть, коли чим завинив, може, вже й не побачимось...».

Характеристика образу Медвина

Заслуговує на увагу й образ начальника етапу-поїзда смерті — майора Медвина. Це справжній людолов, що полює на людей, залякує, катує, принижує непокірних. Він був затятим мучителем Григорія Многогрішного — молодого інженера-авіатора,— що потрапив йому в лапи. Все життя йому вважаються очі з кривавими росинками, пошматоване тіло юнака, і він божевільно боїться його, бо подумки називає молодим тигром.

Характеристика членів родини Сірків — батько, матір, Наталка, Грицько.

Сірки переїхали на Далекий Схід з Полтавщини тце в 1887 р. Люди зустрілися з диким лісом, незвіданим краєм, з труднощами. Але працелюбні українці вижили: сіяли хліб, саджали городину, полювали, і земля щедро винагородила їх. Зажили гарно, містечко Києвом назвали, хати мазали, як і в Україні, Було це аж до нових порядків, коли і люди перевелись, і життя змінилось. Тоді кинули Сірки все нажите, пішли далі в тайгу та й стали тигроловами.

Старий Сірко відповідально ставився до праці, був небагатослівний, стриманий у почуттях. Він робив усе, щоб зберегти міцний добробут своєї сім'ї.

Мати у сім'ї була ніжною горлицею, що всіх привітала, годувала, ніжно любила. Діти виховувалися в атмосфері доброзичливості, взаємоповаги. Сім'я Сірків керується законами християнства. Вони вірять у Бога, бо він їм дає і одяг, і їжу, і промисел.

Цікавими є у творі розповіді про дотримання у родині Сірків звичаїв та обрядів українського народу: це і любов до народної пісні, вишивання рушників, святкування Різдва, Святої вечері тощо.

Сім'я Сірків — це не лише гарна родина, це міцне родовідне дерево української нації, з якого відродилась і утворилась нова держава і нова людина. УСірковій родині ми вбачаємо долю своєї України.

І. Багряний з оптимізмом утверджує, що плекаючи сім'ю та родину, ми відроджуємося, стаємо сильним і неподоланим народом, а відтак, і щасливим, бо ж “сміливі завжди мають щастя”.

Грицько: «Високий, як батько, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий, старенький френч. На ногах ічаги, на голові набакир кепка, а з-під неї буйний чуб кучерявиться. При боці — ніж, а за плечем новенький дробовик».

6. Повідомлення про роботу в групах, коментарі вчителя.

Роман І. Багряного «Тигролови», з яким ми розпочали знайомство,— багатоплановий, багатопроблемний. Але передовсім це — палкий протест проти порушення елементарних людських прав, зняття маски з монстра, ім'я якого — тоталітаризм. Недаремно і в еміграції органи радянської держбезпеки не полишали письменника в спокої. Чим саме лякав радянську владу цей роман і чим приваблював читачів усього світу — спробуємо розібратися на сьогоднішньому уроці.

VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Проблемне запитання до учнів.

«Сміливі завжди мають щастя»,— ці слова рефреном звучать упродовж усієї розповіді про Григорія Многогрішного. Спочатку їх вимовляє стара Сірчиха, потім повторює головний герой і, нарешті, саме цими словами завершується роман. А чи справді у сміливих завжди є щастя? Відповіді обґрунтуйте, навівши приклади з роману, інших творів, із власних спостережень.

VІI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

Продовжіть речення:

«Сильна українська людина — це...»

«Роман "Тигролови" змусив мене замислитися над…»

«Мені хотілося, щоб...»

VІIІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Скласти усний твір-роздум про сильну українську людину (за романом І. Багряного “Тигролови”).