Презентація 10-11 кл. Мистецтво. Тема "Кінематограф Індії". 2021. За підручником Масол Л. М. Мистецтво. Рівень стандарту, профільний рівень : підруч. для 10 (11) класу закладів середньої освіти / Л. М. Масол. - К. : Видавничий дім "Освіта", 2019. - 208 с. : іл. Передбачає ознайомлення з кінематографом Індійського культурного регіону, особливості його розвитку. Розглядаються різні елементи музичного фільму: соціальні драми, комедії, блокбастери. Акцентує увагу на портретах відомих акторів. Розвиває порівняльний аналіз, формує й розкриває обізнаність у використанні та відборі необхідної інформації.
Кінематограф Індії Вчитель Київської спеціалізованої школи № 260 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови та літератури. Костюкова Валентина Миколаївна 2021 Підготувала матеріал : учениця 11-Б класу Головко Сніжана. Київської спеціалізованої школи № 260 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови та літератури
Сучасна індійська кіноіндустрія, що випускає понад 1000 кінострічок на рік, є найбільшою у світі. Головний кінематографічний майданчик Боллівуд розташований у мегаполісі Мумбаї (колишній Бомбей). Касові збори боллівудських фільмів (мовою хінді) становлять понад мільярд доларів щорічно. Водночас мережа численних регіональних кіностудій сприяє розвитку культурного і мовного різноманіття. Бута в наряді індійської нареченої.
Комерційна орієнтація індійського кінематографа вплинула на активний розвиток мелодрами. Яскраві музичні фільми, у яких класичні прийоми цього жанру органічно поєдналися з індійськими міфологічними уявленнями та фольклорними традиціями, заворожують глядачів своєю емоційною насиченістю й екзотичністю. Творчість відомого режисера і актора — «батька індійського кіно» Раджа Капура (1924—1988) («Бродяга» (1951), «Боббі» (1973) тощо) — органічно поєднує елементи соціальної драми, комедії, музичного фільму. Радж Капур, фото Раджа Капура
Комерційна орієнтація індійського кінематографа вплинула на активний розвиток мелодрами. Яскраві музичні фільми, у яких класичні прийоми цього жанру органічно поєдналися з індійськими міфологічними уявленнями та фольклорними традиціями, заворожують глядачів своєю емоційною насиченістю й екзотичністю.
У сучасних боллівудських блокбастерах багато музики й танцювальних сцен. Саме від якості музики і пісень нерідко залежить успіх кінокартини. Саундтрекивипускають ще до прем’єри фільму, щоб підігріти інтерес публіки, таким чином вони стають популярними. Здобуло визнання і авторське («паралельне») кіно Індії. Представником цієї «нової хвилі» є індійський режисер Мрінал Сен (нар. 1923). Мадхурі Дікшит і Айшварія Рай у мелодрамі «Девдас» (реж. Санджай Ліла Бхансалі, 2002).
3. В кіномистецтві Індії вважають, що музика і танці — це єдиний інструмент, який допомагає передати глядачам емоційний аспект життя, характерний для ситуацій, до яких потрапляють головні герої фільмів. Склалася традиція включати до кінострічки п'ять-шість танцювально-пісенних сцен. Це частіше естрадні пісні, але можуть бути і кращі взірці класичної музики, і релігійні гімни. Багато пісень стають національними хітами.
4. Індійське кіно завжди пройняте глибоким коханням, яке не може не хвилювати глядача. Але зображення фізичної близькості в індійському мистецтві не допустиме через сформовані традиції. Фахівці вважають, що індійські кінематографісти майстерно замінюють еротичні сцени співами або танцем. Режисери навмисне тримають глядача в напрузі, адже існує думка, що в хвилини очікування відвертої сцени еротики в кілька разів більше, ніж у поцілунках й обіймах. Кадр з фільму «Господин, госпожа и слуга» 1962.
5. Фільми виходять практично на всіх основних мовах країни. Не можна не відзначити, що індійські кінофільми мають особливу спрощену кінематографічну мову, зрозумілу сотням мільйонів малоосвічених людей не тільки в Індії, а й у всіх країнах індійського культурного регіону. Кінематографісти вважають, що будь-яка картина, за традицією, повинна бути зрозумілою кожній людині незалежно від її освіти, соціального стану і достатку.
Таким чином, індійська культура сформувалася незалежно від європейської багато тисячоліть тому. Мова традиційної індійської культури — санскрит. Із сивої давнини і майже до XVIII ст. філософські, релігійні, літературні, наукові твори були створені цією прекрасною мовою, яка є живою й сьогодні. Оригінальна культура Індії об'єднує ідеї різних релігій, звичаї, традиції народів, які жили й живуть на її території. Незважаючи на таке унікальне розмаїття, ця країна єдина як цивілізація, яка завдяки своїй загальній історії й зберігає самобутню культуру.
ВИСНОВКИСучасні індійські постановники кінофільмів все частіше відходять від сформованих традицій. У нових картинах змінюється одяг героїв, який стає все більш відвертим, а знаменитих танців все менше й менше. У Боллівуді знімають в основному блокбастери, фантастичні картини і бойовики. Індія експортує свою кінопродукцію до 80 країн світу, переважно до держав Азії, Африки, Латинської Америки. Музично-хореографічне мистецтво і кінематограф індійського регіону справили помітний вплив на розвиток культур країн Азії та інших континентів. Водночас сама Індія – «країна мудреців» залишається однією з найкращих для вивчення та відвідин.