Коворкінг для батьків "Діти - дзеркало батьків"

Коворкінг для батьків : «Діти – дзеркало батьків»

 Мета: Сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї.
Завдання:
- Урізноманітнювати форми роботи з батьками;
- Сприяти критичному осмисленню стійких стереотипних установок у сімейному вихованні;
- Залучати батьків до співпраці зі школою;
- Розширити і збагатити знання щодо ролі емоційної сфери у становленні особистості дитини та відпрацьовувати навички емпатійного реагування на дитячу поведінку;
- Розвивати вміння будувати діалогічну взаємодію при вирішенні проблемних ситуацій:
- Виховувати педагогічну компетентність батьків.
Матеріали: олівці, папір, картки із завданням, презентація з малюнками.

Список використаної літератури
1. Н. Кучерява.Батьки і діти: встигаємо, не поспішаючи /Практичний психолог: Дитячий садок. – 2014. – 11.
2. Г. Нижник. Стежиною батьківської мудрості: тренінг для батьків /Психолог дошкілля. – 2010. – 15.
3. Л. Кошицька, Л. Лотоцька. Особливості дітей п’ятого року життя /Психолог дошкілля. – 2010. – 2011.
 

На дошці вислови видатних людей:
Дитина найбільше потребує вашої любові як раз тоді, коли найменше її заслуговує. (Ерма Бомбек)
“Хоч би яка у вас відповідальна і складна творча робота була на виробництві, знайте, що вдома на вас чекає ще відповідальніша, ще складніша, ще тонша робота — виховання людини. ” 
В.Сухомлинський
“Дитина — рентгенівський знімок сім’ї. ” 
А.Макаренко
“Усі ми стали людьми настільки, наскільки навчилися любити і розуміти інших.”
Б.Пастернак

                                                  Зміст коворкінгу
(Вітаю учасників, представлення себе, як тренера сьогоднішнього тренінгу.)
Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї. “Всі ми родом з дитинства”, “Все – і хороше, і погане – людина одержує в сім’ї”. Ці педагогічні вислови відомі, напевне, всім. Відтак, зрозуміло, що без радикальної перебудови традиційного сімейного виховання, не слід очікувати серйозних успіхів у сфері становлення повноцінної особистості: самостійної, відповідальної, упевненої у собі, ініціативної, творчої, з чіткими моральними настановами. Ми спробуємо з вами сьогодні знайти правильний шлях у спілкуванні з дітьми.

1. Вправа на знайомство „Вітаю Вас”

Мета: познайомити учасників, сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успішної роботи.
Хід проведення

Пропонує підводитися тим батькам які вважають, що це стосується їх:
- змініть місце ті, у кого чорне волосся;
- змініть місце ті, хто має гарну посмішку; 
- змініть місце ті, хто має доньку;
- змініть місце ті, хто має сина;
- змініть місце ті, хто вважає себе гарною матір’ю
- змініть місце ті, хто прийшов сьогодні на нашу зустріч з гарним настроєм, і хоче отримати безліч позитивних вражень і корисних порад. 
Привітайте один одного оплесками. 

2. Правила роботи в групі

 Мета: обґрунтувати необхідність вироблення та дотримання в групі певних правил спільної роботи.
Хід проведення:
Пропоную учасникам створити умови, щоб кожен почувався зручно і робота в групі була ефективною. Для ефективного спілкування в умовах тренінгу пропоную використати такі принципи:
- „Тут і тепер” – розмова про те, що відбувається в групі в кожен конкретний момент;
- відкритись новим враженням;
- приймати іншого, як себе;
- нікого не критикуємо, поважаємо думку інших;
- бути чесним із самим собою;
- підтримуємо один одного;
- не обговорюємо поза групою те, що відбувається в ній;

(Можливе використання вправи «Пліткар» з фотокарткою)

3. Вправа «П’ять найважливіших подій у моєму житті»

- Наше життя складається з подій радісних та сумних, важливих і не дуже. Я пропоную вам пригадати і назвати п’ять значущих подій у вашому житті.
Дякую, ви назвали багато різних подій, це й перше кохання, і закінчення інституту, і весілля, але у кожній родині найважливіша подія – народження дитини.
Ми розуміємо Василя Сухомлинського, який писав: «Дитина – моє друге серце, моє друге єство».

4. Мовленнєвий тест «Які ви батьки?»
Відзначте, будь ласка, ті фрази, які ви часто використовуєте у спіл­куванні з дітьми:
1. Скільки разів тобі повторювати?
2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити в цій ситуації?
3. Не знаю, що б я без тебе робила!
4. І в кого ти такий(а) удався(лась)?
1. Які в тебе чудові друзі!
2. Ну, на кого ти схожа(ий)?
3. Ти моя опора і помічниця!
4. Ну що в тебе за друзі?!
5. Про що ти тільки думаєш?
10. Який(а) ти в мене розумний(а)!
11. А як ти вважаєш, сину (донько)?
12. У всіх діти як діти, а ти?!
13. Який ти в мене кмітливий!

5. Вправа «Правила для дитини»

 Мета: встановлення правил для дитини.
- Спілкування з дитиною постійно обмежується вказівками та заборонами. Звичайно, є багато ситуацій, коли батьки змушені встановлювати певні обмеження для своїх дітей. Особливо якщо діти маленькі, і їхні дії можуть зашкодити здоров’ю та життю. Давайте спробуємо замінити обмеження та заборони на правила поведінки.
Поділимося на групи. Кожна група має подумати і написати правила для дитини, не вживаючи слова «НЕ». Наприклад: «Не поспішай під час їжі / Будемо їсти повільно», «Не кричи так голосно / Будемо розмовляти тихіше».

 Обговорення:
Щоб зберегти мир у родині й не провокувати конфліктів із дітьми, необхідно дотримуватися певних правил. (10 хв.)
Спілкування з дитиною відбувається з різними інтонаціями і завдяки наступній вправі спробуємо зробити висновок, як краще спілкуватися з дитиною.

 6. Тренувальна вправа « Як звертатися до дитини»

Мета: розглянути особливості спілкування батьків та дітей і відпрацювати комунікативні вміння.
Матеріали: картки з фразами
Хід проведення:
Пропонує попрактикуватися взаємодіяти з дитиною на основі „правильних” і „неправильних” звернень. Ви отримує 2 картки з різними зверненнями і повинні з різною інтонацією сказати фразу відповідно до ситуації.
1.А) Говорите з жахом: „Залиш! Не чіпай цей молоток! Це чоловіча справа!
Б) Говорите спокійно та доброзичливо: „О! Я бачу, ти хочеш забити цей цвях. Подивись, молоток треба тримати так, а цвях отак...”
2. А) Дитина хоче допомогти Вам скласти пазли. Ви сердитеся, відкидаєте її руки і кажете: „Залиш! Ти їх зіпсуєш! Якщо ти порвеш пазли, я буду змушена за них заплатити!!! Іди грайся!”
Б) Візьміть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: „Мені важливо, щоб ти ретельно намилила руки, помила і витерла їх насухо! Потім прийдеш і ми разом складемо пазли. Руки повинні бути чистими, бо ми маємо віддати пазли в ідеальному стані.”
3. А) Кричите: „Перестань його бити! Ти поводишся, як бандит! Що з тебе виросте!”
Б) Зловіть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: „Мені не подобається, що ти його б’єш! Битися не можна! Скажи брату словами, чого ти хочеш. Я вірю, що ти зможеш захистити себе у гідний спосіб!”
4. А) Говорите жалісливим тоном: „Синочку, чому ти такий лінивий! Ти ж такий здібний. Якби ти не був таким лінивим, то міг би добре вчитися. Я справді не знаю, в кого ти такий вдався!”
Б) Говорите рішуче, але доброзичливим і діловим тоном: «Синочку, ти досить розумний та здібний для того, щоб осягнути це! Я чекаю рішучих змін у навчанні!»
5. А ) Говорите незадоволено та з гнівом до дитини, яка не хоче виступати на публіці: „Перестань боятися! Тут нічого боятися та соромитися! Ти вже велика, а поводишся, як мала дитина! Ну давай! Не бійся!”
Б) Говорите спокійним голосом із розумінням: „Ти боїшся...? Ти напевно трохи засоромилась...? Розповідати вірш на публіці – це дуже складна справа навіть для справжніх акторів... Це називається хвилюванням. Але, напевно, ти скоро переможеш цей страх! Ти переконаєшся...”
Після програвання кожної пари учасники обговорюють, чому до дитини краще звертатися за допомогою одних фраз та чим інші звертання можуть їй нашкодити.
Визначаємо стратегію батьківського виховання за допомогою анкетування
Через прискорений темп сучасного життя батьки іноді не помічають, що один і той самий вчинок дитини оцінюють по-різному. Відповідно дитині складно зрозуміти, чому за одну і ту саму дію її можуть як насварити, так і похвалити. Як бути послідовним під час спілкування з дитиною? Яку стратегію виховання обрати? 
Тому ми провели з вами анкетування, щоб визначити, наскільки батьки послідовні у спілкуванні з дитиною.

Аналіз одержаної за тестом інформації
Відповіді з позитивним значенням:
1,2,4,6,8,9, 12 —2 бали;
3,5,7, 10, 11, 13 —1 бал.
7—8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро лю­бить і поважає вас. Ваші стосунки з дитиною позитивно впливають на становлення її особистості.
10—12 балів — вам необхідно бути уважнішими у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток дитини залежить скоріше від випадкових об­ставин, ніж від вас.
13—14 балів — ви й самі відчуваєте, що чините неправильно. Між вами та дитиною існує недовіра. Поки не пізно, намагайтеся приділя­ти дитині більше уваги, ураховувати її запити та інтереси.

7. Вправа «Три важливі слова»

 Кожній команді пропонується зашифрувати в малюнках слова: «любов», «турбота», «доброта». Команди презентують свої малюнки, інші учасники відгадують зашифроване слово.

 8. Міні-лекція „Три шляхи у вихованні”. 

Мета: ознайомити учасників з різними підходами у сімейному вихованні.
Матеріали: текст лекції.
Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Пропоную послухати коротку характеристику цих шляхів і зробити можливі наслідки для дитини, для батьків, для родини.
ВЛАДА. Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.
У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене”
Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками.
ПОСТУПЛИВІСТЬ. На цьому шляху батьки заради „святого спокою” поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо „самолюбивої, сповненої бажань і претензій” дитини.
Дитина почувається у виграші - „Я перемогла”. Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: „Всі повинні мені підкорятися”, „Найважливіші мої почуття і потреби”, „Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою”. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску. 
Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються „слабкими”, а дитина „сильною”. У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. 
ДІАЛОГ. На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати „ні”, коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: „Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз”.
Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину. 
Загальний висновок: Ефективний шлях у вихованні – це діалог.

9. Діагностика на виявлення стосунків батьків із дитиною, тобто на психологічну сумісність батьків і дитини
Із наведених моделей необхідно обрати ту, яка відповідає реаль­ним стосункам із дитиною (демонструються моделі)
1      2  3

4   5   6
 

Моделі стосунків із дітьми:
1. Ви з дитиною не залежні один від одного і не близькі. Це непо­коїть, варто замислитися над пошуками шляхів зближення.
2. Ви не залежні, не дуже близькі, але контактуєте, маєте щось спільне. Це вже краще.
3. Разом ви як особистості дуже близькі, але й не залежні.
4. Ви ближчі, ніж у моделі 3. Це гарні стосунки.
5. Ви близькі, як одне ціле «ми». Це дуже гарні стосунки.
6. Одна особистість повністю поглинута іншою особистістю. Для ви­явлення свого «Я» дитині не залишається місця. Це ситуація тиску.

10. Вправа «Я мрію, що моя дитина…»

 На промінчиках сонечка потрібно написати продовження речення «Я мрію, що моя дитина…». Після презентації кожного побажання, психолог прикріплює сонечка на символічне небо мрій.
А хто може здійснити ваші мрії? Ви. Саме ви допоможете дитині стати хорошою людиною. Для цього потрібно запасатися терпінням, наполегливістю, працьовитістю. Надавати дитині позитивний приклад. Адже дитина – це ваше віддзеркалення. І головне, потрібно все це робити з основним помічником – вашою любов’ю.

11.Презентація за методикою «Малюнок сімї»

Ознайомлення батьків з арт терапією. Характеристика малюнків.

12. Історія для натхнення 

Мета: показати важливість батьківського часу для дитини та сприяти усвідомленню ролі батьківства на ціннісно-емоційному рівні.
Хід проведення:
Розповідаю історію для натхнення: 
„ Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.
- Тату, можна в тебе щось спитати?
- Звичайно, що сталося?
- Тату, а яка в тебе зарплатня?
- Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?
- Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?
- Ну, взагалі, 50. А що?
- Тату, - син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.
- Тату, ти можеш мені позичити 30?
- Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? – закричав той. - Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш. Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері.
А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: „Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?”
Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: „Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей”.
Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.
- Ти не спиш, синку, - запитав батько.
- Ні, тату, - відповів хлопчик.
- Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.
Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся. Ой, тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.
- Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.
- Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів хлопчик. - Тату, тут рівно 50. Можна я куплю годину твого часу? Будь-ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами”. 
Я дякую Вам, я впевнена що після сьогоднішньої зустрічі останні слова ніколи не промовить ваша дитина.

13. Вправа «Я — хороший вихователь»
 

Мета: підвищення самооцінки ролі батька.
Батькам по колу пропонується продовжити речення «Я — хоро­ший батько, тому що...»
При виникненні труднощів у батьків слід допомогти їм знайти в собі позитивні батьківські риси.

14. Рефлексія
- Чи сподобалося коворкінг - заняття?
- Що вдавалося виконувати легко а в чому виникали труднощі?
- Які емоції від коворкінгу?