Краса червневого ранку

                                           Краса червневого ранку

          Червневий ранок видався теплий, спокійний і приємний. Ранкова тиша спонукала до роздумів, птахи співали свої чудові арії, що підіймало настрій; небесний простір був широкий і дуже гарний.

       Кучеряві хмари охопили весь простір: він був широкий, необємний і дуже гарний. Кучеряві хмари охопили все небо, хвилеподібне й неймовірно красиве.

Стрімкі ластівки, вимірюючи небесну висоту, різко шугали у вись, ніби вони тренували свої пташині можливості, отримуючи колосальне задоволення.

       Невеликі горобчики в сіреньких піджачках із заздрістю спостерігали за швидкими ластівками, їхньою вправністю, умінням та бажанням побачити увесь світ. Дзвінкі пташині перемовини було далеко чути; примовкли не тільки горобчики, а й барвисті синички; на високій березі притих дятел у червоній шапочці, який вправно й цілеспрямовано стукав по міцному стовбуру своїм сильним і міцним  дзьобом, не даючи можливості павучкам та жучкам сховатися якнайглибше.

      Пригадую, як неподалік у лісі, зовсім недалеко від батьківської хати, дружно жили чорні ворони. Їх було так багато, що порахувати просто неможливо. Тільки-но вони чули людські голоси чи гучні розмови, зривалися з місця у вись, щоб не втрапити в якусь халепу. Як дружно піднімалися вони у вись над лісом, і їхнє каркання розносилося над усім селищем. Спочатку це було незвично, але потім люди й особливо діти звикли до таких метаморфоз. Приємно бачити такі згуртовані численні зграї чорних ворон, чути їхні перемовини, які були більше схожі на голосні сварки.

       Особливо було приємно бачити невеликі, але згуртовані групки ластівок, спостерігати  турботу  дорослих за малечею, прислухатися до їхніх голосних і таких дружніх  та цікавих розмов.

      Я вранці голос горлиці люблю
Скрипучі гальма першого трамваю
я забуваю, зовсім забуваю.

Я вранці голос горлиці люблю.

Чи, може, це ввижається мені
той несказанний камертон природи,
де зорі ясні і де тихі води? —

Я вранці голос горлиці люблю!

Я скучила за дивним зойком слова.
Мого народу гілочка тернова.
Гарячий лоб до шибки притулю.

Я вранці голос горлиці люблю…Ліна Костенко

Літо

Зацвітає липа,
Пахне матіола,
Зеленню залита
Далечінь навколо.
На лугах барвистих
Крапельки сріблясті,
На траві, на листях
Сяє сонце щастя.
Квітами буяє
Жовта медуниця,
Ій допомогає
Чарівна душиця. Генріх Акулов

Пліть

Уже вишневі зацвіли сади –
І сніг пахучий падає на воду,
Пригріті теплим променем зі сходу,
Бабки прозорі лізуть із води*.

На очерет, на півгнилу колоду
Чіпляються янтарні їх ряди.
Збирай лишень добро те і клади
У свій кашкет, як це ведеться зроду.

Нехай лоскочуть голову – дарма!
Зате на світі кращої нема,
Нема вірнішої, як ця нажива!**

Лише махнула вудлищем рука –
І поплавець, як блискавка, зника:
Не зна вагань краснопір пожадлива. Максим Рильский 

Кринична прохолода

Кринична прохолода
Б’є з пазухи землі.
Ясна тверда погода
Смак сонця на чолі.

І писк пташат незнаних
Під шифером в гнізді,
І сонця бинт на ранах
Вир сонця на воді.

Пливти забути дати
Хай втопляться вони,
Пірнути дно дістати,
Сіль сонця з глибини. Іван Драч