Виховний захід "Кращої, ніж рідна, мови не буває"

ПЕРЕБІГ ВІДКРИТОГО ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

 

1. Святкове привітання.
2. Телепередача із виконанням:

• українських поезій;
• народних пісень;
• гумористично-сатиричних сценок «Кухлик», «Куца Фенька»  Павла Глазового;
• відеоролику-привітання викладачів.

3. Підсумки виховного заходу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ ВІДКРИТОГО ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

 

Ведучий 1. Доброго дня, шановні телеглядачі в ефірі телеканалу «Об’єктив»  передача «Мовно-літературні обрії»  і  з  вами, як завжди   її телеведучі (називають прізвище та ім’я)

 

Ведучий 2. Сьогодні 10 листопада,  у нас в прямому ефірі відбудеться святкування дня української писемності та мови, і саме тому ми запросили у студію найвидатніших мовознавців, літературознавців, істориків, а також тих, хто просто не байдужий до українського слова. Привітаймо ж будь ласка гучними оплесками наших гостей!

 

Ведучий 1. 

Починаймо наше свято

Людей зібралося багато

Щоб веселитися, співати

І рідну мову прославляти!

 

Ведучий 2.

Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. Мова – це початок всього, це джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили й розливається  могутньою рікою.
 

Ведучий 2. 

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній

Вона барвиста і чудова,

Як пісня, лине, рідне слово,

Неначе диво калинове,
Кохана материнська мово!
 

Ведучий 1. Українська мова чимало потерпіла, багато випробувань випало на  її долю, та про те, як це насправді було розкаже нам сьогодні історик, якого ми запросили на свято.

 

Історик. Дорогі та шановні, колеги, щиро вітаю Вас у цій затишній студії! Сьогодні справді велике свято, бо нарешті український народ дочекався, коли його мова стала вільною. Важко зараз уявити, той час, коли накладали на нашу чарівну мову постійні заборони та циркуляри, не дозволяли розмовляти українською, а першість віддавали російській мові.

Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша мова витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави. Але попри все це, могутнє слово наше витримало все на собі:

 

Не одні хани в полон мову брали;

Били-вбивали на чужину гнали.

А вона не скорилася із сльози відродилася,

Українкою народилася.

 

Як історик, я Вам скажу, що український народ не втратив рідної мови, не втратив душі своєї, а навпаки, зміг врятувати її у лиху годину.

Тепер українська мова – державна. Її офіційний статус закріплений 10 статтею Конституції України.

 

* На проекторі відео про заборони мови

 

Ведучий 1. Завдяки багатій, милозвучній українській мові можна передавати найтонші відтінки думок та почуттів, ніхто краще про це не знає, як самі мовознавці та літератори, які сьогодні прийшли до нас на телепередачу і хочуть продемонструвати, вам шановні глядачі, в нашій студії свої вірші. Будь ласка підтримайте їх оплесками.

 

* Звучить фонова мелодія

 

Літератор 1

О місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини

Моря бриліантів, це – мова моя,
Це – мова моєї Вкраїни.

Яка у ній сила – і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине

В натхнення хвилини! О мово моя,

Душа голосна України!

 

Літератор 2

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

 

Літератор 3

То ж мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить.

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати,

І найрідніша нам вона.

 

Літератор 4

Не посмій забути

Маминої мови.

Нею квітне поле,

І гудуть діброви.

Можеш призабути,

Запах рути-м'яти,

Але рідну мову.

Мусиш пам'ятати.

Можеш не впізнати

Голосу діброви,

Та не смій зректися

Маминої мови.

Бо як відречешся,

Кине тебе пісня,

Будеш ти без неї

Наче вишня пізня.

 

Ведучий 1 Дякуємо Вам, шановні гості. А зараз перервемось на рекламу. Не перемикайте  канал! Попереду на вас чекає ще багато цікавого!

 

* На проекторі відеореклама (показ бібліотеки ХК ДУТ)

 Бажаєте знати більше? Розвиватись?  Тоді журнал «Дивослово» саме для Вас! Вже в наступному номері найцікавіше:

• афоризми про мову;
• віртуальні подорожі з письменниками;
• матеріали олімпіад та конкурсів.

 Долучайтеся до нашої спільноти. Будьте завжди в курсі подій!

Реклама здійснюється за підтримки бібліотеки Харківського коледжу  Державного університету телекомунікацій.

 

Ведучий 2 І ось знову ми в студії каналу «Об’єктив», нагадуємо Вам, що ви дивитесь урочисту телепередачу «Мовно-літературні обрії», присвячену Дню української писемності та мови.

 

Ведучий 1 

Ну де ще є така чарівна пісня?

Серед яких на світі мов?

То серце від журби неначе стисне

А то повіє радість і любов.

Ведучий 1

Пісня-соловейко диво-дивина,
Квітне, як калина, вабить, як весна.
Ти людських найкращі почуттів злиття.
Пісня українська на усе життя!

 

            Ведучий 2 До нас сьогодні завітав у студію вокальний гурт «Веселка», який зараз заспіває нам пісню «Мій рідний край» Просимо Вас дівчата!

 

* Виконання пісні «Мій рідний край»

 

«Мій рідний край»

Вдалині за річкою срібний зорепад

І вином порічковим всіх частує сад,

Літньою долиною йду не поспіша

Вишнею й калиною втішена душа.

 

Приспів:

Це край, де я родилась і живу,

Де все для мене рідне – не байдуже,

Де зірка з неба впала у траву,

Щоб ти мене побачив милий друже.

 

Це край моєї втіхи і сльози,

Із рідним словом, з рідними піснями

Тулюся до вкраїнської краси,

Бо це взяла від батька і від мами.

 

Пахнуть луки травами, пахнуть до знемог

Грішне разом з праведним в силуетах двох,

Музика над тишею, хоч на струнах грай,

І душа утішена – це мій рідний край!

 

Приспів: повторюється

 

Ведучий 2 Минулого тижня знімальна група нашого телеканалу завітала у Харківський коледж телекомунікацій  й провела опитування серед освітян та студентів.

 

Ведучий 1 Наступний наш сюжет – це ролик-привітання викладачів Харківського коледжу з днем писемності та мови.

 

* Відеоролик привітання викладачів

 

Ведучий 1 Дехто забуває, що чистота мови, її багатство – така ж необхідна річ, як і чистота тіла, охайність одягу. А недбале ставлення до власного мовлення викликає не лише зневагу, але й огиду.

 

Ведучий 2 Зараз наші телеглядачі зможуть переконатися у цьому. Вашій увазі пропонуємо сценку у харківській крамниці кераміки «Мальована хата».

 

* Звучить фонова мелодія

* Розігрування сценки про мову «Кухлик» П. Глазового

 

Дід приїхав із села, ходить по столиці. 
Має гроші – не мина жодної крамниці. 
Попросив він: 
– Покажіть кухлик той, що з краю. 
Продавщиця: 
– Что? Чево? Я нє панімаю. 
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. 
– Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: 
– На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова. 
– У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.
І сказав їй мудрий дід: 
– Цим пишатися не слід, 
Бо якраз така біда в моєї корови: 
Має, бідна, язика і не знає мови. 

 

Ведучий 2. Кожна людина повинна оволодіти літературними нормами, щоб власне мовлення стало досконалим і зрозумілим.

 

Ведучий 1. Наступна наша гумореска, присвячена тим, хто засмічує, надбаний тисячоліттями скарб.

 

* Звучить фонова мелодія

* Розігрування  гумористичної сценки «Куца Фенька» П. Глазового

 

Десять літ финтила Фенька в модній міні-юбці, 
Але пари підшукати не вдалось голубці. 
І не знала б Фенька бідна, як їй бути далі, 
Та замітку прочитала в свіжому журналі, 
Що в столиці електронні є вже автомати, 
Що дівкам допомагають женихів шукати. 
Жвава Фенька найкоротшу одягла спідницю 
І негайно полетіла літаком в столицю. 
В інститут прибігла Фенька рано на світанку 
І надряпала записку на вузенькім бланку: 
«Підшукай мені, машина, щоб жених був класний, 
представительний мужчина, а не шкет нещасний. 
Щоб імєл він чин солідний, персональну дачку, 
Збереженія на книжці й льогковую тачку. 
Був неп'ющий, некурящий і до гроба вєрний. 
В заключення сообщаю свой портрет примєрний. 
В мене талія ізящна і фігура стройна, 
А за проче-остальноє тоже я спокойна». 
Розписалася під бланком ще й черкнула риску. 
Вклав учений у машину Феньчину записку, 
І дала машина Феньці відповідь куценьку: 
«Представительний мужчина чхать хотів на Феньку!»

 

* Декламування вірша «Чистота мови» (студенти по черзі)

 

Літератор 1

Мова…Давнє джерело

Спілкування і натхнення.

Чом же наше сьогодення

Бруд у мову занесло?

 

Літератор 2

Як почую «Я тащусь»  –

Перша думка: що комусь

Важко йти, спочить він прагне,

Мабуть, ноги ледве тягне

 

Виявляється ж, «тащусь» –

То радію, веселюсь.

Ще й «приколююсь» лунає

Чим? До кого? Я не знаю…

 

Літератор 3

«Кльово». Хто кого клює?

Скільки слів хороших є:

«Добре», «гарно» і «чудово»

Викинь те жаргонне слово!

 

Літератор 4

«Блін». Це що – смачний млинець,

Що його спекла хазяйка?

Ні, тут смакові кінець.

Слово це – брутальна лайка.

 

А прилипло ж до людей!

Сварка чи розмова йде –

«Блін». Як гострая приправа.

Поверніть його до страви!

 

Літератор 5

Ну, а «бабки»? Прямо сміх.

Це ж бабусі наші любі.

І за що ви, добрі люди,

Берете на душу гріх?

 

Не чіпайте старість, прошу!

Хай грошима будуть гроші,

А слова – з первинним змістом,

Щоб звучали ясно, чисто,

Без пояснень, додаткових.

Люди! Не плюндруйте мови!

 

Ведучий 1 Дорогі друзі, наш обов’язок – плекати мову, не засмічувати кальками та словесними покручами!

 

Ведучий 2 Один мудрець сказав: «Людина байдужа до рідної мови схожа на дикуна. Тому що її байдужість пояснюється байдужістю до минулого, сучасного й майбутнього свого народу».

 

Ведучий 1 Отож, дбаймо про чистоту рідної мови, її щирість, барвистість та милозвучність.

Рідне слово всім нам любе,
Як отець і мати.
Рідна мова нам дорожча
За жовті дукати.
 

Ведучий 1

Рідним словом я горджуся,
Ним говорю, пишу.
Рідну мову, рідну пісню
Ніколи не лишу.

 

Ведучий 2

Рідним словом погорюю,
Рідним пожурюся,
Рідну пісню заспіваю
Та й розвеселюся.

 

 

Ведучий 1

Ми – українці – велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх Україна.

 

Ведучий 2

Вже кінчилось свято

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо Вітчизні

Разом. Щастя, миру, добра.

 

* Виконання фінальної пісні Катерини Бужинської.

 

«Україна – це ми»

«Україна – це ми!»

Народились ми в Україні

На Поліссі, на Буковині.

На Поділлі і на Волині.

Біля сивих Карпат і в Криму.

Краю рідний мій, любий краю.

Якщо хтось мене запитає:

«Що таке, скажи, Україна?»

Я скажу відверто йому:

 

Приспів:

Україна – це я!

Україна – це ти!

Україна – це ми!

Україна!

Дивний спів солов’я

В білих квітах сади

Чорне море, Донбас, полонина.

Ми – єдина сім’я,

Сестри ми і брати.

Ми з тобою і є ця країна:

Україна – це я!

Україна – це ти!

Україна – це ми!

Україна!

 

Україна – це наша мова,

Кобзаря палаюче слово,

Це Дніпро стрімкий і Черемош.

Це смереки такі чарівні,

Але в першу чергу – це люди,

Це юнак, що замріяно любить,

Це дівчина, що вірно кохає,

Це народ, що співає пісні!

 

Усі разом. Щиро дякуємо, всім! До нових зустрічей.