19 квітня о 18:00Вебінар: Екологічна свідомість: від теорії до практики, або як почати сортувати сміття та зіровейстити

Креслення в системі прямокутних проекцій. Методи проеціювання.

Про матеріал

Тема: Креслення в системі прямокутних проекцій. Методи проеціювання.

Мета: Ознайомити учнів з методами проеціювання предметів. Навчити рпоеціювати предмети різними методами. Виховувати самостійність, наполегливість, відповідальне ставлення до роботи. Розвивати просторове мислення, увагу, пам'ять. Охайність під час виконання завдання.

Методичне забезпечення: плакат „Утворення проекції предмета”, „Методи проеціювання”; методична література.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Час 45 хв.

Перегляд файлу

Урок №

Тема: Креслення в системі прямокутних проекцій. Методи проеціювання.

Мета: Ознайомити  учнів з методами проеціювання предметів. Навчити рпоеціювати предмети різними методами. Виховувати самостійність, наполегливість, відповідальне ставлення до роботи. Розвивати просторове мислення, увагу, пам’ять. Охайність під час виконання завдання.

Методичне забезпечення: плакат „Утворення проекції предмета”, „Методи проеціювання”; методична література.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Час 45 хв.

ПЛАН

1. Організаційна частина.

2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку; мотивація навчальної діяльності.

3. Викладення нового матеріалу.

4. Закріплення нового матеріалу.

5. Завдання для виконання вдома.

ХІД УРОКУ

1. Добрий день! Чергові, назвіть відсутніх.

2. Записуємо число, класна робота. Сьогодні ми починаємо вивчати новий розділ креслення. Запишемо: „Креслення в системі прямокутних проекцій. А тема сьогоднішнього уроку така: „Методи проеціювання”. Записуйте.

3. Як ви, напевне, знаєте . кожен об’ємний предмет має три виміри, назвіть мені їх (довжина, ширина. Висота). Ці виміри допомагають нам при виготовленні того чи іншого предмета.

Наприклад, якщо нам треба зробити двері, то ми відразу вимірюємо їх висоту, ширину і товщину. Це нам необхідно для тоного їх виготовлення. Адже. Якщо в нас будуть найменші відхилення у розмірах, то двері будуть не придатні до використання.

Отже, предмети виготовляють за кресленнями, що містять, їх зображення на площині, тобто на аркуші паперу. В основу побудови зображень покладено метод проеціювання.

Запишемо: метод проеціювання полягає у тому, що зображення предмета на площині отримують за допомогою проецюючих променів.

Проеціювання нам нагадує утворення тіні предмета. Ось погляньте: в мене є ця фігурка, я беру ліхтарик і спрямовую потік світла на цю фігурку, а тінь, яка падає на дошку і є його проекцією на площину.

А тепер запишемо, що ж ми називаємо проеціювання. Утворення зображення предмета на кресленні уявними  проецюючими променями називають проеціювання.

Утворене методом проеціювання зображення предмета на площині називають проекцією.

Площина, на якій одержують проекцію, називається площиною проекції.

Залежно від взаємного розміщення проецюючих променів у просторі розрізняють центральне і паралельне проеціювання. Зверніть увагу, на цей плакат. Яке із зображень відтворено на малюнку А? (центральне). Обґрунтуйте свою думку.

Тепер запишемо: Центральним називається проеціювання, якщо проецюючі промені виходять із однієї точки.  А точку, із якої виходять промені, називають центром проеціювання.

В нашому випадку це звичайна лампочка розжарювання. Прикладами центральних проекцій є тіні, відкинуті від предметів променями штучного джерела освітлення, фотознімки і кінокадри на плівці. Як ви вважаєте, що тут буде центром проеціювання? (око людини)

Знову звернемося до нашого плакату. На мал.. Б і В зображено, як ви уже здогадались, паралельне проеціювання. А чим воно відрізняється? (Б-косокутне, В- прямокутне). Отже запишемо:  якщо проецюючі промені паралельні між собою, то проеціювання називають паралельним, а одержану проекцію – паралельною.

Ви вже знаєте, що зображення на кресленнях будують саме за допомогою паралельних між собою проецюючих променів, тобто методом паралельного проеціювання. Але центральне проеціювання при виконанні креслень не використовують – цей метод знайшов застосування у малюванні.

При паралельному проеціювання всі промені падають на площину проекцій під однаковим кутом. Якщо це будь-який гострий кут, як ми бачимо на малюнку Б, то проеціювання називають косокутним. Якщо проецюючі промені перпендикулярні до площини проекцій (мал. В), то проеціювання називають прямокутним. Утворена при цьому проекція називається прямокутною.

Прямокутне проеціювання є більш простим і зручним, тому йому віддають перевагу перед косокутним.

У когось виникли запитання?

4. Добре, тоді я вас запитаю.

1.    Що називається проеціювання?

2.    Що таке проекція?

3.    Які ви знаєте методи проеціювання?

4.    Чим відрізняється між собою центральне і паралельне проеціювання?

5.    У чому полягає різниця між косокутним і прямокутним проеціювання?

6.    яким із способів проеціювання одержують прямокутні проекції?

5. Добре. Давайте ваші щоденники, я вам виставлю оцінки. Тепер запишемо домашнє завдання. Опрацюйте вдома конспект і сторінки 40-42. також на наступний урок візьміть креслярські інструменти.

     До побачення.

 

Урок №

Тема: Креслення в системі прямокутних проекцій. Методи проеціювання.

Мета: Ознайомити  учнів з методами проеціювання предметів. Навчити рпоеціювати предмети різними методами. Виховувати самостійність, наполегливість, відповідальне ставлення до роботи. Розвивати просторове мислення, увагу, пам’ять. Охайність під час виконання завдання.

Методичне забезпечення: плакат „Утворення проекції предмета”, „Методи проеціювання”; методична література.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Час 45 хв.

ПЛАН

1. Організаційна частина.

2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку; мотивація навчальної діяльності.

3. Викладення нового матеріалу.

4. Закріплення нового матеріалу.

5. Завдання для виконання вдома.

ХІД УРОКУ

1. Добрий день! Чергові, назвіть відсутніх.

2. Записуємо число, класна робота. Сьогодні ми починаємо вивчати новий розділ креслення. Запишемо: „Креслення в системі прямокутних проекцій. А тема сьогоднішнього уроку така: „Методи проеціювання”. Записуйте.

3. Як ви, напевне, знаєте . кожен об’ємний предмет має три виміри, назвіть мені їх (довжина, ширина. Висота). Ці виміри допомагають нам при виготовленні того чи іншого предмета.

Наприклад, якщо нам треба зробити двері, то ми відразу вимірюємо їх висоту, ширину і товщину. Це нам необхідно для тоного їх виготовлення. Адже. Якщо в нас будуть найменші відхилення у розмірах, то двері будуть не придатні до використання.

Отже, предмети виготовляють за кресленнями, що містять, їх зображення на площині, тобто на аркуші паперу. В основу побудови зображень покладено метод проеціювання.

Запишемо: метод проеціювання полягає у тому, що зображення предмета на площині отримують за допомогою проецюючих променів.

Проеціювання нам нагадує утворення тіні предмета. Ось погляньте: в мене є ця фігурка, я беру ліхтарик і спрямовую потік світла на цю фігурку, а тінь, яка падає на дошку і є його проекцією на площину.

А тепер запишемо, що ж ми називаємо проеціювання. Утворення зображення предмета на кресленні уявними  проецюючими променями називають проеціювання.

Утворене методом проеціювання зображення предмета на площині називають проекцією.

Площина, на якій одержують проекцію, називається площиною проекції.

Залежно від взаємного розміщення проецюючих променів у просторі розрізняють центральне і паралельне проеціювання. Зверніть увагу, на цей плакат. Яке із зображень відтворено на малюнку А? (центральне). Обґрунтуйте свою думку.

Тепер запишемо: Центральним називається проеціювання, якщо проецюючі промені виходять із однієї точки.  А точку, із якої виходять промені, називають центром проеціювання.

В нашому випадку це звичайна лампочка розжарювання. Прикладами центральних проекцій є тіні, відкинуті від предметів променями штучного джерела освітлення, фотознімки і кінокадри на плівці. Як ви вважаєте, що тут буде центром проеціювання? (око людини)

Знову звернемося до нашого плакату. На мал.. Б і В зображено, як ви уже здогадались, паралельне проеціювання. А чим воно відрізняється? (Б-косокутне, В- прямокутне). Отже запишемо:  якщо проецюючі промені паралельні між собою, то проеціювання називають паралельним, а одержану проекцію – паралельною.

Ви вже знаєте, що зображення на кресленнях будують саме за допомогою паралельних між собою проецюючих променів, тобто методом паралельного проеціювання. Але центральне проеціювання при виконанні креслень не використовують – цей метод знайшов застосування у малюванні.

При паралельному проеціювання всі промені падають на площину проекцій під однаковим кутом. Якщо це будь-який гострий кут, як ми бачимо на малюнку Б, то проеціювання називають косокутним. Якщо проецюючі промені перпендикулярні до площини проекцій (мал. В), то проеціювання називають прямокутним. Утворена при цьому проекція називається прямокутною.

Прямокутне проеціювання є більш простим і зручним, тому йому віддають перевагу перед косокутним.

У когось виникли запитання?

4. Добре, тоді я вас запитаю.

1.    Що називається проеціювання?

2.    Що таке проекція?

3.    Які ви знаєте методи проеціювання?

4.    Чим відрізняється між собою центральне і паралельне проеціювання?

5.    У чому полягає різниця між косокутним і прямокутним проеціювання?

6.    яким із способів проеціювання одержують прямокутні проекції?

5. Добре. Давайте ваші щоденники, я вам виставлю оцінки. Тепер запишемо домашнє завдання. Опрацюйте вдома конспект і сторінки 40-42. також на наступний урок візьміть креслярські інструменти.    До побачення.

 

 

Урок №

Тема: Креслення з’єднаних деталей.

Мета: 1)ознайомлення учнів з кресленням з’єднаних деталей, розглянути різьбові з`єднання, види з`єднань;

2) виховувати працелюбність, культуру праці, бережливе ставлення до інструменту .

3)розвивати пам’ять, увагу, окомір.

Методичне забезпечення: схеми, плакати з прикладами пристроїв автоматичного контролю, підручник  А.Д. Ботвинников «Черчение». 

Тип заняття: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

1.Організаційна частина.

Привітання з класом. Перевірка присутніх та їх готовність до уроку. Створення робочої атмосфери, перевірка робочих місць. Зосередження учнів на роботі яку плануємо провести.

2.Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності.

Тема: Креслення з’єднаних деталей (записується на дошці).

Мета: ознайомлення учнів з кресленням з’єднаних деталей, розглянути різьбові з`єднання, види з`єднань;

     3.Перевірка раніше вивченого матеріалу (робота на картках):

1) Що називається бюджетом сім`ї?

2) Опишіть послідовність підрахування витрат сімейного бюджету?

3) З яких частин складається план сімейного бюджету?

4)Чи необхідне у родині планове ведення домашнього господарства? Обґрунтуйте свою думку.

5) Чи обов’язкове заповнення декларації про доходи?

4.Викладення нового матеріалу (пояснення, бесіда, наочність).

Типові з`єднання деталей.

Діти, можливо хтось з вас знає, які існують види з’єднань деталей? З розвитком техніки найпростіші з'єднання деталей удосконалювалися.

З'єднання, які часто зустрічаються в механізмах різних машин, називаються типовими. Ними користуються, створюючи верстати, автоматичні лінії тощо.

Застосування типових з'єднань значно по¬легшує конструювання й виготовлення ма¬шин. У кресленні часто доводиться мати спра¬ву із зображенням типових з'єднань деталей. Деякі з них показано на рис. 237.

Види з'єднань деталей.

 З'єднання де¬талей поділяються на рознімні й нерознімні. Як ви гадаєте, чому вони так називаються?

До рознімних з'єднань належать такі, які можна розібрати, не руйнуючи деталей, що входять до їх складу.

Нерознімні з'єднання не можна розібрати, не зруйнувавши деталі.

У техніці застосовують такі основні з'єднання деталей (рис. 237): болтове, шпилькове, шпонкове, заклепкове, штиф¬тове, зварне, гвинтове.

Уважно розгляньте зображення на рис. 237. Що ви бачите на цьому рисунку? Випишіть в один стовпчик назви нерознімних з'єднань, а в другий — рознімних. За назвами з'єднань проставте у дужках літери, якими їх позначено на покажчиках-стрілках.

Стандартні деталі. Вибір розмірів і форм ряду деталей і з'єднань обмежений. Різні типи виробів зведено до певної кількості зразків-стандартів. Які, на вашу думку, деталі легше виготовляти: спеціальні чи стандартизовані?

Державними стандартами визначено, наприклад, форму й розміри деяких кріпильних деталей (штифтів, болтів, гайок), інструмента (свердел, різців) тощо. Це дає змогу виготовляти їх на спеціалізованих підприємствах. В результаті підвищуєть¬ся продуктивність праці і знижується вартість виробів.

Складання і читання креслень стандартизованих деталей і з'єднань полегшується, оскільки правила зображення їх визначено відповідними стандартами. Ці правила передбачають ряд спрощень.

Взаємозамінність. Стандартизація створює можливість для взаємозамінності деталей. Державні стандарти мають таблиці, користуючись якими визначають найбільший і найменший граничні розміри. Між цими розмірами може зміню¬ватися заданий розмір. Тому деталі, що відповідають стандартам, можуть замінювати одна одну. На цьому ґрунтується організація масового і великосерійного виробництва.

Зіпсовано, наприклад, автомашину: вийшли з ладу кілька гвинтів і гайок, спрацювалися клапани. Біда невелика. Ці деталі стандартизовані. їх можна придбати в магазині. Вони повністю замінять деталі, що вийшли з ладу.

Зображення і позначення різьби

Зображення різьби. Багато деталей мають різьбу, за допомогою якої їх з'єднують, а також здійснюють передачу руху. Найбільш поширена метрична різьба, яка має трикутний профіль з кутом при вершині 60 °.

Різьбу на кресленнях зображують умовно. Це означає, що її на кресленнях показують не такою, як ми її бачимо (рис. 238, а), а креслять спрощено, за правилами, встановленими державними стандартами (рис. 238, б).

На рис. 239 наведено приклад зображення різьби на стержні. По зовнішньому діаметру її зображують суціль¬ними товстими лініями як на вигляді спереду, так і на вигляді зліва, а по внутрішньому — суцільною тонкою лінією. При цьому на вигляд зліва по внутрішньому діаметру різьби про¬водять дугу, яка приблизно дорівнює 3/4 кола. Цю дугу можна розімкнути у будь-якому місці, але не на осьових лініях. Фаску при цьому не показують.

Зверніть увагу на те, що суцільна тонка лінія на вигляді спереду перетинає лінію межі фаски.

Різьбу в отворах, коли її показу¬ють як невидиму, зображують штри¬ховими лініями (рис. 240). Різьбу в отворі в розрізі (рис. 241) показують суцільними тонкими лініями по зовнішньому діаметру і суцільними товстими — по внутрішньому.

Штриховку різьби в розрізі завжди доводять до суцільної товстої лінії. Межу різьби проводять до лінії зовнішнього діаметра різьби і зобра¬жують суцільною товстою лінією (див. рис. 238, б і 241) або штриховкою, якщо різьбу показано як невидиму (рис. 242).

Позначення різьб. Різьби за¬лежно від профілю поділяються на такі основні типи (рис. 243): трикут¬на, трапецієподібна, упорна та ін. На кресленнях різьби всіх типів зображу¬ють однаково. За умовним зображен¬ням не можна, визначити, яку різьбу треба нарізати на деталі. Як же Це встановити?

Тип різьби і її основні розміри (діаметр і крок) показують на креслен¬нях написом. Цей напис називають позначенням різьби.

Наприклад, запис М50ХІ,5 озна¬чає: різьба метрична, зовнішній діа¬метр її 50 мм, крок 1,5 мм (малий крок у позначенні наводять, а вели¬кий — ні).

Запам'ятайте, що виносні лінії при позначенні різьби треба проводити від зовнішнього, тобто від більшого за роз¬міром діаметра

Розрізняють різьби праві і ліві. У випадку лівої різьби додають напис LH після позначення різьби, наприклад: «М24Х2ХЯ».

Шпонкові з'єднання.

Що вам відомо про шпонкові з’єднання? Од¬но з найпоширеніших рознімних з'єднань деталей — шпонкове (див. рис. 237).

Шпонка призначена для з'єд¬нання вала з посадженою на ньо¬го деталлю: втулкою, шківом, зубчастим колесом, маховиком та ін. Щоб шків обертався з ва¬лом, у шківі й валі прорізують пази (шпонкові канавки), у які закладають шпонку.

Форма і розмір шпонок всіх типів визначені стандартом. Від¬хилення від стандарту, тобто до: вільний вибір форми і розмірів шпонок не допускається.

Зображення шпонкових з'єднань. На рис. 247 наведено наочні зображення деталей, з яких складаються шпонкові з'єднання. Стрілками показано, як з'єднуються деталі.

З'єднання деталей призматичною шпонкою наведено на рис. 248. Щоб добре було видно розміщення шпонки, втулку показано у розрізі, а у вала видалено частину, яка затуляє шпонку. На поличках нанесено цифри. Вони відповідають номерам, які присвоєно деталям (рис. 247)

Креслення деталей, що входить до складу з'єднання, на¬ведено на рис.  249, а складальне креслення — на рис.  250.

Зверніть увагу, що на складальному кресленні шпонку показано нерозсіченою. Так роблять тоді, коли січна площина проходить уздовж суцільної (непорожнистої) деталі.

На кресленні з'єднання призматичною шпонкою показують невеликий проміжок — зазор — між верхньою площиною шпонки і дном канавки у втулці.

З'єднання клиновою пігментною шпонками мало від¬різняється   від   розглянутого.

При клиновій шпонці зазо¬ри розміщують по боках, при сегментній змінюється форма канавки на валу.

Штифтові з'єднання. Штифт — циліндричний стержень який використовується для з'єднання деталей. Найчастіше за допомогою штифтів здійснюється правильне взаємне вста¬новлення деталей. На рис. 237 зображено штифт, який за¬побігає зміщенню деталей, скріплених гвинтом.

На рис. 254 показано з'єднання деталей штифтом.. Штифт (дет. 3) міститься в отворі, одночасно просвердленому в корпусі (дет. І) і валі (дет. 2). Зверніть увагу, що на складальних крес¬леннях штифти в розрізі показують, як і шпонки, нерозсіченими, якщо січна площина проходить уздовж них.

Позначення штифта складається з його назви, розмірів і номера стандарту, наприклад: «Штифт циліндричний 5 X ЗО». Це означає, що циліндричний штифт має такі розміри: діаметр 5 мм, довжина ЗО мм.

Напис: Штифт конічний 10x70 означає, що менший діаметр конічного штифта 10 мм, а довжина 70 мм.

З'єднання штифтом іноді застосовують, щоб запобігти поздовжньому переміщенню деталей, з'єднаних шпонкою.

Болтове з'єднання. Деталі цього з'єднання — болт, гай¬ку і шайбу — наведено на рис. 256. Болт — це стержень, який має головку на одному кінці і різьбу на другому. Нагвин¬чуючи  на  різьбу  гайку,   затискують  з'єднувані  деталі   між головкою болта і гайкою. Щоб запобігти пошкодженню де¬талей, під гайку підкладають шайбу — диск з циліндрич¬ним отвором у центрі. Розглянемо разом приклад визначення відносних розмірів для бол¬тового з'єднання з різьбою М20 (d=20 мм).

Діаметр кола, описаного навколо шестикутника, D=2d (2X X 20=40 мм);

висота головки болта h=0,7d (0,7x20=14 мм);

довжина нарізної  частини  l0 ≈ 2d + 6 (2x20 + 6=46  мм);

висота гайки H=0,8d (0,8X 20=16 мм);

діаметр отвору під болт d= 1,1d (1,1X20 = 22 мм);

діаметр шайби D=2,2d (2,2X20=44 мм);

висота шайби S=0,15d (0,15x20=3 мм).

За цими розмірами креслять болтове з'єднання.

Шпилькове з'єднання. Деталі цього з'єднання: шпиль¬ка, гайка і шайба (рис. 259).

Шпилька — це стержень, що має різьбу на обох кінцях. Одним кінцем шпилька на всю довжину різьби вгвинчується .в глухий (ненаскрізний отвір) з різьбою в деталі 1. На другий кінець нагвинчують гайку, під яку підкладають шайбу. Так притискують одну до одної скріплювані деталі (дет. 1 і 2). Діаметр отвору в деталі 2 трохи більший за діаметр шпильки.

Щоб креслення шпилькового з'єднання, наведене на рис. 261, ж, легше було зрозумі¬ти, його утворення показано за етапами.

 Спочатку в деталі показано отвір під різьбу і над ним сверд¬ло (рис. 261, а), потім — отвір з різьбою і зверху мітчик, яким зроблено різьбу (рис. 261, б). На рис. 261, в над отвором показано шпильку. На рис. 261, г шпильку вкручено в отвір, а зверху зобра¬жено з'єднувану деталь, що має отвір, діаметр якого трохи біль¬ший за діаметр шпильки. На рис. 261, д деталь надіто на вільний кінець шпильки, зверху зображе¬но шайбу. На рис. 261, є шайбу надіто на шпильку, вище зобра¬жено гайку. І, нарешті, на рис. 261, ж наведено завершене креслення шпилькового з'єднання.

Гайку і шайбу зображують спрощено, як і в болтовому з'єднанні, тобто без фасок. На шпильці фаски також не пока¬зують.

Лінію, що визначає межу різьби на нижньому кінці шпиль¬ки, завжди проводять на рівні поверхні деталі, в яку вкру¬чено шпильку (дет. 1).

Подивіться уважно, як зображується стержень з різьбою, вкручений в отвір. Різьбу в отворі показують тільки там, де її не закриває кінець стержня (рис. 262, а).

Нижню частину глухого отвору показують незаповненою стержнем. Для наочності цю частину виділено на рис. 262, с синім кольором.

Суцільні товсті основні лінії, що відповідають зовнішньому діаметру різьби на стержні, переходять у суцільні тонкі лінії, які відповідають зовнішньому діаметру різьби в отворі. І, навпа¬ки, суцільні тонкі лінії, котрі відповідають внутрішньому діаметру різьби на стержні, переходять у суцільні товсті основ¬ні лінії, що відповідають внутрішньому діаметру в отворі (рис. 261, ж).

На кінці отвору показують конічне заглиблення, утворене свердлом. Його креслять з кутом 120° при вершині, але розмір цього кута не наносять. Не допускайте помилки, де діаметр заглиблення більший за діаметр отвору, чого в дійсності не може бути.

Штриховку доводять до суцільної товстої лінії, а не до тонкої.

Відносні розміри для креслення шпилькового з'єднання ви будете підраховувати залежно від діаметра різьби за спів¬відношеннями, наведеними на рис. 261.

Запис «Шпилька М10х60» означає, що шпилька має метричну різьбу, діаметр її 10 мм, довжина 60 мм (до вгвинчуваного кінця).

Гвинтове з'єднання. У гвинтовому з'єднанні гайки немає. Гвинт, як і болт,— це стержень з головкою на одному кінці і з різьбою на другому. Гвинт загвинчується в отвір з різьбою однієї із з'єднуваних деталей. Друга деталь при¬тискується до першої головкою гвинта (рис. 264).

 Глухий отвір і нарізану частину гвинта креслять так са¬мо, як і в шпильковому з'єднанні. Тільки межа різьби на стержні проходить вище від лінії рознімання з'єднуваних деталей. Це дає можливість, якщо є потреба, докрутити гвинт.

З'єднання гвинтами різних типів показано на рис. 264. Якщо гвинти мають проріз (шліц) для захвату викруткою, цей проріз умовно зображують однією суцільною потовщеною лі¬нією. На вигляді зверху її проводять під кутом 45 °.

Позначення гвинтів складається із слова  «гвинт», запису типу і зовнішнього діаметра різьби, довжини гвинта і но¬мера стандарту. Запис «Гвинт М12X40» означає: гвинт з метричною різьбою, зовнішній діаметр різьби 12 мм, довжина гвинта дорівнює 40 мм.

5. Закріплення одержаних знань (узагальнення, фронтальне опитування):

1) Які існують з`єднання деталей?

2) Які основні з`єднання деталей?

3) Яка різьба є найбільш поширеною? Назвіть її параметри.

4) Як зображаються та позначаються різьби?

5) Розкрийте поняття взаємозамінності, її значення?

6.Практична робота.

На практичній роботі необхідно буде прочитати та виготовити креслення нижче наведеного з’єднання.

7.Підведення підсумків.

На сьогоднішньому уроці ми ознайомили учнів з кресленнями з`єднаних деталей, розглянули різьбові з`єднання, види з`єднань;

На основі аналізу роботи учнів вчитель виставляє і оголошує оцінки, відмічає кращих, їх успішність і наполегливість.

8. Домашнє завдання.

Домашнім завданням буде повторити самостійно сьогоднішню тему, А.Д. Ботвинников, стр. 150- 171.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №

Тема. Поділ відрізків і кутів на рівні частини.

Мета. Ознайомити з основами поділу відрізків і кутів на рівні частини;   нав-

           чити виконувати відповідні вправи. Розвивати увагу, пам’ять, просто-

           рове мислення, вміння аналізувати, порівнювати та узагальнювати.

           Виховувати самостійність, наполегливість, точність при виконанні зав-

           дань, відповідальне ставлення  до вивчення нового матеріалу.

Методичне забезпечення: плакат „Поділ відрізків і кутів на рівні частини” .

Тип уроку: комбінований.

Час: 45 хвилин.

ПЛАН

1. Організаційна частина. ( 3хв.)

2.  Перевірка раніше вивченого матеріалу. (7 хв.)

3. Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності (4 хв.)

4. Викладення нового матеріалу. (10 хв.)

5. Закріплення нового матеріалу. (7 хв.)

6. Розв’язування тренувальних вправ. (10 хв)

7. Завдання для виконання вдома. (3 хв)

8. Закінчення уроку. (1 хв.)

ХІД УРОКУ

І. Добрий день. Чергові, назвіть відсутніх. Добре. Увага! Налаштуйтесь на робочий лад!

ІІ. Хто скаже, що вам було задано додому? Так, на минулому уроці ми вивчали саме цю тему („Аналіз графічного складу зображення”; „Проведення паралельних і перпендикулярних прямих. Побудова кутів”).

    Перевіримо, як ви засвоїли  матеріал попереднього уроку. Отже, дайте відповіді на запитання.

1. Що таке аналіз графічного складу? (Визначення геометричних побудов, необхідних для виконання креслення).

2. Які геометричні побудови ви знаєте?

3. Що ми називаємо паралельними прямими? (Дві прямі, що не перетинаються).

4. Як можна провести паралельні прямі? (Горизонтально, вертикально, похило)

5. Поясніть, як побудувати два взаємно перпендикулярні відрізки.

6. Як можна побудувати перпендикуляр в кінці відрізка прямої? (за допомогою циркуля)

7. За допомогою якого креслярського інструмента можна побудувати будь-який кут? (косинець і лінійка)

8. Які кути можна побудувати за допомогою косинця і лінійки? (150; 300; 600; 1200…)

ІІІ. Добре, я задоволена вашими відповідями. В кінці уроку я дам вам самостійну роботу на 10 хв і при її оцінюванні я врахую ваші усні відповіді

    Тепер перейдемо до вивчення нового матеріалу. Запишіть тему уроку: „Поділ відрізків і кутів на рівні частини”. Сьогодні на уроці ми познайомимось із способами поділу відрізка і кута на різну кількість рівних частин, а також навчимось ділити прямий кут на три рівні частини.

ІV. Подивіться навколо себе в класі. Знайдіть такі предмети, які були б розташовані уздовж однієї прямої на однаковій відстані один від одного. Так, це плафони на стелі. Вони розміщені на одній прямій та на однаковій відстані один від одного. Отже, щоб правильно розмістити плафони, треба вміти поділити відрізок між першим і останнім на певну кількість рівних частин. Здається, треба виконати просту арифметичну дію і проблема буде вирішена. Але при такому поділі не завжди можна одержати точне число, адже дія ділення не зажди може бути виконана точно. Наприклад, відрізок, довжиною 47 мм не можна точно поділити на 9 рівних частин, або відрізок, що становить 19 мм  - на дві рівні частини. Як тут бути? Тут доцільно застосувати графічний метод, коли операція поділу виконується за допомогою циркуля і лінійки.

    Розглянемо тепер, як за допомогою циркуля і лінійки поділити відрізок на рівні частини. В основу такої побудови покладено відому вам з геометрії теорему Фалеса. Хто нагадає нам її зміст? Добре. Отже, почнемо нашу роботу. Всі мене уважно слухають і повторюють мої дії у себе в робочих зошитах.

    Нехай нам дано деякий відрізок АВ (проводжу відрізок на дошці). Нам необхідно поділити його на дві рівні частини. Ставимо ніжку циркуля в точку А і розхилом, більшим від половини довжини відрізка, описуємо дугу; не змінюючи розхилу циркуля, ставимо ніжку в точку В і описуємо ще одну дугу. Знаходимо точки перетину дуг і позначаємо їх С і Д. Проведемо через точки С і Д пряму, яка й поділить відрізок АВ пополам.

    Всім зрозуміло? Чи всі виконали побудову?

    Добре, а тепер навчимося ділити відрізок на довільну кількість рівних частин. Знову проводимо відрізок АВ. Тепер з точки А проведемо промінь під гострим кутом до відрізка АВ. Всі провели? Добре. Тепер беремо циркуль і довільним розхилом відкладаємо від точки А на допоміжному промені потрібну нам кількість рівних відрізків (рис. 23). Кінець останнього відрізка з’єднуємо з точкою В. Всі провели?  Тепер беремо лінійку й косинець і з їх допомогою проводимо прямі, паралельні до відрізка, що сполучає точку В з кінцем останнього відрізка допоміжного променя, через кожну точку на допоміжному промені. Ці прямі і поділять відрізок АВ на потрібну нам кількість рівних відрізків. Такі побудови ми вчилися робити на минулому уроці, отже, далі працюйте самостійно.

    Тепер я перегляну, що ви побудували в зошитах. Молодці.

    А зараз ми навчимося ділити кути на рівні частини. Так само, як відрізок за допомогою лінійки не завжди можна точно поділити на рівні частини, кут не завжди можна поділити на рівні частини за допомогою транспортира. Отже, треба вміти ділити кути на рівні частини за допомогою циркуля і лінійки.

    Отже нехай у нас є деякий гострий кут (будую на дошці) з вершиною в точці О. Ставимо ніжку циркуля в точку О і довільним розхилом описуємо дугу, яка перетинає обидві сторони кута.(рис. 24) Позначимо точки перетину сторін кута дугою буквами М і N. Тепер поділимо відрізок МN пополам так, як ми це тільки що робили з відрізком АВ. Зробіть це самостійно. Позначте середину відрізка буквою А та проведіть промінь ОА. Цей промінь поділить кут пополам. Так само ми можемо поділити пополам і тупий і прямий кут. Всі зрозуміли? Добре.

    Тепер поділимо прямий кут на три рівні частини. Мамай Андрій, скажи нам, який кут називається прямим? (900).  Будуємо всі прямий кут з вершиною О. З точки О описуємо довільним розхилом дугу, яка перетинає обидві сторони прямого кута. Позначимо точки перетину сторін кута і дуги буквами А і В. З цих точок тим самим розхилом проведемо дуги до перетину з першою дугою. Точки перетину першої дуги і допоміжних дуг позначимо буквами М і N. Тоді промені ОМ і ОN поділять даний кут на три рівні частини.

    Чи всі зрозуміли новий матеріал? Можливо є якісь питання? Добре.

V. А зараз виконаємо самостійну роботу.  Але перш, ніж приступити до її виконання, повторимо те, що сьогодні вивчили. Отже, як поділити відрізок пополам? Як поділити відрізок на довільну кількість рівних частин? Як поділити кут на дві рівні частини?  Як поділити кут на три рівні частини?

Добре. Я бачу, ви засвоїли матеріал уроку.

VІ. Роботу виконуємо на 4 варіанти. ( пояснюю, хто пише який варіант). Приготуйте листочки, підпишіть їх та поставте свій варіант.

І завдання. Побудувати: 1-й варіант – дві паралельні прямі; 2-й варіант – дві перпендикулярні прямі; 3-й варіант – перпендикуляр в кінці відрізка прямої; 4-й варіант – кут 1200.

ІІ завдання. Побудувати прямий кут і поділити його на три рівні частини.

Додаткове завдання. (Виконують Овсієнко Юрій, Хижняк Катерина, Пушкар Марія, Колесник Юля, Ракоєд Віталія, Думенко Олена, Миргородська Анна, Коліщак Марія). Поділити даний відрізок на 5 рівних частин.

    Всі закрили підручники і зошити. Приступайте до виконання самостійної роботи.

VII. Здайте мені свої роботи. Коли я їх перевірю, то виставлю вам оцінки у щоденники. А зараз запишіть домашнє завдання: опрацювати п.2.3 з §2; поділити довільний відрізок на 7 рівних частин.

VIII. Приберіть свої робочі місця. Урок закінчено. До побачення.

 

 

 

 

 

Урок №

Тема: . Поняття про деталювання складальних креслень.

Мета: Навчальна: засвоїти технологічний зміст процесу деталювання, навчитися виконувати деталювання мехаенізму за його складальним кресленням.

  Виховна:.виховувати самостійність, наполегливість при вирішенні поставлених задач, охойність, культуру поведінки.

  Розвиваюча: розвиток координації руху, просторового і аналітичного мислення, пізнавального інтересу до предмету .

Дидактичні засоби:

- Плакат „ Складальне креслення кривошипа ”.

- Плакат " Складальне креслення і наочне зображення упора”.

- О.Д. Ботвиников. Креслення. . Підручник для учнів 8-9 класів. К.: Рад. шк. , 1991р. – 224с.

Інструменти, прилади : креслярський набір.

Тип уроку: комбінований.

План уроку

№ Етапи уроку Час, хв

1 Організаційний момент 3

2 Повторення раніше вивченого матеріалу 10

3 Оголошення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності 5

4 Вивчення нового матеріалу 17

5 Закріплення нового матеріалу 45

6 Заключне слово вчителя 5

7 Підведення підсумків уроку 5

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент.

1. Введення учнів до класу по дзвінку.

2. Перевірка присутніх учнів за журналом.

3. Перевірка готовності учнів до заняття (наявність зошитів, підручників, креслярського приладів).

4. Організація робочих місць.

2. Повторення раніше вивченого матеріалу.

На минулому уроці ми з вами розглянули тему "Загальні відомості про складальні креслення. Порядок читання складальних креслень. Умовності та спрощення на складальних кресленнях.” Тож давайте швиденько перевіримо те , як ви засвоїли його.

1. Які правила розміщення виглядів на складальних кресленнях?

2. Чи застосовуються розрізи і перерізи при виконанні складальних креслень?

3. Де на кресленнях зазначають назви деталей, з яких складається виріб?

4. Чи треба на складальних креслення наносити всі розміри деталей, які має виріб? Чому?

5. Що означають цифри , які стоять на поличках виносних ліній?

6. Якою лінією показують на складальних кресленнях крайнє або проміжне положення деталі? Коли застосовують таке зображення?

7. Коли на складальному кресленні деталь обводять не основною, а тонкою лінією? Що це означає?

8. Як зменшують кількість зображень на складальному кресленні, якщо треба показати і зовнішній вигляд, і внутрішню будову виробу?

3. Оголошення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

На сьогоднішньому уроці ми з вами будемо розглядати нову тему. Вона називається "Поняття про деталювання складальних креслень.” Знання з цієї теми допоможуть вам швидко визначати будову і призначення механізму вцілому та окремих його складових ( детелей ).

4. Вивчення нового матеріалу.

Вироби, які складаються із кількох деталей, виготовляються за складальними крес леннями. Але спочатку виготовляють деталі, для чого потрібно забезпечити виробництво їх кресленнями. Процес виконання креслень деталей за кресленням виробів, що складаються з кількох деталей, називають деталюванням.

Суть процесу деталювання полягає в тому, що слід виконати робоче креслення кожної деталі, яка входить до складальної одиниці ( механізму ). ( По плакату ).

Щоб полегшити роботу, рекомендуємо додержувати такого порядку деталювання:

1. Прочитати креслення виробу, звернувши особливу увагу на форму деталей, їх призначення і взаємодію.

2. Уявно розчленувати виріб на окремі деталі.

3. Виділити стандартизовані деталі, на які креслення не складають.

4. Визначити кількість зображень, потрібних для креслення кожної деталі. Не можна при цьому копіювати кількість виглядів з креслення, яке деталюється.

5. Знайдіть спряжувані поверхні деталей, тобто поверхні, які взаємодіють з поверхнями інших деталей.

Для спряжуваних поверхонь треба погодити розміри. Це означає, що однаковими за величиною мають бути, наприклад, зовнішні діаметри втулки й отвору , в який її запресовано. ( По плакату ).

Під час деталювання, особливо нанесення розиірів, треба користуватися довідниками. Так, розміри пазів для шпонок та розміри різьбових з”єднань треба вибирати і наносити відповідно до рекомендацій. Нарешті, довідником долцільно скористатися, коли щось забулось або зустрілося вперше.

Використання довідників при читанні і складанні креслень, у тому числі і під час контрольних робіт, розвантажує пам”ять, дає змогу дістати більше нових відомостей, прискорює виконання робіт.

Виконуючи деталювання, треба кожну деталь креслити на окремому аркуші, формат якого залежить від вибраного масштабу. Більшість даних для основного напису беруть із специфікації складального креслення. Розглянемо приклад деталювання.( По плакату ).

 5. Закріплення нового матеріалу.

А зараз ми перевіримо те, як ви засвоїли новий матеріал.( Форма проведення – фронтальне опитування).

1. Що називають деталюванням?

2. Для чого виконують деталювання?

3. У чому полягає процес деталюванні? Назвіть етапи деталювання?

4. Чи можна, складаючи креслення деталей , копіювати з креслення, яке розглядається, кількість виглядів, положення для головного вигляду? Обгрунтуйте свою відповідь.

5. Що означає погодити розміри?

Далі учні разом з учителем, а потім самостійно виконують деталювання складального креслення виробу,аналізують кожну його складову. Робота оцінюється відповідно до критеріїв оціновання.

Критерії оцінювання: провильна послідовність деталювання складальної одиниці ( виробу ), повнота пояснення при аналізуванні складових механізму, який розглядається.

Самостійна робота ( 10 хв.).

Учні самостійно виконують роботу.

Зміст обходів вчителя:

1-й обхід: контроль за дотриманням правильної послідовності процесу деталювання;

2-й обхід: : допомога при виникненні ускладнень в процесі деталювання ;

Постійний контроль за дисципліною під час роботи та дотриманням правил техніки безпеки.

Приймання і оцінювання робіт учнів.

6. Підведення підсумків уроку.

1. підведення підсумків практичної роботи;

2. повідомлення оцінок;

3. відзначення кращих прикладів деталювання;

4. аналіз найхарактерніших помилок і недоліків в роботі учнів;

5. загальна характеристика заняття.

7. Закінчення уроку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №

Тема: Поняття про розрізи та перерізи.

Мета: Навчальна: ознайомити з особливостями виконання розрізу та   перерізу, навчити виконувати і читати креслення предмета при виконанні розрізів та перерізів ;

 Виховна: виховувати відповідальне відношення до роботи;

 Розвиваюча: розвивати просторове мислення, увагу, пам'ять.

 

Тип уроку: комбінований.

Обладнання та інструменти: креслярські інструменти, деталі, міліметровий папір формату А4.

 

План уроку

1. Організаційна частина                                                              2хв.

2. Актуалізація знань учнів                                                          3хв.

3. Повідомлення теми, мети, завдань та мотивації уроку         3хв.

4. Викладення нового матеріалу                                                  25 хв.

5. Закріплення нового матеріалу                                                  3хв.

6. Вступний інструктаж                                                                5хв.

7. Самостійна-практична діяльність учнів                                  40хв.

8. Заключний інструктаж                                                              2хв.

9. Підведення підсумків уроку                                                     3хв.

10. Завдання для виконання вдома                                               2хв.

11. Прибирання робочих місць                                                     2хв.

ХІД УРОКУ

1.    Організаційна частина

Привітання з класом. Концентрація уваги учнів та перевірка їх наявності. Організація та перевірка готовності учнів до роботи.

2.    Актуалізація знань учнів

Метод: фронтальна бесіда.

а) Назвіть основні технологічні документації на виробництві.

б) Для чого вона призначена?

3.  Повідомлення теми, мети, завдань та мотивації уроку

Тема уроку: Поняття про розрізи та перерізи ( записується на дошці ).

  На цьому уроці ми з вами ознайомимося з особливостями виконання     розрізу та перерізу і навчимося виконувати і читати креслення предмета при виконанні розрізів та перерізів.

4.    Викладення нового матеріалу

Метод: пояснення з елементами бесіди.

      Поняття про переріз. Будь яке креслення повинно давати якнайповніше уявлення про форму зображеного на ньому предмета. Проте зустрічаються такі предмети або їх частини, форму яких важко визначити за кресленням тільки за допомогою виглядів. Іноді через наявність на поверхні предмета заглибини чи виступу виникає необхідність виконувати на кресленні додатковий вигляд, часто досить складний і малозрозумілий. Отже, крім виглядів на кресленнях бувають ще й інші зображення, які дають змогу краще виявляти форму предметів. До таких зображень належать перерізи.

Перерізи найчастіше застосовують для того, щоб показувати поперечну форму предметів (рукояток, гайкових ключів, деталей з прокату різного профілю) та форму отворів, заглибин, зрізів та вирізів на поверхнях округлих деталей тощо.

     Щоб одержати переріз, предмет умовно розрізають уявною площиною в тому місці, де необхідно виявити його форму. Цю уявну площину називають січною. Щоб побачити фігуру перерізу, ту частину предмета, яка знаходиться перед січною площиною, умовно відкидають. Внаслідок цього, як показано на рисунку 136,б, на уявній січній площині чітко видно фігуру утвореного перерізу.

      Отже, зображення фігури, утвореної уявним перерізуванням предмета січною площиною називають перерізом.

На перерізі показують тільки те, що знаходиться в січній площині. Усе, що міститься перед цією площиною і поза нею, вважається уявно видаленим. Залежно від розміщення вигляду зображеного на кресленні предмета переріз може бути винесеним (а) або накладеним (б, в).

     Винесений переріз розміщують поза контуром вигляду зображеного на кресленні предмета. Накладений переріз розміщують усередині контуру, тобто безпосередньо на вигляді зображеного на кресленні предмета.

Положення січної площини на кресленні вказують лінією перерізу. Для цього застосовують розімкнуту лінію у вигляді двох штрихів. Розімкнута лінія не повинна перетинати контур вигляду на кресленні і доторкуватись до нього. Напрям, у якому потрібно дивитись на уявну січну площину, вказують стрілками. Із зовнішнього боку стрілок пишуть однакові великі літери українського алфавіту.

     Контур винесеного перерізу обводять суцільною товстою лінією такої самої товщини, як і видимі контури зображень на кресленні. Щоб креслення було виразнішим, фігуру перерізу виділяють штриховою  у вигляді паралельних ліній.

    Фігуру перерізу позначають такими ж літерами, якими було позначено лінію перерізу: А-А, Б-Б – тобто двома однаковими літерами через тире.   

    Поняття про розріз. Багато предметів мають внутрішні порожнини, отвори. Назвіть, які з цих предметів ви зустрічались у повсякденному житті? (учні наводять приклади предметів).

На кресленнях обриси таких порожнин можна показувати штриховими лініями. Але, якщо предмет має багато порожнин і отворів, то відповідно на кресленні кількість таких ліній може бути значною, деякі з них можуть співпадати між собою або з контурними лініями. Внаслідок цього креслення стає малозрозумілим, воно не дає повного уявлення про форму зображеного на ньому предмета. Щоб якнайчіткіше показувати на кресленнях обриси внутрішніх контурів предметів, застосовують зображення, які називають розрізами

    Розріз – це зображення предмета, уявно розрізаного січною площиною. На розрізі зображують те, що утворюється в січній площині і поза нею.

Якщо січна площина проходить уздовж тонкої стінки (ребро жорсткості), то на кресленні її показують розрізаною, але не заштриховують. Слід пам’ятати, що уявний розріз предмета січною площиною не позначається на інших зображеннях цього предмета. Залежно від кількості січних площин розрізи поділяють на прості і складні. Простим наз. розріз, утворений внаслідок перетину предмета однією січною площиною. Розрізи, уворені двома і більше січними площинами, наз. складними. До простих відносять вертикальний, горизонтальний, похилий, місцевий розрізи. До складних – ступінчатий, ламаний.

Фронтальний розріз                                     Профільний розріз

     Відмінність між перерізом і розрізом. Утворення перерізів і розрізів відбувається однаково. Проте між ними є суттєва відмінність. Основна відмінність полягає у тому, що переріз являє собою тільки ту фігуру, яка безпосередньо знаходиться в січній площині. На розрізі крім фігури перерізу показують ще й те, що знаходиться за січною площиною. Ось чому важливо пам’ятати, що розріз вміщує переріз. Основна відмінність полягає у тому, що переріз являє собою тільки ту фігуру, яка безпосередньо знаходиться в січній площині. На розрізі крім фігури перерізу показують ще й те, що знаходиться за січною площиною.

5. Закріплення нового матеріалу

     Метод: бесіда

а) Для чого перерізи та розрізи на кресленнях?

б) Яке зображення називають перерізом?

      в) Відрізняється розріз від перерізу?

6. Вступний інструктаж

На цьому практичному занятті кожному з вас потрібно буде виконати ескіз деталі за наочним зображенням із застосуванням необхідних розрізів та перерізів.

7.    Самостійна-практична діяльність учнів

Самостійна робота учнів:

а) зміст роботи учнів ( виконання ескізу деталі за наочним зображенням)

б) форма проведення ( індивідуальна )

Інструктаж вчителя:

а) форма проведення ( групова ).

б) зміст цільових обходів робочих місць учнів:

1-й обхід: перевірка наявності наочних деталей;

2-й обхід: перевірка правильності виконання ескізів;

3-й обхід: перевірка правильності записів.

в) перевірка виконаного завдання.

8.    Заключний інструктаж

а) Підведення підсумків практичної роботи;

б) Повідомлення оцінок за виконану роботу;

в) Аналіз найхарактерніших помилок і недоліків у роботі учнів;

9.    Підведення підсумків уроку

      а) Загальна характеристика заняття;

      б) Повідомлення оцінок за урок.

Таким чином, сьогодні на уроці ми ознайомились з особливостями виконання розрізу та перерізу і навчились виконувати їх.

10.      Завдання для виконання вдома

Вдома ви повторите новий матеріал по конспектах та за підручником (ст.112-136) і принесете на наступний урок принесете креслярський папір формату А4.

11.     Прибирання робочих місць

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №

Тема: Креслення. З’єднання деталей. Складальне креслення.

Мета:

 1)ознайомлення учнів з кресленням з’єднаних деталей, розглянути різьбові з`єднання, види з`єднань;

2) виховувати працелюбність, культуру праці, бережливе ставлення до інструменту .

3)розвивати пам’ять, увагу, окомір.

Методичне забезпечення: картки – завдання для перевірки раніше вивченого матеріалу,

Тип заняття: комбінований урок.

План:

1.     Організаційна частина .............................................. 2 – 3 хв.

2.     Повідомлення теми, мети, завдань ................................ 3 хв.

3.     Перевірка раніше вивченого матеріалу....................5 – 8 хв.

4.     Викладення нового матеріалу ...............................12 – 15 хв.

5.     Закріплення нового матеріалу ...................................... 5  хв.

6.     Практична робота............................................................50 хв.

7.     Підведення підсумків ......................................................4 хв.

8.     Домашнє завдання..................................................... 2 – 3 хв.

ХІД УРОКУ

1.Організаційна частина.

Привітання з класом. Перевірка присутніх та їх готовність до уроку. Створення робочої атмосфери, перевірка робочих місць. Зосередження учнів на роботі яку плануємо провести.

2.Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності.

Тема: Креслення. З’єднання деталей. Складальне креслення. (записується на дошці).

Мета: ознайомлення учнів з кресленням з’єднаних деталей, розглянути різьбові з`єднання, види з`єднань;

     3. Перевірка раніше вивченого матеріалу.

1) Які існують з`єднання деталей?

2) Які основні з`єднання деталей?

3) Яка різьба є найбільш поширеною? Назвіть її параметри.

4) Як зображаються та позначаються різьби?

5) Розкрийте поняття взаємозамінності, її значення?

4. Викладення нового матеріалу.

Щоб з деталей скласти будь-який виріб, їх потрібно певним чином з'єднати між собою. Тому деталі у виробах утворюють різноманітні з'єднання.

Багато з них відомі вам з повсякденного життя, з іншими ви ознайомились на уроках трудового навчання. Спосіб з'єднання деталей залежить від матеріалу самих деталей. Деталі з деревини з'єднують цвяхами, шурупами, склеюють. Пластмасові деталі склеюють, зварюють, з'єднують допоміжними кріпильними деталями. Частини виробів з тонкого листового металу з'єднують паянням, заклепками, фальцевими швами. Металеві пристрої приладів, механізмів і машин з'єднують кріпильними деталями з різьбою, зварюють. З розвитком сучасної молекулярної хімії значного поширення набуває з'єднання металевих деталей склеюванням.

Залежно від характеру виконання з'єднань їх поділяють на рознімні та нерознімні.

До рознімних з'єднань належать такі, які можна розібрати, не руйнуючи деталей, що входять до їх складу. Це дає змогу виконувати багаторазове розбирання і складання виробів. У сучасних виробах знаходять застосування такі рознімні з'єднання: болтове, шпилькове, гвинтове, шпонкове, шліцьове, штифтове.

Нерознімні з'єднання не можна розібрати, не зруйнувавши чи не пошкодивши деталей, що входять до їх складу. До нерознімних з’єднань належать заклепкові, зварні й клейові з'єднання. Частини виробів з м'яких матеріалів зшивають.

Креслення різьбових з'єднань

Різьба, її зображення і позначення. З'єднання за допомогою різьби належать до найпоширеніших. Деталі з'єднують як за допомогою різьби, утвореної на їх поверхнях, так і за допомогою кріпильних деталей з різьбою.

Різьба - це утворені на зовнішній чи внутрішній поверхні однакові за формою і розмірами гвинтові виступи і канавки. Залежно від профілю гвинтового виступу чи канавки різьби бувають трикутні, трапецеїдальні, прямокутні та ін. Для з'єднання деталей у виробах найчастіше застосовують різьбу трикутного профілю і кутом при вершині 600 - її називають метричною.

Зображувати різьбу такою, як ми її бачимо дуже складно, тому на кресленні це роблять спрощено - умовно. Незалежно від профілю різьби її умовне зображення завжди однакове.

На зовнішній поверхні (на стержні) по зовнішньому діаметру різьбу зображують суцільними лініями як на вигляді спереду, так і на вигляді зліва. Лінії, що відповідають внутрішньому діаметру різьби, проводять суцільними тонкими, причому на вигляді зліва проводять дугу, яка приблизно дорівнює ¾ кола, розімкнутого в будь-якому місці, але не на центрових лініях. Фаску на вигляді зліва не показують.

Різьбу на внутрішній поверхні (в отворі) показують суцільними тонкими лініями по зовнішньому і суцільними товстими – по зовнішньому діаметру. Фаску на вигляді зліва не показують. Штриховку в розрізі завжди доводять до суцільної товстої лінії.

Різьба, показана як невидима, зображується штриховими лініями і по зовнішньому, і по внутрішньому діаметрах.

Межу видимої різьби проводять до лінії її зовнішнього діаметра і показують суцільною товстою основною лінією.

За умовним зображенням неможливо визначити форму і розміри різьби. Тому тип різьби і її основні розміри – зовнішній діаметр і крок показують на кресленні написом – умовним позначенням. Метричну різьбу позначають літерою М, розміри вказують у міліметрах. Наприклад, напис М20х1 означає: різьба метрична, зовнішній діаметр 20 мм, крок 1 мм (малий крок у позначенні наводять, а великий ні). Позначення різьби, як правило, відносять до її зовнішнього (більшого) діаметра.

5. Закріплення одержаних знань.

- Чому різьбу на кресленні зображують умовно?

- Чим відрізняється умовне зображення різьби на стержні від умовного зображення різьби в отворі?

- Для чого на стержнях і в отворі з різьбою виконуються фаски?

- Що таке межа різьби? Як її позначають на кресленні?

- Від якого діаметра слід проводити виносні ліні для позначення різьби?

6.  Практична робота.

Користуючись таблицею 1 і рис 1 складіть ескіз болта з шестиграною головкоюі нанесить розміри: діаметр d різьби  20 мм ,довжиною l стержня болта 100 мм. довжиною l0  нарізаної частини46 мм. Висотою с фаски 2,5 мм.

7. Підведення підсумків.

На сьогоднішньому уроці ми з вами розглянули які існують види з’єднань деталей, а також ознайомилися з зображенням та позначенням різьбових з’єднань. (Виставлення оцінок).

8. Домашнє завдання.

На наступний урок вивчити конспект, мати лінійку, олівець, папір, ластик.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №

Тема: Складальні креслення.

Мета: Навчальна: ознайомити з основними відомостями про складальне    креслення, навчити    читати складальні креслення та складати до нього специфікацію;

Виховна: виховувати самостійність та наполегливість;

Розвиваюча: розвивати просторове мислення, увагу, пам'ять.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання та інструменти: креслярські інструменти, креслярський папір формату А4.

План уроку

1. Організаційна частина                                                              2хв.

2. Актуалізація знань учнів                                                          2хв.

3. Повідомлення теми, мети, завдань та мотивації уроку         2хв.

4. Викладення нового матеріалу                                                  25 хв.

5. Закріплення нового матеріалу                                                  2хв.

6. Вступний інструктаж                                                                5хв.

7. Самостійна-практична діяльність учнів                                  45хв.

8. Заключний інструктаж                                                              2хв.

9. Підведення підсумків уроку                                                     2хв.

10. Завдання для виконання вдома                                               2хв.

11. Прибирання робочих місць                                                     2хв.

ХІД УРОКУ

1.  Організаційна частина

Привітання з класом. Концентрація уваги учнів та перевірка їх наявності. Організація та перевірка готовності учнів до роботи.

2.  Актуалізація знань учнів

Метод: фронтальна бесіда.

а) Чим відрізняється умовне зображення різьби на стержні від умовного зображення різьби в отворі?

б) Що таке межа різьби? Як її показують на кресленні?

3.  Повідомлення теми, мети, завдань та мотивації уроку

Тема уроку: Складальні креслення ( записується на дошці ).

   На цьому уроці ми з вами ознайомимося з основними відомостями про складальне креслення і навчимося читати складальні креслення та складати до нього специфікацію.

4.  Викладення нового матеріалу

Метод: пояснення з елементами бесіди та демонстрації.

Окремо виготовленi частини, з яких складають предмети рiзного призначення, називають деталями.

Вирiб, складений з окремих деталей, називають складальною одиницею.

Креслення, якi ви вчились виконувати ранiше це кресления деталей. Щоб скласти вирiб з окремих деталей або уявити його будову, потрiбне iнше креслення — його називають складальним. На складальному кресленнi вирiб зображують у складеному виглядi з усiма деталями, що до нього входять.

На складальному кресленнi всi складовi частини виробу нумерують. Цi номери називають позицiями. Номери позицiй наносять на горизонтальнi полички, вiд яких проводять лінію виноски, що закiачуються точками на зображеннях деталей.  Щоб легше було знаходити номери позицiй на складальному кресленнi, полички групують у рядок чи стовпчик на однiй лiнії і розмiщують паралельно або перпендикулярно до основного напису.                                                                   Номери позицiй, призначенi деталям виробу, заносять до специфiкацй. для складних виробiв специфiкацii виконують на окремих аркушах формату А4. На навчальних кресленнях i на кресленнях формату А4, якщо вирiб не складний, специфiкацiю сумiщують з кресленням i розташовують над основним написом. Форму специфiкацiI наведено на рисунку 202.

    У першiй (крайнiй злiва) графi специфiкацїї записують зверху вниз порядковi номери (позицi) деталей виробу. У другiй графi записують назву деталi.

У третiй графi зазначають кiлькiсть кожноi з деталей з яких складаеться вирiб.

У четнертiй графi записують назву матерiалу, з якого виготовлено деталь.

Графа <примiтка> мистить додатковi вiдомостi про деталь, що входять до складу виробу.                                                                                                                        Читання складальних креслень виконують у певній послідовності:

    Ознайомлення з основним написом;

    Ознайомлення з зображенням;

    Вивчення складових частин виробу;

    Вивчення конструкції виробу;

    Ознайомлення з іншими відомостями.                                                                        

Процес виконання деталей за складльним кресленням виробу називають деталюванням. Саме процес деталювання передбачає розчленування виробу на окремі деталі і виконання креслення кожної з них. За цим кресленням виготовляють деталі і потім з них складають вироби.                                                   Щоб полегшити деталювання, його потрібно виконувати у певній послідовності:

    Читання складального креслення виробу;

    Уявне розчленування виробу;

    Визначення деталей, креслення яких треба виконати;

    Визначення необхідних зображень;

    Вибір масштабу зображень;

    Компоновка і послідовна побудова зображень;

    Нанесення розмірів.

5.  Закріплення нового матеріалу

     Метод: бесіда

а) У чому різниця між кресленням деталі і кресленням складальної одиниці?

б) Для чого призначені складальні креслення?

в) Для чого виконують деталювання?

6. Вступний інструктаж

На цьому практичному занятті вам потрібно буде виконати специфікацію до складального креслення.                     

Мета цієї практичної роботи полягає у тому, щоб ви навчились читати складальні креслення та складати до нього специфікацію.

Отже, зараз черговий роздасть кожному з вас завдання і ви почнете роботу.

7.    Самостійна-практична діяльність учнів

Самостійна робота учнів:

а) зміст роботи учнів ( виконання специфікації до складального креслення)

б) форма проведення ( індивідуальна )

Інструктаж вчителя:

а) форма проведення ( групова ).

б) зміст цільових обходів робочих місць учнів:

1-й обхід: перевірка наявності завдання та креслярського інструмента;

2-й обхід: перевірка правильності виконання специфікації;

      в) перевірка виконаного завдання та його оцінка.

8.    Заключний інструктаж

а) Підведення підсумків практичної роботи;

б) Повідомлення оцінок за виконану роботу.

9.    Підведення підсумків уроку

      а) Загальна характеристика заняття;

      б) Повідомлення оцінок за урок.

      Таким чином, сьогодні на уроці ми ознайомились з основними відомостями про складальне креслення і навчились складати до нього специфікацію.

10.     Завдання для виконання вдома

Вдома ви повторите новий матеріал по конспектах та за підручником (ст.159-164).

11.     Прибирання робочих місць

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №

Тема: Креслення з’єднань деталей.

Мета: Навчальна: ознайомити з початковими відомостями про креслення з’єднань   та навчити зображати і позначати різьби на кресленні;

Виховна: виховувати відповідальне відношення до роботи;

Розвиваюча: розвивати координацію і точність рухів рук.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання та інструменти: креслярські інструменти, креслярський папір формату А4, вимірювальний інструмент.

План уроку

1. Організаційна частина                                                              2хв.

2. Актуалізація знань учнів                                                          2хв.

3. Повідомлення теми, мети, завдань та мотивації уроку         2хв.

4. Викладення нового матеріалу                                                  25 хв.

5. Закріплення нового матеріалу                                                  2хв.

6. Вступний інструктаж                                                                5хв.

7. Самостійна-практична діяльність учнів                                  45хв.

8. Заключний інструктаж                                                              2хв.

9. Підведення підсумків уроку                                                     2хв.

10. Завдання для виконання вдома                                               2хв.

11. Прибирання робочих місць                                                     2хв.

ХІД УРОКУ

1.    Організаційна частина

Привітання з класом. Концентрація уваги учнів та перевірка їх наявності. Організація та перевірка готовності учнів до роботи.

2.    Актуалізація знань учнів

Метод: фронтальна бесіда.

а) Як формується бюджет у сім’ї?

б) Назвіть види доходів у родині.

3.  Повідомлення теми, мети, завдань та мотивації уроку

Тема уроку: Поняття про розрізи та перерізи ( записується на дошці ).

   На цьому уроці ми з вами ознайомимося з початковими відомостями про креслення з’єднань деталей і навчимося зображати і позначати різьби на кресленні..

4.    Викладення нового матеріалу

Метод: пояснення з елементами бесіди та демонстрації.

Діти, які, на вашу думку, бувають види з’єднань?

Види з'єднань.

Залежно від характеру виконання з'єднань їх поділяють на рознімні та не рознімні.

До рознімних належать такі, які можна розібрати, не руйнуючи деталей, що входять до її складу. Це дає змогу виконувати багаторазове розбирання і складання виробів. У сучасних виробах знаходять застосування такі рознімні з'єднання: болтове, шпилькове, гвинтове, шпонкове, шліцьове, штифтове.

Нерознімні з'єднання не можна розібрати, не зруйнувавши чи не пошкодивши деталей, що входять до її складу. До не рознімних з'єднань належать заклепкові, зварні й клейові з'єднання.

Креслення різьбових з'єднань

З'єднання за допомогою різьби належать до найпоширеніших. Деталі з’єднують як за допомогою різьби, утвореної на їх поверхнях, так і за допомогою кріпильних деталей з різьбою.

Різьба – це утворені на зовнішній чи внутрішній поверхні однакові за формою і розмірами гвинтові виступи і канавки. Це ви можете побачити на рисунку 203 у підручниках, що ви бачите на своїх столах. Подивіться уважно на рисунок 204 і скажіть які різьби бувають в залежності від профілю гвинтового виступу (трикутні(а), трапецеїдальні(б), прямокутні(в)Рис.203

Для з'єднання деталей у виробах найчастіше застосовують різьбу трикутного профілю з кутом при вершині 60° - її називають метричною.

Подивіться на рисунок 205. Що ми бачимо на рисунку? (Умовне зображення зовнішньої різьби)        

Як видно з рисунка, на зовнішній поверхні по зовнішньому діаметру різьбу зображують суцільними лініями як на вигляді спереду, так і на вигляді зліва. Лінії, що відповідають внутрішньому діаметру різьби, проводять суцільними тонкими, причому на вигляді зліва проводять дугу, яка приблизно дорівнює ? кола, розімкнутого в будь-якому місці, але не на центрових лініях. Фаску на вигляді зліва не показують.

Різьбу на внутрішній поверхні (в отворі) показують суцільними тонкими лініями по зовнішньому і суцільними товстими – по внутрішньому діаметру. Це можна побачити на рисунку 206. Фаску на вигляді зліва не показують. Зверніть увагу, що штриховку в розрізі завжди доводять до суцільної товстої лінії.

За умовним зображенням неможливо визначити форму і розміри різьби. Тому тип різьби і її основні розміри – зовнішній діаметр і крок показують на кресленні написом – умовним позначенням. Метричну різьбу позначають літерою М, розміри вказують у міліметрах. Наприклад напис М20 х 1 означає: різьба метрична, зовнішній діаметр 20 мм, крок 1 мм.

Для показу різьби у з'єднанні застосовують розрізи площиною, яка проходить через вісь з'єднання.

У місці з'єднання двох деталей різьбу зображують так, щоб в отворі було видно ту частину різьби, яку не затуляє різьба стержня. Суцільні товсті лінії, що відповідають виступам різьб на стержні, переходять в суцільні тонкі лінії, що відповідають западинам різьби в отворі. І навпаки, суцільні тонкі лінії, що відповідають западинам різьби на стержні, переходять в суцільні товсті лінії, що відповідають виступам різьби в отворі.

Кріпильні деталі болтового і шпилькового з'єднань.

Болт – це циліндричний стержень з шестигранною головкою. На стержні болта нарізана різьба. Головку болта і кінець стержня оточено на конус (знято фаски).

Гайка – шестигранник, усередині якого є отвір з різьбою. Обидва плоских торці гайки і отвір з різьбою мають фаски.

Шпилька – циліндричний стержень, на обох кінцях якого нарізана різьба. З кожного кінця шпильки знято фаску.

Шайба являє собою кругле кільце.

З цими деталями ви дуже зустрічались як у повсякденному житті, так і на минулих уроках трудового навчання, адже вони є у кожному верстаті, у кожному автомобілі, і взагалі – майже у будь-якому механізмі.

Креслення шпонкових і штифтових з'єднань.

Вал з насадженою на нього деталлю (шків, маховик тощо) за допомогою шпонки, утворюють шпонкове з'єднання. Такі з'єднання застосовують у механічних передачах, коли потрібно, щоб разом з валом оберталась розміщена на ньому деталь.

На кресленні шпонкового з'єднання виконують зображення тих деталей, якими воно утворене. Таке з'єднання показують двома зображеннями. На місці вигляду спереду розміщують повздовжній розріз з'єднання. При цьому шпонку показують нерозсіченою, а на валу виконують тільки місцевий розріз. На кресленні між верхньою площиною шпонки і дном канавки у втулці обов’язково показують невеликий проміжок – зазор. Він забезпечує можливість складання з'єднання.

Штифтові з'єднання утворюють із застосуванням штифтів – деталей циліндричної або конічної форми. За допомогою циліндричних штифтів забезпечують фіксацію однієї деталі відносно іншої – це запобігає зміщенню деталей, скріплених гвинтами. Конічні штифти застосовують тоді, коли потрібно запобігти взаємному повздовжньому переміщенню двох деталей. Особливістю штифтового з'єднання є те, що отвір під штифт свердлять одночасно у всіх деталях, які підлягають з'єднанню. Цим досягається високий ступінь взаємної фіксації з’єднуваних деталей. Штифт вставляють у отвір здебільшого запресовуванням.

Штифтові з'єднання показують, як правило, за допомогою розрізів.

Креслення нерознімних з'єднань.

Характерна особливість нерознімних з'єднань – неможливість роз'єднати їх без руйнування чи значного пошкодження з’єднуваних деталей.

До головних видів нерознімних з'єднань належать: зварні з'єднання, з'єднання паянням, клейові з'єднання.

Заклепкового з'єднання креслять з використанням двох зображень. вигляду та На кресленні зображують всі елементи з’єднувальних деталей і заклепок і вказують розміри з'єднання. Дозволяється показувати  не всі заклепки у шві, а тільки на початку і в кінці шва. Решту заклепок показують центровими лініями.

Зварні шви на кресленні можуть бути видимі і невидимі. Видимі зварні шви зображують суцільними товстими лініями, невидимі – штриховими.

Основу паяного і клейового з'єднань являють відповідні шви. Їх зображують однаково і на всіх зображеннях показують лінією, в два рази товщою за суцільну товсту основну.

5.  Закріплення нового матеріалу

     Метод: бесіда

а) Чим відрізняється умовне зображення різьби на стержні від умовного зображення різьби в отворі?

б) Що таке межа різьби? Як її показують на кресленні?

6. Вступний інструктаж

На цьому практичному занятті вам потрібно буде виконати креслення.                     

Мета цієї роботи полягає у тому, щоб ви навчились зображати і позначати різьби на кресленні.

Для виконання цього завдання нам будуть потрібні деталі із зовнішньою і внутрішньою різьбою, за допомогою яких ви виконаєте креслення з натури, також вимірювальний інструмент для визначення розмірів деталі.

Отже, зараз черговий роздасть кожному деталь та вимірювальний інструмент.

7.    Самостійна-практична діяльність учнів

Самостійна робота учнів:

а) зміст роботи учнів ( виконання креслення деталі з натури)

б) форма проведення ( індивідуальна )

Інструктаж вчителя:

а) форма проведення ( групова ).

б) зміст цільових обходів робочих місць учнів:

1-й обхід: перевірка правильності організації робочого місця і початку роботи;

2-й обхід: перевірка правильності трудових прийомів;

      в) перевірка виконаного завдання та його оцінка.

8.    Заключний інструктаж

а) Підведення підсумків практичної роботи;

б) Повідомлення оцінок за виконану роботу;

в) Аналіз найхарактерніших помилок і недоліків у роботі учнів;

9.    Підведення підсумків уроку

      а) Загальна характеристика заняття;

      б) Повідомлення оцінок за урок.

      Таким чином, сьогодні на уроці ми ознайомились з рознімними і нерознімними з’єднаннями та навчились зображати і позначати різьби на кресленні.

10.     Завдання для виконання вдома

Вдома ви повторите новий матеріал по конспектах та за підручником (ст.165-169) і на наступний урок принесете креслярський папір формату А4.

11.     Прибирання робочих місць

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №

Тема: Побудова аксонометричних проекцій геометричних тіл: призми ,піраміди, об’ємних предметів

Мета:

Навчальна – Сформувати в учнів знання про умови, що впливають на вибір виду аксонометричних проекцій для побудови наочних зображень предметів; навчити виконувати і читати креслення предметів в аксонометричних проекціях

Виховна – виховувати самостійність ,наполегливість, відповідальне ставлення до роботи.

Розвиваюча – розвивати уміння аналізувати, аксонометричні проекції предметів ,обмежених площинами та поверхнями тіл обертання; розвивати просторове мислення ,увагу, пам’ять

Методичне забезпечення уроку: креслярські інструменти, моделі призми , обємні предмети, піраміди  плакати ”аксонометричні проекції ” та ”Построение рисунков ”, підручник: Сидоренко В. К. Креслення: Підруч.

Тип уроку: комбінований.

Час: 45 хв.

План

1.    Організаційна частина……………………………………………………3 хв.

2.    Перевірка раніше вивченого матеріалу………………………………….5 хв.

3.    Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивації навчальної

діяльності…………………………………………………………………...2 хв.

4.    Викладення нового матеріалу…………………………………………….10 хв.

5.    Закріплення вивченого матеріалу………………………………………...5 хв.

6.    Розв’язування графічних завдань по вивченому матеріалу…………….15 хв.

7.    Завдання для виконання вдома……………………………………………3 хв.

8.    Закінчення уроку……………………………………………………………2 хв.

ХІД УРОКУ

1.    Організаційна частина.

Привітання з класом. Концентрація уваги учнів та перевірка їх наявності. Організація і перевірка готовності учнів до роботи, створення позитивної емоційної атмосфери.

2.     Перевірка раніше вивченого матеріалу.

Методи: усне опитування, перевірка виконання практичної частини домашнього завдання.

      Форми організації навчальної діяльності: фронтальна, індивідуальна.

2.1.    Перевірка виконання домашнього завдання у робочих зошитах.

2.2.    Запитання для фронтального опитування:

       1. Що являє собою аксонометрична проекція?

       Як вона утворюються?

(Щоб одержати зображення, предмет повним чином розміщують відносно координатних осей х, у, z   і разом з ним проекціюють на довільну площину. Цю площину називають площиною аксонометричних проекцій, а  проекції координатних осей називають аксонометричними осями. Зображення предмета на площині аксонометричних проекцій –називають аксонометричними проекцією.  )

2.Які існують види аксонометричних проекцій? Як вони утворюються?

( Косокутне проекціювання та прямокутне . Косокутне проекціювання здійснюють паралельними променями під гострим кутом меншим за 90 градусів, до площини аксонометричних проекцій. Утворену косокутним проекціюванням аксонометричну проекцію називають-фронтальною диметричною проекцією. Прямокутне проекціювання здійснюється паралельними променями, спрямованими перпендикулярно до площини аксонометричних проекцій (ізометрична проекція)).

3.    Як розташовані осі у фронтальній диметричній  та ізометричній проекції?

4.    Чи змінюються положення паралельних ліній на аксонометричних проекціях? (Ні)

5.    У якому випадку на аксонометричній проекції коло проекціюється із спотворенням.а в якому без? (В ізометричній проекції коло спроекціюється в еліпс, а у фронтальній симетричній проекції без спотворень).

6.    Який коефіцієнт спотворення в аксонометричних проекціях? (В ізометричній проекції 1, а в фронтальній диметричній  0,5).

3. Повідомлення теми, мети, мотивація навчальної діяльності учнів.

       Тема уроку (записується на дошці):    Побудова аксонометричних проекцій геометричних тіл: призми ,піраміди, об’ємних предметів

        Мета уроку: навчитись виконувати та читати креслення  аксонометричних проекцій геометричних тіл та предметів.

         Ця тема одна з найважливіших в курсі креслення. Як ви думаєте , де де знадобляться вам ці знання ? навіщо потрібно вивчати цю тему? (Діти висловлюють свої думки ) . Ця тема вивчається для того, щоб ви краще сприймали, розуміли даний предмет та читали його, вміли аналізувати.

      4.Викладення нового матеріалу.

Методи: бесіда з елементами пояснення, спостереження, демонстрація, виконання графічних побудов.

    Існують два способи побудови аксонометричних проекцій об’ємного предмета.

Спосіб І:

      Наприклад є у нас є такий об’ємний предмет , вірніше його горизонтальна та фронтальна проекція. Яка з цих проекцій більше аналізує даний предмет? Звичайно фронтальна. Отже І спосіб заклечається в тому ,що ми спочатку проведемо аксонометричні осі, а потім будуємо зображення передньої грані предмета, відкидаючи  дійсні розміри; довжину – уздовж осі х, висоту z (зображення виконується на дошці ). З вершини побудованої фігури проводять ребра паралельно осі у. Уздовж них відкладають ширину предмета: для фронтальної диметричної  проекції- зменшивши в двічі, для ізометричної – дійсну. Через знайдені точки проводять відрізки прямих, паралельні ребрам передньої грані. Перевіряють правильність виконання побудов. Стирають зайві лінії. Обводять видимий контур товстою основною лінією.

  Спосіб ІІІ.

Наприклад у нас є такий предмет (зображення виконується на дошці) рис. 2

     Проводять аксонометричні осі. Будують зображення передньої грані предмета, відкладаючи уздовж осі у- ширину (для фронтально диметричної проекції половину ширини  ). З вершин побудови фігури проводять вертикальні ребра паралельно осі z. Уздовж них відкладають висоту предмета в натуральну величину.                                    

Через знайдені точки проводять відрізки прямих. Паралельні ребрам нижньої грані . Перевіряють правильність виконання побудов. Стирають зайві лінії. Обводять видимий контур товстою основною лінією.

    5. Закріплення вивченого матеріалу

Методи виконання графічних побудов з елементами бесіди.

Форма роботи: індивідуальна ,фронтальна

Завдання класу: відкрийте підручник на ст. 102 рис. 131(а) . Що зображено на цьому рисунку? На ньому показана фронтальна та профільна проекція предмета. А зараз два учні вийдуть до дошки і побудують ізометричну  проекцію та фронтальну  диметричну проекцію цього предмета ,а всі інші по черзі будуть говорити послідовність побудови креслень.(Викликаються учні ).

6.    Розв’язування графічних завдань по вивченому матеріалу.

Лабораторна робота №5

7.    Завдання додому:

Вивчити теоретичний матеріал на ст. 97-102 підручника. Виконати завдання яке записане в зошиті – задача 3 ,а також на сторінці 103 завдання 3, тільки креслення виконуєте за рисунком 131 б .

Відкрийте сторінку 103, уважно прочитайте умову завдання. Які запитання ? Що не зрозуміло? 

8.  3акінчення уроку.

Підведення підсумків уроку, аналіз позитивних і негативних моментів у роботі учнів, пояснення шляхів усунення недоліків. Повідомлення оцінок за урок, їх аргументація. Приведення в порядок робочих місць

 

 

Урок №

Тема: Креслення з’єднаних деталей.

Мета:

1)ознайомлення учнів з кресленням з’єднаних деталей, розглянути різьбові з`єднання, види з`єднань;

2) виховувати працелюбність, культуру праці, бережливе ставлення до інструменту .

3)розвивати пам’ять, увагу, окомір.

Методичне забезпечення: схеми, плакати з прикладами пристроїв автоматичного контролю, підручник  А.Д. Ботвинников «Черчение». 

Тип заняття: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

1.Організаційна частина.

Привітання з класом. Перевірка присутніх та їх готовність до уроку. Створення робочої атмосфери, перевірка робочих місць. Зосередження учнів на роботі яку плануємо провести.

2.Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності.

Тема: Креслення з’єднаних деталей (записується на дошці).

Мета: ознайомлення учнів з кресленням з’єднаних деталей, розглянути різьбові з`єднання, види з`єднань;

     3.Перевірка раніше вивченого матеріалу (робота на картках):

1) Що називається бюджетом сім`ї?

2) Опишіть послідовність підрахування витрат сімейного бюджету?

3) З яких частин складається план сімейного бюджету?

4)Чи необхідне у родині планове ведення домашнього господарства? Обґрунтуйте свою думку.

5) Чи обов’язкове заповнення декларації про доходи?

4.Викладення нового матеріалу (пояснення, бесіда, наочність).

Типові з`єднання деталей.

Діти, можливо хтось з вас знає, які існують види з’єднань деталей? З розвитком техніки найпростіші з'єднання деталей удосконалювалися.

З'єднання, які часто зустрічаються в механізмах різних машин, називаються типовими. Ними користуються, створюючи верстати, автоматичні лінії тощо.

Застосування типових з'єднань значно полегшує конструювання й виготовлення машин. У кресленні часто доводиться мати справу із зображенням типових з'єднань деталей. Деякі з них показано на рис. 237.

Види з'єднань деталей.

 З'єднання деталей поділяються на рознімні й нерознімні. Як ви гадаєте, чому вони так називаються?

До рознімних з'єднань належать такі, які можна розібрати, не руйнуючи деталей, що входять до їх складу.

Нерознімні з'єднання не можна розібрати, не зруйнувавши деталі.

У техніці застосовують такі основні з'єднання деталей (рис. 237): болтове, шпилькове, шпонкове, заклепкове, штифтове, зварне, гвинтове.

Уважно розгляньте зображення на рис. 237. Що ви бачите на цьому рисунку? Випишіть в один стовпчик назви нерознімних з'єднань, а в другий — рознімних. За назвами з'єднань проставте у дужках літери, якими їх позначено на покажчиках-стрілках.

Стандартні деталі. Вибір розмірів і форм ряду деталей і з'єднань обмежений. Різні типи виробів зведено до певної кількості зразків-стандартів. Які, на вашу думку, деталі легше виготовляти: спеціальні чи стандартизовані?

Державними стандартами визначено, наприклад, форму й розміри деяких кріпильних деталей (штифтів, болтів, гайок), інструмента (свердел, різців) тощо. Це дає змогу виготовляти їх на спеціалізованих підприємствах. В результаті підвищується продуктивність праці і знижується вартість виробів.

Складання і читання креслень стандартизованих деталей і з'єднань полегшується, оскільки правила зображення їх визначено відповідними стандартами. Ці правила передбачають ряд спрощень.

Взаємозамінність. Стандартизація створює можливість для взаємозамінності деталей. Державні стандарти мають таблиці, користуючись якими визначають найбільший і найменший граничні розміри. Між цими розмірами може змінюватися заданий розмір. Тому деталі, що відповідають стандартам, можуть замінювати одна одну. На цьому ґрунтується організація масового і великосерійного виробництва.

Зіпсовано, наприклад, автомашину: вийшли з ладу кілька гвинтів і гайок, спрацювалися клапани. Біда невелика. Ці деталі стандартизовані. їх можна придбати в магазині. Вони повністю замінять деталі, що вийшли з ладу.

Зображення і позначення різьби

Зображення різьби. Багато деталей мають різьбу, за допомогою якої їх з'єднують, а також здійснюють передачу руху. Найбільш поширена метрична різьба, яка має трикутний профіль з кутом при вершині 60 °.

Різьбу на кресленнях зображують умовно. Це означає, що її на кресленнях показують не такою, як ми її бачимо (рис. 238, а), а креслять спрощено, за правилами, встановленими державними стандартами (рис. 238, б).

На рис. 239 наведено приклад зображення різьби на стержні. По зовнішньому діаметру її зображують суцільними товстими лініями як на вигляді спереду, так і на вигляді зліва, а по внутрішньому — суцільною тонкою лінією. При цьому на вигляд зліва по внутрішньому діаметру різьби проводять дугу, яка приблизно дорівнює 3/4 кола. Цю дугу можна розімкнути у будь-якому місці, але не на осьових лініях. Фаску при цьому не показують.

Зверніть увагу на те, що суцільна тонка лінія на вигляді спереду перетинає лінію межі фаски.

Різьбу в отворах, коли її показують як невидиму, зображують штри­ховими лініями (рис. 240). Різьбу в отворі в розрізі (рис. 241) показують суцільними тонкими лініями по зовнішньому діаметру і суцільними товстими — по внутрішньому.

Штриховку різьби в розрізі завжди доводять до суцільної товстої лінії. Межу різьби проводять до лінії зовнішнього діаметра різьби і зображують суцільною товстою лінією (див. рис. 238, б і 241) або штриховкою, якщо різьбу показано як невидиму (рис. 242).

Позначення різьб. Різьби залежно від профілю поділяються на такі основні типи (рис. 243): трикутна, трапецієподібна, упорна та ін. На кресленнях різьби всіх типів зображують однаково. За умовним зображенням не можна, визначити, яку різьбу треба нарізати на деталі. Як же Це встановити?

Тип різьби і її основні розміри (діаметр і крок) показують на креслен­нях написом. Цей напис називають позначенням різьби.

Наприклад, запис М50ХІ,5 означає: різьба метрична, зовнішній діа­метр її 50 мм, крок 1,5 мм (малий крок у позначенні наводять, а великий — ні).

Запам'ятайте, що виносні лінії при позначенні різьби треба проводити від зовнішнього, тобто від більшого за розміром діаметра

Розрізняють різьби праві і ліві. У випадку лівої різьби додають напис LH після позначення різьби, наприклад: «М24Х2ХЯ».

Шпонкові з'єднання.

Що вам відомо про шпонкові з’єднання? Одно з найпоширеніших рознімних з'єднань деталей — шпонкове (див. рис. 237).

Шпонка призначена для з'єднання вала з посадженою на нього деталлю: втулкою, шківом, зубчастим колесом, маховиком та ін. Щоб шків обертався з валом, у шківі й валі прорізують пази (шпонкові канавки), у які закладають шпонку.

Форма і розмір шпонок всіх типів визначені стандартом. Відхилення від стандарту, тобто до: вільний вибір форми і розмірів шпонок не допускається.

Зображення шпонкових з'єднань. На рис. 247 наведено наочні зображення деталей, з яких складаються шпонкові з'єднання. Стрілками показано, як з'єднуються деталі.

З'єднання деталей призматичною шпонкою наведено на рис. 248. Щоб добре було видно розміщення шпонки, втулку показано у розрізі, а у вала видалено частину, яка затуляє шпонку. На поличках нанесено цифри. Вони відповідають номерам, які присвоєно деталям (рис. 247)

Креслення деталей, що входить до складу з'єднання, наведено на рис.  249, а складальне креслення — на рис.  250.

Зверніть увагу, що на складальному кресленні шпонку показано нерозсіченою. Так роблять тоді, коли січна площина проходить уздовж суцільної (непорожнистої) деталі.

На кресленні з'єднання призматичною шпонкою показують невеликий проміжок — зазор — між верхньою площиною шпонки і дном канавки у втулці.

З'єднання клиновою пігментною шпонками мало відрізняється   від   розглянутого.

При клиновій шпонці зазори розміщують по боках, при сегментній змінюється форма канавки на валу.

Штифтові з'єднання. Штифт — циліндричний стержень який використовується для з'єднання деталей. Найчастіше за допомогою штифтів здійснюється правильне взаємне встановлення деталей. На рис. 237 зображено штифт, який запобігає зміщенню деталей, скріплених гвинтом.

На рис. 254 показано з'єднання деталей штифтом.. Штифт (дет. 3) міститься в отворі, одночасно просвердленому в корпусі (дет. І) і валі (дет. 2). Зверніть увагу, що на складальних кресленнях штифти в розрізі показують, як і шпонки, нерозсіченими, якщо січна площина проходить уздовж них.Позначення штифта складається з його назви, розмірів і номера стандарту, наприклад: «Штифт циліндричний 5 X ЗО». Це означає, що циліндричний штифт має такі розміри: діаметр 5 мм, довжина ЗО мм.

Напис: Штифт конічний 10x70 означає, що менший діаметр конічного штифта 10 мм, а довжина 70 мм.

З'єднання штифтом іноді застосовують, щоб запобігти поздовжньому переміщенню деталей, з'єднаних шпонкою.

Болтове з'єднання. Деталі цього з'єднання — болт, гайку і шайбу — наведено на рис. 256. Болт — це стержень, який має головку на одному кінці і різьбу на другому. Нагвинчуючи  на  різьбу  гайку,   затискують  з'єднувані  деталі   між головкою болта і гайкою. Щоб запобігти пошкодженню деталей, під гайку підкладають шайбу — диск з циліндричним отвором у центрі. Розглянемо разом приклад визначення відносних розмірів для болтового з'єднання з різьбою М20 (d=20 мм).

Діаметр кола, описаного навколо шестикутника, D=2d (2X X 20=40 мм);

висота головки болта h=0,7d (0,7x20=14 мм);

довжина нарізної  частини  l0 ≈ 2d + 6 (2x20 + 6=46  мм);

висота гайки H=0,8d (0,8X 20=16 мм);

діаметр отвору під болт d= 1,1d (1,1X20 = 22 мм);

діаметр шайби D=2,2d (2,2X20=44 мм);

висота шайби S=0,15d (0,15x20=3 мм).

За цими розмірами креслять болтове з'єднання.

Шпилькове з'єднання. Деталі цього з'єднання: шпилька, гайка і шайба (рис. 259).

Шпилька — це стержень, що має різьбу на обох кінцях. Одним кінцем шпилька на всю довжину різьби вгвинчується .в глухий (ненаскрізний отвір) з різьбою в деталі 1. На другий кінець нагвинчують гайку, під яку підкладають шайбу. Так притискують одну до одної скріплювані деталі (дет. 1 і 2). Діаметр отвору в деталі 2 трохи більший за діаметр шпильки.

Щоб креслення шпилькового з'єднання, наведене на  рис. 261, ж, легше

було зрозуміти, його утворення показано за етапами.

Спочатку в деталі показано отвір під різьбу і над ним свердло (рис. 261, а), потім — отвір з різьбою і зверху мітчик, яким зроблено різьбу (рис. 261, б). На рис. 261, в над отвором показано шпильку. На рис. 261, г шпильку вкручено в отвір, а зверху зображено з'єднувану деталь, що має отвір, діаметр якого трохи більший за діаметр шпильки. На рис. 261, д деталь надіто на вільний кінець шпильки, зверху зображено шайбу. На рис. 261, є шайбу надіто на шпильку, вище зображено гайку. І, нарешті, на рис. 261, ж наведено завершене креслення шпилькового з'єднання.

Гайку і шайбу зображують спрощено, як і в болтовому з'єднанні, тобто без фасок. На шпильці фаски також не показують.

Лінію, що визначає межу різьби на нижньому кінці шпильки, завжди проводять на рівні поверхні деталі, в яку вкручено шпильку (дет. 1).

Подивіться уважно, як зображується стержень з різьбою, вкручений в отвір. Різьбу в отворі показують тільки там, де її не закриває кінець стержня (рис. 262, а).

Нижню частину глухого отвору показують незаповненою стержнем. Для наочності цю частину виділено на рис. 262, с синім кольором.

Суцільні товсті основні лінії, що відповідають зовнішньому діаметру різьби на стержні, переходять у суцільні тонкі лінії, які відповідають зовнішньому діаметру різьби в отворі. І, навпаки, суцільні тонкі лінії, котрі відповідають внутрішньому діаметру різьби на стержні, переходять у суцільні товсті основні лінії, що відповідають внутрішньому діаметру в отворі (рис. 261, ж).

На кінці отвору показують конічне заглиблення, утворене свердлом. Його креслять з кутом 120° при вершині, але розмір цього кута не наносять. Не допускайте помилки, де діаметр заглиблення більший за діаметр отвору, чого в дійсності не може бути.

Штриховку доводять до суцільної товстої лінії, а не до тонкої.

Відносні розміри для креслення шпилькового з'єднання ви будете підраховувати залежно від діаметра різьби за співвідношеннями, наведеними на рис. 261.

Запис «Шпилька М10х60» означає, що шпилька має метричну різьбу, діаметр її 10 мм, довжина 60 мм (до вгвинчуваного кінця).

Гвинтове з'єднання. У гвинтовому з'єднанні гайки немає. Гвинт, як і болт,— це стержень з головкою на одному кінці і з різьбою на другому. Гвинт загвинчується в отвір з різьбою однієї із з'єднуваних деталей. Друга деталь при­тискується до першої головкою гвинта (рис. 264).

Глухий отвір і нарізану частину гвинта креслять так само, як і в шпильковому з'єднанні. Тільки межа різьби на стержні проходить вище від лінії рознімання з'єднуваних деталей. Це дає можливість, якщо є потреба, докрутити гвинт.

З'єднання гвинтами різних типів показано на рис. 264. Якщо гвинти мають проріз (шліц) для захвату викруткою, цей проріз умовно зображують однією суцільною потовщеною лінією. На вигляді зверху її проводять під кутом 45 °.

Позначення гвинтів складається із слова  «гвинт», запису типу і зовнішнього діаметра різьби, довжини гвинта і номера стандарту. Запис «Гвинт М12X40» означає: гвинт з метричною різьбою, зовнішній діаметр різьби 12 мм, довжина гвинта дорівнює 40 мм.

5. Закріплення одержаних знань (узагальнення, фронтальне опитування):

1) Які існують з`єднання деталей?

2) Які основні з`єднання деталей?

3) Яка різьба є найбільш поширеною? Назвіть її параметри.

4) Як зображаються та позначаються різьби?

5) Розкрийте поняття взаємозамінності, її значення?

6.Практична робота.

На практичній роботі необхідно буде прочитати та виготовити креслення нижче наведеного з’єднання.

7.Підведення підсумків.

На сьогоднішньому уроці ми ознайомили учнів з кресленнями з`єднаних деталей, розглянули різьбові з`єднання, види з`єднань;

На основі аналізу роботи учнів вчитель виставляє і оголошує оцінки, відмічає кращих, їх успішність і наполегливість.

8. Домашнє завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №

Тема: Складальні креслення.

Мета:

1)ознайомлення учнів з принципами оформлення складальних креслень

з складальними кресленнями, розглянути читання складальних креслень;

2) виховувати працелюбність, культуру праці, бережливе ставлення до інструменту .

3)розвивати пам’ять, увагу, окомір.

Методичне забезпечення: схеми, плакати з прикладами пристроїв автоматичного контролю, підручник  А.Д. Ботвинников «Черчение».

Тип заняття: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

1.Організаційна частина.

Привітання з класом. Перевірка присутніх та їх готовність до уроку. Створення робочої атмосфери, перевірка робочих місць. Зосередження учнів на роботі яку плануємо провести.

2.Повідомлення теми та мети уроку.

Тема: Складальні креслення (записується на дошці).

Мета: Ознайомлення з принципами оформлення складальних креслень,

розглянути читання складальних креслень.

3.Перевірка раніше вивченого матеріалу (робота на картках):

1) Яка різьба найбільш поширена?

2) Як зображують різьбу на кресленнях?

3) Як зображається різьба на стержні та в отворі?

4) Як поділяються різьби залежно від профілю?

5) Що означає різьба М50х1,5?

4.Викладення нового матеріалус

Складальні одиниці та деталі — це різні види виробів. Діти, як ви гадаєте, що необхідно мати щоб виготовити виріб? Правильно, щоб виготовити виріб треба мати його креслення.

Креслення, які містять зображення виробів (приладів, машин і т. д.), що складаються з кількох деталей, і дані для їх складання (виготовлення) та контролю, називаються складальними.

На складальному кресленні виріб зображують у складено¬му вигляді з усіма деталями, які до нього входять.

На виробництві спочатку виготовляють кожну деталь за її кресленням. Потім з готових деталей за складальним крес¬ленням складають увесь виріб.

А зараз давайте розглянемо рис. 265. Що на ньому зображено? На ньому наведено наочне зображення кулачкового ме¬ханізму. Він призначений для того, щоб надавати зворотньо¬поступального руху штовхачу (дет. 6). Здійснюється це так. Обертання рукоятки (дет. 3) передається через валик (дет. 4) кулачку (дет. 5), який, маючи "овальну форму, рухає штовхач-. На рис. 266 наведено складальне креслення кулачкового ме¬ханізму.

Розглянемо, як відповісти на ці запитання, на конкретних прикладах. Як видно з рис. 266, складальні креслення мають такі самі зображення, як і креслення деталей: вигляди, роз¬різи, перерізи. Вигляди, як і на кресленнях деталей, розміщують у проекційному зв'язку. Крім основних виглядів, застосо¬вують додаткові й місцеві вигляди для кращого відображення форми деталей і характеру їх розташування у виробі.

Як ви бачите, на складальних кресленнях звичайно є розрізи і перерізи. Це допомагає виявити будову виро¬бу. Так, на рис. 266 у розрізі по¬казано кулачок (дет. 5). Місцеві розрізи виявляють способи з'єд¬нання штовхача (дет. 6) із стоя¬ком (дет. І), рукоятки (дет. 3) з ручкою (дет. 2) і валиком (дет. 4), а також валика з кулачком. Ви¬несений переріз пояснює форму стояка, який має ребро жорст¬кості.

Як і на кресленнях деталей, у правому нижньому куті скла¬дального креслення розміщують основний напис. У ньому зазна¬чають назву виробу та інші відо¬мості про нього.

Як же визначити за складальним кресленням назви деталей, що входять до складальної одиниці?

Специфікація. Складальне креслення розглядають разом із специфікацією. Як ви гадаєте, що це таке? Подумайте! Це таблиця, яка містить основні ві¬домості про деталі, що входять до виробу. Специфікацію ви¬конують на окремих аркушах формату А4. На навчальних кресленнях і на кресленнях формату А4 її розміщують над основним написом. На рис. 267 наведено основний напис і специфікацію для навчальних креслень. Рис. 266 та наступні мають такі специфікації.

У першій графі специфікації зазначають порядкові номери (позиції) деталей, з яких складається виріб. Номери запи¬сують зверху вниз. У другій графі записують назву деталі. Для стандартизованих деталей тут же записують і надане їм позначення. Наприклад, у поз. 7 на рис. 266 міститься запис «Гвинт М4ХІ0».

У третій графі зазначають кількість деталей, з яких скла¬дається виріб. У четверту графу ви записуватимете марку матеріалу, з якого виготовлено деталь (на виробничих крес¬леннях цієї графи немає).

Остання графа — «Примітка» — призначена для додат¬кових даних, не передбачених специфікацією. Наприклад, якщо деталь (поз. 7) придбано на іншому заводі, у цій графі записують «купована».

Номери позицій, надані деталі в специфікації, зазначають біля відповідних зображень на кресленні. їх наносять на поличках, від яких проводять похилу лінію-виноску, що за¬кінчується точкою на зображенні деталі. Полички і лінії-виноски проводять суцільними тонкими лініями.

Щоб знайти зображення деталі, визначають за специфі¬кацією її номер, відшукують його на кресленні і за кінцем лінії-виноски знаходять потрібне зображення.

Щоб легше було знаходити номери позицій на складаль¬ному кресленні, полички групуються у рядок (по горизонта¬лі) або в колонку (по вертикалі). Цифри, які показують но¬мери позицій, на шкільних навчальних кресленнях наносять на поличках у зростаючому порядку за годинниковою стріл¬кою або в протилежному напрямі (див. рис. 266). Один з ва¬ріантів розміщення виносок і цифр наведено на рис. 268, а. Перші шість позицій розміще¬ні в колонку, решта — у ря¬док. Позиції показують на то¬му вигляді або розрізі, де де¬таль   зображено   як   видиму.

Розрізи на складальних кресленнях. Як було сказано, складальне креслення кулачкового механізму (див. рис. 266) має розрізи.

Придивіться до штриховки. Із креслення видно, що сусідні деталі заштриховано в протилежні сторони. Те саме можна ба¬чити на рис. 258 і 261, де наведено зображення найпростіших з'єднань деталей. Це також приклади складальних креслень.

Для  чого  сусідні  деталі  заштриховано  в   різні  сторони?

Різний напрям штриховки на складальних кресленнях при виконанні розрізів полегшує читання креслень, даючи змогу відрізнити сусідні деталі за штриховкою.

Якщо в розріз потрапляють три деталі, що дотикаються, чи більше (рис. 270, г), то треба змінити відстань між лінія¬ми штриховки або зсунути їх. Більшу відстань залишають для більших деталей. Але запам'ятайте, що для всіх роз¬різів і перерізів певної деталі штриховка має нахил в один бік, з однаковими відстанями між штрихами (наприклад, дет. 1 на рис. 266).

Вузькі площі перерізу, ширина яких на кресленні дорів¬нює 2 мм або менше, показують зачорненими (див. рис. 270, г).

Деталі 2, 4, 6 і 7 кулачкового механізму (див. рис. 266) показано на кресленні нерозсіченими, хоч вони потрапили в площину розрізу. Це тому, що болти, гвинти, шпильки, заклепки, шпонки, осі й вали, які не мають порожнин, пока¬зують нерозсіченими і незаштрихованими тоді, коли січна площина напрямлена вздовж їхньої осі. Кульки завжди по¬казують нерозсіченими.

Якщо в подібних деталях є невелике заглиблення, то за¬стосовують місцевий розріз, як на рис. 266 (дет. 4). Тут місце¬вий розріз призначений для виявлення форми отвору з різь¬бою під гвинт.

Давайте разом подумаємоЯкщо суцільні деталі 2, 4, 6 і 7 на рис. 266 розсікти і заштрихувати, то визначити їхню форму буде важче. Скла¬дальне креслення стане менш зрозумілим.

Розміри на складальних кресленнях. Розміри окремих деталей на складальному кресленні не наносять (див. рис. 266). На такому кресленні наносять тільки розміри, потріб¬ні для правильного розміщення деталей однієї відносно одної у виробі, а також для встановлення складальної одиниці, наприклад  розміри,  що  визначають  відстань  між  центрами отворів під болти, якими з'єднують дві складальні одиниці (на рис. 266 це розміри 38 і 56). Крім того, наносять габарит¬ні (202... 217, 116 і 50 на рис. 266) і приєднувальні розміри. Більшість розмірів на складальних кресленнях — довід¬кові.

Читання складальних креслень

А як же виконується читання складальних креслень? Читати складальні креслення треба в певній послідовності за таким планом:

1. Визначити назву виробу. Знаючи назву виробу, яка за¬значається в основному написі, легше читати креслення. На¬приклад, назва «авторучка» або «лещата слюсарні» дає уяв¬лення не тільки про призначення, а й певною мірою про будову виробу.

2. Установити, які зображення (вигляди, розрізи, перерізи) наведено на кресленні. В результаті їх порівняння складаєть¬ся загальне уявлення про виріб.

3. Розібрати, користуючись специфікацією, зображення .кожної деталі. Для цього з'ясовують за специфікацією назву першої деталі й дані, що її стосуються. Знаходять зображен¬ня деталі за позначенням її позиції. Визначають форму деталі, порівнюючи всі зображення її, подані на кресленні. Так роблять послідовно з усіма деталями.

За назвою деталі можна швидше виділити її зображення на кресленні. Наприклад, прочитавши «болт», «штифт», «втул¬ка», «гайка», ви вже уявляєте їхню форму і як їх зображують на кресленні.

4. Визначити, як з'єднуються між собою деталі (за до¬помогою різьби, шпонки, штифта тощо). З'ясувати, як пере¬міщуються під час роботи рухомі частини виробу.

5. Знайти інші відомості, наведені на кресленні (розміри, технічні вимоги і т. д.).

5. Закріплення одержаних знань (фронтальне опитування, пояснення)

1)    Які креслення називаються складальними?

2)    Які правила розміщення виглядів на складальних кресленнях?

3)    Чи застосовують розміри і перерізи при виконанні складальних креслень?

4)    Де на кресленнях показують назви деталей, з яких складається виріб?

5)    Чи треба на складальних кресленнях показати всі розміри деталей, які має виріб?

6)Що означають цифри, які стоять на поличках ліній-виносок?

 6.  Практична робота (самостійна робота учнів)

На практичній роботі необхідно буде виконати читання складального креслення на рис.272.

7.Підведення підсумків

На сьогоднішньому уроці ми ознайомились з інструкціями щодо експлуатації побутових автоматичних пристроїв.

На основі аналізу роботи учнів вчитель виставляє і оголошує оцінки, відмічає кращих, їх успішність і наполегливість.

8.Домашнє завдання.

Домашнім завданням буде повторити самостійно сьогоднішню тему.

 

1

 

doc
Додано
12 січня 2018
Переглядів
1250
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку