Крим і кримські татари після депортації.

Крим і кримські татари після депортації. Підготувала вчитель історії: Нєдова В. В.

План. Становище кримських татар у місцях депортаціїКрим після депортації кримських татар. Кримськотатарський національний рух

Депортація кримськотатарського народу. Одним із найстрашніших злочинів радянської влади під час війни стала депортація кримськотатарського народу, який звинуватили в колабораціонізмі – співпраці з нацистами. Усього за три дні, з 18 по 20 травня 1944 року близько 200 тисяч кримських татар (кримців) вивезли товарними вагонами з Криму. Все майно, будинки, худобу, птицю відразу конфіскували на користь радянської держави.

Примусове переселення1 Депортація. Більшість примусово вивезених потрапили до Узбекистану і в сусідні з ним райони Казахстану й Таджикистану. Дорога зайняла приблизно два тижні. Під час переїзду від спраги й тифу гинули люди, переважно похилого віку і діти.2 Умови життя. Спеціальні переселенці – саме так називали депортованих – формально мали такі ж права, як інші громадяни СРСР. Але до них ставилися з підозрою, як до зрадників радянської батьківщини. Це були результати пропаганди, проведеної владою серед місцевого населення.3 Важка праця. Поселення, де мешкали кримські татари, були оточені воєнізованою охороною, блокпостами і огороджені колючим дротом. Тут виконували найважчу роботу: працювали на лісозаготівлях, у шахтах, обробляли бавовняні поля, зводили промислові об’єкти.

1. Куди вивезли більшість кримських татар з Кримського півострова?2. Якими були умови життя і праці у вигнанні?3. Що змінилося для кримських татар під час десталінізації?

відскануйте QR-код або зайдіть за покликанням https://cutt.ly/sw. F5r. Ibeта перегляньте виступ Джамали. Які емоції викликає у вас ця пісня?Чому, на вашу думку, пісня «1944» знайшла підтримку мільйонів слухачів?

Трагічні наслідки депортації1 Смертність. Це було незвично й важко для кримців, які раніше займалися переважно садівництвом і виноградарством. На роботу ходили під конвоєм. Жили в бараках, халупах, а то й просто неба. Продовольчий пайок видавали лише працездатним.2 Голод і хвороби. Його місячна норма складала 8 кг 200 г борошна і 2 кг крупи. Виснажлива праця, незвичний клімат, брак чистої води, голод й епідемії малярії, дизентерії, тифу – усе це спричинило зростання смертності серед кримських татар.3 Геноцид. За різними оцінками, лише протягом трьох років після переселення померли від 20 до 46% всіх примусово вивезених. 12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар геноцидом.

Відсутність підтримки. Критика Хрущова. На ХХ з’їзді КПРС Микита Хрущов вперше розкритикував масові депортації народів СРСР: калмиків, карачаївців, чеченців, інгушів, балкар. Але кримських татар у своїй доповіді він не згадав. Відсутність єдиної позиціїЦе не випадково, адже в керівництві СРСР не було єдиної узгодженої позиції щодо кримців. Тому в умовах десталінізації лише пом’якшено їхні умови життя. Обмеження свободи. У квітні 1956 року спецпоселення зняли з обліку, кримців звільнили з-під адміністративного нагляду, але звинувачення у державній зраді знято не було. Були видані засекречені постанови, які забороняли кримським татарам селитися в областях, близьких до Криму: Запорізькій, Херсонській.

Повернення на батьківщину. Право повернутися на історичну батьківщину кримські татари отримали лише в 1989 році. Кримський півострів, особливо його південна частина, після депортації корінних народів спорожнів. До прикладу, в Алуштинському районі залишилося 2600 мешканців, а в Балаклавському – лише 2200.

Русифікація Криму. Зміни назв. Радянська влада активно русифікувала Крим. У 1946 році півострів втратив автономний статус. Натомість створили Кримську область у складі Російської РФСР. Заборонили вписувати в паспорт кримськотатарську національність. Назви тисячі населених пунктів, гір і річок півострова, які мали кримськотатарське походження, замінили на російські назви. Знищення культури. До прикладу, село Улу-Узень перейменували в Генеральське, а Коктебель – в Планерське. Виняток склали лише Судак, Саки, Бахчисарай, Ішунь і Джанкой. Кримськотатарську мову вилучили з ужитку, заборонили будь-які публікації. Ця заборона діяла до 1957 року. Переписування історіїКримськотатарський народ втратив близько 25 млн книг, підручників, посібників, 861 школу, 263 клуби, фонди 180 бібліотек. Радянська влада знищувала пам’ятки культури, пов’язані з кримцями. Мечеті закривали або перетворювали на крамниці, гуртожитки, кінотеатри.

Передача Криму до складу України19 лютого 1954 року. Верховна Рада СРСР прийняла указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР»26 квітня 1954 року. Верховна Рада СРСР прийняла відповідний закон і затвердила зміни в конституціях РРФСР і УРСР щодо складу їхніх територій.

Відродження Криму. Відновлення економіки. З 1954 року сюди з України були спрямовані значні людські і матеріальні ресурси. Відтоді спостерігається «українізація» Криму. Завдяки важкій праці українців відбулося швидке піднесення всіх галузей виробництва, було відбудовано міста, зведено життєво важливі для Криму об’єкти. Нова інфраструктура. Коштом України збудовано житло, навчальні заклади, дитячі та спортивні табори, готелі, театри, автовокзали, пансіонати, лікувальні заклади, порти, водосховища. З 1959 року ввели в експлуатацію першу в Європі гірську міжміську тролейбусну лінію Сімферополь—Алушта—Ялта. Північнокримський канал. Найбільш знаковою подією в житті півострова стало відкриття в 1963 році першої черги Північнокримського каналу. Канал постачав прісну воду з Дніпра в Крим. Завдяки цьому відбулося стрімке піднесення сільського господарства, зокрема садівництва, сформувалося промислове ставкове рибництво.

Національний рух. Порушення режиму. Там, на чужині, кримські татари мріяли повернутися на свою історичну Батьківщину. Прагнення зберегти ідентичність, культуру, мову і багатовікові традиції надихали їх до боротьби. Вже в другій половині 1940-х років кримці вдавались до порушень режиму або й втечі зі спецпоселень. Звернення до влади. Піднесення кримськотатарського національного руху відбулося під час «відлиги». Кримці збирали підписи під листами з проханням про повернення на батьківщину. Було сформовано делегації до Москви для вручення звернень вищому партійному керівництву. Мітинги і демонстраціїОднією з форм боротьби за відновлення прав були мітинги й демонстрації. Інколи доводилося вдаватися до хитрощів: проводили такі заходи біля пам’ятників Леніну. Але учасників зібрань розганяли за допомогою пожежних машин, активістів арештовували.

Підпільні організаціїСоюз кримськотатарської молодіМолоді кримці гуртувалися в підпільні організації. Зокрема, у Ташкенті (Узбекистан) наприкінці 1961 року виник «Союз кримськотатарської молоді». Його лідери — Марат Омеров і Саїт-Амза Умеров – відразу потрапили під пильний нагляд КДБ. Арешт активістів. Невдовзі їх заарештували. На закритому судовому засіданні за створення «антирадянської організації та антирадянську агітацію» було винесено вирок: відповідно 4 і 3 роки у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Діяльність Союзу. Після арешту активістів Союз продовжував діяти й у середині 1960-х років нараховував 5 тисяч учасників. Молодіжна організація не була легальною, натомість мала низку осередків на підприємствах та у вишах. Метою діяльності Союзу було повернення на історичну батьківщину – Крим.

Домашнє завдання1. Поясніть значення поняття: спецпоселення.2. Висловіть аргументоване судження. Включення Криму до складу Української РСР — це примха Хрущова чи прагматичний розрахунок?3. Проаналізуйте діаграму. Про які зміни в соціальній структурі Криму вона свідчить? Чим це було спричинено? Підготуйте довідкову статтю до Енциклопедії «Населення Криму у XVIII –XXI століттях».