"Критерії ефективності та вибору форм роботи вчителем математики"
Критерії ефективності та вибору форм роботи вчителем математики
(5–7 класи НУШ):
У всіх країнах світу, які розвиваються, сьогодні робиться ставка на розумних, здібних, винахідливих людей, які можуть працювати у команді, приймати рішення і досягати поставленої мети. Тому сьогодні велику увагу приділяють рівню освітньої підготовки підростаючого покоління.
Проте не секрет, що інтерес до знань в учнів зникає. Традиційні методи навчання сьогодні не дають бажаних результатів. Тому мою увагу привернули пошук та використання таких методів, які б могли активізувати пізнавальну діяльність учнів, викликати інтерес до навчального матеріалу та бажання вдосконалювати свої знання та вміння.
Дати дітям якісні знання, навчитися ними користуватися у житті та самостійно їх здобувати, працювати у команді, приймати рішення – одне із головних завдань, над якими я працюю.
Реалізації цих завдань залежить від зацікавленості учнів предметом, їхнього бажання його вивчити.
Тому, готуючись до уроків, я ставлю перед собою такі актуальні питання:
Як зробити кожен урок цікавим?
Які педагогічні технології доцільно обрати?
Як сформувати креативну особистість?
Як розвивати творчі здібності учнів?
Як досягти творчої співпраці вчителя і учня?
Щоб зацікавити учнів, використовую різноманітні форми і методи навчання. Переконана, що лише тоді в учнів виникне бажання вчитися, коли вони будуть активними учасниками навчального процесу.
На мою думку, ефективність вибору форм навчання залежить від дотримання наступних критеріїв:
Критерії ефективності:
1. Досягнення освітніх результатів.
2. Мотивація учнів.
3. Збалансованість між теорією та практикою.
4. Індивідуалізація навчання.
5. Формування компетентностей.
6. Рефлексія та зворотний зв’язок.
Практика показує, що неможливо навчити учнів, коли вони не усвідомлюють, для чого вони йому потрібні. Тому щоразу, готуючись до уроків, велику увагу я приділяю мотивації пізнавальної діяльності учнів, продумую завдання, які були б для учнів зрозумілі та значущі. Адже тільки тоді, коли є мотив, буде бажання працювати.
При створенні мотиваційних моментів, я створюю проблемну ситуацію на уроці. Наприклад, при вивчені теми “Коло вписане в трикутник і описане навколо нього”
Розглядаємо задачу–загадку.
Три сусіда–мужика
(Федір, Яків і Лука),
Щоб завжди з водою жити,
Стали свій колодязь рити.
«Момент нам треба не впустити,
Довжину доріг зробити
Так, щоб однакова була,
Не велика, не мала,
Від колодязя до хати –
Кожен буде цьому радий!»
Поміркуй уважно сам,
Підкажи ти мужикам!
Завдання зводиться до того, щоб знайти таку точку, відстань від якої до трьох інших однакова. В кінці теми учні приходять до висновку , що це є центр вписаного кола в трикутник. вершини якого знаходяться у дворі наших персонажів.
Стимулює пізнавальну діяльність учнів такий вид діяльності, як актуалізація опорних знань, адже новий матеріал засвоюється краще, якщо асоціюється з вже набутими знаннями.
Можна провести етап актуалізації у вигляді математичної зарядки.
Заздалегідь готуються декілька картинок із найпростішими прикладами.
Приклади подаються з відповідями. Кожна вправа зарядки складається із двох рухів. Учитель по черзі показує класу картки, а учні у відповідь роблять певний рух. Наприклад: якщо відповідь правильна - руки вгору, неправильна - руки вперед. Зарядка може складатися із 2-3 вправ. Складання комплексів вправ можна доручити дітям.
«Взаємоопитування». По змісту домашнього завдання або раніше вивченого матеріалу з певної теми пропоную учням поставити один одному запитання.
«Запитання – відповідь». До дошки викликаю учня, який бажає отримати високий бал. Його завдання – дати відповіді на запитання однокласників по вивченій темі.
Гра «Кубик Блума» або “Колесо фортуни”. Учні відповідають на запитання з вивченої теми, підкинувши кубик або покрутивши колесо.
«Тести». Із кількох запропонованих мною варіантів відповідей, учні обирають один.
«Мікрофон». На поставлене запитання учні по черзі дають відповідь у мікрофон.(мікрофон може бути олівець, ручка)
«Незакінчене речення». Зачитую початок речення, а учні записують його продовження.
«Вірю – не вірю». На запитання, які починаються словами: чи вірите ви, що…, учні мають погодитись з цим твердженням або ні.
«Світлофор». Роздаю картки зеленого і червоного кольорів. Якщо під час опитування учні знають відповіді, піднімають зелену картку, не знають – червону.
«Знайди помилку». Зачитую приклад з помилками і пропоную учням їх виправити і аргументувати свою думку.
При поясненні нового матеріалу використовую прийом «Питання до змісту», де учні, слухаючи новий матеріал, складають ряд запитань до нього.
З метою навчити учнів самостійно працювати з книгою, використовую метод «Позначки». На полях сторінки книги, читаючи текст, учні олівцем позначають «+» - інформацію, яка відома для них, «-» - нову інформацію, «?»- незрозумілу інформацію, яка потребує додаткового пояснення. Або ж метод «Відкриття». Учні працюють в двійках. Кожна група опрацьовує свій теоретичний матеріал, потім діляться знаннями.
Під час повторення та узагальнення вивченого матеріалу використовую іншу форму інтерактивного навчання «Навчаючи — вчуся». Роздаю картки з питаннями теоретичного характеру, по одній на кожного учня. Протягом 1-2 хвилин учні читають питання на картці та продумують відповідь. Учні ходять по класу і знайомлять зі своєю інформацією інших однокласників. Учням дозволяю одночасно говорити тільки з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю думкою і самому отримати інформацію від іншого учня. Після того, як учні завершать дану вправу, пропоную їм розповісти, відтворити отриману інформацію. Аналізую та узагальнюю отримані знання учнів. На проведення таких вправ на уроці відводжу 10 хв.
Наприклад, при закріплені знань та формуванні вмінь учнів використовую такий вид діяльності, як “Ажурна плитка”. Так з теми «Додавання та віднімання раціональних дробів» об'єдную учнів у три групи. Кожна група отримує аркуш, на якому шість прикладів додавання та віднімання раціональних дробів. Кожен учень групи вибирає собі один приклад і розв’язує його. За кожен розв’язаний приклад група отримує по два бали. У кожній групі є учень-консультант. Він коригує роботу в групах та може консультувати інших членів групи. Після того, як всі приклади розв’язані кожною групою, розв’язання записують на дошці по одному, а всі інші записують у зошитах.
Перевірити рівень засвоєних знань учнів допомагають мені методи:
«Знайди пару». Одним учням роздаю картки із запитаннями, іншим – із відповідями. Потрібно об’єднати запитання із відповідями.
«Сам собі складаю запитання». Ця вправа дає можливість учням самостійно перевірити свої знання з теми уроку.
Метод «ПРЕС» застосовую тоді, коли учні повинні довести і обґрунтувати свою думку, відповідаючи на запитання:
- я вважаю,…;
- тому що…;
- наприклад…;
- отже… .
На уроках математики практикую «Випереджувальні завдання», які сприяють залученню учнів до самостійної роботи та розвивають уміння презентувати свої самостійно здобуті знання.
Спостерігаючи, з яким захопленням учні на перервах грають у комп’ютерні ігри, які хвилі позитивних емоцій вони викликають у них, я вирішила адаптувати технології комп’ютерної гри до навчального процесу.
Ігрові технології на платформах “Леарнінг”, “Матіфік”- роблять уроки не тільки цікавими та змістовними, вони допомагають створити неформальну атмосферу, дозволяють учням розкритися, реалізувати навички, отримані під час навчання, розвиватися, створюють конкуренцію, змушують дітей шукати різні шляхи розв’язання поставлених завдань.
Також, я у своїй роботі практикую метод проєктів. У роботі над проєктом виявляється максимальна самостійність учнів у формуванні мети і завдань, пошуку необхідної інформації, навичок дослідницької діяльності, розвивається творчість.
Якщо використовувати сучасні методи розумно, розвиваючий ефект навчання підвищиться, а спільна праця учнів та вчителя у пошуку істини створить масу позитивних вражень.
Критерії ефективності та вибору форм роботи вчителем математики
Виступ вчителя математики
Іванчук С.О.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку