КРІЗЬ ПРИЗМУ СТОЛІТТЯ

Крізь призму століття Я, сонцеві життя продавши за сто червінців божевілля, захоплений поганин завжди, поет весняного похмілля…

Поета народжує край його дитинства . Богдан-Ігор Антонич говорив про це так: «Проти розуму вірю, що місяць, який світить над моїм рідним селом в Горлицькому повіті, є інший від місяця з-над Парижа, Рима, Варшави чи Москви… Вірю в землю батьківську і в її поезію».

Такою землею для Антонича була Лемківщина Він народився в с. Новиця Горлицького повіту в родині священика 5 жовтня 1909 року. Справжнє прізвище батька було Василь Кіт; родина змінила прізвище перед народженням Ігоря.

Перші кроки у навчанні Початкову освіту майбутній поет здобував під наглядом приватної вчительки. Антонич почав писати вірші ще дитиною. Писав їх в середній школі, але тому, що школа була польська і він перебував тоді майже виключно в польському оточенні, його юнацькі твори були написані польською.

Навчання 1920-1928 років В цей період навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку. На цілу Лемківщину це була одинока гімназія, де вчили також і української мови.

Навчання у Львівському університеті Протягом 1928-1933 Антонич - студент Львівського університету Яна Казимира, де навчався на філософському факультеті (спеціальність - польська філологія).

Гурток студентів-україністів у Львові, червень 1931р. 2 ряд знизу, перший зліва — Б.І. Антонич, поряд — Ірина Пеленська, посередині — лектор О. Шемлей. Літературне та громадське життя поета Ще під час навчання в університеті Антонич пристрасно включився в літературне та громадське життя столиці Західної України. Був членом гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства «Прихильників освіти». Почав вивчати нюанси української мови, вчитуючись не тільки в словники та граматично-лінгвістичні підручники, але також у твори поетів Радянської України .

Перші вірші та публікації Перший свій вірш поет опублікував 1931 року у пластовому журналі «Вогні». Публікував сатиричні фейлетони та пародії . У журналі «Дажбог» вів літературну хроніку .

Проза та драматургія Залишилася незакінчена новела «Три мандоліни» та великий фрагмент повісті, що мала називатися «На другому березі». Склав лібретто до опери «Довбуш», яку мав написати Антін Рудницький.

Визнання критиків та популярність серед молоді Автор трьох поетичних книг — «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1936).

6 липня 1937 рік Помер поет-філософ на 28 році життя у львівській лікарні. Похований у Львові на Янівському цвинтарі.

Збірки, які побачили світ посмертно Дві збірки «Зелена євангелія» і «Ротації» побачили світ в 1938 році.

Знакова подія літературного та літературознавчого життя До "Повного зібрання творів" Б. І. Антонича увійшли: поетичні і прозові твори; поетичні переклади; лібрето опери «Довбуш» ; статті, листи ; неопубліковані раніше фрагменти; документи; нотатки Антонича, які мають велике значення для осмислення багатогранної особистості письменника.

Літературні премії імені Богдана-Ігоря Антонича   Нагорода, названа на честь відомого українського поета-новатора Богдана – Ігоря Антонича , вручається вже понад 10 років. Нині лауреатами цієї премії є троє майстрів пера. Диплом I ступеня за збірку "Лампадофор" отримав Назарій Назаров із Кіровограда. Дипломом II ступеня нагородили львів'янку Роксоляну Федину - за збірку «Дівчинка міжсезоння». Заохочувальний приз присуджено також львів'янці Наталі Матолінець за збірку "Усміхнені візерунки".

Вшанування пам’яті Меморіальна дошка,вста-новлена на батьківщині в селі Новиці (Польща).

Малий хрущ на дереві нашої національної поезії

ВИШНІ Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував "Шевченко”. Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й соловейка! Де вечори з Євангелії, де світанки, де небо сонцем привалило білі села, цвітуть натхненні вишні кучеряво й п'янко, як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.

ВЕСНА Росте Антонич, і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи. Ой, нахилися, нахилися тільки, почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, весно, не тривож! Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо, хто сипле листя - кусні скла на тебе? У решето ловити хочеш дощ? З всіх найдивніша мова гайова: в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі, на вільхах місяць розклюють зозулі, росте Антонич, і росте трава.

АВТОПОРТРЕТ «Я все паяний дітвак із сонцем у кишені» «Я закоханий в житті поганин» З першої книжки «Привітання життя» Червоні клени й клени срібні, над кленами весна і вітер. Дочасності красо незглибна, невже ж тобою не п'яніти? Я, сонцеві життя продавши за сто червінців божевілля, захоплений поганин завжди, поет весняного похмілля.

НАЗУСТРІЧ Росте хлоп'я, мов кущ малини, підкови на шляхах дзвенять. Ось ластівки в книжках пташиних записують початок дня. Запрягти сонце до теліги, назустріч виїду весні. Окриленим, хрещатим снігом співають в квітні юні дні.

ЗЕЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ Весна - неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село, в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл ясеновий, на столі слов'янський дзбан, у дзбані сонце. Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!

РІЗДВО Народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий. Ніч у сніговій завії крутиться довкола стріх. У долоні у Марії місяць - золотий горіх.

НА ШЛЯХУ Обплетений вітрами ранок шугне, мов циганя, з води і на піску кричить з нестями, обсмалений і молодий. Ріка зміяста з дном співучим, хвилясто хльостають вітри, і день ховає місяць в кручу, мов у кишеню гріш старий. Клюють ліщину співом коси, дзвенить, мов мідь, широкий шлях. Іде розсміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах.