Перші кроки у навчанні Початкову освіту майбутній поет здобував під наглядом приватної вчительки. Антонич почав писати вірші ще дитиною. Писав їх в середній школі, але тому, що школа була польська і він перебував тоді майже виключно в польському оточенні, його юнацькі твори були написані польською.
Гурток студентів-україністів у Львові, червень 1931р. 2 ряд знизу, перший зліва — Б.І. Антонич, поряд — Ірина Пеленська, посередині — лектор О. Шемлей. Літературне та громадське життя поета Ще під час навчання в університеті Антонич пристрасно включився в літературне та громадське життя столиці Західної України. Був членом гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства «Прихильників освіти». Почав вивчати нюанси української мови, вчитуючись не тільки в словники та граматично-лінгвістичні підручники, але також у твори поетів Радянської України .
Знакова подія літературного та літературознавчого життя До "Повного зібрання творів" Б. І. Антонича увійшли: поетичні і прозові твори; поетичні переклади; лібрето опери «Довбуш» ; статті, листи ; неопубліковані раніше фрагменти; документи; нотатки Антонича, які мають велике значення для осмислення багатогранної особистості письменника.
Літературні премії імені Богдана-Ігоря Антонича Нагорода, названа на честь відомого українського поета-новатора Богдана – Ігоря Антонича , вручається вже понад 10 років. Нині лауреатами цієї премії є троє майстрів пера. Диплом I ступеня за збірку "Лампадофор" отримав Назарій Назаров із Кіровограда. Дипломом II ступеня нагородили львів'янку Роксоляну Федину - за збірку «Дівчинка міжсезоння». Заохочувальний приз присуджено також львів'янці Наталі Матолінець за збірку "Усміхнені візерунки".
ВИШНІ Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував "Шевченко”. Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й соловейка! Де вечори з Євангелії, де світанки, де небо сонцем привалило білі села, цвітуть натхненні вишні кучеряво й п'янко, як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.
ВЕСНА Росте Антонич, і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи. Ой, нахилися, нахилися тільки, почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, весно, не тривож! Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо, хто сипле листя - кусні скла на тебе? У решето ловити хочеш дощ? З всіх найдивніша мова гайова: в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі, на вільхах місяць розклюють зозулі, росте Антонич, і росте трава.
АВТОПОРТРЕТ «Я все паяний дітвак із сонцем у кишені» «Я закоханий в житті поганин» З першої книжки «Привітання життя» Червоні клени й клени срібні, над кленами весна і вітер. Дочасності красо незглибна, невже ж тобою не п'яніти? Я, сонцеві життя продавши за сто червінців божевілля, захоплений поганин завжди, поет весняного похмілля.
НА ШЛЯХУ Обплетений вітрами ранок шугне, мов циганя, з води і на піску кричить з нестями, обсмалений і молодий. Ріка зміяста з дном співучим, хвилясто хльостають вітри, і день ховає місяць в кручу, мов у кишеню гріш старий. Клюють ліщину співом коси, дзвенить, мов мідь, широкий шлях. Іде розсміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах.