Презентація "Участь українських письменників у Другій світовій війні. Олександр Довженко.Трагічна творча біографія митця "

Участь українських письменників у Другій світовій війні. Олександр Довженко. Трагічна творча біографія митця

Метапредметні: уміння працювати з джерелами, систематизувати зібраний матеріал, вміння виступати перед аудиторією; ключові: уміння удосконалювати навички ідейно-художнього аналізу творів, розвивати аналітичне мислення, навички пізнавальної діяльності; комунікативну: вміння аргументовано висловлювати власні думки; загальнокультурну: виховання інтересу до особистості та творчості О. П. Довженка, почуття любові до Батьківщини, життєстверджувальне світосприйняття; естетичну: усвідомлення того, що оптимізм і життєствердження — важливі духовні цінності життя людини.

Епіграф. Вiйну називають мистецтвом. Вона таке ж мистецтво, як шизофренія або чума. О. П. Довженко

План уроку. Участь українських письменників у Другій світовій війні.2. Активізація патріотичної тематики, героїчного пафосу, посилення філософічності в літературі цього періоду.3. Засилля соцреалізму в мистецтві повоєнного періоду.

План уроку4. Життєвий шлях Олександра Довженка.5. Трагічна творча біографія митця: - Відомий у світі кінорежисер, засновник поетичного кіно. - Романтичне світобачення. - Довженко-художник. - Довженко-прозаїк.6. Вшанування пам’яті Олександра Довженка.

Україна під час Другої світової війни була ареною ідеологічної боротьби двох ворожих сил – комуністичного та німецько-фашистського режимів. З обох боків велася активна боротьба за вплив на свідомість українців. Однією з провідних у ці роки стала публіцистика як найдієвіший засіб впливу на читачів. Літератори, що опинилися на підконтрольній гітлерівцям території України, на початку війни хотіли використати німецьку окупацію в національно-визвольній боротьбі проти комуністичного режиму.

Вони почали організовувати незалежні українські газети й журнали культурно-просвітницької тематики.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Місцевість. Газета, журнал , часопис. Письменниким. Харківгазета “Нова Україна”Іван Багряний, Юрій Шевельов. Волиньчасопис “Волинь”Улас Самчукм. Київчасописи “Українське слово”, “Литаври”Олена Теліга, Олег Ольжичм. Львівчасописи “Сурма”, “Українські вісті”Активними учасниками ідеологічного фронту були українські радянські письменники. Митці старшого покоління змушені були евакуюватися на схід Росії, в Уфу, і працювати в тилу (П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, В. Сосюра та інші). Майже третина літераторів Спілки письменників України воювали в армії, у підпіллі та партизанських загонах, працювали кореспондентами фронтових газет (О. Довженко, І. Нехода, Л. Дмитерко, П. Воронько та інші)

В умовах підпілля ОУН-УПА друкувала видання «Ідея й чин», «Повстанець», «До зброї», «Самостійність», «За Волю України», інформаційні бюлетені. У них висвітлювалися питання визвольної боротьби УПА, розкривалася сутність антиукраїнської політики комуністів на теренах Західної України, публікувалися статті про справжні причини Голодомору 1932–1933 рр., про звірства органів НКВС.

Водночас на окуповану територію України закидали агітаційні друковані видання, підготовлені політуправліннями радянських фронтів. Їхнє завдання — мобілізація українського народу на боротьбу проти німецької влади, виховання патріотизму, антигітлерівська агітація. Публіцистика воєнного періоду позначалася активністю, закличністю, актуальністю, була пройнята вірою в перемогу і водночас виконувала роль інформаційно-літописну.

Популярними жанрами публіцистики стали нарис, стаття, репортаж, фейлетон, памфлет. Першими відреагували на трагічні воєнні події поети. Уже 23–24 червня 1941 р. на газетних шпальтах з’являються передові статті та ліричні твори видатних українських поетів, які закликають об’єднати сили в боротьбі з ворогом. Такі жанри поезії, як вірш, пісня, марш, послання, дозволяють швидко й оперативно реагувати на події, викликати емоційний відгук у читачів. Лірика передусім стає закличною, бойовою, вона виховує патріотизм, підносить силу духу. Головна тема — радянська батьківщина. З надзвичайною силою література воєнних років піднесла образ матері, поєднавши в ньому й пафос жінки-матері з її вболіваннями за долю дітей, і пафос матері-України, яка знемагає в жорстокій війні.

Згодом з’являтимуться й ліро-епічні та епічні твори — поеми, балади, новели, оповідання, повісті, у повоєнний період — романи, які осмислюватимуть події війни ширше. Однак варто зазначити, що завданням української радянської літератури цього періоду було обслуговувати ідеологію, а не писати правду, тому вона була тенденційною та однобокою.

Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Олександр Довженко. Американський актор і режисер Чарлі Чаплін сказав про нього: «Слов'янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця, мислителя і поета —Олександра Довженка».

Навчався в Сосницькій школі, закінчив Глухівський учительський інститут, працював кілька років учителем у Житомирі, згодом вступив до Комерційного інституту в Києві. У столиці О. Довженко з усією пристрастю віддається громадській роботі, долучається до політичної діяльності.

Революцію 1917–1920-х рр. він зустрів з ентузіазмом, вітав історичний шанс народу побудувати свою державність. Радів, що буде «земля в селян, фабрики в робітників, школи в учителів, лікарні в лікарів, Україна в українців, Росія в росіян». Під час збройного конфлікту між більшовицькою Росією та УНР в 1918 р. він воює проти більшовиків на боці військ Петлюри. В 1919 р. Олександр Довженко потрапив у полон до більшовиків та був засуджений до страти, і лише випадок врятував його від розстрілу. У 1921 р.він виїжджає на дипломатичну службу до Варшави, а згодом працює в Берліні. За кордоном вивчає європейське мистецтво.

А коли повертається в 1923 р. на Батьківщину, застає вже іншу Україну — більшовицьку. Він мешкає в Харкові, працює художником-ілюстратором і карикатуристом у газеті «Вісті». Митець, чий світогляд був сформований у роки українських визвольних змагань, входить у коло близької йому за духом творчої інтелігенції національного спрямування. Це був натхненний час, коли дебютують Микола Хвильовий, Ю. Яновський, М. Куліш, Л. Курбас, М. Йогансен, ще не був розтоптаний талант В. Сосюри й П. Тичини. У середовищі митців українського відродження 1920–1930-х рр. зароджується й талант О. Довженка.

Сашко, як він підписував свої малюнки, повний творчих планів. Хоч і не був письменником, стає членом літературного угруповання ВАПЛІТЕ, позаяк йому були близькі філософські й мистецькі погляди ваплітян, їхня філософія романтики вітаїзму. Водночас він захоплюється «великим німим» — кінематографом, тому 1926 р. переїжджає до Одеси та влаштовується працювати на місцеву кінофабрику. Тут він знімає свої перші учнівські фільми «Вася-реформатор», «Ягідка кохання» та « Сумка дипкур’єра».

Наприкінці 1920-х рр. у СРСР дедалі чіткіше увиразнюються обриси тоталітарного режиму. Олександр Довженко, у біографії якого були жовто-блакитні сторінки, розуміє, що реабілітуватися необхідно творчістю. Молодий режисер знімає фільми «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Як справжній митець, він зумів за кон’юнктурними революційними темами заховати глибинні смисли про безсмертя українського народу, його потужну духовну силу. Цими фільмами Олександр Довженко на багато десятиліть випередив російський і навіть світовий кінематограф.

Аби зрозуміти його феномен як режисера, варто лише зазначити, що багато художніх прийомів, які О. Довженко застосував, згодом неодноразово використовував світовий кінематограф 1930–1960-х рр., а мистецтвознавці вважають його предтечею італійського неореалізму. На думку літературознавця Юрія Лавріненка, Олександр Довженко та представники доби «розстріляного відродження» «відвернули своїми мистецькими подвигами культурну смерть України, що її заготовила була комуністична реставрація російського імперіялізму». У СРСР фільми «Звенигора», «Арсенал», «Земля» потрапили під шквал критики, що поставило під загрозу подальшу творчість митця. Аби «відкупитися», він знімає картину про індустріалізацію «Іван» (1932), але дамоклів меч уже висів над його головою. У 1933 р., дізнавшись про можливий арешт, режисер переїжджає з Києва до Москви, і йому влаштовують зустріч зі Сталіним. «Вождь народів» вирішив «помилувати» режисера, адже розумів, що СРСР необхідні талановиті митці, які її представлятимуть у світі. Але, як Мефістофель у Фауста, забирає його душу — творчу свободу.

Наступні 22 роки свого життя О. Довженко поставив усього три фільми — «Аероград» (1935), «Щорс» (1936–1937) і «Мічурін» (1948). Жодна з цих робіт не перевершила попередніх здобутків режисера, стала ідеологічною кон’юнктурою. Своєрідний ренесанс митця пов’язаний із Другою світовою війною. Уже 23 червня 1941 р. Олександр Довженко пише полум’яну статтю «До зброї!», яку тиражує більшість видань, згодом — низку статей. Він працює фронтовим кореспондентом і режисером. У 1943 р. митець створює документальний фільм «За нашу Радянську Україну», в 1945 р. — «Перемога на Правобережній Україні». Навіть у них він виявив себе новатором: О. Довженко перший у кінодокументалістиці того часу використав прийом «врізки» у фільм кадрів із ворожих стрічок. Євген Сверстюк писав: «В Европi, де фiлософсько-естетична культура, сама по собі культура форми була висока, фільми Довженка стали подією в мистецькому житті. Він увійшов до числа десяти найбільших режисерів усіх часів і народів».

“Україна в огні”

Прокоментуйте слова німецького офіцера Еріха фон Крауза про український народ: «У цього народу є нічим і ніколи не прикрита аиллесова п'ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту... Ти знаєш, вони не вивчають Історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п'ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім'ї, дружби! У них від слова "нація" остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників... От ключ од скриньки, де схована їхня загибель. Нам ні до чого знищувати їх усіх. Ти знаєш, якщо ми з тобою будемо розумні, вони самі знищать один одного».

Олександр Довженко був кінорежисером, сценаристом, письменником, художником, публіцистом водночас, працював у різних видах мистецтва. Художні й документальні фільми, кіносценарії, кіноповісті, драми, оповідання, публіцистичні статті —ось його творчий доробок. Він був дитям своєї епохи. Ідея змінити, оновити світ, зробити його кращим, очистити й заквітчати стала провідною в усіх Довженкових творах, фільмах і кіноповістях.

Як бачимо, Олександр Довженко за типом світобачення романтик. Очікуване, бажане, витворене уявою бачиться йому як існуюче. О. Довженко всіляко намагався зберегти себе, алегоричними, мистецькими засобами пробував донести людям болючу правду. Все життя його було постійним протиборством. В української художниці Алли Горської є прекрасний портрет О. Довженка: розполовинене обличчя (темний і світлий бік), що його митець охопив руками. Цей портрет дуже точно передає трагедію великого художника.

Цитати й афоризми Олександра Довженка- Боже мiй, скiльки нещастя народу принесли нашi тупоголовi воєначальники i скiльки ще принесуть !.. Що їм до народу?Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий – зорі. Що кому.- Дитинство дивується. Молодiсть обурюється. Тiльки лiта дають нам мирну рiвновагу i байдужiсть.

- Життя таке коротке. Поспішайте творити добро.- І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина. Лише сильним дано право на безсмертя.- Людська душа – це чаша для горя. Коли чаша повна, скільки не лий уже, більше не вміститься.

Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.- Сучасне – завжди на дорозі з минулого в майбутнє. Таке ось каліцтво: голова з вищою освітою, серце з нижчою, а шлунок темний і потребує много харчу і напоїв.- Якщо ти за все життя не посадив жодного дерева – плати за чисте повітря.

Вшанування пам’яті О. П. Довженка. З 1957 року Київська кіностудія носить ім'я Довженка, у 1972-му було затверджено Золоту медаль ім. Довженка «За найкращий військово-патріотичний фільм», у 1960 році створено музей Довженка у батьківській хаті, попри те, що в Україні Довженко був персона нон-грата. Ще за два роки скульптор Анатолій Фуженко змушений був подарувати садибі пам'ятник (художня рада боялася Довженка навіть у бронзі, тому офіційно скульптуру не затвердила), отже існує лише один пам'ятник, та й то не офіційний.

Перші значні кроки по збереженню і вшануванню пам'яті видатного українця були зроблені із здобуттям незалежності України, проте і досі цього вкрай мало, а його співітчизники не мають вільної можливості побачити фільми Довженка. 10 вересня — день народження Олександра Довженка — святкується в Україні як День кіно. В цей же день з 1994 року за указом Президента України вручається державна премія в галузі кінематографа імені О. Довженка. У 1994 році було створено «Національний центр Олександра Довженка», робота якого зосереджена на двох основних напрямках: збирання та збереження фільмів (передусім національного кіно) та поширення кінострічок (в першу чергу українських), їхня популяризація серед населення. У 2006 році центр завершив роботу над виданням фільмів Довженка у форматі DVD, але унікальне видання розповсюджене лише в консульствах та посольствах як подарунок. В той же час, за кордоном, фільми Довженка на DVD вже давно в вільному продажу.

З 5 липня 2004 року Національний банк України ввів у обіг ювілейну монету у 2 гривні, присвячену 110-річчю від дня народження Довженка. Один з банків у м. Києві планує відкрити пам'ятник Довженку до наступного ювілею. Нарешті у листопаді 2006 року указом Президента України започатковано програму дій щодо вшанування пам'яті Олександра Довженка.

Які події у життєвій долі митця ви назвали б визначальними для становлення його романтичного світовідчування? В чому проявляється це світовідчування?

Поясніть творчий шлях О. Довженка від художника й кінорежисера до письменника.- У чому трагедія творчої долі О. П. Довженка?Які факти із життя митця вас найбільше вразили?- Який із афоризмів письменника візьмете із собою в доросле життя?

Домашнє завдання. Опрацювати сторінки підручника 163-169, ознайомитися із “Щоденником” (період війни). Повторити творчість Ю. Яновського. Коли О. Довженка ховали, друзі поклали йому в труну яблука. Чому? Аби відповісти на це запитання, перегляньте в мережі Інтернет кінострічку «Земля» та прочитайте історію Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.