КРИЗА ДИТЯЧОЇ ОБДАРОВАНОСТІ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇЇ ПОДОЛАННЯ

Про матеріал

Діти, що з раннього дитинства демонстрували незвичні для свого віку здібності, завжди викликали неабиякий інтерес. Проблемою сучасного соціуму є те, що дорослі, забуваючи про важливість всебічного розвитку маленької особистості, на жаль, починають реалізовувати власний потенціал за рахунок таланту дитини. Або, в кращому випадку, зосереджують свою увагу на окремих здібностях, забуваючи про інші сторони особистості, що викликає дисгармонію в психологічному розвитку дитини. Тому дослідження кризи дитячої обдарованості та пошук шляхів її оптимізації є актуальним для психологічної науки і практики.

Перегляд файлу

КРИЗА ДИТЯЧОЇ ОБДАРОВАНОСТІ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇЇ ПОДОЛАННЯ

Діти, що з раннього дитинства демонстрували незвичні для свого віку здібності, завжди викликали неабиякий інтерес. Проблемою сучасного соціуму є те, що дорослі, забуваючи про важливість всебічного розвитку маленької особистості, на жаль, починають реалізовувати власний потенціал за рахунок таланту дитини. Або, в кращому випадку, зосереджують свою увагу на окремих здібностях, забуваючи про інші сторони особистості, що викликає дисгармонію в психологічному розвитку дитини. Тому дослідження кризи дитячої обдарованості та пошук шляхів її оптимізації є актуальним для психологічної науки і практики.

Дитяча обдарованість стала науковим феноменом ХХІ століття. Значну увагу визначенню сутності цього психологічного феномена, особливостям його прояву у дітей та підлітків, в тому числі – і кризовому, приділили такі науковці, як А. В. Афоніна, В. Г. Барвенко, Г. В. Бурменська, О. І. Горбунова, Н. С. Лейтес, М. В. Слуцький та ін.

Аналізуючи теоретико-емпіричні джерела з даної проблематики, ми дійшли висновку, що для дитини травмою стає ситуація втрати, затухання обдарованості. Дослідники в цьому випадку користуються терміном «криза обдарованості». Вона проявляється в тому, що дитина, яка демонструвала незвичайні здібності, що відрізнялися новаторством, креативністю та оригінальністю, раптово перестає це робити. Г. В. Бурменська, Н. С. Лейтес зазначають, що у переважній більшості випадків це відбувається, коли педагоги і батьки починають нещадно експлуатувати обдарованість. Наприклад, постійно посилаючи дитину на олімпіади, конкурси, конференції, фестивалі. А. В. Афоніна, В. Г. Барвенко, О. І. Горбунова також зазначають, що виснажують обдарованість завищені очікування і надії дорослих. Дитина починає переживати, що не виправдовує очікувань, їй важко прийняти себе «звичайною», а дорослі, замість того, щоб підтримати в цій не простій ситуації, не приділяють належної уваги цьому питанню, втрачають інтерес до неї.

Симптоми кризи обдарованості проявляються в наступному:

  1.         Зниження творчої активності: дитина перестає відтворювати свою індивідуальність в об’єктах власної творчої діяльності (криза креативності );
  2.         Зниження інтелектуальної активності, що супроводжується  зменшенням або зникненням продуктивності роботи (криза інтелектуальності);
  3.         Зниження або втрата інтересу щодо результату своєї роботи (криза мотивації ).

Потрібно врахувати, що всі вказані прояви кризи обдарованості посилюються в підлітковому віці. Вікова криза також не минає обдарованих дітей. Підліток з характерними ознаками кризи обдарованості може замкнутися в собі для того, щоб відбулися необхідні внутрішні метаморфози по її подоланню. Тривалість цього періоду залежить від ситуації, реакцій оточення, перш за все – найближчого, а також – особистісних особливостей обдарованої молодої людини. Криза обдарованості може тривати від 2-3-х місяців у одних до декількох років у інших особистостей. А може виявитися й так, що її відлуння супроводжуватиме людину все життя. Тому дорослим, які знаходяться поруч з обдарованою дитиною, перш за все батькам та вчителям, необхідно бути уважними, і володіти необхідною інформацією, щоб не допустити помилок у розвитку особистості і творчої активності обдарованої дитини.

Рекомендації батькам та педагогам щодо оптимізації перебігу кризи обдарованості у дітей та підлітків:

  1.         Поважати право на власну думку, підтримувати довіру до життєвого досвіду дитини. Не допускати порівняння дитини з іншими дітьми або висунення еталонів поведінки, стандартів особистості, зразків у творчій діяльності, що викликає у неї внутрішній протест.
  2.         Не допускати надання повної свободи творчості, навіть поодиноких випадків, коли установка «Роби, що хочеш» призводить до того, що дитина губиться сама у собі.
  3.         Вважати неприпустимими будь-які маніпуляції обдарованістю дитини; враховувати, що обдарованості притаманні періоди спаду, спокою і підсилення.
  4.         Підтримувати у взаємодії атмосферу любові, свободи та поваги. Дефіцит цих почуттів в першу чергу сприяє виникненню та підсиленню кризи обдарованості.
  5.         У взаємодії керуватися тезою: дитина повинна бути суб'єктом власної праці, їй потрібно пропонувати, а не нав’язувати вид реалізації таланту.
  6.         Усіляко сприяти тому, щоб обдарована дитина самотужки накопичувала свій інтелектуальний та життєвий досвід, всебічно розвивалася. З цією метою моделювати ситуації відкритості, незакінченості, заохочувати дітей та підлітків до самостійного пошуку вирішення проблем, знаходити кілька варіантів вирішення.

Не дивлячись на те, що обдаровані діти – порівняно невелика частина нашого суспільства, необхідно забезпечити можливості розвитку їх талантів, так як саме від них залежить майбутнє України. Потрібно бути готовими до того, що на розкриття потенціалу обдарованої дитини потрібний час і терпіння. Не треба силоміць насаджувати дитині своє бачення розвитку здібностей, вимагати лише високих досягнень. Підтримка, належна увага, адекватні вимоги до можливостей обдарованих дітей дозволять перебороти кризу та в повній мірі розвинути їх здібності.

doc
Додано
14 січня 2019
Переглядів
911
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку