Мета: створити умови для розуміння учнями кризових явищ в Римській імперії у ІІІ – на початку IV ст.; розповісти про періоди правління «сенатських» та «солдатських» імператорів; розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.
Очікувані результати
1. Учні зможуть ознайомитися з проявами кризи в Римській імперії.
2. Скласти уявлення про особливості політичного життя імперії в цей період.
3. Характеризувати реформи імператорів Діоклетіана і Константина.
План.
1. Криза Римської імперії.
2. «Солдатські» та «сенатські» імператори
3. Реформи Діоклетіана та Константина.
Інструкція для учнів
1. Ознайомтесь з темою, основними питаннями та інформацією до уроку, переглянувши презентацію.
2. Під час опрацювання матеріалу презентації, підручника – заповніть таблицю «Реформи імператорів Діоклетіана та Константина» (зразок таблиці – презентація слайд 16)
3. Перегляньте відео: https://www.youtube.com/watch?v=0cCejtyZ5ks&feature=emb_logo
4. Прочитайте §52підручника.
5. Дайте усно відповіді на питання:
1. Назвіть причини економічної кризи II—III ст. 2. Хто такі колони? Чим вони відрізняються від рабів із халупами? 3. Розкрийте поняття люмпен-пролетарі. 4. Що таке правління «солдатських» імператорів? 5. Які із заходів Діоклетіана продовжили життя імперії?
6. Чому Діоклетіан переслідував християн?
7. Що запозичив у свого попередника імператор Константин?
8. Чому імператор Константин отримав прізвисько Великий?
6. Виконайте інтерактивну онлайн-вправу https://learningapps.org/display?v=php0qhnb521
В господарстві імперії розпочалася криза. Криза – складне становище, загострення суперечностей. Скарбниця держави спорожніла через витрати на величезну армію та розкіш імператорського двору. Почалося знецінення грошей – інфляція. Інфляція – надмірне збільшення кількості грошей і швидке їх знецінення. Срібні гроші замінювалися мідними. Які історичні події зашифровано у хмаринці слів?
Основою економіки Римської імперії була рабська праця. З припиненням загарбницьких воєн Рим уже не отримував невільників. Тому рабів примушували працювати все більше, але раби не могли забезпечити подальшого зростання продуктивності праці. Єдиними засобом порятунку було використання праці вільних найманих виробників і середніх землевласників.
Більшість із них розорилася й втратила землю, перетворившись на люмпен-пролетаріат. Тільки в одному Римі в ІІ ст. н.е жило близько 200 тис. пролетарів. Держава утримувала велику кількість цих нероб, їм щодня роздавали їжу, а іноді й гроші. Вони бажали тільки «хліба та видовищ» – це гасло стало правилом їхнього життя.
З ІІІ ст. власники великих земельних маєтків відмовилися від використання рабської праці. Рабовласники надавали рабам ділянку землі та дозволяли мати сім’ю, будинок, власне невеличке господарство. За це колишній раб мав сплачувати власникові орендну плату за користування ділянкою та віддавати певну частку від урожаю. Таких рабів називали рабами з хатинами.
2. «Солдатські» та «сенатські» імператори. У ІІІ ст. Римська держава потерпала від кризи у владі. Римські імператори дедалі менше залишалися на престолі, багатьох із них убивали під час змов. Імператорів, яких обирав сенат, називали «сенатськими». Імператорів, яких поставили до влади легіонери, називали «солдатськими». Якщо протягом ІІ ст. н. е. правило дев'ять імператорів, то ІІІ ст. н. е їх стало понад 40.
Цезар Бассіан Каракала (211-217)Після смерті батька в 211 р н. е. Каракалла відразу ж убив свого молодшого брата, який повинен був стати його співправителем. Правління його було жорстоким. Дарував права громадянства жителям римських провінцій. Провів грошову реформу. Розбудовував дороги. У 212 – 216 рр. були збудовані громадські лазні – “терми Каракалли”. Його убив командир особистої охорони – Марк Макрин.
На своїх бенкетах і під час ігор Елагабал з величезним задоволенням розігрував «подарунки» серед населення. В один день це міг бути прекрасний шматок стейка, в інший день - мертва собака або сотні золотих монет. Імператора тішило те, як люди б'ються за ці дари. Часом він подавав до столу "страви" з воску, дерева, каменю або мармуру. А випадок, коли під час бенкету гості мало не задихнулися під валом пелюсток троянд, став сюжетом для багатьох художників. Це цікаво!
3. Реформи Діоклетіана та Константина. Переглянувши відеоматеріал https://www.youtube.com/watch?v=0c. Cejty. Z5ks&feature=emb_logoта опрацювавши презентацію слайди 17 – 24, необхідно заповнити таблицю: «Реформи імператорів Діоклетіана та Константина»{5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}Питання для порівняння. Діоклетіан. Константин. Роки правління Організація управління імперією Адміністративно-територіальна реформа. Військова реформа. Фінансова реформа. Ставлення до християнства
Діоклетіан (284-305)У 284 р. легіонери проголосили імператором Діоклетіана. Він походив із сім’ї колишніх рабів. Вступивши до армії простим легіонером, він, завдяки своїм здібностям, швидко досяг найвищих чинів. Цього бувалого воїна й жорстокого політика підтримали і Сенат, і легіони.
У 286 р. н. е. імперію було поділено між двома співправителями: Діоклетіан керував східними провінціями імперії, його резиденцією було місто Нікомедія, а його співправитель Максиміан – західними провінціями з резиденції у Медіолані. У 293 р. н. е. систему подвійного співправління було перетворено на тетрархію (у перекладі «влада чотирьох»), в основі якої було висування людей на вищі посади за їх заслуги. Сам Діоклетіан став носієм титулу «домінус» (пан), а створену ним систему називали домінатом. Давні провінції було поділено на дрібніші частини, й відтепер у Римській імперії стало близько 100 нових провінцій.
Діоклетіан поділив римську армію на дві частини:• регулярні пересувні війська, які перебували при кожному з чотирьох тетрархів і складалися частково з піхотинців, а в основному з міцної кавалерії;• прикордонні й берегові війська. Намісників провінцій було позбавлено військової влади. Військову службу на добровільних засадах було ліквідовано. Загальна кількість армії досягла 1 млн. осіб. Керували легіонами лише професійні військові. У 301 р. Діоклетіан, прагнучи зупинити зростання цін, видав закон про максимальні ціни, згідно з якими встановлювалися фіксовані межові ціни на продукти харчування, послуги, предмети першої необхідності. За перевищування цін або приховування товарів запроваджувалася смертна кара. Установлювалася також єдина по всій імперії заробітна плата для робітників, ремісників і державних службовців. Діоклетіан спробував нормалізувати грошовий обіг, припинити випуск низькопробної монети. Із 294 р. розпочалося карбування нових золотих, а через деякий час і срібних монет. .
У 305 р. Діоклетіан ухвалив украй незвичайнише рішення не тільки для римських імператорів, а й монархів загалом: він добровільно залишив трон і поїхав з Риму до рідної Далмації. Тут за його наказом був побудований грандіозний, добре укріплений палац-фортеця, в якому колишній правитель Римської імперії прожив останні роки життя (305-308 рр.), оточивши себе нечуваною розкішшю. Це цікаво! Поміркуйте, чим можна пояснити відмову імператора від влади? Як цей вчинок характеризує його як особистість?Палац-фортеця Діоклетіана (реконструкція (а); сучасний вигляд (б))
Певний час імператор не мав постійної резиденції. На місці грецької колонії Візантії, що розташовувалася на європейському березі протоки Боспор, Константин наказав збудувати нову столицю, яку було названо на честь імператора Константинополем (сучасне місто Стамбул). Саме тут перехрещувались торгові шляхи: сухопутний — з Азії в Європу та морський — із Чорного моря в Середземне. У 330 р. Константинополь був урочисто проголошений столицею і незабаром став найбільшим містом імперії. Він відновив одноосібне правління імператора. Знецінені срібні гроші Константин замінив золотою монетою - солід. Фінансова система держави значно поліпшилася, що сприяло пожвавленню торгівлі, зміцненню економіки.
За реформами Константина селянин і ремісник мали постійно проживати на одному місці. Щоб поліпшити контроль за сплатою податків, він видав укази, за якими колонам заборонялося переходити з одного маєтку в інший, а мешканцям міст — залишати місця свого постійного проживання, ремісникам — змінювати професію. Робота з документом З указу Константина про колони. Той, у кого буде знайдено чужого колона, повинен не тільки повернути його на місце його походження, а й заплатити за нього подушний податок за той час, що колон у нього перебував. А самих колонів, які надумають утікати, належить закувати у кайдани як таких, що перебувають у рабському становищі, щоб вони були змушені виконувати обов’язки рабів як покарання. Запитання до документа1. Які покарання передбачалися указом для колонів-утікачів та тих, хто надавав їм притулок?
За правління Константина змінився й склад римської армії. Якщо раніше її основу становили громадяни імперії, то тепер у ній почало з'являтися все більше найманців з племен, що проживали на кордонах імперії. Константин увійшов у історію як перший імператор, за якого варвари ставали навіть римськими консулами.
Закріплення знань. Виконайте вправу за посиланнямhttps://learningapps.org/display?v=php0qhnb521 Вставити пропущені слова. У ІІІ ст. н. е. в Римській імперії починається …. Рабська праця витіснила працю вільних ремісників та селян, які жили в … , вимагаючи … . Римські імператори змінювали один одного — це був час, коли імператорів проголошувала армія. Це були … імператори, а імператорів, яких обирав сенат, називали … .