Куліш П. Опорний конспект. ДПА. ЗНО

Пантелеймо́н Олекса́ндрович Кулі́ш

 (1819 Вороніж,  Глухівський повіт, Чернігівська губернія,

 1897, хутір Мотронівка  Чернігівської області)  український письменник,      фольклорист, етнограф, 

мовознавець (у кінці 1850-их років уклав першу фонетичну абетку для української мови – «кулішівку»),

перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії.

Переклав Біблію

Псевдоніми: Панько Казюка, Данило Юс, Хуторянин тощо

«Чорна рада» є романтичним твором

«Чо́рна ра́да» робоча назва «Булава для розумної голови» — український 9-серійний міні-серіал за романом. 2000 р., у 2002 році також створили фільмо-версію серіалу хронометражем у 2,5 год

- «Дедалі все видніше стає, яку велику вагу в нашому письменстві має це славне ім’я. Могут­ній майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет «Досвіток», перекладач... має право на велику повагу і вдячність» (М. Коцюбинський). --- «Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за твої подарунки і особливо — за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі... Добре, дуже добре ти зробив, що надрукував «Чорну раду» по-нашому...» (З ли­ста Т. Шевченка до П. Куліша). - «Чорна рада» — найліпша історична повість в нашій літературі» (І. Франко).

- «...Роман «Чорна рада» засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру»                      (Б. Степанишин).

Джерела роману: “История Малороссии” М. Маркевича, “История Малой России”                       Д. Бантиш-Каменського,                            літопис  Самовидця і Гр. Грабянки.

Місце подій: Київ, Ніжин, хутір Хмарище, Романівський Кут

Пугач «січовий дід» — політик, захисник традицій Січі.

Черевань “А що нам, бгате, до Вкраїни? Хіба нам нічого їсти, або пити, або ні в чому хороше походити?”

Жанр «Чорна рада»: (перший) історичний роман-хроніка.

Тема : зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. — доби Руїни. Ідея : викриття і засудження доби Руїни; утвердження думки про необхідність на­ціональної злагоди українців,

Композиція : роман складається з 18 частин, у ньому наявні дві сюжетні лінії: головна — політична (вибори гетьмана) і другорядна (любовна). Оригіналь­ним композиційним прийомом (стрижнем) у творі є романтичний образ до­роги, якою полковник Шрам і його син їдуть із Правобережної України на Лівобережну до наказного гетьмана Якима Сомка. Експозиція: зображення історичної епохи, у якій відбуватимуться події твору, знайомство з головними героями роману. Зав’язка: прагнення Шрама підтримати на раді Я. Сомка, подолати розбрат і безлад серед козацтва. Кульмінація: проведення «чорної» ради, за підсумками якої І. Брюховець­кий — гетьман, Я. Сомко — в’язень. Розв’язка: смерть Я. Сомка,     І. Шрама; одруження Петра з Лесею. Композиція роману насичена пригодницькими елементами. Зокрема це епі­зоди з викраденням Лесі, лицарський двобій, запорозькі суд і кара.

Шрам «по одежі й бороді — як піп, по шаблі та шрамах на обличчі — як старий козарлюга»).

Петро Шраменко «Орел, а не козак! Вiн добрий був син i щирий козак; лучче йому з нудьги загинути, нiж панотця навiк преогорчити i золоту свою славу гряззю закаляти»

      Цитатна характеристика

“Сомко був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступіть, чи заговорить, то справді по-гетьманськи…”

Брюховецький «Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані – і пучки видно. Хіба по шаблі можна було б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота, да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська.

Кирило Тур: «Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись вперше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорнії, густії брови аж геть піднялись над тими очима».

Божий чоловік «Співаючи пісню од серця голосить і до плачу доводить».«Божий чоловік ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі».«Сліпий старець-кобзар. Темний він був на очі, а ходив без проводиря: у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупав невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болі й замовляти усякі рани».