Культура Київської Русі

Культура Київської РусіПідготувала: викладач культурологіїГорбарук Ірина Сергіївна

План заняття:1. Витоки культурного процесу Київської Русі. Прийняття християнства та його вплив на розвиток культури.2. Розвиток освіти в Київській Русі.3. Поява писемної літератури: основні види та жанри.4. Особливості розвитку архітектури.5. Види і жанри образотворчого мистецтва. Декоративно-ужиткове мистецтво.

Витоки культурного процесу Київської РусіУ процесі державотворення помітну роль відіграли зовнішні сили: варяги, які сприяли активізації політичного життя східнослов’янського суспільства, та Хозарський каганат, який, постійно загрожуючи агресією, підштовхував слов’янські землі до об’єднання. Київська Русь – одна з наймогутніших держав Європи ІХ – ХІІІ ст. Торгівля, війна, дипломатичні контакти сприяли пожвавленню культурного життя русичів. Але культурний поступ Київської Русі зумовлювався, в першу чергу, власними потребами й силами, що їх задовольняли. Однією з найбільш вагомих передумов для розвитку держави й культури Київської Русі стала її християнізація.

Хрещення Русі або Друга релігійна реформа щодо запровадження християнства як державної релігії була проведена Володимиром Великим (988 р.) і мала як позитивні, так і негативні наслідки. Володимир Великий. Петро Андрусів «Хрещення України-Русі»Прийняття християнства

Позитивні наслідки: Утвердження єдиної віри стабілізувало політичну систему в державі.Із прийняттям християнства Київська Русь уходить як рівна до співдружності європейських країн. Вона активно вбирає кращі культурні набутки Європи: кам’яну архітектуру, живопис, книгописання, писемну літературу, шкільництво. Створюються монастирські осередки як своєрідна концентрація інтелектуального потенціалу. Негативні наслідки: Опір християнству був значним і тривалим. Християнська релігія прийшла на Русь у “готовому” вигляді з Візантії. Вона насаджувалася згори. Звідси активна боротьба християнства і язичництва.

Розвиток освіти в Київській РусіШколи «Книжного вчення» (державні навчальні заклади, фінансування з казни, відкривались при церквах, навчались діти знаті);Монастирські школи (зовнішні навчались миряни) і внутрішні (навчались новоприйняті ченці);Школи грамоти (при церквах, діти бояр, ремісників, фінансувались коштом батьків, навчали діловодству);Церковні школи (початкова освіта+ релігійне виховання (церковний спів, віровчення);Жіночі школи (для дівчат із знатних родин, навчали грамоті і швейній справі). Анна Всеволодівна

Поява писемної літератури. У добу Київської Русі переважала перекладна література. Потреба у ній диктувалася насамперед тим, що язичницька Русь повинна була скористатися давно виробленими видами церковно-християнської літератури, без якої неможлива була пропаганда нового віровчення й нового світогляду. Перекладна література представлена такими жанрами:

Оригінальна література представлена такими жанрами: Поява писемної літератури

Особливості розвитку архітектури. Архітектурний образ міст і сіл Київської Русі визначався насамперед дерев’яними будівлями. Археологічні розкопки Києва та інших давньоруських міст виявили численні залишки зрубних будівель, а також різні конструктивні деталі – карнизи, наличники, одвірки тощо. Вони вказують на багатий архітектурний декор будинків давніх русичів Х – ХІІІ ст. Окремі з них являли собою справжні шедеври народної архітектури.

Житло селянина та ремісника. Світло потрапляло в житло через вікна. Скляні вікна могли придбати лише заможні мешканці міста, а в інших оселях установлювали невеличкі віконця, які затягали обробленими напівпрозорими сечовими міхурами забитої домашньої худоби. Житла русичі заглиблювали в землю на 30 - 80 см, іноді й більше, тому їх називають напівземлянками. У таких спорудах було затишно, вони швидше нагрівалися й довше тримали взимку тепло, а влітку - зберігали прохолоду. У хаті в кутку була піч з глини або каменю, яку топили «по-чорному».

Боярські хороми. Будинки князів, бояр і заможних жителів, що зазвичай і йменуються «хоромами», складалися з кількох зрубів — вони називалися «клітями» і утворювали цілий комплекс приміщень. У великих містах хороми були багатоповерховими. Півпідвальним поверхом було підкліття (підсобні приміщення). На підклітті ставили кліть — у цьому разі її називали світлицею. Над нею був верхній поверх, що звався вишкою (теремом), навколо якого влаштовували галерею, балкон.

Князівський палац. Нижню частину викладали з каменю, а верхню з дерева, і вкривали тонкою черепицею. Інтер’єр палацу прикрашали фресковим живописом. Київські князі справедливо вважали, що великі розміри і пишність палаців повинні підкреслювати їх могутність і велич.

Дитинець. Типовою спорудою для давньоруських міст був так званий дитинець – внутрішнє укріплення навколо резиденції князя чи єпископа. Такий дитинець, зокрема, був збудований у ХІ ст. братом Ярослава Мудрого Мстиславом у Чернігові. Існували вони й в інших містах. Картина Г. Петрова "Чернігів" у 13 ст.

Десятинна церква. Десяти́нна це́рква, або Це́рква Успіння Пресвято́ї Богоро́диці — християнська церква, зведена на Старокиївській горі в Києві в 989—996 роках за ініціативи Володимира Великого, який на її побудову та утримання виділив десяту частину своїх прибутків — десятину, звідки й походить назва церкви. Вважається першою кам'яною церквою Київської Русі. Церкву неодноразово грабували та вона зазнавала руйнування.

Десятинна церква1888 р.1911 р. Розкопки руїн храму почалися в 30-х роках XVII століття з ініціативи митрополита Петра Могили. Біля однієї із вцілілих прибудов було влаштовано невелику церкву на пам'ять по зруйнованій святині.1928 року Десятинну церкву, як і багато інших пам'ятників культури і мистецтва дорадянського періоду, було знищено радянською владою.6 грудня 1240 року орди хана Батия, захопивши Київ, зруйнували Десятинну церкву. Коли відбувалося захоплення міста монголами, в храмі ховалося населення навколишніх поселень, яке брало з собою всі свої коштовності.

Софіївський собор Софі́йський собо́р, або Софі́я Ки́ївська — визначна пам'ятка історії та архітектури України, розташована на Софійській площі міста Києва. Збудований у 1011–1018р київським князем Ярославом. Названий на честь Святої Софії

1911 р. Олійний живопис XVIII століття. До XIII століття використовувався як головна церква Русі, місце поховання великих князів київських. При соборі велося літописання, була створена перша бібліотека. Занепав у XIV столітті. Відновлений стараннями митрополита Петра Могили і гетьмана Івана Мазепи. Був головним храмом Софійського монастиря (з 1638). Складова Національного заповідника «Софія Київська» (з 1934). Поєднує візантійський і бароковий архітектурні стилі. Одна з небагатьох уцілілих споруд часів Русі. Пам'ятка української архітектури та монументального живопису XI—XVIII століть. Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО (1990).

Золоті Ворота Були споруджені Ярославом Мудрим на зразок константинопольських воріт, після того як князь обніс місто земляними валами, попередньо розширивши його на південь та захід. Золоті ворота – це одна з небагатьох пам’яток оборонного зодчества Київської Русі, що дійшла до нашого часу. Пам’ятник Ярославу Мудрому поряд із Золотими воротами

Види і жанри образотворчого мистецтва. Образотворче мистецтво Київської Русі було представлене п’ятьма основними видами, а саме:

Мозаїка. Мозаїка – це вид монументального образотворчого мистецтва, що являє собою зображення, викладене на стіні чи підлозі з різнокольорових шматочків смальти (непрозорого скла). Богоматір Заступниця (Оранта)Софіївський собор. Христос Вседержитель

Фреска. Фрески (від італ. “свіжий”, “вологий”) – вид монументального живопису, що являє собою малюнок на вогкій стіні водяними фарбами. Фреска-фрагмент композиції Страшного суду. Кирилівська церква, Київ

Фрески Софії КиївськоїНа фрескових панно – три цикли зображень: євангельські (з життя Ісуса Христа), біблійні (на сюжети Біблії),житійні (присвячені різним святим). Фреска Портрет сім’ї Ярослава Мудрого. Фреска «Сходини Христа в пекло»Святий Павло

Іконопис. Значне місце на Русі посідало іконописання – різновид станкового живопису, твори якого присвячувалися зображенню біблійних героїв і виконувалися на дошках, укритих особливим ґрунтом, до складу якого входили клей та крейда, темперними фарбами. Божа Матір. XII ст. Архангел Гавриїл. Богоматір XII ст

Декоративно-ужиткове мистецтво. Найрозвиненішими видами декоративно-ужиткового мистецтва давньоруської держави були: У X–XIII ст. одними з найпоширеніших на Русі жіночих прикрас, які радували представниць усіх станів давньоруського суспільства, були скроневі кільця. Археологи вважають їх етнічно-визначальною ознакою.

Внесок Київської Русі у розвиток світової культури. Київська Русь, освоївши кращі досягнення народів східних слов’ян вибудувала самобутню і високу культуру, яка посіла визначне місце серед культур світу. Численні археологічні знахідки та писемні джерела свідчать про самобутність культури Київської Русі й спростовують твердження окремих науковців про іноземні впливи на неї. Високий освітній рівень києворусичів підтверджується великою кількістю писемних пам’яток. Відкриваються школи. Народилася й утвердилася любов до книги, утворюються майстерні для переписування та оздоблення книги. Розвивається оригінальне письменство. Продовжує розвиватись усна народна творчість. Майже у первозданному вигляді до нас дійшли високі взірці обрядової поезії – колядки й щедрівки. Широко побутувала в Київській Русі перекладна література. Вона істотно розширювала кругозір та світосприйняття давньоруського читача. Із прийняттям християнства витісняється традиційна дерев’яна архітектура, на зміну їй починає розвиватися мурована, візантійського типу.Із кам’яною архітектурою приходить на Київську Русь монументальний живопис – фрески та мозаїки, з’являється іконопис. Високого рівня розвитку досягло декоративно-ужиткове мистецтво. Вироби майстрів Київської Русі були популярними не тільки на батьківщині, а й за її межами.

Домашнє завдання: Зробити презентацію на одну із тем:«Музичне мистецтво Київської Русі»«Одяг населення Київської Русі»