Культура мовлення та спілкування

                                                     Культура мовлення та спілкування

         Культура мовлення – це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, про ступінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства.

         Основою мовленнєвої культури є грамотність людини, тобто дотримання загальноприйнятих  нею літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, синтаксичними й стилістичними засобами мови. Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним. Щоб досягти цього, необхідно вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати художню, наукову, публіцистичну літературу, обов’язково звертаючи при цьому увагу на вживання, використання окремих слів (наукової, розмовної, публіцистичної, професійної, діалектної лексики тощо), на особливо вдалі висловлювання, побудову речень, користуватися словниками, новим правописом тощо. Треба систематично й активно розвивати власне мовлення, в усній та письмовій формі викладати думки, бачити й виправляти помилки в побудові речень, вимові слів, шукати найкращі, найзрозуміліші та найдоцільніші варіанти висловлювань.

         Практика підказує: культура мовлення тісно пов’язана з культурою мислення. Якщо людина ясно й логічно мислить, то й мовлення її чітке, логічне, зрозуміле. І навпаки, якщо у співрозмовника відсутні чіткі й зрозумілі думки, якщо він говорить про те, чого не розуміє або добре не знає, то й мовлення в нього плутане, не змістовне, захаращене зайвими словами, непотрібними цитатами, навіть прислів’ями чи приказками. Усього повинно бути в міру й доречно. Мовлення людини тоді гарне й зрозуміле, коли воно якнайповніше та якнайточніше передає думки чи малює образи, легко сприймається, бо зрозуміле.

          Грамотне, багате мовлення людини – не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.

          Отже, культу́ра мо́влення, культура мови, мовна культура - це дотримання сталих мовних норм усної та писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.  Без щоденного вжитку на всіх вікових і суспільних рівнях, повсякденного розвою різноманітних необхідних  форм та активного  спілкування навіть найрозвиненіша мова приречена на асиміляцію і зникнення.

          Культура спілкування є одним із важливих чинників культури людини.

Добираючи ті чи інші мовні засоби, кожному  слід дотримуватися загальних етичних   правил культури спілкування та  орієнтуватися також і на позамовні чинники, досліджуючи їх як єдине ціле. Серед цих чинників провідними є суспільна царина й мета спілкування в реальних ситуаціях. Оскільки мова є універсальним засобом спілкування, нагромаджування й передавання інформації, навчання, виховання та формування внутрішнього світу людини, вона немислима без належної культури мовлення.

         Отже, культура мовлення - це сукупність таких якостей, які найкраще впливають на адресата з урахуванням реальної ситуації, поставлених мети й завдань. До них належать: точність, зрозумілість, чистота мови, багатство й розмаїтність, виразність, правильність. Кожен, хто бажає поліпшити свою культуру мовлення, має розуміти, що таке національна мова, у яких формах вона існує, яка різниця між книжною та розмовною мовами, що таке функційні стилі мовлення в тій чи іешій мові та чому в нашій рідній мові існують такі різні  фонетичні, лексичні, морфологічні, синтаксичні варіанти, що таке мовна норма; опанувати й розрізняти навички добору та вживання мовних засобів у процесі діяльності, оволодівати нормами літературної мови, її багатствами.

            Як відомо нам, культура  поведінки, а також  культура мовлення й культура спілкування в житті найчастіше виступають у єдності. Культура спілкування є невідємною складовою частиною культури людини в цілому і безпосереднім  важливим і необхідним модулятором людських стосунків. Як нам відомо, стан моральної та психологічної культури спілкування в суспільстві відчутно й конкретно і не тільки позитивно впливає як на  стан економічного й політичного розвитку держави, духовність  її громадян,  так і на їхню  національну свідомість. Культура спілкування формується багатьма поколіннями. Суспільство в цілому й кожний його член зокрема мають конкретно прагнути до того, щоб не лише зберегти, а й примножити духовний спадок  наших предків.

           Культура мовлення суспільства – це чи не найяскравіший показник стану його моральності, духовності, культури взагалі. Словесний бруд, що заполонив наше мовлення, мовленнєвий примітивізм, вульгаризми – тривожні симптоми духовного «нездоров’я» народу .

         Відомий нам мудрець Сократ сказав: «Заговори, щоб я тебе побачив».

Вислів Сократа промовисто свідчить про те, яке місце мовленню надавали  елліни. А українська народна мудрість навчає: «Птаха пізнають по пірю, а людину - по мові». То ж, шановні, вивчаймо, любімо, шануймо нашу рідну українську мову соловїну, полімо бурян, чистіша від сльози вона хай буде!!