"Культурне та релігійне життя Польщі, Румунії, Чехословаччини" Презентація

Культурне та релігійне життя Польщі, Румунії, Чехословаччини

Після першої світової війни в міру того як на місці нещодавно могутніх імперій поставали національні держави, у Східній Європі формувався новий політичний порядок. ЗАХІДНА УКРАЇНА ПІД ВЛАДОЮ ПОЛЬЩІ

Хоча принцип самовизначення націй дістав загальне визнання, він однак, застосовувався не завжди, внаслідок чого не всі народи здобули державність.

За Ризьким миром (березень 1921 року), між радянськими республиками і Польщею Західна Волинь, Полісся, Холмщина і Підляшшя увійшли до складу польської держави.

А 14 березня 1923 року Рада послів великих держав визнала Східну Галичину частиною Польської Республики.

Українські землі, що ввійшли до складу Польщі, становили третину її території. У 1931 році на цих землях проживало 8,9 млн.чоловік, в тому числі українців - 5,6 млн.(63%), поляків - 2,2 млн.(25%), євреїв - 0,9 млн (10%).

У 20 - 30 роках Західна Україна залишалася відсталою аграрною окраїною, внутрішньої колонією польської держави.

Уряд ділив територію України на дві частини: Польщу "А" ( корінні польські землі) і Польщу "Б" (так звані східні креси - Західна Україна і Західна Білорусь).

Україці зазнавали дискримінації і у сфері мови та освіти.

У 1924 році вживання української мови було заборонено в усіх державних установах та органах самоврядування.

Близько 80% українців були селянами, які страждали від земельного голоду та утисків польської адміністрації. Українське робітництво було нечисленним.

Провідну роль у політичному, культурному і навіть економічному житті відігравала інтелігенція, до якої належало близько 1% зайнятого українського населення.

У 20 -30 роках у Західній Україні діяли культурно-просвітницькі товариства "Рідна школа" і "Просвіта", молодіжні організації "Сокіл", "Луг", "Пласт" та інші. Жіночий рух представляв "Союз українок".

Впливовою силою в галицькому суспільстві була греко-католицька церква.

Вона мала мережу молодіжних організацій і жиночих товариств і навіть власні політичні організації - Українську католицьку народну партію і Український католицький союз.

Українці в румунській державі поділялися на три групи. Перша з них мешкала на придунайських землях Бессарабії, якої належали колись Росії. УКРАЇНЦІ ПІД ВЛАДОЮ РУМУНІЇ

Друга невелика група українців проживала в повіті Марамуреш (Мармарош) і не виявила політичної активності. Третя населяла Північну Буковину, де українська національно-культурна діяльність була найінтенсивніша.

Буковинці зазнали найбільших утисків з боку румунської влади. Українців тут навіть не визнавали окремою національністю.

До 1927 року всі українські школи були закриті або румунізовані. У Чернівецькому університеті було закрито українські кафедри.

Румунізації піддавалася і православна церква. Українська преса була заборонена До 1928 року на Буковині зберігався воєнний стан.

У 20-30-х роках Чехословаччина залишалася єдиною послідовно демократичною державою Центральної Європи. Тому ставлення до українського населення на її території було кращим ніж у Польщі та Румунії. УКРАЇНЦІ В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ

З точки зору освіти й культури чеська політика явила собою жадану зміну після інтенсивної модернізації.

Більше того, чеський уряд дозволив населенню користуватися в школою мовою на власний вибір.

Здійснювала політичне, культурне й навіть соціально-економічне керівництво західноукраїнським суспільством інтелігенція, яка у міжвоєнний період в переважній більшості була світською.

Головною причиною відносно невеликого числа освічених українців була політика, спрямована на те, щоб ускладнити для українців доступ до освіти.