“Практична робота. Молодіжна контркультура: вплив на формування постіндустріального суспільства” Презентація

Практична робота “ Молодіжна контркультура: вплив на формування постіндустріального суспільства”

На межі 1940–1950-х рр. у радянському тоталітарному суспільстві з’явився новий феномен, породжений культурними віяннями з країн Західної Європи та США. Його пов’язують із виникненням молодіжної субкультури наслідування чи копіювання еталонів західноєвропейської й американської культури та способу молодіжного життя.

Біля витоків молодіжної культуриІсторики та соціологи пов’язують появу в 1950-х рр. феномену молодіжної субкультури із зародженням та розвитком рок-н-ролу як жанру музики і танцю. Дехто з дослідників вбачає окремі його вияви у молодіжних угрупуваннях з країн Західної Європи та Північної Америки міжвоєнного періоду, що виникли разом із поширенням джазу.

Джазове музичне мистецтво, яке зародилось у США наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття в результаті синтезу африканської та європейської музичних традицій, набуло масового поширення у світі в міжвоєнний період і стало основним культурним полем, на базі якого зародився молодіжний протест проти офіційних канонів поведінки та домінуючого етикету.

Імпровізація, поліритмія та пульсація джазової музики створювали сприятливий ґрунт для пошуку альтернативних шляхів розвитку молодіжної культури та стилю життя.

В епоху проспериті (економічного процвітання) і становлення консумеристського (споживацького) суспільства в американській контркультурі заявила про себе «палаюча молодь» («flamingyouth»).

Ці молоді люди захоплювались джазовою музикою та машинами, що завдяки конвеєру Джорджа Форда стали невід’ємним атрибутом американського повсякденного життя міжвоєнної доби.

Особливою прикметою американських тінейджерів стала схильність до алкогольних напоїв як результат запровадження «сухого» федерального законодавства. Після скасування заборони на спиртні напої наприкінці 1920-х субкультура «джазу, алкоголю та машин» не зникла, а трансформувалась в інші форми.

Зокрема, в умовах «Великої депресії», що призвела до безробіття та бідності, підлітки почали створювати міські молодіжні угрупування під назвою «діти безвиході» («deadendkids»), діяльність яких отримала широке відображення у кінематографі та коміксах.

На поч. 1940-х рр. прихильників джазової музики, особливо бібопу, в яких чітко окреслились певні особливості життєвого стилю джазменів (одяг, сленг, вживання наркотиків, іронічне ставлення до життя, саркастичний гумор, добровільна бідність), стали називати гіпстерами.

Особливі форми молодіжного життя в 1930–1940-х роках спостерігались у Західній Європі. Зокрема, специфічні умови нацистського режиму в Німеччині сприяли появі німецьких свінгюгендів (нім. Swingjugend), які об’єднали юних любителів джазу та свінгу – жанрів, заборонених Третім Рейхом.

Яскравим явищем в окупованій німецькими військами Франції стала молодіжна субкультура зазоус (фран. zazous), прихильники якої виражали свою індивідуальність за допомогою широкого та яскравого одягу американської моди, вегетаріанської їжі, ритмічних танців свінгу та джазу, вільного приватного способу життя.

Під прапором одноманітностіРадянські стиляги були складовою загальносвітового молодіжного руху, що сформувався на базі вуличної субкультури у повоєнні роки. Сприятливими факторами появи цього яскравого для радянського суспільства явища були з одного боку – розширення міжнародних контактів Радянського Союзу в роки Другої світової війни та після неї, наплив трофейних речей побуту та одягу із зайнятих радянськими військами країн Центрально-Східної Європи

З іншого – психологічний дискомфорт молодого покоління повоєнних років, яке відчувало дисонанс між убогим та одноманітним життям в країні Рад і «розкішним» життям на Заході.

Розвиток молодіжної субкультури в умовах комуністичного тоталітарного суспільства мав особливості, які суттєво відрізняли його від аналогів у повоєнному житті країн Західної Європи та США.

Тоталітарний режим намагався контролювати, регламентувати та уніфіковувати різні сфери повсякдення та приватного життя: мислення, поведінку, стиль, одяг, зачіски, форми розваг, способи проведення дозвілля, етикет, музику, танці тощо.

Світові модні тенденції опосередковано проникали в СРСР під впливом стрімкого прогресу в країнах Заходу, однак це відбувалось зі значним запізненням і під щільним партійним контролем.

Перші міські модники в СРСР з’явились наприкінці 1940-х, однак бурхливий розвиток їхньої субкультури відбувся в період «хрущовської відлиги»

Для стиляг були характерні показова аполітичність, негативне чи байдуже ставлення до окремих норм радянської моралі, підкреслений нонконформізм, стихійний молодіжний протест проти прийнятих у радянському суспільстві моделей поведінки, шаблонних стереотипів мислення, одноманітності в одязі, музиці, стилі життя та розвагах.

Для дівчини, яка позиціонувала себе зі стиляжною культурою, достатньо було яскраво фарбуватись і носити зачіску «вінець миру»

Внаслідок репресій і поступового дорослішання першого покоління радянських стиляг до поч. 1960-х популярність першої в СРСР молодіжної субкультури почала зменшуватись, поступившись місцем строкатій масовій моді брежнєвського добробуту.