Культурне життя поляків,євреїв і німців на території України в ХІХ столітті

Презентація з історії України. На тему :«Культурне життя поляків,євреїв і німців на території України в ХІХ столітті »Міністерство освіти і науки України Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №155 Харківської міської ради Харківської області

Вступ. Національні меншини в УкраїніОсобливості національно-культурного розвитку Євреї та поляки. Культура поляків Культура євреїв. Культура німців. Висновок. Зміст

Культура це завжди цікаво , особливо культура різних народів. Бо у кожного народу різняться поняття про культуру та що в неї входить . Також мені самій було цікаво дізнатися про весь аспект культури , як вона зароджувалась , в яких напрямках вона проявляється та про її особливості в розвитку . У моїй презентації я розповім про культуру поляків , євреїв та німців . Вступ

Національною меншиною вважається фізичний масив (група) людей не корінного етнічного статусу, але яка живе у сучасному для себе етносередовищі. Що ж до питомої ваги окремих етносів всередині групи етнічних меншостей, то вона була такою : росіяни становили 44,9 %, євреї – 28, поляки – 7,7 , німці – 7,4 , модаван - 5,4 % ,греки- 2,1 % , болгари -2,0 ,білоруси – 0,7%. Національні меншини в Україні

Особливості національно-культурного розвитку етнічних меншин Україн давно перебувають вже у центрі уваги як окремих дослідників, так і науковців почасти урядові і громадських установ . Зокрема, досить плідно в цій галузі більш як 15 років працює Б. В. Чирко. В умовах національної, державної та культурної розбудови України все більшого значення набувають проблеми історії національних меншин, міжетнічних відносин, національної свідомості українського народу. Однією з проблем, що потребує переосмислення й об’єктивного висвітлення, є історія євреїв та поляків України, їх взаємовідносини. З одного боку, вони змогли зберегти власну етнічну, мовну, релігійну самобутність, а з іншого намагалися активно інтегруватися в економічне, культурне життя України. Особливості національно-культурного розвитку

Євреї та поляки Правобережжя були одними з найчисленніших національних груп, які відігравали важливу роль в економічному, громадсько-політичному та соціально-культурному житті. Їх співпраця мала багато конструктивних моментів та позитивні результати в економічній сфері життя. Але, через різні політичні цілі та бачення свого майбутнього, простежувались непорозуміння у сфері суспільно-політичного життя.Євреї та поляки

Поляки (самоназва – поляци) – не тільки наші сусіди, але й давні жителі на землях України. Перші їх поселенці, зокрема купці, а також челядь польських княгинь, які виходили заміж за київських князів, появилися тут ще в княжу добу української історії. Масового характеру наплив польського населення на українські землі почав набувати після розпаду Галицько-Волинської держави, завоювання Польським Королівством Галичини, Холмщини та Західного Поділля і, особливо, після Люблінської унії 1569 р., коли більшість етнічних земель українців опинилися в складі Речі Посполитої. Культура поляків

У традиційній польській етнокультурі на теренах України, як і раніше, домінуюче місце займали хорові співи, аматорські гуртки, вистави із виготовленням декорацій та сценічних костюмів, а також театралізована релігійна обрядовість у вигляді колядок, вертепу тощо. З передвоєнних років на західноукраїнських землях, що перебували у складі Польщі, дістали поширення елементи масової культури: джазова музика, танцювальні майданчики (“дансінги”),науки. Водночас збагачувалися форми культурного відпочинку, відкривалися нові читальні, гімнастичні зали, зокрема у Львові. Водорозділ між культурним життям поляків Галичини, Волині і Буковини та Радянської України пролягав, насамперед, у сфері духовності, оскільки там воно будувалося на християнських цінностях і національних традиціях, натомість більшовики, розгорнувши шалений наступ на релігію, на діяльність Римо-католицької церкви, на так званий “буржуазний націоналізм” і “пережитки капіталізму”, провадили тотальне нищення споконвічних сакральних традицій як поляків, так і українців. Переважна більшість дослідників польської традиційної культурипідкреслюють стабільно високий рівень релігійності поляків, для яких костьол завжди був консолідуючим чинником збереження національної самобутності.

Польські національні костюми , танцювальний Співочій хор з поляками Адам Міцкевич – література Микола Коперник - астроном і математик, фізик, економіст, Марія Склодовська-Кюрі – фізика

Євреї на території сучасної України проживали з давніх часів. Перші згадки про них датуються 4-м сторіччям до н. е., коли вони з'явилися у Криму і грецьких колоніях на північно-східному узбережжі Чорного моря. Структура зайнятості євреїв України в 19 ст. не зазнала відчутних змін. Близько 75% самодіяльного єврейського населення становили ремісники (кравці, шевці, кушніри, ювеліри і т. д.) І дрібні торговці (крамарі і шинкарі), до 20% - некваліфіковані робітники і не більше двох відсотків - купці, що входили в гільдіі. Значітельную роль в економіці краю грали єврейські підприємці, насамперед цукрозаводчики. У Полтаві, Києві, Одесі та інших містах євреї-промисловці розвивали борошномельне виробництво; їм належали багато тютюнові фабрики, шкіряні заводи, лісопилки. Культура євреїв

Протягом всього 19 ст. основним осередком єврейського життя в Україні залишалася громада; після ліквідації кагалом вона придбала чисто релігійний характер. Громади допомагали своїм членам у вирішенні соціальних проблем, містили школи для дітей бідняків, синагоги, молитовні будинки і микве, яких в результаті швидкого зростання єврейського населення стало бракувати; так, до кінця 19 ст. Ще до цього були встановлені особливі обмеження частки єврейських студентів в окремих інститутах, наприклад, в Харківському технологічному інституті (п'ять відсотків), а в деякі навчальні заклади, такі як Харківський ветеринарний інститут, євреїв взагалі перестали приймати. Обмеження торкнулися і початкової школи . В кінці 19 ст. - початку 20 ст. система єврейської освіти в Східній Галичині та Північній Буковині зазнала значних змін. М. Гірша, який в 1891 р пожертвував на ці цілі 4 млн доларів, були відкриті десятки єврейських шкіл і середніх спеціальних навчальних закладів з викладанням світських предметів.

Зросло число єврейських студентів у вищих навчальних закладах: наприклад, в Львівському політехнічному інституті в 1882 р налічувалося 18 євреїв, в 1904 р - 143 (17% всіх студентів); в Львівському університеті в 1910 р навчалося близько 1,5 тис. євреїв (33% студентів), в Чернівецькому університеті в 1904 р - 272 (42,5%). З кінця 19 ст. Східна Галичина - один з важливих центрів єврейської культури: тут діяли єврейські книжкові видавництва, працювали єврейські письменники (Р. А. Браудес, Н. Х. Имбер, Ш. Я. Имбер і інші)

Перебування німців на українських теренах сягає раннього середньовіччя, але масові поселення почали з'являтися наприкінці 1780-х рр. У нім. колоніях розвивалося громад. життя, кооп. рух, створювалися аграрні спілки, кредитні установи тощо. У серед. 19 ст. в Одесі діяло 9 нім. цехових управ: слюсарна, каретна, столярна, годинникових справ, кондитерська та ін. Німецькі купці здійснювали торг. операції з європ. країнами, організовували міжнар. товарні перевезення. Діяли прусське, гамбурзьке, баварське, баденське, саксонське, вюртемберзьке та ін. консульства. У кожній нім. колонії були початкові школи, відкривалися училища підвищеного типу, жіночі гімназії та центри училища, де здобували середню освіту. У серед. 19 ст. в Таврійській, Катеринославській і Херсонській губерніях було 156 початкових шкіл. Функціонували сирітські та інвалідські будинки, лікарні, будинки для глухонімих та інші соціальні установи. Заклади утримувалися на кошти колоністів та їхніх громадськи організацій. Німці зберігали свої нац. особливості, традиції, к-ру, віросповідання. Вони створювали національно-культ. товаривства. Від 1863 виходила "Одеська німецька газета", з 1906 – католицька "Німецька хроніка". Німецькою мовою видавалися підручники наук і художня література. Культура німців

Учені німецького походження працювали у вищих навчальни закладах України: фізик М. Шиллер, астроном Р. Фогель, ботанік І. Шмальгаузен, хімік М. Бунге, філолог Б. Варнеке, археолог Е. Штерн та багато ін. У Київському ун-ті на мед. ф-ті працювали професори В. Беккер, В. Бец, І. Вальтер, фізико-математичному – Я. Вальц, юридичному – М. Ренненкампф; Проведення примусової суцільної колективізації, голодомор негативно вплинули на соціально-економічне життя німецького населення. Життєвий уклад у нім. колоніях, що складався протягом багатьох поколінь, було зруйновано. Господарства занепадали, згасало культ. життя. Згортання політики сприяння національно-культ. розвиткові нац. меншин України, що розпочалося з 2-ї пол. 1930-х рр., призвело до закриття навч. і національно-культ. закладів, ліквідації нім. нац. р-нів і сільрад, реліг. життя німців. На 1900 р. з України виїхало майже 5 тисяч німців.

Отже, культура— сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил усередині соціуму для його збереження та гармонізації. Культура є складною системою буття,не дивлячись на те що всі народи різні, в них є щось спільне. Кожна культура розвивалася по своєму , десь стрімко та навпаки . Все ж таки на території залишалося більше українців . Висновок

http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exehttp://eprints.zu.edu.ua/6827/https://histj.oa.edu.ua/assets/files/full/n25_16/12.pdf. Список використаної літератури

Дякую за увагу !