Курсова робота на тему "Розвиток пізнавальної активності молодших школярів"

Про матеріал

Проблема розвитку пізнавальної активності молодшших школярів набуває все більшої актуальності. Загальновідомо, що ефективне навчання знаходиться в прямій залежності від рівня розвитку пізнавальної активності учня.

Перегляд файлу

1

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з теми:

«Розвиток пізнавальної активності молодших школярів як один з аспектів реалізації компетентністно-орієнтованого підходу на уроках»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ І. АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

5

        1.1.Психологічні аспекти формування пізнавальної діяльності учнів молодшого шкільного віку

5

        1.2. Особистісно орієнтований підхід до навчання

7

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

10

        2.1. Розвиток пізнавальної активності молодших школярів з використанням інтерактивних методів навчання

10

        2.2. Розвиток пізнавальної діяльності учнів на уроках математики в початковій школі

14

        2.3. Використання дидактичних ігор на уроках математики

15

        2.4.  Застосування нових інформаційних технологій в початковій школі як засіб розвитку пізнавальної активності учнів

19

        2.5. Проблемне навчання як засіб активізації пізнавальних інтересів учнів на уроках

25

        2.6.  Формування творчих та пізнавальних здібностей учнів з використанням технології розвитку критичного мислення

28

ВИСНОВКИ

33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП


    Державними стандартами початкової загальної освіти визначено:     «Протягом навчання у початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями, які  передбачають їх особистісно-соціальний та  інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій». [3, с.3]. Тому особливого значення набуває якісна організація навчально-виховного процесу. Ця проблема була актуальною завжди, її становлення відбувалося з розвитком суспільства: змінювались потреби суспільства – змінювались форми організації. Наразі у практиці початкової школи застосовується велика кількість педагогічних технологій різного рівня: від технологій – систем навчання до технологій викладання окремих навчальних  курсів, предметів, і технологій – способів навчання.

Для  якісного оновлення уроку в початкових класах у центрі уваги є, на мій погляд, розвиток пізнавальної активності школяра.

Актуальність даної теми полягає в тому, що навчання людини не може бути успішним, якщо в того,  якого навчають, немає бажання учитися. Людина має право робити або не робити те, що від неї вимагають, тому успіх справи значною мірою залежить від бажання (прагнення) робити. Зокрема, чим сильніше бажання навчитися, тим успішніше йде навчання, а без бажання, проти волі, воно не піде – насильно не навчиш. Впевнена, що навчання не буде успішним, якщо в учня не пробуджене бажання учитися.

Об’єктом дослідження є розумовий розвиток учнів як поетапний процес переходу від здатності вирішення навчальних завдань спочатку на нижчих і, поступово, на чимраз вищих планах розумової діяльності (від наочно – дійового – до наочно–образного і, нарешті, на словесно–логічному плані).

Відповідно до визначеного об’єкта, предметом дослідження є система форм, методів, прийомів та засобів розумового розвитку учнів.

Мета дослідження розробка комплексної, багаторівневої системи організаційних форм, методичних технологій та прийомів організації пізнавальної діяльності учнів та їх ресурсного забезпечення, спрямована на поетапний розумовий розвиток учнів у різних видах навчальної діяльності, в тому числі – самостійної.

Проблема розвитку пізнавальної активності молодших школярів набуває все більшої актуальності. Цій проблемі присвячено наукові дослідження в педагогіці і психології. І це закономірно, тому що навчання – провідний вид діяльності школярів, в процесі якого вирішуються головні завдання, поставлені перед школою: підготувати підростаюче покоління до життя, до активної участі у науково-технічному і соціальному процесі. Загальновідомо, що ефективне навчання знаходиться в прямій залежності від рівня розвитку пізнавальної активності учнів. Науковці здійснюють пошук ефективних методів активізації пізнавальної активності учнів початкових шкіл у процесі навчальної діяльності. Проблемами пізнавальної діяльності учнів займалися такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як: Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, О. Лурія, С. Рубінштейн та ін.

Проблема пізнавальної активності учнів початкової школи на уроках актуалізується у низці нормативних документів [5]. Так, у «Концепції початкової освіти» зазначається наступне: «Об’єктами контролю у процесі навчання є: знання про предмети і явища навколишнього світу, взаємозв’язки і відношення між ними та про способи розумової і практичної навчально-пізнавальної діяльності; вміння та навички застосовувати засвоєні знання; досвід творчої діяльності; досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе». «Державний стандарт початкової загальної освіти» побудований з урахуванням пізнавальної активності учнів, що засвідчує наступна цитата: «Цей Державний стандарт початкової загальної освіти (далі — Державний стандарт), розроблений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів…» [3, c.5].

 

 

РОЗДІЛ І   АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1.   Психологічні аспекти формування пізнавальної діяльності учнів молодшого шкільного віку

Л.В. Артемова справедливо зазначає: "Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально - зацікавлено, з найменшими труднощами" [1, с.7]. Тобто важливим є вплив пізнавального інтересу на результативність навчання в початкових класах.

У психологічній і педагогічній літературі висвітлені результати спеціальних досліджень, в яких розкривається роль інтересу в навчально-виховному процесі (Н.М. Бібік, О.І. Киричук, Г.С.Костюк, Л.М. Проколієнко, О.Я. Савченко, Н.Ф.Скрипниченко, О.В.Скрипниченко та ін.). Всі автори надають винятково важливого значення інтересу до пізнання в процесі шкільного навчання. Аналіз цих досліджень свідчить про необхідність перегляду, уточнення та розширення наукових уявлень про визначальні фактори навчальної успішності учнів початкових класів. Виховання активного ставлення до знань, науки взагалі й до навчальної діяльності зокрема неможливе без розвитку допитливості, потягу до знань, інтересу до пізнання.

Суворі, категоричні вимоги, покарання, адміністративні заходи безсилі, якщо в дитини немає потреби навчатися, якщо пізнавальні діяльність для неї позбавлена життєвого змісту.

Оскільки інтерес зумовлює загальну тенденцію звертати увагу на певні об'єкти і явища навколишнього світу з метою їх пізнання або на виконання певного виду діяльності, то він впливає на всі без винятку психічні процеси, спрямовуючи їх у потрібне русло. Йдеться, насамперед, про увагу до об'єкта інтересу, яка з фізіологічного погляду пояснюється виникненням у корі великих півкуль головного мозку осередку оптимального збудження. Відомо, що в стані зацікавленості дитина все засвоює швидко й ґрунтовно. Розумова діяльність під впливом інтересу стає дедалі зосередженішою, з'являються роздуми, що спонукають певні дії [ 6, с.48].

Особливого значення це питання набуває в роботі зі старшими дошкільниками, оскільки в дитини на шостому році життя формуються підпорядкованість мотивів та навички навчальної діяльності. Окрім того, старший дошкільний вік вважається перехідним, тому необхідне вивчення його специфічних ознак, зокрема, особливостей формування пізнавальної активності в дітей шостого року життя. Характеризуючи цей період, слід зазначити, що до шести років дитина досягає високого рівня розвитку самостійної діяльності, коло її пізнавальних інтересів розширюється. Поступово розвивається здатність аналізувати й узагальнювати предмети та явища. У пізнавальній діяльності особливого значення набувають наочно-образне й образне мислення, а також творча уява. Передумовою цьому слугує розвиток сприймання, який здійснюється за трьома основними напрямами: уявлення дітей про предмети, явища та їх властивості розширюються й поглиблюються відповідно до загальноприйнятих еталонів; способи використання предметів стають значно точнішими й доцільнішими; ознайомлення з предметами набуває систематизованості й послідовності. Таким чином, на кінець дошкільного дитинства зростає осмисленість сприймання. Розвиток сприймання та наочно-образного мислення забезпечує дитині розуміння властивостей предметів і різних зв'язків між ними [2, c.156].

Досліджуючи розвиток дітей старшого дошкільного віку, необхідно зазначити, що в шестилітньому віці найсуттєвіші зміни охоплюють різні психічні сфери. Новоутворення у сфері особистості за правильних умов виховання закономірно ведуть до позитивних зрушень у розвитку всіх психічних процесів: сприймання, пам'яті, уяви, мислення тощо. Ці процеси в старших дошкільників набирають довільного характеру, збагачуються за змістом та вдосконалюються за своїми регулятивними функціями. Завдяки залученню старших дошкільників до різних видів діяльності згідно з їх схильностями та інтересами, в них формується вибіркове оцінне ставлення до тих видів, у яких вони найшвидше досягнуть успіху, тобто до суб'єктивно значущих.

Якісна перебудова інтересів найінтенсивніше відбувається в періоди переходу дитини з одного етапу онтогенезу на інший. Зміна інтересів, їх якостей не нівелює певної стійкості найбільш значущих у кожному віковому періоді ознак, які продовжують розвиватися, інтегруватись в інші на вищому рівні. При цьому, за дослідженнями Н.М.Бібік, відбувається не тільки розширення і поглиблення інтересів, а й їх диференціація, яка виражається в появі комплексу домінуючих ознак. Встановлено, що інтерес обумовлює навчальну діяльність в цілому, сприяє самовдосконаленню учнів [2,161].

Рис.1. Модель становлення навчальної успішності

 

  1.        Особистісно орієнтований підхід до навчання

    Сучасне оновлення змісту освіти веде до трансформації її технологій, надає їй особистісної сформованості.

Найпростішою ланкою, з якої складається особистісно орієнтована технологія, є особистісно орієнтована педагогічна ситуація. Це така навчальна ситуація, потрапивши в яку, дитина має шукати сенс, пристосовувати її до своїх інтересів, вибрати творчий момент, дати критичну оцінку.

Методика Марії Монтессорі це теж модель особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання, основними провідними положеннями якої є:

• виховання має бути вільним;

• індивідуальним;

• спиратися на дані спостережень за дитиною.

Звернення дитини до вчителя: "Допоможи мені зробити це самому" - девіз педагогіки Монтессорі.

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання [4, c.22].

У 60-70-х роках певне місце посіла технологія розвивального навчання, над якою працювали два колективи - Л.В. Занкова та Д.Б. Ельконіна. її завдання: побудувати систему навчання, за якою досягався б вищий рівень розвитку молодших школярів, ніж у навчанні за традиційною системою. Але саму технологію розвивального навчання під час створення цілісних навчальних предметів (музики) розробляли в Україні науковці: Я.Коменський, В.Сухомлинський, Я.Ростовський.

Робота над навчальним проектом - практика особистісно-орієнтованого навчання у процесі конкретної праці учня, на основі вільного вибору, з урахуванням його інтересів. Сутність цієї технології полягає у вирішенні учнем або групою учнів певної проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів і засобів навчання, а з іншого -інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.

Освітні технології використовуються не лише у навчальному, а й у виховному процесі.

Сутність теорії колективного творчого виховання полягає в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості. Ця технологія особистісно-орієнтована, бо кожній дитині знайдеться права до душі, яку вона може організувати, зробити найкраще [7, c. 56].

Отже, можна зробити такі висновки:

• Розвиток психологічних чинників навчальної успішності, внутрішні функціональні зміни в структурі пізнавальної сфери учня, динаміка інформаційної ваги психічних функцій навчальної успішності молодших школярів залежать від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів.

• Стійкий пізнавальний інтерес - ознака готовності дитини до навчання в школі. Він є основою всієї навчально-виховної роботи з дітьми в період їх підготовки до школи. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється в запитаннях, діях.

• Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з'явиться зацікавленість до навчальної діяльності.

• У школі дитина поглиблює і розширює свої пізнавальні інтереси. У неї виникає бажання змістового і досконалого вивчення певних навчальних дисциплін, коли матеріал виходить за межі навчального. Такий інтерес має стійкий характер.

• Пізнавальна активність учня початкових класів виявляється в навчальній діяльності. Молодший школяр застосовує набуті в дошкільному дитинстві знання й активно діє, робить відповідні висновки, здатний виконувати складні розумові операції.

• Практичне використання встановлених закономірностей звузить коло пошуків психологічних причин невстигання школярів з навчальних предметів у початкових класах. [6, с. 3-20]. [8, с. 92]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1. Розвиток пізнавальної активності молодших школярів з використанням інтерактивних методів навчання

Ми живемо у третьому тисячолітті, у час комп’ютеризації та інтенсивного розвитку всіх галузей науки та виробництва, і глибоко усвідомлюємо незворотність демократичних змін, що відбуваються у суспільстві і освіті зокрема.

Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно
змінили орієнтації в галузі освіти. Головною стратегією педагогічної діяльності визначено: спрямування навально - виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів.

Ми не повинні забувати про те, що сучасні діти не такі, якими були ми, отже, вони потребують від теперішнього навчання чогось нового. Те, що було потрібним учора, не є актуальним сьогодні.

Розв'язання цих  проблем можливо лише на основі широкого запровадження елементів нових педагогічних технологій. Одним з основних методичних інновацій є інтерактивні методи навчання. Слово «інтерактив» прийшло до нас із англійської мови "interact". Це діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія учителя і учня.

Мета інтерактивного навчання - створювання комфортних умов, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.

Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці є активізація пізнавальної діяльності. Тому щоразу, обдумуючи урок, намагаюсь спочатку розв’язати  принципове завдання, як найдоцільніше організувати передачу нового матеріалу – повідомлення, евристична бесіда, відкриття, роздум, розв’язання проблеми, мозковий штурм, самостійна робота та ін. З метою активізації пізнавальної діяльності, елементи  інтерактивних технологій використовую у своїй роботі. Вони мають багато переваг:

  • у роботі задіяні всі учні класу;
  • учні вчаться працювати у групі, (команді), парі;
  • формується доброзичливе ставлення до опонента;
  • кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;
  • створюється ситуація успіху;
  • за короткий час опановується багато нового матеріалу;
  • формуються навички толерантного спілкування.

Педагогічний пошук учителів-практиків завжди спирається на досягнення психолого-педагогічної науки, яка потребує, щоб методи навчання забезпечували оволодіння школярами змісту освіти.

Тому, мета введених на сучасному етапі інтерактивних методів навчання полягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, інсценування і спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення.

Інтерактивне навчання - це навчання занурене у спілкування.

Зміст роботи полягає не лише у знаннях, але й у способах мислення. Інтерактивне навчання - це специфічна форма організації навчальної діяльності, одна із цілей якої - забезпечення комфортних умов, за яких кожен учень відчував би свої успіхи, інтелектуальну роботу, продуктивність навчання, виключення домінування однієї думки над іншою.

Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія учнів у парах і мікрогрупах. Оптимальний склад групи - не більше, ніж 4-6 чоловік. Групи вивчають навчальний матеріал і міжособистісні вміння.

Інтерактивні робота має свої принципи:

  •                   одночасна взаємодія (всі учні працюють в один і той же час);
  •                   однакова участь (для виконання завдання кожному учневі надається однаковий час);
  •                   позитивна робота (група виконує завдання за умов успішної роботи кожного учня);
  •                   індивідуальна відповідальність (при роботі у кожного учня - своє завдання).

Інтерактивні форми надзвичайно різноманітні, наприклад: «Коло», «Дебати», «Вузлики», дидактичні ігри,  перефрази, асоціативні кущі тощо.

Заняття організовуються як індивідуально, так і в постійних та
у змінних групах. При цьому одна група матеріал вивчає, а друга
відпрацьовує.

У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність шляхом оволодіння організаційними, логіко - мовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями і навичками, особистий досвід культури поведінки в соціальному та природному оточенні, співпраці у різних видах діяльності [9, c. 39-55].

В своїй роботі на практиці використовую елементи інтерактивного навчання, які доцільні у роботі з класним колективом дітей та при вивченні конкретної теми. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв'язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.

Структура інтерактивного уроку відрізняється від загальної структури комбінованого уроку.

Інструкція проведення (регламент)

  1.               Вчитель розповідає учасникам про мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-Зхв.).
  2.               0б'єднання в групи і (або) розподіл ролей (1-2хв.).
  3.               Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись при цьому надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи.
  4.               Презентація результатів виконання вправи (3-15хв.).
  5.               Рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або за допомогою інших прийомів (5-15хв.) [8, c. 93].

Серед елементів інтерактивних методів навчання віддаю перевагу методу побудови «асоціативного куща» або «логічного дерева» або «гірлянди асоціацій» або «павутинки асоціацій», "гронуванню".

На початку роботи визначаю одним словом тему, над якою буде проводитись робота, а учні згадують все, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку фіксую відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Даний метод універсальний, бо може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.

 Наприклад: у  першому класі під час вивчення теми «Нумерація чисел у межах 10» виникає проблема активізації класу, щоразу коли вводиться нова цифра. Одним із засобів підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу є побудова асоціативного куща. Цей метод використовую при вивченні числа і цифри 3, а також числа і цифри 7. Наприклад: Сім- це сім нот, сім чудес світу, сім днів тижня, сім кольорів веселки, «Білосніжка та сім гномів», «Вовк та семеро козенят».

При вивченні нової букви, наприклад букви Б (бе) пропоную уявити про що згадуєте, коли я промовляю слово «бабуся»? Діти пригадують: колискову пісню, пиріжки, казку, лагідні руки, тепле сонечко, спокійну пораду бабусі. Будуємо асоціативний кущ.

Під час повторення теми з будь-якого предмету використовую інтерактивну вправу "Кубування" .На  гранях куба, виготовленого з картону, пишу запитання або завдання (по одному на гранях). Учням пропоную викласти на папері (або в усній формі) думки на запропоновану тему впродовж 2-4хв.

Наприклад: урок з предмету "Я і Україна" тема :"У царстві рослин"(див. практична частина даної розробки). Не даючи запитань учням , а лише демонструючи грані куба, усно підсумовуємо вивчений матеріал з теми "Жива і нежива природа".

Отже, інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Суспільству майбутнього потрібні люди з актуальними знаннями, гнучкістю і критичністю мислення, творчою ініціативою.   

 

2.2. Розвиток пізнавальної діяльності учнів на уроках математики в початковій школі

В основі сучасних досліджень пізнавального інтересу лежать праці Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, А.О. Смірнова, Б.М. Теплова, В.Н. Мясіщева, Л.В. Занкова, Д.Н. Узнадзе, Г.С. Щукіної та інших відомих психологів. Поняття інтересу трактується по-різному, інтерес виступає як вибіркова спрямованість особистості на ту чи іншу діяльність, як прояв емоційної та мислительної активності, як своєрідний сплав емоційно-вольових та інтелектуальних процесів, як структура, що складається з домінуючих потреб, як ставлення людини до світу. Таким чином, психологічне поняття “інтерес” характеризується багатогранністю свого змісту, форм прояву та ролі для становлення і життєдіяльності особистості.

Єдиним для всіх авторів у розумінні інтересу є поняття вибірковості, яке відображає сутність цього, у багатьох відношеннях загадкового і досі до кінця не вивченого явища. Через інтерес поновлюється зв’язок суб’єкта з об’єктивним світом. Та предметом інтересу для людини буває далеко не все, а лише те, що має для неї необхідність, значимість, цінність і привабливість. Чому людей, що живуть в одному й тому ж соціально-культурному економічному та побутовому середовищі, цікавлять різні об’єкти навколишнього світу? Чому діти, що виховуються в одній сім’ї або вчаться в одному класі, залюбки наслідують або відкидають досвід старших? Чому однакові педагогічні умови спонукають до різних висновків, дій, післядій і бажань? Відповісти на ці запитання науці вдалося поки що частково, головним чином на основі експериментальних спостережень, статистичного аналізу, вивчення психічних процесів та узагальнення тенденцій розвитку людського суспільства в цілому та окремих вікових груп дітей і дорослих [10, c. 42].

 

2.3. Використання дидактичних ігор на уроках математики

Педагогічні та психологічні дослідження засвідчують, що зміст і способи активізації навчальної діяльності в процесі використання дидактичних ігор дедалі більше цікавлять науково-педагогічних працівників.

Дидактичні ігри стали предметом особливої уваги в працях А.Макаренка, В.Сухомлинського, А.Сікорського, Б.Блонського, С.Рубінштейна (формування уяви); Л.Виготського, О.Леонтьєва, Р.Жуковської, Д.Менджерицької, О.Усової, Л.Артемової, О.Запорожець, Л.Венгер, Д.Ельконіна, А.Соноріної (вплив на розумовий розвиток); Ф.Блехер, З.Богуславської, Н.Гамбург, Г.Ляпіної, Є.Баничевої, К.Радіної, Г.Щукіної, С.Шамової (засоби активізації навчальної діяльності). Питання теорії та практики активізації навчальної діяльності частково знайшли своє відображення і в працях таких вчених, як: В.Зінченко, О.Тихомиров, Я.Пономарьов, Л.Занков (розвивальне навчання), С.Бондар, В.Бондар, В.Паламарчук,  Н.Менчинська, Б.Коротяєв, Д.Богоявленський, К.Кабанова-Меллер (формування загальних прийомів навчальної діяльності), Д.Ельконін, М.Махмутов, М.Данилов, М.Скаткін, Л.Кудрявцев І.Лернер, Л.Аристова (проблемне навчання), А.Тализіна, П.Гальперін (теорія поетапного формування розумових дій), Н.Бібік, І.Бех, Л.Божович, І.Друзь, Н.Кудикіна, (розвиток навчального інтересу), Р.Хабіб, О.Савченко (самостійність, активність учнів), Г.Костюк, М.Данилюк, А.Маркова, Н.Якобсон (мотивація навчання у підвищення навчальної активності) та інші.

Проблему використання дидактичних ігор у навчальному процесі досліджували  зарубіжні педагоги Я.Коменський, Ж.Руссо, Ж.Піаже, М.Монтессорі, Дж.Брунер, З.Контануете, Е.Баффі, Е.Говен, К.Кімборльд, Б.Роуем, Х.Хеден, Мак-Конел та Джекобсон, В.Оконь.

Дидактичні ігри відповідають природним потребам молодших школярів, оскільки поєднують у собі елементи навчання, прикладної, репродуктивної та творчої діяльності, що дає змогу розвивати емоційну сферу дитини, її пізнавальні інтереси, інтелектуальні та духовні потреби. Тому при вивченні елементів геометрії доцільно застосовувати саме  такий спосіб навчання. Уміле використання ігор підвищує навчальну активність учнів, інтенсивність мислення, пам’яті та просторової уяви. Значна кількість досліджень пов’язана з різними аспектами поліпшення ефективності навчання за допомогою окремих видів ігор або їх комплексів (Л.Артемова, А.Вербицький, П.Підкасистий, О.Янковська). Так, Л.Артемовою виділені різні способи організації відношень, які зумовлюються різною структурою ігор, їх зв’язок з вирішенням ігрового завдання.

Ідеї основоположників педагогіки Я.А.Коменського, Ж.Ж.Руссо, К.Д.Ушинського, В.О.Сухомлинського склали основу подальшого вивчення цієї проблеми. Разом з тим, наявність у педагогічній думці минулих століть різних підходів до розвязання  проблеми оптимізації навчальної діяльності свідчить про її складність та багатогранність [11, c. 67].

Щоб залучити школярів до навчально-пізнавальної діяльності для досягнення мети навчання, потрібно задіяти всі засоби активізації, зокрема, зміст освіти, форми і методи навчання. Слід зазначити, що система засобів активізації навчання школярів зможе забезпечити організацію учіння як мотивованого процесу в тому разі, коли відповідатиме певним вимогам. Серед них: пробудження і розвиток внутрішніх мотивів учіння школярів на всіх його етапах; стимулювання механізму орієнтації учнів; забезпечення формування навчальних та інтелектуальних умінь школярів. Сучасні психологічні та дидактичні дослідження підтверджують важливість питання активізації навчального процесу, де навчання виступало б як спільна діяльність учителя та учнів.

Оптимізація навчального процесу -  це удосконалення методів та організаційних форм навчальної роботи, яке забезпечує активну та самостійну теоретичну й практичну діяльність школярів у всіх ланках навчального процесу. Оптимізація передбачає тісний зв’язок засвоєння знань із застосуванням їх під час вирішення завдань, які потребують від учнів пошуку нового, відбору даних, видозмінення звичних дій (ініціативу, наполегливість, розвязування завдань проблемного характеру).

Відповідно навчальна активність - це діяльний стан учня, який характеризується потягом до знань, розумовим напруженням та виявленням вольових зусиль у процесі оволодіння знаннями.

Навчальна активність на рівні спрямованості особистості означає глибоку переконаність учня в необхідності всебічного пізнання, а її вищий рівень носить перетворюючий характер. При цьому в процесі діяльності змінюється не лише об’єкт, на який вона спрямована, а й її суб’єкт.

На основі результатів досліджень педагогів зміст навчальної активності можна визначити так:

  • Постановка вчителем перспективної мети розвитку творчих здібностей учнів.
  • Досягнення тісного взаємозв’язку мовленнєвої, розумової та трудової діяльності.
  • Проведення уроків мислення.
  • Система творчих робіт.
  • Стимулювання інтелектуальних і естетичних почуттів.

Відповідно до цього складовими компонентами навчально-пізнавальної активності є:

  • позитивне ставлення до предмета, захоплення новим матеріалом (емоційний компонент);
  • б) виникнення питань, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, розуміння навчального матеріалу, доповнення або уточнення відповідей однокласників (когнітивний компонент);
  • в) самостійність під час виконання завдань підвищеної складності, терпіння у подоланні труднощів, організованість (вольовий компонент);
  • г) актуалізація та перенесення сукупності набутих знань і навичок у нову навчальну ситуацію (дійовий компонент).

Учителю для проведення дидактичної гри контролюючого характеру під час навчально-пізнавальної діяльності на уроках геометрії в молодших класах необхідно:

1) залежно від етапу навчання визначити мету проведення контролю і його призначення;

2) дібрати доцільні запитання або задачний матеріал, на основі яких буде здійснюватися контроль знань, умінь і навичок дітей з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей;

3) визначитися у виборі форми контролю та форми проведення навчальної гри;

 4) розподілити дібрані завдання між етапами гри залежно від виду і функцій контролю та ігрового задуму; 5) якщо того вимагає ігровий задум, повідомити учням, яку підготовчу роботу їм треба виконати, з яким домашнім завданням справитися.

Одне з провідних місць у навчальному процесі на сучасному етапі розвитку освіти належить комп'ютерно-орієнтованим технологіям навчання. Численне якісне програмне забезпечення, що ефективно можна використовувати під час організації дидактичних ігор на уроках геометрії в молодших класах, сприяє вихованню інтуїції, розвитку евристичного мислення, фантазії, елементарних дослідницьких навичок, уміння оперувати образами, постійно захоплює гравця перспективою, швидкою зміною зображень, персонажів, прихованих стимулів [12, c. 45-47].

 

2.4.  Використання інформативних завдань та технологій на уроках математики

Збільшення питомої ваги інформаційних повідомлень з різних джерел вимагає від учня володіння на достатньому рівні умінням критично ставитися до інформаційних даних, точно відображати сутність повідомлень, переробляти, зберігати та відтворювати інформацію. Розвиток мислення молодших школярів з такими характеристиками можливо здійснювати при викладання математики у режимі мотиваційного стимулювання, інформатичної різноманітності навчальних завдань, фіксації опорної інформації та методичного забезпечення формування індивідуального пізнавального досвіду у математичній діяльності. Інформація, як об’єкт вивчення дитиною, сприяє зняттю мотиваційного конфлікту, складанню програми дій у внутрішньому плані та реалізації у зовнішньопредметній діяльності, вирішенню надситуативних пізнавальних завдань, формуванню евристичного потенціалу, а в результаті – виходу на інформаційний режим двостороннього навчального діалогу. Інформаційне середовище молодших школярів пропорційно (прямо чи обернено) впливає на формування особистісного освітнього ядра, оскільки міра повноти, достовірності, новизни та цінності інформації розвиває пізнавальні процеси, активізує світоглядну позицію, збагачує навчально-пізнавальний досвід учня. Динаміка інформаційних потоків змінює внутрішній світ дитини в цілому, а в " лоні” цілого і окремих сторін особистості. Це оволодіння азами інформаційної культури (умінням аналізувати, декодувати, обробляти, конкретизувати, ущільнювати, узагальнювати інформацію), елементами комп’ютерної грамотності, основами операційно-алгоритмічного та функціонального стилів мислення, умінням здійснювати самоуправління джерелами інформації, підтримувати навчальний діалог з ПК.

Класифікацію завдань математичного змісту для формування основ інформаційної культури у молодших школярів здійснено за їх дидактичним навантаженням, а саме: · на обчислення з функціями навчання (поєднання усних і письмових обчислень), контролю (перевірки правильності виконання завдань) та творчого застосування знань у програмі Калькулятор (доповнення, переформулювання); · геометричного змісту на побудову, вимірювання та обчислення, з логічним навантаженням у графічному редакторові Paint та Автофігури на панелі задач (побудову окремих фігур, на перетин фігур, виконання розфарбовування фігур чи їх спільних частин заливкою, користування інструментами олівцем, пензликом, гумкою); на виконання позиційних завдань та просторово-орієнтовану діяльність; · логічно-інформативні, які передбачають визначення істинності (хибності) висловлень з різних областей знань; · з логічним навантаженням, у яких виконання математичного завдання передбачає попередній аналіз умови за допомогою логічних операцій на конкретному навчальному матеріалі; · на оптимізацію (побудову геометричної фігури найбільшої площі, обчислити найкоротший шлях), раціоналізацію діяльності на конкретних прикладах, що імітують дії різних персонажів (казкових, людей певної професії); · на формування алгоритмічного стилю мислення, а саме навчання учнів використовувати у математичній діяльності алгоритми, які подаються послідовністю скінченого числа приписів та зорієнтовані на результат [7, c. 72].

Вправи за допомогою програми Калькулятор.

Для переходу до обчислювальної діяльності необхідно виконати послідовно такі дії: Пуск, Програми, Стандартні, Калькулятор.

1. Надрукувати приклади та обчислити:

28 + 4 =             71 – 35 =            47 + 29 =         

6 2456 + 7296 =            809213 – 567328 =                23765 * 37 =

2. Вказати послідовність дій, обчислити та перевірити правильність результату.

(96 : 16 +58) : 8 =              346 + (298+ 154) – 113 =        16 : 2 + 21 + 48 =           (900 – 354) – 228 + 579 =                   (840 : 40 + 431) – 350 =          560 : 8 – (290 + 130) : 6 = 

3.Поставити дужки та перевірити правильність результату за допомогою помічника. 91 – 19 : 2 – 3 = 6 17 + 7 : 3 + 11 = 19 70 : 2 – 16 + 12 = 7

4. Поставити дужки та знаки дій і перевірити правильність результату за допомогою програми Калькулятор. 3...4...5...6...7... = 5 1 2 3 4 5 = 0

5. Перевірити двома способами правильність виконання обчислень: ((455 + 286) – 569) + 363 = 455

 

Методичні ресурси графічного редактора Paint полягають у:

 а) формуванні в учнів позитивного ставлення до виконання завдань у процесі вивчення геометричного матеріалу на креслення фігур, друкування предметів, що розуміється як індивідуальний творчий процес;

б) розвитку просторово-графічних умінь у молодших школярів на завданнях на просторово-координаційну діяльність (позиційних у термінах справа – зліва, вгорі – внизу; метричних у термінах більший – менший, вищий – нижчий) та при переміщенні геометричних фігур, при складанні малюнків;

в) розвитку точності рухів при відтворенні зразка у репродуктивних, тренувальних завданнях та при виконанні творчих завдань, що передбачають реалізацію задуму, власного проекту діяльності;

г) формуванні в учнів умінь працювати із панеллю інструментів або операційно-практичних умінь; д) розвитку логічних компонентів мислення, коли просторово-координаційні дії поєднуються із логічним аналізом предметної області та відношень між об’єктами завдання.

Вправи геометричного змісту в програмі Paint.

Щоб перейти до виконання завдань геометричного змісту необхідно виконати дії: Пуск, Програми. Стандартні, Paint.

а) на розфарбовування геометричних фігур:

1. Розфарбувати заливкою смужку трьома кольорами (синім, зеленим, червоним) так, щоб перша справа частина смужки була не червоною, а у центрі – синя. Назви кольори на смужці зліва направо, справа наліво.

2. Розфарбувати заливкою смужку, поділену на п’ять частин, трьома кольорами (синім, жовтим, коричневим) так, щоб однакові кольори не знаходилися поряд, а перша зліва частина була не червоного і не синього кольору. Знайди спосіб інакше розфарбувати смужку.

3. Розфарбувати заливкою чотири круги двома кольорами (синім, зеленим) так, щоб круги одного кольору поряд не знаходилися. Скільки способів розфарбувати круги?

4. Розфарбувати заливкою геометричні фігури (трикутник, квадрат, круг, прямокутник) різними кольорами (блакитним, рожевим, коричневим, жовтим) так, щоб круг був не жовтого кольору і знаходився між блакитною та коричневою фігурами, а коричнева фігура – між рожевою та жовтою. Якого кольору квадрат?

5. Розфарбувати заливкою геометричні фігури (квадрат, круг, трикутник, чотирикутник) різними кольорами (фіолетовим, рожевим, синім, зеленим) так, щоб посередині були не синя і рожева фігури, а круг знаходився між зеленою та синьою фігурами. Назви кольори фігур зліва направо.

б) на побудову у графічному редакторі Paint:

1. Побудувати геометричні фігури. У лівому верхньому кутку робочого поля побудувати коло. У нижньому правому кутку побудувати трикутник, а над трикутником – чотирикутник. Овал побудувати зліва від трикутника. Назви фігури вгорі та внизу на робочому полі.

2. Побудувати геометричні фігури (трикутник, чотирикутник, овал) так, щоб першим справа був овал, а першим зліва – не трикутник. Назви фігури зліва направо.

3. Побудувати геометричні фігури чотирикутник, трикутник та круг, щоб круг знаходився між іншими фігурами, а першим справа був не трикутник. Назви фігури справа наліво.

4. Надрукувати робота, щоб тулуб був квадрат, голова – овал, ноги і руки – прямокутники, очі – круги, рот – трикутник, черевики – п’ятикутники. Доповни іншими деталями самостійно.

в) на побудову та розфарбовування геометричних фігур:

1. Побудувати геометричні фігури квадрат, овал, п’ятикутник, щоб овал був першим зліва, а першим справа був не квадрат. Розфарбувати фігури, щоб п’ятикутник був не червоного кольору, а овал – не зеленого і не синього. Назвати фігури зліва направо. Назвати кольори фігур.

2. Побудувати геометричні фігури так, щоб зелений трикутник був першим зліва, а квадрат знаходився між п’ятикутником та кругом, жовта фігура – між зеленою та червоною, а п’ятикутник синього кольору. Назвати фігури зліва направо. Назвати кольори кожної фігури.

3. Побудувати геометричні фігури квадрат, овал, трикутник, прямокутник таким чином, щоб великі фігури знаходилися посередині і були одного кольору. Перша зліва фігура – не овал і вона не синього і не червоного кольору, перша справа фігура – не жовтого і не червоного кольору. Назвати фігури та їх кольори справа наліво.

4. Побудувати та розфарбувати геометричні фігури трикутник, квадрат, овал, круг чотирма кольорами – синім, зеленим, жовтим, червоним. Велика червона фігура знаходиться між кругом та овалом, а трикутник – зліва від синьої фігури. Круг знаходиться між зеленою та великою фігурами. Назвати фігури зліва направо. Назвати колір кожної фігури.

5. Побудувати геометричні фігури трикутник, шестикутник, круг, чотирикутник так, щоб справа від шестикутника була тільки синя фігура, а червоний трикутник знаходився між жовтою фігурою та кругом. Яким кольором розфарбуєш круг? Назвати фігури справа наліво. Якого вони кольору?

6. Побудувати геометричні фігури трикутник, квадрат, овал, круг та розфарбувати їх чотирма кольорами – синім, зеленим, жовтим, червоним. Велика червона фігура знаходиться між кругом та овалом, а трикутник – зліва від синьої фігури. Круг знаходиться між зеленою та великою фігурами. Назвати фігури зліва направо. Назвати колір кожної фігури. 7. Побудувати геометричні фігури так, щоб зелений трикутник був першим зліва, а квадрат знаходився між п’ятикутником та кругом, жовта фігура – між зеленою та червоною, якщо відомо, що п’ятикутник синього кольору. Назвати фігури зліва направо.  Назвати кольори кожної фігури.

г) на перетин фігур та розфарбовування спільної частини:

1. Побудувати геометричні фігури п’ятикутник та чотирикутник таким чином, щоб спільною частиною їх був трикутник. Розфарбувати трикутник заливкою блакитного кольору.

2. Побудувати два прямокутники так, щоб їх спільною частиною був прямокутник. Розфарбувати червоним кольором спільну частину. Розфарбувати синім кольором інші частини фігур. Назви геометричну форму інших частин.[12, c. 65-77]

Логічно-інформативні завдання зорієнтовані на визначення істинності (хибності) висловлень з різних областей знань: Які із висловлень істинні? Які із них хибні?

Про комп’ютери 

  • Комп’ютер допомагає вченим у створенні космічних кораблів для польотів до інших планет Сонячної системи.
  • Комп’ютер може мислити і створювати власні програми діяльності.
  • Комп’ютер може „захворіти” і його лікують за допомогою антивірусних програм.
  • Комп’ютер – це пристрій, основне призначення якого полягає у виконанні обчислень з багатоцифровими числами. Дискета – пристрій для збереження та передачі інформації.

Математичні знання

  • Всі квадрати – прямокутники.
  • Сума чисел 37 та 25 є число, яке більше за число 60.
  • Деякі прямокутники – квадрати.
  • Добуток двох чисел завжди більше кожного із них.

Задачі з логічним навантаженням, у яких розв’язування передбачає виконання попереднього аналізу умови, встановлення закономірностей та формулювання висновків:

1. Встанови закономірність та продовжити ряд: 7, 10, 13, 16, ... 1, 2, 4, 7, 11, 16, 22, ... 90, 83, 76, 69, 62, ... 1, 4, 5, 9, 14, 23, 37, ... 64, 56, 48, 40, … 3, 7, 15, 31, …

2. Закінчити речення, щоб висловлення було правильним:

  • Різниця двох чисел дорівнює парному числу тоді і тільки тоді, коли ...
  • Якщо доданки непарні числа, то їх сума – число ...
  • Якщо помножити послідовно числа від 1 до 6, то у добутку буде ... нулів.
  • Число ділитися на 2 тоді і тільки тоді, коли воно закінчується ...
  • Якщо ділене збільшити у 4 рази, то частка ...
  • Якщо зменшуване зменшити на 12 одиниць, то різниця ...
  • Якщо дільник зменшити у 3 рази, то частка ...
  • Якщо зменшуване збільшити на 7 одиниць, то різниця ...
  • Якщо у чотирикутника всі сторони рівні, то ця фігура – ...

Завдання на оптимізацію (побудову геометричної фігури найбільшої площі, обчислити найкоротший шлях), раціоналізацію діяльності на конкретних прикладах, що імітують дії різних персонажів (казкових, людей певної професії). Наведемо приклади таких завдань.

1. Побудувати прямокутник найбільшої площі, якщо відомо, що його периметр дорівнює 16 см. Яка довжина сторін прямокутника?

2. Побудувати прямокутник найбільшого периметру, якщо відомо, що його площа дорівнює 12 кв. см.

3. Знайти найкоротший шлях. Старт - Фініш [12, c. 86]

 

2.5. Розвиток пізнавальної активності учнів через створення проблемно-пошукових ситуацій

Освоюючи інноваційні та вдосконалюючи традиційні методи і прийоми навчання, пізнавальну діяльність учнів трактую як цілеспрямовану організовану взаємодію між учителем та учнем. Своєрідним «посередником» такої взаємодії є відповідні засоби навчання. Від якості й ефективності організації та управління пізнавальним процесом школярів і залежатиме йог кінцевий результат – якість навчальних досягнень учнів та рівень їх розумового розвитку.

Плануючи урок, чітко визначаю його навчальні завдання і заздалегідь готую необхідні для цього матеріали. Це дає змогу забезпечити активну діяльність усіх учнів класу.

Вивчення педагогічної літератури та власний педагогічний досвід переконують у тому, що активна розумова діяльність учнів у навчальному процесі забезпечується за умов:

  • високої мотивації школярів на навчальну діяльність;
  • створення відповідного навчального середовища;
  • використання педагогічних технологій та методів відповідно до досягнутого рівня та завдань розвитку планів розумової діяльності учнів;
  • залучення школярів до самостійної діяльності, в тому числі проектної та дослідно-пошукової;
  • створення ситуацій успіху в навчальній діяльності;
  • орієнтації навчального процесу на формування компетенцій та досвіду діяльності;
  •  забезпечення активної та інтерактивної взаємодії школярів із педагогом та між собою. 

У своїй практиці застосовую різні форми організації навчального процесу: фронтальну, групову (парну) та індивідуальну. Для забезпечення ефективності уроків, прагну раціонально визначити співвідношення його структурних елементів, вивчення теоретичного матеріалу поєдную з виконанням різнорівневих практичних завдань на закріплення та перевірку засвоєння навчального матеріалу.

Велику увагу приділяю використанню інноваційних технологій, створюю проблемно-пошукові ситуації на уроках як мотиваційний компонент.

Проблемне навчання грунтується на системі проблемних ситуацій. У Ι – ΙV класах -  це постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі суперечність, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

Проблемна ситуація виникає завдяки суперечності між пізнаним і непізнаним. Вона складається з таких компонентів: невідоме про предмети, їхні властивості, відношення чи способи дій, потреба пізнання невідомого, інтелектуальна можливість людини.

Серед критеріїв проблемної ситуації, що забезпечують активізацію пізнавальної діяльності, виділяю такі:

  • орієнтування розв’язування проблемної ситуації на максимальну самостійність учнів, їхню власну пізнавальну і дослідницьку діяльність;
  • значущість розв’язання проблемної ситуації для учня;
  • динамічність проблемної ситуації.

У початкових класах найдоцільнішими і найпоширенішими прийомами створення проблемних ситуацій з метою розвитку пізнавальних інтересів, активізації пізнавальної діяльності є:

  • зіткнення учнів із суперечливими фактами. (Метал у воді тоне, а дерево – ні. Чому?);
  • показ помилок, до яких призводить незнання певної теми. Виникає трудність, коли писати ьо, а коли йо: льотчик, район, сьомий, майонез;
  • постановка проблемного питання на основі створення елементів дискусії;
  • спонукання учнів до узагальнення фактів. Придивіться уважно до слова. Порівняйте слова: бур’ян – буряк, пір’я – буря. Сформулюйте певне правило на основі цього порівняння.

Створення проблемно-пошукових ситуацій дає змогу працювати весь урок зацікавлено, активно. Діти переживають радість творчості, відчуття перемоги.

З метою розвитку творчих можливостей у кожної дитини вчителеві необхідно на кожному уроці застосовувати пізнавальні завдання. Такі завдання мають складати систему, яка дасть змогу сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів та забезпечити перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих. Слід пам’ятати, що творчі здібності забезпечують швидке набуття знань та умінь, закріплення й ефективне застосування їх на практиці. А це означає, що для розвитку творчих здібностей велике значення має розвиток психічних процесів – пам’яті, уваги, уяви тощо. Саме ці якості, за даними психологів, - основа для розвитку продуктивного мислення і творчих здібностей учнів.

7.Створення комфортних умов на уроці (ситуації успіху).

8.Формування вміння і бажання самостійного оперування інформацією.

9.Організація проблемно-пошукових ситуацій на уроках як мотиваційний компонент [13, c. 11-15].

 

2.6. Формування творчих та пізнавальних здібностей учнів з використанням технології розвитку критичного мислення

Найвиразнішою ознакою українського освітнього сьогодення є вихід на цінності компетентнісно орієнтованої освіти. Основна мета реформування початкової мовної освіти полягає в запровадженні компетентнісного підходу до навчання мови, який передбачає формування її молодших школярів комунікативної компетентності. Сьогодні у теорії та практиці навчання мови в початкових класах особливо гостро стоять проблеми розвитку зв'язного мовлення, творчих здібностей школярів.

Упровадження нових освітніх технологій особистісно орієнтованого навчання на уроках читання, на мою думку, - це передумова активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота, що пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів. Однією з інноваційних технологій, що допомагає учневі не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення.

Розвиток критичного мислення стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв'язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидною є життєва необхідність критичного мислення для вітчизняної освітньої системи.

Лише таким чином можна міркувати про розвиток демократії відповідно до вимог світового суспільства.

Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Розвиток критичного мислення - це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки - це твої дії та дії твоїх дітей. Навчити дітей мислити критично - означає правильно поставити запитання, спрямувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення. Для того щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідним є розумне керівництво з боку вчителя.

Мета вчителя: створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини; надати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху; дати відчути радість від здолання труднощів; допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, завжди необхідно докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.

 Наведу деякі прийоми створення «ситуації успіху»:

  1. «Радість класу» - емоційний відгук оточуючих на успіх учня класу, констатація будь-якого, навіть незначного, позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе.
  2. «Ліній горизонту» - перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем, пропонується повторити завдання на складнішому рівні, наче «відсуваючи» лінію горизонту.
  3. «Авансування» - учитель підчас індивідуальної роботи виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає аналогічне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.

Кожна дитина має до чогось певні здібності. Наше завдання - відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді міцна пам'ять, гостре око, гарний смак, образне мислення. На уроці важливо використовувати проблемні завдання, що викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків певних висновків. «Роби, як ми, роби краще нас!» - ось девіз уроків із використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в дитину та врахування її індивідуального стилю діяльності найпродуктивніше впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм «переможця». А саме: «Я сьогодні кращий, ніж учора!» Лише таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення.

Навчання - основна форма розвитку пізнавальної активності школярів. З одного боку, під час навчального пронесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній світогляд, а з другого боку - у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нові, задовольняючи свої потреби в пізнанні. Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках я будую у такій послідовності: цікаво - знаю - вмію. Слід намагатися зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. «Важких наук немає. Є лише важке викладання».

Дитині має бути зрозумілою мета завдання, і тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи. Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найцікавішим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим - таким є один із принципів методики сучасного уроку. Однак, інтерес не має нічого спільного з розважальністю, що не містить пізнавальної мети. Кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і водночас захоплювали як своїм змістом, так і способом викладання. За роки навчання в школі у дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність та осмислення певних явищ, оскільки не асоціюється з реальними життєвими враженнями.

Критичне мислення починається з питань й з'ясовування проблем, які необхідно розв'язати. Складність навчання критичного мислення полягає в тому, щоб допомогти учням роздивитися безкінечну різноманітність проблем, що нас оточують. «Лише коли б'єшся з конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі складної ситуації, учень дійсно мислить».

Дуже важливим є стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. Пріоритетним напрямом у роботі має бути розвиток логічного мислення й математичного мовлення. Для вдосконалення обчислювальних навичок треба добирати цікавий і пов'язаний із життям матеріал, що спрямований на формування життєвих компетенцій учнів, а саме:

  • дидактичні та сюжетні ігри;
  • задачі у віршах;
  • задачі-жарти;
  • ребуси;
  • ігрові та цікаві ситуації;
  • корисні вправи «Цікава математика в царстві геометричних фігур».

Усі ці нестандартні завдання передбачають оригінальне розв'язування, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, а також потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості мислення.

Критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Кожна аргументація містить у собі три основних елемента:

  • твердження;
  • доводи;
  • докази.

Це мислення соціальне. Коли ми дискутуємо, читаємо, обмірковуємо, обмінюємося думками, ми уточнюємо і поглиблюємо свою класну позицію.

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень повинен володіти певними якостями:

  • гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;
  • самостійно і критично мислити;
  • уміти бачити і формулювати проблему, знаходити шляхи раціонального розв'язання;
  • усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в навколишньому середовищі;
  • бути здатним генерувати нові ідеї;
  • творчо мислити;
  • уміти працювати з інформацією;
  • бути комунікабельним, контактним, уміти працювати у колективі, різних ситуаціях;
  • уміти самостійно працювати над розвитком власного інтелекту [2, c. 133].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Більшість авторів, що досліджують проблему розвитку пізнавальної активності молодших школярів, виділяють чотири ознаки творчої обдарованості, оригінальність ідей, гнучкість словесного і образного мислення, здатність знаходити ідеї в складних і обмежених ситуаціях. Ці ознаки характеризують і дитячу творчість. Щоб привести в рух внутрішні сили дитини, потрібен не лише вчитель, як духовний опікун, а й відповідне середовище. Це таке середовище, яке дає їй змогу активізувати свою життєву енергію та духовне збагачення для реалізації самовизначення, самовдосконалення.

Навчання має будуватися на ідеях його розвивальної функції. Розвиток дитини, її пам'яті, мислення, волі та інших психічних процесів залежить від того, якою є дидактична мета уроку, які відібрано навчальні завдання, як методи навчання забезпечують активність, самостійність та творчість учня в діяльності навчання.

Сучасна дидактика рекомендує надавати перевагу тим методам, які передбачають залучення учнів до активного здобування знань. Дослід чи проблемне навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репродуктивному засвоєнню знань. Тільки вміле поєднання дає можливість підвищити ефективність навчання. Формування досвіду пошукової діяльності учнів не лише має розвивальне значення, а й об'єднує процеси навчання і виховання, стимулює пізнавальні потреби. Тому важливо, щоб високий навчальний результат поєднувався з розвитком пізнавальних можливостей і потреб особистості дитини, щоб виконавська діяльність підпорядковувалася творчій.

Отже, навчання і виховання ґрунтується на активній позиції учнів, їхній пізнавальній самостійності. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.

Під час виконання даної роботи нами було досліджено проблему розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі навчальної діяльності, оскільки в наш час дане питання набуває актуальності. Це пов’язано з тим що в наш час навчанню дітей відводиться провідне місце. Перед вчителями стоїть завдання підготувати підростаюче покоління до життя, до активної участі у науково-технічному і соціальному процесі. А в зв’язку з цим є важливим розвиток пізнавальної активності, оскільки вона є основним важелем навчання учнів.

Під час дослідження ми проаналізували ряд наукових праць та періодичних видань вітчизняних та зарубіжних вчених та педагогів які займалися питанням дослідження пізнавальної активності її розвитку та формування. Також нами було проаналізовано нормативні документи, а саме: «Концепцію початкової освіти» та «Державний стандарт початкової загальної освіти»

В результаті проведення дослідження нами було досягнуто мети, поставленої перед початком виконання дослідження. Нами було з’ясовано особливості розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі навчальної діяльності; розробити систему роботи вчителя.

Під час виконання курсового дослідження  було вирішено наступні завдання: проаналізовано психологічні та педагогічні джерела з даної проблеми; розкрито особливості розвитку пізнавальної активності; з’ясовано стан досліджуваної проблеми у школі.

У даному курсовому дослідженні ми дізналися, що являє собою пізнавальна активність молодших школярів, її види та форми. Спробували вияснити основні її поняття з психологічної та педагогічної точки зору. Дізналися про шляхи розвитку пізнавальної активності молодших школярів та дібрали різні види роботи  для формування пізнавальної активності молодших школярів.

 

 




 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися// Дошкільне виховання. – 2000.- №5.- С. 6-7.
  2. Вукіна Н.В., Дементієвськаа Н.Л., Суизенко І. М. Критичне мислення: як цього навчити: Науково-методичним посібник / За наук. ред. О. 1. Пометун. -Х„ 2007.-190 с.
  3. Державні стандарти початкової загальної освіти / [Електронний ресурс]/ Режим доступу: zakon5.rada.qov.ua/laws/show/462-2011-п 
  4. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навч. посібник / І. М.Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 c.
  5. Закон України «Про освіту» / [Електронний ресурс]/osvita.ua/leqis/ation/law/223
  6. Замашкіна О. Я.А.Коменський про розвиток дитячої особистості. / О.Замашкіна // Початкова школа. – 2000. - №3. – 47-50
  7. Інноваційні технології в початковій школі / К.: «Шкільний світ», 2008.- 110с.
  8. Інтерактивні технології навчання у початкових класах / Авт. – упор. І.І.Дівакова – Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 180 с.
  9. Кузьо О. Пізнавальні інтереси молодших школярів / О. Кузьо // Початкова освіта. − №21. – 2015. – С. 39−55.
  10. Лозова В. І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів / Лозова В. І. / Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди. – 2-е вид., доп. – Х.: “ОВС”, 2000. – 164 с., с.42
  11. Пометун, Олена. Інтерактивні методи та системи навчання.  - К.:Шк. Світ, 2007.-112с.
  12. Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах. - К.: Магістр-5,2007.-255
  13.  Сапунова Л. Розвиток пізнавальної активності учнів початкових класів у навчальному процесі / Л. Сапунова // Таврійський вісник освіти. − №1. – 2013. – С. 11−15


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Активізація пізнавальної самостійності учнів початкових класів засобами інноваційних технологій
  2.  
  3.  
  4.  
  5.                                            З досвіду роботи
  6.                                   вчителя початкових класів                                          
  7.                                   Запорізької загальноосвітньої
  8.                                   школи І – ІІІ ступенів №78
  9.                                   Попович Яни Володимирівни
  10.  
  11.  
  12.  
  13.  
  14.  
  15.  
  16.  
  17.  
  18. Зміст
  19.  
  20. Вступ
  21. Розділ І. Інновації в початковій школі
  22. Розділ ІІ. Методи організації пізнавальної діяльності учнів
  23. 2.1. Особливості організації проблемного навчання в початковій школі
  24. 2.2. Проектно-дослідницька діяльність молодших школярів
  25. 2.3. Веб-квест як вид проектної діяльності
  26. 2.4. Використання інтерактивної дошки на уроках початкової ланки 
  27. Висновок
  28. Використана література
  29. Додатки:
  30. Додаток 1
  31. Додаток 2
  32. Додаток 3
  33. Додаток 4
  34. Додаток 5
  35.  Додаток 6
  36. Додаток 7
  37.  
  38.  
  39.  
  40.  
  41.  
  42.  
  43.  
  44.  
  45.  
  46.  
  47.  
  48.  
  49. Вступ
  50. Розкажи мені - і я забуду.
  51. Покажи мені - і я запам'ятаю.
  52. Залучи мене - і я навчуся.
  53. Китайське прислів’я                                                                        
  54. Міняється час, змінюються діти і водночас навчальне середовище.  Сучасна дитина, це вже не той учень, якого ми вчили в кінці минулого століття . Ще не переступивши шкільний поріг, дитина легко відкриває «двері» в Інтернет, краще і швидше за власних батьків розбирається з будь -яким телефоном, що приводить багато матусь і татусів у захват, вони впевнені, що подарували світу майже генія. Сьогоденних школярів зараз називають «кліковими», тому що вони ростуть і розвиваються у час широкого використання комп’ютерних технологій.                                                                                           
  55. Як і чим зацікавити учнів молодшого шкільного віку, щоб предмет був для них цікавим, потрібним, таким, коли на урок хочеться  йти, а з уроку – ні. Напевно, найважливіше – створювати такі ситуації на уроці, щоб учні були постійно в пошуку і самостійно знаходили відповіді на різні питання.
  56. Нові завдання шкільної освіти в Україні, що спрямовані на гуманізацію та демократизацію всього навчального процесу в школі, визначають нові пріоритети навчання і виховання, потребують формування ініціативної особистості, здатної до раціональної творчої праці. Ми живемо у третьому тисячолітті, у час комп'ютеризації та інтенсивного розвитку всіх галузей науки та виробництва, і глибоко усвідомлюємо незворотність демократичних змін, що відбуваються у суспільстві і освіті зокрема. Тому ми не повинні забувати про те, що сучасні діти не такі, якими були ми, отже, вони потребують від сучасного навчання чогось нового. Те, що було гарним учора, не є актуальним сьогодні.
  57. Формування пізнавального інтересу - необхідна умова шкільного навчання. Не випадково, інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, є ферментом, що дає змогу учням асимілювати основами наук. З перших днів дитини у школі треба вірити в розум дитини, її можливості, в її право здобувати знання з радістю. Розвиток психологічних чинників навчальної успішності, внутрішні функціональні зміни в структурі пізнавальної сфери учня, динаміка інформаційної ваги психічних функцій навчальної успішності молодших школярів залежать від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів. Стійкий пізнавальний інтерес - ознака готовності дитини до навчання в школі. Він є основою всієї навчально - виховної роботи з дітьми в період їх підготовки до школи. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється у запитаннях, діях. Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з'явиться зацікавленість до навчальної діяльності. Пізнавальна активність учня початкових класів виявляється в навчальній діяльності. Молодший школяр застосовує набуті в дошкільному дитинстві знання й активно діє, робить відповідні висновки, здатний виконувати складні розумові операції.
  58. Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці є активізація пізнавальної діяльності. Тому щоразу, обдумуючи урок, учитель має спочатку розв'язати принципове завдання, як найдоцільніше організувати передачу нового матеріалу - повідомлення, евристична бесіда, відкриття, роздум, розв'язання проблеми, самостійна робота тощо. Необхідно перетворити кожний урок на урок спілкування, мислення, де істина постає як суперечка про істину, як діалог.
  59. З метою активізації пізнавальної діяльності, я на кожному уроці застосовую елементи інтерактивних технологій, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування.
  60. Оновлення змісту освіти сприяє трансформації її технологій, надає їй особистісної сформованості.
  61. Слово «технологія» - грецького походження й означає «знання про майстерність». Це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів у їх взаємодії, що своїм завданням уважає оптимізацію форм освіти. Інноваційна освітня технологія - сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання і управління, об'єднаних єдиною метою, добір операційних дій педагога з учнем, у результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу.
  62. Інтерактивне навчання - це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Інтерактив - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, одним із завдань якої є створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність.
  63. Пізнавальний інтерес - це один із важливих мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального навчання робота навіть у слабких учнів відбувається продуктивно. Пізнавальний інтерес за умов правильної організації педагогічної діяльності учнів та системності повинен впливати на розвиток дитини.
  64. Пізнавальний інтерес - це міцний засіб навчання. Класична педагогіка минулого стверджувала «Смертельний гріх учителя - бути нудним». Тому потрібно надавати перевагу тим методам, що передбачають залучення учнів до самостійного активного здобування знань. Дослід чи проблемне навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репродуктивному засвоєнню знань. Тільки вміле їх поєднання дає можливість підвищити ефективність навчання. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.
  65. Розділ І. Інновації в початковій школі
  66. Під інноваціями в освіті ми розуміємо процес вдосконалення педагогічних технологій, сукупності методів, прийомів і засобів навчання. В даний час інноваційна педагогічна діяльність є одним з істотних компонентів освітньої діяльності будь-якого навчального закладу. І це невипадково. Саме інноваційна діяльність не тільки створює основу для створення конкурентоспроможності тієї чи іншої установи на ринку освітніх послуг, а й визначає напрями професійного зростання педагога, його творчого пошуку, реально сприяє особистісному зростанню вихованців. Тому інноваційна діяльність нерозривно пов'язана з науково-методичною діяльністю педагогів і навчально-дослідної вихованців.
              Фундаментальним положенням нової філософії є ​​установка на індивідуальність у відносинах «людина-людина», на ціннісне сприйняття особистості та світу. Інноваційна діяльність в освітній сфері тим більше складна і відповідальна, що пов'язана з високою значимістю людського фактора. У педагогіці, як відомо, головне протиріччя виникає в області розвитку особистості.
               Інновації в освіті починаються з поваги до індивідуальності учня і трансформації традиційної моделі відносин «учитель-учень» в модель «людина-людина», що накладає свого роду табу на уяву про дитину як посудину, яку треба наповнити, як «сукупності психічних процесів», які належить розвивати. У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток таких якостей особистості, як мислення, увагу, пам'ять і уява. У цьому віці починається соціальний  і особистісний розвиток дитини, її входження в життя суспільства. Виходячи з теорії Л. С. Виготського, розвиток молодшого школяра як особистості визначається процесом навчання. Модернізація початкової освіти пов'язана з новим статутом молодшого школяра як суб'єкта навчальної діяльності. Інновації в освіті повинні нести, насамперед, процес вироблення впевненості маленької людини в собі, своїх силах. Необхідно переломити авторитарність освіти в мисленні педагогів, щоб вони зуміли поставити дитину на один рівень з собою, змогли дати дитині можливість адекватно керувати собою і навколишнім світом. У той же час важливо відзначити, що інновації в освіті, в першу чергу, повинні бути спрямовані на створення особистості, налаштованої на успіх у будь-якій області докладання своїх можливостей.
          Інновація в освіті - нововведення, призначене для дозволу актуальною проблемної ситуації (з метою забезпечення оптимізації навчального процесу, підвищення якості освіти або організації сприятливих умов засвоєння матеріалу), істотні зміни в одному або декількох пунктах: змісті освіти, методах викладання, формах контролю якості навчання.
          При цьому зміст освіти розглядаємо не тільки як стандартний набір ЗУН, але також як сукупність суспільно значущих компетенцій та реалізації особистісних освітніх інтересів. При цьому зміни мають бути достатньо великими, щоб серйозно змінити хід навчального процесу. Вже в початковій школі дітей необхідно вчити: алгоритмічному мисленню у всіх сферах життя, самостійній постановці завдань, вибору ефективних інструментів, оцінці якості власної роботи, вмінню працювати з літературою і взагалі навичкам самоосвіти, вмінню працювати в колективі.
          В даний час інформаційні технології займають важливе місце в професійній діяльності вчителя. Необхідність застосування засобів ІКТ в роботі вчителів початкових класів диктується віковими особливостями учнів, а саме потребою в наочній демонстрації навчального матеріалу, процесів і явищ. Основними напрямками нашої роботи при використанні ІКТ є:

          - Мультимедіа-уроки, які проводяться на основі комп'ютерних навчальних програм;
  67.       - Дистанційні олімпіади та конкурси;
  68.       - Телекомунікаційні проекти;
  69. -         Веб-квести на задану тему;
  70. -          Уроки на основі авторських комп'ютерних презентацій у
    формі лекцій, доповідей учнів.
  71.       Практика використання ІКТ вчителями нашої школи дозволяє зробити наступний висновок: використання ІКТ на уроках має такі переваги порівняно з традиційним навчанням:

          1. Сучасність і актуальність навчального матеріалу.

          2. Наявність додаткового і супутнього матеріалу.

          3. Естетичність і наочність.

          4. Можливість роздруківки матеріалу для подальшої індивідуальної роботи.

          5. Можливість блочного огляду теми, випередження знань.

          6. Навчання через ігрову або практичну діяльність.

          7. Підвищення інтересу учнів до навчання.

          8. Більш чітка організація діяльності вчителя.

          В цілому, використання ІКТ сприяє підвищенню якості знань і вмінь учнів.
          Інноваційність в навчанні пов'язана з творчим пошуком на основі наявного досвіду, спрямована на забезпечення дослідницького характеру навчального процесу, організацію пошукової навчально-пізнавальної діяльності. Інноваційними вважаємо процеси, пов'язані з характером взаємодії педагога і учнів, з їх позиціями в ході навчання, коли для учнів створюються  певні умови для активної та ініціативної позиції в навчальному
    процесі: не просто засвоювати програмний матеріал, а пізнавати істину, вступаючи в активний діалог з учасниками освітнього процесу; самостійно виходити за межі власних знань для пошуку способів дії в нових ситуаціях, що є головною цінністю і метою освіти; формувати вміння вчитися.
          Ми займаємося навчальними дослідницькими проектами молодших школярів. Головна ідея методу проектів - спрямованість навчально-пізнавальної діяльності учнів на результат, який виходить при вирішенні практичної і теоретичної проблеми. Проектна діяльність учнів - це спільна навчально-пізнавальна, творча та ігрова діяльність, що має спільну мету, узгоджені способи діяльності, спрямовані на досягнення загального результату.
          Використання в навчанні елементів дослідницької діяльності дозволяє нам не стільки навчати дітей, скільки вчити вчитися, направляти їх пізнавальну діяльність. З великою цікавістю учні беруть участь в самих різних видах дослідницької роботи. Метод проектів дозволяє організувати справді дослідну, творчу, самостійну діяльність протягом навчального часу, відведеного на вивчення предмета. Він передбачає відхід від авторитарних методів навчання і передбачає продумане і концептуально обґрунтоване поєднання з різноманіттям методів, форм з компонентів системи освіти. Проектний підхід може бути застосований до вивчення будь-якої  шкільної дисципліни і особливо ефективний, коли учні відкривають для себе нові факти, а не отримують їх від вчителя в готовому вигляді.
          Початкова школа є складовою частиною всієї системи безперервної освіти. Одна з головних її завдань - закласти потенціал збагаченого розвитку особистості дитини. Педагоги початкової школи покликані вчити дітей творчості, виховувати в кожній дитині самостійну особистість, що володіє інструментарієм саморозвитку  і самовдосконалення, яка вміє знаходити ефективні способи вирішення проблеми, здійснювати пошук потрібної інформації, критично мислити, вступати в дискусію, комунікацію.
           Вчителі початкових класів нашої школи об'єдналися в групу за темою «Інноваційні технології в початковій школі». Головна мета діяльності педагогів: виховання морально-правової, емоційно-естетичної, інтелектуально-інформаційної та комунікативної культури, а також культури здоров'я молодшого школяра.
            Вони ставлять кожну дитину в позицію активного учасника, дають можливість реалізувати індивідуальні творчі задуми, вчать працювати в команді. Це веде до згуртованості класу, розвитку комунікативних навичок учнів. Створюється атмосфера загальної захопленості  і творчості. Кожен вносить посильний  внесок у загальну справу, виступає одночасно і організатором, і виконавцем, і експертом діяльності, а значить, бере на себе відповідальність за виконану дію.

          Основні завдання підвищення професійної компетентності в умовах школи наступні: апробувати новації щодо оптимізації освітнього середовища, якості навчально-виховного процесу; сформулювати висновки за результатами використання інноваційних технологій, узагальнити досвід, виробити рекомендації; забезпечити високий методичний рівень проведення всіх видів занять; розвивати здібності учнів за допомогою нетрадиційних форм і методів навчання, використовуючи інноваційні технології; розвивати орфографічну пильність, відпрацьовувати обчислювальні навички, виразне читання; якісно поліпшити роботу над формуванням в учнів навичок культурної поведінки, шляхом проведення бесід, практичних занять; сприяти  моральному вихованню учнів за допомогою проведення свят, факультативів; вдосконалювати роботу вчителів на основі особистісно-орієнтованого навчання з різними категоріями учнів.                                                                   
  72. Застосування нових інформаційних технологій в традиційному початковій освіті з використанням елементів комп'ютерних технологій дає можливість творчо працюючому вчителеві розширити спектр способів пред'явлення навчальної інформації, дозволяє здійснювати гнучке управління навчальним процесом.
  73. Таким чином, сучасна школа повинна виховувати готовність людини до «інноваційної поведінки». На зміну слухняності, повторенню, наслідуванню приходять нові вимоги: вміння бачити проблеми, спокійно приймати їх і самостійно вирішувати. Це стосується всіх сфер життя: побутової, соціальної та професійної.
  74.  
  75. Розділ ІІ. Методи організації пізнавальної діяльності учнів
  76. 2.1 Особливості організації проблемного навчання в початковій школі
  77. Психологічною наукою давно доведений той факт, що психічний розвиток людини, особливо інтелектуальне, здійснюється тільки в умовах подолання перешкод, інтелектуальних труднощів, при виникненні потреби в нових знаннях.
  78. Ці умови психологія пов'язує з поняттям «проблемна ситуація», яке характеризує початок розумової діяльності суб'єкта.
  79. Дослідження відомих психологів В.В. Давидова, С.Ф. Жуйкова, Л.В. Занкова, Д. Б. Ельконіна показали, що у молодших школярів є значні резерви і можливості психологічного розвитку, прояву яких сприяє проблемне навчання. Організація проблемних ситуацій в цілому дає підвищення ефективності навчання, вона активізує розумову діяльність більшості учнів.
  80. Проблемне навчання – це  навчання при якому учні отримують знання не в готовому вигляді, а шляхом самостійного дослідження. Проблемні методи відображають різний рівень пізнавальної активності і самостійності учнів у навчанні, узагальнену характеристику їх структури.
  81. Проблемна ситуація – ситуація інтелектуального утруднення учня в момент, коли він усвідомлює трудність, шляхи подолання якої йому невідомі, усвідомлює недостатність своїх знань, що є у нього для  розв’язання цієї трудності, коли у нього виникає пізнавальна потреба, що спонукає до активної, самостійної, пошукової діяльності.
  82. Структура проблемної ситуації:
  83. - пізнавальна потреба в нових знаннях, що спонукає до інтелектуальної діяльності;
  84. - невідоме – знання чи спосіб дій, що повинно бути розкрито в проблемній ситуації;
  85. - інтелектуальні можливості учнів, минулій досвід, творчі здібності, що необхідні для виконання завдання, аналіз умов і відкриття невідомого.
  86. Для виникнення проблемної ситуації необхідні:
  87.     Достатній об’єм знань в учнів;
  88.     Завдання (проблема) повинно бути не надто важким, але і не надто легким.
  89. Навчальна проблема – це проблемна ситуація, яку учень почав розв’язувати.
  90. Прийоми створення проблемних ситуацій:
  91.     Постановка теоретичного завдання.
  92. Приклад: Чому зразу ж після іменника вивчаємо прикметник, а не іншу частині мови?
  93.     Постановка практичного завдання.
  94. Приклад: Чи можна носити воду в решеті?
  95.     Проблемний виклад матеріалу.
  96. Множення двозначного числа на однозначне.
  97.     Висловлення оціночних суджень, ставлення до навчального матеріалу.
  98. Приклад: Читання 2 кл. В.Сухомлинський «Покинуте кошеня».
  99. -         Чому люди проходили повз кошеняти, дивилися на нього,сумно хитали головою, жаліли, але йшли собі далі? Вони всі були злі? Байдужі? Чи з іншої причини? Обґрунтуйте свою думку.
  100.                   Такі ситуації часто створюються на уроках читання, коли треба висловити своє ставлення до вчинку героя твору, розкрити своє розуміння слів персонажу чи автора, пояснити прислів’я.
  101.                       Попереднє домашнє завдання.
  102.                   Приклад: спостереження за пророщуванням насіння.
  103.                   Форми дій вчителя:
  104.                   - створення проблемної ситуації;
  105.                   - формування проблем і висунення гіпотез;
  106.                   - керівництво процесом формування проблем і висунення гіпотез учнями;
  107.                   - керівництво пошуками учнями способів розв’язання проблем і способів перевірки правильності їх розв’язання;
  108.                   - організація роботи по систематизації, узагальненню і застосуванню самостійно набутих знань в ході розв’язання проблеми.
  109.                   Дії учнів мають пошуковий і дослідницький характер:
  110.                   - аналіз проблемної ситуації;
  111.                   - формування проблем чи усвідомлення і прийняття проблеми, що сформульована вчителем;
  112.                   - пошук найбільш раціональних способів розв’язання проблем, що адекватні засвоєним знанням;
  113.                   - пошук відповідних способів перевірки правильності цих рішень;
  114.                   - включення самостійно набутих знань в систему вже набутих і застосування в навчанні і житті.
  115.                   Сутність самостійного мислення і дій учнів різна в залежності від того, яку участь беруть учні в формуванні проблеми, у висуненні гіпотез, у розв’язанні проблем і перевірці правильності їх розв’язання.
  116.                   Менша самостійність – коли проблему перед учнями ставить вчитель, спрямовує на неї учнів, сам їх розв’язує.
  117.                   Самостійність зростає – вчитель сформулював проблему, спонукає учнів до висунення гіпотез, залучає їх до спільного пошуку способів розв’язання проблеми, перевірки правильності цього рішення.
  118.                   Висока самостійність – учні самі формулюють проблему, раціональними способами розв’язують її, перевіряють правильність висновків і узагальнень. Керівна роль належить вчителю.
  119.                   Значення:
  120.                   - забезпечення свідомого і міцного оволодіння учнями новими знаннями і новими способами дій;
  121.                   - сприяє розумовому розвитку учнів, формуванню розумової самостійності і творчих здібностей учнів;
  122.                   - вчить учнів вчитися;
  123.                   - допомагає оволодіти досвідом творчої діяльності;
  124.                   - формує пізнавальний інтерес.
  125.                   Недоліки:
  126.                   - забирає багато часу;
  127.                   - ускладнює засвоєння учнями знань.
  128.                   - Основи програмованого навчання.
  129.                   Висновок. Проблемне навчання – це навчання, що ґрунтується на управлінні процесом самостійного розв’язання учнями практичних чи теоретичних завдань (В. Оконь).
  130.                   Проблемні методи відображають різний рівень пізнавальної активності і самостійності учнів у навчанні, узагальнену характеристику їх структури.
  131.                   2.2 Проектно-дослідницька діяльність молодших школярів
  132.                             Сучасні умови життя потребують, аби людина мислила і працювала творчо, а також уміла приймати нестандартні рішення. Саме цим зумовлена нині увага педагогів до інновацій. Сьогодні метод проектів вважається одним із найперспективніших методів навчання, адже він створює умови для творчої самореалізації тих, хто навчається, підвищує мотивацію до навчання і сприяє розвитку інтелектуальних здібностей, формує навички пошуково- дослідницької технології.
  133.                             Метою методу проектів є створення умов, за яких учні самостійно й охоче отримують знання з різних джерел, вчаться користуватися ними для розв’язання нових, пізнавальних і практичних завдань, удосконалюють комунікативні вміння, працюючи в різних групах, розвивають дослідницькі вміння та аналітичне мислення.
  134.                             Виконання проекту передбачає зв’язок із реальним життям, незвичайність форми і самостійність виготовлення, створення матеріалів, що по суті є різними видами документування (фото-, аудіо-, відеозвіт, анкета, таблиця тощо).
  135.                            Проектна діяльність безпосередньо впливає на розвиток учня. Вона дає можливість учителеві тісно впливати на зовнішні мотиви (допитливість, прагнення бути дорослим, активне сприйняття нового) та на внутрішні мотиви (почуття обов’язку, бажання вчитися, любов до книги, потяг до самоосвіти, прагнення до успіху тощо) школяра, дає змогу поєднати ціннісно-змістовні основи культури та процес діяльнісної соціалізації учня. Саме через це в наш час робота за методом проектів стала надзвичайно актуальною.
  136.                   Метод проектів має величезну цінність, адже завдяки його реалізації учні:
  137.                           навчаються добре виконувати роботу, відчуваючи при цьому радість і гордість за результати;
  138.                           люблять школу, позбуваючись проблем із дисципліною;
  139.                           стають оптимістами;
  140.                           навчаються мислити, їхні думки базуються на фактах, а не на передбаченнях;
  141.                           навчаються вчитися, знають, де і як потрібно знаходити матеріал, як тлумачити факти, як їх обґрунтовувати;
  142.                           набувають навичок роботи в колективі;
  143.                           учаться ставити мету, зважати на думку товаришів;
  144.                           навчаються ефективно працювати, планувати свою працю на кожному етапі, знають, де знайти засоби для досягнення мети та як їх запровадити;
  145.                           учаться аналізувати власну працю;
  146.                           усебічно тренують свої розум та мислення;
  147.                           зацікавлюються самостійною роботою;
  148.                           завдяки вивченню й дослідженню теми занурюються в атмосферу дружньої конкуренції;
  149.                           учаться розраховувати свої сили в процесі навчальних занять.
  150.                        Цей перелік можна продовжувати, бо на практиці метод проектів розглядається як інновація, метою якої є створення для дитини умов, за яких вона оволодіє вмінням активно здобувати, оновлювати та розвивати свої знання, зможе їх творчо застосувати.
  151.                                Під час роботи за методом проектів можливе й виникнення деяких проблемних питань. При підготовці й проведенні уроку важливо володіти мистецтвом комунікацій, не давити на дітей своїм авторитетом, не нав’язувати власної думки, дати можливість дітям самим відчути бажання дослідити й вивчити певне питання; уміти встановлювати та підтримувати в групі проекту стійкий позитивний емоційний настрій; контролювати правильні відносини учнів при груповій взаємодії; сприяти рівноцінній участі членів групи у вирішенні поставлених завдань; психологічно й емоційно налаштовувати робочу групу на позитивне розв’язання проблеми.
  152.                                На мій погляд, вирішення проблемних питань полягає у педагогічній майстерності вчителя, а також у знанні різних методик, оскільки основою методу проектів є інтерактивний метод, а саме — групова технологія. Крім того, цей метод спирається на особистісно орієнтоване навчання й виховання і ніяк не може обійтися без напрямів гуманної педагогіки.
  153.                   Функції учасників проекту:
  154.                                               учень                                               учитель

 

 

 

 

 

 

  1.                     
  2.                                      активний розробник                       координатор

 

 

 

 

 

 

  1.                     
  2.                                      виконавець проекту                        консультант
  3.                    
  4.                           Об’єднуючи у собі головні в наш час методичні течії, метод проектів стає значущою інноваційною технологією, роботу за якою не так уже й легко розпочати.
  5.                           Проекти, що виконуються в межах сучасного навчально-виховного процесу початкової школи, класифікують на:
  6.                           дослідницькі;
  7.                           інформаційні;
  8.                           прикладні (практико-орієнтовані);
  9.                           творчі;
  10.                           ігрові;
  11.                           останнім часом можливим є використання в четвертому класі телекомунікаційних проектів (за наявністю матеріальної бази, фахової підготовки вчителів інформатики, чітким визначенням теми та аудиторії проекту, контролем за їх проведенням).
  12.                           У практиці роботи вчителів, ураховуючи специфіку навчанням дітей початкових класів, слід інтегрувати проекти за домінуючою діяльністю (дослідницько-інформаційний, інформаційно-прикладний, інформаційно-ігровий тощо).
  13.                           Досвід роботи свідчить, що проектне навчання заохочує і підсилює щире прагнення учнів до навчання, тому що воно:
  14.                         орієнтоване на особистість учня;
  15.                         використовує різні дидактичні підходи: навчання в дії, незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольову гру, дискусію тощо;
  16.                         дає змогу вчитися на власному досвіді й досвіді інших у конкретній справі.
  17.                           У процесі спільної роботи над проектом в учнів формуються такі якості, як уміння працювати в колективі, брати відповідальність за вибір розв’язку, аналізувати результати діяльності, підкоряти свій темперамент, характер, час інтересам спільної справи.
  18.                           Учні є активними учасниками процесу створення проекту, мають свій власний погляд на інформацію, визначають мету й завдання і шукають шляхи їх розв’язання.(див.Додаток №1)
  19.                          Метод проектів дає змогу учням вчитися на власному досвіді й досвіді інших у конкретних справах і приносить задоволення учням, що бачать продукт власної праці.
  20.                   2.3 Веб-квест як вид проектної діяльності
  21.                   Сучасна дитина, це вже не той учень, якого ми вчили в кінці минулого століття . Ще не переступивши шкільний поріг, дитина легко відкриває «двері» в Інтернет, краще і швидше за власних батьків розбирається з будь -яким телефоном, що приводить багато матусь і татусів у захват, вони впевнені, що подарували світу майже генія.  В результаті –діти  просиджують годинами безцільно за комп'ютером, живучи у віртуальному світі, риючись, не зрозуміло навіщо, вінформаційних купах пошукачів, вбираючи в себе інформацію з сумнівних за змістом сайтів. Але існує безліч способівкорисно йти в ногу з часом: використовувати на своїх урокахпрезентації, відео, сторінки спеціальних навчальних порталів, купувати спеціальні диски з навчальними програмами, які рекомендовані Міністерством освіти. Існує так само безліч способів і варіантів роботи з учнями в Інтернеті  під керівництвом вчителя.
  22.                   Одним із таких способів є WEB-квест .
  23.                   Quest в перекладі з англійської мови - тривалий цілеспрямований пошук, який може бути пов’язаний з пригодами або грою, яка вимагає від гравця вирішення розумових завдань для просування по сюжету, часто такі завдання пов’язані з пошуком інформації, предметів, та ін.
  24.                   Веб-квест  в педагогіці  – ігровий вид учбової діяльності, пов’язаний з використанням веб-технологій хоча б на одному з етапів: формулювання завдання, пошуку рішення та/або оформлення результатів.
  25.                   Типи веб-квестів
  26.                   - Для короткочасної  роботи (поглиблення знань та їх інтеграція; розраховані на одне-три заняття) ,
  27.                   - Для тривалої  роботи (поглиблення та покращення знань учнів; розраховані на тривалий  термін  (семестр, навчальний рік).
  28.                   Особливістю навчальних веб-квестів є те, що частина або вся інформація для самостійної або групової роботи учнів знаходиться на різних  веб-сайтах.
  29.                   Результатом роботи з веб-квестом є публикація робіт учнів у вигляді презентацій, буклетів, плакатів, веб-сторінок або веб-сайтів (локально або в інтернеті).(див.Додаток № 2)
  30.                    Квести створюються для того, щоб учні вчилися використовувати отриману інформацію  з практичноюметою, дана технологія  сприяє                                        розвитку критичного мислення, аналізу, синтезу й оцінки інформації. До речі, кроки виконання WEB –квеста  -це кроки учня, який вирішує проблемне питання в ході виконання проектного завдання.
  31.                   Структура веб-квеста:
  32.                   1. Вступ
  33.                   2.   Центральне завдання
  34.                   3.    План дій кожного члена групи
  35.                   4.    Необхідні ресурси: посилання на інтернет-ресурси та будь-які інші джерела інформації,  а також допоміжні матеріали (приклади, шаблони, таблиці, бланки, інструкції тощо), які дозволяють більш эфективно організувати роботу над веб-квестом.
  36.                   5.   Оцінка
  37.                   6.  Висновок:  короткий опис того, чого зможуть навчитися учні, виконавши даний веб-квест.(див.Додаток № 2)
  38.                   Форми завдань веб-квестів:
  39.                   Переказ.
  40.                   Планування та проектування.
  41.                   Самопізнання.
  42.                   Компіляція.
  43.                   Творче завдання.
  44.                   Аналітична задача.
  45.                   Детектив, загадка, таємнича історія.
  46.                   Досягнення консенсусу.
  47.                   Журналістське розслідування.
  48.                   Переконування.
  49.                   Наукове дослідження.
  50.                   Пропоную  веб-квест для учнів 4-го класу під час вивчення предмету «Історія рідного краю» , учні працювали над    Веб - квестом  «Запорізький край – моя маленька   Батьківщина".(див.Додаток №2)
  51.                   Це зразок власного вчительського блогу.
  52.                   Опис або Центральне завдання
  53.                   1. Обрати роль серед поданих та розбитися на групи.
    2. Знайти цікаву та корисну інформацію про Запорізький край.
    3.  Підготувати та оформити звіт у формі презентації, буклета, веб-сторінки тощо.
  54.                   Ролі:
  55.                   Учням надають перелік ролей ( від 2 та більше), від імені яких вони можуть виконувати завдання. Для кожної ролі необхідно прописати план роботи, завдання та інтернет-посилання.
  56.                   Наприклад, біологам необхідно представити тваринний та рослинний світ нашого краю. Підібрати матеріали та створити буклет «Правила поведінки в природі». Для роботи використовуйте наступні ресурси.
  57.                   На наступній сторінці блогу описується план роботи.
  58.                   Учнів знайомлять з вимогами та критеріями оцінювання їхньої роботи, який надається у вигляді бланку оцінки, критерії оцінки залежать від типу навчальних задач, які розв’язуються  у  веб-квесті.
  59.                    Висновок:
  60.                            На цій сторінці об’єднується досвід, який отримали учасники під час виконання самостійної роботи над веб-квестом. Підводяться підсумки, чого навчилися учні, виконавши завдання.   А також можуть бути надані рекомендації  щодо  використання даного веб-квеста.
             Використання WEB-квестів має ряд переваг:
  61.                           підвищується мотивація школярів до вивчення предметів, з одного боку, і до використання
  62.                           комп'ютерних технологій у навчальній діяльності, з іншого ;
  63.                           учні набувають  навичок  роботи з інформацієюпід час науково -дослідницької діяльності,а також навичок публічних виступів;
  64.                            розвиваються  навички  командного вирішення проблем.
  65.                   Все це сприяє формуванню як комунікативної, так і інформаційної компетенцій.
  66.                   Навчання стає цікавішим, крім того підвищуєтьсямотивація..
  67.                    WEB-квест дозволяє учням робити відкриття, а не просто засвоювати інформацію. Тому робота учнів у такому варіанті проектної діяльності, як веб – квест, урізноманітнить навчальний процес, зробить його живим і цікавим. А отриманий  досвід принесе свої позитивні результати в майбутньому.
  68.                    
  69.                    
  70.                   2.4 Використання інтерактивної дошки на уроках початкової ланки 
  71.                             Інтерактивні дошки в школі використовуються для викладання самих різних предметів - від арифметики до кібернетики та психології. Їх використання під час занять дозволяє задіяти всі основні сенсорні системи людини - візуальну, слухову і кінестичну, що робить освітній процес більш успішним.
             Особливе значення психологи надають кінестичній системі, тому що саме з нею пов'язано явище моторної пам'яті і можливість довести навички до автоматизму. Адже як би не старалася людина подумки навчитися кататися на гірських лижах, нічого у неї не вийде. Глибоке навчання можливе тільки при взаємодії кінестетичного сприйняття й моторики. "Розкажи мені - і я забуду. Покажи мені - і я запам'ятаю. Залучи мене - і я навчуся". Це китайське прислів'я найкращим чином характеризує основний принцип проведення уроку з використанням інтерактивної дошки.(див.Додаток № 3)
             Інтерактивне обладнання  на уроці в початковій, середній та вищій школі не повинно сприйматися як модний аксесуар. Так само, як і комп'ютери, інтерактивні дошки стають необхідністю і невід'ємною частиною навчального процесу. 
             Що дає використання інтерактивних дошок на уроках у школі?
    Ясну, ефективну і динамічну подачу навчального матеріалу.(див.Додаток №5) Викладачі можуть зробити свої заняття більш яскравими, можуть вибирати різні стилі навчання, працювати з різними програмами та ресурсами, орієнтуватися на певні потреби різних вікових груп.
             Також відбувається  істотне підвищення мотивації учнів. Заняття стають цікавіше і цікавіше. Навіть ті учні, які з небажанням ідуть на урок, моментально залучаються у навчальний процес, тому що самі чудово орієнтуються в цифровому світі і активно використовують у повсякденному житті різні електронні пристрої. (див.Додаток № 4)
              Інтерактивна дошка в початковій і середній школі - це незамінний інструмент для організації самостійних і колективних форм роботи на уроці, дискусій, в яких розвивається вміння учнів аргументувати і пояснювати свою точку зору. (див. Додаток № 7)
              Це ще і економія навчального часу. Немає необхідності конспектувати заняття. Застосування інтерактивної дошки на уроці в школі допомагає економити час на веденні поточних записів по ходу уроку. Усі матеріали  можна зберегти, роздрукувати, повернутися до них вдома або на наступних заняттях.
              Заздалегідь підготовлені заняття (а також діаграми, малюнки, тести, таблиці, музика, карти, презентації, відео-файли  та інші ресурси для уроку) дають можливість зберігати швидкий темп уроку. Викладачеві і учням не потрібно витрачати час на те, щоб написати текст на звичайній дошці або переходити від екрану до клавіатури комп'ютера. (див.Додаток № 7). У режимі online на інтерактивній дошці можна працювати з матеріалами уроку - коментувати, вносити додавання, тримати зв'язок з усім світом, маючи вихід в Інтернет.

               Використання інтерактивного комплексу допомагає вчителеві створити і розширити методичну базу. Викладачі можуть створювати свою колекцію інтерактивних занять з різних шкільних предметів і тем. Можуть ділитися матеріалами один з одним, використовувати створені матеріали з року в рік, адаптуючи їх під конкретну аудиторію.
              Під час заняття можливе одночасне використання самих різних матеріалів. Можна використовувати на уроці одночасно зображення, текст, звук, відео, ресурси Інтернету та інші необхідні матеріали. Учитель має можливість впливати на всі системи людини одночасно (візуальну, слухову, кінестичну), тим самим орієнтується на кожного учня в своєму класі.(див. Додаток № 3)
               Оперативний контроль знань і можливості дистанційного навчання.
    Викладачі можуть створювати і проводити опитування в режимі реального часу, демонструвати учням результати тестування. Можна записувати уроки, створювати базу записів, різних матеріалів, тестів, самостійних і контрольних робіт. Кожен учень зможе в будь-який час повернутися до матеріалів уроку, вивчити пропущений матеріал, перевірити себе.
  72.                    
  73.                    
  74.                    
  75.                    
  76.                    
  77.                   Висновок
  78.                             Суспільству майбутнього потрібні люди з актуальними знаннями, гнучкістю і критичністю мислення, творчою ініціативою, високим адаптаційним потенціалом. Не менш важливими будуть такі їх якості, як висока моральність, особистісна відповідальність, внутрішня свобода, налаштованість на максимальну самореалізацію, здатність досягати високої мети раціональним шляхом і коректними засобами.
  79.                             Система освіти як частина суспільної системи перебуває під впливом багатьох сил, одні з яких потребують структурних змін у ній, інші - змістових, технологічних. Сучасний етап системи освіти не задовольняє багатьох, хто в ній працює. Неабиякі можливості для якісних змін в освіті пов'язані з інтенсивним розвитком засобів комунікації таінформаційних технологій.
  80.                           Особливо значущим с формування компетентності педагога, його особистісно-професійних якостей, здатності жити і працювати в інноваційному режимі: прийняти і зрозуміти нове, опанувати інноваційну ситуацію.
  81.                          Професіоналізм педагога і входжен­ня його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення, в якому провідну роль відіграє його налаштованість на самовдосконалення, самоосвіту, саморозвиток, без чого неможливим є забезпечення нової якості освіти.
  82.                          З точки зору інноваційної педагогіки, новою якістю освіти є належна якість не лише навчання, а й виховання, ступінь розвиненості особистості людини, яка навчається, її підготовленості до продовження навчання, самостійного життя.
  83.                             Динаміка сучасного розвитку цивілізації, прогнозування його перспектив наводять на думку, що освітня система, навчальний заклад, педагогічний колектив, педагог, які ігноруватимуть у своїй діяльності інноваційний чинник, не лише відставатимуть від суспільних процесів, тенденцій, а й спричинятимуть формування особистості, покоління, заздалегідь запрограмованих на аутсайдерські інтелектуальні, духовні, соціальні позиції. Педагог із зашкарублими знаннями, байдужий до пізнання й використання у своїй діяльності нового, формуватиме подібні комплекси й у своїх вихованців, з яких мало хто може стати успішною особистістю.
  84.                             Із розвитком цивілізації постійно оновлюються вимоги до якості освіти, одним із найважливіших засобів забезпечення якої є інноваційність освітнього пошуку.
  85.                             Інноваційність як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.
  86.                               Головними особливостями інноваційної педагогічної діяльності є особистісний (спрямованість на особистість, гуманістична природа), творчий підхід, дослідно-експериментальний характер, стійка мотивованість на пошук нового в організації навчально-виховного процесу.
  87.                              Залучення педагога до інноваційної діяльності може бути наслідком дії різноманітних чинників. Часто до неї спонукає їх невдоволеність методиками, результатами особистої праці, освоєння нових знань, особливо у суміжних сферах, осмислення та якісно нове бачення особистої життєвої місії, іноді - творче осяяння, яке, як правило, є результатом тривалого пошуку й аналізу здобутого на цьому шляху.
  88.                               Сучасний урок-це майстерність самого вчителя, його прагнення до прояву професійної індивідуальності. Використання інноваційних технології в рамках початкової школи сприяє вирішенню головного завдання в освітній системі: навчити дитину вмінню вчитися самостійно.
  89.                    
  90.                   Використана література
  91.                    
  92.                   1.Богоявленская Д. Б. Психология творческих способностей. – М.: Академия, 2002. – 320 с.
  93.                   2.Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології.- К.: Академвидав,2004.
  94.                   3.Каменський Я.А. Велика дидактика. – К.: Радуга. 1955 – 420с.
  95.                   4.Кондратюк А.П. Педагогіка. – К.: Вища школа. 1986. – 200с.
  96.                   5. Підласий І, Педагогічні інновації / Підласий І., Підласий А. // Рідна школа. - № 12. – 256 с.
  97.                   6.Пометун О. І. та ін. Сучасний урок. Інтегровані технології навчання: Наук. – метод. посібн./ О. І Прометун, Л. В. Піроженко. За ред. О. І Прометун. – К.: Видавництво А. С. К., 2004. – 192 с.
  98.                   7. Савченко О. Я. Сучасний урок у почат­кових класах. - К.: Магістр-5,2007.-255 с.
  99.                    
  100.                    
  101.                    
  102.                    
  103.                    
  104.                    
  105.                    
  106.                    
  107.                    
  108.                    
  109.                    

 

 

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Fedko Tatiana
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Пов’язані теми
Математика, Інші матеріали
Додано
1 липня 2018
Переглядів
14861
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку