Курсова робота з підвищення кваліфікації "Організація та методика роботи з обдарованими учнями"

Міністерство освіти і  науки України

Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

 

 

                                                      Кафедра соціально-гуманітарних

                                                      дисциплін та методики їх викладання

 

 

Підсумкова творча робота

«Організація та методика роботи з обдарованими учнями»

 

 

 

                                                Творчий проєкт

                                                Задорожньої Олени Юріївни,

                                                слухача курсів підвищення кваліфікації

                                                    вчителів української мови та літератури,

                                               учителя Лисичанського ліцею №28 «Гарант»

                                             

 

 

 

 

 

 

                              Сєвєродонецьк

                                      2023

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………...3

1.Проблема обдарованості: теорія, погляди педагогів минулого

та сучасності………………………………………………………………...6

1.1 Обдарованість: суть, види, ознаки……………………………………..6

1.2 Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості……………..13

1.3 Форми роботи з обдарованими дітьми……….………………………14

1.4 Шляхи розв’язання проблеми розвитку творчих здібностей

школярів…………………………………………………………………….16

Висновки до розділу 1……………………………………………………...17

2. Соціально-педагогічна, психологічна і ціннісна підтримка

як основа формування толерантності обдарованих підлітків……...…... 18

Висновки до розділу 2……………………………………………………...21

Висновки……………………………………………………………………22                                                                                                     

Список використаних джерел……………………………………………..24

 

 

Вступ

Коли ти твердо йдеш шляхом,

яким почав іти, то… ти щасливий.

            Г. Сковорода

 

 

         Для України створення системи розвитку обдарованої особистості є необхідною умовою досягнення успіху на шляху розбудови незалежної держави. Нині і сама доля України залежить від того, як ефективно будуть використані інтелектуальні, творчі можливості її народу, кожного громадянина. Великого значення набуває науково-педагогічне розв’язання проблеми виявлення та розвитку творчих здібностей підростаючого покоління, дослідження теоретичних основ ефективної державної системи підтримки талановитої учнівської молоді.

Відповідно, на перший план у державній політиці виходить проблема обдарованості, творчості, інтелекту, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів. Для цього у державі необхідно створити спеціальні умови для розвитку здібностей, підтримки обдарованості, адже обдаровані діти відрізняються від звичайних як у фізичному, так і психологічному розвитку. Саме батьки і педагоги повинні керуватися цим твердженням. Хочеться щоб кожна дитина розвивалася всебічно, і якщо в ній «дрімає» якийсь талант, то треба, щоб він розвивався на користь їй та іншим. Адже видатний педагог В. Сухомлинський мудро підкреслив, що виряджаючи дитину до школи, кожна мати вірить у те, що справжній учитель побачить у її дитині щось таке, чого не бачить вона, і буде розвивати помічені здібності. [10; 10]

Проблема обдарованості в наш час стає все більш актуальною. Це насамперед пов’язано з потребою суспільства в неординарних творчих особистостях. Раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей є одним із головних завдань удосконалення системи освіти. Проте недостатній рівень психологічної підготовки педагогів до роботи з дітьми, що виявляють нестандартність у поведінці і мисленні, призводить до неадекватної оцінки їх особистих якостей і всієї їхньої діяльності. Нерідко творче мислення обдарованої дитини розглядається як відхилення від норми або негативізм. Експерименти проведені в багатьох країнах світу, переконливо показали, наскільки складно перебудувати систему освіти, змінити ставлення педагога до обдарованої дитини, зняти бар’єри, що блокують її таланти.

Саме тому для збереження інтелектуального потенціалу нації, який є показником духовного і матеріального поступу країни, дедалі актуальнішою стає проблема навчання і розвитку обдарованих дітей.

          Вивченням закордонного педагогічного досвіду займаються такі вітчизняні науковці як А. Василюк, В. Громовий, М. Дреєрман, М. Міленіна, А. Миляник, Л. Романюк, Т. Семченко та ін.   

        Всесвітню практику роботи з обдарованими учнями досліджують у своїх роботах такі зарубіжні науковці як Дж. Фрімен (J. Freeman), Дж. Гіорі (J. G. Gyori), Р. Мілгрем (M. Milgram), А. Пассоу (A. Passow) та ін.

       Аналіз науково-педагогічної літератури показав, що різні аспекти надання педагогічної підтримки обдарованим учням досліджують у своїх роботах такі ізраїльські науковці як: Д. Бітан (Dan Bitan), Б. Бург (Blanca Burg), Х. Відергор (Hava Vidergor), Х. Девід (Hanna David), П. Зелтсер (Pnina Zeltser), Р. Зорман (Rachel Zorman), Е. Ландау (Erika Landau), Б. Нево (Baruch Nevo), Ш. Речмел (Shlomit Rachmel), Ш. Роузмерін (Shoshana Rosemarin), Б. Еілем (Billie Eilam) та ін. 

     Важливу роль у підтримці інтелектуально розвиненої дитини, здатної до наукової творчості, належить Малій академії наук України.

Об’єкт – обдарованість: суть, види, принципи.

Предмет – особливості навчання обдарованих учнів.

Мета – полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми обдарованості учнів.

Завдання:

-                     розглянути погляди вчених на проблему обдарованості;

-                     обґрунтувати форми і методи роботи з обдарованими дітьми;

-                     розглянути специфіку навчання;

-       провести дослідження щодо соціально-педагогічної, психологічної і ціннісної підтримки як основи формування толерантності обдарованих підлітків.

Всі думають, що обдаровані діти не потребують допомоги від дорослих, але насправді такі діти є найбільш чутливі до оцінки їхньої діяльності. Увага до обдарованої дитини не повинна вичерпуватися лише періодом її навчання. [13; 19] Потрібні спеціальні школи, спеціально підготовлені вчителі, спеціальні підручники.

Успіх учителя —- це успіх всіх його учнів! Майбутнє—це наші учні.

Слова відомого педагога XIX сторіччя Й. Г. Песталоцці «Мої учні будуть дізнаватися нове не від мене, вони будуть відкривати це нове самосгійно. Моє основне завдання —допомогти їм розкритися, розвинути власні ідеї»—- стали педагогіч­ним кредо.

Для того щоб робота з обдарованими дітьми не була епізодичною, а складалася в певну систему, учитель визначає основні завдання і напрями роботи з урахуванням індивідуальних і особистісних якостей учнів.

 

 

 

1. Проблема обдарованості: теорія, погляди педагогів минулого та сучасності

 

1.1 Обдарованість: суть, види, ознаки

         Глобальні соціально-економічні перетворення у нашому суспільстві виявили потребу в людях творчих, активних, неординарно мислячих, які здатні нестандартно вирішувати поставлені завдання та на основі критичного аналізу ситуації формулювати нові перспективні задачі.

         Проблема раннього виявлення та навчання талановитої молоді пріоритетна в сучасній освіті. Від її вирішення залежить інтелектуальний та економічний потенціал держави. На сучасному етапі розбудови освіти можна спостерігати підвищений інтерес до проблем обдарованості, її виявлення, навчання та розвитку обдарованих дітей, проблемам підготовки педагогів до роботи з ними.

         Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує їх (виділяє стипендії, направляє на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх центрах). [19; 231].

         Обдарованість – це індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціональний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам, учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).

Аналіз теоретичних положень науковців щодо надання педагогічної підтримки обдарованим дітям показав, що вчені та педагоги дотримуються наступних педагогічних концепцій та теорій педагогічної підтримки обдарованості: творчої особистості (Е. Ландау), психологічних основ обдарованості (Р. Ферштейн, Х. Девід, Б. Нево), виявлення, оцінювання та розвитку обдарованості (Х. Аріелі, Р. Зорман, Д. Нево, Ш. Роузмерін), розвитку педагогічної творчості вчителя та професійного становлення педагога (Х. Відергор, Х. Девід, Б. Ейлем). В умовах загальноосвітньої школи важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання.

Обдаровані діти – діти, в яких у ранньому віці виявляють здібності до виконання певних видів діяльності. [15; 33]

Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний «середній» рівень. Їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.

Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам’ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю. Їм властива висока розумова активність,  неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам’яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву  певні явища, стереотипи, догми.

Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребі працювати без відпочинку.

Наукова психологія ще не визначилась щодо питань пов’язаних з явищем обдарованості як певним відхиленням від норми. Обдарованість як максимальне виявлення здібностей, що зумовлене «емоційною енергетикою», й досі залишається проблемою нез’ясованою. Більшість психологів вважають, що на даному етапі розвитку наука не здатна розв’язати цю проблему, тому варто займатися практикою. Зокрема, в Україні це втілюється через створення спеціалізованих шкіл, закладів нового типу, проведення конкурсів.

Для виявлення обдарованих дітей вчителі мають бути обізнані з концепцією обдарованості, розуміти зміст таких понять, як «талант», «обдарованість», «здібність», «обдарована дитина», знати психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей, види обдарованості, специфіку роботи з такими дітьми. Платон вважав, що юні обдарування треба навчати окремо, а Конфуцій пропонував інтенсивно розвивати саме таких дітей, бо в них вбачав гарантію майбутнього нації. [17; 28]

Здібності – це такі індивідуально-психологічні особливості людини, які сприяють успішному виконанню нею тієї чи іншої діяльності й не зводяться тільки до знань, умінь та навичок, які вона має. Від народження людина має лише задатки здібностей, з яких під впливом зовнішнього середовища, навчання й виховання розвиваються загальні, розумові, інтелектуальні, спеціальні здібності.

Термін «обдарований» був вперше вжитий А. Треєм у 1839 р., тобто у розумінні слова «геній». Стосовно обдарованості існує дві протилежні точки зору. Перша – соціальна: більшість людей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні їхніх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К.А. Гельвецій),  обдарованість – поширене явище (В.П. Ефроїмсон). Друга – генетична: обдарованість – вроджене, досить рідкісне явище, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф. Гальтон, Р. Стернберг).

          Всесвітня рада обдарованих дітей визначила необхідність регулярного проведення конференцій та видання постійного печатного органу організації, де науковці й педагоги з усього світу мають змогу обмінюватись теоретичними висновками та практичними досягненнями щодо виховання й освіти обдарованих дітей.  До сьогодні матеріали конференцій та видання ради є найбільш важливим джерелом теоретичних знань та засобом обміну практичними здобутками освітян зі всього світу.

З точки зору українських вчених і спеціальної освіти , обдарованість – це системна якість психіки, що розвивається протягом життя і визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одній або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми. [12; 6]

Отже, обдарована дитина – та, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями у тому або іншому виді діяльності. У свою чергу необхідними і актуальними у наші дні є розвиток обдарованості – результат складної спадковості і соціального середовища, опосередкованості діяльності дитини.

         Напевно самим відомим спеціалістом щодо розвитку обдарованих дітей є психолог і педагог Е. Ландау. У своїх наукових роботах і відомих на весь світ книжках вона обґрунтовує необхідність створення особливого освітнього середовища для учнів з високими здібностями. Успіх роботи з такими дітьми вона бачить у тісній співпраці батьків, педагогів, психологів та спеціалістів. Важливим висновком Е. Ландау є те, що розумові здібності мають розвиватися лише паралельно з творчими. Творчість вона розглядає як засіб розвитку усіх інших здібностей дитини та поштовх до виявлення її талантів. У створеному науковцем навчальному закладі, Інституті молоді з розвитку мистецтва та науки, вона з колегами довела на практиці дієвість своїх положень. Таким чином, наукова концепція Е. Ландау полягає у одночасному і цілеспрямованому всебічному розвитку дитини – її інтелектуальних, художніх та емоційних здібностей, що, у свою чергу, забезпечує її гармонійний розвиток. Разом з тим, саме розвиток творчих здібностей здатен актуалізувати і розвиток будь-яких інших здібностей дитини. 

         Ізраїльський педагог і науковець Х. Відергор (H. Vidergor) пропонує своє бачення надання педагогічної підтримки обдарованим учням. На її думку, суспільство і наука мають максимально забезпечувати потреби обдарованих учнів, створюючи спеціальне навчально-виховне середовище, а саме: 

• Складати спеціальні програми для загальноосвітньої школи, де дітей будуть вибирати з класів та навчати в маленьких групах, працюючи над цікавими проектами під наглядом спеціаліста по кілька годин на тиждень;
•  Готувати спеціальні додаткові завдання і використовувати їх у звичайному класі з метою розширення знань обдарованих учнів;
•  Пропонувати спеціальні курси у регіональних центрах розвитку, які обдаровані і талановиті діти відвідують раз на тиждень замість шкільних занять і де вивчають предмети, які не викладають у загальноосвітній школі;
• Пропонувати обдарованим учням прискорене вивчення певних предметів. Це дозволяє учнями з різних класів навчатися разом та поглиблювати знання з певного предмету; 
• Здійснювати групування учнів відповідно до їх інтересів та здібностей в різновікові групи на певний період часу або на час роботи за певним проектом;

У світі прийнято вимірювати інтелектуальну обдарованість за результатами тестів Ф. Гальтона, А.Біне, що позначається IQ (коефіцієнт інтелектуальності – саме поняття IQ введене ще в 1912 р. В. Штерном. Ці тести вимірюють загальний інтелект, так званий q – фактор (теоретичне поняття введене Ч. Спірменом для позначення «рівня розумової енергії», який визначає успішність виконання будь-яких тестів). Крім IQ, для успіху в житті важливими є творчість, емоційна стабільність, комунікативність, емфатичне розуміння. [16; 80]

        Відомий американський дослід­ник Б. Блум (1981), ґрунтуючись на даних, отриманих під час обстежен­ня видатних людей, створив модель виховних і освітніх прийомів, які допомагають розвиткові таланту. Найцікавіше відкриття, яке він зро­бив у результаті численних інтерв’ю з відомими музикантами, математи­ками та олімпійськими чемпіонами, полягало в тому, що сім’я завжди активно допомагала цим людям. Він стверджував, що ніхто з них не досягнув би таких результатів без допомоги сім’ї.

         Ізраїльський науковець Х. Девід (H. David) в своїх роботах дослідила необхідні характеристики педагога і розробила список вимог, яким має відповідати вчитель, що працює з обдарованими учнями. Х. Девід виокремлює наступні вимоги, яким має відповідати вчитель обдарованих дітей: мати певні особистісні риси, професійні експертні та дидактичні здібності, знання з навчання обдарованих, адміністративні здібності. Інші вчені доводять, що обдарованість характеризується здатністю продуктувати нові ідеї, винаходи. До того ж творча обдарованість породжує інші види обдарованості. [15; 29]

Взаємодія учителя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів:

-                формування взаємин на основі творчої співпраці;

-                організація навчання на основі особистої зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб’єктивної активності дитини на основі його внутрішніх уподобань);

-                превалювання ідей подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити наполегливість, дисциплінованість);

-                вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення й прагнення самостійно вирішувати все складніші завдання);

-                розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння, «згортати» і деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення);

-                гуманістичний, суб’єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визначення гідності особистості, її права на вибір, високу думку, самостійний вчинок);

-                створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності, педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей).

Втілення цих принципів у життя потребує творчого підходу до організації навчання як інтегративного процесу, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дає змогу учням самостійно обирати « опорні» знання з різних наук при максимальній орієнтації на власний досвід. [9; 6]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості

 

Обдаровані діти найбільш чутливі до оцінки їхньої діяльності, поведінки і мислення, вони більш сприйнятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють стосунки і зв’язки. Вони досить вимогливі до себе, часто ставлять перед собою цілі, яких не можна досягти в даний момент, що призводить до емоційного розладу і дестабілізації поведінки. [10; 10]

Такі діти не повинні вкладатися в загальну програму, розраховану тільки на дітей звичайного розвитку. Якщо обдарований учень з дня на день вивчає те, що давно знає, він може втратити цікавість до знань, позбутися радості пізнання нового, замкнутися в собі або впасти у депресію.

Нині в Україні розвивається індивідуально орієнтована педагогіка. На практиці ця робота зводиться до кількох форм: виявлення обдарованих дітей і створення програми їх розвитку.

Існує інший підхід: не треба виявляти обдарованих дітей – їх і так видно! І розвивати якось особливо також не треба. Просто треба створити умови для розвитку дітей і не заважати їм розвиватися. Адже будь-яке втручання зовні може нашкодити.

Всі діти мають приблизно однакові можливості, яких достатньо для досягнення успіху у будь-якій сфері діяльності. Тобто кожна дитина – потенційний геній. Цю теорію підтримували видатні педагоги: Коменський, Гельвецій, Макаренко. Отже, варто лише створити умови для саморозвитку дитини та перетворення її вроджених задатків та здібностей на обдарованість.

Міф про спадковість таланту розвіяв ще у XIX столітті психолог Гальтон. Він дослідив 600 біографій видатних людей, аби встановити зв’язок між обдарованістю та спадковістю. Висновок такий: немає такої залежності! Звичайно, є династії видатних людей, але це радше винятки.

 

 

          1.3 Форми роботи з обдарованими дітьми у навчальному закладі

 

Коли починаєш працювати з обдарованими дітьми, то робота вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям. [20; 55]

 Позакласна робота передбачає виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. [20; 53] Викладачі  послідовно стежать за розвитком зацікавлень  учнів, допомагають  їм  обрати профіль позашкільних занять. Добре сплановані конкурси сприяють поглибленню і систематизації знань учнів з мови та повторенню окремих тем і розділів шкільного курсу. Вони розвивають мислення, пам'ять, увагу, виховують кмітливість, уміння вправно орієнтуватись у питаннях мови. Намагаючись довести свою озброєність знаннями з мови, вийти із змагань переможцями, учні наполегливо готуються до конкурсу, читають додаткову літературу, розв'язують мовні задачі й завдання. Інтерес, активність учнів посилюється при вдалому доборі завдань, особливо таких, що створюють проблемні ситуації. У зв'язку з цим мовні конкурси часто використовуються як заохочувальний захід, що допомагає залучити до мовної позакласної роботи в різних її формах якнайбільшу кількість учнів. Позитивною рисою конкурсів є й те, що порівняно з іншими формами позакласної роботи вони не вимагають трудомісткої попередньої праці вчителя з учнями. До конкурсів не проводяться репетиції, не готуються доповіді, повідомлення і т. ін. Мовні конкурси тісно пов'язані з усіма позакласними заходами з мови. Однак ні за змістом, ні за формою організації вони не дублюють їх.

         Вже який рік поспіль учні нашого навчального закладу будуть брати участь у  Всеукраїнському українознавчому конкурсі «Соняшник». Цей конкурс є надзвичайно популярним серед учнів нашого навчального закладу з моменту його запровадження. Кількість учасників постійно зростає. Зацікавленість учнів підтверджується і тим, що кожного року серед учасників є переможці.

          Конкурси з української філології старанно плануються. Кожний з них має мету, головну думку, що проходить через усе змагання. Уміло й цікаво проведені позакласні заняття допомагають учням заглибитися в історію походження та значення слів, вивчити питання походження мови, письма, збагнути розвиток словникового багатства нашої мови, її фразеології; учні глибше пізнають закони мови, усвідомлюють розвиток української мови, повніше осмислюють художньо-зображальні засоби, привчаються працювати з доступною для них науково-популярною літературою з мовознавства, з різними типами словників, добирати потрібні матеріали з рекомендованих учителем книг, вчаться виготовляти наочність.

 

 

 

1.4 Шляхи розв’язання проблеми розвитку творчих здібностей школярів

 

            Обдаровану особистість потрібно якомога раніше виявити і впродовж її навчання цілеспрямовано впливати на розвиток її творчих задатків. [9; 5]

Такі діти вимагають уваги з боку дорослих, бережливого і, навіть, співчутливого ставлення до себе [9; 5]. Знання отримані механічно, є мертвими, їх фактично не можна використати з метою продукування нових знань, тобто в творчій діяльності. У зв’язку з цим тільки досвід, уміле спостереження, дослідження об’єктів у їх взаємозв’язку сприяє засвоєнню реальних фактів і розвиває здібність до самостійної думки. [13; 17]

Загальних рекомендацій щодо навчання обдарованих дітей не існує й не може існувати, адже кожна дитина – унікальна особистість зі своїми перевагами і недоліками. Тому головним є пошук ключа – індивідуального підходу до кожного учня, зокрема учня обдарованого, з вираженою індивідуальністю, незалежністю. Незалежність – риса творчо обдарованої дитини. [17; 28] З обдарованими дітьми, з одного боку, працювати легше, бо вони мають високі розумові здібності, а з іншого, – важче, оскільки ці діти «знають собі ціну», потребують багато уваги, особливого ставлення.

Прийнято виділяти три групи вчителів робота яких однаково важлива для розвитку обдарованих дітей. Перша група вчителів, які здатні зацікавити предметом, створити атмосферу офіційного захоплення. Друга – вчителі, які навчають техніки виконання (наприклад, певний досвід), які закладають основи майстерності. Третя група – вчителі, які виводять на високий професійний рівень. Поєднання всіх цих учительських особливостей в одній особі явище надзвичайно рідкісне. [14; 17]

 

 

      

 

         Висновки до розділу 1

         У процесі роботи над першим розділом ми дійшли висновку, що актуальність вивчення проблеми обдарованості підлітків зумовлена значним зростанням наукового та практичного інтересу до реалізації потенціалу (інтелектуального, особистісного, творчого) особистості як найважливішого джерела її досягнень і суспільного прогресу.

        Висвітлено різні підходи до вивчення феномену обдарованості, що дозволяють більш глибоко зрозуміти його сутність.

        Розглянуті підходи дозволили сформулювати розуміння поняття «обдаровані учні», якими вважаємо тих, хто має високий рівень інтелектуального розвитку, довгострокову пам’ять, розвинуте конкретне і абстрактне мислення, багато і вдумливо читають, активно аналізують прочитане, мають багатий словниковий запас.

        Виділено характеристики обдарованих підлітків, які відрізняють їх від звичайних підлітків як у фізичному, так і психологічному розвитку. Зокрема, акцентовано на значній кількості соціально-психологічних проблем таких підлітків, які призводять до проблем у спілкуванні з однокласниками, порушень взаємодії з учителями, непорозуміння з батьками та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Соціально-педагогічна, психологічна і ціннісна підтримка як основа формування толерантності обдарованих підлітків

        У сучасних умовах постає необхідність підтримки обдарованості на етапі навчання у закладах загальної середньої освіти для забезпечення максимального розвитку та вдосконалення здібностей обдарованих підлітків з метою отримання успішного результату.

        Оптимізації взаємодії здібних учнів з найближчим соціальним оточенням та формування в них толерантного ставлення до інших учасників освітнього процесу є невід’ємною складовою соціально-педагогічної підтримки обдарованих підлітків в умовах ліцею. Актуальність соціально-педагогічної підтримки обдарованих учнів зумовлена значною кількістю соціально-психологічних проблем здібних підлітків (проблеми у спілкуванні з однокласниками, порушення взаємодії з учителями, непорозуміння з батьками, прояви девіантної поведінки, відсутність навичок просоціальної поведінки та ін.).

         Під соціально-педагогічною підтримкою обдарованих учнів варто розуміти створення безпечного, розвиваючого середовища та сприятливого емоційного фону. Як слушно зауважує Ю. Грищук, соціально-педагогічна підтримка обдарованих підлітків в навчальному закладі має базуватися на:

- врахуванні психологічних особливостей обдарованих учнів;

- проведенні вчасної діагностики особливих задатків підлітків;

- проведення просвітницької роботи з формування суспільної думки про значущість і основні проблеми обдарованості в українському суспільстві [21, с. 51].

         Незалежно від позиції обдарованого підлітка в освітньому колективі, його світогляду, необхідним принципом навчально-виховного процесу є, передовсім, поважне ставлення до нього з боку педагогів.

         Необхідною складовою навчально-виховного процесу у ліцеї для обдарованих учнів вважається цілеспрямована соціально-педагогічна робота із закладання основ толерантності особистості в процесі виховання підростаючого покоління:

- виховання здатності бачити і розуміти відмінність іншої людини від себе самого, сприймати цю відмінність як цінність;

- визнавати за іншим право бути іншим (відрізнятися зовнішнім виглядом, вірою, мовою, думкою, вчинками);

 

- емоційно сприймати іншу людину як таку;

- хотіти взаємодіяти з іншою людиною, такою, якою вона є, не намагаючись уподібнити її до себе і не підганяючи до своїх уявлень

про те, якою їй належить бути і як належить чинити чи думати в певній ситуації.

         Цікавими в цьому плані є роботи О. Зазимко про взаємодію учителя з обдарованими учнями в ліцеї, які враховують психологічні та педагогічні принципи:

 

- формування взаємин на основі творчої співпраці педагогів та обдарованих учнів;

- організація навчання на основі особистої зацікавленості обдарованого учня, його індивідуальних інтересів і здібностей;

- превалювання ідей подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності вчителя та обдарованих підлітків, самостійній роботі учнів;

- вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності;

- вільний вибір системного, інтуїтивного мислення, вміння, «згортати» і деталізувати інформацію;

- гуманістичний, суб’єктивний підхід до виховання обдарованих підлітків;

- створення нового педагогічного середовища.

          Зауважимо, що підліток легко засвоює теоретичні знання про терпимість до інших людей, однак це ще не забезпечує формування толерантності як риси її особистості. Найкращим способом тут є реально навчати обдарованих підлітків толерантності в різних ситуаціях родинного та шкільного життя, примушуючи їх щодня вникати у розуміння іншої, не подібної до себе людини, перейматися до неї співчуттям, пізнавати її проблеми і способи дії, привчатись не тільки допомагати, а й реально взаємодіяти в конкретних ситуаціях. Виховання толерантності має бути метою діяльності усіх соціальних інститутів, включаючи навчальний заклад і родину.

         Слід звернути увагу на необхідності ціннісної підтримки творчої обдарованості учнів. Адже складні соціокультурні умови, економічні та політичні суперечності, неврівноваженість соціальних процесів, криміногенність суспільства – все це актуалізує проблему культивування в обдарованих підлітків цінності іншої людини, коли кожна особистість розглядається іншою не як засіб, а як мета.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        

          Висновки до розділу 2

          Навчальні досягнення є важливою складовою життєвого потенціалу обдарованих підлітків. Проте, самі по собі вони не є достатньою умовою гармонійності розвитку і загального психологічного благополуччя, повноцінного функціонування особистості обдарованого школяра.

Визначено, що на фоні вікових особливостей і соціально-психологічних проблем особистісного розвитку обдаровані підлітки часто недостатньо толерантно ставляться до ровесників. Вони можуть відштовхувати оточуючих зауваженнями, які містять презирство або нетерпимість.

          Доведено, що виховання обдарованих підлітків в дусі толерантності передбачає турботу про розвиток у вихованців не тільки гуманних почуттів, а й інтелектуальних і вольових якостей, котрі уможливлюють адекватне розуміння складних і суперечливих реалій та здійснення відповідних вчинків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Обдарованість – комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності  порівняно з іншими людьми. [15; 31]

Виховання і навчання обдарованих дітей – важка і широкомасштабна задача.

Увага до обдарованої дитини не повинна вичерпуватися лише періодом її навчання. [19; 230]. Таланту потрібна постійна турбота всього суспільства.

Одним з найважливіших напрямків діяльності вчителя в навчальному закладі є його робота з учнями, які мають особливі здібності. Їм властиві порівняно високий розвиток мислення, швидке запам’ятовування навчального матеріалу, неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чіткість різних видів пам’яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й науковому осмисленню явища, стереотипи, догми. Це створює сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності.

У методах навчання цих учнів мають переважати самостійна робота, частково-пошукові і дослідницькі підходи до засвоєних знань, умінь та навичок.

Домашні завдання мають бути творчими.

Навчальні заняття, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи. Індивідуальні форми позашкільної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в олімпіадах.

Важливу роль у підтримці інтелектуально розвиненої дитини здатної до наукової творчості, належить Малій академії наук України.

Крім предметних олімпіад, захисту науково-дослідницьких робіт слід використовувати інші форми, які допоможуть учням перевірити і свої знання. У процесі роботи з обдарованими дітьми особливе місце посідають дії вчителя. Він має розробити чітку систему цілей в роботі з обдарованими дітьми, системний і водночас творчий підхід до вирішення завдань, вироблення в учнів позитивної мотивації навчання. При складанні навчального індивідуального плану обдарованого учня з предметів треба враховувати: ступінь та міру саморозкриття, самовираження, само- презентації у стосунках учитель – учень; задоволення потреб у новій інформації; комунікативну адаптованість; такі форми роботи, як гнучкий та мобільний навчальний план, незалежне просування учня при вивченні тем, конструювання навчального плану на базі інтересів учня; можливість прискореного навчання обдарованих учнів.

Обдаровані діти дуже примхливі. Вони ставлять перед собою високу планку, тобто дуже високий рівень вимог. Вони хочуть або все, або нічого у тому напрямку, де працюють.

Якщо дитина ставить багато запитань – це правильно, адже для неї це стимул для розвитку. У всьому світі для обдарованих дітей є спеціально підготовлені педагоги. Такий учитель немає комплексу меншовартості, він не тисне на дитину. Він є тим стимулом, який підставляє лікоть, щоб дитина не загубилася. Для цього треба мати певні риси характеру. Адже обдаровані діти певною мірою можуть знати більше за вчителя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1.       Босенко М.І. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості: Шкільний світ. – №24. – 2001.  С. 9–10.
2.       Ващенко Г. Обдарованість: К., 1999. С. 140–150.
3.       Вишневський О.І. Теоретичні основи Української педагогіки. – Дрогобич: Коло, 2003.  С. 43–48.
4.       Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002.  С. 362–366.
5.       Гнатюк О.В. Чинники активності технічно обдарованих підлітків: Обдарована дитина. – №2. – 2002.  С. 44–48.
6.       Горай Ю. Творчі здібності та обдарованість: Психолог. – 2006. – №25.

С. 12.

7.       Громовий В. Плекати обдарованих: Завуч. – №14. – 2007. С. 10–11.
8.       Громова Е. Програма «Розвиток»: Сільська школа України. – №31. – 2002.  С. 45.
9.       Зазимко О.В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості: Обдарована дитина. – 1998. – №8. С. 5–12.
10. Ксьонзович І. Обдарованість – кінцевий результат, збіг багатьох факторів: Психолог. – №19. – 2006. С. 10.
11. Кульчицька  О.І. Специфіка дитячої обдарованості: Обдарована дитина. – 2001. – №1. С. 3–10.
12. Липова Л. Про програми роботи з обдарованою молоддю на 2001–2005 р.: Управління школою. – №7. – 2002. С. 6–8.
13. Липова Л. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості: Шкільний світ. – №24. – 2001. С. 17–23.
14. Лукашевич О.М. Технічна обдарованість: ціннісна регуляція розвитку: Обдарована дитина. – №2. – 2002. С. 17–23.
15. Матюшкин А.М. Концепція творчої обдарованості: Питання психології. – 1989. – №6. С. 29–33.
16. Морозова Л. Питання дитячої обдарованості в американській системі шкільної освіти: Рідна школа. – №7. – 2006. С. 78–80.
17. Нижник Г. Авторська корекційна розвивальна програма для обдарованих дітей: Психолог. – №25. – 2006. С. 28–30.
18. Ренський С. Вундеркінди: Науковий світ. – №5. – 2005. С. 11.
19. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2006. С. 229–232.
20. Чумакова М.В. Академічна обдарованість та методи її діагностики: Обдарована дитина. – №». – 2002. С. 53–56.

21.Грищук Ю. В. Підтримка обдарованої учнівської молоді: нормативно-правовий та соціально-педагогічний аспекти. Освітологічний дискурс. 2014. №1(5). С. 46-57.

 

Інтернет-ресурси:

http://shkola.ostriv.in.ua/special/get_file/code-441505A498041

http://osvita.ua/school/lessons_summary/mova/42619/

http://litmisto.org.ua/?page_id=22808

http://subject.com.ua/lesson/mova/5klas_1/index.html