Лабораторна робота "Алфавіт. Злиті знаки"

Лабораторне заняття № 1

Тема. Алфавіт.  Злиті знаки

Мета: ознайомитись із написанням стенографічного алфавіту, із поняттям „злиті знаки”. Навчитись виділяти доцільні способи стенографічного письма.

Ключові слова: алфавіт, лінія, овал, петля, злитий знак.

Питання для обговорення

1. Дискусія на тему: «Місце стенографії в професії і повсякденному житті».
2. Порівняльний аналіз звичайного письма і стенографії.
3. Стенографія і техніка письма.
4. Стародавня стенографія.

Завдання 1. Запишіть кожен приклад по рядку.

Завдання 2. Напишіть алфавітні знаки по 1 рядку.

Завдання 3. Випишіть із алфавіту  групи злитих знаків, всі одномірні знаки, потім двомірні і малі. Кілька разів напишіть знаки лівого і правого звороту.

Лабораторне заняття № 1

Тема. Алфавіт.  Злиті знаки

Мета: ознайомитись із написанням стенографічного алфавіту, із поняттям „злиті знаки”. Навчитись виділяти доцільні способи стенографічного письма.

Ключові слова: алфавіт, лінія, овал, петля, злитий знак.

Питання для обговорення

1. Дискусія на тему: «Місце стенографії в професії і повсякденному житті».
2. Порівняльний аналіз звичайного письма і стенографії.
3. Стенографія і техніка письма.
4. Стародавня стенографія.

1. Стенографія – це?
2. Де використовуються знання стенографії в роботі секретаря?
3. Які аналогії ви помічали під час вивчення стенографії.
4. Які особливості стенографічного писма?
5. За формою які бувають знаки?
6. За розміром?
7. Назвіть овали лівого повороту?
8. Назвіть овали правого повороту?
9. 1 міра – це?

Практична частина. Студенти отримують інструкційні картки і виконують графічні вправи.

Завдання 1. Запишіть кожен приклад по рядку.

Гра «Стенографічне поле чудес». Умови гри: на дошці записую стенографічні знаки , студенти мають їх прочитати.

Завдання 2. Напишіть алфавітні знаки по 1 рядку.

Завдання 3. Випишіть із алфавіту  групи злитих знаків, всі одномірні знаки, потім двомірні і малі. Кілька разів напишіть знаки лівого і правого звороту.

Рекорд у швидкості стенографічного запису, відзначений в «Книзі рекордів Гиннесса», був установлений у Нью-Йорку в 1922 р. і склав 350 слів у хвилину – швидше говорити, напевно, просто неможливо. Сучасні системи стенографії засновані на фонографічному принципі, тобто на записі звуків мовлення, тому їх легко пристосувати до різних мов. Так, систему Питмана, винайдену їм в 1837 р., можна використати для 20 мов, включаючи японський; нею донині записують звіти про засідання англійського парламенту. Допомогою секретарів-стенографісток користувалися й російські письменники Ф. М. Достоєвський, Л. Толстой. У РСФСР в 1933 р. була прийнята розроблена доктором фізико-математичних наук Миколою Миколайовичем Соколовим Єдина державна система стенографії, що з деякими вдосконаленнями використається дотепер. Вжизни й мові завжди присутні як досягнення минулого, так і зачатки майбутнього. Коли кількість змін (їхня регулярність, обов’язковість і т.д.) переходить у нову якість? Коли малюнок стає ієрогліфом? Коли слоговий знак перетворюється в букву? На ці й багато інших питань немає й не може бути остаточних відповідей

От начебто б очевидне питання: чи користуємося ми (при нашому алфавітному листі) ієрогліфами, або, точніше кажучи, словесними знаками? Більшість рішуче скажуть: «Немає!». Виявляється, користуємося, і дуже часто. Ієрогліфами є, зокрема, математичні, фізичні та інші умовні знаки «+», «=«, «%», а також цифри й відповідні позначення чисел. Ми прочитуємо запису типу 2 + 2 = 4 або 100 % словами, отже, це словесні знаки, тобто вони співвідносяться із цілим словом. А як бути з такими текстами, як Від ріки до будинку 100 метрів? 100 – це ієрогліф, а що таке м? Якщо читати як «сто метрів», буква перетворюється в ієрогліф. Але адже деякі люди (особливо школярі) читають як «сто «эм»«, і тоді це все-таки буква, хоча ис особливими правилами читання. Комп’ютерний діалект мережі ФИДО використається в основному для неформального спілкування її членів, тому виникла необхідність передачі емоцій і навіть міміки пишучого

У звичайному тексті зробити це досить складно, через що й з’явилися специфічні розділові знаки (так звані смайлики). Для їхнього читання найкраще небагато нахилити голову вліво: тоді можна побачити стилізований портрет компьютерщика. Смайлик звичайно розташовується відразу після висловлення, до якого він ставиться, або наприкінці фрази. Більшість смайликов використається в скороченій формі – без серединної риски – «носа».

Основні смайлики:

 або ( Посмішка. Гарний настрій або смішна фраза

 або ( Смутно.

:-< Дуже смутно.

:-> Сарказм, глузування

>:-> Різке або зле глузування, на грані образи

:-Е Огризнутися, показати зуби

 посмішка, Що Підморгує. («Не ображайся, це жарт».)

 або ( Здивованість або нерішучість

:-\ Нерішучість або сильний подив

:-Р Показати мова

:-* Поцілунок

:-Про Відкрити рот від подиву

 Витріщити ока. Частіше вживається у варіанті 8-ПРО

:*) Пишучий п’яний

%-) Після 15 годин сидіння за комп’ютером

Історичні нотатки

Історія стеганографії – це історія розвитку людства.

Місцем зародження стеганографії багато хто називає Єгипет, хоча першими "стеганографічними повідомленнями" можна назвати і наскальні малюнки древніх людей.

Перша згадка про стеганографічних методах у літературі приписується Геродоту, який описав випадок передачі повідомлення Демартом, який зіскоблювати віск з дощечок, писав листа прямо на дереві, а потім заново покривав дощечки воском.

Інший епізод, який відносять до тих же часів – передача послання з використанням голови раба. Для передачі таємного повідомлення голову раба оббривають, наносили на шкіру татуювання, і коли волосся відростало, відправляли з посланням.

У Китаї листи писали на смужках клацаючи. Тому для приховування повідомлень, смужки з текстом листа, згорталися в кульки, покривалися воском і потім ковталися посильними.

Темне середньовіччя породило не тільки інквізицію: посилення стеження призвело до розвитку як криптографії, так і стеганографії. Саме в середні століття вперше було застосовано спільне використання шифрів і стеганографічних методів.

У XV столітті чернець Тритеміуса (1462-1516), який займався криптографією і Стеганографією, описав багато різних методів прихованої передачі повідомлень. Пізніше, в 1499 році, ці записи були об'єднані в книгу "Steganographia", яку в даний час знають латинь можуть прочитати в Інтернет.

XVII – XVIII століття відомі як ера "чорних кабінетів" – спеціальних державних органів з перехоплення, перлюстрації і дешифруванню листування. У штат "чорних кабінетів", крім криптографів і дешифрувальників, входили і інші фахівці, у тому числі і хіміки. Наявність фахівців-хіміків було необхідно з-за активного використання так званих невидимих чорнил. Прикладом може служити цікавий історичний епізод: повсталими дворянами в Бордо був заарештований францисканський чернець Берто, який був агентом кардинала Мазаріні. Повсталі дозволили Берто написати лист знайомого священика в місто Блей. Однак в кінці цього листа релігійного змісту, чернець зробив приписку, на яку ніхто не звернув увагу: "Посилаю Вам очну мазь; натріть нею очі і Ви будете краще бачити". Так він зумів переслати не тільки приховане повідомлення, але і вказав спосіб його виявлення. У результаті чернець Берто був врятований.

Стеганографічні методи активно використовувалися і в роки громадянської війни між жителями півдня і мешканцями півночі. Так, в 1779 році два агенти сіверян Семюель Вудхулл і Роберт Тоунсенд передавали інформацію Джорджу Вашингтону, використовуючи спеціальне чорнило.

Різні симпатичні чорнило використовували і російські революціонери на початку XX століття, що знайшло відображення в радянській літературі: Куканов у своїй повісті "Біля витоків прийдешнього" описує застосування молока як чорнило для написання таємних повідомлень. Втім, царська охранка теж знала про цей метод (в архіві зберігається документ, в якому описаний спосіб використання чорнила і наведений текст перехопленого таємного повідомлення революціонерів).

Особливе місце в історії стеганографії займають фотографічні мікроточкі. Так, ті самі мікроточкі, які зводили з розуму спецслужби США під час другої світової війни. Однак мікроточкі з'явилися набагато раніше, одразу ж після винаходу Дагером фотографічного процесу, і вперше у військовій справі були використані за часів франко-пруської війни (у 1870 році).

Звичайно, можна ще згадати акровірші та інші мовні ігри. Однак описати всі винайдені людством стеганографічні методи нам не дозволить обсяг даної публікації.

Завдяки стенографії знайшов своє щастя великий російський письменник Федір Михайлович Достоєвський. Ганна Григорівна Сніткіна була саме стенографісткою, відправленої на допомогу письменникові для того, щоб прискорити процес створення літературних творів. До речі, деякі стенографічні записи Ганни Григорівни були розшифровані через десятиліття після її смерті, що дозволило «відкрити» для літературознавців близько 300 сторінок унікальних матеріалів.

 Хорошим стенографом був Чарльз Діккенс, освоїв цю нелегку науку вже в 18 - річному віці. Цікавився нею вже на старості років Лев Миколайович Толстой, але освоїти премудрість скоропису йому в повному обсязі так і не вдалося, позначився старезний вік.

 Що ж собою являє сучасна стенографія? Це система значків, що дозволяє економити і час, і чорнило. Наприклад, для деяких буквосполучень, найбільш часто вживаних в російській мові («тр», «стр», «пр», «ст»), створені особливі скорочення у вигляді одного знака. Інший раз повністю «проковтують» голосні, а, дивлячись на «приголосний» скелет, людина може без труднощів прочитати слово.

 Давайте і самі пограємо в таку гру. Наприклад, чи важко буде прочитати те, що «зашифровано в наступному абзаці? «Псдв дд рпк, врсл рпк влк-првлк. Ств дд РПК з змл тгнт: тгн-тгн, втгнт НЕ мж. Пклкв дд на дпмг ББц. ББц за ДДс, ДДс за РПК: тгнт-тгнт, втгнут НЕ мжт ».

 Думаю, багато хто з вас здогадалися, що це початок казки «Ріпка». А якщо все не просто місцями «обесгласіть», а зобразити значками, то цю казку можна записати в півхвилини.