Лайфхаки на уроках зарубіжної літератури

 

 

Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. с. Дубечне

 

Валентина Резюк

Ілюстрації: Оксана Резюк

 

 

 

 

 

 

Роздатковий матеріал на уроках зарубіжної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дубечне 2019

Зміст

 

1. Як написати супер-фанфік.

2. Порівняльний аналіз книги та фільму знятого на її основі.

3. Як написати лист авторові, героєві.

4. Анотація.

5. Аналіз драматичного твору.

6. Аналіз казки.

7. Як написати есе.

8. Як написати відгук.

9. Рецензія на твір.

10. План твору.

11. Твір за прислів’ям.

12. Сенкан.

13. Порівняльна характеристика.

14. Аналіз ліричного твору.

15. Паспорт твору.

16. Анкета героя твору.

17, 18. Метод шести капелюхів мислення Едварда де Боно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1.  Ковбасенко Ю.І. Зарубіжна література. Підручн. для 11 класу закладів загальної середньої освіти. Київ: Літера ЛТД,  2019. – с. 54.

2. Ковбасенко Ю.І. Зарубіжна література. Підручн. для 10 класу закладів загальної середньої освіти. Київ: Літера ЛТД,  2018. – с. 133.

3. Євгенія Волощук, Олена Слободянюк. Зарубіжна література. Підручн. для 7 класу закладів загальної середньої освіти. Генеза, 2019. – с. 95.

4. Євгенія Волощук, Олена Слободянюк. Зарубіжна література. Підручн. для 7 класу закладів загальної середньої освіти. Генеза, 2019. – с. 165.

5. Євгенія Волощук, Олена Слободянюк. Зарубіжна література. Підручн. для 7 класу закладів загальної середньої освіти. Генеза, 2019. – с. 230.

6. Євгенія Волощук, Олена Слободянюк. Зарубіжна література. Підручн. для 7 класу закладів загальної середньої освіти. Генеза, 2019. – с. 248.

7. Євгенія Волощук. Зарубіжна література. Підручн. для 7 класу закладів загальної середньої освіти. Генеза, 2019. – с. 136.

8. Євгенія Волощук. Зарубіжна література. Підручн. для 7 класу закладів загальної середньої освіти. Генеза, 2019. – с. 160

 

Інтернет ресурси:

 

9. Лайфхаки для учнів та вчителів. Посилання:

https://naurok.com.ua/layfhaki-dlya-uchniv-ta-vchiteliv-literatura-72728.html

10. Блог вчителя зарубіжної літератури Дениско Н. М. Посилання:

http://svitzarubijnoiliterat.blogspot.com/

11. Блог вчителя зарубіжної літератури Павлюк Т. І. Посилання: http://tetianapavluk20.blogspot.com/p/blog-page_52.html

 

 

 

Резюк В. П.  Лайфхаки: роздатковий матеріал на уроках зарубіжної літератури. – Дубечне: 2020., кількість карток – 18.

 

 

 

 

 

 

 

   Лайфхаки - це корисні поради. На уроці зарубіжної літератури можна запропонувати корисні поради про те, як скласти сенкан, паспорт твору, анкету героя, написати есе, фанфік, відгук, аналіз казки, анотацію…

 

 

 

 

 

 

   У розробці представлені картки, що допоможуть учителям в організації роботи на уроках зарубіжної літератури, а учням – у розумінні того, як виконувати те чи інше завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Маленький Принц (Берт) жив на планеті, де все було маленьким. Як і на інших планетах тут росли трава і бур’ян. Але про що Берт ніколи не здогадувався, так це про існування снігу. Під час чергової подорожі він потрапив на планету Різдво. Все навколо було вкрито чимось, до цього часу невідомим, холодним і білим. Дерева, паркани і будинки були прикрашені різнокольоровими блимаючими вогниками і звідусіль лунав веселий звук дзвіночків та пісень. Ця планета не була схожою на жодну з тих, які Берт відвідував раніше і йому захотілось дізнатись більше про місце, у яке він потрапив цього разу.

   Наш герой зібрався з духом і постукав у перші двері, адже ніхто не розповість про планету краще, ніж самі її жителі. Двері відчинились і на порозі показалась кремезна чоловіча постать. Одягнений чоловік був у червоні штани з підтяжкам та білу сорочку, на ногах домашні капці з помпонами також червоного кольору. Маленький Принц спочатку навіть трохи злякався, побачивши перед собою велетня з широкими плечима та довгою бородою, але, поглянувши в його очі сповнені тепла та доброти, - заспокоївся.

   Маленький принц привітався та попросив вибачення,що відволікає чоловіка від справ. На питання, чим він може допомогти хлопчикові, Берт відповів, що він мандрівник, який прибув з іншої планети і хотів би більше дізнатись про те, куди він прибув і про білий холодний килим, яким тут все вкрито.

   Доброзичливо посміхаючись здоровань сказав, що звати його Санта, що він тутешній господар і з радістю розповість хлопчикові все, що знає. Санта посадив Маленького Принца в зручне крісло, пригостив його какао з печивом та розповів  про Різдво, про походження самого свята та про особливості святкування в різних країнах світу. Ну і, звичайно, про сніг…

   Берт з захопленням слухав історії, які йому розповідав Санта, а потім вони пішли грати сніжки. Маленький принц спочатку дуже веселився і радів, а потім засумував, згадавши про свою Квіточку. Йому хотілось, щоб і вона побачила сніг. Почувши про причину різкої зміни настрою хлопчика Санта взяв свій мішок з подарунками і витягнув з нього снігову кулю та книгу з різдвяними історіями. Берт подякував Санті за такі чудові подарунки.

   Попрощались наші герої, як справжні друзі. Маленький Принц вирушив додому, уявляючи, як зрадіє його поверненню Квіточка і в якому захоплення вона буде від снігової кулі та книги, подарованої велетнем  з добрими очима.

  “ Майстер і Маргарита” – один з моїх улюблених творів світової літератури, написаний Михайлом Булгаковим. Опублікований був в 1966 році, через 26 років після смерті автора, завдяки Єлені Булгаковій. Роман був неодноразово екранізований, у тому числі Володимиром Бортко. У 2005 році картина Бортко була представлена глядачам, які сприйняли її досить неоднозначно.

   Особисто я просто в захваті як від роману, так і від його екранізації! Як у романі, так і в фільмі історія ведеться в двох напрямках: дії, які розгортаються в Москві 30-х років та в палаці Ірода Великого часів Понтія Пилата.

   З приводу акторського складу в кожного є своя думка, але для мене актори переконливі у своїх ролях, іншими їх тепер я просто не уявляю. Стосовно сюжету фільму, він є максимально наближеним до оригіналу, хоча деякі моменти режисер свідомо опустив (епізод з купанням Маргарити в крові). Є також цікаві художні рішення, наприклад, коли один актор грає дві ролі. Це створює таку “перекличку часів”, яка показує, що людські персонажі однакові в усі часи, просто тоді його називали Іудою, а зараз бароном Майгелем.

   Ще одним цікавим персонажем без сумніву є Коров’єв (О. Абдулов). Людям, які не знайомі з історією, може здатись дивним, чому він змушує людей співати проти їх волі і для чого цей момент взагалі показаний. Насправді, у цього персонажа є реальні прототипи. Людей змушували і співати, і говорити, і робити різні вчинки проти їх волі.

   На мою думку, Майстер в книзі і у фільмі мають абсолютно різні характери (в книзі він більш холеричний, а в фільмі меланхолічний), а от з Маргаритою стовідсоткове попадання. Вона ніби зійшла з сторінок книги. Вольова, сильна, розумна і разом з тим співчутлива та любляча. Саме така підтримка була необхідна Майстру в моменти, коли він і сам в себе вже не вірив.

   У підсумку хочу сказати, що як перед прочитанням книги, так і перед переглядом фільму потрібно спочатку почитати історію та критику до твору. Без цього роман та й фільм можуть здатись не зрозумілими, сумбурними і не цікавими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доріане! Я підтримую тебе, друже!

Ти не винен, в усьому винен лорд Генрі, який з своєю філософією тільки підштовхував тебе до падіння. Просто ти виявився нездатним йому опиратися, ти був занадто молодий та недосвідчений. Так само винен і Безіл, який бачив у тобі свій ідеал, який створив твій портрет. Ти видавався їм та Сибіллі прогресивною людиною. Зовні ти дуже гарний, і люди вважали, що ти такий самий гарний і всередині, що ти не можеш бути аморальним. Що ж, це їхня власна провина. А ти просто не знав, що за всі гріхи рано чи пізно доводиться розплачуватися. Не знав, бо тобі до рук ніхто не дав Біблію. Ось тому так і вийшло, що ти, отруєний ідеями лорда Генрі, випадково скалічив життя багатьом оточуючим, а передусім - собі самому. Мені шкода тебе! Розраховуй на мою підтримку, Доріане!

 

 

Доброго тобі дня, хлопчику-зірко!

Нещодавно я прочитав твір англійського письменника Оскара Уайльда про тебе. Твоя історія мені дуже сподобалася: вона доволі сумна, але повчальна та добре закінчилася. Я радий, що ти став знову гарним та знайшов своїх маму та тата, які виявилися королем та королевою. Я співчував, коли тобі довелося поневірятися по світу, шукаючи свою матір. Але ті випробування, які ти подолав, були потрібні, щоб ти став добрим.

Погодься, погано мати гарне обличчя, але огидну душу. Я вважаю, що ти це теж вже зрозумів.

Бажаю тобі всього найкращого. Бувай!

 

 

Анотація до роману Д.Дефо “Робінзон Крузо”

 

   Відомий англійський письменник Даніель Дефо (1660—1731) —  автор понад 350 творів, проте саме “Робінзон Крузо” зробив його знаменитим. У романі розповідається про пригоди моряка із Йорка, який 1659 року відплив із Бразилії до берегів Африки. Однак корабель потрапив у шторм, уся команда загинула, а Робінзон опинився сам-один на безлюдному острові. І почалися довгі 28 років кропіткої праці, щоденних відкриттів і дивовижних пригод.

   Роман може похвалитися безліччю перевидань, перекладів й екранізацій.

   Для дітей середнього і старшого шкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“Ромео і Джульєтта” аналіз твору

   Жанр – трагедія

   Тема – пристрасне кохання Ромео і Джульєтти

   Ідея – людські почуття святіші за вікові станові забобони

   Головні герої “Ромео і Джульєтта”

Монтеккі: Ромео, його батьки, друзі (Меркуціо, Бенволіо), слуги; Капулетті: Джульєтта, її батьки, Тібальт, слуги

   Місце дії – Італія, Верона

   Час дії – ХV століття

Композиція 5 дій, дії поділені на сцени

    “Ромео і Джульєтта” елементи сюжету. Експозиція – зіткнення Монтеккі і Капулетті, бесіда Бенволіо і Ромео, підготовка до балу в будинку Капулетті;

   Зав’язка – зустріч Ромео і Джульєтти на балу у Капулетті і зародження любові;

   Кульмінація – сцена в склепі, коли кожен герой, вважаючи свого коханого померлим, приймає рішення піти з життя;

   Розв’язка – розповідь брата Лоренцо і примирення сімей.

   Основна думка трагедії Шекспіра “Ромео і Джульєтта” – в тому, що для справжнього кохання немає нічого неможливого, не існує ніяких перешкод. Закоханим не можна було зустрічатися, їх сім’ї ворогували, але вони зустрічалися, вони кохали один одного. Трагедія закінчилася сумно – Ромео і Джульєтта загинули.

 

Аналіз китайської казки "Пензлик Маляна":

   Тема: зображення сили чарівного пензлика, розкриття характеру талановитого художника, що думав не лише про себе, а й про людей, допомагав їм своїм мистецтвом.

   Ідея: возвеличення чарівної сили мистецтва і душі людини, яку мистецтво робить більш витонченою, чутливішою. 

   Головна думка: мистецтво робить людину доброю, щирою, співчутливою, вчить бачити тільки прекрасне. Воно вчить жити і творити заради добрих людей.

   Жанр: народна казка.

                         План до казки "Пензлик Маляна":
1. Бідний хлопець Малян.
2. Подарунок сивобородого дідуся.
3. Зухвалі вимоги поміщика.
4. Життя Маляна в місті, зустріч з імператором.
5. Корабель з імператором відплив від берега.

   Реальне: Бідність хлопчика, який не мав навіть пензлика для малювання. Бідність селян і їхня ненависть до можновладців. Пиха, заздрість, жадібність володарів.
   Фантастичне: Чарівний пензлик, оживаючі картини. Сон, що збувся. Загибель імператора. Перетворення золота на каміння.

   Інтерактивне гроно Маляна: талановитий, працьовитий, наполегливий, творить прекрасне, бореться зі злом, кмітливий, сміливий, добрий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Новела-казка Гофмана "Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер", поєднуючи два світи — казковий і реальний, розкриває багато глибоких філософських тем. Це й боротьба добра зі злом, і проблема людини й природи, тема кохання і буденності. Казка — фантастична картина світу, та в ній алегорія, що допомагає зрозуміти цей світ. Що таке добро? Здається, зрозуміло — це коли комусь зробили добре. Але в казці добра фея робить добро нікчемному огидному Цахесу Цінноберу, просто жаліючи його каліцтво та його нещасну матір. Та чи оцінив добро Цахес? Адже фея сподівалася, що він почує її: "Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!" Та Ціннобер був з тих, хто все приймав як належне, не обтяжуючи себе ані зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим, ані докорами совісті.  

   Більше того, він сіяв навколо себе невіру в добро, розчарування. Він робив нещасними людей, які своєю працею й талантом довели, що мають право на повагу, щастя, славу. Отож, добро, зроблене негідній людині, породжує зло. А невігластво сіє зло тим більше, чим вище піднеслась людина, яка безапеляційно судить про все. Таким невігласом у казці є не тільки Ціннобер, але й Мош Терпін — професор, що, одержавши посаду директора всіх природничих справ удержав), "цензурує та ревізує сонячні й місячні затемнення". Отже, виходить, зовсім не зовнішність і не посада роблять людину освіченою, доброю, порядною. Навіть фея в кінці говорить до Цахеса: "Бідний Цахес! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу..."

   У казці своя філософія, зовсім не казкова. Філософський смисл твору якраз і полягає в тому, аби попередити людство: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. Для цього треба докладати зусиль, працювати, бо те, що не зароблене, — нетривке, ненадійне, бо чуже!

 

 

   Літо – час розваг, задоволень та вільного часу. Хтось на дозвіллі займається спортом, хтось дивиться телевізор чи грає у комп’ютерні ігри, а я читаю книги. Цього літа я захоплювалася творами Олександра Гріна, а саме його повістю-казкою «Пурпурові вітрила».

   Герої «Пурпурових вітрил» – мужній Артур та ніжна Ассоль – романтики. У них є світла мрія і вони у неї вірять. Це віра у справжнє коханя, у щасливе майбутнє.

   Я зрозуміла, що Артур Грей – фантазер, шукач чогось незвичайного. Однак, це не заважає йому бути мудрим, мати добре чутливе серце. Він не міг допустити, щоб із рук і ніг Спасителя текла кров.

   Я дізналася, що Грей любив пригодницьку літературу і цю любов прищепила йому мати. А ще він від ранку до вечора сидів у бібліотеці і прочитав силу-силенну книжок. Він хотів зрозуміти самого себе, розгадати незвідані таємниці, побачити заморські країни, позмагатися із бурею, зустріти свою любов, подарувати щастя їй.

   Ще я зрозуміла, що у Грея не відразу усе змінилося. Він переміг себе, бо позбувся старих звичок, став себе фізично загартовувати. Та й море не любить слабких.

   Я полюбила Ассоль. Адже вона так довго шукала своє пурпурове вітрило. Вона мала велику надію на краще. Єгль подарував їй цю надію, що до неї припливе свій корабель з червоними вітрилами. І ця мрія не полишала Ассоль.

   Важливим для мене є ще і те, що я побачила, що герої твору як і я, розуміють, що усмішка, радість зустрічі, прощання і – вчасно сказане добре слово це найважливіше у житті.

   У кожного свій корабель, своя стежина у житті, але мені так хочеться, щоб вітрила у всіх були пурпурові, а вітер попутній.

І хоча на жодній із карт неможливо знайти містечко Лісс, я зрозуміла, що «Пурпурові вітрила» О. Гріна справді здатні творити дива.

   Книга Гріна нагадує про те, що кожен здатний зробити когось щасливим, аби було бажання робити добро, аби в серці була любов.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рецензія на твір О.Генрі “Останній листок”

 

   Такі твори я називаю – “перлинами літератури”. За обсягом вони не великі, але по силі емоцій та вражень, залишають слід у душі не менший ніж деякі романи та повісті.

О.Генрі майстер таких “перлин літератури”, його новели - це завжди вишуканий стиль та неочікувана розв’язка.

 

   “Останній листок” - найкращий доказ генія автора. Майстерно написана, з персонажами, у яких так легко читач пізнає самого себе , новела вражає вишуканістю мови та літературних засобів.

 

   Досі пам’ятаю той вечір, коли читав її. Погода на вулиці була точно такою ж як і в творі – дощі і відчуття пустоти в серці. Але дочитавши твір, я духовно збагатився, почав вірити в те, що у світі бувають і хороші люди, з’явилося бажання зустріти їх. А також розуміння, що такою людиною може виявитися будь-який мій знайомий,

просто потрібно краще його пізнати. Твір виконав свою місію – наповнив мою душу позитивом та вірю в майбутнє.

 

   Читання обов’язкове, бо прочитавши йог,о ви станете трішечки багатші та почнете бачити життя з іншої – світлішої сторони.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   План до твору "Останній листок" О.Генрі

1. Життя молодих художниць.
2. Дівчина хворіє на пневмонію.
3. Відданість подруги.
4. Нав'язливі думки хворої.
5. Порятунок.
6. Новина про смерть художника.

 

   План до твору "Дари волхвів" О.Генрі

1. Напередодні свята.

2. Пошук подарунків та нестача грошей.

3. Нова зачіска жінки.

4. Обмін подарунками, що стали непотрібні.

5. Сила кохання.

 

   План до твору “Вождь червоношкірих” О.Генрі

 

1.Причини викрадення.

2.Жертва викрадення.

3.Процес, місце, час та умови викрадення.

4.Особливості заручника, яких ніхто не очікував.

5.Нові умови викупу.

6.Повернення заручника додому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Не дивись на шапку, а дивись під шапку

 

   Мені дуже подобаються прислів’я та приказки народів світу. Вони цікаві, дотепні, пізнавальні, їх можна застосовувати як аргумент (доказ) у різних життєвих ситуаціях. Прислів’я підмічають найсуттєвіше в житті, учать мудрості, чесності й порядності. У цьому я переконався, коли до нас у гості під час канікул приїхав мій двоюрідній брат. Він був у дуже модному джинсовому костюмі та бейсболці. Розповідав, що вдома має комп’ютер останнього покоління, швидкісний Інтернет. А ігор у нього скільки! І в усіх він досягає найвищого рівня! Мені трохи аж заздрісно стало. Пішов розгадувати кросворд. Як на зло, на два запитання ніяк не міг знайти відповіді.    

  Довелося звернутися до брата Миколи, він же старший на рік. Але той не знав нічого ні про найбільше озеро у світі, ні про супутники планет, ні про косаток. І найпростіше завдання з математики виконати не зміг.

   Тоді я і згадав болгарське прислів’я: «Не дивись на шапку, а дивись під шапку». Є ще й російське прислів’я про це: «Зустрічають за одягом, а проводжають за розумом». А ось японське: «Позолота злізла, а Будда під нею дерев’яний».

   Отже, як свідчить народна мудрість, людину треба оцінювати не лише за зовнішнім виглядом, матеріальними статками, а й за розумом та добрими вчинками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Порівняльна характеристика Тома Сойєра і Поліанни

Жив у тітки разом із кузином	Була єдиною дитиною в будинку Гаррінгтонів
Родина тітки жила дуже скромно	Жила в багатому родинному маєтку, що належав тітоньці Полі
Неохоче відвідував школу	Залюбки навчалася в школі
Був закоханий в однокласницю Беккі	Мала друга-ровесника, якому допомогла жити в сім’ї
Мав вірного друга Гекка Фінна	Навчила жителів міста «грати в радість»
Став свідком убивства на цвинтарі	Стала улюбленицею всіх мешканців міста
Урятував від смерті невинну людину	Зробила щасливою тітоньку Полі
Вирушив із друзями в подорож на плотах	Потрапила в аварію і довго хворіла
Був ватажком однолітків на вулиці	Змогла після лікування стати на ноги і почати ходити
Події відбуваються в місті Сент-Пітерсберг	Події відбуваються у місті Белдінгсвіль

 

 

 

“Пісня про солдатів з Вестерплятте” аналіз вірша

 

   Автор – Констати Ідельфонс Галчинський

   Рік написання – 1939

   Жанр: патріотичний вірш.

Цей вірш розповідає про бій польських солдатів з німцями під містом Вестерплятте. Автор показує, як один за одним вмирали солдати, але вони з оптимізмом дивилися в майбутнє, і навіть на небі вони захисники Варшави.

   Тема: розповідь про героїчний опір захисників з Вестерплятте.

   Ідея: возвеличення солдатського подвигу захисників від загарбників.

   Основна думка: захист своєї землі – святий обов’язок кожного громадянина.

“Пісня про солдатів з Вестерплятте” художні засоби: Епітети: весела путь, на осяйні поляни, даль бездонну, рівний крок, час чудесний, теплі дні, вересі небеснім. Порівняння: «стояли…, як мур». Персоніфікація: путь веде, зір плине, слух сяга зірок, стане сніг кружляти. Метафора: «дні спинили плин», «до неба лавами ішли солдати з Вестерплятте», «ми в хмарах після бур», «не брали нас гармати». Інверсія: пішли солдати, боліли рани, стояли ми, в даль бездонну, не згаять час чудесний, подмуть вітри антитеза: «вітри зими – теплі дні «боліли рани – весела путь», повторення «Солдати з Вестерплятте»

   Історична довідка про півострів Вестерплятте

Перший бій Польської військової кампанії ознаменував початок Другої світової війни в Європі. 1 вересня 1939 року німецька піхота за підтримки військово-морських сил напала на польський військово-транзитний склад на півострові Вестерплятте, в гавані вільного міста Данциг. Гарнізон був укомплектований лише 182 солдатами, але попри чисельну перевагу супротивника та постійні авіаудари, захисники тримали оборону впродовж семи днів. На жаль, сили були нерівні, і 7 вересня польські військові здалися в полон.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Паспорт твору  “Усмішка”

   Автор. Рей Дуглас Бредбері (1920–2012)

   Рік написання – 1952

   Жанр. Фантастика, антиутопія, оповідання.

   Тема Твір про те, як у далекому майбутньому люди знищили «Джоконду» Леонардо да Вінчі, а маленький хлопчик Том врятував шматочок полотна з усмішкою Джоконди; про майбутнє людства, занепад цивілізації, загибель краси, ідеалів.

   Ідея. Бредбері утверджує, що краса, увічнена в шедеврах світового мистецтва, знайде свою стежку до людських сердець.

   Герої: картина Л. да Вінчі «Джоконда», хлопчик Том, Грігсбі, один з черги, натовп, поліція

   Місце та час дії. Зруйноване місто, «святковий» день 2061 року

   Сюжет. Усмішка Джоконди стала «героєм» оповідання Рея Бредбері. Восени 2061 вцілілі після атомних бомбардувань жителі великого міста відзначають свято – досить дивним, на наш погляд, способом: ламають і трощать все, що дивом збереглося після катастрофи. Свідком цих «святкових» подій став хлопчик Том. Том стає у чергу – влада дозволила кожному бажаючому плюнути на … картину Леонардо да Вінчі «Джоконда». Натовп не тільки плює, але й рве картину на шматки, утоптує в бруд, ламає раму. Жахливе і страшне видовище. Письменник залишає надію – в руки Тома потрапляє шматочок полотна з посмішкою Джоконди. 

 

 

 

  Анкета героя твору Елеонор Портер “Поліанна”

   Ім’я: Полліанна

   Вік: 11 років

   Місце проживання: Белдінгсвіль

   Портрет: "Худенька дівчинка в червоній картатій сукні, з волоссям, заплетеним у дві товсті коси. З-під солом’яного капелюшка виглядало гарне личко у ластовинні"

   Заняття та інтереси: допомога людям, читання, музика, шиття.

   Друзі: Джиммі Бін, Ненсі, Джон Пендлтон, місіс Сноу, жителі містечка.

   Вчинки Полліанни: радіє життю; вміє жити; справжній друг; дівчинка-сонце; грає у гру радості; допомагає людям.

   Сім’я, соціальний стан: сирота, живе з тіткою Поллі.

   Риси характеру: чуйність, цікавість, допитливість, доброта, відкритість, строгість, вимогливість, прискіпливість, веселість, любов, милосердя, терпеливість, радість, оптимізм, невибагливість.