Лекції з дисципліни Охорона праці та Охорона праці в галузі
1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ПРИАЗОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕХАНІКО-МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОЛЕДЖ
Затверджено
Заст. директора
__________ Л.О. Рубан «____» __________ 2016 р.
Конспект лекцій
з дисциплін «Охорона праці» та «Основи охорони праці»
для спеціальностей
5.07010501 «Технічне обслуговування, ремонт та експлуатація тягового рухомого складу»
5.07010103 «Організація перевезень і управління на залізничному транспорті»
Викладач С.В. Татарніков
Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії
транспортних дисциплін ім.. Кочетової Г.Л.
Протокол від "__" _______________ 2016 року № __
Голова комісії________________ Г.Л. Новак
Маріуполь
2016
Лекция (Введение)
Тема: Вступ. Загальні питання з охорони праці: терміни, стан, основні розділи, суб’єкти та об’єкти
План:
- Законодавча база з охорони праці
- Зв’язок законодавчої бази з охорони праці з Конституцією
- Особливості законодавчої бази з охорони праці
- Основні поняття та визначення з охорони праці
- Дисципліна «Охорона праці»
- Основні розділи «Охорони праці»
- Дисципліна «Охорона праці»: об’єкти та суб’єкти
В Украине существует законодательная база, содержащая большой пакет нормативных актов, законов, правил, которые действуют на ее территории в соответствующих отраслях промышленности и разработанные компетентными органами применительно к тем условиям, в которых осуществляется то или иное производство.
Согласно Конституции Украины все ее граждане имеют права на охрану здоровья и труда, а следовательно и право требовать их соблюдение.
Во всех государствах действует определенные законы по охране труда, но в разных государствах и в различных отраслях промышленности они имеют свои особенности, а состояние выполнения этих законов различно и зависит от политических и экономических состояний государств и отраслей промышленности в которых действуют эти законы.
В охране труда принято своя определенная терминология с которой мы познакомимся в дальнейшем.
Курс ОТ состоит их 4 разделов:
1) Правовые и организационные вопросы охраны труда
2) Основы физиологии, гигиены труда и производственной санитарии
3) Основы техники безопасности
4) Пожарная безопасность
Правовые и организационные вопросы охраны труда
1.1. Законодательная и нормативная база Украины об охране труда.
1.1.1 Основные законодательные акты об охране труда
Правовой основной по ОТ является: Конституция Украины, Законы Украины «Об охране труда», «О здравоохранении», «О пожарной безопасности», «Об использовании ядерной энергии и радиационной защите», «Об обеспечении санитарного и эпидемиологического благополучия населения», «Об общем государственном социальном страховании от несчастного случая на производстве и профессионального заболевания, повлекших потерю трудоспособности», а также Кодек законов о труде Украины «КЗоТ».
Основополагающим законодательным документов в области ОТ является Закон Украины «Об охране труда», действие которого распространяется на все предприятия, учреждения и организации не зависимо от форм собственности и видов их деятельности, на всех граждан, которые работают, а также привлечены к труду на этих предприятиях.
Специфической особенностью украинского Закона «Об охране труда», является высокий уровень гарантий и прав работников.
Впервые в истории государства работникам предоставлено право отказаться от порученной работы, если создалась производственная ситуация опасная для жизни или здоровья. Расширены права работников в социальных гарантиях возмещение убытков в случае повреждения их здоровья на производстве. Нормативно-правовые документы Закона Украины «Об охране труда» получили высокую оценку экспертов Международной организации труда, ДНАОП – государственные нормативные акты об охране труда.
Гарантии прав граждан на охрану труда
Содержатся в следующих статьях Закона Украины «Об охране труда»:
- права граждан на охрану труда при заключении рудового договора (ст.6);
- права работников на охрану труда во время работы на предприятии (ст.7);
- социальное страхование от несчастных случав и профессиональных заболеваний (ст.8).
Охрана труда
1. Содержание и задачи дисциплины
Предмет охрана труда изучает систему законодательных актов, социально-экономические организационные, технические и лечебно-профилактические мероприятия и способы, которые обеспечивают безопасность, охрану здоровья и трудоспособность человека в процессе труда на предприятиях и в организация промышленного ЖД транспорта.
При изучении предмета используются знания: законодательства, физики, химии, основ права, социальных дисциплин.
Программа предусматривает самостоятельное изучение отдельных тем для повышения уровня знаний и навыков самостоятельной работы студентов.
2. Значение и связь ОТ с другими дисциплинами
Охрана труда, как социально-экономический показатель и отрасль науки
Состояние ОТ в Украине и других странах.
Основные понятия в области ОТ, термины и их определение.
Закон Украины «Об охране труда»
Целью дисциплины является (необходимость) обеспечение здоровых и безопасных условий труда.
Особенно тесно ОТ связано с безопасностью труда, его научной организацией эргономичной, инженерной, психологией.
Основные понятия и определения:
Охрана труда – система законодательных актов, социально-экономических, организационных, технических, гигиенических и лечебно-профилактических мероприятий и средств обеспечивающих безопасность, сохранение здоровья и работоспособности человека в процессе труда.
Техника безопасности – система организационных мероприятий и технических средств, предотвращающих воздействие на работающих опасных производственных факторов.
Производственная санитария – система организационных мероприятий и технических средств, предотвращающих или уменьшающих воздействие на работающих вредных производственных факторов.
Опасный производственный фактор – фактор, воздействие которого на работающего в определенных условиях приводит к травмам или другому внезапному резкому ухудшению здоровья.
Вредный производственный фактор - фактор, воздействие которого на работающего в определенных условиях приводит к заболеванию или снижению работоспособности.
Несчастный случай на производстве – это случай воздействия на работающего опасного производственного фактора, при выполнении трудовых обязанностей или заданий руководителя работ.
Травма – повреждения тканей и органов человека с нарушением целостности и функций, вызванное действием факторов внешней среды.
Безопасность труда – состояние условий труда при котором исключено воздействие на работающих опасных и вредных производственных факторов.
Дисциплины Охраны труда:
- Безопасность жизнедеятельности – изучает общие закономерности возникновения опасностей, их свойства, последствия влияния на человека, способы и средства защиты здоровья и жизни, а также среды проживания от действия вредных факторов.
- Научная организация труда – разрабатывает и внедряет в практику рациональные схемы организации труда, обеспечивает высокую производительность и сохранение здоровья работников.
- Эргономика – исследует, разрабатывает и дает рекомендации относительно конструирования, изготовления и эксплуатации технических средств, обеспечивающих в труде необходимые удобства, а также сохранение работоспособности и здоровья.
- Инженерная психология – изучает взаимодействие человека с новой техникой и устанавливает функциональные возможности человека в трудовых процессах с целью создания таких условий труда, при которых сохраняются высокие психофизиологические возможности человека.
- Техническая эстетика – устанавливает зависимость условий и результатов труда от архитектурного, конструктивного и художественного решения орудий туда, рабочих мест, участков, цехов.
Основой курс «Охрана труда» является анализ условий труда, а цлью выявление опасных и вредных факторов и их предотвращения в производстве.
Контрольные вопросы:
- Приведіть законодавчу базу з охорони праці
- Поясніть зв’язок законодавчої бази з охорони праці з Конституцією
- Опишіть особливості законодавчої бази з охорони праці
- Приведіть основні поняття та визначення з охорони праці
- Поясніть значення дисципліни «Охорона праці»
- Приведіть основні розділи дисципліни «Охорони праці»
- Опишіть об’єкти та суб’єкти охорони праці
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №1
Розділ 1 Загальні питання охорони праці
Тема 1 Вступ. Загальні питання з охорони праці: терміни, стан, основні розділи, суб’єкти та об’єкти
Тема заняття: Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників
План:
- Шкідливі виробничі чинники
- Шкідливий вплив на здоров’я підвищеної загазованості та запилення повітря
- Шкідливий вплив високих або низьких температур
- Негативний вплив на здоров’я постійного підвищеного шуму на здоров’я працівників
- Небезпечний вплив на людину радіаційного випромінення
- Небезпечний вплив на працюючих інфрачервоного випромінення
- Небезпечний вплив на працюючих низький рівень санітарно-епідемічного контролю
- Негативний вплив на здоров’я працюючих різних виробничих об’єктів хімічної промисловості
До основних шкідливих та небезпечних виробничих чинників відносяться:
- підвищена загазованість та запилення повітря;
- високі або низькі температури;
- підвищена вібрація;
- постійний шум під час роботи;
- радіаційне випромінювання;
- високочастотне випромінювання;
- низький рівень освітлення робочого місця;
- працюючі механізми, обладнання та транспорт;
- інфрачервоне випромінювання;
- вантажно-розвантажувальне обладнання цехів та складів;
- виробничі будівлі, маючі низький технічний рівень;
- об’єкти хімічної промисловості;
- внутрішні та зовнішні залізничні колії;
- будівельні крани;
- низький рівень санітарно-епідемічного контролю;
- неякісні вода та робоче харчування;
- низький рівень організації охорони праці та техніки безпеки на виробництві.
Шкідливі та небезпечні виробничі чинники впливають на стан здоров’я та працездатність робітників та службовців різних виробництв, а це у свою чергу знижує якість та кількість виробляємої підприємством продукції.
При цьому економічні показники виробництва знижуються, та доходи підприємства можуть значно зменшуватися.
Необхідно також відмітити, що іноді порушення правил охорони праці та техніки безпеки приводять до смертельних випадків та різних каліцтв.
Передбачити ці випадки можливо тільки при повному виконанні особами, задіяними у виробництві усіх правил та вимог техніки безпеки, під час виконання виробничих завдань.
Це є головною запорукою попередження шкідливих та небезпечних чинників на здоров’я працюючих у виробництві.
Вредный производственный фактор – это фактор среды и трудового процесса, воздействие которого на работающего при определенных условиях может вызвать профессиональное заболевание, временное или стойкое снижение работоспособности, повысить частоту соматических или инфекционных заболеваний, привести к нарушению здоровья потомства.
Опасный производственный фактор – фактор среды и трудового процесса, который может быть причиной острого заболевания или внезапного резкого ухудшения здоровья, смерти.
Опасные и вредные производственные факторы подразделяются на следующие классы: физические, химические, биологически и психофизиологические.
Классификация вредных и опасных производственных факторов представлена на рисунке ниже.
Рисунок – Классификация опасных и вредных производственных факторов
Такая классификация необходима для выявления опасных и вредных производственных факторов, которые могут иметь или имеют место на производстве, и в конечном итоге для полной нейтрализации или уменьшения влияния этих факторов.
Один и тот же опасный или вредный фактор по природ своего действия может относится одновременно к различным классам. Выбор методов и средств обеспечения безопасности должен осуществляться на основе выявления этих факторов, присущих тому или иному производственному оборудованию или технологическому процессу.
Очень важно уметь идентифицировать опасность, то есть выявить и признать, что опасность существует и определить ее характеристики.
Источниками выделения вредных веществ в воздух рабочей зоны могут быть различные производства, технологические процессы и оборудование, применяемые для получения, обработки и переработки химических веществ и материалов.
К таким производствам и процессам относятся:
- процессы нанесения гальванопокрытий;
- доменное производство;
- коксохимическое производство;
- химическая очистка деталей;
- агломерационное производство;
- сталеплавильное производство;
- абразивная обработка деталей;
- дробеструйная обработка деталей;
- сварочные процессы;
- процессы окраски и др.
Причинами выделений вредных веществ в воздух рабочей зоны могут быть несовершенства и (или) несоблюдение требований к технологическим процессам.
По степени воздействия на организм человека вредные вещества разделяются на 4 класса.
Контрольные вопросы:
- Поясніть що таке шкідливі виробничі чинники
- Поясніть шкідливий вплив на здоров’я підвищеної загазованості та запилення повітря
- Поясніть шкідливий вплив високих або низьких температур
- Опишіть негативний вплив на здоров’я постійного підвищеного шуму на здоров’я працівників
- Приведіть небезпечний вплив на людину радіаційного випромінення
- Поясніть який небезпечний вплив на працюючих має інфрачервоного випромінення
- Поясніть небезпечний вплив на працюючих низький рівень санітарно-епідемічного контролю
- Поясніть негативний вплив на здоров’я працюючих різних виробничих об’єктів хімічної промисловості
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №2
Розділ 1 Загальні питання охорони праці
Тема 2 Правові та організаційні основи охорони праці
Тема заняття: Міжнародні стандарти ЕСБП . Національні стандарти України з охорони праці
План:
- Правові основи охорони праці
- Організаційні основи охорони праці
- Міжнародні стандарти ЕСБП
- Національні стандарти України з охорони праці
- Значення міжнародних стандартів з охорони праці
- Значення стандартів України з охорони праці для безпеки виробництва
- Зв’язок між міжнародними стандартами та стандартами України з охорони праці
Закон України «Про охорону праці» прийнято Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року і введено в дію з 24 жовтня 1992 року. Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
В Законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної Організації Праці щодо безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, регулювання відносин охорони праці в передових промислове розвішених країнах, досвід охорони праці в Україні в попередні роки.
За час, що минув з дня набрання чинності цим Законом, розроблено, затверджено і введено в дію більше тридцяти положень, інструкцій та інших підзаконних нормативних актів, прийнято ряд постанов Уряду, рішень міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, спрямованих на забезпечення виконання вимог Закону України «Про охорону праці».
Таким чином, кардинальні зміни в галузі охорони праці, які конче потрібні за умов впровадження ринкових відносин і перебудови всього нашого суспільства, одержали необхідну нормативну базу.
Закон характеризують численні нововведення, що від повідають вимогам сьогодення. Ним, зокрема, передбачено:
впровадження економічних методів управління охороною праці (на зміну адміністративно-командних), створення спеціальних фондів охорони праці на державному, галузевому, регіональному рівнях і на госпрозрахункових підприємствах, застосування ряду додаткових штрафних санкцій, а також пільг щодо оподаткування;
створення чіткої системи органів державного управління і нагляду за охороною праці та системи організації цієї роботи безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності;
суттєве розширення прав і соціальних гарантій працівників, насамперед осіб, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та сімей загиблих;
визначення місця і ролі колективного договору підприємства у вирішенні завдань щодо поліпшення умов і безпеки праці, забезпеченні встановлених законом прав і соціальних гарантій працівників, у тому числі на пільги й компенсації;
визначення правового статусу служб охорони праці на підприємствах і в органах державного управління всіх рівнів;
забезпечення навчання населення з питань охорони праці, введення цього спеціального предмета в усіх навчальних закладах системи освіти України, започаткування підготовки фахівців з охорони праці у вищих технічних учбових закладах;
забезпечення активної участі профспілок та інших громадських формувань, широких кіл трудящих у вирішенні проблем охорони праці, створення необхідних передумов для започаткування нових громадських інститутів і можливості обрання комісій охорони праці підприємства та уповноважених трудового колективу з цих питань тощо. На виконання вимог Закону і з метою забезпечення комплексного управління охороною праці на державному рівні утворено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів України та Державний комітет України по нагляду за охороною праці. Почали діяти Національний науково-дослідний інститут охорони праці та Науково-інформаційний і навчальний центр охорони праці цього Комітету. Вперше в Україні з липня 1994 р. видається науково-виробничий журнал «Охорона праці».
Державний комітет України по нагляду за охороною праці має повноваження здійснювати на території України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, координувати роботу міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань підприємств у галузі безпеки і гігієни праці та виробничого середовища. Рішення Державного комітету України по нагляду за охороною праці з питань охорони праці, що належать до його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма міністерствами, іншими органами державної виконавчої влади, місцевими Радами народних депутатів та підприємствами, установами, організаціями.
Закон «Про охорону праці» поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, в тому числі на кооперативні, акціонерні, орендні, фермерські господарства, на окремих наймачів. Закон «Про охорону праці» поширюється також на іноземних громадян і осіб без громадянства, якщо вони працюють на території України. Трудящі цих категорій мають такі ж права на охорону праці, як і громадяни України.
Закон визначає основні принципи державної політики в галузі охорони праці, чільне місце серед яких належить пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, принципам повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві чи від професійного захворювання. Вперше в законодавче регулювання охорони праці Закон увів поняття моральної шкоди і встановив обов'язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду потерпілому, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації його життя.
Закон «Про охорону праці» встановлює новий, більш високий рівень захисту працівників, причому цей захист починається з моменту прийняття його на роботу. В інтересах працівника введено норму, за якою він має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.
Значно підвищено захист працівників при нещасних випадках на виробництві. Зокрема, встановлено виплату одноразової допомоги потерпілому (його сім’ї та утриманцям померлого). У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше 5-річного заробітку працівника, який виплачується його сім’ї, і, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого. Окремі статті Закону «Про охорону праці» присвячено регулюванню охорони праці жінок, неповнолітніх, інвалідів. Встановлено, зокрема, заборону на використання праці жінок і неповнолітніх на підземних роботах, а також залучення жінок і неповнолітніх працівників до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує для них граничні норми.
Закон України «Про охорону праці» складається з 49 статей, об'єднаних у 8 розділів.
Кодекс законів про працю України
Важливим документом в галузі законодавства про охорону праці - Кодекс законів про працю України. Відтворюючи норми охорони праці, встановлені Конституцією України, Законом «Про охорону праці», Кодекс законів про працю конкретизує їх. Так, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Власник при укладенні колективного договору може встановлювати меншу норму тривалості робочого часу. Законодавство, як правило, не допускає застосування надурочних робіт, тобто робіт понад нормальну тривалість робочого дня. Вони допускаються тільки у виняткових випадках, наприклад, коли це необхідно для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків, при проведенні необхідних робіт і тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства.
Всім працівникам надаються щорічні відпустки із збереженням роботи і середнього заробітку. Тривалість такої відпустки не менше ніж 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.
Для окремих категорій працівників передбачені додаткові відпустки, наприклад, за роботу із шкідливими умовами праці.
Чоловіки і жінки мають рівні права у сфері трудових відносин. Але це не означає, що жінки можуть виконувати такі ж важкі і шкідливі роботи, як чоловіки. Законодавство враховує фізіологічні особливості жіночого організму, інтереси захисту материнства і дитинства, тому встановлені спеціальні норми по охороні праці жінок (глава XII «Кодексу»). Праця жінки в інтересах охорони її здоров'я заборонена на важких роботах і на роботах з шкідливими умовами. Встановлені граничні норми піднімання і переміщення вантажів жінками, наприклад, при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) - 10 кг, постійно протягом робочої зміни - 7 кг. Встановлена заборона або обмеження залучення до окремих робіт вагітних жінок і тих, що мають малолітніх дітей. Встановлені різні пільги для працюючих неповнолітніх (глава XIII «Кодексу»). Не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Для них встановлена скорочена тривалість робочого часу. Заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Щорічні відпустки неповнолітнім наїдаються в літній час або, за їхнім бажанням, в будь-яку іншу пору року тривалістю 31 календарний день.
Законодавство передбачає пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням - це додаткові оплачувані власником відпустки на період настановних занять, заліків та іспитів; оплата один раз на рік у розмірі 50% вартості проїзду до місця знаходження учбового закладу та інші.
У Кодексі детально викладені питання, що стосуються охорони праці. На всіх підприємствах створюються здорові і безпечні умови праці і ця робота покладається на власника.
При проектуванні, будівництві і експлуатації виробничих будівель та споруд
повинні виконуватись правила і норми з охорони праці.
Власник забезпечує належне технічне обладнання всіх робочих місць і створює на них умови роботи, які відповідають правилам з охорони праці, вживає заходів щодо механізації та автоматизації виробничих процесів, зниження та усунення запиленості й загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.
На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також молоко і лікувально-профілактичне харчування.
Система стандартів безпеки праці
Система стандартів безпеки праці (ССБП) - це науково обґрунтований комплекс нормативно-технічної документації по стандартизації безпеки праці. Система спрямована на створення таких умов, при яких виключається професійна захворюваність і усувається виробничий і побутовий травматизм.
ССБП визначає вимоги і норми по видах небезпечних і шкідливих факторів, вимоги безпеки до устаткування, виробів, виробничих процесів і засобів захисту працюючих. Вона покликана вирішувати не тільки техніко-економічні завдання, але й соціальні.
Структура ССБП розроблена з урахуванням основних напрямків, за якими
повинна розвиватись стандартизація в галузі безпеки праці.
ССБП утворює єдину систему, структура якої визначається стандартом ГОСТ 12.0.001-82 «Система стандартів безпеки праці. Основні положення».
Згідно з цим стандартом Система містить шість взаємозв'язаних класифікаційних груп.
0 - організаційно-методичні стандарти. Це стандарти державні, які охоплюють фундаментальні питання цієї системи стандартизації в цілому і є основою для всієї системи стандартів. Вони розкривають структуру системи, визначають її основні положення, вводять основні терміни, що використовуються в ССБП, а також встановлюють класифікацію виробничих небезпек (наприклад, ГОСТ 12.0.001-82);
1 - стандарти вимог і норм по видах небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Стандарти цієї групи нормалізують види небезпеки і визначають характер їх дії. Дані стандарти надалі дозволяють розвивати окремі напрямки стандартів в залежності від виявлення яких-небудь нових видів небезпеки (наприклад, ГОСТ 12.1.003-83 «ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки»);
2 - стандарти вимог безпеки до виробничого устаткування (наприклад, ГОСТ 12.2.003-74 «ССБП. Устаткування виробниче. Загальні вимоги безпеки»);
3 - стандарти вимог безпеки до виробничих процесів (наприклад. ГОСТ 12.3.020-80 «ССБП. Процеси переміщення вантажів на підприємствах. Загальні вимоги безпеки»);
4 - стандарти вимог до засобів захисту працюючих (наприклад. ГОСТ 12.4.034-85 «ССБП. Засоби індивідуального захисту органів дихання, класифікація і маркіровка»);
5 - стандарти вимог безпеки до будівель і споруд.
Надалі при розробці стандартів нумерація шифру підсистеми може бути продовжена.
Система позначення стандартів проста. її легко запам'ятати, знаючи класифікацію груп стандартів. Наприклад, ГОСТ 12.0.001-82 «ССБП. Основні положення»: ГОСТ -індекс державного стандарту; 12 - код стандарту ССБП; 0 - код класифікаційної групи ССБП показує, що стандарт відноситься до групи організаційно-методичних стандартів; 001 - порядковий номер стандарту цієї групи; 82 - рік реєстрації стандарту. Далі подається найменування стандарту.
Важливе значення мас впровадження стандартів ССБП в міністерствах і відомствах, і що особливо важливо, на підприємствах, в організаціях і установах усіх галузей, різних форм господарювання. Цю роботу проводить керівник (власник) разом зі службою з охорони праці, а також профспілковою організацією.
У першу чергу впроваджуються державні стандарти ССБП, а потім здійснюється розробка і впровадження галузевих стандартів цієї системи і, нарешті, розробка і впровадження стандартів підприємства.
Необхідно зазначити, що в Україні діють раніше прийняті стандарти безпеки праці до тих пір, поки не будуть розроблені державні нормативні акти про охорону праці - ДНАОП.
Контрольные вопросы:
- Поясніть правові основи охорони праці
- Приведіть організаційні основи охорони праці
- Опишіть міжнародні стандарти ЕСБП
- Приведіть національні стандарти України з охорони праці
- Поясніть значення міжнародних стандартів з охорони праці
- Поясніть значення стандартів України з охорони праці для безпеки виробництва
- Поясніть зв’язок між міжнародними стандартами та стандартами України з охорони праці
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №3
Розділ 1 Загальні питання охорони праці
Тема 3 Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
Тема заняття: Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці
План:
- Зміст державного управління охороною праці
- Зміст державного нагляду з охорони праці
- Особливості державного нагляду з охорони праці
- Зміст громадського контролю з охорони праці
- Значення громадського контролю з охорони праці
- Зміст документів, які складаються при громадському контролю з охорони праці
В соответствии со ст 37 Закона Украины «Об охране труда» государственное управление ОТ в Украине осуществляет:
- КабМин;
- Комитет по надзору за ОТ и тд.
- Министерства и др органы центральной исполнительной власти;
- местные советы народных депутатов;
- ассоциации, концерны, корпорации и другие объединения предприятий.
Закон содержит норму прямого действия которые определяют обязанности, права и полномочия этих органов.
Компетенция КабМина в области ОТ:
- обеспечение реализации госполитики в области ОТ;
- утверждение национальной программы по улучшения состояния безопасности, гигиены труда и производственной среды;
- определение функций министерств и других центральных органов государственной исполнительной власти по созданию безопасных и вредных условий труда.
Госгорнадзорохрантруда:
- комплексное управление ОТ;
- государственный надзор за соблюдением требований законодательства об ОТ;
- координация работ по профилактике травматизма непроизводственного характера;
- проведение экспертизы проектной документации и выдача разрешений на введение в эксплуатацию новых и реконструируемых предприятий, объектов и средств производства;
- координация НИР по вопросам ОТ;
- установление и развитие международных связей по вопросам ОТ.
Решения Госгорнадзорохрантруда, принятые в пределах его полномочий, являются обязательными для выполнения центральными и местными органами исполнительной власти, органами местного самоуправления и предприятиями, учреждениями и организациями всех форм собственности и гражданами.
Государственный надзор и общественный контроль за охраной труда
Органы гос надзора – ОГН:
- госнадзорохрантруда;
- ОГН за ядерной и радиационной безопасностью;
- ОГН управления пожарной охраны МВД Украины;
- органы и учреждения санитарно-эпидемиологической службы Минздрава.
Внешний надзор за соблюдением осуществляет Генеральная прокуратура.
Госинспекторы имеют право:
- беспрепятственно в любое время посещать подконтрольные объекты, получать необходимую документацию и пояснения;
- направлять руководителям и другим исполнителям распоряжения (предписания);
- приостанавливать эксплуатацию предприятий;
- привлекать к административной ответственности;
- направлять представления о несоответствии отдельных должностных лиц занимаемым должностям.
Органы гос надзора за охраной труда устанавливают порядок разработки и утверждения собственниками положений, инструкций и других документов об охране труда, действующих на предприятиях, разрабатывают типовые документы по этим вопросам.
Собственник должен бесплатно создать необходимые условия для работы представителей органов государственного надзора за охраной труда.
Должностные лица органов госнадзора за охраной труда несут ответственность за выполнение возложенных на них обязанностей, согласно законодательству.
Контрольные вопросы:
- Поясніть зміст державного управління охороною праці
- Поясніть зміст державного нагляду з охорони праці
- Приведіть особливості державного нагляду з охорони праці
- Поясніть зміст громадського контролю з охорони праці
- Опишіть значення громадського контролю з охорони праці
- Поясніть зміст документів, які складаються при громадському контролю з охорони праці
- Приведіть склад комісії для проведення громадського контролю з охорони праці на виробництві
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №4
Розділ 1 Загальні питання охорони праці
Тема 4 Організація охорони праці на підприємстві: структура, служба, статут, завдання, функції, контроль, уповноваження
Тема заняття: Організація охорони праці на підприємстві: структура, служба, статут, завдання, функції, контроль, уповноваження
План:
- Організація охорони праці на підприємстві
- Структура підрозділів підприємства з організації охорони праці
- Служби підприємства з охорони праці
- Статус підрозділів підприємства з охорони праці
- Завдання підрозділів підприємства з охорони праці
- Функції підрозділів підприємства з охорони праці
- Контроль який виконують підрозділи підприємства з охорони праці
- Головний менеджер з охорони праці на виробництві, його статус
Організація роботи в царині охорони праці полягає у виборі та формуванні такої структури управління охороною праці на підприємстві, яка найповніше відповідала б меті створення безпечних і сприятливих умов праці.
Об’єктом управління охороною праці є діяльність функціональних служб та структурних підрозділів підприємства щодо забезпечення безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах та підприємстві в цілому.
Організація й координація робіт у галузі охорони праці повинні передбачати формування органів управління охороною праці, встановлення обов’язків і порядку взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні, а також у прийнятті та реалізації управлінських рішень. Управління охороною праці на підприємстві здійснює власник підприємства (роботодавець), а у структурних підрозділах — відповідні керівники підрозділів.
Зобов’язання, права та відповідальність посадових осіб за виконання покладених на них функцій щодо питань охорони праці розглядаються в посадових інструкціях, форма яких розроблена Держнаглядохоронпраці. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі та на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. З цією метою він забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:
― створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують функціонування системи охорони праці;
― розробляє за участю сторін колективного договору й реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні досягнення з охорони праці;
― забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
― організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування;
― розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства;
― здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил та вимог щодо охорони праці;
― організовує пропаганду безпечних методів праці й співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.
У випадку відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов’язаний вжити заходів, що забезпечать безпеку працівників.
У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків роботодавець зобов’язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.
У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.
Роботодавець зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників:
― зайнятих на важких роботах;
― зайнятих на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також на роботах, де є потреба у професійному доборі;
― осіб віком до 21 року — щорічний обов’язковий медичний огляд.
Здійснення медичних оглядів покладається на медичні заклади, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Перелік професій працівників, які підлягають медичному огляду, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням з Державним департаментом з нагляду за охороною праці.
Роботодавець має право притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності і зобов’язаний звільнити його від роботи без збереження заробітної плати. На прохання працівника або за своєю ініціативою він організовує позачерговий медичний огляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язано з умовами праці. За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.
Роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій. Розслідування здійснюється за участю представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а у випадках, передбачених законодавством, також за участю представників органів державного нагляду, управління охороною праці та профспілок.
За підсумками розслідування нещасного випадку або професійного захворювання роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов’язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти такий акт чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи зі змістом акта питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.
Роботодавець зобов’язаний надавати інформацію й звітність про стан охорони праці, повідомляти працівникам про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення й для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов’язаний:
― дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку та здоров’я оточуючих людей;
― знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного й індивідуального захисту;
― додержуватися зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
― проходити у встановленому законодавством порядку попередні й періодичні медичні огляди;
― співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров’ю людей, які його оточують у навколишньому природному середовищі, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.
Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі трудової діяльності проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці.
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, мають проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт затверджується Державним департаментом України з нагляду за охороною праці.
Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Державним департаментом України з нагляду за охороною праці, до початку виконання своїх обов’язків і періодично один раз на три роки проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці за участю представників органу державного нагляду та профспілок. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється. У разі незадовільних знань з питань охорони праці працівники повинні повторно навчатися.
Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням та аваріям у процесі праці. Вона входить до структури підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб. Її ліквідація допускається лише в разі ліквідації підприємства.
На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єднаннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 осіб (невиробнича сфера — від 101 до 500 осіб) службу охорони повинен представляти один спеціаліст. На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, у такій службі має бути два спеціалісти.
Чисельність працівників служб охорони праці на підприємствах із кількістю працівників понад 500 осіб розраховується за формулою:
,
де М1 — чисельний склад служби охорони праці на підприємстві;
Рср — середньооблікова чисельність працівників підприємства;
Ф — ефективний річний фонд робочого часу спеціалістів з охорони праці, що дорівнює 1820 год, який враховує втрати робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо;
Kв — коефіцієнт шкідливості та небезпечності виробництва:
,
де Рв — чисельність працівників із шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації;
Ра — чисельність працівників на роботах підвищеної небезпеки (що підлягають щорічній атестації з охорони праці).
Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, служба охорони праці виконує такі завдання:
― забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
― забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;
― професійну підготовку й підвищення кваліфікації працівників з питань поліпшення умов праці;
― вибір оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;
― професійний добір виконавців для визначених видів робіт.
До основних функцій служби охорони праці належать: опрацювання ефективної цілісної системи управління охороною праці, сприяння вдосконаленню діяльності в цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи, проведення оперативно-методичного керівництва роботи з охорони праці та ін.
Служба охорони праці організовує:
― забезпечення працівників правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;
― паспортизацію цехів, ділянок, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці;
― облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій;
― підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці;
― розробку перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;
― роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів тощо;
― допомогу комісії з питань охорони праці підприємства в опрацюванні необхідних матеріалів і реалізації її рекомендацій;
― підвищення кваліфікації й перевірку знань посадових осіб з питань охорони.
Служба охорони праці бере участь у:
― розслідуванні нещасних випадків та аварій;
― роботі комісії з питань охорони праці підприємства;
― роботі комісії по введенню в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування;
― розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства;
― роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці.
Служба охорони праці контролює:
― дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці;
― виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій і подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці;
― відповідність нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного, колективного та індивідуального захисту працівників, а також наявність технологічної документації на робочих місцях;
― своєчасне проведення навчання й інструктажу працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб і осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт;
― забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, а також миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями; організацію питного режиму; надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими й шкідливими умовами праці;
― використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з чинним законодавством;
― проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, із шкідливими чи небезпечними умовами праці або на таких, де є потреба у професійному доборі; проходження щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року;
― виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, визначених у актах розслідування.
Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків; одержувати від них необхідні відомості, документацію та пояснення з питань охорони праці; вимагати звільнення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, ділянок, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, що створюють загрозу життю або здоров’ю працівників; надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.
Для забезпечення активного та цілеспрямованого впливу на різні фактори, які формують безпеку, необхідно управління охороною праці й організацію безпечного виконання робіт у підрозділах підприємства здійснювати як мінімум на чотирьох рівнях:
― безпосередні виконавці;
― одиничний трудовий колектив: ланка, бригада, зміна;
― одиничний функціональний підрозділ: ділянка, цех;
― структурно-функціональний підрозділ у цілому: комплекс, термінал, господарство.
Необхідними умовами ефективного функціонування системи управління охороною праці та конкретно організації роботи щодо забезпечення безпеки на підприємстві є чіткий розподіл обов’язків і відповідальності, компетенція та заінтересованість осіб на всіх рівнях структурно-функціональної схеми — від вищого керівництва до рядових виконавців; виділення адекватних ресурсів на цілі охорони праці й реалізацію профілактичних заходів; правильне розуміння на всіх рівнях потенційних наслідків нещасних випадків, професійних захворювань, аварій.
Однією з основних складових системи управління охороною праці є контроль за охороною праці, і від того, наскільки він чітко виконується, залежить стан охорони праці на підприємстві. Зміст функції контролю полягає у перевірці стану умов праці, виявленні відхилень від вимог законодавства про працю, від стандартів безпеки праці, правил і норм охорони праці, рішень директивних органів, а також у перевірці виконання службами й підрозділами своїх обов’язків у сфері охорони праці.
Контроль буває технічний, якщо його об’єктами є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструмент), трудові процеси, а також соціальний, якщо його об’єкт становить діяльність людини.
До основних форм контролю за охороною праці на підприємстві належать:
― відомчий контроль вищими органами, який здійснюється шляхом систематичної перевірки міністерствами й відомствами дотримання умов стандартів, норм і правил охорони праці та трудового законодавства на підлеглих їм підприємствах;
― оперативний контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства. Він полягає в перевірці організаційно-технічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам;
― громадський контроль, який здійснює профспілковий комітет через уповноважених трудових колективів та комісію з охорони праці;
― адміністративно-громадський контроль, що може здійснюватися на основі триступінчастої системи і тримірної просторової системи. Триступінчаста система являє собою: перший ступінь — ділянка цеху, другий — цех, третій ступінь — підприємство. На першому етапі контроль здійснюють начальник ділянки, майстер, механік, уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, які щоденно перевіряють готовність машин до роботи, а виконавців — до трудової діяльності, відповідність та дотримання умов праці й вимог безпеки на робочих місцях і ділянках під час виконання трудових і виробничих процесів. На другому етапі комісія на чолі з начальником цеху разом з представниками комісії з охорони праці, представником технічних служб цеху, інженером відділу охорони праці перевіряє стан охорони праці в цеху згідно із затвердженим графіком (два рази на місяць). На третьому етапі контролю комісія у складі керівника підприємства чи головного інженера, керівників технічних служб, інженера з охорони праці, комісії з охорони праці перевіряє стан охорони праці на підприємстві. Всі виявлені недоліки записуються в спеціальному журналі.
На відміну від одномірної триступінчастої системи контроль на основі тримірної просторової системи проводиться безперервно:
― на трьох рівнях: управлінському, організаційному, виконавчому;
― на трьох стадіях виробничих процесів: перед початком роботи, в процесі її виконання, після закінчення роботи;
― на трьох часових інтервалах: щодня (щозмінно), щомісячно, щоквартально.
За своїм змістом контроль повинен передбачати організацію та здійснення нагляду за:
― станом і функціонуванням СУОП у цілому на підприємстві і в підрозділах;
― рухом та виконанням строків і вказівок організаційно-розпорядчої документації;
― організацією та виконанням робіт безпосередньо на ділянках і робочих місцях.
Зазначена система безперервного контролю дасть можливість одержувати як систематичну підсумкову інформацію про стан охорони праці на підприємстві в цілому для прийняття стратегічних рішень, так і оперативну — про характер порушень технологічної дисципліни, норм та правил безпеки безпосередньо в місцях виконання робіт з метою вжиття заходів, що унеможливлюють передумови травм і аварій.
Переваги поданої системи полягають у наступному:
― система безперервного контролю з трьох ієрархічних рівнів, на яких здійснюється наглядова діяльність, пов’язується з традиційною триступеневою системою;
― на відміну від попередньої триступеневої пропонована система є неформалізованою, простішою, а отже, більше наближеною до практики, більш життєвою;
― система відповідає всім принципам контролю і за неформального підходу може бути ефективним засобом профілактики
травматизму та механізмом управління охороною праці на підприємстві.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону праці» на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника і створюється з метою залучення представників власника й трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.
Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу самоврядування трудового колективу і профспілкового комітету (комітетів). Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від власника та від трудового колективу.
До складу комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки й гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу рекомендуються працівники основних професій, уповноважені трудових колективів з питань праці, охорони праці, представники профспілок.
Основними завданнями комісії є:
― захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;
― підготовка на основі аналізу стану безпеки й умов праці на виробництві рекомендацій власникові і працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в галузі охорони праці на підприємстві;
― узгодження шляхом двосторонніх консультацій позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власника і трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;
― вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів на заходи з охорони праці підприємства.
Комісія має право:
― звертатися до власника або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету (комітетів) з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;
― створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці із залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;
― одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) необхідну інформацію;
― встановлювати ступінь вини потерпілого в порядку, визначеному трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету, при вирішенні питання про розміри одноразової допомоги, коли нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його вини встановлено комісією з розслідування нещасних випадків;
― здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпеченням працівників засобами колективного й індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою і за станом використання санітарно-побутових приміщень тощо;
― ознайомлюватися з будь-яким матеріалом з питань охорони праці, аналізувати стан умов та безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;
― бути доступною на всі ділянки виробництва й обговорювати з працюючими питання охорони праці;
― делегувати своїх представників для участі у розв’язанні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов’язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров’я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація, а також в обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органів — профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цим органом).
Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляються на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею.
З метою залучення широких кіл працівників до здійснення громадського контролю за дотриманням законодавства про охорону праці на виробництві, створення дієвих систем управління охороною праці відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності й видів їх діяльності створюється інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці. Функції та права уповноважених трудових колективів з питань охорони праці визначені Типовим положенням про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.
Атестація робочих місць за умовами працi проводиться на підприємствах i в організаціях незалежно від форми власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, установки, прилади та апарати, сировина та матеріали є потенційними шкідливими та небезпечними виробничими факторами, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також їхніх нащадків як зараз, так i в майбутньому. Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або повно важенним органом i працюючим у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення ,пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестацiя робочих мiсць передбачає: - виявлення шкідливих та небезпечних факторів i причин формування несприятливих умов працi; - санітарно-гігієнічне дослідження факторiв виробничого ередовища, важкості й напруженостi трудового процесу на робочому місці; - комплексну оцінку факторiв виробничого середовища i характеру працi на відповідність їх характеристик стандартам безпеки працi, будівельним та санітарним нормам i правилам; - визначення ступеню шкідливості і небезпечності працi та її характеру за гігієнічною класифікацією; - обгрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкiдливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; - визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; - визначення i реалізацію технічних i організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію умов та характеру працi. Період переатестації визначається самим підприємством у колективному договорі ,але не повинен перебільшувати 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на власника підприємства.
Для організації та проведення атестацiї керівник пiдприємства видає наказ, в якому:
- зазнаються основа та завдання атестацiї;
- затверджуються склад, голова i секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження;
- визначаються терміни i графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах пiдприємства ;
- визначаються взаємодія із зацікавленими державними органами i громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою - СЕС);
- визначаються проектні чи науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов працi i участі в розробці заходів що до усунення шкідливих виробничих факторів.
До складу атестацiйної комiсiї рекомендується включити головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, працi i заробітної плати, охорони працi, членів громадських організацій та інших.
Атестаційна комісія:
- здійснює організаційне i методичне керівництво та контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах;
- формує правову i нормативно-довiдкову базу i організує її вивчення;
- визначає i залучає необхідні організації для виконання спеціальних робіт;
- органiзує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з їх експлуатацією, визначає межу робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;
- складає перелік робочих мiсць, що підлягають атестації;
- порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувані сировину i матеріали із передбаченими у проекті;
- визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих i небезпечних факторів виробничого середовища та органiзує їх дослідження;
- прогнозує та виявляє наявність шкiдливих i небезпечних факторiв на робочих місцях ;
- встановлює згідно з Єдиним тарифно-кваліфікаційним довiдком (ЄТКД) відповідність найменування професій i посад працівників, зайнятих на цих робочих мiсцях, характеру фактично виконуваних робiт ;
- складає Карту умов праці на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних робочих мiсць (додаток 1);
- проводить атестацію i складає перелiк робочих мiсць, виробництв, професiй та посад з несприятливими умовами працi;
- уточнює діючі i вносить пропозиції на встановлення нових пільг i компенсацій залежно від умов працi, визначає втрати на ці цілі;
- організує розробку заходів щодо покращання умов працi i оздоровлення працiвникiв.
У ході вивчення факторів виробничого середовища i трудового процесу необхідно визначити:
- характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають дослідженням (гр.2 Карти);
- нормативне значення (ГДК,ГДР) параметрів виробничого середовища i трудового процесу, використовуючи Державні міжгалузеві i галузеві нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) та міждержавні стандарти України (ДСТУ) - стандарти (системи стандартів безпеки працi), правила, норми, положення i статути, інструкції, керівництва або вказівки, вимоги, рекомендації, технічні умови безпеки, переліки та інші нормативнi акти (гр.4 Карти).
У разі обмеження можливості проведення таких досліджень або розрахунків факторiв виробничого середовища дозволяється, як виняток, застосування методу експрес-оцiнки стану умов працi за критеріями, якi приведені в додатку 2.
В основу гігієнічної класифікації працi покладені наявність та вираженiсть шкідливих факторів виробничого середовища, рівні важкості й напруженості трудового процесу.
Принцип диференціації умов та характеру праці передбачає визначення ступеню відхилення параметрів виробничого середовища i трудового процесу від діючих гігієнічних нормативів та вплив їх на здоров'я працівників. За цими показниками виділяються три класи умов та характеру працi:
I клас - оптимальні - умови та характер працi, за яких виключені несприятливий вплив на здоров’я працiвникiв небезпечних та шкiдливих виробничих факторiв, створюються передумови для збереження високого рівня працездатності (відсутність або відповідність рівням, прийнятим як безпечні для населення);
II клас - допустимі - умови та характер працi, за яких рівень небезпечних та шкiдливих виробничих факторiв не перебільшує встановлених гігієнічними нормативами на робочих місцях, а можливі функціональні зрушення, викликані трудовим процесом, відновлюються під час регламентованого відпочинку на протязі робочого дня або домашнього вiдпочинку до початку робочої зміни i не справляють несприятливого впливу у найближчому та віддаленому періоді на стан здоров'я працiвникiв та їх нащадків;
III клас - шкідливі та небезпечні - умови та характер праці, за яких внаслідок порушення санітарних норм та правил можливий вплив небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища із рівнями, що перевищують гігієнічні норми та психофізіологічні фактори виробничої діяльності, що викликають функцiональнi змiни організму, які можуть призвести до стійкого зниження працездатності або порушення здоров'я працівників. Виділяється три ступеня шкiдливих та небезпечних умов та характеру працi :
1 ступінь - умови та характер праці ,що викликають функцiональнi зрушення, якi при ранньому виявленні i після припинення впливу мають оборотний характер ;
2 ступiнь - умови та характер праці ,що викликають стійкі функціональні зрушення, що сприяють зросту показників захворюваності з тим часовою втратою працездатності i, в окремих випадках, з'явленню прикмет або легких форм професійних захворювань;
3 ступiнь - умови та характер праці з підвищеною небезпекою розвитку професійних захворювань та підвищеною захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності.
При наявності двох або більше шкiдливих та небезпечних виробничих факторiв трудової дiяльностi умови праці оцінюються за їх сукупним впливом.
Класифікація не включає робіт ,що виконуються в екстремальних умовах, за яких умови та характер працi створюють високий ризик виникнення тяжких форм гострих професiйних уражень, каліцтв, загрозу для життя .
Оцінка результатів лабораторних досліджень (інструментальних вимірів) проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення параметру з нормативним (по окремих факторах). Ступінь шкідливості i небезпечності кожного фактора виробничого середовища i трудового процесу (гр. 6...8 Карти) тільки третього класу визначається за критеріями, встановленими гігієнічною класифікацією працi N 4137-86 (додаток 3).
Визначається тривалість (відсоток від тривалості робочої зміни) діє виробничого фактора (гр. 9 Карти). Бали встановлені по ступеню шкiдливостi факторів i важкості робiт, коректуються за формулою :
Хф = хТ,
де х - ступінь (бал) шкiдливостi фактора чи тяжкості робіт по результатах вимiрiв та інших оцінок (гр. 6,7,8 Карти);
Т - частина змiни, на протязі якої дiє фактор, що розглядається (гр. 9 Карти).
Розмір доплати в залежності вiд фактичного стану умов праці встановлюється керівником підприємства (установи, організації) за погодженням з профспілками у відповідності з додатком 4.
При наявності в повітрі робочої зони двох i більше шкідливих речовин рiзнонаправленої дії кожну з них потрібно врахувати самостійним фактором, який підлягає кількісній оцінці.
При наявностi в повiтрi робочої зони двох i бiльше шкiдливих речовин рiзнонаправленої дiї відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених для них ГДК підсумовуються. Якщо сума відношень перевищує одиницю, то ступінь шкідливості даної групи речовин визначається виходячи з величини цього перевищення з урахуванням класу небезпечності найбільш токсичної речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина.
Концентрація шкiдливих речовин однонаправленої дiї визначається за ГОСТ 12.1.005-88. Оцінка умов працi при наявностi двох i бiльше шкiдливих i небезпечних виробничих факторів здійснюється за найбільшим високим класом i ступенем.
Оцiнка технічного рівня робочого місця проводиться шляхом аналізу - відповідність технологічного процесу, будівель i споруд проектам обладнання, нормативно-технiчний документації, а також характеру та обсягу виконуваних робіт, оптимальності технологічних режимів;
- технологічної оснащеності робочого мiсця (наявності технологiчної оснастки та інструменту, контрольно-вимірювальних приладів та їх технологiчного стану, забезпеченості робочого мiсця пiдйомно-транспортними засобами);
- відповідності технологiчного процесу або обладнання, оснастки, iнструменту i засобів контролю вимогам стандартів безпеки та нормам охорони праці;
- впливу технологiчного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.
При оцінці організаційного рiвня робочого рiвня аналізується:
- раціональність планування (вiдповiднiсть площі, яка зайнята робочим місцем, нормами технологiчного проектування та раціонального розміщення обладнання та оснастки), а також вiдповiднiсть його стандартам безпеки, санітарним нормам i правилам;
- забезпеченість працівників спецодягом i спецвзуттям, засобами колективного i індивідуального захисту та їх відповідність стандартам безпеки працi i встановленим нормам;
- організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладiв.
Робоче місце з умов працi оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища i трудового процесу на працiвникiв, передбачених гігієнічною класифікацією працi (розділ I Карти), сукупних технічного i органiзацiйного рівня умов працi (роздiл II Карти), ступеня ризику пошкодження здоров'я.
На основі комплексної оцінки робочі місця відносяться до трьох видів умов праці:
- з особливо шкідливими та особливо важкими умовами працi,
- зі шкiдливими та важкими умовами працi,
- зі шкiдливими умовами працi та заносяться до розділу III Карти.
Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показниками, що наведені в додатку 5, інші пільги i компенсації залежно від умов працi визначаються за діючими нині законодавчими актами.
За оцінку умов працi керівників та спеціалістів приймається оцінка умов працi керівних працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених Списками № 1 i 2 їх підлеглих протягом робочого дня. Під повним робочим днем слід розуміти виконання робiт , передбачених Списками , не менше 80% робочого часу , що має підтверджуватись відповідними документами.
За документами атестації визначаються невідкладні заходи щодо покращання умов i безпеки праці, які не потребують для їх розробки i впровадження залучення сторонніх організацій i фахівців (розділ IV Карти).
За результатами атестацiї складається перелік:
- робочих місць, виробництв, робiт, професій i посад, працівникам яких підтверджене право на пільги i компенсації, передбачені законодавством, а також за рахунок коштів підприємства згідно зі статтею 26 Закону України "Про пiдприємства" i статтею із Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- робочих мiсць з несприятливими умовами працi, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх покращання.
Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії i посади яких внесені до переліку.
Матеріали атестації робочих місць є документами суворої звітності i зберігаються на підприємстві протягом 50 років.
Контрольные вопросы:
- Поясніть організацію охорони праці на підприємстві
- Приведіть структуру підрозділів підприємства з організації охорони праці
- Назвіть служби підприємства з охорони праці
- Опишіть статус підрозділів підприємства з охорони праці
- Розкрийте завдання підрозділів підприємства з охорони праці
- Назвіть функції підрозділів підприємства з охорони праці
- Поясніть який контроль виконують підрозділи підприємства з охорони праці
- Назвіть головного менеджера з охорони праці на виробництві, його статус
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №5
Розділ 1 Загальні питання охорони праці
Тема 4 Організація охорони праці на підприємстві: структура, служба, статут, завдання, функції, контроль, уповноваження
Тема заняття: Комісії з питань охорони праці підприємства: завдання, права, регулювання, атестація робочих місць, організація робіт.
План:
- Призначення комісій з охорони праці підприємства
- Завдання комісій з охорони праці підприємства
- Права комісій з охорони праці
- Схема виконання регулювання з охорони праці комісіями підприємства
- Визначення робочого місця та необхідні вимоги до його раціональної організації
- Атестація робочих місць
- Вплив комісій з охорони праці на безпечну організацію робіт на виробництві
Расследованию подлежат травмы, в том числе полученные вследствие телесных повреждений, причиненные другим лицом, острые профессиональные заболевания и острые профессиональные отравления и другие отравления, тепловые удары, ожоги, обморожения, случаи утопления, поражения электрическим током, молнией и ионизирующим излучением, повреждения полученные вследствие аварий, пожаров, стихийных бедствий (землетрясения, оползней, наводнения, ураганы, и другие форс-мажорные обстоятельства) контакта с животными и насекомыми и другие аналогичные случаи, которые привели к потере работником трудоспособности на один рабочий день или более, а также случаи смерти на предприятии.
По результатам расследования составляется акт по форме Н-1 и берутся на учет несчастные случаи, происшедшие с работниками во время выполнения трудовых обязанностей в том числе в командировках, а также те которые произошли во время:
- пребывания на рабочем месте на территории предприятия или другм месте работы в течении рабочего времени или по поручению собственника в нерабочее время.
- приведение в порядок орудий производства, средств защиты и одежды перед началом работы и после ее окончания, выполнения мероприятий личной гигиены;
- проезд на работу или с работы на транспорте предприятия или транспорте сторонней организации предоставившей его согласно договору при наличии распоряжения собственника;
- выполнения действий в интересах предприятия, на котором работает потерпевший;
- использование собственного транспорта в интересах предприятия по разрешению либо по поручению собственника;
- ликвидация аварий, пожаров и последствий стихийного бедствия на производственных объектах и транспортных средствах, которые использует предприятие;
- оказание предприятием шефской помощи;
- пребывание на транспортном средстве или на его стоянке на территории вахтенного поселка, в том числе во время сменного отдыха, если причина несчастного случая связана с выполнением пострадавшим трудовых обязанностей или с воздействием на него производственного фактора или среды;
- передвижением работника к (между) объекту обслуживания по утвержденным маршрутам или к любому объекту по поручению собственника.
По результатам расследования не составляются акты по форме Н-1 и не берутся на учет несчастные случаи, происшедшие с работниками:
- во время следования на работу или с работы пешком, на общественном транспорте, собственном или другом транспортном средстве, которое не принадлежит предприятию и не использовалось в интересах этого предприятия;
- по месту постоянного проживания на территории полевых и вахтовых поселков (при наличии временной или постоянной прописки);
- во время использования ими в личных целях транспортных средств предприятия без разрешения собственника, а также оборудования, механизмов, инструментов, кроме случаев, происшедших в случае неисправности этого оборудования, механизмов, инструментов;
- вследствие отравления алкоголем, наркотическими или другими отравляющими веществами, а также вследствие воздействия, при наличии медицинского заключения если не вызвано применением этих веществ в производственных процессах или нарушением требований безопасности относительно их хранения и транспортирования, или если пострадавший находившийся в состоянии алкогольного или наркотического опьянения был отстранен от работы;
- во время совершения краж или других преступных действий, если эти действия зафиксированы и на них есть официальные заключения суда или прокуратуры.
Если по итогам расследования принимается решение о том, что акт по форме Н-1 – не составляется, то составляется акт по форме НТ (непроизводственные травмы).
В соответствии с Законом Украины «Об охране труда» (ст.25) собственник обязан проводить расследование и вести учет несчастных случаев, профзаболеваний и аварий в соответствии с ДНАОП 0.000-4.03.98 «Положение о расследовании и учете несчастных случаев, профзаболеваний и аварий на предприятиях, в учреждениях и организациях».
Действие этого Положения распространяется на предприятия, учреждения и организации всех форм собственности, действующих на территории Украины, всех граждан, которые являются собственниками этих предприятий или уполномоченными ими лицами, а также на граждан которые выполняют на этих предприятиях работу по трудовому договору, проходит производственную практику или привлекается к работе с других предприятий.
О каждом несчастном случае свидетель, работник, который его выявил или сам потерпевший должны срочно сообщить непосредственному руководителю работ, или другому должностному лицу и принять меры к оказанию необходимой помощи.
Руководитель обязан:
- срочно организовать медицинскую помощь потерпевшему, при необходимости доставить его в лечебно-профилактическое учреждение. Сообщить о том, что произошло собственнику, а также в соответствующую профсоюзную организацию предприятия. Если потерпевший является работником другого предприятия – сообщить собственнику этого предприятия. Если несчастный случай произошел вследствие пожара – в местные органы госпожарной охраны, а при остром профзаболевании (отравлении) – в санэпидемстанцию.
- сохранить до прибытия комиссии обстановку на рабочем месте, если это не угрожает жизни и здоровью других работников и не приведет к более тяжким последствиям, а также принять меря к недопущению подобных случаев в сложившейся ситуации.
Собственник, получив сообщение о несчастном случае организовывает его расследование комиссией.
Контрольные вопросы:
- Поясніть призначення комісій з охорони праці підприємства
- Поясніть завдання комісій з охорони праці підприємства
- Назвіть права комісій з охорони праці
- Пояснити схему виконання регулювання з охорони праці комісіями підприємства
- Дати визначення робочого місця та необхідні вимоги до його раціональної організації
- Поясніть – хто і як проводить атестацію робочих місць
- Поясніть який вплив мають комісій з охорони праці на безпечну організацію робіт на виробництві
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №6
Розділ 1 Загальні питання охорони праці
Тема 5 Навчання з питань охорони праці: види, процес, порядок, інструктажі, стажування
Тема заняття: Навчання з питань охорони праці: види, процес, порядок, інструктажі, стажування
План:
- Приміщення для проведення занять з охорони праці
- Зміст занять з охорони праці
- Види, процес та порядок проведення занять з охорони праці
- Інструктажі з охорони праці
- Стажування з охорони праці
- Терміни та відповідальні при стажування з охорони праці
Связи и подчиненность органов, служб и функции в государственной системе управления ОТ в Украине.
Организацию обучения осуществляют работники службы кадров или другие специалисты, которым руководителем предприятия поручена организация этой работы.
Подготовка работников для выполнения работ с повышенной опасностью осуществляют (работники) только в учебных заведения (училища, центры подготовки, учебно-курсовые комбинаты), которые имеют лицензии.
На предприятии для проверки знаний работников по вопросам охраны труда, приказом руководителя, создаются постоянно действующие комиссии.
Формой проверки знаний является экзамен.
Работники предприятий при приеме на работу и периодически в процессе работы, а учащиеся и студены во время учебного процесса должны проходить обучение и проверку знаний, согласно Требованиям типового положения.
Допуск к работе (выполнение учебных, практических занятий) без обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда – запрещается!
Виды инструктажей и порядок их проведения.
Существуют следующие виды инструктажей: вводный, первичный, повторный, внеплановый, целевой.
Они проводятся в следующих случаях:
1) вводный – со всеми работниками, которые принимаются на постоянную или временную работу;:
- с работниками других предприятий, которые прибыли на предприятие в командировку и участвуют непосредственно в производственном процессе или выполняют другие работы для предприятия;
- с учащимися и студентами, которые прибыли на предприятия для прохождения производственной практики;
- в случае экскурсии на предприятии;
- со всеми учащимися, студентами и другими лицами, которые оформляются или зачисляются в учебные заведения.
2) первичный – перед началом работы непосредственно на рабочем месте с работником:
- вновь принятым;
- переводимым из одного цеха в другой;
- который будет выполнять новую для него работу;
- с командированным работником, который непосредственно участвует в производственном процессе;
- проводится с учащимися и студентами перед началом занятий в каждом кабинете, лаборатории, где учебный процесс связан с опасными или вредными химическим, физическими или биологическими факторами: в кружках, перед уроками трудового обучения, физкультуры, перед спортивными соревнованиями, упражнения на спортивных снарядах, при проведении мероприятий за пределами территории учебных заведений;
- перед выполнением каждого учебного задания, связанного с использованием различных механизмов, инструментов, материалов и другого.
3) повторный – с работниками на рабочем месте не реже:
- 1 раз в три месяца – на работах с повышенной опасностью;
- 1 раз в 6 месяцев – на остальных работах.
4) внеплановый – проводится с работниками на рабочем месте или в кабинете охраны труда:
- при вводе в действие новых или пересмотренных нормативных актов по ОТ, а также при внесении изменений или дополнений к ним;
- при изменении технологического процесса, замене или модернизации оборудования, приборов и инструментов, исходного сырья, материалов и других факторов, которые влияют на состояние ОТ;
- при нарушении работником требований нормативных актов об ОТ, которые могут привести или привели к травмам, пожарам, авариям и т.п.;
- при выявлении лицами осуществляющими госнадзор и контроль за ОТ, незнания требований по безопасности относительно работ, выполняемых работником;
- при перерыве в работе более чем на 30 календарных дней – для работ с повышенной опасностью, а для остальных работ – более 60 дней;
- с учащимися, студентами – в кабинетах, лабораториях, мастерских, в случае нарушения ими требований нормативных актов об ОТ, которые могут привести или привели к травмам, авариям, пожарам.
5) целевой – при выполнении разовых работ, непредусмотренных трудовыми соглашениями:
- при ликвидации аварий, стихийных бедствий;
- при проведении работ, на которые оформляются наряд-допуск, распоряжения и другая документация;
- с учащимися и студентами в случае организации массовых мероприятий (экскурсии, походы, спортивные мероприятия).
Порядок проведения инструктажей для работников
Вводный инструктаж проводят специалисты службы ОТ, а в случае отсутствия на предприятии такой службы, другим специалистом, на которого приказом (распоряжением) по предприятию возложены эти обязанности и который в установленной Типовым положением порядке прошел обучение и проверку знаний по вопросам охраны труда.
Вводный инструктаж проводят в кабинете охраны труда или в помещении которое для этого оборудовано с использованием современных технических средств обучения и наглядных пособий разработанных службой охраны труда с учетом особенностей производства.
Программы и длительность инструктажа утверждается руководителем предприятия.
Запись о проведении вводного инструктажа производится в журнале регистрации вводных инструктажей, который хранится в службе ОТ или у работника который ответственный за проведение инструктажа, а также в документе о приеме на работу.
Первичный инструктаж – проводится индивидуально или с группой лиц одной профессии по действующей на предприятии инструкции по ОТ в соответствии с выполняемыми работами, а также с учетом требований ориентировочного перечня вопросов первичного инструктажа, приведенного в Типовом положении.
Повторный инструктаж – проводится индивидуально или с группой работников, которые выполняют однотипные работы, в объеме и по содержанию вопросов первичного инструктажа.
Внеплановый инструктаж – проводится индивидуально или с группой работников одной профессии. Объем и содержание внепланового инструктажа определяется в каждом случае отдельно, в зависимости от причин и обстоятельств, которые повлекли за собой потребность в его проведении.
Целевой инструктаж – проводится индивидуально или с группой работников. Объем и содержание целевого инструктажа определяется в зависимости от вида работ, которые буду выполняться.
Первичный, повторный, внеплановый и целевой инструктажи проводит непосредственно руководитель работ (начальник производства, цеха, участка, мастер) т завершаются они проверкой знаний с помощью устного опроса или при помощи технических средств а также проверкой приобретенных навыков безопасных методов труда. Знание проверяет лицо, которое проводило инструктаж.
При неудовлетворительных результатах проверки знаний, умений и навыков по безопасному ведению работ после первичного, повторного или внепланового инструктажей для работника в течении 10 дней дополнительно проводят инструктажи и повторная проверка знаний.
При неудовлетворительных результатах повторной проверки знаний вопрос относительно трудоустройства работника решается согласно действующему законодательству.
При неудовлетворительных результатах проверки знаний после целевого инструктажа допуск к выполнению работ не предоставляется. Повторная проверка знаний при этом не допускается.
Работники, которые совмещают профессии (в том числе работники комплексных бригад) проводят инструктажи, как по своим основным профессиям, так и по профессиям совмещаемым.
О проведении первичного, повторного, внепланового и целевого инструктажей и о допуске к работе лицом, которым проводился инструктаж, проводится запись в журнале регистрации инструктажей по вопросам ОТ
При этом обязательние подписи как того, кого инструктировали, так и того кто инструктировал. Страницы журнала регистрации должны быть пронумерованы, журналы прошиты и скреплены печатью.
В случае выполнения работ, которые требуют оформления наряда-допуска целевой инструктаж регистрируется в этом наряде-допуске, а в журнале регистрации инструктажей - не обязательно.
Порядок проведения инструктажей для учеников и студентов.
Вводный инструктаж проводится перед началом занятий работников службы охраны труда, а при отсутствии - такого лица, на которое приказом руководителя учебного заведения возложены эти обязанности. Программ вводного инструктажа разрабатывается службой охраны труда учебного заведения или назначенным лицом и утвержденным руководителем учебного заведения.
Запись о проведении вводного инструктажа производится в журнале регистрации который хранится в службе ОТ или у работника который отвечает за проведение вводных инструктажей.
Первичный инструктаж проводится с группой учащихся и студентов, тематика определяется положением Министерства образования и науки Украины.
Внеплановый инструктаж проводят при выявлении требований безопасности учащимися или студентами за время учебно-воспитательного процесса, при изменении условий выполнения учебных заданий по профессии, лабораторных работ, других видов занятий, предусмотренных учебными планами.
Целевой инструктаж по вопросам ОТ проводят с группой учащихся или студентов, объем и содержание инструктажа определяется в зависимости от вида массового мероприятия.
Учет проведения целевых инструктажей в соответствии с действующими положениями Министерства образования и науки Украины в журналах учета теоретического и производственного обучения.
Первичный, внеплановый и целевой инструктажи проводят соответственно преподаватели, воспитатели, руководители кружков, инструкторы, тренеры, мастера производственного обучения или заведующие кабинетов (лабораторий) по соответствующим инструкциям или программам.
Отметка о проведении первичного и внепланового инструктажей производится в журнале регистрации инструктажей по вопросам охраны труда.
Контрольные вопросы:
- Поясніть в яких приміщеннях проводять заняття з охорони праці на підприємстві
- Поясніть у чому повинен бути зміст занять з охорони праці
- Приведіть види занять з охорони праці
- Поясніть необхідний порядок проведення занять з охорони праці
- Розкрийте види інструктажів з охорони праці
- Поясніть в яких випадках та ким проводяться відповідні інструктажі
- Назвіть значення стажування для безпечної праці на виробництві
- Визначте терміни та відповідальних при проведенні стажування
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №7
Розділ 1 Загальні питання охорони праці
Тема 6 Профілактика травматизму та професійних захворювань: інциденти, основні причини, мета профілактики, розподіл травм, основні заходи
Тема заняття: Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки виробничого характеру
План:
- Види виробничих травм
- Причини отримання найбільш небезпечних травм
- Небезпечні наслідки професійних захворювань
- Види професійних захворювань
- Вимоги техніки безпеки на металургійному виробництві
Виды производственных травм общего характера, к ним относятся:
- переломы костей;
- разрывы мягких тканей организма;
- травмы печенки и почек;
- ожоги;
- отравления;
- поражение током;
- профессиональные заболевания (силикоз, болезни сердца, сосудов, глаз, слухового аппарата и др.)
На производственным травматизм и нарушения здоровья, вызывающие профессиональные заболевания влияют различные факторы:
1) Организационные причины: отсутсвие или некачественное проведение обучения по вопросам охраны труда, бесконтрольность, нарушение требований инструкций и правил, норм, стандартов, невыполнение мероприятий по ОТ, нарушение технологических регламентов, правил эксплуатации оборудования, транспортных средств, инструмента, нарушение норм и правил планово-предупредительного ремонта оборудования, недостаточный технический надзор за опасными работами, использование оборудования, механизмов и инструмента не по назначению.
2) Технические причины: неисправность производственного оборудования, механизмов, инструмента, несовершенство технологических процессов, конструктивные недостатки оборудования, несовершенство либо отсутствие защитных заграждений, предохранительных устройств, средств сигнализации и блокировки.
3) Санитарно-гигиенические причины: повышенное содержание в воздухе рабочих зон вредных веществ; недостаточное или нерациональное освещение, повышенные уровни шума и вибрации, наличие разнообразных излучений, выше допустимых значений.
4) Психофизиологические причины: ошибочные действия усталости работника из-за избыточной тяжести и напряженности работы: монотонность труда, болезненное состояние работника, неосторожность, несоответствие психофизиологических или антропометрических данных работника используемой технике или выполняемой работы.
Основные мероприятия по предупреждению и устранению причин производственного травматизма и профессиональных заболеваний подразделяются на технические и организационные.
К техническим относятся мероприятия по технике безопасности и производственной санитарии.
Мероприятия по производственной санитарии согласно ДСТУ 2293-93 предусматривают организационные, гигиенические и санитарно-технические мероприятия и средства, предотвращающих воздействие на работающих вредных производственных факторов.
Это создание соответствующих условий вентиляции, отопления и кондиционирования воздуха, замена вредных материалов – безвредными, теплоизоляция зданий, герметизация вредных процессов, снижение шума и вибрации, устройство рационального освещения, санитарное и бытовое обслуживание.
Мероприятия по технике безопасности предусматривают систему организационных и технических мероприятий и средств, предотвращающих воздействие на работающих опасных производственных факторов.
К ним относятся: разработка и внедрение безопасного оборудования; механизация и автоматизация технологических процессов; использование предохранительных приспособлений, автоматических блокирующих средств; правильное и удобное расположение органов управления оборудованием, контроля и управления технологическими процессами, принципиально новых безвредных и безопасных технологических процессов.
Контрольные вопросы:
- Приведіть види виробничих травм
- Визначте – які травми більш небезпечні для здоров’я
- Розкрийте причини отримання найбільш небезпечних травм
- Поясніть небезпечні наслідки професійних захворювань
- Назвіть перелік професійних захворювань
- Приведіть деякі вимоги техніки безпеки на металургійному виробництві
- Як можливо на виробництві уникнути професійних захворювань та нещасних випадків
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №8
Розділ 2 Виробнича санітарія
Тема 7 Основи фізіології та гігієни праці
7.1 Повітря робочої зони: заходи та засоби, склад повітря, ГДК, контроль за станом повітря. Робоча зона та повітря робочої зони
Тема заняття: Основи фізіології та гігієни праці
План:
- Загальні положення у сфері гігієни праці
- Обов’язки адміністрації підприємств у сфері охорони праці
- Регламентація та реєстрація небезпечних факторів оточуючого середовища і виробничого середовища
- Фізіологічні особливості різних видів виробничої діяльності
- Види виробничої діяльності
- Склад та категорії виробничої діяльності
В соответствии со ст. 7 «Обязанности предприятий, учреждений и организаций» администрации обязаны разрабатывать санитарные и противоэпидемиологические мероприятия, осуществлять лабораторный контроль за соблюдением требований санитарных норм.
В соответствии с вышеупомянутым законодательством санитарное благополучие достигается такими основными мероприятиями:
- регламентацией и государственной регистрацией опасных факторов окружающей и производственной среды;
- государственной санитарно-гигиенической экспертизой проектов, технологических регламентов, инвестиционных программ и действующих объектов и обусловленных или опасных факторов на соответствие требованиям санитарных норм;
- выполнением требований безопасности для здоровья и жизни в государственные стандарты и другие нормативно-техническую документацию;
- лицензированием видов деятельности, связанных с потенциальной опасностью для здоровья людей;
- предъявлением гигиенически обоснованных требований к проектированию, строительству, разработке, изготовления и использования новых средств производства и технологий;
- обязательными медицинскими осмотрами определенных категорий населения.
Физиологические особенности различных видов деятельности
Деятельность – это форма активного отношения к окружающему миру.
Деятельность бывает: физическая и умственная.
Любая деятельность состоит из: цели, средств, результата и собственно процесса деятельности.
Можно установить три основных этапа труда: ручной, труд механизированный и автоматизированный.
Широкое внедрение автоматизированных систем управления, комплексной автоматизации производственных процессов вызвали изменения в профессиональной структуре труда, обусловлено появлением операторской деятельности.
Особенности операторской деятельности значительно изменили труд человека. Растут требования к скорости, точности и надежности действий человека.
Трудовая деятельность сопровождается значительными расходами нервно-эмоциональной и умственной энергии.
Компьютеризация и роботизация с одной стороны расширили возможности человека, а с другой в значительной степени изменили требования к его деятельности.
Увеличилась потребность в творчески высококвалифицированном труде.
Усложнилась проблема согласования условий труда, конструкции оборудования, с психофизиологическими и физиологическими возможностями человека.
Механизированный и автоматизированный труд отличаются величиной нагрузки и эмоционального напряжения.
Физическая деятельность определяется в основном работой мышц, к которым в процессе работы усиленно подводиться кровь, обеспечивая подачу кислорода и отведения продуктов окисления.
Этому соответствует активная работа сердца и органов дыхания. При выполнении работы как известно, расходуется энергия.
По величине энергозатрат работы подразделяются на три категории:
- легкие;
- средние;
- тяжелые.
ГОСТ 12.1.005-88
|
Категория работ |
Энергозатраты |
||
|
ватт |
Ккал/час |
||
|
Легкие |
Іа |
До 139 |
До 120 |
|
|
Іб |
140-174 |
121-150 |
|
Средние |
ІІа |
175-232 |
151-200 |
|
|
ІІб |
233-290 |
201-250 |
|
Тяжелые |
ІІІ |
Более 290 |
Более 250 |
Іа – работа выполняемая сидя и сопровождаемая незначительным физическим напряжением (швейное, часовое производство, сфера управления);
Іб – работа выполняемая сидя или связанная с ходьбой (контролеры, мастера);
ІІа – постоянная ходьба, перемещения мелких до 1 кг изделий или предметов в положении стоя или сидя и требующие незначительных физических напряжений (механосборочные цеха);
ІІб – связанные с ходьбой и перемещением грузов массой до 10 кг и сопровождающиеся умеренным физическим напряжением (ряд профессий машиностроения, металлургия);
ІІІ – работы, связанные с постоянным передвижениями, перемещением и переноской значительной (более 10 кг) тяжести и требующие значительных физических усилий (ряд профессий с выполнением ручных операций металлургических, машиностроительных, горнодобывающих предприятий).
Контрольные вопросы:
- Поясніть загальні положення у сфері гігієни праці
- Приведіть обов’язки адміністрації підприємств у сфері охорони праці
- Поясніть значення регламентації та реєстрації небезпечних факторів оточуючого середовища і виробничого середовища
- Поясніть фізіологічні особливості різних видів виробничої діяльності
- Дайте визначення виробничої діяльності
- Приведіть існуючі види виробничої діяльності
- Поясніть склад різних видів виробничої діяльності
- Поясніть категорії виробничих робіт
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №9
Розділ 2 Виробнича санітарія
Тема 7 Основи фізіології та гігієни праці
7.1 Повітря робочої зони: заходи та засоби, склад повітря, ГДК, контроль за станом повітря. Робоча зона та повітря робочої зони
Тема заняття: Мікроклімат робочої зони. Нормування та контроль параметрів мікроклімату
План:
- Мікроклімат робочої зони
- Параметри мікроклімату робочої зони
- Значення мікроклімату робочої зони
- Нормування параметрів мікроклімату робочої зони
- Контроль параметрів мікроклімату робочої зони
Микроклимат (метеорологические условия) на рабочем месте в производственных помещениях определяются температурой воздуха, относительной влажностью, скоростью движения воздуха, барометрическим давлением и интенсивностью теплового излучения от нагревательных поверхностей.
Рабочей зоной считается пространство высотой до 2 м над уровнем пола (или площадки), на котором находятся места постоянного или временного пребывания работающих. Постоянным рабочим местом считается место, на котором работающий находится более 50% своего рабочего времени или более 2 ч непрерывно.
При выполнении работы в различных пунктах рабочей зоны постоянным рабочим местом считается вся рабочая зона.
Благоприятными (комфортными) метеорологическими условиями на производстве являются важным фактором в обеспечении высокой производительности труда и в профилактике заболеваний.
При несоблюдении гигиенических норм микроклимата, снижается работоспособность человека, возрастает опасность возникновения травм и ряда заболеваний, в том числе профессиональных.
Температура воздуха оказывает большое влияние на самочувствие человека и производительность труда.
Высокая температура воздуха в производственном помещении при сохранении других параметров вызывает быструю утомляемость работающего, перегрев организма и большое потовыделение.
Это ведет к снижению внимания, вялости и может оказаться причиной возникновения несчастного случая.
Следует иметь ввиду, что температура воздуха в помещении повышается на 1-20С и более на каждый метр их высоты и может достигать вверху 40-500С. Это необходимо учитывать, когда в цехе имеются рабочие площадки, расположенные в верхней части помещения, например для обслуживания высокогабаритного оборудования и станков, а также при наличии кранов, управление которыми выполняется из кабин, расположенных в верхних частях производственного помещения.
Низкая температура может вызвать местное и общее охлаждение организма и стать причиной ряда простудных заболеваний – ангины, катара верхних дыхательных путей и др.
Влажность воздуха. Водяные пары всегда, в том или ином количестве находятся в воздухе, увлажняя его.
Приняты следующие понятия, при оценке влажности.
Максимальная влажность (точка росы) характеризуется максимальным количеством влаги, находящейся в воздухе при определенной температуре.
Абсолютная влажность характеризуется фактическим количеством влаги, находящейся в воздухе при определенной температуре.
Относительная влажность – отношение в процентах абсолютной влажности к максимальной влажности при данных температурных условиях.
Относительная влажность принята, как показатель в санитарных нормах.
Источником избыточного влаговыделения могут быть производственные установки, в которых происходит испарение воды (всевозможные ванны, моечные машины и др.).
Особо интенсивное выделение влаги происходит при нагреве воды или механическом ее перемешивании.
Еще одним источником выделения влаги является организм работающего.
Количество выделяемой влаги находится в зависимости от характера выполняемой работы и температуры в помещении.
Оптимальной является относительная влажность 60-40%.
В воздухе, избыточно насыщенном водяными парами, затрудняется испарение влаги с поверхности кожи и легких, что может резко ухудшить состояние и резко снизить работоспособность человека.
При температуре в производственном помещении 260С и выше и работе средней тяжести и тяжелой, важную роль в теплоотдаче организма играет испарение пота. Именно испарение пота, потому что пот, лишь стекающий с тела не приносит организму облегчения, не отнимает у него тепло.
При понижении относительной влажности воздуха до 20% у человека возникает неприятное ощущение сухости слизистых оболочек верхних дыхательных путей.
Санитарными нормами допустимая относительная влажность воздуха производственных помещений установлена во взаимозависимости с его температурой и скоростью .
Скорость воздуха на рабочих местах в производственных помещениях имеет большое значение для создания благоприятных условий труда.
Надо отметить, что организм человека начинает ощущать воздушные потоки при скорости около 0,15 м/с.
Причем, если эти воздушные потоки имеют температуру до 360С, организм человека ощущает освежающее действие, а при температуре свыше 400С они действуют угнетающе.
Кроме приведенных факторов, воздействие на организм человека имеет место тепловое излучение.
Тепловое излучение от нагретых поверхностей играет немалую роль в создании неблагоприятных микроклиматических условий в производственных помещениях.
Наибольшую опасность возникновения лучистого тепла представляет расплавленный или нагретый до высоких температур металл.
Параметры микроклимата, и их нормирование и контроль
Параметры микроклимата устанавливаются на 2 периода года: холодный и теплый.
Холодный период года, характеризующийся среднесуточной температурой наружного воздуха равной +100С и ниже.
Теплый период года со среднесуточной температурой воздуха выше +100С.
Оптимальные параметры микроклимата: температура – 22-240С, относительная влажность 60-40%, скорость движения воздуха не более 0,1 м/с.
Контроль параметров микроклимата проводится не мене 3 раз в течении одного дня: в начале, в середине и конце рабочей смены.
Контроль параметров выполняют:
- термометрами;
- психометрами (относительная влажность);
- анемометрами (скорость воздуха);
- актинометрами (интенсивность теплового излучения).
Контрольные вопросы:
- Дайте визначення мікроклімату робочої зони
- Назвіть перелік параметрів мікроклімату робочої зони
- Поясніть вплив мікроклімату робочої зони на здоров’я людини
- Опишіть вплив забруднення оточуючого середовища на мікроклімат робочої зони
- Поясніть значення нормування параметрів мікроклімату робочої зони
- Поясніть – хто виконує контроль параметрів мікроклімату та його значення
- Поясніть – як впливають рух повітря та його температура у робочій зоні на здоров’я працюючих
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №10
Розділ 2 Виробнича санітарія
Тема 7 Основи фізіології та гігієни праці
7.2 Освітлення виробничих приміщень
Тема заняття: Класифікація виробничого освітлення. Основні вимоги до виробничого освітлення. Нормування освітлення, розряди здорової роботи. Експлуатація систем виробничого освітлення
План:
- Визначення та класифікація виробничого освітлення
- Види та значення виробничого освітлення
- Вплив виробничого освітлення на здоров’я працюючих
- Основні вимоги до виробничого освітлення
- Зміст та значення нормування освітлення
- Вимоги до безпечної експлуатації систем виробничого освітлення
Классификация производственного освещения
Производственное освещение бывает трех видов: естественное, искусственное и совмещенное.
Естественное освещение бывает верхнее и боковое.
Искусственное – общее равномерное или локализованное и комбинированное (общее и местное).
По функциональному назначению освещение подразделяют на:
- рабочее – освещение в рабочее время;
- дежурное – освещение вне рабочее время;
- охранное – освещение границ охраняемой территории;
- эвакуационное – «Выход».;
- аварийное – для мероприятий жизнеобеспечения.
Источниками света являются:
- лампы накаливания:
- лампы газоразряженного освещения;
- другие типы ламп.
Лампы накаливания (ЛН) имеют следующие преимущества:
- низкая цена;
- простота;
- отсутствие пульсации;
- нечувствительность к снижению напряжения;
- менее чувствительные к перепадам температур;
- не создают радиопомехи;
- малые размеры;
- простая утилизация.
Недостатки ЛН:
- малый срок службы;
- малая светоотдача.
Газоразрядные лампы, преимущества:
- высокая светоотдача (100 лм/Вт);
- высокий срок службы;
- возможность получения любого спектра.
Недостатки:
- пульсация светового потока;
- шум;
- сложность в эксплуатации;
- уменьшение светового потока к концу срока службы;
- большие габариты;
- время разогрева до 15 мин;
- содержание ртути в одной лампе до 0,1 грамма ртути.
Мероприятия по понижению пульсации:
- повышение частоты;
- подключение светильников к различным фазам.
Стробоскопический эффект – это эффект зрительного искажения движения, возникающий при совпадении частоты пульсации света с частотой перемещения объекта (кажется, что объект неподвижен).
К производственному освещению предъявляются следующие требования:
- достаточность;
- равномерность;
- в поле зрения должны отсутствовать тени, особенно движущиеся;
- направленность;
- надежность;
- простота;
- дешевизна;
- не должно создавать дополнительные опасные и вредные факторы.
Светильники применяемые для освещения бывают:
- прямого света;
- отраженного света;
- рассеянного света.
По степени открытости:
- открытые (не защищенные);
- закрытые (взрывобезопасные, взрывозащищенные, пыле и влагозащищенные).
Нормирование освещения
Нормирование производственного освещения осуществляется согласно СНиП 23-05-95 «Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования».
Существует раздельное нормирование естественного, искусственного и совмещенного освещения.
Искусственное освещение нормируется в зависимости от характеристики зрительной работы, разряда зрительной работы, подразряда зрительной работы и системы освещения.
Нормируемыми параметрами искусственного освещения являются величина освещенности в люксах и сочетание показателя ослепленности и коэффициента пульсации.
Естественное освещение нормируется коэффициентом естественного освещения в процентах, в зависимости от характеристики зрительной работы, разряда зрительной работы и системы освещения.
Наибольшая чувствительность органа зрения человека приходится на излучение длиной волны 555 нм (желто-зеленый цвет).
Эксплуатация систем производственного освещения
При выборе источников света для производственных помещений необходимо руководствоваться общими рекомендациями: отдавать предпочтения светодиодным и газоразрядным лампам, как энергетически более экономичным и обладающим большим сроком службы; для уменьшения первоначальных затрат на осветительные установки и расходов на их эксплуатацию необходимо по возможности использовать лампы наибольшей мощности, но без ухудшения при этом качества освещения.
Для создания в производственных помещениях качественного и эффективного освещения применяются светильники.
Электрический светильник это совокупность источника света и осветительной арматуры, предназначенной для правильного распределения светового потока и защиты глаз от чрезмерной яркости источника света.
Арматура защищает источник света от загрязнения и механических повреждений, обеспечивает крепление и подключение к источнику питания.
Важной характеристикой светильника является коэффициент полезного действия – отношение светового потока светильника к световому потоку лампы, помещенной в светильник.
Контрольные вопросы:
- Приведіть класифікацію виробничого освітлення
- Опишіть види виробничого освітлення
- Поясніть значення виробничого освітлення
- Опишіть вплив виробничого освітлення на здоров’я працюючих
- Поясніть основні вимоги до виробничого освітлення
- Поясніть зміст та значення нормування освітлення
- Визначте основні вимоги до безпечної експлуатації систем виробничого освітлення
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №11
Розділ 2 Виробнича санітарія
Тема 7 Основи фізіології та гігієни праці
7.4 Шум, ультразвук та інфразвук: класифікація, параметри звукового поля, потужність
Тема заняття: Нормування шумів. Контроль параметрів шуму, вимірювальні прилади
План:
- Вплив шумів на здоров’я людини
- Типи виробничих шумів
- Одиниці виміру звуків
- Нормування шумів
- Контроль параметрів шуму
- Прилади для вимірювання шумів
При нормировании шума используют два метода: нормирование по предельному спектру шума и нормирование уровня звука в дБА.
Нормирование по предельному спектру – этот метод является основным для постоянных шумов. Здесь нормируются уровни звуковых давлений в 8 октавных полосах частот cfcr = 63, 125, 250 … 8000 Герц.
Совокупность 8 допустимых уровней звукового давления и называется предельным спектром (ПС) смотри рисунок.
Для каждой категории рабочих мест регламентирован свой предельный спектр шума. Допустимые уровни звукового давления на рабочих местах приведены в ГОСТ.
Из рисунка видно, что с ростом частоты, допустимые уровни уменьшаются. Каждый из спектров имеет свой индекс, например ПС-75, где «75» - это допустимый уровень звукового давления в октавной полосе со среднегеометрической частотой 1000 Гц.
Нормирование уровня звука в дБа
Этот метод используется для ориентировочной оценки постоянного и непостоянного шума, когда мы не знаем спектра шума. Уровень шума измеряется в децибелах А (дБА) шумомером, работающем в режиме частотной характеристике А, которая как бы «моделирует» чувствительность звукового анализатора человека, которая как известно, имеет максимум в диапазоне 3-5 кгц.
Уровень звука (дБА) связан с предельным спектром зависимостью
LА = ПС+5
Для тонального и импульсного шума допустимые уровни должны приниматься на 5 дБ меньше нормативных для постоянного шума.
Рисунок – Кривая чувствительности S слухового анализатора и характеристика шумомера
Для оценки акустической энергии воздействующей на человека за определенный период времени используется доза шума, скорректированная по частотной характеристике (А) шумомера равная = Па2ч.
D = РА2ОТ,
где РА – звуковое давление, соответствующее измеренному уровню звука в дБА.
Допустимая доза шума – это доза, соответствующая допустимому уровню звука или допустимому эквивалентному уровню звука.
Для непостоянного шума нормированным параметром является эквивалентный (по энергии) уровень звука широкополосного, постоянного и не импульсного шума, оказывающего на человека такое же воздействие, как и непостоянный шум (LА звк = дБА).
Этот уровень измеряется специальными интегрирующими шумомерами.
Контрольные вопросы:
- Назвіть вплив шумів на здоров’я людини
- Приведіть перелік типів виробничих шумів
- Назвіть одиниці вимірювання сили звуку
- Опишіть нормування шумів
- Поясніть значення нормування шумів
- Поясніть – як виконують контроль параметрів шуму
- Опишіть прилади для вимірювання шумів
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №12
Розділ 2 Виробнича санітарія
Тема 7 Основи фізіології та гігієни праці
7.4 Шум, ультразвук та інфразвук: класифікація, параметри звукового поля, потужність
Тема заняття: Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму
План:
- Методи колективного захисту від шумів
- Методи індивідуального захисту від шуму
- Вплив шуму на здоров’я працюючих
Шум является одним из наиболее распространенных неблагоприятных факторов условий труда на производстве. Под влиянием интенсивного шума нарушаются функции не только слухового анализатора, но и центральной нервной, сердечно-сосудистой и других физиологических систем. Работа в условиях интенсивного шума приводит к снижению производительности труда, росту брака и увеличению вероятности получения производственных травм.
Физиологическое воздействие шума на человека зависит от многих факторов: от уровня звукового давления (интенсивности) шума, его частотного состава, продолжительности действия и индивидуальных особенностей человека.
Основная цель нормирования шума на рабочих местах — установление научно обоснованных предельно допустимых норм шума, которые при ежедневном систематическом воздействии в течение рабочего дня и в течение многих лет не могут вызывать существенных заболеваний организма человека и не мешают его нормальной трудовой деятельности. Санитарные нормы являются основными при разработке большинства технических мероприятий по борьбе с шумом и вносят реальный вклад в оздоровление рабочей среды, сохранение здоровья и работоспособности трудящихся. Нормы разрабатываются гигиенистами с участием других специалистов и утверждаются Минздравом РФ.
Они являются обязательными для всех предприятий.
МЕТОДЫ СНИЖЕНИЯ ПРОИЗВОДСТВЕННОГО ШУМА
Для снижения производственного шума используют различные методы: устранение причин или ослабление шума в источнике его возникновения, снижение шума на пути его распространения и применение индивидуальных средств защиты рабочих.
Ослабление шума в источнике его возникновения является наиболее радикальным средством борьбы с шумом производственного оборудования. Однако опыт предприятий показал, что эффективность мероприятий по снижению шума эксплуатируемых машин и механизмов невелика, и поэтому снижения шума следует добиваться прежде всего в процессе проектирования оборудования.
На предприятиях машиностроения находит применение разнообразное технологическое оборудование, являющееся источником шума и вибрации. Шум большинства металлорежущих станков имеет средне- и высокочастотный характер. Наибольший шум создается при работе на крупногабаритных токарных, револьверных, фрезерных, карусельных станках, особенно при обработке деталей из твердых сплавов. Основными источниками шума большинства металлорежущих станков являются приводы, электродвигатели и режущий инструмент в процессе работы.
Снижение шума зубчатых передач эксплуатируемых станков может быть обеспечено заключением коробок скоростей, редукторов в звукоизолирующие кожухи, а также помещением зубчатых колес в масляные ванны. Уменьшение шума электродвигателей металлорежущих станков может быть достигнуто хорошей динамической балансировкой ротора двигателя, повышением жесткости корпуса двигателя, вала ротора, подшипников и др., заключением электродвигателя в звукоизолирующий кожух.
Довольно трудно бороться с шумом, возникающим при обработке деталей на металлорежущих станках. Снижения шума можно добиться, применив менее интенсивный режим резания или разместив станки в изолированных помещениях с потолками и стенами, облицованными звукопоглощающим материалом. Применение акустических экранов, отделяющих одно рабочее место от другого, также способствует снижению шума.
В тех случаях, когда на крупных станках обрабатывают детали с применением охлаждающей жидкости, ее можно использовать в качестве звукоизолирующей завесы. Исследованиями установлено, что неразрывный слой жидкости (воды) толщиной 5—6 мм снижает уровень звукового давления на средних и высоких частотах на 12—17 дБ. Используя это явление, можно создать щель кольцевой формы, при этом вытекающая жидкость из щели образует кольцевую завесу.
Измерения шума, производимого оборудованием, установленным в автоматных цехах заводов, показали, что независимо от способа расстановки оборудования в помещении уровни звукового давления составляют в среднем 90—100 дБ. Это превышает допустимые санитарными нормами уровни шума. В настоящее время имеется реальная возможность уменьшить шум в автоматных цехах до уровней, допустимых санитарными нормами. Для этого надо оборудовать станки трубчатыми ограждениями с шумопоглощающими покрытиями их внутренней поверхностей облицевать потолок (а иногда и стены) цеха звукопоглощающими материалами. Разработаны конструкции технологических, сравнительно дешевых и обладающих значительной акустической эффективностью облицовок для металлообрабатывающих цехов.
Источником шума в работающих прессах являются вибрация станины и маховика. Причина этих вибраций — удары в подвижных сочленениях пресса, возникающие в момент его включения и в начале движения кривошипно-шатунного или эксцентрикового механизма.
Процесс взаимодействия штампа с заготовкой также сопровождается ударом. При штамповке уровень звукового давления возрастает на 4—10 дБ. Шум пресса воспринимается на слух как раздельные удары, вызванные последовательным срабатыванием различных его узлов. Поскольку все удары передаются станине и маховику, которые являются вторичными источниками шума, то при измерении определяют долю шума, вносимую в общий шум пресса наиболее шумными узлами: электромагнитным пускателем, муфтой и кривошипно-шатунным (или эксцентриковым) механизмом. Учитывая, что прессы составляют значительную часть металлообрабатывающего оборудования и что в штамповочных цехах машиностроительных предприятий заняты десятки тысяч рабочих, проблема борьбы с шумом в штамповочных производствах является актуальной и имеет большое социально-экономическое значение.
Радикальный путь борьбы с шумом в штамповочных цехах — уменьшение шума, производимого прессами. Снижение шумообразования при работе прессов связано со значительными трудностями, однако в настоящее время имеются прессы, в конструкции которых предусмотрены меры по борьбе с шумом. К ним относятся отечественный проволочно-гвоздильный автомат АБ-4116. Уровень звукового давления последнего на 15—20 дБ ниже, чем у обычных станков этого типа, а производительность выше, что достигается за счет применения оригинальной кинематической схемы.
Для снижения шумообразования при работе прессов необходимо в первую очередь добиваться уменьшения шума, возникающего при включении пресса, а также при выполнении операций штамповки. Автоматический режим работы пресса способствует устранению возникновения шума. Другой путь снижения шума при включении прессов — обеспечение плавности процесса включения. Его можно легко реализовать, заменив механические (кулачковые) муфты прессов фрикционными, пневматическими. Для уменьшения шумообразования проектируемых прессов наиболее перспективным является изготовление деталей прессов из материалов, хорошо поглощающих звук, а также виброизоляция отдельных узлов, механизмов и деталей. В штамповочных цехах наибольший шум происходит от воздухораспределителя пресса и от устройства сдува мелких готовых деталей.
На машиностроительных предприятиях широкое распространение получили очистные (галтовочные) барабаны, являющиеся источником высокочастотного шума. Для эффективного снижения уровня шума непосредственно в источнике его образования обычно между корпусом и футеровкой барабана ставят резиновую прокладку.
Распространенным источником интенсивного высокочастотного шума является также выброс в атмосферу сжатого воздуха от всевозможных пневмосистем. Сжатый воздух широко используется для автоматизации производственных процессов, для очистки, сушки, охлаждения деталей и заготовок, сдува мелких деталей со штампов и т. д.
Снизить шум воздушной струи можно за счет уменьшения давления в струе, что приводит к снижению скорости истечения и значительному снижению звуковой мощности струи, которая зависит от скорости истечения. Для снижения шума, возникающего при сдуве деталей струей сжатого воздуха в штамповочных цехах, используют различные глушители шума из пористых материалов — прессованных металлокерамических, синтетических, а также сетчатые, в которых поглотителем шума является многослойная сетка из коррозионностойкой стали, латуни и др.
Широкое применение на предприятиях машиностроения нашли пневматические ручные механизированные инструменты. Наряду с высокими технико-экономическими показателями они имеют недостатки, являясь источником повышенного шума и вибрации. Наиболее интенсивный шум возникает при выхлопе отработавшего сжатого воздуха из инструмента, а также при взаимодействии инструмента с обрабатываемой деталью. Для снижения уровня звукового давления при выхлопе разработаны глушители шума различной конструкции.
В обслуживающих цехах машиностроительных предприятий широко применяются деревообрабатывающие станки, которые являются источниками интенсивного шума. Наибольший шум создается при работе кругло-пильных и строгальных станков. Основными источниками шума при работе фуговальных станков являются вихревые процессы в зоне максимального сближения кромок ножей с кромками стола, шум привода в холостом (режиме работы, вибрация древесины, которая возникает при ее строгании. Наиболее эффективный способ снижения шума станков строгальной группы — применение валов со спиральными ножами. Рекомендуется также производить балансировку ножевых валов, особенно при смене ножей.
Наиболее шумными машинами, применяемыми в машиностроительной промышленности, являются виброударные машины. Уровни звукового давления, производимого такими машинами, достигают 118 дБ и значительно превышают нормативные требования. Установлено, что уровень звуковой мощности виброударной машины зависит от грузоподъемности, типа привода, скорости вращения вибратора, амплитуды колебаний корпуса, технологического режима работы и вида обрабатываемого материала. Изменение каждого из этих факторов приводит к изменениям уровня звукового давления машины от 3 до 10 дБ.
На современном этапе научно-технического прогресса проблема защиты трудящихся от вредного воздействия шума и вибрации становится все более актуальной. Это в первую очередь связано с тем, что непрерывное совершенствование технико-экономических показателей машин и оборудования приводит к увеличению их рабочих скоростей при одновременном уменьшении металлоемкости, усложнении кинематики и возрастании динамических нагрузок. В результате повышается шумовая и вибрационная активность машин и усложняется борьба с шумом и вибрацией.
Увеличение степени механизации производства неизбежно приводит к росту числа источников шума и вибрации на производстве, а растущая специализация производства — к увеличению длительности воздействия шума и вибрации на человека.
Проблема шумо- и вибробезопасности в процессе производства включает комплекс взаимосвязанных задач, а именно, установление научно обоснованных предельно допустимых норм шума и вибрации, воздействующих на работающих, соблюдение которых обеспечивает сохранение здоровья и работоспособности человека; осуществление действенного контроля за соблюдением установленных норм; организацию серийного производства шумо- и вибробезопасных машин, типовых средств шумо- и виброзащиты (как коллективных, так и индивидуальных) .
В настоящее время предельно допустимые уровни шума на рабочих местах и основные положения по защите от шума на производстве регламентируются ГОСТ 12.1.003—76 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности».
В России разработано шесть стандартов на противошумы, гармонизированных с европейскими стандартами:
- ГОСТ Р 12.4.208-9 «ССБТ. СИЗ органа слуха. Наушники, Общие технические требования»;
- ГОСТ Р 12.4.209-99 «ССБТ. СИЗ органа слуха. Вкладыши. Общие технические требования»;
- ГОСТ Р 12.4.210-99 «ССБТ. СИЗ органа слуха. Противошумные наушники, смонтированные с защитной каской. Общие технические требования»;
- ГОСТ Р 12.4.211-99 «ССБТ. СИЗ органа слуха. Противошумы. Субъективный метод измерения поглощения звука»;
- ГОСТ Р 12.4.212-99 «ССБТ. СИЗ органа слуха. Противошумы. Оценка результирующего значения А-корректированного уровня звукового давления при использовании средств индивидуальной защиты»;
- ГОСТ Р 12.4.213-99 «ССБТ. СИЗ органа слуха. Противошумы. Упрощенный метод измерения акустической эффективности противошумных наушников для оценки качества».
Основанием для разработки стандартов послужило обобщение использованного в России и странах Европы накопленного опыта стандартизации СИЗ и необходимость уточнения ряда требований к защитным и эксплуатационным показателям и методам их контроля. В стандартах сформулированы основные определения и термины, касающиеся противошумных наушников, вкладышей и наушников, смонтированных на защитных касках. Стандарты устанавливают требования к акустической эффективности противошумов, усилию прижатия к околоушной области, устойчивости к повреждению при падении, влагоустойчивости, воспламеняемости, гибкости оголовья, к размерам и маркировке. Для всех требований описана процедура испытаний, аппаратура и конструкции испытательных устройств.
Основным методом определения эффективности противошумов остается субъективный метод, при котором приемником акустического сигнала является орган слуха человека.
Акустическая эффективность противошумов определяется на основе установления бинауральных порогов слышимости человека с противошумом и без него в условиях диффузного поля сигналом розового шума, отфильтрованного в третьеоктавных полосах со среднегеометрическими частотами 125, 250, 500, 1 000, 2 000, 4 000, 8 000 Гц.
Противошумы испытывают в заглушенных и реверберационных камерах на чистых тонах и в определенных полосах частот постоянного и прерывистого шума, методом баланса громкостей, с помощью искусственного уха и т. п. Поэтому заявленная эффективность противошумов у различных испытателей несколько отличатся (на 1–3 дБ). Это объясняется еще и тем, что подобрать испытуемых с одними антропометрическими показателями крайне сложно.
Прежде чем заказывать те или иные противошумы, работники службы охраны труда должны ознакомить работающих с тем или иным предлагаемым ассортиментом противошумов и получить от них предварительное согласие. В этом случае эффект использования (ношения) противошумов будет максимальным и средства, затраченные на их приобретение, не будут потрачены напрасно.
Эффективность всех противошумов – как противошумных наушников, так и противошумных вкладышей – максимальна в области высоких частот, наиболее вредных и неприятных для человека.
Противошумы следует выбирать исходя из частотного спектра шума на рабочем месте, требований норм по ограничению шума, удобств их использования при данной рабочей операции и климатических условий, а также индивидуальной переносимости их каждым работающим.
Лицам, длительное время работающим в условиях шума, необходимо привыкать к противошумам постоянно – в течение одного-двух месяцев, что позволяет организму перестроится без возможных неприятных ощущений.
Если применение противошумов в течение всей рабочей смены невозможно, то рекомендуется использовать их периодически. Это позволяет частично восстановить чувствительность органа слуха и значительно снизить его утомление.
При выборе противошумов особое внимание должно быть уделено тем факторам, которые определяют комфорт и приемлемость в данной ситуации.
Естественно, каждый противошум должен иметь сертификат качества
Контроль за установленными нормативами возложен на отраслевые службы охраны труда, органы санитарного надзора и техническую инспекцию труда профсоюзов.
Проблемой борьбы с шумом и вибрацией на производстве занимаются научно-исследовательские институты министерств и ведомств. Ряд научно-исследовательских и проектно-конструкторских организаций в настоящее время проводят работу по созданию общегосударственной системы ограничения параметров шума выпускаемых промышленностью станков и машин. С этой целью разрабатывается порядок установления в стандартах и технической документации на различные типы машин значений шумовых характеристик. Задача заключается в том, чтобы обеспечить на рабочем месте санитарные нормы и не допускать выпуска машин и станков, в кото-рых не исчерпаны реальные возможности уменьшени шума.
Большую роль в борьбе с шумом должна играть техническая инспекция труда профсоюзов. Ей предоставлено право запрещать эксплуатацию оборудования, не соответствующего нормам охраны труда, принимать меры к приостановке его выпуска, участвовать в государственных комиссиях по приемке новых образцов оборудования перед передачей их в серийное изготовление.
Контрольные вопросы:
- Приведіть методи колективного захисту від шумів
- Поясніть дію приладів колективного захисту від шумів
- Приведіть методи індивідуального захисту від шуму
- Поясніть шкідливий вплив шуму на здоров’я працюючих
- Поясніть дії засобів індивідуального захисту від шуму
- Поясніть переваги окремих засобів захисту від шуму
- Які типи берушів ви знаєте?
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №13
Розділ 2 Виробнича санітарія
Тема 7 Основи фізіології та гігієни праці
7.4 Шум, ультразвук та інфразвук: класифікація, параметри звукового поля, потужність
Тема заняття: Інфразвук та ультразвук. Джерела та параметри інфразвукових та ультразвукових коливань.
План:
- Визначення інфразвуку та ультразвуку
- Вплив на здоров’я працюючих інфразвуку
- Вплив на здоров’я працюючих ультразвуку
- Джерела інфразвуку
- Джерела ультразвуку
- Параметри інфразвуку та ультразвуку
Инфразвук и ультразвук являются волновыми процессами определенной частоты.
Ультразвуковыми колебаниями называются колебания cf = 20 кГц.
У ультразвука та же природа что и у звука.
Ультразвуковые колебания делятся на:
1) низкочастотные – f = 100 кГц (распространение воздушным и контактным путем)- вызывают выраженные сдвиги в состоянии нервной, сердечнососудистой, эндокринной системах, обмене веществ и терморегуляции.
2) высокочастотные - 100 кГц = S = 1000000 кГц.
Ультразвук частотой 1000 мГц распространяется контактным путем. Здесь имеет место локальное воздействие на организм человека, при соприкосновении со средствами, в которых распространяются ультразвуковые колебания.
Воздействие ультразвуковой энергии σ = 7 Вт/см2 может приводить к поражению периферического нервного и сосудистого аппарата в месте контакта (например воздействие на руки в момент загрузки и выгрузки деталей из ультразвуковой ванны).
Характеристикой ультразвуковых колебаний является уровень звукового давления LУ в третьеоктавных полосах.
Для ультразвука, передающегося контактным путем нормируется значение пиковое значение виброскорости.
От ультразвука применяют следующие защиты:
- дистанционное управление;
- автоблокировка при выполнении вспомогательных операций (загрузка и выгрузка деталей);
- экранирование источника.
Для защиты рук используют рукавицы или перчатки.
Для измерения L (уровней звукового давления) в воздушной среде применяется аппаратура, состоящая из измерительного микрофона, электрической цепи с линейной характеристикой, третьеоктавного фильтра и измерительного прибора со стандартными временными характеристиками.
В зоне контакта с твердой средой, при этом располагается измерительный тракт, состоящий из: датчика, лазерного интерферомера, усилителя, схемы обработки сигналов.
Измерения проводят в зоне максимальных амплитуд колебаний.
Инфразвук. Параметры и источники
Большая длина волны позволяет инфразвуку распространяться на десятки тысяч километров.
Инфразвук – это колебания упругой среды с частотой f = 20 Гц.
Распространение инфразвука в воздушной среде происходит на большие расстояния от источника действия малого поглощения его энергии. Мощный источник инфразвука автомобиль, мчащийся со скоростью 100 км/час.
Источники инфразвука могут иметь механическую (вентиляторы, поршневые компрессоры, машины и механизмы, работающие с числом оборотов рабочих циклов менее 20 в сек) или аэродинамическую природу (движение больших потоков газов или жидкостей).
Действие на человека: проявляется в ощущение вращения, раскачивании, чувстве тревоги, страха (вплоть до паники), боли в ушах, нарушения чувств равновесия.
Причины этого заключается в том, что внутренние органы человека имеют собственные частоты – 6-8 Гц.
Совпадение этих частот с частотами инфразвука приводит к резонансу. При L = 150 Дб отмечается негативное влияние на органы пищеварения, сердца, мозг, дыхание, что может приводить к слабости, обморокам, потере зрения и слуха.
Измеряется инфразвук приборами фирмы Брюль и Кьер (Дания) а также российскими ШВК-1, фильтр ФЭ-2.
Контрольные вопросы:
- Поясніть фізичне визначення інфразвуку
- Поясніть фізичне визначення ультразвуку
- Поясніть шкідливий вплив на здоров’я працюючих інфразвуку
- Поясніть шкідливий вплив на здоров’я працюючих ультразвуку
- Приведіть джерела інфразвуку
- Приведіть джерела ультразвуку
- Приведіть параметри інфразвуку та ультразвуку
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №14
Розділ 2 Виробнича санітарія
Тема 7 Основи фізіології та гігієни праці
7.5 Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону
Тема заняття: Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону.
План:
- Визначення електромагнітного поля
- Визначення радіочастотного діапазону
- Шкідлива дія на людину електромагнітних полів
- Шкідлива дія на працюючих випромінення
- Джерела електромагнітних полів та випромінення радіочастотного діапазону
Различают естественные и искусственные источники электромагнитных полей (ЭМП) в процессе эволюции биосфера постоянно находится под воздействием ЭМП природного происхождения (природный фон): электрическое и магнитное поле Земли, космическое ЭМП, прежде всего те, которые генерирует Солнце.
В эпоху научно-технического прогресса человечество создало и все шире использует искусственные источники ЭМП.
В настоящее время ЭМП антропогенного происхождения значительно превышают естественный фон и являются тем неблагоприятным фактором, влияние которого на здоровья людей с каждым годом все больше растет.
Источниками, генерирующих ЭМП антропогенного происхождения являются радиотрансляционные и телевизионные станции, установки для радиолокации и радионавигации, высоковольтные линии электропередач, промышленные установки высокочастотного нагрева, устройства, обеспечивающие мобильную телефонную связь, антенны, трансформаторы и др.
По сути источниками ЭМП могут быть любые элементы электрической цепи, через которые проходит электрический высокочастотный ток.
Электромагнитные поля характеризуются определенной энергией, которая распространяется в пространстве в виде электромагнитных волн.
Основными параметрами электромагнитных волн являются: длина волн А, м; частота колебаний f, Гц; скорость распространения радиоволн, с, она практически равна скорости света с = 3*108 м/с.
Эти параметры связаны между собой следующей зависимостью:
λ = c/f.
В зависимости от частоты колебаний (длины волн) радиочастотные электромагнитные излучения делятся на ряд диапазонов.
Воздействие электромагнитных полей радиочастот на организм человека, уровни допускаемого излучения
Степени влияния ЭМП на организм человека зависит от диапазона частот, интенсивности и продолжительности действия, характера излучения, режима облучения, размера облучаемой поверхности тела, индивидуальных особенностей организма.
ЭМП могут вызывать биологические и функциональные неблагоприятные эффекты в организме человека.
Функциональные эффекты проявляются в преждевременной усталости, частых головных болях, ухудшению сна, нарушениях ЦНС и ССС.
При систематическом облучении ЭМП наблюдается изменения кровеносного давления, замедление пульса, нервно-психологические заболевания, некоторые трофические явления.
Радиочастотное излучение является существенным стресс-фактором.
Тепловое действие радиочастотного диапазона особенно опасно для органов со слабой терморегуляцией (головной мозг, глаза, почки, желудок, кишечник, семенники).
Излучения сантиметрового диапазона может привести к катаракте и полной потере зрения.
Нетепловое действие излучения пока еще до конца не изучено.
Контрольные вопросы:
- Приведіть фізичне визначення електромагнітного поля
- Приведіть фізичне визначення радіочастотного діапазону
- Поясніть шкідливу дію на людину електромагнітних полів
- Поясніть шкідливу дію на працюючих випромінення
- Які існують джерела електромагнітних полів та випромінення радіочастотного діапазону
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №15
Розділ 2 Виробнича санітарія
Тема 7 Основи фізіології та гігієни праці
7.6 Випромінювання оптичного діапазону: засоби та заходи захисту від ІЧ та УФ випромінювань
Тема заняття: Класифікація та джерела випромінювань оптичного діапазону.
План:
- Визначення інфрачервоного випромінення
- Визначення ультрафіолетового випромінення
- Класифікація УФ та ІЧ випромінювання
- Джерела УФ та ІЧ випромінення
Ультрафиолетовое излучение – это электромагнитные волны с длиной волны от 0,0136 до 0,4 мкм.
Различают три участка спектра ультрафиолетового (УФ) излучения, имеющих различную биологическую активность.
Ультрафиолетовое излучение с длиной волн 0,4 … 0,315 мкм имеет слабое биологическое воздействие.
УФ лучи в диапазоне 0,3154 … 0,28 мкм оказывают сильное воздействие на кожу и обладают противорахитичным действием, 0,28 … 0,2 мкм – бактерицидным действием.
Избыток и недостаток этого вида излучения представляет опасность для организма человека.
Воздействие на коже больших доз УФ излучений вызывает кожные заболевания – дерматиты.
Пораженный участок имеет отечность и ощущается жжение, зуд.
При воздействии повышенных доз УФ излучения на центральную нервную систему характерны следующие симптомы заболеваний: головная боль, тошнота, головокружение, повышенная температура тела, повышенная утомляемость, нервное возбуждение.
УФ лучи длиной волны менее 0,32 мкм, действуют на глаза, вызывают заболевание называемое электрофтальмией.
При нормировании допустимых доз УФ излучения учитывается необходимость ограничений при воздействии больших интенсивных доз и в то же время обеспечения необходимых доз для предотвращения «ультрафиолетовой недостаточности».
Оценка УФ излучения производится по величине эрительной дозы.
За единицу эрительной дозы принимают 1 эр., равный один Вт мощности ультрафиолетового излучения с длиной волны 0,297 мкм.
Для профилактики достаточно приблизительно десятая часть эрительной дозы (60…90 мк эр мин/см2).
Источниками УФ излучения являются: электрическая дуга, автогенная сварка, плазменная резка и напыление, лазерные установки, газоразрядные лампы, ртутно-кварцевые лампы, радиолампы, ртутные выпрямители и другое.
Для защиты от ультрафиолетового излучения применяются коллективные и индивидуальные способы и средства экранирования источников излучения и рабочих мест, удаление обслуживающего персонала от источников ультрафиолетового излучения (защита расстоянием – дистанционное управление), рациональное размещение рабочих мест, специальная окраска помещений, средства индивидуальной защиты и предохранительные средства (очки, пасты и мази).
Для экранирования рабочих мест применяются ширмы, щитки или специальные кабины.
Стены и ширмы окрашивают в светлые тона (серый, желтый, голубой) применяют цинковые и титановые белила для поглощения ультрафиолетового излучения.
К средствам индивидуальной защиты от ультрафиолетовых излучений относятся термозащитная спецодежда, рукавицы, спецобувь, защитные каски, очки и щитки со светофильтрами.
Измерение интенсивности и спектра УФ излучений производится с помощью УФ дозиметра и инфракрасных спектрометров ИКС-10, ИКС-12, ИКС-14.
Для инфракрасного излучения характерны электромагнитные волны с длиной волны в пределах 0,76…420 мкм. Оно генерируется любым нагретым телом, температура которого определяет интенсивность и спектр излучения электромагнитной энергии.
Нагретые тела, имеющие температуру выше 100 0С, являются источниками коротковолнового инфракрасного излучения (0,7…9 мкм).
С уменьшением температуры нагретого тела (50…1000С) инфракрасное излучение характеризуется в основном, длинноволновым спектром.
Источником инфракрасных излучений в производственных условиях являются: открытое пламя, расплавленный и нагретый металл, материалы, нагретые поверхности стен, оборудования, источники искусственного освещения, различные виды сварки и другое.
В зависимости от длины волны изменяется проникающая способность инфракрасного излучения.
Наибольшую проникающую способность имеют коротковолновое инфракрасное излучение (0,76…1,4 мкм), инфракрасные лучи длинноволнового диапазона задерживаются в поверхностных слоях кожи.
Большая проникающая способность коротковолнового излучения вызывает непосредственное воздействие на жизненноважные органы человека (мозговые оболочки, мозговую ткань и др.) поэтому существует опасность его воздействия вплоть до «солнечного удара».
При воздействии на глаза наибольшую опасность представляет коротковолновое излучение.
Возможное последствие – появление инфракрасной катаракты.
Потенциальная опасность облучения оценивается по величине плотности энергии инфракрасного излучения. Эта величина не должна превышать 350 Вт/м.
Основные мероприятия, направленные на снижение опасности воздействия инфракрасного излучения состоят в следующем: снижение интенсивности источника, защитное экранирование источника или рабочего места, использование средств индивидуальной защиты, лечебно-профилактические мероприятия.
Снижение интенсивности инфракрасного излучения источника достигается выбором технологического оборудования, обеспечивающего минимальные излучения, заменой устаревших технологических схем современными (например, замена пламенных печей на электрические) рациональной компоновкой оборудования, с помощью которой обеспечивается минимум нагретых поверхностей.
Наиболее распространенное средство защиты от инфракрасного излучения: оградительные, герметизирующие, теплоизолирующие, средства вентиляции, а также средства автоматического контроля и сигнализации.
Примером оградительных устройств являются конструкции, состоящие из одной или нескольких полированных отражающих пластин, охлаждаемых естественным или принудительным способом.
Локализация (герметизация) источников инфракрасного излучения осуществляется с помощью экранов из металлического листа: укрывающего набора труб, по которым под напором движется вода, сварных заслонок, футерованных огнеупорными материалами (асбест, верникулитовые или перлитовые плиты и др.).
Средства индивидуальной защиты предназначены для защиты глаз, лица и тела. Для защиты глаз и лица используются очки со светофильтрами и щитки.
Защита поверхности тела от переоблучения инфракрасными электромагнитными волнами выполняется с помощью спецодежды, вид которой зависит от специфики выполняемых работ (для сварщика, при высокой температуре окружающего воздуха – из полульняной пропитанной парусины).
Лечебно-профилактические мероприятия предусматривают рациональную организацию режима труда и отдыха и организацию регулярных периодических медосмотров.
В качестве экранов используются стеклянные светофильтры: круглые и прямоугольные – для щитков.
Светофильтры изготавливают из темного (ТС) и синего (СС) стекла.
Контрольные вопросы:
- Приведіть фізичне визначення інфрачервоного випромінення
- Приведіть фізичне визначення ультрафіолетового випромінення
- Приведіть класифікацію ІЧ випромінювання оптичного діапазону
- Приведіть класифікацію УФ випромінювання оптичного діапазону
- Приведіть джерела ІЧ випромінення
- Приведіть джерела УФ випромінення
- Поясніть шкідливий вплив на працюючих ІЧ та УФ випромінення
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
Лекция №16
Розділ 2 Виробнича санітарія
Тема 7 Основи фізіології та гігієни праці
7.6 Випромінювання оптичного діапазону: засоби та заходи захисту від ІЧ та УФ випромінювань
Тема заняття: Специфіка захисту від лазерного випромінювання.
План:
- Визначення лазерного випромінення
- Характеристика лазерного випромінення
- Експлуатація лазерних приладів
- Захист від лазерного випромінення
Лазерное излучение – это электромагнитное излучение с длиной волны 0,2…1000 мкм: от 0,2 до 0,4 мкм – ультрафиолетовая область, свыше 0,4 до 0,75 мкм – видимая область; свыше 0,75 до 1 мкм – ближняя инфракрасная область; свыше 1,4 мкм – дальняя инфракрасная область.
Источниками лазерного излучения являются оптические квантовые генераторы – лазеры, которые нашли широкое применение в науке, технике, технологии (связи, локации, измерительной технике, голографии, разделении изотопов, сварке, резке металлов, термоядерном синтезе, и т.п.).
Лазерное излучение характеризуется исключительно высоким уровнем концентрации энергии: плотность энергии – 1010 … 1012 Дж/см2, плотность мощности 1020-1022 Вт/см2.
По виду излучения она разделяется на прямое (заключенное в ограниченном телесном угле); рассеянное (рассеянное от вещества, находящегося в составе среды, сквозь которую проходит лазерный луч); зеркально-отраженное (отраженное от поверхности под углом равным углу падения луча); на диффузно отраженное (отражается от поверхности по всевозможным направлениям).
При эксплуатации лазерных установок на персонал действует целая группа физических и химических факторов опасного и вредного воздействия. Наиболее характерными являются следующие факторы:
- яркость света, излучаемого импульсными лампами или материалом мишени под воздействием лазерного излучения;
- лазерное излучение (прямое, рассеянное или отраженное);
- ультрафиолетовое излучение, источником которого являются импульсивные лампы накачки или кварцевые газоразрядные трубки;
- электромагнитные излучения диапазона ВЧ и СВЧ;
- инфракрасное излучение;
- температура поверхностей оборудования;
- электрический ток цепей управления и источник вибраций;
- разрушение систем накачки лазера в результате взрыва;
- запыленность и загазованность воздуха.
В зависимости от потенциальной опасности обслуживание лазерных установок они подразделены на 4 класса. Чем выше класс установки, тем выше опасность воздействия электрического тока и излучения разного класса.
Комплекс мер обеспечивающих безопасность работы с лазером включают: технические, санитарно-гигиенические и организационные мероприятия и направлен на предотвращение облучения персонала уровнями превышающими ПДУ.
Контрольные вопросы:
- Приведіть фізичне визначення лазерного випромінення
- Приведіть характеристику лазерного випромінення
- Поясніть засоби безпеки при експлуатації лазерних приладів
- Поясніть шкідливий вплив лазерного випромінювання на здоров’я працюючих
- Приведіть засоби захисту від шкідливого впливу лазерного випромінювання
- Поясніть засоби захисту від шкідливого впливу лазерного випромінювання
- Поясніть дію засобів захисту від шкідливого впливу лазерного випромінювання
Литература:
1) Жедецкий В.И. Основа охраны труда Львов. Афиша 2000
2) Охорона праці: Навч. посібник За ред. В. Кучерявого / Вид-во: Львів: Оріяна-Нова, 2007
-
Дякую за роботу. Було цікаво ознайомитись з матеріалами лекцій та формою подання матеріалу. Але зверніть увагу на слова російською мовою.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку