ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 3: ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАСОВИДНОЇ ПОВЕДІНКИ

З дисципліни: «Юридична психологія».

Категорія слухачів: курсанти інститутів НАВС.

Навчальна мета: викладення навчального матеріалу

Розвиваюча мета: формування наукового світогляду та професійного мислення Виховна мета: визначення перспектив застосування психологічних знань в професійній діяльності

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: Мультимедійний комплекс, лазерна указка

Наочні засоби: Схеми, плакати.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки:

«Основи психології та педагогіки»

Навчальні питання:

1. Специфіка та основні види масовидних форм активності громадян

2. Психологічна характеристика чинників, що впливають на формування агресивного натовпу

3. Склад агресивного натовпу та основні етапи його розвитку

Література:

1. Юридична психологія: підручник / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.: заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид. 2-є, доопр. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 352 с.

2. Юридична психологія. Альбом схем з коментарями / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.: заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид. 3-є, доопр. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 152 с.

3. Юридична психологія: словник / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.: заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид. 2-ге, уточ. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 224 с.

4. Юридична психологія: практикум / за заг. ред. Л.І. Казміренко. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. – 190 с.

ВСТУП

Психологічне вивчення феномену масовидної поведінки має досить давню історію. На початку 20 ст. Г. Тард, Г. Лебон, С. Сігеле, У. Мак-Дугал, С. Московічі здійснили перші спроби надати характеристику одного з найбільш небезпечних різновидів масовидних форм вияву активності громадян – агресивного натовпу; В.М. Бехтерєвим у Росії створені засади соціально-психологічних досліджень масовидної поведінки.

У вітчизняній науці важливу роль для розв’язання проблем у галузі масовидних явищ відіграли дослідження, що здійснювалися в межах юридичної психології, зокрема, Г.П. Предвєчного, С.К. Рощина – визначення психологічних феноменів і різновидів натовпу; Л.І. Казміренко, А.В. Серьогіна – аналіз причин та динаміки його формування і розвитку; Б.Ф. Поршнєва, Б.Д. Паригіна, Г.М. Андреєвої, Т.М. Малкової – характеристика механізмів впливу на учасників неорганізованого масовидного скупчення.

1. Специфіка та основні види масовидних форм активності громадян

Масовидні форми вияву активності – це поведінка великих груп людей, що виникає внаслідок безпосередньої або опосередкованої психічної взаємодії між ними на основі загальних або схожих інтересів, має аналогічні зовнішні прояви і регулюється соціальними нормами лише частково або не регулюється зовсім. До них відносяться: масовидні явища та організована чи неорганізована масовидна поведінка.

Суб’єктом масовидних явищ є сукупність осіб, які не мають безпосередніх контактів між собою, але об’єднані певним загальним інтересом (мода, масові міграції, релігійні уподобання та ін.). Організована масовидна поведінка представлена публікою, санкціонованими мітингами та демонстраціями, коли присутні дотримуються заздалегідь визначених норм і правил і керуються раціональними приписами. Неорганізована масовидна поведінка – це натовп, учасники якого знаходяться в стані емоційного збудження і характеризуються готовністю до негайної дії.

За визначенням Б.Ф. Поршнєва, натовп – це велика група людей, нi зовнішньо, ні внутрішньо не органiзованих, об’єднаних лише прагненням до негайної дiї. Натовп – не будь-яке масове скупчення людей, а лише сукупність емоційно збуджених, найчастіше – агресивно налаштованих громадян; це неорганізована спiльнiсть, що, однак, не виключає можливостi наявності в ній організованої групи (ядра), яке провокує й спрямовує індивідуальну агресивність присутнiх.

Натовп виникає за наявності масових скупчень громадян, серед яких можна виділити такі найбільш розповсюджені різновиди:

„випадкове” – люди збираються внаслiдок залучення уваги до певної екстраординарної події (пожежі, дорожньо-транспортної пригоди, бійки на вулиці тощо), контакти між ними спонтанні та невпорядковані. Вони виявляють iнтерес до того, що вiдбувається, i можуть активно дiяти (наприклад, надавати допомогу потерпілим);

„споглядальне” (публіка, вболівальники) – люди збираються для перегляду чи „співучасті” в цікавій для них подiї; їхня поведiнка може бути незвичною за формою, надто емоційною, навiть визивною, але за своєю суттю вона не агресивна i не має на меті порушення громадського порядку;

„рятівне” – виникає як реакція на небезпечну чи незрозумілу ситуацію; завжди супроводжується підвищеною активністю, спрямованою на уникнення небезпеки;

„протестне” („мітингове”) – люди випадково чи зумисне збираються для демонстрації своєї незгоди зі словами чи вчинками певних офіційних (посадових) осiб.

Діючий натовп може проявлятися у наступних його різновидах:

1) екстатичний – велика група людей, які перебувають у стані несамовитості внаслідок взаємного емоційного зараження, що поступово та ритмічно зростає (рок-концерти, масові релігійні ритуали тощо). Підвищений емоційний фон, надзвичайно високий показник інтеграції учасників зумовлюють тут високий рівень потенційної готовності до негайних активних дій за наявності навіть незначного поштовху;

2) панічний – більшість учасників несподівано або поступово впадають у стан жаху та розпачу, починають поводитися ідентично і рухатися в тому напрямі, що видається їм шляхом до уникнення небезпеки, причому її реальність чи уявність не має при цьому значення;

3) грабіжницький – його представники об’єднані прагненням до досягнення корисливої мети, негайного задоволення певних потреб за рахунок перерозподілу матеріальних благ у суспільстві („бунт бідних проти багатих”). Вони знаходяться в критичному стані емоційної збудженості та напруженості, переживаючи почуття власної могутності і безкарності;

4) агресивний – велика група людей, які намагаються вирішити ті чи інші проблеми за допомогою насильства, що може мати випадковий та невпорядкований характер (наприклад, пошкодження транспорту), але частіше спрямоване на досягнення певної мети (насильницькі дії стосовно конкретної особи чи групи осіб).

2. Психологічна характеристика чинників, що впливають на формування агресивного натовпу

Узагальнення поглядів сучасних науковців та аналіз практики діяльності працівників МВС України дають змогу визначити наступні групи чинників, що зумовлюють процес формування і розвитку агресивного натовпу.

Соціальні (довготривалі та ситуативні) чинники є об’єктивними стосовно поведінки людей, в тому числі й агресивної.

Чинниками довготривалої дiї слід вважати економічні, соцiальнi, політичні та інші умови життя в суспільстві, що формують i спонукають негативні соцiальнi настрої. Конкретні причини агресивної поведiнки можуть різнитися залежно вiд регіональної, національної, релігійної специфіки спільноти, але висновок про соціальне неблагополуччя як спонукальний механiзм агресивності має універсальний характер.

Ситуативним чинниками можуть стати час (пора року та година доби), місце виникнення подiї, кількість присутніх. Незважаючи на значне різноманіття, існують певні закономiрностi їх впливу: масовидна поведінка найбільш характерна для весни та осені, неробочих днів (вихідних та святкових); місцем її виникнення найчастіше є центральні площі населених пунктів, місця масового відпочинку та перетини транспортних артерій.

Соціально-психологічні чинники – це механiзми впливу людей один на одного в масових скупченнях.

Серед соціально-психологічних чинникiв найбільш важливим слід вважати:

1) механiзм притягнення – привертання уваги людей до певної події, залучення їх до присутніх. В подальшому скупчення людей саме по собі стає самостійним могутнім стимулом для зацікавленості.

2) механізм наслiдування – полягає і копіюванні та відтворенні особою зразків i моделей поведiнки оточуючих.

3) механізм навiювання – виявляється в активному психологічному впливі на людей з метою впровадження в їх свідомість певних поглядів, думок, оцінок.

4) механiзм емоцiйного зараження – залучення присутнiх до єдиного групового настрою внаслiдок підсвідомої схильності людини піддаватися демонстрованим психічним станам при безпосередньому контакті. Зараження виконує функцiї інтеграції (посилює групову згуртованiсть, забезпечує психологічну єдність групи) та експресії (звільнення особи вiд її звичних обмежень, зняття емоцiйного напруження);

5) механiзм групової творчостi –  створення образів спiльної уваги, що фокусують почуття i уявлення присутнiх. Функціями механізму групової творчості є: активізуюча – спонукання до дiй, регулятивна – надання поведінці спiльної спрямованостi, завдяки чому натовп iз часом може розпочати активнi дiї без жодних зовнiшнiх стимулів;

6) механізм групової могутності – полягає у виникненні у кожного окремого учасника вiдчуття власної сили та непереможності, отже – безкарності.

До приватних соціально-психологічних чинникiв слід віднести ті, що визначають соцiально-психологiчну специфiку конкретного натовпу: кiлькiсть учасникiв, раптовiсть виникнення, високий ступiнь невизначеностi обставин та бурхливiсть розвитку подiй.

Значна кiлькiсть осiб, якi складають натовп, створює сприятливі умови для дії механізмів емоцiйного зараження, навiювання, наслiдування та iнших. Їх ефективність знаходиться в прямо пропорційній залежностi вiд кількості присутнiх, цим же визначається й інтенсифікація механізму притягнення – ще однієї умови зростання натовпу, бо з’являється вiдчуття безпеки, анонімності, могутності, сили.

Раптовість виникнення визначається потенційною можливістю прояву некерованих процесів та подiй i стосується як загострення ситуацiї, так i переходу учасникiв до активних дiй чи трансформації організованого зібрання в некерований натовп.

Високий ступiнь невизначеностi та бурхливiсть розвитку подiй — у зв’язку з цим для попередження можливих негативних наслідків надзвичайно важлива попередня iнформацiя про час, місце, характер та масштаби подiї, що планується чи вiдбувається (врахування програми проведення того чи iншого масового заходу, перевірка наявності необхідних засобiв при виникненні проблем, нейтралізація можливих провокацій, розрахунок місткості приміщення чи території, визначення маршрутів руху до визначеного місця та можливостей обмеження доступу людей, їх нагальної евакуації, відпрацювання заходів із попередження та усунення можливих аварійних та iнших небезпечних проявів).

Індивідуально-психологічні чинники – внутрішні, індивідуальні схильності окремого індивіда до впливів, що мають місце в натовпі та спричиняють його агресивну протиправну поведінку. До них можна віднести деякі вікові (недостатність соціального досвіду у молоді, консерватизм людей похилого віку), типологічні (неврівноваженість, висока емоційна збудливість) і характерологічні (конформність, навіюваність, імпульсивність, конфліктність, недостатня вольова регуляція поведiнки) особливості, а також особливості інтелектуально-когнітивної сфери (низький рівень інтелектуального розвитку, некритичність та недостатня пластичність мислення, наявність певних стійких переконань і установок).

На поведінку учасників натовпу впливають також специфічні стани організму (стан сп’яніння та наркотичного збудження, астенізація після хвороби, втома, тривалi та виснажливі фiзичнi навантаження, перенесені психічні потрясіння) та специфічні індивідуальні психічні стани (фрустрація, роздратування, невдоволення тощо).

3. Склад агресивного натовпу та основні етапи його розвитку

У найбільш загальному вигляді психіка людини в натовпі змінюється наступним таким чином:

- збiльшується емоцiйнiсть сприймання того, що iндивiд бачить та чує. Пiдвищена емоцiйнiсть пригнiчує рацiональнi засоби поведiнки, почуття починають домiнувати над iнтелектом аж до того, що людина взагалi втрачає здатнiсть логiчно мiркувати і контролювати свою поведінку;

- пiдвищується навiюванiсть i зменшується рiвень критичного ставлення до себе та оточуючих. Зменшується здатнiсть до рацiональної переробки iнформацiї, що надходить, з’являється ефект швидких перебiгiв уваги. Це створює сприятливий фон для зовнiшнiх впливiв, зокрема, за рахунок розповсюдження чуток для формування агресивних установок.;

- пригнічується почуття вiдповiдальностi, виникає впевненiсть у власнiй безкарності („відповідати за все, що відбувається, повинні всі, а не хтось особисто”), з’являється усвідомлення власної анонімності. Внаслідок цього стає можливим вчинення дiй і поведінка загалом, що в звичайних умовах для особистостi неприйнятні.

Важливою структурною характеристикою натовпу є його соцiально-психологiчний склад:

1) лідери та активнi учасники – ті, хто мають на меті підготувати умови або брати безпосередню участь у протиправних дiях, причому мотиви їх поведiнки можуть бути різними (самоствердитися та набути авторитету серед присутніх, дати вихід негативним емоціям, помститися працівникам правоохоронних органів та iншi);

2) пiдбурювачi – ті, хто не має наміру особисто дiяти активно, але прагне використати для досягнення власної мети зусилля iнших осiб; вони формують „образ ворога”, звертаючись до присутнiх із лозунгами та закликами для формування певних позицій і установок, маніпулюючи їх свідомістю та уявленнями у власних інтересах, спонукаючи швидку динаміку негативних емоцій;

3) „зацікавлені, співчуваючі” – зацікавлено та прихильно ставляться до того, що вiдбувається, але первісно наміру брати участь в активних дiях не мають;

4) „випадкові, спостерігачі” – ті, хто опинилися на місці події внаслідок збігу обставин, ставляться до неї байдуже або ж навiть негативно, засуджуюче, але своєю присутністю збільшують чисельність, надаючи іншим учасникам вiдчуття могутності.

Натовп переходить до дiй, коли кількість активних учасників досягає „критичної концентрації” (приблизно 20%). Це стає можливим внаслідок дiї наступних умов:

- зумисне загострення обстановки підбурювачами, що може мати як словесну форму (звертання до присутніх, вигуки, скандування окремих слів чи лозунгів), так i виражатися у безпосередніх агресивних діях, якi вчиняють спеціально проінструктовані та підготовлені особи, досить часто – за матеріальну чи іншу винагороду.;

- неможливість перевірки відомостей, що надходять, внаслідок чого на віру приймається та інформація, що відповідає загальному емоційному настрою та надходить вiд осiб, якi користуються довірою i авторитетом;

- присутність неврівноважених та легкозбуджуваних людей; осiб, схильних до агресивної поведiнки та таких, що нарікають на несправедливе до себе ставлення в минулому; п’яних чи в станi наркотичного збудження; угрупувань підлітків та молоді з антисоцiальними установками.

Можна виділити наступні етапи розвитку натовпу:

1) початковий – виникнення конфліктної ситуацiї, що своєчасно не ліквідується; присутні висловлюють невдоволення та обурення, з’являються чутки, зростає емоційна напруженість людей і вiдбувається зараження негативною емоцією осiб, які не мають безпосереднього відношення до конфлікту;

2) перехідний – актуалізація умов для реалізації агресивної установки учасників. Постійне і прогресуюче збільшення кількості присутніх, навмисне загострення обстановки активним учасниками і підбурювачами, безконтрольність спілкування, дефіцит достовірної інформації, звідси – поширення чуток і провокаційних повідомлень, досягнення „критичної концентрації” неврівноважених осіб та індукторів емоційного напруження;

3) активний – вiд перших спільних агресивних дiй до початку розсіювання натовпу. Як правило, він розпочинається після певних додаткових стимулів, у тому числі провокаційних закликів і вимог розправитися з „винуватцями” („образ ворога” залежить вiд ситуацiї);

4) заключний – самоліквідація натовпу (після досягнення мети та загального зниження активності, при вилученні лідерів та активних учасників, у випадку різкої зміни зовнішніх умов) або його розосередження за допомогою спеціальних заходів.

Як вже зазначалося, динаміка натовпу (його активізація чи нейтралізація) значною мірою визначається виникненням та функціонуванням чуток. Можна виділити наступні характерні ознаки чуток:

- це соціально-психологічний феномен, результат групової творчості, причому при передачі від однієї особи до іншої первісна інформація „спрощується”, втрачаються її незрозумілі чи не співзвучні уявленням автора фрагменти, вона стає коротшою, але бiльш емоційно насиченою та фокусованою;

- їх джерелом є ситуації (предмети, об’єкти, явища), що стосуються чи прямо зачіпають інтереси багатьох осiб або ж викликають їх зацікавленість;

- за наявності певної невизначеності чи суперечливості у наданій інформації, кожен із авторів „заповнює прогалини” на власний розсуд, відповідно до свого життєвого досвіду, переконань, уподобань та установок. Чим менше у нього можливостей та бажання перевірки наданих відомостей, тим вищою стає ймовірність викривлення інформації внаслідок застосування механізму атрибутивності (приписування).

ВИСНОВКИ

Надана характеристика чинників, що впливають на виникнення та розвиток натовпу (соціальні, соціально-психологічні та індивідуально-психологічні), механізмів взаємодії індивідів, динаміки розвитку натовпу та специфіки кожного його етапу, дозволяє стверджувати, що вони є спільними, тобто закономірними, для всіх різновидів масовидних скупчень громадян. Саме вони зумовлюють переростання, трансформацію наявної спільноти в натовп. Знаючи ці закономірності, можна не тiльки стримувати, блокувати агресивність присутніх, а й своєчасно вживати заходів для попередження її виникнення.