Лекція на тему: "Земельне право"

Тема: Загальна характеристика земельного права України

План:

1.               Поняття та предмет правового регулювання земельного права
2.               Принципи земельного права
3.               Джерела земельного права

1.               Поняття та предмет правового регулювання земельного права

Земельне право України – це самостійна галузь права, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері використання, охорони земель, управління земельними ресурсами з метою створення, закріплення та вдосконалення ефективного земельного ладу країни, заснованого на рівноправності різних форм власності на землю, який забезпечує раціональне використання, відтворення та охорону земель, розвиток різних форм господарювання на землі, реалізацію й захист земельних прав громадян та їх об'єднань.

 Предметом земельного права є суспільні відносини, зумовлені особливими властивостями землі як об'єкта суспільних відносин у тій частині, у якій вони регулюються нормами земельного права. Характерними рисами землі як об'єкта ЗП є:

1. незамінність (незамінна для людського суспільства, усіх поколінь людей).

2. обмеженість у просторі (площа землі чітко фіксована і не може бути збільшена).

3. локальність (кожна земельна ділянка знаходиться у певній географічній точці незалежно від зміни землевласників чи землекористувачів).

4. нерухомість (не може бути переміщена).

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Цінність землі обумовлена її функціональністю.

2. Принципи земельного права

Принцип цільового і раціонального використання земель пронизує зміст усіх інститутів земельного права. Цільове призначення земель — це встановлені законодавством порядок, умови та межі експлуатації (використання) земель для конкретних цілей відповідно до категорій земель, які мають особливий правовий режим. А екологічно раціональне використання земель шляхом її виведення з обробітку може розглядатись як безгосподарність. Тому, суть раціонального використання земель полягає в забезпеченні водночас ефективного використання земель та їх охорони.

Принцип встановлення особливого правового режиму земель відповідних категорій безпосередньо передбачений у ч. 2 ст. 18 ЗК України. Під правовим режимом земель слід розуміти встановлений правовими нормами порядок та умови використання земель всіх категорій за цільовим призначенням, забезпечення й охорону прав власників землі та землекористувачів, здійснення державного управління земельним фондом та контролю за використанням землі, додержанням вимог земельного законодавства, ведення земельного кадастру, проведення землеустрою та здійснення земельного моніторингу, внесення плати за землю і застосування заходів заохочення за використання земельних ресурсів та мір юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.

Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель та їх охорони базується на пріоритетності розвитку правового регулювання земель сільськогосподарського призначення. Це означає, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Для несільськогосподарських потреб мають надаватися землі, не придатні для ведення сільського господарства, або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Принцип здійснення контролю за використанням та охороною земель полягає в наявності спеціальних організаційно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється контроль за використанням та охороною земельних ресурсів. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюють уповноважені органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель — спеціально уповноважені органи з питань екології та природних ресурсів.

Принцип пріоритету вимог екологічної безпеки, тобто підтримання такого стану НПС, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.

3. Джерела земельного права

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЗК України земельне законодавство включає Земельний кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Важливою особливістю земельного права України є наявність кодифікованого законодавчого акта — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. Його головне завдання полягає у встановленні основних, принципових положень правового регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення земельних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на земельний фонд, збереження родючості ґрунтів, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Існують також загальні закони комплексного характеру, що харак­теризуються охопленням великого масиву суспільних відносин, у тому числі земельних. До них належать закони від 10 листопада 1994 р. "Про транспорт", "Про охорону навколишнього природного середовища", від 20 грудня 1991 р. "Про фермерське господарство" та ін.