Лекція "Олександр Довженко і Одеса"

МЕТА: - ознайомити студентів з перебуванням О. Довженка в Одесі; витоками українського кінематографа та величезним вкладом, який зробив О. Довженко у розвиток світового кіно, перебуваючи в Одесі; розвивати аналітичне мислення студентів через інтеграцію знань про історію, літературу, кіномистецтво; виховувати шанобливе ставлення до українських митців, емоційно - ціннісне ставлення до творчості Довженка в кіно, любові до національної культури, почуття гордості та усвідомлення себе українцем, зацікавити творчістю відомого письменника і режисера.

 «Слов’янський кінематограф дав

світові лише одного режисера –

Олександра Довженка»

Чарлі Чаплін

ТИП ЗАНЯТТЯ: лекція

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ: інтегрований, пошуковий, пояснювально – ілюстративний; повдомлення, презентація, бесіда.

МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ: українська література, історія, культурологія.

НАОЧНІСТЬ: презентація, виставка художніх творів, портрет, виставка робіт студентів «Кінотвори Довженка», фрагменти фільмів О.Довженка, спогади про Довженка його сучасників(М Бажан «Думи і спогади»).

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ: мультимедійний проектор

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. Розвиток кіномистецтва. Олександр Довженко і його культурна спадщина
2. Українське кіно.
3. Довженко і Одеса
4. Фільмографія

ХІД ЗАНЯТТЯ

І Організація групи, перевірка присутніх, заповнення журналу.

ІІ Актуалізація опорних знань:

1. Що спільного у творах «Тіні забутих предків», «Зачарована Десна», «Україна в огні»?
2. Які художні твори українських письменників були екранізовані?
3. Які види кінематографу ви знаєте?
4. Які фільми вам найбільше подобаються?
5. Назвіть відомих вам українських кінематографістів.

ІІІ Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми і мети заняття.

Вступне слово викладача

Сьогодні у нас незвичайне заняття як за формою, так і за змістом. Адже сьогодні ми доторкнемося до ще однієї сторони творчості відомого українського письменника, кінорежисера, художника і громадського діяча, унікальної постаті в історії художньої культури України. Олександр Петрович Довженко перший серед усіх слов’янських народів навіки закарбував своє ім’я в історії світового кінематографа. 

Вплив кіно на людину важко переоцінити. Кінофільм захоплює емоції людини, їй нав’язуються уявлення, які за глибиною переживання можна зарахувати до її власного досвіду. Кінематограф – це великий винахід, який справив величезний вплив на формування світогляду людини XX століття. За широтою охоплення дійсності і глибиною проникнення в неї, за силою впливу на глядача через зір і через слух кіно перевершило інші мистецтва.

Кінематограф як вид мистецтва відрізняється від інших своєю синтетичністю. У ньому синтезовані естетичні якості літератури, театру, образотворчого мистецтва, фотографії, музики, досягнень в сфері оптики, механіки, хімії, фізіології.

На занятті ми скористаємося можливостями презентації для ознайомлення з визначним надбанням Довженка-режисера.

ІV Викладення нового матеріалу.

Перш ніж ми почнемо говорити безпосередньо про творчість Довженка як режисера, згадаймо про історію українського кінематографу.

1.Розвиток кіномистецтва. Олександр Довженко і його культурна спадщина

1.1. Повідомлення студента (заздалегідь підготовлене за завданням викладача)

• Повідомлення «Становлення українського кінематографу»

У 1893 році головний механік Одеського Новоросійського університету Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. Тоді ж він здійснив першу в світі кінозйомку - зняв вершників і метальників копій. З 7 листопада по 20 грудня 1893 року в готелі "Франція" (Одеса) демонструвалися ці дві стрічки. 9 січня 1894 винахід демонструвалася на 6-му засіданні IX з'їзду російських природознавців і лікарів у Москві. Зараз знімальний апарат знаходиться у фондах московського Політехнічного музею.

У вересні 1896 року в Харкові фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні - майже з року в рік з першим публічним кіносеансом в Парижі - Альфред Федецький влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі. Піонери українського кінематографу початку 1900-х років віддавали перевагу екранізації популярних українських вистав «Наталка Полтавка» (за участю відомої актриси Марії Заньковецької), «Москаль-чарівник», «Наймичка». Тоді ж мала місце спроба створити фільми на українську історичну тематику, теж на театральній основі («Богдан Хмельницький» за п'єсою Михайла Старицького). З дореволюційним кіно в Україні пов'язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі. 

1.2.Перегляд відеофрагменту «Ad Fontes. Олександр Довженко»

1.3.Теорія літератури. (Запис в зошити визначення кіноповість).

Кіноповість (грецьк. kineo — рухаю) — твір кіномистецтва, сюжет якого порівняно складний, базується на цілій низці подій і в якому досягається епічна широта охоплення зображуваної дійсності.

Так, кіноповістю називають сценарій, зумисним чином перероблений для читання (при переробці вилучаються специфічні кінематографічні терміни, розширюються діалогічні сцени, уводяться ліричні відступи, граматичний тепе­рішній час змінюється минулим тощо). Окрім того, кіноповістю називають повість, що створена із свідомою орієнтацією на певні кінематографічні прийоми оповіді (подрібнення дії на короткі епізоди, лаконічність діалогу та авторських пояснень, монтажний характер епізодів тощо).

1.4.Олександр Довженко і його культурна спадщина

Олександр Довженко – це неординарна  постать в історії України. Доля наділила його щедрим талантом, любов’ю до України, її народу, батьків, природи, літератури, кіно і живопису. Його ім’я  як кінорежисера відоме в усьому світі.10 кінострічок, 7 ігрових, 3 документальних фільми-такий внесок зробив Довженко в розвиток українського кінематографа. Особливу роль відіграли фільми: «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня, а фільми «Звенигора», «Арсенал», «Щорс» - це його погляд у минуле. Унікальність Довженка ще й у тому, що він був наділений талантом художнього слова.

За своє життя Довженко зазнав стільки ударів долі, такої наруги над своїм талантом, що в розпуці навіть Тарасу у солдатчині позаздрив: «Шевченку було легше на засланні, до нього долітали птиці, навколо мене порожнеча, все вимерло, замовкло. Вся Україна.»

Народився в селі Сосниця на Чернігівщині, предки Довженка були козаками і прибули сюди з Полтавщини. Ціла вулиця звалася Довженківська, дітей у родині було 14, а залишились в живих Сашко і сестра Поліна. В один день померли 4 дітей – соловейків, і мати, плачучи, молилася, щоб Сашко залишився живим. Своїх батьків Олександр Довженко згадує в «Зачарованій Десні».

За десять років до своєї смерті Довженко написав у «Щоденнику» «Немає сили ходити болить у мене серце. Болять руки, ноги. Болить голова болить душа. Думаю, що скоро я помру. Мені жаль умерти. Я народився, я був створений років на 90. Я помру скоро тому що з мене вийшла вся сила. Вона пішла не тільки на роботу, ні. Не робота подолала мене, не пиятство, не жіноцтво. Прибила мене недоля народу. А знищила мене ненависть людська і жорстокість, убила мою радість».

1.5. Повідомлення студента (заздалегідь підготовлене за завданням викладача)

• Повідомлення «Шлях О. Довженка до кінематографа»

1.6. Проблемне запитання:

• Як було сказано в повідомленні студента, на 33-му році життя О. Довженко розпочав усе спочатку. Чому?

1.7. Перегляд відеофрагменту «Історії кохання»

1.8. Повідомлення студента (заздалегідь підготовлене за завданням викладача)

• Повідомлення «Кохані жінки О. Довженка»

2.Українське кіно.

У 1919 році український кінематограф перейшов у розряд радянського. У 1922 році почала свою роботу київська кінофабрика, одна з найпродуктивніших і наймодернізованіших у тодішньому світі. Це вона згодом була перетворена на Київську кіностудію Довженка. Поряд з Довженковими фільмами ("Ягідка кохання", "Сумка Дипкур'єра"), тут було знято і "Укразію" Чардиніна, а також кілька стрічок на основі творів української літератури ("Микола Джеря", "Борислав сміється", "Тарас Трясило").

В Одесі, що якоюсь мірою була матір'ю кінематографа, знімали фільми найчастіше московські режисери. Якщо говорити виключно про український кінематограф, то першою знаковою його постаттю був, звісно, Олександр Довженко. Саме його "Земля", "Звенигора" і "Арсенал" стали в Україні культовими, хоча навіть він не зміг уникнути суперечок із радянською владою через те, що не вказав у сценарії "Україна в огні" на визначну роль Сталіна в перемозі. Це вже потім з'явиться безліч імен, і кожне з них називатиме талановиту і впевнену у своїх починаннях людину, дорогу українському суспільству.  Наприкінці 1920-х рр. в українському кінематографі дедалі гучніше стала заявляти про себе нова модерністська течія, що сформувалася у співпраці з режисером Лесем Курбасом з письменниками Майком Йогансеном і Юрієм Яновським. Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О. Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Альберт Ейзенштейн після перегляду «Звенигори» заявив:"…В повітрі стояло: серед нас нова людина кіно. Майстер свого жанру. Майстер своєї індивідуальності. І разом з тим майстер наш. Свій. Спільний. Перед нами була людина, яка створила нове в галузі кіно". Цікаво також те, що Довженко, який перебував у лавах Армії УНР, тепер знімав фільм Арсенал «з іншого боку». Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. У 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі (Бельгія) в результаті опитування, проведеного Бельгійською Синематекою серед 117 видатних критиків і кінознавців з 26 країн світу, фільм «Земля» був названий у числі 12 найкращих картин усіх часів і народів. Стилістика, створена Довженко, поклала початок напряму, який визначають як «українське поетичне кіно».

2.1Теорія літератури.(Запис визначення у зошити)

Українське поетичне кіно (англ. Ukrainian poetic cinema) — мистецька течія, що виникла в радянському кіно в середині 1960-х з виходом «Тіней забутих предків»Сергія Параджанова. На противагу канонічному радянському реалістичному кіно «українське поетичне кіно» виводило на перший план візуальну виразність, сюрреалістичні та етнографічні мотиви. Ця течія залишила по собі ряд новаторських фільмів і спровокувала новий наступ радянської ідеологічної машини на українське кіно, національну свідомість та нетрадиційний художній пошук.

 У 1930 р. в Україні з'являється перший звуковий фільм — документальна стрічка Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу», а наступного року глядачі почули голоси акторів у художньому фільмі О.Соловйова «Фронт».

Українське кіно часів Другої світової війни, частково евакуйоване на схід, було переважно підпорядковане ідеологічним завданням воєнної доби. Разом з тим, у цей час були зняті і справжні кіношедеври. Сценарій Олександра Довженка «Україна в огні», який Сталін спочатку сприйняв схвально, потім було піддано розгромній критиці, а автора — шельмуванню. Одною з причин цього, про що Довженкові натякнули, було те, що у сценарії нічого не було сказано про вирішальну роль Сталіна у перемозі над ворогом. Крім того, у фільмах воєнних років за вказівкою «вождя» пропагувалася ідея швидкої та легкої перемоги над фашизмом.

2.2.Перегляд фрагменту «Україна в огні»

3.Довженко і Одеса

З 1925 року Довженко — стажист по агітфільму «Червона Армія» А. Строєва. Режисура починає цікавити його під час роботи у кіногрупі Арнольда Кордюма при постановці картини «За лісом» (про класову боротьбу на селі).

Також Довженко пише сценарій для дітей — «Вася-реформатор». Юрій Яновський, який у той час працював у ВУФКУ в Одесі відкинув цей сценарій, але за клопотанням московської комісії його таки запускають у виробництво. Фавст Лопатинський, який здійснював постановку, непередбачувано відходіть від зйомок і на пропозицію Павла Нечеси, у 1926 році Довженко від’їжджає до Одеси закінчувати фільм, де влаштовується режисером на кінофабриці. Переключаючись на кіно, Довженко планував присвятити себе, за його словами, винятково жанру комічних та комедійних фільмів.

1935-го Олександр Петрович згадував: «Влітку 1926 року, в червні, після безсонної ночі, оцінивши в думках все зроблене мною в житті, я взяв папку, чемодан і поїхав до Одеси, щоб ніколи більше не повертатися в свою колишню квартиру. Я залишив у цій квартирі всі свої полотна, весь інвентар. Я стояв на березі Чорного моря, сказати б, голою людиною, якій уже тридцять два роки» (там же, с. 177). Відтоді О. Довженко розпочав новий етап життя — праця в кіно на Одеській кінофабриці ВУФКУ.

Щоправда, для приїзду О. Довженка на кінофабрику була ще й інша конкретна причина, про яку відомо з архівних документів. У виявленому листі Олександра Петровича від 20 червня 1926 року до бюро Колективу режисерів, літераторів і сценаристів (КОРЕЛІС), членом якого він був, писалося: «Доводжу до відома організації, що... я виїжджаю на кінофабрику і таким чином не буду присутнім на засіданнях на протязі цілого місяця... Картина моя «Вася-реформатор» зіпсована через неправильний вибір типажу і неправильне тлумачення художньої сторони постановки режисером. Я мушу розглянути 3/4 зробленої картини і приймати участь у перезйомці деяких сцен, а може, й частини і в закінченні картини... Режисера Лопатинського знімають з роботи... Між іншим, тижнів два тому я питав у т. Лівшиця (тодішній головний редактор ВУФКУ) — як моя картина? «Нічого, прилічно», — відповів він мені. Про мою командировку ні слова. Чого картина за два тижні стала «неприлічною» — не розумію» (А.І. Щербак. Кіно Миколи Бажана. Сторінки історії українського радянського кіно. К., 1986, с. 85—86).

Про факт виклику О. Довженка на Одеську кінофабрику свідчить також протокол об’єднаних зборів представників ВАПЛІТЕ (Всеукраїнська асоціація пролетарської літератури), УТОДІК (Українське товариство драматургів і кінематографістів), місцевкому письменників, правління ВУФКУ та КОРЕЛІСу, які відбулися 29 червня 1926 року. Виступаючи, представник КОРЕЛІСу різко розкритикував організацію правління ВУФКУ роботи над фільмом «Вася-реформатор»:

«Правління ВУФКУ не погодило з автором «Васі-реформатора» О. Довженком режисерської розробки, підбору типажу, ...не допускало автора Довженка на фабрику, незважаючи на прохання й побоювання за свій сценарій.

Сценарій було зіпсовано у постановці через неправильний вибір типажу, що помітило правління лише тоді, коли сценарій на 3/4 було вже відзнято, і тому змушене було просити автора О. Довженка терміново їхати на фабрику «рятувати фільм»...

Є всі підстави вважати, що Ю. Яновський, ставши головним редактором кінофабрики, був безпосередньо причетний до виклику О. Довженка для роботи над фільмом «Вася-реформатор». Зокрема, це підтверджує О. Швачко, який працював на Одеській кінофабриці, пише: «За порадою Яновського... з Харкова викликали автора сценарію Сашка Довженка (так його всі називали тоді), щоб допоміг завершити зйомки» (там же, с. 86).

На зйомках «Васі-реформатора» Довженко, який не мав досвіду та не володів технікою, створює інцидент за інцидентом. Він змушений піти з майданчика, залишаючи оператора Йозефа Рону самого закінчувати фільм. На зйомках цього фільму та іншого під назвою «Ягідка кохання» він знайомиться з оператором Данилом Демуцьким, з яким згодом буде працювати ще над багатьма фільмами, створивши славетний тандем українського кіно.

3.1.Перегляд фрагменту «Ягідка кохання»

3.2 Бесіда на закріпленнядо відео:

• Чи впізнали ви місце зйомки?
• Що змінилось на цьому місці за 90 років, що пройшли з моменту зйомок фільму?

До Одеси Довженко приїздить вже з готовим, фактично першим сценарієм «Цар», сатирою на Миколу ІІ. Це трагікомічний фарс про безглуздя війни, коли солдата, що ніколи не воював засуджують до страти, а потім посмертно нагороджують. Довженко запропонував цей сценарій Чарлі Чапліну, але відповіді не отримав.

 Ставши режисером, Довженко планує зняти інші комедії: «Батьківщина», сюжет про палестинських євреїв, «Загублений Чаплін», про Чарлі Чапліна на безлюдному острові. Проте його сценарій про колишніх врангелівців «Згода» (спочатку названий «Повстання мертвих» і написаний у співавторстві з Борисом Шаранським) не пройде, а потім будуть відкинуті один за одним і решта цих сценаріїв. «Васю-реформатора» та «Ягідку кохання» сам Довженко не зарахує до свого творчого доробку. Першим своїм фільмом він назве «Сумку дипкур’єра».

3.3.Перегляд фрагменту «Сумка дипкур’єра»

Нарешті від липня до листопада 1929 року Довженко знімає свій геніальний твір «Земля», гімн праці на землі, хліборобству та людині, яка працює на землі.

Після необхідних купюр та 32-х офіційних та приватних показів 8 квітня 1930 року «Земля» виходить на київські екрани, а вже 17-го числа фільм з показу знімають. Офіційна причина — натуралізм та замах на звичаї.

Довженко з подивом дізнався, що фільм має грандіозний успіх у Європі, у той час як його заборонено в Україні. Після прем'єри у Берліні про Олександра Довженка з'являється 48 статей, у Венеції італійські кінематографісти називають Довженка «Гомером кіно». А ось у Радянському Союзі стрічку реабілітують лише у 1958 році після міжнародного референдуму у Брюсселі, де він увійде до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно.

Сам Довженко весь час тужив за Україною і у останні роки свого життя записав у щоденнику: «Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі».

Вшанування пам’яті геніального митця Олександра Довженко в Україні:

• з 1957 року Київська кіностудія носить ім’я Довженка,
• в 1964 році встановлено меморіальну дошку на Одеській кіностудії назвали провулок біля кіностудії ім. Довженка
• у 1972-му було затверджено Золоту медаль ім. Довженка «За найкращий військово-патріотичний фільм»,
• у 1960 році створено музей Довженка у батьківській хаті, попри те, що в Україні Довженко був персона нон-грата. Ще за два роки скульптор Анатолій Фуженко змушений був подарувати садибі пам’ятник (художня рада боялася Довженка навіть у бронзі, тому офіційно скульптуру не затвердила), отже існує лише один пам’ятник, та й то не офіційний.

Перші значні кроки по збереженню і вшануванню пам’яті видатного українця були зроблені із здобуттям незалежності України, проте і досі цього вкрай мало, а його співвітчизники не мають вільної можливості побачити фільми Довженка.

• 10 вересня — день народження Олександра Довженка — святкується в Україні як День кіно. В цей же день з 1994 року за указом Президента України вручається державна премія в галузі кінематографа імені О. Довженка.
• У 1996 році було створено «Національний центр Олександра Довженка», робота якого зосереджена на двох основних напрямках: збирання та збереження фільмів (передусім національного кіно) та поширення кінострічок (в першу чергу українських), їхня популяризація серед населення.
• У 2006 році центр завершив роботу над виданням фільмів Довженка у форматі DVD, але унікальне видання розповсюджене лише в консульствах та посольствах як подарунок. В той же час, за кордоном, фільми Довженка на DVD вже давно в вільному продажу.
•    З 5 липня 2004 року Національний банк України ввів у обіг ювілейну монету у 2 гривні, присвячену 110-річчю від дня народження Довженка.
• Нарешті у листопаді 2006 року указом Президента України започатковано програму дій щодо вшанування пам’яті Олександра Довженка.

4.Фільмографія:

1. Вася-реформатор (1926)
2. Ягодка любви / Ягідка кохання (1926)
3. Сумка дипкурьера/ Сумка дипкур’єра (1927)
4. Звенигора (1927)
5. Арсенал (1929)
6. Земля (1930)
7. Иван / Іван (1932)
8. Аэроград / Аероград (1935)
9. Щорс (1939)
10. Буковина, земля украинская / Буковина, земля українська (1939)
11. Освобождение / Визволення (1940)
12. Битва за нашу Советскую Украину / Битва за нашу Радянську Україну (1943)
13. Победа на Правобережной Украине / Перемога на Правобережній Україні (1945)
14. Страна родная / Рідна країна (1945)
15. Мичурин / Мічурін (1948)
16. Прощай, Америка! / Прощавай, Америко! (1951)
17. Поэма о море / Поема про море (1959)

V Перегляд уривку фільму

«Гордість України. Олександр Довженко»

VІ Підсумки заняття.

 «Відкритий мікрофон»

1. Що вам сподобалось на занятті?
2. Які фільми створив О.Довженко перебуваючи в Одесі?
3. На вашу думку, чи виправдало висловлювання Чарлі Чапліна про роль Довженка у слов’янському кінематографі.
4. Яку роль відіграла Одеса у творчості О.Довженка та особистому житті.

VІІ Домашнє завдання.

Використані джерела:

1. О. Довженко. Господи, пошли мені сили: Щоденник, кіноповість, оповідання, фольклорні записи, листи, документи. — 1994.
2. М. П. Бажан.Думи і спогади. – Київ : Рад. письменник, 1982. – 326 с 2. Кошелівець І. Про затемнені місця з біографії О. Довженка // Дніпро. — 1994. — № 9—10.
3. Лавріненко Ю. Олександр Довженко // Українське слово. Т. 2. — К., 1994.
4. Дончик В. Олександр Довженко // Історія української літератури XX ст.: У 2 кн. Кн, 1/ За ред. В.Г. Дончика. — К-, 1994.
5. Корогодський Р.Довженко в полоні. Розвідки та есе про майстра.—., 2000.
6.  https://ukrclassic.com.ua/katalog/d/dovzhenko-oleksandr/189-oleksandr-dovzhenko-biografiya Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
7. https://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/2724-kinopovist-viznachennya Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
8. https://pidruchniki.com/16580226/etika_ta_estetika/kinomistetstvo
9. https://studopedia.su/5_26791_Istoriya-svitovogo-mistetstva.html