Лекція з дисциліни "Гроші та кредит" на тему "ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ"

ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИЗагальна характеристика інфляції: соціально-економічна сутність та закономірності. Види інфляції та теоретичні концепції інфляції. Соціально-економічні наслідки інфляції. Державне регулювання інфляції. Грошові реформи.(с.р)

ІНФЛЯЦІЯ (латинською «розбухання») – процес знецінення грошей, який проявляється як постійне підвищення загального рівня цін в результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями (товарами і послугами).

До внутрішніх інфляційних причин зростання цін відносяться: Диспропорції між сферами економіки. Мілітаризація економіки. Надлишкове зростання кількості грошей в обігу. Зростання бюджетного дефіциту. Збільшення швидкості обертання грошей. Наявність інфляційних очікувань. Зростання цін під впливом монополізованих структур. Необґрунтоване зростання соціальних видатків. Скорочення обсягу виробництва. Надання дотацій нерентабельним та збитковим підприємствам і галузям економіки. Наявність великої кількості посередників між виробниками та споживачами, що збільшує кінцеву ціну товару чи послуг. Неконтрольована кредитна емісія з боку комерційних банків.

Ступінь відкритості економіки, що може призвести до імпорту інфляції;Зовнішніми факторами, що спричиняють інфляцію є:необґрунтоване встановлення валютного курсу;зростання цін на імпортні товари і послуги.

Закономірністю розвитку інфляції є те, що вона не виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити на кілька стадій: На першій стадії темпи зростання емісії випереджають знецінення грошей, причому це випередження поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання.

На другій стадії інфляції темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання емісії. Це зумовлюється такими факторами:- у певний момент власники грошових нагромаджень та заощаджень починають розуміти їх нереальність і пред’являють на ринок для купівлі товарів, що прискорює збільшення маси грошей у поточному обігу і платоспроможного попиту порівняно з поточною емісією;- одночасно зменшується відплив у нагромадження нових випусків грошей, внаслідок чого зростає швидкість обігу всієї грошової маси;- виникають і швидко поширюються бартерні операції, звужуючи товарну основу грошової маси в обігу;- знецінення грошей призводить до відтоку робочої сили зі сфери виробництва у сферу спекулятивного обміну, що обумовлює падіння виробництва і товарообороту, внаслідок чого зменшується потреба обігу в грошах.

ІНФЛЯЦІЙНИЙ ШОК – одноразове підвищення рівня цін, яке може стати, а може і не стати імпульсом для прискорення процесу інфляції.

Інфляцію вимірюють за допомогою індексу цін, або індексу споживчих цін, який характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, що придбані населенням для невиробничого споживання.Індекс інфляції показує у скільки разів збільшилися ціни: Індекс інфляції визначає вартість «споживчого кошика» – асортимент товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім’ї, який встановлюється централізовано для

Іншим показником, який характеризує інфляційний процес є темп інфляції. Він показує на скільки відсотків збільшилися ціни протягом року.

Ще одним цікавим показником є «правило величини сімдесят», що дозволяє підрахувати кількість років, за яке ціни подвояться. Для цього число 70 треба поділити на рівень інфляції, тобто:

Межа бідності, визнана у світі,це споживчий кошик вартістю 17 доларів на день. В Україні прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 тис. 189 грн або 78 євро, у Німеччині – 646 євро, Великій Британії – 1 тис. 223 євро, Франції – 1 тис. 80 євро. Український споживчий кошик сумний і досить аскетичний. З продуктів харчування до кошику працездатного українця входять хліб пшеничний (51,1 кг на рік), хліб житній (28 кг), борошно (7,9 кг), макаронні вироби (4 кг), понад 15 кг різних круп, картопля (93,7 кг), капуста (21,9 кг), помідори (21,9 кг) та інші овочі, зокрема квашені, консервовані та сезонні (понад 50 кг), фрукти (понад 60 кг), соки (55 л), цукор (23 кг), мед (1,1 кг), кондитерські вироби (6,1 кг), соняшникова олія (5,1 л), яйця (365 штук), молочні продукти (понад 200 кг), м’ясо та м’ясні продукти (понад 60 кг, включаючи 1,5 кг сала та стільки ж балику), риби трохи більше 20 кг, лише одна 100-грамова пачка чаю!!! , какао (365 г), сіль (3,3 кг) та пакунок лаврового листа. До споживчого мінімуму українця на рік входять пакунок туалетного мила, а господарського – 250 г, прального порошку – 500 г, шампуню – 250 г, крем для взуття, тюбик зубної пасти, одна зубна щітка, флакон одеколону, один гребінець, рулон туалетного паперу!!!. Також до життєво необхідних речей до українського споживчого кошику включили вату, бинт, валідол (10 таблеток), заспокійливі в асортименті, парацетамол (10 таблеток), стільки ж анальгіну, дотаверину та активованого вугілля. В аптечці на рік ще є йод, зеленка, пластир, термометр та джгут.

Залежно від мети дослідження та причин виникнення виділяють такі види інфляції: За характером інфляційного процесу (формами прояву) розрізняють:відкриту інфляцію, що відбувається, коли макроекономічна нерівновага проявляється в некерованому, вільному зростанні цін, що впливає на розмір споживчого кошика. Відкрита інфляція може бути подолана економічними методами. Вивчення та аналіз динаміки цін дозволяє боротися з цим явищем;приховану інфляцію – яка виникає під впливом державного втручання у ціноутворення та контролю. В ринкових умовах, якщо уряд намагається стримати інфляцію не шляхом розвитку виробництва, а шляхом обмеження грошової маси і фіксації курсу іноземної валюти. В цьому випадку інфляція проявляється у кризі неплатежів, в зростанні бартеру, падінні виробництва;подавлену (затамовану) інфляцію – характерна для командної економіки, коли в суспільстві існує жорсткий контроль за цінами та доходами. Оскільки ціни фіксовані і не можуть зростати, інфляція набуває «підпільного» характеру, що призводить до товарного дефіциту та породжує існування400

За місцем розповсюдження інфляція буває:локальна – зростання цін відбувається у межах однієї держави;світова – охоплює групу країн або всю глобальну економіку.

З погляду передбачення інфляція поділяється на:очікувану, яку можна передбачити, спрогнозувати її рівень заздалегідь, та підготуватись до неї;неочікувану, яка вища за прогнозований рівень інфляції для даного періоду.

За темпами зростанням знецінення грошей Міжнародний валютний фонд розробив класифікацію згідно з якою відділяється чотири стадії розвитку інфляційного процесу. Повзуча інфляція характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням товарних цін, що має місце на початку розвитку інфляційного процесу. Деякий час зростання цін може розвиватися повільними темпами. Якщо вони не перевищують 3-5 % на рік, то така інфляція не має явних негативних наслідків, мало відчутна для економічних суб’єктів, і вони можуть легко пристосуватись до неї. Відкрита, або помірна інфляція настає тоді, коли темпи знецінення грошей перевищують 5 % на рік. Наслідки інфляції стають відчутними насамперед у монополізованих секторах економіки. Зайняті в них підприємці починають прискорено нарощувати ціни на свої товари у відповідь на зростання попиту, їх покупці починають нести додаткові витрати, а тому підвищують ціни на свої товари, включаючи і товар робоча сила. Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи знецінення грошей досягають 20-25 % на рік. На цій стадії значно посилюються економічні суперечності та соціальне напруження в суспільстві. Зростання цін набуває стрибкоподібного характеру, стає важко передбачуваним і не піддається регулюванню. Інфляція виходить з-під контролю держави, різко негативно впливаючи на всі сфери економіки та соціального життя країни. Гіперінфляція характеризується перевищенням темпів знецінення грошей на 40-45 % за рік. На цій стадії гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції, падає їх роль в економіці, відбувається натуралізація господарських зв’язків, тобто поширюються бартерні операції, порушуються фінансовий та кредитний механізми, розвиваються неорганізовані, стихійні процеси в економіці тощо.

Економічне становище, коли кризовий спад збігається з інфляцією, одержало назву СТАГФЛЯЦІЯ. ДЕФЛЯЦІЄЮ називається довготривале зниження рівня цін, що також негативно позначається на економіці країни.

За чинниками, що викликають інфляцію, відомі два типи інфляції:інфляція попиту (надмірна емісія паперових грошей);.інфляція витрат, або інфляція пропозиції (скорочення виробництва товарів).

ІНФЛЯЦІЯ ПОПИТУ має місце в тому випадку, коли грошові доходи населення та підприємств зростають швидше, ніж реальний обсяг товарів внаслідок зростання пропозиції грошей банківською системою і зумовленого цим збільшенням платоспроможного попиту на товарних ринках. Визначальним чинником цієї інфляції є зростання пропозиції грошей, тому її ще називають монетарною інфляцією.

ІНФЛЯЦІЯ ВИТРАТ, або ІНФЛЯЦІЯ ПРОПОЗИЦІЇ спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат. зростанням цін внаслідок збільшення витрат виробництва чи зменшення сукупної пропозиції. В її основі знаходиться взаємозв’язок витрат і цін.

Імпортована інфляція, що виникає внаслідок інфляції в країні- експортері за рахунок зростання цін на імпортні сировинні товари і як наслідок товарів власного виробництва в країні-імпортері.Інфляція очікування, яка проявляється, в першу чергу, у поведінці споживача: очікування інфляції стимулює ажіотажний попит на товари та послуги, що веде до підвищення цін та виникнення товарного дефіциту, оскільки споживачі, стикаючись з дефіцитом товарів, купують будь-які товари про запас, тому що незабаром вони можуть просто щезнути з ринку. Другорядні причини інфляції:

ДЕФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА включає ряд методів обмеження платоспроможного попиту через фінансовий та кредитно-грошовий механізми. Вона проводиться переважно за умов, коли інфляція викликана причинами, що діють зі сторони грошей.пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в обіг центральним банком;кредитна рестрикція (політика «дорогих» грошей) грошово- кредитна політика центрального банку за якої застосовується:-підвищення облікової (дисконтної) ставки центрального банку;-збільшення норм обов’язкових резервів для комерційних банків;-продаж цінних паперів центральним банком на відкритому ринку.Інструментами дефляційної кредитно-грошової політики є:

Заходи антиінфляційного регулювання розподілено на дві великі групи: АНТИІНФЛЯЦІЙНА СТРАТЕГІЯ, що поєднує заходи довгострокового характеру, результат від впровадження яких можна побачити якнайменше через 3–5 років;АНТИІНФЛЯЦІЙНА ТАКТИКА, від якої можна очікувати змін протягом року, тобто у короткостроковому періоді.

по-перше, заходи психологічного характеру, спрямовані на заспокоєння населення від страху втрати своїх накопичень, у зв’язку з підвищенням цін. по-друге, підсилюється дія ринкових механізмів в країні, у тому числі налагоджується випуск конкурентоспроможних товарів у більшої кількості та високої якості, щоб населення мало змогу вкласти свої накопичення у товари і таким чином спасти частину свого капіталу від інфляції;Погашення інфляційних очікувань –Антиінфляційна стратегія об’єднує три комплекси заходів: Розробка довгострокової грошової політики:по-перше, уведення твердих лімітів на зростання грошової маси;по-друге, використання методів грошово-кредитного регулювання, розглянутих вище, а саме: облікову політику центрального банку, політику обов’язкового резервування та проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку. Скорочення бюджетного дефіциту:для цього використовуються два шляхи – збільшення доходів бюджету чи зменшення видатків. Збільшення доходів бюджету, як правило, пов’язано з розробкою та впровадженням зваженої податкової політики, що займає не тільки тривалий проміжок часу, а й сполучено з економічними труднощами.

Антиінфляційна тактика містить у собі два варіанти дій. Мета першого варіанту – збільшення пропозиції без адекватного підвищення попиту, тобто держава насичує ринок новими товарами, яких до цього або не було взагалі, або не вистачало. В цей період здійснюється:приватизація державної власності (за гроші), що дає можливість«зв’язати» зайву грошову масу, не забезпечену товарами;масований імпорт товарів (коли в обігу не вистачає товарів вітчизняного виробництва, їх слід імпортувати з-за кордону, щоб ліквідувати товарний дефіцит та не допустити нового витка інфляції);продаж населенню частини накопичених товарів підприємств (тобто виплата робітникам заробітної плати товарами, що виробляються на даному підприємстві – цукром, телевізорами, ковдрами і т. і. при неможливості їхньої реалізації на ринку);продаж землі.

Мета другого варіанту – поточне регулювання попиту:- збільшення процентів по депозитних вкладах та по державних цінних паперах (облігаціях внутрішньої державної позики). Цей інструмент належить до одного з елементів кейнсіанської методики подолання інфляції, відповідно до якої відома закономірність, що підвищення процента по депозитних вкладах на 1 процентний пункт призводить до зменшення:кількості грошей в обігу – на 4 %;відкладеного попиту населення – теж на 4 %;грошей на руках у населення – на 2 %;- заморожування вкладів в Ощадбанку та інших державних депозитних корпораціях;- розвиток фондового ринку та вкладення грошей у цінні папери(акції, облігації та ін.);- вкладення грошей у нерухомість;- невиплата заробітної плати в строк – нестача грошей в обігу призводить до зменшення поточного попиту (суто наш винахід) та інше.

ГРОШОВІ РЕФОРМИ –це повна або часткова перебудова грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обігу стосовно до нових соціально- економічних умов.

І. Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи, реформи можна класифікувати таким чином:1. Створення нової грошової системи, тобто запровадження принципово нової за структурою і змістом елементів системи функціонування та обігу грошей.2. Грошові реформи без якісної перебудови системи грошового обігу (йдеться про проведення заходів із заміни дійсної грошової одиниці та відповідної стабілізації грошей), тобто мова йде про часткову зміну грошової системи – коли реформуються окремі її елементи: назва й величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії та характер забезпечення та ін.

- грошові реформи формального типу, що зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує. Приводом до такої зміни може бути недостатня захищеність купюри старого зразка та її масова фальсифікація, боротьба з підробкою банкнот, зміна їх зовнішнього вигляду, наприклад, державної символіки з політичних причин тощо;- грошові реформи з деномінацією

ДЕНОМІНАЦІЯ –це обмін усіх старих знаків на нові у певній пропорції з одночасним перерахуванням у цій пропорції всіх грошових показників: цін, тарифів, заробітної плати, балансової вартості основних фондів тощо. Цей метод ще називають «методом закреслювання нулів», тому що відбувається збільшення масштабу цін.

грошові реформи конфіскаційного типу, або їх ще називають реформи «шокового» типу. Такі реформи передбачають комплекс явних або замаскованих заходів конфіскаційного характеру, серед яких слід виділити такі можливі заходи:-обмін старих грошей на нові з понижуючим коефіцієнтом;встановлення ліміту на обмін банкнот;-примусове заморожування депозитів на спеціальних рахунках сум, що перевищують встановлену межу, що по суті також має конфіскаційний характер;-тимчасове припинення валютно-обмінних операцій тощо.

3. Проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою стримування інфляції чи подолання її наслідків. Світовий досвід грошових реформ знає три методи стабілізації валют: НУЛІФІКАЦІЯ – це оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними. ДЕВАЛЬВАЦІЯ – це офіційне зниження державою металевого змісту та валютного курсу (або тільки валютного курсу) національних грошей щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць. РЕВАЛЬВАЦІЯ (РЕСТАВРАЦІЯ) – це офіційне підвищення державою золотого змісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної валюти країни.

ІІ. За часовим виміром здійснення обмінних операцій теорія й практика розмежовують одномоментні грошові реформи та грошові реформи паралельного типу. Перші називають ще «шоковими» реформами. ОДНОМОМЕНТНА ГРОШОВА РЕФОРМА — введення нових грошей в обіг; здійснюється за короткий строк (5-17 днів), протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові. РЕФОРМИ ПАРАЛЕЛЬНОГО, або, КОНСЕРВАТИВНОГО ТИПУ єнадзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функціонального застосування, витісняє старі гроші поступово. В результаті, протягом певного часу, в обігу знаходяться дві грошові одиниці стара й нова.