* це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні. Основний сенс грошово-кредитного мультиплікатора полягає в тому, що він кратно примножує кількісні параметри грошової маси, тобто показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар чи гривня) відповідно до проведених операцій на відкритому ринку. Іноді цей мультиплікатор називають простим грошовим, банківським, депозитним або кредитним. ГРОШОВО-КРЕДИТНИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР Copyright 2010
* Банківський мультиплікатор характеризує процес мультиплікації з позиції суб’єктів мультиплікації – комерційних банків. Однак один банк не може мультиплікувати гроші, їх мультиплікує вся система комерційних банків. Кредитний мультиплікатор розкриває двигун процесу мультиплікації, тобто те, що мультиплікація може здійснюватися лише в результаті кредитування національного господарства.
Copyright 2010 * Таким чином, грошово-кредитний мультиплікатор показує, у скільки разів грошова маса більша від величини готівки в банківській системі і визначається за формулою: m = M , МВ де m – грошово-кредитний мультиплікатор; M – грошова маса в обороті; МВ – грошова база (monetary base).
ВІЛЬНИЙ РЕЗЕРВ – це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій (кредитних та інвестиційних). ЗАГАЛЬНИЙ БАНКІВСЬКИЙ РЕЗЕРВ являє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. ОБОВ’ЯЗКОВИЙ РЕЗЕРВ є частиною загального резерву, який банки повинні зберігати у грошовій формі на спеціальному рахунку в центральному банку і не мають права використовувати його для поточних потреб. Copyright 2010 *
Величина вільного резерву окремого банку визначається таким чином: ВР = К + ЗР + ЦК + МБК - ВОР - АО , де К – власний капітал банку; ЗР – залучені банком ресурси (кошти на різних видах депозитних рахунків); ЦК – централізований кредит (кредит рефінансування), що наданий комерційному банку центральним банком; МБК – сальдо заборгованості за міжбанківськими кредитами; ВОР – відрахування до обов’язкового резерву, що знаходиться у розпорядженні центрального банку; АО – ресурси, які на даний момент уже вкладені в активні операції комерційного банку. Copyright 2010 *
НАДЛИШКОВІ РЕЗЕРВИ – це величина, на яку фактичні резерви банку перевищують його обов'язкові резерви: Банківська система у цілому може надати позики, обсяг яких у кілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви. Приріст грошової маси (∆М) внаслідок грошово-кредитної мультиплікації може бути виражений формулою: DM = DR Ч m = DR Ч 1 , r де ∆R – початковий приріст резервів, що спричинив процес мультиплікації. Copyright 2010 *
* Copyright 2010 Банк А за рахунок вільного резерву видав кредит у сумі 90 тис. грн підприємству, яке витратило його на купівлю засобів виробництва у іншого підприємства-продавця, що обслуговується банком Б. Тобто, до банку Б були перераховані кошти у сумі 90 тис. грн на рахунок підприємства-продавця. *
Copyright 2010 * Проте фактичний коефіцієнт мультиплікації може істотно відхилятися від розрахункового, бо на процес мультиплікації можуть впливати й інші чинники. Фактичний рівень мультиплікатора, що склався на певний час (m), доцільно визначати як співвідношення загальної маси грошей в обороті (грошової маси) до суми грошової бази.
ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА – Copyright 2010 * комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, скерований на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості досить часто грошово-кредитну політику називають монетарною, чи грошовою політикою, оскільки вона є політикою у сфері управління кількістю грошей в обігу.
Copyright 2010 * Об’єктами грошово-кредитної політики частіш за все виступають такі параметри грошового ринку: пропозиція грошей (грошова маса); рівень інфляції; ставка процента; валютний курс; швидкість обігу грошей та ін. Суб’єктами грошово-кредитної політики виступає держава в особі своїх представницьких органів: центрального банку; центральних органів виконавчої влади з нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом: Міністерства фінансів, Казначейства, установ зі страхування депозитів та інших.
Copyright 2010 * РЕСТРИКЦІЙНА ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА(політика «дорогих грошей») – полягає у скороченні пропозиції грошей та зменшенні грошової маси в обігу, шляхом обмеження обсягу кредитних операцій банків, підвищення рівня процентних ставок і, таким чином, уповільнення темпів зростання грошової маси в обороті.
Copyright 2010 * ОБЛІКОВА СТАВКА – монетарний інструмент, за допомогою якого Національний банк України встановлює для суб’єктів грошово-кредитного ринку орієнтир ціни на гроші. Облікова ставка є основною процентною ставкою, що залежить від тенденцій загального економічного розвитку, макроекономічних та бюджетних процесів, стану грошово-кредитного ринку.
Copyright 2010 * За характером стратегічної мети, що слугує цільовим монетарним орієнтиром, існують такі види грошово-кредитної політики: режим монетарного таргетування (спрямований на грошову масу); режим валютного таргетування (націлений на валютний курс); режим інфляційного таргетування (орієнтований на певний рівень інфляції).
Copyright 2010 * Сутність монетарного таргетування полягає в тому, що центральний банк, спираючись на розрахунки прогнозованого (цільового) показника інфляції, оцінку потенційного зростання реального ВВП та інших показників соціального-економічного розвитку, а також динаміку швидкості обігу грошей виходячи з кількісного рівняння обміну І. Фішера (MV = PQ) визначає цільовий темп росту грошових агрегатів і оголошує його громадськості.
Copyright 2010 * РЕЖИМ ВАЛЮТНОГО ТАРГЕТУВАННЯ або таргетування обмінного курсу – обмінний курс викликає довіру всіх суб’єктів господарювання та населення, що призводить до зменшення інфляційних очікувань, які можуть бути причиною цінової нестабільності. Тобто, центральний банк використовує таргетування обмінного курсу як номінальний якір інфляції.
Copyright 2010 * РЕЖИМ ІНФЛЯЦІЙНОГО ТАРГЕТУВАННЯ – комплекс заходів, що застосовує центральний банк, шляхом обрання найбільш реального показника інфляції, якого можна досягти, протягом визначеного часового періоду з метою запобігання розриву між заздалегідь оголошеним показником інфляції (таргетом) і фактичним його значенням.