Лекція з елементами бесіди " Срібна сльоза Анни Ахматової"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

„ВОВЧАНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ”

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

 

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

з дисципліни „Зарубіжна  література”

НА ТЕМУ:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курс: І

Тип лекції: лекція з елементами бесіди

Спеціальність: 223 Медсестринство

Спеціалізація:  Лікувальна справа, Сестринська справа

Кількість навчальних годин: 2

Викладач: Злобіна Н.В.

 

 

Навчально-методична картка заняття

Вид заняття – лекційне  заняття
Тема: Срібна сльоза Анни Ахматової
Кількість навчальних годин: 2 год
Мета:
Навчальна: розглянути художні особливості лірики Ахматової; поглибити знання про акмеїзм, навчати студентів робити висновки та давати обґрунтовані відповіді.
Цілі розвитку особистості: виразно читати та аналізувати поезії, розвивати культурологічні компетенції студентів; сприяти вихованню любові до прекрасного, естетичний смак; розвивати творчі здібності студентів.
Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: мультимедійне обладнання, портрети Анни Ахматової, фонозапис реквієму Моцарта, збірки поезій Анни Ахматової.
Література (основна та додаткова): ОСНОВНА: Волощук Є. Зарубіжна література: Підручник для 11-го класу загальноосвітнього навчального закладу – К.: Генеза, 2005. – 464с.: іл. Ковбасенко Ю.І. Світова література: підручник для 11 класу загальноосвітнього навчального закладу (академічний рівень, профільний рівень). – К.: Грамота, 2012. – 336 с.: іл. ДОДАТКОВА:  Вілєнкін В. У сто першому дзеркалі. – М., 1987; Дудін М. Душі висока свобода // Перечитуючи знову. – Збірник літературної критики, ст. В.А.Лавров. – М., 1989. – С.45-59. Жирмунськи В. Творчість Анни Ахматової. – Л., 1973; Скатов Н. Книга жіночої души ( О поезії Анни Ахматової) // Ахматова А. Зібрання поезій у 2-х т. – Т. 1- М., 1990. – С. 3-16. Червинська О. Акмеїзм у контексті Срібного століття та традиції. – Чернівці, 1997. Ахматова Анна Андріївна – Вибране – Смоленськ: Русич, 2010.  – 640 с. – (Бібліотека поезії)
Структура заняття	Відведений час, хв
І. Організаційний етап заняття	7
1.1. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань	3,5
1.2. Визначення навчальної мети  і мотивація.	3,5
ІІ. Основний етап.	75
2.1 Виклад навчального  матеріалу згідно  плану	75
ІІІ. Заключний етап заняття	8
3.1  Підведення підсумків заняття	1
3.2 Виконання вправи „Сенкан”	6,5
3.3 Домашнє завдання	0,5

 

Викладач __________ Н.В. Злобіна.

 

 

Тема: Срібна сльоза Анни Ахматової

Актуальність теми: На долю А.Ахматової у радянській літературі випала особлива місія. Вустами Ахматової заговорила, розправивши могутні крила, світова жіноча поезія. Видатні сучасниці поетеси зазначали, що у своїй творчості вона дала „цілу книгу жіночої душі”, висловила головні її суперечності, „яким стільки років не було виходу...” В особі Ахматової радянська „жіноча” поезія дорівнялася до „чоловічої”, скасувавши давні упередження, згідно з якими аналогічні явища у російській літературі ХІХ ст. здебільшого зверхньо оцінювалися хіба що як розваги освічених дам. Не випадково критика майже відразу відвела Ахматовій місце поруч з О.Блоком. Тай й сам Блок з великою повагою вирізняв її на тлі багатої творчими особистостями „Срібної доби”. Він і книжки свої надписував їй як рівний-рівній: „Блок – Ахматовій”.

Друга заслуга цієї поетеси полягала в тому, що, пройшовши через усі катаклізми радянської історії перших двох третин ХХ ст. – дві світові війни, революції, страшні ексцеси радянської влади від часів її встановлення до хрущовської „відлиги”, - переживши загибель блискучого покоління творчої інтелігенції „Срібної доби”, Ахматова завершила цілу епоху радянської культури, стала хранителькою її найкращих традицій і передала трагічний досвід свого покоління поетам 60-80-х років. Вона була одним із тих майстрів слова, які не дали бур’янові  соцреалістичної літератури заполонити поетичну ниву.

Навчальна мета: розглянути художні особливості лірики Ахматової; поглибити знання про акмеїзм, навчати студентів робити висновки та давати обґрунтовані відповіді.

Матеріально-методичне забезпечення заняття: мультимедійне обладнання, портрети Анни Ахматової, фонозапис реквієму Моцарта, збірки поезій Анни Ахматової.

Література:

ОСНОВНА:

1. Волощук Є. Зарубіжна література: Підручник для 11-го класу загальноосвітнього навчального закладу – К.: Генеза, 2005. – 464с.: іл.
2. Ковбасенко Ю.І. Світова література: підручник для 11 класу загальноосвітнього навчального закладу (академічний рівень, профільний рівень). – К.: Грамота, 2012. – 336 с.: іл.

ДОДАТКОВА:

1. Вілєнкін В. У сто першому дзеркалі. – М., 1987;
2. Дудін М. Душі висока свобода // Перечитуючи знову. – Збірник літературної критики, ст. В.А.Лавров. – М., 1989. – С.45-59.
3. Жирмунськи В. Творчість Анни Ахматової. – Л., 1973;
4. Скатов Н. Книга жіночої души ( О поезії Анни Ахматової) // Ахматова А. Зібрання поезій у 2-х т. – Т. 1- М., 1990. – С. 3-16.
5. Червинська О. Акмеїзм у контексті Срібного століття та традиції. – Чернівці, 1997.
6. Ахматова Анна Андріївна – Вибране – Смоленськ: Русич, 2010.  – 640 с. – (Бібліотека поезії)

 

Міждисциплінарна інтеграція

Дисципліна	Знати	Вміти
1. Раніше вивчені дисципліни (забезпечуючі)  Всесвітня історія	Історичні події сталінського тоталітарного режиму.	Вміти давати характеристику історичним процесам в Радянському Союзі 20-30х рр..  ХХ ст.
2. Послідуючі дисципліни Культурологія	Етапи розвитку літератури в Радянському Союзі в першій половині  ХХ ст.	Давати характеристики літературному процесу ХХ ст.
3. Внутрішньодисциплінарні зв'язки (теми даної дисципліни, з якими інтегрується нова тема.) Поезія „срібної доби”	Основні літературні течії, які розвинулись в „срібну добу” та їх визначення та представників	виразно читати та аналізувати поезії

 

ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

№ п/п	Основні етапи заняття, їх функція та зміст	Навчальні цілі в рівнях засвоєння	Методи контролю і навчання	Матеріали методичного забезпечення	Розподіл часу
1.	Підготовчий етап				7 хв.
1.1.	Організація заняття		Перевірка групи      по журналу Рапорт чергового.	Журнал роботи академічної групи та викладача, журнал роботи викладача	3,5 хв.
1.2.	Визначення навчальної     мети  і мотивація.		Вступне слово викладача		3 хв.
1.3	Робота з епіграфом	L1		Епіграф до заняття	0,5хв.
2.	Основний етап				75хв.
	План          вивчення і узагальнення матеріалу: 1. Лекція викладача з елементами бесіди. 2. Робота з текстами поезій	L2   L3	Виклад нового навчального матеріалу. Інтерактивна бесіда. .	Тексти поезій, опорний конспект, підручник „Зарубіжна література”, мультимедійна презентація	75 хв.
3.	Заключний етап				8 хв.
3.1.	Виконання вправи „Сенкан”	L3			6,5 хв.
3.2.	Підведення підсумків заняття				1 хв.
3.3.	Домашнє завдання		Ознайомитись з біографією Бориса Пастернака	Ковбасенко Ю.І. Світова література: підручник для 11 класу загальноосвітнього навчального закладу (академічний рівень, профільний рівень). – К.: Грамота, 2012. – 336 с.: іл.	0,5 хв.

 

Хід заняття

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1. Організаційний момент

• рапорт чергового;
• відмічання відсутніх у навчальному журналі;

1.2. Оголошення теми і мети заняття (слайд № 2)

Викладач. Тема нашого сьогоднішнього заняття – „Срібна сльоза Анни Ахматової”.

Метою нашого сьогоднішнього заняття є:

• розглянути художні особливості лірики Ахматової;
• поглибити знання про акмеїзм,

вчитися:

• робити висновки та давати обґрунтовані відповіді.

• виразно читати та аналізувати поезії,
• розвивати культурологічні компетенції;
• виховувати любов до прекрасного, естетичний смак;
• розвивати творчі здібності.

1.3. Робота з епіграфом. (слайд № 3)

Викладач. Епіграфом до сьогоднішнього нашого заняття я обрала слова     О.Шмемана

«Поэзия Ахматовой – это свет, светящий во тьме, и которого тьме не объять..»                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Викладач.  Хтось дуже мудрий сказав: „ Времена  не выбирают. В них живут и умирают”

Сьогодні нам буде важливий не фінал, а початок цієї думки.   У них живуть зі всіма витікаючими з повсякденного життя наслідками. Поет Наум Коржавін сказав одного разу: „Время дано. Оно не подлежит обсуждению. Подлежишь обсуждению ты, разместившийся в нем”. Деколи час тобі допомагає і ти впевнений: „Це твій час!” Час може допомогти злетіти, а може занурити тебе у безодню. Інколи ти підкоряєшся часу і втрачаєш себе або навпаки — входиш з ним у конфлікт і виграєш.

Сто двадцять п’ять років  тому увійшла в такий конфлікт і виграла Анна Андріївна Ахматова                     ( прізвище при народженні – Горенко). Мені хотілося б, щоб сьогодні на занятті, крім отримання нових знань, ви відкрили для себе особистість, у якої захочете повчитися ніжно й вірно любити, стійко і мужньо приймати випробування життя, не нарікати і в будь-яких ситуаціях залишатися самим собою. (слайд № 4)

Давайте вдивимося в портрет цієї жінки. Що можна сказати про цю людину?

Відповіді студентів. (Багатий внутрішній світ, мудрість, сум  в очах, неабиякий життєвий досвід)

Викладач. (слайд № 5-6) Того літа Париж святкував століття падіння Бастилії — 1889 рік. Передмістя Одеси. Ніч її народження -  ніч на Івана Купала — 23 червня. Це давнє  таємниче свято, коли єдиний раз на  рік  розквітає чарівна квітка папороті, що приносить щастя тому, хто її знайде і зірве.

Назвали дівчинку Анею в честь бабусі — татарської княжни.

Чи знайшла Аня квітку — невідомо, тому що життя її було як  безмежно щасливим так  і глибоко трагічним. Пізніше в своїй автобіографії Анна Ахматова напише:” Я родилась в один год с Чарли Чаплиным и Эйфелевой башней.”

„В то время я гостила на земле,

Мне имя дали при крещенье Анна”

Дитинство

Викладач. Сім'я  Ахматових була велика, але будинок не був теплим гніздом. Багаторічний конфлікт між батьком і матір'ю, призвів, зрештою, до розриву, не додавши  дитинству світлих фарб. Книг у домі  не тримали, правда, батько був знайомий з Достоєвським.

Через рік після народження доньки сім’я переїхала в Царське Село. Тут Ахматова стала ученицею Мариїнської гімназії, але кожне літо   Аня  проводила під Севастополем. (Слайд № 7)

Звідси, з дитинства, оселяться і до кінця днів будуть жити в душі і живити творчість стародавній Херсонес, тепле південне море, Царське Село — місце, де святий і світлий кожен камінчик, де царювала Муза. Тут в 11 років вона написала свої перші вірші. І потім  писала їх все життя.

“И не был мил мне голос человека,

А голос ветра был понятен мне“

 

Історія кохання

Викладач. (слайд № 8) В цей же час жив-був Микола Гумільов. Він народився в 1886 році в Кронштадті. Запах моря з дитинства поселив в його душі пристрасть до подорожей. Незабаром його сім'я переїхала в Царське Село, де 8-ми років від народження  він починає писати вірші. (Слайд № 9)

Навчання в Сорбонні, подорожі по Африці, Судану, Єгипту, полювання в джунглях на буйволів, левів і леопардів. Чесний, мужній, відважний. Він отримає два Георгіївських хреста, стане теоретиком акмеїзму і буде розстріляний радянською владою. Але це буде пізніше.

А поки Анні 14 років. Напередодні Різдва 1903 року  Аня з подругою йшли в магазин і зіткнулися з братами Гумільовими. Микола проводив Аню  додому.

Вона — дуже висока і струнка, з прямими густим волоссям, на блідому обличчі — сірі очі.

Він — незграбний, закомплексований юнак, з усіх сил намагається стати сильним і ні на кого не схожим.

Микола Гумільов не справив на Аню особливого враження, зате вона з цього дня на ціле десятиліття стала центром його життя і його поезії. Анна кілька разів відмовлялася стати його дружиною. Він тікав від неї подалі, в Париж, у Єгипет. Але забути її він не міг і не полишав надії, на те що коли–небудь вона стане його дружиною. (Слайд № 10) І  в 1909 році  Анна пристала на його пропозицію. 25 квітня 1910 року вони  обвінчались в Миколаївській церкві села Нікольська слобода під Києвом. Після вінчання молоді поїхали у подорож.

„Из логова змиева

Из города Киева

Я взял не жену, а колдунью.

Я думал – забавницу

Гадал  - своенравницу

Веселую птицу – певунью…“

В 1912 році  у них народився син,  якому  дали ім’я  Лев.

Перші поетичні кроки

Викладач. (слайд № 11)З 1910-х років почалась активна літературна діяльність Ахматової. Коли батько дізнався про її літературні спроби, написав їй листа, в якому суворо заборонив соромити його ім’я. «І не треба мені твого імені», — відповіла неслухняна дочка і перетворилася з Ані Горенко в Анну Ахматову, взявши прізвище бабусі – татарської княжни. (Слайд № 12)

Свій перший вірш під псевдонімом Анна Ахматова вона опублікувала в віці двадцяти років, а в  березні 1912 року вийшла перша збірка віршів "Вечір".

Любов — ось головна тема цієї  збірки, як і всієї її ранньої творчості, яка одразу проявляється  як драматичне почуття.

Анна Ахматова зізналася: «Стихи – это рыдания над жизнью». І як всяке ридання, поезія скорбна, зворушлива, проста. Не випадково Ахматова, в цей час примкнула до акмеїстів, розділяла переконання в тому, що поезію слід зблизити з життям.

Вслухайтеся у вірші цього циклу. (читання напам’ять віршів  „Любов” та „Сжала руки под темной вуалью„ підготовленими студентами)

Викладач. Скажіть про що ці вірші? Якою перед нами постає любов в цих поезіях? (відповіді студентів (Любов — почуття абсолютно земне))

Але я сказала «акмеїзм». Про що це я? (Слайд № 13)

Виступ студента. Акмеїзм — спочатку адамізм — одне з найяскравіших поетичних напрямків у Росії початку XX століття.

Слово походить від грецького «акме» — розквіт, вищий ступінь.

Все пішло зі створення в 1911 році «Цеху поетів», лідерами якого стали Микола Гумільов, Сергій Городецький, секретарем — Анна Ахматова, що дозволило уїдливому критику  назвати їх «два Адама і тощая Ева». Робочою кімнатою став «Цех поетів».

У 1913 році Гумільов і Городецький опублікували в журналі «Аполлон» свої маніфести, заявивши про створення нового напряму.

Для цього модерністичного напряму характерними є:

• посилена увага буденному;
• протест проти містики символістів;
• простота і ясність;
• реальні образи;
• звернення до людини та її почуттів;
• античність – ідеал;
• завершеність композиції.

Представниками цієї літературної течії були: Микола Гумільов, Сергій Городецький, Михайло Кузмін, Анна Ахматова, Іван Анненський, Йосип Мандельштам, Григорій Іванов. (Читання вірша Миколи Гумільова)

 

Перемога Поета

 Викладач. (слайд № 14) М. Гумільов дав Анні середовище, яке було  необхідне професійному поетові. Вона народила йому сина і намагалася бути гарною дружиною, відрізняючись від інших дружин тим, що  не займалася господарством, а писала вірші. Гумільову це і подобалося — він перший зрозумів ціну ахматовським рядкам.

Двом поетам — великим, волелюбним особистостям, важко ужитися в одному гнізді. (слайд № 15)

1914 рік — виходить збірник «Чотки», що зробив її самим відомим поетом Росії. Життєвим контекстом цих віршів був розрив з Гумільовим. Вірші збірки — спроба знайти гармонію таємного кохання ліричної героїні і світу конкретних людських відносин. (Читання студентом напам’ять поезії „Есть улыбка одна”)

У першому шлюбі зав'яжеться тугий вузол долі, який Анна Андріївна не зможе розрубати до кінця днів. Син Лев — неординарний хлопчик, з молодих років до старості буде вираховувати відсотки часу, коли мати думає про нього.

«Я погана мати», — скаже Ахматова. Поганою матір'ю вона не була. У неї на Землі була ще одна важка роль — поет. А у віршах цього ж циклу «Чотки» намічається важливий для Ахматової мотив Божого покарання. (Читання студентом напам’ять поезії „Дал ты мне молодость трудную” )

1917 рік виходить наступна збірка — „Біла зграя”. Є підстави вважати, що саме з цього циклу починається поворотний момент у творчості Анни Андріївни.

„О, есть неповторимые слова,

Кто их сказал – истратил слишком много.

Неистощима только синева

Небесная и милосерды Бога”

У циклі осмислюються свобода, життя, смерть. Навіть у віршах, що розкривають коло звичних любовних тем, ми виявляємо нову якість: здатність і можливість співвідносити своє почуття з простором світу. Віра допомогла їй вижити в найстрашніші дні життя. Віра дарувала їй таке всепрощення, яке, здавалося, непосильним людині. (Читання студентом напам’ять поезії  „Слаб голос мой...”) (слайд № 16)

1918 – 1923 рр. відмічені новим поетичним злетом  Ахматової - виходом поетичних збірок "Anno Domini" та "Подорожник", закріпивших за нею славу видатної російської поетеси. (Слайд № 15)

З середини 1920-х років вірші Ахматової друкувати припинили. Її поетичний голос затих аж до 1940 року. Для Анни Андріївни  настали важкі часи:

• серпень 1921р. – розстріл М.Гумільова;
• 1925р. – виключення Ахматової з Ленінградського відділення Всеросійського Союзу Письменників, як непролетарського поета, тим самим вона практично залишилась без коштів та вимушена була заробляти на життя перекладацькою діяльністю;
• осінь 1935р. – перший арешт її сина Л.Гумільова;
• весна 1938р. – повторний арешт Л.Гумільова та його засудження на 5 років лагерів.

В ці дні про себе вона напише: (слайд № 17)

„Эта женщина больна,

Эта женщина одна,

Муж в могиле, сын в тюрьме,

Помолитесь обо мне”

1935-1940 роки: (слайд № 18-19)

 — пишеться поема «Реквієм». Вона вперше надрукована у нас в країні в 1987 році.

Страшні роки єжовщини, коли в в'язниці були кинуті кращі люди країни, був кинутий у в'язницю і її єдиний син.

У 1961 році Анна Ахматова напише рядки, що стали епіграфом до поеми.

„Нет, и не под чужим небосводом,

И не под защитой чуждых крыл, -

Я была тогда с моим народом,

Там, где мой народ, к несчастью, был”

Викладач.  Вдома ви повинні були прочитати поему „Реквієм” і дізнатися про історію її створення. Послухаємо доповідачів. 

Виступ студента. Слово реквієм походить від латинського «requies» — спокій.

Вокальний або вокально-інструментальний твір скорботно-патріотичного характеру.

Всі ми, люди, однакові в горі.

Вслухаємось в реквієм В.А. Моцарта «Лакримоза». (Заслуховування уривку)

«Реквієм» Анна Ахматова писала в різні роки. Л.Чуковська згадува­ла, що поетеса посеред розмови замовкала, а потім «засте­режливо показавши очима на стелю, вимовляла якусь на­вмисне світську фразу — і я відповідала їй так само. Потім вона брала клаптик паперу і за хвилину записувала новий вірш... клаптик передавала мені. Я прочитувала рядки, що бігли вгору й праворуч, запам'ятовувала з першого чи дру­гого читання. Повертала клаптик. Анна Андріївна, черк­нувши сірником над попільничкою, підставляла папірець вогню — і за кілька секунд від вірша залишалася тільки суха легка чорна купка попелу... Забути «Реквієм», хоча б рядок із нього, було б зрадою».

Замість передмови до поеми Анна Андріївна напише: «В страшные годы ежовщины я провела 17 месяцев в тюремных очередях в Ленинграде. Кто-то раз „опознал” меня. Тогда стоящая за мной женщина с голубыми губами, которая, конечно, никогда в жизни не слышала моего имени, очнулась от свойственного нам всем оцепенения и спросила меня на ухо (там все говорили шёпотом):

- А это Вы можете описать?

Я сказала: „Могу”

Тогда что-то вроде улыбки скользнуло по тому, что некогда было её лицом.”

Йосип Бродський, відчуваючи жорстокі докори сумління, говорив Ахматовій: «Та що ж ти за монстр такий. Якщо весь цей жах і кошмар ще і з боку бачиш?»

Ахматова-Людина-Мати близька до божевілля від горя. Ахматова-Поет піддає свої страждання поетичному аналізу. Це її обов’язок — обов’язок Поета.

„Уже безумие крылом

Души накрыло половину,

И поит огненным вином,

И манит в черную долину.

И поняла я, что ему

Должна я уступить победу,

Прислушиваясь к своему, уже как бы к чужому, бреду”

Лірична героїня роздвоюється: свідомість, яка страждає і не витримує страждання і свідомість, що спостерігає за цим стражданням як би з боку.

„Нет, это не я, это кто-то другой страдает.

Я бы так не могла.”

Вона говорить, тому що вона — поет-свідок, поет-громадянин. І Анна Ахматова свідчить спираючись на традиції, на світову культуру.

Ми весь час чуємо різні голоси, то просто жіночий, то раптом поетеси, а то перед нами — Діва Марія.

„Показать бы тебе, насмешнице

И любимице всех друзей,

Царскосельской весёлой грешнице,

Что случится с жизнью твоей?”

Ось поетеса, з надмірним подивом озирається на загиблий, як Атлантида, срібний вік, А де діва Марія? Жертовні тюремні черги прирівнюють кожну мученицю-мати до Богоматері.

„Магдалина билась и рыдала,

Ученик любимый каменел,

И туда, где молоча Мать стояла,

Так никто взглянуть и не посмел”

Три стародавні традиції: народно-пісенна, поетична і християнська допомагають вистояти ліричної героїні «Реквієму».

Людині Анні Ахматової допомагає вистояти віра.

Серед написаного в останні роки життя є маленьке вірш:

„Поэт не человек, он только дух –

Будь слеп он как Гомер,

Иль, как Бетховен, глух,

Всё видит, слышит, всем владеет”

Він володіє надзвичайною магічною силою. Подібно до уламків дзеркала, він вбирає в себе одвічну спробу поета зрозуміти самого себе, своє місце у світі, усвідомити природу натхнення.

Викладач. Як ви думаєте, що дало поетесі право стати голосом «стомільйонного народу»?

Студент. Я гадаю, що це право дало пережите нею, те , що вона відчувала власне горе, яке було так близьке до горя народу. Вона була сильною особистістю, не спасувала перед труднощами і вистояла у важкі для неї часи.

Викладач. Через багато років головний суддя — час — розсудив по справедливості: ті, хто вбив Н.Гумільова,  переслідували Анну Андріївну, посадили її сина у в'язницю, зникли з лиця землі. Лев Миколайович став вченим, доктором історичних наук, а імена його батьків золотом вписані в історію російської літератури.

(слайд № 20) Анна Андріївна була людиною незвичайною, яка поєднувала в собі та у своїй зовнішності ніжну жіночність та неабиякий сильний характер. Ці її риси були тим магнітом, який притягував у її долю таких же талановитих митців, які захоплювались нею як красивою жінкою, як сильною людиною, як неперевершеним поетом. Зовсім не дивним є те, що в художньому мистецтві залишилось багато картин, в яких художники намагались відобразити своєрідність цієї жінки.

Сьогодні в нашій аудиторії організована виставка репродукцій портретів, на яких різні художники у різні роки зображали поетесу. Давайте зараз познайомимося з цими портретами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь студентів. (Слайд № 21-25)

„Грусть была, действительно, наиболее характерным выражением лица Ахматовой. Даже – когда она улыбалась. И эта чарующая грусть делала ее лицо особенно красивым. Всякий раз, когда я видел ее, слушал ее чтение или разговаривал с нею, я не мог оторваться от ее лица: глаза, губы, вся ее стройность были тоже символом поэзии.”  Юрий Анненков

Анна Ахматова відноситься до розряду тих жінок, яких, побачивши раз, вже не забувають. Крім свого яскравого поетичного обдарування, вона мала ще й надзвичайно виразну зовнішність. Доказом тому є численні спогади сучасників, що відзначають характерні особливості її зовнішності, незвичайну манеру триматися і говорити. Більш того, багато художників, скульпторів та фотографів вважали за честь відобразити її легендарний карбований профіль, знаменитий чубчик і королівську поставу.

 Тож давайте дізнаємось більше про долю деяких  портретів Ахматової, виконаних її сучасниками.

(слайд № 21) „Образ Ахматової” – так називалася поетична антологія, що вийшла в 1925 році в Ленінграді під редакцією Голлербаха. У ній зібрані вірші, присвячені Ахматовій, – Олександра Блока, Миколи Гумільова, Йосипа Мандельштама, графа Василя Комаровського, Федора Сологуба, Михайла Кузьміна, Сергія Городецького, Всеволода Різдвяного, Бориса Садовського,  Олександра Тінякова (псевдонім – Самотній), Михайла Лозинського, Марини Цвєтаєвої. Обкладинку збірника виконав художник Євген Білуха(Слайд № 20).

(слайд № 22) У цей збірник увійшли портрети Ахматової работи Натана Альтмана, Кузьми Петрова-Водкіна, малюнок Юрія Анненкова, силуети Єлизавети Круглікової і Євгена Білухи, фарфорова статуетка Наталії Данько та інші.

Проте з усіх портретів Ахматовій був найбільш дорогим  малюнок Амедео Модільяні, колись подарований їй художником в Парижі. Малюнок супроводжував її на протязі всього життя, при переїзді з одного місця проживання на інше, з міста в місто: „...як завжди, в кутку висіли ікони, а над узголів'ям – знаменитий портрет Модільяні”. Незвичайно щедра на дарунки, які Ахматова робила своїм близьким, часом віддаючи найдорожче, з цим малюнком, мабуть останньою «коштовністю», вона не розлучалась  до кінця своїх днів.

Ймовірно, Ахматовій чогось бракувало в портретографії, якщо навіть сама не раз робила спроби створити автопортрет. Немає свідчення про те, що вона коли - небудь вчилася образотворчого мистецтва. Спочатку Ахматова малювала профілі на полях рукописів, але ці нескладні малюнки не можуть викликати великий інтерес. Необхідність виразити себе керувала нею, коли вона малювала свій автопортрет 30 грудня 1926 р.(Слайд № 23). Цей автопортрет Ахматової можна назвати „красивим”: в несиметричних очах дзеркального двійника є щось божевільне. Створюючи ескіз автопортрета, Ахматова, ймовірно, враховувала свій акварельний портрет 1922 р. роботи Бруні: в її малюнку той же поворот голови, та ж зачіска з гребенем, той же воріт сукні. Трагічний портрет Бруні, мабуть, був їй в цей час найбільш близький

(слайд № 24) Цікаві етюди маслом з Ахматовою в кінці війни, вже після повернення до Ленінграда і незабаром після закінчення війни зробила художниця А. В. Любимова. Вважають, що схожість була для неї неважливою, тому найбільший інтерес представляють її не завершені роботи, а саме етюди, де риси обличчя не прописано, але дуже влучно схоплені посадка фігури, пози.

Сьогодні важко сказати однозначно, чи то поезія Ахматової заохочувала живописців на написання портретів,  чи то  її незвичайна зовнішність, а можливо, і те і інше. (слайд № 25) З роками зникли витонченість, стильність, граціозність Ахматової, які цінували в ній художники в молодості, але з'явилося більш цінне - мудрість жінки і поетеси,  яка  багато зазнала та глибоко відчувала. Ця риса по-новому оживає під чуйним пензлем художників.

 

Вы поднимите прекрасное лицо.
Громкий смех иль поминальное словцо
- звук неясный на нагревшемся мосту
на мгновенье взбудоражит пустоту.

Я не видел, не увижу Ваших слез.
Не услышу я шуршания колес,
уносящих Вас к заливу, к деревам,
по Отечеству без памятника Вам.

Умирания, смертей и бытия
соучастник, никогда не судия,
опирая на ладонь свою висок,
Вы напишите о нас наискосок -

в теплой комнате, как помнится, без книг,
без поклонников, но также не для них,
без читателей, без критиков и без
всех людей - стихотворенье для небес.

Там, быть может, Вы промолвите: Господь,
этот воздух загустевший только плоть
душ, оставивших призвание свое,
а не новое творение твое.

                                                                                И.Бродский

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ахматова і Україна

 

Викладач. (Слайд № 26) Переходячи до слідуючого етапу нашого занятття, я пропоную провести гру  „Аукціон”. Хто з вас більше наведе прикладів, що ілюструють зв’язок Ахматової з Україною.(Студенти  вказують на українське походження Анни Горенко, народження під Одесою, життя в Києві, навчання на юридичному факультеті Фундуклеївської гімназії, перебування у Севастополі, Євпаторії; як людина віруюча Ахматова відвідувала Софію Київську).

Викладач. І,звичайно, з Україною поєднала Ахматову  значна частина її творчості, яка була присвячена Україні.  Це, зокрема, поетичний цикл „Київський зошит”, збірка „Вечір”. У 1958 році вона переклала на російську мову збірку поезій І. Франка „Зів’яле листя ”.

Ось чудові вірші, присвячені Києву -  місту її юності. ( Підготовлені студенти читають поезії „Древний город словно вымер”, „И в Киевском храме Премудрости Бога.. ” (Слайд № 27)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Останні роки життя

Викладач. (Слайд № 28-29) В 1960-ті роки до Ахматової нарешті прийшло світове визнання.. Її вірші з’явились в  перекладах багатьма мовами, в тому числі і українською. Сьогодні ми маємо можливість порівняти оригінал з перекладом, прослухайте поезію „Широк и желт вечерний свет” та її  переклад „Жовтіє світло з темноти”, здійснений П.Перебийносом.  і скажіть, чи досягнув своєї мети перекладач? (Підготовлені студентки читають поезію Ахматової).

(Після прослуховування студенти висловлюють свої думки і доходять до висновку, що головне у перекладі – передати настрій і мелодію вірша. На їх думку, ця мета перекладачем досягнута).

Викладач. В 1962 році Ахматовій була присуджена Міжнародна поетична премія "Этна-Таорміна" - в зв’язку з 50-річчям поетичної діяльності та виходом в Італії збірки вибраних віршів Ахматової.

В тому ж році Оксфордський університет прийняв рішення присвоїти Анні Андріївні Ахматовій ступінь почесного доктора літератури. В 1964 році Ахматова побувала в Лондоні, де відбулась урочиста церемонія її зодягання в докторську мантію. Вперше в історії Оксфордського університету англійці порушили традицію: не Анна Ахматова підіймалась мармуровими сходами, а ректор спускався до неї.

В  1965 році вийшла остання прижиттєва збірка віршів Ахматової. (Слайд № 30)

«Біг часу», що викликав захоплення багаточисленних шанувальників – до того часу вона була вже „живою легендою”.

За кордоном її зустрічали як „Сафо з  Росії”. Послухаємо поезію „Хвалы эти мне не по чину” (Читання  напам’ять поезії .)

Восени  1965 року Анна Андріївна перенесла четвертий інфаркт, а 5 березня 1966 року вона померла в підмосковному кардіологічному санаторії. Поховали Ахматову на Комаровському кладовищі під Ленінградом. (слайд № 31)

До кінця життя Анна Андріївна Ахматова залишалась Поетом. В своїй короткій автобіографії, складеній в 1965 році, перед самою смертю, вона писала:

"Я не переставала писать стихи. Для меня в них - связь моя со временем, с новой жизнью моего народа. Когда я писала их, я жила теми ритмами, которые звучали в героической истории моей страны. Я счастлива, что жила в эти годы и видела события, которым не было равных".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Викладач. Підводячи підсумки сьогоднішнього нашого заняття, хотілося б  спитати у вас, чому ми можемо навчитися у видатної поетеси і просто жінки  - Анни Ахматової?

Відповіді студентів ( залишатися самими собою, стійко і мужньо приймати всі випробування, які випадають нам у житті, палко і віддано кохати,  бути патріотом своєї Батьківщини, пам’ятати, що людина не самотня, доки в ній є віра)

Викладач. Для закріплення почутого і побаченого на сьогоднішньому занятті, пропоную вам виконати вправу „Сенкан” (слайд №32) (під час виконання вправи звучить пісня Д.Тухманова на слова Анни Ахматової)

Очікуванні відповіді.

Анна Ахматова

мужня. талановита

пише, страждає, бореться

Жінка з тяжкою долею

поетеса

Викладач. Дякую всім за роботу на занятті. Домашнім завданням для вас буде ознайомитися з життєвим та творчим шляхом Бориса Пастернака.