Лекційно - практична система вивчення математики

Лекційно - практична   система вивчення математики

1. Про можливості  лекційно - практичої   системи.

    Якщо під інтелігентністю розуміти розвитий розум, з'єднаний з високою совістю, те, напевно, виховання саме такої людини - одна з найважливіших завдань усього вчителювання. Тому педагог повинен не просто добре знати свій предмет, але й щиро почувати його значимість. Пошук шляхів і методів, за допомогою яких педагог намагається донести до учнів своє відношення до предмету - невід'ємна частина його діяльності, шлях до його майстерності. І, безумовно, що застосування тих самих методів у різних групах дає не однаковий ефект, тому викладач перебуває в постійному пошуку з кожною новою групою, намагаючись знайти найбільш доступні форми й методи викладання предмету.

   У своїй роботі намагаюся використати такі форми проведення уроків, які розвивають почуття відповідальності й справедливості, взаємодопомоги й порядності, самокритичності й наполегливості. Мені здається, що поки учень не вчиться сам, то не усвідомлює - наскільки важливі йому знання по даному предмету, він не зможе засвоїти навіть малу частку того, що намагається донести до нього викладач. Навчити розуміти необхідність цих знань – одне із самих складних завдань педагога.

Пошук нових форм і методів приводить кожного викладача до якої-небудь найбільш ефективної системи викладання даного предмету.

Лекційно-практична  форма вивчення математики, на мій погляд, сприяє виробленню самостійності, зацікавленості в кінцевому результаті з боку учнів. При блочній системі вивчення математики у викладача більше можливостей для організації індивідуальної роботи з учнями. У цій формі є ще одна перевага - вона привчає учнів до чіткості й систематичності, тому що вже з першого уроку перед учнями розкривається план усієї теми, вони наочно бачать увесь об'єм і строки вивчення матеріалу.

Безумовно, що, вибравши одну чи іншу форму викладання дисципліни, кожен викладач вкладає своє бачення.

Звичайно, якщо в групі зібрані сильні учні, то для них, у цілому, ефективна будь-яка форма, тому що результативність буде завжди гарною. Але частіше нам доводиться мати справи із середніми учнями, з тими, кому нелегко дається математика, для них “ лекційно - практична  система ” - одна із соломинок.

Хочу зупинитися на основних етапах “ лекційно - практичної  системи вивчення математики ”. З огляду на те, що мною система апробована на І та ІІ курсах.

2. Перший рік - підготовчий І курс.

Головне завдання викладача - заслужити довіру учнів, тільки тоді він зможе досягти у своїй моделі всього, до чого прагне.

Вважаю, що в цьому випадку щирість, доброзичливість, дотримання педагогічної етики з боку викладача не менш необхідні, чим покликання й педагогічний досвід.

Отже, пройшов  перший тиждень знайомств, прийшов час для проведення більш глибокого вивчення індивідуальних здібностей кожного учня - проводжу анкетування.

Питання анкети:  

1. Чи задовольняє тебе твоя оцінка з математики?
2. До якої оцінки ти будеш прагнути в цьому навчальному році?
3. Що тобі дається легко (+) і що складно (-):
   1. геометричні завдання;
   2. текстові задачі;
   3. рівняння;
   4. приклади на обчислення.
4. Які трудності ти відчуваєш на уроці:
   1. повільно виконуєш завдання;
   2. боїшся не правильно відповісти;
   3. відключаєшся, якщо щось незрозуміло.

Проаналізувавши результати анкети, відзначаю для подальшої роботи три основні групи:

І група – помічники-консультанти

 ІІ група – зможуть справитися самі

                                    ІІІ група – необхідна підтримка

На І курсі  намагаюся частіше проводити диктанти із взаємоперевіркою у варіантах - перевіряється робота попереду сидячого одногрупника, тобто, немає ніякої залежності один від одного, що дозволяє бути більш принциповим. Домашнє завдання по теоретичній частині тем задається у вигляді математичних ребусів, що сприяє розвитку творчої активності учнів. Багато учнів, що раніше мовчали на уроках, починають виступати зі своїми роботами перед одногрупниками - з'являється інтерес до предмету.

У другому півріччі вже виявляються учні, які мають більш швидкий темп, легше інших сприймають навчальний матеріал. Тобто викладач уже може створити групу помічників - консультантів, залучаючи їх до перевірки робіт однокласників у ході уроку. У другому півріччі можна провести математичний КВВ, надавши більше самостійності самим учням, але при цьому ненав'язливо здійснюючи корекцію сценарію, вибір завдань у цілому хід проведення самого заходу. Завдання викладача - навчити правильно й науково проводити подібні заходи, навчити тактовно коментувати відповіді і до кінця вислуховувати навіть неправильні твердження, не проявляючи при цьому нестриманості.

3. Другий рік – ІІ курс.

На другому курсі ретельніше йде підготовка до колективного способу навчання, регулярно проводиться “захист математичних казок”, але вже вводиться наступний етап роботи над розвитком творчої діяльності учнів - починається навчання вмінню працювати з додатковою літературою й правильно оформляти реферат. І все-таки центральне місце в методиці “блочної системи” займають “міні-заліки”.

Залежно від мети, що ставиш на міні-заліку, він може охоплювати весь урок або один з етапів уроку.

Основні завдання міні - заліку, які ставляться перед учнями:

• навчитися правильно підбирати більш раціональні способи розв’язку;
• навчитися вкладатися в тимчасові рамки;
• навчитися грамотно здійснювати взаємоперевірку.

Завдання міні-заліку (залежно від матеріально-технічних можливостей навчального закладу, компактності умови завдань і ступеня сприйняття на слух) або даються картки, або записуються на дошці, або застосовується комп'ютерна техніка. Єдина умова: кожне наступне завдання з'являється тільки після розбору попереднього. Розв’язок завдань записуються на листочках або в спеціальному зошиті для заліків. Після оголошення умови завдання викладач, при необхідності, коментує його й повідомляє час для розв’язування. Завдання викладача вчасно перевірити розв’язок в консультантів (звичайно досить у шістьох) і оцінити його +, або “-”. Якщо робота консультанта не зарахована, він одержав або “ -” або навіть +?, то перевіряти розв’язок даного завдання в інших він уже не може. До речі не завжди консультантами бувають ті самі учні, але в основному - це представники I групи.

Після того, як робота буде перевірена й оцінена в кожного учня, на дошці з'являється правильний розв’язок по варіантах або ж кожний одержує листок з розв’язками, щоб проаналізувати свої помилки й висловити сумніву при необхідності.

Планування часу в ході міні - заліку:

1. Розв’язування завдань - 4 хвилини.
2. Перевірка викладачем роботи в консультантів - 1,5 хвилини.
3. Перевірка консультантами робіт інших учнів - 2,5 хвилини.
4. Аналіз правильних розв’язків й питання - 1 хвилина.

Таким чином, на одне завдання затрачається максимум 9 хвилин (все залежить від складності завдання), тому на міні-залік звичайно виноситься не більше п'яти завдань, що не вимагають громіздких розв’язків.

Необхідно, щоб учні самостійно працювали з підручником, уміли виділяти головне із прочитаного й записати конспект по заданій темі.

Якщо все, що було заплановано, удалося вдало здійснити - а це реально, то учні будуть уже готові сприйняти “  лекційно - практичну  систему ”. Однією з особливостей даної  системи є спареність уроків. У ході спарених уроків, з огляду на відсутність перерви, об'єм виконаного завдання буває більше не у два, а частіше в три рази, чим при звичайному плануванні уроків.

4. Етапи лекційно - практичної  системи:

1. Лекція.
2. Теоретичний залік.
3. Спільне розв’язування задач на уроках.
4. Практичний залік.
5. Урок - узагальнення (підсумковий урок).
6. Контрольна робота із теми.
7. Резервний урок.

Розглянемо на прикладі тему “ Інтеграл та його застосування ” – ІІ курс.

Лекція (2 год.) - уроки № 1- 2

(1год.) Викладач дає весь необхідний теоретичний матеріал по даному блоці. Учні одержують список завдань необхідних на уроках і завдання для самостійного вивчення.

(1год.) Розглядаються розв’язки основних базових завдань

Теоретичний залік (2 год.) - уроки № 3-4

(1 год.) Залік №1 - усно біля дошки по білетах.

(1 год.) Залік №2 -міні-залік (письмово) із залученням консультантів.

Розв’язок завдань (3 год.) - уроки. № 5 -6

Біля дошки розбираються всі номери по даному блоці. Тому що ці номери були дані на першому уроці блоку, то до п’ятого  уроку багато учнів уже більшу частину завдання виконали (звичайно це консультанти) і тому вони готові брати участь в аналізі  розв'язуваних завдань на цьому етапі блоку. З огляду на те, що завдання будуть розв’язуватись три уроки, то практично кожен учень проробляє біля дошки 3-4 рази. Вважаю, що цей вид діяльності учнів на уроці є найбільш ефективною формою, що сприяє розвитку правильної математичної мови учнів.

Практичний залік (2 год.) - уроки № 7-8

(1 год.) Залік №1 - Захист рефератів по блоці. Реферат може містити основні фрагменти теорії або розв’язок неординарних задач по даному блоці.

(2 год.) Залік №2 – письмово (контрольно-заліковий урок).- уроки№9-10

Звичайно консультанти бувають готові здати практичний залік №2 уже на 7,8  уроках  блоку й тоді на 10 уроці вони допомагають приймати залік; так, що до кінця уроку всі роботи бувають оцінені й проаналізовані.

Підсумковий урок (1 год.) - урок № 1.

Форма проведення уроку може бути різною - вона залежить від ступеня труднощів даного блоку для учнів. Якщо за підсумками практичного заліку всі учні впоралися із завданнями, то “ Підсумковий урок ” може бути проведений у формі будь-якої пізнавальної гри. Якщо даний блок викликав затруднення, то в ході даного уроку розглядаються завдання аналогічні тим, які викликали найбільшу кількість сумнівів, помилок .

 Якщо в блоці більша кількість годин,то пишеться ще контрольна  робота 

До даного етапу   учні вже повинні будуть ліквідувати всі свої недоліки. Звичайно, в ідеалі, за контрольну роботу не повинно бути незадовільних оцінок - як результат ефективної роботи на попередніх  уроках. У противному випадку, необхідно провести додатковий урок спеціально для тих, хто не впорався з контрольною роботою.

5. Переваги “ лекційно - практичної  системи”

1. Наочність результатів - у кожного учня є “залікова книжка”, у якій виставлені всі поточні оцінки, результати заліків і контрольних робіт із всіх блоків.
2. Викладач веде спеціальну загальну підсумкову відомість всіх оцінок по кожному блоці.
3. Полегшується підсумкова робота наприкінці навчального року, у ході загального повторення, тому що в кожного учня вже є основні вимоги до рівня знань.
4. Не витрачається час для повторення теоретичного матеріалу (досить переглянути лекційний матеріал у спеціальних зошитах по теоретичній частині).
5. Учні привчаються бути більше самостійними, уміють працювати з літературою, писати короткі конспекти - що так необхідно на перших курсах технікуму й інституту.
6. І саме головне - уже до вивчення поточної  теми  учні мають подання про об'єм досліджуваного матеріалу й загальних вимог до обов'язкового мінімуму знань.

Лекційно - практична  система - наочна, доступна, конкретна й керована