Леся Українка. Фольклор у творчості.

Берегівський професійний ліцей сфери послуг

Методична розробка уроку

На тему: «РОЛЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ТА КОЛОРИТ У  ФОЛЬКЛОРИСТИЦІ ТА НАПРЯМАХ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА»

Підготувала:

Викладач української мови та літератури

Перинець Тетяна Віталіївна

1.1 Структура уроку

Тема: Леся Українка. Дитинство поетеси, роль родини в її вихованні. Неповторний світ дитинства в поезії «Мрії».

Мета: ознайомити учнів з життєвою долею Лесі Українки (дитинство, роль родини у її вихованні); проаналізувати твір «Мрії», з’ясувати його ідейно-тематичне спрямування, визначити художні особливості поезії; розвивати вміння і навички виразного читання, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; узагальнювати, робити висновки; формувати світогляд; виховувати почуття пошани, поваги, любові до творчості видатної письменниці, до батьків, родини; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: комбінований урок.

Обладнання:

• наочність (портрет Лесі Українки, зображення квітів для вінку шани, додаток А «Завдання до уроку», додаток Б «Художній паспорт поезії «Мрії» для кожного учня, плакат з висловами про Лесю Українку, ромашки з побажаннями, виставка малюнків учнів на тему «Мої мрії»); на столі – кошик з квітами на вишитому рушниці, рожева кулька мрій.
•  виставка творів Лесі Українки, «Кобзар» Т. Шевченка;
• ТЗН (проектор, ноутбук, презентація до уроку).

Форма проведення: урок-пізнання, урок-роздум.

Міжпредметні зв’язки: народознавство, музичне мистецтво, українська мова, живопис, всесвітня історія.

Основний зміст тез

Об’єктом дослідження став життєвий та творчий шлях Лесі Українки.

Предмет дослідження- фольклор у творчості Лесі Українки

Актуальність дослідження зумовлена потребою вивчення творчості письменниці,  та факти, які ще не були предметом дослідження.

Мета дослідження полягає у здійсненні аналізу творчості Лесі Українки та її відношення до різних видів мистецтва.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1.  Опрацювати літературу, в якій розглядається  життєвий та творчий шлях письменниці та з’ясувати відношення Лесі Українки до різних видів мистецтва

2. Виявити  особливості індивідуального стилю письменниці.

3. Проаналізувати дану тему та зробити висновки

Метод дослідження- описовий.

Вступ

         Інноваційний підхід до навчання дозволяє здійснювати навчальний процес так, щоб дитина від уроку отримувала задоволення, сформувала інтерес до предмету, творчості, не перетворюючи навчання в примітивну гру.

       Сучасний урок – це насамперед урок, на якому вчитель використовує всі можливості учня, весь його творчий потенціал з метою активного розумового розвитку. Тому уроки мають бути насиченими та яскравими, змістовними та інтерактивними, безумовно, з урахуванням вікових особливостей учнів.

           Вивчення літератури в школі, зокрема української, передбачає широкі міжпредметні зв'язки. Це сприяє не тільки вдосконаленню знань і вмінь учнів, але і підводить їх до більш глибокого розуміння закономірностей розвитку мистецтва.

           У стандартах освіти відзначено, що міжпредметні зв'язки розвивають емоційну культуру особистості, соціально значуще ставлення до світу і мистецтва, спеціальні художні здібності, творчу уяву, образне мислення, естетичні почуття, виховують емоційну та інтелектуальну чуйність при сприйнятті художнього твору, формують естетичний смак.

         Пропонована методична розробка уроку з української літератури з використанням інноваційних технологій та міжпредметних зв’язків (народознавство, музичне мистецтво, українська мова, живопис, всесвітня історія) буде корисною для творчих вчителів-словесників, що шукають нові підходи до підготовки та проведення уроків. 

Леся Українка справжнє ім’я Лариса Петрівна Квітка  25 лютого 1871 року народження. Леся Українка- одна з найкращих та найвідоміших постатей в українській літературі. Своєю творчістю вона осягнула чи немалий простій у світовій літературі.

«Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт - писала поетеса у листі до

свого дядька М. Драгоманова». [1]

[1]- Сім струн серця (Музика в житті і творчості Лесі Українки) За редакцією кандидата мистецтвознавства Т.В. Шеффер «Музична Українка» Київ- 1968

Ще з раннього віку Леся Українка захоплювалася народною музикою та мала значний вплив на фольклор. Ще в листах до М. Драгоманова вона зазначала: “...(Танцювальних) пісень в нашій стороні дуже багато, певне, не менше, ніж в Галичині коломийок. Я не можу вибачити галичанам, що вони не записують мотивів своїх коломийок...”

Фольклорні записи Лесі Українки вважають вагомим внеском і мають велику цінність для наукового дослідження. При перегляді Лесиної народної освіти не можна опустити листа до матері, в якому поетеса пише, що дитячі спомини були для неї поштовхом до її шедевру «Лісова пісня», який ми будемо аналізувати у нашому дослідженні. Недарма, «Лісову пісню» вважають гімном рідної землі,  адже Леся Українка була добре обізнана у демонології та міфології та свої знання перенесла у драму-феєрію. Досліджуючи цей твір, Леся Українка проявляє свою майстерність у відображенні міфічних героїв: Мавки, потерчат, водяника, русалки тощо. Про її відношення до фольклору доводять  такі праці: «Веснянки», «Народні мелодії з голосу Лесі Українки». Неодмінно багато пісень ми можемо знайти у листах з Відня. Але також слід згадати, що Леся Українка любила не тільки слухати музику, а й грати на піаніно. Свідченням цього може бути її, єдиний публічний виступ присвячений Г. Гейне. «Багатогранний музичний світ Лесі Українки не міг не вплинути на її поетичну творчість, про яку можна сказати словами російського критика і теоретика літератури Г.Г. Белінського «Що це – поезія, живопис, музика? Чи одне, чи друге, чи третє, чи одне що злилося разом. І картина говорить звуками, звуки утворюють картину, а слова виблискують барвами, займаються образами, звучать гармонія і виражають осмислену мову?!»[2]

[2]- Матеріали сайту «Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки»

Неодноразово у своїй творчості задля збереження римування Леся Українка зберігала діалектні форми у власних іменах ( Гмитро, Віхтор), при римуванні (качура – вечера, їсти – вісти, палив – волив та ін.),  в словах з придиховим «г» (гочі, горати, гонучі, гулиця, прикметникові форми з суфіксами «ейк» (чорнейкий).

Збережено діалектні лексичні варіанти типу дуброва – діброва – домбрівка, озьми – возьми, хоць – хоч, кіб – коб – коли б, а також типові для Волині слова керез – через, брацю – брате, тутеки – тутечки, оно – лише та ряд інших.

Леся Українка любила часто слухати музику та була обізнана у майже всіх європейських театрах. На жаль, свого театру Леся Українка не мала. Ім’я Лесі Українки носить Національний академічний театр російської драми. [3]

На сьогодні в ньому працюють народні артисти України Кудря Наталія Іванівна, Вознюк Борис Леонідович, Кашліков Кирило Григорович, Замятін Олег Семенович, Кондратовська Надія Дмитрівна, Єна Олександра Володимирівна та художник Валентина Плавун.

У цьому театрі найближчим часом плануються такі вистави: «Пані міністерша»; «Ей ти,-привіт!»; «Пізанська вежа»; «Шалена ніч,або Одруження Пігдена»; «Що трапилось у зоопарку».

[3]- Юрій Шевельов ст. Театр Лесі Українки чи Леся Українка в театрі, 1943.

Висновки:

Отже, творчість Лесі Українки була досліджувана багатьма представниками української та світової літератури. Передаючи свої знання через фольклористику вона досягла немалого успіху. Значний вплив мала народна музика на твори Лесі Українки. Наша нація може пишатися, що в українській літературі була така постать, яка зуміла полонити серця кожного українця та підносила до вершин нашу літературу на світовому рівні.

Беручи до уваги вище сказане, Леся Українка мала свій індивідуальний стиль у написанні творів, а також «фольклоротворчість», найвищим виявом якої стала драма-феєрія «Лісова пісня».

Список використаних джерел:

1.                   Веб-енциклопедія Києва.
2.                 Гончар Олесь. Наша Леся // Співачка досвітніх вогнів. – К., 1986. – С.12.
3.                   Історія української культури / За загал. Ред. І. Крип’якевича. –К.: Либідь, 1994.
4.                 Колесса Філарет, Леся Українка і український музичний фольклор // Спогади про Лесю Українку. – К.,1963. – С. 337-338.
5.                   Кочерга, Світлана. Леся Українка і музика (Електронний ресурс)/ С. Кочерга // Наше життя.- 1993.- №2-с.2-6.
6.                 Народні мелодії з голосу Лесі Українки : Записав і упорядкував Климент Квітка. –
   К., 1917. – С.2.
7.                 Народні пісні в записах Лесі Українки та з її співу. – К., 1971. – С.419-420.
8.                 Народна творчість та етнографія. – 1971. - №1. – С.68.
9.                 Народна творчість та етнографія. – 1981. - №1. – С.58.
10.           Ольга Косач-Кривинюк. Леся Українка. Хронологія життя і творчості. – Нью-Йорк, 1970. – С.128.
11.           Спогади про Лесю Українку. – К.,1963. – С.337.
12.               Українська Муза. Поетична антологія. Од початку до наших днів. Вип.-К.:АТ “Обереги”. 1993.
13.               Українська радянська енциклопедія  у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ ,1975-1985
14.               Щукіна Ірина Світ музики (Електронний ресурм)/ І. Щукіна.
15.               Ю. П. Богуцький. Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України— К. : Наук. думка— Т. 7 : Мл — О. — С. 310. — 728 с.
16.           Юрій Шевельов ст. Театр Лесі Українки чи Леся Українка в театрі, 1943.