Лірична драма І.Франка « Зів’яле листя » - «завмерлеє в серці кохання», зразок інтимної лірики.

                                   Урок з української  літератури (10 клас)

ТЕМА: Лірична драма І.Франка  « Зів’яле листя » - «завмерлеє в серці кохання», зразок інтимної лірики.

Мета:

Навчальна: розкрити ідейно-тематичний зміст поезій збірки  «Зів’яле листя”; з’ясувати місце   інтимної  лірики у творчості Франка; через виразне читання віршів поета  розкрити світ почуттів;

Розвивальна: розвивати уміння художнього читання інтимної лірики; робити аналіз ліричного твору, характеристику образу ліричного героя;

Виховна: виховувати усвідомлення того, що любов – найвеличніше із людських почуттів, яке необхідно берегти і цінувати.

Міжпредметні зв’язки:  українська література,  музичне  та образотворче          мистецтво.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Форма проведення: рольова гра

Обладнання уроку:  вірші з поетичної збірки «Зів’яле листя” І. Франка; телевізор, комп’ютер, презентація учителя, презентація дітей (попереднє завдання); портрети  жінок  І.Франка; фортепіано; серця з оцінками (коментування).

Структура уроку з хронометражем

І. Організаційний момент (2 хв.)

ІІ. Перевірка домашнього завдання  (5 хв.)

                    1 жмуток:  зачитує сенкани на тему «Іван Франко».

                    2 жмуток: зачитує Асоціативні кущі: «Іван Франко».

                    3 жмуток:  розкаже про збірки поезій Франка (називаючи рік видання     

                     поетичних збірок)  та його першу поезію.

          III. Мотивація навчальної діяльності. (3 хв.)

IV. Оголошення теми та мети уроку, забезпечення емоційної готовності  учнів, мотивація  начальної діяльності школярів  (3 хв.)

V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу:

1. Виступ учня. Збірка «Зів’яле листя»  (2хв.)

2. Виступ учня.  «Перший  жмуток» ( 1хв.)

3. Виступ учня. «Другий жмуток»  ( 1хв.)

4. Виступ учня. «Третій жмуток»   (1хв.)

                     5. Презентація  І  жмутку. Ольга Рошкевич. (2 хв.)

                     6. Читання віршів напам’ять. (2 хв.)

                     7. Презентація  ІI  жмутку. Юзефа Дзвонковська. (2 хв.)

                     8. Читання віршів напам’ять. (2 хв.)

                     9. Презентаця III жмутку. Целін Журовська (Зигмунтовська) (2хв.)

                    10. Читання віршів напам’ять. (2 хв.)

                    11. Презентація  про  Ольгу Хоружинську. ( 2хв.)

                    VI. Підсумок уроку (6 хв.)

VII. Рефлексивно – оцінювальний етап уроку  (6 хв.)

                     VIII. Домашнє завдання (1 хв.)

 

 

ХІД УРОКУ

 

«…Ми приходимо у світ для любові…?»

І. Організаційний момент:

(діти співають пісню «Човен» І. Франка)

 

Учитель:

• Чи міг Іван Якович Франко передбачити, що його вірші проростуть крізь віки у такі щемливі та ліричні пісні і будуть актуальними у наш час?
• Мабуть, так! Тому ще за життя його називали академією в одній особі і Титаном праці! Письменник  мав  великий  дар – вміння  промовляти  не  лише до своїх  сучасників,  а й  до наступних поколінь.

   На попередніх уроках ми почали вивчати творчість Івана Яковича  Франка - одного  з  найвидатніших  письменників  кінця  ХІХ  -  початку  ХХ століть, ученого, публіциста, видавця, літературного  перекладача, активного громадського діяча.

Але урок є уроком,  і  сьогодні вам гості, присутні на уроці, будуть виставляти оцінки за вашу акторську майстерність і декламаторське читання на червоних серцях.

На сьогоднішньому уроці ми об’єднаємося в три жмутки, як і збірка Франка «Зів’яле листя». І як зазвичай, у вас було домашнє завдання: Вивчити вірш Франка  (за вибором учнів), скласти сенкани, асоціативні кущі на тему: «Іван Франко», а також дізнатися, про його поетичні збірки (називаючи рік видання  поетичних збірок)  та його першу поезію.

•  Хто готовий?

ІІ. Перевірка  домашньої роботи  і актуалізація знань учнів

1 жмуток:  зачитує сенкани на тему «Іван Франко».

2 жмуток: зачитує Асоціативні кущі: «Іван Франко»

3 жмуток:  розкаже про збірки поезій Франка (називаючи рік видання  поетичних збірок)  та його першу поезію.

 Відповіді учнів.

- Дякую. Тож продовжуємо знайомство з поетичною спадщиною Каменяра!

III. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя.

(Звучить вірш – пісня Франка «Червона калино, чого в лузі гнешся»)

Учитель:  головна тема даного ліричного твору  - це поетичний діалог похмурого дуба з червоною калиною, а головна думка -  засудження нечулого парубка, що приносить страждання ніжній дівчині сум та співчуття нерозділеному коханню.  

  Любов…Кохання…Такі хвилюючі слова. Скільки навівають вони думок, переживань. І як би не змінювалося наше життя, а кохання завжди залишається коханням.

Що ж означає любити? У вас все попереду, і кожен з вас знайде відповідь на це питання у своєму серці. А сьогодні ми звернімося до поезій Франка, які являють собою «тихе зітхання», «незагоєні рани», «невтишені жалі», «завмерле в серці кохання». А допоможе нам у цьому господар уроку  Іван Якович та його чарівні жінки.

Учитель: Своїм життям та творчістю І. Франко довів, що генії і любов народжуються не так часто, щоб доповнювати одне одного.

На попередніх уроках ми говорили про Франка як про поета-борця, Каменяра, але ж він ще й тонкий лірик. Вічна тема кохання знайшла яскраве втілення у його поезії, і прозі, і драматургії.

М. Коцюбинський писав: «Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадянськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного. У Франка є прекрасна річ – лірична драма «Зів’яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розуміння людської душі, що читаючи їх, не знаєш, кому віддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв…».

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Відкрийте, будь ласка, зошити, запишіть  число й тему урока: Лірична драма І.Франка  «Зів’яле листя» - «завмерлеє в серці кохання», зразок інтимної лірики та  епіграф  до уроку: «…Ми приходимо у світ для любові?....»,  відповідь на який ви дасте в кінці уроку…

(Звучить музика  Арчибльда Джойса «Осінній сон» 1 куплет

Франко і дружина кружляють у вальсі)

Учитель на фоні танцю:  Кружляють у сумному осінньому повітрі листочки, падають на мокру від дощу (чи від сліз) землю, ніби хочуть зігріти її. На тих листочках закарбовано найніжніші, найпотаємніші порухи поетової душі.

                                      (Франко і дівчинка сідають)

Учитель: Давайте спробуємо зрозуміти  Франка – «лірика високої проби.  Тож звернімося до збірки «Зів’яле листя і побачимо тут Франка як простого, звичайного чоловіка, з його болями і життєвими негараздами, з його чистою, відкритою до людей душею, з його великими і світлими почуттями, що звуться любов’ю. Так що ж то за збірка?

V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу. 

Учень:

З невимовного болю Франкового серця постала збірка „Зів’яле листя” (1896р., яка створювалася більше 10 років). А тому й пісні в ній –  „то голосні ридання”, „підстрелені пташки”, зойки враженого серця і душі.Під тягарем життєвих обставин 40-ка річний поет втомився, знесилився, почувався „зраненим звіром”, що тікає у нетрі. Любовна драма надломила його морально, надірвала душу, переповнила все його єство нестерпною мукою. Були ще невдачі і в громадській сфері – переслідування письменника польською й українською реакцією, його третє ув’язнення, недопущення викладання  у Львівському університеті. Особисті і громадські мотиви переплелись у душі поета і знайшли поетичне відображення у збірці „Зів’яле листя”.

Учитель:  Відомо,  що збірка «Зів’яле  листя» має декілька розділів, жмутків.  Так про що ж перший жмуток?

Учень:

«Перший  жмуток»  позначений  здебільшого  весняним, життєстверджуючими  мотивами  «молодої любові», присвячений  оспівуванню  кохання, та  в ньому з’являються  перші  нотки  смутку. Ліричний  герой  починає  розуміти,  що  його  кохання  не взаємне, але  з  серця  не  зникає  образ  коханої. Герой  марить  своєю обраницею, у  його  душі  світлі  хвилини  чергуються  з  темними, надія – з відчаєм.

Учитель: А  другий жмуток, що в собі приховує?

Учень:

«Другий  жмуток» містить  перлини  інтимної  поезії. Це поезія  літа,  спогадів  про  весну  кохання, настроїв,  туги  й  розлуки. страждання  героя  набувають  загального  характеру.  Почуття  песимізму  і  печалі  дедалі  зростають.

Учитель: А третій?

Учень:

«Третій жмуток». Ліричні  поезії  цього  розділу – пекельні  переживання  поета,  викликані  жорстокими  умовами  життя  та  нещасливим  коханням,  що  довели  його  до  відчаю. Розповідаючи  про  муки свого  нерозділеного  кохання,  герой  ніби  розриває  жмуток  за  жмутком,  розкладає  зів'яле  листя своїх  пісень,  щоб  воно  щезло  безслідно. Ліричний  герой  осягає  увесь  біль  нерозділеного  почуття. Це  найсумніший  «жмуток». Нещасний  закоханий  прощається  зі  своєю  помічницею – піснею,  в думках – з  коханою,  з  самим  життям. Недаремно  Іван  Франко  дав  збірці  підзаголовок  «Лірична драма». Три  «жмутки» - це  три  події, зміст  яких – життя,  нещасливе  кохання  ліричного  героя. Конфлікт  дуже  напружений: адже  тричі  йому  «являється  любов»,  і  втретє  він  зайшов  так  далеко, що  зневірився  у  всьому,  прокляв  життя  й  поклав  йому  край.

Учитель: Так, Іван Франко тричі покохавши, жодного разу не зазнав усієї глибини щастя взаємної любові; усе ж він свято беріг у своєму серці спогади про скупі дари цього великого почуття.

(Звучить лірична музика, на фоні музики Франко

в одному зі своїх віршів зізнається)

Франко: «Хвилини, в котрих я любив… були, може, найкращі в моїм житті – жаль тільки, що були це заразом хвилини найтяжчого болю, якого я досі зазнав, а не радості».

 

                Тричі мені являлася любов.

                Одна несміла, як лілея біла,

                З зітхання й мрій уткана, із основ

                Сріблястих, мов метелик, підлетіла.

                Купав її в рожевих блисках май,

                На пурпуровій хмарі вранці сіла

                І бачила довкола рай і рай!

                Вона була невинна, як дитина,

                Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

Учитель: Хто ж ці жінки, котрим присвячував  поет ці прекрасні, сповнені невимовної ніжності слова?

(презентація  І  жмутку)

Учениця:  

Ольга Рошкевич мала добру освіту: володіла німецькою та французькою мовами, захоплювалася збиранням етнографічних матеріалів, мала друковані праці. Батьки Ольги спочатку заохочували  дружбу з Іваном, сподіваючись, що він зробить блискучу кар'єру. Та після першого арешту та ув'язнення Франка заборонили  йому з'являтися в їхньому домі. Попри заборони зустрічатись, вони  ще  протягом десяти років листувалися. Ольга теж кохала Івана, та по велінню батька вийшла заміж за священика, а Франкові  написала: "Не думай, що я за тебе забула!  Ти мені ніколи з думки не зійдеш –  все буде тісно пов'язане з тобою,  твоєю роботою, твоїми думками". Від Івана  Ольга отримала відповідь: "Втративши тебе, я втратив надію на  любов чесної і розумної жінки, а притім  такої, котра могла б зв'язати свою долю з моєю". Іван  перелив свій біль у найкращі поезії,  а Ольга  на сім замків закрила своє горе і  до кінця життя зберігала Іванові листи. Сестрі Михайлині заповіла покласти їх у труну, під голову, як найцінніший скарб її життя.

Учитель:  Так, саме  їй, Ользі  Рошкевич, Франко присвятив перший жмуток  поетичної збірки «Зів’яле листя».

Послухаємо  вірші  із першого  жмутку, які ви вивчили напам’ять вдома.

Учень читає вірш напам’ять ( перевірка домашнього завдання) .

Так, ти одна моя правдивая любов,

Та, що не суджено в житті їй вдовольниться;

Ти найтайніший той порив, що бурить кров,

Підносить грудь, та ба – ніколи не сповниться.

Ти той найкращий спів, що в час вітхнення сниться,

Та ще ніколи слів для себе не знайшов;

Ти славний подвиг той, що я б на нього йшов.

Коб віра сильная й могучая десниця.

Як згублену любов, несповнене бажання,

Невиспіваний спів, геройське поривання,

Як все найвищеє, чим душу я кормлю,

Як той огонь, що враз і гріє й пожирає,

Як смерть, що забива й від мук ослобоняє, –

Отак, красавице, і я тебе люблю.

 

 

Учень читає  вірш напам’ять.

За що, красавице, я так тебе люблю,

Що серце тріпаєсь в грудях несамовито,

Коли проходиш ти повз мене гордовито?

За що я тужу так, і мучусь, і терплю?

Чи за той гордий хід, за ту красу твою,

За те таємне щось, що тліє полускрито

В очах твоїх і шепче: «Тут сповито

Живую душу в пелену тісну»?

Часом причується, що та душа живая

Квилить, пручається, – тоді глибокий сум

Без твого відома лице твоє вкриває.

Тоді б я душу дав за тебе. Та в ту ж мить

Франко:

З очей твоїх мигне злий насміх, гордість, глум,

І відвертаюсь я, і біль в душі щемить. 

                        (Звучить лірична музика, на фоні музики Франко читає слова)

Франко та дівчина:

               Явилась друга – гордая княгиня,

               Бліда, мов місяць, тиха і сумна,

               Таємна й недоступна, мов святиня.

               Мене рукою зимною вона

               Відсунула і шепнула таємно:

               «Мені не жить, тож най умру одна!»

               І мовчки щезла там, де вічно темно.

Учитель: Другий жмуток був присвячений  Юзефі Дзвонковській. А хто ж вона?

(презентація ІI жмутку)

Учень:

Про красу Юзефи Дзвонковської, її начитаність, передові й оригінальні погляди Іван Франко уперше почув від своїх польських друзів. Один із них Іванові писав: "Перед цією красою потрібно впасти на коліна і молитись, молитись, молитись! За такою королевою можна піти на край світу, кинутись в огонь або воду... Це якийсь диявол, а не жінка! А знаєте, чим ще притягує? Величезним тактом - тримає людей на поводку - нічим не ділиться і нічого не говорить і тим доводить людину до шалу. Це ангел доброти, розсудку, невинності". При зустрічі Юзефа на Франка справила сильне враження. Він відразу ж палко закохався. І вирішує, що після Ольги Рошкевич Юзефа саме та жінка, яка може йти поруч нього, може бути його дружиною.Та Юзя не відповіла взаємністю. Він страждав.Лиш потім Іван Франко довідався про справжню причину відмови. Юзефа була хвора на сухоти (туберкульоз). Йому відмовила, як і всім іншим. Франкові про свою хворобу сказала чесно і відверто.     

Послухаймо вірші напам’ять   другого жмутку.

Учень читає вірш напам’ять ( перевірка домашнього завдання) :

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Чого в лузі гнешся?

Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?

До сонця не пнешся?

Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?

На радощі світу?

Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?

Чи грому з блакиту?

Не жаль мені цвіту, не страшно і грому.

Не страшно і грому.

І світло люблю я, купаюся в ньому,

Купаюся в ньому.

Та вгору не пнуся, бо сили не маю,

Бо сили не маю.

Червоні ягідки додолу схиляю,

Додолу схиляю.

Я вгору не пнуся, я дубам не пара,

Я дубам не пара;

Та ти мене, дубе, отінив, як хмара.

Отінив, як хмара.

(Звучить  лірична  музика, на фоні музики Франко читає вірші)

Франко  і дівчинка:    

                  Явилась третя – женщина чи звір?

                  Глядиш на неї – і очам приємно,

                  Впивається її красою зір.

                  То разом страх бере, душа холоне

                  І сила розпливається в простір.

                  За саме серце вхопила мене,

                  Мов сфінкс, у душу кігтями вп’ялась

                  І смокче кров, і геть спокій жене.

Учитель:  

Третій  жмуток був присвячений Целіні Журовській (Зигмунтовській)

(Презентація  III жмутку)

Учень:

Це була одна із найромантичніших історій із життя уже одруженого Івана Франка - це його кохання до Целіни Журавської (Зигмунтовської) - дівчини з голівкою грецької богині. Він побачив її за прозаїчних обставин, за касовим віконцем пошти міста Львова. Він знов і знов приходив до пошти, щоб побачити її.  Але гордовита красуня не покохала хлопця з рудим волоссям. Благоговійно схиляючи голову перед своїм ідеалом, Іван Франко писав:
За що, красавице, я так тебе люблю,
Що серце треплеться в грудях несамовито,
Коли проходиш ти повз мене гордовито?
За що я тужу так, і мучусь, і терплю?
Однак є факт, який цю жінку підносить. Коли самотній письменник помирав від важкої хвороби (дружина на той час була у божевільні), Целіна прийшла у його помешкання і доглядала за ним.

Послухаємо  вірші напам’ять  третього жмутку

(перевірка домашнього завдання) .

 

Учень:

Чого являєшся мені У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні, Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Який докір, яке страждання,

Яке несповнене бажання

На них, мов зарево червоне,

Займається і знову тоне У тьмі?

Чого являєшся мені Усні?

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні - Пісні.

В житті мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці - минаєш,

Вклонюся - навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

 Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні

У серці здавлюю на дні.

О, ні! Являйся, зіронько, мені Хоч в сні!

В житті мені весь вік тужити - Не жити.

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє, в'яне, засиха,-

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає.

По-людськи вільно віддиха,

І того дива золотого

Зазнає, щастя молодого,

Бажаного, страшного того Гріха!

Учитель: Провідним мотивом поезій третього «жмутка» є пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням. Але вірною, самопожертвенною дружиною, доброю матір’ю, невтомною помічницею Івана Яковича в літературній праці стала інша жінка. Здавалося б, що саме їй і були адресовані всі любовні гімни. Але, на жаль, ні.

• Так  хто ж ця жінка?
• Так, дружина Івана Франка  -  Ольга Хоружинська.

   (Презентація про Ольгу Хоружинську)

 

 

Учень:

Уже тридцятирічним Іван Франко у Києві зустрів Ольгу Хоружинську. Вона закінчила Харківський інститут шляхетних дівиць, володіла французькою, німецькою, англійською мовами, чудово грала на фортепіано (торакається фортепіано і награє мелодію).  Він їй також сподобався енергією, розмахом думок, розумом.   Ця освічена жінка стала йому вірною дружиною, народила трьох синів і доньку, писала статті, допомагала у написанні та виданні творів, переживала з ним радість і горе.  Та Іван Франко у листі до друга писав: «З теперішньою моєю жінкою одружився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою, освіченою. Но то дарма. Судженої і на коні не об'їдеш».

Учитель: Навколо сім’ї Франків поширювались різні чутки та плітки, але давайте послухаємо самого поета:       Вірш «Моїй дружині» .

Франко: 

             Спасибі тобі, моє сонечко,

             За промінчик твій – щире словечко!

             Як промінчика не здобудь притьмом,

             Слова щирого не купить сріблом…

             Тож за дар малий, а безцінний твій,

             Що, мов цвіт, скрасив шлях осінній мій,

             За той усміх твій не вдослід журбі,

             Спасибі тобі! Спасибі тобі!

(Звучить  Арчибальд Джойс «Осінній сон» 1 куплет)

(Франко і дружина кружляють у вальсі).

Учитель: Трагічна любов Франка завдала страждань його романтичній і вразливій душі, але й збагатила світову поезію шедеврами інтимної лірики. Вся збірка «Зів’яле листя» - один вибух чуття, це зразок естетики інтимних почуттів.

Три жмутки – це три дії, зміст яких життя, невдале кохання, розчарування, відчай (смерть) ліричного героя.Але сила Франкової майстерності така, що ми можемо побачити перед собою не три жінки, а одну з трьома силуетами однієї жіночої постаті.

Франко:

                       В зів’ялих листочках хто може вгадати   

                       Красу всю зеленого гаю?

                       Хто взнає, який я чуття скарб багатий  

                       В ті вбогії вірші вкладаю?

VI. Підсумок уроку.

Учитель: Життя скороминуче, а кохання – вічне. Загальний огляд збірки завершуємо, але зауважу, що прочитане на уроці, це лише якась частина тієї зливи почуттів поета. Хто побажає побувати у храмі Кохання, прочитає всю збірку, не минаючи і рядка. Та й між рядками треба читати, бо рядки і слова – це лише тінь поетової любові.

Учитель: Час звернутися до нашого епіграфа, чи можете ви погодитися із основною думкою  «…Ми приходимо у світ для любові…»?

Висловлювання  учнів ….

VII. Рефлексивно – оцінювальний етап уроку.

Рефлексія. (Презентація «Притча про Кохання та Любов»).

 

Учень.  Притча про Любов і Кохання

В одній звичайній людській душі жили Любов і Кохання. Вони були схожі, як близнюки, але вели себе чомусь по-різному. Кохання було від природи сліпим, Любов мала стопроцентний зір. Коли Кохання впритул не помічало недоліків, Любов чудово бачила їх, беззаперечно приймаючи.  Коли Кохання гуляло під місяцем і дарувало квіти, захлинаючись у вирі щасливих емоцій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами. Коли Кохання розпливалося в компліментах, Любов говорила жорстку правду, лікуючи болем. Кохання знало безліч ніжних слів, Любов просто вміла дарувати насолоду. Коли Кохання кричало „я не проживу без тебе!”, Любов, тихо помираючи, відпускала на свободу. Коли Кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов проводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи. Коли Кохання, дивлячись в постаріле зів'яле лице, відвернулося, і, жаліючи себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любов залишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи.

- Я тут безсила, - сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням.

- Чому ж так відбувається? – запитав молодий Ангел у старшого „колеги”, зазираючи з цікавістю у сповнену Любов’ю душу.

- Все просто, - відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони звичайних людських душ.

- Все просто. Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка, даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов – посміхнувся Бог. А посміхається він, повірте, не так часто. Бережіть і цінуйте це найвеличніше людське почуття.

(Гості уроку оцінюють відповіді учнів  (роздають серця з оцінками)).

VIII. Домашнє завдання: 1,2 (обов’язкове) та 3 (за бажанням)

1.Вивчити напам’ять вірш (на вибір учнів) і зробити його детальний аналіз.

2.Написати есе  «Ми приходимо у світ для кохання?».

3.Намалювати на форматі А4 одну із жінок Франка.

(пригощання  присутніх н уроці печивом у вигляді сердець)