Лірична драма. Поетична збірка «Зів’яле листя»

Тема: Поетична збірка  «Зів’яле листя»: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені…». Місце любовної теми у творчості І. Франка

Мета:

  розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великого майстра на основі поезій “Чого являєшся мені у сні?”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня ”; творчо осмислити й відтворити події, що відбувалися в житті І. Франка;   розвивати вміння учнів досліджувати художні особливості творів;   виховувати інтерес до поетичної творчості поета; чистоту й благородство почуттів; збудити бажання краще пізнати  глибинний зміст ліричних творів І. Франка.

Тип: комбінований урок

Обладнання: портрет  письменника, виставка  збірок  творів,  ПК, презентація  уроку, аудіозапис  пісні  «Ой ти,  дівчино,  з горіха  зерня…», дидактичний  матеріал, мультимедійний комплекс, карточки, літературознавчий словник.

Теорія літератури: лірика,  ліричний  герой

Перебіг  уроку:

Любов – це кара, це сумна в’язниця,
Бог від якої заховав ключі.
                                                                                            П. Сорока

1.                       Мотивація навчальної діяльності

Епіграф. Кожна людина задумовується над цим почуттям, багато людей страждають через це, і лише одиниці можуть відчути взаємне кохання. Ми не можемо пояснити, що таке кохання, але у його існуванні  ніхто не сумнівається. Багато відомих людей: поетів, письменників, композиторів звертаються до цієї теми.  Не оминув її і І. Франко.

Сьогодні на уроці ми продовжимо  вивчення  творчості І. Франка, але відкриємо для себе іншого Франка. Не бунтівника і революціонера, не політичного і громадянського діяча, не націоналіста, а романтичного, сентиментального лірика, який багато страждав через свої почуття.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Сьогоднішній урок у нас буде проходити  як робота у групах. Отже, є три команди: зелені, жовті, червоні. Давайте визначимо капітанів команд.

Пригадаємо, що ми вчили на попередніх уроках про І. Франка.

Евристична бесіда

-          Де народився І. Франко?

-          Коли народився І. Франко?

-          Назвіть батьків Франка.

-          Які збірки видав?

-          На які теми писав твори?

-          Назвіть патріотичну лірику.

-          Назвіть пейзажну лірику.

-          Які дитячі твори видав?

-          Яку громадянську діяльність вів?

-          Чи мав арешти? Чому?

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

ІV. Основна частина уроку

Збірка «Зів’яле листя» складається з 3 циклів, які І. Франко називає «жмутками». Спробуємо і ми пов’язати хід нашого уроку з символічним числом 3, побудуємо його за трьома циклами:

• біографічний, в якому розкриємо життєву основу збірки;
• ліричний, в якому вивчатимемо поезії;
• критичний, в якому подамо аналіз творчої манери І. Франка як  співця кохання.

У 1896 році сорокарічний Франко видає збірку «Зів’яле листя» окремою книжечкою. У передмові до видання І. Франко писав, що вміщені в збірці вірші належать молодому чоловікові, який через любовну трагедію покінчив життя самогубством. Орієнтуючись на таку версію, Франко визначив жанр «Зів’ялого листя» як ліричну драму і передмову закінчив словами «Будь мужньою людиною і не йди моїм слідом». Але в дійсності вірші належать перу Франка, багато з них мають автобіографічний характер. Згадаймо драму особистого життя  письменника, що яскраво постає в рядках поезії «Тричі мені являлася любов».

На домашнє завдання вам були випереджувальні завдання. Давайте переглянемо з вами ліричну драму «Тричі мені являлася любов…»

Франко . Тричі мені являлася любов. 

Одна несміла, як лілея біла, 
З зітхання й мрій уткана, із обснов

Сріблястих, мов метелик, підлетіла. 
Купав її в рожевих блисках май, 
На пурпуровій хмарі вранці сіла

І бачила довкола рай і рай! 
Вона була невинна, як дитина, 
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

Я, Ольга Рошкевич, дочка священика. І. Франко був моїм першим незабутнім і останнім коханням. Наша любов була взаємна і ми раділи, були щасливі разом і навіть хотіли одружитися. Моєму щастю не було меж, але не надовго. Франка заарештували за його громадянську діяльність, і мій батько не схотів, щоб Франко з’являвся в нашому домі, заборонив мені з ним бачитися, а потім взагалі змусив мене одружитися із попом Озаркевичем. (Дає листок)

Оповідач. І після одруження Ольга не забула про Франка, а твори і листи його берегла. У шлюбі не була щасливою. Померла молодою і останнє її бажання перед смертю, щоб листи Франка  поставили у домовину. Франко писав, що для нього це був важкий удар.

Франко. Явилась друга — гордая княгиня, 
Бліда, мов місяць, тиха та сумна, 
Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона 
Відсунула і шепнула таємно: 
"Мені не жить, тож най умру одна!"

 І мовчки щезла там, де вічно темнно. 

Я, Юзефа Дзвонковська, вчителька. Не була і не могла бути щасливою, через стан здоров’я.  Тому завжди відштовхувала шанувальників. Франко, зустрівши мене, подумав, що я маю стати його дружиною. Але він не знав мою таємницю. Я відмовила йому. Чим розбила його серце. Наша історія кохання закінчилася так і не розпочавшись. (Дає листок)

Оповідач. Юзефа надзвичайно вродлива,розумна дівчина з досить передовими і оригінальними поглядами. На Франка шляхтянка справила сильне враження. Він оцінив її критичний розум. Після Ольги Рошкевич Юзефа була саме тією жінкою, яка могла б йти поруч, стати його дружиною. Франко дуже страждав через відмову Юзефи. Але причиною була смертельна хвороба – туберкульоз. Юзефа Дзвонковська прожила неповних 30 років. Франко присвятив їй поезію «Вона умерла…»

Франко. Явилась

третя — женщина чи звір? 
Глядиш на неї — і очам приємно,

Впивається її красою зір. 
То разом страх бере, душа холоне 
І сила розпливається в простір.

Спершу я думав, що бокує, тоне 
Десь в тіні, що на мене й не зирне — 
Та враз мов бухло полум'я червоне.

За саме серце вхопила мене, 
Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась 
І смокче кров, і геть спокій жене.

Минали дні, я думав: наситилась, 
Ослабне, щезне… Та дарма! Дарма! 
Вона мене й на хвилю не пустилась,

Часом на груді моїй задріма, 
Та кігтями не покида стискати; 
То знов прокинесь, звільна підійма

Півсонні вії, мов боїться втрати, 
І око в око зазира мені. 
І дивні іскри починають грати

В її очах — такі яркі, страшні, 
Жагою повні, що аж серце стине. 
І разом щось таке в них там на дні

Ворушиться солодке, мелодійне, 
Що забуваю рани, біль і страх, 
В марі тій бачу рай, добро єдине.

І дармо дух мій, мов у сіті птах, 
Тріпочеться! Я чую, ясно чую, 
Як стелиться мені в безодню шлях

І як я ним у пітьму помандрую.

Я, Целіна Зигмунтовська, працювала на пошті, де і познайомилася з Франком. Іван часто приходив на пошту, передавав мені поручені листи для мене ж. Але я не відповідала на них. Він увечері, йдучи мовчки позаду, проводжав мене додому цілі місяці. Коли зізнався у своїх почуттях, я відмовила. Бо мені подобалися брюнети. (дає листок)

Оповідач. Франко багато страждав через кохання до Целіни, цілих 10 років перемучило воно його. Все міщанство цієї жінки, усе непорозуміння поета міститься в коротких словах… їй подобалися брюнети. Франко  почував  себе  несміливим, ні  постаттю,  ні красою,  не  міг  їй  заімпонувати, його  розуму  дівчина  не  бачила,  творів  не знала   і  не  його  слави бажала,  а  маєтку,  якого  у  Франка   не  було… Целіна  вийшла  заміж  за  поліційного  комісара. Це  кохання  принесло  поету  найбільших  страждань.

Франко. Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,

Розвійтесь, як тихе зітхання!

Незгоєні рани, невтишені жалі,

Завмерлеє в серці кохання.

В зів'ялих листочках хто може вгадати

Красу всю зеленого гаю?

Хто взнає, який я чуття скарб бaгатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

Ті скарби найкращі душі молодої

Розтративши марно, без тями,

Жебрак одинокий, назустріч недолі

Піду я сумними стежками.

Оповідач. Незважаючи на розчарування Франко одружується з О. Хоружинською, розумною дівчиною із Східної України, шлюб з нею символізував сполучення Східної і Західної України. .

Я, Ольга Хоружинська, народилася у сімꞌї  збіднілого дворянина. Коли зустріла Франка, не могла не закохатися. Одружилася у мріях про щасливе, сімейне життя. Помагала йому в літературній роботі. Поклавши дітей спати, йшла в його кімнату і там ми обговорювали, опрацьовували і планували нові видання. Я жила його життям, була його дорадницею й підтримкою, любила мужа, постійно думала, щоби Франкові „вдома жилося добре“.Через постійні погрози за його громадянську діяльність. Від такого життя захворіла, довго лічилася і померла

Оповідач. Ольга Федрівна була доброю матір’ю, вірною дружиною, невтомною помічницею Івана Яковича. Допомагала йому в літературній праці, видавала заснований письменником журнал «Життя і слово». На свій кошт вона опублікувала книжку І. Франка «В поті чола» і вдруге збірку «З вершин  і низин». Разом з чоловіком збирала казки, легенди, писала статті. Саме їй присвячені поетичні рядки «Моїй дружині». Оточення Франка так і не прийняло Хоружинську. Вона багато страждала і після народження 4 дітей померла.

Ви зрозуміли, що життя Франка було нещасливим. Багато жінок мріяли бути коханими, але серцю не накажеш. Збірка поезій «Зів’яле листя» оповита смутком, жалем за навіки втраченим коханням, адже світ без кохання – колюча завія, серце без ласки та ще й доброти.

V. Закріплення матеріалу

Знайти в хмарі слів назви зашифрованих поезій Франка і проаналізувати їх.

1)         Поезії  «Ой ти,  дівчино,  з горіха  зерня…».

 Давайте  прослухаємо  аудіозапис цієї  пісні  на  музику  А. Кос-Анотольського

 - Що  зображує  автор  у  цій  поезії?

 У  поезії  „Ой  ти,  дівчино,  з  горіха  зерня...”  Франко  зображає  красу,  яка  чарує  душу  в  пристрасно  закоханого  у  неї  ліричного  героя, будить  у  ньому  невгасиме  почуття  любові:

Ох,  тії  очі,  темніші  ночі,

Хто  в  них  задивиться,  й  сонця  не  хоче!

- Як  описує  поет  кохану?

 Створюючи  поетичний  образ  коханої,  поет  захоплюється  її  красою, проте,  як  і  в  народній  традиції,  протиставляє  ніжній  дівочій  вроді  запальний  характер.

Орієнтовна відповідь

 Очі  коханої  кращі  від  сонця, вони  запалюють  серце  пожаром. У  кожному  слові  поет  відтворює  драматизм  палкої  любові  героя  ліричної  драми. Для  нього  мила, яку  він втратив  є  водночас  радістю  і  горем. Невгасима  любов    ранить  його  серце:

Тебе  видаючи,  любити  мушу

Тебе  кохаючи,  загублю  душу.

 - Чи  сподобалася  вам   пісня, якщо  так,  то чим?

 Так. Пісня  мені  сподобалася, особливо  протиставлення, які  використав  поет,  дотримуючись  народних  традицій: «серденько – колюче  терня», «слово  остре, як  бритва».

 Мені  сподобався  образ горіхового  зерня,  який  є  не  лише  оригінальним,  він  викликає  зорові, дотикові  асоціації.

- Яка  тема  вірша?

 Ліричний  герой  проголошує  свою  приреченість  вічно  любити  байдужу  до  нього  дівчину  і  вічно  страждати  від  цього.

 2) Поезія «Червона  калино, чого  в лузі  гнешся?»

- У якій формі написана поезія?

Вірш   «Червона  калино, чого  в лузі  гнешся?» написаний  у  формі  діалогу  з  використання  запитань  і відповідей. Щира  і вродлива  дівчина  подана  в  образі  калини, покохала  молодого  парубка (його  образ  символізується  з  дубом), який  кепкує  над  дівчиною-сиротою, бо  він багач. Калина  не  боїться  грому,  не  хизується  своїм  цвітом,  вона лише  бажає світлого щастя,  яке  на  жаль  їй  не  судилося.

«Ой ти, дубочку кучерявий»

«Зелений  явір, зелений  явір»

-  Якими настроями сповнений твір?

Вчитель. У вірші «Червона калино, чого в лузі гнешся?» Франко відходить від провідної теми збірки – трагедії кохання – і створює поезію-перлину близьку до народної пісні.

 -  Який конфлікт звучить у творі? Чому виражають конфлікт владних і пригнічених алегоричні образи дуба та калини?

3) Поезія  «Чого являєшся мені  у сні?».

 Учень декламує поезію  напам’ять.

 - Що  змальовано  у  поезії?

 У  вірші  змальовано  складний  внутрішній  світ  закоханої  безнадійно  людини, де  спогади  про  зародження  кохання, його  руйнацію  приходять  до  ліричного героя  уві  сні,  але  тим  сильніше  він  страждає,  прокинувшись, у  поезії  «Чого  являєшся  мені  у  сні?»  життя  і  сон  протиставляються  ліричним  героєм: в  житті  кохана  ніколи  і  не  погляне  на  юнака,  а  у  сні  вона  не  зводить  своїх  чудових  і  ясних  очей  з  нього. страждання  зробило  з  ліричного  героя  поета. Усі   ці  пісні – це  «ридання  голосні».

 - Якою  постає  кохана  дівчина  поета?

 Дівчина  жорстоко  обійшлася  із  ліричним  героєм, вона, знаючи  про  його  почуття, згордувала  ним,  ніколи  не  посміхнеться  й  не  озветься  до  нього  і  навіть  уві  сні  продовжує  мучити  його. герой  щиро  кохає  свою  милу, глибокі  переживання  він  висловлює  в  сумних  піснях:

Моє  ти  серце  надірвала

Із  нього  визвала  одні

Оті  ридання  голосні – пісні.

 - Як  побудований  цей  твір?

  Побудова  речень  органічно  пов’язана  зі  змістом. Вони  переважно  короткі – запитання  або   вигуки,  але  двічі  автор  удається  до  великих  поширених  речень.  Вірш  побудований  у  формі  монологу  ліричного героя.

 - Чим  закінчується  поезія?

 Завершується  ця  поезія   ліричним  зверненням  до  своєї  зіроньки  коханої   з  проханням  з’явитися  хоч  уві  сні,  дарувати  радість  і  оживляти  його  стомлене  серце, замість  того, щоб  проганяти  це видіння,  він  закликає: «О, ні  являйся  зіронько  мені  хоч  в  сні!», бо  кохання, яким  би  воно  не  було, - це  все  одно  дар,  це  щастя.

Вчитель. В житті поета вирує особиста драма. «Біль страшенний, пекучий», «блідая, горем п’яна безнадійная любов» диктують зраненому серцю поета глибоко ліричні рядки. Як епілог втраченому коханню звучить поезія «Чого являєшся мені у сні?»

Які рядки допомагають розкрити життєву драму митця?

Результати  дослідження «Яким постає І. Франко на сторінках збірки «Зів’яле листя»? (Це чоловік, що страждає від нерозділеного кохання, але вдячний за це долі; це тонкий лірик, з-під пера якого з’являються перлини, що стають піснями; це людина, яка в особистій трагедії не відрікається від громадянського обов’язку.)

«Зів’яле листя» складається з трьох жмутків. Завдання – охарактеризуйте їх по групах.

1 група –  І. «Перший  жмуток»  позначений  здебільшого  весняним, життєстверджуючими  мотивами  «молодої любові», присвячений  оспівуванню  кохання, та    з’являються  перші  нотки  смутку. Ліричний  герой  починає  розуміти,  що  його  кохання  не взаємне, але  з  серця  не  зникає  образ  коханої. Герой  марить  своєю обраницею, у  його  душі  світлі  хвилини  чергуються  з  темними, надія – з  відчаєм.

2 група – ІІ. «Другий  жмуток» містить  перлини  інтимної  поезії. Це поезія  літа,  спогадів  про  весну  кохання, настроїв,  туги  й  розлуки. страждання  героя  набувають  загального  характеру.  Почуття  песимізму  і  печалі  дедалі  зростають.

3 група – ІІІ. «Третій жмуток». Ліричні  поезії  цього  розділу – пекельні  переживання  поета,  викликані  жорстокими  умовами  життя  та  нещасливим  коханням,  що  довели  його  до  відчаю. Розповідаючи  про  муки свого  нерозділеного  кохання,  герой  ніби  розриває  жмуток  за  жмутком,  розкладає  зів'яле  листя своїх  пісень,  щоб  воно  щезло  безслідно. Ліричний  герой  осягає  увесь  біль  нерозділеного  почуття. Це  найсумніший  «жмуток». Нещасний  закоханий  прощається  зі  своєю  помічницею – піснею,  в думках – з  коханою,  з  самим  життям.

 Недаремно  Іван  Франко  дав  збірці  підзаголовок  «Лірична драма». Три  «жмутки» - це  три  події, зміст  яких – життя,  нещасливе  кохання  ліричного  героя. Конфлікт  дуже  напружений: адже  тричі  йому  «являється  любов»,  і  втретє  він  зайшов  так  далеко, що  зневірився  у  всьому,  прокляв  життя  й  поклав  йому  край.

Проблемне питання: «Що є кохання для І. Франка?» (Щоб відповісти на це питання, вчитель рекомендує проаналізувати назву збірки, епіграф до уроку, рядки поезій, що вивчатимуться на уроці).

VІ. Підсумок уроку

Погляньте на дошку. Тут у нас змальоване дерево листя якого зів’яло і опало. Ваше завдання наклеїти свої листочки, на яких записати, свої враження від уроку:

- Урок  мені  сподобався  (не  сподобався) …

- Я  зрозумів (зрозуміла), що  поезія …

- Вірші  Івана  Франка,  на  мою  думку …

що ви нового дізналися і що вам сподобалося. Наше дерево ожило, бажаю вам, щоб на вашому дереві життя не було зів’ялого листя, тільки зелене.

 VII. Домашнє завдання

Міні-твір «Кохання – щастя чи в’язниця, Бог від якої заховав ключі...».

Вивчити напам’ять 2 поезії  (на вибір)