ЛІТЕРАТУРНА КАВ’ЯРНЯ “Знайома незнайомка ” (з нагоди 150-річчя Лесі Українки)

ЛІТЕРАТУРНА КАВ’ЯРНЯ “Знайома незнайомка ”.

 СЦЕНАРІЙ

Звучить лірична музика. Слайд 1 (тема заходу).

Викладач української літератури: Доброго дня, ми раді вітати вас на засіданні  літературного кафе, яке сьогодні проведу я, викладач української літератури, Нестеренко Наталія Миколаївна, та бібліотекар Федосенко Марія Миколаївна.

Бібліотекар.

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні!

Викладач. Ви, напевно, добре знаєте, що автор цих рядків - відома українська письменниця Леся Українка.

Бібліотекар. Сьогоднішнє засідання літературного кафе присвячене 150-річчю від дня народження видатної поетеси Лесі Українки.

Викладач. Шановні гості, відкриваємо «Літературне меню» і познайомимося з програмою-меню, яке складене на сьогоднішній захід.

                       Літературне меню

 1. Привітання від кав’ярні. (поезія)

2.  Невідоме про відоме. (невідомі факти про Лесю Українку)

3.  Приправа до кави. (конкурс 1)

4.  Розминка для відпочинку. (поезії читають учні)

5.  Нотне тістечко. (пісня)

6.  Вправи до страви. (конкурс 2)

7.  Вісточка до тістечка. (поезії читають учні)

8.  Є програма - є реклама (конкурс 3).

9.  Компліменти від клієнтів. (слово гостям)

10. Без латте – не варто поспішати. (оцінювання)

11. Сюрпризи від бариста. ( подарунок гостям)

Бібліотекар. Другим пунктом у меню – «Невідоме про відоме.». Пропоную переглянути відео про маловідомі факти з життя Лесі Українки.

Фільм про Лесю Українку.

Викладач.  Як ви можете здогадатися, ми з Марією Миколаївною підготували невеличкі конкурси, в кінці нашого засідання підіб’ємо підсумки. І найактивніший відвідувач літературного кафе отримає сюрприз. Тож переходимо до третього пункту меню «Приправа до кави».

Це літературний конкурс на краще знання життя і творчості письменниці.

Питання:

1.                   Із малечку Леся була нерозлучною з братом Михайлом, разом бавилися, читали, вчилися. Їх навіть називали одним іменем. Яким саме? (Мишелосія).
2.                   Поетеса  знала  українську,  французьку,  німецьку,  англійську, польську, російську та італійську. Скільки всього знала мов Леся Українка? (7  мов).
3.                   У дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту.  До  прикладу,  дівчина  дуже рано навчилась  читати,  а  у  дев’ять  –  написала свій перший вірш.  Скільки років було письменниці, коли навчилася читати? (чотири  роки). 
4.                   Леся Українка була дуже обдарованою людиною: співала, грала на роялі, писала. Вона ще й мала хист до малярства, і навіть залишилась одна її картина, намальована олійними фарбами. Що зображено на цій картині? (море).
5.                   Змалку  Леся  захоплювалася  мистецтвом,  мала  неабиякий  хист  до музики. На жаль, хвороба прикувала її ще дівчинкою до ліжка, тож відомого музиканта з неї не вийшло. Якби не хвороба, невідомо, чи не стала б Леся геніальним композитором. На якому інструменті грала письменниця? (фортепіано).
6.                   Разом із чоловіком Климентом Квіткою поетеса влаштовувала етнографічні експедиції, записуючи кобзарський спів. Що для цього використовувала письменниця? (фонограф та воскові валики).

Бібліотекар.  Переходимо до третього пункту меню - Розминка для відпочинку. Пропоную шановним гостям пригадати вірші Лесі Українки та продекламувати їх.

Поезії читають учні (3-4).

Учень.

Відповідь

Не жаль мені, що я тебе кохаю,

Та в нас дороги різно розійшлись.

Ні, не кажи, що зійдуться колись!

Не зійдуться, мій друже, я те знаю.

Моє кохання – то для тебе згуба:

Ти наче дуб високий та міцний,

Я ж наче плющ похилий та смутний, –

Плюща обійми гублять силу дуба.

Та без притулку плющ зелений в’яне,

Я не зав’яну, я знайду руїни,

Я одягну обдерті, вбогі стіни,

Зелений плющ оздобою їм стане.

В країну смутку вітерець прилине

І принесе мені луну розмови

Від мого дуба любого з діброви, –

І спогад любих літ повік не згине.

 

Учень.

Все, все покинуть, до тебе полинуть

Все, все покинуть, до тебе полинуть,

Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

Все, все покинуть, з тобою загинуть,

То було б щастя, мій згублений світе!

Стать над тобою і кликнуть до бою

Злую мару, що тебе забирає,

Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,

З нами хай щастя і горе вмирає.

 

Учень.

На мотив з Міцкевича

Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати.

Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені,

В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати;

Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні!

Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється,

Дивлюся на тебе й не можу одвести очей,

І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостається

Наче жива твоя постать і кожнеє слово з речей.

Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу,

І світять, як мрія, мені твої очі, ті зорі сумні…

Ох, я не знаю, мій друже, сама я не зважу, –

Коли б ти спитав: “Чи кохаєш?” – чи я б тобі мовила: ні ?..

 

Викладач. Бунтарський дух Лесі Українки ріднить її з усіма сучасними тінейджерами. Іти проти усталених норм та поглядів батьків Леся не боялась. У 1901 році вона зблизилася із Климентом Квіткою, правознавцем, етнографом та фольклористом. Він був на 9 років молодшим від поетеси і зовсім без статків. Проте Леся Українка не дуже переймалася формальним визначенням їхніх стосунків, у листі до Кобилянської писала: «Я не знаю, якою буде форма чи формула наших відносин, але одно певне, що будемо старатись якнайменше бути нарізно один від одного і якнайбільше помагати одне одному».

Сьогодні ми б назвали ці стосунки цивільним шлюбом, який тривав близько 5 років, аж поки Леся та Климент обвінчалися у 1907 році. Олена Пчілка завжди була проти цього шлюбу, тож і вінчання пройшло без свідків і гостей, а батьків Леся Українка сповістила про подію листом. Подружжя навіть відмовилося від фінансової допомоги Косачів, тож в останні роки життя Леся Українка бралася за різні фрілансерські роботи — переклади та репетиторство.

Пісня Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти

Бібліотекар. Це був п’ятий пункт меню - Нотне тістечко. Переходимо до Вправи до страви. Пропоную шановним гостям розділитися на 4 команди.

Викладач.

Пролітав буйний вітер край вежі,

Що стояла самотно на кручі,

Там знайшов він Еолову арфу.

Він шарпнув її довгії струни,

І всі струни озвалися співом,

Лагіднішим од вітру дзвінкого.

Буйний вітер замовк, пролетівши,

Але арфа ще довго бриніла…

Бібліотекар. Вітер пролітав та розкидав листочки. Пропонуємо для релаксації зібрати пазл.

Викладач. Переходимо до 7 пункту меню -  Вісточка до тістечка. (поезії читають учні)

Що слово для письменниці було найкращими ліками. Творча робота змушувала Лесю Українку абстрагуватися від страждань, забути про них. Пишучи, заглиблюючись у перипетії сюжетів, вона поринала в інший світ, який приносив полегшення і радість.

 

Учень.

Як я люблю оці години праці,

Коли усе навколо затиха
Під владою чаруючої ночі,
А тільки я одна неподоланна
Врочистую одправу починаю
Перед моїм незримим олтарем.
Летять хвилини – я не прислухаюсь.
Ось північ вдарила – найкращий праці час, –
Так дзвінко вдарила, що стрепенулась тиша
І швидше у руках забігало перо.
 

Бібліотекар. У своїх творах Леся не раз наголошувала на силі поетичного слова, на його здатності впливати на людей: піднімати настрій, заспокоювати, вести у бій.

Учень.

Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш…

Викладач. А ще письменниця любила весну та квіти.

Учень.

“Знов весна, і знов надії…”

Знов весна, і знов надії

В серці хворім оживають,

Знов мене колишуть мрії,

Сни про щастя навівають.

Весно красна!

Любі мрії! Сни мої щасливі!

Я люблю вас, хоч і знаю,

Що ви всі зрадливі…

Учень.

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

Бібліотекар.  Леся дуже любила плести віночки із квітів і прикрашала ними свою голівку. Вважалося, що віночок може захистити молоду дівчину. У ньому кожна квіточка, ніби оберіг від лиха, від нечистої сили і щось символізує.

РОМАШКИ – улюблені квіти Лесі Українки, символ миру і кохання. Гортаючи сторінки творів Лесі Українки, ми можемо побачити її ставлення до квітів, та природи в цілому. Вони любила всі квіти без винятку, і пишні троянди, і польові ледь помітні квіти. Любов до квітів поетеси не можна було ніяк оцінити, вона була безмежною, вони немов були для неї показником світлих помислів та вчинків.

Звучання осінньої троянди пов’язується за часом в творчості Лесі Українки з хворобою смертю близького друга Сергія Мержинського. Тоді знову, як і на початку творчого шляху, з’являється у поезіях безліч квітів. Але це квіти смутку. Вони як недомовлені речі, недописані листи, остання воля приреченого почуття

Мак порівнює Леся Українка з досадою, проліски та ряст є провісниками весни, яблуневий цвіт повертає хвору поетесу до життя, наповнює новою силою її душевну волю. Лілії у творчості Лесі Українки набувають зовсім нового, нетрадиційного звучання. У фольклорі лілія – це символ смутку, а в неї – втілення надії – ніжної, іноді недосяжної, але такої бажаної та хвилюючої.

Учень.

Що ж за диво снилось тобі, мила?

«Мені снились білії лелії…»»

— Тішся, мила, бо лелія біла —

Квітка чистої та любої надії!

«Мені снились білії лелії,

Що хитались в місячному світлі,

Мов гадали чарівнії мрії,

І пишались гордії, розквітлі.

І сіяли дивною красою,

Мов непевні, чарівничі квіти,

І блищали ясною росою,

Що горіла, наче самоцвіти.

 

Бібліотекар. Також писала Леся Українка і про барвінок.

Учень.

Барвіночку мій хрещатий,

Зелений, дрібний,

Ой, я ж тебе викохала,

Хороший, рясний!

Я ж садила, поливала

Тебе нависни,

Я ж думала на віночок

Здасися мені!

 

Викладач. Не могла Леся Українка не написать і про конвалії.

Учень.

Із зеленої сорочки,

Що зіткав зелений гай,

Білі дивляться дзвіночки.

Як зовуть їх – угадай!

Це конвалії у гаї

На галявині цвітуть!

І ніде, ніде немає

Кращих квіточок, мабуть.

Бібліотекар. Хоча поетеса любила всі квіти без винятку, вона в них вбачала промінь світлого, щось добре, чисте, але Леся любила понад усе ромашки, отже улюблені квіти Лесі Українки – ромашки.

Викладач. Отже, тепер ви знаєте, які найулюбленіші квіти Лесі Українки.

Бібліотекар. Щось ми заговорилися. Необхідно відпочити. Оголошую 8 пункт літературного меню: Є програма - є реклама.

Ви отримаєте портрети Лесі Українки. За 5 хвилин створіть рекламу цій письменниці. Умова: повинно бути оригінально, цікаво.

Учні діляться на команди та створюють рекламний контент.

Викладач. Леся Українка була сильна духом, надзвичайно талановита, справжня патріотка України. Вона своїм життям підтвердила своє призначення дочки Прометея. Адже вона запалила у серцях людей силу духу, добра, самопожертви в ім'я свого народу, вогонь відданості та патріотизму, віру в краще майбутнє. Й іскри того вогню засвітилися в усьому світі.

Бібліотекар. Яка ж кав’ярня без Компліментів від клієнтів. (слово гостям)

Викладач. А зараз переходимо до найцікавішого. 10 пункт нашого літературного меню: Без латте – не варто поспішати. (оцінювання)

У кого назбиралося багато фішок, той має додаткову оцінку або приз.

Бібліотекар. А зараз - Сюрпризи від бариста. ( подарунок найактивнішим гостям).

Викладач. Дякуємо вам за те, що відвідали наше літературне кафе, прийняли участь у конкурсах та читаннях.