Літературна композиція "Бринить, співає наша мова!"

 

 

 

 

Літературно-музична композиція до

Дня писемності та мови

 

Бринить, співає наша мова!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема :     Бринить, співає наша мова!

Мета: показати студентам красу й багатство рідної мови; ознайомити з історичним розвитком української мови і писемності; викликати бажання вивчати її, збагачувати свій словниковий запас; виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини, свого народу, рідної мови.

Обладнання: портрети письменників, вишиті рушники, вислови про мову, музичні композиції, відео, презентації.

                                                 Епіграф:  Мово рідна – вічна таємнице!

                                                                                                        В.Кучерук

Хід заходу

Святково прибрана сцена, прикрашена українськими вишиваними рушниками, у центрі - вислів про мову. Звучить українська народна мелодія, виходять ведучі.

 

 

Відео   №1   

 

Викладач:

 

Добрий день  шанувальники рідного слова!

Вітаємо Вас у нашій мовній світлиці .

       Нині свято писемності та рідної мови . Відомо, що мова кожного народу – явище давнє, ії коріння сягають у доісторичні часи.

    Сьогодні ми повернемося в ті далекі часи, коли люди спілкувалися лише усно, коли вперше людський розум створив букви і знайшов спосіб записати ними слова. А допоможе нам у цьому невеличкий екскурс у минуле, з якого ми довідаємось про те, як виникла писемність і як далі розвивалася наша мова.

 

Ведучий 1 (слайд..1-3)

 Ну що б, здавалося, слова...

 Слова та голос –

 Більш нічого.

 А серце б’ється – ожива,

 Як їх почує!...

 

Мово українська, мово моя мила,

Ти уся зі співу весняних дібров;

Ясна – як усмішка, чиста – як сльозина.

Ти моє найбільше щастя і любов.

 

Ведучий 2. (сл..4)

    Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Мова моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану
Не з словників насмикану

 

Ведучий 3. (сл.. 5)

- Здрастуй, Слово,

Українська Мово!

Здрастуй на межі тисячоліть!

Квітни калиново й барвінково,

Запашна вічнозелена віть!..

- Слово – брила, слово – крила, диво,

У незнане зоряне політ.

Через мову щиро і правдиво

Одкривається нам білий світ…

                             Дмитро Білоус

Ведучий 4. (сл..6)

Мій друже, брате,

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Мовою народу твого.

 

   Сьогодні свято – це свято української мови та писемності. Мова - це душа народу. Вона починається з маминої колискової, народної пісні, батьківського мудрого слова. Рідна мова єднає родину. Вона є основою родоводу: від матері, батька, бабусі, дідуся, веде юну душу у світ людських взаємин, і весь цей світ виявляється у мові і через мову. Тому нині, говорячи про рідну мову, будемо звертатись до неї, як до рідної матері, неньки.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

Бо чого ж ми варті в світі без рідної мови?! Вона є скарбницею народних духовних надбань, оберіг наших звичаїв і традицій, запорука інтелектуального розвитку і поступу в загальнолюдському житті.

(Звучить пісня про Україну  - кліп  М. Поплавського)

 

 Ведучий 1 (слайд-7)

 Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

Ведучий  2(сл..8-9)

 Ми переконані, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні.

Ведучий  3 (сл..8-9)

    Тож запрошуємо всіх вас на свято української мови, яка є міцним корінням нашої вічно-живої культури.

Тож починаєм наше свято.

У рідній мові слів багато,

Вона чарівна, пелюсткова

І мелодійна, й пречудова.

І рідну мову треба знати,

 Вона ж для нас як рідна мати.

 Вивчаймо ж мову з юних літ,

 Щоб українцями йти в світ.

Ведучий 4   (сл..10-11)

  Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’ян ських племен і  розвинулися в часи Давньоруської держави.

   З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.  Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми –  знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи.

Ведучий 1 (сл..12-13)

Перший історик давньої слов’янської писемності болгарський книжник і учений Чорногорець Храбр (Х ст.)          у книзі „Сказання про письмена” розповідає про два етапи розвитку слов’янського письма.

Перший етап  – коли ще слов’яни були язичниками,   і читали та ворожили за допомогою рисок та зарубок.

Другий етап – після прийняття християнства,   коли вони почали писати рим- ськими та грецькими письменами.     Але це письмо не було пристосоване                    до слов ’янської мови

Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

Ведучий 2  (слайд 14)

   Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.  Відомо, що мова кожного народу – явище давнє, ії коріння сягають у доісторичні часи. Вона є найгеніальнішим наслідком матеріальної і духовної діяльності багатьох поколінь.
У великому творчому процесі народжується мова людини, а з нею і найміцніше природне єднання – суспільство, народ. Нації без мови не існують, як не існують мови без націй.

 

Ведучий 3   (слайд 15- 16)

  Джерела нашого письма губляться десь у далекому – далекому минулому і до сьогодні наукою не пізнані. Тому ми зовсім мало знаємо про писемність, якою користувалися наші далекі предки, що жили на території України дві чи три тисячі років тому. А ось як з’явилася абетка, якою користуємося сьогодні знаємо.            (Відео  День української писемності))

Ведучий  4: (сл. 17)

  Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів, польських та своїх панів.

(Звучить пісня  (тихо-фон )"Реве та стогне Дніпр широкий". )

(слайд. 18--20)

 ( На сцені  дівчата в українському вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови)
1. 1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
2. 1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
3. 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
4. 1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1. 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
2. 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.
3. 1884 р. – закрито всі українські театри.
4. 1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи".
1. 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
2. 1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
3. 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
4. 1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.
(Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, (читає "Молитву" Ольги Яворської . Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка

      (Відео А. Іванишиної   «Молитва за Україну»)

Молитва
Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.

О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.

Ведучий 1 (сл. 21-25)

    Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної напри кінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літера турної мови. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою, всупереч тогочасній традиції користування книж ною українською мовою у писемній практиці, конкретні сфери якої, зокрема книгодрукування, поступово зводилися нанівець заборонами на українське слово, розпочатими Петром І.

Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

Ведучий 2 (сл. 26)
Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...
(Виконується пісня Т.Г.Шевченка    )

Ведучий  3: (сл.. 27)

   У День української писемності та мови в Україні щорічно традиційно розпочинав роботу Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Цей унікальний мовний марафон був зініційований великим укра- їнським меценатом і громадським діячем Петром Яциком, який усе життя прожив у Канаді, але завжди пам’ятав про рідну землю.

   Указом   Президента України від 30 вересня 2010  року № 928 стартував

 " Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка"

    Згідно з Положенням про Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 571, у 2015/2016 навчальному році розпочався VІ Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка для учнів 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, для учнів професійно-технічних навчальних закладів, студентів вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації усіх форм власності – в три етапи (з листопада по березень).

Ведуча  4 (слайд 28)

 І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом нам даній землі, в час, коли постала, як благословення Боже, вимріяна Шевченком незалежна Україна, в час, коли ми маємо здійснювати мрію Кобзаря — об’єднатися в одну велику сім’ю, ім’я якій — українська нація, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового  „Кухлик”(Звучить гумореска  - запис).

Ведуча 1 (сл.. 29)
Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери "Б".

"Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла".

Ведуча 2 (сл.30)
"Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого".

6. Ведуча 3 (сл..31)
Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!".
А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові "хенд" – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова "мама" – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.
Ой яка чудова українська мова!
Де береться все  це, звідкіля і як?

Викладач :                     

                          Зимонька завила , зразу загула,

                      Закружила ,захазяйнувала,

                      Завітрила , засніжила , замела,

                      Землю заметілями заткала.

                      Задубіла , зажурилася земля,

                      Змерзла зовсім , змучилась , заснула.

                      Закрутила завірюха звіддаля,

                      Захурделила , завіяла, задула,

                      Заховались  зорі зазвичай,

                      Зблідли зовсім , затремтіли , знай,

                      Звисока зоріючи , зітхали                   Надія Красоткіна

Викладач       (сл.32)
1. Конкурс «Найкращий знавець української мови»

Гра «Одним словом»             

• Основна лексична одиниця  (слово)
• Наука про словниковий склад мови (лексикологія)
• Антонім іменника експорт (імпорт)
• Відступ у першому рядку тексту (абзац)
• Синонім іменника гроно (кетяг)
• Текст, написаний автором від руки (рукопис)
• Той, хто любить свою батьківщину (патріот)
• Дослівний уривок з якого-небудь тексту (цитата)
• Сукупність літер, розміщених у певному  усталеному порядку (абетка)

Гра «Фразеологізм»

Пропоную слово, з яким треба назвати фразеологічні сполуки

Язик   

язик до Києва доведе,

прикуси язика,

ковтнути язика,

розпустити язика,

молоти язиком,

висолопити язика,

язик як лопата,

вигострити язика,

тримати язика за зубами,

ледве язиком володіти,

чесати язиком

2.  Конкурс на знання народних прислив їв «Народ скаже , як зав яже»

3. Продовжіть  прислів’я та приказки         (сдайд   33)

Більше діла….(менше слів)

Гостре словечко….(коле сердечко)

Слово не полова…(язик не помело)

Не все,що знаєш…(треба говорити)

Мудрий не все каже, що знає…(а дурний не все знає, що каже)

Що маєш казати…(наперед обміркуй)

Добре слово…(краще за гроші)

Говори мало….(слухай багато)

-Яка головонька….(така й розмовонька)

 

Завдання: закінчити висловлювання про мову.    (сл.. 33)

Мова — це дзеркало душі... (людини).

Мова — правдивий свідок... (історії).

Мова — доля нашого... (народу).

Мова — втілення... (думки).

Слово до слова — зложиться... (мова).

Мова — найдорожчий... (скарб).

Гостре словечко коле... (сердечко).

-Удар забувається, а слово... (пам 'ятається)

Розтлумачте значення прислив їв

Прислів’я:  ( сл..34  )

Не питай, що за людина, а послухай її мову.

Краса людини в її слові.

Ласкаве слово, що весняний день.

Слово не стріла, а глибоко ранить.

Слово — не полова, а язик — не помело.

Гостре словечко коле сердечко.

Пізнаєш з мови, хто якої голови.

Не кидай словами, як пес хвостом.

Не хочеш почути поганих і дурних слів, сам їх не говори.

Не тямить голова, що язик лепече.

Хто говорить, що хоче, той почує те, чого не хоче.

Добре слово багато важить.

Мова — сховище думки.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

 

Ведучий  4 (сл.. 36)
Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду україн ського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащад ками у таких великих і славних батьків.

 
Ведучий 1 (сл..37)
Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначено го їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пі шов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з то -бою.

                               Читайте до болю знайомі рядки.

   Вклоняйтеся кожному слову,

   Кров’ю кляніться нести у віки

   Свою материнську мову! 

(«Ми українці»   НЛ. Бучинська) відео